To see the other types of publications on this topic, follow the link: Шогаол.
Journal articles on the topic 'Шогаол'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 38 journal articles for your research on the topic 'Шогаол.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Логинов, Павел Вадимович, Айман Кувайдуллаевна Памешова та Никита Анатольевич Бурденко. "Исследование антиоксидантной активности полифенольных соединений экстракта корневищ имбиря в эксперименте". Экспериментальная и клиническая фармакология 87, № 5 (2024): 20–23. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2024-87-5-20-23.
Full textAbstract:
Целью работы стало исследование антиоксидантной активности полифенольных соединений из корневищ имбиря. Выделенные по разработанной методике полифенольные соединения исследовали на предмет антиоксидантной активности, в сравнении с известными жиро- и водорастворимыми антиоксидантами (α-токоферол, аскорбиновая кислота). Были использованы беспородные белые крысы линии Вистар, которым в течение 2 недель вводили внутрь α-токоферол, аскорбиновую кислоту и полифенольные соединения в виде смеси гингеролов и шогаолов в дозе 2,5 мг в сутки. Определяли индекс антиоксидантной активности в венозной крови по запатентованному методу. Полифенольные соединения проявляли в 1,7 раз меньшую антиоксидантную активность по показателю индекса антиоксдантной активности, чем α-токоферол, и в 3,5 раза более выраженную антиоксидантную активность, чем аскорбиновая кислота (p < 0,001). Таким образом, в эксперименте было установлено, что с увеличением относительной молекулярной массы рассмотренных антиоксидантов повышается их антиоксидантная активность за счет более прочных гидрофобных взаимодействий с биомембранами клеток, что объясняется повышением вклада гидрофобных группировок в ряду: аскорбиновая кислота, полифенольные соединения, α-токоферол.
2
Яременко, Наталія. "ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ ВІЙНИ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології 10, № 134 (2023): 027–38. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2023.10/027-038.
Full textAbstract:
У статті з’ясовано особливості надання психологічної підтримки учням початкової школи в умовах війни. Запропоновано види роботи з молодшими школярами щодо надання їм психологічної підтримки (психологічний захист, копінг‐стратегії). Представлено види механізмів психологічного захисту. Охарак‐ теризовано й надано приклади ефективних копінг‐стратегій для дітей молод‐ шого шкільного віку у процесі надання їм психологічної підтримки. Запропоновано інструменти та рекомендації для батьків щодо психологічної підтримки молодших школярів в умовах війни щодо взаємодії та спілкування з ними.
3
Собольніков, Валерій. "РОЗВИТОК ЄВРОПИ В МЕЖАХ ПСИХОАНАЛІЗУ: МЕТОДОЛОГІЯ, СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ". Public management 18, № 3 (2019): 412–26. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-412-426.
Full textAbstract:
Актуалізація національно-регіональної специфіки багатора- зово ускладнює проблему сталого розвитку Європи. Тому метою статті є: дослідження на основі методології глибинної психології і генезису архетипу Європи, його архетипових коренів як інфраструктури і рушійної сили стану і перспективи розвитку ЄС. Аналіз архітектоніки ЄС, що сьогодні “розси- пається”, був побудований на виділенні “двох різних психічних станів”, які задають політичний і психоаналітичний дискурси. При цьому вірогідність політичного поля подій об’єктивується за допомогою психоаналітичного методу, прийоми і засоби якого (психоаналітичні, феноменологічні і гер- меневтичні) виконують схожі завдання, доповнюючи й уточнюючи знання, отримані раніше. Архетипний комплекс Європи як психічно оформлена до- мінанта культурної спадщини “епохи готів” визначив особливість історич- ного шляху Німеччини і архетипу Європи. Будучи базовим архетипом, він сприймається у вигляді згорнутого до символу процесу антропосоціогенезу. Аналіз подієвої структури архетипового простору як ірраціонального пото- ку оголив висновок про “працююче” синхроністично колективне несвідоме. Акумуляція останнім негативного досвіду привела до розуміння фрактала як засобу передачі одним поколінням іншому “духу і зла”. Тому синхронічність може становити небезпеку, що проглядається в деструктивних напрямах розвитку Європи. Обґрунтовано авторський підхід у розумінні контексту “тяжіння” зла, ймовірність трансформації його змісту і механізму переходу в інший стан. Концептуалізація архетипу Європи визначає завдання подаль- шого наукового дослідження перспектив її розвитку.
4
Литвинко, А. С. "Академічні соціогуманітарні дослідження історичних, суспільних і культурних вимірів російсько-української війни. Частина ІІ". Studies in history and philosophy of science and technology 33, № 1 (2024): 75–83. https://doi.org/10.15421/272408.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано актуальність узагальнення досвіду та прогнозно-аналітичної думки вчених-суспільствознавців НАН України, зокрема істориків, соціологів, демографів та етнологів, стосовно історичного феномену російсько-української війни й тоталітарної еволюції російської федерації, суспільно важливих, зокрема демографічних і міграційних наслідків та ризиків цих процесів для України та світу, повоєнної відбудови науки дер- жави, а також для формування репрезентативної бази джерел та української історіографії новітнього періоду. Важливо, що проаналізовано та узагальнено низку історичних, демо- графічних, етнографічних наукових досліджень, більшість з яких оприлюднена протягом другого року повномасштабної війни представниками академічної наукової спільноти України. Серед авторів розвідок – співробітники Інституту історії України, Інституту соціології, Інституту демографії та проблем якості життя, Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського, Інституту народознавства та інших установ НАН України. Тематика праць охоплює еволюцію сприйняття України громадя- нами росії, вимушену міграцію населення України та загроз демографії держави, оцінку соціально-психологічного стану людей в умовах війни, прогнозування шляхів розвитку наукової сфери України. Зроблено висновок, що зазначені напрями потребують подаль- шого відстежування їх динаміки; заслуговує на увагу також розвиток підтримки науков- ців України міжнародною дослідницькою спільнотою, широка волонтерська діяльність науковців академії та їх інформаційні зусилля з привертання уваги громадян усіх країн світу до подій в Україні та необхідності надання їй допомоги.
5
Димова, Г. О. "ЗНАХОДЖЕННЯ ОПТИМАЛЬНИХ ЗНАЧЕНЬ ФУНКЦІЙ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МЕТОДУ СПРЯЖЕНИХ ГРАДІЄНТІВ". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 3 (2 листопада 2021): 3–9. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2021.3.1.
Full textAbstract:
У статті для розв’язання некоректно поставлених задач методом регуляризації розглядається метод спряжених градієнтів. Градієнтом називається вектор, величина якого визначає швидкість змінення функції, а напрямок збігається з напрямком найбіль- шого зростання цієї функції. Вектор, що вказує напрямок найбільшого зменшення функції, називається антиградієнтом функції. Метод спряжених градієнтів застосовується для розв’язання задач безумовної мінімізації, для відшукання екстремалі згладжуючого функ- ціоналу. Цей метод є ітераційним методом. Загальною властивістю більшості ітера- ційних алгоритмів є швидке спадання швидкості мінімізації в разі наближення до точки мінімуму функціонала. Тому важливою характеристикою ітераційних алгоритмів явля- ється той фактичний мінімальний рівень значень функціонала нев’язки, до якого вдається довести процес мінімізації за реальний час. У роботі описаний метод найскорішого спуску як метод, що передує методу спря- жених градієнтів і поєднує в собі два поняття: «градієнт цільової функції» та «сполуче- ний напрямок векторів». Також приведений метод сполучених напрямків та два методи пошуку вагового коефіцієнта. У статті аналізуються градієнтні методи пошуку оптимальних значень квадратич- них функцій та функцій загального виду. Метод спряжених градієнтів є методом першого порядку, але швидкість його збіжності квадратична, чим цей метод вигідно відрізняється від звичайних градієнтних методів. Недоліком градієнтного пошуку є те, що під час його використання можна виявити тільки локальний екстремум функції. Для відшукання інших локальних екстремумів необхідно проводити пошук з інших початкових точок. Побудова- ний алгоритм мінімізації функціонала за допомогою методу спряжених градієнтів.
6
КУРЧАТОВА, Анжеліка, та Альона ПОЧКАЙ. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ". Acta Paedagogica Volynienses, № 5 (30 грудня 2021): 29–36. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.5.
Full textAbstract:
У статті порушується проблема правового виховання дітей старшого дошкільного віку в умовах сучасного закладу дошкільної освіти як необхідна умова адаптації, соціалізації, правової культури дошкільників. Розкрито психолого-педагогічні особливості дітей старшого дошкільного віку з метою пошуку доступних і актуальних шляхів правового виховання. Із позицій сучасності подаються форми та методи правового виховання дітей стар- шого дошкільного віку, аналізуються труднощі, з якими доводиться стикатися педагогам під час здійснення правової освіти дошкільників. Визначено педагогічні умови правового виховання дітей старшого дошкільного віку в освітньому процесі сучасного закладу дошкільної освіти. Зміст правової освіти виступає пріоритетним методологічним орієнтиром, на якому базується розроблення шляхів правового виховання старших дошкільників в умовах життєдіяльності сучасного закладу дошкільної освіти (В. Ашиков, Г. Васянович, Н. Виноградова, М. Городиський, С. Козлова, В. Оксамитний, О. Рилєєва, І. Романова, Е. Руслова). В основу дослідження покладено чотири методологічні підходи до розуміння права, тобто основні способи осмислення правової реальності: правовий позитивізм; правовий об’єктивізм; правовий суб’єктивізм; правова інтерсуб’єктивність (П. Баранов, С. Максимов, О. Орлова, Е. Соловйов, О. Татаринцева, В. Тацій, В. Чефранов). Наукова новизна дослідження криється в уточненні сутності поняття «правове виховання» та розкритті змістової характеристики феномену «правове виховання дітей старшого дошкільного віку». Зміст запропонованого дослідження передбачає наступність між дошкільною та початковою освітою, зокрема, авторські розробки суголосні з громадянською компетентністю Нової української школи. Результати дослідження підтвердили, що зміст правової освіти мають репрезентувати розуміння дефініцій, які підлягають формуванню у дітей старшого дошкільного віку, як-от: обов’язок, правила, дисципліна, відповідальність, право, правила поведінки, культура, повага, закон, Конституція України, права людини.
7
Yaminska, Hanna. "Українська картина світу в романі Ігоря Станойоського «Перший університетський день моєї доньки»". Acta Polono-Ruthenica 2, № XXV (2020): 61–76. http://dx.doi.org/10.31648/apr.5618.
Full textAbstract:
Ігор Станойоський – сучасний македонський письменник, який у своїх романах поєднує різні літературні жанри. Незважаючи на своє македонське походження, майже у всіх його творах присутні персонажі українці, за допомогою яких автор показує читачеві образ світу українців. У романі Перший університет-ський день моєї доньки Станойоський через призму образів головних героїв та міста Львова проектує образ самої України. Текст роману написаний македонською мовою і призначений для македонського читача, що дозволяє поглянути на такі поняття як національна самобутність одного народу (українців) під кутом зору світосприйняття іншого народу (македонців). Ключову роль у тексті відведено Чорнобилю – як не лише історичній, але й психологічній події, яка змінила хід історії та свідомість українців. Проектуючи образ України через чорнобильську трагедію на головну героїню як уособлення матері, можемо спостерігати пряму алюзію до образу цілої країни, її становлення на шляху до незалежності. Важливу роль у мовній картині світу українців, представленій у романі Станойоського, відіграють лексично-гра-матичні конструкції. Ці конструкції подані македонською мовою, але інколи мають у свої структурі українську семантику, внаслідок чого отримуємо своєрідний симбіоз мов, який створюється спеціально автором для глибшого сприйняття македонським реципієнтом мовної ідентичності українців. Українська картина світу подана під кутом македонського сприйняття, яке ментально і граматично відрізняється між собою. За рахунок такого аналізу ніби споріднених, але, все ж таки, різних мов, ми можемо виокремити особливу специфіку в сприйнятті національної самобутності одного народу за допомогою мовного сприйняття іншого народу, що ніби створює окрему категорію у розумінні картини світу та відкиває нові можливості для глиб-шого аналізу культурного та історичного образу нації вцілому.
