Journal articles: 'Інструменти пропаганди'

1

МІНЕНКО, Єгор. "ВПЛИВ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ НА СУСПІЛЬНО-ДЕРЖАВНУ СТАБІЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ: АНАЛІЗ МЕТОДІВ ТА НАСЛІДКІВ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, № 3(69) (30 грудня 2023): 47–51. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2023-3(69)-6.

Full text

Abstract:

24 лютого 2022 року Росія розпочала великомасштабне військове вторгнення в Україну, перетворивши восьмирічну агресію на надзвичайне звірство. Російські війська вчинили геноцид українського народу, вбиваючи дітей та руйнуючи міста. Основною метою так званої спеціальної військової операції Росії було втілення путінського наративу про «демілітаризацію» та «денацифікацію» України, щоб припинити нібито геноцид населення ДНР та ЛНР. Протягом восьми років Росія вела «операцію впливу», спрямовану на просування своєї точки зору на війну, ігноруючи альтернативні погляди. Крім того, Росія активно замінює українські медіа на окупованих територіях своїми, щоб поширювати власну пропаганду та дезінформацію. Це призводить до того, що громадяни не мають доступу до об'єктивної інформації про події. Стаття розглядає питання, пов'язані з явищами інформаційної безпеки та впливом пропаганди на суспільні процеси та державну стабільність. Шляхом теоретичного аналізу було визначено основні інструменти російської політичної пропаганди, спрямовані на підрив політичної стабільності в Україні. Інформаційна безпека охоплює широкий спектр аспектів, включаючи технічні, соціально-політичні, культурні та економічні фактори. Це вимагає комплексного підходу до забезпечення ефективного захисту інформації, який включає в себе різні аспекти, такі як технічні, організаційні, правові та навчальні. Актуальність дослідження обумовлена недостатньою вивченістю пропагандистських впливів на суспільні процеси на прикладі російсько-української війни. Основою російської антиукраїнської пропаганди є міфологізація масової свідомості та створення викривленої картини світу. Російська пропаганда використовує різноманітні міфи, які створюють віртуальну реальність (інформаційну бульбашку), в яку занурюються як звичайні люди, так і їхні лідери думок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Vozniuk, Yevheniia. "ГРОМАДСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ НА ЗАХИСТІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 3 (11) (27 жовтня 2021): 48–61. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-03-48-61.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано роль громадських об’єднань, які функціонують у сфері інформаційного простору України, їх співробітництво із державними органами влади. Охарактеризовано особливості діяльності громадських організацій у боротьбі з інформаційними маніпуляціями. Проаналізовано інструменти боротьби з інформаційними загрозами засобами, розробленими громадськими об’єднаннями, а саме відомий соціальний проєкт «Пам’ятаємо. Пишаємося. Переможемо!», сайт «Як», посібник із безпечної поведінки в сервісах соціальних мереж. Підкреслено, що дієвим інструментом протистояння російській пропаганді є використання візуального впливу – політичної карикатури. Зазначено, що з початку російсько-української війни активного впливу російської пропаганди зазнають і держави-сусіди, насамперед, Республіка Польща. Проаналізовано приклади контролю громадськими організаціями, інформаційного простору України та діяльності, що перешкоджали його ефективному функціонуванню. Охарактеризовано проблеми функціонування громадських об’єднань із забезпечення інформаційної, кібербезпеки України; перспективні шляхи їх розв’язання; покрокової імплементації у державні структури.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Бєлоусова, Наталія, та Злата Ціось. "Цифрове мистецтво як інструмент сучасної пропаганди у системі масових комунікацій". Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI, № 09 (1 лютого 2025): 161–70. https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2025.09.161.

Full text

Abstract:

У сучасному світі все більше зростає роль Інтернету як чинника, що сприяє неконтрольованому потоку пропаганди. Стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій ускладнює цей процес, оскільки сприяє поширенню інформації у реальному часі для мільйонів користувачів. Інтернет стає потужним інструментом формування суспільної думки, що дозволяє пропагандистським наративам швидко адаптуватися до різних аудиторій. У статті розглядається питання впливу новітніх технологій на сприйняття та взаємодію глядача з цифровим мистецтвом, а відповідно пропаганди. На основі аналізу таких каналів та інструментів пропаганди, як меми, кінематограф, ігри, ШІ, VR/AR, виокремлено такі важливі риси сучасної пропаганди у цифровому мистецтві, як повторюваність, мультимодальність, віральність, спрощена комунікація, афективність, що сприяють результативності пропаганди. Емотивно-комунікативний аспект візуальної пропаганди стає вирішальним чинником сприйняття та взаємодії об’єкта пропаганди із цифровим мистецтвом. Цифрові технології впливають на сутність пропаганди, стаючи каталізатором досягнення пропагандистських ефектів. Новітні цифрові технології активно використовують для ефективного поширення цифрового мистецтва як інструменту сучасної пропаганди у системі масових комунікацій. Цифрове мистецтво як інструмент пропаганди не лише формує світогляд аудиторії, але й сприяє її залученню до процесу створення та поширення контенту. Залучення користувачів до активної взаємодії через платформи соціальних мереж, відеоігри або інші продукти цифрового мистецтва посилює ефективність пропаганди, адже аудиторія стає не лише споживачем, а й співтворцем ідей. Це неминучий процес формування цифрової культури у сучасному інформаційному суспільстві. Таким чином, поширення цифрового мистецтва, як інструменту пропаганди, є не одностороннім, а динамічним процесом, що підсилює її вплив на суспільство й окремих індивідів. Така аудіовізуальна пропаганда слугує потужним інструментом впливу на підсвідомість індивіда.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Галян, Ігор Михайлович. "Роль пропаганди у формуванні смислових конструктів особистості". Insight: the psychological dimensions of society, № 8 (27 грудня 2022): 24–38. http://dx.doi.org/10.32999/2663-970x/2022-8-3.

Full text

Abstract:

Метою публікації є аналізування деяких механізмів та засобів російської пропаганди як технологіїінформаційно-психологічного впливу та особливостей її реалізації в умовах російсько-українськоївійни. Методом дослідження є теоретичне аналізування, що уможливило розуміння деяких механізмів зміни смислових конструктів особистості, щозастосовуються російською пропагандою в інформаційно-смисловій війні. Результати. Описано станрозвитку проблеми інформаційно-психологічноговпливу представниками соціології, психологіїта журналістики. Висвітлено особливості пропаганди як інструменту інформаційно-смислової війни, виокремлено чинники її успіху в російськомовному середовищі. Розкрито деякі механізмизміни смислових конструктів особистості засобамипропаганди. Запропоновано можливі шляхи протидії пропаганді в українському суспільстві. Висновки. Інформаційно-смислова війна спрямована на зміну інтерпретацій фактів, на деструкцію реальності, вплив на свідомість реципієнтів задля формування необхідної суспільної думки. Ефективність пропаганди залежить від готовності людейсприймати відповідні наративи. Інструментомсмислової війни є пропаганда, що прагне забезпечити людині відчуття “онтологічної безпеки”.Нестійке почуття онтологічної безпеки у громадян пропаганда прагне “стабілізувати” власниминаративами, що “допомагає” їм повернутися дозвичної рутинності, а відтак віднайти готові кліше,які створюють відчуття захищеності. Механізмомзміни смислових конструктів в російській пропаганді є апелювання до етнічності. Домінуючи надособистістю вона породжує колективну безвідповідальність та є підґрунтям для розвитку властивоїросії нацистської суспільної свідомості. Протидієюпропаганді є подача правдивої інформації, інтелектуальні дискусії, розвинене автономне критичнемислення тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

ВОВК, Світлана, та Антон БАДЕР. "ДЕКОНСТРУКЦІЯ ІМІДЖУ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ: МЕХАНІЗМИ ПРОПАГАНДИ ТА МАНІПУЛЯЦІЙ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, № 4(76) (30 грудня 2024): 21–28. https://doi.org/10.32689/2523-4625-2024-4(76)-3.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена дослідженню процесу деконструкції іміджу Російської Федерації в контексті сучасних міжнародних відносин, зокрема в умовах російсько-української війни. Імідж держави є кількістю елементів її політичного позиціонування, що впливає на сприйняття країни на міжнародній арені, легітимізації її політики та формування суспільної думки. У статті аналізуються основні складові іміджу Росії, включаючи ідеологічний, мовний і візуальний компоненти, які є ключовими інструментами її пропагандистської стратегії. На основі критичного дискурсивного аналізу розглядається, як російська пропаганда використовує історичні, культурні та релігійні наративи для формування ідеологічного обґрунтування агресивної політики. таким чином, висвітлюються такі аспекти, як концепція «русского мира», апеляція до «традиційних цінностей» та боротьба з «неонацизмом», які активно використовують для створення позитивного образу Росії серед внутрішньої аудиторії та виправдання її дій на міжнародному рівні. Особливо увага приділяється мовному компоненту, через який пропаганда формує явлення про конфлікт як про боротьбу добра зі злом. Аналізуються риторичні прийоми, такі як використання евфемізмів («спеціальна військова операція»), емоційно забарвленої лексики («націоналісти», «карателі») та маніпуляції фактами, які сприяють створенню дезінформаційного поля. Мовний дискурс не тільки формує національну ідентичність, але й служить інструментом політичного впливу на міжнародну громадськість. Візуальний компонент аналізується через семіотичний підхід, що дозволяє визначити символічні значення, закладені в пропагандистських матеріалах. У статті розглядається роль візуального контенту, включаючи пропагандистські відеороліки, мемі, інфографіку та інші візуальні елементи, які використані для створення іміджу «міротворця» або «захисника традиційних цінностей». Виявлено, що ці візуальні елементи апелюють до колективної пам’яті, патріотичних почуттів та національної гордості, легітимізуючи агресивні дії Росії. У статті обґрунтовано важливість застосування методів критичного дискурсивного аналізу, контент- аналізу та візуального семіотичного аналізу для деконструкції іміджу росії. Показано, що ці підходи не дозволяють розкрити приховані механізми маніпуляції та дезінформації, які використовують для створення позитивної форми держави. У підсумку пропонуємо стратегічні напрямки протидії інформаційній агресії Росії, зокрема через розробку контрнаративів, викриття маніпуляцій та розвінчання ідеологічних міфів. Доведено, що аналіз іміджу росіє потребує всебічного дослідження її ідеологічних, лінгвістичних та візуальних аспектів, які взаємодіють, формуючи й підтримуючи обґрунтування її агресивної зовнішньої стратегії. Інструменти деконструкції дають можливість виокремити основоположні наративи, їхню ідеологічну природу та сприяють формуванню ефективних заходів протидії. Окреслені заходи повинні включати розробку альтернативних інформаційних наративів, що виявляють реальні наміри російської політики, а також просування демократичних принципів і формування культури критичного мислення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Tykhomyrova, Yevheniia, та Olha Rykhliuk. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ РФ У ПОСТБІПОЛЯРНИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (9) (9 лютого 2021): 125–38. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-125-138.

Full text

Abstract:

У статті досліджено ключові фактори, що вплинули на формування іміджу незалежної Росії після розпаду СРСР. На основі аналізу праць вітчизняних та зарубіжних науковців виокремлено основні інструменти м’якої сили для формування іміджу країни. Зазначено, що доктрина відродження Росії ґрунтується на засадах: «розділеності російського народу» і його право на возз’єднання із можливістю застосування методів жорсткої сили. Проаналізовано використання основних інструментів м’якої сили в контексті концепції «русского мира». Взято до уваги функціонування Фонду підтримки публічної дипломатії імені О.М. Горчакова як важеля впливу м’якої сили та реалізації його щорічного науково-освітнього проекту «Діалог в ім'я майбутнього» . Наведено статистичні дані зібрані Всеросійським центром вивчення громадської думки та центром П’ю, які підтверджують висловлені гіпотези щодо оцінки іміджу РФ її громадянами та іноземцями. На конкретних прикладах новинних статей, які опубліковані на інтернет-ресурсах «Правда.Ру» та «Russia Today», продемонстровано як робота ЗМІ впливає на формування внутрішнього та зовнішнього іміджу РФ. Особливо гостро питання пропаганди, яка поширюється кремлівськими ЗМІ, постає на тимчасово окупованих Донецькій та Луганській областях. Досліджено, що для поширення пропаганди заголовки є особливо ефективним інструментом, адже саме в них можна вкласти потрібні пропагандистам ідеологеми. Висловлено припущення, що найдієвішим і найефективнішим засобом зміни іміджу Росії в очах міжнародної спільноти та власних громадян могли б стати реальні позитивні зміни у всіх сферах життя російського суспільства. Це насамперед демократизація політичної системи, підвищення ефективності російської економіки, боротьба з корупцією, розвиток вітчизняного бізнесу, гарантії іноземним компаніям, підвищення рівня і поліпшення якості життя населення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Fesyk, Olesia. "Зовнішньополітичні інструменти «геостратегії реваншу» Російської Федерації". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (3) (26 квітня 2018): 23–29. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-01-23-29.

