Academic literature on the topic 'Галузеве кредитування'

Автомобільна галузь знаходиться в епіцентрі розвитку сучасних технологій, створює умови для розвитку низки суміжних галузей економіки, активно сприяє засвоєнню високих передових технологій та створенню і подальшій реалізації складного кінцевого продукту, якими є автомобілі, з високою доданою вартістю. Така сфера діяльності також сприяє зайнятості населення, здійснює великі платежі і відрахування до бюджетів усіх рівнів. У статті досліджено сучасний стан торгівлі автотранспортними засобами. Розглянуто суб’єктний склад оптової та роздрібної торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами, їх ремонту, чисельність зайнятого населення у цій сфері. Проаналізовано обсяги реалізованої продукції та результативність діяльності суб’єктів господарювання в оптовій та роздрібній торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами, їх ремонті. Особлива увага приділена ринку нових легкових автомобілів в Україні. Ідентифіковано структуру вітчизняного первинного ринку легкових автомобілів. Розглянуто фактори, що впливають на стан вітчизняного ринку автотранспортних засобів. Досліджуються проблеми торгівлі автотранспортними засобами. Визначено, що причинами уповільнення темпів розвитку торгівлі новими автомобілями є низька купівельна спроможність населення, яке все більше орієнтується на сегмент недорогих автомобілів, відсутність доступного механізму кредитування, а також державна політика лібералізації імпорту вживаних автомобілів. Водночас в Україні розвивається вторинний ринок автомобілів, що дає змогу вітчизняним автодилерам розширити сервісний складник свого бізнесу. За результатами дослідження визначаються перспективні напрями розвитку торгівлі автотранспортними засобами. Зроблено висновок про необхідність проведення активної протекційної політики з боку держави з метою захисту інтересів вітчизняних автовиробників.

У статті досліджено наукову та періодичну літературу з питання обліку розрахунків з покупцями за останні двадцять років. Проаналізовано сутність поняття «розрахунки» та надано характеристику форм прояву розрахунків з покупцями за різними аспектами, в тому числі: економічному, бухгалтерському, податковому, банківському та юридичному.
 В системі розрахунків деталізовано форми прояву розрахунків з покупцями по перерахованим вище критеріям. Визначено, що формою прояву економічного аспекту розрахунків з покупцями є прибуток від продажу товарів і збиток по сумнівних боргах, бухгалтерського аспекту - виручка від реалізації та дебіторська заборгованість, податкового аспекту - податковий кредит і податок на прибуток, банківського аспекту - кредитування та банківські гарантії, юридичного аспекту - договори купівлі-продажу та агентські угоди.
 Розглянуто різні підходи до проблематики останніх публікацій з тематики розрахунків з покупцями та визначено коло питань, що досліджені достатньо широко та частково. Проведено ґрунтовний аналіз досліджень та здійснено систематизацію поглядів вчених і практиків з питань обліку розрахунків з покупцями. Розглянуті вище наукові та практичні публікації розподіллено по галузевій спрямованості дослідження на три групи: оптова торгівля, роздрібна торгівля, інші галузі. За сферами дослідження публікації систематизовано також на три групи: дебіторська заборгованість, розрахунки з покупцями, системи лояльності.
 Рекомендації щодо вдосконалення обліку розрахунків з покупцями, викладені в досліджуваних джерелах класифіковані по семи напрямках, в тому числі: класифікація, оцінка в бухгалтерському обліку, документальне оформлення та відображення у фінансовій звітності, відображення на рахунках бухгалтерського обліку, показники оборотності та їх аналіз, впровадження інформаційних технологій та Інтернет-технологій, а також оподаткування. На базі проведених досліджень проблемних питань бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями в торгівлі окреслено п'ять напрямків, що вимагають подальших наукових досліджень.

