Academic literature on the topic 'Features of suicidal behavior'

В різному віці суїцидальна поведінка має свої особливості: так юність або початок старості, характеризуються підвищенням суїцидальної готовності, а в дитячому віці має характер ситуаційно-особистісних реакцій, тобто пов'язана з прагненням привернути до себе увагу оточуючих або уникнути покарання.<br>At different ages, suicidal behavior has its own characteristics: so adolescence or early adulthood, characterized by increased suicidal ideation, and in childhood has the character of situational and personal reactions, ie associated with the desire to attract the attention of others or avoid punishment.

Суїцид на сьогоднішній день є глобальною суспільною проблемою. Високий рівень самогубств у більшості країн світу спонукає до роздумів над причинами виникнення цього явища і способах його превенції (попередження).<br>Suicide is a global societal problem today. The high rate of suicide in most countries of the world encourages reflection on the causes of this phenomenon and ways to prevent it.

While research highlights a number of risk factors for suicide, not all individuals displaying these characteristics will go on to attempt suicide. Depressed mood is a proximal indicator of suicide, with deterioration in already depressed mood increasing the likelihood of a suicide attempt. The overall aim of this thesis was to empirically test the Cognitive Model of Suicide by Wenzel and Beck (2008). This model proposes that each of the three components, dispositional vulnerabilities, mood disturbance and suicide related cognitions, may influence each other to enhance the propensity for a suicidal crisis. The thesis starts by examining the relationship between two personality characteristics (neuroticism and trait aggression) and current depressed mood, and then focuses on the relationship between suicidality and current depressed mood. Although autobiographical memories have been implied as a possible risk factor for suicidality, meta-analytical studies have highlighted discrepancies between sampling techniques which may limit interpretablity. Therefore, the first series of studies aimed to establish a protocol for assessing autobiographical memories. The second and third series of studies aimed to investigate whether the relationships between current depressed mood and specific personality factors (neuroticism and trait aggression) were indirectly influenced by other known risk factors that may affect cognitive processing of information (rumination, overgenerality, impulsivity). Moreover, these studies aimed to determine whether the same cognitive processing factors effected current depressed mood in non-suicidal and suicide attempt groups. The final series of studies aimed to determine whether these risk factors (neuroticism, trait aggression, brooding, impulsivity, and overgenerality) mediated the relationship between suicidality and current depressed mood. Findings indicated that compared to the non-suicidal group, individuals in the suicide attempt group was more likely to be influenced by the effects of trait aggression and brooding, and that the combination of these factors were positively associated with current depressed mood. In contrast, neuroticism and impulsivity appeared to influence individuals who had experienced suicidal ideation more than individuals who report never having suicidal thoughts or attempting suicide. Compared to the non-suicidal group, however, neuroticism and impulsivity did not show a significant association for current depressed mood in the suicidal ideation group. Findings supported the Interacting Sub-Systems model and are discussed in relation to the Cognitive Model of Suicide model.

