Academic literature on the topic 'Європеїзація законодавства'

У статті розглянуто предмет адміністративного права у вітчизняній та європейських правових доктри-нах в умовах трансформаційних змін. Зазначено, що вітчизняне адміністративне право, як і багато інших галузей права, піддалося серйозним трансформаціям, адже інтенсивна динаміка розвитку суспільних відно-син в умовах європеїзації та глобалізації дає імпуль-си для правової матерії, які спрямовані на розвиток і вдосконалення, а також виявлення нових, інновацій-них підходів до формування сучасної правової док-трини адміністративного права України. Акцентова-но на мобільності поняття «публічна адміністрація», яка змінює предмет адміністративного права, а також неможливості сформувати визначення цій галузі пра-ва. Наголошено, що визначення адміністративного права можливе тільки на основі аналізу реальних суспільних відносин, які регулюються нормами чинно-го законодавства, крізь призму їхнього правозастосу-вання та механізмів судового та позасудового захисту в разі їх порушення. Зроблено висновок, що вітчизня-на модель сучасного адміністративного права у частині визначення його предмета повністю відповідає тенден-ціям розвитку адміністративного права європейських країн відкритого типу. На формування його предмета в державах-членах Ради Європи (ЄС) вплинули дуа-лізм публічної адміністрації (поєднання управлінської складової частини із сервісною), гуманізація права загалом й адміністративного права зокрема, підвище-на увага до механізмів судового захисту прав людини (діяльності адміністративних судів), глобалізація, що проявляється в побудові мережевої адміністрації на основі договірних відносин; європейська інтеграція з третіми країнами, європеїзація (вплив ідей, принци-пів, підходів, що характерні для європейського адміні-стративного права та європейських країн).

У статті проаналізовано специфіку правового регу-лювання зразкових і типових справ в адміністратив-ному судочинстві за кордоном. Досліджено особли-вості зразкових і типових справ в адміністративному судочинстві у Франції, Угорщині та Болгарії. Виве-дено по кожній країні перелік основних ознак відпо-відного типу справ або справ, наближених до тих, що встановлені у національному адміністративно-му законодавстві. Виокремлено перелік позитивних і негативних аспектів правового регулювання зразко-вих і типових справ в адміністративному судочинстві кожної з європейських держав. Деталізовано зміст і значення кожного аспекту. Сформульовано напрями запозичення позитивного зарубіжного досвіду у націо-нальне адміністративне законодавство. Наведено чіткі законодавчі пропозиції з метою оптимізації відповід-ної сфери адміністративно-правового регулювання. На міжнародному рівні, у т. ч. й у межах права Євро-пейського Союзу, вже тривалий час порушуються пи-тання реформування процесуального законодавства країн-учасниць у напрямі спрощених судових проце-дур як на рівні законодавства окремих країн-учасниць Європейського Союзу, так і на рівні законодавства Єв-ропейського Союзу загалом. Тому в умовах активної європеїзації різних сфер в Україні та продовження ре-формування української судової влади питання зразко-вих і типових справ в адміністративному судочинстві стали надзвичайно актуальними. Крім того, урахо-вуючи те, наскільки прогресивним є запровадження механізмів зразкових і типових справ в адміністратив-ному судочинстві, поки що кількість наукових праць, присвячених їх глибокому вивченню в адміністратив-ному судочинстві у контексті європейської інтеграції, є мінімальною.

