Academic literature on the topic 'Гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС'

Мета дослідження – вивчити вплив факторів ризику в матері та захворюваності у неонатальному періоді на розвиток гіпоксично-ішемічної енцефалопатії (ГІЕ) новонароджених залежно від їх гестаційного віку, а також дослідити вплив нейропротекції на розвиток гіпоксичних уражень головного мозку в недоношених новонароджених.
 Матеріали та методи. На першому етапі проведено ретроспективний аналіз перебігу вагітності, пологів та стану новонароджених у 150 жінок, діти яких перенесли гіпоксично-ішемічне ураження головного мозку. І групу (ІГ) склали 62 жінки, які народили доношених дітей, ІІ групу (ІІГ) – 88 жінок, які народили передчасно у терміні 26+6–33+6 тижнів гестації. На другому етапі проспективно досліджено рівень нейроспецифічних маркерів пошкодження нервової тканини (NSE та S100) у 60 недоношених новонароджених у термінах гестації до 32 тижнів, які були розподілені на дві групи. Основну групу (ОГ) склали 30 недоношених новонароджених, матерям яких вводили сульфат магнію з метою нейропротекції, групу порівняння (ПГ) – 30 недоношених новонароджених, матері яких із різних причин нейропротекцію не отримали.
 Результати дослідження та їх обговорення. До факторів ризику народження дітей із ГІЕ належать екстрагенітальна патологія у матері (ВШ 1090,818, 95 % ДІ 64,501–18 447,401), урогенітальні інфекції – хламідіоз (ВШ 21,87, 95 % ДІ 1,264–378,397), недоношеність, низька маса тіла при народженні, ПРПО, хоріонамніоніт (ВШ 17,6, 95 % ДІ 2,288–135,407), оцінка за шкалою Апгар <7 балів, захворюваність у неонатальному періоді. Нейроспецифічна енолаза (NSE) була вірогідно вища у дітей із терміном гестації до 32 тижнів та оцінкою за Апгар менше 6 балів. Нижча концентрація білка S100 у новонароджених основної групи може пояснюватись захисною дією сульфату магнію на ЦНС недоношеного новонародженого.
 Висновки. До факторів ризику неврологічних порушень у новонароджених належать екстрагенітальна патологія, урогенітальні інфекції у матері, недоношеність, передчасний розрив плодових оболонок, розвиток хоріонамніоніту, затримка росту плода. Проведення нейропротекції сульфатом магнію перед розродженням є важливим заходом попередження гіпоксично-ішемічного ушкодження головного мозку плода та недоношеного новонародженого.

РЕЗЮМЕ. Несприятливим у прогностичному плані щодо перебігу вагітності та розвитку плода є поєднання декількох негативних факторів, таких як зловживання алкоголем у поєднанні з TORCH-інфекцією у жінок-породіль.
 Мета дослідження – визначити особливості перебігу TORCH-інфекції та її вплив на внутрішньоутробне інфікування плода у жінок-породіль з алкогольною хворобою печінки (АХП).
 Матеріал і методи. Обстежено 38 жінок-породіль з АХП. Хворих поділено на 2 групи: в І групу увійшло 18 жінок-породіль з АХП, у яких не діагностовано TORCH-інфекцію, а ІІ групу склали пацієнтки-породіллі з АХП, у яких виявлено антитіла до інфекцій TORCH групи (n=20).
 Результати. У всіх пацієнток-породіль з АХП обох груп діагностовано ознаки астеновегетативного, диспепсичного синдромів. У пацієнток-породіль ІІ групи встановлено виражене статистично достовірне збільшення показників цитолітичного та холестатичного синдромів, порівняно із обстеженими І групи (жінки-породіллі з АХП, що не є носіями TORCH-інфекції). Жінки-породіллі обох груп частіше мали передчасні пологи. При цьому у жінок-породіль І групи пологи відбувались на (36,8±4,2) тижні гестації, а в ІІ групі обстежених – на (33,2±5,0) тижні гестації. У немовлят, народжених від матерів з АХП і TORCH-інфікуванням, спостерігали ознаки дихальних розладів, респіраторний дистрес-синдром (РДС), гіпоксично-ішемічне ураження (ГІУ) центральної нервової системи (ЦНС), уроджену пневмонію, некротичний ентероколіт, а також внутрішньошлуночкові крововиливи (ВШК) головного мозку 1–4 ступенів.
 Висновки. АХП у жінок-породіль підвищує ризик внутрішньоутробного інфікування плода TORCH-інфекцією, а також є фактором ризику передчасних пологів. TORCH-інфікованість у жінок-породіль з АХП підвищує ризик формування патологічних розладів при народженні, а саме – дихальних розладів, РДС, ГІУ ЦНС та ВШК головного мозку.

&nbsp; <em>Позагоспітальна пневмонія (ПГП) &mdash; це інфекційне захворювання дихальної системи, що виникає поза межами лікарні і є одним із найбільш поширених патологій серед дітей. Основними збудниками захворювання є віруси та бактерії, серед яких Streptococcus pneumoniae і Haemophilus influenzae є найбільш поширеними. Клінічна картина захворювання характеризується лихоманкою, кашлем, болем у грудях, утрудненим диханням та загальною слабкістю. Позагоспітальна пневмонія залишається важливою проблемою дитячої медицини, оскільки вимагає своєчасної діагностики та адекватного лікування для запобігання серйозним ускладненням і зниженню смертності серед дітей.</em> &nbsp;