Дисертацію присвячено вивченню суїцидальної поведінки (СП) у хворих із різними клінічними варіантами деменцій (при хворобі Альцгеймера (ХА), судинній (СД), змішаній (ЗД)) на основі всебічного клініко- психопатологічного, психодіагностичного, нейровізуалізаційного, нейрофізіологічного обстеження хворих, оцінювання психогенних чинників та ресурсів оточення з метою розроблення прогностичних, діагностичних критеріїв СП та комплексної диференційованої програми медико-психологічної реабілітації та превенції МПРП СП за різних типів деменцій. Проведено дослідження 203 пацієнтів, зокрема, 75 – із деменцією при ХА, 73 – із СД, та 60 – із ЗД. За чинником наявності/відсутності ознак СП (намірів, спроб, думок, антивітального настрою, висловлювань) пацієнти були поділені на основну та контрольну групи. Серед пацієнтів із ХА 36 пацієнтів становили основну групу, 39 – контрольну; при СД 39 пацієнтів – основну, 34 – контрольну; при ЗД 30 пацієнтів увійшли до основної групи, 30 – до контрольної. Визначено комплекс чинників ризику-антиризику СП, феноменологію та типологію суїцидогенезу при деменціях, що стали мішенями для розроблення диференційованої програми МПРП СП для даного контингенту хворих. Розроблена концепція суїцидогенезу при деменціях, яка визначає механізми формування СП під впливом екстра- та інтраперсональних чинників. Інтраперсональні чинники включали клініко-психопатологічні, особистісно-психологічні та анамнестичні фактори; екстраперсональні – психогенії, показники комунікативної дисфункції і порушень соціального функціонування. Визначено психопатологічні механізми формування СП залежно від форми та ступеня тяжкості деменції, наявної коморбідної симптоматики, а саме: депресивний, психотичний і когнітивний, та їх домінування за різних типів деменцій, а також закономірності феноменологічних проявів за різних механізмів СП. Так, при депресивному механізмі переважали внутрішньо- поведінкові форми (ВПФ) СП, при психотичному – зовнішньоповедінкові форми (ЗПФ) СП, при когнітивному механізмі спостерігалася трансформація форм СП залежно від тяжкості когнітивного дефіциту. Вивчено гендерні особливості формування СП при деменціях. Визначено нейрофізіологічні та нейровізуалізаційні ознаки, що корелюють із СП за різних типів деменцій. З урахуванням механізмів формування та предикторів СП, особливостей клініко- психопатологічних і клініко-феноменологічних проявів СП за різних типів деменцій розроблено та апробовано комплексну диференційовану програму МПРП СП, що реалізувалася на основі комплексного підходу з використанням психофармакологічних, психотерапевтичних, психоосвітніх та психосоціальних заходів. За результатами апробації розробленої системи доведена її висока ефективність, що підтверджується позитивною динамікою клініко- психопатологічних показників, суїцидологічного статусу та рівнем незалежності в повсякденному житті пацієнтів із СП при деменціях.<br>Диссертация посвящена изучению суицидального поведения (СП) у больных с различными этиопатогенетическими клиническими вариантами деменции (при болезни Альцгеймера, сосудистой, смешанной) на основе всестороннего клинико-психопатологического, патопсихологического, психодиагностического, нейровизуализационного, функционального обследования больных, оценки психогенных факторов и ресурсов окружения с целью разработки прогностических, диагностических критериев СП и комплексной дифференцированной программы медико-психологической реабилитации (МПР) и превенции (МПРП)) при различных типах деменции. Проведено исследование 203 пациентов, в том числе 75 – с деменцией при болезни Альцгеймера, 73 – с сосудистой деменцией, и 60 – со смешанной деменцией. По фактору наличия/отсутствия признаков СП (намерений, попыток, мыслей, антивитального настроения, высказываний) пациенты были разделены на основную и контрольную группы. Среди пациентов с болезнью Альцгеймера 36 пациентов составляли основную группу, 39 – контрольную; при сосудистой деменции 39 пациентов – основную, 34 – контрольную; при смешанной деменции 30 пациентов вошли в основную группу, 30 – в контрольную. Установлено, что в 56 % случаев при деменции вследствие болезни Альцгеймера, в 65 % при сосудистой деменции и в 56 % при смешанной деменции клинической картины наблюдается СП. Определен комплекс факторов риска-антириска СП и механизмов