Academic literature on the topic 'Інтегральне оцінювання ризиків'

Метою статті є виконання комплексного оцінювання рівня фінансової безпеки України та аналіз її окремих показників. Проаналізовано динаміку інтегральних показників окремих складових елементів фінансової безпеки України. Виявлено невідповідність даних оцінювання фінансової безпеки України та її фактичного рівня. Також встановлено, що глобалізаційні процеси зачіпають усі складники фінансової безпеки держави, створюючи загрози для розвитку національної економіки. Напрямом удосконалення методичних підходів до оцінювання рівня фінансової безпеки України є додавання індикатора ризиків фінансової поведінки населення, пов’язаних із заощадженнями населення та його операціями на кредитному і валютному ринках, а також вдосконалення процесу оцінювання фінансової безпеки України в умовах глобалізації фінансових ринків.

Проаналізовано принципи дистанційного оцінювання стану пацієнтів у мобільній медицині. Особлива увага приділена значенню інформативності та точності показників, що вимірюються на відстані. Обґрунтовано методологію визначення інтегральної валідності отриманих кількісних оцінок дистанційного моніторингу. Зроблено висновки про необхідність використання показників ризику прогнозованих станів як універсального методу для визначення інформативності симптомів при мобільному спостереженні за пацієнтами. Запропоновано новий підхід підвищення точності та надійності показників при дистанційному спостереженні за станом пацієнта, пов'язаний із використанням динамічних оцінок змін.

Події останніх декількох років показує, що в сучасних міждержавних відносинах роль військової сили набуває все більш вагомого значення. Для досягнення своїх цілей геополітичні гравці все частіше вдаються до застосування військової сили або використовують інші інструменти зовнішнього впливу (економічні, енергетичні, політичні), що прямо чи опосередковано створюють загрозу національній безпеці та її складовим, насамперед воєнній безпеці держави (ВБД). Дедалі частіше зовнішні чинники впливу набувають менш прогнозованого та передбачуваного характеру, а, відтак, їх руйнівна сила зростає. У зв’язку з цим актуальності набуває питання щодо створення інструментів визначення рівня ВБД з метою своєчасного реагування держави на виклики і загрози. Комплексний аналіз світових наукових здобутків та поглядів на проблему оцінювання та прогнозування рівня ВБД дає змогу зробити висновок, що ВБД є складовою національної безпеки та являє собою систему політико-правових, організаційних, воєнних та технічних заходів держави, спрямованих на забезпечення своєчасного виявлення, запобігання й нейтралізацію загроз (ризиків, викликів) національним інтересам, зокрема із застосуванням військової сили. У свою чергу, оцінку рівня ВБД можна подати як інтегральний показник здатності держави до своєчасного виявлення і запобігання (нейтралізації) викликів, ризиків та загроз за визначеними індикаторами.

Проблема поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ) є надзвичайно актуальною для регіонів України. Звалища відходів займають цінні в сільськогосподарському значенні земельні ресур-си та забруднюють їх, створюють збитки довкіллю та сільському господарству. Тому метою наших досліджень стало формування методичних засад класифікації звалищ твердих побутових від-ходів за рівнем небезпеки для прилеглих територій для подальшого вибору методу відновлення таких територій. Визначено, що основними загрозами впливу техногенно порушених земель під звалищами твердих побутових відходів на сільськогосподарські угіддя є такі: загрози екологічного та санітар-но-гігієнічного характеру; загрози економічного та продовольчого характеру; загрози ресурсного характеру. Зважаючи на причинно-наслідковий зв’язок наявних загроз впливу техногенно порушених земель під звалищами твердих побутових відходів на сільськогосподарські угіддя сформовано комплекс показників, що характеризують рівень небезпечності звалищ твердих побутових відходів для прилеглих територій, визначені межі оцінювання рівня небезпеки звалищ твердих побутових відходів для прилеглих територій за інтегральною оцінкою. На основі проведеної оцінки рівня небезпеки звалищ твердих побутових відходів для прилеглих територій на прикладі Полтавської області встановлено, що у зоні передкризового стану перебуває 40 % від загальної кількості звалищ твердих побутових відходів; зоні кризового стану – 53 % від загальної кількості звалищ твердих побутових відходів; зоні критичного стану – 7 % від загальної їх кількості. Враховуючи, що більшість звалищ твердих побутових відходів знаходяться на відстані менше 200 м до сільськогос-подарських угідь (93 %), та мають передкризовий, кризовий або критичний рівень небезпеки для прилеглих територій, невирішеність проблем у цій сфері створює небезпеку для екологічної й продо-вольчої безпеки цих територій та сталого розвитку агроекосистем. Реалізація методичного підходу дає змогу оцінити рівень небезпеки звалищ твердих побутових відходів для прилеглих територій розвитку, визначити основні загрози та ризики для сільськогоподарських угідь, що знаходяться у зоні впливу звалищ твердих побутових відходів, та напрями їхнього подолання. Практичне застосування розробленої методики можливе в рамках програмно-цільового методу при розробці та реалізації національних та регіональних програм, спрямованих на поліпшення процесу управління сферою поводження з твердих побутових відходів.