В Україні значна увага приділяється доступності членства в політичних партіях для кожного громадянина, який має право голосу, адже здійснення пасивного виборчого права можливе лише за умови включення до виборчого списку кандидатів від партії у загальнодержавному окрузі або якщо особа підписує заяву про балотування кандидатом у депутати по кожному одномандатному виборчому окрузі у керівника партії та скріплює її печаткою партії. Таким чином, аналізоване конституційне право стає істотним. Прагнення України до євроінтеграції передбачає, що важливим науковим завданням є розробка пропозицій щодо подальшого вдосконалення українського законодавства у цій сфері, а для цього необхідно оцінити наявні дослідження. Це важливо у зв’язку з актуальністю європеїзації конституційного права України. Метою та завданням статті була аналітична оцінка роботи А.М. Мойсеєва, який проаналізував норми законодавства, що регулюють діяльність політичних партій, органів державної влади, а також громадян щодо реалізації права на об’єднання. Також цей дослідник вивчив низку міжнародно-правових актів у цій сфері, законодавство деяких зарубіжних країн, а також практику судів різних рівнів. Автор робить висновок, що А.М. Мойсеєв обрав досить складну тему дослідження. Це пов’язано не тільки з тим, що політичні права і свободи важко піддаються аналізу з теоретичної точки зору, адже історична практика демократичного існування після виходу з СРСР досить мала, а отже, і доктринальна основа майже не сформована. Подібне зауваження можна адресувати і досвіду нормативного регулювання всіх аспектів конституційного права громадян на об’єднання в політичні партії. За часів існування однопартійної системи вона була діаметрально протилежною сучасній, а тому не становила особливого інтересу для сучасних дослідників. Резюмовано, що дослідження А.М. Мойсеєва має високий рівень складності, оскільки він вирішив поєднати теорію і практику з точки зору вивчення судової практики щодо обраного права. Підкреслено, що такий підхід підвищує актуальність дослідження та можливість застосування сформульованих автором висновків і пропозицій.

У статті досліджуються тенденції розвитку міжпарламентської взаємодії України та ЄС для формування демократичної держави з метою підвищення ефективності діяльності парламенту як одного із важливих структурних елементів забезпечення ефективного функціонування суспільства в сучасних умовах. Проаналізовано міжпарламентську взаємодію України та ЄЄ, яка базується на діяльності Комітету парламентського співробітництва Україна-ЄС, Комітету парламентської асоціації Україна-ЄС, Комітету з питань інтеграції України до ЄС, Верховної Ради України та Європейського парламенту, які забезпечують дотримання законодавства для розвитку сучасного парламентаризму в Україні та забезпечення інституційної та процедурної європеїзації українського парламентаризму. Встановлено, що у період з 1998 по 2014 рік європейські та українські законодавці проводили засідання Комітету парламентського співробітництва загалом 16 раз, які дали можливість сторонам підвести підсумки співпраці між Україною та ЄС, визначити пріоритети співпраці найближчим часом, обговорити розвиток подій в Україні та ЄС та узгодити актуальні міжнародні проблеми. Визначено, що з початку діяльності Комітету парламентської асоціації до 2021 року було проведено 11 засідань, щодо імплементації Угоди про асоціацію Україна-ЄС, ситуації з безпекою на Сході України та щодо процесу реалізації реформ в ключових сферах України (реформування судової та виборчої систем, забезпечення процесу децентралізації, реформування державного управління та подолання корупції в країні). Встановлено, що законопроектна робота Комітету з питань інтеграції України до ЄС полягає в аналізі тих законопроектів, що належать до сфери, яка регулюється актами права ЄС та Угодою про асоціацію; складанні висновків, щодо відповідності цих законопроектів європейському праву та положенням Угоди про асоціацію; перевірці інших нормативно-правових актів та проектів законів України на їх відповідність acquis ЄС, для того щоб недопустити ратифікацію законодавчих актів, які суперечать законодавству ЄС та Угоді про асоціацію.

