Contents
Academic literature on the topic 'Військова зона'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Військова зона.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Військова зона"
1
Tzipkalo, A. I., O. M. Kopanytsia та O. P. Mialiuk. "ОСОБЛИВОСТІ СЕСТРИНСЬКОЇ ДОПОМОГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ Й МИРНОМУ НАСЕЛЕННЮ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЛИ В ЗОНІ БОЙОВИХ ДІЙ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (31 січня 2020): 37–42. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2019.2.10619.
Full textAbstract:
Мета роботи. Проаналізувати основні напрямки сестринської допомоги військовослужбовцям та цивільному населенню, які перебували в зоні ведення бойових дій.
 Матеріали і методи. На базі військово-медичної служби ВМС УСБУ в Закарпатській області було проаналізовано анкетні дані 30 учасників АТО, 30 осіб із переселених військових територій та 20 осіб, які є близькими родичами учасників бойових дій, проживають і доглядають за ними щодо наявності посттравматичного стресу (тривоги та депресії). Використовували шкалу госпітальної тривоги та депресії (Hospital Anxiety and Depression Scale, HADS).
 Результати й обговорення. Аналіз даних, які ми отримали, свідчить про поширеність субклінічно вираженої депресії серед 56,7 % учасників АТО, клінічно вираженої депресії у 23,3 % ветеранів. При цьому субклінічно виражену депресію реєструють у 55,0 % осіб, які перебувають поруч із військовослужбовцями. Поширеність клінічно вираженої депресії серед осіб, переселених із зони АТО, становить 16,6 % субклінічно вираженої депресії – 46,7 % населення. Встановлено, що військовослужбовці та ветерани значною мірою відчувають напруження, страх перед невідомістю, вважають, що можуть легко розслабитись, часто бувають раптові відчуття паніки та дуже часто – відчувають внутрішнє напруження. Мирне населення, що перебувало в зоні АТО, теж характеризується помірним рівнем тривоги, який підтверджується частим відчуттям страху, що може щось трапитись, нечастими хвилюючими думками, частим відчуттям внутрішнього напруження. Порівнюючи отримані відповіді на твердження у блоці питань, що стосуються рівня депресії, можна говорити про середній рівень депресії у військовослужбовців та помірний – у цивільного населення, переселеного із зони АТО.
 Висновки. Особи, які несли військову службу або перебували в зоні АТО, їх близькі родичі потребують психологічного супроводу при зверненні до медичного закладу будь-якого профілю. Медичні сестри повинні знати методи надання екстреної психологічної допомоги, тому рекомендується включити в освітню програму для медсестер освітнього рівня «Магістр» курс за вибором «Екстрена психологічна допомога».
2
СЕВРУК, Ірина, та Юлія СОКОЛОВСЬКА. "ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ФОРМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕТИЧНИХ НОРМ У ЗОНАХ ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ: УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 44 (20 травня 2022): 260–75. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.44.17.
Full textAbstract:
Метою дослідження є аналіз наявних інституціональних форм забезпечення морально-етичних норм у зонах ведення бойових дій, зокрема в Україні, виявлення певного кола проблем щодо реалізації закріплених даними інституціональними формами морально-етичних приписів та норм у соціальних та воєнних практиках сучасної України. Методологія. У дослідженні на основі міждисциплінарного та конкретно-історичного підходів здійснено аналіз інституціональних форм забезпечення етичних норм у зонах ведення бойових дій з урахуванням світового та вітчизняного досвіду. Головна увага надається розглядові сформованих на теренах України відповідних механізмів та соціальних інститутів, функціонування яких здатне забезпечити додержання морально-етичних норм під час ведення бойових дій на теренах нашої країни. При проведенні дослідження було використано методи філософської рефлексії, аналізу, синте- зу, аналізу документів, моніторингу, спостереження. Контекстом даного дослідження є реалії ведення бойових дій в сучасній України. Своєрідність отриманих результатів: 1) Визначено наявні в Україні основні механізми та соціальні інститути, метою функціонування яких є забезпечення морально-етичних норм та принципів у зонах ведення бойових дій. 2) Виявлено низку системних проблем, пов’язаних з прикладними аспектами функціонування визначених соціальних інститутів та механізмів на основі аналізу українських реалій, починаючи з подій 2014 і по березень 2022 років включно. 3) Обґрунтовано провідну роль принципу гуманізму, який має стати домінуючим у зоні ведення бойових дій. 4) Моніторинг сьогодення демонструє наявні у різноманітних соціальних та військових практиках деформації, пов’язані з порушенням принципу гуманізму, що здатне привести до значних ризиків. 5) Обґрунтовано залежність ефективності функціонування означених соціальних інститутів та механізмів від наявного рівня морально-етичної та правової культури суб’єктів соціальної взаємодії у зоні ведення бойових дій. 6) Обґрунтовано тезу про наявну поляризацію українського суспільства за морально-етичною ознакою. Головною перспективою дослідження є пошук оптимальних механізмів практичного втілення в різноманітні соціальні та військові практики інституціонально закріплених морально-етичних норм та принципів у зонах ведення бойових дій на теренах України. Проведене дослідження відкриває чисельні перспективи для подальших розвідок науково-теоретичного та науково-практичного спрямування.
