Journal articles on the topic 'Інфекційний мононуклеоз'

Мета дослідження: оцінка клініко-імунологічних параметрів перебігу інфекційного мононуклеозу, викликаного ВЕБ з метою виявлення затяжних форм перебігу та прогнозування несприятливих наслідків у хворих на інфекційний мононуклеоз, викликаний ВЕБ.Матеріали та методи: обстежено 110 хворих, у яких було виявлено інфекційний мононуклеоз, викликаний ВЕБ, серед яких 58 жінок (52,7%), чоловіків – 52 (47,3%).
 Результати. Виявлено наявність у дослідженої групи пацієнтів дисбалансу в субпопуляціях СD4+-лімфоцитів, що регулюють та контролюють розвиток клітинних та гуморальних реакцій. Це в свою чергу може визначати високу частоту формування хронічної персистуючої форми інфекційного мононуклеозу та свідчить про значні зміни з боку клітинної та гуморальної ланок імунітету у пацієнтів з інфекційним мононуклеозом. Клінічне поліпшення, яке спостерігалось у хворих в періоді реконвалесценції, не супроводжується нормалізацією імунологічних показників, що може визначати високу частоту формування хронічної персистуючої форми інфекційного мононуклеозу.
 Висновки. За результатами проведеного дослідження нами було виявлено зміни з боку клітинної та гуморальної ланок імунітету. Так, при гладкому перебігу інфекційного мононуклеозу спостерігалася активація клітинної та гуморальної ланок імунітету та характеризувалося збільшенням вмісту у периферичній крові лімфоцитів з фенотипом [CD3+; CD4+; СD8+; CD16+; CD20+], Th1-клітин, IgA та ІgМ; (р<0,05) з тенденцією до нормалізації у періоді реконвалесценції. При формуванні хронічних форм ВЕБ-інфекції нами було виявлено прогресуючий характер змін імунних показників, що вказує на формування вторинного лімфоцитарного клітинного дисбалансу, активації гуморальної ланки, зміну рівноваги імунорегуляторних медіаторів у бік Th2 (зменшенням вмісту [CD3+; CD4+; CD8+; CD16+]; індексу СD8+CD28+/СD8+CD28–; збільшення вмісту CD20+; рівнів ІgG; Th2 (ІЛ-4+); Th1/Th2 (р<0,05) за рахунок підвищення відносного вмісту Th2 клітин. Дослідження порушень імунної системи у пацієнтів з інфекційним мононуклеозом та аналіз виявлених змін в імунній системі допоможе вдосконалити алгоритм діагностики та проводити своєчасну корекцію порушень.

У статті висвітлено клініко-імунологічні особливості перебігу інфекційного мононуклеозу в дітей (на основі аналізу даних дітей різного віку, пролікованих у Запорізькій обласній інфекційній лікарні з приводу інфекційного мононуклеозу у 2008–2012 рр.). Наведено аналіз результатів імунологічних і мікробіологічних обстежень відповідних пацієнтів.

Мета дослідження – встановити значення наявності стрептокока на слизовій оболонці носо- та ротоглотки в реакції інтерлейкінів крові дітей, хворих на інфекційний мононуклеоз (ІМ).
 Пацієнти і методи. Під спостереженням перебувало 60 дітей у віці 3-7 років, хворих на ІМ, які лікувалися в обласній дитячій інфекційній клінічній лікарні м. Харкова. Діагноз ІМ підтверджували на основі позитивних результатів пошуку маркерів захворювання методами ІФА та ПЛР. У 30 дітей (перша група) при бактеріологічному дослідженні слизової оболонки носо- та ротоглотки виділено Streptococcus pyogenes в концентраціях 10-5 і вище. Друга група (30 дітей) – на слизовій оболонці носо- і ротоглотки стрептокок не був виявлений. Імунний статус хворих оцінювався за показниками рівнів інтерлейкінів 1β, 4, фактора некрозу пухлин (ФНП). Вміст інтерлейкінів у крові хворих визначали в гострий період (1-2-а доба захворювання) і в період ранньої реконвалесценції (7-10-а доба).
 Результати досліджень і висновки. Аналіз результатів обстеження встановив, що наявність у хворих стрептокока на слизовій оболонці носо- і ротоглотки в гострому періоді інфекційного мононуклеозу призводить до яскравішої реакції прозапальних інтерлейкінів їх крові і гальмування відповіді протизапального інтерлейкіну-4 (Р<0,05). Надалі відбувається повільне зниження рівнів інтерлейкіну 1, ФНП-α і гальмування наростання вмісту ІЛ-4.

