To see the other types of publications on this topic, follow the link: Індекс людського розвитку.
Journal articles on the topic 'Індекс людського розвитку'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Індекс людського розвитку.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Носач, Лариса, та Юлія Кузнєцова. "ОЦІНКА РІВНЯ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ НА ОСНОВІ ІНДЕКСУ ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ". Молодий вчений, № 12 (100) (30 грудня 2021): 278–82. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-56.
Full textAbstract:
У статті розглянуто поняття «інвестиції у людський капітал» та визначено їх узагальнену класифікацію. Обґрунтовано важливість інвестицій в людський капітал на сучасному етапі. Охарактеризовано поняття «індекс людського розвитку» за його основними складовими: ВНД, рівень освіти в країні та тривалість життя. Проаналізовано методологію розрахунку та підходи до визначення індексу людського розвитку та його рівні. Розраховано даний показник для країн з дуже високим, низьким рівнем та окремо для України. Визначено причини нерівності за рівнем людського розвитку. На основі статистичних даних, використовуючи лінію тренду, визначено прогнозні значення індексу людського розвитку на майбутні роки.
2
Akilina, Olena, and Alla Panchenko. "IMPACT OF HIGHER EDUCATION ON HUMAN CAPITAL FORMATION IN UKRAINE: ASSESSMENT OF EDUCATIONAL REFORMS." B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 52, no. 2 (2023): 78–85. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2023-2-52-78-85.
Full textAbstract:
У статті аргументовано проблему розвитку людського капіталу, що значною мірою впливає на добробут країн, соціальний та економічний прогрес через індекс людського розвитку, зокрема освітнього його складника. Виокремлено показники якості освіти в Україні, окреслено ступінь надмірного охоплення населення вищою освітою, проаналізовано значні затрати на її забезпечення. Здійснено порівняльний аналіз освітнього складника індексу людського розвитку України та високорозвинених країн – Норвегії, Ірландії, Австралії, Туреччини. Проаналізовано роль освітніх реформ задля забезпечення якості освітніх послуг, що є основою формування освітнього складника людського розвитку. Аналіз здійснено на основі базової концепції управління якістю, розробленої Е. Демінгом. Підсумовуючи результати аналізу освітніх реформ за критеріями Демінга, автори дійшли висновку, що більше успішних прикладів можна простежити на локальному рівні, забезпеченому автономією вишів, ніж на загальнодержавному. Причиною цього є реалізація хибних напрямів освітньої політики. Доведено, що варто зберігати традиції академічної освіти та спрямовувати їх на формування критичного мислення, сучасних світоглядних орієнтирів випускників вищої школи.
3
Омельяненко, В. А., І. Ю. Підоричева та О. М. Омельяненко. "ІНФРАСТРУКТУРНА СКЛАДОВА РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ЛОКАЛЬНИХ СПІЛЬНОТ". Цифрова економіка та економічна безпека, № 1 (10) (29 січня 2024): 38–45. http://dx.doi.org/10.32782/dees.10-7.
Full textAbstract:
Інфраструктурна складова інтелектуального капіталу локальних спільнот має критичне значення для формування сприятливого середовища, яке підтримує розвиток людських ресурсів, забезпечує привабливість території та стимулює інновації. Інфраструктуру розглянуто як сукупність галузей, що функціонують на певній території та створюють умови для комфортного життя та успішної трудової діяльності людини. Дослідження інфраструктурних особливостей на локальному рівні дає змогу виявити обмеження та можливості для підвищення рівня інтелектуального капіталу та забезпечення сталого розвитку громад (міських, сільських і селищних). Обґрунтувано роль та можливості інфраструктурної складової інтелектуального капіталу локальних спільнот в забезпеченні сталого розвитку територій. Визначено переваги територіального підходу при розкритті впливу інфраструктурної складової на розвиток інтелектуального капіталу територій. Особливу увагу приділено людському капіталу в забезпеченні розвитку інтелектуального потенціалу територій. Проаналізовано вплив різних типів інфраструктури, починаючи від базової та закінчуючи цифровою, на індекс людського капіталу за регіонами світу. Розглянуто досвід ЄС щодо запровадження цифрової освіти як ключового інструменту розвитку людського капіталу у сучасну епоху цифрових трансформацій.
4
Красностанова, Н. Е., та Т. А. Якименко. "ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ В КОНТЕКСТІ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ". Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична., № 37 (8 травня 2023): 48–55. https://doi.org/10.5281/zenodo.7907758.
Full textAbstract:
У статті досліджено особливості формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку. Виявлено проблеми сучасних тенденцій формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку в Україні на сучасному етапі. Стійкий економічний розвиток країни, відповідно до сформованих положень економічної теорії, заснований на розвитку чотирьох факторів: людського та фізичного капіталу, природних ресурсів та технологій. При збалансованості розвитку та взаємної інтеграції цих факторів у всі сфери економіки та суспільного життя можливий перехід на інноваційний розвиток економіки та забезпечення сталого зростання. Відзначено, що індекс людського капіталу коливається від 0 до 1 і вимірюється з точки зору продуктивності наступного покоління робітників відносно еталону повної освіти та повного здоров’я. Економіка, в якій дитина, яка народилася сьогодні, може розраховувати на повну освіту та повне здоров’я, отримає значення 1 в індексі. Нижня та верхня межі вказують на діапазон невизначеності навколо значення HCI для економіки кожної країни. Наголошено, що для забезпечення розвитку та впровадження інноваційних процесів на всіх рівнях ієрархії від національних та регіональних інноваційних систем до рівня конкретного підприємства необхідна розробка та формування «інноваційної економіки» на всіх розглянутих рівнях розвитку інновацій Обґрунтовано напрями вдосконалення сучасних тенденцій формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку.
5
Рудь, Н. Т. "ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНУ: УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМ КАПІТАЛОМ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка", № 19(75) (29 грудня 2022): 225–35. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2022-19(75)-27.
Full textAbstract:
В статті відзначено, що регіони України мають свої особливості в соціально-економічному розвитку. Показана необхідність розробки підходу до управління людським капіталом в регіоні, здатного враховувати особливості економіки регіону, метою якого є розвиток необхідного рівня людського капіталу для потреб інноваційної економіки.
 Вивчення досвіду сучасних лідерів інновацій показало, що в Україні рівень сприйняття людиною і суспільством в цілому інноваційних перетворень в економіці є недостатнім. Вважаємо необхідним управління людським капіталом в інтересах інноваційного розвитку регіону розглядати нерозривно на мікро- і мезорівнях.
 Світовим банком у 2004 році запропонований Індекс знань (IЗ), який вимірює здатність країни створювати, приймати і поширювати знання і є показником загального потенціалу розвитку знань в тій чи іншій країні. Наведено складові субіндекси індексу знань і на основі індикаторів за 2019 рік виявлено місце України в розвитку економіки знань.
 Удосконалено порядок розрахунку «Індексу знань», який дозволяє враховувати регіональні особливості кадрового науково-дослідного потенціалу регіону та вкладу регіону в інноваційний розвиток економіки України. Запропоновано механізм впровадження моделі управління людським капіталом в інтересах інноваційного розвитку регіону
6
Вороненко, В. І., О. В. Кубатко, В. О. Любчак та Н. Л. Барченко. "ЦИФРОВИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ ТА ЄС: ГЛОБАЛЬНИЙ ІНДЕКС ІННОВАЦІЙ". Трансформаційна економіка, № 1 (10) (28 лютого 2025): 12–19. https://doi.org/10.32782/2786-8141/2025-10-2.
Full textAbstract:
Стаття присвячена визначенню місця України серед європейських країн за рівнем інновацій у контексті цифрового розвитку, а також виявлення країн ЄС, досвід яких можна використати для покращення інноваційного розвитку економіки України. Актуальність теми обумовлена необхідністю прискорення цифрової трансформації для підвищення конкурентоспроможності та добробуту населення. Методика дослідження включає аналіз міжнародних рейтингів, кластерний аналіз та порівняння показників цифрового розвитку. Результати дослідження показали, що Україна має потенціал для покращення показників цифровізації, особливо у сфері людського капіталу, але потребує вдосконалення управління та впливу цифрових технологій. Практична цінність полягає у наданні рекомендацій щодо орієнтації на досвід країн ЄС для ефективної цифрової трансформації економіки України.
7
Ковальська, Любов. "МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО АНАЛІЗУ ТА ОЦІНКИ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ". Економічний форум 1, № 4 (2022): 152–57. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-4-19.
Full textAbstract:
У статті проведено дослідження, що стосуються розробки методичного підходу до аналізу та оцінки міжнародної конкурентоспроможності України. Досліджено рівні конкурентоспроможності (конкурентоспроможність продукції, підприємства, галузі, регіону, національної економіки та міжнародна конкурентоспроможність). Розглянуто існуючі підходи до оцінки міжнародної конкурентоспроможності країни. Обгрунтовано, що найбільш впливовими визнано дослідження міжнародної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму, Міжнародного інституту менеджменту та розвитку та Міжнародного інституту управління розвитком. Також з’ясовано, що відомими є такі методики, як індекс розвитку людського потенціалу (Human Development Index, HDI), Глобальний індекс миру (Global Peace Index, GPI), Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI), Індекс глобалізації (Index of Globalization), Індекс легкості ведення бізнесу (Ease of doing business Index), Індекс свободи преси (Press Freedom Index, PFI), Індекс економічної свободи (Index of Economic Freedom). Розроблено авторську методику аналізу та оцінки міжнародної конкурентоспроможності країни, яка містить п’ять етапів: 1. Визначення мети, об’єкту та завдань оцінки міжнародної конкурентоспроможності. 2. Формування інформаційної бази оцінки міжнародної конкурентоспроможності. 3. Вибір методів та напрямів оцінки міжнародної конкурентоспроможності. 4. Вибір системи показників оцінки міжнародної конкурентоспроможності. 5. Комплексна оцінка міжнародної конкурентоспроможності. Обґрунтовано, що запропонований методичний підхід дозволить оцінити рівень міжнародної конкурентоспроможності України, виявити її конкурентні переваги, а також проблеми, які потребують вирішення як у поточному, так і перспективному періодах.
8
Dluhopolskyi, Oleksandr, та Yuliia Karpynska. "РОЛЬ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ І ПОКАЗНИКИ ЙОГО ОЦІНКИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (2020): 217–28. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0220.
Full textAbstract:
На теперішньому етапі розвитку суспільства існування економіки неможливо уявити без акумуляції та розвитку людського капіталу, оскільки в процесі появи та формування висококваліфікованого прошарку працівників, здатних приймати інноваційні рішення, керувати, використовувати знання іноземних мов і з’являється необхідність глибинного вивчення цього явища. В процесі дослідження здійснено оцінку ефективності використання людського капіталу як вектора піднесення економіки України. Оскільки економіка не стоїть на місці і постійно висуваються нові вимоги до роботи працівників, необхідно на перманентній основі накопичувати та розвивати людський капітал за допомогою навчання (lifelong learning), що у свою чергу, призведе до виходу вітчизняної економіки на стрімке на ефективне економічне зростання. На основі аналізу робіт представників класичної політичної економії, неокласичної та інституціональної теорій визначено передумови формування людського капіталу як наукової концепції. Зроблено оцінку якості людського капіталу України, яка вимірюється рівнем життя, грамотності, освіченості і довголіття населення і продукування ВНД на душу населення. Наголошено на необхідності створення умов для безперебійного підвищення рівня розвитку людського капіталу. Здійснено оцінку рівня розвитку та ефективності використання людського капіталу на основі таких показників: індекс продуктивності праці, частка високотехнологічних і наукомістких галузей у ВВП, приріст числа високопродуктивних місць, інноваційна активність організацій, частка внутрішніх витрат на дослідження і розробки у ВВП, коефіцієнт винахідницької активності. Отримані результати оцінки дозволять виявити проблеми у формуванні та використанні людського капіталу та визначити основні напрямки та необхідні умови для підвищення вкладу людського капіталу в економіку.
