Academic literature on the topic 'Euromajdan'

Ukrajna közelmúltbeli viharos története politikai, gazdasági és társadalmi válsághoz vezetett az ország egészében és vizsgálati terepünkön, Kárpátalján is. A katonai konfliktus, a behívók, valamint az egyre mélyülő gazdasági válság jelentősen átalakította a 2014 előtti boldogulási stratégiákat, felerősítve a külföldre irányuló migrációt – etnikai hovatartozástól függetlenül.Tanulmányunk mintegy gyorsjelentésként arra vállalkozik, hogy átfogó képet adjon Kárpátalja jelenlegi helyzetéről, valamint az elmúlt három évben végbement, a magyar közösséget érintő markáns változásokról. Fő célunk annak bemutatása, hogy az Ukrajna területén bekövetkezett bel- és geopolitikai események (Euromajdan, a Krím elvesztése, kelet-ukrajnai fegyveres konfliktus) hogyan alakították át Kárpátalján az egyéni és családi boldogulási mintázatokat, köztük a tanulmányunk fókuszában álló migrációs stratégiákat és a magyar–ukrán határon átnyúló informális kapcsolatokat. Írásunkban külön kitérünk Magyarország támogatáspolitikájának migrációt ösztönző avagy fékező hatásaira.A 2016 tavaszán végzett terepmunkánk alapján kijelenthetjük, hogy a korábban sem elhanyagolható mértékű mobilitás és a határhoz kötődő informális gazdasági stratégiák – mint önálló vagy kiegészítő bevételszerzési lehetőségek – felerősödtek Kárpátalján. A helyiek mobilitási stratégiáinak meghatározó jellemzője a cirkularitás, mind a külföldi munkavállalás, mind a határon átívelő rendszeres mozgások (pl. ingázás, csempészés, kiskereskedelem) esetében, de egyre erősödő forma a végleges kitelepedés is. Mindezen mozgásokat jelentősen megkönnyítették a magyar nemzetpolitika egyes lépései, különösen a magyar állampolgárság egyszerűsített megszerzésének lehetősége.

The destination which attracts tourists is the Chernobyl Exclusion Zone established in the area of radioactive contamination within a radius of 10 to 30 km around the plant. The main tourist attraction of the zone is the infrastructure of the inactive nuclear power plant, notably reactor no. 4 covered with a concrete and steel sarcophagus. The abandoned city of Pripyat, called the "ghost town", is also of unique value to tourism. The "Duga" radar station (also dubbed "The Eye of Moscow"), an artefact of the Cold War, also lies within the zone accessible to tourists. These sites, with their mysterious and dark history, are a magnet for an increasing number of tourist groups. In 1995 the zone was visited by 900 tourists. Subsequent years have brought a regular annual growth in the number of visitors to 17,800 in 2013. A decline came in 2014 (8400), which was caused by the political situation in Ukraine (e.g. Euromajdan). The last five years (2015-2019) are characterised by a very large annual increase in the number of tourists, and in some years, an almost a doubling of the humbers compared to the previous year (2015 – 16,400, 2016 – 35,100, 2017 – 46,136, 2018 – 71,869, 2019 – 124,001).

The Russia – Ukraine conflict – awareness of people of Polish descent living in Tarnopol regionThe aim of this article is to show the Influence of the revolution - Euromaidan and Russian-Ukrainian conflict started from 2013 on the consciousness and identity of people of Polish descent living in Ternopil Region of western Ukraine. The society of the Ternopil circuit developed new strategies of social life, adapt to the situation of conflict of defining ourselves as citizens of Ukraine - Country at War. The article contains a brief outline of the events associated with Euromaidan, annexation of the Crimea and fighting separatists in the Donbass region. Based on interviews and observations, the autor shows the awareness of Polish descert of a Russian-Ukrainian conflict, describes the emotions associated with the war and its consequences for the respondents. The text is also about important issue various performances of "foreign" in the narratives of the conflict: Russian, separatist, a resident of eastern Ukraine. Konflikt rosyjsko-ukraiński w świadomości społeczności pochodzenia polskiego obwodu tarnopolskiegoCelem artykułu jest ukazanie wpływu rewolucji – Euromajdanu i konfliktu rosyjsko-ukraińskiego rozpoczętego od 2013 roku na świadomość i opinie ludności pochodzenia polskiego zamieszkałej w zachodniej Ukrainie, na terenie obwodu tarnopolskiego. Tekst zawiera krótki zarys wydarzeń związanych z Euromajdanem, aneksją Krymu i walkami separatystów w rejonie Donbasu. Autorka bazując na rozmowach i obserwacji ukazuje świadomość ludności pochodzenia polskiego o charakterze konfliktu rosyjsko-ukraińskiego, emocje związane z wojną i jej wpływem na życie rozmówców. Tekst podejmuje także ważną kwestię różnych przedstawień „obcego” w narracjach o konflikcie: Rosjanina, separatysty, mieszkańca wschodniej Ukrainy.

