To see the other types of publications on this topic, follow the link: Інновації промислових підприємств.
Journal articles on the topic 'Інновації промислових підприємств'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Інновації промислових підприємств.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Хоменко, Л. М., та Л. Ю. Сагер. "РОЗВИТОК МЕТОДІВ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙ В УКРАЇНІ". Socio-economic relations in the digital society 2, № 44 (2022): 14–21. http://dx.doi.org/10.55643/ser.2.44.2022.452.
Full textAbstract:
Інновації сприяють виробництву продуктів із новими або покращеними характеристиками, наданню більш якісних послуг, максимально відповідних людським потребам. Однак необхідно не лише розробити інновацію, а ще й комерціалізувати. Українські підприємства під час комерціалізації стикаються з проблемами політичної, економічної, соціальної нестабільності, стагнації економіки; відсутністю усталеної практики маркетингових досліджень для розуміння потреб ринку, фінансовими проблемами з пошуком інвесторів тощо. Нині існує ряд методів комерціалізації інновацій. Усі вони по-різному розвиваються в Україні. Науковий інтерес до комерціалізації інновацій зростає щороку. Так, у базі даних Web of science знайдено 2783 публікацій щодо комерціалізації інновацій, половина з них опубліковані протягом останніх 5 років. Метою цієї роботи є дослідження розвитку деяких методів комерціалізації інновацій в Україні. Дослідження проводилося на основі звітів Державної служби статистики України. Проти 2010 року кількість інноваційно активних підприємств та підприємств, що впроваджують інновації, 2019 року скоротилася вдвічі. При цьому кількість підприємств, що впроваджують інновації, на 12-13 % менша, ніж кількість інноваційно активних промислових підприємств. Кількість нових технологічних процесів, упроваджених у виробництво промисловими підприємствами, збільшилася на 13 %, а впровадженої інноваційної продукції скоротилася на 11 %. Витрати на інновації промислових підприємств зросли на 75 %, а обсяги реалізованої інноваційної промислової продукції лише на 1 %. Кількість кооперативів 2022 року скоротилася на 13 % (до 2013 року). Кількість франчайзерів 2020 року зросла на 42 % (до 2010 року). Кількість лізингодавців, юридичних осіб та фінансових компаній, що надають послуги фінансового лізингу в Україні, протягом 2015-2019 років зменшилася на 42 %. Вітчизняний ринок інжинірингу залишається на стадії становлення, однак має чималий резерв запровадження міжнародної практики реалізації інжинірингових проєктів. Загалом, починаючи з 2016 року, франчайзинг та кооперація зростають, серед інших способів комерціалізації інновацій спостерігається спад.
2
КОРОТАЄВА, Ольга. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 1 (27 лютого 2025): 477–83. https://doi.org/10.31891/mdes/2025-15-61.
Full textAbstract:
Умови сьогодення, темпи цифровізації дозволяють відзначити важливість впровадження інновацій, розвиток інноваційної діяльності, що дозволить покращити показники промислових підприємств. Визначено, що інноваційна діяльність забезпечує реалізацію інноваційних процесів щодо розробки, апробації, впровадження, використання інновацій на підприємствах. Доведено, що інновації охоплюють нововведення, виробництво нової продукції, товарів чи вдосконалення існуючих, що дозволяє сформувати конкурентні переваги, підвищити рівень конкурентоспроможності. З’ясовано, що передумовою ефективної інноваційної діяльності, здійснення інноваційних процесів, впровадження інновацій є інноваційна активність підприємств, яка охоплює набір взаємопов’язаних дій, динамічних процесів щодо їх здійснення. Проведено ґрунтовне дослідження існуючих підходів науковців до трактування поняття «інноваційна активність». За результатами дослідження уточнено визначення інноваційна активність промислових підприємств та її розглянуто як комплекс взаємопов’язаних дій та динамічних процесів, які формуються, реалізуються через стратегію інноваційної активності, що забезпечує інноваційну діяльність, сприяє розробці, впровадженню інновацій, виробництву інноваційної продукції шляхом раціонального використання інноваційних ресурсів, врахування впливу інноваційного середовища, зовнішніх і внутрішніх факторів, що сприятиме сталому та інноваційному розвитку підприємств, досягненню інноваційного ефекту в умовах цифровізації. Обґрунтовано, що важливу роль у забезпеченні інноваційного розвитку підприємств відіграє стратегія підвищення інноваційної активності промислових підприємств та уточнено трактування даного поняття шляхом врахування взаємозв’язку між категоріями стратегія, інноваційна активність, інноваційні процеси, інноваційна діяльність, інновації, інноваційний розвиток. Визначено, що застосування стратегії підвищення інноваційної активності промислових підприємств дозволить забезпечити інноваційний розвиток, що вплине на досягнення синергетичного ефекту.
3
Дубиніна, С. М. "ВПЛИВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ НА ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА". Підприємництво та інновації, № 11-2 (29 травня 2020): 23–28. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.22.
Full textAbstract:
В умовах сучасності, стратегічного розвитку України інноваційна адаптація промислових підприємств є рушійною силою реформування економічного розвитку країни. У статті досліджені фактори впливу на інноваційний розвиток промислових підприємств, умови формування, ефективність інноваційної активності, оскільки інноваційна діяльність – це науково-технічний прогрес не тільки підприємств, а всієї держави. Визначено, що інноваційний розвиток має найбільшу сферу впливу і охоплює не тільки наукові розробки, а й виробництво, кінцевий результат господарської діяльності підприємства – прибуток. Зазначено, що сучасні промислові підприємства країни мають низький інтелектуальний потенціал, який є головним складовим чинником генерації ідей та впровадження в дію інновації. Проведено розрахунок та обґрунтування впливу фактичних інноваційних витрат на показники господарської діяльності промислового підприємства.
4
Nikolaenko, Yu V., та R. V. Lavrov. "ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГООРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ПРОДУКЦІЄЮ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 2, № 15 (2019): 73–79. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.15.73-79.
Full textAbstract:
У статті розглядаються питання маркетингової підтримки інновацій вітчизняних промислових підприємств в умовах міжнародних економічних відносин. Обгрунтовуються особливості маркетингу інновацій; визначено завдання маркетингу інновацій на різних етапах його впровадження; пропонується послідовність маркетингу інновацій; досліджуються етапи процесу сприйняття інновацій різними групами споживачів.Комерційний успіх інновацій на ринку неможливий без активної підтримки маркетингу. Аналіз вітчизняних та зарубіжних науковців з проблем маркетингу інновацій виявив, що незважаючи на розроблені теоретико-методологічні підходи до формування комплексу маркетингових інновацій, не існує методичних розробок в організації та застосуванні маркетингових інновацій у підприємство.Послідовність впровадження маркетингових нововведень у контексті міжнародних економічних відносин дозволить промисловим підприємствам сформувати ефективну маркетингову стратегію навіть на етапі їх створення. Маркетингові інновації мають відбуватися на всіх етапах інноваційного процесу, що забезпечить конкурентоспроможність інноваційної продукції на міжнародному ринку.Дослідження показали, що основними критеріями, що визначають попит на інновації підприємств в умовах міжнародних економічних відносин, є: здатність задовольнити потреби споживачів; чітка конкурентна перевага; простота використання; можливість перевірити особливості, які зазначені у творі. Інноваційна продукція буде затребувана на ринку, якщо вона матиме хоча б одну унікальну характеристику, яка буде важливою для споживачів.
5
Бояринова, К. О., та А. А. Бичковська. "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВАХ". Підприємництво та інновації, № 14 (30 жовтня 2020): 19–24. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/14.4.
Full textAbstract:
Дослідження зумовлене необхідністю забезпечення сталого розвитку підприємств та присвячене аналізу наявного стану, проблем та перспектив упровадження екологічних інновацій на підприємствах. На основі використання монографічного методу, абстрактно-логічного, логічних узагальнень, формалізації та конкретизації розкрито проблемність, тенденції та особливості впровадження екологічних інновацій на вітчизняних промислових підприємствах. Розглянуто сутність екоінновацій та об’єкти, які їм належать. Обґрунтовано поділ екоінновацій промислового підприємства на інновації у виробничій діяльності, у зміні складу продуктів; в управлінській сфері. Проаналізовано тенденції впровадження на підприємствах маловідходних, ресурсозберігаючих, технологічних процесів. Досліджено обсяги капітальних інвестицій в екологізацію за видами економічної діяльності підприємств України. З метою розвитку процесів екологізації запропоновано забезпечити низку економічних умов: розвиток страхового ринку; субсидіювання використання нетрадиційних джерел енергії; створення кластерів екологічно орієнтованого виробництва; підвищення інвестиційної привабливості еколозації виробництв; створення фондів спеціального призначення; формування програми розвитку екоінновацій у промисловості.
6
Loiko, Daria. "ІННОВАЦІЇ ЯК РУШІЙНА СИЛА СПОЖИВЧОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (2019): 100–107. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0109.
Full textAbstract:
Споживчий сектор економіки є неоднорідним за своїм складом і включає в себе як споживання промислових і непромислових товарів, так і споживання різних видів послуг. За результатами проведеного аналізу зроблено висновок про згортання екстенсивного розвитку споживчого сектору економіки України. Кількість працівників, зайнятих на різних підприємствах споживчого сектору за останні сім років зменшилась на 21,42 %. Зростає важливість розвитку споживчого сектору економіки за рахунок інноваційних чинників. Останні десятиріччя характеризуються тенденцією до динамічних змін споживчих уподобань населення. Споживчий сектор можна вважати індикатором соціально-економічної ефективності інноваційної діяльності підприємств. Питома вага інноваційно активних вітчизняних промислових підприємств склала у 2018 р. 16,1% від їх загальної кількості. Питома вага підприємств, що впроваджували інновації у 2018 р. склала 14,1 % від загальної кількості підприємств і за період 2013-2018 рр. знизилась на 3,67 %. Низький рівень питомої ваги інноваційно активних підприємств є негативним чинником розвитку вітчизняної економіки. Активність українських новаторів за період 2014-2018 рр. зросла за кількістю поданих заявок на реєстрацію прав промислової власності на 24,09 %. Збільшилася кількість заявок за напрямом «Інші споживчі товари» (+35,6 % ). Зважаючи на пріоритетність витрат вітчизняних домогосподарств на продукти харчування та одяг і взуття доцільно стимулювати розвиток інновацій на підприємствах харчової та легкої промисловості. Темпи виробництва продукції у текстильному, швейному та шкіряному виробництвах України зростали в період 2014, 2016-2017 рр., і знижувалися у 2015 р. та 2018 р. Змінюються технології, які використовуються для виготовлення одягу. Використовуються цифрові технології віртуальних моделей одягу, технології 3D-друку моделей одягу і взуття. Це дозволяє задовільнити зростаючі вимоги споживацького попиту та економічно раціонально використовувати матеріальні та трудові резерви виробництва.
7
Горященко, Ю. Г. "ЗАСТОСУВАННЯ КЛАСТЕРНОГО АНАЛІЗУ ДЛЯ ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ". Підприємництво і торгівля, № 30 (1 липня 2021): 25–32. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-30-04.
