Academic literature on the topic 'Вищі органи державної влади'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Вищі органи державної влади.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Journal articles on the topic "Вищі органи державної влади"

1

Соф’їн, М. І. "НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ У СФЕРІ РЕАЛІЗАЦІЇ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(27) (27 січня 2020): 152–56. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).207.

Full text
Abstract:
У статті на основі аналізу норм чинного законо-давства України визначено та охарактеризовано ключові напрями вдосконалення діяльності держав-них органів у сфері реалізації фіскальної політики в Україні. Метою статті є визначення ключових на-прямів вдосконалення діяльності державних орга-нів у сфері реалізації фіскальної політики в Україні. Визначено, що кроки, спрямовані на реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом її поділу на наведені вище центральні органи виконав-чої влади, в цілому слід розцінювати як позитивні, оскільки одне відомство не може в ефективний спосіб виконувати таку значну кількість завдань і функ-цій у сфері реалізації фіскальної політики в Украї-ні. Проте, на нашу думку, правові засади діяльності Державної податкової служби України та Державної митної служби України повинні бути закріпленими не на підзаконному нормативно-правовому рівні, а на рівні окремих законів України, як це здійснено щодо цілого ряду центральних органів виконавчої влади. З’ясовано, що правовий статус центрального органу виконавчої влади, відповідального за забезпечення формування та реалізацію діяльності в сфері здійс-нення фінансового контролю, на нормативно-право-вому рівні врегульовано із значними недоліками. Такі недоліки знаходять свій прояв як у значній кількості нормативно-правових актів, на рівні яких закріплено правовий статус даного органу державної влади, так і в назві самого органу, що не відповідає ані його функ-ціональному призначенню, ані змісту його діяльності. Зроблено висновок, що першорядними проблемами функціонування органів державної влади в сфері реа-лізації фіскальної політики в Україні, які потребують свого негайного вирішення, є необхідність врегулю-вання правого статусу таких органів. Сьогодні сво-го перегляду потребують нормативно-правові акти, на рівні яких закріплено правовий статус основних центральних органів виконавчої влади, які реалізу-ють фіскальну політику за відповідними напрямами. Йдеться, зокрема, про Міністерство фінансів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі Украї-ни, Державну аудиторську службу України, Держав-ну податкову службу України та Державну митну службу України. Свого реформування потребує й сек-тор правоохоронного забезпечення реалізації фіскаль-ної політики в Україні.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Плакса, Віра. "ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ ЗАКОНОДАВЧОЇ ІНІЦІАТИВИ З ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА СУДДІВСЬКОГО ВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 228–33. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.37.

Full text
Abstract:
Historical aspect of interaction of subjects of legislative initiative with public authorities and judicial government in UkraineУ статті проведено історичний аналіз взаємодії суб’єктів законодавчої ініціативи з органами державної влади та суддівського врядування в Україні, на підставі якого визначено певну формулу такої взаємодії. Визначе- но, що, з одного боку, законодавча влада визначає правові засади організації та функціонування органів судової влади, зокрема органів суддівського врядування, а з іншого – органи суддівського врядування мають вплив на законотворчий процес Верховної Ради України. Такий вплив нині проявляється в наданні Вищою радою право- суддя консультативних висновків щодо законопроєктів із питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів. Звертається увага на те, що суб’єкти законодавчої ініціативи беруть безпосеред- ню участь у формуванні Вищої ради правосуддя. У статті зауважується, що, окрім іншого, Вища рада право- суддя вносить подання про призначення судді на посаду, а значимість такого повноваження продемонстровано через представлення статистичних результатів діяльності органу щодо прийняття рішень із цього питання. В аспекті вивчення історичного досвіду регулювання питання взаємодії суб’єктів законодавчої ініціативи з орга- нами державної влади та суддівського врядування в Україні в роботі зауважується, що до створення Вищої ради правосуддя повноваження щодо внесення подання про призначення судді на посаду мала Вища рада юстиції. Акцентовано, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України не має прямих форм взаємодії із суб’єктами законодавчої ініціативи. За результатами дослідження питання історичного аспекту взаємодії суб’єктів законодавчої ініціативи з органами державної влади та суддівського врядування в Україні зроблено спробу вио- кремити три історичні етапи розвитку такої, спираючись на зміни в нормативно-правовому регулюванні цього питання.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Олійник, Олександр. "МІСЦЕ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ З ПИТАНЬ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ У СИСТЕМІ СУБ’ЄКТІВ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ". KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 2, № 8 (2021): 140–44. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.2.22.

Full text
Abstract:
У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених і норм чинного законодавства, визначено основні центральні та вищі органи державної влади, які у своїй сукупності становлять систему суб’єктів проти- дії корупції та формування антикорупційної політики в Україні. Проаналізовано правовий статус всіх трьох груп суб’єктів протидії корупції в нашій державі. З’ясовано значення й особливості роботи Національної ради з питань антикорупційної політики, а також сформовано висновок із приводу її місця у системі органів протидії корупції.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Близнюк, Андрій. "ОСОБЛИВОСТІ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОЇ СФЕРИ". Public management 15, № 5 (2018): 42–52. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2018-15-5-42-52.

Full text
Abstract:
Систематизовано та уточнено теоретичні основи дослідження інституційного забезпечення механізмів державного регулювання розвитку рекреаційної сфери.
 Інституційну підтримку сектору рекреації формують державні та неу- рядові організаційні структури, створені на різних рівнях механізму, та ре- алізують свої рішення за допомогою методів державного управління в ре- креаційній сфері в межах своїх повноважень. Існують тісні підпорядковані, координаційні зв’язки між цими організаційними структурами. Здійснено аналіз функціонального призначення основних інституційних акторів у ре- креаційній сфері.
 Визначено проблемні питання сучасного стану інституційного забезпе- чення механізмів державного регулювання розвитку рекреаційної сфери в Україні. Визначено, що складність її регулювання полягає в тому, що в Ук- раїні відсутня чітка, уніфікована система державного регулювання рекреа- ційної сфери, тому певні її аспекти в нашій державі нині перебувають під контролем багатьох державних органів (міністерства, служби, агентства).
 Підкреслено, що в системі державного управління рекреаційною сферою немає органу, що відповідає за проведення виключно функцій управління рекреаційними територіями; фактично усі органи державної влади мають функції управління відповідно до реакційних територій та рекреаційних ресурсів, поряд з функціями управління іншими ресурсами, об’єктами, те- риторіями. Адміністративна діяльність органів влади спрямована на вирі- шення проблем організації, охорони рекреаційних територій та використан- ня рекреаційних ресурсів тією мірою, що й для виконання інших завдань у різних сферах діяльності суспільства.
 Викладено напрями оптимізації інституційного механізму державного регулювання розвитку рекреаційної сфери. Зазначено, що організаційно- економічний механізм має ґрунтуватися на формуванні регіональних інсти- туцій, що дасть можливість концентрувати та координувати зусилля всіх суб’єктів рекреаційної діяльності з метою досягнення оптимального рівня рекреаційного потенціалу на регіональному рівні.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

МІШИНА, НАТАЛЯ. "Муніципальна реформа в Україні: стан і перспективи". Право України, № 2018/04 (2018): 126. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-04-126.

