To see the other types of publications on this topic, follow the link: Шкільні підручники.
Journal articles on the topic 'Шкільні підручники'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Шкільні підручники.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Генсіцька-Антонюк, Наталія. "ПОГЛЯДИ УКРАЇНСЬКИХ ПЕДАГОГІВ НА РОЗРОБКУ ДИДАКТИЧНИХ ЗАСАД ТВОРЕННЯ ПІДРУЧНИКІВ З МАТЕМАТИКИ". Інноватика у вихованні 1, № 13 (2021): 136–44. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i13.390.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано погляди українських педагогів на розробку дидактичних засад створення підручників з математики. Зазначено, що зміст шкільних підручників є втіленням не лише навчальних планів і програм, а й системи цінностей певної культури, що відіграє важливу роль у соціалізації підростаючого покоління. Наголошено, що підручник – це основний засіб навчання, що грунтується на загальнодидактичних та методичних принципах навчання. Виділено дидактичні принципи: активізації пізнавальної діяльності учнів, всебічного розвитку особистості, цілісного впливу освітнього процесу, природовідповідності організації навчання, науковості, доступності, системності та послідовності у навчанні, наступності та перспективності, взаємозв’язку навчання та розвитку, мотиваційного забезпечення освітнього процесу, співробітництва, індивідуалізації та диференціації навчання, наочності, міцності та дієвості результатів навчання, активності, виховуючого навчання, свідомості, інтенсивності, оптимізації, міжпредметної кооперації, міжкультурної взаємодії тощо. Обґрунтовано, що серед підходів до визначення дидактичних засад підручника особливе місце займає функціональний підхід, за яким основними функціями шкільного підручника є: інформативна, трансформаційна, систематизуючи, дослідницька, практична та самоосвітня функція.
 Акцентовано увагу, що шкільні підручники з математики допомагають створити цілісну систему навчання учнів математики з єдиним однозначним тлумаченням понять, уніфікованою термінологією та забезпечують не лише кінцевий результат навчання, а й виконання виховних, розвивальних функцій – формування високоосвіченої, всебічно розвиненої творчої особистості, національно свідомого громадянина України.
2
Горяна, Л. Г. "Уміння аналізувати шкільні підручники - показник методичної культури вчителя". Безпека життєдіяльності, № 4 (2007): 33–34.
Find full text
3
Горяна, Л. Г. "Уміння аналізувати шкільні підручники - показник методичної культури вчителя". Безпека життєдіяльності, № 4 (2007): 33–34.
Find full text
4
Кузьмич В. І. та Кузьмич Л. В. "Формування поняття кута у шкільному курсі математики засобами метричної геометрії". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (11 лютого 2021): 56–63. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.108.
Full textAbstract:
У шкільному курсі математики кут систематично розпочинають вивчати з п’ятого класу. Це поняття, як не дивно, до цього часу не має сталого означення, чи хоча б опису. Навіть у вищій математиці воно трактується по-різному, не говорячи вже про шкільні підручники. Кут сприймають і як лінію, і як частину площини, а інколи ототожнюють кут із його числовою характеристикою. Таке сприйняття кута, на нашу думку, спричинене широким його застосуванням у різноманітних галузях науки і техніки. У даній роботі пропонується означення кута як упорядкованої трійки точок. Таке означення, на нашу думку, є логічним доповненням існуючих означень кута. Крім того, такий підхід до поняття кута дає можливість використати елементи метричної геометрії для вивчення його властивостей, а також використати кут для означення поняття прямолінійного розміщення точок. Застосування основних понять метричної геометрії до вивчення властивостей кута уможливлює ознайомлення учнів з елементами неевклідових геометрій, яке, на даний момент, повністю відсутнє у шкільних підручниках з геометрії, включно з підручниками для класів з поглибленим вивченням математики. Введення узагальненого поняття кута у шкільний курс геометрії, на наш погляд, слід розпочинати з демонстрації прикладів, що вказують на відносність основних геометричних понять – точка, прямолінійність, відстань, кут. Такі приклади підготують учнів до адекватного сприйняття у подальшому основних понять і співвідношень неевклідових геометрій. Використання для цього метричної геометрії позбавляє необхідності розглядати значну кількість аксіом, оскільки при цьому використовуються лише три аксіоми відстані, які інтуїтивно зрозумілі учням. У роботі наведено ряд прикладів, які можуть розглядатися на уроках у класах із поглибленим вивченням математики, а також у позаурочний час на заняттях математичного гуртка або ж на факультативах із математики.
5
Мовчан, Лариса, Ірина Головська та Олеся Дрейчук. "ПІДРУЧНИК ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ". Молодий вчений, № 1.1 (125.1) (19 січня 2024): 60–64. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2024-1.1-125.1-15.
Full textAbstract:
У статті розглядаються основні проблеми реалізації компетентнісного підходу в сучасній освіті у підручниках для середньої школи Австрії. Проаналізовано сучасні європейські компетентності, запропоновані провідними європейськими політичними організаціями. З’ясовано, що система навчання у середній школі Австрії ґрунтується на компетентнісному підході до освіти, а компетентності поділяються на загальнонавчальні, предметні (фахові) та загальнопредметні (міжпредметні), які формуються у процесі вивчення того чи іншого предмету. Усі компетентності будуються навколо 4 головних тем: медійна, політична, мовна освіта та читання, економічна, фінансова та споживацька освіта. Проаналізовано основні положення нового навчального плану для середніх шкіл країни. Окремо визначено цілі компетентнісно-орієнтованого навчання іноземної мови. Проаналізовано шкільні підручники на предмет реалізації цього підходу.
6
Дороніна, Тетяна Олексіївна, та Світлана Андріївна Бузько. "Шкільні підручники з української мови в аспекті гендерної збалансованості". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 7, № 2 (2012): 275–84. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v7i2.676.
Full textAbstract:
У статті подано аналіз шкільних підручників з української мови в аспекті гендерної збалансованості. Зокрема, звернено увагу на частотність використання творів відомих письменників / письменниць; особливості відтворення на сторінках підручників образів чоловіків / жінок; наявність матеріалів, тематика яких має гендерне забарвлення.
7
Назаренко, Тетяна. "ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ШКІЛЬНИХ ПІДРУЧНИКІВ З ГЕОГРАФІЇ В ПЕРІОД НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ". Problems of the modern textbook, № 32 (6 серпня 2024): 149–55. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1309-2024-32-149-155.
Full textAbstract:
У статті подано ретроспективний аналіз підручникотворення в період незалежності України. Після проголошення незалежності в країні залишились підручники радянського походження, де давався побіжний географічний розгляд України, тому виникла необхідність у створенні українських підручників, які б мали україноцентричний змістовий характер. Оскільки географія – навчальний предмет, що надає знання, які висвітлюють просторові взаємини та характеристики земної поверхні на підвалинах балансування природи та населення, то створення підручника, за яким вчиться й розвивається нова генерація, є одним із засадничих питань сучасної методики навчання географії. Для того, щоб створити ефективний сучасний підручник, варто проаналізувати досвід попередніх поколінь. У статті розглядаються питання вдосконалення підручників для закладів загальної середньої освіти через зміст і методичний апарат. Авторка статті проаналізувала перші підручники з географії незалежної України на предмет україно змістового наповнення, розвитку просторового мислення та значення навчального предмету географія в період російської агресії на території України.
8
РОМАНЮК, Світлана, та Владислав ВЕРБЕЦЬ. "ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ О. ПОПОВИЧА В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 2 (19 червня 2024): 44–48. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2024.2.7.
Full textAbstract:
У статті акцентується увага на педагогічній спадщині відомого учителя-практика. автора шкільних підручників, громадсько-просвітницького та культурного діяча Омеляна Поповича в контексті розвитку Нової української школи. Обґрунтовано актуальність його дидактичних ідей у навчанні рідної мови молодших школярів, які не втратили свої значущості на сучасному етапі, урізноманітнення принципів, методів і форм навчання та організації освітнього процесу в початковій школі. Доведено, що провідними принципами мовної освіти є збагачення словникового запасу учнів на основі вивчення творів художньої літератури, активізація розвитку мислення і мовлення школярів, реальні ситуації спілкування і важливий з-поміж них принцип зв’язку навчання з життям. Актуальними для сучасних реалій вважаємо міркування О. Поповича щодо використання експериментальних, практичних методів навчання, які суголосні з сучасними проєкними, інформаційно-комунікаційними технологіями. Розкрито можливість творчого використання педагогічних ідей О. Поповича у підготовці сучасного вчителя початкової школи, створення підручників нового покоління для молодших школярів. Так, на думку педагога шкільні підручники мають враховувати вікові особливості дітей і написані зрозумілою, доступною для них літературною українською мовою, побудовані на краєзнавчому матеріалі, реалізуючи національне виховання. Обґрунтовано властивості особистості вчителя (особистісні, професійні, морально-етичні), які є суголосними вимогам сьогодення і складають основу професійного стандарту «Вчитель початкових класів закладів загальної середньої освіти». Метою публікації є обґрунтування доцільності імплементації педагогічних ідей О. Поповича в освітній процес сучасної початкової школи та підготовки майбутніх вчителів початкових класів закладів загальної середньої освіти в умовах викликів сьогодення. Перспективами подальшого дослідження визначено виховний потенціал літературного доробку педагога у формуванні національної свідомості зростаючої особистості.
9
Мельник, Юрій. "Система компетентнісно орієнтованих завдань прикладного змісту в шкільних підручниках фізики". Problems of the modern textbook, № 28 (20 липня 2022): 71–79. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1309-2022-28-71-79.