Full textAbstract:
У статті надано авторське трактування дефініції «інновації» як результат поєднання інтелектуальних ресурсів та інформації у процесі надзвичайно керованих сучасними економічними законами цивілізаційних змін і, відповідно, інноваційного розвитку підприємства як керованої нинішніми економічними законами та інноваційними теоріями зміни на підприємстві. На підґрунті критичного аналізу основних положень теорій інновацій та інноваційного розвитку, інноваційних систем та авторських підходів до розуміння проблеми оцінювання інноваційного розвитку соціально-економічних систем, перш за все підприємств, обґрунтовано доцільність розроблення проведення кластерного аналізу з метою дослідження відношення інноваційного процесу та економічного зростання. Оцінку рівня інноваційного розвитку соціально-економічних систем (регіонів та промислових інноваційних підприємств) здійснено на основі методу багатовимірного статистичного аналізу (ієрархічного кластерного аналізу). У результаті проведеного дослідження за допомогою програмного забезпечення SPSS було виявлено такі групи кластерів. Перша група – з низьким рівнем інноваційного розвитку регіонів (Житомирська, Волинська, Вінницька, Тернопільська, Хмельницька, Рівненська області). До другої групи кластерів зі значними відмінностями від інших включено м. Київ (з найвищими показниками питомої ваги промислових підприємств, що займалися інноваціями; кількості працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок; витрат на виконання наукових досліджень і розробок за видами робіт; кількості промислових підприємств, що займалися інноваціями; кількості найменувань впроваджених інноваційних видів продукції; витрат на дослідження та розробки (% ВРП)). До третьої групи кластерів потрапили м. Київ та Харківська область, четвертої – Донецька, п’ятої – Харківська та Запорізька області. Установлено відносно невисокий рівень інноваційного розвитку соціально-економічних систем (регіонів) та дуже повільне його підвищення; високий ступінь дивергенції регіонів за рівнем інноваційного розвитку; географічну зосередженість нижчого, першого, кластеру.
8
Savina, N. B. "ІННОВАЦІЙНА АКТИВНІСТЬ ЯК ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (2021): 500. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202045.
Full textAbstract:
У статті проведено співставне дослідження загальних тенденцій національної економіки та за видом економічних діяльності «виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів» з позиції кількості інноваційно-активних промислових підприємств, витрат на інновації, кількості упровадженої інноваційної продукції, упроваджених у виробництво технологічних процесів, реалізованої інноваційнопромислової продукції. Висвітлено регіональний вимір інноваційної активності на ринку продукції харчової промисловості. Зроблено висновок про співставні тенденції динаміки показників інноваційної діяльності промислових підприємств як усіх промислових підприємств, так промислових підприємств за видом економічної діяльності «виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів».
9
Лісовська Л.С. "РОЗВИТОК СПІВПРАЦІ З ПИТАНЬ ІННОВАЦІЙ З ІНОЗЕМНИМИ ПАРТНЕРАМИ У РЕГІОНАХ УКРАЇНИ". Економічний форум 1, № 4 (2020): 63–72. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-8.
Full textAbstract:
У статті вивчено наведено результати дослідження диференціації інноваційної активності промислових підприємств на основі вивчення показників розвитку співпраці з питань інновацій. Для проведення дослідження було використано кластерний аналіз, зокрема інструменти ізоморфного розподілу та методу куль. Об’єктами спостереження є регіони України та діяльність промислових підприємств, які впроваджували технологічні інновації. Для проведення кластерного аналізу було обрано показники з інноваційної співпраці за місцем розташування партнерів (країни Європи, США, Китай та Індія, інші країни) протягом 2008/2020 рр.
 Здійснено систематизацію регіонів України за показниками співпраці підприємств з іноземними партнерами протягом вказаного періоду та доведено асиметричність та диспропорційність розвитку систем взаємодії у регіональному вимірі.
 Результати кластерування повинні стати інформаційним забезпеченням моніторингу показників ефективності інноваційних процесів у національній інноваційній екосистемі, їх дослідження на предмет виявлення закономірностей зміни їх ознак у різних економіко-соціальних умовах, а обґрунтовані висновки та пропозиції повинні бути покладені в основу формування регіональної інноваційної політики та інноваційної політики суб’єктів господарювання.
10
Сергієнко, Тетяна, та Олена Крайнік. "Інноваційні основи відновлення та розвитку промислових підприємств". Food Industry Economics 17, № 1 (2025): 48–53. https://doi.org/10.15673/fie.v17i1.3103.
Full textAbstract:
У статті досліджено інноваційні засади відновлення та розвитку промислових підприємств України в умовах повоєнної економіки. Актуальність теми зумовлена необхідністю не просто відтворення довоєнного стану, а переходу на якісно новий рівень, що відповідає сучасним викликам. Інноваційний розвиток має включати оновлення виробничих потужностей, впровадження нових технологій, оптимізацію процесів та зменшення залежності від зовнішніх ринків. Ключові напрями – створення стійких ланцюгів постачання, енергетична незалежність через альтернативні джерела та підвищення конкурентоспроможності. Війна Росії проти України завдала значної шкоди промисловості: зруйнована інфраструктура, порушені логістичні ланцюги, втрата людського капіталу. Проте саме інновації можуть стати основою відродження. Адаптація до нових умов, модернізація виробництва, орієнтація на сталий розвиток дозволять підприємствам не лише відновитись, але й стати більш стійкими та конкурентоздатними. Таким чином, інноваційна трансформація – ключовий чинник повоєнного відновлення промисловості України.
11
Удовиченко, С., та М. Махсма. "МОНІТОРИНГ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В КОНТЕКСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ". Science and Innovation 18, № 5 (2022): 16–25. http://dx.doi.org/10.15407/scine18.05.016.
Full textAbstract:
Вступ. Головною умовою активізації інноваційної діяльності в Україні є нормативно-правова база, яка має забезпечувати регулювання усіх механізмів здійснення інноваційного процесу. Виробництво та реалізація продукції, яка створюється за сучасними технологіями, підвищує ефективність роботи підприємств та їхню конкурентоспроможність на внутрішньому й зовнішньому ринках.Проблематика. Економічні показники діяльності промислових підприємств показують, що прийняття нормативних документів суттєво не вплинуло на інноваційну розбудову економіки України, а тому питання підвищення інноваційної активності у мінливих економічних умовах потребує постійних ґрунтовних досліджень.Мета. Дослідити стан інноваційної діяльності промислових підприємств в Україні та визначити перспективи їхнього подальшого розвитку.Матеріали й методи. Використано нормативно-правові документи з врегулювання інноваційної діяльності, статистичні дані кількості інноваційно активних промислових підприємств, кількості упроваджених нових видів інноваційної продукції та обсягів її реалізації, витрат на інновації та джерел їх фінансування в Україні за період 2010—2019 рр. для аналізу діяльності підприємств.Результати. Оцінено стан інноваційної діяльності промислових підприємств та визначено основні перспективи їхнього подальшого розвитку. Більшість виготовлених товарів і наданих послуг не відповідають сучасним вимогам споживачів, що сповільнює динаміку виробництва продукції та обсяги її реалізації. Здійснення програмних заходів у вигляді законодавчих норм щодо податкових важелів, привабливого інвестиційного клімату, інноваційної інфраструктури та фінансової підтримки підвищить конкурентоспроможність підприємств України.Висновки. Використання застарілих технологій гальмує інноваційне оновлення виробничої бази промисловихпідприємств, збільшення випуску сучасної продукції та надходження фінансових ресурсів. Важливо, щоб задекларовані у нормативних актах напрями інноваційної розбудови спиралися на податкові важелі, інноваційну інфраструктури, фінансову підтримку.
12
Макурін, Андрій, та Семен Козаревич. "ДОСЯГНЕННЯ ЧИННИКІВ СТАЛОГО РОЗВИТКУ НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ". Збірник наукових праць Державного податкового університету, № 1 (30 травня 2024): 48–52. http://dx.doi.org/10.32782/2617-5940.1.2024.7.
Full textAbstract:
Мета дослідження є виокремлення основних чинників сталого розвитку, які забезпечать основу для реалізації всієї концепції розвитку. Стан та аналіз чинників сталого розвитку в Україні. Методи дослідження. Були використані наступні методи дослідження, серед них статистичні методи для формування та оцінки стану цілей сталого розвитку, та проєкти змін в Україні 2023. Метод аналізу та синтезу які дозволили виокремити чинники сталого розвитку та виокремити перспективу їх поліпшення. Метод синтезу та логічного узагальнення для формування висновків дослідження. Методологія дослідження полягає в формуванні принципів за якими можна оцінити показники сталого розвитку та порівняти їх стан між собою. Виокремити основні цілі сталого розвитку в Україні та надана їх характеристику. За результатами дослідження встановлено, що сталий розвиток є найважливішою характеристикою промислових підприємств, що функціонують в умовах нестабільного зовнішнього середовища. Якщо промислове підприємство стійко розвивається, то воно має ряд переваг перед іншими суб’єктами господарювання в залученні інвестицій, кредитів, впровадження результатів НТП, виборі контрагентів, підборі кваліфікованих кадрів. Визначено, що досягнення цілей сталого розвитку підприємствами залежить від розвитку чинників конкурентоспроможності. Глобальні ринки на яких представлена продукція підприємств характеризуються чинниками, які пов’язані з інновацією, креативністю та новими технологіями. Тобто, чинник інновації формує конкуренцію між підприємствами регіону чи підприємствами, які представляють надбання та розвиток своїх країн. На ринках багатьох найменувань товарної продукції інноваційна активність є ключовим чинником конкурентоспроможності. Встановлено, що середовищем виникнення таких чинників бувають внутрішні: продукція, ресурси, компетентності, культура. Зовнішні: країнові, регіональні, галузеві. За джерелами походження – галузеві, макроекономічні та чинники світової економіки. Цінність дослідження полягає в виокремленні з 17 чинників сталого розвитку, важливих та пріоритетних для нашої країни. Що дозволяє орієнтуватись на таку систему взаємин між наукою, виробництвом і суспільством, при якій інновації є основою розвитку промисловості і економіки при досягненні сталого розвитку.
