To see the other types of publications on this topic, follow the link: Інклюзивні діти.
Journal articles on the topic 'Інклюзивні діти'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Інклюзивні діти.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Мельник, Л., та І. Саранча. "ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ В ІНКЛЮЗИВНІЙ ОСВІТІ". Modern Information Technologies and Innovation Methodologies of Education in Professional Training Methodology Theory Experience Problems, № 53 (4 жовтня 2022): 43–47. http://dx.doi.org/10.31652/2412-1142-2019-53-43-47.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання доцільності використання застосування інтерактивнихтехнологій у навчанні дітей з особливими потребами. Дослідження присвячено використаннюінтерактивних технологій у навчанні дітей з особливими потребами. Принцип інклюзивної освіти означає:всі діти мають бути включені з самого початку в освітній і соціальний спосіб життя школи. Завданняінклюзивної школи - побудувати систему, яка відповідає потребам кожного. Ми зазначаємо, що вінклюзивних школах всі діти, не тільки з особливими потребами, мають підтримку, яка дозволяє їмдосягати успіху. Інклюзивні школи спрямовані на багато інших навчальних досягнень, ніж ті, які найчастішевизнаються як звичайні освітні. Метою такої школи є надання всім учням можливості жити більшповноцінним соціальним життям, брати більш активну участь у команді, забезпечуючи тим самим кращувзаємодію, допомагаючи один одному як члени спільноти. Доведено, що використання інтерактивнихтехнологій допомагає створити можливості для співпраці і самоствердитись особистості в суспільстві.
2
КАЛЬЦУНІ, Параскеві. "ІНТЕГРАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ ТА ФАКТОРИ, ЯКІ РОБЛЯТЬ ЦЕЙ ПРОЦЕС УСПІШНИМ". Humanitas, № 6 (23 лютого 2022): 22–27. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.6.4.
Full textAbstract:
Однією з більш широких цілей інтеграції є створення школи для всіх, яка буде відповідати особливим потребам і можливостям всіх учнів з особливими освітніми потребами і без них. Вимір терміна «інтеграція» не досягається простим співіснуванням дітей з особливими освітніми потребами і без них (просторова інтеграція). Функціональна інтеграція починається у класі і залежить від використання викладачем ефективних стратегій і практик, щоб діти з особливими освітніми потребами брали активну участь як в академічному, так і в соціальному навчанні. Основна мета цієї статті, яка стосується інтеграції дітей з особливими освітніми потребами та факторів, що роблять цей процес успішним, – це проаналізувати та дослідити інтеграційні практики, які вчителі використовують у спеціальній освіті, їх турботу про інтеграцію всіх дітей і навести фактори, які роблять цей процес успішним. З цією метою було виконано описово-аналітичне дослідження запропонованих літературних джерел та статей. Зокрема, за ключовими словами було досліджено джерела з мережі Інтернет, бібліотек. Вивчення інтеграції дітей з особливими освітніми потребами та факторів, які роблять цей процес успішним, є важливим заходом, оскільки останні десятиліття були відзначені спробою суспільства позбутися упереджень щодо людей з обмеженими можливостями. Зроблено висновок, що педагогічні інклюзивні практики, а також застосування інклюзивної освіти можуть забезпечити рівний доступ для всіх до загальноосвітньої школи та усунути шанси стигматизації учнів. У реалізації інклюзивної освіти домінуючу роль відіграє вчитель. Направляючи та допомагаючи студентам та ефективно застосовуючи педагогічні інклюзивні практики, сучасний учитель може досягти інклюзії, надаючи можливості для двостороннього спілкування. Основною умовою його практичного застосування є його безперервне навчання із питань інклюзії.
3
Малишевська, Ірина. "УДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГІЧНИХ ФАХІВЦІВ ДО РОБОТИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 17, № 1 (2020): 59–67. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(17).2020.59-67.
Full textAbstract:
Оглядову статтю присвячено дослідженню шляхів удосконалення підготовки педагогічних фахівців до роботи в умовах інклюзивної освіти. Акцентовано, що інклюзивна освіта феноменологічно пов’язана з розвитком інклюзивного суспільства, що засвідчує етапність її розбудови: ексклюзія, сегрегація, інтеграція, інклюзія. Визначено гуманістичні засади інклюзивної освіти. Зазначено, що її цінності та принципи базуються на визнанні значущості кожного суб’єкта освітнього процесу.Виокремлено основні чинники впливу на підготовку та перепідготовку педагогічних фахівців до роботи в умовах інклюзивної освіти. Окреслено основні причини не готовності педагогічних працівників забезпечити дітям з особливими освітніми потребами якісне інклюзивне навчання. З’ясовано, що підготовку педагогічних фахівців до роботи в умовах інклюзивної освіти необхідно здійснювати на всіх рівнях: від системи навчання здобувачів вищої освіти до системи підвищення кваліфікації досвідчених практиків. Відзначено, що в Україні активізувався пошук стратегічних напрямів професійної підготовки педагогічних кадрів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання. Акцентовано увагу на перспективних завданнях підготовки педагогів для освітньої інклюзії, розв’язання яких необхідно покласти на педагогічні заклади вищої освіти. Доведено, що нагальною потребою має стати удосконалення змісту підготовки педагогічних фахівців у галузі інклюзивної освіти.Окреслено перспективні шляхи удосконалення системи підготовки педагогічних фахівців закладів дошкільної загальної середньої освіти до роботи в умовах освітньої інклюзії. До шляхів удосконалення віднесено введення нових спеціалізацій, наповнення навчальних планів дисциплінами інклюзивного спрямування, включення інклюзивно зорієнтованих змістових модулів до загальних навчальних курсів та методик фахових дисциплін педагогічних спеціальностей.
 Ключові слова: інклюзивна освіта, інклюзивне навчання, діти з особливими освітніми потребами, методологічні засади, удосконалення підготовки педагогічних фахівців.
4
Шевчук, Н. С., Я. А. Сушарник та А. М. Сушарник. "РОЛЬ СТАТИСТИКИ У ВИЗНАЧЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНКЛЮЗИВНИХ ПРОГРАМ РОЗВИТКУ ДИТИНИ". Інклюзивна економіка, № 4 (06) (30 грудня 2024): 56–60. https://doi.org/10.32782/inclusive_economics.6-8.
Full textAbstract:
Проблема дослідження. Інклюзія в освіті є не лише важливим принципом, а й необхідною практикою для створення справедливого та рівноправного суспільства. Це концепція, яка спрямована на забезпечення рівних можливостей для всіх дітей, незалежно від їхніх індивідуальних потреб чи особливостей розвитку. Інклюзивні програми повинні не лише відкривати доступ до освіти, але й формувати середовище, яке підтримує розвиток кожної дитини на її рівні можливостей. Така освіта передбачає адаптацію навчального процесу, методів та матеріалів таким чином, щоб кожен учень міг успішно навчатися і брати участь у шкільному житті. Суть інклюзивних програм полягає у тому, щоб створити умови, у яких діти з різними потребами отримують необхідну підтримку для досягнення максимального розвитку своїх можливостей. Важливо, що інклюзивне навчання не обмежується лише фізичним доступом до школи чи навчальних ресурсів, але і включає адаптацію навчального процесу, створення спеціальних умов, залучення спеціалістів і використання інноваційних методик. Мета дослідження полягає в систематичному аналізі та оцінці ефективності інклюзивних програм розвитку дитини з використанням статистичних методів. Методи дослідження. У ході проведення дослідження використовувалися різноманітні наукові методи з метою глибокого аналізу та оцінки різних аспектів ефективності інклюзивних програм розвитку дитини: загальнонауковий метод; метод поєднання; аксіоматичний метод; метод комбінування. Основні результати дослідження. Основні результати дослідження вказують на те, що статистика відіграє ключову роль у визначенні ефективності інклюзивних програм розвитку дитини. За допомогою різних статистичних методів було проведено глибокий аналіз різних аспектів програм, що включають академічні досягнення, соціальну адаптацію, емоційний розвиток та доступність ресурсів. Висновки та конкретні пропозиції авторів. У результаті дослідження виділено декілька ключових висновків та конкретних пропозицій для подальшого розвитку інклюзивних програм розвитку дитини. По-перше, виявлена необхідність подальшого наукового дослідження з метою постійного вдосконалення та адаптації програм до потреб дітей. Крім того, автор рекомендує активніше впроваджувати індивідуалізовані підходи до навчання, зміцнювати співпрацю між учасниками освітнього процесу та забезпечувати належний рівень доступності ресурсів для інклюзивних програм. Конкретні пропозиції. У контексті інклюзивних програм розвитку дитини, конкретні пропозиції для подальшого вдосконалення включають активніше впровадження індивідуалізованих підходів до навчання та підтримки, забезпечення належного рівня співпраці між учасниками освітнього процесу, зокрема, вчителями, батьками та фахівцями, поліпшення доступності ресурсів для інклюзивних програм.
5
Боярська-Хоменко, А. В. "ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАКЛАДАХ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Теорія та методика навчання та виховання, № 54 (2023): 18–30. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2023.54.02.
Full textAbstract:
Організація діяльності для дітей з особливими освітніми потребами у закладах позашкільної освіти має величезний потенціал для підтримки їхнього освітнього розвитку. У цій статті подано огляд концепції інклюзивної освіти та досліджено переваги, які вона пропонує дітям з особливими освітніми потребами. Також аналізується роль закладів позашкільної освіти та їхній потенціал у наданні інклюзивних можливостей для дітей з різними здібностями. Заклади позашкільної освіти, громадські центри та рекреаційні заклади пропонують гнучке середовище, яке можна пристосувати до унікальних потреб та інтересів дітей з особливими освітніми потребами. У статті підкреслюється важливість індивідуальної навчальної програми та методів оцінювання в цих закладах, які дозволяють отримати персоналізований досвід навчання, пристосування та стратегії підтримки, котрі задовольняють різноманітні стилі навчання та здібності. Потенціал закладів позашкільної освіти полягає в їх спроможності залучати спеціалізованих педагогів, професіоналів та ресурси, спрямовані на обслуговування дітей з особливими освітніми потребами. Ці заклади можуть надавати диференційоване навчання, впроваджувати допоміжні технології та адаптувати діяльність для забезпечення активної участі дітей. Більше того, вони пропонують широкий спектр заходів, які надають дітям з особливими освітніми потребами альтернативні шляхи для виявлення своїх талантів і вдосконалення соціальних навичок. Проте заклади позашкільної освіти також стикаються з різними проблемами щодо обслуговування дітей з особливими освітніми потребами. До них належать: відсутність обізнаності та розуміння, обмежені ресурси, бар’єри доступності, потреба в навчанні персоналу та співпраці, стигматизація та неадекватна правова й політична база. Щоб подолати ці виклики, потрібен спільний підхід із залученням освітян, сімей, професіоналів і політиків для підвищення обізнаності, забезпечення навчання та ресурсів, покращення інфраструктури, сприяння співпраці та пропаганди інклюзивної політики. Заклади позашкільної освіти мають значний потенціал для створення інклюзивного середовища, де діти з особливими освітніми потребами можуть брати активну участь, навчатися та розвиватися. Розуміючи концепцію інклюзивної освіти та впроваджуючи індивідуальну навчальну програму, методи оцінювання та інклюзивні заходи, ці заклади можуть сприяти освітній та соціальній інтеграції дітей з різними здібностями.
6
Тороп, Крістіна, та Наталія Ярмола. "ДІТИ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови., № 21 (16 листопада 2022): 129–42. http://dx.doi.org/10.33189/epsn.v1i21.216.
