Contents
Academic literature on the topic 'Яблучна кислота'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Яблучна кислота.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Яблучна кислота"
1
Марчишин, С. М., Б. Ю. Юрченко, В. М. Кіщук, Л. О. Кравчук, І. Р. Бекус та М. С. Кріль. "ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ КАТРАНУ ТАТАРСЬКОГО НАСІННЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (4 червня 2025): 109–14. https://doi.org/10.11603/1811-2471.2025.v.i2.15315.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Crambe L. – рід багаторічних та однорічних рослин родини капустяні (Brassicaceae), який налічує близько 30 видів. В Україні зростає вісім видів даного роду, серед який катран татарський – південноєвропейсько-середземноморський вид. В Україні катран татарський введено в культуру науковцями відділу культурної флори Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (м. Київ), колекція якого становить 8 видів роду Crambe. Сьогодні види роду Crambe L. широко впроваджуються та досліджуються через такі перспективні властивості, як харчові, декоративні, лікувальні тощо. Аналіз доступних джерел літератури свідчить про недостатнє фітохімічне вивчення катрану татарського насіння. У джерелах літератури є лише інформація про дослідження жирнокислотного складу насіння даного виду. Про комплексне фітохімічне вивчення інших груп первинних метаболітів у сировині катрану татарського, в тому числі органічних кислот, даних немає, тому подане дослідження є актуальним. Мета роботи – встановити якісний склад і визначити кількісний вміст органічних кислот у катрану татарського насінні. Матеріал і методи. Матеріалом для досліджень було катрану татарського насіння, яке заготовляли на дослідних ділянках відділу культурної флори Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (м. Київ) у 2024 році. Визначення індивідуальних органічних кислот проводили на газовій хромато-мас-спектрометричній системі Agilent 6890N/5973inert (Agilent technologies, USA). Ідентифікацію здійснювали шляхом порівняння часів утримування фармакопейних стандартних зразків (щавлева, малеїнова, бурштинова, ітаконова, яблучна, α-кетоглутарова, лимонна та ізолимонна кислоти) та за базою даних NIST 17. Кількісний вміст суми органічних кислот визначали за методикою, яка наведена у монографії ДФУ 2.0 “Калини плоди”. Перерахунок вели на лимонну кислоту. Обговорення. Результати досліджень показали наявність щавлевої, малонової, левулінової, бурштинової, яблучної та лимонної кислот. Найбільше виявлено лимонної кислоти – (693,73±22,65) мкг/г або 61,50 % від усієї кількості виявлених органічних кислот. Методом алкаліметричного титрування встановлено, що катрану татарського насіння містить (1,13±0,07) % органічних кислот. Висновки. 1. Вперше методом ГХ/МС досліджено якісний склад і визначено кількісний вміст індивідуальних органічних кислот у катрану татарського насінні. Встановлено, що досліджувана сировина містить щавлеву, малонову, левулінову, бурштинову, яблучну та лимонну кислоти. 2. Домінуючим компонентом серед органічних кислот у картану татарського насінні є лимонна кислота, вміст якої становить (693,73±22,65) мкг/г. 3. Титриметричним методом визначено кількісний вміст суми органічних кислот у катрану татарського насінні, що становить (1,13±0,07) %. 4. Отримані результати свідчать про перспективність подальших поглиблених фітохімічних і фармакологічних досліджень катрану татарського насіння.
2
В. Новік, Ганна, Олена Г. Шидакова-Каменюка, Олена О. Чернушенко та Катерина В. Діль. "ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ КАРБОНОВИХ КИСЛОТ В ШРОТАХ КЕДРОВОГО ТА ВОЛОСЬКОГО ГОРІХІВ МЕТОДОМ ХРОМАТОГРАФІЇ". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 4 (2022): 618–28. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v29i4.228829.