8
Романова, Інна, та Марина Васильєва. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО ПІДТРИМКИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ЛІТНІХ ЛЮДЕЙ В УМОВАХ КАРАНТИНУ". UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century", № 4 (31 грудня 2021): 15–20. http://dx.doi.org/10.35387/ucj.2(4).2021.15-20.
Full textAbstract:
Карантинні обмеження виявили проблеми в роботі соціальних інституцій з літніми людьми у напрямі підтримки інтелектуальної активності. Для поширення досвіду визначено необхідним узагальнити особливості підготовки майбутніх соціальних працівників до підтримки інтелектуальної активності літніх людей в умовах карантинних обмежень у ХНПУ імені Г.С.Сковороди. В освітньо-професійній програмі «Соціальна педагогіка» з підготовки здобувачів пер-шого (бакалаврського) рівня вищої освіти зі спеціальності «Соціальна робота» в ХНПУ імені Г.С.Сковороди виділено освітні компоненти, які дозволяють набути необхідних загальних і фахових компетентностей для роботи з літніми людьми в напрямі підтримки інтелектуальної активності. Доведено, що проблема підтримки інтелектуальної активності літніх людей входить до на-прямів наукових пошуків здобувачів. Вивчення змісту сайтів соціальних інституцій щодо підтримки інтелектуальної активності літніх людей; консультації зі стейкхолдерами ‒ громадськими організаціями, які надають соціальні послуги літнім людям, визначили необхідні доповнення до тематики освітніх компонентів. Проведене дослідження виявило необхідність комплексного підходу до розв’язання проблеми підтримки інтелектуальної активності літніх людей в умовах карантинних обмежень: на загальнодержавному рівні мають бути розроблені рекомендації для роботи з літніми людьми у визначеному напрямі; необхідною є розробка єдиної дозвіллєвої платформи для соціальної роботи з різними категоріями клієнтів соціальної галузі на рівні територіальної громади або держави, яка містила б ресурси й для літніх людей, можливості для проведення спільних віртуальних заходів (ігор, квестів, віртуальних виставок, майстер-класів) між клієнтами різних соціальних інституцій; в освітньо-професійні програми підготовки здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти мають бути внесені необхідні освітні компоненти, що забезпечать готовність фахівців соціальної галузі до роботи з підтримки інтелектуальної активності літніх людей в умовах карантинних обмежень.
9
Куцик, П. О., О. В. Маркус та І. Б. Садовська. "РОЛЬ ПРОФЕСІЙНОГО СУДЖЕННЯ У ЗАСТОСУВАННІ ЄДИНОЇ МОДЕЛІ ОБЛІКУ ОРЕНДИ ЗА МСФЗ (IFRS) 16 “ОРЕНДА”". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 63 (1 жовтня 2021): 5–10. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-63-01.
Full textAbstract:
Обґрунтовано необхідність застосування професійного судження під час визначення принципів первісної та подальшої оцінки орендних активів та зобов’язань у орендаря; вибору ставки дисконтування, строку оренди, складових орендних платежів внаслідок використання нового підходу до порядку обліку оренди за МСФЗ (IFRS) 16 “Оренда”. У статті розглянуто основні положення Міжнародного стандарту фінансової звітності (IFRS) 16 “Оренда”. Визначено нові підходи до відображення в обліку орендаря орендних операцій за єдиною моделлю обліку оренди. Згідно з цією моделлю будь-яку оренду, як операційну, так і фінансову, слід визнавати як в активах, так і в зобов’язаннях балансу орендаря. Розглянуто особливості первісної оцінки орендного зобов’язання шляхом дисконтування майбутніх орендних платежів із використанням відсоткової ставки, закладеної в договорі оренди, або ставки залучення додаткових позикових коштів для суб’єкта госпо-дарювання з огляду на чинні договори фінансування у тій самій валюті. Окреслено основні положення подаль-шого обліку договорів оренди. Так, після дати початку оренди орендар визнає у прибутку (збитку) такі скла-дові: відсоток за орендним зобов’язанням; змінні орендні платежі, не включені в оцінку орендного зобов’язання періоду; амортизацію активу з права користування; збитки від зменшення корисності активу з права кори-стування. Визначено основні фінансові наслідки застосування МСФЗ (IFRS) 16 “Оренда”, а саме: відображен-ня у фінансовій звітності орендаря майнових прав, фінансових зобов’язань, амортизації активу з прав кори-стування та фінансових витрат за орендними зобов’язаннями. Таке надання орендарями розгорнутої інфор-мації дасть можливість користувачам фінансової звітності оцінити вплив оренди на фінансовий стан, фінан-сові результати діяльності та грошові потоки суб’єкта господарювання, а отже схильність до ризиків, пов’язаних із договорами оренди.
10
Запотоцький, Сергій, та Світлана Тищенко. "ОПОРНИЙ ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНИЙ КАРКАС ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ". Географiчний часопис Волинського нацiонального унiверситету iменi Лесi Українки, № 5 (30 квітня 2025): 164–73. https://doi.org/10.32782/geochasvnu.2025.5.16.
Full textAbstract:
Досліджено процес формування та розвитку опорного туристсько-рекреаційного каркасу Житомирської області, починаючи з 1950-х років дотепер. Дослідження спирається на системно-структур- ний аналіз, просторово-часовий і просторово-функціональний підходи. Для візуалізації наявного туристсько-рекреаційного простору області застосовувалися геоінформаційні технології. Використовувалася програма GOOGLE/DYNAMICWORLD/V1 на основі програми ArcGIS PRO та R для аналізу наявних туристсько-рекреаційних ресурсів області. Подано авторське визначення опорного туристсько-рекреаційного каркасу території, що включає лінійно-вузлову систему просторової організації туристсько-рекреаційної діяльності, в якій вузлами є розвинені туристські території, котрі мають стабільні й регулярні національні та транспортно-комунікаційні зв’язки між собою. Розглянуто способи класифікації просторових структур туризму та рекреації. До 1990 р. область мала нерозвинений опорний туристсько-рекреаційний каркас із малочисельними відомими локусами для відвідування, тобто лінійний тип, який поступово перейшов до складні- шого моноцентричного радіально-кільцевого типу із центральним опорним ядром прибуття – Житомиром.Установлено, що опорний туристсько-рекреаційний каркас області формується на основі чотирьох туристсько-рекреаційних районів: Бердичівського, Житомирського, Звягельського та Коростенського. Кожен район має свою розгалужену систему туристсько-рекреаційного потенціалу, осі зі своїм центральним туристичним ядром другого рангу. Дослідження виявило низку чинників впливу на розвиток. Установлено, що на підставі комплексного оцінювання туристично-рекреаційного потенціалу в Житомирський області є підґрунтя для розвитку різних видів туризму: подієвого, спортивного, музейного, сакрального, екологічного, спортивного, сільського, екологічного, лікувально-оздоровчого. Аналіз зародження та поточного стану, а також перспектив розвитку опорного туристсько-рекреаційного каркасу Житомирської області дають змогу зробити висновок про його стійкість. Результати можуть бути використані для подальшого вдосконалення регіональної політики в галузі туризму.
11
Котляр, Сергій, Олександр Топорков та Тетяна Сидорова. "Спеціальна силова підготовка кваліфікованих лижників-гонщиків 18-20 років у підготовчому періоді". Слобожанський науково-спортивний вісник 2, № 82 (2021): 37–43. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-2.006.
Full textAbstract:
Мета: вдосконалення спеціальної силової підготовки кваліфікованих лижників-гонщиків 18-20 років у підготов-чому періоді річного макроциклу. Матеріал і методи: у дослідженні брали участь спортсмени віком 18-20 років, які мали підготовку на рівні пер-шого спортивного розряду та кандидата в майстри спорту, та досвід занять лижним спортом 8-10 років. Контрольна група (n=10) проводила тренувальний процес за програмою ДЮСШ, експериментальна (n=10) – із застосуванням спеціальних вправ з урахуванням стилю пересування та м’язів, які приймають участь у роботі. Наприкінці етапів під-готовки за допомогою спеціальних тестів на лижоролерах і лижному тренажері проведено контрольне тестування розвитку спеціальних силових якостей, а після завершення дослідження спортсмени брали участь у змаганнях з лижоролерів різними стилями пересування. Результати: у результаті застосування спеціальної силової підготовки в режимі (СФП/ЗФП – 80/20%) відбулось покращення результатів тестових показників спеціальної підготовки на 3,33 – 18,09 % та показників, отрима-них під час змагань: результати в гонці спринт класичним стилем покращилися на 23,63% (t=5,67; p<0,01); спринт ковзанярським стилем – на 24,86 % (t=8,13; p<0,01); в гонці класичним стилем 10 км - на 9,77 % (t=4,01; p<0,01); в гонці ковзанярським стилем 10 км – на 6,82 % (t=2,43; p<0,05). Висновки: виконана безперервна силова підготовка лижниками-гонщиками у підготовчому періоді дозволи-ла здійснювати контроль та управління тренувальним процесом. Використання запропонованої методики силової підготовки під час карантину сприяло більш раціональному та продуктивному тренувальному процесу лижників-гонщиків на етапі самоізоляції. Вирішальну роль в тренувальному процесі кваліфікованих лижників-гонщиків 18-20 років має співвідношення ЗФП та СФП в підготовчому періоді. Ключові слова: лижні перегони, дистанційне тренування, силова підготовка
12
Норова, В. О., та О. С. Силаєв. "ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ В СУБ’ЄКТНО-ОБ’ЄКТНОМУ ПРОСТОРІ ПІЗНЬОЇ ЛІРИКИ І.О. БУНІНА". Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 2, № 72 (2022): 55–62. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2020.02.72.09.
Full textAbstract:
Іван Олексійович Бунін (1870–1953) – видатний поет ХХ століття. Довгий час до поезії Буніна ставилися як до чогось другорядного по відношенню до його прози, що пояснюється не- дооцінкою її ідейного і художнього багатства. Однак в дослідженнях остан ніх десятиліть (роботи Ю.В. Мальцева, О.Н. Михайлова, В.В. Нефьодова, Т.Г. Дінесман, А.А. Дякіної та ін.) цей підхід було переглянуто, і домінуючою точкою зору стало твердження про н оваторство поезії Буніна, яка в розвитку ряду тем і мотивів часто випереджає його прозу. Творче станов- лення Буніна-поета припадає на період, коли епоха класичного реалізму закінчувалася і загост- рювалася боротьба різноманітних літературних шкіл і течій. Новаторство в розвитку тра- дицій попередників, освоєння сучасних естетичних тенденцій залишили помітний відбиток у творчості поета. З одного боку, його лірика розвивалася в глибині класичної реалістичної традиції, з і н- шого боку, в ній очевидні модифікаційні жанрово-поетичні конструкції, що ставлять твор- чість поета в один ряд з експериментами модерністів в області віршів. Цілком очевидно, що все різноманіття жанрів і художньо-стилістичних прийомів, яке демонструє робота Бун іна, виявляється єдиним цілим, підлеглим логіці думки і почуття автора. Поглиблене і вдумливе в и- вчення такої єдності в різноманітності форм його прояву – важливий і актуальний аспект сучасних бунинских досліджень. Разом з тим питання, що стосується художньої своєрідності поезії І.А. Буніна, особливо пізнього періоду його творчості, все ще залишається відкритим, в зв’язку з чим в даній статті здійснена спроба прояснити один з аспектів такої своєрідності – проблему ліричного героя і форм його вираження в поезії І. Буніна 1918–1926 рр. – переламного періоду його життя і творчості.