Нині спостерігається тенденція до збільшення розповсюдженості захворювань, спричинених вірусом Епштейна – Барр, серед яких інфекційний мононуклеоз. Патологічні зміни, спричинені даним захворюванням, виявляються в різних органах та системах дитячого організму, зокрема й у зубощелепній ділянці. Це проявляється розвитком карієсу зубів, захворювань пародонта, патології слизової оболонки порожнини рота, формуванням зубощелепних аномалій. Мета дослідження – вивчення поширеності та особливостей клінічного перебігу зубощелепних аномалій у дітей із персистуючою Епштейна – Барр вірусною інфекцією. Методи дослідження. Нами обстежено 226 дітей віком 6, 9, 12 років. З них 104 дитини, яким поставлено діагноз «інфекційний мононуклеоз», увійшли в основну групу, 122 практично здорові дитини увійшли у групу порівняння. Зубощелепні аномалії (ЗЩА) визначали за класифікаціями Е. Енгля та Д.А. Калвеліса. Результати дослідження показали, що серед дітей основної групи зубощелепні аномалії виявлено у 83,85 ± 2,34%, тоді як серед практично здорових дітей цей показник не перебільшував 58,18 ± 2,48%. З віком поширеність зубощелепних аномалій зростає в обидвох досліджуваних групах, проте серед дітей основної групи динаміка зростання більш виражена – із 78,94 ± 2,13% серед дітей 6 років до 88,23 ± 2,24% серед дітей 12-річного віку, тобто в 1,12 разу. Натомість у практично здорових дітей поширеність зубощелепних аномалій у 6 років становила 56,41 ± 1,98%, що в 1,4 разу менше за дітей основної групи, а до 12 років збільшувалась в 1,08 разу (60,97 ± 2,15%), проте була нижчою, ніж у дітей основної групи, на 44,71%. Отже, виявлена висока поширеність зубощелепних аномалій у дітей із мононуклеозом, водночас із віком спостерігається підвищення поширеності різних нозологічних форм. Серед нозологічних форм зубощелепних аномалій переважають аномалії зубних рядів, що, очевидно, пов’язано з особливостями перебігу основного захворювання. Отримані результати свідчать про потребу в ортодонтичному лікуванні дітей із мононуклеозом, проведенні консультацій у лікарів-стоматологів поряд із лікуванням основного захворювання.