Важливою складовою у забезпечені продовольчої безпеки України є розвиток інтенсивної аквакультури. У статті представлені результати дослідження стану та основних перспектив розвитку галузі рибництва. За результатами дослідження встановлено, що рибна галузь в Україні перебуває у кризовому стані. За 2013 – 2015 рр. обсяг вилову риби через негативні економічні процеси, які пов’язані із втратою значної частини риболовецького флоту та морського шельфу, скоротився у 2 рази. Частка імпортної продукції у структурі фонду споживання риби за 2015 рік становила близько 80% на суму понад 290 млн. дол. США. Україна володіє достатнім ресурсним потенціалом для розвитку аквакультури, на базі якого необхідно збільшувати обсяги вирощування та вилову товарної риби з метою забезпечення потреб споживачів продукцією вітчизняного виробництва. Для розвитку аквакультури в Україні необхідно реалізувати комплекс заходів щодо відновлення ресурсного та виробничого потенціалу рибної галузі. Створення сприятливого економічного середовища для залучення інвестицій у впровадження новітніх інноваційних технологій інтенсивного вирощування риби у ставах, річках, басейнах та садках. Наявність зростаючого споживчого попиту на прісноводні види риб, на вирощуванні яких в основному ґрунтується не розкритий потенціал аквакультури у внутрішніх водоймах. Розвиток збутової інфраструктури, забезпечення пільгового цільового кредитування підприємств рибної галузі на оновлення основних виробничих засобів та відновлення водних об’єктів придатних для вирощування риби. Сприяння встановленню інтеграційних процесів між підприємствами рибної галузі та господарствами галузей рослинництва, тваринництва, харчової промисловості, які забезпечують сировинними ресурсами розвиток аквакультури в Україні. Надання державних замовлень машинобудівним підприємствам для забезпечення основних засобів виробництва за доступними цінами та на умовах лізингу. Підготовка у профільних ВНЗ висококваліфікованих спеціалістів із знанням технології та економіки ведення ефективного рибництва. Реалізація запропонованих заходів сприятиме розвитку виробництва продукції рибництва в Україні, підвищенню конкурентоспроможності рибних господарств та зниженню залежності від імпорту продовольчого сектору економіки.

У статті узагальнені питання, що стосуються соціально-економічного розвитку сільських територій. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми розвитку і функціонування територій на селі свідчить про те, що потребують необхідності вивчення питань, що стосуються з’ясування основних тенденцій розвитку сільських територій в країнах Європи, а також обґрунтування перспектив розвитку сільських територій на Україні. Відповідно метою статті є вивчення особливостей соціально-економічного розвитку сільських території в країнах ЄС та вивчення пріоритетів соціально-економічного розвитку сільських територій для України. Методологічним інструментарієм дослідження слугували: метод аналізу і синтезу, абстрактно-логічний метод, графічний метод. Вивчення особливостей європейського досвіду соціально-економічного розвитку сільських територій дало змогу з’ясувати, що в європейських країнах діють такі моделі розвитку як галузева, особливостями якої є вирівнювання доходів з іншими галузями, збільшення масштабів виробництва та його інтенсифікація, перерозподільча, що передбачає скорочення відмінностей між відсталими сільськими та міськими районами та територіальна, яка орієнтована на використання внутрішнього потенціалу сільських територій та підтримку інвестицій у сільськогосподарське виробництво. У статті встановлено, що основними тенденціями соціально-економічного розвитку сільських територій європейських країн є диверсифікація виробництва, збереження ландшафтів сільських територій, поліпшення соціальної та технічної інфраструктури на селі, сільський туризм, спеціалізована система кредитування та страхування, державна підтримка та спеціально створені фонди. З’ясовано, що в країнах Європи діють такі фонди, як Європейський сільськогосподарський фонд регіонального розвитку сільських районів, Європейський фонд соціального розвитку, Європейський фонд морського і рибного господарства, Фонд згуртування. В дослідженні визначено, що для України основними пріоритетами соціально-економічного розвитку сільських територій є включення землі у матеріально-грошовий обіг, здійснення трансакцій із землею, врахування оціночних показників, розширення міжнародних коридорів, дотримання концепції сталого розвитку, збільшення додаткових капіталовкладень, зменшення енергозатрат на виробництво продукції, впровадження результатів наукових досліджень у практику, посилення ролі місцевого самоврядування, ведення дотаційного господарювання, кваліфікована підготовка і перепідготовка кадрів, інвестиційна привабливість ведення виробництва, впровадження синергетичного підходу, розширення ринків збуту сільськогосподарської продукції, регулювання рентних платежів у різних агрокліматичних зонах тощо. Результати дослідження можуть бути використані в діяльності органів місцевого самоврядування та регіонального розвитку.

