To see the other types of publications on this topic, follow the link: Інституційні теорії.
Journal articles on the topic 'Інституційні теорії'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Інституційні теорії.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Gacim , S., I. Yu Gryshova та O. V. Zhuravlov . "Публічна політика інституційних трансформацій в умовах глобальної пандемії". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (24 лютого 2021): 75–91. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.08.
Full textAbstract:
Глобальний світ опинився у складній ситуації структурних зрушень інституційного середовища не тільки на формальному, але й на неформальному рівні під впливом пандемії коронавірусної інфекції. Оцінка процесів формування публічної політики інституційних трансформацій та її вплив в умовах пандемії COVID-19 на економічну систему є динамічним явищем і потребує глибинного міждисциплінарного підходу. Запропоновані теоретичні моделі, які включають різноманітні інституційні чинники. Оцінка моделей дозволила зробити висновок про переважну статистичну значущість інституційних факторів на ефективність економічних трансформацій.Метою статті є визначення основних напрямів публічної політики трансформації економічних систем через призму дослідження «правил гри» (інститутів) і цінностей в умовах пандемії. Наукова новизна полягає в оцінці інституційних трансформацій економіки в умовах глобальної пандемії через призму дослідження інститутів та цінностей, що створює наукове підґрунтя для модернізації управлінських та статистичних концепцій і має на меті запобігти створенню екстрактивного інституційного середовища. Висновки. Для коректного статистичного моделювання варто розглядати економічні процеси через призму нової інституційної теорії, яка дозволяє виявити траєкторії економічного розвитку з урахуванням географічних особливостей, історії, культури і місця політичних еліт. Саме інституційний підхід у статистичному моделюванні дає більш фундаментальне усвідомлення складних процесів переходу від екстрактивних інститутів до інклюзивних. За оцінкою моделі коінтеграції панельних даних нами виявлено тісний довгостроковий зв’язок між такими чинниками, як економічне зростання, витрати на освіту, ефективність урядування, верховенство права та збільшення частки послуг у структурі ВВП. Такі результати підтверджують значущість інституційного середовища для траєкторії економічного розвитку.
2
Kul'chyts'kyj, Ya V., B. V. Kul'chyts'kyj та M. V. Malinovs'ka. "Екологізація економічних систем як пріоритет їх трансформації у ХХІ столітті". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 4 (2018): 15–19. http://dx.doi.org/10.15421/40280402.
Full textAbstract:
Розкрито інституційні засади екологізації сучасних економічних систем з позицій постіндустріальної парадигми та економічної компаративістики в умовах посилення глобалізації. Наведено зміст екологічної парадигми економічної теорії та обґрунтовано потреба виокремлення соціально-екологічних відносин у системі економічних відносин суспільства. Підкреслено важливість формування сучасної екологічної культури у процесі трансформації економічних систем, коли в її основі мають бути орієнтованість на екологічну доцільність і безпеку, відсутність протиставлення людини і природи. Запропоновано авторське трактування процесу екологізації сучасних економічних систем в умовах посилення глобалізації, переходу людства до суспільства знань та "зеленої економіки". Під екологізацією економічних систем пропонуємо розуміти посилення екологічної спрямованості економічних систем у процесі їх трансформації, що виявляється у становленні сучасної економічної та екологічної свідомості і культури, екологічної відповідальності, утвердженні сучасних екологічних цінностей, формуванні відповідної нормативно-правової, інституційної бази, спрямованої на суспільний контроль за системою зв'язків "людина – економіка – екологія", застосуванні санкцій і стимулів щодо впливу економічної системи на стан екологічної рівноваги в умовах обмеженості природних ресурсів та посилення екологічної кризи глобального, регіонального і локального характеру. Екологізація економічних систем є об'єктивним процесом їх трансформації, домінантою трансформації на зламі тисячоліть, що утверджує усвідомлення екологічних проблем як глобальних. Екологізацію економічних систем розглядають сьогодні як дуже важливий, навіть визначальний, критерій порівняльного аналізу національних систем чи наднаціональних системних утворень. Запропоноване поняття "екологізація економічних систем", на наше переконання, не тільки заповнює відповідну прогалину в економічній теорії, а й дає змогу повністю врахувати екологічний контекст дослідження і порівняння економічних систем на порозі третього тисячоліття.
3
Kul'chyts'kyj, Ya V., B. V. Kul'chyts'kyj та S. M. Panchyshyn. "Екологізація економічних систем як визначальна домінанта парадигмальних змін в економічній теорії ХХІ століття". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 9 (2018): 16–20. http://dx.doi.org/10.15421/40280902.
Full textAbstract:
На основі дослідження економічної та екологічної діяльності на початку третього тисячоліття в умовах значного посилення об'єктивних процесів екологізації сучасних економічних систем доведено необхідність переосмислення і перегляду багатьох вже застарілих методологічних положень економічної теорії, її поняттєвого апарату. Загострення проблеми взаємин людини і довкілля зумовило утвердження в економічній теорії екологічної парадигми, яка передбачає розгляд усіх економічних і соціальних процесів крізь призму збереження довкілля, умов існування і розвитку людської особистості. Наголошено, що сучасні підручники з економічної теорії недостатньо враховують екологічний імператив, бо необхідно досліджувати поведінку людей у процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ та послуг не просто в умовах обмежених ресурсів, а уже в нових умовах – умовах загострення екологічної кризи глобального, регіонального і локального характеру. Розкрито інституційні засади екологізації сучасних економічних систем з позицій постіндустріальної парадигми та економічної компаративістики в умовах посилення глобалізації. Виявлено зміст екологічної парадигми економічної теорії та обґрунтовано необхідність виокремлення соціально-екологічних відносин у системі економічних відносин суспільства. Наголошено на важливості формування сучасної екологічної культури у процесі трансформації економічних систем, коли в її основі мають бути орієнтованість на екологічну доцільність і безпеку, відсутність протиставлення людини і природи. Запропоновано авторське трактування процесу екологізації сучасних економічних систем в умовах посилення глобалізації, переходу людства до суспільства знань та "зеленої економіки". Під екологізацією економічних систем пропонуємо розуміти посилення екологічної спрямованості економічних систем у процесі їх трансформації, що виявляється у становленні сучасної економічної та екологічної свідомості і культури, екологічної відповідальності, утвердженні сучасних екологічних цінностей, формуванні відповідної нормативно-правової, інституційної бази, спрямованої на суспільний контроль за системою зв'язків "людина – економіка – екологія", застосуванні санкцій і стимулів щодо впливу економічної системи на стан екологічної рівноваги в умовах обмеженості природних ресурсів та загострення екологічної кризи глобального, регіонального і локального характеру. Екологізацію економічних систем є об'єктивним процесом їх трансформації, домінантою трансформації на зламі тисячоліть, що утверджує усвідомлення екологічних проблем як глобальних. Екологізація економічних систем розглядають сьогодні як дуже важливий, навіть визначальний, критерій порівняльного аналізу національних систем чи наднаціональних системних утворень. Запропоноване поняття "екологізація економічних систем", на наше переконання, не тільки заповнить відповідну прогалину в економічній теорії, а й дасть змогу повністю врахувати екологічний контекст дослідження і порівняння економічних систем на порозі третього тисячоліття, відобразить вплив практики на зміну застарілих теоретичних концепцій. Саме екологізація економічних систем і є сьогодні об'єктивною визначальною домінантою парадигмальних змін в економічній теорії ХХІ ст.
4
Слухай, С. В. "Інституційні передумови розвитку української економіки під кутом зору теорії фіскального федералізму другої генерації". Фінанси України, № 5 (210) (2013): 50–57.
Find full text
5
Kul'chyts'kyj, Ya V., B. V. Kul'chyts'kyj та L. V. Ribun. "Екологічна парадигма економічної компаративістики ХХІ століття". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 4 (2019): 7–10. http://dx.doi.org/10.15421/40290401.