Full textAbstract:
Методом хроматографії визначено кількісний та якісний склад карбонових кислот у шротах кедрового (ШКГ) і волоського горіхів (ШВГ). Встановлено, що до ШКГ та ШВГ входить сумарно 36 карбонових кислот. Також до складу ШВГ входить більша кількість дикарбонових та багатоосновних карбонових кислот, а ШКГ в 2.4 рази перевершує ШВГ за вмістом ароматичних кислот та їх похідних. Проведено оцінку харчової цінності жирів горіхових шротів. Встановлено, що жирам ШВГ притаманна більша ступінь ненасиченості порівняно з ШКГ – сумарний вміст МНЖК та ПНЖК у шроті волоського горіху становить 95.79 % загальної кількості жирів, а у шроті кедрового горіху – 80.19 %. За кількістю ПНЖК жири ШКГ та ШВГ майже не відрізняються – їх вміст складає 53,16 та 54.82 % відповідно. Відмічається, що ПНЖК шроту кедрового горіха представлені переважно ліноленовою кислотою (94,6% від всіх ПНЖК), а ПНЖК шроту волоського горіху – лінолевою (57.3 % від всіх ПНЖК). Дослідження співвідношення НЖК : МНЖК : ПНЖК та омега-6 : омега-3 виявили доцільність використання горіхових шротів в технологіях харчових продуктів для збалансування їх жирнокислотного складу. В горіхових шротах встановлено наявність деяких органічних кислот, переважно лимонної, бурштинової, фумарової та яблучної. Відмічається, що ШВГ суттєво перевершує ШКГ за вмістом яблучної та фумарової кислот – у 5.3 та 100 рази відповідно. Для шроту кедрового горіху притаманний вищій вміст лимонної та бурштинової кислот (у 2.9 та 2.2 рази відповідно). Не зважаючи на те, що сумарна кількість органічних кислот не відповідає рекомендованим нормам споживання, застосування ШКГ та ШВГ в харчових технологіях надасть можливості дещо підвищити вміст цих аліментарних речовин у готовій продукції. Встановлено, що до складу ШКГ входить 11,27 мг/100 г ароматичних кислот та їх похідних, а до складу ШВГ – 4.75 мг/100 г відповідно. Однак, порівняно з іншими фенольними сполуками, ароматичним кислотами притаманна менша біологічна активність. Зважаючи на зазначене перспективними є подальші дослідження, щодо встановлення вмісту у ШКГ та ШВГ поліфенолів та полімерних фенольних сполук.
3
Заморський, Ігор. "Якість плодів яблуні: анатомічні особливості та хімічний склад". Journal of Native and Alien Plant Studies, № 20 (23 грудня 2024): 250–60. https://doi.org/10.37555/2707-3114.20.2024.318701.
Full textAbstract:
Мета. Вивчити анатомічну будову плодів нових сортів яблуні, визначити їхню щільність та важливі хімічні складові. Методи. Дослідження проводили біологічними, лабораторними, мікроскопічними та статистичними методами. Використовували порівняння й узагальнення, систематизацію літературних даних. Результати. Аналіз параметрів шкірки плодів яблуні трьох сортів показав, що найбільші показники отримані при вимірюваннях анатомічних зрізів у сорту ‘Ред Джонапринц’, а найтоншою виявилась шкірка плоду у сорту ‘Хоней Крісп’. Паренхіма плоду яблуні сорту ‘Ред Джонапринц’ була більш однорідною, на відміну від плодів сорту ‘Беліда’. Отримані анатомічні зрізи будови яблук нових сортів яблуні корелювали з проведеними вимірюваннями щільності плодів. Вміст сухих розчинних речовин змінювався залежно від сорту від 13,6 до 15,7 %; за середнього значення 14,6 %. Плоди сорту ‘Беліда’ вирізнялися найбільшою кількість цукрів — 12,66 %. Вміст органічних кислот найвищим був у яблуках сорту ‘Ред Джонапринц’ (0,56 %). Мінімальну кількість органічних кислот накопичили плоди яблук сорту ‘Хоней Крісп’ (0,28 %). Цукрово-кислотний індекс досліджуваних сортів яблуні змінювався від 19,3 до 37,2 за середнього значення 30,9. Найвищими виявились смакові якості плодів сорту ‘Беліда’, а найнижчу оцінку отримали яблука сорту ‘Ред Джонапринц’. Висновки. Структура плоду яблуні сорту ‘Хоней Крісп’ була найбільш однорідною й містила досить великі клітини, а за сенсорного аналізу виявилась найбільш соковитою. За вмістом у плодах сухих розчинних речовин та цукрів виділявся сорт ‘Беліда’, а за сумою органічних титрованих кислот — ‘Ред Джонапринц’.