13
Loiko, Valeriia, та Kateryna Shemchuk. "СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БЕЗВІДХОДНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ПРОГРЕСУ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 7 (2021): 14–25. http://dx.doi.org/10.32750/2021-0102.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню питання стану та перспектив розвитку безвідходних та маловідходних технологій в Україні в умовах прогресу циркулярної економіки. Обґрунтовано, що в умовах наростаючих темпів НТП та розвитку циркулярної економіки розробка та впровадження безвідходних або маловідходних технологій є необхідним для збереження навколишнього середовища і подальшого розвитку людства. Визначено, що в Україні за період 2010-2019 рр. спостерігалися повільні темпи оновлення техніки та технологій на основі інновацій, частка підприємств, що впроваджували інновації, складала 11,5 – 13,8 % від загальної кількості промислових підприємств. На основі проведено го аналізу відмічене позитивну тенденцію зростання кількості упроваджених у виробництво нових технологічних процесів на 13,46 %, з них нових або суттєво поліпшених маловідходних, ресурсозберігаючих технологічних процесів на 78,91 %. Досліджено динаміку обсягів утворення відходів на території України за період 2010-2019 рр. Зроблено висновок про зростання обсягів утворених відходів на території України за досліджуваний період на 4,49 %. Найбільшу питому вагу в утворенні відходів займають підприємства добувної промисловості та розроблення кар’єрів (у 2019 р. – 88,46 %) і обсяги утворення відходів на цих підприємствах за десять останніх років зросли на 12,41 %, що на 7,92 % перевищує темпи утворення відходів на території України в цілому. Меншу питому вагу займають обсяги утворення відходів у переробній промисловості (у 2019 р. – 6,96 %). Виявлено, що у наукових працях сучасні технології поділяють на технології циркулярної економіки та інші технології. На основі поведеного аналізу динаміки та темпів накопичення відходів на території України запропоновано першочергову увагу приділяти розробці технологій по переробці вже накопичених відходів, для яких запропоновано авторську класифікацію. Запропоновано етапи діагностики можливості і готовності підприємства впроваджувати безвідходні технології.
14
Петраченко, Д. О., С. П. Коропченко, Н. А. Сова та К. А. Худайбердієва. "ТЕХНОЛОГІЧНА СХЕМА БАГАТОЦІЛЬОВОЇ ПЕРЕРОБКИ НАСІННЯ ПРОМИСЛОВИХ КОНОПЕЛЬ". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 5 (28 грудня 2021): 16–23. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2021.5.3.
Full textAbstract:
Промислові коноплі – суспільно безпечна сільськогосподарська рослина, всі частини якої знаходять використання в багатьох галузях промисловості. Для організму людини цінність представляє конопляне насіння та продукція на його основі. Адже насіння промислових конопель є повноцінним джерелом рослинних білків, харчових волокон, низки вітамінів та мінеральних речовин, комплексом незамінних жирних кислот. Світова практика засвідчує, що використання продукції з насіння конопель стає пріоритетним напрямом. Виробники на постійній основі впроваджують інновації та представляють на ринку нові продукти. Український ринок продукції з насіння промислових конопель перебуває на етапі розвитку. Це зумовлює пошук нових нетрадиційних напрямів використання як насіння, так і супутніх продуктів його переробки. У статті розкрито цінність насіння промислових конопель та наведено його хімічний склад. Надано також характеристику та хімічний склад супутніх продуктів переробки насіння, таких як січка, перевій, оболонки, фільтрувальний осад, макуха. На основі цього запропоновано комплексну техніко-технологічну схему багатоцільової переробки насіння промислових конопель. У схемі закладено послідовність дій та операцій, що дозволяє мінімізувати відходи виробництва та підвищити ефективність переробки насіння завдяки використанню всіх отриманих продуктів. Схема передбачає одержання конопляного ядра та олії холодного пресування з подальшим використанням супутніх продуктів переробки як сировини для одержання продукції різного призначення: технічної олії, сипких конопляних продуктів, комбікормів, кормових добавок, твердого біопалива тощо. Впровадження розробленої схеми дозволить розширити асортимент продукції з насіння промислових конопель та сприятиме багатовекторному розвитку аграрних і переробних підприємств.
15
Агій, Ярослав Юрійович, В. В. Гоблик та О. В. Данайканич. "МІСЦЕ ТА РОЛЬ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА У ФОРМУВАННІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», № 2(56) (22 березня 2021): 62–69. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2020.2(56).62-69.
Full textAbstract:
У статті досліджено важливість інноваційного підприємництва як фактору формування та розвитку організаційно-економічного потенціалу регіону з метою забезпечення його конкурентоспроможності; окреслені функції інноваційного підприємництва в контексті регіональної теорії. Проведена оцінка інноваційної активності промислових підприємств в Україні та Закарпатській області за 2017-2019рр. та проаналізовано обсяги витрат на інновації за напрямками інноваційної діяльності та джерелами фінансування. А також підкреслено необхідність розробки та реалізації інноваційної регіональної політики.
16
Сакун Л.М., к.е.н., доцент Бражнікова Т.М., студентка. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Економічний форум 1, № 2 (2020): 93–98. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-12.
Full textAbstract:
В умовах ринкової економіки мотивом розвитку виступають внутрішні та зовнішні фактори діяльності підприємства, на відміну від централізованого управління, де основними мотиваційними факторами розвитку підприємств є план та централізовані капіталовкладення або довгострокові державні кредити. Інновація – це реалізація об’єктивних законів розвитку суспільства, які, у свою чергу, є окремим випадком загальних законів розвитку систем. У статті розглянуто концепцію інвестиційно-інноваційного механізму підтримки конкурентоспроможності підприємств, визначено компоненти інвестиційної та інноваційної діяльності.
 Промисловий сектор займає особливе місце в економіці країни. Конкурентоспроможність підприємств галузі вимагає постійного вдосконалення технологічних аспектів. Це можливо лише шляхом впровадження результатів НДДКР. Проаналізовано стан функціонування промислових підприємств та визначено тенденції інноваційних та інвестиційних процесів у машинобудівній галузі України. Аналіз показав, що галузеві наукові установи мали низький рівень підтримки фінансування в період запуску ринкових відносин.
 Спираючись на результати цього дослідження, автори конкретизують системні компоненти механізму інвестицій та інновацій для підтримки конкурентоспроможності промислових підприємств. Така структура моделі дозволяє адаптувати механізм інвестицій та інновацій до динамічного середовища, дає можливість контролювати несприятливі тенденції в діяльності промислових підприємств, зробити конкурентоспроможність більш досяжною та підвищити обсяг та ефективність економічної діяльності шляхом залучення коштів.
17
Романова, Л. В. "МАРКЕТИНГОВЕ УПРАВЛІННЯ ЯК СТРАТЕГІЧНА ІННОВАЦІЙНА СКЛАДОВА СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 1(60) (30 квітня 2021): 50–56. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/60-9.
Full textAbstract:
Метою написання даної статті є розробка основних інноваційних напрямків щодо вдосконалення управління маркетинговою діяльністю промислових підприємств в умовах інноваційної економіки. Основними методами дослідження стали системний підхід, ситуаційний, аналіз і синтез, діалектичний і логічний методи. Науковою новизною даної роботи є визначення маркетингового управління базовою складовою системи управління підприємствами і визначення концепції маркетингу як інноваційного напряму розвитку маркетингу на промислових підприємствах з метою забезпечення реальної клієнтоорієнтованості. Запропоновано нові принципи і технології маркетингу. Практична цінність досліджень полягає можливості реалізації запропонованих інноваційних рішень в маркетинговому управлінні промисловими підприємствами. У процесі досліджень визначено роль управлінських і маркетингових інновацій. Встановлено рівень інноваційної активності промислових підприємств України, запропоновано напрями трансформації маркетингового управління з метою забезпечення реальної клієнтоорієнтованості. Запропоновано сучасна класифікація інновацій, концепція маркетингу взаємин в маркетинговому управлінні промислових підприємств. Показані ті трансформації маркетингу, які зумовлюють зміну його ролі і місця в управлінні підприємством. Запропоновано нові технології маркетингового управління та принципи побудови маркетингу взаємовідносин.
18
Попко, Олена. "СТРАТЕГІЧНІ ІМПЕРАТИВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ОПЕРАТОРІВ ПЕРСПЕКТИВНИХ СЕКТОРІВ ЕКОНОМІКИ НА СВІТОВИХ ТОВАРНИХ РИНКАХ". Via Economica, № 1 (30 грудня 2022): 42–47. http://dx.doi.org/10.32782/2786-8559/2022-1-7.
Full textAbstract:
У статті окреслено найбільш перспективні сектори економіки України, які здатні сприяти інноваціям, модернізації, створенню високої доданої вартості з потенціалом розвитку малих і середніх підприємств, а також характеризуються високим попитом на світових ринках. Узагальнено основні критерії відбору перспективних секторів економіки. Визначено, що пріоритетними напрямами розвитку перспективних секторів економіки України є маркетинг та інновації. Поглиблено термінологічний апарат теорії економіки та маркетингу промислових підприємств, який дозволив визначити дефініцію «експортоорієнтований маркетинг» як системне поняття, яке характеризує одну з форм міжнародного маркетингу, сферою діяльності якого є світові ринки товарів і послуг та передбачає: дослідження зарубіжних ринків, оцінювання рівня конкуренції на цих ринках, умов виходу на світові ринки, мотивів купівельної поведінки споживачів, визначення потенційних ринкових ніш, цільових груп споживачів, нових географічних сегментів. Встановлено, що сьогодні вітчизняні оператори ринку не повністю використовують потенціал зовнішньої торгівлі через обмежений, а часто відсутній доступ до традиційних експортних ринків, що, своєю чергою, спонукає до географічної диверсифікації експорту української продукції, пошуку нових перспективних ринків збуту, а також готовності до змін кон’юнктури на міжнародних ринках. Розглянуто основні методи виходу на експорт та представлено алгоритм маркетингової діяльності операторів для виходу на зовнішні ринки збуту. Наведено перелік нових перспективних ринків, які зможуть замінити традиційні експортні ринки, доступ на які ускладнено через політичну ситуацію. Виявлено, що до механізмів сприяння експорту вітчизняних операторів в рамках Експортної стратегії України та відповідних галузевих стратегій є: адаптація вітчизняних експортних позицій до умов світових ринків; зниження торговельних бар’єрів для виходу вітчизняних компаній на зовнішні ринки збуту шляхом гармонізації національного законодавства з європейськими вимогами; диверсифікація ринків збуту. Встановлено, що диверсифікація вітчизняного експортного кошику дозволить операторам ринку отримати суттєві конкурентні переваги. Трансформація в сторону інноваційної та наукомісткої економіки сприятиме підвищенню продуктивності праці, конкурентоспроможності вітчизняної продукції на зовнішніх ринках, а відтак – відновленню економічного зростання в цілому.
19
Ткаченко, П. В. "ОЦІНКА СТАНУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 9 (3 листопада 2021): 53–59. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.9.7.
Full textAbstract:
У статті досліджено статистику ведення інноваційної діяльності промисловими підприємствами в Україні. До уваги було взято дані обсягів впровадження та реалізації інноваційної продукції, витрат і фінансування, а також кількість інноваційно активних підприємств. Статистика вказує на відносно низький рівень інноваційної активності промислових підприємств України в умовах практично повного самостійного фінансування інноваційної діяльності та невпинного зростання собівартості впровадження інновацій на фоні збільшення їх технологічності. Не останню роль у цьому питанні відіграє відповідність загального інноваційного розвитку України світовому рівню, в контексті якого сучасний рівень інноваційної активності, можливо, відповідає зовнішнім умовам. В таких умовах набуває актуальності питання створення умов для стимулювання зростання інноваційної активності на промислових підприємствах України.
