To see the other types of publications on this topic, follow the link: Імплантат.

Journal articles on the topic 'Імплантат'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Імплантат.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.

1

Бєліков, О. Б., М. В. Касіянчук, and П. М. Фочук. "Біотехнології імплантації в аспекті застосування теорії хаосу." CLINICAL DENTISTRY, no. 3 (November 1, 2021): 34–41. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.3.12461.

Full text
Abstract:
У статті розглянуто актуальну проблему сучасної дентальної імплантології – стабілізацію ремоделювання кісткової тканини при застосуванні дентальних імплантатів, протетичне використання дискретних імплантат-протезів на тлі онкологічної патології, проявів COVID-19, вікових деструкційних змін в організмі людини. Автори запропонували застосовувати принцип Парето при діагностиці та реабілітації пацієнтів. Мета дослідження – визначити доцільність застосування принципу Парето при протетичній реабілітації на імплантат-протезах. Матеріали і методи. Імплантат-протетична реабілітація означає застосування кон’юнктивної системи протетичних конструкцій на базі імплантатів, інтегрованих у кістковій тканині. Ми використовували в аналізі чинників ефективність лікування після дентальної імплантації. А також методики протетичної реабілітації пацієнта, що базуються на біофізичних закономірностях з урахуванням репаративних можливостей анатомічних структур за принципом: дискретності фіксації протетичної конструкції: протези з дискретним часом фіксації. Статистичну обробку результатів проводили за стандартними методами варіаційної статистики та кореляційного аналізу з використанням пакета комп’ютерних програм Statistica 6.0 for Windows та QuattroPro 12.0 for. Результати досліджень та їх обговорення. З метою критичної оцінки метод протетичного лікування представлено в Університеті м. Кельн (Німеччина), курс професора Й. Е. Цоллера у 2006 р. Рекомендації врахували у подальшому при лабораторних етапах виготовлення протетичної конструкції. Оперативні маніпуляції проводив один оператор у стандартизованих умовах. Лабораторні етапи виконував також один спеціаліст в умовах спеціалізованої зуботехнічної лабораторії. У клінічних дослідженнях вибірку склали 120 пацієнтів (320 одиниць імплантат-протетичного лікування): лікування проводили за запропонованою методикою – основна група, застосовували еластичний корегований формувач ясен. Для порівняльного аналізу 30 пацієнтів склали контрольну групу, співставні за віком та статтю, яким імплантат-протетичне лікування проводили за загальноприйнятою методикою. Досліджено ефективність способу протезування на ангулярних та коротких імплантатах як засобу стабілізації атрофічних процесів анатомічних структур після втрати зубів, а також дисперсність факторів впливу на процес стабілізації ремоделювання кісткових структур у постімплантаційний період. Висновки. У зв’язку з вищенаведеним, на засадах доказової медицини ми проаналізували ефективність застосування ергономічного способу протезування для виконання органозберігаючого оперативного втручання за умов, коли інші способи є не комфортними чи вимагають додаткових зусиль, вищої кваліфікації оператора, технічного забезпечення в клініці стоматології.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Шимон, В. М., С. П. Алфелдій, В. В. Стойка, А. А. Шерегій, and М. В. Шимон. "Фотоспектрометричне дослідження структури поверхневого шару матеріалів АСЗ-5 та FAR 5 після витримки in vivo." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 60, no. 2 (December 31, 2019): 37–42. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2019.60.37-42.

Full text
Abstract:
Механізм скріплення кісткової тканини з матеріалом аналогічний механізму природного ремоделювання кістки. Після імплантації біоактивних матеріалів жива кістка формує міцний фізико-хімічний зв’язок з імплантатом, який повинен характеризуватися значною стабільністю проти хімічного і біологічного руйнування під дією рідкого середовища людського організму, оскільки призначений для постійного знаходження усередині людського тіла. Мета дослідження: на основі експериментальних і теоретичних досліджень електронної будови апатитів природного походження встановити механізм взаємодії АСЗ-3 та FAR 5 з органічним матриксом нативної кістки і зародкоутворення апатиту in vivo. Матеріали та методи. Хімічний склад поверхневих шарів та їх структуру визначали кількісним методом електроного зондового мікроаналізу на скануючому електроному мікроскопі РЭМ Tescan Mira 3LMU з використанням енергодисперсійного спектрометру Oxford X-max 80mm. Результати досліджень та їх обговорення. Результати дослідження поперечного перерізу склокристалічного матеріалу FAR 5, який було імплантовано в кісткову тканину, дозволили встановити таке: після 14 та 28 витримки in vivo в умовах статичних та динамічних навантажень імплантат щільно прилягає до кісткової тканини, що свідчить про цілісність формування зв’язку імплантат – кісткова тканина. Структура імплантату після динамічних навантажень не втрачає міцності: не містить тріщин і зломів та наявності дебрису. Це вказує на відповідність пружних та механічних властивостей до таких як у кісткової тканини. При поперечному перерізі зразку АСЗ-5, який імплантовано у кісткову тканину, через 14 діб in vivo cпостерігається його міцна фіксація у зоні контакту. Після 28 діб in vivo зразок АСЗ-5 характеризується незначними зламами поверхні, що свідчить про його крихкість. Це може обумовити складність вилучення імплантату при повторних операціях. Однак завдяки тому, що даний зразок характеризується здатністю до прискореного формування апатитоподібного шару впродовж одного місяця, процес мінералізації даного імплантату дозволить забезпечити його міцність впродовж експлуатації. Висновки. Встановлено, що природні апатити характеризуються наявністю великої кількості дефектів у їх структурі. Мінералізація нанодисперсних кристалів кістки у відсутності умов формування апатиту з перебігом тривалого часу супроводжується деградацією кісткового мінералу. Встановлені умови осадження кристалічних фаз АМФ та ОГА як прекурсорів для формування апатитового шару ГАП на поверхні імплантату in vivo, що є запорукою успішної адаптації імплантату в середовищі організму. Ключові слова: кісткова тканина, біоскло, природні апатити.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Maletskyy, A. P., Y. M. Samchenko, V. V. Vit, N. M. Bigun, and L. O. Kernosenko. "ОСОБЛИВОСТІ РЕАКЦІЇ М’ЯКИХ ТКАНИН ОРБІТИ І ВУШНОЇ РАКОВИНИ КРОЛИКІВ НА РОЗРОБЛЕНИЙ ГІДРОГЕЛЕВИЙ ІМПЛАНТАТ." Archive of Ukrainian Ophthalmology 6, no. 2 (September 28, 2021): 20–27. http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.6.2.2018.172220.

Full text
Abstract:
Мета дослідження – вивчити в експерименті особливості реакції м’яких тканин орбіти і вушної раковини на розроблений гібридний гідрогелевий імплантат на основі полівінілового спирту та акрилового гелю.Матеріали та методи. В експерименті (на 8 кроликах) було вивчено особливості реакції м’яких тканин орбіти і вушної раковини та кісткових структур на розроблений нами гібридний гель.Результати та їх обговорення. Розроблений гібридний гель має достатньо високу механічну міцність, пористість, що дозволяє забезпечити проникнення біологічних тканин в імплантат. Проведені патогістологічні дослідження на 10-у та 30-у добу показали, що навколо гібридного гелю як у склеральному мішку, так і в тканинах вушної раковини виникають наявні ознаки проростання навколишніх тканин у структуру матеріалу імплантата (формування навколо нього фіброзної капсули) та відсутність схильності його до резорбції.Висновки. Гібридний гідрогель на основі полівінілового спирту та акрилової кислоти продемонстрував високу біосумісність із навколишніми біологічними тканинами та може бути рекомендований при виборі матеріалу імплантата.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Пономаренко, Д. І., Т. М. Луценко, В. В. Пашук, and Н. В. Щоткіна. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТЕХНІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ НА МЕДИЧНІ ВИРОБИ, ЩО ІМПЛАНТУЮТЬ." Біомедична інженерія і технологія, no. 6 (November 17, 2021): 74–85. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.6.244561.

Full text
Abstract:
Реферат – значні дослідження та розробки в галузі біомедичних імплантатів розширили можливості лікування широкого спектру захворювань. Імплантат є інвазивним медичним виробом, який повністю або частково вводиться в тіло або у природний отвір людини для заміни пошкоджених структур в організмі людини та залишається в організмі людини терміном не менш ніж на 30 днів. Технічна документація (технічний файл) являє собою сукупність документів, які описують медичний виріб. Технічний файл розробляється під час процесу проектування і розробки виробу, підтримується протягом усього життєвого циклу, має бути структурований та підтримувати адекватний рівень деталізації, уникаючи при цьому включення зайвих деталей, щоб полегшити огляд та оцінку. Життєвий цикл медичного виробу складається з шести етапів: концепція, планування, проектування, валідація, запуск та постмаркетинговий нагляд. Для оцінки відповідності імплантатів в українському законодавстві обов‘язковим є відповідність нормативним вимогам двох технічних регламентів: Технічного регламенту щодо медичних виробів, Технічного регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують і стандарту щодо медичних виробів ДСТУ EN ISO 13485:2018 Медичні вироби. Система управління якістю. Вимоги до регулювання. Для проведення процедури з оцінки відповідності імплантатів використовуються методи статистичного оцінювання зібраних даних під час проведення експертизи документації, перевірки виробництва та результатів випробувань. У даній статті проведено аналіз вимог до технічного файлу: основні розділи та особливості їх формування, а також наведено перелік основних нормативних документів, що стосуються імплантатів. Ключові слова: технічний файл, медичні вироби, імплантат, оцінка відповідності, Технічний регламент
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Семенов, Є. І., О. М. Сенніков, Г. М. Сеннікова, В. А. Лабунець, О. В. Лабунець, Т. В. Дієва, and С. А. Шнайдер. "ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕФЕКТІВ ЗУБНИХ РЯДІВ ТА ОБСЯГУ ІМПЛАНТОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ У МОЛОДОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, no. 2 (May 26, 2022): 60–65. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.11.

Full text
Abstract:
В ході роботи було проведено порівняльний аналіз поширеності, топографії, структури дефектів зубних рядів молодого населення м. Одеси ті м. Івано-Франківска і на основі цих даних науково – обґрунтована потреба цієї групи населення в дентальних імпланта- тах в якості опор незнімних ортопедичних конструкцій. Також на осмотрі стоматологічних оглядів було вивчено забезпеченість в цьому виді допомоги. Матеріали та методи. Згідно з рекомендаціями ВООЗ були сформовані наступні вікові групи: 15–19, 20–24, 25–29 років. Кількість обстежених у кожній віковій групі складала 70 осіб. При обстеженні в обстежувані групи включались тільки соматичні особи які не мали протипоказань до проведення дентальної імплантації. Всього було обстежено 420 осіб в м. Івано- Франківську і м. Одесі вікової групи обстеження. Отримані результати перераховувались на 1000 чоловік населення. Результати та їх обговорення. При аналізі отриманих даних проглядаються наступні закономірності: більш велика кількість осіб у всіх вікових категоріях, які не мають дефектів зубних рядів, серед жителів м. Одеси. У жителів м. Івано-Франківська у всіх вікових групах було виявлено значно більшу загальну кількість дефектів, ніж серед жителів м. Одеси. Також звертає на себе тай факт, що серед жителів м. Одеси у віковій групі 15–19 років відсутні дистально-необмежені дефекти, в той же час, серед жителів м. Івано- Франківська цей показник склав 57,1 осіб. У жителів м. Одеси молодого віку не має дефектів протяжністю в 4 зуби, в той же час у жителів м. Івано-Франківська у віковій групі 25–29 років таких було 100 осіб на 1000 чоловік населення. З 210 обстежених осіб молодого віку мешканців м. Одеси ортопедичні конструкції з опорою на дентальні імплантати мали 9 осіб (їм було встановлено 16 імплантатів). Серед жителів м. Івано-Франківська з 210 обстежених ортопедичні конструкції з опорою на дентальні імплантати мали 7 осіб (їм було встановлено 12 імплантатів). На основі отриманих даних, потреба молодого населення м. Одеси в імплантатах становить 9,7 % від загальної потреби. Серед жителів м. Івано-Франківська – 4 % від потреби. На підставі проведених досліджень було зроблено наступні висновки: 1. Було виявлено значно більшу кількість дефектів у жителів м. Івано-Франківська у всіх вікових групах молодого населення порівняно з жителями м. Одеси. 2. Молоде населення м. Одеси з ціллю виготовлення незнімних ортопедичних конструкцій з опорою на дентальні імплантати має потребу в встановленні 2364 імплантатів на 1000 чоловік, а в м. Івано-Франківську – 4171, при цьому забезпеченість дентальними імплантатами серед жителів м. Одеси становить 9,7 % від потреби, а серед жителів м. Івано-Франківська – 4 %.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Lutkovskyi, R. A. "Лапароскопічна алопластика пупкових гриж живота з використанням наномодифікованого сітчастого імплантату." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 3 (October 26, 2020): 108–12. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.3.11469.