<strong>Цитуйте українською у Ванкувер стилі:</strong> Литвиненко ГЛ, Єрьоменко РФ, Мозгова ЛВ,&nbsp;Федорченко АА. Виявлення мононуклеозу автоматичним та мікроскопічним&nbsp;методами (клінічний випадок). Медицина сьогодні і завтра. 2024;93(2):64-9. https://doi.org/10.35339/msz.2024.93.2.lym Архівовано: https://doi.org/10.5281/zenodo.14772150 <strong>Резюме</strong> Інфекційний мононуклеоз &minus; гостре антропонозне вірусне захворювання, спричинене Вірусом Епштейна-Барр (ВЕБ). Згідно статистичних даних Центру громадського здоровʼя МОЗ України, за період з 2018 по 2021 рр. кількість випадків становила 5482, 5467, 2431 та 1023 відповідно. Протягом 2019 року в Україні 5467 людей захворіли на інфекційний мононуклеоз. Зокрема, 863 випадки зафіксували у жителів сільської місцевості, а 4597 &ndash; у дітей до 17 років. Це свідчить про ріст захворюваності серед міських жителів, що обумовлює актуальність вивчення інфекційного мононуклеозу. Розвиток цього захворювання супроводжується лихоманкою, тонзилярним фарингітом, макулопапульозним висипом шкіри та появою атипових лімфоцитів в периферичній крові, які складають більше 10 % від загальної кількості лімфоцитів. Розрив селезінки є найбільш небезпечним ускладненням даного захворювання. У статті аналізується клінічний випадок дитини, яка звернулась зі скаргами на підвищення температури тіла та збільшення лімфатичних вузлів. Приділена увага показникам клінічного аналізу крові, а саме атиповим мононуклеарам, які є показником інфекційного мононуклеозу. Проаналізовані результати кількісного автоматизованого гематологічного аналізатора з мікроскопічним (ручним) методом діагностики. Встановлено, що якщо при отриманні результатів на аналізаторі показники виходять за межі норми, то необхідно застосовувати підрахунок мікроскопічним методом, який не лише уточнить а й розширить межі діагностування в постановці кінцевого діагнозу. Таким чином, ріст захворюваності, труднощі в діагностиці та імовірність розвитку ускладнень (спленомегалія і гепатомегалія) обумовлюють актуальність вивчення інфекційного мононуклеозу, що викликаний ВЕБ та важливою науково-практичною проблемою сучасної клінічної лабораторної діагностики. <strong><em>Ключові слова: </em></strong><em>інфекційний мононуклеоз, вірус Епштейна-Барр, атипові мононуклеари.</em> &nbsp; <strong>Cite in English in Vancouver style:</strong> Lytvynenko H, Yeromenko R, Mozghova L, Fedorchenko A.&nbsp;Identification of mononucleosis by automatic and microscopic methods (clinical&nbsp;case). Medicine Today and Tomorrow. 2024;93(2):64-9. https://doi.org/10.35339/msz.2024.93.2.lym&nbsp;[in Ukrainian]. Archived: https://doi.org/10.5281/zenodo.14772150 &nbsp; <strong>Abstract</strong> Infectious mononucleosis is an acute anthropogenic viral disease caused by the Epstein-Barr Virus (EBV). According to statistics from the Public Health Centre of the Ministry of Health of Ukraine, the number of cases in the period from 2018 to 2021 was 5,482; 5,467; 2,431; and 1,023; respectively. 5,467 people developed infectious mononucleosis in Ukraine in 2019. In particular, 863 cases were recorded in non-city dwellers, and 4,597 in children under 17. This indicates an increase in morbidity among urban residents, which determines the relevance of the study of infectious mononucleosis. The development of this disease is accompanied by fever, tonsillar pharyngitis, maculopapular skin rash and the appearance of atypical lymphocytes in the peripheral blood, which make up more than 10% of the total number of lymphocytes. Splenic rupture is the most dangerous complication of this disease. The article analyzes the clinical case of a child who complained of increased body temperature and enlarged lymph nodes. Attention is paid to the indicators of clinical blood analysis, namely to atypical mononuclear cells, which are an indicator of infectious mononucleosis. The results of a quantitative automated hematological analyzer with a microscopic (manual) method of diagnosis were analyzed. It has been established that if, when receiving the results on the analyzer, the indicators are outside the normal range, then it is necessary to use the microscopic method of counting, which will not only clarify but also expand the limits of diagnosis in making the final diagnosis. Thus, the increase in morbidity, difficulties in diagnosis and possibility of complications (splenomegaly and hepatomegaly) make it important to study infectious mononucleosis caused by EBV. This disease is an important scientific and practical problem of modern clinical laboratory diagnostics. <strong><em>Keywords:</em></strong><em> infectious mononucleosis, Epstein-Barr virus, atypical lymphocytes.</em> &nbsp;