9
Холявчук, Д.І., та Д.І. Шкаєва. "Динаміка людського розвитку України на тлі глобальних кліматичних змін". Наукові записки Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка. Географічні науки 2, № 2 (2021): 124–42. https://doi.org/10.5281/zenodo.4782633.
Full textAbstract:
У статті аналізується динаміка людського розвитку у розрізі адміністративних областей України упродовж 2004-2019 рр. Визначені основні просторо-часові особливості розподілу значень індексу людського розвитку та його компонент. За допомогою кластерного аналізу визначені області із однотипним розподілом значень ІЛР. На підставі визначених особливостей ідентифіковано найвразливіші регіони за соціально-економічним та фізико-географічним районуванням Інтерпретовані кліматичні зміни для регіонів з різним рівнем людського розвитку та його динаміки. Визначено, що до найнестабільніших регіонів відносно до динаміки ІЛР та кліматичної мінливості належать області у межах Українських Карпат та південностепової підзони. На підставі кліматичних прогнозів глобальних і регіональних моделей ідентифіковано можливі наслідки глобальних кліматичних змін на соціальну і економічну складову розвитку українського суспільства.
10
Вдовин, М. Л., та Х. В. Сухович. "ПОКАЗНИКИ ДОБРОБУТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ТА ІНШИХ КРАЇН СВІТУ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ". Трансформаційна економіка, № 3 (08) (30 вересня 2024): 13–18. http://dx.doi.org/10.32782/2786-8141/2024-8-2.
Full textAbstract:
У дослідженні визначено головні показники, які характеризують добробут населення, зокрема валовий внутрішній продукт на 1 особу, індекс споживчих цін, рівень безробіття, індекс людського розвитку. Здійснено порівняльний аналіз показників добробуту населення України, Молдови, Польщі, Чехії, Німеччини, Франції, Китаю та США у 2012 та 2022 рр. Обґрунтовано вибір країн щодо компаративного аналізу. Візуалізовано показники добробуту населення країн, обраних для аналізу. Здійснено аналіз динаміки часових рядів за показником ВВП обраних країн світу за паритетом купівельної спроможності у 2010-2022 роках. Описано інфляційні процеси в України протягом останніх років. Оцінено рівень безробіття України та інших країн світу, зокрема пояснено причини зміни рівня безробіття в Україні через вторгнення країни- агресора росії на територію нашої держави, і як наслідок припинення діяльності багатьох суб’єктів бізнесу через бойові дії. Також зазначено, що велика частка населення України є внутрішньо переміщеними особами, яким складніше працевлаштуватись. Крім того, за допомогою стовпчикової діаграми візуалізовано показники людського розвитку країн, які є одними з інтегрованих показників рівня добробуту і включають в себе інформацію про тривалість життя, рівень знань та дохід на 1 особу. Наголошено на важливості забезпечення інформацією про стан показників рівня життя населення, а також виділено умовні етапи збору інформації про добробут населення. У статті також здійснено спробу виявлення причин низького рівня добробуту населення певних країн. Виокремлено проблеми проведення ефективної підтримуючої політики держави, яка зможе нівелювати або хоча б мінімізувати негативний вплив війни на якісні та матеріальні визначники рівня життя населення. Описано необхідність вжиття відповідних заходів для покращення рівня добробуту населення країн. Цінність дослідження полягає у співставленні показників добробуту населення, таких як ВВП, ІСЦ, рівня людського розвитку різних країн світу для з’ясування позиції України для подальшої розробки плану економічного розвитку особливо у період післявоєнного відновлення.
11
Гудима, Олег, Анастасія Гудима та Катерина Зінченко. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН НА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ ОКРЕМОЇ КРАЇНИ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 2-3 (7 квітня 2021): 125–30. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.025.
Full textAbstract:
У статті розглядається питання виявлення закономірностей між розвитком міжнародних відносин і економічним зростанням держав. Розглянуто три європейські країни, які входять в Європейський Союз та проаналізовано економічні показники: валовий внутрішній продукт в розрахунку на душу населення та індекс людського розвитку у порівнянні в період до вступу в Європейський Союз та станом на 2017 рік. За результатами проведеного аналізу статистичних даних, на основі теорії неолібералізму, було визначено що для суттєвого підвищення добробуту громадян окремо взятої країни необхідно суттєво підвищувати міжнародну активність. На основі виявлених закономірностей здійснено прогноз економічного зростання на п’ять років для України та Республіки Молдова при покращенні міжнародних відносин.
12
Мірошниченко, О. Ю. "Індекс людського розвитку: методологічні аспекти та оцінка тенденцій його змін в країнах СНД". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, Вип. 77/78 (2005): 77–79.
Find full text
13
Кризина, Н. "Індекс людського розвитку - інтегральний показник ефективності державної політики в галузі охорони здоров"я". Вісник Національної академії державного управління при Президентові України, № 2 (2005): 503–9.
Find full text
14
Ночка, Марина. "Підходи до оцінки людського капіталу". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 1 (87) (29 березня 2022): 51–57. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2021.1.8.
Full textAbstract:
Протягом останніх років у світі спостерігається зростання інтересу до людського капіталу, його ролі у соціально-економічному розвитку суспільства. Саме людський капітал, що являє собою сукупність знань, навичок, здібностей, здоров'я та мотивації людини, має здатність приносити дохід як людині, так і державі у цілому, а тому є головним чинником розвитку економіки, заснованої на знаннях. У зв'язку із цим становиться актуальним питання всебічної оцінки людського ресурсу для різних структурних рівнів економіки – від макроекономічного до мікроекономічного. У статті розглянуто та класифіковано різні методи оцінки людського капіталу залежно від підходу. Описано актуальні методи оцінки людського капіталу держави та підприємства. За всього різноманіття методик думки дослідників збігаються на декількох базових підходах до оцінки людського капіталу, а саме: прямі підходи: підхід на основі витрат, підхід, що базується на доходах протягом усього життя, інтегрований підхід, підхід, заснований на показниках (освітній підхід); непрямі підходи (індекс людського капіталу). Стаття містить детальний аналіз публікацій різних авторів із проблеми, що стосуються методології оцінки людського капіталу на рівні господарюючого суб’єкта. Систематизовано доробки дослідників із цього питання та виділено підходи до оцінки людського капіталу на мікроекономічному рівні: дохідний підхід, витратний підхід, інвестиційний підхід, результативний підхід, ринковий підхід (порівняльний підхід), експертний підхід. Отримана класифікація дає змогу дослідникам та практикам, що оцінюють людський капітал, вибирати найбільш підходящі методи оцінки. У зв’язку з мінливістю економіки порушене у статті питання потребує подальших досліджень та розроблення нових методик оцінювання людського капіталу з урахуванням якісних показників. Проведене дослідження дало змогу зробити висновок про те, що людський капітал слід піддавати не лише кількісній, а й якісній оцінці за допомогою експертних методів. Перераховано переваги експертних методів під час оцінки людського капіталу.
15
Teleshman, Victor. "HUMAN DEVELOPMENT INDEX OF UKRAINE: INDICATORS AND RATINGS." GEOGRAPHY AND TOURISM, no. 57 (2020): 58–64. http://dx.doi.org/10.17721/2308-135x.2020.57.58-64.
Full textAbstract:
The main purpose of the proposed paper is analysis of the current status and general trends of human development of Ukraine and selected indicators characterizing it. The methodology of the research draws upon the system-structural analysis and the methods of comparison, analysis, generalization and synthesis. The descriptive method and the method of scientific systematization were also used. Results. The four main components of the human development paradigm according to the 1995 Human Development Report are described, namely: productivity, equity, sustainability and empowerment. The essence of key indicators included in the system of measuring and monitoring human development is generalized, namely: average life expectancy at birth; the level of knowledge, measured by the average number of years spent on adult education and the expected years of study for first-graders; gross national income per capita in US dollars. The current state of human development in the world is analyzed, a rating of countries with the highest and lowest human development index during 1990-2018 is developed and the main causes of disparities in the level of human development between countries are identified. The countries with the largest increase and decrease in the human development index during the studied years are selected. The place of Ukraine in regional and global rankings is described. The dynamics of the human development index of Ukraine and neighboring countries during 1990-2018 is analyzed. The key issues that led to the economic, financial and political crisis and, consequently, the decline of the human development index in Ukraine since independence, including the global financial crisis of 2008 and the annexation of the Autonomous Republic of Crimea and the occupation of the territory of the eastern regions of the state (Donetsk and Luhansk regions) are highlighted. The scientific novelty consists in the revelation of the actual features of human potential development and its individual indicators in Ukraine and in the world. The dynamics and the current state of development of the components of the human development index of Ukraine are determined. A comparative assessment of the dynamics of human development of Ukraine and neighboring countries is given. The practical significance lies in the fact that the main provisions and conclusions of the paper can be used in further in-depth studies of the problems and prospects of human development in Ukraine.
16
Грінько, Алла, Павло Гринько та Галина Даудова. "Концептуальні засади та напрями інноваційного розвитку цифровізації в системі трансформації економіки регіонів України". Acta Academiae Beregsasiensis. Economics, № 8 (4 червня 2025): 75–89. https://doi.org/10.58423/2786-6742/2025-8-75-89.
Full textAbstract:
Попри повномасштабну агресію, регіональна цифровізація залишається одним із ключових напрямів управління діяльністю регіонів. Особливо в умовах військових викликів, цифрова модернізація регіонів відіграє вирішальну роль у забезпеченні доступу до якісних послуг у сферах медицини, освіти, соціального захисту, адміністрування та інших важливих сервісів. Це сприяє покращенню стільникового зв’язку, розширенню доступу до інтернету, посиленню кібербезпеки та стабільному функціонуванню критичної інфраструктури. У статті розглядаються концептуальні засади та основні напрями розвитку цифровізації як ключового чинника трансформації економіки регіонів. Визначено роль цифрових технологій у модернізації господарських процесів, підвищенні продуктивності та забезпеченні інноваційного розвитку територій. Проаналізовано динаміку фінансування заходів щодо формування електронних інформаційних ресурсів засобами бюджету Харківської міської територіальної громади протягом 2013-2023 років, що дозволяє визначити стратегії розвитку цифровізації Харківського регіону, спрямованих на підвищення його конкурентоспроможності у глобальній економіці та оцінити ефективність в умовах змін економічного розвитку. Особливу увагу приділено формуванню найбільш повної методики аналізу розвитку регіонів за допомогою такого інструменту, як індекс цифрової трансформації регіонів України. Розкрито його значення та структуру. Цей інструмент, розроблений Міністерством цифрової трансформації України, охоплює всі 24 регіони країни та дозволяє аналізувати рівень упровадження цифрових послуг, ефективність дій органів місцевої влади, а також цифрову грамотність населення. Індекс не лише відображає здатність регіонів впроваджувати сучасні технології, а й надає змогу відстежувати досягнення в процесах цифровізації та розвитку інформаційного суспільства. Зроблено акцент на необхідності розбудови цифрової інфраструктури, розвитку людського капіталу та залучення інвестицій у сферу інформаційно-комунікаційних технологій. У статті наводяться приклади успішних ініціатив та рекомендації щодо ефективного впровадження цифрових інструментів у регіональних економіках.