Reinventing Ukraine: Ukrainian National and Supra-National Identity in Contemporary Polish Opinion-Making PressUkraine in XXI century has been experiencing new social and political changes which resulted into shifts of the national identity. It has left resonance not only within Ukrainian society but abroad as well. Historical events such as Orange revolution or Euromaidan provided new directions for reconsidering Ukrainian identity by the external actors. The image of Ukraine has been created abroad with the help of mass media, which enable the wide audience to receive information about particular events and make own conclusions. Information, presented in the opinion-making press worth better for deliberating the issue of identity. Thus, this paper seeks to investigate how Polish intellectuals present Ukraine in contemporary Polish opinion-making press. This research on the one hand provides understanding of Ukrainian identity problems, and gives possibility to examine positive and negative aspects of the way identity has been expressed. On the other hand, it demonstrates the way public opinion-makers in Poland perceive, construct and reconstruct identity of Ukraine, Ukrainian nation and present them to their society. The article seeks to investigate what attributes of Ukrainian identity were crucial for Polish media. What factors, historical events, cultural and political features, myth and symbols were important for deliberating Ukraine in Polish opinion-making press. Ponowne odkrycie Ukrainy: Ukraińska narodowa i ponadnarodowa tożsamość we współczesnej polskiej prasie opiniotwórczejW XXI wieku Ukraina przeżywa nowe zmiany społeczne i polityczne, które prowadzą do zmian tożsamości narodowej. To spowodowało rezonans nie tylko w społeczeństwie ukraińskim, ale również za granicą. Najnowsze wydarzenia historyczne, takie jak Pomarańczowa Rewolucja czy Euromajdan, na nowo ożywiły wśród podmiotów zewnętrznych dyskusję o ukraińskiej tożsamości. Zewnętrzny wizerunek Ukrainy kształtują środki masowego przekazu, które dostarczają szerokiej publiczności informacji o wydarzeniach historycznych. Informacje prezentowane w prasie opiniotwórczej są istotnym źródłem dla rozważań nad kwestiami tożsamości w ogóle. Artykuł ma na celu zbadanie, jak polscy intelektualiści przedstawiają Ukrainę we współczesnej polskiej prasie. Badanie umożliwi zrozumienie problemów ukraińskiej tożsamości, będzie także prezentacją pozytywnych i negatywnych jej aspektów. Zarazem jednak unaoczni, w jaki sposób polskie środowiska opiniotwórcze postrzegają, konstruują i rekonstruują tożsamość Ukrainy i narodu ukraińskiego i jak przedstawiają te kwestie społeczeństwu. Staram się jednocześnie wyjaśnić, jakie atrybuty ukraińskiej tożsamości – wydarzenia historyczne, cechy kulturowe i polityczne, mity i symbole – były istotne dla rozważań nad Ukrainą w polskiej prasie opiniotwórczej.

The subject of this text is integration with the West in Ukrainian public debate in the period between the Orange Revolution and the Euromaidan (2004–2014). The author suggests that the gradual shift in public opinion after 2006, from an EU orientation toward Ukraine’s integration with the Eurasian Customs Union (since 2014 the Eurasian Union, the EAU), was connected with the passivity of pro-Western intellectuals. Having allowed themselves to be pushed out of the newspapers and national television channels, which belong to oligarchs, they found a communications niche in new media forums, where contact with the public is much more limited in terms of numbers. The author also points out the manipulation of public opinion by state services during Janukovych’s presidency for the purpose of marginalizing the national-democratic camp. The author analyzes the changes in opinions expressed by Jurii Andruchovych: from articulating openness to the European project and a civil concept of the Ukrainian nation, through doubting in the possibility of integration with the EU, to accenting the ethnic qualities of Ukrainianness and an elite exclusiveness. In the author’s opinion, another cause of the lack of stability in public opinion on EU integration was EU policy, which was devoid of a long-term strategy in regard to Ukraine.