20
СОКОЛОВА, Людмила, та Руслан КОДРУЛ. "ТЕОРЕТИЧНИЙ БАЗИС ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ПРОМИСЛОВОСТІ". Development Service Industry Management, № 4 (28 листопада 2024): 358–64. https://doi.org/10.31891/dsim-2024-8(55).
Full textAbstract:
У статті розглянуто перелік базових дефініцій інноваційного розвитку промислових підприємств. Визначено сутність інновацій, розглянуто існуючи види інновацій, досліджено існуючу у науковому середовищі фахівців класифікацію видів інновацій. Опрацьовано теоретичні основи дослідження інноваційного розвитку підприємств промисловості. . Сформована сукупність базових понять та установлені зв’язки між ними надали можливість розробити теоретичний базис дослідження, а саме – сформувати схему механізму забезпечення інноваційного розвитку промислових підприємств країни. Запропоновано логічно упорядковану сукупність формування шуканого механізму. Інноваційний розвиток промислового підприємства розглядався як процес, який сфокусовано на підвищення рівня його конкурентоспроможності на ринках збуту продукції/послуг, зростання економічної ефективності ринкової діяльності та ринкової частки, забезпеченні стійких конкурентних переваг протягом тривалого часу. Зазначено, що інноваційна діяльність кожного підприємства повинна відзначатися перманентністю процесу впровадження інновацій та забезпечувати активність працівників підприємства у реалізації цього процесу.
21
ДЕМ’ЯНЕНКО, Тетяна. "ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА". Development Service Industry Management, № 3 (29 серпня 2024): 19–25. http://dx.doi.org/10.31891/dsim-2024-7(3).
Full textAbstract:
Сучасний етап розвитку наукового економічного мислення характеризується переосмисленням традиційних підходів і прийомів управління системою на різних рівнях. Це зумовлено необхідністю забезпечення стійкого розвитку підприємства в умовах швидко змінюваного зовнішнього середовища, підвищення ефективності управління, інтеграції інновацій та підтримки конкурентоспроможності на глобальному ринку. Це питання є особливо важливим для сучасних промислових підприємств, які прагнуть досягти стабільного і довгострокового зростання. У сучасних умовах формування організаційно-економічного механізму полягає у створенні комплексної та адаптивної системи, яка б враховувала всі аспекти діяльності підприємства, включаючи управління ресурсами, впровадження інновацій, розвиток персоналу, фінансове планування та інтеграцію розвитку. Подолання цих проблем є необхідним для забезпечення довгострокового та управління розвитку підприємства в умовах сучасної економіки. Промислові підприємства, які не можуть збалансувати свій процес розвитку з вимогами зовнішнього середовища, втрачають свою конкурентоспроможність і, загалом, свої прибутки. Суперечності, які виникають у процесі прийняття рішень у сфері управління розвитком промислового підприємства, зумовлюють необхідність використання організаційно-економічних механізмів діагностики з урахуванням впливу негативних тенденцій зовнішнього середовища. Відсутність ефективних механізмів управління промисловими підприємствами поступово призведе до невпевненості у майбутньому розвитку, що призводить до зниження стійкості до загрози діяльності в умовах кризи. Велику увагу дослідженню проблеми побудови організаційно-економічних механізмів управління розвитком промислових підприємств на державному та регіональному рівнях приділяли такі науковці, як . Кноррінг, Т. Полозова, А. Малицький, С. Тульчинська, Л. Довгань, Н. Маркова., М. Грещак, О. Садеков, В.Чобіток та ін. На думку багатьох вчених, організаційно-економічний механізм управління розвитком промислових підприємств являє собою багаторівневу ієрархічну систему взаємопов'язаних основних елементів і типових груп і методів взаємодії. Метою дослідження є розробка теоретико-методичних основ, а також практичних рекомендацій щодо формування і вдосконалення механізму управління розвитком промислового підприємства. В умовах швидких технологічних змін, глобалізації та підвищеної конкуренції, промислові підприємства стикаються з необхідністю постійного оновлення своїх стратегій і методів управління для збереження своєї конкурентоспроможності та забезпечення сталого зростання. Управління розвитком підприємства вимагає не лише гнучкості та адаптивності, але й системного підходу, який би охоплював всі аспекти діяльності підприємства — від виробництва до фінансів, від управління персоналом до маркетингової стратегії. Економічний механізм управління забезпечує необхідний інструментарій для досягнення цих цілей, поєднуючи в собі фінансові, інвестиційні, інноваційні та організаційні компоненти. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення його ефективності в умовах зростаючої невизначеності зовнішнього середовища, глобальних економічних змін і постійного вдосконалення технологічних процесів. Від здатності підприємства адаптуватися до цих викликів залежить його виживання та успіх на ринку. У цьому контексті дослідження та вдосконалення економічного механізму управління розвитком промислового підприємства стає не лише науково-теоретичною, але й практичною проблемою, що вимагає комплексного підходу та впровадження новітніх управлінських технологій. Організаційний механізм являє собою систему взаємопов’язаних базових елементів, які входять до складу суб’єктів та учасників промислових підприємств або належать до об’єктів їх виробничої інфраструктури. Відносини між цими елементами повинні базуватися на взаємному обміні ресурсами між учасниками, основною умовою якого має бути максимізація додаткової вартості кожним учасником, починаючи з моменту отримання ресурсів і переробляючи їх до моменту їх передачі іншим учасникам. Завдяки цьому виробничий процес промислового підприємства є збалансованим і гарантується раціональне використання ресурсів. Формування організаційно-економічного механізму є критично важливим процесом для забезпечення стабільного і сталого зростання підприємства в умовах сучасної економіки. Цей механізм являє собою комплекс інтегрованих інструментів і підходів, які спрямовані на оптимізацію внутрішніх процесів, ефективне використання ресурсів та адаптацію до змін у зовнішньому середовищі. Таким чином, формування організаційно-економічного механізму управління розвитком промислового підприємства є динамічним процесом, що вимагає інтегрованого підходу до управління, гнучкості та постійного вдосконалення. Залучення сучасних методів і технологій управління, адаптація до змінюваних умов ринку та ефективне використання ресурсів сприятимуть досягненню стратегічних цілей і підвищенню конкурентоспроможності підприємства.
22
Швець, Федір, Володимир Василів та Микола Швець. "ВПЛИВ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 102 (2023): 370–81. https://doi.org/10.31713/ve2202332.
Full textAbstract:
У статті розкрито поняття «інновація», «інноваційна технологія» та економічний потенціал. Розглянуто класифікацію інновацій, процес впровадження інноваційних технологій на підприємствах. Встановлено, що впровадження інноваційних технологій у виробничий процес підприємств має бути синхронізованим зі стратегією їх розвитку на основі розробки ефективної системи управління бізнес-процесами з урахуванням ресурсних можливостей і обмежень, що дозволить ним перейти на якісно новий рівень. Розкрито вплив внутрішніх та зовнішніх чинників на впровадження інноваційних технологій. Встановлені та згруповані за напрямами основні проблеми, з якими стикається більшість промислових підприємств в процесі використання нових технологій. Визначено потенційні переваги впровадження інноваційних технологій у контексті підтримки сталого промислового розвитку. Виявлений вплив інноваційних технологій на характеристики та функціональність товарів і послуг, що призводить до збільшення доходу та конкурентоспроможності підприємств. Встановлено, що інноваційні технології створюють можливості для відновлення індустріалізації та прискорення економічного зростання підприємств шляхом створення нових товарів та інтеграції виробничої діяльності і сфери послуг. Визначено напрями удосконалення процесу впровадження інноваційних технологій на підприємстві. Встановлено, що інноваційний розвиток підприємств позитивно впливає на економічний потенціал країни та залежить від ефективних векторів їх економічного розвитку, пріоритетних напрямів діяльності, оптимізації витрат, перспектив покращення ринкових позицій, підвищення якості продукції, забезпечення конкурентоспроможності в цілому.
23
Островська, Галина. "АКТИВІЗАЦІЯ ТА ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА". Scientific Bulletin of Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas (Series: Economics and Management in the Oil and Gas Industry), № 2(22) (31 грудня 2020): 18–31. https://doi.org/10.31471/2409-0948-2020-2(22)-18-31.
Full textAbstract:
У статті досліджено проблему активізації та використання інтелектуального потенціалу підприємства. Окреслено організаційні негаразди в сфері людського капіталу українських промислових підприємств. Акцентовано на ключовому значенні інтелектуалізації персоналу як підґрунті інтенсивного (якісного) його розвитку. Виявлено обмеження щодо застосування до працівників традиційних управлінських підходів. Висвітлено роль індивідуального та групового навчання як необхідної умови активізації та ефективного використання інтелектуального потенціалу підприємства. Виокремлено основні принципи та удосконалено методи управління персоналом, необхідні для забезпечення успішного функціонування підприємства. Проаналізовано чинники впливу навколишнього середовища, внутрішні чинники, обмеження та бар’єри в контексті ефективного використання інтелектуального потенціалу підприємства. Доповнено перелік показників, що створюють вплив на рівень інноваційної активності інтелектуальних працівників. Обґрунтовано висновок про те, що підприємство повинно вдосконалювати корпоративну структуру, бо вона створює умови для більш ефективної діяльності інтелектуальних працівників та прискореного переходу підприємства на інноваційну модель розвитку. Розроблено інструментарій активізації та ефективного використання інтелектуального потенціалу сучасних підприємств. Запропоновано низку заходів організаційно-економічного характеру для забезпечення позитивної динаміки розвитку та ефективного використання інтелектуального потенціалу підприємства в процесі впровадження інновацій. Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні методичного підходу в контексті активізації та ефективного використання інтелектуального потенціалу промислового підприємства, що визначає реалізацію функцій управління згідно з етапами формування і оцінювання організаційного середовища. Отримані результати формують засади організаційно-економічного механізму забезпечення ефективного використання інтелектуального потенціалу в умовах промислових підприємств.
24
Малиш, Володимир, та Олександр Самойлович. "Інноваційний розвиток як фактор забезпечення економічної безпеки промислових підприємств". Problems and prospects of economics and management, № 1(37) (2024): 81–89. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2024-1(37)-81-89.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на дослідження особливостей інноваційного розвитку промислових підприємств та його впливу на економічну безпеку. Встановлено, що складовими інноваційного розвитку є ресурси та інфраструктура, інноваційні ідеї, культура інновацій, лідерство, ефективне управління ризиками. Наведено основні етапи інноваційного розвитку підприємства. Представлено характеристику поняття «економічна безпека підприємства». Розкрито зв’язок між поняттями «економічна безпека підприємства» та «інноваційний розвиток підприємства». Доведено, що стимулювання інноваційної діяльності в Україні формує безпечне середовище підприємства та забезпечує його сталий розвиток. Проаналізовано стан інноваційної діяльності в Україні та місце України у рейтингу Глобального індексу інновацій.