17
Zaiets, Svitlana. "СТАТИСТИЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (2020): 132–45. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0212.
Full textAbstract:
В статті досліджено сутність і значення прогнозування основних показників рівня життя населення для формування стійкого економічного розвитку країни.
 Статистичне прогнозування рівня життя населення є інформаційною базою для визначення цілей та напрямів соціально-економічного розвитку країни, розроблення орієнтовних макроекономічних параметрів та їх обґрунтування, а також прийняття управлінських рішень щодо досягнення бажаного рівня життя населення.
 Вихідною базою для прогнозування рівня життя населення, визначення основних напрямів розвитку країни є запропонована система статистичних показників рівня життя населення України за 2010–2019 рр. Основними з них є такі макроекономічні показники, як: валовий внутрішній продукт в розрахунку на душу населення, індекс інфляції, середня тривалість життя, індекс людського розвитку, тощо.
 Методологічною основою дослідження є широко відомий метод кореляційно-регресійного аналізу. Регресійний аналіз проведено на основі побудованих рівнянь тренду для кожної із досліджуваних залежних змінних величин. Зокрема, статистичною базою для прогнозування рівня життя населення в контексті сталого економічного розвитку стали два ключові макроекономічні індикатори – валовий внутрішній продукт у розрахунку на одного зайнятого та оплата праці найманих працівників у розрахунку на одного зайнятого. Обґрунтовано доцільність статистичного прогнозування цих індикаторів для дослідження перспектив розвитку рівня життя в країні.
 Валовий внутрішній продукт відображає стан економіки в державі і використовується для оцінки результатів виробництва та споживання, темпів економічного зростання, продуктивності праці, а також формує уявлення про загальний матеріальний добробут населення. Рівень заробітної плати як соціально-економічна категорія є основним джерелом доходів зайнятого населення і значною мірою характеризує матеріальний стан членів суспільства.
 Практичні результати прогнозування рівня життя є основою для обґрунтування та прийняття управлінських рішень щодо подальшого соціально-економічного розвитку країни. Визначено довірчі межі, в яких буде знаходитися обсяг валового внутрішнього продукту в розрахунку на одного зайнятого та оплата праці найманих працівників у розрахунку на одного зайнятого в Україні у 2020 р.
 Сьогодні в умовах невизначеності і швидких змін внутрішнього та зовнішнього середовища важливо передбачати можливі варіанти розвитку ключових показників рівня життя населення та вміти упередити настання можливих небажаних наслідків і тенденцій світової пандемії, що мала свій початок у 2020 році.
18
Космідайло, І. В., та В. І. Слопіцький. "ОЦІНКА ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Economics and Management, № 3 (2022) (21 жовтня 2022): 17–25. http://dx.doi.org/10.36919/2312-7812.3.2022.17.
Full textAbstract:
Основним завданням даної роботи є дослідження оцінки тенденцій розвитку та функціонування машинобудівних підприємств. Наукові результати дослідження оцінки тенденцій розвитку та функціонування машинобудівних підприємств було одержано з використанням таких методів: теоретичного узагальнення та порівняння (при дослідженні тенденцій розвитку машинобудівних підприємств провідних країн світу), порівняльного аналізу ( для аналізу розвитку вітчизняного машинобудування), графічний (з метою наочного зображення тенденцій розвитку машинобудування в Україні), абстрактно-логічного (для удосконалення загальних концептуальних положень функціонування машинобудівних підприємств та визначення основних перспектив розвитку вітчизняного машино будівництва). Обґрунтовано, що домінуючим напрямом техніко-технологічного переозброєння в даний час і в перспективі, безумовно, буде подальша широкомасштабна електроніфікація всього господарства, починаючи з галузей матеріального виробництва і закінчуючи науковими дослідженнями, охороною здоров’я, освітою, а також побутом і дозвіллям, тобто тим, що охоплює практично всі сфери людського життя і діяльності. Визначено, що особливістю машинобудування є те, що його конкурентоспроможність в значній мірі є функцією спеціалізації, у зв’язку з чим жодна з промислово розвинутих країн не може повністю покрити свої потреби технічного оснащення за рахунок власного виробництва. Саме тому важливим для будь-якої країни знайти свою оптимальну нішу на ринку продукції машинобудування, зосередивши на цьому необхідні фінансові, інтелектуальні та матеріальні ресурси та забезпечивши його розвиток в рамках проведення національної промислової політики, що особливо може бути послідовно проведено стосовно підприємств державного сектору. Досліджено, що негативним чинником розвитку машинобудування є низька (порівняно із промисловістю в цілому) інвестиційна діяльність в галузі (індекс інвестицій в основний капітал був нижче показника в цілому по промисловості на 5,1 пп). При цьому слід відмітити високі темпи зростання інвестицій у виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування, що включає значну часту високотехнологічних виробництв галузі. Для реалізації потенційних можливостей розвитку машинобудування необхідним є активізація його чинників та подолання недоліків, що мають місце. В тому числі й щодо функціонування та управління державними підприємствами, провідне місце серед яких займають суб’єкти господарювання, що мають стратегічно важливі для економіки та безпеки держави.
19
Кошелева, Людмила. "Механізм імплементації зарубіжного досвіду публічного управління та адміністрування соціалізації економіки в управлінську практику України". Public administration aspects 11, № 3 (2023): 83–90. http://dx.doi.org/10.15421/152339.
Full textAbstract:
Метою статті є розгляд механізму імплементації зарубіжного досвіду публічного управління та адміністрування соціалізації економіки в управлінську практику України.
 Актуальність дослідження. Визначено, що в нашій країні стале економічне зростання залишається важливим шляхом щодо подолання бідності та основним рушієм людського розвитку. Тож економічне зростання має вирішальне значення для розвитку освіти, здоров'я, харчування та виживання серед населення.
 З’ясовано, що існує величезний розрив у прибутках і рівнях життя різних країн і соціальних груп у поєднанні з іншими глобальними проблемами які виникли в результаті пандемії, війни, голоду підривають саму основу сталого розвитку людства і можуть призвести до соціальних потрясінь планетарного масштабу. У нерівності також криється низка небезпечних глобальних проблем (бідність, тероризм, міграція), які загрожують світовій спільноті. Ескалація нерівності у сучасному світовому господарстві загрожує найгострішими соціальними конфліктами.
 Результати. В статті розглянуто ключові шляхи скорочення нерівності та участь держави у перерозподілі доходів з метою скорочення соціально-економічної нерівності.
 Висновки. Запропоновано фінансово-економічний механізм імплементації зарубіжного досвіду публічного управління та адміністрування соціалізації економіки в управлінську практику України: встановлення державного регулювання соціальних макропоказників цін, тарифів та (мінімальної зарплати застосовуючи індекс Кейтца); безпека праці, справедливість оплати праці, демократії в управлінні, розвиток особистості (державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування); диференціація ставок на прибуток для підприємств на фізичних осіб, на особисте майно; подальша цифровізація механізмів надання публічних послуг.
 З урахуванням існуючих проблем, які виникли в результаті глобальних перетворень та досвіду передових країн світу в сфері публічного адміністрування запропоновано цілі публічного адміністрування соціалізації економіки.
20
Войтко, С. В., та А. М. Вишневська. "МОЖЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ НА ЗАСАДАХ ПЛАНУ МАРШАЛЛА". Підприємництво та інновації, № 7 (30 грудня 2019): 7–12. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/7.1.
Full textAbstract:
У статті представлено порівняльну характеристику потенціалу України за 1990 та 2018 роки за такими показниками, як кількість населення, ВВП країни, валовий внутрішній продукт за паритетом купівельної спроможності, потенціал сільськогосподарського комплексу, індекс людського розвитку та ефективність використання транзитного потенціалу України. Розглянуто реалізацію Плану Маршалла, його сутність і країни, які прийняли допомогу, пропоновану їм за цим планом. Наведено факти про те, як План Маршалла допоміг пришвидшити процес індустріалізації в країнах Європи в повоєнні роки, як це вплинуло на подальший розвиток цих країн. Наведено приклад ефективного використання наданої допомоги за Планом Маршалла в Німеччині, яка після війни у 1945 році була зруйнована, а зараз входить до країн Великої Сімки. Зазначено проблеми, які гальмують розвиток України та не надають їй змогу посісти гідне місце на міжнародній арені, зокрема здійснити трансформацію національної економіки України. Наведено рекомендації для України щодо співпраці з іншими країнами, прийняття допомоги та її раціонального використання. Також розглянуто заходи, що необхідні для того, щоби привертати міжнародні інвестиції та розвивати ті сфери виробництва, в яких Україна має суттєвий потенціал, задля більш ефективного використання ресурсів і швидкого зростання економіки загалом. Розглянуто чинники, за якими є можливою трансформація економіки України на засадах Плану Маршалла.
21
Данилюк, Л. С. "РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 1(59) (9 жовтня 2020): 17–23. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/59-3.
Full textAbstract:
У статті окреслене коло завдань децентралізації щодо підвищення рівня фінансової спроможності громади. Зазначена необхідність участі територіальних громад в реформуванні вітчизняної системи місцевого самоврядування. Визначені головні причини проблем розвитку економічного потенціалу об’єднаних територіальних громад України: 1) корумпована централізована вертикаль державної влади, нераціональне використання нею фінансових і природних ресурсів; 2) відсутність ефективного та практичного механізму місцевого самоврядування, як демократичного механізму місцевого управління; 2) зростання рівня недовіри громадян до державної влади; 3) фінансово-економічна неспроможність переважної більшості громад; 4) недостатній рівень компетентності переважної кількості органів місцевої влади та громадського активу; 5) непорозуміння між місцевими державними установами, відсутність їх відповідальності перед громадою тощо. Запропоновані організаційно-економічні підходи для стимулювання підприємницької активності мешканців громади і активізації підприємницького середовища. Увага приділяється дослідженню професійного складу населення, визначенню джерел та розподілу доходів, ресурсів, наявних у ОТГ. Наведений перелік пріоритетних питань кандидатам до виконавчих органів та Рад ОТГ: 1) професійні якості і здатність бути віч-на-віч з громадою, що означає приведення системи місцевого самоврядування у відповідність з Конституцією України та готовність вирішувати проблеми громади; 2) вміння організувати комунікацію: громада – органи влади, створення Центру громадських комунікацій; 3) налагодження цивілізованих відносин з інвесторами та приватним бізнесом: громада – забудовники – промисловці – аграрії (будувати великі промислові, житлові, туристичні, розважальні, інфраструктурні об’єкти – тільки з дозволу громади); 4) приведення структури місцевого управління до оптимального варіанту, в першу чергу оптимізація комунальних підприємств; 5) сприяти розвитку сферам охорони здоров’я, освіти, дитячої та молодіжної творчості і спорту, культури, транспорту; 6) створення економної політики в сфері ЖКГ, захист інтересів ОСН; 7) створення та здійснення економічного та соціального плану розвитку ОТГ, який відповідає інтересам місцевої громади. За основу економічного та людського потенціалу ОТГ необхідно застосовувати два надважливих показника. Перший – індекс якості життя кожного представника територіальної громади (здоров’я та довголіття, доступність освіти і гідний рівень життя). Цей індекс допоможе втримати людей від міграції в інші регіони або за кордон і навпаки залучити додатковий людський ресурс. Конкурентоспроможність регіонів – це другий надважливий індекс, який визначає здатність регіонів створити привабливе середовище для розвитку бізнесу й інвестицій. З цією метою формується загальнонаціональний рейтинг з урахуванням показника про власні доходи на одного мешканця, рівня дотаційності бюджету, що не повинен перевищувати 30 % від суми місцевих доходів та капітальних видатків на одного мешканця без субвенцій з держбюджету та питомої ваги видатків на утримання керівного апарату. Моніторинг наявної ресурсної бази, разом із вивченням реальних потреб і можливостей територій громад необхідні для подальшого формування інвестиційної стратегії ОТГ. Кожний з регіонів України повинен мати інвестиційні паспорти ОТГ, які мають вміщати інформацію про економічний потенціал ОТГ, а ретельний аудит ресурсних баз ОТГ повинен стати основою для розробки стратегій економічного розвитку громад.