13
Васильєва, О. О. "РАЦІОНАЛЬНЕ ТА ДОВГОТРИВАЛЕ ВИКОРИСТАННЯ ПЛЕМІННИХ ПІВНІВ У СЕЛЕКЦІЇ ПТИЦІ ЯЄЧНОГО НАПРЯМУ ПРОДУКТИВНОСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (27 вересня 2012): 102–4. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2012.03.21.
Full textAbstract:
Досліджено питання доцільності та ефективнос-ті використання двох- і трьохрічних півнів уселекції птиці яєчного напряму продуктивності закліткової технології утримання і в системі штуч-ного осіменіння. Якість сперми півнів з вікоммайже не змінюється, відтворні здатності пере-ярих та старих півнів і показники інкубаційнихякостей яєць при використанні їх у системі штуч-ного осіменіння майже не зменшуються. Яєчнапродуктивність дочок, одержаних від півнів пер-шого року, суттєво нижча, ніж у дочок, одержа-них від 2–3-річних півнів. Рекомендовано переярихта старих півнів використовувати вкрай обмеже-но і, головним чином, на групах множителях чис-тих ліній для збільшення в стаді бажаних геноти-пів. Півні у віці 2–3 роки повністю оцінені за гене-тичними та репродуктивними параметрами і їхвикористання в розведенні яєчної птиці підвищуєселекційний ефект.
 The problem of expedience and efficiency of the use of two- andthree-year cocks in the selection of bird of egg directionproductivity with cell technology of maintenance and in the systemof artificial insemination has been researched. Sperm quality ofcocks does not change with the age, reproductive capabilities of oldcocks and indices of incubation qualities of eggs at the use them inthe system of artificial insemination are not diminished. Eggproductivity of daughters, got from the cocks of the first year,substantially lower, than from daughters, got from 2–3-years-oldcocks. It is recommended to use old cocks very limitedly and,mainly, on groups of multipliers of clean lines for an increasingdesirable genotypes in the flock. Cocks in age of 2–3 years are fullyestimated on genetic and reproductive parameters and their use inbreeding of egg bird increases the selection effect.
14
Лозова, Т. М. "УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕЧНІСТЮ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ (НАССР) НА ПІДПРИЄМСТВАХ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, № 25 (11 травня 2021): 143–48. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2021-25-19.
Full textAbstract:
У статті викладено результати дослідження аспектів застосування системи управ- ління безпечністю харчових продуктів (НАССР). Показано, що в сучасних умовах система управління безпечністю харчових продуктів у поєднанні з системою управління якістю набувають дедалі вагомі- шого значення. Вони знаходять застосування в найрізноманітніших галузях економіки, зокрема вироб- ництві, торгівлі, сфері послуг, стаючи основою для досягнення високого стандарту якості продукції. Метою статті є вивчення запровадження системи НАССР на підприємствах роздрібної торговельної мережі. Вимоги до харчової безпечності постійно зростають. Споживачі та державні контролюючі органи висувають дедалі жорсткіші вимоги до того, щоб харчові продукти відповідали найвищим нор- мам якості та безпечності. У разі виникнення проблеми її джерело має бути негайно виявлено та усу- нуто. Ці вимоги насамперед стосуються роздрібної торгівлі, однак відповідальність за якість та без- печність продуктів харчування тепер поширюється на весь ланцюг поставок, включаючи виробників харчової продукції, сировини і транспортних компаній. Прогрес суспільства, особливо в останні деся- тиліття, супроводжується різким зростанням рівня ризиків для безпечного життя людини, зумовле- ним подальшим зростанням виробництва. Одночасно та пропорційно суспільство збільшує вимоги і гарантії щодо безпечності виробленої продукції. Харчові продукти та умови і засоби їх виробництва зазвичай є основними джерелами ризиків, які в останні десятиліття були обʼєктом особливої уваги фахівців. Організація має встановити, задокументувати, запровадити та підтримувати результа- тивну систему управління безпечністю харчових продуктів та за потреби оновлювати її відповідно до вимог стандарту. Організації необхідно визначити сферу застосування системи управління без- печністю харчових продуктів. Сфера застосування має встановлювати продукти та категорії про- дуктів, процеси та виробничі ділянки, охоплені системою управління безпечністю харчових продуктів. Подальші дослідження мають бути спрямовані на розгляд специфіки розробки і впровадження сис- теми управління безпечністю окремих груп харчових продуктів.
15
Спесівцев, Д. "Ефективність способу судового захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно". Юридичний вісник, № 4 (30 жовтня 2020): 109–16. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1978.
Full textAbstract:
Стаття містить результати наукового дослідження ефективності як критерію застосування способу судового захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно. Встановлюється, що в умовах дії положень чинного цивільного, а також цивільного процесуального й господарського процесуального законодавства України ефективність розглядається як визначальний критерій застосування способу захисту в конкретній правовій ситуації. Водночас положення чинного законодавства України не розкривають чітко зміст критерію, що актуалізує необхідність його наукового осмислення, в тому числі в контексті способів захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно.
 У процесі дослідження автор звертається до сучасних лексикографічних джерел, які розкривають сутність ефективності як характеристики певного явища, а також до правових позицій вищих судових інстанцій із приводу відповідної властивості способу захисту суб'єктивних цивільних прав.
 Встановлюється, що ефективність способу захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно є комплексним поняттям, яке охоплює три компоненти:
 1) належність способу захисту в цілому. У такому розумінні належність способу захисту розглядається як його відповідність характеру порушення. Ефективними в такому сенсі способами захисту права власності на об'єкти нерухомого майна є, зокрема, вінди-каційний, негаторний позови, позов про визнання права власності й інші, які взагалі можуть бути використані для захисту права власності;2) власне ефективність способу захисту, яка позначає здатність способу захисту досягти визначеної мети, зокрема не допустити порушення, припинити порушення, відновити порушене право або забезпечити відшкодування завданої шкоди в конкретній практичній ситуації;3) здатність відповідного способу захисту досягти найкомплексні-шого результату (ефекту) в конкретній правовій ситуації.
 В умовах, коли для захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно може бути використаний один із декількох способів захисту або одночасно декілька способів захисту, ефективним способом або комбінацією способів вважається той спосіб (комбінація способів), що здатен забезпечити досягнення найкомплекснішого результату.
16
Bіlousova, N., та T. Hordienko. "ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ІЗ «Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ»". Research Notes, № 2 (12 жовтня 2023): 20–25. http://dx.doi.org/10.31654/2663-4902-2023-pp-2-20-25.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вивченню ефективних методів формування дослідницьких умінь у молодших школярів під час занять з інтегрованого курсу "Я досліджую світ". Розглядаються актуальні підходи та стратегії, зокрема проблемне навчання, проєктне навчання та використання інтерактивних технологій. Визначено етапи формування дослідницьких умінь у молодших школярів: зацікав- лення, визначення дослідницького завдання, планування дослідження, збір даних, аналіз даних, представлення результатів дослідження. Визначено ефективні умови формування дослідницьких умінь у молодших школя- рів: створення стимулюючого освітнього середовища, розвиток пізнавального інтересу, навчання за допомогою дослідницьких методів, формування самостій- ності, залучення учнів до розв язання реальних проблем, налагодження позитив- ної атмосфери в класі. Наведено приклади умов, які сприяють формуванню дослідницьких умінь. Наголо- шено, що дослідницькі уміння відіграють ключову роль у розвитку інтелектуаль- них здібностей та розвитку критичного мислення учнів і є основою для подаль- шого навчання та вдалого кар єрного зростання. З ясовано, що дослідницькі уміння є важливим елементом розвитку молодших школярів і сприяють формуванню їхнього креативного мислення та критичного аналізу. Описується, що перш за все, важливо зацікавити учнів до дослідницької діяльності, використовуючи стимулююче освітнє середовище та цікаві завдан- ня, серед яких можна виділити наступні: спостереження за природою, проведення експериментів та дослідів, залучення молодших школярів до проєктної діяль- ності, уміння розробляти припущення (гіпотези), проведення опитування, аналіз інформації та отриманих даних тощо. Наголошено, що формуючи дослідницькі вміння доцільно навчити учнів ставити дослідницькі питання, розробляти план дослідження та збирати дані, спосте- рігати за зміною фізичних властивостей досліджуваних об єктів, робити виснов- ки й оформлювати результати. У статті робиться акцент на тому, що такі дослідницькі вміння не лише сприяють розвитку пізнавальних здібностей учнів, а і зацікавлюють до вивчення навколишнього світу та допомагають вирішувати реальні проблеми в майбутньому житті.
17
Харченко, Н. П. "СТРАТЕГІЧНІ ПРАВОВІ АКТИ УКРАЇНИ: ПЛЮРАЛІЗМ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 4(29) (2020): 48–51. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i4(29).393.
Full textAbstract:
У статті здійснюється теоретико-правове розкриття юридичної природи, понять, змісту, особливостей стра-тегічних правових актів у законодавстві України шля-хом аналізу різних наукових позицій. Констатується, що, оскільки й донині нормативно невизначеними є порядок ухвалення, юридична сила, співвідношення, а також відмінність одного стратегічного акта від ін-шого, часто-густо правові акти, які за змістом приписів є стратегіями, мають назву «програма», «концепція», «доктрина» чи «основи державної політики». Навпа-ки, правові акти, які містять норми нестратегічного характеру, названі стратегіями. Виокремлюється низ-ка специфічних ознак (характеристик) стратегічних правових актів, що вирізняють їх від інших норматив-но-правових актів. Зокрема, це такі ознаки: спеціальне найменування (доктрина, концепція, стратегія, про-грама, план, основи державної політики тощо); домі-нування у змісті норм-ідей, норм-цілей, норм-завдань, норм-принципів тощо, тобто декларативних, розпоряд-чих норм; наявність як правових норм, так і доктринальних, концептуальних положень, системи заходів і механізмів реалізації, а також критеріїв оцінки ефек-тивності; спрямованість на впорядкування не конкрет-них галузей законодавства, а міжгалузевих правових інститутів; наявність комплексного об’єкта регулюван-ня; їх реалізація неможлива без міжсистемних зв’яз-ків правовідносин в різних сферах суспільного життя (навіть якщо ці акти не містять відповідних галузевих правових норм); вони є основою для ухвалення інших правових актів; їхня юридична сила є різноманітною, адже вони ухвалюються різними державними органа-ми, тому можуть мати як законний, так і підзаконний характер; вони здебільшого ухвалюються на визначе-ний строк. Аргументується доречність застосування категорії «стратегічні правові акти» як категорії, що охоплює всі нетипові правові акти стратегічного ха-рактеру, в яких містяться приписи, що визначають систему офіційних концептуальних ідей і поглядів, науково обґрунтованих принципів, єдиних організа-ційних вимог, а також напрямів, пріоритетів, способів, суб’єктів реалізації державної політики щодо впоряд-кування юридично однорідних суспільних відносин в різних сферах у чітко визначений проміжок часу.