Full textAbstract:
Мета статті – розглянути проблеми та перспективи ефективного навчання дітей з порушеннями інтелектуального розвитку в умовах інклюзивного навчання. Для досягнення поставленої мети та розкриття тематики були використані методи пошуку, аналізу, систематизації та узагальнення дослідженого матеріалу.
 У статті окреслено основні проблеми навчання дітей з порушеннями інтелектуального розвитку в умовах інклюзивного навчання. Визначено, що сучасне розуміння інклюзії полягає у підвищенні спроможності закладів освіти задовольняти різноманітні потреби всіх учнів, створюючи інклюзивне середовище, а не лише певних цільових груп. 
 Установлено, що незважаючи на зростаюче визнання широкого погляду на інклюзивне навчання, багато країн-членів Європейського агентства з питань особливих потреб та інклюзивної освіти все ще зосереджуються, насамперед, на доступі та розміщенні учнів з особливими освітніми потребами та/або інвалідністю в закладах загальної середньої освіти.
 На основі власного досвіду авторів та аналізу наукової літератури, діяльності закладів освіти з інклюзивним навчанням здійснено аналіз переваг та недоліків навчання дітей з порушеннями інтелектуального розвитку у спеціальних закладах освіти та закладах з інклюзивним навчанням. Висвітлено особливості навчання дітей з порушеннями інтелектуального розвитку, можливі складнощі та потреби. На основі розгляду численних досліджень вчених-практиків зроблено висновок, що основою для навчання учнів з ПІР в усьому світі є індивідуалізація навчання через їх різні потреби.
7
Дерев’янко, Н. З. "РОЛЬ ІНКЛЮЗИВНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ РОЗВИТКУ ПРОСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ". Психологія: реальність і перспективи, № 12 (3 листопада 2019): 50–54. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi12.46.
Full textAbstract:
У статті здійснено теоретичний аналіз понять «інклюзія», «інклюзивна освіта», «інклюзивне освітнє середовище», «просоціальна поведінка». Розкрито тлумачення, принципи та засади інклюзивного освітнього середовища. Здійснено аналіз потенціалу інклюзивного освітнього середовища для розвитку просоціальних поведінкових стратегій учасників освітнього процесу. Зроблено припущення, що здорові діти в умовах інклюзивного навчання проявляють більше співчуття, співпереживання, розуміння, і допомоги один одному, що тим самим сприяє розвитку про соціальних стратегій.
8
Stepanova, Tetiana, Oksana Konoz та Anastasiia Bundy. "Розвиток інклюзивної освіти в закладах дошкільної освіти України в ХХІ столітті". Preschool Education: Global Trends 2 (22 жовтня 2022): 139–60. http://dx.doi.org/10.31470/2786-703x-2022-2-139-160.
Full textAbstract:
Метою статті є аналіз розвитку інклюзивної освіти в закладах дошкільної освіти, що відбувався в Україні на початку ХХІ століття. 
 Методи і методики. Використовуючи такі загальнонаукові методи пізнання, як аналіз та синтез, індукція та дедукція, дослідниками було виокремлено в історичному дослідженні питання розвитку інклюзивного навчання як у закладах дошкільної освіти, так і в різних реабілітаційних установах, що передбачало створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини з різним психофізичним розвитком.
 Результати. Проаналізовано державні документи щодо створення інклюзивних груп в закладах дошкільної освіти, порядок їх комплектування; щодо закладів компенсуючого (санаторні, спеціальні) та комбінованого типу, де разом із здобуттям дошкільної освіти діти отримували корекційно-реабілітаційну допомогу; про впровадження методик у Центрі інтердисциплінарного супроводу розвитку аутичної дитини громадської організації "Громадська асоціація підтримки осіб з аутизмом "Сонячне коло" та корекційну роботу в реабілітаційних таборах, що об’єднала батьків дітей з аутизмом та фахівців у різних сферах психолого-педагогічної реабілітації аутизму. У статті представлено аналіз роботи ІРЦ у м. Рівно, центрів розвитку дитини (ЦРД) для дітей дошкільного віку як закладів нового типу, де забезпечується фізичний, розумовий і психологічний розвиток. Така увага до дітей з ООП свідчить про велику турботу держави щодо їхнього розвитку, навчання та соціалізації.
 Висновки. Авторами дається сутність понять "інклюзивне навчання", "інклюзивна освіта"; коротко представлено обсяг роботи фахівців ІРЦ, що допомагають у складанні індивідуальної програми розвитку, індивідуального навчального плану та реалізації індивідуальної освітньої траєкторії кожної особистості: допомога в організації освітнього процесу для осіб із особливими освітніми потребами, участь у команді психолого-педагогічного супроводу особи в закладі освіти, визначення їхньої професійної орієнтації, підготовка дітей з особливими освітніми потребами до навчання в закладах дошкільної освіти тощо.
9
Бутенко, Наталія, Олександр Спринь та Тетяна Мороз. "ГОТОВНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ БІОЛОГІЇ ДО РОБОТИ В ІНКЛЮЗИВНИХ КЛАСАХ". Grail of Science, № 26 (25 квітня 2023): 390–93. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.14.04.2023.071.
Full textAbstract:
В статті розкрито поняття інклюзивної освіти, зазначене в освітніх документах. Підкреслено, що вчителі біології мають мати відповідну підготовку до роботи з діти в інклюзивних класах, зокрема, це не тільки дидактична майстерність, а й моральні установки, основи психологічної майстерності. Також пропонуються шляхи вирішення цієї актуальної проблеми.
10
Олійник, Галина, та Наталія Пилюк. "ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ". Social Work and Education 7, № 2 (2021): 178–85. http://dx.doi.org/10.25128/2520-6230.20.2.3.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз поняття
 «соціалізація» дітей з особливими потребами. Проаналізовано проблеми дітей з особливими освітніми потребами. Обґрунтовано Концепцію розвитку інклюзивної освіти, яка спрямована на виконання вимог міжнародних нормативно- правових документів та на розробку механізмів впровадження інклюзивної освіти.
 Розкрито особливості соціалізації дітей з особливими потребами у сучасному українському суспільстві. Розглянуто інклюзивний підхід, під яким розуміють створення таких умов, за яких усі діти мають однаковий доступ до освіти, однакові можливості отримати досвід, знання та подолати упереджене ставлення до тих, хто має «особливі потреби».
11
ШКОЛЯР, Лілія, та Антоніна МИХАЙЛЮЧЕНКО. "СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ У НАВЧАННІ У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ". Humanitas, № 5 (31 січня 2024): 117–26. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2023.5.15.
Full textAbstract:
Звернення української держави та суспільства до ідей впровадження в практику соціальної інклюзії є відображенням пріоритетів у суспільному розвиткові, а саме, посиленням гуманних соціальних відносин та переживання причетності до загальнолюдської культури у всіх соціальних практиках. Важливим інструментом соціальної інклюзії є інклюзивна освіта. Інклюзивна освіта в сучасному закладі загальної середньої освіти (ЗЗСО) передбачає таку організацію освітнього процесу, коли всі діти, незалежно від своїх фізичних, психічних та інших особливостей, включені у загальну систему освіти. Справжнім викликом для вітчизняної освіти, у тому числі інклюзивної, стала російсько-українська війна, яка майже унеможливила повноцінне очне навчання. Ефективним засобом реалізації інклюзивної освіти в умовах дії воєнного стану стає дистанційно-очне (змішане) навчання. Слід зазначити, що через наявність досвіду здобуття офлайн освіти під час дії карантинних обмежень, процес переходу до дистанційної форми відбувся відносно швидко та безпроблемно, проте нові реалії вимагають модернізації підходів до організації та проведення навчання. Наукова новизна дослідження. У статті уточнено сутність базових понять «інклюзивна освіта», «педагогічний супровід навчання»; розширено знання щодо потенціалу соціальної інклюзії в умовах дії воєнного стану. Обґрунтовано набір стратегій навчання дітей з ООП, розкрито можливості онлайн-навчання та доцільність посиленого педагогічного супроводу таких дітей. Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети та вирішення окреслених завдань було використано комплекс методів: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, порівняння для розкриття сутності та визначення базових понять досліджуваної проблеми. Метою статті є розкриття особливостей запровадження соціальної інклюзії у закладах загальної середньої освіти України в умовах дії воєнного стану. У роботі зроблено висновок про те, що воєнні дії внесли помітні зміни в організації процесу соціалізації та навчання дітей з особливими освітніми потребами в ЗЗСО. Нині діти зазначеної категорії потребують допоміжних засобів та послуг, які б підтримували на поточному рівні або підвищували їх функціональні можливості й автономність.
12
Мащак, С. О. "ОСОБЛИВОСТІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 3 (30 жовтня 2023): 116–20. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2023.3.23.
Full textAbstract:
У статті окреслено актуальність проблеми навчання молодших школярів за інклюзивною системою. Здійснено ґрунтовний теоретичний аналіз феномену «інклюзія», визначено її мету, принципи та завдання. Охарактеризовано групи дітей молодшого шкільного віку, які потребують особливих умов навчання та проведено теоретичний аналіз психологічних особливостей молодших школярів, що навчаються за інклюзивною освітою. Виявлено фактори, які впливають на психологічний досвід школярів інклюзивного класу, такі як соціальне середовище та взаємодія батьків, психологів та педагогів. Констатовано, що взаємодія педагогів, школярів класу, батьків створюють сприятливе освітнє середовище для учнів молодшого шкільного віку, що навчаються в інклюзивному класі. Основна ідея концепції інклюзивного навчання – визнання важливості індивідуалізованої підтримки кожної дитини, формування позитивної Я-концепції, реалізації соціальної інтеграції та універсального дизайну навчання для сприяння психологічного благополуччя учнів молодшого шкільного віку. Впроваджуючи практику модель інклюзії в систему освіти, є можливість створити більш справедливе та інклюзивне суспільство, яке цінує, підтримує унікальні здібності та потенціал усіх учасників освітнього процесу. Презентовано результати емпіричного дослідження психологічних особливостей молодших школярів в умовах інклюзивної освіти, проаналізовано фактори, що впливають на досвід їх навчання. Діти молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами в освітньому середовищі класу, навчального закладу зустрічаються із непростими та специфічними викликами, котрі пов’язані не тільки з навчанням та соціальною, шкільною адаптацією. Їх спілкування з однолітками дуже часто супроводжується тривожністю, низькою самооцінкою та негативними емоційними станами. Вивчення та розуміння психологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами дозволить фахівцям розробити, впровадити спеціалізовані, індивідуальні підходи до навчання та розвитку, що враховують їх інтереси, освітні потреби, особливості темпераменту, характеру, здібностей, індивідуального стилю навчання та виховання, мотиваційні тенденції.
13
Кравченко, Оксана. "МІЖСЕКТОРАЛЬНА СПІВПРАЦЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ НА РІВНІ ГРОМАДИ". Інноватика у вихованні, № 16 (25 листопада 2022): 61–81. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i16.481.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано взаємозв’язок закладів освіти, інклюзивно-ресурсних центрів, сім’ї, закладів соціальної сфери, громадських організацій як важливу умову розвитку інклюзивного навчання на рівні громади. Визначено зміст і спрямованість кожного із партнерів такої міжсекторальної співпраці з організації інклюзивного навчання на рівні громади: заклади освіти (забезпечення психологічного супроводу та соціально-педагогічного патронажу); інклюзивно-ресурсні центри (надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг); заклади соціальної сфери (надання соціальних послуг); реабілітаційні установи (надання реабілітаційних послуг); заклади охорони здоров’я (здійснення медичного обслуговування на основі МКФ-ДП); громадські організації (ініціатива з реалізації інклюзивних проектів на рівні громади).