Full text

Abstract:

У публікації проаналізовано внутрішньополітичні передумови та зовнішньополітичний інструментарій, який використовувався Російською Федерацією задля відновлення геополітичного домінування в міжнародній системі. Сформована однополярна міжнародна система, й утрата статусу одного з центрів сили на міжнародній арені після розпаду СРСРне влаштовувала російську політичну еліту. Тому нова команда на чолі з В. Путіним від початку поставила перед собою мету докласти зусиль, аби система повернулася до багатополюсності, та відновити втрачене геополітичне домінування. До внутрішньополітичних чинників, які спонукали до такої стратегії, ми віднесли розрізненість і нечітку суспільну ідентичність російського населення, надмірний патерналізм, перманентну суспільну депресію, національну нетерпимість, неоднорідність території та потребу населення в соціальній справедливості через агресивне й публічне задоволення імперських рефлексій. Ці чинники зумовлені розвитком економіки та формувалися під впливом інформаційною пропаганди, яка проводилася політичною елітою всередині країни. Обґрунтовано, що у своїй зовнішньополітичній діяльності РФ керується агресивним реалізмом, здійснюючи в зовнішній політиці стратегію гнучкого нападу з поєднанням інструментів «м’якої» та «твердої» сил залежно від регіону й інтересів, які переслідувала РФ; щодо цього міжнародна система повернулася до багатополярності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

СОРОКІВСЬКА-ОБІХОД, Аріадна, та Іванна ЧОБІТ. "ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВПЛИВУ НА ЦИВІЛЬНЕ НАСЕЛЕННЯ РОСІЙСЬКОЮ СТОРОНОЮ У РОСІЙСЬКО-ГРУЗИНСЬКІЙ ВІЙНІ В СЕРПНІ 2008 р." Східноєвропейський історичний вісник, № 22 (27 березня 2022): 216–25. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.22.253742.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – проаналізувати інструменти взаємодії між російською стороною конфлікту та цивільним населенням Південної Осетії під час російсько-грузинської війни у серпні 2008 р. Визначити особливості організації російського інформаційного впливу на цивільне населення до початку та під час бойових дій. Головним інструментом впливу була російська пропаганда, яка активно велась перед початком конфлікту. Головною прикінцевою метою інформаційних операцій Російської Федерації стало формування у міжнародної спільноти думки про Грузію як державу-агресора, що розпочала на власній території бойові дії проти іншої етнічної меншини. Методологія дослідження вибудовувалася із застосуванням загальнонаукових принципів історизму, об’єктивності, системності, детермінізму та діалектичної єдності історичного і логічного. Основними методами дослідження є: узагальнення, логічний та хронологічний аналіз, періодизація, а також спеціальний метод історичного дослідження: історико-порівняльний. У ході дослідження використовувалися: структурно-функціональний аналіз, пошуковий, формально-логічний, системно-структурний, аналітичний методи. Наукова новизна. На основі дослідженої джерельної бази з використанням сучасних методологічних підходів уперше здійснено аналіз відкритих історичних джерел, які описували способи й інструменти інформаційно-психологічного впливу на цивільне населення Південної Осетії застосовані РФ до та під час російсько-грузинської війни серпня 2008 р. Проведене дослідження підтвердило недотримання РФ норм міжнародного, гуманітарного права, загальних положень про права людини та загальноприйнятих сьогодні принципів і методів військово-цивільного співробітництва під час конфлікту. Навпаки, спеціальними підрозділами РФ було застосовано всі можливі методи щодо збору розвідувальної інформації, організації системного інформаційно-психологічного впливу на цивільне населення для формування думки про державу-агресора Грузію та встановлення повного контролю РФ у Південній Осетії. Висновки. Проведений аналіз виявив, що РФ вибудовує взаємовідносини зі своїми сусідами як з колишніми колоніями, не розглядаючи їх як повністю суверенні держави. Для досягнення своїх цілей РФ використовує сепаратизм та іредентистські претензії у сусідніх державах. Під час російсько-грузинської війни головним інструментом впливу на цивільне населення Південної Осетії була російська пропаганда та плутанина у фактажі. У ході російсько-грузинської війни 2008 р. жодною зі сторін не було створено центрів цивільно-військового співробітництва у зв’язку зі швидкоплинністю самого конфлікту та через небажання РФ формувати цивілізовані підходи до згортання конфлікту і встановлення миру. Відсутність налагодженої взаємодії між цивільним населенням та військовими стала причиною появи великої кількості недостовірних і сфальсифікованих даних щодо точної кількості втрат обох сторін та жертв серед місцевого населення – це уможливило маніпулювання органами російської пропаганди свідомістю власних громадян та думкою світової спільноти, свідомо збільшувати кількість жертв іу такий спосіб посилювати ненависть і агресію до дій грузинської сторони. Ключові слова: військово-цивільне співробітництво, інформаційна боротьба, гібридна війна, російська агресія, російсько-грузинська війна серпня 2008 р.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Вакулич, Володимир, та Наталія Новородовська. "Російська пропаганда агресії проти України (2014–2021 рр.)". Український інформаційний простір, № 1(11) (17 травня 2023): 119–32. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7948.1(11).2023.279610.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто особливості інформаційного забезпечення російської агресії з 2014 до 2021 рр. Метою дослідження є висвітлення основних засобів і принципів інформаційної війни російської федерації, з’ясування основних аспектів інформаційної підтримки власної агресії на території України та її тенденції розвитку. З’ясовано основні напрями й інструменти поширення російської пропаганди. Встановлено мету розгортання російських інформаційних кампаній та їхні наслідки. Висвітлено загальні тенденції російської пропаганди стосовно подій в Україні. Визначено головні ресурси, які реалізовують російську інформаційну політику. Розкрито джерела ведення інформаційної, пропагандистської кампанії росії. Доведено, що велике значення мали не лише традиційні засоби масової інформації, але й соціальні мережі. Застосовуючи в комплексі всі ресурси, кремлівські пропагандисти намагалися виправдати власну агресію в очах співвітчизників і міжнародної спільноти, а також створити негативний імідж Україні. Частково це мало певні наслідки через системність дій російських ЗМІ за кордоном. Проте важливих політичних цілей росія не досягнула. Особливу увагу акцентовано на необхідності формування контрзаходів, особливо в умовах початку гострої фази російсько-української війни від 24 лютого 2022 р. Важливо розуміти, що протистояння в інформаційному полі є невід’ємним етапом російсько-української війни. Новий етап дещо актуалізував важливість аналізу російських ЗМІ з метою розуміння тенденцій змін російської пропаганди та формування оптимальної системи захисту від неї. Проте існує необхідність детального аналізу російської інформаційної кампанії впродовж 2014–2021 рр.; потрібно визначити тенденції, які були притаманні їй у 2022 р., й спрогнозувати подальший розвиток інформаційного забезпечення російської агресії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Коруц, У. "Пропаганда війни в імперативних нормах і зобов’язаннях erga omnes". Юридичний вісник, № 1 (31 липня 2020): 149–55. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1573.

Full text

Abstract:

У статті автор зосереджує увагу на тому, що, незважаючи на безпосередню близькість jus cogens та erga omnes, вони мають різну правову природу. Проте щодо універсальності можна стверджувати, що ці концепції діють як інструменти досягнення однієї мети - забезпечення інтересів міжнародного співтовариства. Здійснено правовий аналіз ст. 20 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права від 1966 р., яка закріплює положення, згідно з котрим (ч. 1) будь-яка пропаганда війни повинна бути заборонена законом. Досліджено положення в Зауваженнях Загального порядку № 11, прийнятого Комітетом ООН з прав людини в 1983 р. до ст. 20 Пакту, на підставі чого автор відзначає, що, зважаючи на характер ст. 20, дер-жави-учасники зобов'язані прийняти необхідні законодавчі заходи, які забороняють дії, що в ній згадуються. Автор на підставі положень Пакту та Зауважень загального порядку робить висновок, що будь-яка пропаганда війни і всякий виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що є підбурюванням до дискримінації, ворожнечі або насильства, повинні бути заборонені законом. Заборона, що згадується, поширюється на всі види пропаганди, здійснюваної з метою загрози або акту агресії або порушення миру всупереч Статуту Організації Об'єднаних Націй. До Зауважень Загального порядку № 24, прийнятого на 52 сесії Комітету з прав людини в 1994 р. з питань, що стосуються застережень, які робляться при ратифікації Пакту чи Факультативних протоколів до нього, закріплюється положення: застереження, що порушують імперативні норми, несумісні з об'єктом і цілями Пакту. Відповідно, положення Пакту, які представляють звичайне міжнародне право (і a fortiori, якщо вони мають характер імперативних норм) не можуть бути предметом застережень. Автор проаналізував, що у консультативному висновку Міжнародного Суду ООН від 28 травня 1951 р. стосовно справи про застереження до Конвенції про геноцид Суд подав уточнення поняттю erga omnes. З'ясовано, що відповідно до Зауважень Загального порядку № 29 від 24 липня 2001 р., присвяченого питанню відступлення держави від прав у зв'язку з надзвичайним станом, згідно з п. «е» ст. 13 Комітет підкреслює імперативний характер ст. 20 Пакту і неможливість відступу держави від її виконання. Ніяке оголошення надзвичайного стану, зроблене відповідно до п. 1 ст. 4, не може служити державі-у-часниці виправданням у плані ведення, у порушення ст. 20, пропаганди війни або організації виступів на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що є підбурюванням до дискримінації, ворожнечі або насильства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

ГОНЧАРЕНКО, Олексій, та Аліна ІВАНЕНКО. "РЕЦЕПЦІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932 – 1933 рр. У ПРАКТИЦІ НАЦИСТСЬКОГО ОКУПАЦІЙНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ". Східноєвропейський історичний вісник, № 27 (26 червня 2023): 183–201. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.27.281519.