суицидогенеза при деменциях, ставших мишенями для разработки дифференцированной программы МПРП СП при деменциях. Анализ социально-демографических особенностей больных показал, что к группе высокого СР относятся мужчины (p ≤0,01), лица с низким уровнем образования (p <0,001) при болезни Альцгеймера, одинокие при болезни Альцгеймера (p <0,001) и смешанной деменции (p <0,001), в возрасте 77–88 лет при сосудистой деменции (р ≤0,05) и смешанной деменции (p <0,001). Анамнестические предикторы были представлены наличием суицидальных намерений (r = 0,561) и попыток в прошлом, а также предшествующими депрессивными эпизодами (r = 0,782). Клиническое исследование продемонстрировало единство и сходство психопатологических проявлений у пациентов с СП в форме: торпидности психических процессов (ДК = 2,41 при сосудистой деменции; ДК = 1,14 при болезни Альцгеймера; ДК = 1,58 при смешанной деменции), бредовых идей самообвинения (ДК = 5,79 при болезни Альцгеймера) и самоуничижения (ДК = 8,95 при сосудистой деменции и ДК = 9,89 при болезни Альцгеймера), преобладания гипомимии (ДК = 2,72 при болезни Альцгеймера и ДК = 6,02 при смешанной деменции) и гипотимии (ДК = 2,00 при сосудистой деменции; ДК = 4,82 при болезни Альцгеймера; ДК = 2,79 при смешанной деменции), заторможенности речи (ДК = 2,21, ДК = 3,11, ДК = 2,79 соответственно при сосудистой деменции, болезни Альцгеймера и смешанной деменции), истощаемости внимания (ДК = 1,17, ДК = 1,96, ДК = 1,46 соответственно), нарушения коммуникативных функций (замкнутость (ДК = 4,68 при болезни Альцгеймера; ДК = 8,13 при смешанной деменции)) и депрессивного аффекта. Разработана концепция суицидогенеза при деменциях, что имеет сложную структурно-функциональную организацию, состоящую из различных клинических показателей, способную к динамической трансформации под влиянием экстра- и интраперсональных факторов. Интраперсональные факторы включали клинико-психопатологические, патопсихологические, личностные, анамнестические особенности пациентов с СП, а экстраперсональные – факторы психической травматизации, показали коммуникативной дисфункции и социального функционирования. Изучено клиническую феноменологию и типологию СП при различных типах деменции. Определены психопатологические механизмы формирования СП в зависимости от формы и степени тяжести деменции, имеющейся коморбидной симптоматики, а именно: депрессивный, психотический и когнитивный, и их доминирование при разных типах деменции, а также закономерности феноменологических проявлений при различных механизмах СП. При деменции вследствие болезни Альцгеймера СП преобладают депрессивный и когнитивный механизмы формирования СП (38,89 % и 47,22 % соответственно); при сосудистой деменции – психотический и когнитивный механизмы (35,90 % и 41,03 % соответственно); при смешанной деменции равнозначно реализуются все механизмы СП (когнитивный, аффективный и психотический) (33,33 %, 36,67 % и 30,00 % соответственно). Доказано, что дополнительные депрессивные симптомы способствовали формированию идеаторных форм СП при болезни Альцгеймера и при смешанной деменции (r = 0,500 и r = 0,316). Дополнительные галлюцинаторные (r = 0,897) и смешанные симптомы (r = 0,495) влияли на внешнеповеденческие формы СП при смешанной деменции. Легкая степень выраженности деменции взаимосвязана с идеаторным компонентом СП (r = 0,482 при болезни Альцгеймера; r = 0,645 при сосудистой деменции; r = 0,316 при смешанной деменции), а умеренная – с внешнеповеденческими формами СП (r = 0,507 при деменции вследствие болезни Альцгеймера; r = 0,707 при сосудистой деменции). Изучены гендерные особенности формирования СП при деменциях. Определены нейрофизиологические и нейровизуализационные признаки, коррелирующие с СП при различных типах деменции. С учетом механизмов формирования и предикторов СП, особенностей клинико-психопатологических и клинико-феноменологических проявлений СП при различных типах деменции разработана и апробирована комплексная дифференцированная программа МПРП СП, что реализовывалась на основе комплексного подхода с использованием психофармакологических, психотерапевтических, психообразовательных и психосоциальных мероприятий. По результатам апробации разработанной системы доказана ее высокая эффективность, что подтверждается положительной динамикой клинико- психопатологических показателей, суицидологического статуса и уровнем независимости в повседневной жизни пациентов с СП при деменциях.