Dissertations / Theses on the topic 'Representation in administrative proceedings'

Using a set of 4708 observations, we analyze the impact of Dodd-Frank on shifting cases from federal courts to administrative courts. Overall, we find that there is a higher probability of a case being an administrative proceeding post Dodd-Frank. In addition, we find a higher average total payment for administrative proceedings post Dodd-Frank, and a lower average total payment for federal court cases post Dodd-Frank. We also find a higher average disgorgement payment for administrative proceedings post Dodd-Frank. While this finding could be the result of the SEC shifting more complex and thus higher paying cases from federal courts to its own, we find that the SEC is not shifting cases strictly away from federal courts that have the highest average payments. Higher average disgorgement payments are simply the result of the SEC litigating more cases with higher average payments in general. Lastly, we find a higher probability of settling for administrative proceedings overall. However, settlement rates for administrative proceedings decrease post Dodd-Frank. This finding reflects an overall decrease in the SEC’s “home court” advantage and undermines the argument that the SEC is shifting weaker cases to its own courts.

The principle 'best interests of the child' has been expanded by the legal community in recent years to apply to any matter involving children in family law proceedings. The weight ascribed to this principle, however, has been diluted. In custody, access and child protection cases, evidence of which custodial arrangements are in a child's interests are often presented by adult parties in prolonged and costly proceedings. The judge makes an order which is intended to meet the child's "best interests", in the child's absence. This paper first examines the historical and theoretical justifications for children's rights in Canadian and international law and the "best interests" principle. Second, the concept of "legal representation for children" is explored, with specific reference to inconsistencies in the jurisprudence concerning the role of independent representation for children. This paper argues that to truly reflect a custodial or access arrangement made in the child's "best interests", it is imperative that the child's voice be heard by the court through independent legal counsel assigned to represent that child's individual needs and concerns.

These are the proceedings of the International Workshop on Reactive Concepts in Knowledge Representation (ReactKnow 2014), which took place on August 19th, 2014 in Prague, co-located with the 21st European Conference on Artificial Intelligence (ECAI 2014).

The right to legal representation at labour proceedings of an administrative or quasi-judicial nature is not clear in our law, and has been the subject of contradictory debate in the South African courts since the1920’s. Despite the ambiguities and uncertainty in the South African common law, the statutory regulation of legal representation was not comprehensively captured in labour legislation resulting in even more debate, especially as to the right to be represented by a person of choice at these proceedings in terms of the relevant entrenched protections contained in the Bill of Rights. The Labour Relations Act 12 of 2002 (prior to amendment) is silent on the right to representation at in-house disciplinary proceedings. Section 135(4) of Act 12 of 2002 allows for a party at conciliation proceedings to appear in person or to be represented by a director or co employee or a member or office bearer or official of that party’s registered trade union. Section 138(4) of the same Act allows for legal representation at arbitration proceedings, but subject to section 140(1) which excludes legal representation involving dismissals for reasons related to conduct or capacity, unless all parties and the commissioner consent, or if the commissioner allows it per guided discretion to achieve or promote reasonableness and fairness. The abovementioned three sections were however repealed by the amendments of the Labour Relations Act 12 of 2002. Despite the repealing provision, Item 27 of Schedule 7 of the Amendment reads that the repealed provisions should remain in force pending promulgation of specific rules in terms of section 115(2A)(m) by the CCMA. These rules have not been promulgated to date. The common law’s view on legal representation as a compulsory consideration in terms of section 39 of the Constitution 108 of 1996 and further a guidance to the entitlement to legal representation where legislation is silent. The common law seems to be clear that there is no general right to legal representation at administrative and quasi judicial proceedings. If the contractual relationship is silent on representation it may be permitted if exceptional circumstances exist, vouching such inclusion. Such circumstances may include the complex nature of the issues in dispute and the seriousness of the imposable penalty ( for example dismissal or criminal sanction). Some authority ruled that the principles of natural justice supercede a contractual condition to the contrary which may exist between employer and employee. The courts did however emphasize the importance and weight of the contractual relationship between the parties in governing the extent of representation at these proceedings. Since 1994 the entrenched Bill of Rights added another dimension to the interpretation of rights as the supreme law of the country. On the topic of legal representation and within the ambit of the limitation clause, three constitutionally entrenched rights had to be considered. The first is the right to a fair trial, including the right to be represented by a practitioner of your choice. Authority reached consensus that this right, contained in section 35 of the Constitution Act 108 of 1996 is restricted to accused persons charged in a criminal trial. The second protection is the entitlement to administrative procedure which is justifiable and fair (This extent of this right is governed y the provisions of the Promotion of Access to Administrative Justice Act 3 of 2000) and thirdly the right to equality before the law and equal protection by the law. In conclusion, the Constitution Act 108 of 1996 upholds the law of general application, if free and justifiable. Within this context, the Labour Relations Act 66 of 1995 allows for specific representation at selected fora, and the common law governs legal representation post 1994 within the framework of the Constitution. The ultimate test in considering the entitlement to legal representation at administrative and quasi judicial proceedings will be in balancing the protection of the principle that these tribunals are masters of their own procedure, and that they may unilaterally dictate the inclusion or exclusion of representation at these proceedings and the extent of same, as well as the view of over judicialation of process by the technical and delaying tactics of legal practitioners, against the wide protections of natural justice and entrenched constitutional protections.

Graphic depiction is an established method for academics to present concepts about theories of innovation. These expressions have been adopted by policy-makers, the media and businesses. However, there has been little research on the extent of their usage or effectiveness ex-academia. In addition, innovation theorists have ignored this area of study, despite the communication of information about innovation being acknowledged as a major determinant of success for corporate enterprise. The thesis explores some major themes in the theories of innovation and compares how graphics are used to represent them. The thesis examines the contribution of visual sociology and graphic theory to an investigation of a sample of graphics. The methodological focus is a modified content analysis. The following expressions are explored: check lists, matrices, maps and mapping in the management of innovation; models, flow charts, organisational charts and networks in the innovation process; and curves and cycles in the representation of performance and progress. The main conclusion is that academia is leading the way in usage as well as novelty. The graphic message is switching from prescription to description. The computerisation of graphics has created a major role for the information designer. It is recommended that use of the graphic representation of innovation should be increased in all domains, though it is conceded that its content and execution need to improve, too. Education of graphic 'producers', 'intermediaries' and 'consumers' will play a part in this, as will greater exploration of diversity, novelty and convention. Work has begun to tackle this and suggestions for future research are made.

Справи про адміністративні правопорушення у сфері оподаткування розглядаються і вирішуються в межах адміністративного провадження, тобто такого адміністративно-процесуального регламенту, який забезпечує винесення об’єктивного рішення по кожній справі.<br>Cases on administrative offenses in the field of taxation are considered and resolved within the framework of administrative proceedings, that is, such administrative procedural rules, which ensures an objective decision on each case.

Кожна сфера людських стосунків, у якій має місце конфлікт, що потребує судового розв’язання, безумовно, пов’язується з наданням суду доказів та посиланням на них,оскільки лише на цій підставі можливе аргументування подій чи зіставлення позицій. Поняття доказів досліджувалося багатьма вченими. Так, одні вчені намагалися розкрити поняття доказів через засоби доказування, тим самим ототожнюючи їх, інші розмежовували поняття доказів і засобів доказування, зазначаючи, що ці поняття є взаємопов’язаними, треті акцентують увагу на критеріях, за якими класифікуються докази.

Teisės magistro baigiamojo darbo tema yra aktuali, nes iki šiol Lietuvoje nebuvo pakankamai nuodugniai nagrinėti administracinės bylos proceso dalyvių instituto teisinės padėties aspektai. Problema slypi tame, kad rengiamame Administracinio proceso kodekso projekte žadama reglamentuoti tiek administracinės bylos proceso dalyvių teisinę padėtį, tiek administracinių teisės pažeidimų bylos proceso dalyvių teisinę padėtį. Tuo tarpu šių administracinių bylų kategorijų skirtumai yra pernelyg akivaizdūs, o egzistuojančios teisinio reglamentavimo spragos ir neaiškumai - realūs. Neatskleidus šių bylų proceso dalyvių teisinio statuso bei teisinės padėties ypatumų, bus pažeisti daugelis administracinės teisės ir administracinio proceso principų. Darbo tyrimo objektas – administracinės bylos proceso dalyvių teisinę padėtį sąlygojantys veiksniai. Tyrimo dalykas –administracinės bylos proceso dalyvių ir administracinių teisės pažeidimų bylos proceso dalyvių teisinę padėtį sąlygojančių veiksnių visuma. Tyrimo hipotezė – administracinės bylos proceso dalyvių teisinę padėtį sąlygoja administracinio proceso teisinio reglamentavimo diskodifikavimas, aktyvaus teismo vaidmuo administraciniame procese ir administracinės bylos proceso dalyvių teisiniai apribojimai pasirinkti procesinę elgseną. Tyrimo tikslas – nustatyti administracinės bylos proceso dalyvių teisinės padėties sąlygotumą nuo tam tikrų veiksnių ir ištirti, kaip, pasitelkus šiuos veiksnius, galima keisti teisinę padėtį taip, kad... [toliau žr. visą tekstą]<br>Topic of the MA in Law thesis is relevant, whereas legal status aspects of the parties to the administrative proceedings yet have not been scrutinized in sufficient detail in Lithuania. The problem is that the draft Administrative Process Code, which is currently under preparation, intends to regulate legal status of both the parties to the administrative court proceedings and the parties to the administrative offence proceedings. Meanwhile, class differences between the said types of administrative cases are self-evident and gaps and obscurities of the existing legal regulation are factual. In case of failure to display peculiarities of legal status and position of the parties of such cases many principles of administrative law and administrative process shall be violated. Research subject of the thesis is factors determining legal status of the parties to the administrative court proceedings. Object of the research is factors determining legal status of the parties to the administrative court proceedings and the administrative offence proceedings as a whole. Research hypothesis: legal status of the parties to the administrative court proceedings is conditioned by legal regulation of administrative process, role of court in the administrative process and process role selected by the very parties of such proceedings. Aim of the research is to evaluate how particular factors affect legal status of the parties to the administrative court proceedings and to explore how to... [to full text]

Arbitral tribunals’ engagement of secretaries has for several years been the subject of debate and surveys show that the use of arbitral secretaries varies in practice. The Swedish Arbitration Act as well as the Arbitration Rules and Rules for Expedited Arbitrations issued by the Arbitration Institute of the Stockholm Chamber of Commerce do not regulate the appointment and authority of an arbitral secretary. The requirements for the arbitrators’ appointment of a secretary and the extent of the secretary’s authority are, however, indirectly affected by general principles of law and provisions in the Swedish Arbitration Act. Regarding the requirements for appointment of a secretary, it is asserted in this thesis that the arbitrators ought to obtain the parties’ consent to the appointment. However, it is unclear if there are any other requirements that the arbitrators must observe when appointing a secretary. The limitations on the secretary’s authority mainly consist of agreements concluded by the parties and the provisions on challenge and invalidity of awards. Where the secretary has been appointed with the parties’ consent and the parties have not agreed on the secretary’s authority, the secretary is probably at least allowed to perform administrative tasks, but the arbitrators are not allowed to delegate their decision-making function or the duty to sign the award. However, the exact dividing line between proper and improper delegation cannot be established. In the final discussion it is asserted that further guidance on the authority of the arbitral secretary would be beneficial. It is proposed that such guidance should be provided through guidelines issued by the SCC, which shall recommend the arbitrators to: obtain the parties’ consent to the appointment of the secretary; conclude an agreement with the parties which states the duties that the arbitrators are allowed to delegate to the secretary; be transparent with the parties on the secretary’s involvement in the arbitral proceedings; and refrain from delegating the tasks to sign the award and decide the dispute.<br>Skiljenämnders anlitande av sekreterare har i flera år varit föremål för debatt och undersökningar visar på att användandet av sekreterare varierar i praktiken. Lagen om skiljeförfarande samt Stockholms Handelskammares Skiljedomsinstituts skiljedomsregler och regler för förenklat förfarande reglerar inte sekreterarens tillsättande och behörighet. Kraven för att skiljemännen ska kunna tillsätta en sekreterare och omfattningen av sekreterarens behörighet påverkas dock indirekt av generella rättsprinciper samt bestämmelser i lagen om skiljeförfarande. Angående kraven för att kunna tillsätta en sekreterare, hävdas i denna uppsats att skiljemännen borde inhämta parternas samtycke till tillsättandet. Det är dock oklart om skiljemännen måste observera några andra krav när de ska tillsätta en sekreterare. Sekreterarens behörighet begränsas främst av avtal som parterna har slutit samt reglerna om klander och ogiltighet av skiljedomar. Om sekreteraren har blivit tillsatt med parternas samtycke och parterna inte har avtalat om sekreterarens behörighet, så får sekreteraren troligtvis åtminstone utföra administrativa uppgifter, men skiljemännen får inte delegera deras beslutsfattande funktion eller uppgiften att underteckna skiljedomen. Den exakta gränsen mellan tillåten och otillåten delegering kan dock inte fastställas. I den avslutande diskussionen framhålls att det vore fördelaktigt med ytterligare vägledning angående sekreterarens behörighet. Det föreslås att sådan vägledning ska ges genom att SCC antar riktlinjer som rekommenderar skiljemännen att: inhämta parternas samtycke till tillsättandet av sekreteraren, avtala med parterna angående vilka uppgifter som skiljemännen får delegera till sekreteraren, vara öppna med parterna angående sekreterarens inblandning i förfarandet och avstå från att delegera uppgifterna att underteckna skiljedomen och avgöra tvisten.

In this article, the author studies the objectives and principles established during the 90’s,with respect to administrative simplification in contrast with the current governmental objectives for the optimization of the economy and reduction of unnecessary procedures,basically related to mining and environmental proceedings. Finally, the author proposes theneed for a structural change in Peruvian Mining and Environmental Regulations under the framework of what he calls a «positive regulation».<br>En el presente artículo el autor reflexiona acerca de los objetivos y principios trazados en la década del noventa, en lo que respecta específicamente a la simplificación administrativa comparándolos con los objetivos actuales de dinamización de la economía y reducción de trámites innecesarios; principalmente, los referidos a procedimientos mineros y ambientales. Finalmente, el autor plantea la necesidad de un cambio estructural en la regulación ambiental y minera bajo la forma de lo que denomina una «regulación positiva».

Проблеми визначення принципів належного регулювання умов та порядку виконання законів та правил стають все гострішими в сучасних умовах побудови демократичної, незалежної правової держави з особливою гостротою та практичним значенням. Надання дозволів та ліцензій, відповідне регулювання певної діяльності, а також заборона певної діяльності - ось що втілює мету управління та регулюючу діяльність. Таким чином, держава виконує свої функції органу з реалізації певного соціального замовлення та гарантування певних рамок свободи, режиму примусу та контролю. Таким чином, глибоке вивчення проблем адміністративно-правового регулювання дозволу на провадження в адміністративному процесі набуває особливого змісту та актуальності.

Стаття 55 Конституції України зазначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Тобто кожна особа має право звертатися за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів до суду. Підвищення ефективності судового захисту фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень безпосередньо залежить від удосконалення процедури адміністративного судочинства, через що адміністративне процесуальне законодавство перебуває в стадії становлення.

Належне здійснення правосуддя у адміністративних справах судовими органами забезпечується застосуванням у судовому засіданні заходів державного примусу, який характеризується тим, що цей метод здійснення державної влади є допоміжним, застосовується на основі переконання і лише після переконання. Це означає, по-перше, що примус завжди базується на використанні різноманітних заходів виховання, роз’яснення і стимулювання. По-друге, він використовується лише тоді, коли виявляються неефективними відповідні засоби переконання. По-третє, переконання і примус використовується, як правило, комплексно.