18
Віжунов, О. В. "ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОНЯТТЯ «ОСОБА З ІНВАЛІДНІСТЮ»". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 4(29) (2020): 58–61. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i4(29).395.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню історичних передумов формування поняття «особа з інвалідністю» та виокремленню етапів його розвитку. Акцентується увага на історичній зумовленості еволюційного шля-ху поглядів на питання інвалідності. З’ясовано, що із зародженням християнства, для якого серед основних були ідей любов до ближнього, підтримка нужденних, хворих, ставлення до людей з інвалідністю стало більш гуманним. Умови для життя таких людей були досить жорстокими. Так, панували різні забобони, релігійні упередження, наприклад, у періоди стихійних лих, епідемій, війн такі люди вважалися грішниками, при-чиною всіх бід. Інвалідність ототожнювалась із чимось надприроднім, такі люди переслідувались. Але все ж із того часу поступово починає створюватись та роз-ширюватись мережа прототипів закладів соціального захисту для людей з особливими потребами, заснову-ються притулки, шпиталі, богадільні, монастирі тощо. Наголошено, що інвалідність – це соціальне явище, а не захворювання чи вирок. Особи з інвалідністю не вимагають чогось специфічного, лише елементар-не – вони потребують бути забезпеченими можливістю жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми. Як доводить практика, люди з особливими по-требами можуть бути і стають повноцінними членами суспільства, які надихають своїм прикладом багатьох, зокрема й абсолютно здорових людей. Визначено, що в післявоєнний період другої половини XX ст. доміну-ючою стає ідея можливої інтеграції людей з інвалідні-стю у суспільство. Так, еволюція ставлення до людей з особливими потребами здобуває якісних змін, у мину-ле відходять глузування, ізоляція їх від суспільства та утримання у лікувальних закладах, насильницька сте-рилізація, знищення. Зроблено висновок, що до цьо-го моменту соціальний захист людей з інвалідністю є досить неоднозначним: двояким було ставлення до лю-дей із такими проблемами – від упередженого до пер-шого розуміння того, що вони потребують підтримки та можуть бути повноцінно соціалізованими в суспіль-ство, а інвалідність є соціальним ризиком, що в кон-тексті права соціального забезпечення означає стано-вище людини, на подолання або зниження негативного впливу якого направлений соціальний захист.
19
Кліпакова, Ю. О., З. В. Білоусова, В. А. Кенєва та І. О. Коротка. "Вплив системи живлення на урожайність та якість зерна пшениці озимої". Аграрні інновації, № 8 (5 листопада 2021): 41–46. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.8.6.
Full textAbstract:
Мета дослідження – встановлення впливу строку і способу внесення добрив на формування кількісних та якісних показників врожаю пшениці озимої в умовах Південного Степу України. Методи. Закладку дослідів та експериментальні дослідження проведено згідно із загальноприйнятими рекомендаціями з використанням загальнонаукових, спеціальних та математично-статистичних методів дослідження. Результати. Час та способи застосування під- живлень суттєво впливали на формування окремих елементів структури врожаю, що відповідним чином і позначилося на показнику біологічної урожайності рослин пшениці озимої, яка в контрольному варіанті за раннього внесення азоту була сформована на рівні 7,99 т/га, що в 1,8 рази перевищує відповідний варіант у разі більш пізнього внесення азоту. Застосування монофосфату калію для обох строків використання аміачної селітри за підживлення позначилось у збіль- шенні біологічної врожайності на 0,61–0,89 т/га, що свідчить про доцільність позакореневого застосу- вання цього добрива. Раннє підживлення азотом сприяло збільшенню вмісту білка в зернівці на 21,3%, кількості клейковини – на 10,6% порівняно з варіантом пізнього підживлення. Позакореневе внесення фосфорно-калійних добрив забезпечило збільшення загальної білковості зерна на 11,5% за використання монофосфату калію на фоні піз- нього внесення азоту, тоді як на фоні його раннього вне- сення спостерігалося збільшення кількості клейковини на 7,6% порівняно з контролем. Зерно пшениці озимої усіх дослідних варіантів від- носиться до 2-3 класу якості продовольчого напрямку і може бути використане у борошномельній і хлібопе- карській галузі та для експортування. Висновки. Результати проведених досліджень свід- чать про високу ефективність таких агрозаходів, як своєчасне внесення азотних добрив у дозі N40 за пер- шого підживлення та застосування у баковій суміші для позакореневої обробки рослин пшениці озимої у стадію ВВСН 31 монофосфату калію (1 л/га). За раху- нок зростання окремих елементів структури врожаю, внесення азоту у І декаді лютого разом із підживлен- ням фосфорно-калійними добривами нами отримано 8,6 т/га зерна 2 класу якості.
20
Приленський, І. "ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ ПОВІТРЯНИМ ТРАНСПОРТОМ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ". Юридичний вісник, № 5 (21 грудня 2021): 115–22. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.2254.
Full textAbstract:
У статті надається загальнахарактеристика договору переве-зення пасажирів повітряним тран-спортом. Визначено, що договірповітряного перевезення по своїйсуті є договором про наданняперевізних послуг, тобто послуг зпереміщення пасажирів, багажу,вантажу та пошти. Відповіднодо законодавства України договірє двостороннім. Однією зі сторінбудь-якого договору повітряногоперевезення виступає повітрянийперевізник. Об’єктом перевезення,другою стороною договору пові-тряного перевезення може бутивідправник або пасажир.Акцентовано на особливостяхза юридичними ознаками договоруперевезення пасажирів і багажуповітряним транспортом, який єдвостороннім, відплатним, консен-суальним і реальним. Проте зако-нодавцем, на жаль, не вирішенопитання про консенсуальність чиреальність договору повітряногоперевезення вантажів. Відповіднодо норм цивільного та господар-ського кодексів укладення дого-вору, перевезення вантажу здійс-нюється саме в письмовій формі.Така вимога до договору міжнарод-ного повітряного перевезення невідповідає ратифікованим Украї-ною нормам Варшавської і Монре-альської конвенціям.Зроблено висновок про те, що вПК України не знайшло свого закрі-плення визначення договору переве-зення повітряним транспортом, аЦК України дає лише загальне визна-чення такого договору, а отже,нормативно-правове закріпленняпотребує подальшого вдоскона-лення. ЦК України вміщує лишезагальні правила, що не можутьвідобразити всієї специфіки пере-везення пасажирів, багажу, поштита вантажу різними видами тран-спорту. Точніша та детальнішарегламентація повинна забезпе-чуватися спеціальними норматив-ними актами у сфері повітрянихперевезень.Встановлено, що поняття«договорів перевезення повітрянимтранспортом» має свої особливостіта розглядається через низку дого-ворів, які покликані регулюватирізні відносини, пов’язані з пере-везенням вантажів, пасажирів ібагажу, пошти, що відрізняютьсяміж собою суб’єктивним складом,предметом тощо.Визначено, що договір переве-зення вантажу повітряним тран-спортом є публічним, оскільки однаіз його сторін – повітряний переві-зник – є особою, яка здійснює під-приємницьку діяльність і взяла насебе зобов’язання надання послугкожному, хто до неї звернеться.Необхідно визнати, що правоверегулювання договору перевезенняповітряним транспортом потре-бує подальшого вдосконалення від-повідно до норм міжнародного таєвропейського права. Можливим єшлях вирішення даного питанняу комплексному підході до подаль-шого приєднання України до бага-тосторонніх та двосторонніх угодщодо розвитку договірного пові-тряного права через виконаннязобов’язань, які випливають ізчленства в міжнародних організаціях, а також у ході підготовкивідповідних нормативних актів
21
Галан, В. О., та С. В. Фоміна. "МЕЖІ ПРАВОВОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28, № 29 (2022): 61–77. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.717.
Full textAbstract:
Галан В. О., Фоміна С. В. Межі правової регламентації політики ЄС у сфері охорони здоров’я: права людини, вакцинація і Covid. – Стаття.
 У процесі роботи досліджується проблематика примусової вакцинації в праві Європейського Союзу. Розглянуто співвідношення суспільної необхідності примусової вакцинації та неприпустимості обмежень прав людини. Прослідковано суперечність між недоторканнимиправами людини як цінністю Європейського Союзу й введенням заходів примусового ме- дичного впливу на осіб. Досліджено зв’язок примусової вакцинації з такими елементами принципу верховенства права, як законність і пропорційність, окреслено відповідну прак- тику Європейського Суду з прав людини, Суду Справедливості й деяких інших інстанцій, проаналізовано нормативні акти, якими регламентується примусова вакцинація, а також указано на проблеми реалізації положень таких нормативних актів, запропоновано шляхи подолання неузгодженості між правами людини й необхідністю повсюдної імунізації. У результаті дослідження було зроблено висновки про необхідність зміни загального під- ходу до правового регулювання примусової вакцинації, а саме вказано на доцільність заміни санкцій за відмову від вакцинації на відповідні заохочення, а також висунуто припущення про ефективність проведення освітніх заходів із метою інформування осіб про вакцинацію, її необхідність і наслідки, а також про те, що загальна імунізація на сучасному етапі розвитку медичної науки є єдиним засобом захисту людства від інфекційних і вірусних хвороб. Оскільки метою діяльності Європейського Союзу є забезпечення сталого розвитку євро- пейського суспільства, європейське нормативне регулювання вакцинації потребує подаль- шого вдосконалення задля досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальни- ми правами окремої людини й відповідності таких медичних заходів положенням Конвенції про захист прав та основоположних свобод і Хартії основних прав Європейського Союзу. Зважаючи на проведений протягом роботи аналіз практики Європейського суду з прав людини, можемо вказати на те, що на відміну від практики Європейського суду з прав людини попередніх років у сучасних рішеннях Європейський суд із прав людини або не визнає примусову вакцинацію порушенням прав людини, або ж визнає таке порушення виправданим і пропорційним.
22
Пушкар, Г. О., І. С. Галик та Б. Д. Семак. "ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ ОКРЕМОГО РИНКУ НАНОТЕКСТИЛЮ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЙОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, № 24 (3 липня 2020): 50–57. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2020-24-07.