Full textAbstract:
Актуальність проблеми взаємин людини і довкілля зумовило утвердження в економічній теорії екологічної парадигми, яка передбачає розгляд усіх економічних і соціальних процесів крізь призму збереження довкілля, умов існування і розвитку людської особистості. Наголошено, що сучасні підручники з економічної теорії недостатньо враховують екологічний імператив, оскільки необхідно досліджувати поведінку людей у процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ та послуг не просто в умовах обмежених ресурсів, а уже в нових умовах – посилення екологічної кризи глобального, регіонального і локального характеру. Розкрито інституційні засади екологізації сучасних економічних систем із позицій постіндустріальної парадигми та економічної компаративістики в умовах посилення глобалізації. Виявлено зміст екологічної парадигми економічної теорії та обґрунтовано потребу виокремлення соціально-екологічних відносин у системі економічних відносин суспільства. Проаналізовано концепцію сталого розвитку та особливості еколого-економічних інструментів у розвинутих країнах. Підкреслено важливість формування сучасної екологічної культури у процесі трансформації економічних систем, коли в її основі мають бути орієнтованість на екологічну доцільність і безпеку, відсутність протиставлення людини і природи. Запропоновано авторське трактування процесу екологізації сучасних економічних систем в умовах посилення глобалізації, переходу людства до суспільства знань та "зеленої економіки". Під екологізацією економічних систем пропонуємо розуміти посилення екологічної спрямованості економічних систем у процесі їх трансформації, що виявляється у становленні сучасної економічної та екологічної свідомості та культури, екологічної відповідальності, в утвердженні сучасних екологічних цінностей, формуванні відповідної нормативно-правової, інституційної бази, спрямованої на суспільний контроль за системою зв'язків "людина – економіка – екологія", застосуванні санкцій і стимулів щодо впливу економічної системи на стан екологічної рівноваги в умовах обмеженості природних ресурсів і посилення екологічної кризи глобального, регіонального і локального характеру. Екологізація економічних систем є об'єктивним процесом їх трансформації, домінантою трансформації на зламі тисячоліть, що утверджує усвідомлення екологічних проблем як глобальних. Екологізація економічних систем розглядається сьогодні як дуже важливий, навіть визначальний критерій порівняльного аналізу національних систем чи наднаціональних системних утворень. Обґрунтовано екологічну парадигму економічної компаративістики ХХІ ст.
6
Хмелюк, Віта Степанівна. "МОДЕРНІЗАЦІЯ МОДЕЛІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В МІНІСТЕРСТВІ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ". Public management 28, № 3 (2022): 90–95. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-13.
Full textAbstract:
Мета роботи. Публічно-управлінський прогрес суспільства потребує змін, пов’язаних із формуванням нової якості структури та функцій суспільних відносин. Модернізація включає у себе глобальні процеси, що відбуваються в усіх сферах життєдіяльності суспільства, які визначають його рівень готовності та здатності до еволюції. Метою дослідження є роз- криття механізмів модернізації моделі публічного управління Міністерства освіти і науки України. Методологія. Щоб досягнути мети дослідження, в роботі послідовно застосовуються три основні методологічні прийоми: неоінституціональний підхід, структурно-функціональний аналіз і системний підхід. Використання неоінституціонального підходу дозволяє дійти висновку, що в українському суспільстві наявні інституційні передумови для модернізації моделі публічного управління на основі теорії суспільного вибору. Модернізаційний розвиток інститутів при цьому представлено як свідомий вибір акторів змін в управлінській сфері. Завдяки структурно-функціональному аналізу стає можливим виокремлення складників публічного управління та їх функціональної спрямованості. Модернізація моделі публічного управління центрального органу виконавчої влади стосується не стільки існування деяких можливостей перетворення, скільки якості отримуваних освітніх послуг, тобто характеру функціонування певних інститутів, органів і структур. Використання системного підходу дозволяє розглянути два комплекси модернізаційних змін: у МОН як цілісну сукупність публічно-управлінських процесів, і в КМУ, який спрямовує та координує діяльність МОН. Наукова новизна. Дослідження характеризується двома основними положеннями науково-дослідницької новизни: з’ясовано інституційні передумови модернізації моделі публічного управління центральних органів виконавчої влади, а також окреслено публічно-управлінську модель ефективного функціонування МОН України. Висновки. Модернізація моделі публічного управління МОН уможливлюється у разі врахування опти- мізації інституційного та функціонального складників, а також завдяки вдосконаленню характеру функціонування Міністерства.
7
Gudzenko, O. Z. "Концепт «інституційні зміни» в сучасному соціологічному дискурсі: практики теоретизування". Grani 18, № 5 (2015): 64–68. http://dx.doi.org/10.15421/1715100.
Full textAbstract:
Швидкі кардинальні зміни на всіх рівнях соціальної реальності суттєво впливають на теоретичний дискурс сучасної соціології, який визначається актуалізацією проблематики процесуальності, динамічності та множинності векторів зміни суспільства. Соціологічна теорія визначається плюралістичністю теоретичних підходів до дослідження соціальних змін, однак вони являють собою скоріше ще незвіданий простір, ніж величний конструкт структурованих теорій і концепцій. Досить актуальною тематикою є проблема інституційних змін, оскільки даний аспект розглядається як мезорівень трансформаційних процесів. Складно назвати хоча б один соціальний інститут, в якому не відбулися б серйозні зміни в результаті пострадянських трансформацій українського суспільства. Закономірний порядок інституціональних змін у період становлення незалежності України багато в чому визначив подальші суперечності та труднощі розвитку українського суспільства, які вбачаються і на сьогоднішній день. Формальна легалізація демократичних і ринкових інститутів не підкріплювалася довгий час їх легітимацією в масовій і елітарній свідомості. Онтологічний аспект проблемної ситуації репрезентований у численних роботах, присвячених дослідженню трансформаційних змін пострадянського простору. Однак актуальною залишається проблема теоретичного осмислення концепту «інституційні зміни» для подальшої емпіричної фіксації складних трансформаційних змін соціальних інститутів.
8
Москальчук, Юрій. "ОГЛЯД НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ З ПИТАНЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ СТРИМУВАНЬ І ПРОТИВАГ В УКРАЇНІ". Public management 24, № 4 (2020): 238–47. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-4(24)-238-247.
Full textAbstract:
Викладено розвиток наукової теорії та практики застосування конституційних основ функціонування інститутів державної влади, що при- діляє системі стримувань та противаг ключову роль у формуванні злагодже- ної та конструктивної державної політики. Дослідження, проведені у сфері державного управління, конституційного будівництва та політичної теорії, засвідчили поступовість та невідворотність впровадження системи стриму- вань і противаг на різних рівнях організації влади у державі.
 Виділено основні напрями теоретичних досліджень ідеї стримувань і противаг, актуальні та перспективні позиції науковців з обраної проблема- тики. Сформульовано значення та спрямованість робіт, які стосуються пи- тання проведення злагодженої, контрольованої та взаємопов’язаної роботи у владних інституціях держави. Зроблено висновки з приводу проведеного огляду та сформульовано пропозиції з подальших розвідок в опрацюванні вказаного питання.
 В умовах сьогодення проблема наукового обґрунтування та законодав- чого закріплення механізмів реалізації ідеї стримувань і противаг не втрачає своєї актуальності, а навпаки, вимагає дієвої, ефективної та плідної роботи у напрямах конституційних, законодавчих, інституційних перетво- рень і напрацювань. Форми взаємодії та взаємоконтролю, обсяг повнова- жень і напрями діяльності інституцій державної влади не є сталими, тому теорія щодо налагодження демократичної системи стримувань і противаг повинна постійно розвивати актуальні аспекти та грані вітчизняного дер- жавотворення. Проведення огляду ключових, фундаментальних і різнопланових пози- цій, які розкривають сутність та зміст системи стримувань і противаг, спри- ятиме подальшому вдосконаленню публічного управління, формуванню громадянського суспільства та правової держави, поширенню демократії, практичному застосуванню принципу поділу влади в Україні.
9
Кундря-Висоцька, О., I. Вагнер та І. Демко. "ІМАНЕНТНА ФІЛОСОФІЯ СУЧАСНОГО ОБЛІКУ В КОНТЕКСТІ ПОГЛИБЛЕННЯ СУТНОСТІ ЙОГО ПРЕДМЕТУ". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (2022): 145–53. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3725.