4
Самілик, М. М., та Д. А. Корнієнко. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ВИСОКИХ ТЕМПЕРАТУР НА ЗБАГАЧЕНИЙ ЦУКОР ТА ПРОДУКТИ ЙОГО ПЕРЕРОБКИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 4 (5 грудня 2024): 278–90. https://doi.org/10.32782/tnv-tech.2024.4.28.
Full textAbstract:
Для даного дослідження використовували цукор-пісок та осматований сироп збагачений похідними дикорослих рослин. Щоб дослідити вплив та можливість використання цукру не як самостійного продукту, а й в якості сировини в продуктах розробили схему та виготовили карамель на основі осматованого сиропу. Для виробництва карамелі використовували максимальну температуру 120 0С. Проаналізувавши дані з джерел це є оптимальною температурою для збереження властивостей похідних з дикорослих ягід. Вплив високих температур на органолептичні показники збагаченого цукру також досліджували за допомогою виготовлення карамелі, при цьому проводили дегустацію та оцінку якісних показників. Найвищу оцінку отримала обліпихова карамель, тому що колір проявився з більш насиченим відтінком, в свою чергу на це вплинуло нагрівання суміші до 120 0С і рН, середовища. А ароматичні сполуки в свою чергу під дією високої температури набули солодкого присмаку не зважаючи на високий вміст органічних кислот, у зв’язку з чим, ягода має кислий присмак. Карамель з похідними горобини містить антоціани, які відповідають за червоний або пурпурний колір плодів. При нагріванні до високих температур ці пігменти змінили свій колір або частково розклалися до оранжевого відтінку. Горобина має високий вміст органічних кислот, таких як яблучна та аскорбінова кислоти, що забезпечує кислуватий смак сиропу та сорбінову кислоту, що надає приємну гірчинку продукту. Калинова карамель має насичений червоний колір та притаманний калині смак та запах. Бузинова карамель набула темно-фіолетового кольору з коричневим відтінком. Тож, вироблений нами цукор доцільно використовувати як самостійний продукт, так в якості сировини для виробництва харчових продуктів, адже даний інгредієнт як має гарні оргонолептичні показники так і має корисні елементи в своєму складі.
5
Грицик, Л. М., Н. І. Дубель та Н. Ю. Грицик. "ОДЕРЖАННЯ І СТАНДАРТИЗАЦІЯ РІДКОГО ЕКСТРАКТУ З КОРЕНІВ ТИРЛИЧУ ВАТОЧНИКОВИДНОГО". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (19 липня 2024): 117–23. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2024.i2.14636.