25
Nahorniak, H. S., та K. E. Hanouff. "РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В ЕПОХУ ЦИФРОВІЗАЦІЇ У КОНТЕКСТІ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ". Actual problems of regional economy development 1, № 19 (2023): 309–29. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.19.309-329.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблематиці розвитку інтелектуального капіталу (ІК), в епоху цифровізацїї глобального простору у розрізі підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств. Мета дослідження полягає у необхідності створення ефективних механізмів щодо забезпечення формування та розвитку та використання інтелектуального капіталу в умова цифрових трансформації як підґрунтя підвищення конкурентних переваг промислових підприємств країни. Це обумовлює необхідність і актуальність у подальшому наукових пошуків у галузі розроблення адаптивних теоретико-методичних підходів та практичних рекомендацій, що дозволяють ефективно організувати на промислових підприємствах розвиток інтелектуального капіталу в умовах формування цифрового середовища. Методами дослідження є історичний та емпіричний методи, метод наукової абстракції, методи аналізування та синтезу, метод системного аналізування. Наукова новизна полягає у розробленні комплексно-цілісного підходу щодо забезпечення трансформації інтелектуального капіталу промислових підприємств за рахунок синтезу з цифровими технологіями, використання якого дозволило б пришвидшити розвиток промислових підприємств, ринкової економіки країни та її прискорення щодо входження до розвинутого глобального простору.
 У дослідженні проведено вивчення можливостей розвитку інтелектуального капіталу промислових підприємств, у якому ключовими є їх трансформований людський капітал у поєднанні з процесами цифровізацїї як вагомі джерела підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств. Визначено, що творчо-трудова енергія інтелектуального працівника та система творчих новітніх знань є людським капіталом, що у сукупності зі структурним і споживчим капіталом і є інтелектуальним капіталом, який у кінцевому вигляді забезпечує відтворення економічних інновацій усіх форм і видів на різних ієрархіях і рівнях управління як держави, так і підприємства. Узагальнено, що завдання розвитку та зміцнення конкурентоспроможності інтелектуального капіталу за рахунок синтезу з цифровими знаннями, інструментами, навичками та вміннями сприятиме підвищенню якості інтелектуального капіталу і є складовою та невід’ємною частиною завдання підвищення конкурентоспроможності підприємств промисловості країни. У дослідженні авторами уточнено та конкретизовано методологічний ракурс або дисциплінарну матрицю дослідження методів управління знаннями у сучасній економіці, виявлено особливості управління корпоративними знаннями, обумовлені системно-інтеграційним підходом до утримування та розвитку людського капіталу сучасного промислового підприємства у цифровому просторі.
 Практична значущість дослідження полягає у можливості використання запропонованих механізмів для забезпечення ефективності формування, розвитку та використання інтелектуального капіталу з імплементованими цифровими знаннями у підвищенні ефективності діяльності промислових підприємств та формуванні конкурентних переваг.
26
Рєзнік, С. В. "ІННОВАЦІЙНІ СКЛАДОВІ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ У ВОЄННИЙ ПЕРІОД". Підприємництво та інновації, № 29 (27 листопада 2023): 94–101. http://dx.doi.org/10.32782/2415-3583/29.15.
Full textAbstract:
У статті розглянуто інноваційні складові у ретроспективі діяльності промислових підприємств. Визначено сутність поняття інноваційний розвиток підприємства на основі трактування вчених-економістів та наведено авторське визначення. Проаналізовано динаміку та рівень розвитку інновацій в Україні. У роботі визначено, що війна є основним деструктивним чинником інноваційного розвитку України та її місця в рейтингу інноваційності, оскільки акцент державного фінансування приділявся на військову галузь та безпеку, а не в розвиток інновацій. Проведене нами дослідження щодо обсягу від реалізації українських підприємств показало, що найбільш прибутковими в 2022 році були саме підприємства енергетичної галузі України. Саме тому основний акцент був зосереджений на провадженні інновацій енергетичними компаніями. Основними інноваціями, які проваджують компанії на енергетичному ринку України є використання штучного інтелекту, безпілотних літальних апаратів, «розумних» електромереж та «розумного обліку» споживання електроенергії. В підсумку нами була запропонована стратегія розвитку енергетичного сектору України, яка пропонується для втілення у повоєнний період.
27
ПОПЕЛО, Ольга Володимирівна, та Володимир Володимирович МАЛИШ. "АДАПТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ФАКТОР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ". Economic Synergy, № 1 (31 березня 2023): 48–56. http://dx.doi.org/10.53920/es-2023-1-4.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вивченню теоретичних аспектів адаптивного управління інноваційно-інвестиційним розвитком промислових підприємств в контексті забезпечення економічної безпеки. Досліджено сутність та зміст категорії адаптивність. Визначені складові адаптивності промислового підприємства та орієнтири адаптивного управління інноваційно-інвестиційним розвитком промислових підприємств в контексті забезпечення економічної безпеки. Доведено, що адаптивна управлінська діяльність неможлива без організаційних, технологічних та цифрових інновацій, а процес переходу до нового балансу потребує адаптації до перманентних змін зовнішнього середовища. Розкрито зміст поняття адаптивного управління, під яким слід розуміти комплекс послідовних та взаємоузгоджених дій, спрямованих на досягнення та підтримку оптимального стану промислового підприємства в умовах непрогнозованості змін зовнішнього середовища через виокремлення актуальних напрямів діяльності, підвищення рівня гнучкості, інтегрованості тощо. Доведено, що тенденції економічного розвитку вітчизняних промислових підприємств вказують на потребу змін, передусім, систем управління та їх спрямування на інноваційно-інвестиційний розвиток. Визначено, що однією з основних цілей діяльності промислових підприємств є їх спроможність адаптуватися до викликів внутрішнього та зовнішнього середовища, запроваджуючи адекватні та ефективні способи та підходи управління щодо тривалого та стабільного розвитку промислових підприємств, тобто досягти гнучкості та інтегрованості функціонування.
28
Правдивець, Олександр. "ANALYSIS OF THE DOMESTIC SCIENTIFIC RESEARCH RESULTS IN THE DIRECTION OF INNOVATIVE DEVELOPMENT THE ENTERPRISE'S ECONOMIC SECURITY SYSTEM BASED ON DIGITAL TECHNOLOGIES." "Scientific notes of the University"KROK", no. 1 (March 30, 2023): 15–28. http://dx.doi.org/10.31732/2663-2209-2022-69-15-28.
Full textAbstract:
У статті проведено дослідження результатів вітчизняних наукових доробок у напрямку інноваційного розвитку системи економічної безпеки підприємства на основі цифрових технологій. Дослідженню різних проблемних питань і завдань, пов’язаних з інноваційним розвитком системи економічної безпеки підприємства, зокрема на основі цифрових технологій присвячено наукові праці низки вітчизняних вчених в галузі економіки, які висвітлені у статті. За результатами проведеного дослідження встановлено, що векторами розвитку сучасних тенденцій в галузі економічних наук за напрямком інноваційного розвитку системи економічної безпеки підприємства на основі цифрових технологій є наступні: становлення смарт-промисловості в Україні в умовах четвертої промислової революції; інформаційна безпека як драйвер розвитку національної економіки; гнучке управління у забезпеченні економічної безпеки промислових підприємств; технологічна конкурентоспроможність національної економіки як чинник економічної безпеки України; мотиваційне управління економічною безпекою підприємств; стратегічне управління територіальним розвитком в умовах цифрової трансформації; організаційно-інформаційне забезпечення розробки стратегії розумних міст України в умовах цифрової економіки; логістичні засади державного регулювання енергетичної безпеки країни; а також окремо у галузях економіки - економічна безпека сільськогосподарських підприємств на пореформеному розвитку; управління економічною безпекою підприємств залізничного транспорту в умовах лібералізації ринку залізничних перевезень; управління економічною безпекою підприємств хлібопекарської галузі; ідентифікація стану економічної безпеки та базові засади і заходи її забезпечення для підприємств автомобільного транспорту.У сучасному науковому середовище вчені у галузі економіки приділяють увагу, зокрема цифровим трансформаціям у взаємозв’язку із системою економічної безпеки підприємства; розвитку цифрової економіки в Україні та інновацій у забезпечені економічної безпеки; впливу діджиталізації управлінських процесів на систему забезпечення економічної безпеки підприємства, особливостям економічної безпеки в умовах трансформаційних перетворень.
29
Mayorova, I. M. "Облік і аудит ресурсозберігаючих інновацій на сучасних промислових підприємствах". Scientific Bulletin of the National Academy of Statistics, Accounting and Audit, № 3 (20 вересня 2017): 26–33. http://dx.doi.org/10.31767/nasoa.3.2017.03.
Full textAbstract:
В статті подано авторський погляд на організацію обліку і аудиту ресурсозберігаючих інновацій на промислових підприємствах. Облік ресурсозберігаючих інновацій проводиться як облік нематеріальних активів або об’єктів інтелектуальної власності. Подано авторський підхід до організації аудиту з урахуванням відповідності ресурсозберігаючих інновацій тесту М. Портера з таких пунктів: зміни в технологіях дозволяють знизити витрати, але при цьому технологічне лідерство підприємства має сталу позицію; завдяки ресурсозберігаючим змінам змінюється і напрям дій ключових факторів витрат; ресурсозберігаючі зміни сприяють покращенню структури підприємства/холдингу.
30
Нікішина, Оксана. "СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗБУДОВИ СИСТЕМ АГРОПРОМИСЛОВИХ РИНКІВ У КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАВДАНЬ ПЛАНУ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ". Grail of Science, № 48 (10 січня 2025): 174–90. https://doi.org/10.36074/grail-of-science.10.01.2025.018.
Full textAbstract:
У статті визначено зв'язок процесів розбудови систем агропромислових ринків із ключовими завданнями Плану Відновлення України, зокрема, за напрямом «Нова аграрна політика» і Національною програмою 8 «Розвиток секторів економіки з доданою вартістю», та стратегічними документами в безпековій сфері. Обґрунтовано головні напрями глибокої переробки сировини та потенціал розбудови ринкових систем різних типів (за товарними межами) на основі прогнозних індикаторів проєкту Стратегії розвитку агропромислового комплексу України до 2033 р. Наголошено, що взаємовплив різних систем ринків може генерувати мультиплікативний ефект за рахунок внутрішньої конвергенції суміжних і пов’язаних ринків вітчизняних товарів, зокрема, агрохімії. Встановлено, що в другий воєнний рік простежуються ознаки відродження в деяких ринках, зокрема, агрохімічної продукції. Позитивні адаптаційні тенденції ринків засобів захисту рослин і добрив в 2023 р. базувалися на впровадженні інноваційних розробок у ході виробництва нових видів продукції. У воєнний час витрати на інновації промислових підприємств із виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції зросли у 4,1 рази. Підкреслено, що інноваційні надбання посилюють адаптивність, відтак, і загрозостійкість систем агропромислових ринків. Визначено напрями впровадження інноваційних технологій (точне землеробство, біо- та цифрові технології) в ході розбудови ринків глибокої переробки сировини. Наголошено, що стала розбудова систем суміжних агропродовольчих ринків на інноваційних засадах може стати рушієм значної активізації розвитку пов’язаних ринків ресурсного забезпечення. Наукова новизна дослідження полягає в розвитку методологічних засад розбудови систем агропромислових ринків в частині обґрунтування стратегічних напрямів глибокої переробки сировини в розрізі ринкових систем різних типів з урахуванням їх потенціалу та світових трендів, як наукове підґрунтя для розбудовчих процесів у воєнно-повоєнній економіці.