<br>The dissertation is devoted to the study of suicidal behavior (SB) in patients with different etiopathogenetic clinical variants of dementia (in Alzheimer's disease (AD), vascular (VD), mixed (MD)) based on the comprehensive clinical and psychopathological, pathopsychological, psychodiagnostic, neuroimaging, functional examinations of patients, assessment of psychogenic factors and resources of the environment in order to develop prognostic, diagnostic criteria of SB and complex differentiated program of medical and psychological rehabilitation (MPR) and SB prevention in various types of dementia. 203 patients were examined, including 75 with dementia at AD, 73 with VD and 60 patients with MD. Patients were divided into main and control group by the factor of presence / absence of signs of SB (intentions, attempts, thoughts, anti-vital mood, statements). Among patients with AD, 36 patients were the main group, 39 were the control group; at VD 39 patients were main group, 34 were control group; in mixed dementia, 30 patients were included in the main group, 30 patients were in the control group. The complex of factors of SB risk / anti-risk and suicide-genesis mechanisms in dementia, that became the targets for development of differentiated program for MPR patients with SB in dementia were distinguished. The suicide-genesis concept in dementia that has complex structural and functional organization, formed by various clinical markers, being able to dynamic transformation under the influence of clinical and intra-personal indexes, was worked out. Intra-personal factors included clinical and psychopathological, pathopsychological and social special features of patient with SB, though extrapersonal – psychic traumatizing and surrounding resources. Clinical phenomenology and SB typology of various types of dementia was studied. Psychopathological mechanisms of SB formation were studied. They depend on the form and level of dementia seriousness, presence of comorbide symptoms, namely: depressive, psychotic and cognitive and their dominance in various types of dementia, and the consistent pattern of phenomenological demonstration in various SB mechanisms. Thus, in the depressive mechanism the internal-behavioral forms of SB prevailed, in psychotic – external-behavioral forms, in cognitive mechanism the transformation of SB depending on the seriousness of cognitive deficiency was observed. The special features of SB formation depending on gender were studied. Neurophysiologic and neuroimaging features, which correlate with SB in various types of dementia were distinguished. Accounting the formation mechanisms and SB predictors, special features of clinical and psychopathological, clinical and phenomenological SB demonstration in various types of dementia the complex and differentiated MPR program and SB prevention, realized on the basis of complex approach including usage of psychopharmacological, psychotherapeutic, psychoeducational psychosocial actions was worked out and tested. The result of the developed system testing proved its high efficiency, which is supported by the positive dynamics of clinical and psychopathological indexes of suicide status and level of independence in the everyday life of patients with SB in dementia.

This study gathers the literature on suicidal children and creates guidelines designed to assist professionals with assessing the suicidality of a child. Analysis of the literature reveals that there are varying ages of children used in the research, a lack of standardization for the definition of suicide, and resistance towards a collective research approach to understanding suicidal behaviour. The literature also identifies the important risk factors, which are incorporated into guidelines for determing this sucidality of a child: family discord and violence, depression, significant loss, poor and/or dysfunctional parent/child communication and bonding, aggressive behaviour, stress, physical abuse, parental separation/divorce, hopelessness, academic difficulties, prior suicide attempts, and viewing death as a temporary state of being.<br>viii, 104 leaves ; 29 cm.