Full text
Abstract:
Місцеве самоврядування посідає важливе місце у житті кожної демократичної держави. Органи місцевого самоврядування є найбільш наближеними до населення, у зв’язку з чим на них покладено значну кількість повноважень, ефективне виконання яких підвищує рівень довіри населення до органів публічної влади та сприяє його залученню до участі у вирішенні важливих питань на місцевому рівні. Місцеве самоврядування та його організація привертають увагу дослідників, особливо фахівців у сфері конституційного та муніципального права, і ця увага підвищується у період реформування органів публічної влади; не є винятком і Україна. Муніципальна реформа (реформа місцевого самоврядування) в Україні триває вже доволі давно, але не втрачає актуальності – можливо тому, що поки що жоден з її етапів не закінчився, продемонструвавши такі значні успіхи, які б надали підстави для її завершення. Вагому роль у проведенні муніципальної реформи відіграють затверджені органами державної влади концепції цієї реформи, у зв’язку з чим важливим науковим завданням є доктринальний аналіз цих документів. Наявність чіткого, послідовного, без внутрішніх протиріч проекту (концепції) муніципальної реформи сприятиме вирішенню низки проблем, які постали перед місцевим самоврядуванням в Україні. Ці проблеми гальмують його подальший розвиток. Метою статті є телеологічний і формальний аналіз затверджених різними органами державної влади у різні часи концепцій, які стосуються муніципальної реформи, що сприятиме кодифікації їхніх норм в одному документі, та визначення органу державної влади, якому доречно надати відповідні систематизаційні повноваження. За підсумками проведеного аналізу виявлено відсутність: а) послідовності у скасуванні попередніх актів при прийнятті нових аналогічного змісту; б) визначеності з тими суб’єктами, до повноважень яких належить прийняття концептуальних актів про реформування місцевого самоврядування в Україні; в) уніфікованості родових найменувань досліджуваних актів; г) точності їх індивідуальних найменувань. Більшість недоліків, виявлених у процесі аналізу затверджених різними органами державної влади у різні часи концепцій, які стосуються муніципальної реформи, виправити доволі швидко – наприклад, скасувати три застарілі акти-концепції, які й досі залишаються чинними, незважаючи на втрату актуальності, або переглянути їх з метою виключення з їхнього складу норми про муніципальну реформу (Концепція адміністративної реформи в Україні 1998 р., Концепція державної регіональної політики 2001 р., Концепція щодо внесення змін до Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації 2001 р.). Відповідно, залишиться чинною лише Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні 2014 р. (Концепція реформи місцевого самоврядування 2009 р. була скасована у 2012 р.). Якщо у трьох застарілих актах-концепціях буде виявлено актуальні положення, то доцільно кодифікувати їх в одному документі – зокрема, у Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні 2014 р. Незважаючи на значну нормотворчу активність у цій сфері органів виконавчої влади та глави держави, концептуальну регламентацію реформи місцевого самоврядування в Україні та зазначені вище систематизаційні повноваження доцільно покласти на Верховну Раду України.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Щоголєв, С. В. "ЕВОЛЮЦІЯ ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ (ОКРЕМІ АСПЕКТИ)". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 4(29) (2020): 153–56. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i4(29).414.

Full text
Abstract:
У статті розглянуто окремі аспекти еволюції органі-зованої злочинності в Україні з 1960-х до 2000-х років. Відзначено поширення правового нігілізму серед широ-ких верств населення як формуючу ознаку історичних передумов та соціальної бази організованої злочинності в часи СРСР. Акцентовано увагу на формуванні єдиного конгломерату «криміналітет – економіка – політика», що досі виступає домінуючою формою організованої злочин-ності на пострадянському просторі. Приватний бізнес, сформований в умовах протистояння державній владі, легалізувався і визначив правила, за якими розвивається економіка. У цю сферу інтегрувалися політичні та госпо-дарські еліти СРСР, що капіталізували своє становище. Найбільш поширеними явищами організованої злочин-ності в Україні в 1990-х рр. визначено рекет, наркобізнес, викрадення автомобілів, торгівлю зброєю, викрадення людей для отримання викупу, незаконні фінансові опера-ції, економічну контрабанду тощо. Наголошено на широ-кому територіальному контролі та контролі над галузями економіки, які встановлювалися киміналітетом. Автор зазначає, що для структур організованої злочинності того періоду характерною була чітка ієрархічна побудова (від простих ієрархій типу «ватажок – виконавці» до склад-них структур мафіозного типу, які згодом інтегрувалися у легальні інститути – органи влади, промислово-фінан-сові групи тощо). Автор вказує на те, що у другій поло-вині 1990-х років органи державної влади, зокрема пра-воохоронні, значною мірою витіснили з кримінального середовища традиційний рекет, зайнявши його місце. Ос-новними сферами діяльності тоді були наркобізнес, бан-ківське шахрайство, торгівля зброєю, нелегальний екс-порт нафти та кольорових металів, контрабанда ядерних матеріалів та відходів. Автор доходить висновку, що роз-пад соціалістичної економіки, дезінтеграція СРСР, інсти-туційна неспроможність та криміналізація політикуму призвели до широкої криміналізації суспільного життя на початку 1990-х років. Вуличні банди консолідувалися у потужні кримінальні об’єднання, що почали усвідом-лювати свої не лише економічні, а й політичні інтереси. Їх представники зайняли місця в органах влади на місце-вому та на центральному рівнях, а отримані злочинним шляхом капітали трансформувалися у легальний бізнес.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

КОСТЕНКО, ОКСАНА, та АРТЕМ ЯРОШЕНКО. "Здійснення державного контролю у сфері публічних закупівель". Право України, № 2020/10 (2020): 171. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-10-171.