The process of changing the media landscape in Ukraine cannot be called simple. At the same time, these changes are very large and irreversible - as well as changes in Ukrainian society. This paper deals with the issues related to the present media landscape of Ukraine and the factors that influence it. The work describes the relationship between the media and the events of Euromaidan and the Revolution of Dignity, as well as the identity crisis that led to the events of 2013–2014 in Ukraine. The role of the mass media in the democratic revolutions in Ukraine is very important. The changing position of the media, the influence of the oligarchs, and the resistance of media workers - all of this was a part of the revolution that changed not only Ukrainian society but also the mass media for the better. Journalists, being public figures, were active participants in the revolution and stood close to its roots. Admittedly, this had an impact on the specifics of the work of journalists who had to operate in extreme conditions, first during the Revolution of Dignity, and later broadcasting events in Crimea and eastern Ukraine. The events of the Euromaidan completely changed the situation, putting an end to the crisis of national self-identification. The media not only reflected on but also created these changes while experiencing restructuration. A new type of media has emerged – are ordinary people who, using their profiles in social networks, acted to spread the information about events, commented on them, and shared their reflections.

Celem niniejszego artykułu jest odpowiedź na pytanie, jakie miejsce zajmuje Ukraina w stosunkach między Rosją i USA. W pierwszej części podjęto w nim kwestię znaczenia Ukrainy dla interesów narodowych obu międzynarodowych rywali. Przyjęto perspektywę czasową po 2014 r. (od aneksji Krymu) do 2017 r. (wyborów prezydenckich w USA). W drugiej części ukazano ewolucję amerykańskiego podejścia do bezpieczeństwa Europy Wschodniej, w tym kwestię dozbrajania państwa ukraińskiego walczącego z rosyjskimi oddziałami. Trzecią część poświęcono konsekwencjom wydarzeń w Ukrainie, zarówno Euromajdanu, jak i wojny na wschodzie Ukrainy dla relacji USA i Rosji. W konkluzjach stwierdzono więc, że Ukraina stała się wyznacznikiem relacji między USA i Rosją, a rok 2014 stał się punktem zwrotnym w strategii USA wobec NATO. Doszło do wzmocnieniu wschodniej flanki sojuszu, a także nałożenia amerykańskich sankcji na Rosję.

La tesi analizza le cause profonde dell’attuale crisi russo-ucraina esplosa nel 2014 con i moti anti-governativi di Euromajdan ed alla conseguente crisi internazionale che ha direttamente coinvolto la Federazione Russa, ed indirettamente la comunità internazionale. Analogamente, la struttura della ricerca ha prodotto altresì una ricostruzione, nei secoli, del ruolo geopolitico della stessa Ucraina nelle più ampie dinamiche interstatali dell’Europa centro-orientale. Lo studio in questione esplora nella loro profondità - e lungo oltre quattrocento pagine - gli aspetti più profondi di questa crisi nelle sue diverse, articolate e interconnesse dimensioni. L’approccio impiegato prende le mosse dalla matrice d’analisi tipica del Renouvin e delle sue forces profondes, ampliando perciò l’indagine sul piano storico, geopolitico, diplomatico, economico, giuridico, culturale e religioso. Sostenuta da una cospicua bibliografia e da un notevole apparato di note, la presente tesi non si è tuttavia limitata ad una ricostruzione delle dinamiche contemporanee del XX e del XIX secolo. L’autore ha infatti voluto procedere - nell’obbiettivo di costruire uno studio di riferimento sulla geopolitica dell’Ucraina nel sistema internazionale - dall’antichità di Erodoto e dal crollo dell’Impero Romano, per poi proseguire lungo le più importanti fasi della nascita della Rus’ di Kiev, giungendo sino ad Euromajdan.<br>The thesis analyzes the root causes of the current Ukrainian crisis triggered by the Euromajdan revolts of 2014 and the consequent international crisis directly involving the Russian Federation, and indirectly the whole international community. The thesis also reconstructs the secular geopolitical role of Ukraine in the broader dynamics of interstate relations of Central and Eastern Europe. The present research is an in-depth, four hundred page exploration of the many aspects of this crisis with all the complexities of its intertwined dimensions. The research employed inputs from the classical Renouvin’s forces profondes imprint; thus exploring and accounting for historical, geopolitical, diplomatic, economic, juridical, cultural and religious aspects. With the aim to produce a reference study of the historiography of Ukraine and its relationship with Moscow and the wider regional context, aided by a sound bibliography and a valuable source of notes, the author decided to begin from the ancient times of Herodotus and the collapse of the Roman Empire and work his way forward through the genesis of the Kievan Rus', up to the most recent XXI century’s geopolitics.