Глобалізація чинить подвійний вплив на світову фінансову систему, зумовлюючи її розвиток і одночасну появу потенційних загроз фінансовій безпеці держав. Незважаючи на стрімке переростання у реальні, більшість країн світу всерйоз ці загрози не сприймають. Посилення останніх обумовлює необхідність вивчення проблеми забезпечення бюджетної безпеки в умовах світової глобалізації, переосмислення напрямів формування ефективної бюджетної системи з позицій безпечного розвитку, зміцнення бюджетної безпеки держави. Потрібно детальніше дослідити чинники впливу на рівень бюджетної безпеки і її взаємозв’язки з іншими складниками економічної безпеки.Мета роботи – дослідити взаємозв’язки бюджетної безпеки з урахуванням впливу процесу фінансової глобалізації і оцінити її рівень на засадах ретроспективного аналізу.Запропоновано авторське трактування поняття бюджетної безпеки як рівня здатності бюджетної системи забезпечити платоспроможність і фінансову стійкість держави, ефективне використання бюджетних коштів з урахуванням стратегічних пріоритетів розвитку бюджетних відносин і потенційної спроможності протистояти та попереджати загрози внутрішнього і зовнішнього походження.Результати аналізу економічної безпеки вказують на найвищий темп зниження фінансової безпеки у 2015 р. на 14,1 в. п. до рівня у 36,7 % серед усіх складників економічної безпеки. Установлено, що така ситуація спричинена зниженням надходжень від основних бюджетноутворювальних податків за посилення фіскального тиску на економіку, різкою девальвацією національної валюти, значним зростанням державного та гарантованого державою боргу з посиленням ризиків настання дефолту, неліквідності й неплатоспроможності фінансових установ, скороченням ресурсної бази банків, проблемами з їх капіталізацією. Це визначило критичний і близький до критичного стан майже всіх складників фінансової безпеки.Проаналізовано сучасний стан індикаторів бюджетної безпеки. Оцінено кореляційні зв’язки між інтегральним рівнем бюджетної безпеки та іншими складниками економічної безпеки. Установлено чинники та взаємозв’язки впливу на рівень бюджетної безпеки. Пряму залежність і найбільший вплив на незадовільний рівень бюджетної безпеки спричинили абсолютно небезпечні рівні валютної та боргової безпеки. Обґрунтовано необхідність удосконалення методичного підходу до визначення рівня безпеки з урахуванням процесів глобалізації та чинників екзогенного й ендогенного походження, які відображають розмір тінізації економіки, боргового і фіскального навантаження на бюджет, інфляційних процесів та інших показників, ключових для формування надходжень до бюджету.Наукова новизна дослідження – за результатами аналітичного оцінювання взаємозв’язків бюджетної безпеки визначено методи, важелі та інструменти державного регулювання ризиків і загроз, проведено стратегічний моніторинг, прогнозування і реалізацію заходів превентивного характеру щодо забезпечення економічної безпеки.Практичне значення одержаних результатів – доведенно положення із удосконалення науково-методичних засад оцінювання рівня бюджетної безпеки держави з урахуванням взаємозв’язків бюджетної безпеки з іншими складниками економічної безпеки. Результати мають практичну цінність для органів державного управління під час формування стратегічних і програмних документів із забезпечення економічної безпеки держави.