In this article, the author stresses the importance of the right to proper motivation in the context of administrative procedures. In that sense, he states that all public bodies are required to issue administrative acts duly substantiated, because this is a requirement which, if unobserved, generates the nullity of the act. But beyond to validate administrative act, the author argues that the main benefit of meeting the proper motivation lies in the improvement of the interaction between the taxpayers and the Public Administration, generating greater confidence in state activity and promoting the development of economic activities with increasing levels of formality.<br>En el presente artículo, el autor destaca la importancia del principio-derecho a la debida motivación en el marco de los procedimientos administrativos. En esa línea, afirma que todas las entidades públicas están obligadas a expedir actos administrativos debidamente fundamentados, pues este constituye un requisito de validez que, de ser inobservado, acarrea la nulidad del acto. Pero más allá de validar al acto administrativo, el autor sostiene que el principal beneficio de que se cumpla con la debida motivación radica en la mejora de la interacción entre los administrados y la Administración Pública, generando mayor confianza en la actividad estatal y propiciando el desarrollo de actividades económicas con cada vez mayores niveles de formalidad.

La loyauté procédurale n’est pas consacrée dans le droit du procès administratif. Elle fait pourtant l’objet d’un débat au sein de la doctrine publiciste. Alors que la jurisprudence judiciaire et la doctrine privatiste font de la loyauté des débats essentiellement un enjeu de moralisation du procès entre les parties, le discours de la doctrine publiciste sur la loyauté vise à révéler et justifier les garanties apportées aux parties dans le procès administratif. Une démarche inductive, consistant à systématiser le discours doctrinal, permet de formuler un concept de loyauté procédurale propre au procès administratif. Celui-ci apporte une justification à certains traits de procédure, consacrés par les textes ou la jurisprudence, qui n’ont pas de fondement exprès et dont le point commun est de reconnaître des garanties aux parties. Ce concept offre une grille d’analyse du droit du procès. La circonstance que le principe de loyauté procédurale est rejeté en droit n’exclut pas, en outre, l’intérêt d’un usage conceptuel de la loyauté. Le concept de loyauté permet d’apprécier l’opportunité de consacrer certains mécanismes contentieux et d’identifier les difficultés posées par le procès administratif selon les critères de l’intégrité, de l’accessibilité et de l’efficacité à l’égard des parties. Envisagée comme un concept d’explication, la loyauté procédurale devient un concept d’analyse de la procédure suivie devant le juge administratif et suggère certaines évolutions des règles applicables au procès administratif<br>The concept of procedural loyalty is not enshrined in the legal frameworks that govern administrative legal proceedings. Nonetheless, it has been subject to significant debate throughout the administrative legal doctrine. In contrast to judicial case law and civil doctrine where the concept of loyalty of debates is essentially focused on the moralization between the parties involved, the administrative doctrine on loyalty aims to disclose and justify the guaranties and safeguards given to the parties involved. An inductive approach, consistent in systematizing the doctrinal discourse, has lead to a concept of procedural loyalty that is unique to administrative legal proceedings. It provides justification over the key features of legal proceedings, features that are enshrined in either legal texts or case law but do not have explicit legal foundations and for which the common feature is to recognize safeguards afforded to the parties involved. This concept brings about a new set of legal terminology. The fact that the principal of procedural loyalty is not explicitly covered in legal frameworks, does not mean however that the conceptual usage of loyalty should be discarded. This concept allows us to acknowledge the opportunity in devoting litigation mechanisms to administrative legal proceedings, in order to identify the difficulties brought about in respect of the integrity, accessibility and efficiency with regards to all parties involved. Initially envisaged as an explanatory concept, procedural loyalty has been transformed into a conceptual analysis of the proceedings presided over by administrative judges

Made available in DSpace on 2016-04-26T20:23:49Z (GMT). No. of bitstreams: 1 Vitor Luis Artioli Kundrat.pdf: 6856105 bytes, checksum: cb748b4f0adc4f5c0f90063ae936f00d (MD5) Previous issue date: 2015-08-31<br>The economic activity, considering the constitutional treatment for consumer protection, is not developed freely and exclusively towards coping with suppliers wishes. The existence of other concepts and the necessary compliance with certain duties impose an obligation upon suppliers to perform their activities as designed by the legal system, notably by the Federal Constitution of 1988. In that context, the omissive or comissive conduct, subject to give rise to the application of an administrative penalty, imposes the need for supplier to be properly repressed, in accordance with the proper legal proceedings. Thus, since the Federal Constitution of 1988 approximated the administrative to the legal proceedings, creating a similar legal regime resulting from the clause of the proper legal proceedings, without forgetting the underlying principle of some of its norms and the need of a uniform treatment of the theme throughout the national territory, Law # 9,784/99, for being a true Code of Administrative Proceedings, must be used to regulate the administrative proceedings of consumer protection. Sanctioned after eleven years of the effectiveness of the Federal Constitution of 1988, Law # 9,784/99 reflects the Administrative Reform of the State, allowing the effective implementation of a Democratic Rule of Law since it allows the administered to participate in the creation of the sanctioning administrative act. Notwithstanding, Law # 9,784/99, as a result of the possibility of implementing the reformatio in pejus, which is nothing more than the possibility of aggravating the situation of the appellant upon the judgment of their appeal, means an important instrument of perfecting and preserving the consumer protection rules while it permits coping with constitutional wishes related to consumer protection and abiding by the grounds and fundamental objectives of the Federative Republic of Brazil<br>O desenvolvimento da atividade econômica, à vista do tratamento constitucional atribuído à defesa do consumidor, não ocorre de forma livre e voltada unicamente ao atendimento dos anseios do fornecedor. A existência de conceitos outros e a necessária observância a certos deveres impõem a obrigatoriedade de o fornecedor desenvolver suas atividades conforme os caminhos desenhados pelo ordenamento jurídico, notadamente pela Constituição Federal de 1988. Nesse contexto, a conduta, omissiva ou comissiva, passível de dar ensejo à aplicação de uma penalidade administrativa impõe a necessidade de o fornecedor ser adequadamente reprimido, respeitado o devido processo legal. Assim, uma vez que a Constituição Federal de 1988 aproximou o processo administrativo do judicial, criando um regime jurídico similar decorrente da cláusula do devido processo legal, sem olvidar sobre o caráter principiológico de algumas de suas normas e da necessidade de tratamento uniforme do tema em todo o território nacional, a Lei n°9.784/99, por consistir em verdadeiro Código de Processo Administrativo, deve ser utilizada para regular o processo administrativo de defesa do consumidor. Sancionada após onze anos de vigência da Constituição Federal de 1988, a Lei n°9.784/99 reflete a Reforma Administrativa do Estado, permitindo a implementação efetiva de um Estado Democrático de Direito na medida em que permite ao administrado participar da formação do ato administrativo sancionador. Não obstante, a Lei n°9.784/99, em decorrência da possibilidade da implementação da reformatio in pejus, que nada mais vem a ser do que a possibilidade de agravamento da situação do recorrente quando do julgamento de seu recurso, configura um importante instrumento de efetivação e de preservação das normas de proteção do consumidor na medida em que permite o atendimento dos anseios constitucionais referentes à defesa do consumidor e o atingimento dos fundamentos e objetivos fundamentais da República Federativa do Brasil

The initiatives of innovations implemented in public organizations assume the search for efficiency and quality in services. To make these improvements happen effectively, Guimarães (2000) explains that it is necessary to break upwith the traditional models of managing resources and to introduce a new culture able to meet different requirements and complexities currently faced in this area. In the general context of the federal public administration, universities are bureaucratic agencies that require intensive studies on their organizational aspect, as well as a competent analysis of their administrative proceedings, since they are institutions with remarkable social responsibility because of their specific functions for generating and disseminating knowledge. This line of thinking corroborates the Institutional Development Plan (IDP) 2011-2015 of the Federal University of Santa Maria - UFSM, which shows the value of people, the quality of services, and the continuous improvement of working conditions as major challenges to be reached by the University. As a contribution to overcome these challenges, this study aimed to map the administrative proceedings within a Teaching Departments atCAL/UFSM and to identify difficulties to operationalize procedures. In order to achieve the objectives proposed, a study classified as a descriptive approach was carried out. In the research strategy, based on the Teaching Departments of Arts & Letters Center (CAL), the case study method was used to be aligned with the proposed objectives and with the research that guided the study. Data collection was conducted through document analysis and semi-structured interviews with the technical and administrative staff of the Teaching Departments at CAL. Results allowed us to learn about the quantitative of the administrative procedures regarding the department, as well as the classification of processes that require documentary formalization in Primers and Critics, based on the Valle e Oliveira (2009) model. Another significant element of the study was the identification of operational difficulties in implementing the procedures, since various demands have been pointed out. Moreover,operational and management practices rooted in the culture of the institution were demonstrated, which may boost debates aiming at institutional advantages. We have also designed a Tutorial,a practical tool aiming at operationalizing Critical processes, which may contribute to possible advances and positive effects ina department context. This research, with a view to the pursuit of excellence, may contribute to the consolidation of some changesas well as to the improvement of the management of people in order to stimulate more expressive, agile and consistent actions,which areexpected of a contemporary public organization.<br>As iniciativas de inovações implantadas nas organizações públicas pressupõem a busca pela eficiência e pela qualidade na prestação de serviços. Para que essas melhorias efetivamente aconteçam, Guimarães (2000) explica que são necessários o rompimento com os modelos tradicionais de administrar recursos e a introdução de uma nova cultura capaz de atender as diferentes complexidades atualmente enfrentadas nessa área. No contexto geral da administração pública federal, as universidades são órgãos burocráticos que demandam intensos estudos sobre o seu aspecto organizacional, assim como competente análise de seus processos administrativos, considerando que são instituições com marcante responsabilidade social, haja vista as suas funções específicas de geração e disseminação de conhecimentos. Essa linha de pensamento corrobora o exposto no Plano de Desenvolvimento Institucional PDI 2011-2015 da Universidade Federal de Santa Maria UFSM que evidencia a valorização das pessoas, a qualidade dos serviços e a melhoria permanente das condições de trabalho, como grandes desafios a serem vencidos pela Universidade. A título de contribuição para a superação desses desafios, este estudo buscou como objetivo geral: realizar o mapeamento dos processos administrativos executados no âmbito dos Departamentos Didáticos do CAL/UFSM e identificar dificuldades com vistas à operacionalização dos procedimentos. Para atingir os objetivos propostos realizou-se um trabalho classificado como de natureza descritiva, envolvendo abordagem qualitativa. Na estratégia de pesquisa a partir dos Departamentos Didáticos do Centro de Artes e Letras CAL - foi utilizado o método do estudo de caso por estar alinhado com os objetivos propostos e com a questão de pesquisa que norteou o estudo. A coleta dos dados ocorreu por meio de análise documental e de entrevistas semiestruturadas com os servidores técnico-administrativos lotados nos Departamentos Didático do CAL. Entende-se que o resultado encontrado possibilitou conhecer o quantitativo de procedimentos administrativos pertinentes ao âmbito departamental, bem como a classificação dos processos que exigem formalização documental em Primários e Críticos, baseado no modelo de Valle e Oliveira (2009). Outro elemento significativo do estudo foi a identificação das dificuldades operacionais na execução dos procedimentos, pois apontou diversas demandas e demonstrou práticas operacionais e gerenciais arraigadas na cultura da Instituição, que poderão impulsionar debates visando a proveitos institucionais. Além disso, foi elaborado um Tutorial - instrumento prático que visa a operacionalização dos processos Críticos que intenta contribuir para possíveis avanços e efeitos mais profícuos no contexto departamental. Conclui-se que esta pesquisa, tendo em vista a busca da excelência, tanto pode colaborar para a consolidação de uma mudança como para a melhoria na gestão de pessoas, no sentido de estimular ações mais expressivas, ágeis e coerentes com o que se espera da organização pública contemporânea.

Проголошуючи право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб як одне із основоположних прав людини, Конституція України гарантує право кожного на правову допомогу, покладаючи при цьому на державу відповідні обов’язки щодо забезпечення особи такою допомогою.<br>Провозглашая право каждого на обжалование в суде решений, действий или бездействия органов государственной власти, органов местного самоуправления, должностных и служебных лиц, как одно из основополагающих прав человека, Конституция Украины гарантирует право каждого на правовую помощь, возлагая при этом на государство соответствующие обязанности по обеспечению лица такой помощью.<br>Proclaiming right of everyone to challenge the decisions, actions or omissions of state authorities, local government officers and employees as one of the fundamental rights, the Constitution of Ukraine guarantees the right of everyone to legal assistance, thus placing the state on the respective responsibilities persons providing such assistance.

Before 1994 administrative law was dominated by parliamentary supremacy which dictated that Parliament is the supreme law-making authority in the state. This position was radically changed by the new democratic order. To protect the rights of citizens a Bill of Rights was introduced in South Africa. This research focuses on the uncertainty pertaining to the application of the audi alteram partem rule to the proceedings of commissions of inquiry. Section 24 of the interim Constitution, section 33 of the final Constitution and the Promotion of Administrative Justice Act 3 of 2000 were introduced to safeguard the individual against unfair administrative action. These legislative measures as well as applicable case law are analysed in order to establish whether they have brought about greater clarity concerning the application of the audi alteram partem rule to the proceedings of commissions of inquiry.<br>Thesis (LL.M. (Public Law))--North-West University, Potchefstroom Campus, 2004.

У світлі демократизації суспільних відносин в Україні відбулося оновлення адміністративного права України, метою якого є гарантування прав людини і встановлення цивілізованого паритету між інтересами особи та держави. Концепція реформи адміністративного права визначила основні засади його розвитку і реформування, згідно з якими було створено Державну виконавчу службу. Віднесення цієї служби до органів виконавчої влади потягло за собою зміну місця інституту виконавчого провадження в системі права України. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34043

Le Code de procédure civile écarte expressément, de l’exercice de la tierce-opposition, la « partie » et le « tiers représenté » sans définir ce dernier. L’exclusion de la partie ne pose pas de difficulté, la notion de sa définition peut être trouvée dans le régime de l’appel. En revanche, à la question de savoir qui est « tiers représenté » aucune réponse n’est donnée. Ni la qualité de tiers, ni celle de partie, ne soulève a priori de difficultés, à l’inverse de celle de « tiers représenté ». C’est donc que cette représentation constitue un élément perturbateur des qualifications classiques, en conduisant à la remise en cause de la dichotomie de « tiers » et « partie ». Représentation qui ne produit pas de représentation du représenté (qui reste tiers), il ne s’agirait que d’une étrangeté dont il faudrait s’accommoder au seul motif de sa consécration textuelle. Les auteurs en font d’ailleurs état en mettant l’accent sur sa spécificité, sans autre justification que les dispositions du code et le régime prétorien secrété en la matière, en majeure partie sous l’empire de l’ancien code de procédure civile. Au-delà de la pluralité des cas de figure, ressort la préexistence de cette « représentation » reconnue en droit substantiel, préalablement à tout litige. Il ne saurait être alors question d’une particularité processuelle. L’étude à l’aune du droit processuel de ces décisions permet de détecter la constance de l’absence d’un droit propre du « représenté », soit qu’il n’en a pas, soit que ceux dont il est titulaire n’ont pas été affectés par la décision rendue. Le « représenté » est donc soit un tiers sans intérêt, soit une partie. La représentation ne constitue ici aucunement un critère de rattachement à une catégorie intermédiaire qui serait celle de « tiers représenté ». L’exerçant n’est donc jamais, en définitive, « tiers représenté » qui n’est qu’une description et non une prescription, ni une catégorie de rattachement. Cette représentation n’est d’aucun apport au droit processuel, et l’article 583 alinéa 1er du Code de procédure civile ne fait que consacrer la réception d’un élément exogène perturbateur. Cette disposition pourrait être abrogée, et la« représentation du tiers » tout comme la notion, sinon le concept, de « tiers représenté » qui en procède, être abandonnés<br>In accordance with article 583 of the Code of Civil Procedure “any person who shows an interest if he was neither a party to nor he is represented in the judgement which he impugns, will be admissible to bring third party proceedings”. The law hereby introduces the notion of a “represented third party”, but fails to define it. Neither party nor third party, the “represented third party” seems to be an incongruity that the jurist should accommodate with solely because of its textual recognition. A procedural law analysis of the judicial decisions regarding third-party proceedings consistently reveals the absence of a direct claim pertaining to the “represented third party”. This leads to the conclusion that the “represented third party” is either a third party who has no claim, or a party. As a matter of fact, the representation of this so-called third party is merely a description, and has no impact on procedural law. It rather is a disturbing exogenous element of no legal consequence. Hence, the concept of a representation of a third party, as well as that of a “represented third party” ought to be withdrawn from the Code of Civil Procedure