22
Мельничук, Вікторія Е. "ДІАГНОСТИКА УМОВ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИКОРИСТАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВАМИ МАШИНОБУДУВАННЯ ЗА НАСЛІДКАМИ ЦИФРОВІЗАЦІЇ". Journal of Strategic Economic Research, № 3 (13 вересня 2023): 46–57. http://dx.doi.org/10.30857/2786-5398.2023.3.5.
Full textAbstract:
У статті зосереджено увагу на аналітиці людського капіталу, його ролі в розвитку та цифровізації економіки, аналізі економічних даних підприємств, виявленні закономірностей та чинників, які впливають на розвиток людського капіталу підприємства. На основі проаналізованих джерел, сформовано припущення, що подальший розвиток людського капіталу може надати змогу розвиватись українським підприємствам на рівні провідних країн світу, оскільки даний фактор суттєво збільшить рівень конкурентоспроможності виробництва. Перспективи подальшого поглиблення цифрових трансформацій на підприємствах нададуть можливість економічного зростання. У даному дослідженні використовувався інструментарій таксономічного аналізу, виявлено закономірності та причинно-наслідкові зв’язки між різними умовами та результатами використання людського капіталу підприємств машинобудування за наслідками цифровізації. Виокремлено таксономічні індекси, які визначають умови забезпечення результативності людського капіталу та результативності використання людського капіталу. У статті визначено сукупність показників і параметрів, що потребують покращення під впливом цифровізації. Здійснено порівняння визначених індексів та сформувати напрямки підвищення ефективності людського капіталу шляхом формування їх цифрових компетенцій. Визначено, що досліджувані підприємства машинобудування орієнтовані на економічний результат, рівень індексу умов забезпечення результативності людського капіталу є нижчим за отримані результати. За даними таксономічного аналізу було сформовано рекомендації для збалансування результатів фінансово-господарської діяльності, а також для підвищення цифрової компетентності людського капіталу машинобудівних підприємств. На основі результатів дослідження описаних у статті можна сформувати стратегію розвитку людського капіталу та цифровізації підприємства.
23
Тулай, Оксана Іванівна, Наталія Іванівна Карпишин та Богдан Володимирович Ференс. "Домінанти збереження та розвитку людського потенціалу в умовах турбулентності глобального світу". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 13 (26 червня 2024): 84–98. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.13.2024.306866.
Full textAbstract:
У статті досліджено сучасні тенденції людського розвитку та проаналізовано Топ-10 країн за рейтингом індексу людського розвитку. З’ясовано, що прогресивні країни світу докладають чимало зусиль для втілення в життя концепції людського розвитку, про що свідчить постійне зростання індексу людського розвитку (ІЛР) з 1990 року. Однак пандемія COVID-19, яка негативно вплинула на людський розвиток, показала неготовність і вразливість сучасного суспільства до невідомих глобальних викликів. Мета статті – дослідження динаміки і складових індексу людського розвитку в країнах світу та окреслення актуальних векторів сучасних урядових політик щодо людського розвитку в умовах невизначеності й ризиків глобального світу. У статті використано метод критичного аналізу наукової літератури, який дозволив вивчити концепцію людського розвитку і оцінити методологію його розрахунку. Методи аналізу, синтезу і порівняння було застосовано при визначенні динаміки ІЛР та його складових у Топ-10 рейтингових країнах світу. Метод системного аналізу дав змогу глибше вивчити об’єкт дослідження у сукупності різних факторів, що впливають на людський розвиток. Наукова новизна статті полягає в тому, що проаналізовано сучасні тенденції людського розвитку та окреслено домінанти його збереження в умовах глобальної невизначеності. Висновки. З’ясовано, що для країни недостатньо мати високе значення такої складової ІЛР, як ВНД на душу населення, а потрібне всебічне зростання всіх компонентів людського розвитку, особливо тих, що стосуються освіти та здоров’я населення. Наголошено, що новий комплекс невизначеності, який виник у сучасному глобальному світі внаслідок кліматичної кризи, технологічних змін та зростання поляризації в суспільстві, несе особливу загрозу людському розвитку. У цьому контексті актуальними мають стати політики, зосереджені на інвестиціях, страхуванні та інноваціях, які допоможуть державам і населенню зорієнтуватися в час невизначеності.
24
МЕЛЬНИК, Тетяна, та Єлизавета ЗАВГОРОДНЯ. "Методи оцінки міжнародної конкурентоспроможності ІТ-сектора". SCIENTIA FRUCTUOSA 150, № 4 (2023): 105–19. http://dx.doi.org/10.31617/1.2023(150)07.
Full textAbstract:
Уряди країн, суб’єкти комерційного та некомерційного секторів національної економіки повинні визначити пріоритетність оцінки конкурентоспроможності ІТ-сектора, щоб максимально використати його потенціал для сталого розвитку. Метою дослідження є огляд та систематизація існуючих наукових та галузевих підходів до оцінки міжнародної конкурентоспроможності секторів/ галузей національної економіки з подальшою розробкою та пропозицією методу для комплексної оцінки та порівняння міжнародної конкурентоспроможності ІТ-секторів різних країн. Для написання статті використано такі методи дослідження: огляд наукових джерел та узагальнення існуючих підходів з оцінки міжнародної конкурентоспроможності галузей/секторів національної економіки, порівняння та систематизація існуючих підходів до оцінки цифровізації національної економіки (дотична тематика дослідження), графічний (табличний) – для візуалізації результатів проведеного огляду. Проаналізовано наукові та галузеві підходи до оцінювання міжнародної конкуренто-спроможності галузі/сектора національної економіки. Встановлено, що варіації RCA індексів не підходять для оцінки міжнародної конкурентоспроможності ІТ-сектора, оскільки не враховують низку критичних аспектів, наприклад, інновації, технології, ІКТ-інфраструктуру, людський капітал, відмінності в функціональності та характеристиках цифрових продуктів і послуг тощо. Результати аналізу цифрових рейтингів від свідчать, що більшість з пропозицій зосереджуються на загальній оцінці цифрової готовності національних економік, що ускладнює використання результатів досліджень для оцінки міжнародної конкурентоспроможності ІТ-сектора. Запропоновано композитний індекс міжнародної конкурентоспроможності ІТ-сектора (ITSIC), нац-ілений на оцінку цифрової інфраструктури, людського капіталу, інноваційного потенціалу в ІТ, сприятливості ділового середовища та ступеня інтеграції ІТ-сектора країни до глобального цифрового середовища. Проте для авторського підходу характерні певні недоліки, зокрема суб’єктивність у відборі та зважуванні показників, спрощення та ігнорування контексту ІТ-секторів або регіонів, а також нечутливість до динамічних змін в ІТ-секторі.
25
Бобрик, М. І. "Стан забезпечення вітаміном D в осіб з інсулінорезистентністю". Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery, № 2 (29 червня 2023): 23–27. http://dx.doi.org/10.30978/cees-2023-2-23.
Full textAbstract:
Роль вітаміну D у розвитку інсулінорезистентності та метаболічного синдрому ґрунтується на тому, що вітамін D є прогормоном, що бере участь у більшості ключових біологічних процесів, адже його рецептори представлені майже в усіх тканинах людського організму. Низка авторів продемонстрували зв’язок між рівнем вітаміну D і цукровим діабетом 2 типу, метаболічним синдромом та інсуліно‑резистентністю.
 Мета роботи — оцінити рівень забезпечення вітаміном D в осіб з інсулінорезистентністю порівняно з особами без інсулінорезистентності та провести градацію тяжкості дефіциту вітаміну D в обох категоріях обстежених.
 Матеріали та методи. У дослідження було залучено 243 особи віком від 18 до 74 років. Серед пацієнтів було 176 (72,43%) жінок та 67 (27,57%) чоловіків. Групи чоловіків та жінок були порівнянні за віковим складом. Оскільки середній вік у досліджуваній групі становив (39,5±14,8) року, пацієнтів розподілили на дві групи: <40 років і ³ 40 років. Визначали рівень 25‑гідроксивітаміну D (25(ОН)D), глікованого гемоглобіну (HbA1c), глюкози та інсуліну. Розраховували індекс НОМА.
 Результати. Серед обстежених виявлено 71 особу з інсулінорезистентністю: 29 — у віковій групі до 40 років і 42 — у віковій групі понад 40 років. В останній групі була вищою частота виявлення підвищеного рівня HbA1c (5,7—6,4%), який відповідає діагнозу переддіабет, — 46,3% проти 3,64% у групі осіб віком до 40 років. У групі пацієнтів з індексом НОМА >2,5 частота виявлення нормального рівня HbA1c знижувалася до 56,1% і зростала частота виявлення підвищеного вмісту HbA1c до 36,59%. Середній рівень 25(ОН)D статистично значущо був вище у пацієнтів з нормальним індексом НОМА (< 2,5) — 82,4 нмоль/ л, тоді як в осіб з індексом НОМА >2,5 цей показник становив 63,7 нмоль/ л, що відповідає стану недостатності вітаміну D (р=0,003).
 Висновки. Рекомендовано оцінювати дефіцит вітаміну D в осіб з інсулінорезистентністю за допомогою лабораторного визначення рівня 25(ОН)D. За наявності недостатності або дефіциту вітаміну D слід розглянути можливість його медикаментозного заміщення для профілактики прогресування інсуліно‑резистентності.
26
Безхлібна, Анастасія. "СКЛАДОВІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРИМОРСЬКОГО РЕГІОНУ". ЕКОНОМІКА І РЕГІОН Науковий вісник, № 1(80) (25 березня 2021): 48–54. http://dx.doi.org/10.26906/eir.2021.1(80).2238.