Full textAbstract:
Анотація. Обґрунтовано вплив зовнішнього середовища на формування внутрішньої філософії бухгалтерського обліку на основі іманентного зв’язку, що обумовлює розширення предметної площини облікової системи під впливом зростаючих інформаційних запитів. Доведено доречність використання поняття «іманентності» як одного з інструментів розширення предметної площини сучасного бухгалтерського обліку через його практичну, моделюючу та наукову компоненти. В процесі аналізу розширення практичної площини охарактеризовано інституційні (формальні та неформальні) обмеження, що перешкоджають обліковій системі забезпечувати зростаючі інформаційні запити. Виділено чотири групи обмежень, породжених гносеологічно: теоретичні, методичні, регуляторні , а також неформальні обмеження, які на сьогодні сформували психологічні стереотипи на предмет консервативності облікової практики, науки та облікової професії. Доведено, що розвиток предметної площини сучасного обліку відбувається через інтерпретацію можливих альтернативних варіантів у контексті творчого, професійного підходу фахівців з обліку. Йдеться про превалювання професійного судження як ознаки творчого професійного контенту іманентної облікової філософії на сьогодні, що доводить предметні інтерпретації у фаховому розвитку облікової системи. Деталізовано умови для застосування професійного судження в сучасному обліку, що забезпечує розширення та удосконалення методики облікових процесів для суб’єктів підприємництва через фахову інтерпретацію результативної облікової інформації для потреб користувачів. Охарактеризовано наукову площину бухгалтерського обліку як динамічну систему знань, які розкривають нові явища в суспільстві і природі з метою використання їх у практичній діяльності. Доведено, що наукові дослідження у галузі бухгалтерського обліку, маючи свою специфіку, історично тривають у контексті вирішення двох взаємообумовлених запитань: як бухгалтерський облік впливає на навколишній світ і як світ впливає на бухгалтерський облік. У роботі констатовано наявність певних дезінтеграційних тенденцій в обліковій науці, пов’заних з виокресленням наукової концепції щодо розширення предметної площини обліку. Виокремлено три основних значення наукових досліджень в галузі бухгалтерського обліку, які «іманентно» відповідають визначеним у роботі напрямам розширення його предмета. Запропоновано та конкретизовано наукові дослідження у галузі бухгалтерського обліку здійснювати не у будь-яких напрямах, а лише у найбільш вагомих, які мають значення для теорії і практики розвитку бухгалтерського обліку і є актуальними на певний момент часу. Ключові слова: бухгалтерський облік, іманентна філософія обліку, предметна площина бухгалтерського обліку, облікова система. Формул: 0; рис.: 4; табл.: 1; бібл.: 12.
10
Гайдай, Т. "Інституційна теорія: дослідження економічної ментальності". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 93 (2007): 4–7.
Find full text
11
БАРАНОВ, ОЛЕКСАНДР. "Інформаційна сфера: реформування інституційної системи публічної влади". Право України, № 2018/11 (2018): 65. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-11-065.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема реформування інституційної системи публічної влади в інформаційній сфері, актуальність якої визначається високим рівнем стратегічного впливу стану інформаційної сфери на цивілізаційний розвиток людства. Проблема набуває додаткової актуальності у зв’язку з майбутніми трансформаційними змінами суспільства під впливом впровадження досягнень електронних комунікацій (мережі Інтернету), технологій інтернету речей, Ін дустрії 4.0, штучного інтелекту і робототехніки, великих даних, генної інженерії, біоі нанотехнологій тощо. Метою статті є визначення теоретико-методологічних засад та формулювання практичних рекомендацій щодо реформування інституційної системи публічної влади в інформаційній сфері. Проаналізовано стан, тенденції та недоліки реформування системи публічної влади в Україні в останні десятиріччя. Акцентується увага на значенні феномену інформаційного суспільства для розвитку цивілізації. Надається характеристика сучасної системи публічної влади та сформульовано її функціонально-цільові принципи з позицій положень теорії великих систем і загальної теорії управління. На основі положень теорії великих систем, загальної теорії управління та економічної теорії права надається характеристика сучасної системи публічної влади та визначені вимоги до її моделі. Серед цих вимог відповідно до економічної теорії права мінімізація трансакційних витрат розглядається як головний фактор при реформуванні інституціональної системи публічної влади. З урахуванням цього розроблено теоретико-методологічні основи та практичні рекомендації щодо реформування інституційної системи публічної влади в інформаційній сфері, зокрема, визначені загальні вимоги до формування системи публічної влади; функціональні, організаційні та правові вимоги до інституційної системи публічної влади. Запропоновано принципи системи публічної влади як сукупність загальних та функціональних принципів, наведено характеристику їх складових. З урахуванням напрацьованих теоретико-методологічних основ сформовано рекомендації щодо реформування інституційної системи, що, як очікується, забезпечить підвищення ефективності системи публічної влади в інформаційній сфері України завдяки різкому зниженню управлінських та регуляторних трансакційних витрат й оптимізації процесів прийняття рішень, зменшенню витрат організаційних, матеріальних, інтелектуальних, юридичних, кадрових, інформаційних, технічних та інших ресурсів, а також зменшенню трансакційних витрат при взаємодії між суб’єктами інформаційної сфери. Для створення завершеної теоретико-правової та законодавчої бази реформування інституційної системи публічної влади в інформаційній сфері в подальшому доцільне проведення відповідних конституційно-правових, адміністративно-правових й інформаційно-правових досліджень.
12
Крисоватий, А. "Інституційна трансформація теорії податкової політики соціально-ринкової держави". Світ фінансів, Вип. 1 (2010): 62–73.
Find full text
13
Bychuk, I. O. "Генезис української національної ідеї у поглядах С.Дністрянського". Grani 18, № 4 (2015): 6–11. http://dx.doi.org/10.15421/1715070.
Full textAbstract:
У статті досліджено, що націоналістичний напрям в українській суспільній думці базувався на ідеї беззастережного визнання права кожної нації на державну незалежність. Одним з фундаторів націоналістичного напряму в Україні, який поставив проблематику українського націоналізму на науковий ґрунт, був Станіслав Дністрянський. Він виразно сформулював національнодержавну концепцію, в основу якої поклав оригінальну теорію суспільного зв’язку та своє розуміння національної ідеї. С.Дністрянський стверджував, що домінантою процесу національного творення має стати формування національної свідомості українського народу у спосіб творення ефективних громадських інституцій, а вже потім – логічне й закономірне здобуття державної незалежності. Він поширював поняття «свідомого суспільного зв’язку» лише на ту націю, в основі консолідації якої знаходилися національна самосвідомість і ментальні особливості, котрі нівелюють всі станові, династичні та релігійні відмінності, сприяючи формуванню єдиної національної ідеї, яка скеровує народ на протидію чужинцям і об’єднує розпорошені народні елементи в державній соборності. У своїй теорії суспільних зв’язків С.Дністрянський поєднував право народів на самовизначення із самовизначенням держав на основні національної ідеї та національної території. Він обґрунтував право державного самовизначення українців на їхній етнічній території на підставі національних демократичних традицій і теорії права народів на самовизначення.
14
Makaliuk, Iryna, Hanna Zhaldak та Vasyl Martynenko. "«Інституція» та «інститут»: тенденція «штучної підміни» понять". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 8, № 1 (2022): 204–34. http://dx.doi.org/10.51599/are.2022.08.01.11.
Full textAbstract:
Мета. Метою статті є поглиблення теоретико-методологічних положень економічної науки шляхом обґрунтування доцільності подолання тенденції «штучної підміни» базових понять інституціональної теорії у вітчизняному науковому просторі через понятійне розмежування «інституцій» та «інститутів» на основі критеріально-етимологічної ідентифікації їх ключових особливостей.
 Методологія / методика / підхід. Дослідження базується на діалектичному методі пізнання та системно-структурному підході до вивчення інституціонального середовища взагалі та інституту аграрного підприємництва зокрема. Для досягнення поставленої мети в роботі використано методи: метод наукового узагальнення та порівняння – для визначення сутності категорій «інституція» та «інститут»; прийоми індукції, структурного аналізу та синтезу – для визначення діалектики взаємозв’язку між інституціями, інститутами, організаціями, органами, нормами, законами, звичаями тощо; асоціативний метод – для виявлення співвідношення між складовими елементами інституціонального середовища в контексті загального та часткового; дедуктивний метод – для визначення змісту суспільних інститутів; абстрактно-логічний метод і систематизація – для критеріально-етимологічної ідентифікації ключових особливостей інституцій та інститутів. 
 Результати. Обґрунтовано актуальність використання чіткого понятійно-категорійного апарату при проведенні інституціональних досліджень з метою подолання методологічних протиріч та несумісності теоретичних висновків у науковій і політичній лексиці. Досліджено наукові підходи до трактування, а також проаналізовано спроби понятійного розмежування категорій «інституція» та «інститут» вітчизняними та зарубіжними науковцями. Визначено діалектику взаємозв’язку між інституціями та інститутами через опосередкування організацій, органів та норм, правил, звичок, традицій, законів тощо. Установлено, що інституції є джерелом творення норм і правил, а інститути – засобом їх закріплення та поширення. Розглянуто зміст суспільних інститутів, таких як держава, армія, підприємство, сім’я тощо. Виділено характерні ознаки інституцій та інститутів. Охарактеризовано структуру інституту аграрного підприємництва в Україні. Проаналізовано сучасні тенденції змін інституційних механізмів взаємовідносин між суб’єктами аграрної сфери, що зумовлені законодавчими нововведеннями. Визначено перспективи дальших наукових досліджень у напрямі удосконалення структури інституціонального середовища в аграрній та інших сферах.