This essay aims to explore the difference in the political system between the Ukrainian regime in the period 2010-2014 and the regime that emerged out of the euromaidan protests in 2014. Through this the essay will determine if there has been any democratical progress between both of the timelines and if any of the periods achieved the status of democracy. Democracy is defined as polyarchy which gives a clear structure to study both periods and compare them to the criteria’s that this type of democracy offers. The areas that will be studied are: Free and Fair Elections, Universal Suffrage, Elected Representatives, the Right to Candidate in Elections, the Right to Organize, Freedom of Speech and Alternative Sources of Information. The essay is a Theory Consuming Case Study with both descriptive questions and a descriptive approach to answer the questions. The framework that is used to analyze the information is of a qualitative nature. This essay concludes that both periods have had large democratic problems. Although the problems for both periods differ, in the first problem there are several events with rigged elections, crime against journalists and restraints of freedom of speech. The second period saw several improvements in several areas but issues with universal suffrage emerged. This caused both periods to not being able to fulfill the criteria’s of polyarchy which, in this study, is the benchmark for a democracy. Instead, both periods achieved the criteria’s for a hybrid regime which in many ways are equivalent of a flawed democracy.

This study focuses on mediated representations of Europe during Euromaidan and the subsequent Ukraine–Russia crisis, analysing empirical material from Ukraine, Poland and Russia. The material includes articles from nine newspapers, diverse in terms of political and journalistic orientation, as well as interviews with journalists, foreign policymakers and experts, drawing also on relevant policy documents as well as online and historical sources. The material is examined from the following vantage points: Michel Foucault’s discursive theory of power, postcolonial theory, Jürgen Habermas’s theory of the public sphere, Pierre Bourdieu’s field theory, Jacques Derrida’s hauntology and Ernesto Laclau’s concept of the empty signifier. The methods of analysis include conceptual history (Reinhart Koselleck), critical linguistics and qualitative discourse analysis (a discourse-historical approach inspired by the Vienna school) and quantitative content analysis (in Klaus Krippendorff’s interpretation). The national narratives of Europe in Ukraine, Russia and Poland are characterised by a dependence on the West. Historically, these narratives vacillated between idealising admiration, materialist pragmatics and geopolitical demonising. They have been present in each country to some extent, intertwined with their own identification. These discourses of Europe were rekindled and developed on during Euromaidan (2013–2014). Nine major Ukrainian, Russian and Polish newspapers with diverse orientations struggled to define Europe as a continent, as the EU or as a set of values. Political orientation defined attitude; liberal publications in all three countries focused on the positives whereas conservative and business newspapers were more critical of Europe. There were, however, divergent national patterns. Coverage in Ukraine was positive mostly, in Russia more negative and the Polish perception significantly polarised. During and after Euromaidan, Ukrainian journalists used their powerful Europe-as-values concept to actively intervene in the political field and promote it in official foreign policy. This was enabled by abandoning journalistic neutrality. By comparison, Russian and Polish journalists were more dependent on the foreign policy narratives dispensed by political elites and more constrained in their social practice.<br>Denna studie undersöker hur Europa framställs i medier under Euromajdan och den efterföljande ukrainska-ryska krisen genom att analysera empiriskt material från Ukraina, Polen och Ryssland. Materialet omfattar artiklar från nio tidningar med olika politisk och journalistisk orientering samt intervjuer med journalister, diplomater och utrikespolitiska experter. I analysen ingår även relevanta politiska dokument, historiska texter och webbkällor. Materialet studeras utifrån en kombination av olika teoriperspektiv: Michel Foucaults diskursiva maktteori, postkolonial teori, Jürgen Habermas offentlighetsteori, Pierre Bourdieus fältteori, Jacques Derridas ”hauntology” och Ernesto Laclaus begrepp ”empty signifier”. Analysmetoderna omfattar begreppshistoria (Reinhart Koselleck), kritisk lingvistik samt kvalitativ diskursanalys (diskurshistorisk metod inspirerad av Wienerskolan) och kvantitativ innehållsanalys (i Klaus Krippendorffs tolkning). Historiskt karakteriseras Europaberättelserna i de tre länderna av det starka beroendet av Västeuropa, vilket reaktivt leder till perioder då Väst förkastas. Berättelserna rör sig mellan tre huvudpoler: idealiserande beundran, materialistisk pragmatism och geopolitisk demonisering. De är inte fast knutna till ett visst land utan har i skiftande grad varit närvarande i dem alla. Dock har svagare aktörer haft en idealiserande tendens eftersom Europa uppfattas som en källa till viktiga teknologier och moderna samhällsfunktioner. Författare i alla tre länderna hade svårigheter