Made available in DSpace on 2016-04-26T20:21:19Z (GMT). No. of bitstreams: 1 Thalita Abdala Aris.pdf: 1926970 bytes, checksum: 0c9be2030d6b0c1e6fa79dfcb8075d84 (MD5) Previous issue date: 2012-10-19<br>The present work has the scope to analyze the principles of administrative morality and administrative probity within the Electoral Law, specially for the purposes of political representation, based on the articles 14, § 9, and 15, V, of the 1988 Federal Constitution. An assessment will be made of the Complementary Law nº 64/90, recently altered by the Complementary Law nº 135/2010, the later being commonly known as Clean Record Law , which foresees hypothesis for ineligibility aiming to protect the administrative probity and the morality for the term to come, considering the previous life of the candidate. The decisions of the Federal Supreme Court which dealt with the constitutionality of the Complementary Law nº 135/2010 will be highlighted, given that the discussion on administrative morality and its relation with the right to stand for election has never been on the spotlight such as on these days. The foreseen hypothesis of administrative improbity that are relevant to the Electoral Law will also be verified, by observing the outlines established by the Law nº 8.429/92. The provisions concerning the administrative improbity on Electoral Law are those on the article 15, V, of the 1988 Federal Constitution, article 1, I, items g and l , of the Complementary Law nº 64/90 and article 73, caput and § 7, of the Law nº 9.504/97, which will be assessed specifically. Due to the scarcity of doctrines on this theme, it will be analyzed under a jurisprudential approach, with attention to the legal requisites that assure the morality and administrative probity, inextricable elements of a political term<br>O presente trabalho tem por escopo analisar os princípios da moralidade administrativa e da probidade administrativa no Direito Eleitoral, especialmente para fins de representação política, tendo por fundamento de validade para a análise do tema os artigos 14, § 9º, e 15, V, da Constituição Federal de 1988. Será analisada a Lei Complementar nº 64/90, recentemente alterada pela Lei Complementar nº 135/2010, esta última chamada vulgarmente de Lei da Ficha Limpa , que prevê hipóteses de inelegibilidade que visam à proteção da probidade administrativa e da moralidade para o exercício do mandato, considerada a vida pregressa do candidato. Os julgados do Supremo Tribunal Federal que trataram da constitucionalidade da Lei Complementar nº 135/2010 merecerão especial destaque, tendo em vista que jamais no Brasil se debateu tanto a respeito da moralidade administrativa e da sua relação com a capacidade eleitoral passiva. Além disso, serão verificadas as hipóteses taxativas de improbidade administrativa, que têm relevância para o Direito Eleitoral, observando-se os contornos estabelecidos pela Lei nº 8.429/92. As previsões concernentes à improbidade administrativa no Direito Eleitoral são aquelas previstas no artigo 15, V, da Constituição Federal de 1988, no artigo 1º, I, alíneas g e l , da Lei Complementar nº 64/90 e no artigo 73, caput e § 7º, da Lei nº 9.504/97, dispositivos que serão analisados especificamente. Ante a escassez de doutrinas a respeito do tema, este será analisado com base num enfoque jurisprudencial, observando-se os requisitos legalmente previstos que asseguram a moralidade e a probidade administrativas, elementos indissociáveis do mandato político

Submitted by Renata Lopes (renatasil82@gmail.com) on 2016-05-11T11:14:08Z No. of bitstreams: 1 deiseaparecidadeoliveirakuhl.pdf: 997882 bytes, checksum: a22b47884514e75e60eba715f3a121b7 (MD5)<br>Approved for entry into archive by Adriana Oliveira (adriana.oliveira@ufjf.edu.br) on 2016-06-20T15:44:13Z (GMT) No. of bitstreams: 1 deiseaparecidadeoliveirakuhl.pdf: 997882 bytes, checksum: a22b47884514e75e60eba715f3a121b7 (MD5)<br>Made available in DSpace on 2016-06-20T15:44:13Z (GMT). No. of bitstreams: 1 deiseaparecidadeoliveirakuhl.pdf: 997882 bytes, checksum: a22b47884514e75e60eba715f3a121b7 (MD5) Previous issue date: 2013-08-12<br>O presente Plano de Ação Educacional (PAE) é estimulado pela necessidade de analisar o contexto dos Processos Administrativos de Sindicância/Disciplinar (PASD), que envolve os gestores escolares lotados na Secretaria Municipal da Educação de Limeira, os quais serão objeto de estudo em razão das circunstâncias investigatórias envolverem divergências no contexto escolar entre gestores/funcionários ou funcionários/funcionários. A ênfase recai nos aspectos que circundam gestão de pessoas por serem, em boa parte das vezes, propulsores dos PASD publicados e, ainda, pelo fato de os gestores estarem envolvidos de forma direta nos processos como denunciantes ou mesmo como sindicados. Os pressupostos deste estudo baseiam-se na análise de dados e informações avistadas nas próprias portarias de instauração de processos publicadas em Diário Oficial do Município (DOM) e, principalmente, pelos depoimentos prestados ao longo da instrução, colhidos pela Comissão Permanente de Sindicância/Disciplinar (CPSD), cuja autora deste trabalho atuou como membro de fevereiro de 2010 a março de 2013. Entretanto, os casos destacados neste plano sofreram o recorte dentre os processos que tramitaram no período de 2010/2012, devido estarem dentro do período de vigência da CPSD e, também, em razão de terem composto o período de maior número de processos com o tema em estudo. De fevereiro de 2010 até julho de 2012, a CPSD instruiu 101 processos administrativos, dos quais vinte e três emergiram por problemas interpessoais. Pelos teores apreciados nos processos, facilmente se denota que a maioria destes casos resultou em punibilidade aos sindicados, que poderia ser evitada, se houvesse no município adoção de meios alternativos de resolução para pequenos incidentes cometidos por servidores, antecedendo, desse modo, abertura de sindicâncias, visto que os conflitos interpessoais entre a comunidade interna nos casos analisados foram remetidos em primeira instância ao campo processual, e não como último recurso. Ademais, os processos administrativos, além de onerarem os cofres públicos ainda não contribuem para que seja dissipada a desarmonia no ambiente escolar, em face de ter como proposição, caso comprovada a irregularidade, caráter punitivo e não preventivo.<br>The present Educational Action Plan (PAE) was driven by the needs of analyzing the context of Investigation/Disciplinary administrative proceedings (PASD), which the school managers are involved at the Municipal Secretary of Education in Limeira, being the main reason of studies due to investigation actions related to divergences in school environment between school managers/employees or employees/employees. The emphasis is on the issues surrounding people management for being, in parts, the propellants of published PASD, and also by the fact that they are directly involved in the proceedings as complainants or even Union members. The assumptions of this study are based on database and information observed in instauration ordinance proceedings published at the Municipal Official Journal (DOM), and mainly, by the statements given during instruction, collected by the Investigation/Disciplinary Standing Committee (CPSD), whose author of this present paper acted as a member from February 2010 to March 2013. Therefore, the highlighted cases in this plan suffered the cutting among the proceedings that were submitted between 2010 and 2012, which were in CPSD validity and also being part of the longest period of proceeding numbers as the subject of this study. From February 2010 until July 2012, the CPSD instructed 101 administrative proceedings, from which twenty-three happened because of interpersonal problems. We can easily observe, by the appreciated amount in the proceedings, that in most cases it resulted in punishment to the unions, which could have been avoided, if there were alternative ways of resolution adoptions to small incidents made by servers, preceding, this way, union openings, as the interpersonal conflicts between the internal community in the analyzed cases were sent to first instance to the tribunal, and not as last resort. In addition to that, the administrative proceedings cost money and they do not contribute for having harmony in the school environment, in case of the evidence of irregularity, punitive and not disciplinary character.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо визначення сутності та змісту адміністративно-юрисдикційних проваджень в діяльності митних органів. Сформульовані положення та пропозиції спираються на результати дослідження наукових напрацювань, аналіз митного та адміністративноделіктного законодавства, міжнародних конвенцій, статистичних даних правозастосовної діяльності митних органів та практику адміністративних судів. Систематизовано наукові дослідження, які стосуються проблеми визначення сутності адміністративно-юрисдикційних проваджень та їх місця в діяльності митних органів, обґрунтовано поняття «адміністративно-юрисдикційні провадження в діяльності митних органів» та визначено види таких проваджень, розглянуто чинники впливу на формування та реалізацію митними органами правового статусу і його особливості в адміністративно-юрисдикційних провадженнях, виходячи з генезису їх правового статусу та компетенції в адміністративно-юрисдикційних провадженнях. Розглянуто принципи діяльності митних органів як учасників адміністративно-юрисдикційних проваджень, здійснено їх систематизацію, розкрито сутність позовного провадження в діяльності митних органів, надано юридичну характеристику адміністративно-деліктних проваджень в діяльності митних органів. Запропоновано напрямки гармонізації законодавства щодо адміністративної юрисдикційної діяльності митних органів відповідно міжнародним стандартам митних процедур, окреслено шляхи вдосконалення правового забезпечення адміністративно-юрисдикційних проваджень за участю митних органів із урахуванням судової практики адміністративних судів щодо розгляду та вирішення митних спорів.<br>В диссертации осуществлено теоретическое обобщение и предложено новое решение научного задания по определению сути и содержания административно-юрисдикционных производств в деятельности таможенных органов. Сформулированные положения и предложения основываются на результатах наявных научных исследований, анализе таможенного и административноделиктного законодательства, международных конвенций, статистических данных правоприменительной деятельности таможенных органов и практики административных судов. Систематизированы научные исследования, касающиеся проблемы определения содержания административно-юрисдикционных производств и их места в деятельности таможенных органов, выделены признаки и обосновано понятие «административно-юрисдикционные производства в деятельности таможенных органов», предложены стадии таких производств, а также определены виды производств. Признание связи между материальными и процессуальными нормами обусловило необходимость определения административно-юрисдикционными производствами в деятельности таможенных органов только той части отношений по осуществлению административно-юрисдикционной деятельности, которая урегулированы нормами Кодекса административного судопроизводства Украины, Кодекса Украины об административных правонарушениях и корреспондирующими с ними нормами Закона Украины «О предупреждении коррупции», Таможенного кодекса Украины. Иные юрисдикционные отношения (по применению должностными лицами таможенных органов мер административного принуждения, привлечения к дисциплинарной ответственности, рассмотрения и разрешения жалоб) предложено рассматривать такими, которые урегулированы административно-процедурными нормами. Выделены факторы влияния на формирование и реализацию таможенными органами правового статуса и его особенности в административно-юрисдикционных производствах, исходя из генезиса их правового статуса и компетенции в административно-юрисдикционных производствах.<br>The dissertation carried out a theoretical synthesis and proposed a new solution to the scientific task of determining the essence and content of administrativejurisdictional proceedings in the activities of customs authorities. The formulated provisions and proposals are based on the results of existing research, analysis of customs and administrative-tort legislation, international conventions, statistics on the enforcement of customs authorities and the practice of administrative courts. Scientific studies on the problem of determining the content of administrativejurisdictional proceedings and their place in the activities of customs authorities have been systematized, the signs and rationale of the concept of administrative-jurisdictional proceedings in the activities of customs authorities were identified, the stages of such proceedings have been proposed, and the types of proceedings have been defined. Recognition of connection between the material and legal procedure caused need of definition by administrative and jurisdictional productions in activities of customs authorities only of that part of the relations for implementation of administrative and jurisdictional activity which are settled by standards of the Code of Administrative Legal Proceedings of Ukraine, the Code of Ukraine on Administrative Offences and corresponding to them the provisions of the law of Ukraine «On the prevention of corruption», the Customs Code of Ukraine. Other jurisdictional relations (on the application by customs officials of measures of administrative coercion, disciplinary liability, consideration and resolution of complaints) are proposed to be considered as regulated by administrative and procedural rules. The factors of influence on formation and implementation by customs authorities of legal status and its peculiarities in administrative-jurisdictional proceedings have been identified, based on the genesis of their legal status and competence in administrative-jurisdictional proceedings.

A presente tese propôs-se a examinar a possibilidade de se transportar a teoria instrumentalista ao processo administrativo de apuração de condutas perante o Sistema Brasileiro de Defesa da Concorrência. Foram cotejadas premissas estruturais e de técnicas processuais, de modo a examinar se o processo administrativo de apuração de condutas anticoncorrenciais é hábil para a consecução do escopo magno de pacificação com justiça, valendo-se ainda de técnicas processuais adequadas para o alcance daqueles escopos sociais, políticos e jurídicos estabelecidos como premissa de raciocínio. O trabalho faz uma análise da história do pensamento antitruste estrangeiro e no Brasil para a definição do escopo do direito antitruste no Brasil, expõe o conceito de função administrativa judicante (quase jurisidicional) exercida pelo CADE, concebida a partir da ausência de rigidez da concepção tripartite das funções-poderes-atividades do Estado. Debate-se a natureza do órgão, sua concepção no desenho institucional do Estado e a influência da política e da discricionariedade administrativa sobre a sua atividade. No âmbito dos axiomas processuais, são analisados ao longo do texto os preceitos democráticos, o conceito de processo e sua definição em um modelo processual constitucional. A Teoria Geral do Processo também fornece relevante disciplina metodológica aplicável a todo e qualquer processo, dentre eles, o administrativo-concorrencial, cuja natureza também é examinada. Propôs-se então a análise crítica do processo administrativo concorrencial por meio de seus escopos e respectivas técnicas de atuação, a partir da estrutura fornecida pelo pensamento instrumentalista do processo de Dinamarco. O escopo social é examinado à luz das técnicas relacionadas com a imunização, a idoneidade estrutural, a imparcialidade (sob a ótica do princípio da demanda, do princípio dispositivo, do exame da nomeação, mandato e quarentena dos julgadores) e a finalidade educativa. Os escopos políticos são cotejados com as concepções de poder e liberdade (constitucionalização e devido processo legal), participação democrática (como acesso à ordem jurídica justa de representantes, terceiros interessados), direito à informação e publicidade de atos. Por fim, o escopo jurídico do processo é examinado sob a ótica da atuação prática da vontade jurídica preexistente mediante técnicas incidentes sobre os temas do conflito entre correntes unitárias e dualistas do direito, da busca da verdade possível e sua relação com o ideal de pacificação trazido com a solução definitiva e célere de controvérsias por técnicas de imutabilidade e de aceleração de julgamentos, da segurança jurídica outorgada pelas formas, do direito à prova e os meios inerentes ao seu exercício, do duplo grau e da uniformização de decisões. Conclui-se pela identificação de pontos sensíveis em que o processo administrativo não atinge satisfatoriamente os escopos do processo, mas que o sistema caminha em direção da legitimação de sua atividade.<br>The present thesis proposes to examine the hypothesis of carrying the instrumentalist theory to the antitrust proceedings before the Brazilian Competition Policy System (SBDC). Structural and procedural technique assumptions were collated in order to examine whether the antitrust proceedings is able to achieve the grand purpose of pacification with justice, availing itself of appropriate procedural techniques to reach those social, political and legal scopes established as premise of reasoning thinking. Throughout the present thesis, the history of the foreign and Brazilian antitrust thought is analyzed to define the scope of the antitrust law in Brazil, and it exams the concept of administrative adjudicate function (almost jurisdictional) exerted by the Brazilian Council for Economic Defense (CADE), conceived from the absence of formality of the tripartite conception of the function-power-activities of the State. The agency nature, its conception in the institutional design of the State and the influence of the politics and the administrative discretionarity on its activity is discussed. In the scope of the procedural axioms, the democratic principles, the concept of process and its definition in a constitutional procedural model are analyzed throughout the text. The General Theory of the Process also supplies relevant methodological disciplines applicable to all and any procedure, amongst them, the administrative-antitrust procedure, whose nature is also examined. Moreover, a critical analysis of the process by means of its scope and by its respective techniques of performance is proposed, from the structure provided by the instrumentalist thought of the process by Professor Candido Rangel Dinamarco. The social scope is examined in the light of the techniques related with the immunization, the structural suitability, the impartiality (considering the principle of the action, the dispositive principle, the examination of the appointment, term and quarantine of the Commissioners) and the educational purpose. The political scopes are discussed taking into account the conceptions of power and freedom (constitutionality and due process of law), democratic participation (as access of interested parties and third parties to the legal system), right to information and publicity of acts. Finally, the legal scope of the process is examined from the perspective of the practical performance of the preexisting law by means of techniques incident on the subjects of the conflict between Unitarian and Dualist doctrines, the pursue of the possible truth and its relation with the ideal of pacification brought with the definitive and fast solution of controversies by techniques of immutability and acceleration of judgments, of legal certainty afforded by the forms, of the right of production of evidence and those inherent instruments, of the right of appeal to a hierarchically superior body and the predictability of decisions. In conclusion, sensitive points are identified where the administrative procedures do not satisfactorily achieve the scope of process, but where the system moves toward the legitimization of its activity.