 Оригінальність / наукова новизна. Удосконалено понятійний апарат інституціональної теорії, що полягає в розмежуванні понять «інституція» та «інститут» за критеріально-етимологічною ідентифікацією їх ключових особливостей, а саме: функціональності, всезагальності, суспільної необхідності, морального авторитету (спонукальної сили), психологічності, екстернальності, організуючого впливу на соціальне життя (для інституції) та історичності, структурності, структурованості, об’єктивності, примусовості, ієрархічності, організаційності, правової закріпленості / легітимності (для інституту).
 Практична цінність / значущість. Результати проведеного дослідження є підґрунтям для дальшого розвитку інституціональної теорії на теренах вітчизняного наукового простору, оскільки дозволяють подолати тенденцію «штучної підміни» понять при трактуванні її базових категорій. Своєю чергою, впровадження диференційованого вживання термінів і розуміння сутності й діалектики взаємозв’язку між інституціями та інститутами є поштовхом до удосконалення інституціональної структури національного господарства з метою підвищення добробуту усіх його учасників і суспільства загалом.
15
Биконя, С. Ф. "Еволюційно-інституційна теорія трансформаційних змін в Україні". Наукові праці Донецького національного технічного університету. Економічна, Вип. 70 (2004): 106–13.
Find full text
16
Биконя, С. Ф. "Еволюційно-інституційна теорія трансформаційних змін в Україні". Наукові праці Донецького національного технічного університету. Економічна, Вип. 70 (2004): 106–13.
Find full text
17
Baymuratov, M. O., та V. P. Ozherelev. "Роль топологічної двоконтурної моделі ноосфери в дослідженні процесів правової глобалізації". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (14 лютого 2020): 8–18. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.01.01.
Full textAbstract:
Виступаючи найважливішою складовою загального процесу глобалізації, що базується на різноманітті ноосфери, правова глобалізація справляє суттєвий вплив на розвиток природничих, суспільних і, звичайно ж, філософських наук, і хоча вона всього лише є проявом однієї з безлічі соціогенних функцій ноосфери, вона, своєю чергою, сама по собі здатна надавати домінантний вплив на динаміку процесу глобалізації в цілому. Отже, якщо глобалізація як системна інтеграція цивілізаційних процесів в ноосфері, за своїм завершенням, неминуче повинна привести все інституційні структури, що функціонують на базі різноманіття ноосфери до уніфікації, то згідно з ученням про ноосферу, правова глобалізація, як одна з форм планетарної – розумової і творчої діяльності людини, – це потужний інформаційно-правовий фактор соціогенної природи. Вона активно впливає на еволюцію ноосфери (планети в цілому) на глобальному, регіональному і локальному рівнях її просторової і речової системної організації. Саме тому не викликає здивування, що в процесі соціогенезу в ноосферу, відповідно до явища зворотного зв’язку в складних системах, правова глобалізація детермінує політичну, економічну, культурну та інші види і форми глобалізації. В цьому проявляється самоорганізація процесів у ноосфері як в природній динамічній системі. В основі механізму самоорганізації знаходиться зворотний зв’язок об’єкта управління з суб’єктом управління (ефект зворотного зв’язку – «feed back»), що, як правило, при негативному зворотному зв’язку забезпечує стійкість системи. Однак явище позитивного зворотного зв’язку в ноосфері може викликати лавиноподібний катастрофічний ефект, наслідком якого буде порушення процесу її сталого розвитку та, навіть, руйнування екосоціального фундаменту ноосфери. Тому важливим видається дослідження ролі топологічної двоконтурної моделі ноосфери, яка: а) виникає в процесі геополітичного аналізу концепції ноосфери як цілісної системи; б) у термінах геометрії і топології (відповідно до теорії подібності) має природну двоконтурну – «оболонково-ядерну» структуру, розділену симплексом еквіпотенціальної поверхні; в) відображає фундаментальні ознаки та глибинні властивості об’єкта, його глобальні й локальні просторові характеристики, особливості взаємодії з навколишнім середовищем у дослідженні процесів правової глобалізації.
 Метою статті є визначення ролі топологічної двоконтурної моделі ноосфери в дослідженні процесів правової глобалізації.
 Наукова новизна полягає у дослідженні факторів, що сприяють формуванню, функціонуванню та виокремленню топологічної двоконтурної моделі ноосфери в контекстуалізації процесів правової глобалізації.
 Висновки. Дослідження процесів формування, функціонування та виокремлення топологічної двоконтурної моделі ноосфери в контекстуалізації процесів правової глобалізації може виявитися перспективним та конструктивним напрямом в умовах загальної глобалізації для використання в моніторингу глибинних процесів правової глобалізації, а саме – еволюції системи міжнародного публічного права, досліджень в області конвергенції правових систем і конституційної політичної економіки суб’єктів міжнародного публічного права, а також міжнародно-правового прогнозування та розроблення правових методів попереджувального управління процесами в ноосфері.
18
Гайдай, Т. "Вплив сучасної інституційної теорії на розвиток економічної науки". Економічна теорія, № 3 (2004): 92–107.
Find full text
19
Тарасевич, В. М. "До еволюції інституційної теорії: класичний, новий і неоінституціоналізм". Фінанси України, № 8 (201) (2012): 52–56.
Find full text
20
Пищуліна, О. М. "Застосування теорії "інституційної пастки" для аналізу макроекономічної політики". Стратегічні пріоритети, № 2 (23) (2012): 85–91.
Find full text
21
О. В., ТАРАСЕНКО, та КУМАЧОВА А. С. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНСТИТУЦІЙ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 90, № 1 (2021): 5–15. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2021.90-1-01.
Full textAbstract:
У статті досліджуються підходи до визначення критеріїв ефективності інститутів. Аналізуються підходи неокласичної теорії, неоінституціоналізму, теорії організації, поведінкової економіки до визначення ефективності. У статті показано, що внаслідок того, що інститути є результатом дії стихійних конкурентних сил і усвідомленої діяльності економічних агентів щодо підвищення якості кооперації, можна формулювати критерії ефективності інститутів. Відзначається суттєвий недолік існуючих підходів до оцінки ефективності інститутів, який полягає в ігноруванні при аналізі нерівномірності розподілу переговорного потенціалу між економічними агентами. Доведено, що у разі невідповідності розподілу вигод від створення інституту існуючого розподілу переговорної сили, більш сильна сторона мотивована створювати неформальні інститути, які, скорочуючи індивідуальні трансакційні витрати, збільшують громадські.
22
Chumachenko, D. S. "Корупція як соціальне явище у вимірі соціологічного аналізу". Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, № 2 (2018): 37–43. http://dx.doi.org/10.15421/171814.
Full textAbstract:
Розглянуто феномен корупції як соціального явища у вимірі класичних і сучасних соціологічних теорій. Визначено, що класична соціологічна думка виділяє три основні моменти в розумінні корупції як соціального явища: по-перше, певні моделі поведінки, що мають обумовленість в ненормальних формах розподілу праці, виникнення опосередкованих надлишкових ланок; по-друге, дефіцит або привласнення інституційних ресурсів у ситуації дисфункціональності соціальних інститутів; по-третє, використання іллегальних практик для досягнення визнаної в суспільстві легітимної мети. З’ясовано, що в теоріях соціальної взаємодії корупція і корупційні відносини розглядаються як стосунки соціального обміну винагородами і втратами; інтерпретація суб’єктами корупційних відносин символів та значень, що транслюються партнерами, прогнозування можливостей взаємовпливу і визначення ситуації взаємодії; корупційні взаємовідносини соціальних мікроутворень, в яких здійснюється певного роду діяльність з точки зору управління створюваними враженнями та визначення ситуації. Встановлено еврістичність некласичної соціологічної традиції, яка робить дослідницький акцент на виявленні суб’єктного вимірювання корупції, переводячи в режим дослідження практичного відчуття, хабітуалізації корупційних схем і визначення корупції як масової стратегії у контексті індивідуального та колективного досвіду в умовах слабкості або змінюваності інституційних регуляторів поведінкових практик.