Full text

Abstract:

Метою статті є аналіз матеріалів окупаційної періодики, а також практики діяльності установ німецької окупаційної адміністрації в Україні щодо використання фактів Голодомору 1932 – 1933 рр. як інструменту пропагандистського впливу й засобу формування нової моделі історичної пам’яті українців. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системного аналізу, об’єктивності та комплексності, загальнонаукових методах аналізу й синтезу, методах історичної науки та джерелознавства, теоретичних напрацюваннях сучасних досліджень пропаганди і пропагандистських операцій, а також відповідному понятійно-категоріальному апараті. Наукова новизна визначається спробою формування авторської концепції впливу нацистської пропаганди у частині тематики Голодомору 1932 – 1933 рр. на формування історичної пам'яті українців, заперечення ними імперських амбіцій російського імперіалізму. Висновки. Нацистська політика на окупованих українських землях базувалася на інтенсивному ідеологічному супроводі, що за мету імплементацію у масову свідомість нової для українського суспільства моделі історичної пам'яті використовувала тему Голодомору 1932 – 1933 рр. як одного із наймасштабніших злочинів сталінського режиму. Саме завдяки пропагандистським інспіраціям німецьких властей українське суспільство дізналося про справжні масштаби цієї трагедії. Провина за організацію Голодомору 1932 – 1933 рр. покладалася на радянську владу загалом та її головну (у нацистській пропаганді) соціально-політичну опору – євреїв, зокрема. Німецька пропаганда, базуючись на методах навіювання, переконання та аргументації, застосовуючи правдивий (у випадку – Голодомору) матеріал, призвела до певної деформації правосвідомості українців, конкретними проявами якої стали правовий конформізм, правовий нігілізм і перероджена правосвідомість. Не повністю знищена радянською владою колективна історична пам'ять українців, серцевиною якої було неприйняття російського імперіалізму в усіх його формах і проявах, та сформований німецькою пропагандою наратив Голодомору 1932 – 1933 рр. доволі рельєфно проявилися у період відновлення Україною незалежності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Kupalova, Halyna, та Nataliia Goncharenkо. "ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДИДЖІТАЛ-МАРКЕТИНГУ ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА". Scientific Bulletin of Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas (Series: Economics and Management in the Oil and Gas Industry), № 2(22) (3 лютого 2021): 139–50. https://doi.org/10.31471/2409-0948-2020-2(22)-139-150.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена обґрунтуванню напрямів підвищення ефективності використання диджітал-маркетингу органічної продукції рослинництва. Актуальність досліджуваного питання обумовлена необхідністю переорієнтації ринків збуту шляхом нарощування частки реалізованої продукції на національному і локальному ринках, оптимізації логістичних ланцюгів, поширення інформації про вітчизняних товаровировиробників і торгові бренди, асортимент органічної продукції через інтернет та інші електронні мережі. Зазначено, що світовим і вітчизняним трендами є зростання обсягів електронної комерції та продажів органічної продукції з використанням інструментів диджітал-маркетингу. Адаптація до торгових і логістичних обмежень, спричинених, зокрема, карантинними обмеженнями, змушує підприємства нарощувати маркетингову активність в мережі Інтернет, застосовувати офлайн та онлайн інструменти просування товарів і послуг. Проаналізовано тенденції використання інструментів диджітал-маркетигу виробниками органічної продукції рослинництва в Україні. Встановлено, що найчастіше для просування органічної продукції вітчизняні підприємства використовують інтернет-сайти, соціальні мережі, розробку і просування торгових марок. Підвищення ефективності диджітал-маркетингу органічної продукції рослинництва можливо шляхом оптимального поєднання різних інструментів, що враховують цільову аудиторію, специфіку готової продукції, маркетингову стратегію підприємства. За результатами факторного аналізу встановлено, що на ефективність просування органічної продукції рослинництва впливають інтенсивність відвідування сайту компанії, частота замовлень в CRM системі і повнота їх опрацювання, розповсюдженість у соціальних мережах. Розкриті переваги і недоліки диджітал-маркетингових інструментів просування органічної продукції рослинництва, а саме SEO, CRM-системи, соціальні мережі. Запропонована структурно-логічна модель диджітал-маркетингу органічної продукції рослинництва, що складається з трьох блоків: початковий, просуваючий і активізуючий. Кожен з них включає сукупність інструментів, які сприятимуть збільшенню обсягу збуту продукції з оптимальними витратами. При завоюванні ринкових ніш та зміцненні ринкових позицій запропоновано розробити і просувати спеціалізований сайт. Це дозволить забезпечувати активні комунікації через соціальні мережі. З розвитком органічного напряму підприємницької діяльності, поступовим розширенням асортименту і збільшенням частки ринку актуальним є використання SEO, CRM-систем, хмарних обчислень. Застосування запропонованої структурно-логічної моделі диджітал-маркетингу органічної продукції рослинництва сприятиме нарощуванню збуту продукції, розробці стратегії просування продукції, оптимізації витрат на рекламу, стимулювання пропаганди споживання екологічно безпечної продукції.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Коруц, У. З. "МІЖНАРОДНІ МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ ПРОПАГАНДІ ВІЙНИ". Знання європейського права, № 2 (27 жовтня 2020): 103–7. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i2.83.

Full text

Abstract:

У науковій статті обґрунтовано значення міжнародних механізмів протидії пропаганді війни. Визначено правові механізми, які втілюються в нормах міжнародно-правових актів та мають загальнообов'язкове значення для міжнародної спільноти, яка приймає та ратифікує такі акти в національних законодавствах; організаційні механізми формуються у вигляді різних форм взаємодії суб'єктів міжнародного права у сфері протидії пропаганди війни, зокрема у вигляді різноманітних стратегічних програм ООН, конференцій та інших моделей відносин суб'єктів міжнародного права; інституційні механізми, які реалізуються в конкретній діяльності окремих структурних підрозділів ООН, регіоналах та інших організаціях, метою яких є протистояння пропаганді війни, або які наголошують на тому, що це є одним із напрямів їх діяльності, зокрема Міжнародний суд ООН, Міжнародний кримінальний суд тощо. Автор зазначає, що правове закріплення будь-яких механізмів, заходів, засобів міжнародно-правової відповідальності чи заходів протидії пропаганді війни обов'язково повинно мати відповідний супровід на рівні національного законодавства. Ефективність лише міжнародно-правового переслідування буде недостатньою без наявності легальних підстав застосування до особи, яка скоїла злочин у вигляді пропаганди війни, заходів державного примусу в межах кримінального переслідування та притягнення до кримінальної відповідальності. Лише це характеризуватиме ефективність системи протидії таким злочинам. Автор констатує той факт, що пропаганда війни перетворюється на стійкий інструмент ведення інформаційної та гібридної війни, а тому доцільно проводити упереджуючий аналіз та правове моделювання пошуку нових ефективних механізмів кримінального переслідування за вказаний вид злочину, навіть із можливістю його родової диверсифікації та виокремлення нових складів злочину, наприклад, «інформаційний тероризм»; «кібертеро-ризм»» «інформаційна війна». У статті проаналізовано, що запровадження стандарту ISO/IEC 27032 суттєво підвищить моніторингові, аналітичні та наглядові можливості вітчизняних правоохоронних органів у сфері протидії та кримінального переслідування за скоєння злочинів із пропаганди війни. Визначено, що основна цінність Резолюції Парламенту ЄС від 23.11.2016 року в тому, що вона закріплює на загальноєвропейському рівні наступні важливі аспекти реалізації політики із протидії пропаганди війни, які повинні застосовуватись в Україні. Обґрунтовано необхідність підвищення інтенсивності міжвідомчої співпраці та її закріплення на рівні Стратегії взаємодії України та ЄС у сфері протидії пропаганди війни. Зокрема доцільно розширити співпрацю з такими інституціями: East Strat Com Task Force, The European Centre of Excellence for Countering Hybrid Threats; The NATO Strategic Communications Centre of Excellence

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

СТОРОЖУК, Ірина, та Денис ШЕВЧЕНКО. "ПРОПАГАНДА ЯК ЗАСІБ ВИПРАВДАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ НЕДЕМОКРАТИЧНИХ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ: ВІД НАЦИЗМУ І БІЛЬШОВИЗМУ ДО РАШИЗМУ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, № 3(75) (10 грудня 2024): 88–97. https://doi.org/10.32689/2523-4625-2024-3(75)-13.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто актуальну проблему використання пропаганди тоталітарними та авторитарними режимами для виправдання військової агресії, геноцидів, репресій та інших злочинів. На прикладі російсько-української війни аналізується роль рашистської пропаганди, яка маніпулює громадською думкою для виправдання міжнародних злочинів. Наведено історичний огляд нацистської Німеччини та більшовицької Росії, для порівняння методів та результатів пропагандистської діяльності. Дослідження підкреслює важливість вивчення пропаганди для розуміння її впливу на суспільство та необхідність протидії інформаційним війнам. Аналіз останніх публікацій і досліджень показує, що пропаганда як засіб виправдання злочинів тоталітарних та авторитарних режимів потрапляла до поля зору дослідників. Традиційно пропаганда була важливим інструментом не демократичних режимів для маніпуляції масовою свідомістю. Історичним прикладом є нацистська Німеччина, де пропаганда зіграла ключову роль у поширенні ідеології нацизму та виправданні злочинів проти людства. Таким чином дослідження на прикладах порівняє методи нацистської Німеччини, СРСР та РФ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

ВОВК, Світлана, Віталій КУРИЛО та Антон БАДЕР. "ЗБРОЙНЕ НАСИЛЛЯ ТА ФОРМУВАННЯ ОБРАЗУ ВОРОГА В КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, № 2(68) (6 листопада 2023): 41–48. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2023-2(68)-6.

Full text

Abstract:

В статті досліджується взаємозв’язок між збройним насиллям та формуванням образу ворога, аналізуючи механізм останнього в контексті російської агресії. З початком російсько-української війни в 2014 р. російська пропаганда докладає зусиль для виправдання агресивних дій та формування негативного уявлення про Україну, її народ, владу, збройні сили тощо. У офіційній пропаганді для позначення ворога росія використовує мовні одиниці з переважно негативними інтонаціями. Це включає в себе терміни, які сприяють формуванню «мови ворожнечі» або «дискурсу ненависті». Ці вербальні засоби мають мету дискредитувати українську сторону та створити у власному суспільстві враження, що Україна є загрозою для безпеки і національних інтересів росії. У процесі формування образу ворога з України, російська пропаганда активно використовує підсилення наявних стереотипів, які можуть виникнути на основі історичних, культурних, або етнічних відмінностей між Росією та Україною. Цей засіб поряд зі міфілогізацією є ефективним інструментом для втілення ідей пропаганди в масову свідомість, оскільки вже існуючі уявлення важливо лише посилити. На сьогодні росія сформувала низку стереотипів і міфів щодо України, які використовує для формування образу ворога: отожнення Русі та росії; історична єдність росіян та українців; існування «справжніх, правильних» українців, які прагнуть до союзу з росією, інші з «неонацисти»; «російськомовні» потребують захисту росії і в. путіна. Продуктування міфів росіською пропагандою пов’язано зі процесом фальсифікації історії. Росія формує образ ворога з української держави і народу за допомогою такої маніпулятивної технології як повна дегуманізація опонента, стирання «людського обличчя». Відповідно образ конструюється на негуманістичних основах, де людина знижується до рівня біологічної сутності або навіть тварини, що призводить до недостатньої поваги та ненависті до ворожої групи через створення стереотипів та перекручення характеристик, а насилля і жорстокість стають виправданням боротьби за існування. Механізм формування росією образу ворога з України – це конструювання універсальної матриці переконань, що інституціоналізує процес репродукції ворожості з метою виправдання втручання у внутрішні справи української держави, а також застосування насильницьких заходів щодо демонізованих груп. Сформований в свідомості російського населення образ ворога з України глибоко вплинув на сприйняття подій російсько-української війни та створив підґрунтя для підтримки агресивних дій та жорстокості російської армії з боку власного суспільства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Наместнік, В. В., та М. С. Клунник. "Інформаційні операції Росії проти України у 2022–2023 роках: висновки, рекомендації, засвоєні уроки". Наука і оборона, № 2 (28 червня 2024): 58–64. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2024-25-2-58-64.

Full text

Abstract:

Російська пропаганда використовує як класичні медіа (телебачення, газети, радіо), так і сучасні (YouTube-канали, месенджери, соціальні мережі), для просування власного інформаційного порядку денного. Системність поширення наративів, їхня чітка спрямованість на певні цільові аудиторії та множинний підхід до вибору інструментів і тактик пропаганди свідчать про цілеспрямований інформаційно-психологічний вплив на українське суспільство, а отже про проведення інформаційних операцій. Стаття присвячена аналізу російських інформаційних операцій протягом 2022–2023 рр., які слугували інформаційним супроводом російсько-української війни. Проаналізовані ключові наративи російської пропаганди, тактики й канали її поширення, а також ключові групи акторів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Червонюк, Тимофій. "Пропаганда Галлієна в контексті легітимації імператорської влади". Старожитності Лукомор'я, № 1 (1 березня 2024): 7–22. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2024.1.244.