Introducción: La ideación suicida (IS) en adolecentes es un fenómeno complejo que incluye un continuo de severidad; sin embargo, esta complejidad ha permanecido inexplorada en la literatura. Todavía se desconoce como la IS progresa a lo largo del continuo de severidad (Estudio 1); y si características especificas de la IS predicen la transición a futuros intentos suicidas (Estudio 2). Objetivos: (Estudio 1) Explorar: 1) la distribución y progresión de la IS a lo largo de un continuo de severidad (ideación pasiva, ideación seria y plan suicida) en adolescentes evaluados 3 años consecutivos; 2) si las formas de IS, estatus de minoría, genero, o trastornos psiquiátricos en año 1 (T1), predicen IS durante los dos años siguientes (T2-3); 3) si estatus de minoría, genero, o trastornos psiquiátricos predicen IS en T2-3 en adolescentes sin conducta suicida en T1. (Estudio 2) Explorar: 1) si varias preguntas de un screening de IS predicen de forma diferente intento suicida durante un periodo de seguimiento de 4-6 años en adolescentes; 2) las características especificas de IS que predicen mejor un futuro intento suicida entre adolescentes con ideación en T1. Métodos: (Estudio 1) Adolescentes (N=1,221; 48% chicas) de 10-13 años en T1, que residen en South Bronx, Nueva York (estatus de minoría) y San Juan y Caguas, Puerto Rico, y fueron evaluados 3 años consecutivos. Formas de IS, intento suicida y trastornos psiquiátricos (durante el año anterior) se evaluaron con la DISC-IV. (Estudio 2) Adolescentes (N=506, 61% niñas) identificados como parte de un screening en estudiantes de bachillerato en la zona metropolitana de Nueva York. Completaron el Columbia Suicide Screen, la DISC-2.3., el Inventario de Depresión de Beck. Adolescentes con IS en T1 (N=122) también completaron la Adolescent Suicide Interview con preguntas sobre las características del episodio de IS más reciente. Los estudiantes fueron contactados 4-6 años más tarde preguntarles por cualquier intento suicida desde T1. Resultados: (Estudio 1) Los análisis logísticos multinomiales sugirieron que la ideación pasiva en T1 predijo significativamente ideación pasiva (OR=2,5) y activa (OR=2,7) en T2-3. Ideación activa (ideación seria con/sin plan) mostró la asociación más fuerte con ideación pasiva (OR=3,9) y activa (OR=26,0) en T2-3. Los trastornos del humor predijeron sólo ideación pasiva (OR=3,1), y los trastornos de ansiedad y del comportamiento sólo ideación activa (OR=3,8; OR=2,6, respectivamente) en T2-3. Entre adolescentes sin conducta suicida en T1, estatus de minoría y trastornos de predijeron IS en T2-3. (Estudio 2) Pensar frecuentemente sobre el suicidio (OR=3,5), seriamente (OR=3.1), y por mucho tiempo (OR=2,3) se asociaron con un futuro intento suicida, controlando por genero, trastornos psiquiátricos, e intentos previos. Sólo frecuencia de la IS permaneció significativa en el modelo final. Entre ideadores, pensar en suicidio 1 hora o más (vs menos) se asoció con un futuro intento (OR=3,6), controlando por genero, síntomas depresivos, intentos suicidas, y demás características en T1, y también se asoció con hacer un intento antes. Discusión: Nuestros resultados sugieren que adolescentes con ideación pasiva están en riego de progresar a ideación más severa. Las bajas tasas de ideación activa a esta edad pueden brindar la oportunidad de implementar estrategias que impidan esta progresión, interviniendo en trastornos del humor para prevenir ideación pasiva y de ansiedad y del comportamiento para prevenir ideación activa. La evaluación de adolescentes en riesgo suicida debería incluir preguntas sobre la longitud del episodio de ideación. Identificar las características de la IS que predicen un futuro intento es crítico para la prevención, especialmente entre adolescentes sin intentos previos.