Full textAbstract:
Розглянуто проблеми визначення елементів конкурентоспроможності приморських регіонів. Виконано теоретичне узагальнення та порівняння елементів конкурентоспроможності за теоріями А. Маслоу (піраміда потреб та її інтерпретація щодо конкурентоспроможності регіону), М. Портера (модель п’яти сил конкуренції). Запропоновано розуміння механізму конкурентоспроможності приморських регіонів як взаємодії елементів: адміністрування, території, людей та процесів. Описано структуру конкурентоспроможності приморських регіонів. Зазначено, що їх специфіка полягає у забезпеченні конкурентної інфраструктури, туристсько-рекреаційного комплексу, комплексу природоохоронних та екосистемних заходів. Таким чином, описано елементи регіональної конкурентоспроможності (територія, люди, процеси, адміністрування й механізм взаємодії) та надано характеристику кожному з них. Територія регіону є «виправленою» умовою конкурентоспроможності й не може бути об’єктивно зміненою. Для аналізу цього елемента необхідно підходити з точки зору розміщення продуктивних сил, обробки та видобутку. Людські ресурси є «жорсткою» умовою конкурентоспроможності, тобто піддаються впливу й коригуванню, але з плином часу. Важливий показник цього елемента – індекс людського розвитку. Процеси відображають власне всі господарсько-економічні процеси створення, обміну, розподілу та споживання доданої вартості в регіоні. Будучи «жорстким» показником, цей елемент відображає продуктивність економіки регіону, його інноваційно-інвестиційний потенціал. Адміністрування є «м’яким» елементом конкурентоспроможності регіону й ґрунтується на розробленні та виконанні стратегічних регіональних рішень, затверджених регіональними й місцевими органами влади. Вивчення специфіки елементів конкурентоспроможності приморських регіонів дозволить удосконалити механізм взаємозв’язків між вищеназваними елементами. Розглянута структура конкурентоспроможності приморського регіону дозволяє через систему елементів зрозуміти її специфіку та вплив на національну конкурентоспроможність.
27
БАЧИНСЬКА, Олена Миколаївна. "РОЛЬ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ У РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ". Інклюзія і суспільство, № 1 (3 червня 2024): 5–11. http://dx.doi.org/10.32782/2787-5137-2024-1-1.
Full textAbstract:
Статтю присвячено актуальному питанню розвитку територіальної громади в контексті раціонального використання наявного людського потенціалу та пошуку шляхів його збереження і відновлення в період післявоєнної відбудови України. Аналіз численних наукових праць дозволяє стверджувати, що людський потенціал складається з пізнавальних та агностичних компонентів. Підкреслено, що людський потенціал тісно пов’язаний з людським капіталом і людським розвитком, що визначається не лише кількісними, але й якісними показниками. Проаналізовано еволюцію підходів для розрахунку Індексу людського розвитку за допомогою методики розробленої ООН. За даними Індексу наша країна має один з найнижчих показників народжуваності та високий рівень смертності в порівнянні з іншими країнами Європи. Крім того постійний відтік населення призведе до змін у віковій структурі, старіння нації та зменшення частки людей з вищою освітою. Охарактеризовано ряд ключових аспектів ролі людського потенціалу у зміцненні спроможності територіальної громади. Доведено, що збереження людського потенціалу необхідно напрацювати відповідну стратегію управління розвитком людського капіталу громади. Зосереджуючись на ключових напрямах, автор визначає стратегічні кроки для максимально ефективного використання людського потенціалу громади. Результати досліджень вказують на те, що успішне управління та розвиток територіальної громади неможливі без належного врахування та стимулювання росту людського потенціалу, що, в свою чергу, сприяє підвищенню якості життя та конкурентоспроможності громади в цілому. Стаття має практичний вимір, пропонуючи рекомендації для органів місцевого самоврядування, щоб забезпечити ефективне використання людського потенціалу на рівні громади для досягнення загальних соціально-економічних цілей.
28
Волощук, К. Б., та Ю. О. Волощук. "ФОРМУВАННЯ, ОЦІНКА І РОЗШИРЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ЗРОСТАННЯ РІВНЯ ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ". Підприємництво та інновації, № 19 (31 серпня 2021): 46–54. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/19.7.
Full textAbstract:
Стаття присвячена виявленню світових та регіональних тенденцій, визначенню проблем та детермінант впливу на розширення можливостей зростання рівня людського розвитку. Підтверджено зростання рівня життя й задоволення первинних потреб, а також виходу на перший план цінностей іншого порядку. Розглянуто показники, що застосовуються для розрахунку індексу людського розвитку на рейтинговій шкалі за двома варіантами розрахунків, а саме національною та методикою ООН. Проведено групування рівнів людського розвитку за національною та адаптованою методикою ООН. Визначено розташування регіонів України за Індексом людського розвитку на рейтинговій шкалі за двома варіантами розрахунків. Встановлено позитивну тенденцію зростання рівня людського розвитку загалом по Україні та у всіх регіонах, а також зменшення величини розривів між вищим та середніми рівнями, що хоча й не заперечує тенденцію зростання, але свідчить про скорочення розривів міжобласних рівнів людського розвитку за особливостями динамічних зрушень.
29
ЧАЙКОВСЬКА, Інна, Тарас ТКАЧ та Борис ПОПЕРЕЧНИЙ. "ТРАНСФОРМАЦІЯ РОЛІ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В УМОВАХ DIGITAL-ЕКОНОМІКИ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 1 (28 березня 2024): 189–94. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2024-11-27.
Full textAbstract:
У статті встановлено, що, з однієї сторони, формування та розвиток людського капіталу є одним із основних напрямів переходу до нової цифрової парадигми, а з іншої - цифрова економіка сприяє кардинальним перетворенням усіх сфер людської діяльності, визначаючи нову якість людського капіталу. Проаналізовано основні міжнародні рейтинги та індекси, які характеризують рівень розвитку Digital-економіки країн світу та відображено в їх структурі критерії і показники, які характеризують людський капітал, що свідчить про їх тісну взаємодію та взаємовплив. Встановлено, що роль людського капіталу зазнала трансформації в умовах Digital-економіки. Відображена порівняльна характеристика ролі, місця, проблем людського капіталу та актуальні професії в умовах Industry 4.0 та Industry 5.0. Узагальнено, що Industry 5.0 передбачає, що людський капітал є основною цінністю та займає визначальне місце в організаційно-виробничому процесі; що творчий потенціал спеціалістів у співпраці з ефективними, розумними та точними машинами дасть підвищення рівня якості ресурсозбереження, а також більш екологічні та ефективні виробничі рішення в порівнянні з Індустрією 4.0.
30
Заплітна, Тетяна, та Ірина Кукушка. "ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ У ДЕТЕРМІНАНТНОМУ ФОРМУВАННІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТУ". Mechanism of an economic regulation, № 3(101) (15 вересня 2023): 21–26. http://dx.doi.org/10.32782/mer.2023.101.03.
Full textAbstract:
В статті розглянуто роль людського капіталу у формуванні інноваційного розвитку транспортних підприємств. Доведено, що людський капітал являється головним чинником для впровадження інноваційного розвитку на підприємствах транспорту. Досліджено та зазначено, що тісний взаємозв’язок між ефективністю, мобільністю та інноваційністю у формуванні людського капіталу безпосередньо розкриває тотожність з детермінантними складовими інноваційного розвитку транспорту. Доведено, що інноваційний розвиток транспорту напряму залежать від людського капіталу, який його обслуговує та визначає диверсифікацію індексів економічного зростання. Людський капітал на транспорті – це один з напрямів диверсифікації технологічних інновацій та людського потенціалу, метою яких є поєднання гарантій індикаторів ефективності, конкурентоспроможності та мобільності: автоматизація технологічного транспорту та інтелектуальне накопичення активів, як пріоритет інноваційного розвитку в цілому. Також, досліджено, що національна економіка характеризується нерівномірністю розвитку секторального виробництва, по-перше через нерівномірний перерозподіл економічних ресурсів, по-друге віддача у нарощуванні капіталу не спрямовується на розвиток інфраструктури кожної з галузей, по-третє й головне через нерівність у ефективному розподілі кожною з галузей людського потенціалу. З огляду на дослідження, проведені в цій статті, можна відзначити наступне: людський капітал є основною умовою інноваційного розвитку транспортних підприємств з урахуванням глобального впливу цифровізації.
31
Tkach, Mykola. "Комплексна методика дослідження та формування складових воєнно-економічного потенціалу держави". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 4 (2020): 192–208. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.4.18.
Full textAbstract:
Стаття є цікавою для фахівців в економічній сфері, які займаються дослідженням проблем розвитку економічного та воєнно-економічного потенціалу держави. Метою статті є розвиток існуючих підходів щодо дослідження та формування складових воєнно-економічного потенціалу держави. Поставлене наукове завдання вирішувалося шляхом аналізу існуючих підходів щодо дослідження та оцінювання воєнно-економічного потенціалу, підходів щодо оцінювання людського капіталу та технологічного розвитку економіки держави, як ключових складових воєнно-економічного потенціалу, їхнього розвитку та розробкою методології оцінювання технологічного розвитку економіки держави.
 В процесі досягнення мети дослідження використані наступні методи наукового пізнання: історичної аналогії, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, системного підходу.
 В ході проведеного дослідження здійснено: удосконалено комплексну методику дослідження воєнно-економічного потенціалу держави; удосконалено методику розрахунку індексу людського капіталу держави; розроблено методологію оцінювання технологічного розвитку економіки держави з урахуванням технологічного розвитку оборонно-промислового комплексу.
32
Кондрук, Н. Е. "Моделі багатофакторного прогнозування". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Математика і інформатика 40, № 1 (2022): 168–74. http://dx.doi.org/10.24144/2616-7700.2022.40(1).168-174.
Full textAbstract:
Дане дослідження є розвитком напрямку прикладного аналізу даних. Він відіграє важливу роль у виявленні значущої інформації в наборах даних, яка допомагає приймати обґрунтовані рішення в різних сферах людської діяльності. Наведено інформаційні технології багатофакторного прогнозування, які базуються на моделях MLR та DR і є частиною класичного машинного навчання. Розроблена інформаційно-аналітична система на мові програмування Python та бібліотеки scikit-learn, що реалізує описаний підхід. В якості апробаційної моделі обрана актуальна задача прогнозування ВВП України за показниками: індекс інфляції, чисельність населення, офіційний курс долара, рівень безробіття у відсотках та міграційний приріст. Навчальна вибірка містила 16 спостережень. В ході експериментального дослідження кращою виявилось модель дерева регресії із показником коефіцієнту детермінації 99% та середньої абсолютної відсоткової похибки 6%. Дані індекси якості моделі вказують на її високу точність. Перспективні дослідження полягають у розвитку підходу прикладного аналізу даних для розв'язання різних видів прикладних задач.
33
KOZYR, Serhiy. "Формування Системи індикаторів оцінки потенціалу майбутнього відновлення України". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 16, Спецвипуск (2024): 43–49. http://dx.doi.org/10.15421/352406.