3
САГАН, Віталій. "АНАЛІЗ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ І ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ З ПИТАНЬ ЛОГІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 26, № 3 (2021): 127–48. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v26i3.884.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз підготовки фахівців військових формувань та правоохоронних органів за напрямом логістичного забезпечення у вищих військових навчальних закладах України на прикладі Військової академії (м. Одеса) та Національної академії Національної гвардії України (м. Харків). Проведений аналіз дає змогу порівняти та врахувати підходи ВВНЗ освіти до питань логістичного спрямування. Починаючи із 2020 року у Військовій академії (м. Одеса) та Національної академії Національної гвардії України (м. Харків) розпочато підготовку фахівців з логістики за новими підходами відповідно до стандартівд ержав-членів НАТО. Розвиток логістичного компоненту відбувається з урахуванням завдань, що визначені Стратегічним оборонним бюлетенем України та Державними програмами розвитку Збройних Сил України та Національної гвардії України щодо створення ефективної системи логістичного забезпечення. Ключовими питаннями підготовки фахівців логістики для військових формувань та правоохоронних органів є: впровадження стандартів НАТО під час навчання курсантів; науково-методичне забезпечення підготовки фахівців з логістики з урахуванням нових розробок та досягнень у галузі підвищення якості військової освіти; підготовка військових фахівців враховуючи нові вимоги до особового складу, вивчення можливостей інноваційних технологій для забезпечення функціонування автоматизованих систем управління логістичним забезпеченням. Вищезазначені ВВНЗ мають достатньо розвинуту систему підготовки курсантів, яка базується на сучасних нормативно-правових документах з логістичного забезпечення, сучасній матеріально-технічній базі, що здатна забезпечити навчання з усієї номенклатури підрозділів матеріально-технічного забезпечення, обізнаності науково-викладацького складу з питань логістичного забезпечення, постійній співпраці з військовослужбовцями-інструкторами держав-членів НАТО. Посилює практичну складову підготовки курсантів й участь науково-педагогічного складу (службові відрядження) у зоні проведення операції об’єднаних сил, що дозволяє відчувати тенденції розвитку та реформування системи логістичного забезпечення, які відбуваються у підрозділах ЗСУ. Такий підхід сприяє проведенню наближених до реалій сьогодення різних видів навчальних занять та робить їх корисними й актуальними. Аналіз наведеного матеріалу дає можливість стверджувати, що впровадження у освітній процес Національної академії Державної прикордонної служби України стандартів НАТО, досвіду участі прикордонних підрозділів в операції об’єднаних сил, розроблення нових нормативних документів з логістичного забезпечення, розроблення науково-методичного забезпечення, застосуванням сучасних інноваційних технологій навчання у освітньому процесі може і буде впливати на якість навчання курсантів НАДПСУ з питань ЛЗ.
4
Yakimets, V. V. "Вивчення особливостей медичного забезпечення підрозділів МВС України в зоні проведення АТО/ООС". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 4 (2021): 84–90. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-084.
Full textAbstract:
Вступ. Відсутність єдиного державного нормативного акта щодо побудови системи охорони здоров’я військовослужбовців, зокрема й на особливий період, призвела до того, що під час численних безсистемних організаційних заходів, які проводилися за роки незалежності, була скорочена частина військово-медичних закладів та порушена організаційна структура військово-медичних підрозділів, що, у свою чергу, призвело до зниження, а нерідко й до втрати ними спроможностей щодо виконання завдань за призначенням. До погіршення стану медичного забезпечення військ призвели також зменшення фінансування медичної служби, несвоєчасне поновлення медичного обладнання і техніки та відплив кваліфікованого медичного персоналу.