23
Medviedieva, Y. Y. "Особливості релігійної модернізації в Австралії в соціологічній рефлексії". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 5(145) (2017): 24. http://dx.doi.org/10.15421/171770.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблемі соціологічної рефлексії особливостей модернізації в суспільстві Австралії в англо-мовних джерелах з соціології модернізації та секуляризації. Авторкою зроблено висновок про те, що класичний конфесійний «вільний ринок» знайшов своє повне вираження в Америці в дев’ятнадцятому і на початку двадцятого століть, але існував, з самого заснування США, під прикриттям більш радикальних альтернатив, породжених просвітництвом: деїзму, скептицизму, секуляризму. В другій половині двадцятого століття саме ці «релігійні можливості» стали переважати в Англії і на континенті. Це більшою мірою відноситься до Австралії, проте Канада і США також не захищені від цих впливів.У сьогоднішній Австралії практики несповідування і непрактикування жодної релігії є найпоширенішим вибором, який є позбавленим соціальної стигми, і, мабуть, найчастіше обирається молоддю. Плюралізм виходить за рамки припущень теорії пропозиції, але теорія секуляризації повинна враховувати всі ці аспекти плюралізму. Однак існує один вимір релігійної ситуації в Австралії, до якого можна було б застосувати теорію пропозиції: мається на увазі стійке зростання груп п’ятидесятників і мормонів за останні 15-20 років, протягом яких основні протестантські групи зменшилися. Як відомо, обидва показники засвідчують численні риси «суворості» на відміну від протестантів магістральних напрямків. Обидва процвітали на більш відкритому ринку, який з’явився в результаті розпаду католицьких і англіканських інституцій. Вони успішно конкурують з іншими конфесіями, щоб отримати частку релігійного попиту (хоча і нестабільного, але обмеженого і такого, що зазнає неухильного зменшення). Згідно з дослідженнями церковного життя, хоча зазначені організації вербують переважно прозелітів з числа людей без вищої і навіть закінченої середньої освіти, більшість з тих, хто приєднався, раніше були членами інших деномінацій - в основному протестантів. Разом ці дві групи складають 1,3% населення. З іншого боку, вони істотно не стримують відхід від деномінацій і перехід більшості населення до атеїзму.
24
Сова, О. Ю. "Запобігання дефіциту державного бюджету при ефективному застосуванні інституційної теорії". Наукові праці Донецького національного технічного університету. Економічна, Вип. 103-3 (2006): 97–102.
Find full text
25
Сова, О. Ю. "Запобігання дефіциту державного бюджету при ефективному застосуванні інституційної теорії". Наукові праці Донецького національного технічного університету. Економічна, Вип. 103-3 (2006): 97–102.
Find full text
26
Романчук, С. "Англомовний інституційний дискурс скарги в термінах теорії мовленнєвих актів". Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах, Вип. 28 (2013): 81–89.
Find full text
27
Сова, О. Ю. "Запобігання дефіциту державного бюджету при ефективному застосуванні інституційної теорії". Наукові праці Донецького національного технічного університету. Економічна, Вип. 103-3 (2006): 97–102.
Find full text
28
Семенишена, Н. В. "Предмет і метод бухгалтерського обліку у світлі інституційної теорії". Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету. Економічні науки, Вип. 22, т. 2 (2014): 214–18.
Find full text
29
Романчук, С. "Англомовний інституційний дискурс скарги в термінах теорії мовленнєвих актів". Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах, Вип. 28 (2013): 81–89.
Find full text
30
Usov, Dmytro. "До реконструкції філософського дискурсу толерантності: європейський та український контексти". Multiversum. Philosophical almanac 2, № 1 (2020): 29–43. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2020.2.1.02.
Full textAbstract:
Актуальність обраної теми статті зумовлена практичними та теоретичними причинами. По-перше, йдеться про важливість цілісного філософського осмислення толерантності як громадянської чесноти та сутнісної характеристики людського буття за умов євроінтеграційних прагнень України, формування вітчизняного громадянського суспільства. А, по-друге, про спробу виокремити найістотніші моделі концептуалізації ідеї толерантності в модерній та новітній філософській думці як усвідомлення неможливості толерантного, справедливого, людяного розв’язання соціальних та міжкультурних конфліктів без належної взаємної поваги, визнання гідності їх учасників. Визначення горизонтально-персональних та вертикально-інституційних вимірів толерантності, а також її морально-етичних та філософсько-антропологічних складових здійснено на засадах послідовної реконструкції праць провідних як західних, переважно європейських, так і вітчизняних філософів, що уможливить розуміння перспектив подальшого дослідження толерантності в контексті проблем визнання, свободи, справедливості, довіри та співчуття. Йдеться також про важливість та плідність осмислення толерантності як засадничої цінності та чесноти вільного демократичного суспільства: в контексті деліберативної демократії (Ю. Габермас), єдності, цілісності моральних норм та персонального досвіду (М. Попович), права людей на спротив (Дж. Ролз) та розбудови «критичної теорії толерантності» (Р. Форст, О. Гьофе). На засадах проведеного у статті дослідження автор доходить висновку про такі важливі особливості сучасного існування толерантності: її трансформацію від персонального до інституційно-правового, міжнаціонального втілення; життєво-важливу необхідність доповнення її юридичних вимірів моральною цариною, коли бути нетерпимим до іншого, особливого буття поступово стає не лише незаконним, а й аморальним.
31
Хахула, Любомир, та Василь Ільницький. "ВОЛИНЬ ТА ГАЛИЧИНА У ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛЬСЬКИХ ЗЕМЛЯЦЬКИХ ТОВАРИСТВ (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)". Problems of humanities. History, № 8/50 (28 грудня 2021): 364–85. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.8/50.240968.
Full textAbstract:
Анотація. Польські земляцькі об՚єднання переселенців зі сходу, їх нащадки та однодумці виражали інституційний вимір політик щодо історії, комеморативних і публіцистичних практик. Метою статті є критичний аналіз історичних дискурсів польських кресов՚яцьких товариств, зокрема щодо інтерпретації військово-політичного протистояння на Волині та в Галичині у 1943–1944 рр. на основі аналізу публікацій часопису «На рубєжи» («Na Rubieży»), друкованого органу Товариства увічнення пам՚яті жертв злочинів українських націоналістів, реконструйовано антиукраїнські історичні наративи кресов՚яків, виявлено рівень їхньої поширеності в польському суспільстві. Методологічною основою студії стала теорія спільнот пам՚яті, розроблена Морісом Гальбваксом, Яном Ассманом, Лехом Ніяковським. Згідно з нею, формаційними ознаками спільноти пам՚яті є історичний досвід, переконання у винятковості власних страждань, постійний культурний переказ. Наукова новизна статті полягає у критичному аналізі раніше не досліджених аспектів діяльності польських земляцьких товариств, зокрема публіцистичних наративів часопису «На рубєжи» щодо українсько-польського військово-політичного протистояння на Волині та у Галичині в 1943–1944 рр. Показано, що кресов՚яцька інтерпретація волинської трагедії охоплювала близько чверті польського суспільства і отримувала періодичну підтримку серед політичних сил та органів влади. Свідченням впливу земляцьких товариств стали державна фінансова підтримка їх видавничих проєктів, винесення проблематики протистояння на міжнародний рівень. У результаті проведеного дослідження зроблено висновки. Інституційна реалізація політик щодо історії польськими земляцькими середовищами кінця ХХ – початку ХХI ст. ґрунтувалася на особистому трагічному досвіді, а також міфології «східних кресів», як цивілізаційного рубежу та місця польської національної пам՚яті. Активним інституційним осередком кресов՚яків було Товариства увічнення пам՚яті жертв злочинів українських націоналістів із організаційним центром у Вроцлаві. Його суспільно-політична та комеморативна активність зосереджувалася навколо вшанування пам՚яті польських жертв міжнаціонального збройно-політичного протистояння на Волині та в Галичині у 1943–1944 рр. У часописі «На рубєжи» односторонньо засуджували політику ОУН-УПА, представляли їх у негативному образі та критикували спроби досягнення польсько-українського порозуміння. Ліберальні чи консервативні ініціативи українських й польських інтелектуалів, політиків щодо узгодження спільного бачення важких питань драматичного минулого не знаходили жодної підтримки у польських земляцьких середовищах. Політика щодо історії кресов՚яків, як спільноти пам՚яті, вміщувала Волинь та Галичину в рамках ностальгійного мнемонічного наративу з акцентом на винятковість польських страждань, незагоєну історичну травму та неможливість міжнаціонального порозуміння.