Full textAbstract:
Статтю присвячено узагальненню підходів до вимірювання чинників, що формують конкурентоспроможність територій, та виокремлення у загальній системі індикаторів тих, які дають можливість оцінити потенціал майбутнього відновлення України. Автором визначено, що конкурентоспроможність територій як категорія характеризується такими ознаками, як порівнянність, комплексність, інтегрованість, відносність. В роботі порівнюються складові розрахунку інтегральних показників конкурентоспроможності країн, міст та територій, зокрема Індексу глобальної конкурентоспроможності; Міжнародного рейтингу глобальних міст, Індексу економічної свободи, Індексу людського розвитку. Автором зроблено висновок, що для методологій вимірювання проаналізованих індексів характерними є спільні сфери аналізу базових показників, що характеризують стан чинників формування конкурентоспроможності – це показники якості інститутів врядування; макроекономічної стабільності; розвитку людського потенціалу; ефективності ринків; фінансового та інноваційного потенціалу. В той же час новітні підходи міжнародних організацій та рейтингових агентств до оцінки майбутнього потенціалу країн, готовності їх до відродження після криз, трансформацій до нової економіки, прогнозу майбутнього потенціалу місту враховують показники довіри громадян до інститутів врядування, довгострокове бачення і готовність інститутів врядування до гнучких змін в умовах Четвертої промислової революції; оновлення змісту освіти і довгострокові інвестиції в освіту і науку, готовність до впровадження цифрових технологій, циркулярної економіки, альтернативної енергетики, забезпечення гендерної рівності, різноманіття та інклюзивної. Проведений аналіз, позиції України в міжнародних рейтингах оцінки конкурентоспроможності країн та міст значно знизилися на тлі війни. Автором виокремлено у загальній системі індикаторів оцінки конкурентоспроможності тих, які дають можливість сформувати потенціал майбутнього відновлення України на основі принципів сталого розвитку та забезпечення конкурентного лідерства в Індустрії 4.0. та 5.0.
34
Мединська, Т. В., І. Л. Боднарюк та Н. Р. Олійник. "МІЖНАРОДНА ДОПОМОГА ЯК ОСНОВА ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 73 (4 вересня 2023): 93–102. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1205-2023-73-14.
Full textAbstract:
Російське вторгнення в Україну призвело до: масового порушення ланцюжків економічної діяльності, руйнування виробничих потужностей та об’єктів критичної інфраструктури; загострення екологічних проблем; міграції населення та загибелі людей. Поточна оцінка збитків, завданих Україні країною-агресоркою, сягає сотень мільярдів доларів, і ця цифра продовжує зростати. Масштаби і наслідки війни ставлять під загрозу результати соціально-економічного розвитку України, дестабілізують виробництво, порушують канали торгівлі (зокрема, експортні), зменшують інвестиції та призводять до відтоку людського капіталу. Це, у свою чергу, впливає на зменшення ВВП, доходів державного бюджету, кількості платників податків, водночас зростає рівень безробіття та індекс цін. Сукупний вплив цих факторів призводить до соціально-економічної кризи в державі, подолання якої в умовах продовження війни і лише власними силами є неможливим. Відтак фінансова допомога міжнародних партнерів - необхідна умова забезпечення життєздатності української економіки та обороноздатності української армії. Метою дослідження є вивчення теоретичних аспектів міжнародної фінансової допомоги Україні в умовах війни, державного механізму відновлення України та забезпечення міжнародної фінансової підтримки. Основними результатами дослідження є: систематизація класифікації міжнародної фінансової допомоги; аналіз структури міжнародної допомоги в розрізі країн та видів; оцінка рівня міжнародної допомоги до ВВП країн-партнерів; розкриття процесу формування державного механізму відновлення України; визначення перспектив надання міжнародної фінансової підтримки у повоєнний період. У статті проведено порівняльний аналіз обсягів та структури міжнародної допомоги та рівня допомоги до ВВП країн-партнерів. Досліджено, що стратегічний план відновлення узгоджується з роботою Національної ради відновлення та Декларацією Лугано, у якому окреслено шість ключових пріоритетних напрямків відновлення економіки України: макроекономічна стабільність, економічна свобода, євроінтеграція та доступ до ринків, доступ до ноу-хау, доступ до фінансів, трансформація пріоритетних секторів. Перспективними напрямками досліджень у даному напрямку є систематизація інструментів економічного відновлення України та механізмів їх застосування міжнародними партнерами: надання макрофінансової допомоги для підтримки стабільності; надання технічної допомоги, зосередженої на узгодженні законодавства ЄС; використання спеціальних фінансових інструментів ЄС та МФО для забезпечення галузевої трансформації, сумісної з ЄС; страхування військових ризиків для відновлення зруйнованих активів та нових інвестицій; залучення інституційних інновацій ЄС для забезпечення участі України в інституціях ЄС під час процесу вступу; впровадження спільних партнерських проектів для сприяння передачі знань та міжлюдським контактам.
35
Переверзєва, А. В. "Удосконалення методики розрахунку індексу людського розвитку в умовах глобалізації". Економіка і регіон, № 1 (38), лютий (2013): 55–60.
Find full text
36
Годнюк, І. В., М. М. Тріпак та І. Л. Гуменюк. "ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ КРАЇНИ – ОСНОВА ІНКЛЮЗИВНОСТІ РОЗВИТКУ". Інклюзивна економіка, № 1 (03) (29 березня 2024): 18–25. http://dx.doi.org/10.32782/inclusive_economics.3-3.
Full textAbstract:
Виживання України це шлях до економічного інклюзивного зростання, скорочення суспільної нерівності та підвищення якості життя населення шляхом справедливого перерозподілу національного доходу з боку держави та створення сприятливих економічних та соціально-екологічних умов для громадян та рівномірний розподіл економічних вигод у суспільстві. У статті представлено аналіз розвитку та нагромадження людського капіталу України у теперішній і післявоєнний період її функціонування, оцінка основних показників людського капіталу та пошук нових, що допоможуть оцінити вплив війни та створення дієвої стратегії відновлення людського капіталу, дослідження теоретичних засад інклюзивності економіки України, структуризація цих понять та ідентифікація показників економічного зростання. Запропоновано комплекс заходів, щодо стратегії відновлення людського капіталу: економічного стимулювання роботодавців; створення фонду розвитку людського капіталу за допомогою запровадження нового, додаткового податку для підприємств, що працюють у сфері ІТ технологій; розробки нової методики оцінки людського капіталу з урахуванням інклюзії – комплексного індекса інклюзивності людського капіталу; формування інклюзивної звітності, що є ключовим для стимулювання сталих інвестицій у всіх сферах біорізноманіття для досягнення цілей сталого розвитку.
37
БОЙКІВСЬКА, Галина, Олександр ОВЧАРУК та Данило ТКАЧЕНКО. "УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ З УРАХУВАННЯМ ПРИНЦИПІВ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 1 (28 березня 2024): 105–10. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2024-11-14.
Full textAbstract:
У статті досліджуються проблеми управління персоналом з урахуванням принципів сталого розвитку з метою підвищення ефективності та забезпечення сталого розвитку підприємства. Вона висвітлює важливий взаємозв'язок між Індексом людського розвитку (ІЛР) країни та управлінням персоналом на принципах сталого розвитку. Автори статті аналізують, як високий рівень ІЛР свідчить про ефективне управління ресурсами країни та як управління персоналом на засадах сталого розвитку сприяє створенню сприятливого середовища для розвитку та зростання людського капіталу. Крім того, у статті обговорюється важливість впровадження концепції сталого розвитку в управління персоналом, що передбачає розробку стратегій та системного підходу, а також підготовку та навчання персоналу з урахуванням цих принципів. Визначено, що людський капітал, утворений знаннями, навичками, досвідом та креативністю, стає основою для конкурентоспроможності економіки та забезпечує її стійкий розвиток. Одним із ключових аспектів цього процесу є здатність країни ефективно використовувати та розвивати свій людський потенціал. Виокремлено принципи, які мають стати фундаментом для побудови моделі управління персоналом, спрямованої на досягнення сталого розвитку як для самої організації, так і для суспільства в цілому. Для успішного впровадження концепції сталого розвитку в управління персоналом також необхідна підготовка та освіта персоналу, що включає навчання працівників екологічно відповідальному підходу та іншим аспектам сталого розвитку, а також розвиток навичок управління з урахуванням цієї концепції.
38
Vorotin, V. Ye. "Рецензія на монографію Зубчика О. А. «Формування конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу (державно- управлінські аспекти)»". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 лютого 2019): 163–65. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.18.
Full textAbstract:
Серед десятків опублікованих на початку цього року наукових праць, монографія є дослідженням актуальної наукової проблеми державного управління – формування конкурентоспроможності держави. У сучасному глобалізованому світі забезпечення високого рівня конкурентоспроможності держави – це питання не лише економіки, політики, а перш за все, – державного управління. Тому сьогодні дуже важливо якомога точно оцінювати ресурси та можливості країни, прогнозувати наслідки суспільно-політичних, державно-управлінських явищ і процесів, важливих для стабільного економічного зростання та суспільного благополуччя.
 У цьому зв’язку обрана Зубчиком О. А. тема спонукає до вивчення необхідності не лише зміцнення конкурентної політики України, дерегулювання та зниження адміністративних бар'єрів для розвитку бізнесу, але й дослідження питань підвищення ефективності державно-управлінських рішень, зменшення рівня корупції, вдосконалення інфраструктури, впровадження політики підтримки малих і середніх підприємств, реформування управління освітою, забезпечення політичної стабільності та інших.
 Від державно-управлінських аспектів значною мірою залежить суспільно-політичний розвиток України. В умовах незворотності інтегрування України до європейського та світового економічного і політичного простору, економіка та суспільство стають більш відкритими, що збільшує ризики та загрози. Наразі в Україні практично відсутні комплексні праці, предметом яких був би, власне, аналіз державної політики формування конкурентоспроможності держави в умовах глобальних перетворень.
 Текст монографії Зубчика О. А. містить вступ, чотири розділи, післямову (як короткі висновки), список використаних джерел. У першому розділі автор розглянув класичні дослідження, зокрема праці Т. Гоббса, Д. Юма, Р. Оуена, Дж. С. Мілля, Ф. Енгельса, К. Маркса, Й. Шумпетера М. Вебера, Дж. М. Кейнса, А. Сміта, Л. Вальраса та інших. Зазначається, що історично поняття конкуренції належить до базових понять визначення ринкової організації суспільства. Критерії та пріоритети конкурентоспроможності держав – це найважливіші орієнтири їхнього розвитку. Як свідчить зміст першого розділу монографії, автор у своєму дослідженні з’ясовує сутність конкуренції, досліджує державно-управлінську та політичну складову конкурентоспроможності, методологію та методику дослідження. Систематизовано й узагальнено теоретичні, методологічні та прикладні механізми формування конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу. Звертає увагу детальне розкриття сутності понять «конкуренція» та «конкурентоспроможність» і авторське бачення трансформації змісту концепту «конкуренція» в контексті суспільного розвитку. Також у цьому розділі наведене авторське бачення конкуренції як управлінської проблеми, хоча, на нашу думку, воно не відображає повною мірою обрану назву цього параграфу, а скоріше наводить приклади управлінських рішень та їхніх наслідків для суспільств.
 У першому розділі автором також розкрито особливості методології та методик дослідження конкурентоспроможності, зокрема проаналізовано можливості Індексу глобальної конкурентоспроможності та Індексу конкурентоспроможності країн. У цьому контексті описано фактори, які впливають на конкурентоспроможність держави.