Full text

Abstract:

Метою статті є дослідження пропаганди Галлієна в період 260-268 років та аналіз її впливу на владу імператора. Після захоплення в перський полон у битві біля Едеси імператора Валеріана, Галлієн став одноосібним правителем Римської імперії. В цей час держава зазнає поразки від військ шахиншаха Шапура І та потерпає від набігів варварів. До цього додаються узурпації та заколоти проти імператора. Внаслідок однієї з таких узурпацій під проводом Постума, Галлієн втрачає фактичний контроль над значною частиною імперії. Така хитка політична ситуація на початку правління змушує Галлієна вдаватися до пропаганди в якості інструменту зміцнення своєї одноосібної влади. Використовуючи монети – своєрідні засоби масової інформації доби античності, та написи на них, імператор намагався надати певний образ собі та своєму правлінню. Упродовж років пропаганда Галлієна змінювалася в залежності від наявної політичної обстановки, адаптуючись до нових реалій. Пропаганда була лише складовою системи легітимації влади Галлієна, однак її успішність, у тому числі, дозволила імператору залишатися на політичній вершині в буремний для Римської імперії час.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Савлюк, Михайло. "ГІБРИДНА ВІЙНА В УКРАЇНІ: СУЧАСНІ ПІДХОДИ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Політологія, № 17 (1 серпня 2024): 187–97. http://dx.doi.org/10.32782/2312-1815/2024-17-23.

Full text

Abstract:

Зі стрімким розвитком комп’ютерних (і не тільки) технологій людство почало стрімко прогресувати на всіх фронтах. Не винятком став і театр воєнних дій, де гібридна війна починає набирати все нових обертів та поширюватися на нові, раніше не застосовані напрями. Якщо взяти за приклад російсько-українську війну і проаналізувати її генезис, то стає зрозумілим, що вона розпочалася ще задовго до активної фази у 2014 р. Цій війні, яка, безперечно, є гібридною, багато років поспіль передували інформаційна, культурна та економічна експансії. В Україні постійно працювали російські телеканали та інші мас-медіа, які практично у цілодобовому режимі транслювали і насаджували українцям прокремлівські наративи, зокрема про «братні народи», спільну історію та культуру. До України безперешкодно приїжджали виступати російські популярні артисти та музиканти. Російські потужніші компанії та підприємства безперешкодно купляли та поглинали не такий економічно розвинений український бізнес. Разом із торговими та газовими «війнами» це все разом починало гібридну війну супроти Україні ще з 90-х років ХХ ст. та «нульових» років ХХІ ст. Увесь цей комплекс «агресивних» дій заклав підґрунтя того, що нам усім довелося бачити на «антимайдані» у 2013 р. та на Донбасі вже у 2014 р. І якщо після початку збройного протистояння на Донбасі Україна заборонила в’їзд на свою територію одіозним російським артистам, які підтримали окупацію Криму та збройну інтервенцію у Донецькій та Луганській областях, а згодом у 2017 р. у державі були заборонені російські соцмережі «Однокласники» та «ВКонтакте» й частина телеканалів, то після початку повномасштабної війни інформаційна інтервенція росії почала набирати нових обертів. Сьогодні проти України та її союзників працюють численні та потужні ботоферми, які завдяки російським політтехнологам, психологам та іншим фахівцям здійснюють чіткі інформаційні удари по чуттєвих для нас усіх місцях. Вони чітко провокують внутрішньодержавні конфлікти, сіють зневіру та недовіру пересічних громадян до представників української влади та уряду. Тому тепер як ніколи гостро стоїть проблема дослідження загроз, які отримує національна безпека нашої держави крізь призму соціальних мереж. Слід вивчити психологічний вплив ворожої пропаганди на користувачів. Також потрібно розробити та дослідити інструменти боротьби з ворожими наративами. Нині слід розробити алгоритми та методичні матеріали, які б у подальшому могли допомогти нівелювати роботу ворожих ботоферм та розробників інформаційно психологічних спеціальних операцій. Адже з кожним днем робота ворожої пропаганди набирає все потужніших обертів, а це несе пряму загрозу національній безпеці України.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Журавель, Віталій, Вадим Нероба та Юрій Юрчак. "СПЕЦИФІКА ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПРОПАГАНДИ ЩО ВИКОРИСТОВУВАЛИСЯ НАЦИСТСЬКОЮ НІМЕЧЧИНОЮ ТА КОМУНІСТИЧНИМ СРСР СЕРЕД ВІЙСЬК ТА НАСЕЛЕННЯ ПРОТИВНИКА ПРОТЯГОМ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ". Молодь і ринок, № 2/222 (31 березня 2024): 66–73. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2024.300089.

Full text

Abstract:

Досліджено специфіку проведення інформаційно-психологічної пропаганди нацистською Німеччиною та комуністичним СРСР серед військ та населення противника протягом Другої світової війни. Подано аналіз пропагандистських стратегій і методів, застосованих обома державами проти один одного під час конфлікту. Вивчення включає розгляд засобів масової інформації, інформаційно-психологічного впливу на мораль військових та цивільних, а також оцінку ефективності цих зусиль. Стаття робить унікальний внесок у розуміння використання інформаційної війни в контексті військових стратегій. Розкрито необхідність удосконалення системи забезпечення національної безпеки України з урахуванням специфіки Державної прикордонної служби України. Розглянуто окремі підходи до визначення гібридної війни, визначено її сутність та загальні риси гібридної війни, проаналізовано проблемні питання захисту національних інтересів на державному кордоні. Стаття підкреслює, що інформаційно-психологічна пропаганда відіграла вирішальну роль у військових стратегіях Німеччини та СРСР під час Другої світової війни, впливаючи на моральний дух, поведінку військ і цивільного населення. Дослідження виявило, що ефективність інформаційно-психологічної пропаганди була зумовлена її здатністю адаптуватися до змінюваних умов і потреб аудиторії, а також використанням інноваційних методів і засобів масової інформації. Наше дослідження закликає до подальшого вивчення пропаганди як інструменту війни та її впливу на сучасні конфлікти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

МІНЕНКО, Єгор, та Артур БОРСУК. "ВПЛИВ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ НА ІНФОРМАЦІЙНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ КРАЇН ЄВРОПИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, № 1(73) (26 червня 2024): 61–66. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2024-1(73)-9.

Full text

Abstract:

Ця стаття детально розглядає вплив інформаційних кампаній на інформаційний суверенітет держав сучасної Європи. Проаналізовано функції медіа у якості агентів інформаційної безпеки в умовах розгортання інформаційного суспільства, військових конфліктів, бойових дій та інформаційних війн. У дослідженні розглядається роль пропаганди та інформаційних війн у сучасних міжнародних конфліктах як значущих чинників, що впливають на безпеку держав та міжнародну стабільність. В контексті стрімкого розвитку технологій та зростаючого доступу до інформації через соціальні мережі, стає очевидним, що пропаганда перетворилася на потужний інструмент впливу на суспільні переконання і формування громадської думки. Одним із ключових аспектів, що вимагає уваги, є вплив пропаганди на політичні процеси в суспільстві. Інформаційні кампанії мають потенціал керувати увагою громадськості до специфічних проблематик або подій, значно впливаючи на формування громадської думки та ставлення до політичних фігур чи партій. Такий вплив часто реалізується через маніпулятивні підходи до подачі інформації та використання емоційних аргументів, які спрямовані на зміну чи підкріплення політичних переконань громадян. Інший важливий аспект полягає у впливі пропаганди на міжнаціональні відносини. Пропаганда може відігравати роль у підтримці або ескалації напруги між державами, викликаючи конфліктні ситуації та загрози міжнародній безпеці. Це стає особливо ризикованим у контексті регіональних конфліктів та потенційної дестабілізації міжнародних відносин. З появою інтернету та соціальних мереж пропаганда набула здатності до швидкого та широкомасштабного розповсюдження, що сприяє масовій дезінформації та фальсифікації новин. Така інформація може істотно змінювати сприйняття суспільства стосовно реальних подій і фактів, спотворюючи об’єктивне розуміння ситуацій. Оцінка ролі інформаційної війни у сучасних конфліктах є надзвичайно важливим завданням, адже детальне розуміння механізмів і наслідків таких війн є ключовим для розроблення ефективних стратегій забезпечення національної та міжнародної безпеки. Такий аналітичний підхід дозволяє ідентифікувати і протидіяти потенційним загрозам, забезпечуючи стабільність на різних рівнях. У рамках даного дослідження основна увага приділяється дезінформації як одному з аспектів інформаційних війн, тоді як інші елементи гібридного ведення війни не розглядаються. Це обмеження зумовлене вибором фокусу дослідження, яке прагне глибше зрозуміти специфіку впливу дезінформації на сучасні конфлікти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Цурканова, Ірина. "Імідж України в умовах війни та міжнародна політична підтримка". Grani 26, № 3 (2023): 87–93. http://dx.doi.org/10.15421/172353.

Full text

Abstract:

Метою дослідження є вивчення та аналіз іміджу України після повномасштабного вторгнення росії. Адже, коли держава стикається з військовим конфліктом і потребує допомоги, її імідж на світовій арені стає особливо важливим. Актуальність дослідження у вивченні цього напрямку охарактеризовано закономірністю залучення міжнародної політичної підтримки під час війни та розбудовою українського суспільства після перемоги України. З’ясовано, що правильне формування іміджу України може мати велике значення для подовження отримання допомоги, залучення інвестицій та розвитку різних галузей економіки. Країна використовує комунікаційні засоби, дипломатичні канали та інші інструменти для підтримки свого позитивного образу, висвітлення важливості своїх цілей та досягнень, а також для привертання уваги до гуманітарної ситуації, що склалася. Доведено, що рівень підтримки з боку міжнародних партнерів пов’язаний з іміджем країни та її лідера. Виявлено, що залучення союзників та партнерів у вирішенні конфлікту, підтримка на міжнародних форумах та в організаціях, а також санкції проти агресора сприяють політичному становленню України. Висновки. Тема іміджу України та міжнародної політичної підтримки в умовах війни є важливою й актуальною у складних умовах. Сьогодні ворог намагається штучно знижувати імідж України через вплив зі свого боку брехливої пропаганди та дезінформації. Однак, вже доведено, що весь цивілізований світ бачить справжню картину, і тому надає допомогу нашій країні, що є дуже важливим фактором. Багато різних країн і міжнародних організацій осуджують агресію росії та підтримують суверенітет і територіальну цілісність України. У своїх зусиллях покращити імідж країни в умовах війни, уряд та президент України широко залучають різні засоби комунікації та інформаційні кампанії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Кириленко, Катерина. "Флешмоб як інноваційний спосіб захисту інформаційного простору України в умовах війни". Питання культурології, № 41 (31 березня 2023): 100–111. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.41.2023.276697.

Full text

Abstract:

Мета статті — висвітлити напрацьований у Київському національному університеті культури і мистецтв (КНУКіМ) досвід проведення флешмобів з метою формування у студентської молоді української національної ідентичності та захисту інформаційного простору України в умовах війни. Результати дослідження зауважили: дійсним мотивом росії у відносинах з Україною та підґрунтям російсько-української війни, повномасштабна фаза якої розпочалася 24 лютого 2022 року, є поглинання української ідентичності з метою повного знищення нашої держави. Протистояння у цій війні відбувається не лише на лінії бойового зіткнення, воно активно триває в інформаційному середовищі. За цих умов захист інформаційного простору України є надважливим завданням, від успіху якого залежить збереження української нації та утвердження принципів вільного співіснування у світовій спільноті. Інструменти цього захисту мають бути суголосними сучасному рівню розвитку інформаційного середовища, вони повинні швидко адаптуватися для ефективної відсічі пропагандистським наративам ворога. Належне місце у такому інструментарії посідає флешмоб — дія, у якій невербально утверджуються певні меседжі, сприйняті на глибинному особистісному рівні, на ґрунті яких об’єднуються різні, до того не інтегровані між собою особи. Наукова новизна полягає у виокремленні нового напряму захисту інформаційного простору України — проведення у ЗВО спільно з громадськими активістами та діячами культури флешмобів з метою увиразнення маркерів української ідентичності. Висновки. На прикладі трьох різних флешмобів патріотичного спрямування, що були зорганізовані 2022 та 2023 року в КНУКіМ, висвітлено продуктивність проведення таких заходів, описано досвід їх долучення до комунікації зі студентами. Відтворено технологію окремих флешмобів, проаналізовано напрацьовані результати. Встановлено, що наповнення інформаційного простору контентом, який відтворює та популяризує такі ініціативи, є дієвим захистом від ворожої пропаганди.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

ДОВГАНЬ, О. В. "ОСОБЛИВОСТІ НЕЙРОМЕРЕЖЕВОГО МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ РОЗПІЗНАВАННЯ ЛІНГВІСТИЧНИХ МАРКЕРІВ КАТЕГОРІЙ СМИСЛУ ТА АБСУРДУ В КОНТЕКСТІ РОБОТИ З НЕПРАВДИВИМИ ДАНИМИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», № 4 (30 грудня 2023): 54–65. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2023.4.8.