Quels liens existe-t-il entre la théorie de l'imprévision, la théorie de la connaissance acquise, la théorie des circonstances exceptionnelles, ou encore celle des associations transparentes ? Le nombre important de théories répertoriées en droit administratif pour désigner des jurisprudences conduit à s'interroger sur cet usage établi et pourtant peu étudié. La première difficulté résulte du terme même de « théorie ». Loin d'être neutre, celui-ci est chargé de significations qui renvoient très directement à l'épistémologie des sciences et donne à une étude relative aux théories jurisprudentielles en droit administratif une dimension substantielle.Peut-on identifier et analyser un substrat commun à l'ensemble de ces théories ou s'agit-t-il d'une utilisation fluctuante et contingente ? En d'autres termes, peut-on parvenir à une signification unifiée du concept de théorie dans l'analyse de la jurisprudence ?L'identification des théories jurisprudentielles procède de la mise en lumière d'une catégorie réelle qui répond à des règles conventionnelles auxquelles le discours juridique semble se plier. Construites au cours d'un long processus impliquant l'ensemble des acteurs juridiques, elles sont reconnues comme produisant des effets de droit.En outre, les jurisprudences appelées « théories » révèlent des fonctions normatives communes. Plus précisément, elles constituent un instrument à la disposition du juge administratif dans la mise en œuvre du contrôle de légalité et contribuent ainsi à la vitalité du droit administratif.L'usage du mot « théorie » témoigne de surcroît d'une volonté dogmatique de faire voir le droit administratif et son histoire sous un angle linéaire et sans rupture. Il a accompagné tout le processus de construction d'une science distincte de celle du droit privé et concourt aujourd'hui encore à l'affermissement du droit administratif. L'étude des théories jurisprudentielles met ainsi en lumière certains enjeux fondamentaux pour la discipline<br>What are the relationship between the imprevision theory, the "connaissance acquise" theory, the exceptional circumstances theory and the theory of "associations transparentes" ? The important number of identified theories in french administrative law for naming all the jurisprudences leads to inquire about a common use, however little explored. The first difficulty stems from the term of "theory" itself. Far from being neutral, this term embodies meanings which refer directly to the epistemology of sciences and give a substantive dimension to jurisprudential theories in administrative law.Can we identify and analyse a common ground of all these theories, or is that use only changing and casual ? In others words, an unified meaning of the concept of theory in the jurisprudential analyse can be established ?The identification of jurisprudential theories comes from the highlight of a real category which satisfies to conventional rules, and the legal discourse seems to follow them. Developped through a long process, they are recognized as theories which produce binding legal effects.Furthermore, administrative jurisprudences called "theories" reveal common normative functions. More precisely, they constitute an instrument for the administrative judge in order to implement the control of legality and contribute, in that way, to the vitality of administrative law.In addition, the use of the word "theory" underlines a dogmatical will to let show administrative law and its history in a linear way, without any discontinuity. It has accompagnied all the building process of a distinctive science from the common law, and it still contributes to the strenghtening of administrative law. Thus, jurisprudential theories raise fundamental issues for this matter

Дисертація присвячена комплексному і системному аналізу правового регулювання заходів процесуального примусу в адміністративному процесі. Розглянуто наукову основу формування уявлення про заходи процесуального примусу в адміністративному процесі. Сформовано авторські теоретикометодологічні підходи до дослідження питання правового регулювання заходів процесуального примусу в адміністративному процесі. Визначено місце заходів процесуального примусу в системі державних примусових заходів. Розкрито зміст заходів процесуального примусу в адміністративному процесі як самостійного виду державного примусу. Здійснено класифікацію заходів процесуального примусу в адміністративному процесі. З’ясовано підстави та порядок застосування заходів процесуального примусу в адміністративному процесі. Розглянуто правові проблеми реалізації окремих видів процесуального примусу в адміністративному процесі. Сформульовано пропозиції, спрямовані на удосконалення правового регулювання заходів процесуального примусу в адміністративному процесі в контексті судової реформи. Диссертация посвящена комплексному и системному анализу правового регул рования мер процессуального принуждения в административном процессе. Рассмотрено научную основу формирования представления о мерах процессуального принуждения в административном процессе. Сформированы авторские теоретико-методологические подходы к исследованию вопроса правового регулирования мер процессуального принуждения в административном процессе. Определено место мер процессуального принуждения в системе государственных мер принуждения. Раскрыто содержание мер процессуального принуждения в административном процессе в качестве самостоятельного вида государственного принуждения. Осуществлена классификация мер процессуального принуждения в административном процессе. Выяснены основания и порядок применения мер процессуального принуждения в административном процессе. Рассмотрены правовые проблемы реализации отдельных видов процессуального принуждения в административном процессе. Сформулированы предложения, направленные на совершенствование правового регулирования мер процессуального принуждения в административном процессе в контексте судебной реформы. The dissertation is devoted to the complex and systematic analysis of legal regulation of measures of procedural coercion in administrative process. The scientific basis of forming the idea of measures of procedural coercion in the administrative process is considered. Author's theoretical and methodological approaches to the study of the issue of legal regulation of coercive measures in the administrative process are formed. The place of measures of procedural coercion in the system of state coercive measures is determined. The content of measures of procedural coercion in the administrative process as an independent type of state coercion is revealed. The classification of measures of procedural coercion in the administrative process is carried out. The grounds and procedure for applying coercive measures in administrative proceedings have been clarified. The legal problems of realization of certain types of procedural coercion in the administrative process are considered. Proposals aimed at improving the legal regulation of coercive measures in administrative proceedings in the context of judicial reform have been formulated.

Submitted by Eduardo Perez Salusse (salusse@smabr.com) on 2015-06-24T14:43:42Z No. of bitstreams: 1 Moderação Sancionatória no PAT - Texto e Anexos 01 e 02--.pdf: 6021817 bytes, checksum: c7a0fca179a1e34e30080567460c9445 (MD5)<br>Approved for entry into archive by Joana Martorini (joana.martorini@fgv.br) on 2015-06-24T14:46:41Z (GMT) No. of bitstreams: 1 Moderação Sancionatória no PAT - Texto e Anexos 01 e 02--.pdf: 6021817 bytes, checksum: c7a0fca179a1e34e30080567460c9445 (MD5)<br>Made available in DSpace on 2015-06-24T15:34:43Z (GMT). No. of bitstreams: 1 Moderação Sancionatória no PAT - Texto e Anexos 01 e 02--.pdf: 6021817 bytes, checksum: c7a0fca179a1e34e30080567460c9445 (MD5) Previous issue date: 2015-05-21<br>As normas que conferem ao órgão de julgamento administrativo a competência para reduzir ou relevar penalidades tributárias, denominada de atividade de moderação sancionatória, representam o desejo de aplicação das sanções com observância dos postulados da igualdade, da razoabilidade e da proporcionalidade. A jurisprudência do órgão de julgamento administrativo paulista aponta o exercício da atividade de moderação sancionatória em diferentes quantidades, intensidades e qualidades, o que sedimenta injustiças impassíveis de revisão em sede de uniformização de jurisprudência, sobretudo por óbice imposto por súmula vinculante impeditiva. As injustiças foram empiricamente demonstradas, assim como a imprópria interpretação da súmula vinculante impeditiva. A situação atual prestigia antinomia sistêmica, na medida em que consagra uma inadmissível figura de juiz superpoderoso e da destinação do processo relegada significativamente à sorte da distribuição do recurso. Há decisões que apresentam fundamentos vagos e impróprios para definir a intensidade da moderação sancionatória, sobretudo quando apoiadas em conceitos vagos e inadequados de porte econômico, reincidência e antecedentes fiscais. Há parte substancial das decisões que sequer apresentam justificativas para definir a intensidade da moderação sancionatória, maculando-as com vício de nulidade. A justificativa da decisão é o instrumento que viabiliza o controle da legalidade dos atos administrativos, sobretudo quanto à efetividade das finalidades da própria sanção, com especial atenção aos bens jurídicos tutelados. A discricionariedade do julgador não diz respeito à dispensa de justificar, mas ao dever de justificar sem recorrer a padrões previamente definidos, senão de forma lógica, razoável e juridicamente aceita.<br>The rules granting the administrative ruling organ competence to decrease or increase tax penalties, denominated moderate sanctionary activity, represent the will to impose penalties in compliance with the equality, reasonability and proportionality postulates. The São Paulo ruling organ precedents point out to the exercise of moderate sanctionary activity in different amounts, intensity and qualities, consolidating injustices not liable to review at the jurisprudence standardizing process, above all due to obstacles imposed by a blocking binding abridgment of law. The injustices were empirically demonstrated as well as the inadequate interpretation of the blocking binding abridgment of law. The current situation privileges a systemic antinomy as it consecrates the figure of an unacceptable all-powerful judge, with the proceedings destination significantly relegated to the whims of the appeal distribution. There are decisions presenting vague and inappropriate bases to define the intensity of the moderate sanctioning, mainly when supported by vague and inadequate concepts of an economic nature, relapse and tax background. A substantial part of the decisions does not even present justifications to define the intensity of the moderate sanctioning, tarnishing them with the nullity flaw. The decision justification is the tool making feasible the administrative acts legality, moreover as to the effectiveness of the purposes of the sanction in itself with special attention to the protected legal assets. The judge’s discretion is not related to justification exemption but to the duty of justifying without resorting the previously defined standards, unless in a logic, reasonable and legally accepted form.

Дисертацію присвячено дослідженню змісту й особливостей адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду в Україні. Визначено генезис інституту адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду. Охарактеризовано нормативно-правові основи адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду. Доведено необхідність визнання шкідливих наслідків кваліфікуючими ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП. Запропоновано вироблення єдиних норм належної поведінки учасників судового процесу і присутніх під час судового засідання та їх закріплення у спеціальному нормативному акті. Розкрито юридичний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП. Виявлено загальні засади провадження у справах про прояв неповаги до суду. Визначено процесуальний статус учасників провадження у справах про прояв неповаги до суду. Охарактеризовано та розкрито особливості стадій провадження у справах про прояв неповаги до суду. Узагальнено зарубіжний досвід правового регулювання притягнення до відповідальності за прояв неповаги до суду та визначено можливості його використання в Україні. Окреслено перспективні напрями удосконалення притягнення особи до адміністративної відповідальності за прояви неповаги до суду в Україні.<br>Диссертация посвящена исследованию содержания и особенностей административной ответственности за проявление неуважения к суду в Украине. Изучен генезис института административной ответственности за проявление неуважения к суду. Охарактеризованы нормативно-правовые основы административной ответственности за проявление неуважения к суду. Доказана необходимость признания вредных последствий квалифицирующими признаками административного правонарушения, предусмотренного статьей 185-3 КУоАП. Предложено разработать единые нормы должного поведения участников судебного процесса и присутствующих во время судебного заседания, а также закрепить их в специальном нормативном акте. Раскрыт юридический состав административного правонарушения, предусмотренного статьей 185-3 КУоАП. Выявлены общие принципы производства по делам о проявлении неуважения к суду. Определены процессуальный статус участников производства по делам о проявлении неуважения к суду. Охарактеризованы и раскрыты особенности стадий производства по делам о проявлении неуважения к суду. Обобщен зарубежный опыт правового регулирования привлечения к ответственности за проявление неуважения к суду и определены возможности его использования в Украине. Определены перспективные направления совершенствования привлечения лица к административной ответственности за проявления неуважения к суду в Украине.<br>The dissertation is focused on studying the content and specific features of administrative liability for direct contempt in Ukraine. Due to the retrospective analysis of the development of administrative and legal liability for direct contempt the author has defined the stages of development of the administrative liability institution for direct contempt. Based on the conducted analysis of the scientific literature, the author has offered the definition of the concept of “proceedings in cases on administrative offenses”. It has been found out that administrative liability for offenses in cases of direct contempt, taking into account the subject matter of legal regulation, is attributed to such offenses that encroach on the established management procedure. It has been established that the proceedings in the case of direct contempt have their own characteristics related to the sectoral specifics of the trial, as well as the possibility of issuing a decision to impose an administrative penalty without drawing up minutes in case of admission of guilt, while the formation and execution of materials on an administrative offense in cases on direct contempt is carried out according to general rules defined by regulatory legal acts and the Code of Ukraine on Administrative Offenses taking into account the above characteristics. The author has substantiated the concept of “normative basis of administrative liability for direct contempt” and its differences from the concept of “normative ground for administrative liability for direct contempt”. It has been found out that the normative basis of administrative liability for direct contempt determines the introduction of corpus delicti of an administrative offense into the system of legal norms, which consists in the manifestation of direct contempt, determines the basic characteristics of the normative structure of this administrative offense (object, objective aspect, subject, subjective aspect). The corpus delicti of an administrative offense under the Art. 185-3 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses has been considered as a legal construction that combines subjective and objective features that collectively indicate the illegality of the action. It has been noted that the subjects of administrative offenses for direct contempt can be divided into general and special ones. It has been emphasized that an expert as a special subject of an administrative offense under the Art. 185-3 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses is liable solely for the contempt of the Constitutional Court of Ukraine. Based on the conducted analysis of the scientific literature, the author has suggested definition of the concept of “proceedings in cases on administrative offenses”. It has been established that the proceedings in the case for direct contempt have their own characteristics related to the sectoral specifics of the trial, as well as the possibility of issuing a decision to impose an administrative penalty without drawing up minutes in case of admitting the guilt by a person. It has offered to develop uniform norms of proper conduct for the participants of the trial and those present at the court hearing and to enshrine them in a special normative act entitled “Rules of conduct during court hearings and the trial”, which would cover all types of proceedings. It has been offered to amend the current legislation in order to differentiate and specify administrative liability for direct contempt. It has been clarified that the main stages of proceedings in cases on administrative offenses for direct contempt are: initiation of proceedings in the case on direct contempt, court proceedings, ruling, appeal against the decision in the case on direct contempt. It has been established that during the initiation of proceedings in cases on direct contempt, the judge while hearing the case performs functions of prosecution that are not peculiar to him. In this regard, the author has offered to amend the norms of procedural law, in particular on the need in these cases to transfer the case on direct contempt to a judge who is not a member of the court hearing the case in order to ensure the principle of impartiality. The author has carried out the analysis of the experience of legal liability for direct contempt or established court rules in the United States, Canada, France, Australia, Belgium, Poland, Great Britain, New Zealand, Ireland, India. That allowed us to form the ways of improving the current legislation of Ukraine. The author has singled out seven perspective areas for improving administrative liability for direct contempt, which include: consolidating the regulation of the procedure for bringing a person to administrative liability for direct contempt at the legislative level; ensuring the realization of the right to professional legal assistance; ensuring a fair and impartial trial by bringing another person to justice for insulting a judge by another judge; determining both the court room and the adjacent territory as the place of direct contempt; attributing publications, statements and interviews in the case before the court’s decision to the manifestations of direct contempt; preventing the return of materials on administrative offenses.