Full textAbstract:
Як відомо, успішний розвиток нанонауки та нанотехнологій в Україні, як і в інших зару- біжних країнах, нерозривно пов’язані з досягненнями розвитку ринку їх нанопродукції. Тому існує потреба обов’язкового розгляду цих галузей взаємопов’язано. У даній роботі ми обмежимося тільки розглядом одного із аспектів цієї багатопланової проблеми – обґрунтуванням економічної та екологічної доціль- ності формування в Україні окремого сегменту товарного ринку нанотекстилю та виготовлення на його основі різноманітної нанопродукції. Актуальність вирішення цього завдання обумовлена низкою причин, а саме: потребою ліквідації існуючого відставання у розвитку в галузі нанотехнологій та ринку нанотекстилю порівняно із зарубіжними країнами (США, Японією, Китаєм, Німеччиною та іншими), які сьогодні є лідерами в цій галузі; необхідність поглиблення наукових досліджень у галузі розвитку нано- технологій та ринку нанотекстилю, які виконуються у галузевих та вузівських лабораторіях сфери лег- кої промисловості та торгівлі України; потреба створення більш досконалих методів формування та аналізу ринку нанотекстилю різного цільового призначення (одягового, медичного, військового, спеціаль- ного); необхідність проведення теоретичних досліджень ринку нанотекстилю, націлених на визначення рівня якості та безпечності окремих видів нанотекстилю, їх конкурентних переваг перед звичайними аналогами; подальше вдосконалення методик тестування основних видів нанотекстилю як нових това- рів на сучасному товарному ринку України. Обґрунтовано доцільність більш широкого вивчення та уза- гальнення зарубіжного досвіду розвитку нанотехнологій і ринку нанотекстилю з метою їх більш ефек- тивного використання в Україні. Обґрунтовано та визначено вплив розвитку технологій на підвищення ефективності роботи окремих галузей вітчизняної легкої промисловості (текстильної, швейної, три- котажної). Обґрунтовано необхідність створення нормативної документації для регламентації вимог до рівня якості та безпечності нанотекстилю та методів їх оцінки. Обґрунтовано доцільність подаль- шого вдосконалення системи підготовки фахівців технологічного і товарознавчо-комерційного профілю для потреб легкої промисловості і торгівлі України. При цьому ці компетентності повинні бути тісно пов’язані із конкретними вимогами відповідного освітнього стандарту.
23
ЛЕЩІЙ, Наталія. "Фізичний, функціональний та психоемоційний стан дітей старшого шкільного віку зі складними порушеннями розвитку". Особлива дитина: навчання і виховання 1, № 105 (2022): 19–29. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v1i105.94.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі вивчення порушень у фізичному, функціональному та психоемоційно-му стані дітей старшого шкільного віку зі складними порушеннями розвитку. Мета роботи полягаєв обґрунтуванні особливостей фізичного, функціонального та психоемоційного стану дітей стар-шого шкільного віку зі складними порушеннями розвитку порівняно зі здоровими однолітками.Для досягнення поставленої мети були використані методи теоретичного рівня дослідження (ана-ліз, синтез, індукція, дедукція), емпіричного рівня дослідження (оцінка фізичного розвитку, функ-ціонального та психоемоційного стану, рівня фізичного здоров’я), методи математичної статисти-ки. В дослідженні приймали участь 19 дівчат та 20 хлопців старшого шкільного віку зі складнимипорушеннями розвитку (порушення слуху та інтелекту) та 63 нормотипових однолітків (33 дівчинита 30 хлопців). Аналіз показників фізичного розвитку у дівчат та хлопців старшого шкільного віку зіскладними порушеннями засвідчив наявність достовірних відмінностей між ними та їх нормотипо-вими однолітками, які не мали складних порушень розвитку. За показником довжини тіла не вда-лося зафіксувати статистично достовірних відмінностей між хлопцями та дівчатами зі складнимипорушеннями розвитку (р˃0,05) порівняно з їх однолітками, які їх не мали, однак останні значнопереважали за масою тіла та окружністю грудної клітки у всіх вікових періодах (р<0,05). Дівчатата хлопці старшого шкільного віку також мали статистично значущі низькі показники швидкісно-силових здібностей, спритності, гнучкості, сили, швидкості, рівноваги та витривалості порівнянозі своїми однолітками. Дівчата 16 років зі складними порушеннями розвитку показали достовірнонижчі показники активності на 1,40 бали (р<0,01), настрою – на 3,55 бали (р<0,001) та самопо-чуття – на 2,12 бали (р<0,05) порівняно з однолітками, які не мали складних порушень розвитку;17 років – на 2,13 бали (р<0,001), 2,84 бали (р<0,001) та 2,60 бали (р<0,001) відповідно. Встанов-лено, що дівчата і юнаки зі складними порушеннями розвитку мають достовірно гірші показникиокружності грудної клітки, маси тіла, функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем,фізичної підготовленості, загального рівня фізичного здоров’я та психоемоційного стану.
24
Önal, Dr Ahmet. "Перспективні напрями модернізації програм підготовки вчителів англійської мови в Туреччині". Research Notes, № 1 (13 березня 2025): 236–42. https://doi.org/10.31654/2663-4902-2025-pp-1-236-242.
Full textAbstract:
Стаття ґрунтується на результатах двох наукових досліджень, проведених автором та його колегою (Önal, 2023; Önal & Özdemir, 2024), і присвячена аналізу викладання англійської мови (АМ) та практик підготовки вчителів у Туреччині, наголошуючи на ефективності бакалаврських програм вивчення англійської мови з точки зору підготовки вчителів до викладання на різних рівнях шкільної освіти. Одномовний статус Туреччини та обмежений вплив англійської мови створю ють певні проблеми, оскільки більшість випускників середніх шкіл досягають лише рівня А1+ або А2 за шкалою Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти. Процес підготовки вчителів англійської мови професійного спрямування має певну структуру, починаючи з централізованого вступного іспиту до університету, що зосереджується на навичках читання, і закінчуючи чотириріч ною програмою бакалаврату та державним іспитом з відбору кадрів для роботи в державних школах. Незважаючи на ці структуровані шляхи, результати дослідження свідчать про значні прогалини в підготовці вчителів для різних освітніх рівнів, особливо дошкільного та університетського. Кількісні та якісні дані, отримані від 76 практикуючих вчителів та 192 майбутніх вчителів, виявили неоднозначну картину. Якщо підготовка до викладання на початковому та середньому рівнях вважається задовільною, то підготовка до викладання на дошкільному, шкільному та університетському рівнях залиша ється недостатньою. Незначна більшість учителів, які готуються до викладан ня, виступили проти реструктуризації бакалаврських програм на спеціалізовані напрями для молодших учнів, а не для підлітків/дорослих, посилаючись на загаль не задоволення нинішньою формою навчання. Однак практикуючі вчителі здебіль шого підтримали цю реформу, стверджуючи, що спеціалізація краще відповідає унікальним потребам різних вікових груп учнів і підвищує педагогічну ефективність. Обидва дослідження підкреслюють невідповідність між теоретичною та прак тичною підготовкою в програмах підготовки вчителів. Дослідження підкреслює необхідність реформ, спрямованих на врахування різних вимог до викладання для різних вікових груп. Крім того, значна більшість практикуючих вчителів виступають за цільову підготовку майбутніх учителів (INSET) при переході на нові шкільні рівні, підкреслюючи її роль у зменшенні адаптаційних проблем і сприянні професійному зростанню. Підсумовуючи, результати дослідження закликають до періодичного перегляду структури та змісту програм підготовки вчителів англійської мови в Туреччині, прийняття методологій, адаптованих до віку, та узгодження зі стандартами Міністерства національної освіти, щоб забезпечити більш ефективну підготовку до різноманітних освітніх контекстів.
25
Громовенко, К. В. "Право на вищу освіту в діяльності Організації з безпеки та співробітництва в Європі". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 31–37. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).511.
Full textAbstract:
У статті доведено, що наразі питання освіти у ОБСЄ опрацьовуються у декількох вимірах: захист освітніх прав меншин, освіта й права людини та освіта в умо-вах конфлікту. Автором підтверджено, що Бюро з де-мократичних інститутів і прав людини ОБСЄ серед ін-шого має на меті забезпечення поваги різноманітності і взаєморозуміння під час освіти та забезпечення освіти у сфері прав людини. У статті відображено увагу по-льових операцій ОБСЄ до освітніх питань щодо реформ системи освіти, включаючи юридичну освіту, визна-чення результатів і стандартів навчання, усунення дис-кримінації та відчуження під час освіти. Автором досліджено Гаазькі рекомендації щодо прав національних меншин на освіту і Пояснювальну записку до них, методичні публікації ОБСЄ «Викла-дання тем голокосту і антисемітизму. Огляд і аналіз освітніх підходів» «Протидія нетерпимості та дискри-мінації щодо мусульман: керівні принципи для викла-дачів. Боротьба з ісламофобією через освіту», «Керівні принципи з освіти в сфері прав людини для співробіт-ників правоохоронних органів» та «Керівні принципи з освіти в сфері прав людини для працівників охорони здоров’я».
 Автором відзначено, що підходи ОБСЄ до форму-вання власного закладу вищої освіти мають певну спе-цифіку, відмінну від підходів до цього питання ООН та установ системи ООН. Європейські стандарти вищої освіти зазнають вагомого розвитку через діяльність ОБСЄ, що реалізує власні завдання, як керуючись по-требою забезпечення права на освіту, так й врахову-ючи значущість освіти для сталого співробітництва й безпеки. Недоговірний характер самої ОБСЄ та участь в організації не лише європейських, але й усіх постра-дянських та деяких інших держав зумовлює специфіку як охоплення, так і методів застосування спеціальних стандартів ОБСЄ у сфері освіти. Основна увага в цих стандартах приділена захисту права меншин на освіту, запровадженню в рамках осві-ти анти-дискримінаційних механізмів, ефективному навчанню правам людини, зокрема й у рамках формаль-ної вищої освіти різних кваліфікацій. Автором дослі-джено договірне, законодавче та статутне забезпечення діяльності власного навчального закладу організації – Академії ОБСЄ у Бішкеку. У статті доведено, що ця Академія слугує специфічним прикладом реалізації наднаціональних практик ОБСЄ у сфері вищої освіти для конкретної установи. Автор резюмує, що реалізація стандартів ОБСЄ у сфері вищої освіти в Україні може слугувати підґрунтям для нових наукових досліджень.
26
Сичова, Вікторія. "РАДЯНСЬКИЙ АРХЕТИП У ВЗАЄМОДІЇ ВЛАДИ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ОПОЗИЦІЇ ЯК ЗАГРОЗА НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ". Public management 18, № 3 (2019): 456–72. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-456-472.
Full textAbstract:
контексті архетипного підходу проаналізовано особливос- ті культурного коду у взаємодії влади та політичної опозиції у незалежній Україні (1991–2019 рр.). З’ясовано, що радянському культурному архетипу притаманні риси культури конфронтації та конформізму-консолідації, а та- кож співіснування на сучасному етапі у колективній свідомості українців, як мінімум, дві проекції українського минулого, два антагоністичні архетипи.
 Визначено, що радянський архетип виявляється у формуванні образу “ін- шого” як “чужого”/“ворога” з використанням агресивної риторики, словес- них війн, навішуванням ярликів; технологій адміністративного ресурсу, ма- сового маніпулювання, зокрема, мовним питанням в Україні, залякуванням електорату противника; застосуванням владою до опозиції інформаційного тиску, іноді силових методів, політичних репресій — політичних кримінальних практик, тактики ігнорування опозиції, єдиноначального бюрократич- ного управління, примусових методів до електорату з імітацією “участі” гро- мадян у прийнятті рішень.
 Виявлено, що більшою мірою радянський архетип властивий прихиль- никам комуністичної, соціалістичної ідеології, а також частині політичної еліти, світоглядні засади якої формувалися за часів СРСР, та яка репрезен- тує електорат із радянською ідентичністю. Перші уособлені Комуністичною партією України та Радикальною партією Олега Ляшка, другі — Партією Регіонів, Політичною партією “Опозиційний блок”, “Опозиційною плат- формою — За життя”. Радянський архетип у взаємодії влади та політич- ної опозиції по відношенню одна до одної як до ворога домінував у 1991– 2004 рр. та особливо у 2010 — поч. 2014 р. У зв’язку із зовнішньою агресією розділ між владою та політичною опозицією з лютого 2014 р. посилився не лише по лінії ідеології, а й у національному (патріотичному) контексті на “свій/патріот — чужий/сепаратист/зрадник”. Методи імплементації деко- мунізаційних законів також свідчать про вияви радянського архетипу.
