Academic literature on the topic 'Господарське об’єднання'

Анотація. Висвітлено актуальність модернізації виробничо-господарської діяльності підприємств і фермерських господарств аграрного сектору в умовах інституційних трансформацій. Проведено аналіз досліджень модернізації фундаментальною та прикладною економічною наукою, зроблено постановку завдання. Наведено результати досліджень ученими аграрної економічної науки щодо основних напрямів осучаснення виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і фермерськихгосподарств. Зроблено узагальнення про належність модернізації до економічних категорій, що віддзеркалює загальні властивості реальної дійсності, слугує природним механізмом її висхідного розвитку завдяки вдосконаленню людиною виробничо-господарської діяльності, забезпечує економічний прогрес і підвищення рівня та якості життя населення. Виявлено наявність інституційних змін, що проявляється загальним зростанням кількості сільськогосподарських підприємств, зменшенням фермерських господарств і щорічними коливаннями числа аграрнихсуб’єктів господарювання. Установлено, що в рослинництві сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства зорієнтовані на виробництво зернової та зернобобової продукції, соняшнику та цукрового буряку, тоді як господарства населення займаються переважно вирощуванням картоплі, овочів, плодів та ягід. У тваринництві сільськогосподарські підприємства мають певну перевагу у виробництві м’яса (у забійній масі) та яєць, а господарства населення домінують у молочному скотарстві, вівчарстві та бджільництві. Визначено вагомість кожної категорії господарств аграрного сектору економіки у виробництві основних видів сільськогосподарської продукції. Наведено аргументи щодо необхідності модернізації виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств. Обґрунтовано комплекс заходів модернізації виробничо-господарської діяльності досліджуваних суб’єктів, економічна індивідуалізація яких поєднується з процесами кооперації та агропромислової інтеграції у кластерах об’єднаних територіальних громад сільської місцевості. Ключові слова: модернізація, виробничо-господарська діяльність, підприємство, фермерське господарство, інституційні трансформації. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 2; бібл.: 12.

Неузгодженість поглядів на подальший розвиток корпоративного законодавства і відсутність у правовій доктрині усталених підходів до засадничих категорій корпоративного права є бар’єром для вирішення проблеми забезпечення належного рівня правового регулювання корпоративних відносин. Питання чіткого визначення кола суб’єктів корпоративних відносин, їх правової природи, сутнісних ознак залишаються недостатньо розробленими і потребують подальших наукових досліджень. Метою статті є огляд існуючих у правовій доктрині проблем щодо визначення суб’єктного складу корпоративних відносин для вироблення чіткого уявлення про коло основних суб’єктів таких відносин, особливості їх правового статусу і сутнісні ознаки, а також викладення власного бачення напрямів удосконалення законодавства з цих питань. Ключовою фігурою, з якою в юридичній літературі зазвичай пов’язують виникнення та існування корпоративних відносин, є корпорація. Корпорація – це господарська організація, утворена об’єднанням (обов’язкового або можливого) осіб на засадах участі (членства) і належних їм капіталів для здійснення господарської діяльності. Пропонується закріпити у корпоративному законодавстві новий термін, який би позначав поширене у юридичній літературі поняття “корпорація”, а також вичерпний перелік організаційно-правових форм, у яких можуть створюватися і діяти корпорації. Термін “власники корпоративних прав” є збірним поняттям для позначення осіб, які надали своє майно для формування статутного (складеного) капіталу або пайового фонду корпорацій і в обмін на свої вклади набули у власність корпоративні права. Надано визначення понять “засновники”, “учасники”, “члени”, “акціонери”, “вкладники”, “повні учасники”. З’ясовано особливості правового статусу власників корпоративних прав. При визначенні суб’єктного складу корпоративних відносин, які виникають у зв’язку з виконанням функцій органів корпорації, доречно говорити не про відносини між корпорацією та її органами, а про відносини між корпорацією і суб’єктами, які виконують функції її органів. До суб’єктів, які виконують функції органів корпорації, можуть бути віднесені учасники загальних зборів корпорації (власники корпоративних прав та їхні представники), а також посадові особи корпорації. Платформою для визначення суб’єктного складу корпоративних відносин варто обрати Господарський кодекс України, а в разі рекодифікації господарського законодавства – відповідний кодифікований акт, який його замінить.

В статті досліджено функціональний зв'язок між блокчейн та фінансовими технологіями в інноваційному цифровому просторі фінансово-промислових компаній, що забезпечують інтенсивний рівень розвитку технологічної конкурентоспроможності фінансових інститутів та суб’єктів об’єднаних сфер господарської діяльності на ринку. Обґрунтовано напрями розвитку великих інтегрованих систем фінансово-промислового капіталу, на засадах інтенсивного виробництва, поглиблення ресурсів та посилення впливу інноваційних цифрових технологій на фінансову архітектуру суб’єктів об’єднаних сфер господарської діяльності. Розроблено методичний підхід до запобігання загроз функціонування блокчейн та фінтех технологій при формуванні інтегрованої архітектури фінансово-промислових компаній в інноваційному цифровому просторі банківського сектора. Представлено методику розрахунку індексу цифрового кіберзахисту, який використовується як індикатор та узагальнює, з одного боку, безпечні властивості інформаційних ресурсів в цифровому просторі банківських установ та їх здатність запобігати кібератакам на фінансово-промисловий капітал суб’єктів об’єднаних сфер господарської діяльності, з іншого боку – характеристики, що втілюють інституційний розвиток фінансово-промислових компаній країни, що забезпечені банківськими регуляторами на макрорівні. Представлено блокчейн-модель фінансово-інвестиційного ланцюга, що активізує діджитал-розрахунки між банківськими установами та учасниками фінансово-промислових компаній з метою накопичення та використання капіталу в виробничому циклі суб’єктів об’єднаних сфер господарської діяльності. Наведено оптимальні критерії індексу цифрового кіберзахисту фінансово-промислового капіталу. Обґрунтовано макропруденційну політику банківського сектору України на засадах регуляторів блокчейн та фінтек технологій ЄС, що забезпечують інтенсивний рівень розвитку технологічної конкурентоспроможності фінансових інститутів. Запропоновано та доведено гіпотезу щодо існування взаємообумовленого зв’язку між індексом цифрового кіберзахисту фінансово-промислового капіталу та індексом технологічної готовності банківського сектору до цифровізації розрахунків, що дозволяє посилити їх безпеку руху між суб’єктами об’єднаних сфер господарської діяльності.

У статті визначено місце, яке посідає Україна та Об’єднані Арабські Емірати у світовій економіці у 2019 році відповідно до класифікації країн за методикою Світового банку, проаналізовано основні показники економічного розвитку за 2019 рік, здійснено аналіз структури ВВП в ОАЕ та в Україні. Також побудовано графіки річного ВВП на душу населення в досліджуваних країнах протягом 2005-2019 рр. Спираючись на законодавчі документи досліджуваних країн, встановлено наявні стандарти у сфері ведення бухгалтерського обліку та складанні фінансової звітності й необхідність їх застосування для різних суб’єктів господарської діяльності. При цьому визначено головні органи, що регулюють питання, пов’язані з бухобліком, та розкрито їхню функціональну спрямованість. Розглянуто механізм податкової системи як України, так і Об’єднаних Арабських Еміратів, і відповідну нормативно-правову базу, яка регламентує оподаткування. Визначено вплив бухгалтерського обліку й оподаткування на економіку аналізованих держав.