Full text

Abstract:

Повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України мало цілу низку наслідків геополітичної і внутрішньодержавної природи. Одним з проявів таких наслідків обох вищезазначених рівнів стала зміна сучасного інформаційного середовища під впливом актуалізації численних російських наративів. Закономірно, що наслідком функціонування таких неправдивих даних має стати ослаблення, вразливість українців до маніпуляцій, дезінформації тощо. Останні репрезентовано у особливостях актуалізації вищезазначених даних з неправдивою, гіперболізованою, перекрученою тощо інформацією. Це, своєю чергою, зумовлює актуальність та нагальність проблеми їх побутування в контексті російської дезинформації, мізінформації пропаганди та фейків (а також дипфейків), а також вироблення інструментарію для їх аналізу задля попередження їх деструктивного впливу. Йдеться про природу мовної полісистеми та Natural Language Processing (далі – NLP) як інструменти для обробки мовних даних з метою подальшого використання у процесі Machine Learning (далі – ML) та аналізу за допомогою штучної нейронної мережі. Це векторизація, токенізація, лематизація, мовленнєвий інтерфейс (Google Assistant та інші), автоматичний переклад (Google Translate, Reverso, DeepL тощо) та інші напрями. Природно, що вищезазначене дослідження набуває особливої актуальності ще й у контексті означеної гібридної природи російсько-української війни, в межах якої у медіапросторі (інтернет-дискурсі) функціонують цілі грона фейкових, викривлених, власне неправдивих та інших даних. Саме тому у своєму дослідження ми проаналізуємо основні питання дотичні до проблеми методологічних особливостей нейромережевого моделювання процесів розпізнавання мовних маркері категорій смислу й абсурду, звернувши увагу на їх природу, взаємовплив і взаємозумовленість, першорядність та соціокультурну значущість для українського суспільства. Окрім того, нами буде розглянуто специфіку вищезазначеного процесу в контексті роботи з неправдивими даними (дезінформацією), а також вплив останніх на його перебіг.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Мірошніченко, Валентина, Олег Желавський, Наталія Желавська та Олег Пономаренко. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДО СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ: ТЕОРІЯ, МЕТОДИКА, ДОСВІД". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 40, № 1 (2025): 157–74. https://doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v40i1.1819.

Full text

Abstract:

У статті з’ясовано, що стратегічні комунікації є важливим інструментом взаємодії держави, міжнародних організацій, бізнесу та суспільства. Вони охоплюють управління інформаційними потоками, формування суспільної думки та реалізацію інформаційних кампаній. Проте в науковій спільноті існують різні підходи до їх визначення. Універсальний підхід підкреслює стратегічну природу управління комунікаціями, однак не деталізує методів їх реалізації. Академічний підхід акцентує увагу на інформаційному впливі та формуванні бажаної поведінки аудиторій. Військово-політичний підхід розглядає стратегічні комунікації як інструмент інформаційної безпеки та боротьби з дезінформацією. Медійний підхід фокусується на використанні цифрових платформ і соціальних мереж для впливу на громадську думку.Еволюція стратегічних комунікацій має глибокі історичні корені – від античних методів пропаганди до сучасних цифрових технологій. Від традиційних форм управління інформацією (пропаганда, дипломатія, військові кампанії) стратегічні комунікації перетворилися на міждисциплінарну сферу, що охоплює кібербезпеку, цифрові технології та соціально-психологічний вплив.Досвід провідних країн (США, Великої Британії, Литви, Швеції, Канади) свідчить про те, що ефективна підготовка фахівців зі стратегічних комунікацій ґрунтується на міждисциплінарному підході, практико орієнтованих методиках та активному використанні сучасних технологій. Навчальні програми включають проблемно орієнтоване навчання, аналіз кейсів, моделювання кризових ситуацій, рольові ігри, використання штучного інтелекту й аналіз великого масиву даних.Для України, яка перебуває в умовах гібридної війни, стратегічні комунікації мають критичне значення. Вони є інструментом протидії дезінформації, мобілізації суспільства та міжнародного позиціонування держави. Важливим завданням є модернізація освітніх програм у цій сфері, впровадження новітніх методик навчання та посилення практичної складової підготовки фахівців.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Тарасенко, Ярослав Володимирович. "Визначення координат семантичної частки при дослідженні англомовних текстів групової пропаганди". Ukrainian Information Security Research Journal 21, № 4 (2019): 233–40. http://dx.doi.org/10.18372/2410-7840.21.14046.

Full text

Abstract:

Інформатизація суспільства призводить до постійного розвитку методів та засобів інформаційного протиборства, інструментом якого виступають англомовні тексті. Для проведення протидії груповій пропаганді в англомовних текстах необхідно враховувати особливості психолінгвістичних портретів кожного учасника групи та виявляти спільну семантику. Зворотний цільовий вплив на свідомість групи пропагандистів не можливо ефективно здійснити за допомогою існуючих засобів нейро-лінгвістичного програмування через використання їх під час здійснення пропагандистського впливу та відсутністю можливості врахування корпускулярно-хвилевих характеристик семантики тексту. В свою чергу визначення координат семантичної частки при відомому психолінгвістичному портреті одного пропагандиста обмежує можливості протидії груповій пропаганді. В роботі розроблено підхід визначення кількості зловмисників як за умови опрацювання групою одного тексту (на основі логіко-семіотичного дослідження), так і різних текстів (завдяки побудові моделі міжтекстової взаємодії), що забезпечило визначення кількості можливих психолінгвістичних портретів пропагандистів. Описано процес визначення спільної семантики на основі інтенсіональної логіки, що дозволило вдосконалити підхід визначення координат семантичної частки в англомовному тексті при відомому психолінгвістичному портреті пропагандиста в умовах проведення групової пропаганди для збереження єдності корпускулярно-хвилевих характеристик семантики тексту. Кореляція початку та кінця вектору семантики проводилася на основі парадигматичного та синтагматичного зв’язку в тексті, що дозволило остаточно визначити координати семантичної частки в умовах групової пропаганди. Результати дослідження забезпечують основу для дотримання корпускулярно-хвилевого дуалізму при здійсненні цільового впливу на підсвідомість групи зловмисників.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Кобець, Тарас. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЙ ПРОПАГАНДИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Політологія 1, № 15 (2023): 33–42. http://dx.doi.org/10.32782/2312-1815/2024-1-5.

Full text

Abstract:

У сучасному геополітичному ландшафті ознаки військових конфліктів і криз збільшуються, а це робить актуальним питання впливу інформаційної боротьби на суспільство та міжнародні відносини. В умовах воєнного стану пропаганда й інформаційні операції стають надзвичайно важливими інструментами у веденні бойових дій. Аналіз порівняльних аспектів цих технологій дасть змогу глибше розуміти їхню роль у формуванні думок і поглядів громадян, вплив на міжнародну політику та безпеку держав. Дослідження цієї проблеми є важливим для розробки стратегій протидії маніпуляціям і дезінформації, сприяючи підвищенню стійкості та ефективності суспільства в умовах конфлікту. Умови повномасштабної війни, ініційованої Російською Федерацією проти України, передбачають не лише військові дії, а й активне використання пропагандистських та інформаційних операцій з метою маніпулювання світовою громадськістю та створення власного образу конфлікту. Російська Федерація вдосконалила свою інформаційну стратегію, використовуючи різні засоби масової інформації, соціальні мережі, інтернет-ресурси та впливових агентів для поширення дезінформації, фейків і спотвореної інформації. Це допомагає створити фальшивий інформаційний простір про конфлікт, виправдати власну агресію, дискредитувати українську владу та підтримати російські інтереси. Інформаційні операції РФ спрямовані на вплив на громадську думку та міжнародних партнерів, щоб зменшити підтримку України у світі та створити враження некоректності українського становища. У такій ситуації важливо ретельно аналізувати інформацію і підтримувати об’єктивність у сприйнятті подій. Необхідність дослідження технологій пропаганди й інформаційних операцій у воєнних умовах украй актуальна та важлива. Війна сьогодні – це не лише фізичний бій, але й інформаційна боротьба, де домінують стратегії маніпуляції, дезінформації та психологічного впливу. Дослідження пропаганди й інформаційних операцій дає змогу розуміти, як вони використовуються для формування громадської думки, дестабілізації ворога та збереження власної легітимності. Це також сприяє розробці ефективних стратегій контрпропаганди та захисту інформаційного простору. Важливо аналізувати й розкривати методи та технології, які використовуються для поширення фейкових новин та інших видів дезінформації. Дослідження цих технологій надає можливість розвинути системи попередження та реагування на інформаційну загрозу, підвищує інформаційну готовність і сприяє збереженню стабільності та безпеки в умовах війни. Робота спрямована на визначення специфічних аспектів застосування інструментів пропаганди й інформаційних операцій у контексті військових конфліктів, а також їхнього впливу на суспільство, політику та безпеку. Технології пропаганди й інформаційних операцій в умовах воєнного стану виявляють значний вплив на суспільство та міжнародну політику. Вони використовуються для маніпуляцій, формування громадської думки та можуть підірвати стійкість держав. Розуміння цих процесів стає ключовим для забезпечення національної та міжнародної безпеки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Руденко, Юлія Олександрівна, Марина Григорівна Друшляк, Володимир Григорович Шамоня, Марія Михайлівна Острога та Олена Володимирівна Семеніхіна. "РОЗВИТОК ЗДАТНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ПРОТИСТОЯТИ ІНФОРМАЦІЙНИМ ВПЛИВАМ". Information Technologies and Learning Tools 94, № 2 (2023): 54–71. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v94i2.5162.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена проблемі розвитку здатності молоді протистояти інформаційним впливам на рівні закладу освіти. За результатами аналізу теоретичних джерел з’ясовано, що в умовах множинності наявних і потенційно можливих інформаційних загроз у суспільстві посилюється потреба зниження негативного впливу інформаційних ресурсів на молодь. В умовах воєнної агресії рф та ведення нею гібридної війни виникає ризик під дією інформаційного впливу стати мішенню для маніпуляцій, не розпізнати інформаційні атаки і стати інструментом в руках ворога, поширюючи сумнівний контент та фейки. Для виявлення здатності молоді протистояти інформаційним впливам проведено опитування і представлено його аналіз, який підтвердив очікування авторів щодо довірливості молоді до інформаційного контенту та фрагментарності її уявлень про можливий негативний вплив інформаційних технологій, комп’ютерних застосунків, соціальних мереж і сервісів на їх світосприйняття. За результатами вивчення думки викладачів щодо здатності молоді протистояти інформаційним впливам та контент-аналізу наукових джерел конкретизовано поняття «здатність протистояти інформаційним впливам» на рівні вмінь (уміння відповідально ставитись до споживання інформаційного контенту; уміння протидіяти деструктивним впливам на основі емоційного забарвлення (психологічним маніпуляціям, пропаганді, дезінформації тощо); уміння верифікувати медіапродукти для їх критичного оцінювання; уміння захистити власний інформаційний простір). Обґрунтовано потребу розроблення методичних інструментів для їх формування (форми, методи і засоби розвитку кожного вміння). Представлено результати педагогічного експерименту на підтвердження ефективності розроблених методичних інструментів та їх статистичний аналіз з використанням непараметричного критерію знаків. Розроблені методичні інструменти можуть бути адаптовані до освітніх програм різних спеціальностей та інтегровані в навчальні дисципліни з опанування цифрових технологій і засобів. Доцільним бачиться розроблення і впровадження курсів з інформаційної гігієни на базі описаних методичних інструментів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Захаренко, Костянтин, та Єгор Міненко. "ІНСТИТУТ МЕДІА ЯК СУБ’ЄКТ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ". Scientific Journal of the National Pedagogical Dragomanov University. Series 22. Political Sciences and Teaching Methodology of Socio-Political Disciplines 22, № 34 (2023): 29–36. http://dx.doi.org/10.31392/udu-nc.series22.2023.34.04.