32
Sytnichenko, Lyudmyla. "Сучасна філософія визнання: «комунікативна утопія» чи реальний соціальний проект?" Multiversum. Philosophical almanac, № 3-4 (26 вересня 2019): 13–31. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2019.3-4.02.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасні філософські дискурси реальних механізмів, способів взаємозв’язку ідентичності та визнання в контексті «усвідомлення несправедливості», «патологій» суспільного буття. А також показано, що, на відміну від переважно монологічних ідей визнання П. Рікера, Ч. Тейлора та «комунікативної утопії» Ю. Габермаса, Т. Ренч і А. Гонет пропонують його інтерсуб’єк-тивний, реалістичний концепт. Важливою ознакою останнього стало розширення «перспективи справедливості», подолання її звуженого варіанту через звернення до «іншого справедливості», до визнання та турботи. Таким чином, А. Гонет пропонує доповнити моральний принцип однакового ставлення до людей нормою конкретного обов’язку щодо окремої людини, яка потребує допомоги. Підсумовуючи осмислення проблеми визнання в сучасній філософії, автор наголошує на значенні створення А. Гонетом теорії визнання в річищі теорії свободи і справедливості. Відомий німецький мислитель у такий спосіб прагне реабілітувати основні настанови соціальної філософії Франкфуртської школи з метою пошуків адекватних шляхів подолання розмаїтих проявів соціальної несправедливості, приниження, зневаги людської гідності. І має це відбуватися на засадах осягнення внутрішнього потенціалу самого феномена визнання як принципово важливої (насамперед для вітчизняного простору) можливості узгодження формально-легітимних інституційних його структур зі справжнім визнанням їх як справедливих. З метою перетворення свого бачення визнання з «комунікативної утопії» на дієвий соціальний проект А. Гонет намагається переомислити ідеї Дж. Ролза, Н. Фрейзер, доповнити етику дискурсу розлогою теорією визнання та етикою турботи.
33
Pavlikha, Natalia, та Iryna Tsymbaliuk. "НАУКОВИЙ БАЗИС ФОРМУВАННЯ ТЕОРІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 3, № 23 (2020): 136–42. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-03-136-142.
Full textAbstract:
У статті дістали подальшого розвитку систематизація та компаративний аналіз теорій регіонального розвитку. Визначено внесок класичних та сучасних теорій регіонального розвитку у формування інклюзивного підходу. Обґрунтовано авторський підхід до визначення поняття «інклюзивний розвиток регіону» як процесу досягнення комплексних якісних і кількісних змін просторової системи, на основі розвитку економічної сфери шляхом збільшення ступеня залучення населення до продуктивної діяльності, формування доступної інфраструктури регіону задля створення рівних можливостей особистого розвитку та забезпечення справедливого розподілу отриманих результатів, що виступає передумовою соціального піднесення, зниження рівня диференціації населення й підвищення рівня його добробуту. Доведена необхідність подальшого дослідження теоретичних та інституційних засад інклюзивного розвитку регіону з огляду на реалізацію політики децентралізації влади та необхідності відповідного фінансового забезпечення цих процесів.
34
Vashai, Y. V., та O. O. Doroshenko. "ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ ОБЛІКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ В УМОВАХ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (2021): 22. http://dx.doi.org/10.31713/ve420203.
Full textAbstract:
Статтю присвячено розгляду ключових елементів облікового забезпечення діяльності суб’єктів державного сектору через призму інституційної теорії. Досліджено завдання інституціональних агентів загальнодержавного рівня щодо облікового забезпечення, вплив глобалізації та міжнародної інтеграції на національну облікову систему. Визначено вплив формальних та неформальних норм на особливості бухгалтерського обліку та звітності в державному секторі.
35
Шамборовський, Г. "Інституційна теорія економічного планування та її критика неоавстрійською школою економіки". Схід, № 4 (124) (2013): 114–19.
Find full text
36
Мельник, В. "Политико-правовой статус императора Восточной Римской империи в VI веке: титул, юрисдикция и субъектность". Юридичний вісник, № 3 (5 жовтня 2020): 68–80. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1906.
Full textAbstract:
У статті детально проаналізо-вано історико-юридичну проблему статусу імператора Східної Рим-ської імперії у VI столітті. Особли-ву увагу автор концентрує навколо доктринального питання про необ-хідність розширення застарілого традиційного історіографічного уявлення про територіальну юрис-дикцію владних повноважень схід-но-римських імператорів.Синтетичний підхід, побудо-ваний на стрункій системі зве-деного аналізу великої кількості першоджерел, юридичних норм, імператорських рескриптів, нової фахової літератури, дозволяє небез-підставно стверджувати: протя-гом всього VI століття Західна частина Середземноморського регі-ону продовжувала визнавати вер-ховну політичну владу «єдиного» римського імператора – східного. Варварські завоювання, здійснені під час Великого переселення наро-дів, не зруйнували інституційну базу римської цивілізації. Де-юре ці завоювання були санкціоновані західними та східними римськими імператорами з огляду на застосу-вання ними норми правового режи-му foedus.Із використанням міждисциплі-нарного поєднання методологічних принципів класичної історії права з останніми хронографічними та фактографічними досягненнями історіографії, загальної теорії полі-тики, історії політичних учень, нау-ки публічного управління та адміні-стрування автор висуває, відстоює і аргументовано доводить тезу про здійснення імператорами Зеноном Ісавром (476–491), Анастасієм І (491–518), Юстином І (518–527) та Юстиніаном Великим (527–565) не лише формального, але й фактич-ного (політичного) сюзеренітету над колишніми провінціями Західної частини Римської імперії. Автор нівелює стандартне твер-дження про падіння Римської імперії у V столітті, стверджуючи про непе-рервність і державно-інституційне продовження існування Імператор-ського Риму в ранньому Середньовіччі. Константинополь (де-юре – «Новий Рим») продовжував утримувати вер-ховну правову і політичну владу на теренах Західної Європи, зберігаючи та охороняючи установи і юридичні інститути доби домінату.
37
Литвин, Валентина. "ІНСТИТУЦІЙНИЙ ТА ЦІННІСНИЙ РІВНІ АНАЛІЗУ ФЕНОМЕНА ІДЕНТИЧНОСТІ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 6 (6 липня 2021): 254–58. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.25.06.2021.044.
Full textAbstract:
Дана стаття пропонує досліджувати феномен ідентичності, використовуючи інституційно-ціннісний методологічний підхід. Цей підхід виходить з позицій неоінституційної та структуралістської теорій та розглядає неформальні інститути та цінності в якості проявів або маркерів ідентичності. Відповідно до цього підходу Цінності в якості певної структури лежать в основі та обумовлюють ідентичність та неформальні інститути, у той час як ідентичність і неформальні інститути взаємно визначають і формують один одного.
38
Hyk, Vasyl. "Conceptual Fundamentals of Institutional Theory of Accounting." Accounting and Finance, no. 4(90) (2020): 17–21. http://dx.doi.org/10.33146/2307-9878-2020-4(90)-17-21.
Full textAbstract:
The development of accounting as a branch of scientific research is largely based on the achievements of economic theory. Therefore, it became inevitable to use in accounting the developments produced by progressive economic thought – institutional theory. The purpose of the article is to assess the state and conceptual foundations of building the institutional theory of accounting in Ukraine. Institutionalism is a direction of economic theory, the analysis of which is based on the study of economic problems in relation to social, political, ethical, legal issues. Today the institutional paradigm is successfully used in the analysis of many ideas and different areas of science. The spread and use of the provisions of institutional theory has influenced the accounting system through the study of institutes. The institutional approach significantly expands the boundaries of the study of accounting theory. Studies that characterize accounting as a social and institutional practice tend to look at it from a broad perspective through the application of practice in a social and organizational context. The use of tools of institutional theory makes it possible to analyze and recognize accounting not only in terms of technical practice used to identify existing aspects of reality or specific truth, but rather as a product of social relations. To study the state of construction of the accounting institutional concept, the main attention is paid to its separate components: subject area (basic provisions and principles), concepts and categories (institute, accounting institutional environment) and method (accounting engineering). The study allows us to state the widespread use of institutional theory for the development of accounting. Along with this, the approaches to the basic provisions are not yet fully formed, the allegations about the recognition of accounting as a socio-economic institution are controversial.
39
Номанова, З. Н. "Можливості, межі, наслідки застосування інституційної теорії в моделюванні професіоналізації державно-управлінської діяльності". Держава та регіони. Державне управління, № 3 (2007): 125–30.
Find full text
40
Крючкова, Н. М., та В. В. Мацьків. "ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ ДЕРЖАВ-НИХ ІНСТИТУЦІЙ В ЕКОНОМІЧНІЙ НАУЦІ". Підприємництво та інновації, № 12 (3 липня 2020): 14–20. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.2.