Full text
Abstract:
Мета роботи: покращити результати лапароскопічного операційного лікування пупкових гриж живота (ПГЖ) із використанням наномодифікованої поліпропіленової сітки. Матеріали і методи. Проведено аналіз лапароскопічного операційного лікування 114 хворих з ПГЖ. Залежно від виду використаного під час виконання лапароскопічного операційного лікування сітчастого імплантату хворих розділили на дві групи. У 57 (50 %) хворих групи I використано під час операційного лікування наномодифікований поліпропіленовий сітчастий імплантат, в групі II у 57 (50 %) хворих використано класичну поліпропіленову сітку. Результати досліджень та їх обговорення. Статистично значущо кращі результати отримано у хворих групи I порівняно з групою II: серому виявлено відповідно у 1 (1,8 %) та 4 (7,0 %) хворих (р<0,05), хронічний біль в ділянці черевної стінки протягом 6 – 8 місяців після операції мав місце у 3 (5,3 %) хворих групи II на відміну від групи I, де таких ускладнень не спостерігали, рецидиви грижі – відповідно у 3 (5,3 %) і 1 (1,8 %) хворих (р<0,05). Тривалість стаціонарного лікування в групі I становила (2,1±1,2) доби, в групі II – (5,3±2,1) доби. Лапароскопічне операційне лікування пупкових гриж живота із використанням наномодифікованої поліпропіленової сітки є ефективнішим порівняно з використанням класичної поліпропіленової сітки, про що свідчило зменшення частоти сероми з (7,0±1,2) до (1,8±0,3) %, хронічного післяопераційного болю – з (5,3±0,4) до 0, рецидиву грижі – з (5,3±0,4) до (1,8±0,6) %.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Vares, Ya E., V. O. Student, Ya S. Gudzan, and Ya Ya Vares. "Особливості конусно-променеОсобливості конусно-пвої комп’ютерної томографії (КПКТ) дистальних відділів нижньої щелепи та можливості встановлення дентальних імплантатів «в обхід» нижнього альвеолярного нерва: огляд літератури та результати власного досвіду." CLINICAL DENTISTRY, no. 4 (February 4, 2021): 27–38. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.4.11715.

Full text
Abstract:
Резюме. У випадках атрофії дистальних відділів нижньої щелепи можливість дентальної імплантації часто обмежується недостатністю необхідної висоти альвеолярного гребеня, зумовленої близькістю нижньощелепного каналу, що вимагає застосування коротких чи ультракоротких імплантатів або проведення вертикальної аугментації з використанням автологічних, аллогенних, ксеногенних матеріалів тощо. Поява у арсеналі лікарів-імплантологів одноетапних конусоподібних імплантатів різної довжини та діаметра дозволила реалізувати ідею їх встановлення «в обхід» нижнього альвеолярного нерва, мінімізувавши або уникаючи потребу в проведенні додаткових операційних втручань, спрямованих на збільшення об’єму кісткової тканини. Мета дослідження – з’ясувавши особливості морфології беззубих дистальних відділів нижньої щелепи на підставі аналізу фахової літератури та комп’ютерних томографій пацієнтів, запропонувати техніку встановлення дентальних імплантатів «в обхід» нижнього альвеолярного нерва. Матеріали і методи. З інформаційної бази Центру медичної 3D діагностики відібрано та проаналізовано 30 комп’ютерних томографій нижньої щелепи пацієнтів (жінок – 12, чоловіків – 18) віком 36–68 років, які звертались для проведення дослідження упродовж 2018–2020 рр. У клініці кафедри хірургічної стоматолоґії та щелепно-лицевої хірургії ЛНМУ імені Данила Галицького було обстежено та проведено лікування 16 пацієнтів (чоловіків – 7, жінок – 9) віком 45–66 років з наявністю одно-, двобічних кінцевих дефектів або повною відсутністю зубів нижньої щелепи. Усім пацієнтам у дистальних відділах нижньої щелепи проведено встановлення одноетапних дентальних імплантатів («Ihde Dental AG», Швейцарія) «в обхід» нижнього альвеолярного нерва з їх негайним навантаженням протезною конструкцією упродовж 3–4 днів після імплантації. Результати досліджень та їх обговорення. На підставі вивчення 30 комп’ютерних томографій нижньої щелепи пацієнтів з одно- та двобічними кінцевими дефектами нижньої щелепи ми встановили, що середня відстань від нижньощелепного каналу до вестибулярної кортикальної пластинки становить (5,12±1,04) мм, до язикової кортикальної пластинки – (2,95±0,89) мм, до верівки альвеолярного відростка – (6,18±1,9) мм (р<0,001), що узгоджується з повідомленнями інших дослідників. Проведено лікування 16 пацієнтів з наявністю одно-, двобічних кінцевих дефектів або повною відсутністю зубів нижньої щелепи з використанням одноетапних конусоподібних дентальних імплантатів KOS® та TPG® Uno («Ihde Dental AG», Швейцарія) «в обхід» нижнього альвеолярного нерва з язикового або вестибулярного боку (залежності від локалізації нижньощелепного каналу). Загалом, у дистальних відділах нижньої щелепи (на рівні премолярів та молярів) встановлено 42 імплантати, з них «в обхід» нижнього альвеолярного нерва з язикового боку 34 імплантати, з вестибулярного – 8. Упродовж 4–5 днів усі імплантати навантажувались тимчасовою металопластмасовою ортопедичною конструкцією. При проведенні контрольної комп’ютерної томографії пацієнтів, проведеної у найближчі терміни (1–4 дні) після імплантації, в жодному з випадків не було констатовано ускладнень у вигляді прямого механічного ушкодження стінок нижньощелепного каналу чи кортикальних пластинок інструментами для препарування імплантаційного ложа або безпосередньо тілом імплантату. Висновки. Результати нашого власного досвіду, які повністю узгоджуються з повідомленнями інших дослідників, дають підстави стверджувати, що встановлення дентальних імплантатів у дистальних відділах нижньої щелепи «в обхід» нижнього альвеолярного нерва створює серйозну альтернативу традиційним методикам вертикальної аугментації, дозволяє в найстисліші терміни відновити функціональний статус зубощелепної системи завдяки реалізації протоколу негайного навантаження імплантатів. Водночас, процедура інсталяції імплантатів «в обхід» нижнього альвеолярного нерва з язикового чи вестибулярного боку вимагає глибоких знань анатомії щелепно-лицевої ділянки та ретельного планування із залученням КПКТ.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Poliachenko, I. V., M. P. Hrytsai, O. B. Liutko, H. B. Kolov, and K. V. Vitrak. "New Opportunities in the Diagnosis of the Implant-Associated Infection." Visnyk Ortopedii Travmatologii Protezuvannia 106, no. 3 (2020): 4–9. http://dx.doi.org/10.37647/0132-2486-2020-106-3-4-9.

Full text
Abstract:
Summary. Despite the improvement in the quality of implants, the number of complications in traumatology and orthopedics, which lead to infection, remains high. It is proved that untimely prescription of adequate antibiotic therapy for implant-associated infections can cause progression of the septic process until the development of shock and multiorgan failure and on practics leads to the development of resistance microorganisms to antibacterial drugs. An important point is to study the pathological microbial communities (bacterial film) in traumatology and orthopedics. All "classic" tests and markers of the infectious processhave low specificity and are not reliable enough for accurate diagnosis. These features are forced to development of additional microbiological diagnostics: the study of the destruction of the biofilm, which is removed from the implant surface with the help of ultrasound. The purpose of our study was to determine the effectiveness of the microbiological tests with sonication in patients with infectious process after osteosynthesis of long bones. Materials and Methods. Microbiological studies of the pathologically altered tissue biopsies directly at the implant and implant sonicates from the implant for osteosynthesis from 31 patients with chronic osteomyelitis or surgical site infection were performed. Results. As a result, the significant sonication efficiency was discovered: a 25.8% increase in positive results, 6.5% of E. aerogenes and E. faecalis cultures in association with S. aureus were isolated. Conclusions. Further improvement of the method and its application in specialized departments can give a positive diagnostic effect, which will subsequently improve the results of patient treatment.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Сидор, О. В. "СТРАТЕГІЯ ПЛАНУВАННЯ ХІРУРГІЧНОГО ЕТАПУ ДЕНТАЛЬНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 118, no. 1 (March 29, 2022): 50–55. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-43-1.9.

Full text
Abstract:
Мета дослідження – вивчення взаємозв’язків між кількістю встановлених дентальних імплантатів та ймовірністю повторних операцій дентальної імплантації. Матеріал і методи. Нами був проведений ретроспективний аналіз бази даних зі стоматологічних закладів. Для полегшення процесу обліку даних ми ввели умовні визначення беззубих ділянок зубних рядів за їх протяжністю. Для стандартизації умов між групами у разі моделювання клінічних ситуацій розрахунки проводили у разі можливої втрати одного імплантату. Статистичний аналіз проводили за допомогою пакета статистичних програм Statistica версії 8.0. Для дослідження сили зв’язку між показниками було використано методи кореляційного аналізу (Пірсона, Спірмена, гамма) та метод множинної регресії для розробки прогнозної моделі. Різниця значень вважалася статистично значущою при p<0,05. Наукова новизна. Встановлені наукові дані залежності ймовірності повторних операцій у разі невдач першого етапу дентальної імплантації від кількості встановлених імплантатів. Зі зменшенням кількості встановлених імплантатів зменшується межа відносного показника втрати опор, за якого виникає необхідність у повторній установці. У разі втрати одного імплантату із 3 у дефектах зубного ряду довжиною в 3 та більше зубів відносний показник втрачених опор становив 33,3%; у ділянках імплантації за принципом N=X необхідності в реімплантації не виникало, однак у ділянках установки за принципом N=X–1 виникала необхідність у повторній імплантації. Між числом встановлених імплантатів у дефект зубного ряду та показниками кількості «втрачених» імплантатів, повторно встановлених імплантатів і повторних операцій встановлена зворотна статистично значуща кореляційна залежність (p<0,05) Висновки. Від кількості встановлених імплантатів залежить відносний показник втрати опори у разі дезінтеграції одного імплантату і, як наслідок, імовірність повторних операцій.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Шимон, В. М., and Ю. Ю. Меклеш. "Хірургічне лікування переломів довгих кісток із використанням керамічних імплантів (огляд літератури)." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 60, no. 2 (December 31, 2019): 43–49. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2019.60.43-49.

Full text
Abstract:
У статті розглянуто історичний аспект та сучасний стан проблеми розробки та використання імплантів для заміщення дефектів кісткової тканини. Істотний сегмент сучасного ринку науковоємних технологій становить розробка і виробництво біоматеріалів. Створення «штучної кістки» є першочерговим завданням медичного матеріалознавства, яке може бути вирішене вченими шляхом розробки біоактивних склоподібних та керамічних матеріалів з високою резорбційною здатністю, не токсичністю та біосумісністю. Характер регенеративних процесів у значній мірі визначається властивостями матеріалів, які використовуються для заповнення дефектів кістки. Сучасний рівень медицини важко уявити без біологічних імплантів, за допомогою яких виконуються реконструктивні хірургічні втручання в травматології-ортопедії, щелепно-лицевій хірургії. Найбільш широкомасштабні дослідження виконані в галузі отримання та клінічного застосування матеріалів на основі гідроксиапатиту. Для підвищення здатності до тимчасової механічної функції необхідні більш щільні кісткові замінники. Серед представників кераміки перевагу у міцності має гідророксилапатит (ГА). Для підвищення остеоінтегративних властивостей, здатності до переносу та поступового вивільнення стимуляторів остеогенезу потрібен високопористий кістковий замінник. У цьому випадку переваги має біфосфатна кераміка (БФ) на основі ГА, здатність якої до біодеградації вище, ніж ГА, але показники міцності недостатні для використання у навантажених ділянках скелета. Незважаючи на існування значної різноманітності зразків ГА чи кераміки, що відрізняються за складом, пористістю та, відповідно, міцністю, до теперішнього часу не існує диференційованого підходу до вибору кісткового замінника в залежності від характеру та локалізації порожнинного кісткового дефекту, його розмірів та умов навантаження. На основі виконаного аналітичного аналізу літературних даних щодо проблеми використання імплантаційних матеріалів для пластики кісткових порожнин в ортопедії та травматології можна зробити висновки щодо актуальності та значущості вибраного напрямку наукового дослідження та окреслити деякі аспекти розвитку цієї проблеми, а також визначити питання, котрі потребують подальшого вирішення. Ключові слова: кісткова тканина, дефект, гідроксилапатитна кераміка, біфосфатна кераміка, імплантат.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
11

Іде, A., С. Іде, О. Сіпіч, Я. Е. Варес, Ґ. Ґомбкото, Е. Сетураман, and Я. Я. Варес. "Вимоги до тотальної протетичної реабілітації верхньої щелепи за технологією «Стратегічна імплантація» в умовах протоколу негайного навантаження." CLINICAL DENTISTRY, no. 1 (April 30, 2021): 4–14. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.1.12033.