att definiera Europas gränser och eftersom detta problem kopplades till ländernas egna nationella identifikation brukar europeiskhet konstrueras som en våg som successivt försvagas ju vidare den sprids mot öster från sitt epicentrum någonstans i Nordvästeuropa. Dessa berättelser har reaktiverats och vidareutvecklats under 2013–2014. I de analyserade tidningarna uppfattas Europa ofta som en kontinent (främst i Polen) eller identifieras med EU (särskilt i Ryssland och Ukraina), men det är också vanligt att använda Europa som uttryck för en uppsättning värden (mindre vanligt i Polen och mest vanligt i Ukraina). Ideologiskt fokuserar de liberala tidningarna i alla tre länderna positiva värden medan konservativa tidningar och finansblad associerar Europa med negativa vär- den. Bland de positiva värdena dominerar de humanistiska i de ukrainska tidningarna och de rationalistisk-teknokratiska i det ryska urvalet. Den ukrainska pressen har mest positiv bevakning av Europas framgångar medan den ryska pressen innehåller mest av negativ bevakning där Europa ses som fiende och förlorare. Ukrainska och ryska diskurser skiljer sig mycket åt i frågan om det egna landet bör genomföra europeiska reformer (Ukraina) eller ej (Ryssland). Den polska bevakningen polariseras mellan positiva och negativa värden. Under och efter Euromajdan använde ukrainska journalister det kraftfulla begreppet om värdenas Europa för att intervenera i det politiska fältet och rekontextualisera denna Europaberättelse som den officiella utrikespolitikens berättelse. Detta blev paradoxalt möjligt tack vare den svaga professionaliseringen som tillät journalisterna att tillfälligt överge sin journalistiska neutralitet. I kontrast mot Ukraina begränsade Rysslands starka objektivitetsdiskurs journalisterna i deras sociala och politiska praktik. Där var det snarare den officiella politiska diskursen som övertogs och rekontextualiserades av medierna. Polska journalister var osäkra på sitt eget inflytande och arbetade i en cirkelrörelse där diskurser från mediesfären rekontextualiserades i det politiska fältet och omvänt.<br>Ця студія присвячена медіярепрезентаціям Европи під час Евромайдану та дальшої українсько-російської кризи, аналізуючи емпіричний матеріял з України, Польщі й Росії. Отой матеріял охоплює статті з дев’яти розмаїтих своєю політичною і журналістською орієнтацією газет, а також інтерв’ю з журналістами, дипломатами та експертами зі зовнішньої політики, користаючи при тім із доречних політичних документів, онлайнових та історичних джерел. Матеріял розглянуто з перспективи дискурсивної теорії влади Мішеля Фуко, постколоніяльної теорії, теорії громадськости Юрґена Габермаса, теорії полів П’єра Бурдьє, “hauntology” Жака Дерріди та поняття «порожнього означника» Ернеста Лякляу. Методи аналізу охоплюють історію понять (Райнгарт Козелек), критичну лінґвістику та якісний дискурс-аналіз (дискурсивно-історичний підхід підо впливом Віденської школи) і кількісний контент-аналіз (в інтерпретації Клявса Кріппендорфа). Історично національним наративам Европи у цих трьох країнах притаманна залежність від Заходу, яка також стимулює періоди його відштовхування. Ті наративи вагаються між трьома головними полюсами: захопленого ідеалізму, матеріялістичного прагматизму та геополітичного очорнення. Вони не є винятково притаманними якійсь одній країні і певною мірою присутні в кожній. Проте слабші актори схильні до ідеалізації, бо Европу сприймають за джерело важливого технологічного й соціяльного інструментарію. Авторам в усіх трьох країнах трудно визначити межі Европи, і, тимчасом як ця проблема переплелася була з їхньою власною ідентифікацією, европейськість зазвичай конструйовано на кшталт хвилі, що згасає в міру руху на Схід од епіцентру, розташованого десь ото в Північно-Східній Европі. Оці дискурси посилилися й розвинулися в 2013 – 2014 рр. В аналізованих газетах Европу асоціюють із цілим континентом (найчастіше в Польщі) або з ЕС (у Росії та в Україні), але розповсюджена й схема, де Европу використано на позначення певного набору вартостей, зрідка в Польщі, але найчастіше в Україні. Ідеологічно ліберальні видання в усіх трьох країнах зосереджені на позитивних вартостях, тоді як консервативні та бізнесові газети схиляються до неґативних. Серед позитивних якостей в українських газетах переважають гуманістичні, тоді як раціонально-технократичні типові для російської вибірки. Українська преса має найбільше позитивного висвітлення успішної Европи, а російські газети мають найбільше з усіх неґативного (Европа як ворог чи невдаха). Українські та російські дискурси найдужче різняться щодо того, чи своя країна мусить здійснювати европейські реформи (Україна) а чи ні (Росія). Польське висвітлення розривається межи позитивними а негативними вартостями. Під час та після Евромайдану українські журналісти використали впливове поняття Европи яко гуманістичних вартостей, щоб активно втрутитися в політичне поле й реконтекстуалізувати цей наратив Европи як офіційний наратив зовнішньої політики держави. Цьому парадоксально сприяла слабка професіоналізація, що дозволяє іґнорувати вимогу неупереджености. Порівняно з цим, потужний дискурс газетярської об’єктивности в Росії стримує журналістів у репертуарі соціяльної дії, відтак то радше медії реконтекстуалізують офіційний дискурс. Польські ж газетярі, непевні щодо власного впливу, працюють у замкненому колі, де політичне поле реконтекстуалізує наративи медіясфери і навпаки.