 Встановлено, що потребує постійного вдосконалення нарощування двосторонніх зв’язків задля виявлення проблемних явищ й удосконалення надання якісних освітніх послуг усім дітям, незалежно від соціального стану і рівня обмежень життєдіяльності. Одним із завдань є обґрунтування системи заходів з підтримки інклюзивного навчання в умовах воєнного стану, забезпечення гарантій сім’ям, в яких виховуються діти з особливими потребами, здійснення методичного супроводу педагогічних працівників щодо роботи в дистанційному режимі.
14
Шадюк, Ольга. "СПІВПРАЦЯ ВИХОВАТЕЛІВ ЗДО ТА БАТЬКІВ, ЩО ВИХОВУЮТЬ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". Інноватика у вихованні, № 16 (25 листопада 2022): 233–39. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i16.505.
Full textAbstract:
У статті теоретично обґрунтовано проблему співпраці вихователів закладів дошкільної освіти із батьками, що виховують дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивної освіти. Розглянуто сучасні підходи до інклюзивної та дошкільної освіти. Визначено та уточнено сутність понять: «інклюзивна освіти», «співпраці», «діти з особливими освітніми потребами».
 Однією з найважливіших складових освітнього процесу в сучасних закладах дошкільної освіти є організація роботи з батьками вихованців. Доведено, що успіх у роботі з дітьми неможливий без міцного системного зв’язку із сім’єю.
 У сучасному суспільстві є багато сімей, що виховують дітей з особливими освітніми потребами, які не готові взяти повну відповідальність за повноцінний розвиток дитини. Тому особливо важливою є тісна співпраця педагогів і батьків, які мають власні можливості для спільної організації та проведення освітніх заходів для дітей з особливими освітніми потребами. Освітні програми для дітей з особливими освітніми потребами стають більш наповненими корисним змістом та ефективнішими, коли батьки стають активними учасниками колективу. За пасивної позиції батьків освітня програма дитини значною мірою набуває компромісного характеру.
 Враховуючи проблему становлення в Україні інклюзивної освіти, важливим постає питання співпраці вихователів із батьками, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, адже сім’я є міцною опорою для дитини та найважливішим фактором її соціалізації.
15
ГРИЩЕНКО, Олександра. "РЕСУРСНІ КІМНАТИ У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ЯК СКЛАДОВІ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ". Дидактика, № 6-7 (20 січня 2024): 7–14. http://dx.doi.org/10.58407/didactics.23.6-7.1.
Full textAbstract:
У статті визначено, що інклюзивне навчання є способом організації освітнього процесу для осіб дітей з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої освіти. Виокремлено базові цінності, що лежать в основі інклюзивного навчання. Доведено, що створення інклюзивного середовища, в якому всі діти мають можливість брати активну участь в освітньому процесі, одержувати якісну освіту та успішно інтегруватись у суспільство, є одним із ключових пріоритетів сучасної освіти. Обґрунтовано, що ресурсні кімнати в закладах загальної середньої освіти створюються як новий освітній простір відповідно до принципів інклюзивності. Доведено, що ресурсна кімната може використовуватися всіма учнями закладу освіти, а не лише учнями з особливими освітніми потребами. Мета статті – охарактеризувати ресурсні кімнати у закладах загальної середньої освіти як складові інклюзивного навчання. Висновки. 1.Інклюзивна освіта має пріоритетне значення для забезпечення якісної освіти усіх дітей, у тому числі дітей з особливими освітніми потребами. 2. Інклюзивне навчання є способом організації освітнього процесу для осіб дітей з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої освіти. 3. Створення інклюзивного середовища, в якому всі діти мають можливість брати активну участь в освітньому процесі, одержувати якісну освіту та успішно інтегруватись у суспільство, є одним із ключових пріоритетів сучасної освіти. 4. Ресурсні кімнати в закладах загальної середньої освіти створюються як новий освітній простір відповідно до принципів інклюзивності. 5. Про наявність ресурсної кімнати у закладі загальної середньої освіти, її основні завдання, особливості обладнання та зонування мають бути ознайомлені всі працівники закладу освіти та батьки учнів. 6. Ресурсна кімната може використовуватися всіма учнями закладу освіти, а не лише учнями з особливими освітніми потребами. 7. Ресурсна кімната містить функціональні зони – навчальну і побутово-практичну.
16
Прядко, Любов Олексіївна. "РОЗВИТОК ІНКЛЮЗИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ В УМОВАХ ІНСТИТУТУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ". Inclusion and Diversity, № 3 (14 березня 2024): 63–66. http://dx.doi.org/10.32782/inclusion/2024.3.11.
Full textAbstract:
У статті представлені результати дослідження розвитку інклюзивної компетентності сучасного вчителя в умовах інституту післядипломної освіти засобами курсів за вибором. Визначено, що однією з форм підвищення інклюзивної компетентності є організація та проведення курсів за вибором в інституті післядипломної освіти. Вони мають на меті оволодіння слухачами системою знань, умінь та навичок створення інклюзивно-освітнього середовища у залежності від необхідного рівня підтримки та мають відповідати актуальним потребам сучасної науки і практики. У ході дослідження встановлено найпоширенішу категорію дітей з освітніми труднощами: діти з інтелектуальними труднощами. Розкрито дидактичні труднощі сучасного вчителя та актуальні проблеми вчителів, які стосуються навчання дітей з особливими освітніми потребами в очному та дистанційному форматі. Виявлено, що вчителі Сумської області переважно потребують курсів за вибором, спрямованих на роботу з дітьми з інтелектуальними, комплексними та соціоадаптаційними труднощами, а також курсів спрямованих на формування навичок взаємодії з ними та надання різних видів підтримки. У першу чергу вони мають стосуватися створення безпечного та інклюзивного освітнього середовища, забезпечення додаткової підтримки в освітньому процесі дітей з особливими освітніми потребами, реалізації педагогіки партнерства. Авторкою було запропоновано тематику курсів, яка б охоплювала актуальні запити педагогів Сумської області: 1. Інтелектуальні труднощі дітей з особливими освітніми потребами та стратегії допомоги. 2. Дистанційне навчання дітей з особливими освітніми потребами. 3. Корекційно-розвивальні технології навчання дітей з комплексними порушеннями розвитку. 4. Методи взаємодії з дітьми з особливими освітніми потребами різних видів підтримки. 5. Рівні підтримки дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивно-освітньому середовищі.
17
Прохоренко, Леся. "ІНКЛЮЗИВНІСТЬ ТА БЕЗБАР’ЄРНІСТЬ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ: ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови., № 25 (12 грудня 2024): 203–19. https://doi.org/10.33189/epsn.v2i25.265.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано основні бар’єри, які постають під час впровадження інклюзивного навчання. Обґрунтовано, що інклюзивне навчання, безумовно, є позитивною тенденцією розвитку української системи освіти, оскільки особи з особливими освітніми потребами мають рівні права на здобуття різних рівнів освіти. З’ясовано основні проблеми освітньої безбар’єрності, які виникають у дітей з особливими потребами. Мета статті – дослідити та проаналізувати принципи, підходи й інструменти, які сприяють створенню інклюзивного та безбар’єрного освітнього простору для дітей з особливими освітніми потребами. Методи дослідження: теоретичний аналіз наукових джерел, нормативно-правових актів, опитування вчителів, батьків, учнів. У результаті дослідження визначено ключові аспекти організації інклюзивного освітнього середовища, проаналізовано проблеми і позитиви інклюзивного навчання, окреслено питання, які потребують нагального вирішення. Обґрунтовано, що системний характер змін передбачає трансформацію освітнього простору закладів спеціальної та інклюзивної освіти відповідно до індивідуальних можливостей дітей з ООП. Ця структурна трансформація навчання передбачає довгостроковий і поетапний процес із метою розв’язання актуальних проблем змішаного навчання учасників освіти. Обґрунтовано, що недоліки безбар’єрного освітнього простору пов’язані, з одного боку, з неправильним розумінням доступного середовища, невмінням створювати універсальний дизайн інфраструктури, відсутністю спеціальних пристроїв для різних потреб учнів, а з іншого – з відсутністю інноваційних структурних і змістовних аспектів цілісного педагогічного процесу, недоліків системи навчання, низького рівня втілення освітніх, цифрових і корекційно-розвивальних технологій тощо. Серед перспективних напрямів розвитку інклюзивності та безбарʼєрності в освіті осіб з особливими потребами, насамперед, варто виділити проведення систематичної роботи із підвищення ефективності дистанційного навчання дітей із ООП, застосування інноваційних освітніх технологій, розроблення нового навчально-методичного забезпечення, підвищення рівня викладання тощо.
18
Коркушко, О. Н. "НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА ТА СТАЛИЙ РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ ДЕРЖАВИ: РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ". Інклюзивна економіка, № 2 (27 жовтня 2023): 12–17. http://dx.doi.org/10.32782/inclusive_economics.2-2.
Full textAbstract:
Повномасштабне вторгнення росії в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, призвело до тяжких наслідків для освіти в Україні. Заклади освіти зазнали людських втрат – під час бойових дій гинули та продовжують гинути викладачі, здобувачі освіти та батьки. Тисячі закладів освіти було зруйновано або пошкоджено. Мільйони дітей і тисячі українських викладачів були вимушені змінити місце проживання всередині країни або виїхати за кордон. Щодня всі учасники освітнього процесу мають долати виклики війни: вимушені перерви у навчанні, перехід на дистанційну або змішану форму навчання, повітряні тривоги та відключення електроенергії. Повномасштабна війна погіршила доступ до освіти, поглибила наявні освітні нерівності, негативно вплинула на якість освітнього процесу й успішність, а також відобразилася на психоемоційному стані здобувачів освіти. Звісно, що війна в Україні, вплинула й на інклюзивну освіту. Однак держава робить все можливе і не можливе, для того, щоб в таких складних умовах, інклюзивна освіта забезпечувала можливість отримання освіти усіма членами соціуму. Певні зміни до нормативно-правового забезпечення інклюзивної освіти, передбачають, що у період воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) заклади освіти не можу відмовити в організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами та створенні інклюзивного класу (групи). В умовах воєнного стану здобувачі освіти з особливими освітніми потребами є найбільш вразливою категорією, яка потребує виняткової підтримки та уваги. Тож, незалежно від місця їх перебування заклади освіти мають прикласти всі зусилля, аби такі діти продовжили здобуття освіти та отримали необхідну психолого-педагогічну допомогу у безпечних умовах. Адже розвиток економіки держави на сучасному етапі в умовах глобалізації характеризується активізацією процесу інтелектуалізації та формуванням на цій основі суспільства, що базується на знаннях і високих технологіях, відрізняється високим інноваційним та інтелектуальним рівнем.
19
ТЕРПЕЛЮК, Володимир, та Маріанна ЯРОЩУК. "ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 4 (27 листопада 2023): 106–11. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2023.4.17.