Full text
Abstract:
Резюме. Технологія «Стратегічна імплантація», яка полягає у встановленні бікортикальних імплантатів у кортикальні та стійкі до резорбції ділянки верхньої та нижньої щелеп із їх негайним функціональним навантаженням, є сучасною та добре задокументованою методикою. Однак реставрація однієї зубної дуги, що виконується за наявності у пацієнта на протилежній щелепі власних зубів, коронок чи мостоподібних конструкцій, знімних пластинкових протезів вимагає ретельного підходу до діагностики та планування лікувальних заходів. Так, екструдовані, інтрудовані, дистоповані або навіть сильно нахилені зуби в протилежній дузі повинні бути вирівняні або видалені. Міжзубні проміжки, що існують, необхідно закрити, а знімні протези повинні бути замінені фіксованими ортопедичними конструкціями, щоб досягти стабільних гармонійних контактів та успішного результату імплантації на протилежній щелепі. Часто коронки та мостоподібні конструкції, що існують, повинні бути скориговані відносно протилежної дуги або навіть замінені з метою вирівнювання оклюзійної площини та пристосування щелепи, на якій наявні природні зуби, до протилежної щелепи, на якій буде встановлено імплантати. У дослідженні перераховано низку критеріїв, які необхідно брати до уваги, вирішуючи питання тотальної реабілітації верхньої щелепи з використанням бікортикальних імплантатів у протоколі негайного навантаження, а також обґрунтовано доцільність проведення допоміжних втручань на протилежній щелепі відповідно до вимог стратегічної імплантації, невиконання яких є підставою до відмови пацієнту в лікуванні. Мета дослідження – на основі аналізу фахової літератури та серії клінічних випадків сформулювати вимоги до тотального протезування верхньої щелепи за наявності повністю/частково збереженого зубного ряду на нижній щелепі. Матеріали і методи. Описано та проаналізовано 4 випадки тотальної реабілітації верхньої щелепи з використанням бікортикальних імплантатів у протоколі негайного навантаження з обґрунтуванням проведення коригуючих втручань на нижній щелепі. Результати досліджень та їх обговорення. На основі аналізу фахової літератури, власного досвіду та наведених клінічних прикладів сформульовано 7 основних вимог до протезування на бікортикальних імплантатах у протоколі негайного навантаження з огляду на можливість досягнення оптимальних оклюзійних співвідношень: – однакова довжина жувальної площини з обох боків; – однакова ширина жувальної площини з обох боків (близько 8 мм); – уникнення контактів між фронтальними зубами верхньої і нижньої щелеп під час оклюзії та жування; – симетрична крива Шпеє з обох боків; – ідентичний функціональний жувальний кут Планаса з обох боків (цей аспект включає довжину та положення горбків, які спрямовують жувальний рух); – паралельність або близькість жувальної площини до горизонталі Кемпера; – видалення всіх зубів мудрості. Обґрунтовано доцільність проведення коригуючих операцій/маніпуляцій на нижній щелепі у випадку виготовлення верхньощелепної циркулярної мостоподібної конструкції на бікортикальних імплантатах у протоколі негайного навантаження. Висновки. На відміну від протезування на традиційних двоетапних остеоінтегрованих імплантатах, вимоги до тотальної протетичної реабілітації щелеп на бікортикальних імплантатах згідно з концепцією «Стратегічна імплантація» є набагато суворішими. З іншого боку, ці вимоги на сьогодні зрозумілі, прийнятні, логічні й чітко визначені. Довгостроковий успіх реабілітації залежить не лише від ретельного дотримання хірургічного протоколу бікортикальної імплантації, але й від адекватного протезування з урахуванням дентального статусу антагонуючої щелепи.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
12

Lutkovskyi, R. A. "Операція Ліхтенштейна з використанням модифікованої сітки у хворих на пахові грижі." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (January 10, 2020): 100–104. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.4.10538.

Full text
Abstract:
Мета роботи: покращити результати оперативного лікування пахових гриж живота (ПГЖ) із використанням модифікованої поліпропіленової сітки. Матеріали і методи. Проведено аналіз оперативного лікування 144 хворих із ПГЖ. Залежно від виду використаного під час виконання оперативного лікування сітчастого імплантату хворих розділили на дві групи. У 72 (50 %) хворих групи I використано під час оперативного лікування модифікований поліпропіленовий сітчастий імплантат, в групі II у 72 (50 %) хворих використано класичну поліпропіленову сітку. Результати досліджень та обговорення. Статистично вагомі кращі результати отримано у хворих групи I порівнянно з групою II: серому виявлено, відповідно, у 2 (2,8 %) та 4 (5,6 %) хворих (р<0,05), нагноєння післяопераційної рани – в одного (1,4 %) і 4 (5,6 %) (р<0,05), запальний інфільтрат – в одного (1,4 %) та 4 (5,6 %) (р<0,05). Тривалість стаціонарного лікування в групі І становила (7,3±1,3 доби, в групі ІІ – (11,2±2,2) доби. У терміни від 1 до 5 років лігатурні нориці передньої черевної стінки виявлено у 3 (5,4 %) хворих групи II (р<0,05), мешома – у одного (1,8 %) хворого (р>0,05). У групі I даних ускладнень не було. Хронічний біль на ділянці черевної стінки протягом 6 – 8 місяців після операції мав місце у 3 (5,4 %) хворих групи II та в одного (1,8 %) хворого групи I (р>0,05), рецидиви грижі – відповідно, у 3 (5,4 %) і одного (1,8 %) хворих (р<0,05). Оперативне лікування ПГЖ із використанням модифікованої поліпропіленової сітки є набагато ефективнішим порівняно з використанням класичної поліпропіленової сітки, про що свідчило зменшення частоти сероми з (5,6±1,2) до (2,8±0,4) %, нагноєння післяопераційної рани – з (5,6±0,4) до (1,4±0,6) %, запального інфільтрату – з (5,6±0,4) до (1,4±0,6) %, лігатурних нориць передньої черевної стінки – з (5,4±0,4) до 0 %, мешоми – з (1,8±0,3) до 0 %, хронічного післяопераційного болю – з (5,4±0,4) до (1,8±0,5) %, рецидиву грижі – з (5,4±0,4) до (1,8±0,3) %.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
13

Popov, A., D. Petrenko, and O. Yaresko. "Study of the Stress-Strain State of the "Spine-Implant" System in Different Types of Tumor Lesions." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 5, no. 6 (December 12, 2020): 241–46. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs05.06.241.

Full text
Abstract:
Lesions resulting from the oncological process disrupt the structural stability of the spine and lead to pathological fractures and compression of the spinal cord structures. Surgical interventions used for spinal neoplasms can be both palliative and radical. Any of these surgical procedures significantly changes the biomechanical conditions of the spine functioning, and the wrong choice of surgical tactics can lead to fatal errors. The purpose of the study was to investigate the stress-strain state of the spine and the "spine-implant" system in various types of tumor lesions before and after stabilization surgical interventions. Material and methods. The model was built in the SolidWorks software. The calculations based on the finite element method and the analysis of the results were carried out in the ANSYS Workbench program. In the course of the study, a comparison was made between the character of stress-strain state distribution in the intact model and in models where the following changes were modeled: lesion of the T12 vertebral body by a tumor process by 30% of its volume (model 1) and cement augmentation of the created defect (model 2), and also lesions of the vertebral body by 60% with concomitant local kyphosis L5 (model 3) and stabilization with a transpedicular construction T10-L2 (model 4). Results and discussion. Based on the results of the calculations, it was determined that the presence of a T12 vertebral body defect by up to 30% leads to an increase in the absolute values of stresses in the vertebral body and the posterior supporting complex, while cement augmentation leads to the restoration of stress values close to the intact spine. Consequently, the presence of a pathological lesion in the vertebral body, occupying up to 60% of its volume, leads to disturbances in the supporting function of not only the affected segment, but also the segments adjacent to it. Placement of a transpedicular implant and restoration of the support of the anterior column of the affected vertebra makes it possible to bring the state of load distribution of the affected area of the spine closer to normal values. Conclusion. The study of the stress-strain state of the "spine-implant" system in the presence of a pathological lesion occupying 30% of the volume of the vertebral body leads to a violation of the supporting function of the affected vertebra, and an increase in the defect to 60% of the volume of the vertebral body and the presence of local kyphotic deformity of the spine negatively affects the distribution stresses in the segments that are adjacent to it. The use of cement augmentation and transpedicular construction allows the support function of the spine to be restored in accordance with normal parameters of load distribution. Indications for the use of cement vertebroplasty is the presence of a defect up to 30% of the volume of the vertebral body. In the case of the volume increase of the vertebra defect up to 60% and the occurrence of kyphotic deformity, it is necessary to supplement the cement vertebroplasty with transpedicular fixation of the spine
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
14

Demkovych, A. Ye, M. M. Yakymchuk, and A. S. Sverstiuk. "Етіологічні фактори ризику виникнення периімплантиту." Clinical Dentistry, no. 2 (September 23, 2020): 62–69. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.2.11401.

Full text
Abstract:
Резюме. У статті викладено сучасні дані щодо етіологічних факторів ризику виникнення периімплантиту, який ставить під загрозу результат реставрації з опорою на імплантати. Тому вивчення етіологічних факторів ризику виникнення периімплантиту є актуальною медико-соціальною проблемою сучасного суспільства. Мета дослідження – на основі аналізу літературних даних визначити найбільш значущі етіологічні фактори ризику виникнення периімплантиту. Матеріали і методи. У дослідженні було використано методи структурно-логічного, бібліосемантичного та аналітичного аналізів літературних джерел. Результати досліджень та їх обговорення. У статті проаналізовано та опрацьовано джерела науково-медичної інформації, що стосуються етіологічних факторів ризику виникнення периімплантиту. Висновки. У розвитку периімплантиту провідну роль відіграє багато етіологічних чинників та факторів ризику, що у своїй сукупності сприяє розвитку запальної реакції організму на встановлення імплантату. Одну із ключових ролей відіграють мікроорганізми ротової порожнини, які утворюють колонії на поверхні імплантату після його встановлення, а пародонтальні кишені слугують резервуаром патогенних бактерій.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
15

Goncharuk-Khomyn, M. Yu, M. M. Boychuk, S. I. Krichfalushij, V. I. Voytovich, O. B. Kinash, I. A. Mykhailiuk, and V. M. Mykhailiuk. "Значення параметра та особливості структури біоширини навколо дентальних імплантатів: ретроспективний аналіз даних." CLINICAL DENTISTRY, no. 4 (February 4, 2021): 39–48. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.4.11716.

Full text
Abstract:
Резюме. Доказово доведено, що для формування надійного м᾽якотканинного бар᾽єра в периімплантатній ділянці необхідно забезпечити умови для біологічної організації мінімальних геометричних параметрів біоширини. Дефіцит останніх асоційований із ризиком розвитку патологічних резорбтивних процесів із редукцією рівня навколишнього кісткового гребня, та низкою поступових ускладнень. Мета дослідження – проаналізувати значення та особливості структури біологічної ширини навколо дентальних імплантатів на основі доступних даних наукової літератури. Матеріали і методи. Формування первинної вибірки наукових публікацій, що стосувалися теми дослідження, проводилося з використанням пошукової системи Google Scholar (https://scholar.google.com/) та бази даних PubMed (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/) із застосуванням відповідних ключових слів («biowidth», «biological width», «dental implants») та Mesh-термінів (алгоритм пошуку: («biology»[MeSH Terms] OR «biology»[All Fields] OR «biological»[All Fields]) AND width[All Fields] AND («dental implants»[MeSH Terms] OR («dental»[All Fields] AND «implants»[All Fields]) OR «dental implants»[All Fields])). Результати досліджень та їх обговорення. В результаті проведеного аналізу вдалось виокремити такі основні характеристики зони комплексу біологічної ширини навколо дентальних імплантатів: апікальну частину епітеліальної складової, що характеризується мінімальною товщиною з формуванням навколо поверхні імплантату тонких гемідесмосомних структур; сполучнотканинну складову, яка характеризується наявністю безпосереднього контакту з поверхнею імплантату без ознак вираженого функціонального прикріплення; зону безпосереднього контакту, що характеризується відсутністю кровоносних судин та великою кількістю клітин фібробластів у структурі між колагеновими волокнами; латеральніше вищезгаданої зони відмічається зменшення кількості фібробластів та паралельне зростання величини колагенових волокон і кількісного складу судинних структур. Висновки. Більшість досліджень, асоційованих із вивченням різних аспектів формування комплексу біологічної ширини навколо дентальних імплантатів, проводилася на тваринних моделях, що певною мірою обмежує можливості для безпосередньої інтерпретації отриманих результатів у клінічній стоматологічній практиці. Дані, отримані в ході як лабораторних, так і клінічних досліджень, свідчать про те, що вихідний дефіцит товщини м᾽яких тканин у периімплантатній ділянці пов᾽язаний із процесом редукції рівня кісткового гребеня задля забезпечення формування необхідних параметрів біоширини.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
16

Dobrovolska, O. V. "Сучасний погляд на ускладнення в дентальній імплантації." Clinical Dentistry, no. 3 (November 8, 2019): 32–39. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.3.10572.