Full textAbstract:
У статті розкрито сутність компетентнісного характеру задачної технології навчання. Визначено дидактичні особливості застосування відповідної системи завдань прикладного змісту в шкільних підручниках фізики. Встановлено, що розв’язування таких завдань посилює прикладну спрямованість шкільної фізичної освіти, діяльнісну компоненту сучасного підручника. Обґрунтовано, що саме підручник нового покоління, зміст та методичний апарат якого створено на засадах компетентнісного, особистісно орієнтованого й діяльнісного підходів, має стати важливим засобом формування компетентностей учнів. Висвітлено особливості засвоєння базових знань, набуття практичних навичок, наскрізних умінь та ставлень у навчальному середовищі закладів загальної середньої освіти.
10
Herasymova, O. O., and M. I. Zhenchenko. "Crossmedia textbooks: concepts, classification, problems of editorial and publishing preparation." Printing and Publishing 1, no. 83 (2022): 125–33. http://dx.doi.org/10.32403/0554-4866-2022-1-83-125-133.
Full text
11
Вашуленко, Ольга. "Реалізація компетентнісного потенціалу підручника з математики для учнів гімназії засобом системи вправ". Problems of the modern textbook, № 31 (12 січня 2024): 289–97. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1309-2023-31-289-297.
Full textAbstract:
Метою реформування вітчизняної освітньої системи є перехід від її інформаційно-накопичувальної спрямованості на формування і розвиток здатності особистості самостійно здобувати знання у процесі пошуково-дослідницької практичної діяльності, застосовувати їх як у навчальних, так і нестандартних ситуаціях. У статті проаналізовано вимоги до системи прав підручника з математики для гімназії як інструмента формування в учнів ключових компетентностей.Реалізація компетентнісного підходу до шкільної освіти потребує відповідного підходу до формування змісту підручника та реалізації в ньому технології розвивального особистісно зорієнтованого навчання, самовиховання, самонавчання, закладеного в підручнику. Насьогодні існує достатня кількість навчального матеріалу з математики для учнів гімназії, Інтернет переповнений різноманітним актуальним контентом. Проте підручники посідають визначне місце в освітньому процесі. Вони містять ретельно структурований, методично адаптований навчальний зміст, а також інструмент для організації його засвоєння і формування інтелектуальних і особистісних якостей школярів відповідного віку — систему вправ.Підручники визначають траєкторію навчання відповідно до державних освітніх документів, надають можливість сфокусуватися на головному. Завдяки своїй системності підручник — чудовий інструмент для організації навчальної діяльності, оцінювання, самооцінювання досягнень учнів і учениць та подолання ними освітніх втрат і розривів.Окрім змістової важливою є діяльнісна складова підручника, а саме система вправ. Вимоги до системи вправ у підручнику з математики для гімназії ґрунтуються на дидактичних принципах, цілях та вимогах до результатів навчання, особливостях пізнавальної діяльності учнів відповідної вікової категорії. У статті визначено особливості побудови системи вправ у підручнику з математики для учнів гімназії для реалізації його компетентнісного потенціалу. Визначено роль системи вправ у підручнику з математики для формування кожної з ключових компетентностей. Окремо охарактеризовано місце і роль у системі математичних вправ практико-орієнтованих завдань. Визначено чотири рівні складності такого виду вправ, а також вимоги до їх змісту.
12
HRYTSAK, Nataliia, Eleonora PALYKHATA та Svitlana BARTISH. "ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ ЗАСОБАМИ ПІДРУЧНИКА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ". Теоретична і дидактична філологія, № 39 (8 березня 2025): 5–18. https://doi.org/10.31470/2309-1517-2025-39-5-18.
Full textAbstract:
Стаття присвячена формуванню ключових компетентностей учнів засобами підручника української літератури. Наголошено, що завданням сучасного шкільного підручника є ефективне формування метанавичок учнів в умовах повномасштабного вторгнення. Підкреслено вагоме місце і важлива роль підручника на уроці літератури як інструмента формування ключових компетентностей учнів, що зумовлено впровадженням Державним стандартом базової середньої освіти, розробкою модельних навчальних програм і створенням нових шкільних підручників. Зазначимо, що аналіз шкільних підручників української літератури здійснено крізь призму реалій воєнної України. Дослідницька увага зосереджена на шкільному підручнику української літератури 5–7 класів авторського колективу Т. Яценко, В. Пахаренка і О. Слижук. Описано структуру, інформаційне наповнення, охарактеризовано рубрики та завдання, що запропоновані авторським колективам задля ефективного формування ключових компетентностей учнів. Показано, що формування ключової компетентності спілкування державною мовою реалізовується у процесі роботи з текстом літературних творів. Розкриттю багатства рідної мови, збільшенню лексичного запасу учнів, формуванню вмінь користуватися різними мовними конструкціями також сприяє рубрика «Мовна скарбничка». Наголошено, що підручники вирізняються нормативною, точною, логічною, чистою українською мовою. Автори використовують різноманітні засоби мовлення відповідно до конкретної теми, дотримаються норм і правил писемного мовлення, розкривають націєтворче значення української літератури. Розвитку інформаційно-цифрової компетентності сприяє наявність різних медіатекстів (аудіозаписи пісень, ілюстрації до творів, фотопрезентації), завдання з використанням мережі Інтернет та QR-кодів. Розвиток соціальної та громадянської компетентностей учнів забезпечують рубрики «Історичне минуле України», «Ми – українці!», «Краса людських взаємин». Формування в учнів компетентності обізнаності та самовираженню у сфері культури реалізується через мистецький контекст, а також систему запитань і завдань рубрик «У колі мистецтв» і «Читацьке дозвілля».
13
Лабінська, Оксана. "НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗМІСТУ В ШКІЛЬНИХ ПІДРУЧНИКАХ ХІМІЇ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ СЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ". Problems of the modern textbook, № 32 (6 серпня 2024): 95–104. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1309-2024-32-95-104.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано зміст навчальних завдань екологічного змісту в підручниках хімії основної школи Словацької республіки (СР), які були поділені на три групи: І група – найпростіші завдання на знання теоретичного та фактичного матеріалу; завдання на основі відомих хімічних речовин та формул; найпростіші експериментальні завдання; ІІ група – розрахункові завдання, завдання на конкретизацію, порівняння, пояснення, узагальнення, доведення, систематизацію тощо; лабораторні завдання; ІІІ група – завдання на застосування таблиць та рисунків підручника; на застосування тексту підручника; на виготовлення рисунків, таблиць, схем; на підготовку повідомлення, реферату, виконання навчального проєкту. З’ясовано, що завдання в підручниках представлені двома способами: у процесі викладення начального матеріалу та за результатами вивчення розділу. Встановлено, що: частка завдань екологічного змісту в підручниках хімії основної школи СР досить висока – 46,24 % і 49,29 % відповідно для 7 і 9 класів, нижчий відсоток – 21,35 % у підручнику 8 клас; частка навчальних проєктів екологічного спрямування в 7 та 9 класах складає 100 %; в курсі органічної хімії збільшується частка лабораторних робіт екологічного спрямування – 16,67 % у 8, 25 % у 7 класах та 54,55 % у 9 класі; практично всі лабораторні роботи тісно пов’язані з безпосереднім оточенням учня тому викликають зацікавленість до предмету. Підкреслено ефективність та актуальність використання навчальних завдань екологічного змісту під час вивчення предмета хімії, що входить до складу екологічної освіти та виховання учнів. Це, як наслідок, створює тісний зв’язок між розумінням екологічних проблем місцевості, в якій учні проживають, та ціннісному ставленню до природи. У статті наведено приклади завдань екологічного змісту з шкільних підручників хімії основної школи СР.
14
Генсіцька-Антонюк, Наталія. "НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ АНАЛІЗ ПІДРУЧНИКА З ГЕОМЕТРІЇ ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 135–39. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.418.
Full textAbstract:

 Стаття активізує одну з сьогоденних проблем освіти – це проблема якості шкільних підручників.
 Математика є обов’язковим предметом зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації, завдання яких вимагають певних компетенцій для успішного складання іспитів. Компетентнісний підхід навчальної програми з математики вимагає оновлення шкільних підручників. Експертиза та вибір підручників вчителями, ініційовані Міністерством освіти і науки України, створює конкуренцію, що дає можливість підвищити їх якість.
 В даній статті нами приведені узагальнені висновки науково-методичного аналізу підручника з геометрії авторів О. Істера та О. Єргіної для 11 класу профільного рівня. Було проаналізовано зміст підручника: відповідності його Державному стандарту; систематичність, логічність, доступність та науковість змісту; забезпечення формування компетентностей на наскрізних ліній засобами підручника, зазначених у навчальній програмі з математики; реалізація ціннісного та українознавчого компонентів; наявність диференційованого та індивідуального підходу; наявність фактичних помилок.
 Результат аналізу дав змогу стверджувати, що досліджуваний підручник відповідає всім критеріям науково-методичної експертизи, затверджених Міністерством освіти і науки України.