 У другому розділі монографії Зубчиком О.А. здійснено аналіз конкурентоспроможності держави в контексті суспільно-політичних змін. По-перше, автор показав, що має бути чітка система показників конкурентоспроможності, якою слід користуватися при оцінці державної політики (прийняття державно-управлінських рішень). Вона має включати політичні, соціальні, економічні складові. Отже, має бути чітка методика дослідження конкурентоспроможності. З цією метою автор пропонує використовувати Індекс глобальної конкурентоспроможності. По-друге, цікавою є думка про те, що автор доводить залежність стратегій формування конкурентоспроможності держави у майбутньому від «раніше пройденого шляху». Представлено бачення політичних наслідків і нових перспектив конкурентоспроможності держави від членства України в Світовій організації торгівлі, проаналізовано інституційні чинники впливу на конкурентоспроможність держави.
 Крім того, у цьому ж розділі Зубчик О.А. детально аналізує державне управління сферою вищої освіти. Зокрема, показано, як вища освіта впливає на трансформацію суспільства і на конкурентоспроможність держави у перспективі політичного часу. Показано, що імміграційний режим – один із ключових інструментів держави в «глобальних перегонах за талантами». В умовах стирання відмінностей між імміграційними режимами і посилення конкуренції за людські ресурси особливого значення набувають чинники, які виходять за рамки імміграційної політики: мова, культура, можливості для розвитку, заробіток, якість життя, професіоналізм менеджменту, доступність якісної вищої освіти. Щороку зростає кількість громадян України, які обирають для здобуття вищої освіти іншу країну.
 Третій розділ монографії автор присвятив аналізу державної політики формування конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу та механізмів її реалізації. Проаналізовано концептуальні засади формування конкурентоспроможності України в умовах реформ на національному та регіональному рівнях. Детально окреслено значення політичної, економічної та гуманітарної складової державної політики як механізмів формування конкурентоспроможності держави у перспективі політичного часу. Акцентовано особливу увагу на зростаючій об’єктивній потребі ефективності регіонального управління, особливостях політики регіонального вирівнювання, що здійснюється за допомогою таких інструментів, як дотації та субвенції.
 У четвертому, заключному розділі дослідження містяться наукові положення щодо визначення пріоритетних напрямів зміцнення конкурентоспроможності України. Автором відзначено особливий ефект законодавчих актів, які визначають функції та повноваження органів влади в сфері управління конкурентоспроможністю, їх взаємозв’язок та інструменти впливу на конкурентоспроможність регіонів і держави. Зауважено, що Україна має використати участь у СОТ з точки зору її політичних можливостей, а саме, як політичного механізму. Показано специфіку конкуренції та тенденції її розвитку в сучасному українському суспільстві. Запропоновано підвищення ефективності діяльності суб’єктів публічного управління та адміністрування, удосконалення державної політики розвитку економічної свободи та підприємництва, заходи щодо активізації зусиль органів публічного управління з використання людського ресурсу для підвищення конкурентоспроможності держави та інструменти імплементації досвіду провідних країн щодо забезпечення конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу. Обґрунтовано комплекс управлінських, політичних, організаційно-економічних та інституційних засобів забезпечення конкурентоспроможності України.
 У третьому та четвертому розділах Зубчик О. А. показав, що Україна суттєво відстає від держав Європейського Союзу в сфері управління, є проблема недостатнього розвитку та підтримки науково-технічного прогресу, використання наукових досягнень в економіці. Аргументовано, що держава недостатньо підтримує розвиток високотехнологічних сервісних галузей.
 Позитивно, що автор розглянув і рівень конкурентоспроможності країни та конкурентоспроможність держави як результат функціонування національної системи державної управління. Також Зубчик О. А. запропонував розглядати конкурентоспроможність як аналітичний і політичний інструмент. За його допомогою оцінюється те, як нації, країни, суспільства, держави формують своє майбутнє у перспективі політичного часу.
 Крім того, варто відзначити, що дана тематика має безпосередній зв'язок з науковими програмами, планами, темами.
 Разом з тим, хочеться висловити певні побажання щодо монографії та подальшого дослідження. Зокрема, особливо позитивним є те, що автор показав важливу конкурентну перевагу України –її людський капітал, який вона сьогодні вже втрачає. У цьому зв’язку монографія мала б містити чіткі пропозиції щодо проектів державних рішень, які, на жаль, відсутні.
 Зубчик О. А. визначив чинники, що негативно впливають на забезпечення належного високого рівня конкурентоспроможності держави. Так, зокрема у висновках окремих параграфів автор навів обґрунтовану думку, що серед політичних особливостей процесу послаблення конкурентоспроможності держави в перехідних суспільствах є, зокрема, політична конкуренція між багатьма політичними силами різновекторного спрямування, що утруднює ситуацію прийняття зважених і раціональних політичних рішень, ускладнює підвищення конкурентоспроможності держави.
 Незважаючи на висловленні побажання, слід вважати, що монографія заслуговує на те, щоб бути представленою науковій спільноті та всім, хто цікавиться питаннями державного управління в сфері забезпечення конкурентоспроможності держави.
39
Балджи, М. Д. "ЗАСТОСУВАННЯ ІНДЕКСУ ДЖИНІ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОСТІ ТЕРИТОРІЙ". Інклюзивна економіка, № 2 (08) (30 травня 2025): 5–10. https://doi.org/10.32782/inclusive_economics.8-1.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано варіант оцінювання інклюзивного напряму розвитку територій, який передбачає залучення значної частини трудових ресурсів і орієнтується на рівні можливості при доступу до ринку праці та ресурсів. Доведено, що в основу даного процесу покладено розвиток інноваційних бізнес-моделей, економіки спільного користування для забезпечення соціального прогресу, а також зосереджує увагу на рівності людського капіталу, продовольчої безпеки, ресурсної доступності, екологічного стану довкілля і захисту населення тощо. Тому інклюзивність територій дозволить розширити переваги економічного зростання з одночасним підвищенням якості життя та вирівнюванням існуючих регіональних диспропорцій, тому важливим є визначення особливостей даного процесу та можливостей його оцінки. Метою дослідження виступає визначення інклюзивності територій завдяки застосуванню індексу Джині, який застосовано для оцінювання елементів регіональної нерівності у якості доповнення до індексу інклюзивності економічного зростання. Наукова новизна дослідження полягає у застосуванні підходу оцінювання до конкретної ситуації. Вдосконалено систему оцінки інклюзивності територій, що об’єднує соціальні, економічні та екологічні показники, що є потребою обчислення інклюзивності області, регіону, територіальної громади тощо. Запропоновано використання індексу Джині у розрахунках інклюзивності територій, який відображає ступінь відхилення фактичного виміру показників до їх рівномірного розподілу, залучаючи певні соціально-економіко-екологічні дані. Набула подальшого розвитку система виділення показників для визначення інклюзивності територій, до якої включено дані, що дозволяють аналізувати стан перспективного відновлення економіки та основі наявної ситуації в регіонах країни, що воювала, і потребує врахування параметрів інклюзивності. Проведено розрахунки інклюзивного розвитку Одеської області за допомогою індексу Джині та здійснено його порівняння з існуючими загальнонаціональними даними. Результати проведеного дослідження можуть бути використані для регіонів повоєнної України, що дозволить визначити подальші напрямки розвитку територій та надасть можливість максимально залучити інклюзивний контент в систему господарювання при врахуванні потрібних умов та факторів.
40
Фесіна, Ю. Г. "КРЕАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка", № 18 (71) (29 листопада 2021): 224–40. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2021-18(71)-24.
Full textAbstract:
Резолюція ООН затвердила 2021 рік міжнародним роком креативної економіки задля сталого розвитку. Тому концентрація уваги на цілях формування екосистеми креативної економіки та підвищення значимості людського капіталу є важливими завданнями сьогодення. Запропоновано та обгрунтовано авторський підхід до вибору системи показників для оцінювання креативного потенціалу регіону. Здійснено оцінку індексу талантів, технологій та толерантності. Обгрунтовано науково-методичний підхід для здійснення інтегральної оцінки креативного потенціалу регіону.
41
Pospielova, Tetiana, Oksana Marukhlenko та Valentyna Rudenko. "ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: ВПЛИВ НА ПАРАМЕТРИ ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ СУЧАСНИХ СУСПІЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В УКРАЇНІ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 14 (2024): 522–31. https://doi.org/10.32750/2024-0246.
Full textAbstract:
У статті здійснено комплексний теоретико-емпіричний аналіз впливу цифрової трансформації публічного управління на динаміку людського розвитку в Україні в умовах багатофакторної кризи: суспільної нестабільності, гібридної війни, економічної турбулентності та постпандемічного відновлення. Обґрунтовано гіпотезу про те, що цифрові технології не є нейтральним або виключно позитивним фактором, а радше виступають соціально детермінованим каталізатором, що підсилює вже наявні тенденції в економіці, соціальній сфері та управлінських практиках. У межах дослідження розглянуто ключові концепти глобального наукового дискурсу, зокрема парадокс цифрових дивідендів, та виявлено, що поширення ІКТ без супровідної політики цифрової інклюзії може мати обмежений або навіть зворотний ефект для людського розвитку. Проведено критичний аналіз міжнародних рейтингів і показників індексу людського розвитку (ІЛР), цифрової доступності та соціально-економічної рівності. Встановлено, що в Україні спостерігається загострення регіонального дисбалансу, цифрової нерівності, поглиблення структурного виключення окремих соціальних груп із цифрового середовища. Акцентовано на таких ключових викликах цифрової трансформації, як фрагментація соціального капіталу, нерівність цифрових компетентностей, загрози інформаційній безпеці, структурні зміни ринку праці. Окрему увагу приділено економічним аспектам — впливу цифровізації на продуктивність, бюджетну ефективність, ринок праці та нерівність доступу до економічних можливостей. Визначено, що максимізація потенціалу цифрової трансформації можлива лише за умови реалізації інклюзивної державної політики, що передбачає розвиток цифрових навичок, підтримку соціально вразливих груп, зміцнення інституційної спроможності держави та довіри громадян до публічних інститутів.
42
Stavytskyy, A., and V. Sachko. "Modeling of human development index in the world." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economics, no. 212 (2020): 33–43. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2020/212-5/5.
Full textAbstract:
The article considers the impact of human development on changes and transformations in economics and on the general development of the state for the countries of the European Union and Ukraine in the period from 1990 to 2018, as well as ways of its modeling using statistical and econometric methods. The analysis of the factors influencing the development of human capital made it possible to draw a conclusion about the direct dependence of changes in the economic and social spheres and the level of quality of life of the population. Innovative universities, namely University 4.0, also in turn play a significant role in shaping the new modern knowledge economy and the development of the state as a whole, influencing society through cognitive technologies. To determine the results, time series models and multiple and panel regression models were developed based on the data of the Human Development Index and other socio-economic indicators that determine the financial stability of the state and the level of its security and welfare. The obtained models were tested for adequacy, significance of coefficients, stability and possibility of their use in practice in order to determine the most optimal of them. After conducting the necessary tests and calculating the error of RMSPE, the best of all constructed and analyzed models was the Holt-Winters model. It is universal and can be used to further forecast the economic, social and demographic indicators of other regions of the world with possible adjustments of the main parameters and coefficients to obtain the most accurate results and use this model in practice. The study concluded with an analysis of the main areas of reform and recovery of the Ukrainian economy and the spheres of education and health care to achieve social progress in the country and increase its level of development.