 Доведено, що радянський архетип у взаємодії влади та політичної опози- ції виявляється в умовах згортання демократичного режиму, за соціальної інверсії, під час виборчих кампаній і в екстремальних ситуаціях. Водночас демократизація режиму призводить до перетворення образу опонента з “во- рога” на “іншого” у політичному дискурсі влада — політична опозиція.
 Обґрунтовано, що існування двох архетипів — автентично-українського та радянського — поляризує Україну, загрожуючи її громадянській консолі- дації і суспільній стабільності. Також радянський архетип у взаємодії влади та політичної опозиції в умовах зовнішньої небезпеки за світоглядної неви- значеності частини українського суспільства є політичною небезпекою, що загрожує національній безпеці України.
27
Пометун, Олена. "Навчання історії й громадянської освіти як чинник формування національної й громадянської ідентичності учнів в умовах війни та повоєнного розвитку України". Ukrainian Educational Journal, № 2 (2 червня 2023): 62–72. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2023-2-62-72.
Full textAbstract:
У статті проаналізована психолого-філософська сутність феномена ідентичності людини. Визначено важливість ідентичності як особистісного утворення, яке дозволяє людині формувати себе у всьому багатстві відносин з навколишнім світом і визначати систему ціннос- тей, ідеали, життєві плани і орієнтири. Людина з розвиненою ідентичністю більш послідовна у своїх діях, бачить перспективи свого життя і почувається більш благополучною. Колективна ідентичність громадян певної держави є дуже важливою як фундамент її зміцнення і подаль- шого розвитку. Завдання сформувати у громадян України особистісну і колективну українську національну і громадянську ідентичність набуло гострої актуальності в умовах широкомасш- табної агресії рф проти України. Під українською національною ідентичністю розуміють стійке усвідомлення особою належності до української нації як самобутньої спільноти, тоді як укра- їнська громадянська ідентичність – стійке усвідомлення громадянином України, закордонним українцем свого політико-правового зв’язку з Україною. Оскільки йдеться про два різновиди ідентичності, у статті подано аналіз сутності кожного з них і зроблено висновок, що за певними характеристиками вони є різними, але деякі їхні ознаки співпадають, що дає можливість говори- ти про загальні підходи до формування цих особистісних утворень у процесі навчання. Дослідження дозволили виокремити чинники та механізми її формування, дослідити стан та перспективи розв’язання цього завдання засобами історичної й громадянської освіти учнів в умова глибоких суспільних трансформацій. Зокрема виокремлено базову середню освіту як окремий етап формування української ідентичності, оскільки учні цього віку мають уже усві- домлено обрати для себе належність до української нації і демократичної правової держави. Іс- торична й громадянська галузь української освіти має працювати на розвиток свідомої власної ідентичності учнів. У статті описана дидактична модель формування ідентичності людини, що складається з когнітивного (гносеологічного, пізнавального), емоційно-ціннісного (мотивація до дії, власні ставлення, орієнтовані на національні, державні та громадянські цінності, повага та їх особи- сте прийняття) та діяльнісно-поведінкового компонентів і визначено орієнтовний перелік знань, умінь, навичок і ставлень, що забезпечує формування української національної та громадянської ідентичності у навчанні історії та громадянської освіти учнів різного віку. Пропонований перелік дає можливість конкретизувати, яких змін мають зазнати зміст і організація навчання історії та громадянської освіти сьогодні. Зокрема доведена необхідність домінування українського бачен- ня не тільки своєї, але й світової історії, акцентування демократичних цінностей, активної участі учнів не лише в опанування предметами на уроці, але й в реальному житті громади та держави.
28
Dariusz Dąbrowski, Myroslav Voloshchuk. "КНЯЗЬ ДАНИЛО РОМАНОВИЧ ТА УГОРСЬКІ КОРОЛІ 1205–1235 рр. Част. 2". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 36 (22 грудня 2023): 7–27. http://dx.doi.org/10.15330/gal.36.7-27.
Full textAbstract:
Актуальний матеріал присвячений другій частині ініційованої 2019 р. львівським професором Володимиром Александровичем дискусії про характер взаємовідносин князя Данила Романовича із угорськими королями Андрієм ІІ та Белою IV. Дана стаття торкається участі волинського володаря у коронаційних врочистостях Бели, що мали місце у Столичному Білгороді (сучасне угорське місто Секешфехервар) 14 жовтня 1235 р. Шляхом порівняльного аналізу описів коронації угорських володарів ХІІІ–XV ст. автори дійшли висновків про неповне відтворення на сторінках Пожонської хроніки відведе- ної Данилові ролі. На основі лише цього лаконічного сюжету неможливо реконструювати усіх подро- биць врочистостей коронування Бели IV, а найголовніше – статусу у них руського князя. Однак за- стосування компаративного аналізу в роботі з писемними джерелами, проведення польових досліджень дають змогу чітко стверджувати: 1) Данило Романович провадив королівського коня упродовж усієї церемонії (а не лише, до храму Свв. Петра і Павла), що тривала упродовж дня на різних підготовлених для неї локаціях; 2) зафіксований чи не вперше під час церемоніалу жест Officium stratoris за присут- ності людей імператора Фрідріха ІІ слугував, на наш погляд, прикладом imitatio відповідних традицій Священної Римської імперії із однозначним, зрозумілим усім присутнім, сенсом; 3) для Романовичів участь князя Данила у врочистостях 14 жовтня 1235 р. не вважалася вартою сімейної пам’яті, можли- во принизливою, а тому, на відміну від багатьох інших знаменитих подій свого часу, не потрапила на сторінки упорядкованої при їхньому дворі хроніки (так званого Галицько-Волинського літопису); жест ведення волинським володарем коня Бели IV став необхідним інструментом врегулювання його відносин із Арпадами після спершу смерті на початку 1234 р. у обложеному військами Данила Галичі сина Андрія ІІ герцога Андрія, згодом 21 вересня 1235 р. – самого короля Угорщини, а відтак – під- тримки угорською королівською родиною у місті над Дністром Михайла Всеволодовича і його сина Рос- тислава. Монгольське вторгнення до Угорщини 1241–1242 рр., поразка військ Ростислава Михайловича і бана Філі у битві під Ярославом 17 серпня 1245 р., а також повернення у квітні – травні 1246 р. стар- шого Романовича живим після візиту до хана Бату кардинально змінили акценти міждинастичних сто- сунків. Відтепер задекларована 14 жовтня 1235 р. жестом Officium stratoris залежність князя Данила від Бели IV поступилася нагальній потребі спільних партнерських дій проти номадів, навіть шляхом укладення нерівноправного з погляду Арпадів матримоніального союзу з Романовичами.
29
Юдін, В. Ю. "ЦИФРОВА ПЛАТФОРМА ЯК ОДИН ІЗ НАПРЯМІВ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ І ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЇЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences, № 9 (9 серпня 2021): 13–22. http://dx.doi.org/10.36477/2616-7611-2021-09-02.
Full textAbstract:
У XXI столітті інформаційно-комунікаційні технології стануть провідним фактором, який суттєво вплине на розвиток суспільства. Багато країн вже усвідомили переваги свого розви- тку та розповсюдження. Сьогодні в Україні існує відчутна потреба в нормалізації нових відносин, що виникають у зв’язку зі стрімким розвитком комп’ютерних технологій. Одним із пріоритетних напрямів побудови та подальшого розвитку інформаційного суспільства в нашій країні є створення нормативної бази, яка регулює інформаційні відносини на законодавчому рівні. Законодавчі відносини, пов’язані з інформацією та інформаційно-комунікаційними технологіями, визначені як пріоритетні. Так, Угода між Україною та ЄС про науково-технічне співробітництво (4 липня 2002 р.) Визначає технології інформатизації суспільства серед одинадцяти напрямків співпраці. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» серед семи і п’ятих пріоритетів визначає нові комп’ютерні засоби та технології для інформатизації суспільства. За останнє десятиліття Україна прийняла низку законів та нормативних актів, які складають основу правового регулювання у сфері інформаційних відносин, зокрема електронного документообігу. Правова база побудована на принципах відкритості та свободи інформації, гарантованої інформа- ційної безпеки особистості, суспільства, держави відповідно до Конституції України. Законодавство регулює суперечності між потребами особистості, суспільства та держави у розширенні вільного обміну інформацією та певними обмеженнями щодо її розповсюдження. Розвиток зв’язків з громадськістю став загалом вимогою до розробки, вдосконалення та оновлення нормативної бази України, створення спеціальних правових норм та норм, що регулюють сферу інфор- маційних відносин. Вирішення проблем реформування економіки України та інтеграції національного ринку у світову економічну систему вимагає впровадження сучасних інформаційних систем та технологій у діяльність вітчизняних компаній. Стан та розвиток електронної комерції значною мірою визначають темпи під- ходу країни до побудови інформаційного суспільства, створюють основу для прискорення інтеграції її економіки у світ. Тому проблема розвитку електронної комерції та її впровадження за допомогою цифрових платформ в Україні є безперечно актуальною. У зв’язку із цим була проаналізована чинна нормативна база, що регулює діяльність компаній елек- тронної комерції, які використовують цифрові платформи та їх облік для визначення сфер подаль- шого вдосконалення. У ході дослідження були використані методи систематизації та узагальнення під час розгляду низки нормативно-правових актів, що регулюють діяльність підприємств електро- нної комерції, що працюють на цифрових платформах в Україні. Крім того, у статті проаналізовано такі структури, як цифрові платформи, та розкрито еко- номічну суть такого явища, як цифрові платформи, та основні підходи до правового регулювання їх використання комерційним законодавством. На сьогодні цифрові платформи є найбільш актуальним і важливим напрямком розвитку цифрової економіки та її найбільш очевидним проявом. Цифрові плат- форми – це механізм, за допомогою якого здійснюється перехід до цифрової форми більшості сфер економічної та соціальної діяльності.
30
Мартишин, Денис. "ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНА ПОЛІТИКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОСИЛЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ ТА ЦЕРКВИ". Public management 16, № 1 (2019): 110–23. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-16-1-110-123.
Full textAbstract:
Розглядається одна з актуальних тем в державному управлін- ні — розвитку та посиленню конструктивної взаємодії Церкви та держави. Важливим фактором діалогу держави та релігійних організацій є інформа- ційно-комунікативна політика.
 Доцільність аналізу сучасного стану взаємовідносин держави та Цер- кви в Україні підтверджується необхідністю розроблення нових моделей державно-церковних відносин, які б відповідали вимогам сучасної демо- кратичної країни та розвиненого громадянського суспільства. Після краху атеїстичного режиму Радянського Союзу, в умовах процесів глобалізації, всебічного впровадження інформаційних технологій та встановлення гума- ністичної концепції розвитку людства, релігійна проблематика осмислення буття набуває нового значення. Розвиток церковної комунікації у цій новій духовній, соціальній, економічній та політичній реальності зазнає певної трансформації. Поглиблення релігійності, духовності й моральності сучасної людини — стають складовою системи державного управління, а взаємо- відносини Церкви та держави — необхідною життєвою умовою для подаль- шого розвитку сучасного світу. Без урахування релігійного чинника державі важко вибудувати гармонійну систему суспільних відносин.