15
Honcharenko, Nadiia. "ВІД «ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ» ДО «УКРАЇНСЬКОГО ВИМІРУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ»: ЗМІНА НАРАТИВУ В ШКІЛЬНИХ ПІДРУЧНИКАХ ІСТОРІЇ". ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ: Український вимір 11 (15 грудня 2019): 35–60. http://dx.doi.org/10.33124/hsuf.2019.11.02.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано як, починаючи з 1991 р., в українських шкільних підручниках з історії (підручники з всесвітньої історії тут не розглядаються) мінялися інтерпретації подій 1939–1945 рр.; відбувалася поступова відмова від успадкованого з радянської історіографії поняття «Велика Вітчизняна війна» і запроваджувалося поняття «українського виміру Другої світової війни». Оглянуто підходи до оцінювання підручників з історії, запропоновані європейськими науковцями багатоперспективність, критичне мислення, сформоване на підставі аналізу різноманітних джерел, а завдяки цьому – виховання толерантності й уникання однобічності). Зауважено, що, поділяючи настанови щодо багатоперспективності й критичності, українські науковці наголошують також на потребі надати «від імені науки» згусток знань, потрібних молодій людині для ототожнення себе з країною (Н. Яковенко), дати молодій людині уяву про пов’язаність із своїм суспільством і його минулим (Я. Грицак), та деконструювати фундаментальний радянський міф, котрий залишається стрижневим компонентом ідеологічного колоніалізму щодо України – міф «Великої Вітчизняної війни» і «Великої Перемоги» (Л. Зашкільняк).
 У статті показано, що перші українські підручники хронологічно й концептуально відповідали радянському наративу про «Велику Вітчизняну війну». Натомість кожне нове покоління підручників, написаних згідно з оновленими та удосконаленими програмами викладання, серед авторів яких науковці – фахівці з цієї тематики, висвітлювало події Другої світової війни дедалі повніше й адекватніше, поступово відмовляючись від радянської міфології, використовуючи новітні методики викладання і різноманітні джерела. Висвітлено процес формування «українського виміру Другої світової війни», покликаний відірвати освітній простір України від міфології Великої Вітчизняної війни та культу Перемоги, мусив конкурувати з істотним політичним, медійним та культурним впливом Росії на український культурний і освітній простір. Окрім того, автори підручників зіткнулися з потужним опором частини українських політичних еліт – комуністів, прихильників ідей «русского мира», серед яких було чимало народних депутатів, науковців, освітян, діячів культури. Вони критикували підручники цього періоду, звинувачуючи авторів у перекручуванні правди та відмові від «Великої Перемоги».
 Названо ключові чинники створення і постійного удосконалення/переписування підручників з історії України: суспільна трансформація, політична свобода, світоглядне й культурне різноманіття, інтелектуальна сміливість, можливість проводити вільні дискусії, а також – потреба формування нової української ідентичності задля ототожнення себе із країною.
 Ключові слова: історична освіта, наратив, підручник історії, історіографія, міфологія Великої Вітчизняної війни, український вимір Другої світової війни.
16
Ізюмченко, Людмила, та Анна Ткачевська. "ТЕОРЕМА ВІЄТА: ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНИЙ І КРАЄЗНАВЧИЙ АСПЕКТ". Physical and Mathematical Education 39, № 4 (2024): 20–27. http://dx.doi.org/10.31110/fmo2024.v39i4-03.
Full textAbstract:
Формулювання проблеми. Основною задачею сучасної школи є розвиток природних здібностей та обдарувань учнів, формування компетентностей, необхідних для їх соціалізації, розвиток критичного мислення та створення умов для забезпечення гармонійного розвитку. Отже, постає проблема формування в учнів цілісної системи теоретичних відомостей і практичних навичок з різних дисциплін, що дозволить використовувати отримані знання для вирішення проблем сьогодення. Проте шкільні підручники недостатньо враховують знання школярів із суміжних предметів та сучасного життя. Метою статті є створення задач інтегрованого змісту з теми «Теорема Вієта» різного рівня складності з можливістю використання їх у класах різного профілю та під час навчання студентів педагогічних спеціальностей. Матеріали і методи. У дослідженні використовувалися теоретичні методи – аналіз навчальних програм з математики та освітніх програм педагогічних спеціальностей з математичною складовою, змісту сучасних шкільних підручників, узагальнення власного та передового педагогічного досвіду щодо застосування завдань інтегрованого змісту в освітньому процесі школи і ЗВО; емпіричні – спостереження під час роботи з учнями ЗЗСО на уроках математики і під час позаурочної роботи та студентами педагогічних спеціальностей на заняттях з математичних дисциплін у ЗВО. Результати. Авторами була розглянута серія задач з теми «Теорема Вієта». Наведено огляд типових задач, які зустрічаються у шкільному курсі математики і у математичних курсах педагогічних спеціальностей ЗВО. Запропоновано приклади завдань краєзнавчого аспекту, які зорієнтують вчителя враховувати історико-географічну місцеву тематику чи профіль вивчення математики при створенні схожих завдань. Показано використання теореми Вієта у геометрії та інших розділах алгебри, у тому числі і для розв’язування завдань практичного змісту. Наведені задачі високого рівня складності, які доцільно розглянути з учнями у позаурочний час при організації науково-дослідницької чи проєктної роботи. Висновки. Створення серії задач інтегрованого змісту з теми «Теорема Вієта» може бути корисним досвідом для молодих вчителів, котрі викладають математику у класах різного профілю, та студентів фізико-математичних факультетів.
17
Штагер, Тетяна. "ІНСТРУМЕНТАЛІЗАЦІЯ ІСТОРІЇ ЯК ГІБРИДНА ЗАГРОЗА СУЧАСНОСТІ". Facets of History, № 5(13) (7 березня 2024): 252–56. http://dx.doi.org/10.61655/2708-1249.5(13).2023.252-256.
Full textAbstract:
Робота підготовлена в межах проєкту Еразмус+ «Академічна протидія гібридним загрозам». Метоюстатті є висвітлення використання Росією інструменталізації історії як гібридної загрози сучасності. Визначається, що інструменталізація історії – це процес використання історичних подій та фактів для досягнення політичних, економічних або соціальних цілей, який відбувається шляхом спотворення історії або вибору певних фактів для підтримки певної аргументації. Проаналізовано характер подання в офіційній російській історіографії Голодомору 1932–1933 рр., подій Другої світової війни. Особливу увагу приділено питанням формування українського етносу, спробам відмови від визнання окремої етнічної спільноти – українського народу. Авторка доходить висновку, що і деякі наукові роботи, і шкільні підручники РФ являють собою компіляцію головних тез російської масової пропаганди, яка переслідує кілька цілей. Перша з них – швидко зорганізувати високий рівень нетерпимості у російському суспільстві і його готовність брати участь у вбивствах визначених груп людей. Друга – унеможливити розуміння минулого російським суспільством, не допустити розвитку критичного мислення та навичок аналізу інформації, щоб розрізняти правдиву інформацію від спотвореної.
18
Стадник, О. Г., та В. В. Піткевич. "СТВОРЕННЯ ШКІЛЬНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ГЕОГРАФІЇ В ЧАСИ СТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ". Історія та географія, № 56 (2019): 116–23. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2019.56.16.
Full textAbstract:
Стаття присвячена питанням створення системи шкільних засобів навчання, які використовувались при викладанні географії в середніх закладах освіти з середини 30-х до середини 50-х рр. XX ст. З’ясовано, що на підготовку засобів навчання вплинули політичні і культурно-історичні умови того часу. Зокрема, постанови ЦК ВКП (б) «Про початкову і середню школу» (5 вересня 1931 р.) і «Про навчальні програми і режим у початковій і середній школі» (25 серпня 1932 р.), які обумовили радикальний поворот в шкільній освіті і на десятиліття вперед визначили розвиток шкільної освіти у вигляді нормативно-уніфікованої моделі. Необхідність за- Збірник наукових праць «Історія та географія» / Харк. нац. пед. університет імені Г. С. Сковороди. Випуск 56. Харків, 2019. 117 безпечити виконання завдань на практиці спочатку обумовила підготовку програм шкільних предметів, потім стабільних підручників, посібників, зокрема, з методики викладання географії та окремих її шкільних курсів, а згодом створенні (в загальних рисах) системи засобів навчання. Вона включала програмно-нормативні (програми), навчальні (підручники, географічні карти, атласи, контурні карти, картини, макети, колекцій гірських порід і мінералів, гербарії, діапозитиви, навчальні кінострічки, прилади, обладнання), навчально-методичні (методичні посібника для вчителів різного типу, періодичні журнали) і додаткові, підтримуючі (хрестоматії, довідники, науково-популярні видання та) засоби. Центральне місце в цій системі зайняли програми і створені на їх основі стабільні підручники з усіх шкільних курсів. Їх текст був ідеологічно витриманим і виконував функцію виховання в дусі комуністичних ідей. Зросла кількість і якість методичних посібників, географічних карт, з’явились науково-популярні та навчальні кінострічки. Створення системи шкільних засобів навчання на десятиліття вперед визначило розвиток шкільної географії та методики у вигляді нормативно-уніфікованої моделі. Склалися умови для розробки науковопрактичних питань з проблем конструювання і використання системи засобів навчання географії. В той же час централізація та ідеологізація освіти обумовили різке зниження творчих пошуків і ініціативи на місцях.
19
Басюк, Леся. "Гендерний складник змісту шкільних підручників з української літератури як умова формування егалітарної свідомості особистості". Освітній вимір 39 (21 листопада 2013): 165–70. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v39i0.3049.
Full textAbstract:
Басюк Л. Б. Гендерний складник змісту шкільних підручників з української літератури як умова формування егалітарної свідомості особистості
 У статті в контексті державних перетворень відносно ґендерного складника освітнього простору проаналізовано підручник з української літератури для сьомого класу загальноосвітньої школи. Актуалізовано питання ґендерно-збалансованого змісту навчальної літератури, зокрема шкільного підручника, розглянуто особливості його ґендерної зорієнтованості. Ураховуючи, що важливим складником формування особистості є навчальна література, акцентовано увагу на вплив її змісту на формування егалітарної свідомості особистості.