43
УСЕНКО, Олена. "ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 1 (21 березня 2025): 303–9. https://doi.org/10.31891/mdes/2025-15-40.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу ролі людського капіталу в забезпеченні сталого економічного розвитку. Вихідним положенням дослідження стало розуміння людського капіталу як ключового фактору, що визначає продуктивність праці, внутрішню інноваційну активність, а також здатність до впровадження технологічних інновацій через трансфер технологій. Розкрито роль людського капіталу через контури прямого економічного впливу, а також ширші соціальні та екологічні ефекти, які забезпечують підвищення якості життя та сталий розвиток суспільства. Виділено екстерналії розвитку людського капіталу. Серед них: поліпшення стану здоров’я, збільшення тривалості життя, зменшення злочинності та нерівності, громадянська активність та демократичність суспільства, зростання екологічної свідомості, трансформація відношення до раціонального використання природних ресурсів і підтримки екосистем. Одним із центральних аспектів дослідження став вплив людського капіталу на економічне зростання. У статті розглянуто теоретичні моделі, що описують вплив людського капіталу на економічне зростання, зокрема екзогенні та ендогенні моделі. Особлива увага в роботі приділяється модифікаціям класичних моделей, що включають людський капітал. Зокрема, модель Р. Солоу, модифікована для врахування людського капіталу, дозволила розглянути вплив інвестицій у освіту на продуктивність праці та економічне зростання. Розглянуто різні підходи до вимірювання людського капіталу через проксі-показники, такі як витрати на освіту, середній рівень освіти населення та інші індекси. Приділено увагу дослідженням, які показують, що людський капітал складає значну частину різниці в доходах на душу населення в різних країнах. Важливою частиною статті є розгляд гендерного аспекту в контексті впливу освіти на економічне зростання. Дослідження показали, що інвестиції в освіту жінок сприяють зниженню народжуваності та демографічним змінам, що, в свою чергу, позитивно впливає на економічне зростання. Жінки з вищою освітою зазвичай відкладають народження дітей, мають меншу кількість дітей і забезпечують їм кращу освіту. Цей демографічний перехід сприяє зростанню економічно активного населення та знижує залежність від дитячої праці.
44
Pospielova, Tetiana, Oksana Marukhlenko та Valentyna Rudenko. "КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У ДЕРЖАВНОМУ РЕГУЛЮВАННІ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ: ПАРАДИГМАЛЬНІ ЗРУШЕННЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 15 (2025): 309–18. https://doi.org/10.32750/2025-0127.
Full textAbstract:
У статті здійснено комплексне теоретико-емпіричне дослідження перспектив упровадження компетентнісного підходу в державне регулювання соціальної сфери в Україні в умовах соціально-економічної трансформації. Обґрунтовано, що традиційна програмно-цільова модель соціальної політики, яка домінує в управлінській практиці, демонструє обмежену ефективність щодо забезпечення сталого людського розвитку, особливо в умовах воєнного стану, цифрової нерівності та демографічного тиску. Підкреслено, що збереження статус-кво в соціальному менеджменті призводить до неадресного розподілу ресурсів, дублювання функцій та втрати зв’язку між цілями програм і реальними потребами населення. Компетентнісний підхід розглянуто як сучасну управлінську концепцію, яка дозволяє переорієнтувати соціальну політику від моделі пасивного захисту до моделі розвитку потенціалу особи, що відповідає принципам ефективного публічного менеджменту, стратегічного планування та економіки соціального інвестування. Розкрито сутнісні характеристики підходу: індивідуалізація підтримки, орієнтація на спроможності, інтеграція міжвідомчої взаємодії, цифрова підтримка прийняття рішень, управління за результатами. Наведено порівняльний аналіз моделей соціального регулювання, приклади міжнародного досвіду (ЄС, Швеція, Фінляндія), емпіричні дані щодо витрат на соціальний захист, цифрової нерівності та Індексу людського розвитку. Особливу увагу приділено значенню компетентнісного підходу в контексті менеджменту державних ресурсів та економіки розвитку. Показано, що перехід до компетентнісної логіки дає змогу підвищити продуктивність витрат, зміцнити інституційну довіру, стимулювати зайнятість, соціальну мобільність і формування людського капіталу. Підкреслено, що така трансформація потребує не лише нормативного супроводу, а й зміни управлінської парадигми — з орієнтацією на результат, розвиток, інновації та економічну доцільність соціальних програм. Зроблено висновок, що впровадження компетентнісного підходу є ключовою умовою формування сучасної, прозорої, ефективної та інклюзивної системи державного управління соціальною сферою в Україні.
45
Shibaeva, Natalia, and Tetiana Baban. "Dynamics of the human development index: trends and challenges." Ukrainian Journal of Applied Economics and Technology 2024, no. 4 (2024): 177–80. https://doi.org/10.36887/2415-8453-2024-4-26.
Full textAbstract:
The Human Development Index (HDI) has had positive dynamics since 1990 as an overall indicator for evaluating achievements in three basic dimensions of human development: long and healthy life, knowledge, and a decent standard of living. The challenges of recent years with short- and long-term consequences have changed the HDI trend. The article, based on the research of modern scientists and experts, analyzes the reasons for the current trajectory of the human development index and identifies its potential trends. The hypothesis of hysteresis as a new feature that determines the dynamics of the Human Development Index became the starting point for analyzing the direct and indirect consequences of the components forming hysteresis. The COVID-19 pandemic creates the phenomenon of hysteresis about human development, the intensification of military conflicts, and climate change. The COVID-19 pandemic has led to the loss of human lives, reduced life expectancy, interrupted access to education, and caused economic recession in the global economy. The COVID-19 pandemic caused an economic recession, because of which the global GDP decreased, incomes decreased, and the trend toward a decrease in poverty level stopped against the background of a growing debt burden. In addition to the direct effects of the COVID-19 pandemic, there has been an indirect impact on people’s health: deteriorating mental health due to isolation and domestic violence. The escalation of military conflicts led to the death of people and, an increase in the number of forcibly displaced persons, the destruction of housing, educational institutions, and infrastructure facilities. Climate change has increased the risks of food insecurity and outbreaks of epidemics, and the number of victims of natural disasters has increased. The article states that UNDP experts see the causes of hysteresis in mismanagement: an inadequate response to the COVID-19 pandemic, allowing military conflicts, the consequences of which go beyond the borders of war-torn countries, insufficient efforts to mitigate the consequences of climate change. The established HDI trend can be changed by a new outlook, improved policies, and institutions that will contribute to the production of global public goods. Keywords: human Development Index, hysteresis phenomenon, economic development, world economy, sustainable development goals.
46
Серікова, О. М. "РОЗВИТОК ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК КРИТЕРІЙ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА: СТАН В УКРАЇНІ ВНАСЛІДОК ВІЙНИ". Український економічний часопис, № 8 (28 лютого 2025): 128–34. https://doi.org/10.32782/2786-8273/2025-8-22.
Full textAbstract:
Стаття присвячена обґрунтуванню ролі вищої освіти в формуванні постіндустріального суспільства, що обумовлено тим, що вона продукує знання та формує інтелектуальний потенціал нації, забезпечує економіку кваліфікованими, професійними кадрами, які здатні працювати та гнучко пристосовуватися в умовах постійних змін та викликів, сприяє інноваційному розвитку. Досліджено рейтинг України за індексом людського розвитку, в т.ч. за показниками середня та очікувана тривалість навчання. Зазначено особливості освітнього процесу, загрози та виклики, в т.ч. вищої освіти, які сформувалися внаслідок військового стану в Україні. Проаналізовано зміну цінностей молоді у зв’язку з затяжним характером війни. Підкреслюючи важливість людського капіталу та вищої освіти в формуванні як сучасного, так і повоєнного суспільства, і подальшого розвитку України, визначено пріоритети розвитку вищої освіти в Україні. Освітній чинник є важливим у формуванні людського капіталу та постіндустріального розвитку країни для забезпечення її подальшої конкурентоспроможності.
47
Kulynych, R. О., та Yu E. Prydannykova. "Застосування методу статистичних рівнянь залежностей для оцінювання динаміки індексу регіонального людського розвитку Хмельницької області". Scientific Bulletin of the National Academy of Statistics, Accounting and Audit, № 4 (20 грудня 2017): 13–22. http://dx.doi.org/10.31767/nasoa.4.2017.02.
Full textAbstract:
На основі застосування методу статистичних рівнянь залежностей розроблено статистичний підхід до оцінювання значень чинників, необхідних для досягнення запланованих або прогнозованих рівнів результативного показника, в тому числі при формуванні програм соціально-економічного розвитку регіону. Розроблений підхід використано для оцінювання динаміки індексу регіонального людського розвитку (ІРЛР) Хмельницької області та показників, що його формують, за 2011-2015роки. Розрахунки показали, що найбільш значний вплив на величину ІРЛР Хмельницької області мають показники “Кількість мінімальних продуктових кошиків, які можна придбати на середньодушовий доход у регіоні, “Забезпеченість житлом у містах", “Сумарний коефіцієнт народжуваності”.
48
Максименко, Ж. В. "СТРУКТУРНИЙ ПІДХІД МЕТОДИКИ ОЦІНЮВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ". Підприємництво та інновації, № 12 (3 липня 2020): 20–26. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.3.
Full textAbstract:
У статті розглянуто парадигму оцінювання інтелектуального капіталу. Досліджено гносеологію інтелектуального капіталу. Систематизовано дослідницькі підходи науковців до структурних компонентів інтелектуального капіталу. Обґрунтовано систему показників структурного підходу до оцінювання інтелектуального капіталу. Узагальнено структурні компоненти та методологію оцінювання інтелектуального капіталу на державному рівні управління. Розглянуто формування інтелектуального капіталу на різних рівнях людського розвитку. Досліджено готовність національної економіки на основі Індексу економіки знань до інноваційної моделі розвитку. Обґрунтовано значення основних структурних компонентів програми «Знання задля розвитку». Автором запропоновано алгоритм методики SC-оцінювання інтелектуального капіталу за структурного підходу.
49
Брук, Володимир, та Марія Лисенко. "Врахування показників стану поверхневих вод при оцінці регіональних індексів людського розвитку". InterConf, № 28(137) (20 грудня 2022): 279–91. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.19-20.12.2022.031.
Full textAbstract:
У статті пропонується вдосконалення методики розрахунку регіональних індексів людського розвитку (ІЛР) шляхом врахування при визначенні екологічної складової ІЛР показників стану різних сфер довкілля. Для визначення характеру залежності ІЛР від показників стану довкілля використана гіпотеза про логістичний характер залежності стану довкілля від зовнішнього впливу. В запропонованій методиці врахування показників стану поверхневих вод здійснюється через апроксимацію логістичної кривої кусково-лінійною функцією. Наведені результати застосування запропонованої методики для розрахунку регіональних ІЛР областей України.
50
Єріна, А. М. "Міжнародні рейтинги: статистичні аспекти обчислення та застосування. Частина ІІ. Індекси інноваційного та людського розвитку". Статистика України, № 4 (75) (2016): 66–75.
Find full text