Full textAbstract:
Одним із важливих питань економічного розвитку є визначення ефективності функціонування державних інституцій, рішень, що приймаються ними, та методів реалізації цих рішень. Проте наявні методи оцінювання ефективності їхньої діяльності є доволі суб’єктивними та суперечливими. Вирішити цю проблему можливо, залучивши трансакційні витрати, які виступають показником ефективності операцій. В економічній науці теорія трансакційних витрат є досить добре опрацьованою в контексті фірми, проте значно рідше зустрічається їх розгляд у контексті державних інституцій. Тому в статті здійснюється критичний аналіз іноземних та почасти українських концепцій трансакційних витрат у контексті функціонування державних інституцій та прийняття рішень на державному рівні. У підсумку виділяються недоліки та нерозкриті питання цих досліджень.
41
Gaidai, T. "EVOLUTION OF CONSEPTUAL AND METHODOLOGICAL BASIS OF INSTITUTIONAL CHANGE THEORY." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv Economics, no. 164 (2014): 13–18. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2014/164-11/2.
Full text
42
Gryshova, I. Yu, T. L. Shestakovska та O. V. Glushko. "Економічний вимір конвергенції інституційних впливів щодо стійкості розвитку вітчизняних підприємств." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (7 серпня 2017): 75–80. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.04.12.
Full textAbstract:
Враховано базові положення інституційних теорій у контексті трансакційних витрат щодо забезпечення економічно стійкої ефективності функціонування підприємницьких структур. Виділено передумови побудови інституційного середовища, які здійснюють визначальний вплив на рівень ефективності суб’єкта підприємницької діяльності та його економічну стійкість. Наведені положення щодо сутності та вектору впливу трансакційних витрат на ефективність діяльності та можливості забезпечення економічної стійкості суб’єкта господарювання. Описаний потенціал використання публічного партнерства для встановлення економічно стійкої ефективності підприємства.
43
Gryshova, I. Yu, та T. L. Shestakovska. "Економічний вимір конвергенції інституційних впливів щодо стійкості розвитку вітчизняних підприємств." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (4 вересня 2017): 61–66. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.05.10.
Full textAbstract:
У статті враховано базові положення інституційних теорій в контексті трансакційних витрат щодо забезпечення економічно стійкої ефективності функціонування підприємницьких структур. Виділено передумови побудови інституційного середовища, які здійснюють визначальний вплив на рівень ефективності суб’єкта підприємницької діяльності та його економічну стійкість. Наведені положення щодо сутності й вектору впливу трансакційних витрат на ефективність діяльності та можливості забезпечення економічної стійкості суб’єкта господарювання. Описаний потенціал використання публічного партнерства для встановлення економічно стійкої ефективності підприємства.
44
Копетюк, М. "Поняття та класифікація міжнародних стандартів прав людини та громадянина". Історико-правовий часопис 15, № 1 (2021): 34–39. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/7.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню правової основи міжнародних стандартів прав і свобод людини та громадянина. Проаналізовано наукові підходи до визначення поняття міжнародних стандартів прав людини і громадянина, а також розглянуті питання забезпечення прав і свобод людини і громадянина відповідно до міжнародних стандартів, закріплених в міжнародно-правових документах. Здійснено аналіз міжнародно-правових актів, які містять відповідні стандарти в сфері дотримання прав людини і громадянина, а також розглянуто їх класифікацію. Міжнародні стандарти прав людини є системою прав, які розкривають сучасну ідею прав людини, закріплену в основних міжнародно-правових документах і, відповідно, визнану в усьому світі. Стандарти основних прав і свобод людини і громадянина регулюються низкою міжнародно-правових актів, що визначають політичні, природні, культурні, соціальні права. Автор зробив висновок про те, що у основу Конституції України закладено принципово нові правові парадигми зовнішньої і внутрішньої державної політики України, що спрямовані на утвердження й забезпечення прав і свобод людини і громадянина. А це об’єктивно вимагає істотної переорієнтації та модифікації всієї національної правової системи. В Україні набуває поширення теорія визнання людської гідності, яка є інтегративною властивістю природи людини та виступає як один з інституційних джерел її основних прав. І з огляду на це у загальній теорії права сформульовано антропогенну інтерпретацію людської гідності, поняття якої визначається як самоцінність людини як унікальної біосоціальної істоти. На переконання автора, зазначені доктринальні позиції у ближній перспективі вимагатимуть відповідної нормативно-правової і навіть конституційної регламентації. Адже держава має охороняти, захищати права і свободи людини та громадянина, гарантувати їх реальне здійснення. Відповідно, держава повинна створювати необхідні умови для гідної праці, надавати соціальну допомогу тим, хто перебуває у складних життєвих обставинах.
45
Мельник, В. М., та В. В. Руденко. "ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІСКАЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ". Actual problems of regional economy development 1, № 16 (2020): 8–17. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.8-17.
Full textAbstract:
Сучасні процеси розробки та реалізації фіскальної політики актуалізували питання формування інституціонального середовища функціонування фіскального механізму регулювання інвестиційних процесів, адже на рівні інституцій формуються та модифікуються норми, цінності, стереотипи, ідеї, поведінка, зміна яких призводить до глобальних наслідків. Функціонуванням інституцій пояснюється ситуація, за якої при рівнозначних процесах в економічних системах різних країн із застосуванням універсальних технологій реформування та модернізації економіки фіксуються принципово різні результати нововведень. Тобто ефективність фіскальної політики вирішальною мірою залежить від інституцій, які регулюють життєдіяльність суспільства загалом. І якими б не були погляди науковців на природу та умови виникнення інституцій, необхідно визнати, що вони здійснюють беззаперечний вплив на фіскальний механізм регулювання інвестиційних процесів.
 Стаття присвячена вивченню актуальних питань побудови інституціонального середовища функціонування фіскального механізму регулювання інвестиційних процесів.
 Специфіка наукових завдань, що становлять предмет дослідження, вимагала використання комплексу спеціальних методів, застосування яких допомогло визначити зміст і складові інституціонального середовища функціонування фіскального механізму регулювання інвестиційних процесів.
 У статті досліджено становлення та розвиток інституціональної теорії, а також визначено сутність поняття «інституції». Розглянуто сутність і складові інституціонального середовища функціонування фіскального механізму регулювання інвестиційних процесів. Визначено функції та характерні властивості інституціонального середовища функціонування фіскального механізму регулювання інвестиційних процесів.
 В результаті дослідження доведено, що інституціональне середовище функціонування фіскального механізму регулювання інвестиційних процесів створює обмежувальні суспільні межі для прийняття індивідуальних рішень, задає систему позитивних і негативних стимулів, спрямовуючи діяльність індивідів у певне русло. Основними складовими цього середовища є упорядкована сукупність формальних і неформальних правил та організацій (інститутів), які виконують визначені функції, здійснюють фіскальний вплив на інвестиційну сферу та генерують відчутні для фіскального механізму трансакційні витрати.
46
Волощук, В. Р., С. В. Богачик та О. В. Іванишин. "ФОРМУВАННЯ ЛАНЦЮГІВ ПОСТАЧАНЬ РЕСУРСІВ В ІННОВАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ АГРОЛОГІСТИКИ". Підприємництво та інновації, № 13 (31 серпня 2020): 19–23. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/13.3.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано перспективи розвитку аграрного сектору економіки України. Визначено необхідність реформування агрологістики на принципах логістичної інтеграції і сталого розвитку. Впровадження підходів інтегрованої логістики та запропонованого теоретичного обґрунтування методів управління глобальними ланцюгами комплексних постачань у теорію і практику агрологістики допоможе вирішити проблеми реалізації логістичного потенціалу; посилення мультимодальності та взаємосполученості між різними видами транспорту; обслуговування, модернізації та розширення ефективної транспортної та логістичної інфраструктури, а також сприяння розвитку енергоефективних вантажних перевезень; підвищення кваліфікації та навчання персоналу у сфері логістики; сприяння розвитку торгівлі. Запропоновано певні рекомендації з питань підвищення ефективності управління ланцюгами постачань у сфері логістики агропромислової продукції за рахунок використання принципів сталого розвитку з огляду на цифрові технології під час побудови логістичних ланцюгів. Дослідження вивчають питання логістики в Україні, зокрема інституційні механізми планування та формування політики у сфері логістики.
47
Andriichuk, Yu М. "Децентралізація та збалансованість публічного управління регіональним і місцевим розвитком: питання теорії". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (25 квітня 2019): 144–50. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.15.
Full textAbstract:
У статті досліджуються теоретичні питання децентралізації державного управління в Україні. Розкриті категорії та суспільні відносини в сфері управління регіональним і місцевим розвитком в Україні. зокрема досліджено відмінності між державним і публічним управлінням в Україні.