Протягом останніх років спостерігається зростання захворюваності дітей інфекційним мононуклеозом, спричиненим вірусом Епштейна – Барр. Інфікування організму ЕБВ-вірусною інфекцією супроводжується імуносупресією, ослабленням захисних механізмів слизової оболонки, що сприяє активності патогенності бактеріальної мікрофлори. Висока адгезія мікроорганізмів до епітеліальних поверхонь при інфекційному мононуклеозі слугує підґрунтям для розвитку патологічних процесів в порожнині рота. На тлі зниження місцевого захисту і загальної резистентності організму при інфекційному мононуклеозі створюються умови для розвитку патологічних процесів в тканинах пародонта та порушення формування резистентності емалі. Функціональні порушення гомеостазу порожнини рота та їх зв’язок з стоматологічним статусом у дітей з інфекційним мононуклеозом з’ясовано недостатньо та потребує подальших досліджень з метою впровадження ефективних підходів до їх профілактики. Мета дослідження. Оцінити ЕФАКБЕ у дітей, які перехворіли інфекційним мононуклеозом при наявності карієсу та хронічного катарального гінгівіту. Матеріал та методи дослідження. Обстежено 37 дітей віком 7 та 12 років, які перехворіли інфекційним мононуклеозом, та 32 дитини групи порівняння. У обстежених дітей оцінено поширеність та інтенсивність карієсу, стан тканин пародонта та ЕФАКБЕ. Результати дослідження. Виявлено, що ЕФАКБЕ у дітей, які перехворіли інфекційним мононуклеозом, в середньому становить 20,33±1,07%, що значно нижче щодо дітей групи порівняння – 33,94±1,30%. У дітей 7-річного віку основної групи ЕФАКБЕ становить 1,71±0,33%, у 12-річних дітей зростає у 2,5 раза, відповідно у дітей групи порівняння зростає у 2,63 раза (з 1,31±0,21% до 3,45±0,35%). Аналіз ЕФАКБЕ з урахуванням стоматологічного статусу у дітей з інфекційним мононуклеозом виявив, що в середньому при КПВ=2,99±0,29 зуба ЕФАКБЕ становить 20,33±1,07%. У дітей при КПВ=4,25±0,32 зуба в комплексі з ХКГ спостерігається виражене зниження значення ЕФАКБЕ, в середньому, до 9,64±0,52%. Така тенденція виявлена в обох вікових групах дітей, які перехворіли інфекційним мононуклеозом. У 7-річних дітей з інтенсивністю карієсу 2,54±0,29 зуба та ХКГ ЕФАКБЕ нижче на 48,25% відносно показника лише при наявності каріозних уражень, а у дітей 12-річного віку показник ЕФАКБЕ нижчий у 2,21 рази. Висновки. У дітей, які перехворіли інфекційним мононуклеозом, ЕФАКБЕ знижена, що свідчить про зниження захисних механізмів порожнини рота. Дослідження ЕФАКБЕ у дітей з оцінкою їх значення слугує диференційованому застосуванню засобів профілактики стоматологічних захворювань у дітей, які перехворіли інфекційним мононуклеозом.