20
Яценко, Таміла Олексіївна. "ПРОЄКТУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ЗМІСТУ ШКІЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ НА БАЗОВОМУ ПРЕДМЕТНОМУ ЦИКЛІ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ". Collection of Research Papers Pedagogical sciences, № 105 (22 квітня 2024): 35–40. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2024-105-5.
Full textAbstract:
Мета статті – визначити принципи та критерії проєктування змісту шкільної літературної освіти на базовому предметному циклі загальної середньої освіти з урахуванням вимог Державного стандарту базової середньої освіти (2020), розкрити особливості реалізації нового змісту шкільної літературної освіти в підручнику української літератури для 7-го класу Нової української школи. У процесі дослідження було використано методи: аналіз психолого-педагогічної, літературознавчої та методичної літератури, чинних нормативних освітніх документів, фахової періодики, модельних навчальних програм і шкільних підручників, спостереження за освітнім процесом на уроках української літератури в 7–9-х класах закладів загальної середньої освіти, зокрема й в експериментальних пілотних 7-х класах Нової української школи, порівняння результатів навчання української літератури. Результати. У статті актуалізовано проблему проєктування змісту сучасної шкільної літературної освіти, акцентовано на наукових розвідках щодо оновлення змісту літературної освіти в проєкції сучасних освітніх пріоритетів, окреслено критерії та принципи його розроблення на базовому предметному циклі загальної середньої освіти в контексті вимог Державного стандарту базової середньої освіти, представлено змістовий компонент української літератури як навчального предмета для 7-го класу та 8–9-х класів й означено основні критерії добору художніх творів для текстуального і позакласного вивчення відповідними віковими категоріями учнів-читачів, розкрито особливості послідовної реалізації сучасного змісту шкільної літературної освіти в підручнику української літератури для 7-го класу Нової української школи, концепція якого ґрунтується на засадах особистісно орієнтованого, компетентнісного, діяльнісного, культурологічного підходів, читацькоцентричному та текстоцентричному принципах; схарактеризовано змістове наповнення структурних рубрик підручника, дидактичне призначення яких ефективно забезпечує розвиток предметної читацької та ключових компетентностей школярів. Висновок. За результатами аналізу наукового-методичної літератури, програмового і навчально-методичного забезпечення шкільного курсу української літератури для базового предметного циклу навчання, на основі спостереження за освітнім процесом на уроках української літератури та порівняння результатів навчання доведено теоретико-практичну значущість розроблення нового змісту шкільної літературної освіти для 7–9-х класів закладів загальної середньої освіти, розкрито особливості його реалізації в підручнику української літератури для 7-го класу Нової української школи, підготовленому на засадах особистісно орієнтованого, компетентнісного, діяльнісного, культурологічного підходів з урахуванням читацькоцентричного та текстоцентричного принципів.
21
Чорноус, Оксана. "ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ГРАМОТНОСТІ УЧНІВ ЯК СКЛАДОВА ЕЛЕМЕНТІВ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ЕЛЕКТРОННИХ ПІДРУЧНИКІВ". Problems of the modern textbook, № 27 (24 грудня 2021): 277–84. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1309-2021-27-277-284.
Full textAbstract:
У статті актуалізується проблема формування інформаційної грамотності учнів як складова елементів навчального матеріалу електронних підручників, у процесі проєктування освітнього-розвивального середовища гімназії та цифровізації суспільства. Проаналізовано сучасні тенденції феномену цифровізації суспільства та проблеми впровадження інформаційної та медіаграмотності як елементів навчального матеріалу електронних підручників. Акцентовано увагу на доцільності розглядати сучасний традиційний та електронний підручник як навчальний засіб, що виконує такі основні функції: самоосвітня, інформаційно-пізнавальна, дослідницька і практична, що спрямовані на формування та саморозвиток особистості. Уточнено, що поняття «цифровізація освіти» набагато ширше за обсягом і змістом за просте «впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в освітній процес», а медіаграмотність — це необхідне вміння для сучасної особистості. Наведено визначення таких понять, як «медіаграмотність», «цифровізація», «інформаційна грамотність та культура». Зосереджено увагу на важливості зростання ролі традиційної шкільної книги та електронного підручника для саморозвитку особистості, формування інформаційної культури та медіаграмотності учнів. Наголошено, що сучасний традиційний та електронний підручник посідає важливе місце у формуванні інформаційної грамотності учнів старшої школи та саморозвитку особистості.
22
Оксана, Тарапон, Молоткіна Валентина та Потапенко Руслана. "ПРОСТОРОВИЙ ВИМІР ІСТОРІЇ УКРАЇНИ У ШКІЛЬНИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ 11 КЛАСУ". Простір в історичних дослідженнях 3 (27 жовтня 2022): 85–90. https://doi.org/10.5281/zenodo.7323665.
Full textAbstract:
The article analyzes current aspects of the direction of spatial history and the possibilities of their application in the educational process, based on the tasks of modern education. Opportunities of the modern teacher to apply regional and spatial approaches when presenting the educational material, textbooks institutions of general secondary education of Ukraine are reflected. The historical component of general secondary education provides pupils with basic knowledge about the main events in the history of Ukraine and the world, familiarization with the cultural values of the Ukrainian people and the world. Solution of these tasks involves providing educational material through the relationship between people and society, people and nature, people and space, like living environment. Analysis of textbooks on the history of Ukraine for 11th grade institutions of general secondary education will allow to trace the presence of regional-spatial approaches in the presentation of national history, develop methodological recommendations on the problems of regional analysis of key events, the importance of pupil`s spatial orientation in the formation of the historical component of educational knowledge and skills. У статті проаналізовано актуальні аспекти напрямку просторової історії та можливості їх застосування у навчальному процесі, виходячи із завдань сучасної освіти. Можливості сучасного вчителя застосовувати регіональні та просторові підходи при викладі навчального матеріалу відображають підручники закладів загальної середньої освіти України. Історичний компонент загальної середньої освіти передбачає одержання учнями базових знань про головні події історії України та світу, ознайомлення з культурними цінностями українського народу та світу. Вирішення цих завдань передбачає подачу навчального матеріалу через взаємозв’язок людини і соціуму, людини і природи, людини і простору, як життєвого середовища. Аналіз підручників з історії України для 11 класу закладів загальної середньої освіти дозволить простежити наявність регіонально-просторових підходів у викладі вітчизняної історії, виробити методичні рекомендації з проблем регіонального аналізу ключових подій, важливості просторової орієнтації учнів при формуванні історичного компоненту навчальних компетентностей.
23
Яценко, Таміла, та Олеся Слижук. "Підручник української літератури як засіб формування читацькоїграмотності учнів 5–6 класів". Problems of the modern textbook, № 31 (17 січня 2024): 280–88. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1309-2023-31-280-288.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано систему запитань і завдань, спрямованих на формування читацької грамотності учнів 5–6 класів у підручниках української літератури. Розглянуто наукові праці, у яких узагальнено міжнародний досвід проведення досліджень PISA із читацької грамотності. Визначено основні проблеми у процесі формування читацької грамотності та завдання, які викликають труднощі в учнів. Зауважено, що актуальність проблеми формування читацької грамотності в сучасних учнів-читачів умотивована зростанням вимог до якості шкільної освіти. Під час аналізу й узагальнення здобутків педагогіки і педагогічної психології підтверджено об’єктивну необхідність розроблення теоретичних і практичних аспектів проблеми формування кваліфікованого учня-читача на уроках шкільних літературних курсів.Описано етапи роботи з різними типами завдань на формування читацької грамотності за підручниками української літератури для 5–6 класів. Продемонстровано, як вони інтегруються з етапами вивчення текстів літературних творів або їхня послідовність вибудовується за аналогією до них. Їх система охоплює усі етапи роботи з художніми та навчальними текстами.У процесі апробації навчально-методичних матеріалів, що є основою підручника української літератури у 5–6 класах Нової української школи, доведено, що від рівня розуміння тексту залежить повнота, глибина предметних знань і сформованих умінь, тобто здатність осмислювати прочитане та застосовувати для читацького та особистісного розвитку.Доведено, що розв’язання запропонованих у тестах PISA проблем потребує і репродуктивного відтворення здобутих знань, сформованих умінь, і здатності ефективного їх застосування у нових нестандартних ситуаціях. Тому освітній процес з української літератури для учнів 5–6 класів доцільно організовувати на основі завдань підручника з урахуванням особистісно орієнтованого, компетентнісного та діяльнісного підходів із використанням нових освітніх технологій.