Full text
Abstract:
Резюме. Розвиток стоматології на сучасному етапі відкриває нові можливості в лікуванні адентії шляхом внутрішньокісткової імплантації штучних опор для зубних протезів, завдяки чому значно оптимізувалися умови для підвищення якості комплексної реабілітації стоматологічних пацієнтів. Розробка нових прийомів хірургічних втручань і протезування, створення нових систем імплантатів сприятимуть збільшенню термінів служби зубних протезів на імплантатах, поліпшенню якості життя пацієнтів. Мета дослідження – проаналізувати літературні джерела з вивченням можливих ускладнень та їх причин на різних етапах реабілітації пацієнтів дентальними імплантатами. Матеріали і методи. Проведено огляд та аналіз науково-медичної літератури за 2013–2019 рр. за базами Даних Scopus, Web of Science, Med Line, The Cochrane Library, EMBASE, Global Health, CyberLeninka, РІНЦ. Зосереджено увагу на основних причинах ускладнень дентальної імплантації. Результати досліджень та їх обговорення. Метод дентальної імплантації знаходить все більш широке застосування в практичній стоматології при заміщенні різних дефектів зубних рядів. Дентальні імплантати різко підвищили якість ортопедичної реабілітації пацієнтів завдяки можливості застосування незнімних конструкцій зубних протезів при заміщенні дефектів зубних рядів як при частковій, так і при повній адентії. Варто відмітити, що поряд з позитивними результатами імплантації спостерігаються й ускладнення. До виникнення ускладнень призводять помилки, допущені на будь-якому з етапів: при плануванні, безпосередньо при проведенні операцій кісткової пластики і дентальної імплантації, в ранньому і віддаленому післяопераційних періодах, причому пов’язані як з об’єктивними, так і суб’єктивними причинами. Успіх комплексної реабілітації пацієнтів методом дентальної імплантації в умовах дефіциту кісткової тканини щелеп визначається безліччю факторів, що відіграють важливу роль на різних етапах проведення лікування. Найважливішим етапом, що забезпечує подальший успіх передбачуваного комплексного лікування пацієнтів, є ретельне обстеження, постановка діагнозу, визначення і дотримання показань і протипоказань до дентальної імплантації в умовах, далеких від оптимальних. Недостатнє врахування особливостей соматичного і стоматологічного анамнезу, скарг, мотивації і очікувань пацієнта від майбутнього лікування, даних огляду, клінічного обстеження, оцінки функціонального стану зубощелепної системи пацієнта, рівня гігієни порожнини рота, можуть призвести до невиправданості очікувань пацієнта, місцевих і загальних ускладнень. Серед об’єктивних причин, що опосередковано призводять до неточностей діагностики, виділяють недосконалість і недостатню інформативність променевих методів, невірне масштабування при визначенні розмірів передбачуваної ділянки для імплантації. Висновки. Проблема пошуку оптимальних технологій імплантації, а також методів профілактики і лікування ускладнень є актуальною та включає не лише розробку нових прийомів хірургічних втручань, використання додаткових заходів під час протезування, а й створення нових систем імплантатів, що повністю відповідають вимогам профілактики запальних захворювань в периімплантатній зоні. Безсумнівно, що нові досягнення в цьому напрямку будуть сприяти скороченню кількості ускладнень після імплантації у стоматологічних пацієнтів, поліпшенню якості їх життя.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
17

Chaplinska, Iuliia, and Polina Kabanova. "Кіборгізація людського тіла: Світові дослідження та український досвід." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 48(51) (December 30, 2021): 201–19. http://dx.doi.org/10.33120/sssppj.vi48(51).249.

Full text
Abstract:
Метою роботи стало висвітлення результатів емпіричного дослідження ставлення української молоді до теми кіборгізації людського тіла, як чужого, так і власного. У статті проаналізовано актуальні наукові напрацювання з теми ставлення молоді до новітніх технологій загалом і кіборгізації людського тіла зокрема. Емпіричне дослідження представлене всеукраїнським опитуванням учнів 7–10-х класів у листопаді-грудні 2020 р.; загальна кількість учасників – 1681особа, з яких 918 дівчат (54,6%) і 763 хлопці (45,4%). Дослідження складалося з різних блоків і значної кількості запитань, наразі висвітлюються результати лише з теми кіборгізації людського тіла. Респондентів запитували, чи готові вони поставитися добре до людини з роботизованою частиною тіла, без якої вона не може (варіанти відповідей) ходити, рухати руками, чути або бачити, розмовляти, мислити, запам’ятовувати. Також респонденти мали відповісти на запитання, чи готові вони змінювати своє тіло за допомогою роботизованих додатків, обравши відповідні опції серед наданих варіантів умонтованих у тіло або автономних від тіла новітніх технологій. Виявлено високу готовність молоді добре ставитися до людей з роботизованими протезами або імплантами (від 48 до 80%) і досить помірну негативну реакцію до можливостей покращувати власне тіло за допомогою новітніх технологій (від 44 до 59%). Найбільше неприйняття (20% і 26%, відповідно) респондентами було виказано щодо імплантів, які змінюють процес мислення та запам’ятовування, тобто впливають на когнітивну сферу особистості. Аналіз статевого розподілу показав, що дівчата схильні до більш толерантного ставлення до людей з імплантами, пов’язаними з фізичною складовою здоров’я людини, тоді як хлопці виявили більш терпиме ставлення до когнітивних імплантів, а також дещо вищу готовність до технологічних змін у власному тілі, ніж дівчата. Обмеження дослідження пов’язані з формулюванням кількох тверджень щодо технологічної модифікації тіла, які можуть провокувати більш терпиме ставлення до деяких видів кіборгізації. Практична цінність цього дослідження та майбутніх розробок з теми кіборгізації полягає в розширенні уявлень про те, як можливий носій того чи іншого кіберімпланта відчуватиме себе в соціумі або як соціум на нього реагуватиме. Перспективи дослідження полягають у доопрацюванні поточної шкали ставлення до кіборгізації людського тіла та горизонтальній розробці цієї теми, включаючи нові напрямки, такі як дослідження усвідомлення можливих ризиків, які може спричинити встановлення технологічних імплантів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
18

Stroiev, M. Yu, M. I. Berezka, V. V. Grigoruk, M. Yu Karpinsky, and О. V. Yaresko. "Дослідження напружено-деформованого стану моделі гомілки з переломом середньої третини великогомілкової кістки при різних варіантах остеосинтезу в умовах зростаючого стискаючого навантаження на систему «імплантат — кістка»." TRAUMA 23, no. 1 (May 16, 2022): 19–29. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.23.2022.878.

Full text
Abstract:
Актуальність. У загальній структурі травматизму переломи кісток нижніх кінцівок становлять 47,3 %. Із цих переломів перше місце займають діафізарні переломи кісток гомілки — 45–56 %. Перебіг процесу зрощення має певні особливості у третині випадків, що пов’язано з надмірною вагою. Мета: провести порівняльний аналіз напружено-деформованого стану моделей гомілки з переломом великогомілкової кістки під впливом стискаючого навантаження при різних варіантах остеосинтезу та залежно від маси тіла пацієнта. Матеріали та методи. Розроблена базова скінченно-елементна модель гомілки, яка містила великогомілкову й малогомілкову кістки та кістки стопи. У всіх суглобах між кістковими елементами робили прошарок із механічними властивостями хрящової тканини. Моделювали перелом в середній третині великогомілкової кістки та три види остеосинтезу за допомогою апарата зовнішньої фіксації, накісткової пластини та інтрамедулярного стрижня. Усі моделі досліджували під впливом вертикального стискаючого навантаження величиною 700 та 1200 Н. Результати. Зміни величин напружень у кістковій тканині залежно від маси тіла пацієнта мають лінійну залежність. Апарат зовнішньої фіксації та інтрамедулярний стрижень забезпечують зниження величин напружень в зоні перелому нижче рівня показників для неушкодженої кістки. Накісткова пластина показує значно гірші показники рівня напружень як в зоні перелому, так і в проксимальному відділі великогомілкової кістки. У дистальному відділі найвищий рівень напружень визначається в моделі з остеосинтезом апаратом зовнішньої фіксації. У металевих конструкціях найбільші напруження виникають в накістковій пластині. Навколо фіксуючих гвинтів та стрижнів найвищі напруження визначаються при використанні апарата на нижньому стрижні. Висновки. Найгірші показники рівня напружень в зоні перелому (від 26,5 до 45,4 МПа) та на металевій конструкції (від 227,5 до 389,9 МПа) визначено при використанні накісткової пластини, що є наслідком виникнення додаткового згинаючого моменту в результаті її однобічного розташування. Остеосинтез за допомогою апарата зовнішньої фіксації забезпечує досить низький рівень напружень (від 0,7 до 1,2 МПа) в зоні перелому, але недоліком є високій рівень напружень на самому апараті (від 133,7 до 229,2 МПа) та в дистальному відділі великогомілкової кістки (від 13,2 до 22,6 МПа), що пов’язане з довжиною важелів, якими є фіксуючі стрижні. Найнижчі показники напружень у всіх елементах моделі визначаються при використанні остеосинтезу інтрамедулярним стрижнем, що обумовлено центральним розташуванням основної опори за віссю навантаження та короткими важелями, якими є фіксуючі гвинти. Функція залежності величини напружень в елементах моделі є лінійною та прямо пропорційною.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
19

Іде, А., С. Іде, Я. Е. Варес, and Я. Я. Варес. "Обґрунтування доцільності кісткової редукції у технології «Стратегічна імплантація»." CLINICAL DENTISTRY, no. 2 (August 27, 2021): 25–31. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.2.12327.

Full text
Abstract:
Резюме. Використання технології «Стратегічна імплантація» дозволяє виконувати тотальне протезування щелеп на зубних імплантатах навіть в умовах критично зменшеного об’єму кісткової тканини у протоколі негайного навантаження. Проте для реалізації вищенаведеної концепції варто чітко дотримуватись встановлених правил протезування на кортикобазальних імплантатах, зокрема розміщення зубних дуг у стандартних позиціях і під стандартним кутом до протетичних площин, повної симетрії для досягнення двостороннього жування та уникнення жувального перевантаження тощо, що у багатьох випадках пов’язано з необхідністю редукції кісткової тканини альвеолярного відростка в тому чи іншому ступені. Мета дослідження – детально описати як технологія «Стратегічна імплантація» дозволяє в межах одного хірургічного втручання, включно із видаленням зубів, редукцією кісткової тканини та встановленням імплантатів, провести повну реконструкцію щелеп на прикладі клінічного випадку з критичною асиметрією зубоальвеолярного комплексу. Матеріали і методи. Обстежено та оперовано пацієнтку 53 років із частковою відсутністю зубів на обох щелепах та наявністю значного зубоальвеолярного видовження. Лікування полягало у множинному видаленні зубів, редукції альвеолярних відростків, встановленні кортико-базальних імплантатів з їх негайним навантаженням упродовж 3 днів. Результати дослідження та їх обговорення. Як видно з наведеного клінічного прикладу, редукція кісткової тканини в комплексній хірургічно-ортопедичній реабілітації пацієнтки дозволила не лише змістити верхні фронтальні зуби краніальніше і замаскувати перехідну зону між протезною конструкцією та власними яснами, що було доцільним з точки зору естетики, але й забезпечити однакові передньо-задні площини прикусу за Іде з обох боків, що сприяло оптимізації функції жування. Висновки. Кортико-базальна імплантація, зокрема у вигляді технології «Стратегічна імплантація», звільняє імплантологію від потреби у великому об’ємі кісткової тканини, особливо у вертикальному напрямку, що нівелює проблему кісткової аугментації, а в поєднанні з редукцією кісткової тканини дозволяє досягнути відмінних довготермінових естетичних і функціональних результатів, відкриваючи двері для абсолютно нового, спрощеного та доступного відновлення адекватного стоматологічного статусу пацієнтів, незалежно від наявного об’єму кісткової тканини, її якості, стану існуючих зубів тощо.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
20

Vares, Ya E., and V. Z. Slipyi. "Негайна імплантація та навантаження в умовах локального застосування збагаченого тромбоцитами фібрину." Clinical Dentistry, no. 2 (September 5, 2019): 42–49. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.2.10398.

