Dissertations / Theses on the topic 'Pre-trial investigation'

Важливим досягненням сучасного кримiнального процесуального законодавства i правозастосовної практики є iмплементацiя мiжнародних стандартiв i демократичних правових iнститутiв, що стосуються змiцнення гарантiй дотримання прав, свобод i законних iнтересiв учасникiв кримiнального судочинства. Серед них – поширення засади змагальностi на досудову стадiю кримiнального процесу, визначення сторiн кримiнального провадження i їх процесуального статусу, право особи на отримання квалiфiкованої правової допомоги, розширення правових iнструментiв для здiйснення функцiй захисту i представництва як видiв адвокатської дiяльностi.
Важным достижением современного уголовного процессуального законодательства i правоприменительной практики является имплементации международных стандартов i демократических правовых институтов, касающихся укрепления гарантий соблюдения прав, свобод i законных интересов участников уголовного судопроизводства. Среди них - распространение основы состязательности на досудебную стадию уголовного процесса, определение сторон уголовного производства i их процессуального статуса, право человека на получение квалифицированной юридической помощи, расширение правовых инструментов для осуществления функций защиты i представительства как видов адвокатской деятельности.
An important achievement of modern criminal procedural legislation and enforcement practice is the implementation of international standards and democratic legal institutes, which are concerned with strengthening the guarantees of observance of rights, freedoms and legitimate interests of participants in criminal justice proceedings. Among them - the spread of the principles of competition to the pre-trial stage of the criminal process, the definition of the parties criminal proceedings and their procedural status, the right of the person to obtain qualified legal assistance, the extension of legal instruments for the implementation of the functions of protection and representation as a type of lawyer's activity.

Тiщенкo, М. Г. Пpoцесуaльнa дiяльнiсть слiдчoгo у кpимiнaльнoму пpoвaдженні : 081 Право / М. Г. Тiщенкo; керівник роботи Петpик O. Л.; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра кримінального права та правосуддя. – Чернігів, 2020. – 103 с.
Aктуaльнiсть дoслiдження випускнoї квалiфiкацiйнoї poбoти на тему «Пpoцесуaльнa дiяльнiсть слiдчoгo у кpимiнaльнoму пpoвадженнi» пoяснюється, нaсaмпеpед, знaченням i тiєю poллю, яку пpoцесуaльнa дiяльнiсть слiдчoгo вiдiгpaє у виpiшеннi зaвдaнь кpимiнaльнoгo пpoвaдження. Poзв'язaння цiєї пpoблеми є oдним з вaжливиx aспектiв як для oцiнки ефективнoстi дoсудoвoгo слiдствa, тaк i дiяльнoстi йoгo гoлoвнoгo суб'єктa - слiдчoгo. У poздiлi 1 poбoти визнaченi пpoцесуaльнa xapaктеpистикa дiяльнoстi слiдчиx пiд чaс пpoведення слiдчиx (пpoцесуaльниx) дiй; учaсники кpимiнaльнoгo пpoвaдження пpи пpoведеннi слiдчиx дiй; зaгaльнi пoлoження пpoведення слiдчими слiдчиx (пpoцесуaльниx) дiй; вимoги дo пpoцесуaльниx дoкументiв пpoведення слiдчиx дiй. У poздiлi 2 poбoти дoслiджуються пpaвoвий стaтус слiдчиx opгaнiв Нaцioнaльнoї пoлiцiї Укpaїни; пpaвa тa oбoв’язки слiдчиx opгaнiв Нaцioнaльнoї пoлiцiї Укpaїни; функцiї слiдчoгo opгaнiв Нaцioнaльнoї пoлiцiї Укpaїни. Poздiл 3 poбoти пpисвячений кoнцептуaльним oснoвaм пpaвoмipнoстi пpoведення дoсудoвoгo poзсiлдувaння слiдчим, вiдпoвiднo дo нopм кpимiнaльнoгo пpoцесуaльнoгo кoдексу Укpaїни; тaктичним oпеpaцiям пpoведення дoпиту тa впiзнaння; opгaнiзaцiйнo-пpoцесуaльним спoсoбaм викoнaння oбшуку тa oгляду; oсoбливoстям pеaлiзaцiї слiдчoгo експеpименту тa експеpтизи; тaктицi здiйснення неглaсниx слiдчиx дiй. Нaукoвa нoвизнa poбoти пoлягaє пoлягaє в тoму, щo дaнa poбoтa є дoслiдженням сaме пpoцесуaльнoї дiяльнoстi слiдчoгo у кpимiнaльнoму пpoвaдженнi, oскiльки сьoгoднi мoжнa кoнстaтувaти, щo iнститут дoсудoвoгo poзслiдувaння пеpебувaє у пoстiйнoму poзвитку. Слiдчий – це тaкий учaсник кpимiнaльнoгo пpoвaдження, нa якoгo пoклaденo пpoцесуaльну функцiю oбвинувaчення, щo здiйснюється шляxoм викpиття винниx у вчиненнi злoчинiв тa пpитягнення їx зa пoгoдженням iз пpoкуpopoм дo кpимiнaльнoї 6 вiдпoвiдaльнoстi. У змiстi жoднoї зi стaтей кpимiнaльнoгo пpoцесуaльнoгo кoдексу змiст пoняття "слiдчий" не визнaченo, a лише зaзнaченo їx вiдoмчу пpинaлежнiсть. У теopiї пpoцесу сеpед нaукoвцiв, нa сьoгoднi, вiднесення слiдчoгo дo числa учaсникiв, щo викoнують функцiю oбвинувaчення, є спipним. Зoкpемa, пoчинaючи з paдянськиx чaсiв, у нaукoвиx кoлax iснувaлa думкa, щo нa слiдчoгo пoклaденo функцiю poзслiдувaння злoчинiв, змiстoм якoї виступaє пiдфункцiя oбвинувaчення, зaxисту й виpiшення кpимiнaльнoї спpaви. Кpiзь пpизму сучaснoгo пoгляду нa мoдель вiтчизнянoгo кpимiнaльнoгo пpoцесу, щo тяжiє дo змaгaльнoї, це пoгляд нa змiст тaкoї функцiї слiдчoгo себе пoвнiстю вичеpпaв.
The relevance of the graduation studу The procedural activitу of the investigator in criminal proceedings is explained, first of all, bу the importance and the role that the procedural activitу of the investigator plaуs in solving the problems of criminal proceedings. The resolution of this problem is one of the important aspects both for evaluating the effectiveness of the pre-trial investigation and for the activitу of its principal investigator. Chapter 1 of the paper defines the procedural characteristics of investigators' activities during investigative actions; participants in criminal proceedings in conducting investigative actions; general provisions of investigative (procedural) actions of investigators; requirements for procedural documents of investigation. Chapter 2 of the paper examines the legal status of investigative bodies of the National Police of Ukraine; the rights and duties of investigative bodies of the National Police of Ukraine; functions of the investigative bodies of the National Police of Ukraine. Chapter 3 of the paper is devoted to the conceptual bases of the legitimacу of pre-trial investigation bу investigators, in accordance with the rules of the Criminal Procedure Code of Ukraine; tactical interrogation and identification operations; organizational and procedural methods of search and inspection; peculiarities of realization of investigative experiment and examination; tactics of conducting unspoken investigative actions. The scientific noveltу of the work is that this work is a studу of the procedural activitу of the investigator in criminal proceedings, since todaу it can be stated that the institute of pre-trial investigation is in constant development. Investigator - is such a participant in criminal proceedings, which is charged with the procedural function of the prosecution, which is carried out bу exposing the perpetrators of the crimes and bringing them in agreement with the prosecutor. The content of the term "investigator" is not defined in anу of the articles of the Criminal Procedure Code, onlу their departmental affiliation is indicated. In the theorу of 8 process among scientists, todaу, the relation of the investigator to the number of participants performing the function of the prosecution is controversial. In particular, since the Soviet times, there has been an opinion in academia that the investigator is charged with the function of investigating crimes, the content of which is the subfunction of the prosecution, defense and resolution of a criminal case. Through the prism of the modern view of the model of domestic criminal process, which tends to be competitive, this view of the content of such a function of the investigator has completelу exhausted itself.

Ikiteisminio tyrimo organizavimas – tai ne tik įstatymais apibrėžta procesinė veikla, bet ir įvairių bendravimo bei bendradarbiavimo veiksmų kompleksas, kuris gali būti paaiškintas remiantis kitų visuomenės mokslų žiniomis. Ikiteisminio tyrimo organizavimo, jam vadovavimo, kontroliavimo sistemą sudaro ikiteisminio tyrimo pareigūnas, prokuroras, ikiteisminio tyrimo teisėjas. Pagrindinis ikiteisminio tyrimo proceso organizatorius, vadovas ir kontrolierius - prokuroras. Ikiteisminio tyrimo pareigūnas (tyrėjas) privalo vykdyti visus prokuroro nurodymus bei jo nustatytu laiku pranešti apie ikiteisminio tyrimo eigą. Ikiteisminio tyrimo teisėjas atlieka tik jam priskirtus procesinius veiksmus ir tik gavęs prokuroro prašymą. Esminiai ikiteisminio tyrimo organizavimo principai: teisėtumas, vienasmeniškumas, veiksmų koordinavimas, mobilumas, intensyvumas, mokslo ir technikos panaudojimas, dinamiškumas ir vykdymo kontrolė bei uždaviniai skirti operatyviai ir išsamiai išaiškinti nusikalstamas veikas, sudaryti kiekvienoje byloje sąlygas teisingai taikyti įstatymą, kad kiekvienas nusikaltimą padaręs asmuo būtų teisingai nubaustas ir nė vienas nekaltas asmuo nebūtų patrauktas baudžiamojon atsakomybėn, užtikrinti nusikalstamą veiką padariusio asmens padarytos materialinės žalos atlyginimą arba ją atlyginti, sudaro vieną iš ikiteisminio tyrimo organizavimo pagrindų. Tačiau vienas svarbiausių, be ikiteisminio tyrimo organizavimo principų ir uždavinių, pagrindų yra procesinis, kurį sudaro... [toliau žr. visą tekstą]
Organization of the pre-trial investigation - is not only defined by law procedural activities but communication and cooperation between different set of operations which can be explained by other social science research organization of the pre-trial investigation, his leadership; the monitoring system consists of pre-trial investigation officer, prosecutor, investigating judge. The main organizer of investigative process, supervisor and controller - prosecutor. Pre-trial investigation officer (investigator) must comply with all instructions and prosecutor in due time to the pre-trial proceedings. The pre-trial judge assigned to him only by the proceedings and only after the prosecutor's request. Key pre-trial organization principles: legality, coordination, mobility, intensity of use of science and technology, dynamics and control performance as well as the targets for rapid and comprehensive interpretation of criminal offenses, consisting in each case for correct application of the law so that every offender would be justly punished and no innocent person is not prosecuted, to ensure the offender of material damages or compensation, is one of the pre-survey in the grounds. However, one of the most important, in addition to investigating the principles and objectives of the organization, the framework is procedural, which are the Republic of Lithuania Code of Criminal Procedure and other legislation. Proper pre-trial planning is essential in ensuring the success of the... [to full text]

Саєнко, А. В. Досудове розслідування: магістерська робота : 081 Право / А. В. Саєнко; керівник роботи Пузирний В. Ф.; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра кримінального права та правосуддя. – Чернігів, 2020. – 85 с.
Актуальність дослідження проблем досудового розслідування зумовлена тим, що на сучасному етапі розвитку Україна, завершуючи черговий історичний виток, опинилась на порозі серйозного вдосконалення національної правової системи з урахуванням міжнародних правових стандартів та умов сьогодення. Політична й економічна ситуація вимагають швидкого та ефективного реформування досудового розслідування, переходу на якісно новий рівень функціонування. У розділі 1 роботи досліджуються теоретико-правові основи досудового розслідування, зокрема генезис та шляхи його формування, а також поняття та загальні положення досудового розслідування. Розділ 2 присвячений аналізу правового регулювання досудового розслідування, зокрема правовому регулюванню слідчих (розшукових) дій та особливостям зупинення та закінчення досудового розслідування. У розділі 3 досліджуються організаційно-правові проблеми діяльності органів досудового розслідування та шляхи вдосконалення правового регулювання досудового розслідування на сучасному етапі розвитку українського законодавства. Наукова новизна роботи полягає в тому, що: 1) у результаті проведеного дослідження визначено, що досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (с. 30); 2) встановлено, що слідчі (розшукові) дії - це регламентовані кримінальним процесуальним законом процесуальні дії, які здійснюються уповноваженою особою і являють собою сукупність пошукових, пізнавальних і засвідчуючих операцій, направлених на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (с. 51); 3) запропоновано прийняти Закон «Про систему досудового слідства України та статус слідчих» (с. 70). Основні положення і висновки роботи обговорювалися на ХІІ міжнародній науково-практичній конференції «Удосконалення правових та соціально-економічних механізмів децентралізації регіонів України» (м. Чернігів, 15 квітня 2020 року).
The urgency of the investigation of the problems of pre-trial investigation is conditioned by the fact that at the present stage of development Ukraine, at the end of the next historical round, found itself on the verge of serious improvement of the national legal system, taking into account international legal standards and conditions of the present. The political and economic situation requires a quick and effective reform of the pre-trial investigation and a transition to a new level of functioning. Section 1 of the paper explores the theoretical and legal foundations of pre-trial investigation, in particular the genesis and ways of its formation, as well as the concepts and general provisions of pre-trial investigation. Section 2 deals with the analysis of the legal regulation of pre-trial investigation, in particular the legal regulation of investigative (investigative) actions and the peculiarities of stopping and ending pre-trial investigation. Section 3 explores the organizational and legal problems of pre-trial investigation bodies and ways of improving the legal regulation of pre-trial investigation at the current stage of development of Ukrainian legislation. The scientific novelty of the work is that: 1) the result of the research determined that the pre-trial investigation is a stage of criminal proceedings, which begins from the moment of entering information about a criminal offense in the Unified register of pre-trial investigations and ends with the closure of criminal proceedings or referral to trial , petition for application of compulsory measures of medical or educational character, petition for release of a person from criminal responsibility (p. 30); 2) it is established that investigative (investigative) actions are regulated by criminal procedural law procedural actions carried out by an authorized person and represent a set of search, cognitive and witnessing operations aimed at obtaining (gathering) evidence or verifying evidence already obtained in a specific criminal proceeding (p. 51); 3) it is proposed to adopt the Law “On the system of pretrial investigation of Ukraine and the status of investigators” (p. 70). The main provisions and conclusions of the work were discussed at the XII International Scientific-Practical Conference "Improvement of Legal and SocioEconomic Mechanisms of Decentralization of the Regions of Ukraine" (Chernihiv, April 15, 2020).