 Мета. Вивчити та проаналізувати проблемні питання організації медичного забезпечення підрозділів МВС України та інших військових формувань під час ведення бойових дій у зоні АТО/ООС.
 Матеріали та методи. Для досягнення мети проводилися підбір, систематизація та вивчення нормативно-правових документів щодо організації медичного забезпечення підрозділів Міністерства Внутрішніх Справ та інших військових формувань. При цьому використовувався метод системного підходу та системного аналізу.
 Результати. У статті розглядаються проблемні питання медичного забезпечення військовослужбовців під час антитерористичної операції, а також причини, що призвели до їх виникнення. Акцентується увага на необхідності опрацювання та затвердження базових нормативно-правових актів щодо медичного забезпечення військовослужбовців у мирний час, під час кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці, та в особливий період.
 Висновки. Для формування дієвої системи медичного забезпечення військ і цивільного населення на воєнний час та на випадки надзвичайних ситуацій необхідна відповідна нормативно-правова база, загальнодержавна програма побудови системи воєнної охорони здоров’я, відповідне її фінансове та матеріальне забезпечення і контроль виконання запланованих заходів на найвищому державному рівні.
5
Лагутін, Г. І., О. М. Романов, А. М. Панченко та О. О. Юр’єв. "Аналіз можливості застосування ємнісних накопичувачів енергії в дизельних електростанціях систем електропостачання комплексів озброєння та військової техніки в умовах ведення бойових дій". Системи озброєння і військова техніка, № 2(62), (8 червня 2020): 66–72. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.62.09.
Full textAbstract:
В статті проведений аналіз особливостей запуску двигунів дизель-генераторів в польових умовах, пов’язаних з станом акумуляторів, проаналізовані схемні рішення існуючих способів пуску дизель-генераторів підрозділів військових частин, які розгорнуті в зоні ведення бойових дій. На підставі проведеного аналізу розроблені пропозиції щодо застосування молекулярних накопичувачів енергії для їх сумісного використання з стартерними акумуляторними батареями в дизельних електростанціях систем електропостачання комплексів озброєння та військової техніки в умовах ведення бойових дій.
6
Tzipkalo, A. I., M. I. Marushchak та I. Ya Krynytska. "ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР У ЗОНІ БОЙОВИХ ДІЙ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 1 (23 травня 2020): 50–53. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.1.10939.
Full textAbstract:
Забезпечення кожному постраждалому належної медичної допомоги збільшує шанси на виживання та відновлення функцій протягом усього процесу надання медичної допомоги, що зумовлює актуальність аналізу складнощів у виконанні покладених на медсестер обов’язків у зоні бойових дій.
 Мета дослідження – проаналізувати особливості роботи медичних сестер у зоні ведення бойових дій та на їх основі сформулювати рекомендації щодо удосконалення освітніх навчальних програм для медсестер.
 Матеріали і методи. На базі військово-медичної служби ВМС УСБУ в Закарпатській області було проаналізовано анкетні дані медичних сестер, які проходили військову службу в зоні антитерористичної операції упродовж 2015–2017 рр. Основним запитанням до респондентів було коротко описати складнощі у виконанні покладених на медсестер обов’язків.
 Результати. Аналізуючи отримані відповіді медичних сестер, які виконували свої професійні обов’язки в зоні бойових дій, було сформульовано основні складнощі їх роботи в умовах прямої і непрямої загрози: недостатні знання принципів Tactical Combat Casualty Care; розподіл поранених при евакуації в умовах тактичної екстреної медичної допомоги; різна популяція постраждалих, яка включала не тільки військовослужбовців, а й мирне населення, у тому числі педіатричні й геріатричні вікові групи; необхідність психологічної допомоги військовослужбовцям і мирному населенню в зоні бойових дій; недостатній досвід тактичної евакуації.
 Висновки. Для оптимізації професійних знань медичних сестер у цих напрямках рекомендується включити освітні компоненти «Тактична медицина» і «Екстрена психологічна допомога» в освітні навчальні програми для медсестер.
7
Брильов, О. "Військове мореплавство у виключній економічній зоні". Український часопис міжнародного права, № 3 (2017): 37–42.
Find full text
8
Kukharuk, Olha. "Конфліктне мислення і конфліктна взаемодія: Соціально-психологічні особливості взаємодії військових і цивільного населення". Проблеми політичної психології 21 (6 грудня 2018): 88–95. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol21-year2018-7.