31
Карачина, Н. П., В. В. Кошовий та О. С. Штанько. "КОНЦЕПЦІЯ ВИРОБНИЧОГО РОЗВИТКУ В ЕКОНОМІЧНІЙ ПОВЕДІНЦІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Управління змінами та інновації, № 14 (28 травня 2025): 145–48. https://doi.org/10.32782/cmi/2025-14-23.
Full textAbstract:
Здійснено теоретичний аналіз трактування понять «розвиток», «виробничий розвиток». Розкрито сутність категорії «розвиток» як процес переходу від одного стану до іншого, що супроводжується кількісними, якісними та структурними змінами у нерозривному взаємозв’язку або відособлено: за рахунок кількісних, або якісних, або структурних змін. Обгрунтовано, що виробничий розвиток – це процес кількісних, якісних та структурних змін у виробничій діяльності підприємства, який супроводжується зміною масштабів виробництва; автоматизації виробництва; запровадження безвідходних та ресурсозберігаючих технологій; реструктуризації виробництва. Сформовано концепцію виробничого розвитку в економічній поведінці промислових підприємств, яка передбачає удосконалення техніки і технологій, організації виробничих процесів та підрозділів за умов впровадження маркетингових інновацій, відтворювальних інновацій (продуктових, виробничих, організаційних, соціальних) та технологічних інновацій. Визначено, що виробничоорієнтовна економічна поведінка підприємства як результат виробничого розвитку повинна синтезувати такі типи економічної поведінки: оптимістичний або стабілізаційний, ринковий, стратегічний, соціально-відповідальний або соціально-орієнтований, проактивний.
32
Маслак, О. І., та В. В. Марченко. "МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ: АНАЛІТИКО-КОНТРОЛІНГОВИЙ ПІДХІД". Управління змінами та інновації, № 14 (28 травня 2025): 34–39. https://doi.org/10.32782/cmi/2025-14-5.
Full textAbstract:
У статті розроблено та науково обґрунтовано методичні засади оцінки інноваційного розвитку промислових підприємств на основі аналітико-контролінгового підходу. Розкрито роль інноваційного потенціалу як системоутворювального чинника стратегічного оновлення промислового сектору в умовах динамічного зовнішнього середовища. Запропоновано комплексну модель інноваційного потенціалу, яка поєднує ресурсні та інтенсифікуючі складові. На основі статистичних даних форми №1-інновація сформовано три групи показників, що характеризують інноваційну спроможність, технологічну готовність та ринкову адаптивність підприємства. Обґрунтовано використання концепції контролінгу інноваційного розвитку як інтегрованої системи аналітики, моніторингу та управлінського супроводу процесу стратегізації інноваційного розвитку промислових підприємств.
33
Mykytiuk, N. Ye. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ НАУКОВОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ". Actual problems of regional economy development 1, № 18 (2022): 88–100. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.18.88-100.
Full textAbstract:
Метою даної статті є дослідження сучасних тенденцій наукової та інноваційної діяльності в Україні. В процесі дослідження використано методи аналізу та синтезу, теоретичного узагальнення та системного підходу.
 Зазначено, що ключовою умовою забезпечення конкурентних переваг суб’єктів господарювання є здатність до продукування, впровадження та капіталізації інновацій, а на результативність інноваційної діяльності підприємств в основному впливають фактори, пов’язані з науковими та науково-технічними роботами.
 Встановлено, що в 2020 році в Україні посилились окремі складові наукової та інноваційної активності підприємств, установ та організацій, про що свідчить збільшення кількості організацій, що здійснювали НДР, в державному секторі та секторі вищої освіти, зростання кількості кандидатів та докторів наук, що займаються НДР, збільшення кількості дослідників, зростання витрат на фундаментальні та прикладні дослідження, збільшення кількості інноваційно активних промислових підприємств, зростання обсягів реалізованої інноваційної промислової продукції.
 Водночас, в тому ж таки році зменшилась кількості організацій та загальна кількість працівників, що займаються НДР, зменшилась загальна величина видатків на НДР та видатків та науково-технічні розробки, зменшилась частка реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі реалізованої промисловими підприємствами продукції.
 Виокремлено причини негативних тенденцій наукової та інноваційної діяльності в Україні, серед яких: недостатнє фінансування науково-технічної сфери з боку держави; криза, викликана пандемією COVID-19; підтримка підприємствами застарілих виробництв, відсутність зацікавленості представників бізнесу у співпраці з закладами науки, а також їх небажання інвестувати кошти у довгострокові проекти науково-технічних розробок через високі ризики неповернення інвестованих коштів; монополізація економіки та низький рівень конкуренції.
 Акцентовано увагу на тому, що активний розвиток економіки України можливий за рахунок переходу до виробництва інтелектуальної продукції, а також шляхом збільшення частки високотехнологічних галузей в структурі ВВП.
 Запропоновано заходи, реалізація яких дозволить підвищити ефективність використання наукового потенціалу на інноваційно активних підприємствах.
34
Просович, О. П. "Аналіз технологічних інновацій промислових підприємств України". Вісник Національного університету "Львівська політехніка", № 668 (2010): 142–49.
Find full text
35
Просович, О. П. "Аналіз технологічних інновацій промислових підприємств України". Вісник Національного університету "Львівська політехніка", № 668 (2010): 142–49.
Find full text
36
Огренич, Ю. О., та В. О. Діброва. "ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ: СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМКИ ПОКРАЩЕННЯ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 15 (3 квітня 2023): 180–91. http://dx.doi.org/10.32782/2708-0366/2023.15.22.
Full textAbstract:
У статті визначено, що промислові підприємства мають нагальну потребу у підвищенні рівня економічної безпеки задля захисту від факторів ринкового середовища, забезпечення ефективності фінансово-господарської діяльності. Встановлено, що переважна більшість підприємств зазнала значних збитків, поступово відновлюють роботу та потребують комплексу заходів до протидії, нейтралізації впливу негативних факторів. Досліджено поняття «економічна безпека» та складові економічної безпеки підприємства, а саме: фінансову, інтелектуальну, кадрову, соціальну, техніко-технологічну, політико-правову, інформаційну, екологічну, силову, інноваційну. Проаналізовано індекс промислового виробництва за 2014-2021 рр. та червень 2022 р. Розглянуто кількість підприємств протягом 2014-2021 рр. та наведені прогнозні прибутки промислового сектору на період воєнного стану. Досліджено діяльність Державного підприємства «Антонов», проведено аналіз прогнозних прибутків за 2022 р. на підставі використання лінії тренду, методу ковзної середньої. Досліджено загальний рівень економічної безпеки підприємства на підставі аналізу інтегрального показника фінансової, виробничо-збутової, техніко-технологічної та кадрової складових економічної безпеки. Визначено проблеми, що пов’язані з економічною безпекою ДП «Антонов», а саме: неготовність підприємства до воєнного стану; відсутність постійного керівника; застаріле та зношене обладнання; відсутність новітніх технологій та повільне впровадження інновацій; втрачені угоди з постачальниками; складність логістики та втрата ринків збуту. За результатами дослідження сформовано шляхи підвищення економічної безпеки: переорієнтація ринків збуту продукції; розширення виробничої бази; оновлення техніки; дотримання екологічних норм; залучення іноземних інвестицій; підвищення кваліфікації співробітників; розробка стратегії розвитку підприємства; розробка та впровадження інструментів забезпечення економічної безпеки. Визначені напрямки удосконалення роботи підприємства, серед яких: переорієнтація ринку збуту; зміна сировинної бази; вирішення проблеми з керівництвом.
37
Асенова, Канжегуль Калмуратовна. "ОЩАДЛИВЕ ВИРОБНИЦТВО: ІННОВАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВИМ ПІДПРИЄМСТВОМ". TIME DESCRIPTION OF ECONOMIC REFORMS, № 2 (1 липня 2024): 71–76. http://dx.doi.org/10.32620/cher.2024.2.08.
Full textAbstract:
The main problem is that the implementation of lean production requires not only technical changes, but also significant transformations in the organizational culture of the enterprise. Many Kazakhstani industrial enterprises face difficulties in the integration of lean principles due to the low level of awareness of management and personnel, insufficient training of personnel, as well as resistance to change, which is characteristic of many organizations. The purpose of the article is to research innovative approaches to the management of industrial enterprises by implementing the principles of lean production, as well as to develop a methodology that would facilitate the effective application of these principles in practice. The object of the study is the management processes of industrial enterprises in the context of the implementation of the principles of lean production. The methodological basis of the research was the logical methods of information processing, statistical analysis, comparison. The main hypothesis of the study is that innovations in the management of industrial enterprises, based on the principles of lean production, ensure the effective functioning of the enterprise in the long term due to the integration of the latest management practices that take into account the specifics of the domestic market and available resources. Presenting main material. The study covers the study of existing management practices, personnel training methods, and organizational culture transformation necessary for the successful implementation of lean manufacturing. Lean manufacturing is a modern concept of production process management aimed at reducing costs, improving product quality, and satisfying consumer needs. This approach, which was developed in Japan, in particular at the enterprises of the Toyota company, is now widely used all over the world, including Ukrainian industrial enterprises. Implementation of the principles of lean production requires not only technical changes, but also significant transformations in the organizational culture of enterprises, which is a complex and multi-stage process. Originality and practical significance of the research. In practice, the successful implementation of lean manufacturing requires a comprehensive approach that includes both technical and organizational measures. One of the key aspects is the adaptation of the best global practices to the specifics of a particular enterprise. For example, heavy industry may require longer staff training and a more thorough approach to change planning. Conclusions. The implementation of lean production is a strategic step that allows to increase the competitiveness of the enterprise, to ensure its sustainable development and successful functioning in the conditions of the modern economy.
38
Грабовенко, Н. В., та О. О. Колосов. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ТЕХНОПАРКУ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 1 (28 березня 2024): 30–39. http://dx.doi.org/10.32782/tnv-pub.2024.1.4.