Background In the context of the deregulation in the pharmaceutical industry in Sweden, many new business chances have been created. The rising numbers of players in the market started up the race for gaining market shares and attracting customers with new products and services. One of the new players, GreenCross AB, introduced MiniApotek, a vending machine of non-prescription medicine, to the Swedish market. The business concept is to provide a new, secured and convenient way of buying non-prescription medicine to the Swedish society. However, there is a gap between the retailer’s business expectation and the customers’ perception of this new service. Purpose The purpose of this thesis is to investigation the different factors that affect potential customers’ trial behavior of self-service technology. Specifically, the researchers explore and examine the main factors that directly manipulate customers’ trial at MiniApotek. Method A quantitative approach is applied in this thesis to identify the key factors and explain their strong influence to trial. The empirical data collected from conducting a survey at Stockholm University, was combined with e-mail communication with GreenCross AB. These materials were analyzed in accordance with the three applied theories, the product concept, pre-purchase stage in consumers’ decision making process and model of customers’ trial of self-service technologies. Conclusion The researchers conclude that there is a strong influence of inertia, need for personal interaction, technology anxiety and perceived risk on the trial of potential customers at MiniApotek. It is found that these factors have a negative effect on the adoption process of MiniApotek in Swedish market. Consequently, the authors think GreenCross AB needs to get a better understanding of the real market need and take these factors into great consideration, as well as find a better strategy to improve the company’s business situation.

Terminas psichikos sutrikimai baudžiamojo proceso moksle turi specialią procesinę teisinę reikšmę ir vartojamas kalbant apie tokius sutrikimus dėl kurių įtariamasis, kaltinamasis negali savarankiškai įgyvendinti teisės į gynybą. Magistro baigiamasis darbas aktualus tuo, jog remiantis susiformavusia teisine praktika, atskleistas įtariamųjų, kaltinamųjų, turinčių psichikos sutrikimų, teisių ir teisėtų interesų užtikrinimo veiksmingumas. Pateikiama naudinga informacija ikiteisminio tyrimo pareigūnams ar prokurorams apie įtariamųjų psichikos sutrikimų tipinius požymius, kurie gali padėti laiku atskleisti įtariamojo psichikos sutrikimus bei tokių žinių gavimo šaltinius. Analizuojamas psichikos sutrikimų nustatymas taikant specialių žinių panaudojimo formas baudžiamajame procese – ekspertizę ir objektų tyrimą. Remiantis mokslinės literatūros apibendrinimu bei archyvinių baudžiamųjų bylų analize pateikiami specialių žinių panaudojimo, psichikos sutrikimams nustatyti, probleminiai aspektai. Be to, analizuojama gynybos instituto svarba baudžiamajame procese. Aptariama viena iš pagrindinių įtariamojo, kaltinamojo, turinčio psichikos sutrikimų teisių ir teisėtų interesų užtikrinimo garantijų - teisė į gynybą bei atstovų pagal įstatymą dalyvavimo procese tikslingumas, atskleidžiami kai kurie diskutuotini aspektai.
The term psychical disorders has a specific juridical meaning in the science of criminal process and it shall be used talking about such disorders, due to which the suspect, indictee cannot independently implement his right to defence. Master’s paper is urgent by the fact that basing upon the already shaped legal practice, efficiency of providing rights and legal interests of the suspects/defendants with mental disorders is disclosed. Useful information for pre-trial investigation officers or prosecutors is provided covering the types of mental disorders of the suspects, which could assist in timely disclosing the suspect’s mental disorders as well as the ways to obtain such knowledge. Disclosure of mental disorders is analysed by applying the special knowledge forms in the criminal proceedings: expertise and subject analysis. Basing upon the scientific literature summary and analysis of archive criminal cases, problem aspects of special knowledge use for disclosure of mental disorders are presented. Besides that, importance of defence institution on the criminal proceedings is analysed. One of the main guarantees of a suspect/defendant with mental disorders to have his/her rights and legal interests assured – his/her right to defence and purposefulness of representatives’ participation in the process according to the law is described, some disputable aspects are disclosed. Taking into consideration the research performed during the final work and the conclusion that rights... [to full text]

Ikiteisminio tyrimo pareigūnai iki šiol neturi konkrečių patarimų, į kokius pagrindinius aspektus reiktų sutelkti dėmesį tiriant specifinį nusikaltimą - seksualinį prievartavimą, kuris pasižymi tam tikromis ypatybėmis, pvz. auka gali tapti tie vyrai, tiek moterys; neatsiranda specifinių pasekmių tokių kaip nėštumas; sunkiau nei kituose su seksualinio apsisprendimo laisve ir asmens neliečiamumu susijusiuose nusikaltimuose nustatyti prievartos ir lytinio akto faktą. Dėl šių ypatybių įrodyti tokio pobūdžio nusikaltimus kartais būna itin sudėtinga, todėl tik išmanant seksualinio prievartavimo teisinę-kriminalistinę charakteristiką ir greitai bei efektyviai atlikus pagrindinius ir būtinus procesinius veiksmus tokius kaip išsami nukentėjusiojo, įtariamojo apklausa, detali įvykio vietos apžiūra ir kruopštus objektų bei pėdsakų tyrimas gali sąlygoti teisingą ikiteisminio tyrimo pabaigą. Pagrindinis šio tyrimo objektas yra ikiteisminiai tyrimai, 470 nuasmenintų nuosprendžių seksualinio prievartavimo bylose, bei anoniminės ikiteisminio tyrimo prokurorų, tyrėjų, specialistų ir teismo medicinos gydytojų apklausos. Tyrimo tikslas yra išanalizuoti seksualinio prievartavimo bylų ikiteisminio tyrimo etapą, atsižvelgiant į atliktų ikiteisminio tyrimo veiksmų efektyvumą nagrinėjant bylą teisme. Darbe išanalizuotos pagrindinės seksualinio prievartavimo tyrimo problemos. Išvadose pateikti siūlymai kaip pasiekti efektyvesnių rezultatų tiriant seksualinio prievartavimo bylas.
Until now there is no quite recommendation of sexual abuse cases for investigators. Many times there is making usual procedure, as in any other offences cases. But this crime requires a very special attempt. There are some things that must be done immediately by investigator: victim body must be examined not in short time, but immediately; Victim closes must be taken form it yet after statement was made. Also there must be looking for crime scene investigators help: in many scenes may be found blood and seeds. Purpose of this master final work was to identify pre-trial investigations issues that require special attempt for sexual abuse cases. Also this work deals with issues that can make such cases investigation more effective. Therefore there were analyzed 470 judgments of sexual abuse cases, made interviews with pre-trial investigators, prosecutors, crime scene investigators and coroners. Some issues were identified and there were proposed solutions about. Although it would be much more effective to organize some curses about any kind of sexual assault cases investigation. Also there were suggestions to make some „to do” list for investigators that deal with such cases.

Полегешко, Ю. В. Досудове розслідування як початковий етап у кримінальному провадженні : випускна кваліфікаційна робота : 262 "Правоохоронна діяльність" / Ю. В. Полегешко ; керівник роботи І. В. Берднік ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра правоохоронної діяльності та загальноправових дисциплін. – Чернігів, 2021. – 105 с.
Актуальність даної проблематики зумовлена правозастосовною природою, практичною спрямованістю кримінального процесу, покликаного за допомогою доказів встановити обставини і факти вчиненого злочину, які виступають фундаментом, основою кримінальної процесуальної діяльності. Під час досудового розслідування слідчий забезпечує реалізацію принципів кримінального судочинства і процесуальних норм, що гарантують захист особи, її прав і свобод, інтересів суспільства і держави від кримінальних правопорушень. Метою роботи є аналіз положень кримінального процесуального права та його значення у вирішенні завдань кримінального судочинства, а також дослідження теоретичних та практичних проблем досудового розслідування як стадії кримінального провадження. У розділі 1 роботи досліджуються етапи становлення законодавства про досудове розслідування, поняття досудового розслідування, його завдання та значення. Розділ 2 присвячений аналізу основних положень досудового розслідування. У розділі 3 досліджуються особливості доказування на стадії досудового розслідування. Наукова новизна роботи полягає в наданні пропозицій про доповнення положень Кримінального процесуального кодексу України нормами, що регламентують діяльність детектива Національного антикорупційного бюро України під час провадження досудового розслідування.
The urgency of this issue is conditioned by the law of nature, the practical orientation of the criminal process, which is designed, with the help of evidence, to establish the circumstances and facts of the crime committed, which serve as the foundation, the basis of criminal procedural activities. During the pre-trial investigation, the investigator ensures the implementation of the principles of criminal justice and procedural rules that guarantee the protection of the person, his rights and freedoms, the interests of society and the state from criminal offenses. The aim of the work is to analyze the provisions of criminal procedural law and its importance in solving the problems of criminal justice, as well as study the theoretical and practical problems of pre-trial investigation as a stage of criminal proceedings. Section 1 deals with the stages of the formation of the law on pre-trial investigation, the concept of pre-trial investigation, its tasks and values. Section 2 is devoted to the analysis of the main provisions of the pre-trial investigation. Section 3 examines the peculiarities of evidence at the stage of pre-trial investigation. The scientific novelty of the work is to provide proposals to supplement the provisions of the Criminal Procedure Code of Ukraine with the norms governing the activities of the detective of the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine during the conduct of pre-trial investigation.

This study examines the utility of the MMPI-2 in predicting responsibility in pre-trial forensic patients, using a post hoc sample of 94 offenders from Sterkfontein Psychiatric Hospital in Gauteng. Firstly, the overall characteristics of the pre-trial forensic patients are discussed, following an analysis of demographic, clinical, criminal and MMPI-2 pre-trial data, as well as an overview of the Megargee typological classification of offenders. The sample is classified into Criminally Responsible (CR), Diminished Criminal Responsibility (DCR) and Not Criminally Responsible (NCR), and the CR and DCR groups are collapsed (CR/DCR) for many of the analyses when comparing them to the NCR group. Secondly, the variance of variables with responsibility is discussed, after examining one-way ANOVA’s of demographic, clinical, criminal and MMPI-2 variables, as well as an overview of high point pairs. Thirdly, discriminant analyses were conducted of demographic, clinical and MMPI-2 variables. When comparing the collapsed CR/DCR group to the NCR group, psychiatric diagnosis, presence of psychosis, the MMPI-2 Pa and Es scales, as well as race and substance abuse each had unique predictive power and created a substantial discriminative equation (F (6,70) = 45.732, p <0.0005) with a successful prediction rate of 96%. Using only MMPI-2 variables to predict responsibility showed significant unique contributions for the Pa, Es, MAC-R and Mf scales, with the BIZ scale not quite significant, and a fairly significant overall discriminant equation (F (5,73) = 6.474, p < 0.0005), with an overall successful prediction rate of 82%, with the MMPI-2 variables adding an additional 3% to the predictive power of the demographic and clinical variables. Similarly, when examining the more complex 3 group responsibility classification of CR, DCR and NCR, it was found that the demographic, clinical and MMPI-2 variables of psychiatric diagnosis, psychosis, race, substance abuse, and the Pa, Es and Ma scales all had significant contributions to a powerful discriminant analysis (F (14, 136) = 19.758, p < 0.0005) that was capable of correctly reclassifying almost 95% of the sample, and the MMPI-2 variables providing an increase in predictive power of 8%. Differences in responsible and not responsible pre-trial forensic patients are discussed, as well as the role of the MMPI-2 in assessing these differences, and the fact that it is highly likely that it adds more to the forensic assessment of responsibility than a 3% (CR/DCR versus NCR) or 8% (CR versus DCR versus NCR) increase in predictive power. Limitations of the study are discussed, together with recommendations for future research with the MMPI-2 for assessment of criminal responsibility. The suggestion is made that the MMPI-2 can become a valuable tool in South African forensic settings, not only in the assessment of responsibility and malingering, but also in the placement, management, follow-up and treatment of offenders, to maximize the limited resources in South Africa allocated for the rehabilitation of offenders, and minimize the risk of recidivism or rehospitalization.

Останнім часом питання вдосконалення кримінального процесуального законодавства у контексті оцінки доказів на стадії досудового розслідування набуває все більшої актуальності, через те, що законодавець передбачив у ст. 94 Кримінального процесуального Кодексу (далі – КПК України) ряд оціночних понять, які підлягають тлумаченню: "Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення". Звідси випливає ряд питань. Що це "внутрішнє переконання"? Чи можна його класифікувати на вірне та хибне? Власне, "оцінка доказів" – це конкретизоване поняття чи абстрактна категорія? Та чи варто розрізняти оцінку доказів на попередню у досудовому розслідуванні, та умовно остаточну судову під час судового розгляду?

На данний момент одним з проблемних питань є використання ймовірних висновків експерта та їх значення. Як свідчить судово-слідча та експертна практика, здебільшого експерти надають обґрунтовані категоричні висновки, які становлять найбільшу доказову цінність для органів досудового розслідування та суду. Рівень доказової сили висновку експерта в деяких випадках може гарантувати високий рівень захисту в кримінальному судочинстві, що є одним з найважливіших інститутів, гарантією широкого кола прав і свобод особи. Особливо це стосується обвинуваченого, тому його право на захист є складовою загальних міжнародних стандартів з прав людини і розглядається як необхідна умова реалізації права на справедливий судовий розгляд .

Ковальська М.Ю. Основи методики розслідування бандитизму: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – Право / Ковальська Марія Юріївна. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2020. - 233 с.
Дисертацію присвячено дослідженню криміналістичної характеристики та особливостей розслідування бандитизму. На базі положень загальної теорії криміналістики, результатів узагальнення та аналізу судово-слідчої практики розроблено основи методики розслідування зазначеного різновиду кримінальних правопорушень. У роботі обґрунтовано тезу, що до структури методики розслідування бандитизму належить криміналістична характеристика, основи організації його розслідування та положення щодо організації й тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій. Висвітлення обраної тематики дослідження передбачає визначення поняття та змісту елементів криміналістичної характеристики цього виду кримінального правопорушення, кола обставин, що підлягають встановленню, окреслення типових слідчих ситуацій та побудову алгоритмів дій слідчого, організацію взаємодії слідчого з іншими органами та підрозділами, котрі залучаються до сфери досудового розслідування, а також визначення тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій під час розслідування. Окрім цього, у роботі сформульовано низку положень, висновків і рекомендацій, що характеризуються науковою новизною. Проведено дослідження літературних джерел у галузі кримінального права, кримінології, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності з питань виявлення та розслідування бандитизму. Аналіз монографічних, дисертаційних та інших наукових праць з окресленої проблематики підтвердив, що методика розслідування бандитизму на території України, досі залишається не розробленою на належному рівні. Наукову розвідку здійснено на основі загальнонаукових, міждисциплінарних, спеціально-наукових методів. З’ясовано, що криміналістична характеристика бандитизму формується переважно на основі кримінально-правової характеристики та практики розслідування кримінальних правопорушень цієї категорії. Підкреслено її значущість в ході досудового розслідування, адже саме вона є джерелом відомостей для визначення обставин, які підлягають встановленню, вибору алгоритму розслідування. Проаналізовано особливості поняття та складові криміналістичної характеристики бандитизму. До її структури віднесено такі елементи: спосіб вчинення та відомості про типові засоби і сліди злочину, предмет злочинного посягання й обстановку, час та місце злочину, особу потерпілого та особу злочинця. Наявність взаємозв’язків між елементами криміналістичної характеристики злочинів обумовлює можливість використання системного підходу в дослідженні цієї проблеми. Спосіб бандитизму розглянуто як комплекс дій, котрі виконуються злочинцем у певному порядку і спрямовані на досягнення злочинної мети. Констатовано, що спосіб досліджуваного кримінального правопорушення є повноструктурним та охоплює дії з готування, вчинення та його приховання. Доведено, що способи вчинення злочину, передбаченого ст. 257 КК України, є різноманітними і злочинці в кожному конкретному випадку обирають певний спосіб залежно від конкретної обстановки й обставин. Наголошено, що повноструктурність способу вчинення визначається в криміналістичному аспекті виходячи з того, що дії з приховування злочину обиралися та планувалися ще під час готування до вчинення бандитизму. Підсумовано, що способом учинення бандитизму є організація, озброєння банди та розроблення плану з нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, що входитиме до способу підготовки злочину; участь у банді; участь у вчинюваному бандою нападі, що входитиме до способу безпосереднього вчинення; приховування речових доказів, слідів, знарядь тощо, що формуватиме спосіб приховування злочину. Способи приховування здебільшого пов’язані з організацією банди та реалізовуються у прямому взаємозв’язку із їх вчиненням; окрім цього, трапляються способи приховування, які можуть бути застосовані після фактичного здійснення нападу, вчиненого бандою. З’ясовано, що слідова картина бандитизму передбачає поєднання матеріальних та ідеальних слідів, відображених у довколишній обстановці під час вчинення злочину. Завдяки дослідженню предмета злочинного посягання встановлено вплив його на вибір способів підготовки, вчинення і приховування бандитизму. Наголошено, що за допомогою криміналістично значущих характеристик предмета бандитизму можна скласти уявлення про кількість злочинців, їх вік, навички та спеціальну підготовку. Констатовано, що зміст обставин бандитизму має охоплювати місце, час та інші умови, зокрема фізіологічні, психологічні фактори та фактори навколишнього середовища. До обстановки бандитизму слід відносити: обстановку організації банди; обстановку участі у банді; обстановку нападу банди на підприємства, установи, організації або окремих осіб. Місце й час бандитизму розглядаються як простір та часові рамки, у яких протікає і відображається реальна діяльність особи злочинця щодо виконання окремих злочинних дій, спрямованих на організацію банди та її діяльність, підготовку, безпосереднє вчинення нападу на підприємства, установи, організації, а також на приховування його слідів. Аргументовано позицію, що основними знаряддями та засобами вчинення бандитизму зазвичай є ті, використання яких спрямоване на підготовку до вчинення нападу (транспортні засоби, засоби зв’язку, маски, спецодяг тощо). Встановлено, що важливим для формування уявлень про бандитизм критерієм виокремлення різновидів злочинців є характер ієрархії банди та зв’язків її членів з іншими посадовими особами і злочинними угрупованнями. З огляду на це, виділено організаторів (керівників) та решту учасників банди, здійснено розмежування їхніх функцій. Потерпілими від бандитизму означено юридичних осіб (підприємства, установи, організації), а також окремі фізичні особи. Здійснено класифікацію та досліджено зміст обставин, які підлягають встановленню під час розслідування бандитизму, з урахуванням предмета доказування (ст. 91 КПК України), кримінально-правової та криміналістичної характеристики цього кримінального правопорушення. Запропоновано класифікувати обставини, що підлягають встановленню під час досудового розслідування бандитизму, на п’ять окремих груп: обставини про особу злочинця та банду в цілому; обставини щодо особи потерпілого (потерпілих); обставини про подію кримінального правопорушення; обставини про мотив та мету кримінального правопорушення; інші обставини, кожна з яких охоплює обставини групи, що підлягають доказуванню. Наголошено на доцільності розгляду слідчих ситуацій та алгоритмів розслідування кримінальних проваджень про бандитизм з урахуванням поділу процесу досудового розслідування на два етапи: початковий і подальший. Доведено ефективність розслідування завдяки взаємодії з оперативними підрозділами, спеціалістами, експертами, громадськістю та представниками ЗМІ. Досліджено тактику огляду, освідування, пред’явлення для впізнання, слідчого експерименту, допиту й обшуку. Встановлено, що особливу увагу під час розслідування доцільно приділяти вилученню основних знарядь і засобів учинення бандитизму. Проаналізовано тактику допиту потерпілого, підозрюваного та свідків, запропоновано перелік запитань, які потрібно ставити цим суб’єктам під час допиту. Аргументовано, що завданням освідування при розслідуванні бандитизму є виявлення та фіксація на тілі підозрюваного чи його одязі слідів кримінального правопорушення особливих прикмет чи стану сп’яніння. Доведено, що специфіка проведення пред’явлення для впізнання в разі розслідування бандитизму повʼязана з необхідністю забезпечення безпеки особи, що впізнає, за наявності відомостей про реальну загрозу її життю, здоров’ю, житлу чи майну або життю чи здоров’ю її близьких. Констатовано, що за відсутності умов проведення цього виду предʼявлення для впізнання таку дію проводять за фотознімками чи матеріалами відеозапису або в режимі відеоконференції. Одержані в дисертації наукові результати дають підстави для формулювання висновків і рекомендацій, що мають і теоретичне, і практичне значення. The dissertation is devoted to the investigation of the forensic characteristics and features of the gang investigation. On the basis of the provisions of the general theory of forensic science and the results of the generalization and analysis of the judicial-investigative practice, the bases of the methodology for investigating this type of criminal offence have been developed. The work shows that the structure of the methods of investigation of banditry includes the forensic characteristics, the basis for the organization of their investigation and the regulations for the organization and tactics of individual investigative (search) actions. The purpose of the study is to define the concept and elements of a forensic characterization of this type of criminal offence in terms of the circumstances to be established, Identification of typical investigative situations and the construction of algorithms for the investigator’s actions, organization of the investigator’s interaction with other bodies and units involved in pre-trial investigation, and definition of tactics for the conduct of individual investigations (wanted) during the investigation. There are also a number of provisions, conclusions and recommendations that are scientifically new. Research has been carried out on literary sources in the areas of criminal law, criminology, forensic science and criminal investigation. Analysis of monographic, dissertation and other scientific works on the identified problem confirmed that the methodology of investigation of banditry in the territory of Ukraine has still not been developed at the proper level. The methodological basis of the dissertation study based on general scientific, interdisciplinary and specialized scientific methods is proposed. It has been determined that the criminal characterization of banditry is, in most cases, based on the criminal-legal characteristics and the practice of investigating criminal offences in this category. Its importance in the pre-trial investigation has been emphasized, and it is the source of information for determining the circumstances to be established, the algorithm of the investigation. The concept and elements of the forensic characterization of banditry have been studied. Its structure consists of the following elements: the method of commission and information about the typical means and traces of the crime, the subject of the crime and the environment, the time and place of the crime, the identity of the victim and the perpetrator. The existence of links between the elements of the forensic characterization of crimes makes it possible to use a systemic approach in the study of the problem. The method of banditry is viewed as a combination of actions carried out by the offender in a certain manner and aimed at achieving a criminal objective. It has been established that the method of the criminal offence under investigation is complete and includes acts of preparation, commission and concealment. It has been proved that the methods of commission of a crime provided for in article. The 257 Criminal Code of Ukraine are diverse, and offenders in each specific case choose a specific image according to the specific situation and circumstances. It was noted that the concept of modus operandi was defined from a forensic perspective, on the basis that the concealment of the crime was selected and planned during the preparation for the commission of banditry. Review that the way in which banditry is committed is by organizing, arming a gang and devising a plan to attack enterprises, institutions, organizations or individuals, to be included in the image of preparing the crime; to participate in the gang; to participate in the gang attack, which will be in the image of direct commission, concealment of physical evidence, traces, tools, etc., form a way of concealing a crime. The methods of concealment are in most cases related to the organization of the gang and are realized in direct connection with their perpetration, as well as the methods of concealment that can be applied after the actual commission of the gang attack. It has been established that the following scenario of banditry represents a combination of material and ideal traces reflected in the surrounding environment at the time the crime was committed. A study of the subject of the offence revealed its impact on the choice of methods of training, perpetration and concealment of banditry. The criminally significant characteristics of the subject of banditry provide an indication of the number of perpetrators, their age, skills and specialized training. It was stated that the content of the climate of banditry should cover place, time and other conditions, in particular physiological, psychological and environmental factors. The circumstances of banditry should include: the organization of the gang; the conditions of participation in the gang; the circumstances in which the gang attacked businesses, institutions, organizations or individuals. The place and time of banditry shall be regarded as the space and time frame within which the actual activities of the individual offender in carrying out individual criminal activities aimed at the organization of the gang and its activities are carried out and displayed, Preparation, direct attack on enterprises, institutions and organizations, as well as concealment of its traces. It has been argued that the main weapons and means of banditry in most cases are those aimed at preparing the attack, such as vehicles, communications, masks, special clothing and the like. It has been established that the nature of the hierarchy of the gang and its links with other officials and criminal groups are important for the formation of the image of banditry and the criteria for distinguishing the types of offenders. Accordingly, the organizers (leaders) and other members of the gang have been identified and their functions have been delineated. The victims of banditry are legal persons (enterprises, institutions, organizations) as well as individuals. The circumstances to be established in the investigation of banditry have been classified and studied, taking into account the subject of the evidence (Code of Criminal Procedure, art. 91), and the criminal-law and forensic characteristics of this criminal offence. It is proposed to classify the circumstances to be established during the pre-trial investigation of banditry into five distinct groups: the circumstances of the offender and the gang as a whole; the circumstances of the victim(s) The circumstances of the occurrence of the criminal offence; the circumstances of the motive and purpose of the criminal offence; other circumstances, each of which includes the circumstances of the group to be proved. It has been pointed out that it is advisable to consider investigative situations and algorithms for investigating criminal proceedings involving banditry, taking into account the division of the pre-trial investigation into two stages: the initial and the following. The effectiveness of the investigation in cooperation with operational units, specialists, experts, the public and representatives of the media was noted. The tactics of examination, examination, presentation for identification, investigation experiment, interrogation and search have been investigated. It has been established that special attention should be paid during the investigation to the seizure of the main instruments and means of banditry. The interrogation tactics of victims, suspects and witnesses have been analysed, a list of circumstances has been established and it is necessary to establish during their interrogation. The interrogation tactics of the victim, the suspect and the witnesses have been analysed and a list of questions to be asked by these subjects during the interrogation has been proposed. It has been argued that the task of the examination during the investigation of banditry is to identify and fix on the body of the suspect or his clothes, traces of a criminal offence will assume a special state of inebriation. It has been proved that the specificity of the identification parade in the investigation of banditry is related to the need to ensure the safety of the person and learns if there is information about a real threat to his life, health, housing or property or to the life or health of his relatives. It has been established that, in the absence of conditions for this type of identification parade, such action is carried out by photographic or video recording or by videoconference. The scientific results of the dissertation give rise to conclusions and recommendations of both theoretical and practical significance.

Nusikaltimo tyrimas suvokiamas kaip procesas nuosekliai atliekant visus reikiamus procesinius veiksmus (tyrimo veiksmus), tikslu išaiškinti nusikalstamos veikos aplinkybes, įkalinti kaltininkus, tinkamai pritaikyti įstatymą, kad nusikalstamą veiką padaręs asmuo būtų teisingai nubaustas ir niekas nekaltas nebūtų nuteistas. Šio darbo tikslas - išanalizuoti ikiteisminio tyrimo, susijusio su narkotikais, metodikos esmę ir aptarti tokio pobūdžio kriminalistinio nusikaltimų tyrimo tobulinimo kryptis. Darbo struktūra . Diplominį darbą sudaro įžanga, 3 skyriai, išvados, pasiūlymai, naudotos literatūros sąrašas, santrauka. Darbo apibendrinimas. Šiuolaikinė visuomenė suvokia nusikaltimą kaip neigiamą socialinį reiškinį matydama tik išorinius šio reiškinio bruožus: nukentėjusį, žalą, kaltininką, bausmę. Analizuojant nusikaltimus, susijusius su narkotinėmis medžiagomis, susiduriama su nusikaltimu kaip su sudedamųjų elementų visuma - sistema, dažnai matant tik silpniausią šios sistemos elementą, kuris yra aukojamas siekiant išsaugoti sistemos elementų branduolį. Toji silpnoji sistemos dalis - tai smulkūs narkotinių medžiagų platintojai, apie kuriuos rašo spauda, rodo televizija, demonstruojant ar kritikuojant teisėsaugos pareigūnų darbą, paliekant sistemos branduolį šešėlyje. Todėl, autoriaus manymu, didžiausias dėmesys turėtų būti skiriamas branduoliui, jo veiklai, o ne silpniausiai sistemos daliai. Dėmesys yra skiriamas, bet jo nepakanka, kadangi tokio pobūdžio problemos įveikimas... [toliau žr. visą tekstą]
New legal reglamentation of different social relations and changing of system and activities of law enforcement institutions determined that, the most of further methodical recommendations don’t answer to practical demands of investigation and judicial institutions, so it isn’t implemented in such activities. The subject of the examined thesis is of great relevance because the number of crimes related to drugs increases and we need new efficient methods in order to solve this problem. The main purpose of the thesis is to examine in legal and systematic way the creation of methods of investigation of crimes related to drugs, their problems of formation and their perspectives, the impact of the legal, technical and material basis to the creation of the method of this kind of investigation. In the first chapter we have overlooked the methodological and scientific basis of the formation of method of investigation of the crimes related to drugs; in the second chapter we have presented the assumptions of the creation of the methodology of investigation of the crimes related to drugs and in the third one we have analyzed the problems and perspectives of the investigation’s method of the crimes related to drugs. By this thesis we try to present the scientific, criminal recommendations in order to make the process of investigation of the crimes related to drugs more efficient.

Пономарьов, О. М. Поняття і система доказового права в теорії доказування : випускна кваліфікаційна робота : 081 «Право» / О. М. Пономарьов ; керівник роботи Н. М. Сенченко ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра кримінального права та правосуддя . – Чернігів, 2021. – 108 с.
Теорія доказів сьогодення традиційно залишається частиною науки кримінального процесу, присвяченої доленосним питанням кримінального судочинства. Актуальність даної проблематики зумовлена правозастосовною природою, практичною спрямованістю кримінального процесу, покликаного за допомогою доказів встановити обставини і факти вчиненого кримінального правопорушення, які виступають основою кримінальної процесуальної діяльності. Метою роботи є аналіз положень доказового права як підгалузі кримінального процесуального права та його значення у вирішенні завдань кримінального судочинства, а також дослідження теоретичних та практичних проблем доказування. У розділі 1 роботи досліджуються етапи становлення законодавства про доказове право у кримінальному процесі, поняття доказового права та його співвідношення з теорією доказів. Розділ 2 присвячений аналізу структури, методів та принципів доказового права. У розділі 3 досліджуються проблеми доказового права сьогодення в контексті вирішення завдань кримінального провадження з урахуванням міжнародно-правового аспекту. Наукова новизна роботи полягає в тому, що: удосконалено 1) визначення сутності принципу змагальності, що визначається наступними факторами: а) поділом процесуальних функцій: обвинувачення, захисту і вирішення кримінального провадження; б) реалізацією справжньої рівноправності сторін у кримінальному процесі; в) роллю суду як неупередженого арбітра, що забезпечує нагляд за дотриманням процесуальних гарантій сторін; г) прагненням до досягнення судової істини; 2) положення про запровадження нової теоретичної категорії – «реалізація допустимості доказів», під якою розуміється втілення загальної для всіх правових систем ідеї про допустимість доказів у кримінальнопроцесуальному праві конкретної держави. Основні положення і висновки роботи обговорювалися на круглому столі «Правова система України: сучасний вимір». Основні результати проведеного дослідження викладені у 1 науковій праці.
The theory of evidence of today traditionally remains part of the science of criminal procedure, devoted to the fateful issues of criminal justice. The urgency of this issue is due to the law-abiding nature, the practical orientation of the criminal process, designed to establish with evidence the circumstances and facts of the criminal offense, which are the basis of criminal proceedings.rights and freedoms, the interests of society and the state from criminal offenses. The purpose of the work is to analyze the provisions of evidence-based law as a sub-sector of criminal procedural law and its importance in solving the problems of criminal justice, as well as the study of theoretical and practical problems of proof. Section 1 of the paper investigates the stages of the formation of the law on evidence in criminal proceedings, the notion of evidence and its relation to the theory of evidence. Section 2 is devoted to the analysis of the structure, methods and principles of evidence. Section 3 examines the problems of present law in the context of solving the problems of criminal proceedings, taking into account the international legal aspect.The scientific novelty of the work is that: 1) the determination of the essence of the principle of competition, which is determined by the following factors: a) the division of procedural functions: prosecution, protection and resolution of criminal proceedings; b) realization of genuine equality of the parties in the criminal process; c) the role of the court as an impartial arbitrator, which ensures supervision of compliance with procedural guarantees of the parties; d) the desire to achieve judicial truth; 2) the provision on the introduction of a new theoretical category – «implementation of the admissibility of evidence», which means the implementation of the general for all legal systems the idea of the admissibility of evidence in the criminal-procedural law of a particular state. The main provisions and conclusions of the work were discussed at the round table "Legal system of Ukraine: the modern dimension".The main results of the study are set out in 1 scientific work.

It is the first Lithuania's steps towards legal state and that is why it is particulary important for the criminal procedure law and legal practise to clear out what kind of suspect right's procedural safeguards are settled in Criminal Procedural Code of Lithuania Republic and how efective and fulfilling the minimal standards,reflecting European countries traditions, they are.According to the above mentioned information, the objective of this work is to find out optimal suspects fundamental rights procedural safeguards.

Moterims, patyrusioms seksualinį smurtą, kreipiantis į policiją tenka susidurti su sistema, neatitinkančia jų lūkesčių. Vienas pagrindinių to atspindžių yra jų apklausos, atliekamos pareigūnų neturinčių specialaus psichologinio pasirengimo. Kriminalistikos literatūroje nurodoma, kad nors įvairių proceso dalyvių apklausa skiriasi procesiniu reglamentavimu ir taktiniais būdais, tačiau pasiruošimas jai turi bendrų bruožų. Nagrinėjama tik įprastinės apklausos taktika, kurioje nėra akcentuojami tokių subtilių bylų, kaip seksualinio prievartavimo, apklausos ypatumai. Pagrindinis šio tyrimo objektas yra baudžiamosios bylos, nagrinėtos pagal LR BK149 išžaginimo ir 150 seksualinio prievartavimo straipsnius. Tyrimo tikslas išanalizuoti baudžiamųjų bylų praktiką Lietuvoje ir pagrindines problemas susijusias su ikiteisminio tyrimo organizavimu. Tyrimas atliktas naudojantis matematinės statistikos, lyginamosios analizės, tiesioginės apklausos, empiriniu, internetinės apklausos ir teisiniu lyginamuoju metodais. Matematinės statistikos metodu analizuojami išstudijuotų bylų tam tikri parametrai. Dažniausiai seksualiai smurtauja anksčiau teisti už vagystes ir plėšimus; vidutiniškai 30 metų amžiaus vyrai; moterys dažniausiai nukenčia bendrų išgertuvių metu; nuo asmens, su kuriuo anksčiau buvo pažįstamos, bet lytinių santykių neturėjo; ikiteisminiai tyrimai pradedami už veikas atliktas vieno asmens; ikiteisminiai tyrimai užtrunka vidutiniškai 395 dienas; tyrimuose vidutiniškai atliekama 3,8... [toliau žr. visą tekstą]
Most women who come to police asking for help was forced to do many unpleasant acts. Usually first desperation is an interviewing with police officer, who rarely is qualified to communicate with a delicate victim. Tutorial tells common interviewing concepts, but delicate, such as sexual violence victims. The main object of this research is criminal cases of rape and sexual abuse articles. The aim of this study is analyzing the practice of criminal cases deal with female sexual violence in Lithuania the main problems associated with organizing of investigation. The study was carried out using various methods: method of mathematical statistics, comparative analysis, the direct questioning method, empirical method, online questioning method, the comparative legal method. Mathematical statistical method is used to analyze the main parameters of cases. In most interesting results are such as: the averaged subject is previously convicted of theft and robbery, on 30.2 years old man; the averaged circumstances are common drinking parties ; the averaged victim is 29,5 years old woman, who is wearing pants but skirt; the averaged duration of pre-trial investigation is 395 days; Comparative analysis of the method showed the strengths and weaknesses of cases: centralized investigated sexual abuse cases are more constructive and their analysis is faster and more efficient. Direct discussion method is obtained and evaluated additional information about the cases. Empirical method... [to full text]

Швець, М. А. Зупинення та відновлення досудового розслідування в кримінальному провадженні : магістерська робота : 081 Право / М. А. Швець ; керівник роботи Сенченко Н. М. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра кримінального права та правосуддя. – Чернігів, 2020. – 90 с.
Актуальність дослідження. Одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду для того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Належно організована професійна діяльність дізнавача, слідчого та прокурора має забезпечити виконання цього завдання. Водночас унаслідок низки об’єктивних обставин, передбачених ст. 280 КПК України, слідчі не завжди можуть закінчити розслідування в установлені законом строки. Для заощадження процесуальних строків у кримінальному провадженні діє інститут зупинення досудового розслідування, який має свій зміст та процесуальну форму. Метою дослідження є розроблення та обґрунтування положень теоретичного і практичного характеру, пов’язаних із зупиненням та відновленням досудового розслідування, а також формулювання рекомендацій з вдосконалення кримінального процесуального законодавства та практики його застосування в аспекті предмета дослідження. У розділі 1 роботи досліджуються ґенеза, сутність інституту зупинення досудового розслідування, а також процесуальні умови прийняття відповідного рішення. Розділ 2 присвячений підставам та процесуальному порядку зупинення досудового розслідування, визначених в положеннях кримінального процесуального закону. У розділі 3 досліджуються підстави та процесуальний порядок відновлення досудового розслідування, а також характеризуються рішення, що приймаються уповноваженими особами з відповідних питань. Наукова новизна роботи полягає в тому, що за характером розглянутих питань випускна кваліфікаційна робота є певним дослідженням, в якому викладено проблемні питання інституту зупинення та відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні. У роботі сформульовано та обґрунтовано низку положень та висновків, що мають значення як для теорії кримінального процесу, так і для діяльності слідчих органів, прокуратури та суду. Основні положення і висновки роботи обговорювалися на Науково-практичній конференції «Правові системи суспільства: сучасні проблеми та перспективи розвитку». Загальні результати проведеного дослідження викладені у одній науковій праці «Хвороба підозрюваного, як підстава зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні».
Research relevance. One of the tasks of criminal proceedings is to ensure a prompt, complete and impartial investigation and trial so that anyone who commits a criminal offense is prosecuted to the extent of their guilt. Properly organized professional activities of the interrogator, investigator and prosecutor should provide the performance of this task. At the same time, due to a number of external circumstances, specified in the Article 280 of the CPC of Ukraine, investigators are not always able to complete the investigation within the statutory period. To save procedural time in criminal proceedings, there is an institution of suspension of pre-trial investigation, which has its own content and procedural form. The goal of research is to develop and substantiate the provisions of theoretical and practical nature related to the suspension and resumption of pre-trial investigation, as well as to formulate recommendations for improving criminal procedure legislation and practice of its application in the subject of research. Section 1 of the paper examines the genesis, the essence of the institution of suspension of pre-trial investigation, as well as the procedural conditions for making a decision. Section 2 is devoted to the grounds and procedural order of stopping the pre-trial investigation, stipulated in the provisions of the criminal procedural law. Section 3 examines the grounds and procedural order for the resumption of the pre-trial investigation, and also characterizes the decisions taken by the authorized persons on the relevant issues. The scientific novelty of the paper is that by the nature of the issues considered, the final qualifying paper is a study that sets out the problematic issues of the institution of suspension and resumption of pre-trial investigation in criminal proceedings. The paper formulates and substantiates a number of provisions and conclusions that are important both for the theory of criminal procedure and for the activities of investigative bodies, prosecutors and courts. The fundamental principles and conclusions of the paper were discussed at the Scientific and Practical Conference “Legal Systems of Society: Modern Problems and Prospects for Development”. The general findings of the research are set out in a scientific work “The disease of the suspect as a ground for suspension the pre-trial investigation in criminal proceedings.”

Constitution provides inviolability of human rights and freedoms as fundamental value of modern civilization. Human rights and freedoms, however, should not be treated as absolute or immovable category. What should be realized and always emphasized is that any person has not only rights, but also obligations, which means that interests of individual can be lawfully defended only with due regard to the relevant rights of another person. If someone fails to respect and violates human rights of another person, then he renounces relevant part of his rights. And this may become a legitimate ground for restriction of the rights of offender. This paper doesn’t refer to restriction of human rights as a result of the effective judgment of conviction, but to situations, where the person is in detention, under arrest or his other rights are restricted because of being reasonably suspected of the criminal offence or there are reasonable grounds to believe that the person who committed criminal offence might flee or impede investigation, i.e. refers to measures of compulsion exercised by the State. One of such measures of compulsion are measures of constraint. This is the strictest form of compulsion exercised by the State in respect of individual, on whom punishment has not yet been imposed. This paper doesn’t make any detailed analysis of the grounds for or procedure of infliction thereof, as they are thoroughly and clearly regulated by the law on criminal procedure. This paper seeks... [to full text]

У дисертації викладено теоретичні положення та науково обґрунтовано рекомендації щодо виявлення та розслідування підрозділами Національної поліції України розкрадання лісодеревини. Досліджено ґенезу виникнення відповідальностіза розкрадання лісодеревини. Зд ність за розкрадання лісодеревини як у дорадянський й радянський період, так і в період сучасної України. Встановлено основні чинники, які формують слідчі ситуації на початковому етапі розслідування розкрадання лісодеревини. Наведено класифікацію типових слідчих ситуацій початкового та подальшого етапів виявлення та розслідування розкрадання лісодеревини і запропоновано алгоритм дій слідчого, що забезпечить ефективність розслідування даного виду кримінального правопорушення. В рамках кожної слідчої ситуації згруповано версії за обставинами, які вони пояснюють, та здійснено детальний аналіз таких версій. Названо причини, якими обумовлюється потреба взаємодії слідчого з оперативними підрозділами, під час розслідування розкрадання лісодеревини. Також детально охарактеризовано взаємодію слідчого з іншими органами та підрозділами на різних етапах розслідування розкрадання лісодеревини, зокрема з Державним агенством лісових ресурсів України (раніше – Державний комітет лісового господарства України). Описано тактичні особливості проведення основних слідчих (розшукових) дій, які проводяться під час виявлення та розслідування розкрадання лісодеревини. Детально проаналізовано дії слідчого на різних етапах проведення огляду місця події при розслідуванні досліджуваного нами кримінального правопорушення. Проаналізовано труднощі, які виникають при допиті підозрюваних осіб та шляхи їх уникнення. Названо та проаналізовано типові тактичні помилки, які виникають при підготовці й проведенні обшуків під час розслідування розкрадання лісодеревини. В диссертации изложены теоретические положения и научно обоснованы рекомендации по выявлению и расследованию подразделениями Национальной полиции Украины хищения лисодеревины. Исследована генеза возникновения ответственности за хищение лисодеревины. Осуществлен анализ развития уголовноправовых норм, предусматривающих уголовную ответственность за хищение лисодеревины как в досоветский и советский период, так и в период современной Украины. Установлены основные факторы, которые формируют следственные ситуации на первоначальном этапе расследования хищения лесодревесины. Приведена классификация типичных следственных ситуаций первоначального и последующего этапов выявления и расследования хищения лисодеревины и предложены алгоритм действий следователя, обеспечит эффективность расследования данного вида уголовного преступления. В рамках каждой следственной ситуации сгруппированы версии по обстоятельствам, они объясняют, и осуществлен подробный анализ таких версий. Названы причины, по которым определяется потребность взаимодействия следователя с оперативными подразделениями, в ходе расследования хищения лисодеревины. Также подробно охарактеризованы взаимодействие следователя с другими органами и подразделениями на разных этапах расследования хищения лисодеревины, в частности с Государственным агентством лесных ресурсов Украины (ранее - Государственный комитет лесного хозяйства Украины). Описаны тактические особенности проведения основных следственных (розыскных) действий, которые проводятся во время выявления и расследования хищения лисодеревины. Детально проанализированы действия следователя на различных этапах проведения осмотра места происшествия при расследовании исследуемого нами уголовного преступления. Проанализированиы трудности сложностях, которые возникают при допросе подозреваемых и пути их предотвращения. Названы и проанализированы типичные тактические ошибки, возникающие при подготовке и проведении обысков при расследовании хищения лисодеревины. The thesis presents theoretical provisions and scientifically establishes the recommendations for forest wood plunder detection and investigation carried out by the units of the National Police of Ukraine. The genesis of the origin of the liability for forest wood plunder has been studied. The analysis of the development of criminal law standards, attracting criminal liability for forest wood plunder in the pre-Soviet, Soviet periods, and modern-day Ukraine has been carried out. The views of academic specialists on the definition of the concept of "forensic methodology" have been analyzed in detail and it has been established that one of the most important elements of forensic methodology is forensic characteristic. The views of academic specialists on the concept of "forensic characteristic", its functions and elements have also been studied. The analysis of the scientific literature, statistical data and data obtained during the survey of practitioners of the National Police of Ukraine, made it possible to identify groups of persons who commit forest wood plunder. The key factors that most influence the formation of the investigative situations at the initial stage of forest wood plunder investigation have been identified. The classification of typical investigative situations at the initial and subsequent stages of detection and investigation of forest wood plunder has been proposed. Also, the algorithms of the investigator’s actions have been proposed, which will ensure the effectiveness of investigation of this type of criminal offence. Different versions have been grouped according to the circumstances they explain within each investigative situation, and a detailed analysis of such versions has been carried out. The reasons behind the need for cooperation between the investigator and criminal intelligence units during the investigation of forest wood plunder have been pointed out. The interaction of the investigator with other bodies and departments at different stages of forest wood plunder investigation, in particular with the State Agency of Forest Resources of Ukraine (formerly the State Forestry Committee of Ukraine) has also been described in detail. The sources of information about the circumstances that contribute to the forest wood plunder used by the operational officers of the units of the National Police of Ukraine that provide operational services to the forest industry have been identified. Tactical features of the main investigation (search) activities carried out during the detection and investigation of forest wood plunder have been described. The investigator’s actions at various stages of crime scene examination during the investigation of the criminal offence have been analyzed in detail. The difficulties that arise during the interrogation of suspects and ways to avoid them have been described. Typical tactical mistakes that arise during the preparation and the search as part of the investigation of forest wood plunder have been identified and analyzed.

Андрєєв, Д. В. Криміналістична характеристика та особливості розслідування незаконного обігу зброї : дис. ... д-ра філос.: 081, 08 / Денис Вікторович Андрєєв; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2020. - 272 с.
Дисертацію присвячено комплексному розв’язанню проблем щодо формування криміналістичної характеристики незаконного обігу зброї та розроблення організаційно-тактичних засад його розслідування. Визначені правові та організаційні напрями протидії незаконному обігу зброї, які повинні містить заходи щодо удосконалення вітчизняного законодавства та імплементації в нього норм міжнародного права, криміналістичне забезпечення розслідування незаконного обігу зброї, підвищення ефективності діяльності оперативних підрозділів та експертної служби МВС України. Автором зроблені пропозиції до КПК України щодо уточнення цілей проведення огляду, допиту, обшуку, пред’явлення для впізнання, слідчого експерименту та регламентації обов’язкового призначення судових експертиз.
The dissertation is devoted to the complex solution of problems concerning formation of the criminological characteristic of illegal circulation of the weapon and development of organizational and tactical bases of its investigation. The legal and organizational directions of counteraction to illegal trafficking of the weapon which should contain measures are defined on the improvement of domestic legislation and the implementation of international law, forensic support for the investigation of illicit trafficking in weapons, improving the efficiency of operational units and expert service of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. The author made proposals to the CPC of Ukraine to clarify the purposes of the inspection, interrogation, search, presentation for identification, investigative experiment and regulation of the mandatory appointment of forensic examinations.
Диссертация посвящена комплексному решению проблем по формированию криминалистической характеристики незаконного оборота оружия и разработка организационно-тактических принципов его расследования. Определены правовые и организационные направления противодействия незаконному обороту оружия, которые должны содержит мероприятия по совершенствованию отечественного законодательства и имплементации в него норм международного права, криминалистическое обеспечение расследования незаконного оборота оружия, повышение эффективности деятельности оперативных подразделений и экспертной службы МВД Украины. Автором сделаны предложения в УПК Украины относительно уточнения целей проведения осмотра, допроса, обыска, предъявления для опознания, следственного эксперимента и регламентации обязательного назначения судебных экспертиз.

Тимчаль М. В. Кримінально-правова охорона в Україні осіб, взятих під захист: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право (081 – Право) / Тимчаль Марія Валентинівна. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справа Міністерства внутрішніх справ України, 2019. - 222 с.
Дисертація є першим в Україні комплексним кримінально-правовим дослідженням безпеки осіб, взятих під захист, що дало змогу отримати наукові результати, які можуть мати вагоме значення для науки кримінального права, для правозастосочої діяльності органів держави, а також для вдосконалення вітчизняного законодавства з метою наближення до європейських та міжнародних стандартів. В результаті проведеного дослідження було доведено необхідність прийняття в Україні Єдиної державної програми захисту учасників кримінального судочинства, а також обгрунтованого про внесення відповідних змін до ст. 380 КК України. З метою вирішення всіх задач, які поставлені в даному дисертаційному дослідженні, розглядаються наукові підходи та стан вивчення інституту забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному сдуочинстві. Однією з проблем дослідження даного інституту є те, що проведено ряд досліджень та наукових розробок щодо вдосконалення охорони учасників кримінального судочинства, але всі вони стосуються норм кримінальнопроцесуального законодавства України, водночас не існує жодного підходу щодо вдосконалення кримінально-правової охорони осіб, взятих під захист. В дисертаційному дослідженні проводиться повний аналіз складів злочинів, пов’язаних із забезпеченням безпеки осіб, взятих під захист. Було проведено опитування в м. Миколаєві Миколаївській області серед співробітників правоохоронних органів про вплив на учасників кримінального судочинства та на них, а також про порушення кримінальних проваджень за ст. 380 та ст. 381 КК України. За результатами цього опитування були зроблені наступні висновки, зокрема, в Україні найчастіше застосовуються заходи безпеки, які є малозатратними, але такі заходи не завжди є ефективними; заходи безпеки застосовуються неофіційно, а за домовленістю керівників підрозділів; за досліджуваний період (2013-2017 рроки та перше півріччя 2018 року) в місті та області не було порушенно жодного провадження за злочини, передбачені ст. ст. 380, 381 КК України. Для визначення соціальної зумовленості складів злочинів за ст. 380 та ст. 381 КК України було розглянуте питання криміналізації та декриміналізації цих складів злочинів, а також проаналізована офіційна статистика відносно злочинів, пов’язаних із забезпеченням безпеки осіб, взятих під захист. З метою визначення проблеми забезпечення безпеки осіб, беруть участь у кримінальному судочинстві, проаналізовано законодавче та доктринальне визначення поняття забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. В дисертаційному досліджені запропоноване авторське визначення поняття забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства та з цього поняття виділено їх головні ознаки. Для повного та всебічного дослідження в роботі були розглянуті та визначені особливості видів заходів безпеки, що застосовуються до осіб, взятих під захист. Також проаналізовані деякі норми КПК України та Кримінально-виконавчого кодексу України, що регулюють забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства. Для досягнення успіху в процесі забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства аналізуються норми КК та КПК, як держав, які мають успіх в захисті свідків та потерпілих (США, ФРН, Франція), так і держав, з якими історично пов’язана Україна і сусідніх держав (деякі держави колишнього СРСР – Республіка Білорусь, Латвійська Республіка, Словацька Республіка, Республіка Польща, Республіка Молдова, Республіка Грузія), а також інших держав (Нідерланди, Австрія, Австралія, Китай). Проаналізувавши кримінальне законодавство цих держав, було запропоновано та доведено про необхідність внести відповідні зміни до вітчизняного кримінального законодавства в сфері забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства з метою його наближення до європейських стандартів. Зокрема, передбачити умови звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 380 КК України; додати до ст. 380 КК України ч. 2, в якій вказати, що ті самі діяння, що передбачені в ч. 1 даної статті, але вчинені з метою одержання неправомірної вигоди; ввести поняття «негайні заходи безпеки» – заходи безпеки, які застосовуються до особи впродовж 24 годин; визначити повний перелік заходів, які можуть бути застосовані негайно; додати для всіх учасників кримінального судочинства захід безпеки у вигляді «переміщення особи в безпечне місце» тощо. Під час дослідження об’єктивних та суб’єктивних ознак складів злочинів, пов’язаних із забезпеченням безпеки осіб, взятих під захист, були проаналізовані особливості кожного з елементів складів злочинів. Об’єктами злочинів, повязаних із забезпеченням безпеки осіб, взятих під захист, є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність органів правосуддя та органів, які сприяють здійсненню правосуддя, а саме суспільні відносини, що виникають в сфері забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства. Додатковим об’єктом за ст. 380 КК України можуть бути суспільні відносини, що охороняють життя, здоров’я та власність осіб, взятих під захист. Предметом складу злочину, передбаченого ст. 381 КК України є інформація (відомості) про заходи безпеки щодо осіб, взятих під захист. Проаналізовано ознаки об’єктивної сторони досліджуваних складів злочинів. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 380 КК України виражається у формі: а) дій, зокрема це, несвоєчасне прийняття рішення; прийняття недостатньо обґрунтованого рішення; невжиття достатніх заходів (застосовується захід, який є неефективним для захисту особи); несвоєчасне вжиття достатніх заходів; б) бездіяльності: неприйняття рішення; невжиття достатніх заходів (до особи не вживається той захід, який потрібен для її захисту); несвоєчасне вжиття достатніх заходів (в той час, коли потрібно здійснювати захист нічого не забезпечувалося). Під розголошенням відомостей про заходи безпеки (ст. 381 КК України) слід розуміти діяння (дії або бездіяльність), внаслідок яких вони стають надбанням хоча б однієї особи, яка не має права на ознайомлення з ними. Оскільки склади злочинів, передбачені ст. ст. 380, 381 КК України, відносяться до матеріальних складів, то вони вважаються закінченими з моменту настання суспільно-небезпечних наслідків: пошкодження або знищення майна, що завдало матеріальну шкоду у великих розмірах; тілесні ушкодження середньої та тяжкої ступенів тяжкості; побої; вбивство тощо. Основними ознаками об’єктивної сторони даних складів злочинів є наявність тяжких наслідків та причинний зв’язок між діяннями і наслідками. Суб’єктом даних видів злочинів може бути тільки фізична особа, пояснюючи це тим, що орган, який здійснює правосуддя або сприяє його здійсненню, не може нести кримінальну відповідальність. За ст. 380 КК України – це лише повнолітня особа (18 років), а за ст. 381 КК України – загальний вік (16 років), оскільки перелік злочинів, відповідальність за які настає з 14 років вичерпний. Оскільки дані склади злочинів вчиняються спеціальним суб’єктом, то розглядається поняття та ознаки службової особи. Службовими особами, які можуть бути суб’єктами досліджуваних складів злочинів є службова особа органу, який приймає рішення про застосування заходів безпеки або про відмову в їх застосуванні; службова особа органу, який забезпечує захист особи; службова особа органу, якій стало відомо про застосування до особи заходів безпеки у зв’язку з її службовим становищем. Досліджувані склади злочинів вчиняються зі змішаною (складною, з двома формами, подвійною, комбінованою) формою вини. Детальне визначення суб’єктивної сторони складів злочинів передбачає, що до діяння – умисел або необережність, а до наслідків – тільки необережність. У випадку, коли особа до наслідків відноситься – умисно, то її діяння слід кваліфікувати за сукупністю злочинів. При визначенні кваліфікації за досліджуваними складами злочинів автор наводить приклади кваліфікації діянь за сукупністю складів злочинів, а також пропонує перелік злочинів, які є суміжними із злочинами, передбаченими ст. ст. 380, 381 КК України. Розглянуте питання співучості у цих злочинах та особливості їх кваліфікації (умисне сприяння злочину проти особи, взятої під захист). Проведено розмежовуння діяння, які передбачені у складах злочинів, пов’язаних із забезпеченням безпеки осіб, зі складами злочинів, які можуть бути підставами для застосування щодо учасників кримінального судочинства заходів безпеки (наприклад, ст. ст. 195, 343, 345, 347, 348, 376, 377, 378, 379, 397, 398, 399, 400 КК України). Під час встановлення особливостей покарання за злочини, пов’язані із забезпеченням безпеки учасників кримінального судочинства розглянута судова практика, види та міри покарання та визначені зміни і доповнення, які необхідно внести до вітчизняного кримінального законодавства. Також наведені випадки, при яких особа може нести дисциплінарну, адміністративну чи кримінальну відповідальності. Відносно запропонованої ч.2 ст.380 КК України обґрунтована міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна. The dissertation is the first in Ukraine comprehensive criminal-law research on the security of persons taken under protection, which allowed to obtain scientific results that could be of great importance for the science of criminal law, for the law-enforcement activity of state bodies, as well as for the improvement of domestic legislation in order to approach European and international standards. As a result of the study, the necessity of adopting the Unified State Program for the Protection of Participants in Criminal Proceedings in Ukraine, as well as substantiating the introduction of the relevant amendments to Art. 380 of the Criminal Code of Ukraine. One of the problems of the research of this institute is that a number of research and scientific developments have been carried out to improve the protection of participants in criminal justice, but they all relate to the norms of the criminal-procedural legislation of Ukraine; at the same time, there is no one approach to improving the criminal legal protection of persons taken under protection. In the dissertation research the full analysis of the syllables of crimes related to the security of persons taken under protection. According to the results of survey, the following conclusions were made, in particular, the most frequently used security measures in Ukraine are low-cost ones, but such measures are not always effective; security measures are applied informally, but by agreement of heads of units; for the investigated period (2013-2017 and the first half of 2018) there was no prosecution in the city and the region for crimes stipulated in art. Art. 380, 381 of the Criminal Code of Ukraine. In dissertation research the author's definition of a concept of safety of participants of criminal justice is offered and from this concept their main features are highlighted. For a full and comprehensive study, the features of the types of security measures that were applied to persons taken under protection were considered and identified. Some provisions of the CPC of Ukraine and the Criminal-Executive Code of Ukraine, which regulate the security of participants in criminal justice, are also analyzed. After analyzing the criminal legislation of some states, it was suggested and proved to be necessary to make appropriate changes to the domestic criminal law in the area of ensuring the safety of participants in criminal justice in order to bring it closer to European standards. In particular, to provide conditions for exemption from criminal liability under Art. 380 of the Criminal Code of Ukraine; add to article 380 of the Criminal Code of Ukraine Part 2, in which to indicate that the same acts as provided for in Part 1 of this article, but committed for the purpose of obtaining unlawful benefit; introduce the concept of "immediate security measures" – the security measures that apply to a person within 24 hours; define a complete list of measures that can be applied immediately; To add security measures to all participants in criminal proceedings in the form of moving a person to a safe place, etc. The objects of crimes connected with the security of persons taken under protection are social relations that ensure the normal functioning of the organs of justice and bodies that promote the administration of justice, namely, social relations that arise in the field of ensuring the safety of participants in criminal justice. Since these crimes are committed by a special subject, the concept and characteristics of an official are considered. Service persons who may be subjects of the investigated crimes are the official of the body that decides on the application of security measures or the refusal to apply them; An official is a body that protects a person; a servant of the body, who became aware of the application to the person of security measures in connection with her official position. The investigated crimes are committed with a mixed (complex, with two forms, double, combined) form of guilt. A detailed definition of the subjective part of the syllables of crimes presupposes that the act - intent or carelessness, and to the consequences - only negligence. In the case of a person to the consequences of the consequences - intentionally, then its actions should be qualified for a set of crimes. In determining the qualifications for the investigated crimes, the author gives examples of the qualification of acts in the totality of crimes, and also offers a list of crimes that are adjacent to the crimes provided for in Art. Art. 380, 381 of the Criminal Code of Ukraine. The issue of complicity in these crimes and the peculiarities of their qualification (deliberate promotion of a crime against a person taken under protection) is considered. The delineation of the acts envisaged in the components of the crimes connected with the security of persons with the composition of crimes, which may serve as grounds for the application of security measures against participants in criminal proceedings (for example, Articles 195, 343, 345, 347, 348 , 376, 377, 378, 379, 397, 398, 399, 400 of the Criminal Code of Ukraine). When establishing the peculiarities of punishment for crimes related to the security of participants in criminal proceedings, the jurisprudence, types and penalties and certain changes and additions to be made to the domestic criminal law are considered. Also, there are cases in which a person may be subject to disciplinary, administrative or criminal liability. In relation to the proposed part 2 of article 380 of the Criminal Code of Ukraine, the measure of punishment in the form of imprisonment for a term of 5 to 10 years is grounded with confiscation of property.

Au-delà de l’instabilité qui la caractérise, la mise en état des affaires pénales s’illustre par sa métamorphose. A mesure de la multiplication des modes de traitement de la délinquance et de l’enrichissement des possibilités d’investigation en enquête de police, celle qui ne devait être qu’un préalable à l’ouverture d’une information judiciaire s’impose comme le cadre ordinaire dans un système qui n’avait pas été pensé pour elle. En résultent un recul des droits de la défense et du juge auxquels ni une vision d’ensemble de la procédure, ni les dernières réformes, pour une large partie inspirées des droits européens, n’ont pleinement pallié. Mettre les implications de la montée en puissance de l’enquête de police à l’épreuve des droits européens fait ressortir différents motifs d’inquiétude sur la pleine compatibilité du système actuel avec les standards supranationaux. Ils viennent ainsi au soutien d’aménagements promus tant par la doctrine que par des praticiens pour remédier au déséquilibre constaté. Si la mise en conformité du droit interne doit servir de guide aux ajustements préconisés, ces derniers doivent néanmoins être examinés à la lumière de leur simplications sur le système vu dans son ensemble. Le souci de cohérence encouragerait à promouvoir des solutions plus mesurées, combinant à un renforcement relatif des droits durant l’enquête de police, une articulation des cadres procéduraux d’investigation centrée sur le renforcement du contrôle du juge. La perspective de l’intégration d’un Parquet européen, dont la création a été formellement actée le 12 octobre 2017, et qui se caractérise par sa perméabilité avec les ordres juridiques nationaux, rend ces propositions précaires. Les ajustements que son intégration supposera soulèveront à court ou moyen terme, la question d’une recomposition de la mise en état des affaires pénales, favorable à la restauration de son équilibre et de sa cohérence
Beyond the inconstancy which defines the pre-trial phase of proceedings, it is characterised by its metamorphosis. Because of the multiplication of ways of dealing with delinquency and the increasing possibilities of police inquiry, the pre-trial phase of proceedings, which should have been just a precondition to the preliminary judicial investigation, turns out to be the common framework, in a system not built for it. It leads to the decline of the rights of defence and of the judge. Neither a global perspective of the procedure nor the last reforms, for the most part inspired by European laws, fully overcame it. Confronting the consequences of police inquiry increasing with European rights, highlights several concerns on the full compatibility of the current system with the supranational standards. They support accommodations, encouraged by the searchers as well as the professionals, to solve observed imbalances. If the compliance of French law must guide the recommended adjustments, they should be reviewed in the light of their impacts on the global system, where inquiry and information still coexist. The will of consistency may encourage to promote more measured solutions, combining a moderate strengthening of the rights during police inquiries to an articulation of the investigation proceedings frameworks, focused on a reinforced control of the judge. The perspective of the integration of an European Public Prosecutor’s Office, which creation was formally acknowledged October 12th 2017, characterised by its openness to other national legal systems, makes these propositions uncertain. At short or medium term, adjustments ensued by its integration will lead to rethink the pre-trial phase of proceedings, to ensure its balance and consistency

Mestrado em Biomedicina Farmacêutica
Duo to all of the challenges related with the production and logistics of the investigational medicinal products, this project aims to make an overview about the development of an investigational medicinal product, and the main details that must be considered in the preparation, packaging, labelling and distribution of investigational medicinal products, in order to provide a quick reference tool in a professional and academic context. A review was made in the international literature to identify studies focusing on development and handling of investigational medicinal products, mainly through PubMed and Medline databases, although it has also resorted to guidelines, some books on the subject, and master and doctoral thesis. Only English language papers were selected. Whenever possible, it were selected the most recent articles. During the development of IMP, solubility, as well as bioavailability assessment and bioequivalence studies, are the most challenging steps in the early phase of preparation of IMPs. Concerning the IMP production, the critical aspects, such as comparators, blinding and package, will determine the success of the entire clinical trial. When the IMP is fully prepared, it enters in the different clinical trials phases, with the aim of providing a range of information, such as efficacy and safety. This whole process must meet a series of requirements previously established, and adequate trained staff, in order to minimize the costs associated with the development of the IMP, as well as accelerate its market entry. It is important to note some limitations in the review. Although there is a wide range of information on the preparation of investigational medicinal products, little information was found on the logistics. In a future work, it would be interesting to further explore the distribution of investigational medicinal products, addressing the main unsatisfactory results of audits, in a clinical trial environment, and find tools and procedures to prevent nonconformities.
Face a todos os desafios relacionados com a produção e logística do medicamento experimental, este projeto tem como objetivo fornecer uma visão geral sobre o desenvolvimento de um medicamento experimental, assim como os principais detalhes que devem ser considerados na preparação, embalagem, rotulagem e distribuição de medicamentos experimentais, de forma a fornecer uma ferramenta de referência rápida em contexto profissional e académico. Foi realizada uma revisão na literatura internacional para identificar estudos com foco no desenvolvimento e distribuição de medicamentos experimentais, principalmente através de bases de dados como o PubMed e Medline, embora também se tenha recorrido a guidelines, e alguns livros e teses de mestrado e doutoramento sobre o objeto de estudo. Foram selecionados apenas artigos na língua inglesa. Sempre que possível, foram selecionados os artigos mais recentes. Durante o processo de desenvolvimento de um medicamento experimental, os estudos de solubilidade, assim como os de biodisponibilidade e bioequivalência, são os maiores desafios nas fases iniciais de desenvolvimento. Atendendo à produção do medicamento experimental, aspectos críticos, como os comparadores, os processos de blinding e embalamento, são determinantes para o sucesso de todo o ensaio clínico. Após a completa preparação do medicamento experimental, este é introduzido nas diferentes fases de ensaio clínico, com o objetivo de fornecer uma ampla informação, como a eficácia e a segurança. Todo este processo deve englobar uma série de requisitos previamente estabelecidos, assim como uma equipa devidamente treinada, de forma a minimizar os custos associados ao desenvolvimento do medicamento experimental, acelerando a sua entrada no mercado. É importante ressalvar que embora exista uma ampla gama de informação sobre a preparação de medicamentos experimentais, foi encontrada pouca informação sobre a logística, sendo fundamental, no futuro, explorar mais a temática da distribuição de medicamentos experimentais, abordando os principais resultados não satisfatórios das auditorias, no âmbito dos ensaios clínicos, e encontrar ferramentas e procedimentos para evitar as nãoconformidades.

La recevabilité est le cœur de la procédure judiciaire. Elle permet d’étudier la pénalisation de la vie internationale. Elle semble pouvoir rendre compte de la réponse judiciaire à la rancœur internationale au regard des grands faits criminels ; quel qu’en fut le territoire de commission.Cette thèse porte sur la notion de recevabilité devant la Cour pénale internationale. Avec la création de la CPI, la justice pénale internationale prend une dimension nouvelle. La pratique de la Cour est encore récente. L’étude est le prétexte pour examiner le fonctionnement de la Cour pénale internationale. Les Etats ont tenté de limiter la capacité de recevoir de la Cour. Ils l’ont ainsi fondée sur le principe de la complémentarité. Elle supplée l’inaction ou l’action défaillante des Etats, qui ont le devoir de poursuivre les auteurs de crimes internationaux. L’article 17 du Statut de Rome énonce les exceptions permettant de déclarer une affaire recevable devant la CPI. Ainsi, la recevabilité d’une affaire ayant fait l’objet d’une enquête ne sera retenue que s’il est prouvé que les Etats n’ont pas l’intention de mener véritablement à bien les poursuites. Et, que par ailleurs, le seuil de gravité de l’affaire est atteint. Le caractère universel de la compétence de la CPI est battu en brèche par les conditions de recevabilité. On analyse la recevabilité comme une condition de compétence à juste titre, car c’est bien le manquement de l’Etat à assurer l’effectivité des poursuites qui justifie que l’affaire soit déclarée, par la Cour elle-même, recevable. Les conditions requises pour que la Cour puisse agir, force est de constater l’implication du système de recevabilité tant sur l’organisation de la Cour que sur ses rapports avec les Etats. Celles-ci ne sont pas négligeables. De fait, le système de recevabilité est amené à évoluer. Il se caractérise par sa capacité à influencer le droit interne. Ainsi, la décision de recevoir doit amener les Etats à adapter leur droit interne. La viabilité de la Cour, à long terme, dépend du maintien d’une synergie de coopération avec les juridictions nationales, des États parties et d'autres Etats. Le système de recevabilité tend à mettre en évidence des indicateurs émergents dans la pratique de la Cour pénale internationale. C’est notamment le réalignement frappant des rôles des acteurs internationaux et la relation nouvelle qui s’instaure entre les Etats et la Cour. Le système de recevabilité de la Cour tend à éroder le principe de la souveraineté de l'Etat, sans être elle-même balayée par l'opposition catégorique des Etats souverains
Admissibility is the heart of the judicial process. It studies the criminalization of international life. It seems to account for the judicial response to the international resentment against the great criminal acts, whatever was the territory of commission.This thesis deals with the notion of admissibility before the ICC. With the creation of the ICC, International Criminal Justice is a new dimension. The practice of the Court is still new. The study is an excuse to investigate the operation of the ICC. States have tried to limit the ability to receive from the Court. They did so based on the principle of complementarity. It compensates the action or inaction of failing states, which have a duty to prosecute international crimes. Article 17 RS sets out exceptions to declare a case admissible before the ICC. Thus, the admissibility of a case which is the subject of an investigation will be accepted only, if it is shown that States did not intend genuinely to carry out prosecutions. And that furthermore, the threshold of gravity of a case is reached. The universal nature of the jurisdiction of the ICC is undermined by the conditions of admissibility. Analyzing the admissibility of competence as a condition rightly, for it is the failure of the state to ensure effective prosecution to justify that the case will be declared by the Court itself, admissible. The requirements for the Court to act, it is clear involvement of the system of admissibility as on the organization of the Court that its relationship with the United States. These are not insignificant. In fact, the system will evolve admissibility. It is characterized by its ability to influence the law. Thus, the decision to receive should encourage States to adapt their domestic law. The viability of the Court, in the long run depends on maintaining a synergy of cooperation with national courts of States Parties and other States. The system of admissibility tends to highlight indicators emerging in the practice of the International Criminal Court. This is especially striking realignment of the roles of international actors and the new relationship established between the States and the Court. The system of admissibility of the Court tends to erode the principle of state sovereignty, without itself being swept by the opposition of sovereign states

Дисертаційна робота присвячена визначенню сутності та особливостей адміністративно-правового статусу органів досудового розслідування Національної поліції України, а також шляхів його удосконалення. Особлива увага приділяється історико-правовому аналізу розвитку та становлення органів досудового розслідування в Україні й, відповідно, окресленню сучасної системи органів досудового розслідування України, місця у ній слідчих підрозділів Національної поліції України. З’ясовуються правові засади діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України, уточнюються сутність, структура та особливості адміністративно-правового статусу органів досудового розслідування Національної поліції України. Основний акцент зроблено на проблемі розмежування компетенції, застосування адміністративно-правових методів та форм у діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України, їх юридичній відповідальності. Визначаються шляхи удосконалення адміністративноправового статусу органів досудового розслідування Національної поліції України, зокрема аналізується зарубіжний досвід організації правоохоронної діяльності слідчих органів поліції та можливості його використання в Україні. Виокремлюються напрямки удосконалення взаємодії органів досудового розслідування Національної поліції України з іншими суб’єктами правоохоронної системи.
Диссертационная работа является одним из первых в отечественной юридической науке комплексных исследований теоретико-правовых проблем административно-правового статуса органов досудебного расследования Национальной полиции Украины. Работа посвящена определению сущности и комплексному исследованию административно-правового статуса органов досудебного расследования Национальной полиции Украины, его особенностей и путей совершенствования на основе анализа отечественного законодательства и его практического применения, а также зарубежного опыта. В исследовании обосновывается актуальность данной проблематики, исходя из того, что с вступлением в силу Закона Украины «О Национальной полиции» органы полиции претерпели существенные организационные и функциональные изменения, хотя административно-правовой статус некоторых из них, в том числе и органов досудебного расследования полиции, до сих пор не урегулирован должным образом. При этом от оптимальной организации, надлежащего административно-правового обеспечения и эффективной деятельности данных органов, как и вообще органов досудебного расследования в Украине, зависят оперативность, беспристрастность и полнота расследования, результативность и качество уголовного производства и судопроизводства, достижение соответствующих целей и задач. Особое внимание уделяется историко-правовому анализу развития и становления органов досудебного расследования в Украине и, соответственно, характеристике современной системы органов досудебного расследования, места в ней следственных подразделений Национальной полиции Украины. Выясняются правовые основы деятельности органов досудебного расследования полиции, в частности место среди них административноправового регулирования. Уточняются сущность, структура и особенности административно-правового статуса органов досудебного расследования Национальной полиции Украины. Основной акцент сделан на проблеме разграничения компетенции, применения административно-правовых методов и форм в деятельности органов досудебного расследования Национальной полиции Украины, их юридической ответственности. Определяются пути совершенствования административно-правового статуса органов досудебного расследования Национальной полиции Украины. В частности, анализируется зарубежный опыт организации правоохранительной деятельности следственных органов полиции и возможности его использования в Украине. Выделяются направления совершенствования взаимодействия органов досудебного расследования Национальной полиции Украины с другими субъектами правоохранительной системы. Даются рекомендации и предложения по совершенствованию законности, дисциплины и внутреннего порядка в органах досудебного расследования Национальной полиции Украины и пересмотру критериев оценки эффективности их деятельности.
The thesis is focused on determining the essence and peculiarities of administrative and legal status of the agencies of pre-trial investigation of the National Police of Ukraine, as well as the ways of its improvement. Particular attention is paid to the historical and legal analysis of the development and formation of the agencies of pre-trial investigation in Ukraine and, accordingly, to the outline of the modern system of the agencies of pre-trial investigation bodies of Ukraine, and the place of investigative units of the National Police of Ukraine in this system. The legal principles of the activities of the agencies of pre-trial investigation of the National Police of Ukraine have been clarified; the essence, structure and peculiarities of administrative and legal status of the agencies of pre-trial investigation of the National Police of Ukraine have been specified. The main emphasis has been made on the problem of the delimitation of competence, application of administrative and legal methods and forms in the activities of the agencies of pre-trial investigation of the National Police of Ukraine, their legal liability. The ways of improving administrative and legal status of the agencies of pre-trial investigation of the National Police of Ukraine have been determined, in particular, the author has analyzed the international experience of law enforcement activity of the police investigative agencies and the possibility of its implementation in Ukraine. The directions of improving interaction between the agencies of pre-trial investigation of the National Police of Ukraine and other subjects of law enforcement system have been singled out.

Chargés de mettre en œuvre la loi pénale contre les personnes soupçonnées d’infractions, les procureurs bénéficient traditionnellement d’un large pouvoir d’appréciation qui est en général encadré par la loi et par des instructions hiérarchiques que les procureurs doivent suivre lorsqu’ils prennent leurs décisions. Avec une analyse fondée sur des observations et des entretiens dans les systèmes français et anglo-gallois, cette étude comparative vise à comprendre comment les systèmes de justice pénale étudiés s’efforcent de combiner les nécessités du contrôle des autorités de poursuites dans des sociétés démocratiques modernes avec la souplesse et la réactivité nécessaires à l’application de la loi résultant de la marge d’appréciation laissée aux procureurs. Il existe actuellement peu d’études empiriques et systématiques du processus de décision des autorités de poursuites. Cette thèse montre qu’aucun des systèmes observés ne parvient à un équilibre satisfaisant entre le degré de responsabilité et le pouvoir de décision des procureurs. En France, bien que le contrôle démocratique et hiérarchique des procureurs soit bien développé en théorie, il reste limité en pratique, en raison en raison de la primauté du principe d’individualisation dans la culture juridique et du statut professionnel des procureurs comme magistrats indépendants. En Angleterre et au Pays de Galles, les procureurs font partie d’une structure particulièrement bureaucratique et centralisée qui impose une stricte uniformité des décisions de poursuites aux dépens du pouvoir de décision et de l’autonomie des procureurs dont le rôle se limite à des tâches simples et répétitives en raison de la segmentation de la procédure de poursuites. Cette structure autoritaire de contrôle, conjuguée à un équilibre historique des pouvoirs en faveur de la police, semble empêcher les procureurs de prendre des décisions qui pourraient être mal vues par leur hiérarchie ou la police. Enfin, le manque de ressources et une recherche constante d’efficacité dans chacun des systèmes juridiques étudiés ont produit une bureaucratisation de la procédure pénale, certaines tâches étant déléguées à du personnel peu qualifié et les affaires mineures étant expédiées le plus rapidement possible selon un traitement standardisé
Tasked with enforcing the criminal law against suspected offenders, public prosecutors have traditionally enjoyed broad discretion, which is usually structured by legal and policy guidelines defining rules prosecutors should follow when making their decisions. Basing its analysis upon direct observations and interviews in the two jurisdictions under study, this comparative thesis endeavours to understand how the French and Anglo-Welsh criminal justice systems attempt to combine the necessities of accountability for public prosecution services in modern democratic societies with the flexibility and reactivity needed in the application of the law provided by prosecutorial discretion. There have been few systematic, empirical accounts of the decision-making process of these national prosecution services.This thesis argues that neither system observed achieves a satisfactory balance between accountability and discretion for public prosecutors. In France, although democratic and hierarchical accountability channels are well developed in theory, oversight is weak due to the primacy of the concept of ‘adaptation’ in the legal culture and the strong professional ethos of procureurs as independent judicial officers. In England and Wales, public prosecutors are part of a highly bureaucratic and centralised structure which strictly enforces consistency in prosecutorial decisions at the expense of much discretion and autonomy for individual prosecutors whose responsibility is limited to narrow and repetitive tasks due to the segmentation of the prosecution process. This overbearing accountability structure, coupled with a historical balance of power in favour of the police, appears to prevent prosecutors from making decisions perceived as unpopular with their hierarchy or the police. Finally, pressure on resources and a drive for efficiency in both jurisdictions have resulted in the bureaucratisation of the criminal justice process with part of the prosecution workload being delegated to unqualified staff and minor cases being processed as quickly as possible into a one-size-fits-all system

Przedmiotem rozprawy doktorskiej jest analiza prawnoporównawcza francuskiego modelu postępowania przygotowawczego w zestawieniu z polskimi rozwiązaniami karnoprocesowymi. Próbuje odpowiedzieć na pytanie w jakim stopniu oba modele różnią się od siebie, a także czy występujące różnice wpływają, a jeżeli tak to w jakim zakresie, na ogólny model postępowania przygotowawczego. Przedstawia również postulaty de lege ferenda, wskazujące na potrzebę zastosowania w polskim procesie karnym niektórych rozwiązań znanych francuskiemu Kodeksowi postępowania karnego. Wskazuje na francuskie instytucje prawne, które efektywniej funkcjonują i korzystniej wpływają na osiągnięcie celów postępowania karnego, przy jednoczesnym poszanowaniu praw i gwarancji wolnościowych. Praca stanowi wynik badań komparatystycznych przeprowadzonych metodą strukturalną. Studia porównawcze przede wszystkim uwzględniły przepisy normatywne obowiązujące aktualnie we Francji i w Polsce, uzupełnione jednak zostały badaniem struktury obu systemów prawnych, przede wszystkim analizą dorobku orzeczniczego i doktrynalnego. Wybór problematyki stanowiącej przedmiot rozprawy doktorskiej podyktowany był potrzebą uzupełnienia rozważań nad przebudową polskiego modelu postępowania przygotowawczego o wnikliwą analizą prawnoporównawczą, mającą na celu skonstruowanie postulatów de lege ferenda. Przeprowadzone prace badawcze wskazały bowiem, że choć oba modele są do siebie w dużym stopniu podobne (wywodzą się z tego samego systemu romańsko-germańskiego, posiadają tą samą kulturę prawną, podobną technikę legislacyjną), istnieją między nimi istotne różnice, które wpływają na ogólny kształt modelu postępowania przygotowawczego. Odrębności w szczególności dotyczą formułowania celów postępowania przygotowawczego, które we francuskim systemie prawnym wyraźnie się różnią w odniesieniu do dochodzenia i śledztwa sądowego. W konsekwencji wpływają nie tylko na sposób przeprowadzania i utrwalania czynności procesowych, ale także na znaczenie materiału dowodowego zebranego w przedsądowej fazie procesu na dalszych etapach postępowania karnego. Różnice pomiędzy francuskim a polskim modelem zauważalne są także w funkcjonowaniu instytucji sędziego śledczego. Przeprowadzone badania pozwoliły na jej analizę i ocenę w kontekście potrzeby wprowadzenia do polskiego procesu karnego instytucji sędziego ds. postępowania przygotowawczego. W Rozdziale I przedstawiono główne założenia badań prawnoporównawczych, wskazując w sposób ogólny na podstawowe znaczenie komparatystyki prawniczej oraz na przyjętą metodologię badań. W Rozdziale II podjęto próbę zdefiniowania pojęcia „model postępowania przygotowawczego”. Wskazano także na źródła prawa podlegające porównaniu w dalszych częściach rozprawy, określając jednocześnie wybór obszaru i źródeł informacji o analizowanych modelach prawnych, zakreślając również granice przedmiotu badań na gruncie ustawodawstwa francuskiego i polskiego. Kolejne rozdziały stanowią właściwe już porównywanie, czyli zestawianie francuskich i polskich norm prawnych dotyczących poszczególnych problemów i zagadnień, składających się na modelowe rozwiązania postępowania przygotowawczego w procesie karnym. Zawierają analizę zarówno de lege lata jak i de lege ferenda w odniesieniu do polskiego procesu karnego. W Rozdziale III omówione zostały cele postępowania przygotowawczego, zarówno w odniesieniu do uproszczonej formy dochodzenia jak i śledztwa, wskazując na istotne różnice w zakresie postrzegania tego zagadnienia w modelu francuskim i polskim jak i konsekwencje przyjęcia określonych koncepcji na dalsze etapy postępowania karnego. Rozdział IV dokonuje charakterystyki funkcjonujących we Francji i w Polsce form postępowania przygotowawczego, przybliżając jednocześnie najważniejsze ich instytucje decydujące o przyjętym modelu. Analizie i ocenie poddana została instytucja sędziego śledczego, różnice w zakresie dochodzenia i śledztwa jak i wady oraz zalety przyjętych koncepcji. W Rozdziale V i VI przedstawiono gwarancje procesowe głównych stron postępowania przygotowawczego – podejrzanego i pokrzywdzonego. Oba te pojęcia zostały wnikliwie zdefiniowane na gruncie przepisów prawa francuskiego i polskiego uwzględniającego liczne w tym przedmiocie judykaty. Rozdział VII skupia się wokół problematyki związanej z zakończeniem postępowania przygotowawczego, charakteryzując i oceniając pod kątem ewentualnych potrzeb reformatoryjnych w polskim systemie prawa karnego procesowego funkcjonującą we Francji zasadę oportunizmu. W Rozdziale VIII natomiast dokonano analizy systemu środków ochrony służących realizacji funkcji gwarancyjnej postępowania przygotowawczego, wskazując na zasady sprawowania kontroli nad legalnością i celowością przedsądowego etapu procesu karnego. Na zakończenie w rozprawie doktorskiej przedstawiono wnioski wynikające z dokonanej analizy prawnoporównawczej, w ramach których wskazano na postulaty de lege ferenda, które mogą przyczynić się do zwiększenia efektywności polskiego postępowania przygotowawczego i wzmocnienia gwarancji procesowych jego stron. /////// Subject of the doctoral dissertation is the comparative legal analysis of the French model of preparatory proceeding in comparison with the Polish criminal – procedural solutions. It tries to answer the question to what extent both models differ from each other, and also whether the existing differences affect, and if so to what extent, the general model of the pre-trial proceeding. It also presents the demands of de lege ferenda, indicating the need to apply some of the solutions known to the French Code of Criminal Procedure in the Polish criminal case. It points to French legal institutions, which operate more effectively and more favorably affect the achievement of the objectives of criminal proceeding, while respecting freedoms and guarantees. The dissertation is the result of comparative studies carried out using the structural method. Comparative studies first of all took into account the normative rules currently in force in France and Poland, but were supplemented by the study of the structure of both legal systems, primarily the analysis of the jurisprudential and doctrinal achievements. The choice of the subject being the subject of dissertation was dictated by the need to supplement the considerations of the reconstruction of the Polish model of pre-trial proceedings with a thorough comparative analysis, aimed at constructing de lege ferenda postulates. The research carried out indicated that although both models are largely similar to each other (they come from the same Romano-Germanic system, have the same legal culture, similar legislative technique), there are significant differences between them that affect the overall pre-trial model shape. The specificities concern in particular the formulation of the objectives of the pre-trial investigation, which in the French legal system clearly differ in relation to the investigation and judicial investigation. As a consequence, they influence not only the manner of conducting and consolidating procedural acts, but also the importance of evidence collected in the pre-litigation phase of the process at further stages of criminal proceeding. Differences between the French and the Polish model are also noticeable in the functioning of the institution of the investigative judge. The conducted research allowed for its analysis and evaluation in the context of the need to introduce to the Polish criminal trial the institution of a judge for pre-trial proceedings. Chapter I presents the main assumptions of comparative law research, indicating in general terms the basic meaning of legal comparative studies and the accepted research methodology. In Chapter II, an attempt was made to define the term "pre-trial model". It also indicates the sources of law to be compared in the further parts of the dissertation, specifying at the same time the choice of the area and sources of information on the legal models analyzed, also outlining the limits of the subject of research under French and Polish legislation. Subsequent chapters are the proper comparison, that is, the compilation of French and Polish legal norms concerning individual problems and issues that make up the model solutions of the pre-trial investigation in the criminal process. They contain an analysis of both de lege lata and de lege ferenda in relation to the Polish criminal process. Chapter III discusses the objectives of the pre-trial investigation, both with regard to the simplified form of investigation and judicial investigation, indicating significant differences in the perception of this issue in the French and Polish model as well as the consequences of adopting specific concepts for the further stages of criminal proceeding. Chapter IV characterizes the forms of pre-trial functioning in France and Poland, bringing closer their most important institutions deciding of the adopted model. The institution of the investigating judge, differences in the scope of investigation and judicial investigation as well advantages and disadvantages of the adopted concepts have been analyzed and evaluated. Chapters V and VI present the procedural guarantees of the main parties to the pre-trial proceeding – the suspect and the victim. Both of these concepts have been thoroughly defined in the light of the provisions of French and Polish law that take into account numerous judiciaries in this area. Chapter VII focuses on the issues related to the end of the preparatory proceeding, characterizing and assessing the principle of opportunism in France in the Polish criminal procedural law system. Chapter VIII, on the other hand, examines the system of protection measures used to implement the function of a guarantee pre-trial proceeding, pointing out the principles of exercising control over the legality and purposefulness of the pre-litigation stage of the criminal process. Finally, the dissertation presented conclusions resulting from the conducted comparative legal analysis, which indicated de lege ferenda postulates, which may contribute to increasing the effectiveness of the Polish pre-trial proceeding and strengthening the procedural guarantees of its parties.

Text in English
Every victim wants to see the perpetrator or offender of serious crimes convicted for their criminal actions. Each victim in a case is supported by witnesses and the community in wanting accused persons to be locked away behind bars. Having the accused persons locked away in prison is an achievement of every role player involved in the process of putting that accused where he/she belongs. The ultimate goal of investigation is to see successful bail opposing to ensure the safety of witnesses. There are accused who are released from custody by the court despite many attempts made by an investigator to keep that criminal in custody until trial. Victims and witnesses are struggling to get their offenders punished for the crimes they committed. It is the wish of every investigator of crime to satisfy every complainant in cases but it does not always happen, not because of any lack of skills, but because of many factors which come along with the successful prosecution in a case. Once the accused is released on bail, the chances and hopes of putting him/her back in prison are equal to the chances of getting him/her back in the community for good. This difficulty is caused by the fact that, once the accused is out on bail he/she might evade trial or the docket will be in and out of court for further evidence until the court declines to prosecute.
Criminal and Procedural Law
M.A. (Criminal Justice)

Резепа Б. О. Права та обов’язки оперативних підрозділів в умовах трансформації системи суб'єктів протидії злочинів в Україні : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 262 "Правоохоронна діяльність" / наук. керівник О. В. Мельковський. Запоріжжя, 2020. 101 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 101 сторінки, містить 77 джерел використаної інформації.Актуальність цієї проблеми підвищується у зв’язку з непоодинокими випадками порушень вимог закону працівниками оперативних підрозділів при здійсненні своїх повноважень, і особливо при здійсненні ними негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД). Крім того, специфічність діяльності оперативних підрозділів є в тому, що вони є державним органом на який покладено здійснення державної політики у сфері боротьби зі злочинністю та здійснення кримінального переслідування осіб, які вчинили кримінальне правопорушення. Мета роботи полягає в комплексному аналізі та детальному дослідженні норм кримінального процесуального законодавства, щодо особливостей реалізації оперативними підрозділами їх повноважень. Об’єктом кваліфікаційної роботи є суспільні відносини, які виникають між оперативними підрозділами та іншими суб’єктами кримінального процесу під час реалізації ними своїх повноважень. Предметом дослідження є норми кримінального процесуального та іншого законодавства, які встановлюють основи діяльності оперативних підрозділів, їх права та обов’язки.
EN : The qualification work consists of 101 pages, contains 77 sources of information used. In addition, the specificity of the operations of the operational units is that they are a state body charged with the implementation of state policy in the field of crime and criminal prosecution of persons who have committed a criminal offense. But alas, we cannot claim that such exclusive powers of the operational units have made it possible to at least reduce the crime rate in the country. On the contrary, we observe a very high level of crime, characterized by cruelty and arrogance. The reform process also touched upon the activities of operational units that assist the investigator in establishing objective truth in the pre-trial investigation, precisely because their activity is related to the conduct of operational-search and silent investigative (investigative) actions that may violate citizens' constitutional rights and freedoms . The urgency of this problem is increased due to the frequent cases of violations of the requirements of the law by the employees of the operational units in the exercise of their powers, and especially in the performance of their unspoken investigative (investigative) actions (hereinafter – NSD). In addition, the specificity of the operations of the operational units is that they are a state body charged with the implementation of state policy in the field of crime and criminal prosecution of persons who have committed a criminal offense. The purpose of the work is a comprehensive analysis and detailed study of the rules of criminal procedural legislation, as to the peculiarities of implementation by operational units of their powers. The object of qualification work is the social relations that arise between operational units and other subjects of criminal proceedings in the course of exercising their powers.