24
Новосьолова, Валентина. "Використання підручника у шкільній мовній освіті: тенденції, виклики та перспективи". Problems of the modern textbook, № 30 (24 липня 2023): 112–21. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1309-2023-30-112-121.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблемі використання підручника у традиційному друкованому (паперовому) й електронному форматах у шкільній мовній освіті з урахуванням тенденцій в сучасній освіті й перспектив на майбутнє. Схарактеризовано метод роботи з підручником, застосування якого в освітньому процесі даватиме змогу учням і ученицям не лише здобувати нові знання й формувати досвід їх опанування, а й сприятиме адаптуванню здобувачів освіти до нових умов життя й навчання, використанню освітніх здобутків для вирішення важливих питань у життєво необхідних ситуаціях спілкування, готуватиме учнів до самонавчання й саморозвитку, мотивуватиме до вироблення навичок самоорганізації, самоконтролю та самоаналізу власної діяльності, самопрезентації навчальних досягнень. Визначено прийоми, що формують структуру методу роботи з підручником й дидактичні можливості їх. Оскільки модель навчання сучасної мовної освіти доповнюється й трансформується в умовах реалізації компетентнісного підходу, досліджено умови для успішної організації роботи учнів з підручником й досягнення освітніх результатів, передбачених Державним стандартом базової середньої освіти. Виокремлено переваги використання електронного підручника, які стосуються наочності й різноманітності навчального матеріалу. Користувач може ознайомитися з додатковими навчальними текстами або медіатекстами, мати доступ до словників, іншої довідкової інформації, переглянути презентацію або відео фрагмент, прослухати аудіо матеріал тощо. Визначено чинники, які впливають на якість освітнього процесу із використанням електронного навчального засобу. Зазначено, що для організації освітнього процесу в реаліях війни прийнятним є доповнення друкованого (паперового) підручника його розширеною електронною версією, що реалізує застосування широкого кола можливостей цифрових освітніх технологій.
25
ГРИЦАК, НАТАЛІЯ, та ЕЛЕОНОРА ПАЛИХАТА. "ШКІЛЬНИЙ ПІДРУЧНИК З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ МЕДІАГРАМОТНОСТІ СУЧАСНИХ УЧНІВ". Освітні обрії 59, № 2 (2025): 49–54. https://doi.org/10.15330/obrii.59.2.49-54.
Full textAbstract:
У статті розкрито значення шкільного підручника української літератури як одного з ключових засобів формування медіаграмотності сучасних учнів. Проаналізовано поняття «медіаосвіта», «медіаграмотність» у сучасних науково-педагогічних працях. Дослідницька увага зосереджена на трьох шкільних підручниках української літератури, що написані за Модельною навчальною програмою «Українська література. 5-6 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори: Архипова В.П., Січкар С.І., Шило С.Б.). Описано структуру, інформаційне наповнення, охарактеризовано рубрики та завдання, що запропоновані авторськими колективами задля ефективного формування медіаграмотності учнів на уроках української літератури. Наголошено, що такі рубрики підручників, як «Мальований скрайбінг», «Інсценізація казки», «Словесний фоторобот» (О. Авраменко), «Пригадую вивчене», «Я знаю, що...», «Працюю над текстом», «Виконую складне завдання», «Працюю над проєктом», «Мистецька скринька» (В. Архипова, С. Січкар, С. Шило), «Диференційовані завдання», «Мистецька хвилинка» (В. Заболотний, О. Заболотний, О. Слоньовська, І. Ярмульська) спрямовані на розвиток критичного мислення учнів, формування вмінь опрацьовувати різноманітні медіатексти, аналізувати і зіставляти інформацію, факти та явища.
26
Акірі, Іон. "Підручник і проєктно-дослідна діяльність учнів". Problems of the modern textbook, № 31 (17 січня 2024): 6–10. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1309-2023-31-6-10.
Full textAbstract:
У статті розглянуто роль шкільного підручника у формуванні та розвитку в учнів проєктно-дослідницької компетентності. Проаналізовано особливості сучасних підручників Республіки Молдова у контексті реалізації компетентнісного навчання та визначено напрями вдосконалення навчальної книжки. Акцентовано увагу на важливій особливості шкільного підручника нового покоління як засобу реалізації в реальному освітньому процесі сучасних дидактичних технологій.Обґрунтовано необхідність уведення до підручників з усіх шкільних предметів інструментів підтримки проєктно-дослідницької діяльності учнів та проілюстровано дидактичні можливості таких рубрик «Досліджуємо та пізнаємо», «Дослідіть», «Проєкт» у контексті організації та проведення проєктно-дослідницької діяльності учнів.Визначено дидактичну цінність проєктно-дослідницької діяльності з позицій суб’єктів освітнього процесу (здобувачів освіти педагогів).
27
Басюк, Леся Богданівна. "Проблема змісту шкільних підручників у вітчизняній педагогіці (від кінця 40-х років до теперішнього часу): особливості та етапи підручникотворення". Педагогіка вищої та середньої школи 50 (18 квітня 2017): 100–108. http://dx.doi.org/10.31812/pedag.v50i0.1291.
Full textAbstract:
Сьогоденний час детермінує становлення нових підходів в освіті та нових вимог до засобів навчання, зокрема навчально-методичної літератури, чільне місце в якій посідає шкільний підручник. У статті в контексті сьогоденних реформацій освітньої парадигми проаналізовано проблему становлення шкільного підручника як важливої складовоїнавчально-виховної системи. З метою визначення основних шляхів створення концепту сучасного шкільного підручника, який відповідає потребам і вимогам національної освіти, звернено увагу на різні періодизації підручникоукладання. За допомогою аналізу та синтезу зроблено спробу ретроспективного огляду становлення навчальної книги, виокремлено основні етапи підручникотворення в хронологічних межах від кінця 40-х років до теперішнього часу.
28
Редько, Валерій, та Олена Ахмад. "Дидактико-методичні концепти конструювання змісту підручників арабської мови для ЗЗСО України: із досвіду роботи". Problems of the modern textbook, № 31 (17 січня 2024): 186–200. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1309-2023-31-186-200.
Full textAbstract:
У статті автори презентують та інтерпретують основні дидактико-методичні положення концепції змісту підручників арабської мови для вітчизняних ЗЗСО. Розкрито й обґрунтовано ідеї, що слугували науково-теоретичними засадами для створення концепції. Авторами статті аргументується, що формування міжкультурної іншомовної комунікативної компетентності як провідної парадигми розвитку сучасної шкільної іншомовної освіти, – це мета, на яку спрямовується діяльність учнів і вчителя як модератора навчального процесу, який здійснюється за підтримки підручника. Представлено принципи побудови змісту підручників арабської мови та обґрунтовано їх актуальність. Теоретичні положення супроводжуються прикладами деяких навчальних матеріалів із змісту підручників для 1–11 класів, створених співавторкою статті.
29
Мусаєв, К. Ф. "АНАЛІЗ ПОБУДОВИ СТРУКТУРИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ ГУРТКОВОЇ РОБОТИ ЗА ТЕХНІЧНИМ ПРОФІЛЕМ". Educational Dimension 30 (19 травня 2022): 298–302. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4853.
Full textAbstract:
Проаналізовано побудову структури навчального матеріалу курсу неорганічної хімії на основі принципу сходження від абстрактного до конкретного, що дозволило впровадити в шкільну практику технологію розвиваючого навчання. Акцентовано особливу увагу на самостійній роботі учнів з підручником, що усе більше бере на себе навчальні функції. Зроблено висновок, що з пасивного носія інформації підручник перетворюється в активну дидактичну систему, яка забезпечує учню самоконтроль за засвоєнням знань, а також сприяє формуванню специфічного стилю мислення та мовної культури.
30
Мисан, Віктор Олександрович. "Шкільний підручник як історичне джерело. (Чи потрібно здавати в макулатуру старі підручники з історії?)". Історія в школах України, № 1 (2008): 24–30.
Find full text
31
Пушкарьова, Тамара, та Олександр Гриценко. "Інноваційний потенціал сучасного підручника в умовах реформування системи освіти". Problems of the modern textbook, № 30 (24 липня 2023): 159–69. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1309-2023-30-159-169.
Full textAbstract:
У статті обговорена проблематика формування сучасного підручника для початкової школи в умовах реформування системи освіти. Розглянуто можливості осучаснення шкільної книги за рахунок модернізації її структурної побудови та запровадження новітніх технологій під час трансляції знакових чи образних інформаційних відомостей. Досліджено перспективу підвищення ефективної спроможності шкільного підручника з набору навчальних дисциплін шляхом розподілу загального масиву інформаційних відомостей на порізно сконструйовані й самостійно функціонуючі навчальні модулі. З’ясовано, що техніка модульного проєктування навчального підручника дозволяє об’єднати його дидактичні й технологічні функції, а також підвищити творчу активність учнів у процесі їхньої взаємодії зі шкільною книгою. Наведено уточнені дефініції наукових лексем понятійно-категоріального апарату, що застосовувався в процесі формування ключових суджень та висновків.
32
Гривко, Антоніна. "РАМКОВІ ПІДХОДИ ДО СТВОРЕННЯ КОМПЕТЕНТНІСНО ОРІЄНТОВАНОЇ СИСТЕМИ ВПРАВ І ЗАВДАНЬ ШКІЛЬНОГО ПІДРУЧНИКА". Problems of the modern textbook, № 27 (24 грудня 2021): 64–77. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1309-2021-27-64-77.
Full textAbstract:
У статті за результатами огляду наукових праць із питань проєктування навчальної діяльності учнів засобами шкільних підручників розглянуто основні рамкові підходи до створення компетентнісно орієнтованої системи вправ і завдань навчальної книги. Виокремлено проблемно-орієнтований, інтегративний («вбудовування» завдань на розвиток навичок сталого розвитку), метакогнітивний, таксономічний, критеріально-орієнтований підходи; висвітлено провідні ідеї, покладені в основу кожного з підходів; та проаналізовано проблемні питання реалізації їх концептуальних засад у шкільних підручниках із проєкцією на цілі й потреби базової середньої освіти України відповідно до сучасної освітньої парадигми.
33
Яценко, Таміла, та Василь Пахаренко. "Ключові компетентності в змісті підручника української літератури для 5 класу Нової української школи". Problems of the modern textbook, № 28 (20 липня 2022): 202–11. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1309-2022-28-202-211.