Full textAbstract:
У статті досліджено визначення поняття технологічного парку в Україні та світі. Висвітлено поняття технологічного парку в українській науковій думці, проаналізовано світовий досвід щодо визначення поняття технологічного парку, визначено характеристики технологічного парку, проаналізувано проблематику визначення технопарку в Україні як суб’єкта інноваційної діяльності. Зокрема, розглянуто визначення поняття технологічного парку запропоновані Міжнародною асоціацією наукових парків та областей інновацій, Загальним директоратом XIII Європейської комісії, Організацією Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Конференцією Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Світовим банком (СБ), Асоціацією наукових парків Сполученого Королівства (UKSPA), Американською Асоціацією університетських дослідницьких парків, Промисловою асоціацією інкубаторів і наукових парків Швеції, Іспанською асоціацією наукових і технологічних парків тощо. Також увага приділена законодавчому визначенню поняття технологічного парку відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» № 991-XIV від 16 липня 1999 року, а також визначенню технопарку як форми інноваційного підприємства згідно Закону України «Про інноваційну діяльність» № 40-IV від 04 липня 2002 року (надалі – Закон про інновації). На підставі аналізу наведених у статті визначень поняття технологічного парку виокремлено його характеристики. Надано пропозиції щодо узгодження в українському законодавстві питання визначення технологічного парку та його ролі як форми інноваційного підприємства. Також приділена увага питанню доцільності щодо встановлення Законом про інновації для технопарків межі більше 70 відсотків обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний податковий період, що мають складати інноваційні продукти і (або) інноваційна продукція, для визначення технопарку інноваційним підприємством.
39
Gorodianska, Larisa. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ ІННОВАЦІЙ НА РІВЕНЬ ВІДТВОРЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (2019): 27–36. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0102.
Full textAbstract:
В статті визначено загальну характеристику економічних ресурсів та напрями їх відтворення. Запропоновано класифікацію економічних ресурсів за видами; виокремлено категорію «відтворювані економічні ресурси», яку утворюють об’єкти основних засобів, нематеріальних активів та інтелектуальний потенціал трудових ресурсів.
 Геополітичний конфлікт і негативні макропроцеси в країні призвели до суттєвого зниження інноваційної активності вітчизняних підприємств. Проаналізовано напрями капіталовкладень підприємств у відтворення об’єктів економічних ресурсів, таких як основні засоби, нематеріальні ресурси (активи) та зростання рівня інтелектуального потенціалу трудових ресурсів. Визначено частки таких вкладень за роками. Дослідження статистичних даних та вивчення зовнішніх і внутрішніх факторів показало, що відтворення інтелектуальних, нематеріальних і матеріальних ресурсів, а також інтелектуального потенціалу персоналу відбувається на досить низькому рівні.
 Аналіз джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств за їх частками виявив, що пріоритетним джерелом фінансування інноваційної діяльності є власні кошти. Економічний аналіз показав, що економіка України залишається не сприйнятливою до науково-технічних нововведень через низький рівень виробничої бази промисловості та слабке фінансування державою науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Висвітлено вплив різних факторів на інноваційну активність підприємств. Обґрунтовано потребу формування ефективної державної науково-технічної та інвестиційної політики, яка має відбуватися з врахуванням основного фактору економічної динаміки – інновацій, які орієнтовані насамперед на зростання продуктивності праці.
 Запропоновано проведення прогнозування і моніторингу проблемних аспектів відтворення економічних ресурсів. Планування заходів відтворення дозволить вітчизняним інноваційно активним підприємствам досягти фінансової стабільності, сприятиме підвищенню результативності інтелектуальної праці та її впливу на економічне зростання країни.
40
Яківченко, А. М. "МЕХАНІЗМ ІННОВАЦІЙНОГО МАРКЕТИНГУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД". Підприємництво та інновації, № 26 (3 лютого 2023): 63–69. http://dx.doi.org/10.32782/2415-3583/26.10.
Full textAbstract:
У статті розглянуто ефективні стратегії управління системами інноваційного маркетингу на підприємствах України, які зміни відбулись та що саме залежить від конкретних потреб і цілей підприємницької діяльності. Окреслено їх перелік. Систематизовано ефективні стратегії управління та системами управління інноваційним маркетингом на підприємствах України у довоєнний період та запропоновано авторське бачення щодо переліку стратегій у повоєнний період, які будуть актуальні. Наведено структурні елементи механізму управління інноваційним маркетингом промислових підприємств. Досліджено систему стратегічного управління інноваційним маркетингом для посилення економічної безпеки у повоєнний період з урахуванням тенденцій розвитку поведінкової економіки. Виділено особливості у сучасному світі «Індустрія 5.0», яка зосереджується на інтеграції технологій Індустрії 4.0 із людськими навичками та творчістю. Окреслено інноваційні підходи до управління маркетингом з урахуванням змін технологій та поведінки споживачів у нестабільному середовищі за умов російсько-української війни. Зазначено існуючі сучасні особливості організації маркетингових досліджень ринку сучасних інновацій. Охарактеризовано особливості розробки та впровадження інноваційних підходів до управління маркетингом, в основі якої лежить поведінкова економіка, яку доцільно використовувати для досягнення високого рівня переконання та впливу на поведінку споживачів. Запропоновано застосування розроблених складових механізму управління інноваційним маркетингом, яке буде вигідним для промислових підприємств й особливо корисними в умовах відновлення економіки України у повоєнний період.
41
Ковальська Л.Л., Оксенюк К.І. "СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ ДЕРЖАВИ". Економічний форум 1, № 3 (2019): 67–73. http://dx.doi.org/10.36910/6765-2308-8559-2019-3-11.
Full textAbstract:
У статті проведено дослідження стану та тенденцій інноваційного розвитку регіонів держави. Проаналізовано передумови та результати інноваційного розвитку регіону. Здійснено оцінку тенденцій розвитку передумов за такими напрямами: кількість працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень, чисельність організацій, які здійснювали наукові розробки і дослідження, обсяг фінансування внутрішніх витрат на виконання наукових досліджень, кількість аспірантів та докторантів. Проведено оцінку результатів інноваційного розвитку за системою показників: кількість підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, кількість впроваджених нових технологічних процесів на промислових підприємствах, обсяг реалізованої інноваційної продукції, кількість впроваджених інновацій. Виявлено позитивні та негативні темпи росту передумов та результатів інноваційного розвитку регіонів держави.
42
Благун, І. І., та С. Я. Шурпа. "ТРАНСФОРМАЦІЯ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ У ПРОМИСЛОВОМУ СЕКТОРІ: ВИКЛИКИ ЦИФРОВОЇ ЕПОХИ". Actual problems of regional economy development 1, № 21 (2025): 260–67. https://doi.org/10.15330/apred.1.21.260-267.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження зумовлена глибокими змінами у зовнішньому середовищі функціонування промислових підприємств, що проявляються у стрімкому розвитку цифрових технологій, зростанні конкуренції на глобальних і локальних ринках, зміщенні фокусу споживчої поведінки та необхідності забезпечення прозорої, ефективної й адаптивної комунікації з різними учасниками ринку. У контексті цифрової трансформації традиційні інструменти маркетингових комунікацій втрачають ефективність, тоді як нові канали – такі як соціальні мережі, мобільні платформи, CRM-системи, автоматизована аналітика – стають критично важливими для побудови партнерських відносин, підвищення лояльності клієнтів і зміцнення бренду. Для українських промислових підприємств, що функціонують в умовах воєнного стану, порушення логістичних ланцюгів, зменшення внутрішнього попиту та обмежених можливостей виходу на зовнішні ринки, цифровізація комунікацій набуває стратегічного значення. Вона дозволяє підвищити конкурентоспроможність, забезпечити ефективну взаємодію з контрагентами та оперативно реагувати на зміни ринкового середовища. Методологічну основу дослідження становлять системний, порівняльний та структурно-функціональний підходи, а також аналіз сучасних теоретичних джерел і практичних кейсів промислових підприємств. У результаті проведеного аналізу було визначено основні напрями цифрової трансформації маркетингових комунікацій: перехід до інтегрованих комунікаційних стратегій, активне використання інструментів діджитал-маркетингу, зокрема CRM-систем, автоматизованої аналітики, персоналізованого контенту. Наукова новизна дослідження полягає в систематизації типових моделей трансформації маркетингових комунікацій у В2В-сегменті та уточненні ролі цифрових інновацій у формуванні нових каналів взаємодії з партнерами й клієнтами. Практична значущість статті виявляється у можливості використання результатів дослідження для розробки ефективних стратегій цифрових комунікацій на промислових підприємствах України, що адаптуються до сучасних викликів, включаючи поствоєнну економічну відбудову та зростаючу цифровізацію виробництва і збуту.
43
Клюс, Ю. I., та О. В. Никитюк. "Аналіз формування корпоративної бази інновацій на промисловому підприємстві". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6(262) (23 грудня 2020): 38–43. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-262-6-38-43.
Full textAbstract:
У статтi запропоновано структуру і спосіб формування корпоративної бази інновацій, що складається з двох модулів (індивідуальної та групової баз інновацій), основу якої складає безліч професійних завдань і, відповідних кожної професійної задачі, сукупності індивідуальних і групових інновацій або знань про них. Кожне завдання відповідає певної мети управління інноваціями. Розраховано економічний ефект від впровадження інтеграційного підходу до управління інноваційною діяльністю на промислових підприємствах. Запропоновано складові корпоративної база інновацій, що містять два модулі:індивідуальну базу інновацій (ІБІ) і групову базу інновацій (ГБІ).
44
Манн, Р. В. "Впровадження інновацій у виробництво для стійкого розвитку промислових підприємств". Економіка і організація управління, № 2 (2023): 14–22. http://dx.doi.org/10.31558/2307-2318.2023.2.2.
Full text
45
Хіміч, Святослав. "INTERNATIONAL INDEXES OF INNOVATION AS ONE OF THE INDICATORS OF THE LEVEL OF DIGITAL MATURITY OF THE ENTERPRISE." "Scientific notes of the University"KROK", no. 4(72) (December 30, 2023): 71–77. http://dx.doi.org/10.31732/2663-2209-2023-72-71-77.
Full textAbstract:
Необхідність оцінки інноваційного розвитку системи підприємств вимагає нового підходу до науково-методичного забезпечення. Зокрема, важливо акцентувати увагу на вдосконаленні методів оцінювання, що відзеркалюють не лише кількість впроваджених інновацій, але й їх вплив на ефективність цифровізації підприємств. Автором розглянута інтегральна оцінка стану розвитку інноваційних систем, яка використовується на міжнародному рівні, яка обумовила актуальність дослідження. Мета роботи полягає в розгляді міжнародних індексів інноваційності, як показників рівня цифрової зрілості підприємства. Для проведення дослідження були використані загальні методи дослідження аналізу та синтезу, методи кількісної та якісної оцінки, системний, структурний та інші наукові підходи. В результаті проведеного дослідження проаналізовано Глобальний індекс інновацій (Global Innovation Index), який враховує різноманітні показники, такі як наукові дослідження, інфраструктура, розробка технологій, ефективність бізнес-середовища та інші. Розглянуто також такі важливі рейтинги, як Індекс інноваційного розвитку агентства Bloomberg, Глобальний індекс конкурентоспроможності, Інноваційний індекс Європейського інноваційного табло та Глобальний індекс конкурентоспроможності талантів, також надають комплексну оцінку інноваційного потенціалу країни. Приведено основні функції, показники та цільове призначення кожного з розглянутих індексів та розглянуто індекси для України. Аналіз глобального Індексу Інновацій за період з 2017 по 2022 роки вказує на ряд тенденцій та динаміку показників у різних сферах, що може бути пов'язано із змінами в економіці та інноваційному середовищі України. В аналізі динаміки рейтингів України за 2015-2022 роки за чотирма ключовими підходами до оцінки інноваційної спроможності, відзначається, що не зважаючи на скромні позиції країни в світовому інноваційному просторі, спостерігається певна тенденція до покращення. Запропоновано розглянути аспекти впливу застосування інтернет технологій на інноваційно-цифровий розвиток промислових підприємств.