 Актуальні питання взаємовідносин держави та Церкви залишаються клю- човими для державного управління. Саме тому необхідно визначити основні контури інформаційно-комунікативної політики, теоретико-методологічні засади взаємовідносин держави та релігійних організацій. Така проблематика набуває важливого значення у контексті посилення впливу Християнських Церков України на процеси розбудови демократичного суспільства. Актуальність цієї теми обумовлена тим фактом, що проблеми взаємо- відносин держави та Церкви постійно перебувають у фокусі державних керманичів, лідерів політичних партій, церковних ієрархів та науковців. Інформаційно-комунікативна політика держави у сфері релігії була і зали- шається темою постійних дискусій між теоретиками та практиками держав- ного управління.
 У ході аналізу визначено, що інформаційно-комунікативна політика дер- жави у сфері релігії та розвиток самої церковної комунікації мають великі можливості. Однак, науковцями та управлінцями недостатньо враховується безпосередній вплив Церкви на життя українського суспільства. Зокрема, автор вказує напрями розширення діалогу Церкви та держави. Детально вивчено види церковної комунікації. Визначено, що ефективна організація церковної комунікації та інформаційно-комунікативна політика держави у сфері релігії, яка відповідає принципам демократії, свободи слова та віро- сповідань сприяє суттєвому зміцненню духовної єдності народу.
 Запропоновано шляхи вирішення можливих проблем розвитку церков- ної комунікації. На сучасному етапі розвитку української держави, через виникнення політичних і соціальних проблем, напруженості у суспільстві зросла також необхідність інтегрованості релігії, християнської теології, соціального вчення Церкви у процеси державотворення. Водночас виник- нення глобальних проблем людства спонукає до необхідності застосування синергії релігії та науки, пошуку способів розв’язання світових конфліктів шляхом об’єднання зусиль представників релігії, держави, політичних сил та громадянського суспільства. Виходячи з цього, постала значна необхід- ність у постійному діалозі Церкви та держави.
31
Khaldieieva, Anna. "ЗМІНИ ІМУНОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПРИ ЛІКУВАННІ ГНІЗДОВОЇ АЛОПЕЦІЇ ПРЕПАРАТАМИ ГРУПИ СТАТИНІВ". Immunology and Allergology: Science and Practice, № 1 (7 квітня 2025): 56–65. https://doi.org/10.37321/immunology.2025.1-06.
Full textAbstract:
Вступ. Алопеція ареата (АА) – це автоімунне захворювання, опосередковане Т-лімфоцитами, при якому запальні клітини концентруються в бульбарній ділянці волосяних фолікулів, що призводить до передчасної зупинки фази анагену та порушення експресії головного комплексу гістосумісності (MHC) класу I та II в епітелії фолікулів. Вважається, що руйнування імунною системою волосяного фолікула є причиною АА, а втрата імунних привілеїв у фазі анагену є ключовим елементом патогенезу захворювання. Серед методів лікування особливе місце займає терапія статинами. З одного боку, численні дослідження підтверджують ефективність комбінації симвастатину та езетимібу при АА, з ін- шого – зафіксовано випадки неефективності ліку- вання або загострення захворювання з розвитком тотального облисіння. Імуномоделюючі ефекти статинів потребують ретельного вивчення. Метою дослідження було оцінити ефектив- ність лікування гніздової та тотальної алопеції ком- бінацією симвастатину та езетимібу у поєднанні з місцевою терапією та під контролем імунологічно- го моніторингу. Матеріали і методи. Дослідження включа- ло 60 пацієнтів: 30 з тотальною алопецією (АТ) та 30 з гніздовою алопецією (ГА), віком 20–40 років. Контрольну групу склали 20 здорових осіб. Лікування передбачало застосування симвастатину (20–40 мг) та езетимібу (10 мг) щоденно, місцеву терапію міноксидилом (2%), маззю клобетазолу пропіонату (0,005%) та ін’єкціями триамцинолону ацетоніду (4 мг/мл) кожні чотири тижні. Критеріями припинення внутрішньошкірної терапії було 50–75% заростання. Імунологічний аналіз включав визначення рівнів CD3, CD4, CD8, CD19, CD56, CD314 та CD94 на лімфоцитах, а також аналіз рів- нів цитокінів (γ-інтерферону, IL-10, VEGF-A, TGF-β) за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА). Результати дослідження показали значні змі- ни імунної відповіді у 25 пацієнтів з тотальною ало- пецією та 27 пацієнтів з гніздовою алопецією. Виявлено критичне зниження рівня B-клітин (CD19) у пацієнтів з тотальною алопецією, яке відновлювалося через шість місяців терапії. Підвищення експресії CD314 (NKG2D) та зміни рівня CD94 свідчать про ключову роль цих маркерів у патогенезі захворювання. Відновлення волосся спостерігалося у 60% пацієнтів з тотальною алопецією, при цьому у п’яти пацієнтів відбулося повне відновлення во- лосся через 8–12 тижнів лікування. У групі гніздової алопеції відновлення волосся досягало 67% на 10–12 тиждень, а повна ремісія була у 26 з 30 па- цієнтів на 24-му тижні лікування. Побічних ефектів від терапії статинами не виявлено. Висновок. Контрольована імунотерапія алопеції ареата потребує подальших досліджень. Імунні зміни є критичними для ефективного при- значення терапії статинами, що дозволяє проводити контрольоване, доказове лікування із коригу- ванням схем відповідно до змін імунної відповіді.
32
Анісімов, Д. О. "Зарубіжний досвід окремих країн щодо кримінальної відповідальності за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 158–62. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).537.
Full textAbstract:
Відповідно до Державної цільової соціальної про-грами розвитку фізичної культури й спорту на період до 2020 року, яка визначає провідну роль фізичної культури й спорту як важливого фактору здорового способу життя, профілактики захворювань, формуван-ня гуманістичних цінностей, створення умов для всебіч-ного гармонійного розвитку людини, сприяння досяг-ненню фізичної та духовної досконалості людини, виявлення резервних можливостей організму, фор-мування патріотичних почуттів у громадян і позитив-ного іміджу держави у світовій спільноті, й внесення ст. 369–3 Кримінального кодексу України до переліку корупційних злочинів, які визначені в примітці до ст. 45 Кримінального кодексу України згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції»» № 524-ІХ від 04 березня 2020 року, вбачається неабияка увага до питання зло-чинних проявів у сфері спорту з боку законодавчої гіл-ки влади України.У результаті проведеного аналізу законодавства окремих пострадянських країн у сфері кримінальної відповідальності за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань можна стверджувати: Кримінальний кодекс Азербайджану, Кримінальний кодекс Республіки Вірменія та Кримінальний кодекс Республіки Грузія відбили протиправний вплив на зма-гання в розділах, пов’язаних з економікою. Пенітен-ціарний кодекс Естонської Республіки взагалі не має спеціальної норми, що передбачала б кримінальну від-повідальність за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань.У ст. 201 Кримінального кодексу Республіки Ві-рменія та ст. 203 Кримінального кодексу Республіки Грузія криміналізовано протиправний вплив на про-фесійні спортивні змагання, що, як і в ст. 369–3 Кри-мінального кодексу України, обмежує сферу дії таких норм. Кращим шляхом пішов законодавець Республі-ки Азербайджан, передбачивши в ст. 192–2 кримі-нальну відповідальність за маніпуляцію спортивни-ми змаганнями взагалі. Окрім протиправного впливу на професійні спортивні змагання у Вірменії та Грузії криміналізовано протиправний вплив на видовищні комерційні конкурси. Автор вважає, що криміналіза-ція протиправного впливу на видовищні комерційні конкурси в Україні не буде відповідати засадам соці-альної зумовленості.У ст. 192–2 Кримінального кодексу Республіки Азербайджан і ст. 203 Кримінального кодексу Респу-бліки Грузія законодавець поряд з основним видом покарання застосовує покарання у вигляді позбавлен-ня права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Також безпосередньо у примітках до статей передбачена можливість звільнення особи від кримі-нальної відповідальності при добровільному повідом-ленні правоохоронних органів про вчинення злочину, або якщо злочин вчинено через погрози. Що, на думку автора, сприяє стимулюванню правосвідомості право-порушників, які вчинили протиправний вплив, і реалі-зації завдань кримінального закону.Автор вважає, що такий позитивний досвід кримі-нального законодавства розглянутих пострадянських країн потребує наступних досліджень з метою подаль-шого обґрунтування або спростування щодо викори-стання в Кримінальному кодексі України.
33
Дубровская, И. А., Е. О. Герасименко, С. С. Локтионов та К. А. Ветвицкая. "РАЗРАБОТКА СКРИНИНГОВОГО АНАЛИЗА БИОЛОГИЧЕСКИ АКТИВНЫХ КОМПОНЕНТОВ ДИСТИЛЛЯТОВ ДЕЗОДОРАЦИИ РАСТИТЕЛЬНЫХ МАСЕЛ". Известия вузов. Пищевая технология, № 5-6(398) (23 грудня 2024): 141–46. https://doi.org/10.26297/0579-3009.2024.5-6.22.
Full textAbstract:
Дистилляты дезодорации растительных масел характеризуются высоким содержанием токоферолов, фитостеринов, сквалена и др. биологически активных веществ. Указанные компоненты достаточно широко ис- пользуются как пищевые микроингредиенты в производстве продуктов функционального и специализированного питания, что предполагает наличие эффективных методов их идентификации и контроля содержания в исходном сырье и обогащенных продуктах. Существующие стандартизованные методики для определения данных компо- нентов трудоемки и не позволяют определять несколько компонентов за один анализ. Поэтому разработка альтер- нативных методов скринингового анализа липидсодержащих матриц, позволившего бы за короткое время из боль- шого объема компонентов выбрать те, которые нужно идентифицировать, является актуальной. Предложен метод скринингового анализа липидсодержащих матриц, обеспечивающий новый уровень идентификации и контроля качественного и количественного состава пищевых ингредиентов. Принцип разработанного метода заключает- ся в гидролизе липазой сложноэфирных соединений до соответствующих анализируемых веществ. Последующий анализ полученных веществ осуществляют методом газовой хроматографии на капиллярной колонке с тонким слоем неподвижной фазы и использованием масс-селективного детектора. В результате применения разработан- ного скрининг-метода в исследованных дистиллятах дезодорации растительных масел определено количественное содержание биологически активных компонентов. Установлено, что максимальная погрешность метода находится в диапазоне от ±0,103 до ±0,251% для определяемых компонентов. Разработанный метод может быть востребован производственными лабораториями и научными центрами для обеспечения научных и экспертных исследований. Ключевые слова: дистилляты дезодорации растительных масел, липазный гидролиз, скрининговый анализ, липид- содержащие матрицы, фитостерины, токоферолы, сквален Distillates of vegetable oil deodorization are characterized by a high content of tocopherols, phytosterols, squalene, etc. biologically active substances. These components are widely used as food micro-ingredients in the production of functional and specialized nutrition products, which implies the existence of effective methods for their identifi cation and control of their content in raw materials and fortifi ed products. The existing standardized methods for determining these components are time- consuming and do not allow you to determine several components in one analysis. Therefore, the development of alternative methods of screening analysis of lipid-containing matrices, which would allow in a short time from a large volume of components to select those that need to be identifi ed, is relevant. A method of screening analysis of lipid-containing matrices is proposed, which provides a new level of identifi cation and control of the qualitative and quantitative composition of food ingredients. The principle of the developed method is the hydrolysis of ester compounds by lipase to the corresponding analytes. The subsequent analysis of the obtained substances is carried out by gas chromatography on a capillary column with a thin layer of stationary phase and using a mass-selective detector. As a result of the application of the developed screening method, the quantitative content of biologically active components was determined in the studied distillates of vegetable oil deodorization. It is established that the maximum error of the method is in the range from ±0,103 to ±0,251% for the components being determined. The developed method may be in demand by production laboratories and research centers to provide scientifi c and expert research.