Full textAbstract:
У статті актуалізовано проблему реалізації компетентнісно орієнтованої моделі шкільної літературної освіти. Акцентовано на важливості підготовки інноваційного навчального забезпечення курсу української літератури для Нової української школи. Розкрито змістове наповнення нового підручника української літератури для 5 класу авторського колективу Інституту педагогіки НАПН України в аспекті формування ключових компетентностей учнів, визначених у новому Державному стандарті базової середньої освіти. Продемонстровано особливості організації навчальної діяльності п’ятикласників у процесі роботи з підручником української літератури, спрямованої на послідовне формування 11-ти ключових компетентностей.
34
Hohol, Nataliia, and Zoia Turianytsia. "CULTURAL APPROACH IN UKRAINIAN LITERATURE TEXTBOOKS FOR GRADES 5-6 NUSH: TRADITIONS AND INNOVATION OF NILA VOLOSHYNA'S SCIENTIFIC SCHOOL." B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 54, no. 1 (2024): 171–78. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2024-1-54-171-178.
Full textAbstract:
У статті на основі конструктивно-критичного аналізу проблеми програмо- й підручникотворення, представленої в науково-методичному доробку наукової школи Н. Волошиної, актуалізовано провідні ідеї, що пов’язані з теоретичним осмисленням і практичною реалізацією культурологічного підходу до навчання літератури. Доведено, що впровадження досвіду українських учених-методистів у галузі програмо- й підручникотворення сприятиме актуалізації ідей гуманізації та гуманітаризації шкільної літературної освіти, інтеграції міжмистецьких знань у шкільному курсі літератури. Підкреслено, що чинні підручники української літератури для 5– 6 класів НУШ, розроблені авторським колективом Інституту педагогіки НАПН України під керівництвом Т. Яценко, побудовані на засадах культурологічного підходу й спрямовані на ознайомлення учнів із художньо-естетичними та культурно-історичними цінностями людства, осягнення літературних явищ і фактів у широкому культурному контексті, розвиток мистецьких смаків, формування духовного світу юної особистості. Ключові слова: культурологічний підхід, модельна програма, підручники української літератури, мистецький контекст підручників, суміжні види мистецтва, наукова школа Ніли Волошиної, відділ української мови і літератури Інституту педагогіки НАПН України
35
Lysenko, Nelly. "Напрями проекції принципу наступності в контексті модернізації української школи : вектор дошкільної освіти". Освітній простір України, № 14 (21 грудня 2018): 184–90. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.184-190.
Full textAbstract:
Соціальне замовлення на освітні послуги сучасних закладів дошкільної освіти можна спрямувати у два вектори: суб’єктивний – запити родини кожної дитини, які визна-чаються стихійно (зрідка – на основі діагностичних процедур) і об’єктивний – соціальне замовлення початкової школи, яка очікує найуспішніших учнів. Мінливість змісту дошкільної освіти слід розглядати відносно конкретного обсягу інформації, якою опановують діти теоретично і практично згідно методик, відповідних дидактиці дошкільної освіти.Її пріоритети сходяться на розвитку гармонійної гуманної та соціально свідомої особистості. Здійснений нами аналіз якості навчальних досягнень і рівня сформованості особистісних рис дітей свідчать про реальні можливості для подолання ознак формальної освіти дошкільників, утвердження гуманізації та диференціації її змісту, удосконалення механізмів управління педагогічним процесом шляхом залучення батьківського колективу до вирішення його різних теоретичних і практичних аспектів. Так утверджується нова форма набуття дошкільної освіти на конкурентних засадах.Новою українською школою передбачено для реалізації кілька визначальних напрямів наступності: по-перше, опанування обсягом знань у дошкільному віці, які були б пролонговані у шкільну освіту і зумовлювали її ефективність. Знання дитини-дошкільника стрімко втрачають актуальність і перетворюються на застарілі; вони не взмозі мотивувати випускника ЗДО до навчання у школі; підручники постають гальмом на шляху наступності. По-друге, фактологічні матеріали підручників у сьогоднішньому варіанті аморфно реалізують виховну, розвивальну та прикладну (практико-зорієнтовану) функції; по-третє, слід звернути увагу на освітні технології для успішної реалізації принципу наступності; особливо у 1-2-му класах. Недофінансування шкільної, й дошкільної освіти спотворює якість дидактико-розвивального оснащення педагогічного процесу і унемож-ливлює опанування практичними вміннями та навичками, які є життєво значущими.
36
Мороз, Петро, та Ірина Мороз. "Інтегрування історії повсякденності у шкільний курс історії: дослідницький аспект". Problems of the modern textbook, № 30 (24 липня 2023): 86–101. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1309-2023-30-86-101.
Full textAbstract:
У статті розкриваються особливості інтегрування історії повсякденності у шкільний курс історії на засадах дослідницького підходу. На думку авторів, дослідження в галузі історії повсякденності допомагає збагатити уявлення про минуле, розкривати широкий спектр соціальних, культурних і побутових практик. Авторами проаналізовано праці, які присвячені як особливостям дослідження історії повсякденності, так і методичним аспектам висвітлення питань повсякденності на уроках історії. Зазначається, що інтегрування історії повсякденності у шкільний курс історії має відбуватися комплексно, тобто одночасно на трьох рівнях: змісту (контент орієнтована інтеграція), діяльності (діяльнісна інтеграція) та смислів і цінностей (ціннісно-смислова інтеграція).У статті зазначається, що, інтегруючи історію повсякденності на рівні діяльності, авторам підручників та вчителям варто враховувати особливості дітей цифрового покоління, зокрема використовувати методи активного навчання, які залучають їх до діалогу, дискусій та співпраці. Ефективним методом залучення дітей цифрового покоління до вивчення історії повсякденності може бути застосування інтерактивних технологій та прийомів візуалізації.Необхідною умовою вивчення історії повсякденності, на думку авторів, є застосування системи творчих та дослідницьких завдань із залученням історичних джерел різного типу. Надзвичайно ефективними є навчальні проєкти, що стосуються дослідження повсякденного життя в різні історичні періоди, оскільки вони дають змогу учням застосовувати свої знання та вміння в реальному житті.Автори зазначають, що представлення історії повсякденності у шкільних підручниках історії розширює учнівське розуміння минулого та надає їм можливість побачити, як звичайні люди жили, працювали, навчалися, спілкувалися та розважалися в різні історичні періоди; допомагає учням наблизити, відчути образ епохи та побачити в ньому конкретну людину, зрозуміти систему суспільних цінностей.
37
Пушкарьова, Тамара, Юрій Лянной та Олександр Гриценко. "ВАРІАТИВНИЙ ПІДРУЧНИК У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ: АТРИБУТИ, ФУНКЦІЇ, МОЖЛИВОСТІ". Problems of the modern textbook, № 32 (6 серпня 2024): 227–34. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1309-2024-32-227-234.
Full textAbstract:
У сучасно-трансформаційних умовах реформування національної системи освіти є об’єктивно нагальною проблема модернізації її провідних компонентів: змісту, форми та структури. Провідною місією у вирішенні означеної проблеми є актуальним вважати перегляд традиційних підходів до укладання навчального підручника як моделі змісту навчального процесу, як формального носія знань та засобу структурно-комунікативної взаємодії. У такий спосіб дослідження вимог і запитів, які ініціює суспільство та наукова педагогічна спільнота стосовно проєктування дійового інноваційного підручника, є натепер важливим аспектом з позиції пошуку новітніх рішень у сфері підручникотворення. Задум створення інноваційного підручника для загальноосвітньої, насамперед для початкової, школи є утяжливою справою, що визначається складним та відповідальним характером підручникотворення та пильною увагою науковців, педагогів та батьків до цього процесу. Отже, за урахування нестримної інформатизації та технологізації процесу навчання є цілком доречним науковий дискурс з приводу обговорення найбільш ефективного формату шкільної книги, який би завбачував перманентне осучаснення центрального засобу навчання та розширення його освітньо-комунікативних можливостей. Потреба в інноваційних технологіях підручникотворення на сьогочасному етапі оновлення системи освіти ув’язують з пізнавально-активною взаємодією в обширі «надавачі інформації – підручник – набувачі інформації». Презентована формула відбиває своєрідне значення інноваційного підручника як проміжного компонента в системно-освітній зв’язці, при спомозі якого, власне, й проходить транслювання знаннєвих відомостей від вчителя (постачальника знань) до учнів (споживачів знань), удовольняючи в наведений спосіб вимоги здобувачів освіти стосовно отримання новочасного комплексу зафіксованих і готових до передачі адресатам навчально-інформаційних матеріалів.
38
Науменко, Світлана. "ПІДРУЧНИК ГЕОГРАФІЇ ЯК ЗАСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЄКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ БАЗОВОЇ ОСВІТИ В ІСТОРИКО-МЕТОДИЧНОМУ КОНТЕКСТІ ТА ПРІОРИТЕТАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ". Problems of the modern textbook, № 33 (31 грудня 2024): 175–88. https://doi.org/10.32405/2411-1309-2024-33-175-188.