Full text
Abstract:
Резюме. Сьогодні в галузі дентальної імплантації не втрачають актуальності питання стимуляції остеогенезу, профілактики атрофії маргінального краю альвеолярної кістки, захисту навколоімплантного ложа від вростання сполучнотканинного епітелію та створення достатнього об’єму кератинізованих ясен із відмінними естетичними параметрами, особливо у випадках проведення негайної імплантації та навантаження в естетичній зоні. Мета дослідження – вивчити ефективність локального застосування збагаченого тромбоцитами фібрину (ЗТФ), виготовленого за технологією A-PRF+, при проведенні негайної імплантації та навантаження у фронтальному відділі. Матеріали і методи. Матеріалом дослідження слугували включені дефекти зубного ряду в фронтальній ділянці та нозології, протокол лікування яких вимагав одномоментного видалення зуба з негайною імплантацією. Результати досліджень та їх обговорення. Середній термін стаціонарного лікування хворих становив 3,5 доби, тоді як період від встановлення імплантата до протезування – у середньому 3 доби. Терміни повної епітелізації рани та зняття швів були в середньому 8,5 доби. В усіх пацієнтів естетичні та функціональні результати імплантологічного лікування з використанням одноетапних компресійних гвинтових імплантатів у комбінації з A-PRF+ були оцінені як відмінні. Загалом, хворі відзначали значне та швидке покращення стоматологічного здоров’я та якості життя після проведеного лікування. Висновки. Негайна імплантація та навантаження в умовах локального застосування ЗТФ є методом вибору в різних ділянках верхньої та нижньої щелеп, особливо в естетичній зоні на тлі дефіциту чи мінімальної пропозиції кісткової тканини. Локальне застосування ЗТФ дозволяє полегшити перебіг післяопераційного періоду, значно покращити як стан м’яких тканин навколо імплантата, так і естетично-функціональні показники кінцевої протетичної реабілітації, підвищити якість життя пацієнтів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
21

Олійник, Володимир Петрович, and Дар’я Вікторівна Теличко. "БЕЗКОНТАКТНЕ ЕЛЕКТРОЖИВЛЕННЯ ІМПЛАНТАТІВ." RADIOELECTRONIC AND COMPUTER SYSTEMS, no. 3 (September 30, 2019): 30–39. http://dx.doi.org/10.32620/reks.2019.3.03.

Full text
Abstract:
The issues of long-term implants using in the human body are considered. Particular attention is paid to the problem of contactless supply of power to artificial organs with significant energy consumption. Using non-contact energy supply to a fully implanted technical device reduces the risk of infections getting into the patient's body as compared to the use of a power line that is output through internal tissues to the skin surface. The well-known developments of artificial heart apparatus were used as the object of analysis. Their main technical characteristics are considered. The maximum power consumption of these devices is about 20 watts, including models AbioCor. The design of the AbioCor was produced as a fully implanted contactless power unit, but the project was not completed. Although the principle of contactless power supply is undoubtedly an innovative step in the development of implant designs. As a result of the technical implementation of this principle, the following was obtained: it is advisable to use an alternating magnetic field with an inductive coupling between an external and an internal inductor for non-contact energy supply of implants; the use of frequencies of an alternating magnetic field of ~ 100 kHz makes it possible to obtain a compromise solution between the required depth of penetration into biotissues, insignificant heat formation in them and the size and mass of inductors. Under such conditions, the location in the body of the receiving inductor can be determined by medical recommendations. Evaluation experiments were carried out to determine the effective scheme of inclusion of the transmitting and receiving circuits, and the effect on the transmission coefficient of the electrophysical properties of the environment between them. It is shown that for working out of technical solutions of hardware realization of contactless power supply, implantation elements can be placed in saline solution as a model of bioenvironment. It is recommended to use serial element base and circuit solutions used for contactless power supply of radio electronic devices. Also, a quantitative assessment of the additional heat load of the implant on the human body was carried out, since part of the energy of the apparatus and its work, in accordance with the efficiency, inevitably goes into the heat eventually. A simplified calculation of the impact of implant energy losses on the thermal state of the body showed that overheating by 1 °C would be achieved provided the complete insulation of the area, on average, 8.6 hours. This proves the non-critical overheating of the body with implants, and allows the maintenance of a stable body temperature by physiological mechanisms.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
22

Радутний, Олександр. "Суб’єктність штучного інтелекту у кримінальному праві." Право України, no. 2018/01 (2018): 123. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-01-123.

Full text
Abstract:
З огляду на реальну можливість створення найближчим часом штучного інтелекту, який дорівнює інтелекту людини або перевищує його, вбачаються підстави для визнання “електронної особи (особистості)” суб’єктом кримінально-правових відносин і суб’єктом злочину. Мета статті полягає в дослідженні ознак штучного інтелекту в контексті кримінального права і відповідної йому доктрини, що є перспективним для вказаної галузі та сприятиме налагодженню і розвитку системних зв’язків в інших суміжних напрямах, реагуючи своєчасно на упередження суспільно небезпечним викликам сьогодення та майбутнього. Наділення штучного інтелекту статусом “електронна особа (особистість)” як суб’єкта правовідносин не повинно зустріти несприйняття у сфері правової доктрини та на законодавчому рівні, так само, як це стабілізувалося щодо юридичних осіб. Тому доволі прогнозованою вбачається поява в КК України розділу за номером XIV-2 з умовною назвою “Заходи кримінально-правового характеру щодо електронних осіб (особистостей)”. Ознаками штучного інтелекту як суб’єкта злочину de lege ferenda можуть бути: 1) електронна особа (особистість); 2) здатність у момент вчинення злочину усвідомлювати свої дії (або бездіяльність) і керувати ними. Разом із тим, визнання штучного інтелекту суб’єктом кримінально-правових відносин і суб’єктом злочину може бути доцільним та обґрунтованим лише за умови виваженого аналізу пропозицій щодо повного перероблення всієї системи, їх узгодження на рівні галузевих і міжгалузевих зв’язків у нерозривній єдності з основоположними конституційними принципами та міжнародними зобов’язаннями України. Важливим напрямом є завдання захисту прав потерпілого, який використовує імплантати на базі штучного інтелекту, та протидія злочинній діяльності осіб, які можуть бути більш суспільно небезпечними через використання аналогічних імплантатів на базі сучасних технологій.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
23

M. O. Vasylevska and A. P. Dzyuba. "ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗПОДІЛУ НАПРУЖЕНЬ В ОКОЛІ ІМПЛАНТА ТАЗОСТЕГНОВОГО СУГЛОБА." Проблеми обчислювальної механіки і міцності конструкцій, no. 29 (May 27, 2019): 33–42. http://dx.doi.org/10.15421/4219003.

Full text
Abstract:
Описана проблема та приведені результати досліджень впливу форми чашки ендопротеза тазостегнового суглоба на напружено-деформований стан кісткового масиву. Проаналізовано характер розподілу і величин виникаючих в кістковому масиві напружень для контактної задачі, отриманих методом скінченних елементнтів. комп’ютерне моделювання; метод скінчених елементів; напружено-деформований стан; ендопротез тазостегнового суглоба; біомеханіка
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
24

Писанко, В. М. "Оцінювання морфо-функціонального стану дітей-носіїв кохлеарного імпланта." Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту, no. 05 (2016): 38–45.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
25

Brechlichuk, P. P., and P. O. Maistruk. "Ендодонто-ендоосальна імплантація у сучасній стоматології: можливості, проблеми та перспективи застосування методу (огляд літератури)." Clinical Dentistry, no. 4 (February 17, 2020): 10–17. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.4.10877.

Full text
Abstract:
Відомим методом покращення біомеханічних параметрів стабілізації зубів після проведення оперативного втручання резекції верхівки кореня є їх армування ендодонто-ендоосальними імплантатами. Недивлячись на позитивний клінічний досвід, метод не знайшов широкого розповсюдження в стоматологічній практиці через складність та недосконалість методики проведення самої операції ендодонто-ендоосальної імплантації, відсутність чітких показань до його застосування, короткого терміну функціонування конструкцій у ротовій порожнині, складнощі, пов’язані з остеоінтеграцією імплантатів, установлених через ендодонт. Мета дослідження – провести комплексний аналіз наявних віт­чизняних та зарубіжних даних, що стосуються можливостей, проблем реалізації та подальших перспектив застосування методу ендодонто-ендоосальної імплантації у сучасній стоматологічній практиці. Матеріали і методи. Систематизація наукових публікацій, що стосувалися мети дослідження, проводилась на основі результатів пошукових запитів у системі Google Академія за ключовими словами («ендодонто-ендоосальна імплантація», «ендодонтичні імплантати», «трансдентальна імплантація» та їх аналогів російською та англійською мовами). Результати досліджень та їх обговорення. В якості найважливіших для урахування у клінічній практиці аспектів процедури ендодонто-ендоосальної імплантації, за даними літературних джерел, необхідо виокремити наступні: оцінку стану зуба, через який безпосередньо буде встановлений ЕЕІ; оцінку ступеня рухомості зуба; оцінку ступеня резорбції міжальвеолярних перегородок; оцінку кількості зубів, які мають нагальну необхідність у проведенні імплантації; оцінку величини кісткового післяопераційного дефекту та можливості його заміщення остеопластичним матеріалом. Висновки. За наявними даними клінічних та лабораторних досліджень використання методу ендодонто-ендоосальної імплантації можна розцінювати як альтернативний підхід щодо оптимізації біомеханічної стабільності та забезпечення сприятливого функціонального прогнозу зуба після проведення процедур із резекцією частини кореня в умовах наявного патологічного чи післяопераційного дефекту навколишньої кісткової тканини. В ході проведеного літературного огляду було ідентифіковано наявний дефіцит даних щодо можливостей застосування методу ендодонто-ендоосальної імплантації у клінічній стоматологічній практиці, відносний низький рівень доказовості представлених результатів попередніх досліджень та відсутність чітких протоколів щодо реалізації даного методу за різних вихідних клінічних умов.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
26

Піотрович, С. М., О. В. Васильчук, and В. С. Андрієць. "Базові принципи хірургічного лікування рецидиву післяопераційної грижі живота після алопластики." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 1 (April 30, 2021): 72–76. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.1.11959.

Full text
Abstract:
Мета роботи: вивчення причин виникнення рецидиву післяопераційної грижі живота (ПГЖ) після алопластики і розробка практичних рекомендацій для поліпшення результатів хірургічного лікування пацієнтів із даною патологією. Матеріали і методи. За період з 2004 до 2019 рр. у Київському міському центрі хірургії гриж живота з приводу рецидивної ПГЖ після алогерніопластики прооперовано 133 пацієнти: чоловіків – 23 (17,3 %), жінок – 110 (82,7 %). Середній вік пацієнтів становив (59,4±0,8) року. Пацієнти з ПГЖ за класифікацією SWR [8] розподілилися таким чином: хворих із М2-3W1R1 було 80 (60,15 %), М3-5W2R1 – 40 (30,1 %), М3-5W3R2 – 3 (2,25 %), L3W2R1 – 6 (4,5 %), L4W2R2 – 4 (3 %). У 41 (30,8 %) пацієнта рецидив грижі виник упродовж року після операції, у 62 (46,6 %) – на 2-й рік і у 30 (22,6 %) – через 3 і більше років. У 91 (68,4 %) пацієнта була наявна супутня патологія. Результати досліджень та їх обговорення. Причинами рецидиву гриж були: діастаз прямих м᾽язів живота, який не ліквідували при виконанні попередньої операції, малий розмір імплантанту відносно грижового дефекту, технічні похибки при його фіксації, “прорізання” фіксуючих швів з утворенням дефектів в опорних тканинах передньої черевної стінки (ПЧС), відрив сітки від дистрофічно змінених опорних тканин ПЧС, тяжкий перебіг раннього післяопераційного періоду з тривалим підвищенням внутрішньочеревного тиску та запальні ускладнення в післяопераційному періоді з секвестрацією сітки, утворенням лігатурних нориць, відривом та “скручуванням” сітки. При виборі способу повторної реконструкції ПЧС ми враховували морфо-функціональні зміни тканин передньої черевної стінки, наявність діастазу прямих м᾽язів живота, розміри і правильність розміщення раніше вшитого імплантату, розмір грижового дефекту та об’єм грижового випину. У післяопераційному періоді у 3 (2,25 %) пацієнтів спостерігались клінічні ознаки серцево-легеневої недостатності, які виникли на 2–3 добу після операції і були ліквідовані стандартними консервативними заходами. Ускладнення запального характеру мали місце у 6 (4,5 %). Віддалені результати лікування рецидивних ПГЖ вивчені шляхом повторних оглядів у 102 пацієнтів у строки від 1 до 10 років, рецидиву грижі не виявлено.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
27

Гончарук-Хомин, М. Ю., О. А. Краснокутський, А. В. Бокоч, Л. В. Мельник, В. В. Русин, В. І. Войтович, and О. Г. Попадинець. "Можливості оцінки параметрів білої та рожевої естетики при різних змінах стоматологічного статусу з використанням критеріїв PES (Pink Esthetic Score) та WES (White Esthetic Score)." CLINICAL DENTISTRY, no. 4 (March 11, 2022): 30–38. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.4.12789.