Первинна інфекція, спричинена вірусом Епштейна-Барр (ВЕБ-інфекція), зумовлює розвиток інфекційного мононуклеозу приблизно в ¼ пацієнтів, якщо інфікування відбувається у підлітковому віці. &#x0D; Матеріали і методи. Зі згоди батьків обстежено 28 хворих на ВЕБ-інфекцію дітей, віком від 5 до 16 років. Всім пацієнтам на основі комплексу клініко-лабораторних досліджень було встановлено діагноз: ВЕБ-інфекція, типова форма, перебіг середньої тяжкості. Мікробіологічне дослідження мазків із ротоглотки здійснювали класичним бактеріологічним методом, чутливість до антибіотиків виділених чистих культур досліджували за методом Кірбі-Бауера. &#x0D; Результати досліджень та їх обговорення. У мікробіоценозі ротоглотки дітей, хворих на ВЕБ-інфекцію (чи інфекційний мононуклеоз), переважали β-гемолітичні стрептококи (64,3 %), які найчастіше викликають захворювання у людини. Поява Enterobacter spp., E. coli та збільшення кількості грибів роду Candida є індикатором зниження рівня колонізаційної резистентності цього біотопу. Виявлення S. aureus у третини пацієнтів свідчить про порушення структури нормального мікробіоценозу ротоглотки, що є наслідком необґрунтованого призначення масивної антибіотикотерапії. 52,6 % виділених штамів стрептококів і 25,0 % стафілококів виявилися резистентними до азитроміцину, крім того стрептококи у 20,0 % були резистентними до цефтріаксону та 40,0 % – до цефалексину. Необґрунтоване використання антибіотиків веде до розвитку антибіотикорезистентності представників нормофлори ротоглотки у дітей і погіршує прогноз лікування бактерійних інфекцій, зумовлених умовно-патогенними міроорганізмами.&#x0D; Висновки. 1. У мікробіомі ротоглотки дітей, хворих на ВЕБ-інфекцію, суттєво переважали β-гемолітичні Streptococcus spp. (64,3 %). Поява Enterobacter spp., E. coli та збільшення кількості грибів роду Candida є індикатором зниження рівня колонізаційної резистентності цього біотопу. Виявлення S. aureus у 35,7 % пацієнтів свідчить про порушення структури нормального мікробіоценозу ротоглотки, що є наслідком необґрунтованого призначення масивної антибіотикотерапії. Вивчення антибіотикочутливості стафіло- та стрептококів засвідчило наявність резистентності у 52,6 % виділених штамів стрептококів та 25,0 % стафілококів до азитроміцину. Крім того, стрептококи у 20,0 % були резистентними до цефтріаксону та 40,0 % – до цефалексину.&#x0D; 2. При ВЕБ-інфекції у дітей призначення антибіотиків показане лише у випадку активації бактерійної флори та після попереднього визначення чутливості найпоширеніших представників цього мікробіому до антибіотиків. Безконтрольне та необґрунтоване використання антибіотиків веде до розвитку антибіотикорезистентності представників нормофлори ротоглотки у дітей і погіршує прогноз лікування бактерійних інфекцій, зумовлених умовно-патогенними міроорганізмами у майбутньому.

Метою даної роботи було вивчити вміст в периферичні крові В-клітин «пам’яті» у взаємозв’язку з рівнем цитокінів, які регулюють активність клітин «пам’яті» та рівнем антитіл до дифтерії та правця у осіб, що перехворіли на ВЕБ-інфекцію. Матеріали і методи. Для визначення рівня АТ до дифтерії та правця у осіб (18-22 р.), що перехворіли на ВЕБ-інфекцію, було обстежено 79 дорослих, що перехворіли на ІМ і 25 дорослих, що перехворіли на ХВЕБІ. Контрольну групу склала 41 особа. Рівень АТ до дифтерії та правця вимірювали методом ІФА. Захисний рівень АТ до цих інфекцій, відповідно до рекомендацій ВООЗ, вважали &gt;0,1 МО/мл. Вміст в периферичній крові В-клітин «пам’яті» (CD22+CD27+) і рівень ІЛ-15, ІЛ-2, ІЛ-23, ІЛ-10 було вивчено у 19 осіб, що перехворіли на ІМ і 16 осіб, що перехворіли на ХВЕБІ, у яких в крові не спостерігалось захисного рівня АТ одночасно до дифтерії та правця, у 26 осіб, що перехворіли на інфекційний мононуклеоз і у 16 осіб, що перехворіли на ХВЕБІ, у яких був захисний рівень АТ до цих інфекцій. Контрольну групу склали 20 осіб, які були щеплені згідно календаря вакцинації. Вміст В-клітин «пам’яті» (CD22+CD27+) вимірювали методом проточної цитофлюорометрії на апараті FACS-Calibur (США), рівень інтерлейкінів визначали методом ІФА. Результати та обговорення. У осіб, що перехворіли на інфекційний мононуклеоз, захисного рівня АТ одночасно до дифтерії та правця не було у 29,1% з 79 обстежених. У осіб, які перехворіли на ХВЕБІ, захисний рівень АТ до цих інфекцій не реєструвався у 64% обстежених. В контрольній групі осіб захисного рівня АТ до правця не було у 12,1%, до дифтерії – у 26,7%. У осіб, які перехворіли на ІМ і не мають захисного рівня АТ до дифтерії та правця, вміст В-клітин «пам’яті» був на 12,8% нижче, ніж у осіб, що перехворіли на ІМ і мають захисний рівень АТ до цих інфекцій. У осіб, що перехворіли на ХВЕБІ і не мають захисного рівня АТ до дифтерії та правця, вміст в крові В-клітин «пам’яті» на 18,4% нижче, ніж у осіб, що перехворіли на ХВЕБІ і мають захисний рівень АТ до цих інфекцій, і на 40,8% нижче, ніж у осіб контрольної групи. Рівень цитокінів (ІЛ-15, ІЛ-21, ІЛ-23), які контролюють і регулюють активність клітин «пам’яті» у осіб, що перехворіли на ІМ і ХВЕБІ і не мають захисного рівня АТ до дифтерії та правця, вірогідно нижче, ніж у осіб, що перехворіли на ВЕБ- інфекцію із захисним рівнем АТ. Висновки. ВЕБ-інфекція здатна викликати не тільки імунодефіцитний стан і пригнічувати загальну імунореактивність організму, але і знижувати специфічний поствакцинальний імунітет. Низький рівень АТ до дифтерії та правця у осіб, що перехворіли на ВЕБ-інфекцію, щільно корелює з низьким вмістом в периферичній крові В-клітин «пам’яті» і низьким рівнем імунорегуляторних цитокінів. Після перенесення ВЕБ-інфекції доцільним є вимірювання рівня антитіл до керованих інфекцій і в разі їх низького рівня або відсутності захисного рівня рекомендувати позачергове щеплення.