Full textAbstract:
У статті акцентовано увагу на проблемі використання сучасного підручника географії як ефективного засобу організації проєктної навчально-пізнавальної діяльності здобувачів базової середньої освіти. На основі історико-методичного аналізу особливостей реалізації методу проєктів в історії вітчизняної шкільної географічної освіти, обґрунтовано, що ключовим чинником результативної реалізації технології проєктної діяльності є спрямування освітнього процесу на пізнання та дослідження учнями навколишнього світу, природи та суспільства засобами географії з урахуванням інтересів і пізнавального досвіду здобувачів освіти. Актуалізовано доцільність вивчення, узагальнення та використання науково-методичної спадщини української методики навчання географії із метою вироблення ефективних механізмів трансформації освітнього процесу з географії в Новій українській школі та створення сучасних підручників. Проаналізовано потенціал чинних підручників географії, що використовуються в освітньому процесі, щодо організації проєктної діяльності в закладах загальної середньої освіти та запропоновано напрями вдосконалення навчальної книжки у контексті змістового наповнення й розширення функціональності методичного апарату. Визначено можливості контекстних завдань сучасного підручника географії у формуванні в учнів навичок роботи в групі та підготовки до проєктної діяльності. Показано, що такі завдання, як і сама проєктна діяльність, допомагають учням усвідомити практичне значення географії як науки і навчального предмета та зв’язок з іншими природничими науками, мотивують їх до активної навчально-пізнавальної діяльності, розвивають уміння аналізувати, формулювати проблему та добирати альтернативні шляхи її розв’язання, робити узагальнення та висновки, використовувати географічні знання у повсякденному житті.
39
Чухненко, Поліна Сергіївна, та Валентина Дмитрівна Юзькова. "ПОНЯТТЯ ВАЛЕНТНОСТІ ЯК ДЖЕРЕЛО АПОРІЙ У ВИКЛАДАННІ ХІМІЇ НА РІВНІ БАЗОВОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ". Наукові записки. Серія: Проблеми природничо-математичної, технологічної та професійної освіти, № 1 (27 травня 2025): 148–56. https://doi.org/10.32782/cusu-pmtp-2025-1-18.
Full textAbstract:
Проаналізовано дві чинні модельні навчальні програми (далі – МНП) з предмета «Хімія. 7–9 клас», що розроблені відповідно до нового Державного стандарту базової середньої освіти (далі – ДСБСО), а також підручники, написані згідно із цими МНП, щодо вживання наукових понять. Зосереджено увагу на вилученні з однієї з програм терміна «валентність», який традиційно був серед наріжних понять шкільного курсу хімії. З близьких термінів у програмі присутній лише «ступінь окиснення». У статті досліджено та проілюстровано прикладами суперечності (апорії), які виникають під час вивчення учнями / ученицями шкільного курсу хімії та стосуються поняття валентності, зокрема доцільність застосування валентності до йонних сполук, приклади незбігу валентності (як кількості зв’язків) зі ступенем окиснення, порушення правила октету, залучення чи не залучення d-електронів передзовнішнього енергетичного рівня до утворення ковалентних зв’язків, теорія утворення ковалентних зв’язків (зокрема, за донорно-акцепторним механізмом) лише s- та p-електронами тощо. Порівняно визначення поняття «валентність» у різних українських та закордонних підручниках з визначенням Міжнародного союзу фундаментальної та прикладної хімії (IUPAC), проаналізовано вітчизняну та іноземну науково-методичну літературу щодо використання цього поняття в шкільній освіті. Спираючись на досвід іноземних систем загальної середньої освіти та розуміння ковалентних зв’язків сучасною хімічною наукою, обґрунтовано та презентовано погляди авторів щодо недоцільності оперування поняттям «валентність» на рівні базової середньої освіти. У статті сформульовано рекомендації для авторів підручників та вчителів закладів загальної середньої освіти щодо вилучення поняття «валентність» та заміни його поняттями «ступінь окиснення», «кількість зв’язків» і «заряд йона». Окреслено можливості для розвитку в здобувачів / здобувачок базової середньої освіти умінь, що належать до четвертої групи обов’язкових результатів навчання природничої освітньої галузі ДСБСО («розвиток наукового мислення, набуття досвіду розв’язання проблем»), шляхом введення до матеріалів занять проблемних питань, пов’язаних з утворенням ковалентних зв’язків.
40
Л., П. Ткаченко. "АВТОРСЬКІ ПІДРУЧНИКИ ЯК ОСНОВА ВИКЛАДАННЯ КУРСУ РИТОРИКИ В УКРАЇНСЬКИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ У XVII – XVIII СТ.СТ." Педагогіка та психологія, № 56 (12 травня 2017): 100–109. https://doi.org/10.5281/zenodo.576014.
Full textAbstract:
<em>У статті мова йде про низку підручників з риторики, які були написані</em> <em>українськими авторами в період </em><em>XVII–XVIII </em><em>століть. Розглянуто їх структуру</em> <em>та змістове наповнення. Установлено, що українські авторські підручники з</em> <em>риторики, хоч і спиралися на класичні античні зразки, містили власні</em> <em>методичні наробки, які відображали роди, жанри і види ораторського</em> <em>мистецтва популярні в зазначений період, враховували особливості</em> <em>національного красномовства. Визначено, що риторика в Україні цього періоду</em> <em>розвивалася на основі засвоєння шкільною освітою досвіду античної та</em> <em>західноєвропейської традиції, трансформованої середньовічним</em> <em>світоглядом.</em> <em>У створенні латинськомовної теорії красномовства брали участь п'ять</em> <em>культурних компонентів, які по</em><em>-</em><em>різному виявляли себе в риторика різних</em> <em>авторів: античний, візантійський, західноєвропейський, бароковий,</em> <em>слов</em>՚ <em>янський. У статті доведено, що авторські підручники з риторики стали</em> <em>основою для викладання курсів молодих викладачів. Різні за змістовим</em> <em>наповненням і структурою вони давали можливість урізноманітнити процесс</em> <em>викладання, а навчання зробити цікавим і захоплюючим. Авторські підручники</em> <em>та велика кількість рукописів викладачів Києво</em><em>-</em><em>Могилянської академії</em> <em>доводять, що період </em><em>XVII–XVIII </em><em>століть ознаменувався глибокою розробкою не</em> <em>лише змісту освіти, а й її методичним забезпеченням.</em>
41
Bezena, I. M. "Перспективи трансформації змісту освіти як засобу самореалізації особистості школяра в умовах становлення нової філософсько-освітньої парадигми". Grani 18, № 2 (2015): 31–36. http://dx.doi.org/10.15421/1715035.
Full textAbstract:
У статті розглядається філософськоосвітня парадигма пошуку нових підходів у процесі самореалізації особистості в шкільний період, перспективи трансформації змісту освіти як засобу самореалізації особистості школяра. Дається характеристика компонентів змісту шкільної освіти: інформаційнодіяльнісного (із пізнавальною, ціннісною, технологічною, розвивальною), комунікативною та рефлексивною складовими). Зміни парадигмальних засад шкільної освіти проходять у контексті концепту розвитку змісту та якості освіти, їх удосконалення. Концепт середньої освіти визначають по наступних складових: «навчання як процес», «учасник навчального процесу», «час навчання», «навчальний заклад» та «навчальні технології». Концептуальним центром шкільної освіти є людина. Засоби реалізації особистісного потенціалу школяра визначають у перспективі сталий розвиток людства у ХХІ столітті. Потрібно реалізовувати: фокусування змісту на навчальних результатах, виписаних у форматі ключових компетентностей; запровадження міжпредметного підходу та оптимізація змісту програм з предметів, навчальних підручників; практичне застосування змісту та його оптимізація; застосування оцінних технологій, що наближені до життєвих ситуацій.
42
Головко, Микола. "Розвиток теорії і практики підручника фізики й астрономії в науковій спадщині професора О. І. Бугайова". Problems of the modern textbook, № 31 (17 січня 2024): 49–61. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1309-2023-31-49-61.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано наукову спадщину професора О. І. Бугайова у контексті становлення та розвитку вітчизняного підручника фізики та астрономії для закладів загальної середньої освіти. Досліджено, що проблема створення навчальної книжки нового покоління посідає чільне місце в доробку видатного вченого-методиста.Обґрунтовано, що джерелами інноваційних підходів, реалізованих О. І. Бугайовим у системі перших підручників фізики й астрономії для національної школи, є фундаментальні дослідження проблем диференціації навчання та застосування інтегрованого підходу,розроблення концептуальних засад розбудови структури та змісту шкільної фізичної освіти, розвиток ідеї профільного навчання здобувачів загальної середньої освіти, реалізації компетентнісного, особистісно орієнтованого та діяльнісного підходів в організації навчання фізики й астрономії.Акцентовано увагу на визначальній ролі О. І. Бугайова у становленні електронних підручників фізики й астрономії, створені перших педагогічних програмних засобів і програмно-методичних комплексів, що були вперше в Україні розроблені під керівництвом ученого та впроваджені в широку освітню практику.Показано перспективність наукових концептів та практичних підходів, розроблених О. І. Бугайовим, для модернізації структури й змісту шкільної природничої освіти, розвитку сучасного підручникотворення як пріоритетного напряму дидактики фізики й астрономії.Визначено доцільність здійснення історико-методичних досліджень багатогранної науково-педагогічної і методичної діяльності професора О. І. Бугайова на рівні дисертаційних досліджень, уведення їх у науковий оббіг сучасної теорії і методики навчання фізики й астрономії та впровадження в практику загальноосвітньої і вищої школи.
43
Помиткін, Едуард. "МИРОТВОРЧА РОЛЬ ОСВІТИ В УНЕМОЖЛИВЛЕННІ ВІЙН НА ПЛАНЕТІ". UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century" 1, № 9 (2024): 80–91. http://dx.doi.org/10.35387/ucj.1(9).2024.0006.