Full textAbstract:
Описано основні конфліктні настановлення і стратегії конфліктної взаємодії, що виникають між цивільним населенням та військовими і ветеранами. За допомогою емпіричного дослідження виявлено основні зони конфліктної взаємодії, основні конфліктні настанови військових щодо цивільних і цивільних щодо військових. На основі даних фокус-групових досліджень зроблено низку висновків про особливості конфліктів, які можуть виникати між особами, що мають досвід участі у війні, і цивільним населенням. У ставленні до воєнного досвіду з боку суспільства зауважено стигматизацію, героїзацію і бажання відокремити події і досвід війни від мирного світу, з боку військових – переконання щодо того, що цивільні знецінюють їхній досвід, уникають тем війни, не відчувають загрози і є непоінформованими щодо воєнної тематики. Визначено основні стратегії поведінки в конфліктах цивільних і військових: цивільні зазвичай більш активні, застосовують більшу кількість можливих стратегій вирішення конфліктів, військові ж частіше проявляють пасивну агресію та обирають уникання. Описано основні спільні настановлення військових і цивільних щодо війни і військових: визнання військових і їхньої ролі в захисті країни; розуміння необхідності взаємної адаптації, пристосування одних до одних; визнання того, що ці непорозуміння є і їх треба розв’язувати; запит на поінформованість і медіаграмотність; запит на чіткі “правила гри” щодо всього спектру соціальної взаємодії – від ставлення держави до учасників АТО і надання їм пільг до оформлення паспортів; спільні уявлення щодо конфліктів (щодо чиновників, ролі держави і т. ін.). Обстоюється думка, що конфлікт між учасниками війни та цивільним населенням може бути спричинений різним ставленням до переживання досвіду війни. Описано специфіку досвіду участі у війні, наголошено на його подвійній психологічній природі – травматичній і ціннісній. Виявлено основні відмінності в настановленнях щодо цього досвіду: для цивільних це травматичний досвід, якого не має бути в мирному світі, для військових – травматичний досвід, що має цінність як досвід важливого етапу життя.
 Ключові слова: конфлікт, соціальні настановлення, стратегії розв’язання конфліктів, конфліктна взаємодія, досвід переживання війни.
9
Гончаренко, Олексій. "ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМУНІКАЦІЇ ОКУПАЦІЙНИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТИМЧАСОВОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ТА РАЙХСКОМІСАРІАТУ «УКРАЇНА» (1941–1944 РР.)". Society Document Communication, № 14 (5 травня 2022): 12–48. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2022-14-12-48.
Full textAbstract:
У статті аналізуються основні напрями організації управлінської комунікації між німецькими та місцевими владними структурами зони відповідальності Тимчасової військової адміністрації (далі – ТВА) та Райхскомісаріату «Україна» (далі – РКУ) в 1941–1944 рр. Ці управлінські структури уповноважувалися на безпосереднє здійснення мети і завдань гітлерівської окупаційної політики, але оскільки вони були порівняно малочисельними, то у цих окупаційних зонах України були створені ще й органи місцевого управління, які репрезентувалися обласними, міськими, районними та сільськими управами. 
 Основні процеси управлінської комунікації у зонах відповідальності ТВА та РКУ передбачали організацію внутрішньої службової взаємодії вертикального та горизонтального рівнів між суто німецькими владними структурами та зовнішнього – між німецькими та місцевими органами влади. Владна вертикаль німецьких окупаційних адміністрацій рівня мала максимально закритий і обмежений для місцевих допоміжних органів влади характер. Місцева влада обмежувалась у праві отримання усієї повноти системної інформації щодо реалізації стратегічних завдань окупаційної політики, а ті документи, які отримувало їх керівництво – мали цілком конкретизований суто виконавський характер. 
 Владна вертикаль місцевих органів влади здійснювалася на рівні район (місто) – село. Лише нетривалий термін часу, в окремих регіонах країни, які перебували в юрисдикції ТВА до цього управлінського рівня, додавалась область. Проте після передачі цих територій у відання адміністрації РКУ, нова влада визнала за непотрібне залишати обласні управи у статусі допоміжних органів управління. 
 Усі службові повідомлення німецьких органів влади мали наказовий та безапеляційний характер, а їх одержувачі в особі керівництва органів місцевого управління повинні були їх лише виконувати. Вертикаль німецького управління передбачала порядок повної підвладності органів регіональної та місцевої німецької влади вищому за статусом керівництву. Основними каналами службової комунікації ставали оголошення у пресі, збори службовців органів місцевого управління, телефонограми, накази та розпорядження. Для німецьких органів влади видавалися спеціальні кодифіковані збірники документів, користуватися якими місцевій владі було заборонено. 