Резюме. Серед загальних чинників ризику виникнення карієсу зубів вагоме значення має вірусна інфекція, яка є однією з найбільш поширених інфекцій як серед дорослого, так і серед дитячого населення, оскільки зміни, які відбуваються в організмі, можуть призводити до зниження неспецифічної резистентності та виснаження захисних механізмів. Водночас, недостатньо з’ясовані особливості ураження карієсом зубів у дітей із вірусною інфекцією Епштейна – Барр.&#x0D; Мета дослідження – оцінити ураження карієсом постійних зубів у дітей із вірусною інфекцією Епштейна – Барр.&#x0D; Матеріали і методи. Для оцінки стану твердих тканин зубів обстежено 240 дітей віком 6–14 років (112 дітей з інфекційним мононуклеозом та 128 практично здорових). Досліджено поширеність, інтенсивність та активність карієсу постійних зубів.&#x0D; Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що у дітей із вірусною інфекцією Епштейна – Барр поширеність та інтенсивність карієсу постійних зубів суттєво вища, ніж у дітей без ознак вірусної інфекції. Також у дітей із вірусною інфекцією переважає ІІ (31,87±3,24) % та ІІІ (29,48±3,45) % ступені активності карієсу постійних зубів, І ступінь активності виявлено лише у (17,33±3,68) % дітей, разом з тим, як, як серед практично здорових дітей здебільшого зустрічається І (29,19±3,31) % та ІІ (28,96±3,13) % ступені активності каріозного процесу, ІІІ ступінь активності виявлено лише у (5,31±1,89) % дітей, це суттєво нижче, ніж серед дітей із вірусною інфекцією Епштейна – Барр (р&lt;0,05).&#x0D; Висновки. Виявлено, що у дітей із вірусною інфекцією Епштейна – Барр поширеність та інтенсивність карієсу постійних зубів вища, ніж у практично здорових дітей. Встановлено також вищу активність карієсу постійних зубів з переважанням ІІ та ІII ступенів у дітей із вірусною інфекцією. Отримані результати можуть бути використані при розпрацюванні комплексних заходів для профілактики та лікування карієсу зубів у дітей із вірусною інфекцією.

Мета роботи – вивчення та дослідження клініко-епідеміологічних особливостей інфекційного мононуклеозу (ІМ) у Північно-Східному регіоні України.Матеріали та методи. Було обстежено 122 пацієнти на інфекційний мононуклеоз, які були госпіталізовані у 2012-2014 рр. у Сумську обласну інфекційну клінічну лікарню імені З. Й. Красовицького. Діагноз ІМ встановлений на підставі епідеміологічних і клінічних даних, результатів додаткових лабораторних та інструментальних методів дослідження відповідно до загальних критеріїв у клінічній практиці.Висновок. Захворюваність на інфекційний мононуклеоз у Північно-Східному регіоні України висока і має тенденцію до зростання, часто вражає дітей і молодих людей.