Full text

Abstract:

Проводиться аналіз ролі медіа як суб’єкта інформаційної безпеки в умовах розвитку інформаційного суспільства, воєнного стану, збройної агресії та інформаційної війни. Сучасні медіа осмислюються головним каналом інформації для більшості людей, їх вплив на формування громадських переконань і думок є надзвичайно значущим. Це стає критичним у періоди воєнних конфліктів, де медіа можуть використовуватися як для поширення правдивої інформації, так і для пропаганди або дезінформації. Способи поширення та споживання інформації значно змінилися, створюючи нові виклики для інформаційної безпеки. Швидке поширення дезінформації через цифрові канали посилює потребу в розумінні та регулюванні ролі медіа. Інформаційна війна стає ключовим елементом сучасних конфліктів, де контроль над інформацією та її інтерпретацією може впливати на перебіг та результати протистояння. Це порушує важливі питання етики та правових норм у використанні медіа, особливо в кризових ситуаціях. Наукова новизна дослідження полягає в декількох аспектах, що відображають особливості підходу до аналізу ролі медіа в контексті інформаційної безпеки в сучасному світі. Перш за все, пропонується оновлений, комплексний погляд на роль медіа в інформаційному суспільстві, особливо в умовах воєнного стану, збройної агресії, інформаційної війни. Зокрема, акцент робиться на впливі цифрових медіа та соціальних мереж, які змінюють традиційні підходи до розповсюдження та сприйняття інформації. Другим аспектом є інтеграція різних дисциплінарних підходів. Це дослідження поєднує теоретичні та методологічні інструменти медіа-досліджень, інформаційної безпеки, політології та кібербезпеки, що дозволяє глибше зрозуміти взаємодію між медіа й інформаційною безпекою, що особливо актуально у контексті поширення «фейкових» новин. Окремим аспектом дослідження є аналіз та впровадження принципів журналістського самоврядування в контексті інформаційної безпеки. Це оцінка ролі та впливу саморегуляції в медійній сфері, дискусія щодо етичних норм і стандартів у журналістиці, а також розгляд потенційного впливу цих практик на підвищення рівня інформаційної безпеки, що дозволяє краще зрозуміти, як саморегуляція в медіа може сприяти зміцненню інформаційної стійкості суспільства, особливо в умовах інформаційно-психологічних операцій та інформаційних воєн.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Герасімчук, Ольга. "ГЛОСАРІЙ ЯРЛИКІВ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ НА ОСНОВІ ТВІТІВ 2023 РОКУ". Молодий вчений, № 10 (122) (31 жовтня 2023): 23–27. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2023-10-122-6.

Full text

Abstract:

Cтаттю присвячено аналізові дописів мережі “X”, що стосуються російсько-української війни в період 2023 року. Зокрема, увагу сфокусовано на створенні глосарія ярликів, виявлених у твітах згаданого часового відтинку та тематики. Виокремлено характерні прийоми пропаганди, яку потрактовано як інструмент, що застосовують для формування громадської думки та підлаштування наративів до власних потреб. Детально витлумачено навішування ярликів як особливо ефективний засіб пропаганди, що спричиняє агресивне ставлення до об’єкта без належного обґрунтування. Дослідження проведено на основі сформованої бази даних російсько-українського конфлікту періоду 2023 року, яка містить 4987 українськомовних твітів. Опрацювання вибірки здійснено за допомогою інструментів платформи Sketch Engine, на основі якої створено корпус обсягом 21778 слів (26857 токенів). Завдяки застосуванню функції Key words advanced виявлено дві основні категорії ярликів: ярлики, що українці використовують стосовно росіян (русня, кацап, бавовна, чмобіки) та ярлики, що використано стосовно самих українців (східняки, західняки, Зе, зелені, Порох).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Леньо, Павло. "СВЯТКУВАННЯ НОВОРІЧНОЇ ЯЛИНКИ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ УКРАЇНІ У КОНТЕКСТІ РАДЯНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ПАМ՚ЯТІ (1944–1946 рр.)". Problems of humanities. History, № 10/52 (4 липня 2022): 197–212. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.10/52.257916.

Full text

Abstract:

Анотація. Мета дослідження. Простежити, на основі архівних документів і матеріалів преси, процес появи та особливості запровадження новорічних урочистостей в Закарпатській Україні (1944–1946). Методологія. Автор розуміє зміни святково-обрядової сфери, які відбувалися у період превентивної радянізації Закарпаття, як елемент комплексного впливу на його символічний простір та інструмент історичної політики радянської влади. Розгляд архівних документів та матеріалів преси здійснено за допомогою наративного і візуального аналізу. Наукова новизна. Використання такого сімейного календарного свята як Новий рік в якості інструменту пропаганди та ідеології й політики пам՚яті – це доволі маловідома сторінка історії Закарпаття. Вона представляє науковий інтерес і тому, що дослідники радянської обрядовості зазвичай фокусувалися на військово-патріотичних, трудових та революційних святах, але приділяли значно менше уваги календарним святам. Висновки. Знайдені документи дають підставу ствердити, що офіційно Новий рік на території Закарпатської України запроваджували під гаслами турботи про дітей. Однак насправді основною метою організації новорічних святкувань 1944 р. було забезпечення прояву вдячності місцевих жителів своїм «визволителям», маніфестації їх прагнення до визволення й об՚єднання з радянською Україною. Це достатньо чітко випливає, зокрема, з тексту рукописної промови на честь Нового року, де фігурують різноманітні пропагандистські ідеологеми про віковічне рабство, тисячолітню експлуатацію українців чужинцями, які намагалися заборонити рідну мову та звичаї. Використання новорічного свята як інструмента ідеології та історичної політики радянської влади продовжувалося нетривалий час, фактично допоки Закарпатська Україна не увійшла до складу Української РСР, що підтверджує політичну підставу появи й поширення Нового року на Закарпатті.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Потильчак, Олександр Валентинович, та Жанна Миколаївна Іщенко. "«ПЕРЕЯСЛАВСЬКА ЛЕГЕНДА» У РАДЯНСЬКІЙ ФІЛАТЕЛІЇ: ФРАГМЕНТ ВІЗУАЛЬНОЇ АНТОЛОГІЇ МІФУ". Culturological Almanac, № 1 (28 червня 2023): 84–98. http://dx.doi.org/10.31392/cult.alm.2023.1.12.

Full text

Abstract:

Одним із «фронтів» триваючої «війни за історію» є її деміфологізація української історії. У статті розглянуто відображення давнього московського імперського міфу – так названої «переяславської легенди» в радянській філателії 1940-х – 1980-х рр. Проаналізовано тематичні поштово-маркові емісії, з’ясовано основні сюжетні лінії візуалізації історичного міфу про «возз’єднання двох братніх народів», окреслено коло ідеологем, які знайшли відображення на поштових мініатюрах, маркованих художніх конвертах і листівках. Радянські пам’ятні художні поштові марки та інша філателістична продукція стали одним із каналів візуалізації й трансляції міфу «переяславської легенди». Ця медійна маніпуляція відбувалася цілком і повністю в руслі сформованого ще російською імперською та довершеного радянською історіографією міфу про «возз’єднання двох братніх народів». Таким чином філателія стала одним із інструментів закріплення в суспільній свідомості радянських громадян двох ключових образів-міфологем. Постать засновника Української козацької держави, гетьмана Б. Хмельницького була безальтернативно прив’язана до самого факту Переяславської ради та міфу про «возз’єднання». Наслідки цього маніпулювання історичною свідомістю ми спостерігали ще донедавна, коли старші повоєнні покоління українців при згадці про гетьмана асоціювали його особу саме з Переяславською радою та «возз’єднанням». Засобами філателії було візуалізовано й поширено іншу міфологему про «всенародний, одностайний і добровільний» характер рішення Переяславської ради про «возз’єднання України з Росією». Саме через неї в свідомість українців кремлівські ідеологи вмонтували концепт Росії як «старшого брата». Україні ж у цій моделі «братерських стосунків» відводилася роль «молодшої сестри». Вивчення механізмів, методів та інструментів впливу радянської пропаганди, зокрема й засобами філателії є перспективним напрямком міждисциплінарних студій пропаганди та може послугувати виробленню адекватних засобів протидії російській пропаганді, зокрема й в умовах повномасштабної військової агресії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Karpchuk, Nataliia, та Bogdan Yuskiv. "ВПЛИВ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ НА ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (8) (26 листопада 2020): 72–82. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-02-72-82.

Full text

Abstract:

Пропаганда була й залишається одним з найефективніших інструментів впливу на внутрішню й зовнішню аудиторію, на тих, хто приймають вагомі державницькі рішення. Зважаючи на це, її методи постійно розширюються й вдосконалюються, а сучасні масмедіа є дієвим каналом поширення пропагандистських повідомлень цільовим аудиторіям. «Найвправнішим» суб’єктом пропаганди є Російська Федерація, яка здійснює пропагандистський вплив через спеціально створені медіа-структури, зокрема медіахолдинг RT. Новизна, правдоподібність, доступність, яскравість, диференційованість відповідно до цільових аудиторій, системність, усеохоплюваність, повторюваність, переконливість – це принципи, на яких ґрунтуються пропагандистські меседжі RT. У статті проаналізовано вплив російської пропаганди на формування іміджу української влади (Президента, Уряду, Верховної ради, Збройних сил). Опрацьовано новинарні статті на сайті RT за темою «Україна» за 2019 р. Проведений контент-аналіз та аналіз метафор дали змогу виснувати, що RT цілеспрямовано формує негативний образ української влади з метою роз’єднання українського суспільства. Іміджологеми, як образи-маркери, прив’язані до подій в Україні й спираються на негативні стереотипи українців стосовно влади. Надмірна емоційність, яка досягається через використання ярликів, пейоративної лексики, оціночних суджень, робить повідомлення яскравим, привабливим, вражаючим. Ярлики й пейоративи «позначають» об’єкти, людей, події і згодом самі перетворюються в «реальність», яка легко запам’ятовується й автоматично відтворюється. Реціпієнт починає виконувати функцію пропагандиста, що, своєю чергою, посилює вплив на цільову аудиторію. Пейоративи й емоційна надмірність слугують засобом критики, глузування, формують образ недолугості, недорозвинененості, недосвідченості і т.п.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Магда, Євген. "ДЕГУМАНІЗАЦІЯ ОПОНЕНТА ЯК ІНСТРУМЕНТ ГІБРИДНОГО ВПЛИВУ". Litopys Volyni, № 25 (10 грудня 2021): 114–17. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.19.