Full textAbstract:
Вступ. Одним з важливих напрямків розвитку фармацевтичної науки і практики є опрацювання технологій одержання екстракційних препаратів з нових видів рослинної сировини для створення безпечних та ефективних фітопрепаратів. Рідкі екстракти є однією з найпоширеніших екстракційних лікарських форм, які випускають вітчизняні фармацевтичні підприємства. Перевагами рідких екстрактів є відносна простота виготовлення, збереження діючих речовин у нативному вигляді, зручність застосування як готового препарату і можливість використання у складі комплексних лікарських препаратів. Мета дослідження – одержати рідкий екстракт з коренів тирличу ваточниковидного і провести його стандартизацію. Методи дослідження. Вихідною сировиною для одержання рідкого екстракту були корені тирличу ваточниковидного, заготовлені у фазу відмирання надземної частини в околицях с. Микуличин Надвірнянського району Івано-Франківської області у 2020 р. Екстракт отримували методом ремацерації, використовуючи як екстрагент 40 % етиловий спирт. Кількісний вміст основних груп біологічно активних речовин в екстракті визначали загальновідомими методами: суми вільних органічних кислот (у перерахунку на кислоту яблучну), кислоти аскорбінової, окиснювальних фенолів – титриметричними методами; полісахаридів – гравіметричним методом; суми поліфенолів (у перерахунку на пірогалол) – спектрофотометрично на спектрофотометрі ULAB модель 102 (Китай). Стандартизацію екстракту проводили згідно з вимогами монографії “Екстракти” (ДФУ 2.0 Т1). Результати й обговорення. Результати дослідження показали, що рідкий екстракт з коренів тирличу ваточниковидного містить суму поліфенолів – (3,96±0,07) %, окиснювальних фенолів – (4,16±0,09) %, полісахаридів – (0,65±0,01) %, органічних кислот – (0,49±0,01) %, кислоти аскорбінової – (0,034±0,002) %. При проведенні стандартизації досліджуваний екстракт витримував випробування за основними числовими показниками та мікробіологічною чистотою. Вміст етанолу в екстракті становив (39,37±2,88) %, сухого залишку – (20,63±0,76) %, суми поліфенолів – не менше 3 %. Висновки. Одержано рідкий екстракт з коренів тирличу ваточниковидного методом ремацерації з використанням як екстрагенту 40 % етилового спирту. Рідкий екстракт з коренів тирличу ваточниковидного стандартизовано відповідно до монографії “Екстракти” (ДФУ 2.0). Результати проведених досліджень свідчать про перспективи подальшого вивчення адаптогенної активності рідкого екстракту з коренів тирличу ваточниковидного.
6
Опрошанська, Т. В., та О. П. Хворост. "ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКІСНОГО ВМІСТУ СУМИ ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ У НАСТОЙКАХ ІЗ СИРОВИНИ РОСЛИН РОДИН POLYGONACEAE, ROSACEAE, ASTERACEAE". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (23 лютого 2022): 89–94. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i4.12544.
Full textAbstract:
Вступ. Органічні кислоти відіграють важливу роль в організмі рослин і людини. Мета дослідження – визначити кількісний вміст суми органічних кислот у серіях настойок з кореневищ з коренями щавлю кінського, родовика лікарського, коренів шипшини коричної і шипшини собачої, лопуха великого, лопуха малого та лопуха павутинистого, трави череди трироздільної. Методи дослідження. Об’єктами дослідження були настойки, отримані з кореневищ з коренями щавлю кінського, родовика лікарського, коренів шипшини коричної і шипшини собачої, лопуха великого, лопуха малого та лопуха павутинистого, трави череди трироздільної, які одержано методом мацерації при кімнатній температурі та співвідношенні сировина/готова продукція 1:5, екстрагент – 50 % спирт етиловий. Кількісний вміст суми органічних кислот визначали титриметричним методом (методика монографії ДФУ 2.0 “Шипшини плоди”, в перерахунку на яблучну кислоту). Результати й обговорення. У серіях настойок із сировини поширених рослин родин Polygonaceae, Rosaceae, Asteraceae визначено кількісний вміст суми органічних кислот алкаліметричним методом, методику наведено у монографії ДФУ 2.0 “Шипшини плоди”, встановлено їх граничні межі: для настойки з кореневищ з коренями щавлю кінського – не менше 3,5 мг/мл, настойки з кореневищ з коренями родовика лікарського – не менше 2,5 мг/мл, настойки з коренів шипшини коричної – не менше 2,1 мг/мл, настойки з коренів шипшини собачої – не менше 2,1 мг/мл, настойки з коренів лопуха великого – не менше 1,5 мг/мл, настойки з коренів лопуха малого – не менше 2,0 мг/мл, настойки з коренів лопуха павутинистого – не менше 1,8 мг/мл, настойки з трави череди трироздільної – не менше 1,0 мг/мл. Висновки. Алкаліметричним методом у серіях настойок з кореневищ з коренями щавлю кінського, родовика лікарського, коренів шипшини коричної і шипшини собачої, лопуха великого, лопуха малого та лопуха павутинистого, трави череди трироздільної визначено кількісний вміст суми органічних кислот, встановлено граничні межі вмісту цих речовин. Отримані дані буде використано в подальших дослідженнях настойок із цих видів сировини.
7
Oproshanska, T. V., О. P. Khvorost та V. V. Kudrіa. "КІЛЬКІСНИЙ ВМІСТ СУМИ ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ У СЕРІЯХ СИРОВИНИ ДЕЯКИХ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДИН POLYGONACEAE, ROSACEAE ТА ASTERACEAE". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (3 грудня 2020): 81–86. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i3.11543.
Full textAbstract:
Вступ. Зважаючи на фізіологічну активність органічних кислот в організмі людини, пошук нових рослинних джерел цієї групи біологічно активних речовин є актуальним.
 Мета дослідження – визначити кількісний вміст суми органічних кислот у кореневищах з коренями щавлю кінського, кореневищах з коренями родовика лікарського, коренях шипшини коричної, коренях шипшини собачої, коренях лопуха малого, коренях лопуха павутинистого і траві череди трироздільної за методиками монографій ДФУ 2.0.
 Методи дослідження. Кількісний вміст суми органічних кислот визначали за методиками монографій ДФУ 2.0 “Шипшини плоди” (в перерахунку на яблучну кислоту) та “Калини плоди” (в перерахунку на лимонну кислоту).
 Результати й обговорення. При використанні методики монографії “Шипшини плоди” було одержано дещо вищі результати визначення кількісного вмісту суми органічних кислот у сировині, яку вивчали, ніж дані, отримані при застосуванні методики монографії “Калини плоди”. Це, найімовірніше, пов’язано з пробопідготовкою та гістологічними особливостями підземних органів, до складу яких входить значний відсоток здерев’янілих тканин. Водночас результати кількісного визначення цієї групи сполук у серіях трави череди трироздільної за двома методиками були зіставними. Кількісний вміст суми органічних кислот у різних серіях одного виду сировини в рамках використання кожної методики коливався незначно.
 Висновки. Уперше визначено кількісний вміст суми органічних кислот у кореневищах з коренями щавлю кінського, кореневищах з коренями родовика лікарського, коренях шипшини коричної, коренях шипшини собачої, коренях лопуха малого, коренях лопуха павутинистого і траві череди трироздільної з використанням методик монографій ДФУ 2.0. Встановлено, що вміст суми органічних кислот у всіх об’єктах, які досліджували, більший при застосуванні методики монографії “Шипшини плоди”, в підземних органах родовика лікарського та щавлю кінського він був найвищий і становив не менше 3,7 та 3,5 % відповідно. Отримані результати буде використано в подальших дослідженнях.
8
Мосула, Л. М., та В. С. Мосула. "ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ КИСЛОТ ГІДРОКСИКОРИЧНИХ І ОРГАНІЧНИХ У ГОРТЕНЗІЇ ДЕРЕВОПОДІБНОЇ ЛИСТКАХ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (9 січня 2024): 101–6. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14380.
Full textAbstract:
Вступ. Гортензія деревоподібна (Hydrangea arborescens L.) – перспективна для фітохімічних і фармакологічних досліджень рослинна сировина, оскільки є найпоширенішим та невибагливим представником роду Hydrangea L., що проявляє біологічну активність. Вона не входить до Державної Фармакопеї України, на вітчизняному фармацевтичному ринку немає лікарських засобів на основі цієї рослини. Hydrangea arborescens L. містить багато біологічно активних речовин і має лікувальні властивості, про що свідчить застосування її в народній медицині та гомеопатії. Актуальність цієї роботи зумовлена недостатнім дослідженням хімічного складу та фармакологічних властивостей гортензії деревоподібної листків.