В умовах реформування сучасної освіти, модернізації освітніх стандартів постає проблема підготовки кваліфікованих наукових та виробничих кадрів, що є основною рушійною силою розвитку економіки та соціальних відносин, каталізатором суспільних процесів у науковій, освітній та виробничій сферах. Особливо складним та важливим завданням є виховання здатної до продуктивної діяльності особистості, формування фахових та освітніх компетентностей, що забезпечували б їй можливість вирішувати особисті та професійні задачі в умовах інформаційного суспільства, що характеризується інтенсивним розвитком високих технологій.Сучасні електронні засоби освітнього призначення, мультимедійні та дистанційні технології постають невід’ємною складовою навчання більшості предметів шкільного циклу, багатьох сфер вищої освіти. Використання засобів ІКТ збагачує та розширює можливості навчання, що призводить до поняття електронного навчання [4; 5]. Трактування цього поняття має різні тлумачення, крім того, із розвитком технологій суттєво трансформується його об’єм і зміст. Наприклад, згідно електронної енциклопедії освіти (Education encyclopedia), це поняття «охоплює всі форми навчання та викладання, що відбуваються за електронної підтримки, є процедурними по своїй суті і спрямовані на формування знань із врахуванням індивідуального досвіду, практики і знань того, хто вчиться. Інформаційні і комунікаційні системи, мережеві чи ні, постають як специфічні засоби для забезпечення процесу навчання» [5].Сучасна тенденція полягає у значному розмаїтті і складності систем електронного навчання. Це дає більше можливостей для інтеграції, концентрації і вибору ресурсів та систем. Використання новітніх засобів та сервісів сприяє досягненню якісно нового рівня якості освітніх послуг, створюючи потенціал для індивідуалізації процесу навчання, формування індивідуальної траєкторії розвитку тим, хто вчиться, добору і використання підходящих технологічних засобів. Необхідною умовою в цьому відношенні є відповідність засобів ІКТ низці вимог до підтримки та управління ресурсами, проектування інтерфейсу, ергономіки та інших.Як визначити, які засоби та технології найбільш продуктивні для підтримки навчальної діяльності, для досягнення необхідного рівня якості освіти та формування компетентностей учнів? Відповідь на це питання залежить від змісту електронного навчання, від того, які застосовуються методи і способи оцінки систем електронного навчання, а також від вибору та використання технологій їх реалізації.Метою статті є визначення тенденцій розвитку систем е-навчання в сучасній освіті та виявлення вимог до перспективних шляхів використання інформаційно-технологічних платформ їх реалізації.Загалом, визначальною рисою електронного навчання є використання інформаційно-комунікаційних ресурсів та технологій як засобів навчання [4; 5]. Сучасний стан розвитку інформаційно освітнього середовища характеризується підвищенням якості інформаційних ресурсів наукового та навчального призначення, впровадженням інтегральних платформ доступу до цих ресурсів як для освітніх установ, так і для індивідуальних користувачів. Це потребує забезпечення умов для створення та поширення якісного програмного забезпечення – електронних книг, бібліотек, освітніх порталів, ресурсів інформаційно-комунікаційних мереж, дистанційних освітніх сервісів.Засоби інформаційно-комунікаційних технологій постають інструментами реалізації систем відкритого та дистанційного навчання. В цьому контексті виникають нові потреби і виклики, нові професійні та навчальні цілі, пов’язані з сучасним станом розвитку інформаційного суспільства. Інноваційні освітні технології мають задовольняти певним системним педагогічним та інформаційно-технологічним вимогам, що продиктовані рівнем науково-технічного прогресу та максимально відповідати принципам відкритої освіти серед основних з яких мобільність учнів і вчителів, рівний доступ до освітніх систем, формування структури та реалізації освітніх послуг [1].Серед основних цілей, що постають перед освітою із розвитком інформаційного суспільства, зазначають формування в учнів системи компетентностей ХХІ сторіччя. На думку Т. Бітмана, який узагальнив деякі дослідження, більшість авторів виокремлюють серед них такі компоненти, як технологічні навички, серед яких: інформаційна грамотність; знайомство з інформаційно-комунікаційними носіями; знайомство з засобами інфомаційно-комунікаційних технологій; соціальні навички, такі як: загальнокультурна грамотність; гнучкість та адаптивність; навички мислення та набування знання високого рівня; комунікативність та здатність до співпраці [2]. Цей автор відмічає такі тенденції у розвитку сучасного суспільства, як все більш високий рівень взаємозв’язку та швидкості перебігу суспільних процесів та різке зростання обсягів доступної інформації, до якої можуть залучатися широкі верстви суспільстваРозвиток нових технологій характеризується низкою показників, що стосуються різних аспектів реалізації систем електронного навчання. Ці показники тісно пов’язані із потребою формування в учнів освітніх компетентностей в контексті сучасних вимог відкритості, мобільності, гнучкості навчання та розвитку пізнавальних та особистісних якостей учня.Однією з проблем у сфері реалізації електронного навчання є забезпечення його доступності. Цей показник стосується наявності та організації доступу до необхідних систем навчання, розширення участі, що на наш час розглядаються в двох аспектах. Поняття «доступу до е-навчання» трактується, по-перше, як зміст і обсяг послуг, наявних у певний час. По-друге, як комплекс майнових, соціальних, класових, статевих, вікових, етнічних чинників, фізичних чи розумових здібностей та інших чинників, що впливають на реалізацію е-навчання і мають бути враховані при його проектуванні [4].Поряд з цим, серед суттєвих причин, які перешкоджають ширшому впровадженню і використанню систем електронного навчання, є такі, як наявність достатньої кількості комп’ютерів, програмного забезпечення і необхідних сервісів, доступу до Інтернет, включаючи широкосмуговий доступ, швидкість з’єднання тощо. Розгляд цих питань суттєво залежить від вибору платформи реалізації електронного навчання, на базі якої організується добір і використання різноманітних типів ресурсів, їх систематизація та оптимізація використання.Варто також звернути увагу на доступність важливої інформації, чи є зручні можливості пошуку і вибору необхідного навчального матеріалу. Цей чинник також є критичним при залученні у процес навчання необхідних ресурсів на електронних носіях.Існує ще один вимір доступу до е-навчання, що стосується обмежень у часі і просторі. Це протиріччя вирішується певною мірою за рахунок використання мобільних технологій і розподіленого навчання, які є перспективним напрямом розвитку систем відкритої освіти.Наступний показник стосується якості освітніх послуг, що надаються за допомогою систем е-навчання. Якість електронного навчання і її оцінювання мають багато рівнів таких, як: зміст освіти, рівень підготовки методичних та навчальних матеріалів; персонал і кваліфікація викладачів; стан матеріально-технічного забезпечення; управління навчальним процесом; рівень знань та компетентностей учнів та інших.Предметом численних досліджень є питання оцінки результатів навчання за допомогою комп’ютера. Технологія оцінювання стосується багатьох аспектів середовища навчання. Серед труднощів, які виникають при реалізації електронного оцінювання є такі, як ризик відмови обладнання, висока вартість потужних серверів з великою кількістю клієнтів, необхідність опанування технології оцінювання студентами та викладачами та інші [4].Якість навчальних матеріалів потребує врахування також вимог до обслуговування, управління, проектування інтерфейсу, ергономіки, гігієни та інших. Ці питання не втрачають актуальності у зв’язку з швидким оновленням комп’ютерної техніки. Розробка та впровадження навчальних матеріалів та ресурсів на електронних носіях суттєво взаємообумовлена використанням ефективних методів оцінки їх якості.Окремий комплекс проблем пов’язаний з розробкою вимог і стандартів для освітнього програмного забезпечення. Зокрема, це стосується визначення психолого-педагогічних, дидактичних параметрів оцінки якості освітніх ресурсів. Багато авторів (С. Санс-Сантамарія, Дж. А. Ва­діле, Дж. Гутьєррес Серрано, Н. Фрізен та інші [6]) погоджуються на думці, що хоча стандарти у галузі електронного навчання були розроблені з метою визначення шляхів і способів використання у педагогічній діяльності навчальних об’єктів, реалізованих засобами ІКТ, це скоріше сприяло подальшому пошуку в цьому напрямку, ніж було остаточним рішенням. Існуючі педагогічні характеристики об’єктів орієнтовані здебільшого на можливість спільного використання різних одиниць контенту окремими системи управління е-навчанням. Це не відображає в достатній мірі педагогічні підходи, що стоять за навчальними об’єктами.Загалом із розвитком електронного навчання зростають вимоги до якості освітніх послуг, яка, як свідчать дослідження, суттєво залежить від технологій оцінювання електронних ресурсів та матеріалів та від технологій їх створення та надання користувачеві. В той же час, застосування інтегральних підходів до організації використання та постачання ресурсів та сервісів сприяє удосконаленню і уніфікації підсистем їх розробки та апробації, пошуку та відбору кращих зразків програмного забезпечення, що також може бути передумовою підвищення якості освітніх послуг.Ще один показник, пов’язаний з реалізацією систем е-навчання, характеризує ступінь адаптивності. Цей чинник передбачає застосування досить спеціалізованих та диференційованих систем навчального призначення, що ґрунтуються на моделюванні індивідуальних траєкторій учня чи студента, його рівня знань [3]. У зв’язку з цим, поширення набувають адаптивні технології е-навчання, що враховують особливості індивідуального прогресу учня. Адаптивність передбачає налаштування, координацію процесу навчання відповідно до рівня підготовки, підбір темпу навчання, діагностику досягнутого рівня засвоєння матеріалу, розширення спектру можливостей навчання, придатність для більшого контингенту користувачів.Побудова адаптивної моделі студента, що враховувала б особистісні характеристики, такі як рівень знань, індивідуальні дані, поточні результати навчання, і розробка технологій відстеження його навчальної траєкторії є досить складною математичною і методичною проблемою [3; 4]. Побудова комп’ютерної програми в даному випадку передбачає деякі форми формалізованого подання сукупності знань в предметній області, що вивчається. Розвиток даного типу систем, здебільшого з елементами штучного інтелекту, є досить трудомістким. Зростання ступеню адаптивності є однією з тенденцій розвитку систем електронного навчання, що відбувається за рахунок удосконалення технологій подання, зберігання і добору необхідних засобів. Різноманітні навчальні матеріали, ресурси і сервіси можуть бути надані за потребою користувача, та дають можливість динамічної адаптації до досягнутого рівня знань, компетентності та освітніх уподобань того, хто вчиться.Наступний показник стосується інтеграції та цілісності систем електронного навчання, і тісно пов’язаний із стандартизацією технологій і ресурсів в управлінні системами е-навчання. Ці проблеми виникають у зв’язку з формуванням відкритого середовища навчання, що забезпечує гнучкий доступ до освітніх ресурсів, вибір та зміну темпу навчання, його змісту, часових та просторових меж в залежності від потреб користувачів [1]. Існує тенденція до координації та уніфікації стандартів навчальних матеріалів, розроблених різними організаціями зі стандартизації, такими як IEEE, IMS, ISO / IEC JTC1 SC36 й інші, а також гармонізації національних стандартів з міжнародними. У зв’язку з цим, наукові основи оцінювання інформаційних технологій та способів їх добору і застосування потребують подальшого розвитку.Наступний показник пов’язаний з повномасштабною інтерактивністю засобів ІКТ навчального призначення. Справді, сучасні технології спрямовані на підтримування різних типів діяльності вчителя у віртуальному комп’ютерному класі. Це стосується таких форм навчання, як формування груп, спільнот, що навчаються і взаємодіють віртуально в режимі он-лайн. Щоб організовувати навчальну діяльність в таких спільнотах, використовуються функції, що забезпечують колективний доступ до навчального контенту для групи користувачів, можливість для вчителя проглядати всі комп’ютери у групі, концентрувати увагу учнів за рахунок пауз і повідомлень, підключати або відключати учасників навчального процесу, поширювати файли або посилання серед цільової групи учнів, надсилати повідомлення конкретним учням. Учні також можуть звертатися до учителя за рахунок надання запитань, коментарів, виступів тощо [7]. Організація навчання у віртуальному класі потребує застосування апаратно-програмних засобів доставки навчального контенту, що також суттєво залежить від добору відповідних технологій.Наступний показник стосується безпеки освітнього середовища і передбачає аналіз ризиків та переваг використання комп’ютерних технологій у навчанні. При створенні систем електронного навчання мають враховуватись чинники збереження здоров’я, розвитку інтелектуального потенціалу учня.З огляду на визначені тенденції розвитку та використання систем е-навчання у сучасному освітньому процесі виникає потреба у певній інформаційно-технологічній платформі, яка могла б підтримувати нові форми навчання у відповідності сучасним вимогам доступності, гнучкості, мобільності, індивідуалізації та відкритості освіти [1].Продуктивним видається підхід, за якого проблеми розвитку е-навчання вирішувалися б через призму нових технологій, що надали б підходящу основу для дослідження цих систем, їх розробки і використання. Зокрема, перспективним є використання технології хмарних обчислень, за якої електронні ресурси і об’єкти стають доступні користувачеві в якості веб-сервісу [7].За визначенням Національного Інституту Стандартів і Технологій США (NIST), під хмарними обчисленнями (Cloud Computing) розуміють модель зручного мережного доступу до загального фонду обчислювальних ресурсів (наприклад, мереж, серверів, файлів даних, програмного забезпечення та послуг), які можуть бути швидко надані при умові мінімальних управлінських зусиль та взаємодії з постачальником.Переваги хмарних обчислень у сфері освіти можна охарактеризувати наступними чинниками:- спрощення процесів встановлення, підтримки та ліцензійного обслуговування програмного забезпечення, яке може бути замовлено як Інтернет-сервіс;- гнучкість у використанні різних типів програмного забезпечення, що може порівнюватись, обиратись, досліджуватись, завдяки тому, що його не потрібно кожний раз купляти і встановлювати;- можливість багатоканального поповнення колекцій навчальних ресурсів та організація множинного доступу;- універсалізація процесів розподіленого навчання, завдяки віртуалізації засобів розробки проектів, наприклад, командою програмістів, які всі мають доступ до певного середовища і програмного коду, приладів або лабораторій, інших засобів;- здешевлення обладнання завдяки можливості динамічного нарощування ресурсів апаратного забезпечення, таких як обсяг пам’яті, швидкодія, пропускна здатність тощо;- спрощення організації процесів громіздких обрахунків та підтримування великих масивів даних завдяки тому, що для цього можуть бути використані спеціальні хмарні додатки;- мобільність навчання завдяки використанню хмарних сервісів комунікації, таких як електронна пошта, IP-телефонія, чат, а також надання дискового простору для обміну та зберігання файлів, що уможливлює спілкування та організацію спільної діяльності.Таким чином, впровадження технології хмарних обчислень є перспективним напрямом розвитку систем електронного навчання, що сприятиме реалізації таких засобів і систем, які задовольнятимуть сучасним вимогам до рівня доступності, якості, адаптивності, інтеграції та повномасштабної інтерактивності.

З ПОВНИМ ТЕКСТОМ ДИСЕРТАЦІЇ МОЖНА ОЗНАЙОМИТИСЬ В ЕЛЕКТРОННІЙ ЧИТАЛЬНІЙ ЗАЛІ БІБЛІОТЕКИ ОНЕУ
Сучасний стан розвитку машинобудування в Україні характеризується високим рівнем невизначеності, залежністю від великої сукупності зовнішніх тавнутрішніх факторів діяльності підприємств. А також постійн озростаючи мрівнем ризику. У таких умовах окрім типових ризиків виникають також ризики, які викликані різноманітними кризовими явищами, нестабільністю економічного і політичного розвитку, значними темпами інфляції, відсутністю чіткої законодавчої бази і частими змінами в ній, використанням застарілої технології та зношеного устаткування, низькою економічною культурою. За таких обставин суб’єктам господарювання необхідно вміти оцінювати ступінь можливого впливу ризиків та управляти ними з метою зниження. Підприємцям потрібні знання теорії ризиків і практичне застосування цих знань, своєчасне врахування факторів ризику при прийнятті важливих управлінських рішень, кваліфікована організація процесу оцінювання та зниження ризиків, що спрямована на швидку адаптацію діяльності підприємств до нестабільних та швидкомінливих умов зовнішнього та внутрішнього середовища їх функціонування.

У дисертаційній роботі досліджуються теоретичні, методичні та практичні питання оцінювання ризиків діяльності машинобудівних підприємств. Удосконалено понятійний апарат категорії «ризик» та «управління ризиком» підприємства. Розроблена авторська класифікація ризиків, яка налічує в собі 22 критеріальні ознаки. Визначені універсальні методи управління ризиками та принципи їх раціональної організації, розроблено алгоритм процесу управління ризиками. Проаналізовані тенденції функціонування машинобудівних підприємств Одеської області. Встановлено, що оптимальним методом якісної оцінки ризиків виступає карта ризиків. Побудовано карту ризиків для підприємств машинобудування Одеської області. З критичної точки зору розглянуто існуючі підходи до кількісної оцінки ризиків, визначено їх переваги і недоліки. Запропоновано власний методичний підхід до інтегрального оцінювання ризиків діяльності підприємств. Проведено кількісне оцінювання ризиків 6 підприємств Одеського регіону та визначено інтегральний показник їх ризику. Надано рекомендації по управлінню ризиками господарюючих суб’єктів і розраховано економічний ефект від впровадження заходів зниження ризиків.
В диссертационной работе исследуются теоретические, методические и практические вопросы оценивания рисков деятельности машиностроительных предприятий. Усовершенствован понятийный аппарат категорий «риск» и «управление риском» предприятия. Разработана авторская классификация рисков, которая насчитывает в себе 22 критериальных признака. Определены универсальные методы управления рисками и принципы их рациональной организации, разработан алгоритм процесса управления рисками. Проанализированы тенденции функционирования машиностроительных предприятий Одесской области. Установлено, что оптимальным методом качественной оценки рисков выступает карта рисков. Построена карта рисков для предприятий машиностроения Одесской области. С критической точки зрения рассмотрены существующие подходы к количественной оценке рисков, определены их преимущества и недостатки. Предложен собственный методический подход к интегральному оцениванию рисков деятельности предприятий. Проведено количественное оценивание рисков 6 предприятий Одесского региона и определен интегральный показатель их риска. Даны рекомендации по управлению рисками хозяйствующих субъектов и рассчитан экономический эффект от внедрения мероприятий по снижению рисков.
The thesis investigates theoretical, methodological and practical issues of risks’ assessment of machine building enterprises. Conceptual framework of category of «risk» is improved in relation to of the activity of the enterprise. The functions of risk in the activity of economic entities are determined. Authoring classification of risks, which has 22 criteria signs is developed. Particular attention is paid to the classification of risks per area of their origin. Natural climatic risks, socio-demographic risks, operational risks, business risks, financial risks, political risks, geopolitical risks, administrative and regulatory risks are highlighted. The history of risk management at enterprises is viewed as well as international standards of management. Authoring definition of the category of «risk management» is developed. Principles of rational organization of the risk management of business entity are identified. Phased algorithm of risk management is developed, the importance of risks’ assessment as a part of the risks’ control system is indicated. The tendencies of functioning of machine building enterprises of Odessa region are analyzed. Negative dynamics of functioning of separate machine-building enterprises of the Odessa region, as well as the entire machinery industry as a whole are revealed. The necessity of risks’ assessment of enterprises is proved. The existing methods of qualitative evaluation of risks are viewed, it is established that the best method of qualitative risk evaluation is the map of risks. Map of risks for the machine-building enterprises of the region is built in tabular and graphical forms. The most comprehensive list of simple risks that can cause negative situations at the enterprise is detected. In order to identify the human factor of operational risk the flow chart is proposed. Existing approaches to quantitative risks’ assessment such as statistical method, normative method, method of analysis of expediency of costs, method of expert evaluations, analytical method and method of usage of analogues are critically viewed. The advantages and disadvantages of those methods of quantitative risks’ assessment are identified. The characteristics and qualities that universal method of quantitative risks’ assessment should possess are determined. In relation to the identified characteristics and criteria, analysis of methods of assessment of risks is conducted. It is proved that one should use methods of quantitative risks’ assessment not separately but combined. The author's approach to the integrated risk assessment of entrepreneurial activity is proposed. The suggested method is based on the usage of methods that have received the highest scores in the criteria analysis (statistical method, the scenario approach, method of expert evaluations, normative method). A quantitative risks’ assessment of 6 machine building enterprises of Odessa region is conducted. The overall risks’ assessment of firms is performed on the basis of statistical indicators. The estimation of external risks of machine building enterprises is done by the constructing of the fault tree and conduction of expert evaluations. Internal risks of these enterprises are estimated by usage of normative method. Integral indicators of levels of risks of analyzed machine building enterprises are calculated. Refined scale of risk assessment is developed. Taxonomy analysis of security risk of economic entities is held and the ranking of enterprises on the basis of results of taxonomy analyses is conducted. The ways to mitigate the impact of risk on the enterprises are detected, recommendations to reduce the overall level of risk are provided. Methods of minimization of specific operation and financial risks are suggested. The economic impact of implementation of the proposed activities and the resulting reduction of integral indicator of risks are calculated.