Full textAbstract:
У статті здійснено теоретичний аналіз наукових джерел, які висвітлюють різні аспекти формування толерантної культури в умовах загальноосвітнього закладу з інклюзивним навчанням. Уточнено поняття «толерантність», «педагогічні умови формування толерантності в інклюзивному середовищі», «діти з особливими освітніми потребами»; вивчення різних педагогічних підходів до визначення організаційно-педагогічних умов, що сприяють становленню гуманних взаємин між школярами та їхніми однолітками з обмеженими можливостями та формують толерантне ставлення до них. Обґрунтовано, що толерантність школярів в умовах інклюзії є важливою складовою створення позитивного середовища для всіх учнів, незалежно від їхньої фізичної або психічної спроможності. Інклюзія в освітньому процесі передбачає, що всі здобувачі освіти, включаючи дітей з особливими освітніми потребами, мають можливість навчатися разом. Зазначено, що забезпечення толерантного середовища в інклюзивній школі вимагає спільних зусиль вчителів, учнів, батьків і адміністрації. Це сприяє створенню навчального простору, де кожен учень відчуває себе важливим і де різноманіття розглядається як сила, а не як перешкода. Важливо, якщо школярі навчаться бачити унікальність і неповторність кожної людини: різноманіття може збагатити навчальний процес і підготувати їх до життя в суспільстві, де кожен знайде своє місце. Інклюзивне середовище не тільки допомагає учням із особливими освітніми потребами, але і сприяє розвитку всіх учнів та формуванню в них цінностей толерантності та поваги до різноманітності. Зростання і навчання дитини в толерантному середовищі може стати підвалинами для більш толерантного суспільства в цілому. Проаналізовано структуру толерантності, де вирізняють раціонально-логічний та емоційно-чуттєвий компоненти, функції толерантності, фактори, які впливають на розвиток толерантності у особистості. Визначено, що поведінковий компонент толерантності найчастіше виступає об’єктом як діагностики, так і розвитку. До цього компонента залучаються вміння, навички, здатності, які дозволяють функціонувати плюралізму думок, оцінок, емоцій у людській спільності. Відтак, важливими є здатність висловлювати й відстоювати власні позиції, спроможність уважно і неупереджено поставитись до висловлювань інших, узгоджувати різні позиції між собою.
20
Lytovchenko, Svitlana, Olga Vovchenko, Oksana Taranchenko, Valentina Zhuk та Vira Litvynova. "ПРОЄКТУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНО КОМФОРТНОГО ПРОСТОРУ У ЗАКЛАДІ ОСВІТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ". Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 6, № 1 (2024): 1–5. http://dx.doi.org/10.37472/v.naes.2024.6125.
Full textAbstract:
У надважкий період воєнного часу важливим є уважне ставлення до психологічного стану всіх учасників освітнього процесу, налагодження ефективної комунікації, зниження рівня тривожності, надання необхідної допомоги тощо. Діти з особливими освітніми потребами є найбільш вразливою категорією серед здобувачів освіти, які потребують особливої підтримки та уваги. Важливим є здійснення відповідної підготовки педагогів, які надають таку підтримку.22 травня 2024 р. в рамках Всеукраїнського фестивалю науки відбувся науково-практичний семінар «Проєктування психологічно комфортного простору у закладі освіти в умовах воєнного часу» за організації Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України (відділ освіти дітей з порушеннями сенсорного розвитку, відділ української жестової мови).Мета заходу: розкрити особливості використання психологічних технологій, які сприятимуть формуванню стійкості педагогів, батьків, членів родин дітей з особливими освітніми потребами, а також їхній стабільності та ресурсній взаємодії з дітьми в умовах воєнного стану.Цільова аудиторія: психологи та педагоги спеціальних закладів освіти для дітей з порушеннями слуху, інклюзивних груп та класів, інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ).
21
СИДОРУК, Ірина. "ДИСКРИМІНАЦІЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ З ІНКЛЮЗИВНИМ НАВЧАННЯМ Й ШЛЯХИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (12 вересня 2024): 87–94. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2024.3.13.
Full textAbstract:
У статті актуалізовано проблему дискримінації осіб з інвалідністю, особливими освітніми потребами в закладі освіти з інклюзивним навчанням. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні змістової сутності таких понять як «дискримінація», «ейблізм» щодо осіб з інвалідністю з позицій нормативного підходу, узагальнені та систематизації теоретико-практичних аспектів зі створення недискримінаційного освітнього середовища щодо такої категорії дітей в закладі освіти з інклюзивним навчанням. В процесі розроблення піднятої в статті проблеми з позицій нормативного підходу розглянуто такі його базові поняття, як «особа з інвалідністю», «діти з особливими освітніми потребами», «дитина (особа) з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку», «дискримінація», «дискримінація за ознакою інвалідності», «ейблізм», «безпечне освітнє середовище». З’ясовано їх змістову сутність, підпорядкованість та взаємозв’язок. Встановлено, що згідно із законодавством України поняття «дискримінація» є широким, позаяк стосується осіб з певною характеристикою чи атрибутом, до яких належать вік, стать, сімейний стан, колір шкіри, сексуальна орієнтація, політичні переконання чи дії, інвалідність тощо. Поняття «дискримінація за ознакою інвалідності» стосується тільки зазначеної категорії осіб. А дефініція «ейблізм» – застосовується стосовно осіб з фізичними або психічними особливостями розвитку, інвалідністю чи іншими захворюваннями, але в офіційних нормативно-правових документах не використовується. Чинний термін, яким оперують законодавці в Україні – «дискримінація». Визначено стереотипи та упередження щодо осіб з інвалідністю, прояви та форми дискримінації такої категорії осіб. Встановлено, що інклюзивна освіта є одним із засобів протидії дискримінації/ейблізму. Зазначено перешкоди (бар’єри) на шляху реалізації права осіб з інвалідністю/ООП здобувати освіту в закладах освіти з інклюзивним навчанням. Розкрито стратегію (виявлення упереджень у закладі освіти та відповідного реагування на факт(и) дискримінації), шляхи та заходи створення безпечного, недискримінаційного освітнього середовища, спеціальних умов для освіти дітей з інвалідністю/ООП в закладі освіти з інклюзивним навчанням.
22
Садова, Ірина Ігорівна. "ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДИТИНИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". Гуманітарний форум 1, № 1 (2023): 28–34. http://dx.doi.org/10.60022/1(1)-5gf.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі організації психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання. Автором з’ясовано, що організація інклюзивного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами — це індивідуальна гнучка система, котра передбачає не лише пристосування навколишнього середовища, а й налагодження взаємодії між усіма учасниками інклюзивного освітнього процесу, підвищення професійної компетентності педагогів тощо. У статті зазначено, що спішність функціонування інклюзивного освітнього середовища в закладах загальної середньої освіти забезпечують спеціальні педагогічні умови: створення інклюзивного освітнього простору; організація системи психологопедагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами; підвищення кваліфікації педагогічних працівників з інклюзивної освіти. Спираючись на результати аналітичних розвідок у статті зазначено, що ефективне впровадження процесу психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої освіти передовсім передбачає: 1) принципово нову взаємодію та реальну співпрацю фахівців різних професійних напрямів (учителів, асистента вчителя, практичного психолога, соціального педагога, вчителя-дефектолога, батьків, соціальних, медичних працівників), причетних до освітньої інклюзії; 2) спеціальну підготовку педагогічних кадрів у галузі освітньої інклюзії; 3) оволодіння педагогами спеціальними знаннями, методиками та технологіями навчання дітей з особливими освітніми потребами; 4) розроблення механізмів реальної взаємодії членів команди психолого педагогічного супроводу. Автор акцентує увагу на необхідності системної і цілеспрямованої реалізації інклюзивної освіти, зокрема належної підготовки відповідних фахівців, які у своїй професійній діяльності керуватимуться сучасним науковим розумінням психолого-педагогічних особливостей дітей із особливими освітніми потребами. Ключові слова: інклюзивна освіта, діти зособливими освітніми потребами, психолого-педагогічний супровід.
23
Присакар, Володимир Васильович, та Раїса Віталіївна Козак. "ПЕДАГОГІЧНА СПАДЩИНА ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО ЯК КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ У СИСТЕМІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ". Соціальна робота та психологія: освіта і наука, № 2 (27 грудня 2024): 81–86. https://doi.org/10.32782/3041-1351/2024-2-15.
Full textAbstract:
Вступ. У статті розкрито основні моделі розвитку інклюзивної освіти на основі особистісно орієнтованого підходу у практиці роботи Павлиської середньої школи. Метою статті є наукове обґрунтування концептуальних положень, визначених В. Сухомлинським щодо особистісно орієнтованого навчання у системі інклюзивної освіти. Наукова новизна. Авторами обґрунтована актуальність використання новаторського досвіду видатного педагога в інклюзивних класах закладів середньої освіти, якому присвячено значну кількість науково-педагогічних та художньо-публіцистичних праць. Головне місце у його творах займають питання, яким педагог-практик надавав особливого значення: як навчати дітей, котрим важко вдається засвоєння навчального матеріалу в умовах масової загальноосвітньої школи; яких заходів необхідно уживати для того, щоб діти з обмеженими можливостями перебували в атмосфері повноцінного життя шкільного колективу; причини відставання у розумовому розвитку дітей; робота з батьками, які виховують таких дітей; організація психолого-педагогічної освіти з такими батьками. Важливо також знайти кожній дитині посильну розумову працю, доступні шляхи подолання труднощів, залучати до цікавої роботи, щоб вони могли розвиватись інтелектуально, відчути багатство рідного слова. Висновки. Проаналізовано основні напрями діяльності Василя Сухомлинського як ученого і педагога-новатора щодо упровадження методики захисного навчання з метою забезпечення психолого-педагогічної підтримки учнів, яким важко вдається навчання, принципу передбачуваного успіху для таких учнів, рівного доступу до загальної освіти дітям з особливими освітніми потребами. Визначені завдання, які необхідно зреалізувати при роботі з такою категорією дітей, зокрема, вплив функцій художньої літератури на становлення особистості учня, значення читання для корекції та розвитку важких дітей, розвиток їхнього мовлення, мислення, емоційної сфери. Визначені основні концептуальні положення, які стали основою сучасної інклюзивної освіти та особистісно орієнтованого навчання.
24
Манилова, Л. М. "Діти з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивної освіти". Психологічний часопис, № 2 (2) (2015): 71–76.
Find full text
25
Манилова, Л. М. "Діти з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивної освіти". Психологічний часопис, № 2 (2) (2015): 71–76.
Find full text
26
Manilova, Lidiya. "ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ". PSYCHOLOGICAL JOURNAL 2, № 2 (2015): 71–76. http://dx.doi.org/10.31108/1.2015.2.2.11.
Full text
27
Варецька, Олена. "ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ: СПІВПРАЦЯ З БАТЬКАМИ". Молодь і ринок, № 9/217 (2 грудня 2023): 22–28. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2023.291076.
Full textAbstract:
Розглянуто питання співпраці з батьками дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання. На підставі аналізу наукових, науково-методичних праць вітчизняних та зарубіжних фахівців, виявлено, що питання співпраці закладу освіту і батьків в умовах інклюзії вивчене недостатньо, хоча Україна значно просунулася у питаннях інклюзивного навчання. З’ясовано, що у контексті сучасних підходів до надання освіти дітям з особливими освітніми потребами основоположною є суспільно-соціальна модель “включення”. Окреслено особливу роль батьків у навчанні учнів з особливими освітніми потребами, у запровадженні партнерства, співпраці на рівні “батьки – педагоги – діти”, яке має ґрунтуватися на новому змісті корекційно-розвиткової діяльності педагогів. Розглянуто принципи, на яких ґрунтується робота педагогів, психологів із родинами дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання, етапи співпраці педагогів і батьків, найбільш ефективні форми організації спільної роботи, зокрема школи “Бути батьками” (з досвіду Запорізької області).