 Родовою ознакою німецького військово-окупаційного управління стали паралелізм та дублювання службових повноважень, відсутність реального правонаступництва між адміністраціями ТВА та РКУ, що в умовах глобального воєнного протистояння ставало причиною незадовільного стану ефективності здавалось раціональної та оптимально оформленої адміністративної системи.
10
Sitnik, Yu, та V. Stadnik. "ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОЛЯ В КАБІНІ БОЙОВОГО ЛІТАКА В УМОВАХ ЗАСТОСУВАННЯ ПОТУЖНИХ ВИБУХІВ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 4, № 50 (2018): 22–26. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.4.022.
Full textAbstract:
Підвищення багатофункціональності та характеристик бортового обладнання, збільшення обсягів інформації, що надходить на літак (який в даний час можна вже розглядати як елемент розподіленої інформаційно-ударної системи), а також зовнішні загрози, які можуть виникнути на театрі військових дій, пред'являють більш високі вимоги до відображення інформації і компонуванні кабін бойових літаків. Формування в кабіні літака інформаційного поля для виведення інформації льотчику при виконанні бойового завдання на бомбометання необхідно мати не тільки розраховані параметри області бомбометання з урахуванням типу засобів поразки, швидкості літального апарату, густини повітря та кута пікірування, а і необхідно враховувати рельєф місцевості, протидію об'єктової та зональної системи ППО. Мета статті – розробка методу визначення параметрів небезпечних зон впливу на літальний апарат під час виконання бойового завдання необхідних для надання інформації льотчику в реальному режимі часу на дисплеї в кабіні літака. Висновки. Забезпечення екіпажу виводом даної інформації в кабіні літака на тактичному дисплеї з прив'язкою до супутникової навігаційної системи дає можливість більш ефективно застосовувати засоби поразки, при цьому не входити в зони поразки своїх засобів і ефективно обходити зони поразки ППО противника. Побудова даних зон в трьохвимірному просторі повинно базуватися на автоматичному розрахунку зон поразки виходячи з фактичних параметрів польоту літака, типу авіаційного засобу поразки та типу ППО противника, які будуть протидіяти в заданому районі нанесення удару.
Dissertations / Theses on the topic "Військова зона"
1
Нестеренко, Вадим Анатолійович, Вадим Анатольевич Нестеренко та Vadym Anatoliiovych Nesterenko. "Окупаційний режим у військовій зоні України в 1941 – 1943 рр. (адміністративний, економічний та соціокультурний аспекти)". Thesis, Інститут історії України НАН України, 2005. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32352.
Full textAbstract:
У дисертації на основі документальних, літературних та інших джерел досліджено особливості управління, економічного та соціокультурного життя в північних та східних областях України, які не увійшли до рейхскомісаріату “Україна” і протягом всього періоду окупації перебували під управлінням військової адміністрації. Проведено аналіз процесу формування органів окупаційної адміністрації та їх структури. Значна увага приділена ролі допоміжних органів, які формувалися з місцевих жителів.
Проаналізовано політику в промисловості та сільському господарстві. Показано, що провал “бліцкрігу” змусив окупаційні власті переглянути початкові плани і вдатися до спроб відбудови українських підприємств та реформування сільськогосподарських відносин.
Значна увага приділена діяльності місцевої інтелігенції по відродженню культурного життя в зазначених областях. Показано, що ці заходи знаходили певне розуміння з боку військової адміністрації.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32352<br>В диссертации на основании документальных, литературных и других источников исследованы особенности управления, экономической и социокультурной жизни в северных и восточных областях Украины, которые не вошли в рейхскомиссариат “Украина” и весь период оккупации находились под управлением военной администрации – Черниговская, Сумская, Харьковская, Ворошиловградская (ныне Луганская) и Сталинская (Донецкая).
Показано, что ещё на этапе планирования было решено отказаться от создания единой системы управления оккупированной территорией СССР. При этом, вследствие недоверия А.Гитлера к военным, которые, по его мнению, были неспособны решать сложные политические задачи, принято решение ограничить оперативный тыл вермахта. Предполагалось, что после быстрого продвижения вглубь территории, тыловые районы должны передаваться под управление гражданской администрации рейхскомиссариатов. В результате военно-административные органы не имели чётко сформулированных задач.