 Мета статті. У роботі поставлено за мету з’ясувати трактування категорій децентралізація та публічне управління в якості окремих управлінських категорій, застосування яких пов’язане з використанням сучасних механізмів державного управління в країні. Дослідити новітні теоретичні дослідження та позиції формування ефективних суспільних відносин у сфері управління на регіональному і місцевому рівнях.
 Наукова новизна. У статті здійснено дослідження напрямів модернізації інституту представництва держави на регіональному та місцевому рівнях в Україні та теоретично доведено, що сучасною метою процесу децентралізації є реформування та посилення інституційної спроможності керівних органів, формування раціональної та збалансованої місцевої влади в управлінських сферах і необхідність існування децентралізованої управлінської моделі регіонального та місцевого розвитку в Україні.
 Висновки. У роботі обґрунтовані наукові положення щодо удосконалення використання в управлінській практиці механізмів децентралізації державного управління, які знаходиться ще на початковому етапі.
 Крім цього при дослідженні сучасних публікацій та з’ясуванні теоретичної сутності понять «регіональне управління», «територіальне управління» і «децентралізація» доведено, що суспільні відносини в конкретних відповідно зазначених інститутах, наприклад, місцеві державні адміністрації, не є стійкими, адже змінюються разом із їх розвитком, а також за умов формування сучасних реальних управлінських і фінансових повноважень.
48
Volosnikova, N. M., I. V. Ugrimova, and N. N. Gybanova. "Dissemination of Conspiracy Theories as an Institutional Factor in the Dynamics of Formal Rules." Business Inform 12, no. 515 (2020): 25–31. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2020-12-25-31.
Full textAbstract:
The article is aimed at determining the consequences of manipulation with conspiracy theories for the dynamics of the current formal rules and measures to prevent such manipulation. It is identified that four groups of factors can be allocated to determine the suitability of conspiracy theories common in society for exploitation by manipulator players in their own interests, namely: number of group members that believe in the appropriate conspiracy theory; dependence of the degree of concern of supporters of conspiracy theories on the norms of the current legislation; non-contradiction of the institutional changes, desired for supporters of conspiracy theories, to the interests of influential interested groups; opportunity to accuse a political opponent of participating in a conspiracy. It is specified that the only group of manipulator players, which always has the opportunity to take advantage of common conspiracy theories in society, are the opportunist players. It is concluded that the most effective of the mentioned in the article are the measures to increase the education of society. Due to the improvement of the quality of the overall component of education and the formation of a broad outlook of members of society, critical attitude to dubious assertions and baseless accusations of opponents produced by numerous opportunist players is formed, and thus less favorable conditions for the spread of conspiracy theories are created. However, these measures are also characterized by a significant disadvantage, which significantly limits the prospects for their application – a high level of costs associated with the implementation, and the reluctance of employers to pay for «unnecessary» education of employees.
49
Pavlov, S. S. "Цивільний захист як об’єкт системи публічного управління: питання теорії". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (29 серпня 2019): 137–44. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.04.14.
Full textAbstract:
У статті досліджуються теоретичні питання цивільного захисту як об’єкту системи публічного управління в Україні. Розкриті категорії та суспільні відносини в сфері управління цивільним захистом, зокрема досліджено теоретичні надбання та погляди науковців на стан і цілі системи управління в сфері цивільного захисту в Україні.Мета статті. З’ясувати трактування категорій «цивільний захист (ЦЗ)» і «публічне управління в сфері ЦЗ» в якості окремих управлінських категорій, визначення яких пов’язане з використанням сучасних механізмів і методів (інструментів) державного управління в країні. Дослідити новітні теоретичні дослідження та позиції українських авторів щодо формування ефективних суспільних відносин у сфері ЦЗ за умов реформування всієї національної управлінської системи, зокрема в сфері цивільного захисту.Наукова новизна. У роботі комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, новітніх досягнень науки державного управління досліджено теоретичні питання управлінського процесу в сфері цивільного захисту як об’єкту публічного управління. Обґрунтовано теоретичне розуміння змісту категорій «керований цивільний захист», «децентралізація ЦЗ» як механізму публічного управління та адміністрування, що припускає передачу управлінських функцій в сфері ЦЗ на регіональний і місцевий рівень та контролю за діяльністю на цих рівнях.У статті здійснено дослідження напрямів модернізації інституту ЦЗ в Україні та теоретично доведено, що сучасною метою процесу вдосконалення дієвості ЦЗ є реформування та посилення інституційної спроможності керівних органів, формування раціональної та збалансованої місцевої влади в управлінських сферах і необхідність існування децентралізованої управлінської моделі ЦЗ в Україні.Висновки. У роботі обґрунтовані наукові положення щодо удосконалення використання в управлінській практиці в сфері ЦЗ механізмів публічного управління, які знаходиться ще на початковому етапі. В теоретичному контексті наука державного управління потребує розкриття та конкретизації категорій та суспільних відносини в сфері управління цивільним захистом, зокрема за умов військових дій на території держави, тому існує нагальна необхідність подальших досліджень у цій сфері.Крім цього при дослідженні сучасних публікацій та з’ясуванні теоретичної сутності понять «публічне управління», «територіальне управління» і «управління ЦЗ» доведено, що суспільні відносини в сфері цивільного захисту та у конкретних інститутах, наприклад, місцевих державних адміністраціях, не є стійкими, адже змінюються разом з їх розвитком, а також за умов формування сучасних реальних управлінських і фінансових повноважень, зокрема в сфері ЦЗ.
50
Shibaeva, Natalia, та Tetiana Baban. "Інституалізація агрострахування в Україні: чинники впливу та вектори розвитку". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 6, № 2 (2020): 174–90. http://dx.doi.org/10.51599/are.2020.06.02.10.
Full textAbstract:
Мета. Метою статті є дослідження розвитку українського ринку страхових продуктів у сільському господарстві з виокремленням і класифікацією чинників, які впливають на динаміку основних показників ринку, та визначення на цій основі концептуальних напрямів розбудови ефективної системи агрострахування України.
 Методологія / методика / підхід. Методологію дослідження становили положення неокласичної та інституційної теорій; використано методи узагальнення та систематизації (при визначенні сучасних тенденцій розвитку ринку агрострахування), періодизації (для визначення спільних рис і розбіжностей у становленні агрострахування в Україні), статистичного аналізу (для аналізу динаміки показників розвитку аграрної сфери, ринку агрострахування), факторний аналіз (для визначення чинників впливу на ефективність агрострахування); кореляційний і регресійний аналізи (при виявленні залежності показників розвитку ринку агрострахування від макроекономічних показників й обсягів державного фінансування), прогностичний (для формулювання висновків і пропозицій щодо концептуальних векторів розвитку агрострахування).
 Результати. У результаті дослідження виявлено низький рівень проникнення страхування в сільське господарство України. Агрострахування здійснюється переважно у рослинництві. На ринку агрострахування України представлені сучасні страхові продукти, але їх асортимент є меншим у порівнянні з країнами з розвинутим агрострахуванням. Нормативно-правове забезпечення страхування продукції сільського господарства представлено значною кількістю документів, невиконання у повному обсязі окремих положень яких, наприклад, щодо державного субсидіювання страхових премій, перешкоджає розвитку агрострахування. Ми узагальнили та класифікували чинники розвитку агрострахування в Україні й використали математичну модель для виявлення основних функціональних чинників, які мають вплив на динаміку застрахованих площ. Ми встановили важливу залежність розвитку агрострахування від комплексу інституційних і функціональних чинників.
 Оригінальність / наукова новизна. Отримав подальший розвиток системний підхід до дослідження агрострахування як складника умов сталого розвитку аграрної сфери. Визначено, що реалізації потенційних можливостей агрострахування, як складника забезпечення умов сталого розвитку аграрної сфери, перешкоджають висока вартість страхових премій, недостатні обсяги фінансування державних програм, непослідовність державної політики, відсутність при її розробленні та реалізації середньострокового планування; неповнота інформації з боку стейкхолдерів щодо необхідності, доступності агрострахування. Для розвитку агрострахування необхідно зменшити негативний вплив таких чинників.
 Практична цінність / значущість. Інституалізації агрострахування, як однієї з передумов функціонування сільського господарства України на принципах сталого розвитку, будуть сприяти перехід від мультиризикового до індексного страхування, формування прозорого регуляторного середовища, запровадження середньострокового державного програмування, поширення інформації на державному рівні для стейкхолдерів щодо необхідності, доступності, доцільності агрострахування.