34
МАКСИМЕНКО, Сергій. "ІНФОРМАЦІЙНО-ЕНЕРГЕТИЧНА НУЖДА ЯК ВЛАСТИВІСТЬ ОСОБИСТОСТІ: ДЖЕРЕЛА Й РУШІЙНІ СИЛИ РОЗВИТКУ". Психологічне здоров’я, № 2 (28 квітня 2021): 75–88. http://dx.doi.org/10.32689/2663-0672-2021-2-8.
Full textAbstract:
Постановка проблеми. Сучасна наука не має метода, який був би адекват- ним щодо наукового дослідження психології особистості як унікальної, неповторної та ціліс- ної системи. Ми вважаємо, що генетико-моделюючий метод відображає ті сутнісні ідеї, які необхідно реалізувати в дослідженні особистості як цілісності, що саморозвивається зав- дяки дії біосоціальної основи – життєвої енергії, яка «опредметилася» в даній особистості. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Складну суперечливу взаємодію біологічного та соціального є сенс розглядати в двох площинах – як фактори, що діють на особистість, і як фактори, які утворюють особистість та забезпечують її існування та розвиток «зсереди- ни». Біологічні та соціальні фактори не існують як окремі, кожний із них являє собою інакше буття другого. Принцип єдності біологічного та соціального відкриває реальну сутнісну при- роду витоків активності особистості. Формулювання мети статті. Мета – проаналізу- вати поняття «особистість» і адекватний метод її дослідження – генетико-моделюючий, описати атрибутивні характеристики життєвої енергії людини. Виклад основного ма- теріалу. Перший принцип генетико-моделюючого метода – принцип аналізу за одиницями, другий принцип -єдності біологічного та соціального, третій принцип – креативності, чет- вертий принцип – рефлексивного релятивізму, п’ятий принцип – єдність експериментальної та генетичної ліній розвитку. Першою атрибутивною змістовою ознакою життєвої енергії (нужди) є її гетерогенність: біологічне й соціальне тут від початку складають суперечливу, але абсолютно нерозривну єдність. Друга атрибутивна змістова характеристика життє- вої енергії (нужди) – здатність до розвитку (саморозвитку). Ця характеристика тісно пов’я- зана з інформаційним аспектом життєвої енергії. Третя атрибутивна ознака життєвої енергії (нужди) полягає в тому, що її розвиток спрямований і являє собою ортогенез. Чет- верта атрибутивна змістова характеристика життєвої енергії (нужди) – її здатність до породження. Зустріч двох гілок життєвої енергії, втіленої в живих істот різної статі, поро- джує якісно інформаційно та енергетично нову життєву енергію, яка продовжується в існу- ванні нової живої істоти. Цей акт – єдине цілісне «опредмечування» життєвої енергії в жи- вій природі. Якщо ж казати про людину, ми зустрічаємося з «іншою» реальністю: життєва енергія людини може створювати і нову людину, і якісно новий продукт (творчість). П’ята атрибутивна характеристика життєвої енергії (нужди) полягає в тому, що вона існує лише в формі втілення народженої нею живої істоти. Жива істота існує одночасно і як структу- ра, і як втілена в ній життєва енергія. Водночас, життєву енергію ми не можемо пізнати іншим шляхом, крім вивчення живої істоти як її прояву. Шоста атрибутивна характеристи- ка життєвої енергії (нужди) – це її афіліативна природа. Істинною формою існування жит- тєвої енергії є любов, яка протистоїть космічній ентропії та визначає рух усіх живих істот (не лише людей) один до одного. І результатом цього руху буде народження нової людини. Сьома атрибутивна характеристика життєвої енергії (нужди) – нескінченність її існуван- ня. Завершеним кінцевим) буде існування організму, особистості як носія життєвої енергії. Але завдяки зустрічі й любові життєва енергія продовжує свої існування і стає нескінченною в часі. Нам здається, що аналіз даної атрибутивної властивості дозволить, крім усього ін- шого, відкрити нові аспекти значення часу в житті. Висновки і перспективи подальших досліджень. У відповідності зі створеною нами оригінальною теоретичною парадигмою, в основі розвитку особистості знаходиться дія життєвої енергії як генетично вихідної оди- ниці людського розвитку та існування. Будучи інформаційно-енергетичним потоком, жит- тєва енергія специфічно з’єднує біологічні та соціальні детермінанти людського існування і являє собою початкову рухову силу саморозвитку особистості як окремої людської істоти. Суперечлива діалектична єдність біологічного та соціального, свідомого та несвідомого, що здійснюється в особистості, породжує найважливіші атрибутивні характеристики остан- ньої. Постійна енергетична напруга життєвої енергії створює реальні умови формування самою особистістю реципрокних механізмів, які, базуючись на потужних соціальних впливах, трансформуються в онтогенезі в біологічні (морфологічні) та психічні структури.
35
Nurmetova, Farida Ortiq qizi. "ZANJABIL (ZINGIBER OFFICINALE) O'SIMLIGINING SHIFOBAXSH XUSUSIYATLARI." Role of agriculture and medicine in science Volume 2, Issue 4 (2025): 18–21. https://doi.org/10.5281/zenodo.15483096.
Full textAbstract:
<strong>UDK: 615.322:633.11</strong> <strong>ZANJABIL (ZINGIBER OFFICINALE) O‘SIMLIGINING SHIFOBAXSH XUSUSIYATLARI</strong> <strong>Toshkent davlat agrar universiteti 1-kurs magistranti</strong><strong> </strong> <strong>Nurmetova Farida Ortiq qizi</strong> <strong>fnurmetova25@gmail.com </strong>
36
Шемпелев, А. Г., and Л. Н. Невский. "FAILED VOLCANOUS OF NOTHERN CAUCASUS." Геология и геофизика Юга России, no. 1 (March 15, 2013). http://dx.doi.org/10.23671/vnc.2013.1.55567.
Full textAbstract:
Полученные за последнее время геофизические материалы дают возможность предполагать, что район Кавказских Минеральных Вод располагается в зоне сквозной субвертикальной нарушенности земной коры, а неудавшиеся вулканы Пятигорья это неогеновые (возможно, неоген-четвертичные) гипабиссальные комплексы малых интрузий, к ней п риуроченные. На территории северного склона Боль- шого Кавказа известно несколько районов со структурно-тектоническими условиями, схожими с районом Кавказских Минеральных Вод. Geophysical materials obtained in recent time allow to suppose that region of Caucasus Mineral Waters is located in zone of subjacent subvertical dislocation of earth crust and failed volcanous are neogen (or neogenquartenary) hypabyssal complexes of minor intrusions associated with it. There are several regions in Big Caucasus with structural-tectonical conditions, similar with Caucasus Mineral Water region
37
Вартанова, Олена, Ірина Бузько та Сергій Бурбело. "МОНІТОРИНГ КЕЙСІВ НЕЕФЕКТИВНОГО (НЕРАЦІОНАЛЬНОГО, НЕЦІЛЬОВОГО) ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ ГРОМАДАМИ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ У ЧАС ВІЙНИ У 2022-2023 рр." Економіка та суспільство, № 61 (26 березня 2024). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2024-61-1.
Full textAbstract:
У статті розглянуто методичні засади моніторингу ефективності (раціо-нальності, доцільності) використання коштів громадами, який ґрунтується на аналізі витрат бюджетних коштів громадами, їх розмірі, відповідності цілям діяльності громади (доцільність використання), конкурентоспроможності ці-ни та виконавця, відповідності масштабам діяльності громади тощо. Визна-чено критерії неефективності (нераціональності, недоцільності) використання коштів громадами, зокрема, сумнівність тендеру, відсутність кричної потре-би у закупівлі під час війни, відсутність обґрунтованої потреби у закупівлі, невідповідність кількісних та фінансових параметрів закупівлі масштабу дія-льності громади, завищена ціна, неринкові ціни, неврахування аналогів то-варів і послуг, критична кількість учасників державних тендерів, наявність дискримінаційних вимог у тендері, антиконкурентні дії замовників та підряд-ників тощо. Представлено результати моніторингу 31 окремих кейсів неефективно-го (нераціонального, недоцільного) використання коштів громадами Луган-ської області у час війни у 2022-2023 рр. Результати проведення моніторингу ефективності (раціональності, до-цільності) використання коштів громадами в час війни є важливим кроком у впровадженні ефективного управління витратами бюджетних коштів, підви-щує прозорість цього процесу, забезпечує оптимальне співвідношення між витратами та досягнутими результатами, надає рекомендації щодо подаль-шого використання коштів громадами.
38
Фаренюк, Єгор, та Генадій Фаренюк. "МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ НОВОГО ПОКОЛІННЯ БУДІВЕЛЬНИХ НОРМ З ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ БУДІВЕЛЬ". Наука та будівництво 3, № 33-34 (2023). http://dx.doi.org/10.33644/2313-6679-34-2022-2.
Full textAbstract:
На законодавчому рівні вимоги до енергетичноїефективності будівель встановлені у ЗаконіУкраїни «Про енергетичну ефективність будівель»,яким імплементовано в Україні Директивищодо енергоефективності будівель (EPBD)2010/31/ЄС. В Україні системна робота з норму-вання принципів проектування будівель за показ-никами енергоефективності ведеться з 2006 р.,коли були прийняті ДБН В.2.6-31:2006 «Тепловаізоляція будівель». У 2008 р. було введеноДБН В.1.2-11:2008 «Основні вимоги до будівельі споруд. Економія енергії», які розкривалиположення Директиви № 89/106/ЄС стосовнообов’язковості нормування показників безпе-ки будівельної продукції та будівельних об’єктівза їх енергоефективністю. У статті наводятьсяметодичні принципи, що покладені в основу ново-го покоління норм – ДБН В.2.6-31:2021 «Тепловаізоляція та енергоефективність будівель» таДБН В.1.2-11:2021 «Основні вимоги до будівель іспоруд. Енергозбереження та енергоефективність»,які встановлюють вимоги до показниківенергоефективності будівель, мінімальні вимоги допоказників енергоефективності теплоізоляційноїоболонки будівель та інженерних систем, методівоцінювання показників та правил проектуваннябудівель за характеристиками енергоефективності.Методологія нового покоління державнихбудівельних норм з енергоефективності реалізуєна технічному рівні положення Закону України«Про енергетичну ефективність будівель», ЗаконуУкраїни «Про надання будівельної продукціїна ринку», Закону України «Про будівельнінорми». В статті розглянуто методичні основита фізичний зміст критеріїв енергоефективностібудівель, особливості оцінювання показниківенергоефективності при проведенні енергетичнихобстежень будівель та їх енергетичної класифікаціїпід час проектування та в процесі експлуатації.Наведено перелік енергетичних потоків, якінеобхідно враховувати при оцінюванні енергетич-ного статусу будівлі. Проведено аналіз норматив-них актів та документів, які визначають методичніумови оцінювання будівель за показникамиенергоефективності. Визначено напрями подаль-шого розвитку та удосконалення методології оцінкита підвищення енергоефективності будівель.