28
ЛИСЕНКО, Ріта, та Вікторія ДРАЧЕНКО. "ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ІНКЛЮЗИВНИХ УМОВ ДЛЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ З ЕПІЛЕПСІЄЮ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ". Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Педагогіка. Психологія», № 1 (17 липня 2024): 80–85. http://dx.doi.org/10.32782/academ-ped.psyh-2024-1.12.
Full textAbstract:
Мета статті – висвітлити основні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей, які хворіють на епілепсію. Методологія – загальнотеоретичне обґрунтування проблеми. Наукова новизна полягає у тому, що дітей з епілепсією прийнято вважати неповноцінним і що вони за замовчуванням мають перебувати або в спеціалізованих закладах, або на домашньому форматі навчання. Саме через такі твердження, діти, які мають цей діагноз, відчувають тиск від суспільства, підростаючи, поступово починають думати, що з ними щось не так, що вони не такі, як інші, й узагалі що з ними ніхто не хоче спілкуватися через їхню хворобу. Проте у статті було доведено, що якщо правильно організувати навчальний процес як у загальноосвітній школі, так і в спеціальній, такі діти можуть спокійно навчатися поряд зі своїми однолітками, оскільки багато з них мають нормативний інтелектуальний розвиток. Висновки. Завдяки комплексному підходу та співпраці педагога і психолога можна забезпечити сприятливі умови для всебічного розвитку та перебування дитини з епілепсією у загальноосвітньому та інклюзивному середовищі. Окрім того, надважливим завданням, яке лежить на психолого-педагогічному колективі, є інформування однокласників дитини про епілепсію: що це таке та як необхідно поводитися у разі нападу. Це необхідно для того, щоб дитина з епілепсією відчувала себе впевнено та спокійно серед однокласників, а вони, своєю чергою, не ставилися до неї з острахом чи упередженням. Оскільки діти з епілепсією все ж можуть навчатися в загальноосвітній школі, це говорить нам про те, що вони не є неповноцінним і можуть осилити програму на рівні своїх здорових однолітків. Звичайно, це залежить від багатьох чинників: віку, на який припав перший напад, ліків, які приймає дитина, тощо. Проте безперечною є думка про те, що ці діти можуть осилити загальноосвітню програму, ці діти, виростаючи, можуть зайняти керівну посаду або отримати грант на навчання за кордоном. Оскільки, вони не є чимось незвичайним, у них є певна особливість, але це не є основною перешкодою у їх соціалізації та адаптації. Саме тому психолого-педагогічний супровід займає важливе місце в житті дитини з особливими освітніми потребами, оскільки завдяки плідній роботі в обох напрямах можна досягти позитивного результату, завдяки якому такі діти не будуть себе відчувати неповноцінними.
29
Боровець, Олена Віталіївна. "ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ". Інноватика у вихованні 2, № 11 (2020): 72–77. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i11.226.
Full textAbstract:
Анотація. У статті розкривається сутність поняття «інклюзивне навчання» як спеціально організованого та керованого освітнього процесу взаємодії вчителя та учнів у закладі загальної середньої освіти, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників. Автор акцентує увагу на організаційно-педагогічних аспектах організації інклюзивного навчання в сучасній початковій школі.
 Автор зауважує, що діти з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі навчаються спільно з учнями нормативного розвитку, тому процес інклюзивного навчання організовується на принципах диференційованого та індивідуального підходу. Наголошується, що вчитель в інклюзивному класі планує власну діяльність, роботу асистента вчителя, навчальну діяльність усіх учнів. Зазначається, що залежно від особливостей освітніх потреб дитини (обмежені можливості здоров’я) створюються адаптована освітня програма, індивідуальний план розвитку та індивідуальний навчальний план учня.
 У статті аналізується роль командної роботи фахівців з інклюзивної освіти у процесі організації інклюзивного навчання в початковій школі. Окреслено роль взаємодії вчителя та асистента вчителя у цьому процесі, оскільки вони мають кожен свої обов’язки, a тaкoж oбoв’язки, якi мoжуть бути cпiльними для ниx вiднocнo рiзниx acпeктiв освітнього прoцecу. Проаналізовано обов’язки асистента вчителя, який разом із учителем класу здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами.
 Стверджується думка, що в умовах інклюзивного навчання кожній дитині, незалежно від фізичних чи психологічних особливостей, повинно забезпечуватися право на освіту та самореалізацію засобами комплексної допомоги висококваліфікованих фахівців.
30
Яковлева, Світлана Дмитрівна. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ВЗАЄМОДІЇ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ РОЗВИТКУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНОГО ЦЕНТРУ". Collection of Research Papers Pedagogical sciences, № 102 (21 вересня 2023): 32–38. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2023-102-5.
Full textAbstract:
У статті розглядається питання взаємодії батьків дітей, які мають затримку психічного розвитку, та фахівців інклюзивно-ресурсного центру. Успіх та просування у розвитку дітей із відповідними порушеннями залежать від тісної, злагодженої роботи фахівців інклюзивно-ресурсного центру та батьків, а також їх активного включення як рівноправних членів команди психолого-педагогічного супроводу, що стало метою експерименту. Дослідження проводилося у закладах відповідної категорії дітей із труднощами у навчанні як найбільш чисельній категорії дітей із порушеннями у молодшому шкільному віці. Відвідування такими дітьми інклюзивно-ресурсного центру дає змогу реалізувати своє право на правильну діагностику та отримання якісної корекційної роботи. Методи дослідження. Визначався рівень задоволеності батьків дітей із порушеннями розвитку з роботою фахівців центру, а також робота за методиками «Вивчення задоволеності батьків роботою фахівців інклюзивно-ресурсного центру», «Вивчення оцінки батьками ролі інклюзивно-ресурсного центру у вихованні дітей із тяжкими мовленнєвими вадами» (розроблена доцентом А.А. Андрєєвим) та оцінювався рівень допомоги дитині з тяжкими мовленнєвими порушеннями. Стаття містить узагальнені результати дослідження з їх аналізом та висновками. Результати дослідження. Зазначено, що рівень задоволеності батьків роботою фахівців інклюзивно-ресурсного центру підвищився за умови їх тісної, тривалої співпраці, а також зросла оцінка допомоги, яку отримували діти з труднощами у навчанні. Це дало змогу отримати позитивні зрушення у розвитку та позитивні результати корекційно-виховного впливу на дану категорію вихованців. Усі фахівці інклюзивно-ресурсного центру усвідомлювали необхідність постійної тісної взаємодії з батьками дітей із порушеннями розвитку для отримання позитивного результату корекційно-розвиткової роботи, яка надається дітям в умовах спеціальної організації діяльності дітей в інклюзивно-ресурсному центрі. Конкретно доведено, що інклюзивно-ресурсний центр надає комплексний психолого-педагогічний супровід дитині із затримкою психічного розвитку, при цьому надає ефективні поради, інструкції, можна сказати, навчає батьків, включаючи їх в активну роботу зі своїми дітьми, а також мотивуючи фахівців інклюзивно-ресурсного центру до надання більш ефективного корекційно-розвиткового впливу. Висновки. Результати дослідження дають змогу зробити висновок: взаємодія батьків дітей із труднощами у навчанні та фахівців інклюзивно-ресурсного центру повинна являти собою особливу форму співпраці, яка передбачає активну участь у корекційно-розвивальному процесі, тісний зв'язок із фахівцями центру з метою компенсації порушень психічного розвитку дітей даної категорії.
31
Turko, B. B. "ВПЛИВ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ВЧИТЕЛЯ НА СТВОРЕННЯ КОМФОРТНОГО ІНКЛЮЗИВНОГО СЕРЕДОВИЩА В УМОВАХ ВІЙНИ". Scientific Notes of Lviv State University of Life Safety. Pedagogy and Psychology, № 1(3) (6 грудня 2024): 67–73. https://doi.org/10.32782/3041-1297/2024-1-10.
Full textAbstract:
У статті детально розглядається значення емоційного інтелекту вчителя у створенні комфортного та підтримуючого інклюзивного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами (ООП) в умовах війни. Визначено сутність емоційного інтелекту як важливого чинника, що дозволяє педагогу ефективно реагувати на емоції учнів, гарантувати безпеку та стабільність у класі. Війна створює безпрецедентні виклики для дітей з особливими освітніми потребами, їхній емоційний і психологічний стан значно погіршується через стресові чинники, травми та невизначеність. Учителі, зокрема, стають ключовими фігурами в підтримці учнів у таких складних умовах. Один з основних аспектів дослідження – це аналіз впливу емоційного інтелекту педагога на психологічний стан дітей з особливими освітніми потребами. Було встановлено, що вчителі, які здатні розуміти та регулювати власні емоції, а також емоції учнів, створюють атмосферу підтримки, яка допомагає дітям краще адаптуватися до навчання в умовах кризи. Це має особливе значення під час війни, коли діти переживають тривожність, страх і стрес. У статті також проаналізовано останні дослідження та публікації, що стосуються розвитку емоційної компетентності педагогів в інклюзивній освіті. Виявлено, що емоційний інтелект допомагає вчителям налагоджувати ефективну комунікацію не лише з учнями, але й з їхніми батьками та колегами, що значно покращує якість освітнього процесу. Окрім того, розвиток емоційної компетентності сприяє врегулюванню конфліктних ситуацій і зменшенню рівня стресу в освітньому середовищі. Особливу увагу приділено практичним інструментам, які можуть бути використані для розвитку емоційного інтелекту вчителів. В умовах війни це стає особливо актуальним, оскільки педагогам потрібно бути готовими не тільки надавати академічну підтримку учням, але й забезпечувати їхнє емоційне благополуччя. Практичні рекомендації включають навчання вчителів методам саморегуляції, розвитку емпатії й управління стресом. Це дозволяє їм краще допомагати учням долати труднощі та створювати середовище, у якому діти відчувають себе прийнятими та захищеними. Стаття підкреслює важливість розвитку емоційного інтелекту вчителів як одного із ключових елементів успішної інклюзивної освіти в умовах війни. Емоційно компетентні педагоги можуть забезпечити не лише навчальну підтримку, але й стабілізацію емоційного стану учнів, що сприяє їх адаптації та розвитку у складних умовах.
32
ШЕРЕМЕТ, Алла, Алла РУДЕНОК та Людмила БЕЗДІТНА. "АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ ВПО З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ТА СОЦІАЛЬНИМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ НОВОГО СЕРЕДОВИЩА". Psychology Travelogs, № 4 (26 грудня 2024): 275–82. https://doi.org/10.31891/pt-2024-4-26.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальній проблемі адаптації дітей внутрішньо переміщених осіб (ВПО) з особливими освітніми та соціальними потребами в умовах нового освітнього середовища. На основі аналізу нормативно-правових документів України, зокрема наказу МОН України № 1182, та сучасних наукових досліджень, описано ключові виклики, з якими стикаються діти ВПО, і запропоновано практичні підходи до їх вирішення. У статті розкрито значення спеціальних класів, індивідуального підходу до навчання, психолого-педагогічного супроводу та інтеграції в соціокультурне середовище. Обґрунтовано роль педагогів, батьків та інклюзивно-ресурсних центрів у забезпеченні ефективної адаптації дітей до нових умов.
33
ПРОСКУРНЯК, Олена. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗІЇ". Acta Paedagogica Volynienses 1, № 1 (2022): 191–97. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.30.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовується доцільність удосконалення психолого-педагогічного супроводу учнів з порушеннями інтелекту в інклюзивній школі. Проаналізовано сучасні дослідження з питань організації інклюзивного навчання. Окреслено коло проблем, з якими стикаються фахівці, батьки дітей з особливими освітніми потребами, батьки дітей з нормотиповим розвитком, діти з особливими освітніми потребами та інші учні інклюзивного класу. Дослідження вчених довели, що доцільним є формування багатоваріативності освітньої системи, а саме перехід до освітніх стандартів, що гарантує успішну соціалізацію та поліпшення «якості життя» всім дітям із проблемами в розвитку; створення ефективної системи психолого-педагогічного супроводу учнів з проблемами в розвитку; перегляд системи підготовки та підвищення кваліфікації не тільки соціальних педагогів та психологів, а й учителів масових шкіл з навчання дітей із проблемами в розвитку. Доведено, що основою побудови корекційно-педагогічного навчання дітей з різним рівнем розумової недостатності є два базових положення. По-перше, необхідно враховувати закономірності становлення навчальної діяльності під час нормотипового розвитку; по-друге, брати до уваги якісні особливості пізнавальної та продуктивної діяльності дітей. Для надання корекційно-педагогічної допомоги учням з порушеннями інтелекту було визначено необхідність ураховувати: соматичний стан здоров’я учнів з різним рівнем інтелектуальних порушень; особливості пізнавальної діяльності дітей; здійснення психолого-педагогічного супроводу учнів з порушеннями інтелекту фахівцями шкільного консиліуму; підбір педагогічних кадрів, здатних здійснювати інклюзивне навчання дітей з різними освітніми потребами; встановлення позитивного психологічного клімату в інклюзивному загальноосвітньому класі й у сімейному оточенні дітей, що навчаються в інклюзії; встановлення тісних взаємозв’язків між учителем, учнем, батьками, фахівцями служби супроводу, зацікавлених у позитивних результатах від інклюзивного навчання. Окреслено напрями, за якими здійснюється психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами: освітній супровід, соціальний розвиток, забезпечення позитивних взаємовідносин і емоційних прихильностей з дорослими, однолітками без психофізичних особливостей.
34
Міськов, Геннадій. "ДІТИ І ВІЙНА: ДОСВІД ЕКСТРЕНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ". Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови., № 25 (12 грудня 2024): 155–69. https://doi.org/10.33189/epsn.v2i25.262.
Full textAbstract:
Дослідження у вивченні міжнародного досвіду надання необхідної психологічної допомоги дітям з особливими освітніми потребами дошкільного віку в умовах війни (надзвичайних ситуацій (НС)) розкриває проблематику психологічних аспектів природи страхів, тривог, переживань як наслідків травмівного досвіду. Розуміння небезпеки, адаптація до неї є головною необхідністю в критичних умовах надання освітніх послуг, щоб зменшити вплив на вразливість дітей, вплинути на розвиток індивідуальних адаптивних навичок, можливостей, здібностей в умовах освітнього середовища місцевих громад. Досвід, з яким зіткнулися багато постраждалих від війни дітей, суперечить їхнім основним базовим потребам. Мета – проаналізувати міжнародні ідеї багатовимірної концепції досвіду небезпеки, підходи, практики психологічної допомоги дітей з ООП. Методи. Описова феноменологія Edmund Husserl, комплексний підхід надав змогу застосувати змішані методи збору інформації та тематичного аналізу. Результати. ООН, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ та ін., сповідуючи багатовимірну концепцію досвіду небезпеки, розробили мінімальні стандарти для навчання в умовах НС, цілями яких є: сприяння доступу до освіти постраждалих від НС. Мінімальні стандарти пов’язані з розробленням і застосуванням моделей, підходів, гуманітарних програм раннього дитинства (розвитку), щоб реагувати, мінімізувати психосоціальні проблеми та особливі освітні потреби дітей, їхніх родин у часи кризи. Положення програми «Освіта для всіх» вмотивовує комплексний підхід щодо особливостей, інструментів для виявлення небезпек для дітей, також і соціально-психологічних шляхів гуманітарних програм раннього дитинства (майстерень, технік, стратегій, прийомів та ін.). Аналіз досвіду застосування програм для дошкільників з ООП є важливим інформаційним ресурсним джерелом з тим, щоб максимально і в найкоротші терміни звернути погляди фахівців ЗО, можливостей місцевих громад на виявлення проблем психічного здоров’я, діагностування та покращення якості надання необхідних психологічних, освітніх послуг у задоволенні базових безпекових потреб. Найважливішим орієнтиром-досвідом у застосуванні програм психосоціальної допомоги під час НС набуває ідея про необхідність розроблення, впровадження подібних програм психологічного спрямування в українських реаліях, можливостей місцевих громад та ресурсів спеціальних й інклюзивних закладів освіти.
35
АШИТОК, Надія. "ФОРМУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ З ПОЗИЦІЇ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2, № 2 (2020): 11–20. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-11-20.
Full textAbstract:
АНОТАЦІЯ Поняття цілісності і диференціації педагогічного процесу у наш час еволюціонують. Спочатку ці поняття аналізувались у контексті розмежування функцій вихователя і вчителя. Згодом при трактуванні цих понять йшлося про єдність адміністративної, навчальної та виховної складових навчальної діяльності. У ХХ столітті навчання і виховання аналізувались як відносно самостійні процеси у нових соціально-економічних і політичних умовах. З середини 70-х років ХХ століття вивчення цілісності педагогічного процесу стало відбуватися з точки зору оптимізаційного, діяльнісного, системного, індивідуально-особистісного підходів. У наш час найчастіше цій процес досліджується на основі методології системного підходу. Особливої актуальності проблема цілісності педагогічного процесу в сучасній Україні набуває у зв’язку із впровадженням інклюзивної освіти. В умовах реформування освіти України актуалізується необхідність зміни традиційних уявлень про педагогічний процес, усвідомлення доцільності змін його структури. У статті обґрунтовується необхідність вибору належних диференційованих засобів навчання, які б дозволили зберегти цілісність педагогічного процесу та забезпечити зв’язок між його структурними та функціональними компонентами. Необхідність перегляду змісту елементів педагогічного процесу стає важливою умовою збереження його цілісності як системи та запорукою успішності функціонування. Основна мета статті – обґрунтування методологічних засад побудови сучасної стратегії системного підходу до вивчення та проектування педагогічного процесу в інклюзивних школах. У статті аналізуються елементи педагогічного процесу і окреслюються шляхи збереження цілісності педагогічного процесу. Автором обґрунтована необхідність підготовки суб'єктів освітнього процесу до прийняття стратегічних цілей сучасної освіти, освоєння нових форм організації освітнього процесу в зв'язку з потребою організації діяльності з метою включення дітей з особливими освітніми потребами до освітнього процесу. Key words: педагогічний процес; інклюзія; діти з особливими освітніми потребами; системний підхід.
36
Князєв, В. М. "ТЕОРЕТИЧНА ТА ОПЕРАЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ КОМПЛЕКСУ ЧИННИКІВ НА ПАТОЛОГІЧНІ ПРОЯВИ ЗА УМОВИ РІЗНИХ ФОРМ РДУГ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 2 (6 вересня 2023): 21–26. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2023.2.4.
Full textAbstract:
У статті пропонується розробка теоретичної та операціональної моделі вивчення психологічних чинників різних типів порушень при РДУГ. Виокремлено три групи чинників. Соціально-психологічні, які виступають у якості обов’язкової умови гармонійного розвитку індивідуально-особистісних якостей дитини. Враховуючи, що у даному випадку розглядається проблематика, як виникає у дитячому віці, до соціально-психологічних чинників було віднесено, перш за все, особливості впливу мікро- та мезосистем соціального середовища. Нейропсихологічні чинники виступають у якості біологічного фундаменту індивідуально-психологічних особливостей. У даному випадку до нейропсихологічних чинників було віднесено особливості біоелектричної активності мозку дітей із РДУГ. Інтрапсихічні чинники представляють собою сукупність внутрішньопсихічних процесів, які формують індивідуальних психологічних ландшафт дитини. Інтрапсихічні чинники, у даному випадку, було поділено на дві групи: пов’язані із процесами формування емоційно-ціннісного та мотиваційного аспектів психіки, та ті, що більшою мірою пов’язані із розвитком когнітивної сфери. Підібрано адекватні методики дослідження кожної групи чинників. Емпіричним дослідженням охоплено 123 пари батьки-дитина. Вік дітей становив від 6 до 9 років. На момент обстеження усі діти почали, або вже проходили навчання за програмної середньоосвітніх навчальних закладів. З них навчалися вдома 21 особа, вдома та на корекційних заняттях – 14 дітей, в інклюзивних класах – 42, в інклюзивних класах та на корекційних заняттях – 20 осіб, ще 45 дітей відвідували заняття у звичайних класах. В усіх випадках діти мали діагноз РДУГ, встановлений лікарем-психоневрологом, або дитячим лікарем-психіатром. Серед респондентів було 27 дівчинок та 95 хлопчиків.
37
Семенюк, Антоніна, та Ірина Єзерська. "ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИЧНОГО СПЕКТРУ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 129–34. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-21.
Full textAbstract:
У статті досліджено стратегії викладання англійської мови як іноземної учням із розладом аутичного спектра (РАС), що забезпечить їх психологічну адаптацію. Увагу приділено впровадженню інклюзивної освіти в Україні з урахуванням Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, що привело до пошуку нових шляхів і методів навчання іноземної мови дітей із психофізичними розладами. Окреслено причини, які зумовлюють потребу в дослідженні способів і методів викладання англійської мови як іноземної учням із РАС, що забезпечить їх адаптацію в інклюзивному класі та соціалізацію в суспільстві. У Радянській Україні дітей з обмеженими можливостями навчали ув спеціальних школах, але сьогодні в Канаді, США та європейських країнах наявний вражаючий досвід залучення дітей з особливими освітніми потребами до навчання в найближчих державних школах. Оскільки цей підхід набуває розповсюдження в Україні, нагальним є пошук шляхів забезпечення належного рівня освіти всіх дітей без винятку. Людина з аутизмом, зазвичай, відчуває труднощі в оволодінні мовою, у спілкуванні, опануванні соціальних та когнітивних навичок, тому діти з аутизмом краще вчаться за допомогою наочності, імітації та впорядкованого середовища, що враховує їхню сенсорну чутливість. Крім того, їм доводиться боротися з наслідками негативного ставлення до людей з інвалідністю загалом. Батьки й професіонали одностайні в думці, що кожна дитина з розладом аутичного спектра є унікальною, потрібно багато напруженої роботи, щоб допомогти їй, адже вона має різні потреби та піддається певному стилю навчання. Взаємодія з іншими дітьми за допомогою ігор допоможе отримати досвід спілкування поза класом. Упорядковане середовище може дати дитині відчуття захищеності й зробити її відкритою до навчання. Основною формою інтерактивної роботи є навчальна взаємодія учнів у парах та мікрогрупах. Групи оволодівають навчальним матеріалом та формують міжособистісні навички. Ефективність цих вправ залежить від того, наскільки виконуються такі умови: системність; їх розподіл у порядку збільшення складності; чергування та різноманітність вправ.
38
Chupakhina, Svitlana. "Теоретичні засади ІТ-підтримки інклюзивного навчання молодших школярів з особливими освітніми потребами". Освітній простір України, № 16 (16 вересня 2019): 214–26. http://dx.doi.org/10.15330/esu.16.214-226.