Full text
Abstract:
Нині у нашій державі продовжується формування та вдосконалення системи публічних закупівель. За останні п’ять років відбулися суттєві перетворення у законодавчому забезпеченні суспільних відносин, що пов’язані зі здійсненням закупівель товарів, робіт і послуг. Була підписана Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, прийнятий Закон України “Про публічні закупівлі”, вагомі зміни до якого набули чинності 19 квітня 2020 р. Проте, незважаючи на зазначені вище законодавчі зміни, аналіз стану публіч них закупівель в Україні, проведений Рахунковою палатою за останні роки, засвідчив, що правовідносини у цій сфері не відповідали принципам конкурентності та прозорості. У звіті за 2018 р. зазначено, що у 2017 р. система закупівель харак теризувалась як непродуктивна та нерезультативна. У 2019 р. також були виявлені суттєві недоліки системи публічних закупівель, зокрема щодо функціонування електронної система закупівель “ПРОЗОРРО” та низка інших. Метою статті є вдосконалення положень щодо класифікації та визначення сутності державного контролю у сфері публічних закупівель. За результатами дослідження пропонується розглядати контроль у сфері публічних закупівель як сукупність способів і методів організації впливу органів державної влади та місцевого самоврядування, громадськості, банків, міжнародних організацій на правовідносини, які виникають між замовни ком та учасниками під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що здійснюється з метою досягнення економії та ефективності витрачання коштів, а також запобігання вчиненню корупційних діянь і зловживань, за допомогою забезпечення дотримання законодавчих норм. У висновках наводиться класифікація контролю в сфері публічних закупівель залежно від ролі та повноважень суб’єкта контролю (контролюючого суб’єкта). Спеціальний контроль здійснюють органи, для яких цей вид діяльності є основним. До таких органів варто віднести – Державну аудиторську службу України, Антимонопольний комітет України, Рахункову палату, Державну казначейську службу України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Загальний контроль здійснюють суб’єкти, для яких сфера публічних закупівель не є основною, проте вони справляють суттєвий вплив на зазначені правовідносини. Суб’єктами є – Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Державна служба фінансового моніторингу України, органи прокуратури та правоохоронні органи. Опосередкований контроль здійснюється судом, громадськістю та Радою асоціації. Також надано класифікацію контролюючих органів у публічно-закупівельній сфері залежно від стадії, на якій відбувається контроль.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Боброва, Ю. Ю., Ю. О. Бобров та Д. Д. Іл’юк. "ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЮРИДИЧНОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВО-ЮРИДИЧНИХ СЛУЖБ АРМІЙ КРАЇН-ЧЛЕНІВ НАТО". Прикарпатський юридичний вісник, № 6(41) (11 квітня 2022): 3–8. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(41).955.

Full text
Abstract:
Боброва Ю. Ю., Бобров Ю. О., Іл’юк Д. Д. Перспективи розвитку юридичної служби Збройних Сил України в контексті міжнародного досвіду організації діяльності військово-юридичних служб армій країн-членів НАТО – Стаття. Діяльність будь-якого органу державної влади, у тому числі воєнної організації держави, їх посадових (службових) осіб тісно пов’язана з ухваленням організаційно-розпорядчих рішень та прийняття нормативно-правових (нормативних) актів. Обов’язок щодо здійснення перевірки відповідності вимогам законодавства рішень, котрі ухвалюються (приймаються) в органах державної влади покладено на відповідні юридичні служби. Пропозиції юридичної служби щодо приведення нормативно-правових актів та інших документів (актів) органу виконавчої влади є обов’язковими лише для розгляду відповідним керівником державного органу під час прийняття ним рішення. У разі неврахування пропозицій юридичної служби або часткового їх врахування, служба подає керівникові органу влади, установи (підприємства, організації) письмовий висновок до проєкту акта. Наведене вище передбачено Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1040. Воно є основним нормативним актом, котрим врегульована діяльність юридичних служб державних органів, які визначені в пункті 1 цього Загального положення. До цих державних органів віднесено юридичні служби міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій, а також державних підприємств, установ та організацій. У статті проведено порівняльний аналіз завдань, функцій юридичної служби Збройних Сил України та військово-юридичної служби Військово-морських сил збройних сил Сполучених Штатів Америки, а також запропоновано можливі напрямки розвитку юридичної служби Збройних Сил України.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Качан (Мельник), Яна. "ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ ТА ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ЯК СКЛАДОВІ ДЕРЖАВНОЇ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ". Public management 19, № 4 (2019): 166–77. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-166-177.

Full text
Abstract:
З’ясовано особливості професійного навчання та професійного розвитку як складових державної кадрової політики України. Доведено, що професійне зростання — це освоєння професії у всій її повноті й різноманітно- сті, приріст професійних знань, умінь і навичок, що приводить, звичайно, до визнання результатів праці професійним співтовариством, придбання авто- ритету в конкретному виді професійної діяльності. Визначено, що підвищен- ня якості управління та ефективності діяльності органів виконавчої влади потребує підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців з метою здобуття і поглиблення управлінських, фінансово-еко- номічних, соціальних, правових знань, а також удосконалення професійних знань і умінь, здобуття нової спеціальності або кваліфікації на основі раніше здобутої освіти і досвіду практичної роботи. Тому професіоналізація держав- ної служби розглядається як одне з першочергових завдань, без вирішення якого неможливо зробити реальним входження України до спільноти про- відних Європейських держав. Доведено, що основними напрямами профе- сійної підготовки мають бути: забезпечення випереджаючого характеру нав- чання з урахуванням перспектив розвитку держави, удосконалення завдань і функцій органів державної влади; запровадження цільової спрямованості навчання на основі дотримання державних освітніх стандартів, гнучкості застосування усіх видів, форм і методів навчання, досягнення інтенсифіка- цїї та оптимізації навчального процесу; вдосконалення підготовки та підви- щення кваліфікацїї кадрового резерву та новопризначених державних служ- бовців; розширення підготовки та перепідготовки державних службовців за спеціальністю “Державна служба” та за спеціалізаціями з економіки, права, а також соціальної, гуманітарної та кадрової політики; оптимізація мережі навчальних закладів різних форм власності, які здійснюють підготовку спе- ціалістів для державної служби; запровадження дистанційного навчання, що дасть можливість розширити коло державних службовців, які професійно підвищують кваліфікацію без відриву від роботи; забезпечення єдиного на- вчально-методичного управління та координація практичної діяльності всіх структурних елементів системи. Виявлено, що необхідною умовою ефектив- ного державного управління є його професіоналізація. Важливим інститутом професіоналізації державного управління є система фахового професійного навчання державних службовців шляхом підготовки, перепідготовки та під- вищення кваліфікації з використанням нових форм і методів навчання, освіт- ніх механізмів і технологій з урахуванням досвіду розвинених країн світу.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Кравчук, Д. "Умови цивільно-правової відповідальності держави". Юридичний вісник, № 3 (8 жовтня 2020): 277–85. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1952.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена питанням умов цивільно-правової відповідальності держави. Умовами цивільно-правової відповідальності держави є класичні елементи відповідальності суб'єкта цивільно-правових відносин з урахуванням певної специфіки. Так, специфіка суб'єктивної умови відповідальності полягає в тому, що в ЦК України вперше визначено, що шкода, заподіяна органами державної влади, органами місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень або у сфері нормотворчої діяльності, а також шкода, заподіяна посадовими або службовими особами зазначених органів, відшкодовується незалежно від вини цих органів, їх посадових або службових осіб.
 Наголошено, що до складу об'єктивної сторони складу правопорушення можна віднести прийняті акти управління або нормативні акти органів влади за умови, що вони прийняті при здійсненні зазначеними вище органами, їх посадовими або службовими особами своїх повноважень.
 Окремої уваги при дослідженні цивільно-правової відповідальності держави за заподіяну шкоду потребують спеціальні делікти, які характеризуються наявністю додаткових умов їх виникнення. Проблеми класифікаціїтаких дій, особливість процедури розгляду справ, неоднозначність і певна суперечливість судової практики зумовлюють наявність певних перешкод для захисту порушених прав суб'єктів цивільних правовідносин.
 Зазначено, що цивільно-правова відповідальність держави - це безумовний обов'язок держави в особі відповідальних органів державної влади або юридичних осіб публічного права здійснити справедливе відшкодування (компенсувати) заподіяну потерпілій особі матеріальну та (або) моральну шкоду, викликану організаційно-управлінськими, військово-політичними, організаційно-правовими рішеннями, діями та заходами органів державної влади, їх посадових осіб, службовцями, «невстановленими особами», а також шкоду, спричинену в результаті вчинення терористичних актів, спрямованих на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
More sources

Dissertations / Theses on the topic "Вищі органи державної влади"

1

Барвінченко, В. І., та І. Д. Похило. "Принципи організації державної влади". Thesis, ВНТУ, 2019. http://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/24061.

Full text
Abstract:
В даній статті автор намагається проаналізувати аксіоми влади які в свій час використав І. Ільїн<br>In this article the author tries to analyze the axioms of power which at one time used I. Ilyin. Where he analyzed the principles of functioning and organization of government. I. Ilyin drew attention to the fact of the impersonal power and its legitimacy. The power can not be divided into two, because it weakens it. He developed some principles that can be used for the operation of public authorities in any country
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Ковязін, Артем Вікторович. "Кадрова політика в органах державної влади та місцевого самоврядування". Thesis, Одеський національний політехнічний університет, 2020. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/15944.

Full text
Abstract:
Сучасна кадрова політика у органах державної влади та місцевого самоврядування за своїм характером повинна бути інноваційною. Вимогою сьогоднішнього дня є застосування сучасних кадрових технологій, що дасть змогу забезпечити високу репутацію органів державної влади та місцевого самоврядування, досягти високої якості життя населення та конкурентних переваг країни.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Зуб, О. В., та В. В. Зуб. "Вдосконалення державної політики у сфері запобігання корупції в органах державної влади в Україні". Thesis, Чернігів, 2021. http://ir.stu.cn.ua/123456789/25334.

Full text
Abstract:
Зуб, О. В. Вдосконалення державної політики у сфері запобігання корупції в органах державної влади в Україні : випускна кваліфікаційна робота : 281 «Публічне управління та адміністрування» / О. В. Зуб, В. В. Зуб ; керівник роботи Н. В. Філіпова ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра публічного управління та менеджменту організацій. – Чернігів, 2021. – 92 с.<br>Актуальність теми дослідження. Цивілізаційно-історичний зміст підтверджує, що корупційні дії супроводжують майже всю історію існування людства. Розвиток корупції з окремих спорадичних симптомів у вигляді хабарів стало складним і багатогранним явищем. Але в цивілізованій та економічно розвинутій країні корупція спорадична. В Україні це систематичне явище, що ґрунтується на низці протиправних дій та дій, спрямованих на отримання неправомірних прибутків та статків. Метою дослідження є соціальні відносини, які виникають у суспільстві при виявленні корупційних злочинів і мають насамперед негативний характер для суспільства. Предметом дослідження є рівень корупції в Україні та боротьба з корупцією. Основною метою кваліфікаційної роботи є визначення рівня корупції та її розвитку та виявлення недоліків у боротьбі з цим явищем. Проте це дослідження має на меті вивчення корупції як негативного явища та розробку напрямів запобігання та протидії корупції.<br>Relevance of the research topic. The content of civilization and history confirms that acts of corruption accompany almost the entire history of mankind. The development of corruption from individual sporadic symptoms in the form of bribes has become a complex and multifaceted phenomenon. But in a civilized and economically developed country, corruption is sporadic. In Ukraine, this is a systematic phenomenon based on a number of illegal actions and actions aimed at obtaining illegal profits and wealth. The aim of the study is social relations that arise in society in the detection of corruption crimes and are primarily negative in nature for society. The subject of the study is the level of corruption in Ukraine and the fight against corruption. The main purpose of the qualification work is to determine the level of corruption and its development and identify shortcomings in the fight against this phenomenon. However, this study aims to study corruption as a negative phenomenon and to develop ways to prevent and combat corruption.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Костюченко, В. В. "Проблеми та напрями вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2017. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/8172.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Ільченко, Олександр Васильович, Александр Васильевич Ильченко та Oleksandr Vasylovych Ilchenko. "Визначення системи державних правоохоронних органів України та їх місце в системі органів державної влади". Thesis, Видавництво "Центр правових наукових досліджень", 2011. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/22651.

Full text
Abstract:
Стаття призначена питанням визначення системи державних правоохоронних органів України та їх місцю в системі органів державної влади. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/22651<br>Статья посвящена вопросам определения системы государственных правоохранительных органов Украины и их месту в системе органов государственной власти. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/22651
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Логвиненко, Микола Іванович, Николай Иванович Логвиненко та Mykola Ivanovych Lohvynenko. "Механізм забезпечення виконання рішення суду в контексті взаємодії органів державної влади". Thesis, Сумський державний університет, 2014. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36718.

Full text
Abstract:
Механізм взаємодії судової влади з іншими органами владних повноважень є важливим, насамперед, з позиції ефективності діяльності самої судової влади, балансу у взаємовпливі та взаємодії гілок державної влади, а також для повного забезпечення незалежності суддів та авторитету судової влади в цілому. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36718
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Соловей, Д. І. "Перспективи реформи децентралізації влади в Україні в контексті європейської доктрини". Thesis, Cумський державний університет, 2016. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/48896.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Шапіро, Вікторія Сергіївна, Виктория Сергеевна Шапиро та Viktoriia Serhiivna Shapiro. "Роль органів державної влади та місцевого самоврядування в процесі реалізації прав людини і громадянина на одержання інформації". Thesis, Одеса: ГО «Причорноморська фундація права», 2010. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36646.

Full text
Abstract:
Автор досліджує роль органів державної влади та місцевого самоврядування в процесі реалізації прав людини і громадянина на одержання інформації При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36646<br>Автор исследует роль органов государственной власти и местного самоуправления в процессе реализации прав человека и гражданина на получение информации При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36646<br>The author explores the role of state and local authorities in the implementation of human and civil rights to information When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36646
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Куцевол, А. А. "Механізми взаємодії органів державної влади України з організаціями міжнародної технічної допомоги". Thesis, Чернігів, 2021. http://ir.stu.cn.ua/123456789/21873.

Full text
Abstract:
Куцевол, А. А. Механізми взаємодії органів державної влади України з організаціями міжнародної технічної допомоги : дис. ... канд. наук з держ. управління : 25.00.02 / А. А. Куцевол. - Чернігів, 2021. - 231 с.<br>Дисертаційна робота присвячена вивченню науково-теоретичних засад та розробці практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення механізмів взаємодії органів державної влади України з організаціями міжнародної технічної допомоги. Встановлено, що взаємодія органів державної влади з організаціями міжнародної технічної допомоги є складним суспільно-політичним процесом, який перебуває під впливом цивілізаційної трансформації та характеризується етапами виникнення, становлення й розвитку. Міжнародну технічну допомогу при цьому запропоновано розглядати, як сукупність диверсифікованих організаційно-адміністративних, нормативно-правових, матеріально-технічних, фінансово-економічних, інформаційних заходів, що реалізуються у встановлені терміни за безпосередньою участю й відповідальністю органів державної влади на всіх управлінських рівнях та організацій міжнародної технічної допомоги у напрямі забезпечення сталого розвитку відповідної території (громади). Для підвищення результативності управління міжнародною технічною допомогою органи державної влади передають певний обсяг повноважень у даній сфері на місцевий рівень управління. Характерною особливістю міжнародної технічної допомоги є те, що вона може мати як безвідплатний характер ресурсів, які передаються й спрямовуються безпосередньо на розвиток людського потенціалу, передових знань, ноу-хау тощо, так, і платну основу, у формі кредитів, за певних умов, що мають бути виконані країноюотримувачем. Міжнародна технічна допомога надається країнам-реципієнтам (уряд країни, уповноважений урядом відповідний орган виконавчої влади, центральний і експортно-імпортний банки, юридичні особи – резиденти країни, банки-агенти уряду із залучення й використання іноземних кредитів) від офіційних іноземних партнерів з розвитку (міжнародні фінансові організації, уряди окремих країн та їх об’єднання, певні уповноважені урядові організації). Здійснено класифікацію міжнародної технічної допомоги за видами допомоги (загальна допомога бюджету; на погашення боргу; за тематичними проєктами; експертна допомога; гранти на навчання і дослідження), каналами надходження (державний сектор; неурядові організації; державно-приватне співробітництво; міжнародні багатоцільові організації) та цільовими орієнтирами використання (державний бюджет; соціально-економічна інфраструктура і послуги; виробничий сектор; регіональний розвиток; екологічна безпека; цільові поставки товарів; гуманітарні цілі). Представлено ключові складові системи державного управління міжнародною технічною допомогою, які було структуровано за такими напрямами: змістовна характеристика (механізми державного управління, які охоплюють цілі, завдання, заходи, принципи, орієнтовані на ефективну взаємодію органів державної влади та організацій міжнародної технічної допомоги); цільові орієнтири (стабілізація курсу національної валюти та рівня цін у країні; сталість темпів економічного зростання; залучення іноземного капіталу для покриття дефіциту платіжного балансу на довгостроковій основі; підвищення рівня зайнятості; зменшення дефіциту бюджету до рівня вимог Міжнародного валютного фонду); фактори, що впливають на результативність міжнародної технічної допомоги (рівень залежності країни-реципієнта від допомоги, проциклічність допомоги, рівень варіації допомоги, цільовий характер використання); принципи (партнерства, прозорості, ефективності, доповнюваності); суб’єкт-об’єктні відносини (міжнародний рівень – створення ресурсу і контроль; національний рівень – освоєння надходжень та контроль результативності). Доведено, що обґрунтування ідеї необхідності й перспективності взаємодії інститутів держави та міжнародної технічної допомоги на сучасному етапі державотворення, аналіз можливих напрямів їх співпраці для досягнення відповідних ефектів відбувається за допомогою механізмів їх взаємодії, які мають необхідні складові елементи й специфічні властивості. Під механізмами взаємодії органів державної влади з організаціями міжнародної технічної допомоги пропонується розуміти цілісну систему принципово нових засобів, підходів, принципів, форм, методів та інструментів організації управлінських процесів, за допомогою яких, на основі паритету інтересів держави й інститутів міжнародної технічної допомоги, відбувається цілеспрямований вплив на розвиток зовнішніх соціально-економічних і політичних відносин держави з країнамипартнерами з розвитку. Оскільки поставлені завдання щодо використання міжнародної технічної допомоги досягаються шляхом впливу держави (суб’єкта) на отриману допомогу (об’єкт), доцільним є виділення окремих видів механізмів взаємодії органів державної влади з організаціями міжнародної технічної допомоги: правовий – формує належне нормативне поле для функціонування інших механізмів й передбачає розробку та дотримання законодавства і підзаконних нормативно-правових актів; політичний – формування та реалізація державної політики управління міжнародною технічною допомогою; організаційно-інституційний – забезпечує злагоджене функціонування і координування дій інституцій держави та організацій міжнародної технічної допомоги. Такі дії передбачають створення й регламентування відповідальних структур у системі органів державної влади, уникнення дублювання їх функцій, імплементація проєктного підходу до організації такої взаємодії; фінансовоекономічний – орієнтований на забезпечення ефективного функціонування банківської, грошово-валютної, інвестиційної, інноваційної, кредитної, податкової, страхової діяльністю тощо; інформаційно-комунікативний – слугує комунікаційною платформою для соціального діалогу, обміну інформацією, своєчасного реагування органів державної влади на запити організацій міжнародної технічної допомоги у рамках своїх компетенцій, впровадження проєктів розвитку електронного уряду, інформаційної безпеки; контрольно-мотиваційний – орієнтований на забезпечення вільного доступу всіх зацікавлених учасників взаємодії до інформації про міжнародну технічну допомогу, моніторингу результативності її використання та розробку сукупності командно-адміністративних й соціально-економічних стимулів, які спонукають учасників такої взаємодії до високоефективної роботи. Доведено, що механізмам взаємодії органів державної влади з організаціями міжнародної технічної допомоги характерні такі властивості результативності реалізації: системність (системний підхід у залученні й використанні міжнародної допомоги дозволить отримати більше результатів для держави, виявити її сильні й слабкі сторони); співпраця (злагоджене співробітництво з партнерами для ідентифікації основних потреб й реалізації довгострокових цілей); цілеспрямованість (представлення сфер, які найбільше потребують такої підтримки); адаптивність (необхідність залишатись адаптованим протягом усього періоду такої взаємодії, адаптивним відповідно до потреб учасників); індивідуальність (відповідність специфічним, індивідуальним потребам кожної країни, яка потребує допомоги); відповідальність (взаємодія має бути закріпленою у письмовому вигляді на легітимних засадах); орієнтованість на результат (ідентифікація та оцінка заходів, які вказують на удосконалення управлінської практики або ж організаційних соціально-економічних й політичних показників). Встановлено, що головними проблемами розвитку механізмів взаємодії органів державної влади України з організаціями міжнародної технічної допомоги доцільно вважати: відсутність чіткості інституціональної структури, системи підзвітності і відповідальності міністерств й інших відомств; недостатня компетентність суб’єктів співробітництва України у сфері міжнародної технічної допомоги при підготовці проєктної документації для отримання допомоги; негнучка система національного відбору проєктів співпраці для надання державної фінансової підтримки; зниження горизонтальної взаємодії як у міністерствах, так й між ними щодо державної політики; неефективний розподіл функцій між відповідними міністрами, заступниками, керівниками структурних підрозділів; низький рівень кваліфікації персоналу, консерватизм системи управління, протистояння можливим реформам; відсутність відповідальності за отриманий результат, переважання процесів над результатом; відсутність сучасних навичок для управління проєктами і процесами тощо; неефективність використання виділених з бюджету коштів; недостатність дієвого стратегічного планування і середньострокового бюджетного планування, насамперед на засадах стратегій і бюджетних програм; безсистемність механізмів оцінки партнерів з розвитку, які діють в Україні; заниження комунікації функцій, завдань і результатів роботи різних міністерств; відсутність належної законодавчої бази у досліджуваній сфері (Закону України «Про міжнародну технічну допомогу»). Запропоновано класифікувати такі проблеми й суперечності у розвитку механізмів взаємодії органів державної влади України з організаціями міжнародної технічної допомоги залежно від етапу управління міжнародною технічною допомогою. На етапі планування – проблеми у напрямі узгодження стратегій розвитку і програм залучення, суперечності у сфері кінцевих бенефіціарів проєктів міжнародної технічної допомоги. На етапі реалізації – недостатня результативність інституційної спроможності для розробки програм, кваліфікація фахівців, повільна реєстрація проєктів, неякісне координування партнерів з розвитку, відсутність прозорості й підзвітності процесу впровадження. На етапі моніторингу й оцінки – практично відсутні процеси попередньої оцінки проєктів, механізми для проведення оцінювання проєктів в цілому і визначення їх результативності, відсутній вільний доступ громадськості до інформації щодо проєктів та їх реалізація, а також система проведення моніторингу діяльності партнерів з розвитку. Визначено, що загальними тенденціями у процесі реалізації механізмів взаємодії органів державної влади України з організаціями міжнародної технічної допомоги багатьох зарубіжних країн є: дотримання норм єдиного комплексного нормативного документа у досліджуваній сфері; послідовна, продумана й цілеорієнтована політика держави у даному напрямі; формування нових підходів до стратегії розвитку механізмів взаємодії органів державної влади України з організаціями міжнародної технічної допомоги на всіх рівнях управління; ефективна система державних інституцій, які реалізують функції у напрямі розвитку досліджуваних механізмів; фінансовий контроль функціонує в структурі головного фінансового органу країни, який передбачає укладення контрактів. Обґрунтовано напрями вирішення проблем розвитку механізмів взаємодії органів державної влади України з організаціями міжнародної технічної допомоги, які пов’язані із процесами залучення, використання та моніторингу стану міжнародної технічної допомоги. На етапі залучення (ініціювання та підготовки) проєктів міжнародної технічної допомоги необхідно: розробити та впровадити стратегію співробітництва держави з партнерами з розвитку, яка визначатиме ключові напрями, завдання і взаємодію у сфері залучення міжнародної технічної допомоги (документ необхідно розробити у співпраці із представниками організацій, що надають міжнародну технічну допомогу); внести зміни до законопроєкту «Про міжнародну технічну допомогу», його прийняття та виконання; розробити механізми уникнення неефективності використання фінансових ресурсів міжнародної технічної допомоги; запровадити механізм відповідальності за нецільове й неефективне використання ресурсів міжнародної технічної допомоги (покласти обов’язки на його розробку й контроль за реалізацією на Міністерство фінансів України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Міністерство юстиції України та Міністерство розвитку громад та територій України); систематизувати нові міжгалузеві проєкти міжнародної технічної допомоги у напрямі соціально-економічного розвитку України; сформувати систему регулярних заходів, орієнтованих на представлення регіонів України, можливості партнерів з розвитку й підвищення рівня поінформованості громадськості про пріоритети, переваги й недоліки участі у проєктах міжнародної технічної допомоги; розробити державну програму щодо інформування громадськості з різних питань міжнародної технічної допомоги. На етапі моніторингу проєктів міжнародної технічної допомоги слід здійснити: розробку й запровадження комплексної системи моніторингу й оцінки результативності міжнародної технічної допомоги на основі прийняття Порядку моніторингу проєктів і оцінювання партнерів з розвитку; підвищення кваліфікації посадових осіб, державних службовців у сфері проєктного менеджменту; створення онлайн-платформи для обміну відповідною інформацією між учасниками проєктів й інформування громадськості про їх впровадження; розробку механізму підтримки проєкту після його завершення. Представлено концептуальні засади формування моделі публічного управління реалізацією механізмів взаємодії органів державної влади України з організаціями міжнародної технічної допомоги, використання якої орієнтовано на досягнення довгострокових стратегічних цілей розвитку співробітництва з партнерами з розвитку: проведення подальших робіт у напрямку налагодження співпраці з GIZ щодо модернізації інформаційного порталу координації міжнародної технічної допомоги в Україні – ProAID; налагодження процедур реєстрації або ж перереєстрації проєктів і моніторингу міжнародної технічної допомоги вносячи необхідні зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 15.02.2002 р.; активізація трирівневої системи координації міжнародної технічної допомоги; збільшення кількості укладених договорів з партнерами з розвитку щодо залучення міжнародної технічної допомоги. Актуалізовано необхідність розробки Концепції організації моніторингу й оцінки результативності проєктів (програм) міжнародної технічної допомоги, яка є основою для реалізації контрольно-мотиваційного механізму взаємодії органів державної влади та організацій міжнародної технічної допомоги. Головною метою Концепції є своєчасний контроль і якісне звітування про результати такої взаємодії, підтримка стратегічних пріоритетів учасників проєктів міжнародної технічної допомоги.<br>The dissertation is devoted to the study of scientific and theoretical principles and the development of practical recommendations aimed at improving the mechanisms of interaction of public authorities of Ukraine with international technical assistance organizations. It is established that the interaction of public authorities with international technical assistance organizations is a complex sociopolitical process, which is under the influence of civilizational transformation and is characterized by stages of emergence, formation and development. It is proposed to consider international technical assistance as a set of diversified organizational and administrative, regulatory, logistical, financial and economic, information measures, implemented in a timely manner with the direct participation and responsibility of public authorities at all levels of government and international organizations. technical assistance in the direction of ensuring sustainable development of the relevant territory (community). In order to increase the effectiveness of the management of international technical assistance, public authorities transfer a certain amount of authority in this area to the local level of government. A characteristic feature of international technical assistance is that it can be both a gratuitous nature of resources that are transferred and directed directly to the development of human potential, advanced knowledge, know-how, etc., and a paid basis, in the form of loans, under certain conditions. must be performed by the recipient country. International technical assistance is provided to recipient countries (the government of the country, the relevant executive body authorized by the government, central and export-import banks, legal entities - residents of the country, government agents for attracting and using foreign loans) from official foreign development partners (international financial organizations, governments of individual countries and their associations, certain authorized governmental organizations). The classification of international technical assistance by types of assistance (general budget assistance; debt repayment; by thematic projects; expert assistance; grants for training and research), channels of income (public sector; nongovernmental organizations; public-private cooperation; international multipurpose organizations) and targets of use (state budget; socio-economic infrastructure and services; production sector; regional development; environmental security; targeted supplies of goods; humanitarian goals). The key components of the system of public administration of international technical assistance are presented, which were structured in the following areas: substantive characteristics (mechanisms of public administration, covering goals, objectives, measures, principles focused on effective interaction between public authorities and international technical assistance organizations); targets (stabilization of the national currency and price levels in the country; sustainability of economic growth; attracting foreign capital to cover the balance of payments deficit on a long-term basis; increasing employment; reducing the budget deficit to the level of the International Monetary Fund); factors influencing the effectiveness of international technical assistance (the level of dependence of the recipient country on assistance, pro-cyclical assistance, the level of variation of assistance, the intended nature of use); principles (partnership, transparency, efficiency, complementarity); subject-object relations (international level - resource creation and control; national level - revenue development and performance control). It is proved that the substantiation of the idea of necessity and prospects of interaction of state institutions and international technical assistance at the present stage of state formation, analysis of possible directions of their cooperation to achieve appropriate effects is done by mechanisms of their interaction. Under the mechanisms of interaction of public authorities with international technical assistance organizations it is proposed to consider a holistic system of fundamentally new means, approaches, principles, forms, methods and tools for organizing management processes, through which, based on parity of state interests and international technical assistance institutions on the development of external socio-economic and political relations of the state with development partner countries. Since the tasks for the use of international technical assistance are achieved through the influence of the state (subject) on the assistance received (object), it is advisable to identify certain types of mechanisms of interaction between public authorities and international technical assistance organizations: legal - forms the appropriate regulatory framework for functioning other mechanisms and provides for the development and compliance with legislation and bylaws; political - the formation and implementation of state policy for the management of international technical assistance; organizational and institutional - ensures the coordinated functioning and coordination of actions of state institutions and organizations of international technical assistance. Such actions include the creation and regulation of responsible structures in the system of public authorities, the avoidance of duplication of their functions, the implementation of a project approach to the organization of such interaction; financial and economic - focused on ensuring the effective functioning of banking, monetary, investment, innovation, credit, tax, insurance activities, etc .; information and communication - serves as a communication platform for social dialogue, information exchange, timely response of public authorities to requests from international technical assistance organizations within their competences, implementation of egovernment development projects, information security; control-motivational - focused on ensuring free access of all interested participants to information on international technical assistance, monitoring the effectiveness of its use and development of a set of command-administrative and socio-economic incentives that encourage participants to such highly effective work. It is established that the mechanisms of interaction of public authorities with international technical assistance organizations are characterized by the following properties of implementation effectiveness: systemic (systematic approach to attracting and using international assistance will get more results for the state, identify its strengths and weaknesses); cooperation (coordinated cooperation with partners to identify basic needs and achieve long-term goals); purposefulness (representation of the areas that need such support the most); adaptability (the need to remain adaptable throughout the period of such interaction, adaptable to the needs of participants); individuality (compliance with the specific, individual needs of each country in need); responsibility (interaction must be enshrined in writing on a legitimate basis); result-oriented (identification and evaluation of measures that indicate the improvement of management practices or organizational socioeconomic and political indicators). It is established that the main problems of development of mechanisms of interaction of state authorities of Ukraine with organizations of international technical assistance should be considered: lack of clarity of institutional structure, system of accountability and responsibility of ministries and other agencies; insufficient competence of the subjects of cooperation of Ukraine in the field of international technical assistance in the preparation of project documentation for assistance; inflexible system of national selection of cooperation projects to provide state financial support; reduction of horizontal interaction both in the ministries and between them on state policy; inefficient distribution of functions between the relevant ministers, deputies, heads of structural units; low level of staff qualification, conservatism of the management system, opposition to possible reforms; lack of responsibility for the obtained result, the predominance of processes over the result; lack of modern skills for project and process management, etc .; inefficiency of use of funds allocated from the budget; lack of effective strategic planning and medium-term budget planning, primarily on the basis of strategies and budget programs; unsystematic evaluation mechanisms of development partners operating in Ukraine; underestimation of communication of functions, tasks and results of work of various ministries; lack of proper legal framework in the research area (Law of Ukraine "On International Technical Assistance"). It is proposed to classify such problems and contradictions in the development of mechanisms of interaction of public authorities of Ukraine with international technical assistance organizations depending on the stage of management of international technical assistance. At the planning stage - problems in the direction of coordination of development strategies and involvement programs, contradictions in the field of final beneficiaries of international technical assistance projects. At the implementation stage - insufficient effectiveness of institutional capacity for program development, qualification of specialists, slow registration of projects, poor coordination of development partners, lack of transparency and accountability of the implementation process. At the stage of monitoring and evaluation - there are almost no processes of preliminary project evaluation, mechanisms for evaluating projects in general and determining their effectiveness, there is no free public access to information on projects and their implementation, as well as a system for monitoring development partners. It is determined that the general tendencies in the process of realization of mechanisms of interaction of state authorities of Ukraine with organizations of international technical assistance of many foreign countries are: observance of norms of the uniform complex normative document in the researched sphere; consistent, well-thought-out and purposeful policy of the state in this direction; formation of new approaches to the strategy of development of mechanisms of interaction of state authorities of Ukraine with organizations of international technical assistance at all levels of government; an effective system of state institutions that implement functions in the direction of development of the studied mechanisms; financial control operates in the structure of the main financial body of the country, which provides for the conclusion of contracts. The directions of solving the problems of development of mechanisms of interaction of state authorities of Ukraine with organizations of international technical assistance, which are connected with the processes of attraction, use and monitoring of the state of international technical assistance, are substantiated. At the stage of involvement (initiation and preparation) of international technical assistance projects it is necessary to: develop and implement a strategy of state cooperation with development partners, which will identify key areas, tasks and cooperation in attracting international technical assistance. provide international technical assistance); to amend the draft law "On International Technical Assistance", its adoption and implementation; develop mechanisms to avoid inefficient use of financial resources of international technical assistance; introduce a mechanism of responsibility for misuse and inefficient use of international technical assistance resources (assign responsibilities for its development and control over implementation to the Ministry of Finance of Ukraine, the Ministry of Economic Development, Trade and Agriculture, the Ministry of Justice of Ukraine and the Ministry of Communities and Territories); to systematize new intersectoral projects of international technical assistance in the direction of socio-economic development of Ukraine; to form a system of regular events aimed at representing the regions of Ukraine, opportunities for development partners and raising public awareness of the priorities, advantages and disadvantages of participation in international technical assistance projects; develop a state program to inform the public on various issues of international technical assistance. At the stage of monitoring international technical assistance projects, the following should be carried out: development and implementation of a comprehensive system of monitoring and evaluation of the effectiveness of international technical assistance based on the adoption of the Procedure for monitoring project and evaluation development partners; advanced training of officials, civil servants in the field of project management; creation of an online platform for the exchange of relevant information between project participants and informing the public about their implementation; development of a mechanism to support the project after its completion. Conceptual bases of formation of model of public management of realization of mechanisms of interaction of public authorities of Ukraine with the organizations of the international technical help which use is focused on achievement of long-term strategic purposes of development of cooperation with development partners are presented: carrying out further works towards cooperation with GIZ. technical assistance in Ukraine - ProAID; establishment of procedures for registration or re-registration of projects and monitoring of international technical assistance, making the necessary changes to the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine № 153 of 15.02.2002; intensification of the three-tier system of coordination of international technical assistance; increasing the number of concluded agreements with development partners to attract international technical assistance. The need to develop the Concept of organization of monitoring and evaluation of the effectiveness of projects (programs) of international technical assistance, which is the basis for the implementation of the control-motivational mechanism of interaction between public authorities and international technical assistance organizations. The main purpose of the Concept is timely control and quality reporting on the results of such interaction, support for strategic priorities of participants in international technical assistance projects.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Грушецька, Т. В., та С. М. Пекарчук. "Удосконалення механізмів формування та реалізації державної молодіжної політики". Thesis, Чернігів, 2021. http://ir.stu.cn.ua/123456789/25355.

Full text
Abstract:
Грушецька, Т. В. Удосконалення механізмів формування та реалізації державної молодіжної політики : випускна кваліфікаційна робота : 281 «Публічне управління та адміністрування» / Т. В. Грушецька, С. М. Пекарчук ; керівник роботи Г. В. Старченко ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра публічного управління та менеджменту організацій. – Чернігів, 2021. – 109 с.<br>Досвід останніх десятиліть переконливо доводить, що політичних і економічних успіхів добиваються саме ті держави, які приділяють підвищену увагу молоді; що стійкий розвиток демонструють саме ті суспільства, які переглянули систему традиційних поглядів на нові покоління, на систему взаємин між поколіннями і на їх значення для політичного і соціально-економічного розвитку. Основна мета роботи полягає в дослідженні проблем і перспектив забезпечення реалізації державної молодіжної політики в Україні, зокрема в Чернігівській області, та дослідженні впливу молодіжної політики на формування особистості. Методи дослідження – методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано методи: абстрактно-логічний, системно-аналітичний, функціонально-структурний, порівняльний аналіз, синергетичний. Інформаційною базою дослідження стали діючі Закони України, підзаконні нормативні акти Кабінету Міністрів України, органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, наукові праці, соціологічні опитування.<br>The experience of recent decades convincingly proves that political and economic success is achieved by those states that pay more attention to young people; that sustainable development is demonstrated by those societies that have revised the system of traditional views on new generations, on the system of relations between generations and on their importance for political and socio- economic development. The main purpose of the work is to study the problems and prospects of ensuring the implementation of state youth policy in Ukraine, in particular in the Chernihiv region, and to study the impact of youth policy on the formation of personality. Research methods - the methodological basis of the work are general scientific research methods and special methods based on modern scientific principles of management, economics and related sciences. The following methods are used in the work: abstract-logical, system-analytical, functional-structural, comparative analysis, synergetic. The information base of the study was the current Laws of Ukraine, bylaws of the Cabinet of Ministers of Ukraine, state executive authorities and local governments, scientific papers, opinion polls.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
More sources

Reports on the topic "Вищі органи державної влади"

1

Бородін, Є. І., В. В. Іваненко та Л. Л. Прокопенко, ред. Історична пам'ять Дніпропетровщини: події, факти, імена. Т. 5. Криворіжжя у тенетах політичних репресій. Моноліт, 2017. http://dx.doi.org/10.31812/0564/2144.

Full text
Abstract:
До книги увійшли авторські розвідки, присвячені жертвам сталінських репресій на Криворіжжі. Мова йде про науковців, співробітників та студентів перших вищих навчальних закладів у Кривому Розі – Криворізького гірничорудного та Криворізького педагогічного інститутів. У монографії застосовано матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ), Державного архіву Дніпропетровської області (ДАДО), архівні фонди Музеїв історії Криворізького національного університету та Криворізького державного педагогічного університету. Книга розрахована на фахівців та любителів історичного краєзнавства, може застосовуватися в організації навчально-виховного процесу у середній та вищій ланках вітчизняної освіти.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!

To the bibliography