46
Власюк, Н. І. "ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 79 (25 листопада 2024): 87–93. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1205-2024-79-11.
Full textAbstract:
Важливим вектором функціонування вітчизняних суб’єктів господарювання повинна стати активізація інноваційної діяльності як чинник досягнення успіху на ринку, а також як запорука виживання в умовах загострення конкурентної боротьби та за умов воєнного стану. Незадовільний стан інноваційної активності переважної більшості підприємств України пояснюється обмеженістю фінансових ресурсів, спрямованих до інноваційної сфери, підвищеним ризиком будь-якого інвестування, відсутністю у країні дієвої політики, що стимулює нововведення. Забезпечення розвитку промислових інновацій потребує створення та функціонування відповідних інституцій, які впливатимуть на інноваційну діяльність у промисловому секторі та сприятимуть впровадженню та поширенню інновацій. Тому формування та розвиток національної інноваційної системи є надзвичайно важливим аспектом промислово-інноваційного розвитку та неодмінною логікою реалізації національної інноваційної політики. Активізація інноваційної діяльності можлива тільки на основі розвиненої системи фінансування, що покликана забезпечувати вирішення таких найголовніших завдань: створення необхідних передумов для швидкого та ефективного впровадження нововведень у всіх ланках народно-господарського комплексу країни, забезпечення її структурно-технологічної перебудови; збереження і розвиток стратегічного науково-технологічного потенціалу в пріоритетних напрямах розвитку; створення необхідних матеріальних умов для збереження кадрового потенціалу науки і техніки, запобігання його відтоку за кордон. Для вдосконалення стимулювання інноваційної діяльності в Україні потрібен новий комплексний механізм стимулювання всього інноваційного процесу – від фундаментальних досліджень до впровадження розробок у виробництво. Створення такого механізму є доцільним не тільки на державному, а й на регіональному рівні. У перспективі основним джерелом фінансування інноваційної діяльності мають стати приватні фінансові ресурси вітчизняних та іноземних інвесторів за законодавчої підтримки інноваційної сфери з боку держави.
47
Меліхова, Тетяна Олегівна, Андрій Петрович Макаренко, Євгеній Валентинович Меліхов та Ксенія Євгеніївна Скачкова. "МОНІТОРИНГ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» ЯК МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ". Scientific Journal "Metallurgy", № 2 (10 травня 2024): 72–78. http://dx.doi.org/10.26661/2071-3789-2023-2-09.
Full textAbstract:
Металургія є базовою галуззю промисловості та відіграє вагому роль в економіці України як постачальник основних конструкційних матеріалів і індикатор соціально-економічного розвитку країни. Тому тема дослідження дуже актуальна для економіки України. В Україні металургія, з одного боку, залишається одним з основних видів промислової діяльності, забезпечуючи до 16% загального обсягу реалізованої промислової продукції, п'яту частину товарного експорту і понад 10 млрд дол. експортної виручки, понад 200 тис. робочих місць і близько 10% в загальної середньооблікової чисельності штатних працівників в промисловості, що робить її стратегічно важливою для майбутнього розвитку вітчизняної економіки. Проаналізовано стан і тенденції розвитку металургії в Україні. Основними проблемами металургійної галузі України є: зниження частки внутрішнього ринку України в світовому обсязі споживання готової металопродукції, зростання експорту, що пов’язано з надлишком сталевої продукції на внутрішньому ринку, відсутність інновацій в металургійній галузі, низька інвестиційна активність. У якості об’єкта дослідження обрано промислове підприємство ПАТ «Запоріжсталь», основним видом діяльності якого є виробництво чавуну, сталі та феросплавів. Іншими видами діяльності також є: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля металами та металевими рудами, вантажний залізничний транспорт. ПАТ «Запоріжсталь» входить до міжнародного металургійного холдінгу «Метінвест». На підставі фінансового аналізу дані наступні пропозиції для розвитку металургійних підприємств України: залучення іноземних інвесторів; залучення додаткових грошових потоків засновників через перегляд дивідендної політики виплат; модернізація основних виробничих фондів; перегляд асортименту продукції; зниження ставок оподаткування для металургійної продукції при споживанні на внутрішньому ринку; застосування сучасних технологій виробництва; скорочення продажу на експорт сировини і напівфабрикатів.
48
Boiko, Olena. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ПІВДЕННОЇ КОРЕЇ ТА КИТАЮ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 5 (2020): 30–44. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0103.
Full textAbstract:
В статті розглянуто особливості розвитку інноваційного середовища економіки національної економіки Південної Кореї та Китаю. Значну увагу приділено розвитку індустріальних комплексів Південної Кореї (мм. Банволь, Кунсан, Кванджу, Кумі, Чханвон, Ульсан, Вонджу). Визначено основні аспекти їх виникнення та фактори, які призвели до трансформації індустріальних комплексів у кластери.
 Проаналізовано особливості діяльності кластерів Південної Кореї. Здійснено аналіз інститутів розвитку інновацій, які сприяють функціонуванню кластерів в країні.
 Здійснено моніторинг діяльності венчурних підприємств Південної Кореї. Досліджено функції інститутів розвитку інновацій, які забезпечують діяльність венчурних підприємств в Південній Кореї.
 Досліджено південно-корейський досвід створення та розвитку бізнес-інкубаторів, технопарків та багатоповерхових комплексів. Визначено проблеми та перспективи подальшого їхнього функціонування.
 Визначено специфіку діяльності СЕЗів, розташованих на території Південної Кореї. Визначено особливості їх класифікації та розглянуто умови надання пільг державою для створення і розвитку СЕЗів.
 Проаналізовано особливості інституційного забезпечення розвитку інноваційного середовища Південної Кореї.
 Здійснено моніторинг функціонування спеціальних економічних зон як складової розвитку інноваційного середовища КНР. Визначено специфіку їхньої діяльності.
 Проаналізовано китайський досвід у сфері створення та розвитку кластерів. Виявлено особливості взаємодії кластерів з Торгово-промисловою палатою, визначено позитивні аспекти та існуючі проблеми взаємозв’язку.
 Здійснено аналіз діяльності промислових зон КНР. Розглянуто основні види підтримки, яка надається державою для їхнього розвитку.
 Розглянуто діяльність інститутів розвитку інновацій на території КНР, зокрема у частині функціонування спеціальних форм організації інноваційної діяльності. Значну увагу приділено інституційній базі, яка врегульовує питання розвитку спеціальних форм інноваційної діяльності в КНР.
 Розроблено пропозиції щодо подальшого українсько-південно-корейсько-китайського співробітництва у сфері створення та розвитку спеціальних форм інноваційної діяльності.
49
ЧОРНИЙ, Роман, Віталій ВЕНГЕР, Оксана КУШНІРЕНКО та Неля ЧОРНА. "ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИСЛОВИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: ПЕРСПЕКТИВИ ТА ОБМЕЖЕННЯ". Economy of Ukraine 68, № 2 (759) (2025): 3–27. https://doi.org/10.15407/economyukr.2025.02.003.
Full textAbstract:
Війна в Україні негативно вплинула на інноваційно-індустріальний розвиток регіонів і загострила системні проблеми технологічного відставання підприємств. Це вимагає розробки і впровадження ефективних інструментів регіональної політики інноваційно-промислового розвитку на основі обґрунтованої науково-аналітичної бази, що і є метою дослідження. Комплексна оцінка позиціонування регіонів України з використанням відповідних індикаторів дозволила виявити ключові обмеження інноваційно-промислового розвитку регіонів, які призводять до збільшення розриву між центром та іншими регіонами. На основі методик державних стратегічних документів визначено показники, які впливали на стан інноваційно-промислового розвитку регіонів, а саме: економічна ефективність, інвестиційно-інноваційний розвиток, фінансова самодостатність, ефективність ринку праці, зовнішньоекономічна діяльність, екологічний стан тощо. Показано, що завдяки релокації промислових підприємств відбулися диверсифікація виробничо-господарської діяльності, зміна організаційної та підприємницької культури через поєднання досвіду, управлінських навичок, швидкості ухвалення рішень, що в цілому позитивно відобразилося на розвитку бізнес-середовища і стимулюванні конкуренції у регіонах. Узагальнено кращі практики зарубіжного досвіду щодо розвитку індустріальних парків як практичного інструменту промислової політики для формування сприятливого середовища інноваційно-промислового розвитку регіонів шляхом удосконалення регулюючих норм законодавства щодо розширення переліку видів діяльності учасників індустріального парку; закріплення поняття «екоіндустріальний парк»; урегулювання правил розміщення в межах індустріального парку крім промислових інших об’єктів; урегулювання переходу права власності на землю від ініціатора індустріального парку до іншої юридичної особи; удосконалення процедури включення і виключення з Реєстру індустріальних парків України тощо. Обґрунтовано інструменти ефективної державної підтримки інноваційно-промислового розвитку шляхом створення сприятливого середовища для дифузії інновацій і підтримки регіональних виробників, що сприятиме вирішенню проблеми зовнішнього руху українського бізнесу в інтересах національного економічного зростання і зміцнення обороноздатності України.
50
ОРЄХОВА, Тетяна, Михайло ОРЄХОВ та Вікторія ЯЦЕНКО. "ЦИФРОВІ ТРАНСФОРМАЦІЇ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ ПІДПРИЄМСТВ У МІЖНАРОДНОМУ ЛАНЦЮГУ ПОСТАЧАНЬ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 2 (25 червня 2024): 195–202. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2024-12-25.
Full textAbstract:
У статті досліджуються проблеми управління процесом цифрових трансформацій в бізнесі, а також пропонуються практичні рекомендації щодо імплементації цифрового переходу у міжнародних ланцюгах постачань. Авторами узагальнено алгоритм цифрового переходу промислових підприємств у міжнародних ланцюгах постачання, який передбачає, що на другому кроці (тактичному рівні) цифрового переходу має здійснюватися каскадування ланцюга постачань на окремі бізнес-процеси з метою подальшого інтегрованого планування завдань та визначення відповідальних виконавців. В роботі зазначено, що запровадження підходу декомпозиції під час інтегрованого планування приводить до багатьох переваг для організації подальшої імплементації цифрового переходу на всіх етапах ланцюга постачань промислового підприємства. Авторами зроблено висновок, що автоматизація процесів ланцюга постачання кардинально змінює правила управління складними даними ESG. Новітні технології, такі як штучний інтелект (ШІ) і платформи машинного навчання, генерують корисну інформацію, що покращує рішення в ланцюзі поставок, пов’язані з факторами ESG. Інтеграція цих технологій забезпечує постійний еволюційний прогрес, прикладом чого є використання нових технологій для вдосконалення управління ланцюгом постачання, розуміння областей подальшого вдосконалення та інновацій.