<br>Introduction: Adolescent suicidal ideation (SI) is a complex phenomenon that involves continuum of severity; however, in extant research this complexity has been overlooked. It remains unclear how SI progress along the continuum of severity (Study 1); and whether specific characteristics of SI predict the transition to future suicide attempts (SA) (Study 2). Objectives: (Study 1) To explore: 1) the distribution and progression of SI along a continuum of severity (passive ideation, serious ideation, and suicide plan) in early adolescence over 3-waves of assessment; 2) whether SI forms, minority status, gender, or psychiatric disorders at wave 1 predict SI at waves 2 and/or 3 (follow-up); 3) whether minority status, gender, or psychiatric predict SI at follow-up among adolescents without suicidal behavior at wave 1. (Study 2) To examine: 1) whether several forms of inquiry on a screen for SI differentially predict risk for a SA over a 4–6-year follow-up period among adolescents; 2) the specific characteristics of SI that best predict a future SA among a subsample of ideators. Methods: (Study 1) Adolescents (N=1,221; 48% girls) aged 10-13 years at wave 1, residing in the South Bronx, New York (minority status) and San Juan and Caguas, Puerto Rico, were assessed yearly for 3 waves. Past-year SI forms, SA, and selected psychiatric disorders were assessed with the DISC-IV. (Study 2) Adolescents (N=506, 61% female) identified as part of a high school screening in the New York City metropolitan area. Teens completed the Columbia Suicide Screen, selected modules from the DISC-2.3, the Beck Depression Inventory. Adolescents with SI at baseline (N=122) also completed the Adolescent Suicide Interview, which inquired about characteristics of their most recent SI episode. Adolescents were followed up 4-6 years later and assessed for any SA since baseline. Results: (Study 1) Full-adjusted multinomial logistic regression analyses revealed that passive ideation at wave 1 significantly predicted passive (OR=2.5) and active ideation (OR=2.7) at follow-up. Active ideation (serious ideation with/without plan) showed the strongest association with passive ideation (OR=3.9) and active ideation (OR=26.0) at follow-up. Mood disorders were significantly associated only with passive ideation (OR=3.1), while anxiety and disruptive behavior disorders were significantly associated with active ideation (OR=3.8; OR=2.6, respectively) at follow-up. Among adolescents without suicidal behavior at wave 1, anxiety disorders and minority status predicted incidence of SI (OR=2.1; OR=2.4, respectively). (Study 2) Thinking about suicide often (OR=3.5), seriously (OR=3.1), and for a long time (OR=2.3) were associated with a future SA, adjusting for gender, psychiatric disorders, and SA history at baseline. Only SI frequency remained significant (OR=3.6) when also adjusting for currency, seriousness, and duration. Among ideators, ideating 1 hour or more (vs. less) was associated with a future SA (OR=3.6), adjusting for gender, depressive symptoms, SA history, and other SI characteristics at baseline, and it was also associated with making a SA earlier. Discussion: Our findings suggest that early adolescents with passive ideation were at risk of transitioning to more severe ideation. The low rate of active ideation at this age may open a window to implement strategies that curb the progression along the continuum of severity, by targeting mood disorder to decrease risk of passive ideation; and anxiety and disruptive behavior disorders to prevent active ideation. Assessment of ideators at greatest risk of engaging in future SA should include inquiries about the length of a typical SI episode. Identifying specific SI characteristics that predict risk of future SA is a critical step in prevention, especially among adolescents without previous SA.

Associations between the satisfaction of basic psychological needs of autonomy, competence, and relatedness with current suicidal ideation and risk for suicidal behavior were examined. Two logistic regressions were conducted with a cross-sectional database of 440 university students to examine the association of need satisfaction with suicidal ideation and risk for suicidal behavior, while controlling for demographics and depressive symptoms. Suicidal ideation was reported by 15% of participants and 18% were found to be at risk for suicidal behavior. A one standard deviation increase in need satisfaction reduced the odds of suicidal ideation by 53%, OR (95% CI) = 0.47 (0.33–0.67), and the odds of being at risk for suicidal behavior by 50%, OR (95% CI) = 0.50 (0.37–0.69). Young adults whose basic psychological needs are met may be less likely to consider suicide and engage in suicidal behavior. Prospective research is needed to confirm these associations.