Особенностью оккупационного управления в военной зоне на территории СССР и Украины явилось создание параллельных военно-административного и военно-экономического аппаратов. Задача последнего заключалась в обеспечении вермахта продовольствием за счёт оккупированных территорий, прежде всего, Украины. Однако наличие этих двух управленческих структур порождало противоречия между ними. Роль “третьей власти” в военной зоне выполняли многочисленные полицейско-карательные органы, на которых лежит ответственность за уничтожение населения.
Проанализирован процесс формирования, структура и функции так называемых вспомогательных органов, создаваемых из местного населения представителями различных немецких инстанций. Делается вывод о том, что они стали неотъемлемой частью оккупационной администрации и без их создания и сотрудничества части населения реализация оккупационной политики на украинских землях была бы невозможной. В эти органы шли в основном представители местной интеллигенции, часть которой надеялась на социально-экономическое и национально-культурное возрождение края. Отношение к ним немецких чиновников было различным, но отмечено, что украинская интеллигенция активнее сотрудничала с военной администрацией в военной зоне, чем с гражданской в рейхскомиссариате “Украина”.
Установлено, что экономический потенциал восточных областей Украины пострадал вследствие действий по эвакуации и уничтожению материальных ценностей, предпринятых правительством СССР в начальный период войны. С установлением “нового порядка” началось восстановление сельского хозяйства и части промышленности. Важную роль в этом сыграла местная украинская администрация, а также немецкие монополии. Номенклатура произведённой продукции определялась потребностями вермахта. При этом потребности местного населения в предметах первой необходимости не учитывались.
В условиях затяжной войны Германия оказалась не в состоянии наладить поставки собственной промышленной продукции в обмен на украинское продовольствие. На украинском рынке возник товарный дефицит. По мнению А.Розенберга, ситуацию могло улучшить развитие ремесленничества. Но усилиями военно-экономических инстанций продукция ремесленников также направлялась для вермахта.
Доказано, что существовали разногласия в среде нацистского руководства по вопросу политики в сфере сельского хозяйства. Аграрная реформа, инициированная министерством А.Розенберга, рассматривается как неудавшаяся, поскольку главная политическая цель – завоевать поддержку украинского крестьянства – не была достигнута. При этом указывается, что некоторые успехи при обеспечении поставок вермахту и Германии достигнуты были. В целом отмечен грабительский характер оккупационной политики в экономической сфере.
В работе также анализируется политика в сфере культуры. Приоритетным для немецких властей был вопрос захвата и вывоза культурных ценностей. Для этого был создан разветвлённый аппарат, от “функционирования” которого особенно пострадали украинские библиотеки, музеи и картинные галереи.
В силу того, что военная администрация разделяла идеи А.Розенберга, деятельность музеев, библиотек, театров, многочисленных кружков и студий была в военной зоне массовым явлением. Также начался процесс оживления религиозной жизни, важная роль в котором принадлежала центру УАПЦ в Харькове. Сравнительно умеренной была политика и в сфере образования. Автор связывает это с деятельностью местной интеллигенции, но при этом отмечает, что большинство её планов были обречены на провал в условиях ограничений со стороны оккупационных властей, навеянных человеконенавистническими теориями национал-социализма.
При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32352<br>The peculiarities of management, economic and social-cultural life in the Northern and Eastern regions of Ukraine, which were not included to reichcommissariat "Ukraine" and during the whole period of occupation were under the rule of the military administration, are examined and studied in the dissertation with the help of documentaries, literary and other sources. The analysis of the process of forming the bodies of occupation administration and their structure was done. Great attention was paid to the role of auxiliary bodies which were formed on the basis of local inhabitants.
The policy in the sphere of agriculture and industry was analysed too. It was shown that the failure of “blitzkrieg” made the occupation authorities examine the initial plans and try to restore Ukrainian enterprises, reform agricultural system.
The activity of local intelligentsia in the sphere of revival of the cultural life in the regions mentioned above was narrated. It was depicted that the military administration supported those efforts to certain degree.
When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32352
2
Бутенко, Д. А., та В. С. Черток. "Прогнозування спектру психічних травм в зоні АТО на основі порівняльного аналізу". Thesis, Сумський державний університет, 2016. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/47221.
Full textAbstract:
Мета. Прогнозування ймовірних бойових психічних травм українських військових в зоні АТО на основі аналізу грузино-південно-осетинського конфлікту. Завдання дослідження: - виявити патології психічного стану, що найчастіше виявлялися у грузинських військових; - уточнити зміст психологічної допомоги в системі морально-психологічного забезпечення в умовах бойових дій.