Full text
Abstract:
Резюме. Валідність використовуваних у стоматологічній практиці критеріїв PES та WES була обґрунтована у ряді клінічних та експериментальних досліджень, проте досі актуальним є вивчення складових об’єктивності та відповідності застосування таких цільовим потребам комплексної оцінки при різних видах стоматологічних втручань у ділянці власних зубів та ортопедичних конструкцій з опорою на дентальних імплантатах. Мета дослідження – ретроспективно оцінити клінічну відповідність використовуваних критеріїв оцінки рожевої та білої естетики PES та WES при різних змінах стоматологічного статусу та визначити асоціації таких із суб’єктивним сприйняттям досягнутих естетичних результатів лікування. Матеріали і методи. Пошук та відбір цільових наукових даних здійснювався у системі Google Scholar за ключовими словами та з використанням можливостей функції розширеного пошуку. Систематизація та категоризація чисельних та текстових даних проводилася у табличному редакторі Microsoft Excel 2019 (Microsoft Office, Microsoft, 2019) з подальшою побудовою граф-логічної структури, яка включала основні ідентифіковані аспекти проведеного ретроспективного аналізу. Результати досліджень та їх обговорення. В результаті проведеного аналізу вдалось встановити наступні ключові аспекти особливостей застосування параметрів PES та WES у клінічній стоматології: 1) актуальною є потреба розробки більш деталізованої шкали інтерпретації та відповідно уніфікованого підходу до категоризації значень складових критеріїв у структурі обрахунку значень PES/WES; 2) за даними окремих досліджень рівень кореляції між параметрами PES/WES та суб’єктивною задоволеністю пацієнта по відношенню до досягнутих естетичних результатів є недостатнім; 3) критерії PES/WES не враховують складову виживання імплантатів як елемент комплексної системи оцінки успішності проведеного лікування. Висновки. Критерії оцінки параметрів білої та рожевої естетики PES та WES характеризуються високим рівнем клінічної відповідності поставленим завданням контролю змін естетичних характеристик стоматологічного статусу при дентальній імплантації, ортопедичній реабілітації та м’якотканинні аугментації, що дозволяє використовувати їх в процесі клінічного моніторингу.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
28

Huzhevskyi, I. V., S. I. Herasymenko, M. V. Poluliakh, A. M. Babko, and I. I. Solodei. "Особливості ендопротезування кульшового суглоба у хворих з тяжкими формами дисплазії кульшової западини та коксартрозом на грунті спондилоепіфізарної дисплазії." Klinicheskaia khirurgiia 86, no. 4 (April 28, 2019): 34–37. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.04.34.

Full text
Abstract:
Мета. Визначити підхід до імплантації чаші ендопротеза кульшового суглоба у хворих з коксартрозом на грунті спондилоепіфізарної дисплазії. Матеріали і методи. Для визначення особливостей розподілу навантажень у біомеханічній системі “ацетабулярний компонент - кісткова тканина” розроблена скінченно-елементна модель та здійснено математичне моделювання, з урахуванням результатів якого виконано ендопротезування кульшового суглоба у 25 хворих з тяжкими формами дисплазії кульшової западини та коксартрозом на грунті спондилоепіфізарної дисплазії. Результати. У всіх хворих з коксартрозом на грунті спондилоепіфізарної дисплазії, яким застосували індивідуалізовану техніку імплантації ацетабулярного компонента ендопротеза кульшового суглоба, зокрема використали техніку медіального зміщення чаші ендопротеза, вдалося уникнути явищ асептичної міграції імплантата впродовж 9 років спостереження. Висновки. Для надійної фіксації ацетабулярного компонента ендопротеза кульшового суглоба критичним є збереження кісткової тканини в області периметра кульшової западини, а не суцільності кісткової тканини її дна, що навіть у хворих з тяжкими формами дисплазії кульшової западини уможливлює досягти стабільної фіксації імплантата шляхом використання його дозованої медіалізації.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
29

Олійник, Володимир Петрович, Дар’я Вікторівна Теличко, and В’ячеслав Миколайович Олійник. "Вплив енерговтрат імплантата з бездротовим живленням на тепловий стан організму." RADIOELECTRONIC AND COMPUTER SYSTEMS, no. 3 (October 5, 2021): 114–24. http://dx.doi.org/10.32620/reks.2021.3.09.

Full text
Abstract:
Technical means that create for regenerating lost functions of the human body primarily focused on the target function. However, even when implants achieve performance that corresponds to natural organs and systems, in many cases the developers do not pay enough attention to the energy supply of implants and additional heat load due to energy losses in mechanical, electrical, and electronic units. If you do not consider these factors, it limits the duration and medical safety of the devices. It is especially true for implants with significant power consumption and wireless power supply. Therefore, this work determines the allowable additional heat load of the human body to justify the choice of further circuit solutions for wireless powering of implants with significant energy consumption and long-term operation. The subject of research is the processes of heat exchange between the implant and body structures and their energy and temperature indicators. The research object was chosen as an implant of the type "Artificial Heart" device (AHD) with a maximum power of 20… 25 W and the magnetic induction principle of energy transfer. The research tasks are to analyze the processes of heat exchange between the implant and the biostructures of the body; to calculate quantitative indicators of energy exchange in the location of the main components of the implant; to determine the temperature of biotissues in the area of the receiving inductor. The subject of research is the processes of heat exchange between the implant and body structures and their energy and temperature indicators. The research object was chosen as the implant of the type "Artificial Heart" device (AHD) with a maximum power of 20… 25 W and the magnetic induction principle of energy transfer. The research tasks are to analyze the processes of heat exchange between the implant and the biostructures of the body; to calculate quantitative indicators of energy exchange in the location of the main components of the implant; to determine the temperature of biotissues in the area of the receiving inductor. Research results. The processes of heat exchange between the structural elements of the implant and the biostructures of the body have a complex combination of physiological and physical mechanisms. Estimates are made based on the thermal conductivity process, as the most objective in terms of known quantitative indicators. With an average efficiency of ~ 0.8 for mechanical, electrical, and electronic components of the implant "Artificial Heart," the human body can maintain a stable temperature of internal organs in the presence of an implant with a maximum power consumption of 20 watts. The calculation conducted using the method of electrothermal analogy showed a possible increase in the temperature of biotissues in contact with the surface of the receiving implanted inductor, by 1.32 ° C. This value refers to the critical levels of internal tissue temperature rise. Summary. For practical implementation of the autonomous device the Artificial Heart Device, it is necessary to combine known or to find the original circuit-technical and design decisions of construction of components of wireless power supply with the magnetic induction principle and efficiency of not less than 0,8. To prevent thermal overload of biotissues, it is advisable to introduce a temperature control channel at potentially critical locations of the implanted elements. It is possible to predict the finding of these critical points by calculations by the method of electrothermal analogy.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
30

Goncharuk-Khomyn, M. Yu, I. D. Melnychuk, S. I. Krichfalushiy, I. R. Mits, and I. A. Mykhailiuk. "ВАРІАЦІЇ ЗМІН ПОКАЗНИКІВ ПОШИРЕНОСТІ ПЕРИІМПЛАНТИТУ ПРОТЯГОМ 2014–2019 РОКІВ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 4 (March 17, 2020): 73–83. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.4.10952.

Full text
Abstract:
Мета: проаналізувати дані щодо поширеності периімплантиту за результатами попередньо проведених досліджень протягом 2014–2019 років та виокремити основні тенденції змін епідеміологічних показників. Матеріали і методи. З метою реалізації поставленої мети дослідження проведено пошук публікацій у базі даних Pubmed Central (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/) з використанням функцій розширеного пошуку. У ході пошуку застосовано специфічні Mesh-терміни у різних комбінаціях ключових слів «periimplantitis», «prevalence», «incidence», «epidemiology». Результати. При проведенні ретроспективного аналізу показників поширеності периімплантиту, наведених у попередньо опублікованих дослідженнях за період 2014–2019 років, було встановлено такі тенденції змін епідеміологічних показників: 1) показники поширеності периімплантиту на рівні досліджуваних суб’єктів перевищують показники поширеності периімплантиту на рівні досліджуваних об’єктів у 1,5–2 рази; 2) збільшення параметра тривалості функціонування внутрішньокісткових опор асоційовано із зростанням показника поширеності периімплантиту як на рівні реабілітованих пацієнтів, так і на рівні встановлених імплантатів; 3) при аналізі вибірок із більшою кількістю досліджуваних пацієнтів та імплантатів спостерігали менші показники поширеності периімплан­титу, ніж при аналізі вибірок із кількістю досліджуваних пацієнтів чи імплантатів ≤100 одиниць дослідження. Висновки. Значну варіацію показників поширеності периімплантиту відображено у попередньо опублікованих дослідженнях, вона обумовлена використанням різних діагностичних критеріїв для ідентифікації патології, різним терміном спостереження за результатами імплантації, гетерогенністю досліджуваних вибірок та іншими концептуальними відмінностями у дизайнах проаналізованих досліджень.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
31

Chaplinskaya, Iuliia, and Maxim Kaznacheev. "Ставлення молоді до кіборгізації людського тіла: індивідуальні та політико-психологічні складові." Проблеми політичної психології 24 (December 30, 2021): 293–312. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol24-year2021-82.

Full text
Abstract:
Актуальною для сьогоденного суспільства є тема використання роботизованих протезів та кібернетичних імплантатів, які виправляють фізичні вади та різноманітні функціональні порушення. Різні компанії в даний час розробляють подібні технології не тільки для компенсації фізичних вад, але для збільшення вроджених можливостей людського тіла. Сьогодні тема кіборгізація викликає чимало морально-етичних дилем, що знайшло відображення у багатьох соціально-філософських наукових працях, де увагу зосереджено на етичних та ціннісних сторонах даної проблеми. Суспільне ж визнання та чинники ставлення до цих технологій вивчаються в психологічних дослідженнях значно рідше. Мета. В даній статті розглядається ставлення молодих людей до кібернетичних технологій і їх соціальне прийняття, включаючи ті, в яких використовуються автономні та внутрішньо вбудовані пристрої, а також деякі взаємозв’язки особистісних характеристик респондентів (політичні вподобання, релігійні погляди та особистісна тривожність), які могли б впливати на їх ставленні до кіборгізації людського тіла (як чужого, так і свого власного). Методи і методологія. Для перевірки поставлених у дослідженні гіпотез та виокремлення загальних тенденцій ставлення до теми кіборгізації людського тіла були використані методи кореляційного та частотного аналізів. За результатами дослідження були зроблені такі висновки: по-перше, люди більш позитивно ставляться до кіборгізації людського тіла за медичними показами, ніж заради розширення людських можливостей; по-друге, респонденти більш толерантно ставляться до роботизації чужого тіла, ніж до власного; по-трєте, на ставлення до кіборгізації, як свого тіла, так і чужого тіла, не впливають ані політичні орієнтації респондентів, ані особистісна тривожність людини. На загальне ставлення до такого феномену як кіборгізація людського тіла впливає наявність або відсутність такого фактору як релігійність особистості. Практична значимість результатів полягає у можливому використанні отриманих даних для спрощення як процесу адаптації людей, які використовують кібернетичні імпланти, так і процесу впровадження даних технологій у різні сфери людської діяльності. Оригінальність дослідження полягає у відсутності в українському психологічному, науковому просторі досліджень пов’язаних із вивчення ставлення людей до теми кіборгізації людського тіла. Адже незважаючи на популярність піднятої теми у інших сферах соціально-гуманітарного знання, психологічні дослідження даної теми не знайшли свого поширення. Перспективи досліджень полягають доопрацюванні авторської шкали ставлення до кіборгізації людсьткого тіла.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
32

Черногорський, Д. М., Ю. В. Чепурний, and А. В. Копчак. "ВИВЧЕННЯ БІОМЕХАНІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЕНДОПРОТЕЗІВ ТА ПАЦІЄНТОСПЕЦИФІЧНИХ ІМПЛАНТАТІВ ДЛЯ ЗАМІЩЕННЯ СУБТОТАЛЬНИХ ДЕФЕКТІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ МЕТОДОМ СКІНЧЕННИХ ЕЛЕМЕНТІВ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 112, no. 3 (May 27, 2021): 50–59. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-37-3-50-59.