Full text

Abstract:

Проблема вивчення методів гібридної агресії залишається актуальною для сучасної політичної науки. Дії Кремля у період із 2014 р. створюють значний масив матеріалів для дослідження. Дегуманізацію можна назвати новим прочитанням засад радянської пропаганди часів Другої світової війни. Проте у ХХІ ст. особливості застосування та ореол поширення інструментів дегуманізації супротивника суттєво змінилися, вона перетворюється з допоміжного засобу на один із головних інструментів гібридного впливу. Інструментами дегуманізації стають фейки, які тиснуть на чутливі теми: злочини проти дітей, здійснені військовими противника, в окремих випадках – представниками інших національностей, тощо. Провідниками відповідних меседжів можуть виступати не лише очевидці подій (реальні чи підставні), а й російські військові кореспонденти, представники іноземних ЗМІ, представники політичного керівництва РФ. Середовищем поширення відповідної інформації є соціальні та інші медіа. Протидіяти дегуманізації потрібно, розбираючи фейки на складники та компоненти, забезпечуючи оперативне реагування офіційних осіб та створення адекватного наративу. Дослідження механізмів дегуманізації супротивника – і в українському контексті, і в контексті інших регіональних конфліктів – видається перспективним тематичним напрямом на перетині військової історії, психології, культурної антропології.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Pavlov, D. M. "Особливості технологій політичної пропаганди". Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, № 2 (2018): 141–49. http://dx.doi.org/10.15421/171828.

Full text

Abstract:

Стаття ставить проблему технологій політичної пропаганди як ефективних інструментів її здійснення. Завдяки застосуванню технологічного підходу автору вдалося виокремити та проаналізувати основні технології політичної пропаганди. Автор доводить, що технології пропаганди виконують важливу роль у здобутті, утриманні та реалізації політичної влади. Він обґрунтовує думку, що технології пропаганди бувають універсальними, які можуть бути ефективними в будь-якій ситуації, і специфічними, що застосовуються в строго особливих ситуаціях, зокрема, в умовах війни, виборів або підйому народного невдоволення. На основі характеру впливу технології пропаганди автор поділяє на жорсткі та м’які, за орієнтацією впливу (на мислення чи поведінку людини) – когнітивно-структуруючі і поведінково-конституюючі. До когнітивно-структуруючих технологій пропаганди він зараховує фреймінг, праймінг, символізацію, ритуалізацію, міфологізацію, політичний моккінг, віртуалізацію. До поведінково-конституюючих належать такі технології пропаганди, як іміджмейкінг, паблік рілейшнз, ціннісно-мобілізуючі, нормоутворюючі та маніпулятивні технології.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Перевертун, Ольга, та Тетяна Ловейко. "АНАЛІЗ ЗАСОБІВ ВПЛИВУ ГЕББЕЛЬСІВСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ". Молодий вчений, № 11 (123) (30 листопада 2023): 45–48. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2023-11-123-18.

Full text

Abstract:

У дослідженні проведено аналіз засобів, які використовувало Міністерство пропаганди та громадської просвіти під керівництвом Йозефа Геббельса для формування ідеологічної підтримки серед населення. Стаття аналізує використання пропаганди в мас-медіа як ключовий інструмент впливу на суспільство. Зокрема, розглядається роль вербальних та невербальних засобів у формуванні стереотипів та взаємин між різними соціальними групами. Також проаналізовано емоційно забарвлену лексику та риторичні прийоми, які використовувалися для зміцнення віри суспільства у правильність нацистської ідеології та обґрунтування воєнних дій режиму. Дослідження базується на аналізі архівних матеріалів, документів та свідчень сучасників, що дозволяє зробити висновки про те, як влада маніпулювала інформацією для досягнення своїх політичних цілей.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Фіялка, С. Б. "Відеоігри як інструмент пропаганди в умовах російсько-українського протистояння". Технологія і техніка друкарства, Вип. 3 (57) (2017): 79–85.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Коруц, Уляна. "Інформаційна війна як інструмент пропаганди війни: правові підстави протидії". Entrepreneurship, Economy and Law, № 8 (2020): 334–39. http://dx.doi.org/10.32849/2663-5313/2020.8.55.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Фіялка, Світлана Борисівна. "Відеоігри як інструмент пропаганди в умовах російсько-українського протистояння". Технологія і техніка друкарства, № 3(57) (4 грудня 2017): 79–85. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.3(57).2017.112012.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Ковальська, Наталя, та Анна Печена. "МАНІПУЛЯЦІЯ ТА ПРОПАГАНДА В МЕДІАПРОСТОРІ". Grail of Science, № 39 (24 травня 2024): 649–50. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.10.05.2024.105.

Full text

Abstract:

Медіапростір є середовищем швидкого розповсюдження будь-якої інформації. Засоби масової інформації – це інструмент, за допомогою якого публічно поширюються різного роду дані і відомості. До таких засобів належать телебачення, Інтернет, радіо, преса тощо. Проте слід зазначити, що бібліотеки, різні форуми, блоги і таке інше не відносяться до засобів масової інформації (далі ЗМІ) [2].

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Польовий, Т. Є., та Х. В. Юськів. "Російська пропаганда як інструмент «гібридної агресії». Кейс Білорусі". Політичне життя, № 3 (2021): 86–95. http://dx.doi.org/10.31558/2519-2949.2021.3.13.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Земзюліна, Наталія Іванівна, та Марина Василівна Захарченко. "ІНСТИТУАЛІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 8 (21 грудня 2021): 8–22. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.8.2021.248185.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано концепцію публічної дипломатії, з’ясовано попередні форми втілення концепції «м’якої сили» у світовій політиці та Україні. Вказано на особливості практичної реалізації нових форм дипломатії в період гібридних конфліктів. Розглянуто досвід провідних світових гравців в сфері політичної пропаганди та осучаснених її форм комунікації. Світова історія знає багато прикладів відходу від унормованих дипломатичних відносин, саме шляхом впливу на суспільство (громадян) іншої держави з метою досягнення поставлених завдань. Вказано на такий інструмент публічної дипломатії, як особистісний чинник, на прикладі активності в соцмережах політиків та державних діячів. Обґрунтовано роль культурної дипломатії, як складової публічної та її інструментів в популяризації України, та просуванні національних інтересів держави. На прикладах роботи нових інституційних структур, що сформовані на базі Міністерства закордонних справ, Міністерства культури та інформаційної політики, завданням яких є розвивати публічну та культурну дипломатію, показана їх особливо важлива роль в умовах зовнішньої агресії та негативної пропаганди на адресу України. Вказана необхідність просування соціокультурних проєктів як всередині країни, так і за її межами, особливо дієвим бачиться посилення проєктної складової в зовнішній комунікативній сфері. Відмічено активні кроки української влади по формуванню позитивного образу України серед світового товариства. Мета даного дослідження визначити контекст становлення і розвитку публічної дипломатії, окреслити її інституційне оформлення в світі та Україні З’ясувати успіхи та виклики задекларованої політичної сфери на сучасному етапі. Розкрити найбільш вдалі форми її реалізації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Вознюк, Оксана. "Інформаційна війна як інструмент міжнародної політики (досвід для України)". Історико-політичні проблеми сучасного світу, № 50 (16 грудня 2024): 9–19. https://doi.org/10.31861/mhpi2024.50.9-19.

Full text

Abstract:

У статті розглядається інформаційна війна як інструмент міжнародної політики на при-кладі сучасної України. Актуальність теми зумовлена тим, що інформаційна війна стала невід’ємною частиною гібридних конфліктів у світі, і її вплив на міжнародні відносини, внутрішню політику держав, а також на громадську думку постійно зростає. Україна, яка є об’єктом тривалих інформаційних атак із боку Росії, накопичила важливий досвід, що може бути корисним для інших держав у контексті протидії інформаційним загрозам. Результати дослідження показали, що Росія активно використовує широкий арсенал інформаційних інструментів, таких як дезінформація, пропаганда, маніпуляція історичними фактами та кібероперації. Україна, своєю чергою, вдало інтегрує міжнародну співпрацю та власні стратегії для протидії цим загрозам, використовуючи досвід інших країн і міжнародні ініціативи. Розробка національних стратегій, заснованих на міжнародному досвіді, та впровадження нових підходів до протидії інформаційним атакам є ключовими факторами успішної боротьби з сучасними інформаційними загрозами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Наталія, ШАКУН. "ГРОМАДЯНСЬКА ОСВІТА ЯК ЗАСІБ ПРОТИДІЇ ІНФОРМАЦІЙНИМ ВІЙНАМ". Розумовські зустрічі 215, № 11 (2024): 99–107. https://doi.org/10.5281/zenodo.13846498.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена аналізу деструктивного впливу інформаційних воєн на людську свідомість та розкриттю потенціалу громадянської освіти як гуманітарної технології протидії інформаційним впливам ворога. У сучасному світі інформаційні війни стають все більш розповсюдженим інструментом маніпуляції та дезінформації, що ставить під загрозу суспільну стабільність та безпеку. Зважаючи на це, особливо важливо розробляти та впроваджувати ефективні методи захисту від таких впливів. Для досягнення мети авторка застосовує проблемно–пошуковий метод, який дозволяє подати матеріал у вигляді проблемних ситуацій і заохотити читача до спільного аналізу та пошуку рішень. Використовується також критико–інформаційний метод, який передбачає встановлення об’єктивних зв’язків між окремими інформаційними джерелами, систематизацію інформації, зіставлення джерел та їхню критичну оцінку. Це дозволяє глибше зрозуміти механізми інформаційного впливу та розробити стратегії для їхньої нейтралізації. Обґрунтовується думка, що ефективним засобом протидії інформаційним війнам є громадянська освіта. Вона формує громадянську компетентність особи, здатність до активізму, включає вміння фільтрувати когнітивні упередження, здійснювати фактчекінг, критично та аналітично мислити. Громадянська освіта сприяє формуванню стійкої громадянської ідентичності, що є важливим чинником у протистоянні дезінформації та пропаганді. У статті аналізується, як громадянська освіта може бути інтегрована в навчальні програми різних рівнів, від початкової школи до вищої освіти, а також у програми неформальної освіти для дорослих. Розглядаються різні методи та інструменти, що можуть бути використані для підвищення рівня критичного мислення та медіаграмотності серед населення. Особлива увага приділяється необхідності розвитку навичок фактчекінгу та вміння розпізнавати маніпулятивні техніки в інформаційному просторі. Також обговорюється роль державних і недержавних організацій у підтримці та розвитку громадянської освіти як засобу протидії інформаційним війнам. Пропонуються рекомендації щодо розробки державних політик та стратегій, спрямованих на підвищення інформаційної безпеки суспільства через посилення громадянської освіти. Наголошується на важливості міжнародного співробітництва у цій сфері, обміну досвідом та кращими практиками між країнами. Таким чином, стаття підкреслює, що громадянська освіта є ключовим елементом у боротьбі з інформаційними війнами, забезпечуючи суспільству необхідні знання та навички для захисту від деструктивного інформаційного впливу. Ключові слова: інформаційна війна, дезінформація, пропаганда, критичне мислення, аналітичне мислення, громадянська освіта, громадянська ідентичність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Vysotskyi, Oleksandr. "ELECTRONIC DIPLOMACY AS A TOOL OF PROPAGANDA." Politology bulletin, no. 81 (2018): 51–59. http://dx.doi.org/10.17721/2415-881x.2018.81.51-59.

Full text

Abstract:

The main of the study is to reveal the essence and instrumental potential of e-diplomacy in objective the international arena, particularly in the area of effective implementation impact on foreign audiences. Methodological basis of research is the instrumental approach, which allowed to consider e-diplomacy as a system of effective means of influence on world public opinion. The study of the problem of e-diplomacy has led to fruitful results. It is proved that e-diplomacy is a powerful instrument for regulating international relations thanks to the technological potential of «soft power», primarily due to its ability to attract attention, seduce and maintain a positive attitude in the most convenient way and familiar environment of social networks. Factors in popularity of the use of e-diplomacy are: 1) publicity; 2) communication; 3) the availability of technical facilities that contribute to public contact with the unlimited circle of consumers; 4) quick and easy content creation; 5) instant and simultaneous editing of messages; 6) collaboration over any text or the project; 7) constant communication diplomats and senior government officials with a mass audience; 8) storage of large amounts of information directly in the network; 9) ease of transfer of audiovisual data; 10) the possibility of disclosure of any information in the network. The efficiency and effectiveness of e-diplomacy depend on balance, creativity and effectiveness of the means used to accomplish their objectives. Much of the effectiveness of e-diplomacy tools is their appeal as the basis of «soft power», which is their effectiveness. Propaganda strategies play a major role in the implementation of the tasks of e-diplomacy. Propaganda strategy of e-diplomacy is a mechanism for reasoned justification of foreign policy and activities of the state through the use of the communicative possibilities of online tools like websites and social networks, among which of particular importance are Facebook and Twitter, because they reach the audience all over the world. The propaganda strategies within the framework of e-diplomacy one can divide into the information, estimative and explanative ones.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

But, K. "ПРОПАГАНДА ТА МЕДІАРЕАЛЬНІСТЬ ЯК ІНСТРУМЕНТИ ВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ: ЛОКАЛЬНИЙ ВИМІР". State and Regions. Series: Social Communications, № 4(52) (2 березня 2023): 24. http://dx.doi.org/10.32840/cpu2219-8741/2022.4(52).4.