Full textAbstract:
В статті проаналізовано зарубіжний досвід щодо використання інформаційних технологій в інклюзивному навчанні молодших школярів з особливими освітніми потребами. Доведено, що важливим завданням сучасної школи стає повнота використання можливостей інформаційних технологій, їх потенціалу в навчанні дітей з особливими освітніми потребами. Актуальності набуває саме вивчення та розумне використання зарубіжного досвіду, співзвучного загальносвітовим тенденціям оновлених підходів до освіти в Україні. Доведено, що в інклюзивній освіті означені технології спроможні допомогти дітям з особливими освітніми потребами задовольнити право на освіту, розкрити свій потенціал й реалізувати себе як особистість у соціальному житті. Використання інформаційно-кому-нікаційних технологій у навчанні школярів означеної категорії сприяє розвитку і корекції психофізичних процесів: мислення, пам’яті, моторики, орієнтації в просторі тощо. Описано основні переваги та напрямки інформаційно-комунікаційної підтримки інклюзивного навчання молодших школярів з особливими освітніми потребами.Доведено, що навчально-програмне забезпечення, віртуальні освітні середовища, які використовуються в навчальному процесі, повинні проектуватися та розроблятися з урахуванням інклюзивних стратегій, задля доступу та використання будь-яким індивідом незалежно від індивідуальних особливостей та порушень. Отож закладам освіти важливо забезпечити універсальний дизайн технологій, які вони використовують, та їх відповідність вимогам Конвенції ООН.Обґрунтовано, що задля забезпечення ефективного освітнього впливу на дітей з особливими освітніми потребами важливим стає розробка особистісно орієнтованих навчальних програм, проектування індивідуальних освітніх траєкторій. Завдяки використанню хмарних технологій (на прикладі Північної Ірландії, Шотландії, Канади, Малайзії, США), можемо стверджувати, що діти з особливими освітніми потребами отримують доступ до різноманітних дидактичних матеріалів у прийнятній, доступній і цікавій форматі. Узагальнено, що розвиток та впровадження хмарних технологій у процес навчання дітей з особливими освітніми потребами уможливлює подолання низки дидактичних бар’єрів, отримання доступу до різноманітних матеріалів у прийнятному форматі, що знаходить відображення в зарубіжній практиці.
39
Маршалковська, Вероніка. "ОСОБЛИВОСТІ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ТЯЖКИМИ ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ". Наша школа: науково-практичні студії, № 1 (31 серпня 2023): 61–64. http://dx.doi.org/10.61339/2786-6947.2023.1.286302.
Full textAbstract:
У статті розглядаються особливості логопедичної роботи з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення в умовах інклюзивної освіти, особливості мовлення дітей з тяжкими порушеннями мовлення дошкільного віку, логопедична робота для подолання мовленнєвих порушень, етапи корекційно-логопедичної роботи сумісно з медициною. Говориться про те, що діти з тяжкими порушеннями мовлення потребують довготривалого, системного, індивідуального підходу в логопедичній допомозі. Логопеди в умовах інклюзивної освіти планують логопедичну роботу наступним чином: на фронтальних, підгрупових заняттях з усіма дітьми вивчають програмний матеріал, направлений на підготовку артикуляційного апарату, а на індивідуальних заняттях здійснюється корекційна робота.Діти з тяжкими порушеннями мовлення потребують довготривалої, систематичної та індивідуальної логопедичної допомоги. Автор наголошує на тому, щоб отримати успіхи в логопедичній роботі важливо дотримуватися наступних вимог: довготривала співпраця, дотримання порад спеціалістів, дотримання однієї корекційної лінії, систематична корекційно-озвиткова робота, залучення фахівців з різних сфер. Розроблено алгоритм організації роботи з немовленнєвою дитиною в інклюзивному просторі освітнього закладу.
40
Д.А., Пріма, та Гац Г.О. "ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ В ІНКЛЮЗИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ". Academis notes. Series: Pedagogical sciences 4 (30 серпня 2023): 50–54. http://dx.doi.org/10.59694/ped_sciences.2023.04.050.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано теоретико-методичні аспекти проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до діяльності в інклюзивному середовищі. Поняття «професійна підготовка майбутнього фахівця фізичної культури до діяльності в інклюзивному освітньому середовищі» визначено як цілеспрямований процес спеціально організованого навчання здобувачів у закладі вищої освіти, спрямованого на усвідомлення ними важливості та необхідності створення безбар’єрного здоров’язбережувального середовища у майбутній професії, адаптованого до потреб кожної дитини, формування знань, умінь і навичок індивідуалізації та диференціації у фі- зичному вихованні дітей з особливими освітніми потребами, забезпечуючи для всіх суб’єктів освітнього простору можливості ефективного саморозвитку Ключові слова: діти з особливими потребами, інклюзія, інклюзивне освітнє середовище, майбутній фахівець фізичної культури, професійна підготовка, професійна діяльність, фізичне вихованн
41
Тильчик, О. В., В. В. Тильчик та М. О. Довга. "ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ". Знання європейського права, № 3 (3 лютого 2021): 125–30. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.112.
Full textAbstract:
У статті досліджено правові засади розвитку інклюзивної освіти в умовах інтеграції України в Європейське співтовариство. Акцентовано увагу на проблематиці впровадження інклюзивного навчання. У вітчизняному законодавстві використовується такий термін, як «діти з особливими освітніми потребами», що зазвичай охоплює дітей з вадами психофізичного розвитку та дітей з інвалідністю. Обґрунтовуються шляхи вирішення наявної проблематики, зокрема недостатнє фінансування навчальних закладів, нестача кваліфікованих кадрів, надмірне наповнення класів, нечіткість законодавства у цій сфері, недостатня кількість необхідних матеріалів для забезпечення якісного освітнього процесу, погана облаштованість будівель навчальних закладів та упередження щодо дітей з особливими освітніми потребами. Зазначено, що для вирішення перелічених проблем необхідно запровадити позитивний досвід європейських країн, а особливо Італії та Швеції, оскільки у них налагоджена співпраця між органами місцевого самоврядування та урядом, що забезпечує якісне фінансування освіти. Щодо освітнього процесу, то тут потрібно звернути увагу на досвід країн, в яких є тісний зв'язок між інклюзивною та загальною освітою. Наведене сприятиме залученню більш кваліфікованих кадрів до навчального процесу та полегшуватиме роботу вчителя. Наголошено на доцільності враховувати досвід Франції у розробці нормативно-правових актів у сфері інклюзивного навчання в Україні.
 Додатково здійснено аналіз положень Закону України «Про загальну середню освіту», в останній редакції якого відбулися такі зміни: 1) гарантування можливості учнів з особливими освітніми потребами навчатися в загальноосвітніх навчальних закладах, самостійно вибирати освітню програму; 2) право дітей з особливими освітніми потребами самостійно вибирати напрями навчання, з огляду на власні потреби та таланти; 3) право проведення відповідних групових та індивідуальних консультацій на базі школи; 4) право на неупереджене та доброчесне оцінювання незалежно від форми та траєкторії навчання; 5) право на фінансову автономію шкіл тощо.
42
Матющенко, І. М. "СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДІТЕЙ З МЕНТАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ". Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та спеціальна психологія, № 45 (21 грудня 2023): 69–73. https://doi.org/10.31392/udu-nc.series19.2023.45.10.
Full textAbstract:
У статті розглянуті теоретичні підходи щодо визначення проблеми соціалізації та адаптації дітей з ментальними порушеннями в інклюзивному освітньому просторі. Доведено, що діти з ментальними порушеннями мають значні труднощі у плані адаптації в нове соціальне середовище, що значною мірою впливає на соціально-психологічну адаптованість дітей зазначеної категорії в нову соціальну групу (клас). Висвітлено суть поняття, види та механізми соціалізації та адаптації дітей з ментальними порушеннями в загальній та спеціальній психолого-педагогічній літературі. Розглянуто питання включення дітей з ментальними порушеннями в інклюзивний освітній простір в сучасній системі освіти.
43
Воронська, Наталія. "Особливості спілкування дітей з особливими потребами в закладах середньої освіти". Особлива дитина: навчання і виховання 1, № 90 (2020): 42–51. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v1i90.16.
Full textAbstract:
У статті проведено теоретичний аналіз основних напрямів взаємодії в загальноосвітній школі: учень–учень, учень–учитель, учень–батьки. Зазначено основні види спілкування, враховуючи віковий розвиток дитини. Описано специфіку спілкування дітей з особливими потребами за нозологіями: діти з порушеннями мовлення, зору, слуху, опорно-хового апарату, інтелектуального та психічного розвитку, аутична дитина. Також коротко окреслюється загальна специфіка кожної нозології за обраною класифікацією. У результаті нами виділено деякі загальні риси таких дітей, а саме замкнутість, невпевненість у собі, зниження пізнавальної активності, порушення у розумінні емоцій та їх прояву. Стаття є підґрунтям для подальших практичних досліджень у галузі інклюзивної освіти
44
АРНАУТОВА, Лариса. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО АКТИВАЦІЇ ПСИХІЧНИХ ФУНКЦІЙ У ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ В ІНКЛЮЗИВНИХ КЛАСАХ ШКОЛИ". Humanitas, № 1 (3 травня 2024): 3–9. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2024.1.1.
Full textAbstract:
Кількість дітей, які мають особливості розвитку, збільшується не лише в Україні, а й у всьому світі. Ці порушення розвитку торкаються всіх сфер діяльності дитини, рухової, психічної, інтелектуальної з великою різноманітністю патології, від розладів рухової сфери до синдрому Дауна і розумової відсталості. Збільшення кількості дітей з особливостями розвитку є значною соціальною проблемою, що пояснює необхідність їх інтеграції до соціуму, суспільного життя. Корекція дітей з особливостями психофізичного розвитку ґрунтується на досвіді більшості країн Європи, що передбачає навчання цих дітей в інклюзивних загальноосвітніх школах за місцем їх проживання. Для цього необхідні інноваційні методи та технології, які орієнтовані на індивідуальні особливості дитини, які мотивують та активують пізнавальну сферу дітей, дозволяють вірити у свої сили, сприяють реалізації можливостей. Метою дослідження є формування психічних функцій у школярів із затримкою психічного розвитку в інклюзивних класах школи. Дослідження проводилось із 10 дітей віком 8 років, учнів перших класів спеціальної загальноосвітньої школи з затримкою психічного розвитку з метою аналізу рівня сформованості їх психічних функцій. На першому етапі ми досліджували показники сформованості психічних функцій, що включало рівень розвитку просторових уявлень та просторового орієнтування, рівень розвитку образної пам’яті, рівень розвитку уваги, діагностики мислення та рівень розвитку та ступінь гнучкості. Застосовувана нами корекційно-розвиваюча програма складалася з вправ, завдань, ігор з таких інноваційних технологій, як ізотерапія, пісочна терапія, кінезіотерапія, Суджок терапія. Програма, яка застосовувалася протягом навчального року, була направлена на всебічний розвиток дітей, покращення показників таких психічних функцій, як пам’ять, уява, увага, мислення, просторові уявлення та орієнтування. Завдяки проведеній корекції розвиток різноманітних психічних процесів і стан нервової системи у школярів значно покращився. Зменшилися гіперзбудливість та бурхливі реакції до зауважень, діти стали активнішими, менш плаксивими, дружелюбнішими до своїх однолітків. Діти стали легше навчатися читанню та не допускати грубих помилок, з’явилися зачатки емоційності та виразності. Порівняльний аналіз вказує на те, що рівень сформованості психічних функцій у дітей із ЗПР покращився в середньому від 20% до 40%, а в ступені розвитку гнучкості уяви і до 60%.
45
Маринич, Вікторія, Ірина Когут та Єлизавета Шитікова. "Умови, форми та засоби формування інклюзивного середовища в гуртках судномоделювання". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 2 (25 серпня 2022): 84–89. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2022.2.84-89.
Full textAbstract:
Анотація. Впровадження інклюзивного навчання в гуртках судномоделювання залежить від багатьох аспектів, пов’язаних з організаційним та методичним забезпеченням. На заняттях тренер/керівник гуртка повинен враховувати можливості всіх вихованців та забезпечити якісне інклюзивне освітнє середовище на основі принципів інклюзії та з використанням різноманітних форм, методів та засобів. Оптимізація навчально-тренувального процесу в спортивно-технічних видах спорту, в тому числі гуртках судномоделювання, зумовлена збільшенням кількості дітей з особливими освітніми потребами, загальними тенденціями впровадження інклюзивного навчання в освіті та спорті, що робить їх доступнішими для будь-якої категорії дітей. Мета. Визначення організаційних аспектів впровадження інклюзивного навчання в гуртках судномоделювання для їх доступності для дітей з особливими освітніми потребами та удосконалення навчально-тренувального процесу. Методи. Аналіз і узагальнення спеціальної науково-методичної літератури, документальних матеріалів та мережі Інтернет; педагогічне спостереження; анкетування, експертне опитування; методи математичної статистики. Результати. На основі практичного досвіду організації занять у гуртках судномоделювання, попередніх досліджень особливостей впровадження інклюзивного навчання в зазначених гуртках, ґрунтуючись на практичному досвіді респондентів тренувальної та змагальної діяльності в судномодельному спорті та за результатами експертного опитування виокремлено найбільш значущі складові організації навчально-тренувального процесу в умовах інклюзії. Виявлено ключові форми, засоби, методи для роботи в гуртках судномоделювання в умовах інклюзії. Визначено ставлення та переконання, що лежать в основі ефективних методів навчання, які можуть виступати основою для організації якісного інклюзивного освітнього середовища в судномодельному спорті.
 Ключові слова: інклюзивне освітнє середовище, діти з особливими освітніми потребами, гуртки судномоделювання, організаційно-методичне забезпечення.
46
Когут, Ірина, Вікторія Маринич та Єлизавета Шитікова. "Формування готовності тренера з судномодельного спорту для роботи з дітьми в умовах інклюзії". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (20 листопада 2022): 75–81. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2022.3.75-81.
Full textAbstract:
Анотація. Впровадження інклюзивного навчання в судномодельному спорті неможливе без належного кадрового забезпечення. Готовність тренерів працювати з дітьми з особливими освітніми потребами залежить від їхньої кваліфікації, необхідних знань та досвіду. Це сприяє формуванню у них і компетентностей, якими має володіти тренер, щоб забезпечити інклюзивне навчання, тобто досягнення такого рівня вмінь та навичок, що необхідний для виконання професійних функцій в умовах інклюзивного навчання. Актуальність вивчення готовності тренерів до проведення занять зі спортивно-технічних видів спорту, в тому числі судномодельному, в умовах інклюзії обґрунтоване зростанням кількості дітей з особливими освітніми потребами та стрімкими тенденціями до впровадження даної моделі навчання у сфері освіти та спорту. Мета. Виявлення рівня готовності та особливостей формування компетентностей тренерів із судномодельного спорту для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзії. Методи. Аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, документальних матеріалів та матеріалів мережі Інтернет; анкетування, експертне опитування методистів та керівників відділів спортивно-технічного профілю закладів позашкільної освіти, тренерів/керівників гуртків судномоделювання; методи математичної статистики. Результати. На основі результатів анкетування та експертного опитування, попередніх досліджень організаційних та методичних засад формування інклюзивного середовища в гуртках судномоделювання визначено сучасний стан готовності тренерів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, ключові вміння та навички, що формуються у них в умовах інклюзії, а також правила, ставлення та переконання, що мають найбільші значення для удосконалення навчально-тренувального процесу.
 Ключові слова: інклюзивне освітнє середовище, діти з особливими освітніми потребами, судномодельний спорт, тренери.
47
МАЦЮК, Зоряна, та Марія ФЕНКО. "ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ІНКЛЮЗИВНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЦЕНТРАХ". Acta Paedagogica Volynienses, № 2 (13 червня 2022): 195–201. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.2.27.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано основні завдання і вміння, що допомагають дітям з особливими освітніми потребами цілковито адаптуватися в суспільстві, підготуватися до подолання неминучих життєвих труднощів, а, отже, реалізуватися повною мірою як рівноправні та повноцінні члени суспільства. В інклюзивних групах діти з особливими потребами осягають основи незалежного життя, засвоюють нові форми поведінки, спілкування, взаємодії. Оскільки, у закладах освіти загального типу розвитку спостерігаємо збільшення кількості дітей із мовленнєвими порушеннями (загальний недорозвиток мовлення, моторна алалія, сенсорна алалія, дизартрія, заїкання тощо), то на фоні дітей зі звичайним мовленням виділяються відсутністю розгорнутого фразового мовлення, невмінням висловити побажання, власні емоційні почуття та стани. Вільне мовленнєве спілкування таких дітей з однолітками, дорослими обмежене й іншими мовленнєвими особливостями. У одних дітей, які недостатньо володіють активним власним мовленням, рівень розуміння мовлення становлять досить обʼємний пасивний словниковий запас та розуміння значень багатьох слів. Для подолання у таких дітей мовленнєвих порушень та попередження розвитку патологічних станів необхідно зміцнювати їхнє психічне здоровʼя за допомогою проведення комплексної психокорекційної роботи. У роботі обґрунтовано методи та прийоми, які спрямовані на корекцію порушень мовленнєвого й загальну стимуляцію пізнавального розвитку дітей. Також під час підбору вправ враховано особливості дітей з мовленнєвим недорозвитком (уникнення пізнавальної активності, через слабко розвинені мовні навички; небажання брати участь у мовленнєвих іграх, однак перевага ігрової діяльності над пізнавальною). Складніші корекційні завдання, спрямовані на подолання порушень звуковимови, складової сторони мовлення, компенсацію фонетико-фонематичних процесів, формування певного рівня володіння лексичною, граматичною системами мови, звʼязним мовленням постають перед фахівцями і відносяться до компетенції логопеда. Спеціальна робота проводиться на заняттях в умовах корекційно-розвивального та попереджувального навчання.
48
Матющенко, Ірина. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ ШКОЛЯРІВ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ". Особлива дитина: навчання і виховання 111, № 3 (2023): 32–49. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v111i3.145.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблемі організації психолого-педагогічного супроводу освітнього процесу та адаптації учнів з особливими освітніми потребами в закладах освіти. Зазначається, що окреслена проблема є сьогодні найбільш актуальною, оскільки діти з особливими освітніми потребами мають значні труднощі у плані включення їх в нову соціальну спільноту (групу, клас), а успішний перебіг їх адаптації може відбутися за умови створення спеціальних психолого-педагогічних умов. Варто зазначити, що багатогранний та постійний розвиток інклюзивних практик у сучасній системі шкільної освіти забезпечує дітям з особливими освітніми потребами рівні права на освіту та можливості здобуття загальної середньої освіти, а також забезпечує вибір ними відповідних конкретних освітніх напрямів. Центр системи освіти надає великого значення індивідуальності кожної дитини, забезпеченню гармонійного балансу її особистісних і творчих якостей та формуванню необхідних життєвих здібностей.
49
Щетина Т. П. та Колосовська Н. В. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 52 (29 грудня 2023): 179–85. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi52.418.
Full textAbstract:
У статті окреслено питання пов’язані з організацією дистанційного навчання в інклюзивних класах закладу загальної середньої освіти в умовах воєнного стану. Також зроблено акцент на забезпеченні навчального процесу під час війни для дітей з особливими освітніми потребами, зокрема наголошується на важливості зміщення фокусу уваги з академічних успіхів на підтримку і нормалізацію психічного стану учнів, на необхідності врахування психологічного стану таких дітей. Сконцентровано увагу на доцільності не перевантажувати школярів в інклюзивних класах, а відволікти їх на конструктивну діяльність, емоційно підтримувати, адже в умовах стресу, надмірного психологічного навантаження є велика потреба саме в позитивних емоціях. Указано на важливість того, що в інклюзивних класах комунікація в колективі є важливою для соціалізації школярів. Тож треба у структуру занять уводити більше елементів спілкування, бо під час нього можна заспокоїти, відволікти дітей від тривожних новин та подій, що на певний час надасть відчуття мирного нормального життя, стабільності та відчуття безпеки і психологічно розрадить дитину.Визначено, що діти з особливими освітніми потребами наразі мають велику потребу саме в емоціях. Тому вчителям доречно змістити увагу на підтримку і нормалізацію психічного стану учнів, бо специфіка полягає в тому, що навчання відбувається під час війни, тому необхідно враховувати психічний стан дітей, не навантажувати новими знаннями, відволікти їх на творчу діяльність, добирати такі завдання, щоб емоційно підтримувати, адже в умовах стресу, надмірного психологічного навантаження та постійних переживань школяреві важко сконцентруватися лише на здобутті знань. Розкрито аспекти дистанційної роботи, в якій варто добирати більше завдань, що спрямовані на актуалізацію вивченого, повторення раніше засвоєного матеріалу. Акцентовано увагу на тому, що важливу роль у дистанційному інклюзивному навчанні в умовах воєнного стану відіграють батьки, вони разом з педагогами надають емоційну підтримку, позбавляють відчуття надмірного психологічного навантаження.
50
Басенко, Людмила Ігорівна, та Катерина Анатоліївна Тимрук-Скоропад. "ЕФЕКТИВНІСТЬ СІМЕЙНО ОРІЄНТОВАНОЇ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ДІТЕЙ ІЗ РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА". Health & Education, № 4 (27 лютого 2025): 87–95. https://doi.org/10.32782/health-2024.4.11.
Full textAbstract:
У статті розглянуто ефективність сімейно орієнтованої програми фізичної терапії для дітей дошкільного віку з розладами аутистичного спектра (РАС). Наголошено на актуальності проблеми, пов’язаної з труднощами рухових функцій у дітей з РАС, які впливають на їх соціальну взаємодію та якість життя. В Україні існує значний дефіцит сімейно орієнтованих реабілітаційних програм, що підкреслює необхідність дослідження такої теми. Метою дослідження є оцінювання ефективності програми фізичної терапії, що враховує участь батьків, у поліпшенні рухових функцій дітей з РАС, а також впливу цієї програми на якість життя батьків. У дослідженні взяли участь 54 дитини з діагнозом РАС, яких булу розділено на основну групу (ОГ) та порівняльну групу (ПГ). Застосовувалися різні методи оцінювання, як-от: дитяча шкала рівноваги (PBS), опитувальник PEDI для надання оцінки мобільності, опитувальник навичок великої моторики (НВМ), короткий опитувальник якості життя (SF-12). Результати показали, що після 12-тижневої програми фізичної терапії діти з ОГ продемонстрували статистично значущі покращення в рівновазі, мобільності та навичках великої моторики, тоді як діти з ПГ таких покращень не мали. Якість життя батьків, особливо в аспекті психічного здоров’я, також покращилася в ОГ, що свідчить про позитивний вплив програми на сім’ю. У дослідженні підкреслено важливість залучення батьків до процесу реабілітації, що забезпечує більш стійкі результати в розвитку рухових функцій у дітей з РАС. Використання сімейно орієнтованих програм може значно покращити результати реабілітації та якість життя як дітей, так і їхніх родин. У статті запропоновано впровадження таких програм в Україні, що має потенціал для розвитку інклюзивних підходів у реабілітації дітей з РАС.