The thesis Art during the Revolution in Ukraine 2013-2014 aims to gather art and artefacts created during the Revolution of Dignity. The thesis can be divided in three main parts. The first one is devoted to the history of contemporary Ukrainian art, how it originated and how relationships between art and politics can be identified. The next part is an analysis of the pre- revolutionary art scene, where we first focus on the problem of censorship in 2013 and then look at pre-revolutionary artworks by Ukrainian artists. The last part of the thesis is devoted to the events of the revolution themselves. The thesis is an attempt to collect and analyse artworks and artefacts created from November 2013 to February 2014, as well as giving an analysis of the influence of politics on the art scene in Ukraine.

The master thesis examines the phenomenon of lustration laws in Ukraine as a legal measure of transitional justice. It maps the history of unsuccessful attempts to adopt lustration laws from the independence in 1991 until the Euromaidan revolution in winter 2014. It then analyses the two lustration laws adopted in 2014 and their implementation between years 2014 and 2017. Finally it analyses the legal review that the laws have faced or are likely to face in the future. It comes to a conclusion that Ukrainian laws were not adopted after the independence in 1991 because of structural reasons and after the Orange Revolution in 2004 due to a lack of political will. In the second part, the thesis concludes that Ukrainian lustration laws adopted after Euromaidan were some of the most extensive ones in the region of post-communist Europe. Nevertheless, their implementation fell short of meeting most of their goals. In the third part, the thesis concludes that the laws might be spared constitutional review, but they are likely to face a negative scrutiny before the European Court of Human Rights.

The following dissertation looked at the problem of Polish foreign policy towards Ukraine between the Orange Revolution and the Euromaidan crisis, as it was expressed in the political rhetoric. Importantly the work drew on the tradition of the Polish émigré journal Kultura and the rich historical background of the Polish-Ukrainian relations. This was done in order to prove the hypothesis that although the recent strategy towards Ukraine borrows from the historical concepts, it does so incoherently. In essence, Polish authorities today prefer to design their own strategy, while references to the Kultura review serve as a bridge to keep a consistent image about Polish Eastern Policy. What has been also discussed was the division between the so-called romantic and pragmatic approach towards Polish Eastern Policy. The dissertation demonstrates that in general the labels are used rather mechanically. As such, it is often difficult to draw the line between romantics and pragmatics among Polish political class. The research was conducted with the use of qualitative content analysis methodology and supported by the constructivist theory. Its results are presented in a form of a set of categories that correspond to the main themes, which have been observed throughout the collected textual material. A...

This paper provides an analysis of the intellectual and political debate around the role of Russian language and culture in post-Maidan Ukraine. The author retraces (a) the main social and cultural developments emerged in Ukraine in the aftermath of the Euromajdan Revolution (2013-14) and the war in Donbas (2014-), and (b) the directions of cultural policies promoted by the post-Majdan elite (2014-19). Through this twofold reading the article shows the peculiar interrelation between the field of culture and the field of politics in contemporary Ukraine, in an attempt to reveal the specific nuances of the so-called ‘Russian question’.