Academic literature on the topic 'Допоміжні органи управління'

У статті аналізуються основні напрями організації управлінської комунікації між німецькими та місцевими владними структурами зони відповідальності Тимчасової військової адміністрації (далі – ТВА) та Райхскомісаріату «Україна» (далі – РКУ) в 1941–1944 рр. Ці управлінські структури уповноважувалися на безпосереднє здійснення мети і завдань гітлерівської окупаційної політики, але оскільки вони були порівняно малочисельними, то у цих окупаційних зонах України були створені ще й органи місцевого управління, які репрезентувалися обласними, міськими, районними та сільськими управами. 
 Основні процеси управлінської комунікації у зонах відповідальності ТВА та РКУ передбачали організацію внутрішньої службової взаємодії вертикального та горизонтального рівнів між суто німецькими владними структурами та зовнішнього – між німецькими та місцевими органами влади. Владна вертикаль німецьких окупаційних адміністрацій рівня мала максимально закритий і обмежений для місцевих допоміжних органів влади характер. Місцева влада обмежувалась у праві отримання усієї повноти системної інформації щодо реалізації стратегічних завдань окупаційної політики, а ті документи, які отримувало їх керівництво – мали цілком конкретизований суто виконавський характер. 
 Владна вертикаль місцевих органів влади здійснювалася на рівні район (місто) – село. Лише нетривалий термін часу, в окремих регіонах країни, які перебували в юрисдикції ТВА до цього управлінського рівня, додавалась область. Проте після передачі цих територій у відання адміністрації РКУ, нова влада визнала за непотрібне залишати обласні управи у статусі допоміжних органів управління. 
 Усі службові повідомлення німецьких органів влади мали наказовий та безапеляційний характер, а їх одержувачі в особі керівництва органів місцевого управління повинні були їх лише виконувати. Вертикаль німецького управління передбачала порядок повної підвладності органів регіональної та місцевої німецької влади вищому за статусом керівництву. Основними каналами службової комунікації ставали оголошення у пресі, збори службовців органів місцевого управління, телефонограми, накази та розпорядження. Для німецьких органів влади видавалися спеціальні кодифіковані збірники документів, користуватися якими місцевій владі було заборонено. 
 Родовою ознакою німецького військово-окупаційного управління стали паралелізм та дублювання службових повноважень, відсутність реального правонаступництва між адміністраціями ТВА та РКУ, що в умовах глобального воєнного протистояння ставало причиною незадовільного стану ефективності здавалось раціональної та оптимально оформленої адміністративної системи.

Ефективність проведення будь-якого експертного дослідженнязалежить від обсягу знань спеціа-ліста, який проводить експертизу.Зважаючи, що судова експертизаБПЛА перебуває на етапі свого ста-новлення, актуальним є питанняпідвищення рівня інформаційногозабезпечення проведення експерт-них досліджень БПЛА. Важливимзасобом інформаційного забезпе-чення експертних досліджень маєстати використання криміналіс-тичних обліків та криміналістич-них колекцій БПЛА. Умовою запро-вадження криміналістичних обліківБПЛА є створення належного пра-вового підґрунтя.Досліджується питання ство-рення та запровадження довідко-во-допоміжних колекцій БПЛА якформи криміналістичного облікуінформаційно-довідкового призна-чення. Довідково-допоміжні колек-ції БПЛА мають стати додатко-вим джерелом інформації у разіпроведення експертних досліджень.За способом формування довідко-во-допоміжні колекції поділяютьсяна натурні та зображувальні.Натурна (предметна) колек-ція компонентів, частин (уламків,фрагментів) БПЛА формується зконструкційних елементів БПЛА,з елементів корисного наванта-ження БПЛА (електронні, опти-ко-електронні, радіоелектроннізасоби), з елементів наземних при-строїв керування. Джерелом попов-нення колекції стануть об’єкти,які фігурували в кримінальних про-вадженнях та в експертній прак-тиці. Довідково-допоміжні колекціїстворюються шляхом збирання,накопичення та систематизаціїоднорідних об’єктів або інформаціїпро них за ідентифікаційними озна-ками.Зображувальна (модельна)колекція БПЛА формується зфотографій, відеозаписів, тех-нічної документації БПЛА та їхскладових частин, наземних стан-цій управління, фірмових планок,бортових номерів, отриманих змережі Інтернет, з виставковихзаходів, від виробників, від роз-відувальних органів тощо. Насучасному етапі розвитку інфор-маційних технологій зображу-вальна колекція є частиною інфор-маційно-комп’ютерної колекції,тому що вона обов’язково маєбути доповнена відповідною базоюданих про виробників, користува-чів БПЛА, технічними характе-ристиками БПЛА, гіперпосилан-нями на відповідну інформацію вмережі Інтернет.

Метою статті є дослідження пріоритетних завдань публічного адміністрування у сфері фізичної культури і спорту. У статті розглядаються пріоритетні завдання державного управління у сфері фізичної культури і спорту. Наголошується, що поточні завдання державного управління у сфері фізичної культури і спорту зумовлені його призначенням як орієнтира розвитку системи як бажаного напряму її діяльності, що в контексті розвитку теорії державного управління такі зміни передбачають доцільність визначення цілей державного управління фізичною культурою і спортом – забезпечення прав, свобод та інтересів людини і громадянина на основі побудови партнерських відносин між урядом і суспільством. Функціонування державного управління в цих галузях визначає служіння суспільству. Реалізація мети досягається розробкою системи цілей (які можуть бути закріплені в програмно-цільових актах з розробкою планів реалізації), регламентацією завдань і функцій суб’єктів державного управління сферами фізичної культури і спорту. Однак цілі можуть змінитися, коли деякі з них будуть досягнуті. Мета, завдання й функції є порівняно із цілями більш стійкими положеннями щодо загального спрямування й зазначених напрямів діяльності конкретних суб’єктів організаційної структури державного управління сферами фізичної культури та спорту. Наголошено на можливості систематизації функцій публічного адміністрування залежно від об’єкта управління, кінцевого результату тощо. Крім того, вони поділяються на внутрішні (управління всередині державної керуючої системи) і зовнішні (вплив державних органів на об’єкти управління), економічні, соціальні, соціально-виховні тощо. Сфери діяльності суб’єктів державного управління сфер фізичної культури і спорту обумовлені завданнями, включають загальні функції, притаманні всім суб’єктам державного управління незалежно від сфери та рівня в ієрархії, спеціалізовані (різні для кожного рівня організаційна структура) й допоміжні функції, що забезпечують виконання загальних і спеціальних. Реформа децентралізації влади передбачає перерозподіл спеціальних функцій між ланками системи на різних рівнях, для чого доцільно передати низку функцій з вищих рівнів на нижчі та виконувати функціональну опорну структуру.

На сучасних хлібопекарських підприємствах продовжує існувати проблема отримання якісного хліба. Вона виникає внаслідок постійної зміни властивостей як основної сировини (борошна) так і допоміжних рецептурних компонентів (дріжджів, концентрату молочно-кислої закваски, цукрових та соляних розчинів). Тому технологи-хлібопекарі, з метою підвищення якості результатів процесу замісу тіста, використовують різноманітні програми управління тістомісильними машинами. Вибір цих програм не обходиться без втручання “людського фактору”, а це може негативно вплинути на кінцевий результат. Якщо реалізовувати більш ефективне реагування на ці зміни під час замісу, то можна добитися підвищення рівня стабільності якісних показників готового тіста на всіх подальших етапах його обробки.
 Для пошуку можливостей вирішення цієї задачі пропонується проведення аналізу кластерної структури партій борошна, що відрізняються по показникам якості (число падіння, кількість клейковини та якість клейковини), а також дослідження результатів замісу тіста при різних програмах та з різними партіями борошна. Було підтверджено вплив хлібопекарних властивостей борошна на взаємозв’язок тривалості та інтенсивності замісу з якістю тіста, що виготовлюється. Це обумовило доцільність формування програм для тістомісильної машини на основі результатів кластерного аналізу, який надає можливість отримати додаткову, корисну інформацію для автоматизації процесу управління. Тому запропонована реалізація алгоритму автоматичного вибору програми замісу тіста для тістомісильної машини та її корегування під час замісу за допомогою штучних нейронних мереж.
 Корегування залежить від реологічних властивостей тіста на які, в першу чергу, впливає сила борошна. Саме вона забезпечує процес його формування з необхідними структурно-механічними властивостями (пружність, пластичність, еластичність, в’язкість), які поєднуються і постійно змінюються в ході технологічного процесу. Оцінка цих властивостей тіста, має більш інтегральні ознаки, більш об’єктивна. Для цього можуть використовуватися два варіанти: 1) експериментальний заміс на фаринографі з реєстрацією фаринограми в електронному вигляді; 2) вимірювання та реєстрація активної потужності споживаної електроприводом місильного органу під час замісу тіста. Далі, по зареєстрованим даним, проводиться автоматичний розрахунок необхідних показників властивостей тіста і здійснюється корегування параметрів програми замісу.

В статті розглянуті недоліки процесу подрібнення у кутерах, до яких відносять високу енергоємність при невисокій продуктивності машин. Тонке подрібнення є одним із найбільш енергоєм- них процесів ковбасного виробництва, а якість готового продукту у значній мірі залежить від умов, в яких воно здійснюється. Розглянуті актуальні питання пошуку шляхів зменшення енергоємності процесу кутерування та покращення якості фаршу. Серед численних типів устаткування, наразі використовуваних для тонкого подрібнення м’ясної сировини, є емульситатори м’яса – подрібнювачі безперервної дії, які дозволяють якісно та ефективно здійснювати оброблення первинного фаршу в потоці, будучи водночас простішими за конструкцією та менш металомісткими, ніж кутери з чашею. З метою поліпшення технологічних властивостей м’ясних емульсій досліджені існуючі під- ходи покращення конструктивних рішень робочих органів емульситаторів при переробці фаршу, для різноманітних видів ковбасних виробів у подрібнюючих головках різної конструкції, а також оглянуті проблеми зношування ріжучого інструменту під час роботи. Простежено принципи вдосконалення ріжучих головок. Розглянуто питання зношування ножів, коли весь вал з підшипниковою опорою руха- ється в напрямку решіток, щоб компенсувати знос ножів. Описані нові покоління емульситаторів, в яких вперше були встановлені закриті двигуни з зовнішнім охолодженням і типом захисту IP 56. На ці двигуни були встановлені спеціальні підшипники з підігрівом, що перешкоджають утворенню конденсату. Показано, що у вакуумних емульситаторах хороший результат роботи досягається при установці глибини вакууму від 50 % атмосферного тиску і вище. В результаті цього сировина набуває більш щільної консистенції. Віднесені до інноваційних розробок емульситатори, в яких між подаючим шнеком бункера і ріжучим комплектом встановлюється насос з регульованою швидкістю обертання, що дозволяє додатково контролювати процес подрібнення. Перевага таких емульситаторів – авто- матичне регулювання температури продукту на виході. Підкреслюється, що емульситатори з авто- матичним управлінням положення ріжучого інструменту залишаться високотехнологічними роз- робками у найближчому майбутньому. Встановлено, що при швидкому різанні основні геометричні елементи ріжучої частини мають бути доведені до розрахунково визначених значень, тоді при тій самій величині стійкості можна збільшити швидкість різання на 10-15 %. Якщо швидкість різання залишити в тих самих межах, то стійкість такого інструменту зросте майже в 2 рази, що змен- шить витрати на експлуатацію і знизить допоміжний час, який пов’язаний зі зміною інструменту і переналагодження машини.