Full text
Abstract:
Вступ. Заміщення великих дефектів нижньої щелепи залишається актуальною проблемою щелепно-лицевої хірургії, що має важливе медико-соціальне та еконо-мічне значення.Мета дослідження. Вивчити напружено-деформований стан різних типів пацієнто-специфічних титанових імплантатів при заміщенні субтотальних дефектів нижньої щелепи за допомо-гою методу скінченим елементів, оцінити їх жорст-кість та міцність в умовах жувального наванта-ження.Матеріали і методи. Проведене дослідження перед-бачало створення і розрахунок 3 імітаційних комп’ютерних моделей нижньої щелепи із відтворе-ним субтотальним дефектом, який заміщували паці-єнто-специфічними імплантатами/ендопротезами трьох різних типів, моделювання яких проводили від-повідно до протоколів і рекомендацій.Висновки. Таким чином, всі досліджені конструкції пацієнто-специфічних імплантатів забезпечують не-обхідну жорсткість і міцність в умовах пережову-вання м’якої їжі.Для підтвердження отриманих даних водночас необ-хідні подальші порівняльно-механічні та клінічні дос-лідження.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
33

Гончарук-Хомин, М. Ю., А. Т. Кенюк, С. І. Крічфалушій, І. Д. Мельничук, and І. В. Пензелик. "Потенційний вплив особливостей дієти на процес остеоінтеграції дентальних імплантатів." CLINICAL DENTISTRY, no. 2 (August 27, 2021): 15–24. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.2.12326.

Full text
Abstract:
Резюме. В умовах прогресуючої тенденції щодо поширеності виконання процедури дентальної імплантації, необхідним є урахування потреби в індивідуалізації підходів до стоматологічного лікування та аналіз перспективного впливу сукупності пацієнтасоційованих факторів, що являються складовими прогнозу функціонування встановлених внутрішньокісткових опор. Одними із пацієнтасоційованих параметрів, що характеризується потенційно-значимим впливом на прогноз остеоінтеграції, залишаються особливості метаболізму та дієти, які за даними літератури, можуть бути пов’язані із відповідними змінами у структурі кісткової тканини. Мета дослідження – проаналізувати особливості потенційного впливу параметрів харчування, дієти та специфіки метаболізму, асоційованої з ними, на процес остеоінтеграції та подальшого функціонування дентальних імплантатів за даними експериментальних, ретроспективних, клінічних та оглядових досліджень. Матеріали і методи. Дизайн дослідження носив ретроспективний характер з проведенням аналітичного опрацювання даних, відібраних із таргетносформованої вибірки релевантних публікацій. Формування та укомплектування первинної сукупності наукових робіт, що підлягали подальшому опрацюванню згідно з принципами контент-аналізу, проводилося з використанням пошукової системи Google Scholar (https://scholar.google.com/) та бази даних PubMed (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/) із застосуванням відповідних ключових слів («dental implant», «diet», «nutrition», «vitamin», «fat intake», «protein intake») та Mesh-термінів. Результати досліджень та їх обговорення. В якості цільових для деталізованого контент-аналізу було відібрано 20 наукових публікацій: з яких 5 представляли результати оглядів, 10 – результати експериментальних лабораторних досліджень на тваринних моделях, 2 – презентації клінічних випадків, 2 – ретроспективні дослідження, 1 – рандомізоване контрольоване дослідження. Аналіз літературних даних, що стосувалися впливу дієти на стан кісткової тканини щелеп, засвідчив доцільність реалізації моніторингу споживання їжі серед пацієнтів, які проходять стоматологічне лікування, і при цьому характеризуються наявністю різного роду місцевих та системних порушень у структурі кісткової тканини. Крім того, вчасна та адекватна корекція дієти після проведення імплантологічних та пародонтологічних втручань, а також на різних етапах подальшої реабілітації сприяє підвищенню показників інтегрального критерію якості життя стоматологічних пацієнтів. Висновки. За даними експериментальних досліджень зміни ліпідного (перенасичення) та білкового (дефіцит) обміну спровоковані дієтою та харчуванням можна розцінювати як такі, що контрибутивно можуть негативно впливати на процес остеоінтеграції дентальних імплантатів, проте лише за умов урахування тривалості та інтенсивності експозиції провокуючих факторів та індивідуально-детермінованих параметрів метаболізму, а також при застосуванні відповідних специфічних лабораторних та інструментальних методів дослідження.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
34

Черный, Вадим, Наталья Полищук, and Дмитрий Кирик. "МИКРОБИОЛОГИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ ПЕРСПЕКТИВ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ МАГНИЕВОГО СПЛАВА, ЛЕГИРОВАННОГО СЕРЕБРОМ, В ХИРУРГИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ." SWorldJournal, no. 07-03 (March 31, 2018): 22–27. http://dx.doi.org/10.30888/2663-5712.2021-07-03-025.

Full text
Abstract:
Сучасна хірургічна практика вимагає використання медичних матеріалів, які б могли попереджувати розвиток гнійно-запальних інфекційних станів поля операційного втручання. Перспективним напрямком є застосування в якості імплантатів або шовного матеріалу маг
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
35

Черный, Вадим, Наталья Полищук, and Дмитрий Кирик. "МИКРОБИОЛОГИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ ПЕРСПЕКТИВ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ МАГНИЕВОГО СПЛАВА, ЛЕГИРОВАННОГО СЕРЕБРОМ, В ХИРУРГИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ." SWorldJournal, no. 07-03 (March 31, 2018): 22–27. http://dx.doi.org/10.30888/2410-6615.2020-07-03-025.

Full text
Abstract:
Сучасна хірургічна практика вимагає використання медичних матеріалів, які б могли попереджувати розвиток гнійно-запальних інфекційних станів поля операційного втручання. Перспективним напрямком є застосування в якості імплантатів або шовного матеріалу маг
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
36

Feleshtinsky, Ya P., and A. V. Kokhanevich. "Оптимізація фіксації сітчастого імплантату при трансабдомінальній преперитонеальній алопластиці у хворих на пахвинну грижу." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 1 (March 25, 2019): 5–9. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.1.9903.

Full text
Abstract:
Мета роботи: підвищити ефективність трансабдомінальної преперитонеальної алопластики (ТАРР) у хворих на пахвинну грижу шляхом оптимізації фіксації сітчастого імплантату. Матеріали і методи. За період від 2010 по 2017 р. прооперовано 178 хворих на пахвинну грижу з використанням класичної та удосконаленої ТАРР. Залежно від методики ТАРР хворих розділили на дві групи. У І групі (89 хворих) виконували класичну методику ТАРР. В ІІ групі (89 хворих) за розробленим нами способом ТАРР із комбінованою фіксацією сітчастого імлантату (патент на корисну модель №113997 від 27.02.2017р.). Результати досліджень та їх обговорення. Безпосередні результати показали: у 6 хворих (6,7 %) І групи спостерігався виражений післяопераційний біль, в ІІ групі в 1 хворого (1,1 %). У хворих І групи серома передочеревинного простору пахвинної ділянки виникла – у 5 пацієнтів (5,6 %), у ІІ групі – у 4 пацієнтів (4,5 %). Гематома калитки у І групі спостерігалася у 2 хворих (2,2 %), а у ІІ групі – у 3 пацієнтів (3,4 %). Віддаленні результати лікування: І група (81 хворий) – хронічний післяопераційний пахвинний біль спостерігався у 5 (6,1%), ІІ група (82 хворих) – у 2 (2,73 %). У 7 (8,6 %) хворих І групи (81 хворий) виявлено рецидив пахвинної грижі. ІІ група (82 хворих) – рецидив пахвинної грижі виявлено в одного хворого (1,2 %).
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
37

Бенедикт, В. В., and В. Р. Лісовський. "Безнатяжна модифікація герніопластики Десарда." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 2 (August 27, 2021): 100–102. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.2.12306.

Full text
Abstract:
У статті наведено приклад розробленого та клінічно імплементованого способу хірургічного лікування пахових гриж, що заснований на концепції “tension-free”. В основу даної модифікації ліг відомий спосіб герніопластики за Десардом як один з найбільш фізіологічних та адаптованих до анатомії пахової ділянки. Дана модифікація дає можливість формувати укріплену задню стінку пахового каналу без натягу тканин, а також передбачає додаткову фіксацію сітчастого імплантату до задньої стінки, що ще більше знижує ризик розвитку рецидиву. Таким чином, її можна застосовувати в пацієнтів різних вікових груп.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
38

Feleshtynsky, Ya P., A. A. Shtaier, V. F. Vatamaniuk, and A. V. Kokhanevych. "Особливості ТАРР при рецидивах пахвинної грижі після операції Ліхтенштейна." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 2 (January 20, 2020): 11–14. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.2.10757.

Full text
Abstract:
Мета роботи: покращення результатів лікування хворих із рецидивом пахвинних гриж після операції Ліхтенштейна. Матеріали і методи. Проведено аналіз хірургічного лікування 105 пацієнтів із рецидивною пахвинною грижею після операції Ліхтенштейна. Всі хворі були чоловіки. У 31 (29,5 %) хворого рецидив виник через 3 місяці після первинної пластики, після 6 міс. – у 59 (52,3 %), після 12 – у 19 (18 %), 26 хворих (24,7 %) мали супутню патологію. В першій групі 52 пацієнтам виконувалось класична ТАРР. Під загальним знеболенням накладали карбоксиперитонеум, встановлювали 3 троакари, основний етап ТАРР, розрізання парієтальної очеревини над пахвинними ямками, після чого преперитонеально встановлювали сітку 10×12 см, з наступною фіксацією її до зв’язки Купера і м’язів черевної стінки. В другій групі – 53 хворі – виконували удосконалену ТАРР. Суть удосконалення – додаткова мобілізація верхнього клаптя парієтальної очеревини краніально на 3-4 см, заводилась ширша сітка 15×15 см. Комбінована фіксація імплантату герніостеплером і клейова фіксація клеєм Сульфакрилат. Результати досліджень та їх обговорення. В першій групі, у 5 хворих (9,6 %), були сероми на стороні герніопластики. В більш пізньому періоді хворі спостерігались у строках 6, 24 та 36 місяців. Так, у 4 (7,7 %) було діагностовано хронічний пахвинний біль. Повторний рецидив спостерігали в 5 (9,6 %). В другій групі сероми – у 6 (11,3 %) хворих, у 3 (5,6 %) хворих діагностований хронічний пахвинний, повторний рецидив 1 (2 %). Використання удосконаленої ТАРР, порівняно з класичною методикою, при рецидивах пахвинної грижі після операції Ліхтенштейна, за рахунок використання більшого сітчастого імплантату 15×15 см та його клейова фіксація по нижньому краю сприяють зменшенню частоти повторного рецидиву з 9 до 2 %.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
39

Barbe, A. M., A. M. Berbets, and O. M. Yuzko. "ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ЕНДОМЕТРІОЗУ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ АГОНІСТА ДОФАМІНОВИХ РЕЦЕПТОРІВ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 20, 2019): 75–82. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10372.

Full text
Abstract:
Ендометріоз – це хронічний доброякісний гормонозалежний стан, при якому за межами слизової оболонки матки відбувається розростання тканини, за морфологічними та функціональними властивостями ідентичної ендометрію. Одним із перспективних напрямків консервативного лікування зовнішнього генітального ендометріозу є пригнічення ангіонеогенезу шляхом застосування агоністів дофаміну. Мета – визначення ефективності застосування агоністів дофаміну на експериментальній моделі ендометріозу на самках білих щурів. Матеріал і методи. 21 особина статевозрілих нелінійних білих щурів Rattus Norvegicus Wistar жіночої статі масою 170–200 г, макроскопічне та гістологічне дослідження ендометріоїдних уражень. Особини були рандомізовано поділені на контрольну (20 щурів) та дослідну групу (21 щур). Результати. При визначенні типів уражень отримані такі дані: у 72,5 % не визначено кістозних структур у місцях автотрансплантованих імплантів або визначено дрібні карункулярні структури без ознак розвитку, у 17,5 % визначено кісти з прозорим вмістом на місці імплантів, а у 10 % визначено кісти з мутним вмістом. При мікроскопічному дослідженні ендометріоїдних уражень у групі тварин, яким застосували каберголін, спостерігали сплющений залозистий секретуючий епітелій. При проведенні порівняльного аналізу морфометричних показників у даної групи тварин, порівняно із контрольною, визначено, що висота епітеліоцитів (18,06 мкм проти 50,01 мкм), висота секреторного полюсу епітеліоцитів (4,83 мкм проти 16,3 мкм) та площа ядра (18,71 мкм2 проти 76,27 мкм2) були достовірно меншими (p<0,0001), ніж у контрольній групі. Натомість, відносна щільність ядра у групі досліду була вищою (93,65 проти 84,92), ніж у контролі (p<0,05). Висновки. Застосування каберголіну у щурів із індукованим експериментальним ендометріозом у дозі 0,03 мг/кг маси тіла протягом 14 днів привело до достовірного зменшення утворення кістоподібних утворень на місці імплантів, зменшення макроскопічних розмірів та об’єму уражень, зменшення розмірів епітеліоцитів та їх активності.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
40

Gertsen, G. I., and G. G. Bilonozhkin. "Клінічні результати остеосинтезу навколо- та внутрішньосуглобових переломів кісток різними видами імплантатів." TRAUMA 14, no. 6 (November 1, 2013): 99–101. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.6.14.2013.87836.