Full text

Abstract:

The purpose of the study is to to consider the local dimension of propaganda as a component of media reality in modern public discourse and to clarify its functions and role in conducting information warfare.Research methodology. The following methods were used in the research process: systematization, analysis and synthesis, comparison. Results. The analyzed source base reveals that the toolkit for constructing media reality in Russian propaganda materials includes the following elements: stereotypes, framing, selection method, manipulation of opinions, use of conflicts, storytelling, use of actions/actors, emphasis on violation of norms, propaganda methods, preferences, genre specificity, reporting elements, visual tools, etc. The study indicates that, unfortunately, there are many elements of Russian propaganda in the modern local dimension of media discourse. On the one hand, the messages of these propaganda materials are aimed at an audience with a lack of critical thinking and a low level of media literacy. However, the toxic content in the distribution of such messages in the temporarily occupied territories of the Zaporizhzhia region is also realized to a wider audience, since the residents of these cities and villages have no or almost no access to Ukrainian sources of information, have unstable communication, and are in an information vacuum. All these are favorable conditions for the effective spread of Russian messages in the minds of our fellow citizens.Practical significance. The results of the research can be used during courses related to the topics of propaganda, construction of media reality, modern history of Ukraine, journalism and social communications, in particular, for the specialties «Journalism», «Advertising and public relations», «Information business». In addition, they can be used as materials of informational and educational significance, a source base for further scientific and practical developments, as well as in the work of media workers to counter enemy propaganda in conditions of information warfare. Equally important is that they can form the basis of the formation of Ukraine’s strategic narrative.Key words: propaganda, media reality, fakes, narratives, information war, media literacy, key messages, temporarily occupied territories of Zaporizhzhia region, manipulation, fact-checking.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Левченко, О. П., та Н. М. Гриців. "ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ ТА ІНТЕРДИСКУРСИВНІСТЬ РОСІЙСЬКОГО ВОЄННОГО НАРАТИВУ: ПРОПАГАНДА VS ЛІНГВІСТИКА". Nova fìlologìâ, № 90 (28 серпня 2023): 54–63. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2023-90-8.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено дослідженню основних аспектів ідеологічно маркованих інтертекстем та проаналізовано їх з погляду пропагандистського дискурсу і маніпуляції воєнним наративом. Показано, як інтертекстуальність у медійному дискурсі слугує інструментом ідеологічної пропаганди під час російсько-української війни. Пропагандистські інтертексти можна розпізнати та виокремити через формальний аспект мови. Доказово, що добір лексем і текстем актуалізує пропагандистський наратив, створений автором з наміром вплинути на адресата. Розвідка унаочнює способи творення інтертекстуальності в інтердискурсі шляхом перетягування маркованих мовних композитів різних дискурсів з наміром ввести їх у новий контекст для пропагандистського ефекту. Творці медіа та наукового (інтер) дискурсу послуговуються низкою стратегій з метою маніпулювання та дезінформації. Висвітлено, якою мірою вони використовують природну мову, зокрема інтертексти як інструмент маніпулювання. Дослідження поєднує кількісні і якісні характеристики аналізованої теми. Інтертекстуальність у просторі російської пропаганди розглядають як поєднання мовних і позамовних чинників, що замасковано руйнують правдиву картину світу, водночас зосереджуються на бажаному (хибному) повідомленні, яке потрібно донести і розповсюдити. Основна мета пропагандистів/маніпуляторів – нав'язати очікувану модель мислення; спонукати реципієнта думати та поводитися так, як цього прагнуть творці (інтер)дискурсу. З’ясовано, що ідеологічно орієнтований добір мовних засобів творців пропагандистського продукту підпадає під певні закономірності, серед них: спроба псевдонаукового обґрунтування підтримки неподільності росії та України і заперечення суверенітету України; деструктивна риторика щодо мовної політики України; безпідставне звеличення радянських пережитків; обрядовість; критика країн Заходу, США та ЄС; вживання пейоративних політичних евфемізмів; знецінення всього спорідненого з Україною; виправдання і схвалення російської агресії; маніпуляція в межах наукового дискурсу. Перелічені закономірності покликані прищепити негласні ідеї в інформаційне поле, а отже, і у свідомість обраних адресатів. Дослідження можна продовжити та доповнити аналізом інших внутрішньомовних й іншомовних ресурсів за принципом типологізації, запропонованим у цій статті.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Ковтун, Тетяна. "Вплив на масову свідомість: маніпуляції чи переконання?" InterConf, № 40(183) (20 грудня 2023): 104–17. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.19-20.12.2023.009.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена аналізу процесу впливу на масову свідомість, розглядаються такі інструменти маніпуляції, як пропаганда і фейки, виявляються певні закономірності і алгоритм впливу. Маніпулятивному впливу протиставляється як єдина альтернатива переконувальний вплив, з притаманними йому визначальними характеристиками і алгоритмом.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Ісмаїлзаде, Ламан. "Медіа, маніпуляція та інформаційна війна". Grani 26, № 5 (2023): 55–65. http://dx.doi.org/10.15421/1723102.

Full text

Abstract:

Глобалізація та комунікаційна революція принесли значні зміни в спосіб існування традиційних та електронних ЗМІ. Інформаційні потоки надзвичайно зросли в обсязі та почали зростати в геометричній прогресії з появою Інтернету. Тепер він може вийти з-під контролю певних органів влади, легко перетнути межі держави та бути миттєво скопійованим у соціальних мережах. Зростання обсягів інформації значно легше, ніж раніше, не тільки формувати громадську думку, а й маніпулювати нею, вести широкомасштабні інформаційні війни. Останніми роками проблеми маніпулювання ЗМІ пов’язують із фейковими новинами. Звичайно, фейкові новини (неправдива інформація) самі по собі не є чимось новим: фейкові новини поширюються традиційними ЗМІ з самого початку їх створення. Інша справа, що Інтернет зробив можливим масове розповсюдження контрафактної продукції, як ботами (роботами), так і реальними індивідуальними користувачами. У цьому дослідженні досліджується інформаційна війна, якій піддається наша свідомість у контексті ЗМІ та пропаганди, а також значення ЗМІ у цій війні. Інформаційна війна — це вид війни, який передбачає використання інформації та пропаганди поряд із традиційною війною. Цей тип війни ефективно використовується в міжнародних відносинах, політичній боротьбі та зонах конфліктів. Інформаційну війну можна розглядати як арену, де суперники намагаються маніпулювати громадською думкою. Відомий німецький військовий і політичний діяч Клаузевіц у своїй праці «Про війну» 1832 року підкреслював, що «війна є продовженням політики іншими засобами». У 21 столітті інформаційну війну можна назвати важливим інструментом сучасної світової політики для здобуття політичної та економічної влади. Багато країн розробили стратегії інформаційної війни та використовували ці стратегії для досягнення цілей національної безпеки та зовнішньої політики. Держави можуть намагатися вплинути на сприйняття конкуруючих країн або груп, використовуючи такі тактики, як пропаганда, кібератаки, підроблені акаунти в соціальних мережах тощо. Інформаційна війна ведеться шляхом встановлення системи контролю над потоком інформації та використання цієї системи управління інформацією для досягнення власних цілей.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Ткачова, Наталія Миколаївна, Ольга Михайлівна Іваницька та Аліса Ігорівна Похожалова. "СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ КОМУНІКАЦІЙ ДЕРЖАВИ ТА СУСПІЛЬСТВА ПІД ЧАС ДІЇ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ВОЄННОГО СТАНУ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 5 (20 лютого 2023): 33–37. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.5.6.

Full text

Abstract:

Ключовою особливістю демократичного розвитку України є встановлення ефективної системи відносин між органами державної влади та суспільством на всіх рівнях влади, орієнтація на ефективний діалог із суспільством, в основі якого лежить принципи відкритості та прозорості. Сучасне інформаційне суспільство вимагає від органів державної влади дотримання основ їх діяльності щодо прозорості, відкритості, активного зворотного зв’язку . Агресія росії проти України обумовила пошук нових інструментів цілісної системи взаємодії держави та суспільства, в тому числі, і відповіді на інформаційну агресію. Одним із таких інструментів стала розробка і реалізація стратегії розвитку комунікацій держави та суспільства під час дії правового режиму воєнного стану. Стратегія комунікацій держави та суспільства в Україні пройшли досить насичений подіями шлях розвитку – від сприйняття її як малознайомого, наслідуваного від європейських країн інструменту до цілковитого усвідомлення її можливостей та практичного застосування. У статті акцентовано увагу на необхідності налагодження ефективних комунікацій між владою і суспільством в умовах воєнного стану. Зазначено, що надзвичайної важливості набувають низхідні комунікації: оперативність інформування громадян державними органами про хід адаптації державних процесів під вимоги сьогодення. Окреслено проблемні питання щодо впровадження стратегії розвитку комунікацій між державою та суспільством, труднощі, які виникають в українській практиці її використання для вироблення адекватної протидії російській пропаганді.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Зелик, Іван. "АТАКА НА ЛЕГІТИМНІСТЬ: ЯК РОСІЙСЬКА ПРОПАГАНДА ДЕСТАБІЛІЗУЄ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНУ СИТУАЦІЮ В УКРАЇНІ ЧЕРЕЗ ПОШИРЕННЯ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ ПРО ВТРАТУ ЗАКОННОСТІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Політологія, № 18 (24 жовтня 2024): 128–35. http://dx.doi.org/10.32782/2312-1815/2024-18-13.

Full text

Abstract:

Одним із ключових інструментів гібридної війни, яку Російська Федерація веде проти України, є інформаційна війна, яка щоразу набуває нових форм залежно від контексту – суспільно-політичних настроїв українців, подій на фронті чи змін у сприйнятті російської агресії у світовому середовищі. Інформаційна війна Росії проти України не припинялася з моменту відновлення Україною своєї незалежності в 1991 році. У різні періоди вона мала відмінні форми й інструменти, які могли бути менш агресивними, проте її кінцева мета завжди була однакова – не дозволити Україні вийти зі сфери впливу Російської Федерації, завадити стати повноцінним і самостійним суб’єктом на політичній мапі світу, запобігти остаточному закріпленню в західному цивілізаційному виборі шляхом інтеграції до ЄС і НАТО. Ця стаття має на меті проаналізувати черговий етап інформаційної війни Росії проти України, який передбачає активне застосування наративів про втрату легітимності вищих державних органів влади України, а саме інституту президентства; розглянути поняття легітимності органів державної влади в умовах правового режиму воєнного стану й неможливості проведення демократичних виборів; розробити та запропонувати основні шляхи протидії російській пропаганді, яка активно розхитує суспільно-політичну ситуацію в Україні через дезінформацію про нелегітимність органів влади. Результати цього дослідження можуть бути використанні в подальшій роботі над проблематикою інформаційної війни Росії проти України, протидії кремлівській пропаганді та дезінформації, а також застосовуватися для підвищення обізнаності українців з питань інформаційної гігієни й безпеки. Обґрунтоване у статті спростування російських наративів про втрату українськими органами влади легітимності може активно застосовуватися для протидії пропагандистським кремлівським вкидам у пресі та соціальних мережах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Інструменти пропаганди'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles