Academic literature on the topic 'Договірні акти'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Договірні акти.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Journal articles on the topic "Договірні акти"

1

Сприндис, С. І., та Я. С. Протопопова. "ОСОБЛИВОСТІ ДОГОВОРУ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ ЗАЛІЗНИЧНИМ ТРАНСПОРТОМ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 36 (2022): 75–82. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2022.36.09.

Full text
Abstract:
Метою статті є визначення особливостей договору перевезення вантажу залізничним транспортом. У статті зазначається, що в сучасних умовах договірні відносини мають величезне політичне й економічне значення. Сам процес підприємницької діяльності ґрунтується на договірних відносинах її суб’єктів. Авторами було проаналізовано договір залізничного перевезення вантажів і визначено, що він, як і будь-який інший цивільно-правовий договір, підпорядкований основному принципу цивільного права – свобода договору. Авторами було розглянуто специфічність норм, які регулюють перевезення вантажу залізничним транспортом, що полягає в тому, що вони мають найбільш менший обсяг свобод, якщо порівняти з іншими цивільно-правовими нормами. Також було проаналізовано саме поняття договору перевезення вантажів, подане в цивільному та господарському законодавстві. Було здійснено аналіз питання правового статусу одержувача, яке є дискусійним. Розглянуто декілька точок зору, основні з яких було систематизовано за певними позиціями. Було проаналізовано Цивільний кодекс України, Господарський кодексу України, закони, підзаконні акти та наукові праці, що дало можливість авторам дійти висновку, що саме є особливостями договору про перевезення вантажу залізничним транспортом
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

ПАНФЬОРОВА, Марина. "ДЖЕРЕЛА ПРАВА В УКРАЇНІ РАННЬОМОДЕРНОЇ ДОБИ: ОСОБЛИВОСТІ КЛАСИФІКАЦІЇ". Law. State. Technology, № 1 (8 грудня 2022): 10–16. http://dx.doi.org/10.32782/lst/2022-1-2.

Full text
Abstract:
Метою наукової статті є аналіз двох класифікацій джерел права: правової та історичної. Виявлення співвідношення окремих видів джерел права на території України в обраний період для кращого розуміння закономірностей їх розвитку та чіткого усвідомлення приналежності історичних форм до сучасних. Методологія дослідження базується на використанні діалектичного методу, методів аналізу та синтезу, а також методів історизму, системного, порівняльного та проблемно-категоріального. Наукова новизна: обґрунтовано думку, що при класифікації джерел права варто виділяти не тільки формально-юридичні, але й джерела змісту та пізнання. Серед джерел змісту джерел права в обраний період проаналізовано вплив фактору входження території України до складу різних держав з різними правовими традиціями. Охарактеризовано джерела права, що діяли на території України з XVI по XVIII ст., а саме: звичаєве право, Литовські Статути, Магдебурзьке право, договірні статті гетьманів з царським урядом, акти гетьманської влади, акти Військової канцелярії, законодавчі акти царської влади. Досліджено їх приналежність до юридичних джерел права, прийнятих в правовій теорії. Зроблено висновок, що більшість з вказаних джерел, як офіційні акти компетентних органів, можна віднести до такого виду юридичних джерел права, як нормативно-правові акти, які стають основним джерелом права в означений період. Також, у договірних статтях та збірках Магдебурзького права можна простежити риси нормативно-правових договорів або міжнародно-правових договорів в першому випадку. Судові прецеденти як джерело права не набули самостійного значення, хоча судова практика згадувалася у збірках Магдебурзького права і використовувалася при створенні кодифікаційних збірок XVIII ст., що не були затверджені офіційно і можуть бути віднесені до джерел пізнання, або до історичних правових пам’яток.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

ІНШИН, МИКОЛА, та ОЛЕГ ЯРОШЕНКО. "Система джерел трудового права України: проблема гармонійного поєднання приватного і публічного". Право України, № 2019/02 (2019): 148. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-02-148.

Full text
Abstract:
Дієва система публічного управління у сфері праці здатна швидко, точно й ефективно реагувати на виклики сьогодення, суспільні запити та проблеми, є передумовою оздоровлення економіки нашої держави, успішної її участі в євроінтеграційних процесах. Вироблення і впровадження державної політики має здійснюватися на основі загальновизнаних міжнародно-правових стандартів у відповідній царині. Зі свого боку оцінювання державної політики України у сфері праці дає змогу встановити результативність роботи державних інституцій, ступінь задоволення ними потреб як працівників, так і роботодавців. Беручи це до уваги, у книгу першу “Загаль ні положення” нового Трудового кодексу України (ТК України) слід включити окрему главу – “Державна політика у сфері праці”, що об’єднає такі статті: “Мета державної політики у сфері праці”; “Основні завдання державної політики у сфері праці”; “Принципи державної політики у сфері праці”; “Пріоритети державної політики у сфері праці”; “Шляхи реалі зації пріоритетів державної політики у сфері праці”; “Суб’єкти державної політики у сфері праці”; “Механізми реалізації державної політики у сфері праці”; “Джерела фінансування державної політики у сфері праці”. Предмет трудового права є менш однорідним, ніж предмет цивільного права, у нього включені не тільки відносини, що носять приватний характер, а й, зокрема,відносини щодо нагляду й контролю за дотриманням законодавства про працю, що мають яскраво виражений публічно-правовий характер. Базовим кодифікованим законом із питань праці, що впорядкує максимально широке коло відповідних відносин, має стати новий ТК України. З його прийняттям мають зберегти чинність тільки ті законодавчі акти, які, окрім трудових і пов’язаних із ними відносин, врегламентовують й інші суспільні від носини. Договірні правові акти конкретизують, деталізують і розвивають загальні норми трудового законодавства щодо умов певного роботодавця. У цьому полягає головне їх призначення. Такий метод є гнучким і динамічним, що дає можливість оперативно реагувати на зміни економічної ситуації і брати до уваги особливості розвитку окремих регіонів, сфер економіки, професій, що, зі свого боку, зумовлюють особливості умов праці працівників, зайнятих на роботах у цих регіонах, галузях, за цими професіями. Підвищення ролі зазначеного виду правового впорядкування трудових відносин впливає й на централізовану правову регламентацію праці. Це виражається у збільшенні обсягу соціальнопартнер ських і локальних нормативних актів завдяки доповненню і конкретизації у них норм, які містяться в централізованому акті, що спричиняє зменшення обсягу змісту останніх.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Абрамчук, Дмитро Віталійович. "ПРАВОВА ПРИРОДА ПРИМІРНОГО ДОГОВОРУ". New Ukrainian Law, № 2 (15 червня 2022): 204–10. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2022.2.28.

Full text
Abstract:
Статтю присвячено дослідженню правової природи примірного договору та встановленню його специфічних особливостей, що характеризують примірний договір як самостійну приватноправову категорію. Обґрунтовано притаманність природі примірного договору дуального характеру у механізмі правового регулювання приватноправових відносин. З одного боку, досліджувана категорія є особливим нормативним актом, наділеним характерними ознаками, серед яких: а) формальне відображення змісту примірного договору в документі офіційного характеру, здійснюване шляхом оформлення його як акта, що видається в межах компетенції того чи іншого органу управління (постанова, наказ, розпорядження тощо); б) розроблення та прийняття примірного договору уповноваженими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування із дотриманням чітко встановленої законом процедури; в) спрямованість дії примірного договору на невизначене заздалегідь коло суб’єктів як потенційних сторін майбутнього договірного правовідношення в певній сфері з метою його впорядкування; г) акумуляція у змісті примірного договору умов як рекомендаційного, так і обов’язкового характеру. З іншого боку, при кожному практичному використанні моделі примірного договору для впорядкування приватноправових відносин примірний договір трансформується у домовленість конкретно визначених сторін, набуваючи при цьому ознак цивільно-правового договору. Встановлено, що ключовою в розумінні примірного договору є його саме нормативна природа, яка зумовлює його особливу роль у механізмі правового регулювання приватноправових, зокрема, договірних відносин. Запропоновано примірний договір визначити як особливий нормативний акт, який приймається спеціально уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування з метою розроблення та рекомендування договірної моделі впорядкування однотипних приватноправових відносин між заздалегідь невизначеним колом осіб, із забезпеченою для сторін майбутнього договірного правовідношення можливістю коригування окремих його умов.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Арсентьєва, О. С., та С. С. Севост’янов. "ІНДИВІДУАЛЬНО-ДОГОВІРНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ ПРАЦІ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ СТАНДАРТІВ". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 49 (3 червня 2025): 11–21. https://doi.org/10.33216/2218-5461/2025-49-1-11-21.

Full text
Abstract:
У статті досліджено індивідуально-договірне регулювання дистанційної праці в контексті міжнародних стандартів. Поширення дистанційної роботи стало однією з провідних тенденцій сучасного ринку праці, що зумовлено технологічним прогресом, зміною підходів до організації трудового процесу та глобальними викликами, зокрема пандемією COVID-19 і збройною агресією рф проти України. Наголошено, що в умовах трансформації трудових відносин традиційні правові механізми втрачають ефективність, що потребує оновлення підходів до правового регулювання дистанційної зайнятості. Міжнародні стандарти відіграють важливу роль у формуванні єдиних підходів до забезпечення трудових прав дистанційних працівників. Проведено системний аналіз міжнародно-правових актів Міжнародної організації праці (МОП) і Європейського Союзу (ЄС), що врегульовують дистанційну працю. З’ясовано, що хоча МОП не має спеціального документа, присвяченого цій сфері, окремі акти (Конвенція №177 та Рекомендація №184) містять положення, релевантні для дистанційної праці. Натомість правові акти ЄС, зокрема Директива (ЄС) 2019/1152, Директива 2003/88/EC, Директива (ЄС) 2019/1158 та Рамкова угода про телероботу, формують більш прогресивний підхід, орієнтований на гнучкість, баланс між роботою та особистим життям та гарантування договірної свободи сторін.Виокремлено основні засади індивідуально-договірного регулювання дистанційної праці, серед яких добровільність укладення трудового договору, рівність трудових прав і гарантій, гнучкість організації робочого часу, повага до приватного життя працівника. Зроблено висновок про наявність певних прогалин у міжнародному регулюванні, що створюють виклики для гармонізації національного трудового законодавства України.Перспективами подальших досліджень визначено розроблення практичних рекомендацій для вдосконалення вітчизняного законодавства відповідно до міжнародних стандартів, а також дослідження особливостей договірного оформлення дистанційної праці в умовах цифровізації та поширення інноваційних моделей трудових відносин. Ключові слова: дистанційна праця, індивідуально-договірне регулювання, міжнародні стандарти, трудовий договір, працівник, трудові відносини, адаптація, МОП, ЄС.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Жилінкова, Олена. "Договірне регулювання відносин щодо інтелектуальної власності у сфері інформаційних технологій". Право України, № 2018/01 (2018): 137. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-01-137.

Full text
Abstract:
Результати інтелектуальної діяльності є найціннішою частиною капіталу суб’єктів інноваційних відносин, договори щодо розпоряджання правами інтелектуальної власності відіграють особливу роль на практиці. Це зумовлює необхідність наукового дослідження договорів у сфері ІТ із фокусуванням на об’єктах права інтелектуальної власності. Мета статті полягає у: проведенні теоретичного аналізу договорів щодо розпоряджання правами інтелектуальної власності у сфері ІТ; розгляді двох груп договорів, за допомогою яких здійснюється регулювання відносин у сфері ІТ, до першої з них належать договори про створення та використання комп’ютерних програм, до другої – договори, пов’язані з нерозголошенням комерційної таємниці як різновиду конфіденційної інформації. На відповідних прикладах із законодавства та практики США показано необхідність впровадження у законодавство України основних правових тенденцій і традицій в економічно розвинутих країнах. Проаналізовано внутрішнє законодавство України та міжнародні нормативно-правові акти, за допомогою яких здійснюється регулювання договірних відносин у сфері ІТ. Автор доходить висновку про необхідність визнання адаптації законодавства та практики України до встановлених в економічно розвинутих державах традицій договірного регулювання відносин у вказаній сфері шляхом: спрощення договірних механізмів, що застосовуються в процесі документальної фіксації змісту правовідносин; ґрунтовного вивчення комерційної таємниці, умови захисту та договірне використання якої є вирішальним фактором економічного розвитку в сфері ІТ.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Олексієнко, О. С. "МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НЕСТАНДАРТНИХ РЕЖИМІВ РОБОЧОГО ЧАСУ". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 47 (30 квітня 2024): 211–17. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461/2024-47-1-211-217.

Full text
Abstract:
У даній статті автор аналізує нормативно-правове регулювання нестандартних режимів робочогочасу на міжнародному рівні. Звертається увага, що в Україні діє пріоритет норм міжнародного праванад національним. Відповідно, якщо певний договір чи акт визнаний або ж ратифікований у порядку,встановленому законом, то він стає частиною нашого законодавства і може застосовуватися длярегулювання відповідних правовідносин. При цьому, якщо наявна колізія між нормами міжнародного актута національного, то перевагу будуть мати саме норми міжнародного акту. За відсутності потрібнихнорм у національному законодавстві варто звертатися до міжнародних актів, зокрема конвенцій тарекомендацій МОП та Директив ЄС. Таким чином в статті аналізуються акти МОП, які регламентуютьнадомну працю, дистанційну роботу, роботу на умовах неповного робочого часу, нічний режим робочогочасу. Окрім того, автором також опрацьовані акти ЄС з даних питань. Особливо звертається увага наДирективу № 90/270/ЄС про мінімальні вимоги безпеки та здоров’я при роботі з екранними пристроями.Подібні норми відсутні у чинному законодавстві, але автором наголошується на необхідностідотримання вимог охорони праці, адже за нестандартних режимів даними вимогами можутьнехтувати. При цьому, надмірне проведення часу працівником перед екраном може негативно вплинутина його здоров’я.Автором звертається увага, що питання адаптації чинного законодавства до вимог ЄС такожнабуло ще більшої актуальності у зв’язку із євроінтеграційними процесами нашої країни. Акцентуєтьсяувага також на положенні ст. 420 Угоди про асоціацію з ЄС, відповідно до якої Україна зобов’язуєтьсясприяти створенню на ринку праці таких умов, які б поєднували гнучкість та захищеність.За результатом проведеного аналізу встановлено, що нормами, передбаченими у актах МОП та законодавстві ЄС щодо деяких питань нестандартних режимів робочого часу, врегульовано зазначені правовідносини краще, ніж в українському законодавстві. З огляну на це, законодавець має провести роботу щодо приведення у відповідність чинного законодавства України із положеннями міжнародних актів. Ключові слова: нестандартний режим робочого часу, дистанційна робота, надомна робота, гнучка форма зайнятості, адаптація, систематизація.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Васильєв, В. В. "ЗВИЧАЙ ЯК ПРАВОВИЙ ЗАСІБ САМОРЕГУЛЮВАННЯ МАЙНОВИХ ЦИВІЛЬНИХ ВІДНОСИН У СУЧАСНИХ УМОВАХ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 3(28) (2020): 86–82. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).325.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена розгляду особливостей правового звичаю як засобу саморегулювання майнових цивільних відносин в Україні в сучасних умовах і визначенню його місця в системі інструментів упорядкування відповідних суспільних зв’язків.
 Автор піддає глибокому осмисленню нормативні положення, закріплені в ст. 7 ЦК України, в яких відображається сучасне законодавче бачення інструментального потенціалу звичаю як правового засобу саморегулювання майнових цивільних відносин. Визначаються основні ознаки звичаю якими, зокрема, є: 1) невстановленість законом; 2) усталеність у певній сфері цивільних відносин.
 Обґрунтовується, що невстановленість законом як ознака правового звичаю знаходить розкриття у двох аспектах. Перший полягає у порядку формування правового звичаю. У ході його утворення відповідне правило поведінки встановлюється і приймається учасниками правовідносин самостійно, що, своєю чергою, є результатом спільного узгодження воль відповідних осіб. Другий аспект наведеної ознаки конкретизує форму існування правового звичаю. Звичаєва норма, як правило, існує у незадокументованій формі, хоча і може фіксуватись у певних документах. Однак у разі її фіксації в нормативно-правовому акті вона стає нормативним положенням і втрачає ознаки звичаю.
 Визначається, що маючи оціночний характер «усталеність» як ознака правового звичаю не знаходить чіткого розкриття в положеннях чинного цивільного законодавства України, що породжує додаткові складнощі в ідентифікації правила поведінки як звичаю.
 Автор констатує, що на тлі слабкої гнучкості правового звичаю як засобу регулювання суспільних відносин ваги набуває договір і односторонні акти як засоби саморегулювання майнових цивільних відносин, а також нормативно-правовий акт як інструмент їх централізованого регулювання. Відповідний підхід знайшов відображення в ст. 7 ЦК України.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Каракасіді, О. Ф., та П. І. Ліхашев. "КОЛЕКТИВНІ ДОГОВОРИ ЯК ЛОКАЛЬНІ АКТИ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА". Прикарпатський юридичний вісник, № 6(35) (7 травня 2021): 48–50. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(35).685.

Full text
Abstract:
Каракасіді О. Ф., Ліхашева П. І. Колективні до­говори як локальні акти трудового законодавства. -
 Стаття.
 Розглянуто роль колективного договору як локаль­ного нормативно-правового акта та форми соціального партнерства за чинним законодавством та за проектом Трудового кодексу України. Він укладається після проведення колективних переговорів між роботодав­цем і трудовим колективом, як правило, представле­ним профспілкою, містить зобов’язальні умови та діє протягом установленого строку, визначаючи локаль­ні норми права для певного підприємства. Тобто ко­лективний договір має змішану юридичну природу та є формою соціального партнерства, його розвиток актуальний і важливий для суспільства. Його наяв­ність дозволяє нівелювати прогалини в трудовому законодавстві, посилити співпрацю соціальних парт­нерів, підвищити гарантії трудових прав працівників, покращити роботу підприємства в цілому. Проаналі­зовано роль профспілкових організацій у розробленні та укладенні колективних договорів
 Автори вбачають причину порушення трудових прав працівників на деяких комерційних підприєм­ствах у повідомному характері реєстрації колективно­го договору, відсутності представницького органу тру­
 дового колективу, внаслідок чого колективний договір взагалі не затверджується. Тому саме в комерційних структурах спостерігається найбільша кількість по­рушень трудового законодавства, а метод соціального партнерства перетворюється на просту декларацію. Крім того, питання встановлення посад із ненормо- ваним робочим днем, порядок надання матеріальної допомоги, пільги працівникам із великим стажем робо­ти на цьому підприємстві та інші питання, які регулю­ються саме колективним договором, тут залишаються неврегульованими. Тому на цьому етапі автори вважа­ють за доцільне у проекті Трудового кодексу України передбачити обов’язкову реєстрацію колективного до­говору замість повідомної, щоб створити реальністю соціальне партнерство найманих працівників із робо­тодавцями під контролем держави.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Воротін, Валерій, та Алія Ширинова. "УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ МИТНИМИ ПРОЦЕДУРАМИ В КРАЇНАХ ГУАМ". Public management 17, № 2 (2019): 46–56. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-46-56.

Full text
Abstract:
Актуальність дослідження даної теми зумовлена проблемою вивчення ризику та управління ризиками, що виникла ще у ХХ ст. й акту- альна ще сьогодні. Ризик відіграє особливу роль в економіці, управлінні та державному управлінні. Власне, діяльність цих сфер неможлива без визна- ченості та ефективного регулювання. У сфері державного будівництва дово- лі часто виникають різні аварії та конфлікти, викликані різними причинами: природними явищами, політичними подіями в певних країнах або між дер- жавами, змінами в законодавстві, податковим регулюванням, коливаннями цін та обмінних курсів, конкуренцією, виконанням договірних зобов’язань. Зокрема, це притаманне країнам – членам ГУАМ (Грузія, Україна, Молдова, Азербайджан).
 Теоретичним підґрунтям для цієї дослідницької роботи є певні дослі- дження державного управління українських науковців В. Воротіна, Є. Рома- ненкa, І. Чаплай, Р. Щoкіна та інших, а також законодавчі акти та документи країн – членів ГУАМ. Водночас необхідно зазначити, що в країнах ГУАМ ці проблеми розглядалися частково.
 На сьогодні митна система як орган держави стикається з проблемами управління та досить складною організаційною схемою роботи, що харак- теризується високими ризиками. Загалом ризик можна оцінити як міру зниження ефективності господарської діяльності через вплив зовнішніх і внутрішніх причин. Потребує розроблення спільна система заходів у межах стратегії митного контролю, пов’язаних з оцінкою ризиків і моніторингом самого процесу в країнах ГУАМ.
 Отже, головною метою дослідження є цілісне вивчення ролі, значення та перспектив управління ризиками як одного із сучасних підходів у держав- ному управлінні митними процедурами в країнах – членах ГУАМ.
 Сучасні уряди намагаються вирішити проблеми невизначеності та неке- рованості національних організаційних систем, які характеризуються висо- кими ризиками, зокрема в країнах ГУАМ.
 Загалом ризик можна оцінити як наслідок ефективності ділової актив- ності та необхідності залучення зовнішнього і внутрішнього контролю за умов поширення економічної та митної взаємодії між країнами-членам цьо- го інтеграційного угруповання.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
More sources

Dissertations / Theses on the topic "Договірні акти"

1

Плотнікова, М. В. "Договірні акти Національного банку України як форма державного регулювання діяльності банків". Thesis, Українська академія банківської справи Національного банку України, 2011. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/63078.

Full text
Abstract:
Характеризуються договірні акти Національного банку України як форма державного регулювання діяльності банків.<br>Characterized by contracting of the National Bank of Ukraine as a form of state regulation of banking.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Анохін, С. В. "Договірний акт як джерело регулювання адміністративних відносин". Master's thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/68479.

Full text
Abstract:
З питанням адміністративно-правового регулювання прямо пов’язані питання визначення джерел адміністративного права. Дослідження проблем джерел адміністративно-правового регулювання має вирішуватись як із практичного, так і з теоретичного боку. Теорія та практика адміністративного права вимагає вивчення джерел сучасного адміністративного права оскільки останнім часом виявляються тенденції до розширення їх кола та збільшення кількості регулювання адміністративних відносин договірними актами.<br>С вопросом административно-правового регулирования напрямую связаны вопросы определения источников административного права. Вопрос исследования проблем источников административно-правового регулирования должен решаться как с практической, так и с теоретической стороны. Теория и практика административного права требует изучения источников современного административного права поскольку в последнее время проявляются тенденции к расширению их круга и увеличение количества регулирования административных отношений договорными актами.<br>Issues of administrative and regulatory regulation are directly related to the definition of sources of administrative law. The study of the problems of sources of administrative-legal regulation should be solved both from a practical and a theoretical point of view. The theory and practice of administrative law requires the study of the sources of modern administrative law, since tendencies towards the expansion of their circle and the increase of the number of regulation of administrative relations by contractual acts have recently been revealed.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Біловодська, Т. В. "Зміни в трудовому законодавстві України". Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/22110.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Марченко, О. В. "Установчі документи суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин". Thesis, Чернігів, 2020. http://ir.stu.cn.ua/123456789/19767.

Full text
Abstract:
Марченко, О. В. Установчі документи суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин : магістерська робота : 081 Право / О. В. Марченко ; керівник роботи Шпомер А. Г. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра цивільного, господарського права та процесу. – Чернігів, 2020. – 95 с.<br>Актуальність дослідження установчих документів обумовлена тим, що незважаючи на те, що у XXI столітті в Україні вже відбулися серйозні зміни в сфері установчих документів та продовжується удосконалення вимог до них, але на сьогодні залишається багато невирішених питань правового регулювання установчих документів суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин. В Цивільному та Господарському кодексах даному питанню присвячено по одній статті загального характеру і кілька розрізнених статей, що стосуються окремих організаційно-правових форм юридичних осіб. Крім того, ряд норм про установчі документи зустрічається в інших правових актах, в тому числі іншої галузевої приналежності. В результаті дослідження удосконалено поняття «установчі документи»; дістало подальшого розвитку наукова позиція з приводу того, що незатвердження установчих документів вважається відмовою засновників від створення юридичної особи; пропозиція передбачити у законодавстві, що підписи засновників на установчих документах товариств підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню; необхідність зміни редакції тих законів, в яких вживається словосполучення «установчі документи юридичної особи» на «установчі документи юридичних осіб» або «установчий документ юридичної особи»; пропозиція передбачити в законодавстві використання уніфікованого поняття «договір про створення товариства»; пропозиція передбачити в законодавстві відповідальність засновників юридичної особи за відповідність установчих документів вимогам законодавства.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Біла, Вікторія Русланівна, та V. R. Bila. "Правові форми публічного адміністрування в Україні". Thesis, Національний авіаційний університет, 2020. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/44379.

Full text
Abstract:
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню правових форм публічного адміністрування в Україні. Розкрито сутність публічного адміністрування як категорії науки адміністративного права. Визначено концептуальні підходи в дослідженні правових форм діяльності владних суб’єктів адміністративного права. Охарактеризовано основні ознаки правової форми як інтегративної категорії науки адміністративного права. Уточнено методологічні підходи дослідження правових форм публічного адміністрування. Розглянуто елементи логіко-юридичної конструкції правової форми публічного адміністрування. Встановлено місце наукового поняття «правова форма публічного адміністрування» у терміносистемі науки адміністративного права. Розкрито систему та обґрунтовано основні підходи до класифікації правових форм публічного адміністрування. Визначено поняття правового акта публічного адміністрування, виявлено і охарактеризовано його різновиди, зокрема нормативно-правовий акт, індивідуальний акт і адміністративний договір, обґрунтовано їх атрибутивні та функціональні зв’язки у системі правових форм публічного адміністрування. Встановлено види і місце інституту «процедурна форма» в публічному адмініструванні, його зв’язок з іншими базовими поняттями адміністративно-процедурного права. Узагальнено зарубіжний досвід правової об’єктивації діяльності публічної адміністрації та запропоновано перспективи його використання в Україні. Визначено перспективи вдосконалення та практичні засади підвищення ефективності застосування правових форм публічного адміністрування в Україні. Диссертация посвящена комплексному исследованию правовых форм публичного администрирования в Украине. Раскрыта сущность публичного администрирования как категории науки административного права. Определены концептуальные подходы в исследовании правовых форм деятельности властных субъектов административного права. Охарактеризованы основные признаки правовой формы как интегративной категории науки административного права. Уточнены методологические подходы в исследовании правовых форм публичного администрирования. Рассмотрены элементы логико-юридической конструкции правовой формы публичного администрирования. Установлено место научного понятия «правовая форма публичного администрирования» в терминосистеме науки административного права. Раскрыто систему и определено основные подходы к классификации правовых форм публичного администрирования. Охарактеризовано понятие правового акта публичного администрирования, обнаружены и проанализированы его разновидности, в частности нормативно-правовой акт, индивидуальный акт и административный договор, обоснованы их атрибутивные и функциональные связи в системе правовых форм публичного администрирования. Установлены виды и место института «процедурная форма» в публичном администрировании, его связь с другими базовыми понятиями административно-процедурного права. Обобщен зарубежный опыт правовой объективации деятельности публичной администрации и предложены перспективы его использования в Украине. Определены перспективы совершенствования и практические основы повышения эффективности применения правовых форм публичного администрирования в Украине. The dissertation is focused on the comprehensive research of legal forms of public administration in Ukraine. The main features of public administration as a sphere of legal objectification have been characterized. The scope and content of the concept of “public administration” as a legal category have been defined. The author has analyzed the existing conceptual approaches in the study of legal forms of public administration and has pointed out their main shortcomings. The legal form has been considered as a complex category of legal science, which acquires integrative qualities at the sectoral level, which are revealed through the prism of its axiological, ontological and epistemological aspects of being. The methodology of research of legal forms of public administration has been presented by two blocks: theoretical and methodological, which should determine the guidelines and tasks of the research, and instrumental, which should reflect specific methods of their solution. It has been found out that the logical and legal construction of the legal form of public administration is represented by the elements that reflect its essential features and are in stable relationship, where the absence of one of the components makes impossible the regulatory influence of the will of the public administration subject and the ability to create legal consequences. Such elements of theoretical construction of the legal form of public administration are: legal force, scope of action, legal content, form of fixation, legal consequences and legal procedure. The legal form of public administration has been defined as an objectification of the expression of will of the authorized person to perform the functions of public administration, structured in accordance with the established legal procedure in administrative law, which causes legal consequences in material and procedural relations. These consequences arise in accordance with the scope, legal force and legal content of the authoritative enactment, determined by the competence of the subject of expression of will and the stage of the mechanism of administrative and legal regulation. It has been proved that the concept of “legal form of public administration” occupies one of the central places in the theory of administrative law and is related by logical connections with such basic categories as “functions of public administration”, “methods of public administration”, “functions of administrative law”, “methods of administrative law”, “subjects of public administration”. It has been substantiated that the scope of the concept of “legal form of public administration” includes all manifestations of public administration activity that cause direct legal consequences in public relations, which is the subject matter of administrative and legal regulation, and combines: regulatory acts, individual acts, administrative agreements, acts-actions, administrative procedures, management programs, automatic legal consequences, acts-plans, acts-expression of will. The identified empirical set of legal forms of public administration has been organized by using the classification method; and the author has offered to divide them into classes and subclasses within the natural and artificial types of classification. Specific features of interaction of material and procedural legal forms of public administration have been established. In particular, the author has emphasized that the legal procedure plays the role of internal form as an element of the structure of the material legal form of public administration. The legal act of public administration has been recognized as a generalizing concept for the whole set of expressions of will of those authorized to perform public authoritative and management functions of the subjects of administrative law. The author has proposed to include in the scope of the concept of a legal act of public administration: regulatory acts, individual acts, including legal acts of management and administrative acts, interpretative acts, administrative agreements, acts-action, acts-expression of will. The necessity of preserving the construction of a management legal act, its correlation with the concept of normative, individual and administrative acts has been substantiated. The author has emphasized on the peculiarities of the procedural form of public administration. It has been indicated that the administrative procedure can and should be perceived as an independent type of legal objectification of public administration activity in cases when the legislator does not link the normal course of activities to the implementation of the functions of public administration with the need to issue a legal act, but determines it as a result of the act-action or act- expression of will. The author has clarified the concept and features of a new type of procedural forms of public administration activity – automatic administrative procedure. The author has emphasized on the need to improve the provisions of perspective administrative, administrative and procedural legislation, taking into account the positive experience of EU Member States. A number of conceptual amendments to the drafts of administrative and procedural legislation has been offered, propositions to the structure of the future Administrative Code of Ukraine have been formed; and provisions on the concept and types of legal forms of public administration have been formulated.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Яковлєв, Іван Петрович. "Форми і методи публічного адміністрування у державній митній справі". Thesis, 2016. http://hdl.handle.net/11300/5318.

Full text
Abstract:
Яковлєв І.П. Форми і методи публічного адміністрування у державній митній справі : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Яковлєв Іван Петрович. - Одеса, 2016. - 224 с.<br>Дисертація є науковим дослідженням форм і методів публічного адміністрування державної митної справи в Україні, їх змісту, системи та динаміки. Проаналізовано рівень наукових розробок форм і методів публічного адміністрування у державній митній справі. Розкрито зміст поняття «публічне адміністрування» на основі його порівняння із більш традиційним «державне управління» шляхом з'ясування кількісної та якісної відмінності категорій «публічне» та «адміністрування», особливостей їх застосування у державній митній справі. Розкрито коло суб'єктів публічного адміністрування у даній сфері з урахуванням специфіки діяльності, усієї внутрішньодержавної та зарубіжної широти публічного владного впливу, можливості залучення до таких процесів приватних осіб. Визначено роль та способи групування форм публічного адміністрування у державній митній справі. Установлено критерії ідентифікації правових форм владно-впорядковуючого впливу, на основі яких виокремлено та досліджено такі способи його зовнішнього вираження, як адміністративні акти, адміністративні договори, автоматичні правові наслідки. Окремої уваги приділено попереднім рішенням та консультаціям як адміністративним актам з перехідними властивостями, що відіграють правоперешкоджаючу роль; встановлено природу та проблеми позитивно-правового забезпечення мирової угоди у справах про порушення митних правил. Охарактеризовано методи публічного адміністрування у державній митній справі, співвідношення прямих і непрямих методів з нетарифними та тарифними засобами регулювання зовнішньоекономічної діяльності, визначено зарубіжне та вітчизняне підґрунтя лібералізації методології галузевого адміністрування.<br>Диссертация является научным исследованием форм и методов публичного администрирования государственным таможенным делом в Украине, их содержания, системы и динамики. Проанализирован уровень научных разработок форм и методов публичного администрирования в государственном таможенном деле. Раскрыто содержание понятия «публичное администрирование» на основании его сравнения с более традиционным «государственное управление» путем выяснения количественных и качественных особенностей категорий «публичное» и «администрирование», специфики их применения в государственном таможенном деле. Освещен круг субъектов публичного администрирования в данной сфере с учетом специфики деятельности, всей внутригосударственной и зарубежной глубины публичного властного влияния, возможности привлечения к таким процессам частных лиц. Определены роль и способы группировки форм публичного администрирования в государственном таможенном деле. Выделены: процедурная форма – правовое или иногда неправовое упорядочение структуры администрирования; правовая форма закрепления и развития администрирования; формы внешнего выражения администрирования, которые разделяются на правовые и неправовые. Установлены критерии идентификации правовых форм властно-упорядочивающего влияния, на основе которых выделены и исследованы такие способы его внешнего выражения как административные акты, административные договоры, автоматические правовые последствия. Последние воплощаются в виде бездействия (неосознанного или в перспективе – сознательно допущенного) и обеспечивают наступление правовых последствий в соответствии с принципом молчаливого согласия. Отдельное внимание уделено предварительным решениям и консультациям по вопросам государственного таможенного дела как административным актам с переходными свойствами, которые играют правопрепятствующую роль; кроме того, индивидуальные консультации порождают процедурно-процессуальное право на оспаривание их законности, а «предварительность» предварительных решений связана с временным признаком и не говорит о второстепенности, ограниченной юридической значимости или рекомендательном характере предписаний. Установлены природа и проблемы позитивно-правового обеспечения мирового соглашения по делам о нарушении таможенных правил как договорной формы урегулирования юрисдикционной ситуации, для дальнейшего развития которой предлагается установка обязательным условием сделки сроков выполнения обязательств таможенного органа и гармонизация с нормативной базой уполномоченного экономического оператора. Определены другие проявления кооперативного администрирования (в частности, административные акты «по согласию»). Охарактеризованы методы публичного администрирования в государственном таможенном деле. Установлена фрагментарность трансформации прямых и непрямых методов администрирования в нетарифные и тарифные методы регулирования внешнеэкономической деятельности, нечеткость законодательного отражения нетарифной природы особых видов пошлин. Охарактеризованы зарубежные и отечественные тенденции либерализации методологии отраслевого администрирования, растущая роль поощрения, занявшего равноценное место наряду с убеждением и принуждением, с выходом за рамки только аппаратного воздействия. Признано перспективным для совершенствования нормативных основ и, в первую очередь, доктрины таможенного права понимание принуждения как применяемого только при наличии сопротивления к выполнению субъективных обязанностей в сфере государственного таможенного дела, а не в любом случае необходимости и неотложности поведения.<br>The thesis is a research of forms and methods of public administration of the state customs in Ukraine, their content, system and dynamics. There is analyzed the level of scientific development of forms and methods of public administration in the civil customs. There is defined the content of the concept of «public administration» based on his comparison with the more traditional «governance» by finding out quantitative and qualitative differences between the categories of «public» and «administration», the characteristics of their use in public customs. There is revealed the range of public administration in this area, taking into account the specific activities of all domestic and foreign public breadth powerful influence, opportunity of involving the individuals to this process. There are defined the role and methods of grouping of the forms of public administration in the civil customs. There is established a criteria for identifying legal forms of imperiously ordering influence on the basis of which are singled out and investigated such ways of external expression as administrative acts and administrative contracts, automated legal consequences. Special attention is given to the previous decision and consultation as administrative acts of thetransitional properties that play a role pravopereshkodzhayuchu; there is defined the nature and problems of positive-legal provision of the settlement in cases of violation of the customs regulations. There are characterized the methods of public administration in the civil customs, the ratio of direct and indirect methods of non-tariff and tariff regulations of foreign trade, foreign and domestic, there is defined framework methodology liberalization of branch administration.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!