&lt;p&gt;&lt;em&gt;Наведено історичні віхи відкриття Епштейна-Барр вірусу. Розглянуто особливості його структури та життєдіяльності, охарактеризовано деякі вірусні антигени. Описано вплив на імунну систему людини. Показано сучасні погляди на патогенез та клінічну картину інфекційного мононуклеозу та хронічних форм EBV-інфекції, підходи до діагностики із використанням як серологічних методів, так і ПЛР.&lt;/em&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;strong&gt;&lt;em&gt;Ключові слова:&lt;/em&gt;&lt;/strong&gt;&lt;em&gt; Епштейна-Барр вірусна інфекція, інфекційний мононуклеоз, вірусні антигени, імунна система.&lt;/em&gt;&lt;/p&gt;

Мета роботи – визначити ступінь порушення показників місцевого імунітету слизових оболонок орофарингеальної зони у дітей, хворих на ІМ. Результати. Проведене дослідження рівня порушення важливих показників місцевого імунітету орофарингеального секрету (ФНП і сироваткового та секреторного IgА) свідчить, що ІМ перебігає не лише як вірусне запалення, а й є імунодефіцитним захворюванням, яке характеризується значними та тривалими змінами з боку показників імунітету.Висновки. Матеріалом дослідження слугував орофарингеальний секрет, який отримували неінвазивним методом. Це дає змогу застосовувати цю методику для визначення ступеня імунологічних порушень у хворих дітей як критерій ефективності лікування та прогнозувати перебіг захворювання.

Метою роботи було встановити рівень адаптаційного напруження і клітинну реактивність організму хворих на ІМ, асоційований з ВЕБ.Для розширення знань з патогенезу ІМ-АВЕБ доцільно було встановити рівень адаптаційного напруження і клітинної реактивності організму цих хворих. Результати досліджень. Для компенсаторної діагностики була проведена полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) у 9 хворих, у 8 випадках виявлено ДНК ВЕБ, в одного хворого ПЛР не підтвердила наявність ВЕБ. А контрольну групу склали 15 практично здорових осіб (9 чоловічої і 6 жіночої статі) віком від 20 до 25 років.Висновки. Інфекційний мононуклеоз, асоційований з ВЕБ, підтверджується в імунологічному тесті на гетерофільні антитіла, характерною клініко-лабораторною маніфестацією, яка проявляється зростанням відносної кількості агранулоцитів на 51,45 %, абсолютної кількості агранулоцитів – на 80,52 %.

&lt;p&gt;&lt;em&gt;На підставі аналізу структури герпесвірусних інфекцій серед усіх ушпиталених хворих в стаціонари Чернівецької області за 5 років (2010-2014 рр.)&lt;/em&gt; &lt;em&gt;встановили зниження кількості дітей і дорослих, хворих на вітряну віспу, та зростання – на інфекційний мононуклеоз. Водночас зростає кількість госпіталізованих дорослих осіб, хворих на оперізувальний герпес. &lt;/em&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;em&gt;Отже, за &lt;/em&gt;&lt;em&gt;показником кількості госпіталізованих хворих з герпесвірусно&lt;/em&gt;&lt;em&gt;ю інфекцією, відбувається постійний перерозподіл циркуляції герпесв&lt;/em&gt;&lt;em&gt;ірус&lt;/em&gt;&lt;em&gt;ів у дорослого і дитячого населення.&lt;/em&gt;&lt;em&gt;&lt;/em&gt;&lt;/p&gt;