Під час фінансової кризи реальний сектор економіки України, через зміну кон’юнктури на світовому та внутрішньому ринках, знизив обсяги виробництва. Внаслідок недовіри до банківської системи, спостерігався масовий відтік капіталу з комерційних банків, що призвело до значного зменшення їх ліквідності. Тому у післякризовий період постала необхідність у відновленні виробництва в країні та забезпеченні нормального функціонування банківської системи шляхом посилення взаємозв’язку між ними для отримання взаємної вигоди. Метою роботи є визначення найменш ризикових галузей економіки України як об’єкту банківського кредитування.

Дисертацію присвячено розробці теоретико-методичних підходів до проведення банківського кредитування на основі врахування галузевих особливостей позичальника та опрацюванню практичних рекомендацій щодо їх удосконалення. Запропоновано перелік складових компонент моделі банківського кредитування та ознак галузевого фактора. Досліджено тенденції розвитку галузей національної економіки. Обґрунтовано необхідність удосконалення існуючих підходів до банківського кредитування. Запропоновано підходи до визначення кредитного рейтингу позичальника та розміру заставного забезпечення, особливостями якого є використання критерію, що характеризує загальний макроекономічний стан галузі позичальника. Обґрунтовано необхідність врахування тенденцій розвитку галузей економіки при проведенні моніторингу кредитної операції. У роботі розроблено підхід до комплексного врахування галузевих особливостей позичальника на етапах оцінки його кредитоспроможності, визначення розміру заставного майна та моніторингу кредитної операції, що дозволить підвищити рівень ефективності банківського кредитування.<br>Dissertation is devoted to the development of the theoretical and methodological approaches to the bank lending with provision for the borrower’s industry particularities and elaboration of practical recommendations for its improvement. The list of components of the bank lending model and peculiarities of the industry factor are offered in the work. Trends of the development of industry of the national economy have been explored. The necessity for improving the existing approaches to the bank lending and accounting the trends of the national economy industries in monitoring credit operations are determined. The approach to defining the borrower’s credit rating and the size of the collateral is suggested. Its peculiarity is to use the criterion, which determines the state of the borrower’s industry. The approach to complex accounting of the borrower’s industry particularities at the stages of estimating its solvency and determining the collateral size is developed in the work.

У тезах розглянуто напрямки вдосконалення банківського кредитування з урахуванням галузевих особливостей.<br>Ways for improvement of the bank lending with provision for branch particularities are considered in the article.

Зв’язок потоків товарів і відповідних потоків грошових коштів між галузями економіки важливий для економічного зростання. Цей зв’язок відіграє важливу роль у моделі загальної рівноваги (міжгалу- зевого балансу), яку свого часу використовували для прогнозування у плановій економіці.

На основі огляду вітчизняних та іноземних джерел було досліджено поняття індивідуального кредитного ризику банку; доведено вплив економічного циклу на кредитування; на основі звітності банків України визначено циклічні галузі економіки; запропоновано розраховувати показник концентрації галузевого кредитування, на основі якого банк зможе коригувати свою кредитну політику враховуючи можливі коливання економічного циклу і, як наслідок, попереджувати настання наслідків кредитного ризику.<br>На основе обзора отечественных и иностранных источников было исследовано понятие индивидуального кредитного риска банка; доказано влияние экономического цикла на кредитование; на основе отчетности банков Украины определены циклические отрасли экономики; предложено рассчитывать показатель концентрации отраслевого кредитования, на основе которого банк сможет корректировать свою кредитную политику учитывая возможные колебания экономического цикла и, как следствие, предупреждать наступления последствий кредитного риска.<br>The concept of individual credit risk of the bank is investigated on the basis of review of domestic and foreign sources; the impact of the economic cycle on lending is proved; defined cyclical branches of economy based on the reporting of banks in Ukraine; it is proposed to calculate the indicator of the concentration of sectoral lending, on the basis of which the bank will be able to adjust its credit policy taking into account possible fluctuations of the economic cycle and, as a consequence, to prevent the onset of the effects of credit risk.