L’exception de recours parallèle, création prétorienne du Conseil d’État datant du milieu du Second Empire, est classiquement présentée comme une fin de non-recevoir spéciale au contentieux de l’excès de pouvoir. Elle consiste en ce que ce recours soit irrecevable dès lors que le requérant dispose d’un autre recours contentieux, le recours parallèle, lui permettant d’obtenir un résultat équivalent à celui procuré par le recours pour excès de pouvoir. Cette version originaire de la notion a été modélisée, c’est-à-dire qu’une synthèse de ses propriétés a été réalisée. Un modèle-type a ainsi été produit, permettant au juge de trancher des situations de concurrence des recours ou des compétences au-delà du seul contentieux de l’excès de pouvoir. Cette exception de recours parallèle dérivée est ainsi adaptée à de nouveaux domaines tels que le contentieux des référés ou le contentieux lié à la mise en œuvre du droit de l’Union européenne. La pratique de l’exception de recours parallèle par le juge n’est pas systématisable, elle est intuitive et relève d’une méthode. Celle-ci répond à un raisonnement finaliste permettant au juge de conduire ses politiques jurisprudentielles<br>The objection of parallel proceedings, judge-made law created by the Council of State from the middle of the Second Empire, is traditionally explained like an absolute bar to proceedings devoted to misuse of powers. Indeed, the action is inadmissible if the applicant may bring another action, the parallel proceedings, with similar effect. This primary version has been modeled with a synthesis of notion characteristics. A standard model was produced and the judge can settle other situations of parallel proceedings. This second version of the objection of parallel proceedings is adapted to new proceedings like emergency proceedings or the implementation of European Union law. The practice of the objection of parallel proceedings is not theorizable. The judge is using this notion intuitively as a method for leading his judicial policies

Пчелін, В. Б. Організація адміністративного судочинства України:правові засади : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / В. Б. Пчелін; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2017. - 478 с.<br>Дисертацію присвячено аналізу правових засад організації адміністративного судочинства України. Визначено сутність, особливості та завдання організації адміністративного судочинства України. Охарактеризовано систему нормативно-правового регулювання та принципи організації адміністративного судочинства в Україні. Здійснено характеристику адміністративних судів як провідних суб’єктів адміністративного судочинства в Україні, зокрема з’ясовано їх поняття та окреслено види, розкрито сутність та особливості їх юрисдикції, поняття, види та особливості підсудності їм публічно-правових спорів. Запропоновано визначення поняття та здійснено класифікацію учасників адміністративного процесу. Виокремлено особливості правового статусу осіб, які беруть участь у справі, суб’єктів, які обслуговують адміністративний процес, обізнаних осіб. З’ясовано сутність і особливості процесуального представництва та процесуального правонаступництва в адміністративному судочинстві. Визначено поняття та охарактеризовано види забезпечення адміністративного судочинства України. Встановлено особливості участі правоохоронних органів в адміністративному судочинстві України. Запропоновано шляхи удосконалення законодавства, що регламентує організацію та здійснення адміністративного судочинства України.<br>Dissertation is devoted to the analysis of legal principles of organization of Administrative Proceedings of Ukraine. Essence, features and objectives of Administrative Proceedings of Ukraine are determined. The system of legal regulation and the principles of Administrative Proceedings in Ukraine. The author carried out the characteristics of administrative courts as leading subjects of Administrative Proceedings in Ukraine. In particular, concepts of administrative courts and their species are clarified. We also revealed concept, types and features of administrative court’s jurisdiction. A definition and the classification of members of the administrative process are proposed. We singled out features of the legal status of persons involved in the case, entities serving administrative process, knowledgeable people. The essence and characteristics of procedural representation and procedural succession in administrative proceedings are found. It was determined the concept and types of collateral of Administrative Proceedings of Ukraine. The peculiarities of participating of law enforcement agencies in Ukrainian administrative proceedings are established. The author proposed ways of improving of legislation regulating the organization and implementation of the Administrative Proceedings of Ukraine.<br>Диссертация посвящена анализу правовых основ организации административного судопроизводства Украины. Проанализирована генеза развития административного судопроизводства в Украине. Определены сущность, особенности и задачи организации административного судопроизводства Украины. Охарактеризована система нормативноправового регулирования организации административного судопроизводства в Украине. Установлена сущность и осуществлена классификация принципов организации административного судопроизводства в Украине. Охарактеризованы современные модели административной юстиции зарубежных стран и выяснено их влияние на организацию административного судопроизводства Украины. Осуществлена характеристика административных судов как ведущих субъектов административного судопроизводства в Украине, в частности выяснено их понятие и обозначены их виды. Раскрыты сущность и особенности юрисдикции административных судов Украины. Определены понятие, виды и особенности подсудности публично-правовых споров административным судам. Осуществлен анализ организации деятельности административных судов по рассмотрению и разрешению публичноправовых споров на отдельных стадиях административного процесса. Предложено определение понятия и осуществлена классификация участников административного процесса. Выделены особенности правового статуса лиц, участвующих в деле. Охарактеризованы особенности реализации правового статуса лицами, обслуживающих административный процесс. Установлены особенности правового статуса осведомленных лиц в административном процессе Украины. Выяснены особенности, значение и правовые основы процессуального представительства в административном судопроизводстве. Определены сущность и особенности процессуального правопреемства в административном судопроизводстве. Установлены организационноправовые основы обеспечения административного судопроизводства Украины. Выяснены сущность и виды обеспечения административного судопроизводства Украины. Охарактеризованы особенности материальнофинансового, информационного и кадрового обеспечения административного судопроизводства Украины. Проанализированы особенности участия правоохранительных органов в административном судопроизводстве Украины. Выяснены особенности правового статуса правоохранительных органов как участников административного процесса. Установлены особенности деятельности правоохранительных органов по обеспечению административного судопроизводства Украины. Предложены пути совершенствования законодательства, регламентирующего организацию и осуществление административного судопроизводства Украины.

Логвиненко А.О. Процесуальна компетенція органів публічної адміністрації: теорія та практика реалізації. Дис.... к.ю.н., спец.: 12.00.07. Київ, Національний авіаційний університет, 2020, 238 с.<br>Дисертаційне дослідження спрямоване на визначення сутності, змісту процесуальної компетенції органів публічної адміністрації, визначення її принципів, а також видів форм її реалізації, формулювання на цій основі конкретних пропозицій щодо вдосконалення чинного адміністративного законодавства, окреслення напрямів його подальшого розвитку. Систематизовано наукові дослідження щодо сутності процесуальної компетенції органів публічної адміністрації та її розмежування із суміжними правовими поняттями. Обґрунтовано науковий підхід щодо характеристики сутності процесуальної компетенції органів публічної адміністрації, за якого необхідно ураховувати елементи правового статусу таких органів у адміністративних провадженнях. Надано теоретико-правову характеристику органів публічної адміністрації. Надано характеристику процесуальній компетенції органів публічної адміністрації у позасудових адміністративних юрисдикційних провадженнях. Надано характеристику процесуальній компетенції органів публічної адміністрації в судовому адміністративному процесі. Окреслено напрями вдосконалення процесуальної компетенції органів публічної адміністрації як суб’єктів проваджень: у справах про адміністративні правопорушення; за скаргами громадян в органах публічної адміністрації; дисциплінарних проваджень. Визначено перспективні засади розвитку процедурної форми розгляду скарг. Диссертационное исследование направлено на определение сущности, содержания процессуальной компетенции органов публичной администрации, определение ее принципов, а также видов форм ее реализации, формулирование на этой основе конкретных предложений по совершенствованию действующего административного законодательства, определение направлений его дальнейшего развития. Систематизированы научные исследования о сущности процессуальной компетенции органов публичной администрации и ее разграничения со смежными правовыми понятиями. Обоснован научный подход к характеристике сущности процессуальной компетенции органов публичной администрации, при котором необходимо учитывать элементы правового статуса таких органов в административных производствах. Представлена теоретико-правовая характеристика органов публичной администрации. Охарактеризована процессуальная компетенция органов публичной администрации во внесудебных административных юрисдикционных производствах. Охарактеризована процессуальная компетенция органов публичной администрации в судебном административном процессе. Определены направления совершенствования процессуальной компетенции органов публичной администрации как субъектов производств: по делам об административных правонарушениях; по жалобам граждан в органах публичной администрации; дисциплинарных производств. Определены перспективные основы развития процедурной формы рассмотрения жалоб. The dissertation research is aimed at determining the essence, content of the procedural competence of public administration bodies, defining its principles, as well as types of its implementation, formulating on this basis concrete proposals for improvement of the existing administrative legislation, outlining the directions of its further development. The scientific researches on the essence of the procedural competence of public administration bodies and its differentiation with related legal concepts have been systematized. The scientific approach to characterizing the essence of the procedural competence of public administration bodies is substantiated. A scientific view on the definition of public administration bodies as a system of executive bodies and local self-government bodies which are delegated powers of the executive power is supported. The concept has been formulated and the types of procedural forms of exercising competence by public administration bodies have been defined. The essence of the procedural competence of public administration bodies is characterized by taking into account the elements of the legal status of such bodies in administrative proceedings. The following elements define: the task of participating in the conduct of a particular entity; the scope of his competence, which is determined by the rules of administrative substantive law. The content of these elements in a particular administrative procedure is determined by the rules that determine its procedural form. The expediency of classifying these forms by the criterion of the tasks performed is substantiated. This criterion identifies proceedings aimed at: resolving disputes and / or bringing a person to justice (jurisdictional); management tasks (non-jurisdictional). As the administrative jurisdiction is exercised (implemented) in the procedural form, the following administrative jurisdictional proceedings are distinguished: a) proceedings before the administrative courts; b) proceedings for the application of measures of administrative coercion; c) disciplinary proceedings. Criteria for delimitation of procedural competence of public administration bodies in administrative jurisdictional and administrative non-jurisdictional proceedings are defined. Characterization of procedural competence of public administration bodies in extrajudicial administrative jurisdiction proceedings is given. The necessity to consider the procedural competence of public authorities in extrajudicial administrative jurisdictional proceedings not only from the point of view of the totality of their rights, duties and powers in these proceedings, but also must include legal personality as an ability to participate in these proceedings. It is stated that there are grounds for systematizing the competence of public authorities on the basis of the scope of its implementation and the legal nature of the rules of law in which it is enshrined: substantive and procedural. It is proved that the competence of the procedural jurisdiction is to determine the competence of a public authority in a particular administrative proceeding or in an administrative proceeding before a court. However, the provisions on the interrelation of the categories of "powers", "sphere of competence", "functions" may also apply to competence in procedural legal relations. Based on the above, it is substantiated that the competence of a public authority may be considered as the basis of its legal personality not only in material administrative legal relations but also in procedural ones. The description of procedural competence of public administration bodies in judicial administrative process is given. The directions of improving the procedural competence of public administration bodies as subjects of proceedings are outlined: in cases of administrative offenses; on complaints of citizens in public administration bodies; disciplinary proceedings. The perspective direction of improving the procedural competence of public administration entities is to determine the unification of the legal regulation of the procedure of conducting official investigations in cases concerning: disciplinary proceedings in labor matters and in matters of administrative legal relations. At the same time, an approach similar to the regulation of the procedural form of disciplinary proceedings in general is considered promising: to determine the general principles of such an investigation in a separate normative act, and to set particularities, depending on the specific activity of specific subjects of public administration, at the level of special normative acts. The expediency of defining the concept of service discipline, which is one of the ways of ensuring the unity of the law enforcement practice of the law on bringing to disciplinary responsibility, is justified, since it presupposes the avoidance of different views on the content of the service discipline, formation of a single non-conflict legal understanding.

Indirect administrative costs associated with tax assessment and its proceedings are too high and the whole process is inefficient. During the tax procedure both primary documents and proper evidence are handled inefficiently which makes the tax system unnecessarily costly. In order to examine economic properties of the tax procedure in practice I used questionnaires and archive research. In order to store a quality outputs, in the form of properly assessed taxes in the shortest possible time, it is necessary to process the input data in the most efficient way possible. In my thesis, I propose austerity measures which will increase tax efficiency. Only good information system and a complete, clear systematic archiving of all transaction can guarantee productive work with low costs. Only those tax consultants or accountants who have complete documentation have a control mechanisms which allows them to offer high quality services which ultimately makes the whole tax system more efficient.

Mestrado Bolonha em Gestão de Recursos Humanos<br>A investigação conducente a esta dissertação integra-se no projeto Women on Boards:An Integrative Approach/ Mulheres nos Órgãos de Gestão das Empresas: Uma Abordagem Integrada” (Refa PTDC/SOC-ASO/29895/2017), financiado pela Fundação para a Ciência e a Tecnologia e pelo Ministério da Ciência, Tecnologia e Ensino Superior (MCTES) através de fundos nacionais (PIDDAC) e acolhido institucionalmente pelo SOCIUS-CSG/ISEG-ULisboa. O estudo incidiu sobre as 50 maiores empresas privadas que operam em Portugal, excluindo as cotadas em bolsa, tendo procurado caracterizar a composição dos seus órgãos de administração no que respeita à representação de mulheres e homens e apurar se estas apresentam algum compromisso formal relativo à igualdade de género. A opção por este grupo de empresas prende-se com o facto de as mesmas não estarem legalmente vinculadas à obrigatoriedade de apresentarem uma percentagem mínima de cada sexo nos seus órgãos de administração e de fiscalização (Lei n.º 62/2017), apesar da sua relevante dimensão. Considerou-se, portanto, pertinente compreender se a representação dos órgãos de administração das empresas de grande dimensão em Portugal se aproxima dos valores mínimos definidos pelo enquadramento legal regulado para outro universo de empresas (setor público empresarial e cotadas em bolsa). Do ponto de vista metodológico optou-se por uma abordagem mista, cruzando o método qualitativo e o quantitativo, através da análise de conteúdo de documentos disponíveis nas páginas institucionais das respetivas empresas e da análise quantitativa descritiva da representação de homens e mulheres nos órgãos de gestão, a partir de uma base de dados solicitada no âmbito do projeto Women on Boards à empresa Informa D&B. Constatou- se que as empresas apresentam um compromisso formal relativo à igualdade de género nos diversos documentos reunidos; contudo, a análise da composição dos órgãos de administração permitiu verificar uma fraca presença feminina nos mesmos (cerca de 13%), sendo que mais de metade das empresas apenas apresentam homens em tais órgãos. De realçar ainda, que nenhuma mulher ocupa o lugar cimeiro de presidente no universo das empresas em análise.<br>The research leading to this dissertation is part of the project Women on Boards: An Integrative Approach/ Women in The Organs of Business Management: An Integrated Approach" (Refa PTDC/SOC-ASO/29895/2017), funded by the Foundation for Science and Technology and the Ministry of Science, Technology and Higher Education (MCTES) through national funds (PIDDAC) and institutionally welcomed by SOCIUS- CSG/ISEG-ULisboa. The study focused on the 50 largest private companies operating in Portugal, excepet for the listed on the stock exchange, having sought to characterize the composition of their management bodies with regard to the representation of women and men and to determine whether they present any formal commitment to gender equality. The option for this group of companies is that they are not legally bound by the obligation to present a minimum percentage of each sex in their administrative and supervisory bodies (Law No. 62/2017), despite their relevant size. It was considered, therefore, pertinent to understand if the composition of the management bodies of large companies in Portugal is close to the minimum values stipulated by the legal framework regulated for another universe of companies (corporate sector entities and listed on the stock exchange). From the methodological point of view, a mixed approach was chosen, crossing the qualitative and quantitative method, through the analysis of content of documents available on the institutional pages of the respective companies and the descriptive quantitative analysis of the representation of men and women in management bodies, from a database requested within thescope of the Women on Boards project to the company “Informa D&B”. It was found that companies have a formal commitment to gender equality in the various documents gathered; however, the analysis of the management boards composition allowed to verify a low female presence (about 13%), and more than half of the companies only have men in their boards. It should also be noted that no woman occupies the top position of president in the universe of companies under analysis.<br>info:eu-repo/semantics/publishedVersion

This thesis explores the constitutionality of compulsory electoral quotas for women imposed by law. The central question this thesis attempts to answer is what makes these quotas constitutional or unconstitutional in a given jurisdiction. A double methodology was employed to answer this question: theoretical and comparative. From a theoretical perspective, it is proposed that the constitutionality of electoral quotas for women depends on the approach that domestic legal orders adopt to four issues: political representation, equality, affirmative action and political rights. An additional crosscutting factor that influences the constitutionality of these quotas is gender, mainly through its effects on the understanding of political representation and equality. From the comparative law perspective, three jurisdictions were analysed: France, Spain and Mexico. After exploring these systems' approaches to political representation, equality, affirmative action and political rights, the process of adoption of electoral quotas for women is discussed, particularly the constitutional litigation about quota laws. Finally, the relationship between the theory and the practice of assessing the constitutionality of electoral quotas for women is analysed, concluding that although courts use a theoretical framework formed by political representation, equality, affirmative action and political rights, they adopt a somewhat simplistic approach to these issues, using only one of these theoretical factors as the primary determinant, often side-stepping the most controversial issues connected with these factors, and almost completly ignoring the particularities of the target group (women). Additionally, in each jurisdiction the decisions of the courts are also influenced by domestic political and legal factors.

La perspective européenne a renouvelé l’intérêt de la question du maintien ou de la suppression du dualisme juridictionnel en France à travers deux approches : la résistance aux modèles concurrents d’organisation juridictionnelle d’une part, le crible des standards européens d’autre part. Considéré comme un modèle d’organisation juridictionnelle, le système français a inspiré la majorité des Etats européens. Le phénomène a néanmoins été temporaire. Désormais, la plupart des Etats européens ont un système d’organisation juridictionnelle qui se rattache à un autre modèle. Engager le système français dans une telle voie est juridiquement faisable mais peu opportun en pratique. Le système français en tant que modèle – quoique minoritaire – d’organisation juridictionnelle a donc vocation à perdurer. Sur un autre front, l’alignement du système français sur les standards européens a également fait émerger l’hypothèse de sa suppression. Les condamnations, réelles ou potentielles, de la juridiction administrative et du procès mené devant elle, ainsi que du Tribunal des conflits et de la procédure suivie devant lui, ont montré que les réformes étaient inévitables et imposé de revenir sur des pratiques séculaires bien établies. Elles ont également contribué à rapprocher la juridiction administrative de la juridiction judiciaire et le procès administratif du procès civil. « Sauvé » au prix de nombreuses transformations, le système n’en est pas moins parvenu à préserver ses caractéristiques essentielles, prouvant sa capacité d’adaptation. Un temps affaibli, le dualisme juridictionnel n’a, en définitive, pas été altéré. Mieux, son fondement technique, justification contemporaine du dualisme juridictionnel, en est sorti renforcé<br>The European perspective has shed new light on the question of whether maintaining or ruling out jurisdictional dualism in France through two main approaches: on the one hand, the resilience of substitutable models and, on the other hand, the scrutiny of European standards. Considered as a model, the French system has inspired the majority of states in Europe. This wave of inspiration has nevertheless been short-lived. Indeed, most states in Europe have established a judicial system, which is different from the French model. Bringing the French system towards the one adopted by most states in Europe is juridically feasible but raises several issues in practice. As a result, the French system, albeit minor amongst the European states, is probably prone to live on. Furthermore, bringing the French system towards European standards raised the question of a likely end of it. In fact, the French system came under critics, whether effective or potential, of its administrative courts and legal proceedings, together with critics concerning its so-called “Tribunal des conflits” and the legal proceedings. These critics point to the fact that reforming the French system was inevitable. Such reforms led the French system back on some of its secular anchored practices. Eventually, reforms also contributed to bring closer both the administrative court and the administrative legal proceedings to both civil court and civil legal proceedings. Saved at the cost of numerous reforms, the French system nevertheless managed to preserve its basic structures. This in turn provides evidence that the French system is able to adapt itself to an evolving European environment. Finally, the technical founding principles of jurisdictional dualism have been reinforced

Studien syftar till att undersöka om, och i så fall hur, Sametingets egna myndighetskommunikation bidrar till att konstruera ojämlika maktrelationer mellan samer och den svenska staten. Remissvar och pressmeddelanden med Sametinget som avsändare studeras genom en kritisk diskursanalys med fokus på hur kunskap, handlingsmöjligheter och handlingsbegränsningar framställs för de båda aktörerna. Studien görs med ett teoretiskt ramverk som inbegriper diskursteori, representationsteori och postkolonial teori. Resultatet visar att det i Sametingets diskurs framkommer fyra teman: Distans till en passiv stat och närhet till ett aktivt Sameting; Samer har en särställd kultur och unik kunskap som inte iakttas av staten; Statens handling och makt är inte legitim och Rovdjurspolitiken är ett problem som behöver åtgärdas. Genom dessa teman framkommer att kunskap som samer besitter inte framställs på samma sätt som kunskap som svenska staten besitter. Samernas unika kunskap framställs som något som borde ligga till grund för politiska beslut och myndighetsutövning medan statens kunskap framställs vara ogrundad och otillräcklig. Detsamma gäller för framställningen av handlingsutrymme, aktörernas handlingsmöjligheter framställs olika. Samernas och Sametingets handlingsmöjligheter framställs ofta som begränsade medan staten framställs ha för stora handlingsmöjligheter särskilt mot bakgrund av att staten varken själva har tillräcklig kunskap eller tar samernas kunskap i beaktande. Slutligen visar studien att Sametinget ifrågasätter den rådande maktrelationen mellan samer och staten och således i stora drag inte bidrar till att bibehålla rådande maktrelation.<br>This thesis aims to study if communication from Sametinget contribute to the construction of unequal power relations between Sámi people and the Swedish government. In a critical discourse analysis comment letters and press releases from Sametinget where analysed with a focus on how both of the actors’ knowledge and scope of action is depicted. The thesis’ theoretical framework consists of discourse theory, theory of representation and postcolonial theory.  The results show four main themes in Sametinget’s discourse: Distance from a passive government and proximity to the active Sametinget; The Sámi people has a specific culture and unique knowledge that is not sufficiently observed by the government; The government’s actions and power are not legitimate and The current politics of predatory animals is a problem that needs to be solved. Furthermore, the themes show that knowledge of the Sámi people is depicted differently from the government’s knowledge. The Sámi people’s unique knowledge is depicted as something that should, make up the foundation for political decisions and legislation. Meanwhile, the government’s knowledge is depicted to be unfounded and insufficient. The same goes for the depiction of scope of action, where the actors scope of action is depicted differently. The Sámi people’s and Sametinget’s scope of action is often depicted as limited while the government’s scope of action is depicted as being to large. Lastly, the thesis concludes that Sametinget questions the current power relation between the Sámi people and the government and is therefore generally not contributing to the maintaining of current power relations.

Шевчук М.В. Відносини щодо використання бюджетних коштів як об’єкт правової охорони: дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 ‒ Право / Шевчук Мар'ян Володимирович. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2020. ‒ 206 с.<br>У дисертаційному дослідженні здійснено комплексну наукову розробку теоретичних та прикладних проблем правової охорони відносини щодо використання бюджетних коштів. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень, запропонованих особисто здобувачем. Запропоновано вважати, беручи за основу нормативно-правові конструкції, елементом яких є поняття «використання бюджетних коштів» та операції (стадії) виконання бюджету за видатками, що відносини щодо використання бюджетних коштів передбачають взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних зобов’язань, отримання товарів, робіт і послуг, здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов’язань, а також використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм. При цьому, відносини щодо використання бюджетних коштів складають окремий вид правовідносин у структурі видаткових бюджетних відносин, передумовою їх виникнення є відносини щодо фінансування з бюджету, а необхідною умовою належного функціонування ‒ бюджетний контроль. Доведено доцільність переглянути систему правової охорони відносин щодо використання бюджетних коштів, імплементувавши до неї норми щодо охорони ефективного використання коштів за допомогою застосування заходів державного примусу. Доведено, що відповідно до принципу цільового використання бюджетні кошти повинні бути використані на цілі, визначені бюджетними призначеннями, бюджетними асигнуваннями, паспортом бюджетної програми чи порядком використання бюджетних коштів. Використання коштів за невідповідними кодами економічної класифікації видатків може свідчити про можливе порушення цього принципу, однак не може вважаться єдиною достатньою підставою для кваліфікації діяння як нецільове використання. Зокрема, необхідно враховувати, що в умовах застосування програмно-цільового методу не буде вважатися використанням коштів не за цільовим призначенням здійснення видатків за кодом економічної класифікації, що не в повній мірі відповідає економічній сутності платежу, однак відповідає цілям, визначеним у паспорті бюджетної програми чи в порядку використання бюджетних коштів. Запропоновано механізмом правової охорони відносин щодо використання бюджетних коштів вважати сукупність правових засобів, за допомогою яких держава здійснює правовий вплив на відносини щодо використання бюджетних коштів з метою профілактики, виявлення і припинення протиправного використання бюджетних коштів, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності та вирішення публічно-правових спорів у цій сфері. Елементами механізму правової охорони відносин щодо використання бюджетних коштів є: норми права, правовідносини (щодо застосування заходів юридичної відповідальності за протиправне використання бюджетних коштів; профілактики порушень бюджетного законодавства, що регулює використання бюджетних коштів; виявлення і припинення протиправного використання бюджетних коштів; судового розгляду спорів, що виникають під час використання бюджетних коштів), акти безпосередньої реалізації прав і обов’язків та акти правозастосування. Доведено, що до суб’єктів правової охорони відносин щодо використання бюджетних коштів належать суб’єкти правотворчості (Верховна Рада України, Президент України, органи місцевого самоврядування, органи виконавчої влади), органи бюджетного контролю, правоохоронні органи та суди. Відзначено, що систему підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність як суб’єкти правової охорони відносин щодо використання бюджетних коштів, складають оперативні підрозділи Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Служби безпеки України та податкової міліції. Створення Бюро фінансових розслідувань зумовить передачу частини повноважень Національної поліції та Служби безпеки України щодо здійснення оперативно-розшукової діяльності до нової правоохоронної структури, а також ліквідацію податкової міліції. Наголошено на тому, що застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства є одним із ключових елементів системи фінансово-правової охорони відносин щодо використання бюджетних коштів. До заходів впливу, що застосовуються з метою правової охорони відносин щодо використання бюджетних коштів, слід віднести попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства, зупинення операцій з бюджетними коштами, призупинення бюджетних асигнувань, зменшення бюджетних асигнувань, повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету. Підставою їх застосування є найбільш поширене та небезпечне правопорушення, що посягає на досліджуваний вид відносин ‒ нецільове використання бюджетних коштів. Безспірне ж вилучення коштів з місцевих бюджетів, підставою застосування якого є здійснення видатків (кредитування) місцевого бюджету, які відповідно до Бюджетного кодексу України мають проводитися з іншого бюджету, як захід впливу спрямований на правову охорону як відносин щодо використання бюджетних коштів, так й іншого виду видаткових відносин ‒ щодо фінансування з бюджету. Зважаючи на те, що попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може застосовуватися усіма органами бюджетного контролю, доведено доцільність врегулювання порядку застосування цього заходу впливу за допомогою нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України. Крім загальних процесуальних аспектів (письмова форма, строки та процедура складання і направлення попередження) у постанові Кабінету Міністрів України «Про порядок застосування попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства» важливим є: розділити повноваження органів бюджетного контролю щодо підстав (конкретних порушень бюджетного законодавства) застосування цього заходу впливу; закріпити принцип реагування на порушення бюджетного законодавства єдиним правозастосовним документом, що включає змістовні характеристики і попередження, і вимоги щодо усунення порушення бюджетного законодавства, а також забороняє направлення окремо попередження, а окремо вимоги; встановити критерії конкретизації (визначеності) вимоги щодо усунення порушення бюджетного законодавства, зазначивши, що в ній в обов’язковому порядку мають бути зазначені які саме дії повинен здійснити учасник бюджетного процесу для усунення порушення та на підставі яких положень нормативно-правових актів. Зважаючи на поширеність адміністративно-караного нецільового використання бюджетних коштів, значну суспільну шкідливість цього правопорушення та непоодинокі випадки уникнення відповідальності посадових осіб розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, доведено необхідність посилення відповідальності за це адміністративне правопорушення. Для цього необхідно вилучити нецільове використання бюджетних коштів з ч. 5 ст. 164-12 КУпАП, зазначивши цей проступок у ч. 7 цієї статті, і передбачивши за його вчинення штраф у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, доцільно збільшити строки накладення адміністративного стягнення за нецільове використання бюджетних коштів (протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення), внісши відповідні зміни у ч. 3 ст. 38 КУпАП. Обґрунтовано думку про те, що позивачам ‒ розпорядникам чи одержувачам бюджетних коштів під час формулювання змісту позову про оскарження рішення щодо застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства (вимоги органів державного фінансового контролю про усунення порушень) слід враховувати, що оскарженню підлягають лише ті положення, на підставі яких у них виникають обов’язки вчинити певні дії. Такі обов’язки не виникають у випадку отримання від органів бюджетного контролю вимоги відшкодувати збитки, заподіяні бюджету нецільовим використанням коштів (оскільки стягнення збитків здійснюється або у добровільному порядку, або за рішенням суду, а не на підставі владного рішення відповідного суб’єкта), що зумовлює визнання судами звернення з позовом про скасування цих вимог неналежним способом захисту порушеного права та відповідно відмову у задоволенні позову. Відзначено, що адміністративні суди під час розгляду справ щодо оскарження вимог органів державного фінансового контролю про усунення порушень бюджетного законодавства (нецільового використання бюджетних коштів) у випадку зазначення у вимозі не лише зобов’язання відшкодувати збитки бюджету, але й здійснити інші дії щодо усунення порушення (притягнути винних осіб до відповідальності, привести у відповідність до вимог чинного законодавства правові акти бюджетної установи тощо), прохання позивача щодо скасування вимоги у цій частині повинні визнавати належним способом захисту порушеного права, у зв’язку з чим суди мають дати правову оцінку вимозі, а також фактичним обставинам, на підставі яких у вимозі було зобов’язано учасника бюджетного процесу здійснити певні дії (у тому числі й щодо наявності чи відсутності факту нецільового використання бюджетних коштів). Обґрунтовано думку про те, що у справах за позовом органів державного фінансового контролю до розпорядників (одержувачів) про відшкодування значної суми збитків, завданих держаному чи місцевим бюджетам нецільовим використанням бюджетних коштів, важливим є забезпечити можливість використання правил загального позовного провадження та касаційного оскарження. Для цього потрібно внести зміни до ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачивши, що за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо відшкодування збитків, завданих держаному чи місцевим бюджетам, у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. The dissertation deals with the comprehensive scientific elaboration of theoretical and applied problems of legal protection of relations concerning the use of budgetary funds. As a result of the research, a number of new scientific statements proposed by the applicant are formulated. Taking the normative and legal constructions as a basis, the element of which is the concept of "use of budgetary funds" and operations (stages) of execution of expenditure budget, the relations concerning the use of budgetary funds involve managers and recipients of budget commitments, goods, works and services, making payments in accordance with the budget commitments, as well as the use of goods, works and services to implement budget programs. At the same time, the relations concerning the use of budgetary funds is a separate type of legal relations in the structure of budget expenditure relations, a precondition for their emergence is the relations concerning the budget financing, and a necessary condition for proper functioning is budget control. The expediency of revising the system of legal protection of relations concerning the use of budgetary funds with implementing to it the norms on the protection of effective use of funds through the application of state coercive measures is grounded. It is proved that in accordance with the principle of ring-fenced financing, budgetary funds must be used for purposes determined by budgetary appropriations, budgetary allocations, budget program passport or the procedure for using budgetary funds. The use of funds under inappropriate codes of economic classification of expenditures may indicate a possible violation of this principle, but cannot be considered the only sufficient basis for the classification of the act of non-ring-fenced use. In particular, it should be taken into account that in terms of application of the program-target method, the use of funds without a particular purpose will not be considered expenditure execution under the economic classification code, which does not fully correspond to the economic essence of the payment, but meets the objectives specified in the passport of the budget program or in the use of budgetary funds. The mechanism of legal protection of relations on the use of budget funds is defined as a set of legal means by which the state has a legal influence on relations on the use of budget funds in order to prevent, detect and stop the illegal use of budget funds, bring perpetrators to justice and resolve public law disputes in this area. The elements of the mechanism of legal protection of relations on the use of budget funds are as follows: law, legal relations (on the application of legal liability for misuse of budget funds; prevention of violations of budget legislation governing the use of budget funds; detection and termination of misuse of budget funds; litigation, arising from the use of budget funds), acts of direct realization of rights and obligations, and acts of law enforcement. It is proved that the subjects of legal protection of relations on the use of budget funds include law-making entities (the Verkhovna Rada of Ukraine, the President of Ukraine, local governments, executive authorities), budget control bodies, law enforcement agencies and courts. It is noted that the system of units that carry out operational and investigative activities as subjects of legal protection of relations on the use of budget funds consists of operational units of the National Police, National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, State Bureau of Investigation, Security Service of Ukraine and tax police. The establishment of the Bureau of Financial Investigations will result in the transfer of authority of the National Police and the Security Service of Ukraine in the sphere of operational and investigative activities to the new law enforcement agency, and the elimination of the tax police. It is emphasized that the application of measures of influence for violation of budget legislation is one of the key elements of the system of financial and legal protection of relations on the use of budget funds. The measures of influence applied for the purpose of legal protection of relations on the use of budget funds should include the warning about improper execution of the budget legislation with the requirement on elimination of violation of the budget legislation, suspension of operations with budget funds, suspension of budget allocations, reduction of budget allocations, return of budget funds to the relevant budget. The reason for their application is the most widespread and dangerous offense that encroaches on the investigated species relationships which is the misuse of public funds. The undisputed withdrawal of funds from local budgets, the basis of which is the implementation of expenditures (crediting) of the local budget, which according to the Budget Code of Ukraine should be carried out from another budget, as a measure aimed at legal protection of relations on the use of budget funds and other expenditure relations - on financing from the budget. Taking into consideration that the warning about improper implementation of budget legislation with the requirement to eliminate violations of budget legislation can be applied by all budgetary control bodies, the expediency of regulating the application of this measure of influence by a normative-legal act of the Cabinet of Ministers of Ukraine is proved. In the resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On the procedure for applying the warning on improper implementation of budget legislation with the requirement to eliminate violations of budget legislation" there are following important issues in addition to the general procedural aspects (written form, terms and procedure for drafting a warning): to share the powers of budgetary control bodies on the grounds (specific violations of budget legislation) of the application of this measure of influence; to consolidate the principle of responding to violations of budget legislation with a single legal document, which includes substantive characteristics, warnings, and requirements for eliminating violations of budget legislation, as well as prohibits sending separate warnings and separate requirements; to establish criteria for concretization (certainty) of the requirement to eliminate violations of budget legislation, noting that it must specify the provisions of normative-legalacts, on the basis of which a participant in the budget process has to take actions to eliminate such violation. Taking into consideration the prevalence of administratively punishable misuse of budget funds, significant social harm of this offense and the frequent cases of evasion of officials’ responsibility, managers (recipients) of budget funds in connection with the expiration of administrative prosecution, the need to strengthen liability for this administrative offense is determined. To do this, it is necessary to remove the misuse of budget funds from Part 5 of Article 164-12 of Code of Ukraine on Administrative Offenses, having noted this misdemeanor in Part 7 of this article and provided the penalty at a rate from one hundred to two hundred non-taxable minimum incomes of citizens for its commission. In addition, it is advisable to increase the period of imposition of administrative penalties for misuse of budget funds (within six months from the date of its detection, but not later than two years from the date of its commission), making appropriate changes in Part 3 of Article 38 of Code of Ukraine on Administrative Offenses. The opinion is substantiated that the plaintiffs – managers or recipients of budget funds when formulating the content of the claim to appeal the decision on the application of measures of influence for violations of budget legislation (requirements of public financial control to eliminate violations) should take into account that only those provisions are subject to appeal, on the basis of which they have obligations to take certain actions. Such obligations do not arise in the case of receiving from the budget control authorities a claim for covering damages caused to the budget by misuse of funds (because the recovery is carried out either voluntarily or by court decision, and not on the basis of an authoritative decision of the entity), which causes the courts to recognize the appeal with a claim for cancellation of these requirements in an improper way to protect the violated right and, accordingly, the refusal to satisfy the claim. It is noted that the administrative courts during the consideration of cases on appealing the requirements of state financial control to eliminate violations of budget legislation (misuse of budget funds) in the case of specifying in the request not only the obligation to compensate budget losses, but also to take other actions to eliminate violations (bring the perpetrators to justice, bring in line with the requirements of current legislation, the legal acts of the budgetary institution, etc.), the plaintiff's request to cancel the claim in this part should be recognized as the appropriate way to protect the violated right, in connection with which the courts must give a legal assessment of the claim, as well as the factual circumstances on the basis of which the claim required the participant in the budget process to take certain actions (including the presence or absence of the fact of misuse of budget funds). The opinion is substantiated that in cases of lawsuits of state financial control bodies to managers (recipients) for compensation of a significant amount of damages caused to the state or local budgets by misuse of budget funds, it is important to ensure the use of general claims and cassation appeals. To do this, they need to amend Part 4 of Art. 12 of the Code of Administrative Procedure of Ukraine, providing that under the rules of general claim proceedings the cases are considered in disputes over covering damages caused to the state or local budgets in the amount exceeding five hundred living wage for able-bodied persons.

Дисертація присвячена формулюванню теоретико-методологічних засад примирення сторін в адміністративному судочинстві та наданню пропозицій щодо вдосконалення адміністративного законодавства України в цій сфері в умовах євроінтеграції. В роботі визначено поняття та особливі ознаки примирення сторін в адміністративному судочинстві. Встановлено мету, завдання, функції, принципи досліджуваного примирення. Визначено суб’єктний склад процедури примирення, встановлено умови та підстави, порядок примирення сторін в адміністративному судочинстві. Враховано досвід окремих держав-членів ЄС (Іспанія, Нідерланди, Німеччина, Франція), а також положення ряду актів ЄС. Узагальнено основні актуальні проблеми в досліджуваній сферіта сформульовано комплекс конкретних пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання примирення сторін в адміністративному судочинстві в умовах євроінтеграції України, враховуючи відсутність в ЄС універсальної моделі примирення сторін публічно-правового спору та фрагментарність регулювання примирення сторін в державах-членах ЄС. The dissertation is devoted to the formulation of theoretical and methodological principles of reconciliation of the parties in administrative proceedings and to provide proposals for improving the administrative legislation of Ukraine in this area in the context of European integration. The paper defines the concept and special features of conciliation of the parties in administrative proceedings. It is established that the purpose of conciliation of the parties, as a process, is manifested in the gradual achievement by the parties of a public law dispute of a real consensus on dispute resolution, and, as a result, in the effective resolution of substantive dispute by conciliation. In this sense, conciliation of the parties performs a set of tasks (creating conditions for dialogue between the parties to the dispute; formation in the negotiations of the parties a specific model of mutual concessions that they realize, want to perform such , stimulating, analytical, information and communication, control and supervision, educational and preventive). The system of principles of conciliation of the parties in administrative proceedings are: 1) common law principles; 2) special principles of resolving the case by conciliation (for example, transparency and informativeness of resolving the case by conciliation; dispositiveness, constructive adversarial nature of the parties to the dispute; mandatory entry into force of conciliation conditions after their approval by the court; reasonable terms of resolving the case, etc.); 3) special principles concerning: a) quality, features of dispute resolution through conciliation; principles of accessibility and efficiency; b) voluntary participation in dispute resolution; good faith of all participants in the dispute resolution procedure); characteristics of the qualities of the conciliator (in particular, the principles of competence; independence, impartiality of the conciliator; compliance with the requirements of confidentiality). It is established that the subjective composition of conciliation of the parties is manifested in three models: "simple" (parties to the dispute; the judge who supervises the conciliation, approves the terms of conciliation); "Relatively complicated" (parties to the dispute; a judge who persuades the parties to conciliation and / or fully performs the role of conciliator); 3) "complicated" (parties to the dispute; judge; conciliator). In modern Ukraine there is a "simple" model of the subjective composition of the reconciliation of the parties, which: is characterized by certain features of the "relatively complicated" model; but at the same time it has the potential to transform into a "complicated" model of the subjective composition of the parties. A set of grounds and conditions for resolving a dispute by conciliation in administrative proceedings has been determined. The system of such conditions consists of: 1) positive conditions (the existence of a public law dispute and filing a lawsuit to resolve it; the integrity of the voluntary intentions of the parties to the attempt to reconcile, the implementation of a specific model of conciliation during negotiations and at the time of conciliation; ; reality and rationality of the agreed conditions of conciliation; the presence of the subjects who apply for reconciliation, the appropriate degree of legal personality); 2) negative conditions (inconsistency with the tasks of administrative proceedings in the form of violation of the interests of third parties; the law). The system of grounds covers: normative (norms of the legislation on conciliation of the parties and on the status of the subjects who are parties to the dispute), factual (implementation by the parties of the public-legal dispute of actions on acquisition and realization of the right to conciliation) and procedural-procedural conciliation, court rulings that determine the emergence and exercise of the right to reconciliation). The stages of implementation of the conciliation procedure of the parties in administrative proceedings are: 1) informal and formal initiation and commencement of the conciliation procedure; 2) negotiations in which the parties make a joint statement of conciliation of the parties; 3) submission for approval and approval of the application for conciliation of the parties, in which the court: explains to the parties the consequences of the court decision in connection with the conciliation of the parties; checks the existence of all conditions and grounds for resolving the dispute by, approves the terms of conciliation closes the proceedings or refuses to approve the terms of conciliation and continues the trial. The main current problems in the research area are summarized and a set of specific proposals for improving the administrative and legal regulation of conciliation of the parties in administrative proceeding.

Purpose: to investigate the current mechanism for appeals against the decision of the competitive selection commissions of economic entities’ heads in the state sector of economy as a type of a public-legal dispute and to express an opinion on the regulation of these relations in Ukraine. Research methods: general-scientific and special-legal methods of scientific knowledge, in particular: system-structural and functional methods, method of observation, method of generalization, methods of analysis and synthesis have been applied. Results: the current normative regulation of the procedure for appeals against the decision of the competitive selection commissions of economic entities’ heads in the state sector of economy as a type of a public-legal dispute has been analyzed and the judicial practice has been assessed. Discussion: there is a significant lack of scientific research on appeals against the decision of the competitive selection commissions of economic entities’ heads in the state sector of economy as a type of a public-legal dispute. This issue has not been considered in many aspects, and various objective indicators have not been taken into account, so the level of research on the theme is low. This is due to the novelty of this theme, as appeals against the decisions of competitive commissions in the public (administrative) process are from the beginning of 2020. Previously, this type of relations was considered only in the context of civil law.

Dissertação de Mestrado MPA- Administração Pública<br>Considerando a recente decisão de “extinção” dos governos civis, a insuficiência de estudos sobre a mesma, e, atenta a emanação de uma agenda política na sociedade portuguesa, de há uns anos a esta parte, sobre a reforma administrativa do País, o presente trabalho pretende trazer à luz o enquadramento da designada “extinção” dos governos civis, com vista a compreender da relevância, sentido, necessidade e legitimação da existência e funcionamento dos Governos Civis, numa análise que se reparte numa tripla dimensão, a saber, histórico-cultural, administrativo-territorial, e jurídico-constitucional, e no quadro da decisão de “extinção” dos Governos Civis e do respetivo processo de encerramento, sem descurar a análise das competências e atribuições cometidas aos Governos Civis. No estudo empírico é feita uma abordagem metodológica quantitativa, com utilização do inquérito por questionário, definindo-se uma população alvo constituída pelo universo do Ministério da Administração Interna, e pelos ex-Governadores Civis, atuais Deputados e atuais presidentes de câmaras Municipais, com uma amostra final que inclui 97 respondentes. Após é feita a apresentação, análise e interpretação dos resultados, e discussão dos mesmos. Os resultados se evidenciam, por um lado, a desnecessidade e deslegitimidade dos Governos Civis no domínio administrativo-territorial, no sentido de que devem evoluir e dar lugar à reforma administrativa e à regionalização, tal já parece ambivalente no plano jurídico-constitucional, retomando-se a falta de legitimação politica e democrática da sua existência e funcionamento quando questionado, no essencial, sobre a sua manutenção e relevância. Conclusões do estudo que importa correlacionar e articular, para futuro, com a previsão constitucional do Representante do Governo, com a legislação comparada nos países da UE, em que os Governadores Civis, ou figuras próximas subsistem, e com os limites do municipalismo.<br>Taking into consideration the latest decision to "extinguish" civil governments, insufficient studies on the subject, and the political agenda in the Portuguese society in the last few years concerning the administrative reform of the Country, this research work aims at bringing to light the framework of the so-called "extinction" of civil governments, so as to understand the relevance, meaning, necessity and legitimation of the existence and functioning of Civil Governments. In order to do that we carried out an analysis in three different dimensions - historical-cultural, administrative-territorial, and legal-constitutional - within the framework of the decision of the "extinction" of the Civil Governments and the respective closure process, without neglecting the study of the competencies and functions credited to Civil Governments. As far as the empirical analysis is concerned, a quantitative methodological approach was used, supported by a questionnaire survey. The target population was constituted by the universe of the Ministry of Internal Administration and by the former Civil Governors, current deputies and presidents of municipal councils, with a final sample that includes 97 respondents. Afterwards, follow the presentation, analysis and interpretation of the results and further discussion of the results. If, on the one hand, the results show the unnecessity and de-legitimizing of the Civil Governments in the administrative-territorial domain, in the sense that they must evolve and give rise to administrative reform and regionalization, on the other hand, that already seems ambivalent in a juridical-constitutional dimension due to lack of political and democratic legitimacy of its existence and functioning regarding its maintenance and relevance. In the future, it urges to correlate and articulate conclusions of the study with the constitutional prognosis of the Government Representative, the comparative legislation in the EU countries where the Civil Governors or equivalent entities still subsist, and the limits of municipalism.<br>N/A

У дисертації наводиться теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та особливостей адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні та окресленні напрямків його вдосконалення. З’ясовуються сутність та особливості апеляційного провадження як об’єкта адміністративно-правового забезпечення. Характеризуються правові засади апеляційного провадження в Україні та встановлюється місце серед них адміністративно-правового регулювання. Систематизуються принципи та види адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні. Розкриваються сутність та структура механізму адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні. Встановлюються напрямки та предмет адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні, його форми та методи. Окреслюється коло суб’єктів адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні. Характеризується зарубіжний досвід правового забезпечення апеляційного провадження та визначаються можливості його використання в Україні. Пропонуються напрямки вдосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує апеляційне провадження в Україні.<br>В диссертации приводится теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которая заключается в определении сущности и особенностей административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине, а также путей совершенствования административного законодательства, закрепляющего правовые основы обеспечения апелляционного производства. Особенности апелляционного производства как объекта административного правового обеспечения характеризуются в контексте обобщения особенностей административно-правового регулирования организации деятельности апелляционных судов. Определяется место административно-правового регулирования апелляционного производства в Украине, которое заключается в том, что именно с помощью норм административного законодательства решаются вопросы организации и обеспечения апелляционного производства в Украине, к которым, в частности, относятся: правовой статус апелляционных судов; порядок их работы, создания, ликвидации; полномочия данных учреждений; требования по поводу их служащих (судей, председателей и их заместителей); различные аспекты финансирования и комплектации штата, взаимодействия с другими органами власти и т.д. Исследуются принципы административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине. Под принципами административно-правового обеспечения апелляционного производства предлагается понимать основные идеи государственно-правового воздействия на общественные отношения в сфере обеспечения, организации и реализации института апелляционного производства. Выясняется сущность механизма административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине. Доказывается, что элементами механизма административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине выступают: во-первых, объект административно-правового обеспечения; во-вторых, субъекты административно-правового обеспечения; в-третьих, нормативно-правовая основа; в-четвертых, специальный правовой инструментарий. Изучаются направления и предмет административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине. Анализируются формы и методы административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине. Исследуется правовой статус субъектов административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине, под которыми понимается отдельная группа органов государственной власти и должностных лиц последних, которые в соответствии с комплексом предоставляемых им нормативно-правовыми актами Украины полномочий реализуют организационные, управленческие, контрольные, надзорные и другие административные функции для упорядочения общественных отношений, возникающих в сфере апелляционного производства. Изучается зарубежный опыт правового обеспечения апелляционного производства, устанавливаются возможности его использования в Украине. Предлагаются пути совершенствования административного законодательства, регламентирующего апелляционное производство в Украине. Определяются способы оптимизации организационных основ апелляционного производства в Украине.<br>The author of the dissertation has provided theoretical generalization and a new solution to the scientific problem, which consists in determining the essence and peculiarities of administrative and legal guaranteeing of the appeal proceedings in Ukraine and outlining the directions for its improvement. The essence and peculiarities of the appeal proceedings as an object of administrative and legal provision have been clarified. The legal principles of the appeal proceedings in Ukraine have been characterized and the place of administrative and legal regulation among them has been established. The principles and types of administrative and legal guaranteeing of the appeal proceedings in Ukraine have been systematized. The essence and structure of the mechanism of administrative and legal guaranteeing of the appeal proceedings in Ukraine have been revealed. The author has established the directions and subject matter of administrative and legal guaranteeing of the appeal proceedings in Ukraine, its forms and methods. The range of subjects of administrative and legal guaranteeing of the appeal proceedings in Ukraine has been outlined. International experience of legal guaranteeing of the appeal proceedings has been characterized and the possibilities of its application in Ukraine have been determined. The author has offered directions of improving administrative legislation, which regulates the appeal proceedings in Ukraine.

Made available in DSpace on 2016-04-26T20:20:13Z (GMT). No. of bitstreams: 1 Fernanda Vasconcelos Fontes Piccina.pdf: 983394 bytes, checksum: 27a2865b16640cd8382e1db5726924e4 (MD5) Previous issue date: 2011-06-13<br>The present work aims the study of the Due Process of Law and its implications in administrative disciplinary proceedings. It starts with the background of Due Process in the Brazilian legal and a brief historical description of the principle and its analysis, based on the phenomena of constitutionalization of the law. The study of administrative disciplinary proceedings is made, initially from the general approach of this process at the federal level, from the perspective of Law 8112/90, with the analysis of each of its phases, moving after, the study of principles that give concreteness to the Due Process of Law as well as the consequences of its impact on the process under study. The work contains, therefore, the study in furtherance of the principles of due process of law, namely: contradictory and full defense, natural judge, reasonableness and proportionality and, finally, a reasonable duration of proceedings. In items where the above principles are studied, sought to conceptualize them and examine its foundations, scope and direction in the processes of disciplinary sanctions in order to verify their impact in specific cases, as well as the understanding of the Superior Courts on the matter<br>O presente trabalho tem por objeto o estudo do devido processo legal e suas implicações no processo administrativo disciplinar. Parte-se da contextualização do Devido Processo Legal no ordenamento jurídico brasileiro e de uma breve descrição histórica do princípio e da sua análise, tomando por base o fenômeno da constitucionalização do Direito. O estudo do processo administrativo disciplinar é feito, inicialmente, a partir de abordagem geral desse processo na esfera federal, sob a ótica da Lei 8112/90, com a análise de cada uma de suas fases, passando-se, após, ao estudo dos princípios que conferem concretude ao Devido Processo Legal, bem como as consequências da sua incidência no processo em estudo. O trabalho compreende, assim, o estudo dos princípios concretizadores do Devido Processo Legal, quais sejam: contraditório e ampla defesa, juiz natural, razoabilidade e proporcionalidade e, por fim, a razoável duração do processo. Nos itens em que os mencionados princípios são estudados, buscou-se conceituá-los e examinar seus fundamentos, sentido e alcance nos processos de aplicação de sanções disciplinares, de modo a constatar a sua incidência nos casos concretos, bem como o entendimento dos Tribunais Superiores sobre a matéria

Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правового забезпечення реалізації заходів примусового виконання судових рішень в Україні. З’ясовуються основні етапи становлення та розвитку правових засад реалізації заходів примусового виконання судових рішень в Україні. Розкривається поняття та окреслюються види заходів примусового виконання судових рішень в Україні, особливості їх реалізації. Узагальнюються принципи реалізації заходів примусового виконання судових рішень в Україні. З’ясовується сутність механізму адміністративно-правового забезпечення реалізації заходів примусового виконання судових рішень в Україні. Формулюються пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового статусу суб’єктів реалізації заходів примусового виконання судових рішень в Україні. Пропонуються напрямки вдосконалення взаємодії між учасниками реалізації заходів примусового виконання судових рішень в Україні. Надаються рекомендації щодо розвитку адміністративно-правових форм та методів реалізації заходів примусового виконання судових рішень в Україні. Узагальнюється зарубіжний досвід правового забезпечення реалізації заходів примусового виконання судових рішень та окреслюються можливості його використання в Україні.<br>Диссертация посвящена анализу административно-правового обеспечения реализации мер принудительного исполнения судебных решений в Украине. В работе дано авторское определение понятия «административно-правовое обеспечение реализации мер принудительного исполнения судебных решений в Украине», под которым предложено понимать урегулированную нормами административного права деятельность государства в лице государственных органов по обеспечению эффективного функционирования уполномоченных субъектов с целью обеспечения надлежащей реализации ими мер принудительного исполнения судебных решений. Выясняются основные этапы становления и развития правовых основ реализации мер принудительного исполнения судебных решений в Украине. Раскрывается понятие и определяются виды мер принудительного исполнения судебных решений в Украине. Обобщаются принципы реализации мер принудительного исполнения судебных решений в Украине. Механизм административно-правового обеспечения реализации мер принудительного исполнения судебных решений в Украине определен как система организационно-управленческих и правовых средств, мероприятий, инструментов, благодаря которым обеспечивается надлежащий порядок, а также другие важные условия, необходимые для эффективной и качественной реализации процесса принудительного исполнения судебных решений. Устанавливаются роль и значение начальной стадии исполнительного производства. Выделяются особенности правового регулирования проведения исполнительных действий по принудительному исполнению судебных решений в зависимости от вида мер принудительного исполнения судебных решений. Выявляются основания и порядок приостановления совершения исполнительных действий по принудительному исполнению судебных решений. Определяются основания и порядок окончания исполнительного производства по принудительному исполнению судебных решений. Приводятся особенности принудительного исполнения судебных решений отдельных судов. Разрабатываются рекомендации по совершенствованию административно-правового статуса субъектов реализации мер принудительного исполнения судебных решений в Украине. В целях совершенствования взаимодействия между участниками реализации мер принудительного исполнения судебных решений предложено разработать Инструкцию «О порядке взаимодействия между участниками реализации мер принудительного исполнения судебных решений», в которой четко очертить права и обязанности субъектов такого взаимодействия, границы их полномочий и компетенции. Даются рекомендации по развитию административно-правовых форм и методов реализации мер принудительного исполнения судебных решений в Украине. Обобщается зарубежный опыт правового обеспечения реализации мер принудительного исполнения судебных решений и определяются возможности его использования в Украине.<br>The dissertation is focused on the analysis of administrative and legal provision for the implementation of measures of compulsory execution of judgments in Ukraine. The main stages of the formation and development of legal principles of implementing the measures of compulsory execution of judgments in Ukraine have been clarified. The concept of the measures of compulsory execution of judgments in Ukraine has been revealed; and the types of such measures, features of their realization have been outlined. The principles of implementing the measures of compulsory execution of judgments in Ukraine have been generalized. The essence of the mechanism of administrative and legal provision for the implementation of the measures of compulsory execution of judgments in Ukraine has been clarified. The author has formulated propositions on improving administrative and legal status of the subjects of implementing the measures of compulsory execution of judgments in Ukraine. Directions of improving the interaction between participants of implementing the measures of compulsory execution of judgments in Ukraine have been suggested. Recommendations on the development of administrative and legal forms and methods of implementing the measures of compulsory execution of judgments in Ukraine have been provided. International experience of legal provision for implementing the measures of compulsory execution of judgments has been generalized; and the possibilities of its application in Ukraine have been outlined.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню теорії і практики вирішення спорів адміністративними судами України щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. У роботі охарактеризовано джерелознавче підґрунтя дослідження у сфері вирішення спорів щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; розроблено авторську методологію дослідження питань вирішення спорів щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; охарактеризовано засади дміністративного судочинства як основу законного вирішення спорів щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Здійснено аналіз ґенези та динаміки процесуальної форми вирішення спорів щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Розглянуто актуальні питання визначення структури судового адміністративного процесу. Проаналізовано правоздатність суб’єктів вирішення спорів щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Подано загальнотеоретичну характеристику спорів у сфері правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. З’ясовано сутність та зміст конфліктності правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму як умови виникнення спорів у цій сфері. Визначено предмет спорів, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Окремо в роботі акцентовано увагу на вивченні зарубіжного досвіду вирішення спорів, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму та шляхам його імплементації в Україні. З’ясовано можливість побудови нової моделі вирішення спорів у сфері правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму в контексті міжнародних стандартів судочинства. Диссертация посвящена комплексному исследованию теории и практики решения споров административными судами Украины относительно правоотношений, связанных с избирательным процессом или процессом референдума. В работе охарактеризованы источниковедческое основу исследования в области разрешения споров относительно правоотношений, связанных с избирательным процессом или процессом референдума разработана авторская методология исследования по разрешению споров относительно правоотношений, связанных с избирательным процессом или процессом референдума охарактеризованы принципы административного судопроизводства как основу законного решения споров относительно правоотношений, связанных с избирательным процессом или процессом референдума. Осуществлен анализ генезиса и динамики процессуальной формы разрешения споров относительно правоотношений, связанных с избирательным процессом или процессом референдума. Рассмотрены актуальные вопросы определения структуры судебного административного процесса. Проанализированы правоспособность субъектов разрешения споров относительно правоотношений, связанных с избирательным процессом или процессом референдума. Подано общетеоретические характеристику споров в сфере правоотношений, связанных с избирательным процессом или процессом референдума. Выяснено сущность и содержание конфликтности правоотношений, связанных с избирательным процессом или процессом референдума как условия возникновения споров в этой сфере. Определен предмет споров, связанных с избирательным процессом или процессом референдума. Отдельно в работе акцентировано внимание на изучении зарубежного опыта разрешения споров, связанных с избирательным процессом или процессом референдума и путям его имплементации в Украине. Выяснено возможность построения новой модели разрешения споров в сфере правоотношений, связанных с избирательным процессом или процессом референдума в контексте международных стандартов судопроизводства. Установлено, что правоотношения в сфере реализации форм непосредственного народовластия опосредствуют практическую реализацию конституционного права граждан избирать и быть избранными в органы государственной власти и органов местного самоуправления, а также права на участие во всеукраинском и местном референдумах. Именно в рамках избирательных правоотношений создаются предпосылки для осуществления избирательных прав граждан и происходит передача публичной власти от ее носителя и единственного источника выборным государственным и муниципальным органам, их должностным лицам, а в рамках референдного отношений – принимаются от имени народа или территориальной общины решения по важнейшим вопросам государственного или местного значения. Следующей особенностью и избирательных, и референдного правоотношений является то, что в их системе преобладают процессуальные отношения. Несмотря на то, что процессуальные отношения производные от материальных, они занимают доминирующее положение в общей системе избирательных и референдного правоотношений. Обусловлено это тем, что материальных отношений не может быть без их опосредования соответствующими процессуальными формами организации и проведения выборов и референдумов. Преимущество процессуальных отношений над материальными наблюдается на всех этапах избирательного и референдного процессов. При этом одному материальном связи может соответствовать значительное количество избирательных или референдного процедур. Например, материальным избирательным отношениям, связанным с правом гражданина быть избранным в органы государственной власти, корреспондируются процессуальные избирательные правоотношения, опосредующие порядок выдвижения кандидатов, условия их регистрации, порядок проведения предвыборной агитации, порядок финансирования избирательной кампании, порядок голосования и установления результатов выборов и тому подобное. Следовательно, правоотношения в сфере реализации форм непосредственной демократии – это особый вид конституционных правоотношений, опосредующих реализацию его участниками субъективных избирательных, референдного и других прав и исполнение юридических обязанностей по организации и проведению форм непосредственной демократии средством обеспечения устойчивой связи законодательства о выборах с избирательной практикой, служат единственным способом наложения модельной организации выборов, закрепленной в нормах избирательного права, в реальные социальные процессы. The dissertation is devoted to a comprehensive study of the theory and practice of resolving disputes by the administrative courts of Ukraine on legal relations related to the election process or the referendum process. The paper describes the source base of the study in the field of dispute resolution regarding legal relations related to the election process or the referendum process; the author's methodology of research of the questions of the decision of disputes concerning the legal relations connected with electoral process or referendum process is developed; characterized the principles of administrative proceedings as the basis for the legal settlement of disputes over legal relations related to the election process or referendum process. An analysis of the genesis and dynamics of the procedural form of resolving disputes over legal relations related to the electoral process or referendum process. Topical issues of determining the structure of the judicial administrative process are considered. The legal capacity of the subjects of resolving disputes concerning legal relations related to the election or referendum process is analyzed. The general theoretical description of disputes in the field of legal relations related to the election process or referendum process is given. The essence and content of the conflict of legal relations related to the electoral process or the referendum process as a condition for disputes in this area have been clarified. The subject matter of disputes related to the election or referendum process has been identified. The paper focuses on the study of foreign experience in resolving disputes related to the election or referendum process and its implementation in Ukraine. The possibility of building a new model for resolving disputes in the field of legal relations related to the election or referendum process in the context of international judicial standards has been clarified.