&lt;p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 27.0pt; background: white;"&gt;&lt;em style="mso-bidi-font-style: normal;"&gt;&lt;span style="font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: UK;"&gt;Обстеження 37 хворих на ВІЛ-інфекцію у поєднанні з герпетичною інфекцією (лабіальний герпес та/або афтозний стоматит, генітальний, оперізувальний герпес та інфекційний мононуклеоз окремо чи в комбінації) показало, що у разі такого поєднання вміст лімфоцитів при III і IV клінічній стадії імунодефіциту був достовірно нижчим, ніж при герпетичній моноінфекції. Таким же достовірним було зниження рівня &lt;/span&gt;&lt;/em&gt;&lt;em style="mso-bidi-font-style: normal;"&gt;&lt;span style="font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: EN-US;" lang="EN-US"&gt;CD&lt;/span&gt;&lt;/em&gt;&lt;em style="mso-bidi-font-style: normal;"&gt;&lt;span style="font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: UK;"&gt;4 при II-IV стадії ВІЛ-інфекції у комбінації з герпетичною інфекцією і відносне збільшення кількості Т-супресорів порівняно з герпетичною моноінфекцією. За наявності вірусу герпесу в організмі ВІЛ-інфікованих дещо меншою мірою знижується імунорегуляторний показник, що свідчить про певний конкуруючий вплив вірусу герпесу на регуляторні субпопуляції. &lt;/span&gt;&lt;/em&gt;&lt;/p&gt;&lt;p class="MsoBodyText" style="text-indent: 27.0pt;"&gt;&lt;em style="mso-bidi-font-style: normal;"&gt;&lt;span style="font-size: 12.0pt; font-family: 'Times New Roman','serif'; letter-spacing: 0pt; mso-ansi-language: UK;"&gt;У хворих на ВІЛ- і герпетичну коінфекцію співвідношення сироваткових концентрацій ІЛ-8, ІЛ-10, ІЛ-12 та ІЛ-17 зазнає максимального дисбалансу. Причому значно зростає вміст не тільки прозапальних (ІЛ-8, ІЛ-17), але й протизапального цитокіну ІЛ-10. Водночас значно знижується рівень прозапального ІЛ-12 у хворих з тяжким ступенем імуносупресії. Паралельно суттєво зростає сироватковий рівень протизапального цитокіну ІЛ-10 на всіх стадіях комбінованої ВІЛ- та герпесвірусної інфекції, незалежно від клінічної стадії недуги. &lt;/span&gt;&lt;/em&gt;&lt;/p&gt;&lt;p class="MsoBodyText" style="text-indent: 27.0pt;"&gt;&lt;em style="mso-bidi-font-style: normal;"&gt;&lt;span style="font-size: 12.0pt; font-family: 'Times New Roman','serif'; letter-spacing: 0pt; mso-ansi-language: UK;"&gt;При поєднанні ВІЛ- і герпетичної інфекції виявили сильну зворотну кореляцію між рівнем ІЛ-8 і кількістю CD4-лімфоцитів (r=-0,72, р&amp;lt;0,05), сильну зворотну кореляцію (r=-0,79, р&amp;lt;0,05) між значенням ІЛ-10 і кількістю CD4-лімфоцитів, зворотну кореляцію середньої сили (r=-0,35, p&amp;lt;0,05) між вмістом ІЛ-17 і кількістю CD4-лімфоцитів, а також слабку пряму (r=0,08, p&amp;lt;0,05) – між значеннями ІЛ-12 та кількістю CD4-лімфоцитів.&lt;/span&gt;&lt;/em&gt;&lt;/p&gt;&lt;p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 27.0pt; background: white;"&gt;&lt;em style="mso-bidi-font-style: normal;"&gt;&lt;span style="font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: UK; mso-bidi-font-weight: bold;"&gt;У хворих з таким поєднанням вірусних інфекцій ще й &lt;/span&gt;&lt;/em&gt;&lt;em style="mso-bidi-font-style: normal;"&gt;&lt;span style="font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: UK;"&gt;суттєво зростає рівень циркулюючих імунних комплексів при практично незмінному титрі імуноглобулінів А, М і &lt;/span&gt;&lt;/em&gt;&lt;em style="mso-bidi-font-style: normal;"&gt;&lt;span style="font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: EN-US;" lang="EN-US"&gt;G&lt;/span&gt;&lt;/em&gt;&lt;em style="mso-bidi-font-style: normal;"&gt;&lt;span style="font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: UK;"&gt;. &lt;/span&gt;&lt;/em&gt;&lt;/p&gt;