Full textAbstract:
Актуалізуються проблеми спрямованості та змісту освіти, її ролі в розвитку особистості та в історичному поступі людства. Мета статті – аналіз відповідності змісту освіти її миротворчій функції та окреслення стратегічних орієнтирів розвитку миротворчої освіти. У дослідженні були використані методи анкетування, індивідуальної співбесіди, біографічний метод, математична статистика. Окрема увага приділялася аналізу шкільних предметів і підручників на предмет розвитку особистості учнів. Зміст освіти розглянуто з позиції впливу на розвиток особистісних якостей, які сприятимуть унеможливленню війн на планеті, таких як прагнення до краси, добра та істини, ідентифікація з власним духовним «Я», морально-духовна саморегуляція, відповідальність за близьких, країну, людство, планету. Утверджується ідея необхідності зміни освітніх пріоритетів на такі, які унеможливлять насильство, що зумовлює потребу у створенні загальнолюдського ціннісного модулю освіти. Наводяться результати дослідження відповідності змісту освіти її миротворчій функції і різнобічному розвитку особистості на прикладі початкової школи. Узагальнення отриманих результатів дозволило встановити, що для більшості респондентів повний обсяг шкільних знань у дорослому житті не знадобився. Найбільш потрібними у практичному плані виявилися предмети, які вивчалися в початковій школі. Для дослідження спрямованості змісту шкільних предметів і підручників на різнобічний розвиток особистості учня виокремлено фізичний розвиток, розвиток спілкування, емоційно-вольовий розвиток, інтелектуальний, творчий, моральний і духовний види розвитку. Аналіз результатів дав підстави вважати, що існуючі шкільні предмети безпосередньо не спрямовані на виховання загальнолюдських цінностей і не сприяють зміцненню миру. Акцентується увага на тому, що до змісту освіти різних народів має бути включений загальнолюдський компонент миротворчої освіти, який формує вищі духовні цінності, серед яких краса, добро, істина, сприяє розвитку свідомості особистості. Його зміст має ґрунтуватися на духовних цінностях людства, які беруть свої витоки з мистецтва, релігії, науки та народної мудрості. Розробка та впровадження миротворчої освіти мають здійснюватися під патронатом таких авторитетних міжнародних організацій як ООН та ЮНЕСКО. У перспективі мова йде про системні та цілісні навчальні курси, спрямовані на розвиток особистості, зокрема, саме тих її якостей, які сприяють унеможливленню війн на планеті.
44
Каруник, К. "Шкільні граматики Юрія Шевельова: з історії українських підручників мови". Вивчаємо українську мову та літературу, № 4 (260) (2011): 31–35.
Find full text
45
Pometun, Olena. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ЗДОБУТТЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ТА ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ". Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 5, № 1 (2023): 1–4. http://dx.doi.org/10.37472/v.naes.2023.5116.
Full textAbstract:
У доповіді розкрито сутність поняття «національна і громадянська ідентифікація» з точки зору педагогіки і психології, обґрунтовано важливість її формування у молоді. Визначено важливу роль і значний потенціал історичної і громадянської освіти у формуванні національної ідентичності учнів і учениць закладів середньої освіти. Реалізація цього потенціалу потребує змін у змісті шкільної історичної і громадянської освіти, зокрема видалення з програм і підручників наративів, що містять російські маніпуляції історією України, посилення ролі національного переможного міфу, акцентування на фактах щодо європейської інтеграції України і важливості цих процесів. Методика навчання історії і громадянської освіти, що сприяє формуванню української національної ідентичності, має базуватися на активному навчанні. Свідома національна ідентичність формується, якщо історичні знання є результатом самостійної роботи учнів з джерелами у процесі дослідження, наприклад, локальної чи усної історії або проєктної роботи. Така діяльність на відповідному історичному чи громадянознавчому змісті дає змогу індивіду зробити власний вибір щодо приналежності до соціальної групи. Відповідні вказівки й рекомендації для вчителів мають містити як підручники з історії, так і навчальні та методичні посібники для різних класів.
46
Біліченко, Лідія. "ШКІЛЬНА ПОЛІТИКА РУМУНСЬКОЇ ОКУПАЦІЙНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ В ОДЕСІ (1941-1944 РР.)". Молодий вчений, № 1 (132) (28 лютого 2025): 70–74. https://doi.org/10.32839/2304-5809/2025-1-132-13.
Full textAbstract:
Стаття присвячена діяльності українських шкіл м. Одеси на окупованій німецько-румунськими військами території Генерал-губернаторства «Трансністрія» у роки Другої світової війни. Автор розглядає зміни у чисельності шкіл та зміни у змісті навчальних програм, проблеми в організації шкільного навчання та роботи вчителів. Приділено увагу впливу різних факторів на освітню ситуацію у період румунської окупації. Встановлено, що до кінця жовтня 1941 р. Південь України був майже повністю окупований німецько-румунськими військами. 19 серпня 1941р. внаслідок спеціального договору між німецькими та румунськими уповноваженими, підписаного в Тягині, всю територію між Бугом і Дністром було віддано румунській адміністрації, під назвою «Трансністрія». 29 вересня 1941 р. у Тирасполі склав присягу новообраний губернатор Трансністрії –професор Георге Алексяну. Після здобуття Одеси, провідник румунської держави Антонеску видав декрет, яким включив Одесу з її околицями до «Трансністрії та проголосив її столицею цілої губернії. Також, Одеса була виділена в окремий муніципалітет і примарія цього муніципалітету підпорядковувалася безпосередньо губернаторові. Генеральний примарем Одеського муніципалітету було призначено Германа Пинтю. Також, згідно наказу Губернатора Трансністрії від 18 жовтня 1941 р. на території Одеси засновується шкільно-культурна дирекція. Керівництво та контроль над роботою управління взяв на себе помічник Генерального примаря Германа Пинтя Констянтин Відрашку. При дирекція була створена комісія з організації початкових та середніх шкіл. Першим кроком співробітників установи було проведення огляд будівель, облік педагогічних кадрів, а також реєстрацію учнів. Виявлено, що протягом 1941-1944 рр. основними напрямками діяльності румунської окупаційної влади в Одесі у сфері шкільної політики було: відкриття нових шкіл та ремонт старих або зруйнованих шкільних будівель, переклад підручників та розробка навчальних програм.
47
Барановська, О. В. "Шкільний підручник в умовах нового освітнього середовища". Проблеми сучасного підручника, Вип. 21 (2018): 20–30.
Find full text
48
Пушкарьова, Т. "Сучасні рішення проблеми шкільних підручників: Австрія". Проблеми сучасного підручника, Вип. 22 (2019): 250–59.
Find full text
49
Бурда, Михайло. "Компетентнісний потенціал змісту шкільних підручників з математики". Problems of the modern textbook, № 31 (17 січня 2024): 11–21. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1309-2023-31-11-21.
Full textAbstract:
Одне із завдань навчання математики – виробити вміння вчитися, самостійно здобувати знання та застосовувати їх як під час вивчення інших предметів, так і в реальних життєвих ситуаціях. Обґрунтовується, що для вироблення цих умінь зміст підручника має забезпечувати оволодіння загальними методами, прийомами розумової діяльності (аналіз, синтез, аналіз через синтез, доведення від супротивного, наведення контрприкладів, підведення під поняття і виведення наслідків тощо), які дадуть змогу ґрунтовніше засвоїти навчальний матеріал та посилити прикладну його спрямованість.З’ясовано, що розв’язування математичних і практичних задач, дослідження проблемних ситуацій із застосуванням математичних методів і прийомів потребує оволодіння учнями відповідними орієнтовними основами діяльності або правилами-орієнтирами.Вони за своїм змістом можуть виступати у вигляді порад, вказівок, інструкцій, алгоритмічних приписів, евристичних схем та евристичних планів (розв’язування окремих задач або задач деяких видів, вивчення понять і властивостей, явищ і законів, здійснення спостережень, виконання дослідів та проєктів). Рекомендується, щоб зміст підручника передбачав самостійне складання учнями правил-орієнтирів, що передбачає такі етапи: виділення групи задач, встановлення оператора задач і тих знань, на базі яких їх можна розв’язати; осмислення способу розв’язання групи задач на кількох задачах-моделях (розв’язання яких складається з операцій, притаманних цьому способу діяльності), виділення потрібних операцій та роздільне їх закріплення і узагальнення; визначення раціональної послідовності виконання операцій та складання на їх основі правила-орієнтира; встановлення меж його застосування та відповідності програмним вимогам. Пропонуються методичні підходи до формування загальних методів і прийомів, які сприятимуть набуттю учнями математичної та інших ключових компетентностей.
50
Yatsenko, Tamila. "COMPETENCE MODEL OF THE TEXTBOOK OF UKRAINIAN LITERATURE FOR THE 6TH GRADE OF THE NEW UKRAINIAN SCHOOL." B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 51, no. 1 (2023): 244–50. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2023-1-51-244-250.
Full textAbstract:
У статті актуалізовано проблему реалізації компетентнісного підходу в шкільній літературній освіті. Акцентовано на важливості підготовки інноваційного навчального забезпечення курсу української літератури для Нової української школи в контексті вимог Державного стандарту базової середньої освіти (2020). Означено компетентнісну спрямованість чинної модельної навчальної програми з української літератури для 5–6 класів (за науковою редакцією Т. О. Яценко). Конкретизовано сутнісні ознаки сформованості предметної читацької компетентності для учнів-читачів цієї вікової групи. Розкрито дидактико-методичний потенціал змісту і структури чинного підручника української літератури для 6 класу авторського колективу Інституту педагогіки НАПН України щодо формування предметної читацької та ключових компетентностей учнів. Конкретизовано змістове наповнення рубрик підручника для організації ефективної навчальної діяльності з метою формування компетентного учня-читача в реаліях Нової української школи.