 Мета дослідження – визначити втрату в масі при висушуванні та кількісний вміст кислот гідроксикоричних і органічних у гортензії деревоподібної листках (Hydrangea arborescens L.).
 Методи дослідження. Об’єктом дослідження були гортензії деревоподібної листки. Під час його проведення використовували фізико-хімічні (абсорбційна спектрофотометрія в УФ-ділянці спектра), хімічні (гравіметрія, алкаліметрія) і статистичні методи (математична обробка отриманих результатів експерименту). В ході дослідження застосовували водні та водно-спиртові витяжки з листків висушеної сировини, мірний посуд класу А, хімічні реактиви, що відповідають вимогам ДФУ, водяну баню, сушильну шафу, ексикатор, аналітичні ваги “Radwag AS 220/C”, спектрофотометр “Schimadzu 1800-UV” (Японія).
 Результати й обговорення. У ході дослідження встановлено, що втрата в масі при висушуванні сировини становила (9,12±0,25) %. Методом алкаліметрії визначено кількісний вміст суми кислот вільних органічних у гортензії деревоподібної листках, у перерахунку на кислоту яблучну, який становив (1,67±0,05) %. Методом абсорбційної спектрофотометрії в УФ-ділянці спектра встановлено кількісний вміст суми кислот гідроксикоричних у досліджуваній рослинній сировині, в перерахунку на кислоту хлорогенову й абсолютно суху сировину, що становив (2,34±0,03) %.
 Висновки. Визначений кількісний вміст суми кислот вільних органічних ((1,67±0,05) %) і гідроксикоричних ((2,34±0,03) %) у листках Hydrangea arborescens L. дає підстави вважати рослину перспективною для подальших досліджень сировиною.
9
Матко, Світлана, Людмила Мельник та Сергій Ткаченко. "РОЗРОБЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ НАПОЮ ПІДВИЩЕНОЇ БІОЛОГІЧНОЇ ЦІННОСТІ ЗІ ЗНИЖЕНОЮ КАЛОРІЙНІСТЮ". ПРОДОВОЛЬЧІ РЕСУРСИ 10, № 18 (2022): 70–79. http://dx.doi.org/10.31073/foodresources2022-18-07.
Full textAbstract:
Предмет дослідження – використання дикорослої сировини, а саме кизилу та глоду, а також стевії, як підсолоджувача, при створенні рецептур нових напоїв зі зниженою калорійністю. Мета дослідження – раціон харчування людини повинен містити достатню кількість природних БАР: незамінних амінокислот, поліненасичених жирних кислот, макро- та мікроелементів, вітамінів, харчових волокон. Дане завдання можна легко втілити, споживаючи продукти, зокрема сокові напої на основі нетрадиційної дикорослої сировини (глід, кизил). На органолептичні показники напою позитивно вплине додавання до рецептури кизилу та екстракту стевії, які створять ідеальний баланс кислого та солодкого смаку. Також використання кизилу підвищить кислотність продукту, що, у свою чергу, дозволить знизити жорсткий термічний вплив пастеризації шляхом зменшення температури. Методи – визначення масової частки вологи та сухих речовин в сировині здійснювали методом висушування до сталої маси, загальної та активної кислотності – потенціометричним титруванням та рН-метрією відповідно. Визначення показника глікемічності (ПГ) в нових розроблених консервованих продуктах харчування передбачає визначення кількості вуглеводного компонента хі (цукрози, глюкози, фруктози) в 100 г готового продукту. Органолептичні показники розроблених напоїв оцінювали методом сенсорного аналізу за 5-и бальною шкалою за методикою Делфі. Результати дослідження – розроблено технологію напою «Морс яблучно-кизиловий із екстрактом глоду». Органолептично встановлено збалансовану концентрацію екстракту стевії, яка становить 0,065% до вихідної сировини, що дозволяє отримати низькокалорійний продукт високої якості. У розробленому морсі з дикорослої сировини (кизилу, глоду) вміст органічних кислот подвоївся, крім того, наявні у продукті поліфенольні сполуки перешкоджають руйнуванню органічних кислот, а підвищена кислотність не сприяє розвитку мікроорганізмів, що забезпечує економічну пастеризацію. Сфера застосування результатів дослідження – результати проведених досліджень використовуватимуться для виробництва напою «Яблучно-кизиловий морс із екстрактом глоду» з високим вмістом БАР та низькою калорійністю, що сприятиме укріпленню імунної системи людини.