Full text
Abstract:
Клінічні спостереження охоплюють пацієнтів різних вікових груп із навколо- та внутрішньосуглобовими переломами кісток, яким виконаний остеосинтез різними імплантатами в клініках травматології та ортопедії клінічних лікарень № 6 та 8 м. Києва (бази кафедри ортопедії та травматології № 1 НМАПО імені П.Л. Шупика) з 2008 по 2013 рік. Усього під спостереженням перебувало 328 хворих із навколо- та внутрішньосуглобовими переломами кісток, яким виконувались різні варіанти металоостеосинтезу залежно від локалізації, характеру перелому за класифікацією АО, статі та віку.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
41

Got, S. R., M. M. Uhryn, T. G. Gutor, and O. L. Bondarchuk. "Інтенсивність утворення біоплівки на титанових опорних елементах імплантатів на прикладі полімеразної ланцюгової реакції у реальному часі та бактеріальних посівів." Clinical Dentistry, no. 4 (January 24, 2019): 63–68. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2018.4.9345.

Full text
Abstract:
Титан володіє унікальним поєднанням міцності, легкої ваги та біосумісності, завдяки чому опорні елементи імплантатів (абатменти) з цього матеріалу є вибором №1 при заміщенні бічних дефектів. Характеристики поверхні абатмента, що включають хімічний склад, вільну поверхневу енергію (SFE) та жорсткість, впливають на утворення біоплівки, яка є основним фактором виникнення періімплантитів. Періімплантні ділянки колонізуються тими самими бактеріями, що й спричиняють пародонтальні захворювання, а саме: A. actinomycetemcomitans, P. gingivalis, T. forsythensis, P. intermedia. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) в реальному часі може здійснити пряму ідентифікацію цих пародонтопатогенів за рахунок визначення кількісного вмісту специфічного фрагмента ДНК у зразках. Мета дослідження – вивчити інтенсивність утворення біоплівки на титанових опорних елементах імплантатів на прикладі полімеразної ланцюгової реакціїї у реальному часі та бактеріальних посівів. Матеріали і методи. У досліді взяли участь 14 пацієнтів, які проходили лікування в Центрі стоматологічної імплантації та протезування ММ». Кожному із них проводили дентальну імплантацію та встановлювали титанові опорні елементи імплантатів (абатменти). Дослідження проходило у 3 етапи, де при кожному візиті проводили полімеразну ланцюгову реакцію в реальному часі та бактеріального посіви. При першому візиті забір матеріалу виконували навколо зуба за тиждень перед встановленням опорних елементів імплантатів. На другому візиті забір матеріалу проводили навколо титанових абатментів. Третій візит відбувався через 3 місяці після встановлення абатментів. Результати досліджень та їх обговорення. У дослідженні було проведено 42 тести ПЛР у реальному часі та 42 бактеріологічних посіви. Реєстрацію та облік результатів ПЛР виконували автоматично програмним забезпеченням RealTime_PCR. Інтерпритацію результатів проводили згідно зі стандартною таблицею кількості мікроорганізмів у біотопі пародонтальної кишені (LgГЕ/зразок). Відповідно до даної таблиці у біотопі пародонтальної кишені (LgГЕ/зразок) в 3 пацієнтів перевищували показники загальної бактеріальної маси ПЛР навколо титанових абатментів на другому етапі (другий візит), в одного з цих пацієнтів також була перевищена норма кількості P. gingivalis та Tr. denticola. На третьому етапі дослідження (третій візит) 5 пацієнтів мали перевищення показників загальної бактеріальної маси ПЛР, в одного з них додатково ідентифікували перевищення норми кількості T. forsythensis. Результати подані у вигляді середнього значення показників (M±SE) та відсотка±похибки відсотка, тобто відсотка виявлених мікроорганізмів. Висновки. Результати дослідження показали перевищення показників загальної бактеріальної маси ПЛР навколо титанових абатментів другому етапі дослідження (другий візит) у 3 пацієнтів та на третьому етапі (третій візит) – у 5 осіб. Найвище середнє значення та найбільший відсоток виявлення був у P. gingivalis, що є ключовим пародонтопатогеном «червоного» комплексу. Однак норма кількості P. gingivalis навколо титанових опорних елементів перевищувала лише в одного суб’єкта дослідження. Такі результати підтверджують, що титан є надійним матеріалом для заміщення дефектів зубів у бічних ділянках.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
42

Сапальов, С. О. "КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ ВИДІВ ПРОТЕЗУВАННЯ БЕЗЗУБОЇ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТИПУ ЇЇ АТРОФІЇ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 114, no. 1 (October 6, 2021): 24–30. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-39-1-24-30.

Full text
Abstract:
В статті представлені результати порівняльного клініко-функціонального дослідження ефективності протезування 300 хворих з повною відсутністю зубів на нижній щелепі в залежності від типу її атрофії та виду фіксації протезу (за рахунок клапану, що за-микає, або завдяки фіксації на локатор- та бол-абатментах). Встановлено, що застосування «класи-чних» повних знімних конструкцій найбільш ефектив-но при І типі нижніх беззубих щелеп, коли за умови задовільної функції зубних протезів вдається запобі-гти прогресуючій атрофії кісткової тканини протез-ного ложа. Тоді як подібний клінічний ефект при ІІ, ІІІ та ІV типах можливий лише завдяки додатковій механічній фіксації протезів з опорою на імпланта-ти. Отримані дані відповідають результатам попе-редніх досліджень напружено-деформованих станів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
43

Alexeyeva, T. A., I. V. Gomolyako, Ya I. Gryshchuk, O. M. Lazarenko, and Yu O. Furmanov. "Удосконалення приживлення алотрансплантатів при герніопластиці методом індивідуальної наноадаптації поверхні імплантатів (експериментальне дослідження)." EMERGENCY MEDICINE, no. 3.50 (August 1, 2013): 146–49. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.3.50.2013.89656.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
44

Savvova, O. V., O. V. Babich, and O. I. Fesenko. "Методологічний підхід до розробки біоактивних резорбційних склокерамічних матеріалів для кісткового ендопротезування." Кераміка: наука і життя, no. 3(40) (October 16, 2018): 14–22. http://dx.doi.org/10.26909/csl.3.2018.2.

Full text
Abstract:
Визначена актуальність створення інноваційних резорбційних біосумісних склокерамічних матеріалів для кісткового ендопротезування з високими механічними властивостями та значним рівнем біоактивності на основі кальційсилікофосфатних стекол. Розроблено методологічний підхід до розробки біоактивних резорбційних склокерамічних матеріалів для кісткового ендопротезування. Теоретично обґрунтовано напрямки одержання біосумісних неорганічних матеріалів для заміщення дефектів кісткової тканини та основні принципи їх створення. Встановлено комплекс сучасних взаємодоповнюючих методів дослідження необхідних для визначення основних фізико-хімічних та експлуатаційних властивостей даних матеріалів. Визначено особливості проектування складів та структури склокерамічних матеріалів для кісткового ендопротезування та комплекс необхідних експлуатаційних властивостей. Розроблено біоактивні склокерамічні матеріали на основі кальційсилікофосфатних стекол, які характеризуються оптимальними фізико-хімічними, медикобіологічними властивостями та можуть бути використані як імплантати для заміни статично та динамічно навантажених ділянок кістки у щелепно-лицевій хірургії.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
45

Bilonozhkin, G. G. "Клінічні результати одновиросткового ендопротезування колінного суглоба при медіальному остеоартрозі." TRAUMA 15, no. 3 (May 1, 2014): 50–55. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.3.15.2014.81621.

Full text
Abstract:
У роботі наведені результати одновиросткового ендопротезування при медіальному остеоартрозі колінного суглоба у 48 пацієнтів (54 суглоба), середній вік — 64 роки. Оперативні втручання виконувались з використанням імплантатів Oxford (фаза 3). При вивченні результатів до 5 років після операції відмінні результати за шкалою Міжнародної асоціації колінного суглоба отримані в 69,2 % випадків, хороші — у 30,8 %. З урахуванням суворих показань до операції одновиросткового ендопротезування колінного суглоба її малоінвазивна техніка є органозберігаючою, скорочує терміни реабілітації пацієнтів, дозволяє досягти сприятливих функціональних результатів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
46

Demkovych, A. E., M. O. Dmitriev, S. S. Polishchuk, and M. M. Yakymchuk. "Сучасні методи лікування перімплантиту." Clinical Dentistry, no. 1 (July 1, 2020): 43–51. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.1.11220.

Full text
Abstract:
У статті викладено сучасні дані щодо лікування периімплантиту, що ставить під загрозу результат реставрації з опорою на імплантати. Тому вивчення різноманітних методів лікування периімплантиту є актуальною медико-соціальною проблемою сучасного суспільства. Мета дослідження – на основі аналізу даних літератури визначити найбільш значущі способи корекції периімплантиту та провести їх систематизацію. Матеріали і методи. У дослідженні було використано методи структурно-логічного, бібліосемантичного та аналітичного аналізів літературних джерел. Результати досліджень та їх обговорення. У статті проаналізовано та опрацьовано джерела науково-медичної інформації, що стосуються лікування периімплантиту. Висновки. Способи корекції периімплантиту поділяються на нехірургічні та власне хірургічні. Перед хірургічним потрібно провести нехірургічне лікування, що базується в основному на проведенні періодичних курсів професійної гігієни і використанні місцевої антибактеріальної терапії засобами, що містять хлоргексидин або антибіотики. Перспективними методами корекції периімплантиту є використання лазера та піскоструменевого оброблення.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
47

Bondarchuk, О., V. Kishchuk, О. Melnykov, М. Tymchenko, and N. Didyk. "The immune status of patients with frontal bone trauma with implant SYNTEKIST used in surgical treatment." Oftalmologicheskii Zhurnal 81, no. 4 (August 13, 2019): 38–42. http://dx.doi.org/10.31288/oftalmolzh201943842.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
48

Omel’chuk, A. О., I. M. Yudenkova, M. F. Zakharchenko, and A. V. Bliznyuk. "Electropolishing of Stainless Steel Implants for Stable Functional Osteosynthesis." Nauka ta innovacii 12, no. 1 (February 20, 2016): 41–60. http://dx.doi.org/10.15407/scin12.01.041.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
49

Rybak, V. A., and A. V. Kopchak. "Сучасні можливості та перспективи застосування CAD/CAM технології в лікуванні хворих із дефектами і деформаціями кісток лицевого черепа." TRAUMA 16, no. 3 (July 7, 2015): 71–78. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.3.16.2015.80235.

Full text
Abstract:
У статті наведений досвід клінічного застосування CAD/CAM технології в лікуванні пацієнтів iз тяжкими формами дефектів та деформацій щелепно-лицевої ділянки. Обговорюються можливості інтраопераційного використання стереолітографічних моделей і навігаційних хірургічних шаблонів для надання оптимальної форми і розміру кістковим автотрансплантатам, а також переваги і недоліки сітчастих титанових імплантатів із індивідуалізованими параметрами при заміщенні великих за розміром дефектів лицевого і мозкового черепа. Установлено високу ефективність застосування СAD/CAM технології у лікуванні пацієнтів цієї категорії, водночас визначені обмеження методу, що вимагають диференційованого підходу до вибору способу операції та засобів для її здійснення.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
50

Obukhova, N., and T. Dudchenko. ""Features of cochlear implantation and methods of auditory rehabilitation of children with cochlear implant"." Actual problems of the correctional education (pedagogical sciences) 2, no. 16 (October 1, 2020): 201–13. http://dx.doi.org/10.32626/2413-2578.2020-16.201-213.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!

To the bibliography