Дисертаційне дослідження присвячене визначенню сутності та змісту правового статусу суб’єктів публічного адміністрування в Україні. У дослідженні надано теоретико-правову характеристику правовому статусу суб’єктів публічного адміністрування, а саме: розкрито поняття правового статусу досліджуваних суб’єктів та охарактеризовано юридичну сутність суб’єктів публічного адміністрування, визначено їх систему. Зокрема, виокремлено типові та атипові суб’єкти публічного адміністрування, а також групу суб’єктів, котрі виконують окремі функції суб’єкта публічного адміністрування, не набуваючи правового статусу цих суб’єктів (суб’єкти делегованих публічних повноважень). В роботі розкрито зміст правового статусу досліджуваних суб’єктів: визначено зміст правосуб’єктності, компетенції та юридичної відповідальності суб’єктів публічного адміністрування в Україні. Виокремлено та диференційовано завдання і функції суб’єктів публічного адміністрування в Україні. Кожний із елементів правового статусу вибірково проаналізовано на прикладі певної кількості органів з кожної виділеної групи типових та атипових суб’єктів. Виявлено та окреслено основні актуальні проблеми правового забезпечення правового статусу суб’єктів публічного адміністрування в Україні, а також сформульовано комплексні пропозиції щодо модернізації даного правового статусу. The dissertation research contains a comprehensive analysis of the theoretical and practical aspects of the legal status of subjects of public administration. Public administration is understood as the activity of authorized entities to provide private individuals with administrative services and / or exercise public administration in the interests of the state and society. Public administration subjects include: 1) typical and atypical subjects that have the classic status of a public administration subject) 2) subjects that perform certain functions of a public administration subject (subjects of delegated public powers). The system of subjects of public administration in Ukraine consists of the following structural elements: 1) typical subjects in the system of executive authorities (the Cabinet of Ministers of Ukraine and the system of central executive authorities headed by it), in the system of local administrations (city, district and regional state administrations, as well as Kiev and Sevastopol local state administrations; civil-military administrations) and in the system of local selfgovernment (village, settlement, city council; executive bodies of a rural, settlement, city, district in cities, etc.); 2) atypical subjects of public administration (national commissions for regulating natural monopolies, institutions (institutions) of public law, public law funds). The legal status of subjects of public administration is understood as an institutional status, the elements of the structure of which (legal personality, competence, legal responsibility) determine the peculiarities of the creation and activity of subjects of public administration. Legal personality and competence are considered by subjects of public administration as elements of their legal status. The powers of a subject of public administration are understood as a complex of rights and obligations of this subject enshrined in the current legislation, corresponding to the scope of his legal personality. Attention is focused on the specifics of the legal responsibility of public administration entities. The author substantiates that the main problems of legal support of subjects of public administration in Ukraine are: 1) problems caused by the processes of reforming public administration in Ukraine (lack of its universal concept, lack of consistency; lack of change management); 2) problems of normative support of the legal status of subjects of public administration (the introduced European concept of "public administration" determined the actual expansion of powers, subjects of jurisdiction, tasks and functions of these subjects, is inconsistently reflected in the legislation); 3) the problem of insufficient normative definition of each subject of public administration in the public administration system; 4) problems of insufficient interaction and coordination of public administration entities, as well as control in the sphere of the functioning of these entities; 5) the problem of insufficient information and communication support for the functioning of public administration; 6) the problem of insufficient protection of the authority of public administration entities and countering the spread of corruption in the public administration system. The thesis contains proposals for amendments to legislative acts that govern the activities of subjects of public administration.

Дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень сучасної концепції публічної служби в правоохоронній сфері, тенденцій та напрямів удосконалення адміністративно-правового регулювання засад її проходження в контексті найкращих національних здобутків і міжнародного досвіду в умовах перманентних структурно-функціональних змін у системі державного управління. У роботі визначено поняття та види публічної служби, висвітлено її правовий зміст й ознаки в правоохоронній сфері України. Окреслено і схарактеризовано завдання та функції, сформульовано систему принципів, визначено сучасну структуру публічної служби. З’ясовано місце адміністративного законодавства в системі нормативно-правових актів, які становлять базу правового регулювання відповідних правовідносин. Висвітлено сутність і зміст адміністративно-правового статусу персоналу публічних службовців у системі правоохоронних органів. Проаналізовано адміністративноправове регулювання публічної служби в правоохоронній системі деяких пострадянських держав (Казахстан, Киргизстан, Молдова), держав – членів ЄС (Румунія, Угорщина), а також можливості використання відповідного досвіду в Україні.