10
Кошель, Олена Юріївна, та Яна Валеріївна Євчук. "ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ВИЧАВОК СМОРОДИНИ ЧОРНОЇ ДЛЯ ОТРИМАННЯ НАТУРАЛЬНИХ БАРВНИКІВ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Mechanization and Automation of Production Processes, № 2 (1 липня 2025): 26–30. https://doi.org/10.32782/msnau.2025.2.4.
Full textAbstract:
Ягідна сировина є важливим джерелом біологічно активних речовин, що визначає її цінність для харчової галузі.В Україні завдяки сприятливим кліматичним умовам, родючим ґрунтам і розвиненій аграрній інфраструктурі вирощу- ють великі обсяги ягід, які традиційно займають важливе місце в господарські. Переробка ягідної сировини, зокрема чорної смородини (Ribes nigrum L.), є важливою складовою харчової промисловості, проте супроводжується утворенням значної кількості побічних продуктів, зокрема вичавок, що складаються переважно зі шкірки та насіння. Частка таких вичавок становить орієнтовно 20–30% від загальної маси обробленої сировини. Незважаючи на високий вміст біологічно активних сполук, включаючи харчові волокна, фенольні речовини, органічні кислоти та мінерали, вичавки здебільшого утилізуються або використовуються як низькоцінний корм для тварин. Ці побічні продукти, попри високий вміст анто- ціанів, поліфенолів, харчових волокон і антиоксидантів, часто утилізуються або використовуються як корм для тварин.Вичавки є перспективною сировиною для виробництва натуральних барвників, здатних замінити синтетичні аналоги, що відповідає сучасним тенденціям сталого розвитку та циркулярної економіки. Метою дослідження є оцінка якості похідних переробки смородини чорної з метою подальшого їх використання у виробництві натуральних барвників.Вичавки чорної смородини характеризуються високим вмістом вологи (52,5±0,2%), активною кислотністю (pH 3,8±0,1) і титрованою кислотністю (2,8±0,02% яблучної, 3,14±0,02% лимонної, 2,48±0,02% винної кислоти), що підтверджує їхню придатність для екстракції. Використання водно-етилового розчинника (50% етанолу) з підкис- ленням лимонною кислотою при температурі 85±0,5°C дозволило отримати екстракт із густиною 1000±2 кг/м³, вмістом сухих речовин 12,4±0,1% і концентрацією барвних речовин 20,5±0,3 г/дм³. Екстракт має темно-черво- ний колір, pH 3,2±0,1 і титровану кислотність 0,65±0,05% (у перерахунку на лимонну кислоту), що забезпечує стабільність пігментів. Переробка вичавок чорної смородини для виробництва натуральних барвників є актуаль- ним напрямом, враховуючи попит на екологічні інгредієнти. Переробка вичавок чорної смородини для отримання натуральних барвників сприяє розвитку сталого виробництва, що відповідає принципам циркулярної економіки та зменшує кількість відходів від переробки ягід.
Dissertations / Theses on the topic "Яблучна кислота"
1
Кричковська, Лідія Василівна, Валерія Вікторівна Анан'єва та В. С. Якушко. "Обґрунтування складу комплексного підкислювача для емульсійних соусів". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/45927.
Full text