У дисертації на основі документальних, літературних та інших джерел досліджено особливості управління, економічного та соціокультурного життя в північних та східних областях України, які не увійшли до рейхскомісаріату “Україна” і протягом всього періоду окупації перебували під управлінням військової адміністрації. Проведено аналіз процесу формування органів окупаційної адміністрації та їх структури. Значна увага приділена ролі допоміжних органів, які формувалися з місцевих жителів. Проаналізовано політику в промисловості та сільському господарстві. Показано, що провал “бліцкрігу” змусив окупаційні власті переглянути початкові плани і вдатися до спроб відбудови українських підприємств та реформування сільськогосподарських відносин. Значна увага приділена діяльності місцевої інтелігенції по відродженню культурного життя в зазначених областях. Показано, що ці заходи знаходили певне розуміння з боку військової адміністрації. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32352<br>В диссертации на основании документальных, литературных и других источников исследованы особенности управления, экономической и социокультурной жизни в северных и восточных областях Украины, которые не вошли в рейхскомиссариат “Украина” и весь период оккупации находились под управлением военной администрации – Черниговская, Сумская, Харьковская, Ворошиловградская (ныне Луганская) и Сталинская (Донецкая). Показано, что ещё на этапе планирования было решено отказаться от создания единой системы управления оккупированной территорией СССР. При этом, вследствие недоверия А.Гитлера к военным, которые, по его мнению, были неспособны решать сложные политические задачи, принято решение ограничить оперативный тыл вермахта. Предполагалось, что после быстрого продвижения вглубь территории, тыловые районы должны передаваться под управление гражданской администрации рейхскомиссариатов. В результате военно-административные органы не имели чётко сформулированных задач. Особенностью оккупационного управления в военной зоне на территории СССР и Украины явилось создание параллельных военно-административного и военно-экономического аппаратов. Задача последнего заключалась в обеспечении вермахта продовольствием за счёт оккупированных территорий, прежде всего, Украины. Однако наличие этих двух управленческих структур порождало противоречия между ними. Роль “третьей власти” в военной зоне выполняли многочисленные полицейско-карательные органы, на которых лежит ответственность за уничтожение населения. Проанализирован процесс формирования, структура и функции так называемых вспомогательных органов, создаваемых из местного населения представителями различных немецких инстанций. Делается вывод о том, что они стали неотъемлемой частью оккупационной администрации и без их создания и сотрудничества части населения реализация оккупационной политики на украинских землях была бы невозможной. В эти органы шли в основном представители местной интеллигенции, часть которой надеялась на социально-экономическое и национально-культурное возрождение края. Отношение к ним немецких чиновников было различным, но отмечено, что украинская интеллигенция активнее сотрудничала с военной администрацией в военной зоне, чем с гражданской в рейхскомиссариате “Украина”. Установлено, что экономический потенциал восточных областей Украины пострадал вследствие действий по эвакуации и уничтожению материальных ценностей, предпринятых правительством СССР в начальный период войны. С установлением “нового порядка” началось восстановление сельского хозяйства и части промышленности. Важную роль в этом сыграла местная украинская администрация, а также немецкие монополии. Номенклатура произведённой продукции определялась потребностями вермахта. При этом потребности местного населения в предметах первой необходимости не учитывались. В условиях затяжной войны Германия оказалась не в состоянии наладить поставки собственной промышленной продукции в обмен на украинское продовольствие. На украинском рынке возник товарный дефицит. По мнению А.Розенберга, ситуацию могло улучшить развитие ремесленничества. Но усилиями военно-экономических инстанций продукция ремесленников также направлялась для вермахта. Доказано, что существовали разногласия в среде нацистского руководства по вопросу политики в сфере сельского хозяйства. Аграрная реформа, инициированная министерством А.Розенберга, рассматривается как неудавшаяся, поскольку главная политическая цель – завоевать поддержку украинского крестьянства – не была достигнута. При этом указывается, что некоторые успехи при обеспечении поставок вермахту и Германии достигнуты были. В целом отмечен грабительский характер оккупационной политики в экономической сфере. В работе также анализируется политика в сфере культуры. Приоритетным для немецких властей был вопрос захвата и вывоза культурных ценностей. Для этого был создан разветвлённый аппарат, от “функционирования” которого особенно пострадали украинские библиотеки, музеи и картинные галереи. В силу того, что военная администрация разделяла идеи А.Розенберга, деятельность музеев, библиотек, театров, многочисленных кружков и студий была в военной зоне массовым явлением. Также начался процесс оживления религиозной жизни, важная роль в котором принадлежала центру УАПЦ в Харькове. Сравнительно умеренной была политика и в сфере образования. Автор связывает это с деятельностью местной интеллигенции, но при этом отмечает, что большинство её планов были обречены на провал в условиях ограничений со стороны оккупационных властей, навеянных человеконенавистническими теориями национал-социализма. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32352<br>The peculiarities of management, economic and social-cultural life in the Northern and Eastern regions of Ukraine, which were not included to reichcommissariat "Ukraine" and during the whole period of occupation were under the rule of the military administration, are examined and studied in the dissertation with the help of documentaries, literary and other sources. The analysis of the process of forming the bodies of occupation administration and their structure was done. Great attention was paid to the role of auxiliary bodies which were formed on the basis of local inhabitants. The policy in the sphere of agriculture and industry was analysed too. It was shown that the failure of “blitzkrieg” made the occupation authorities examine the initial plans and try to restore Ukrainian enterprises, reform agricultural system. The activity of local intelligentsia in the sphere of revival of the cultural life in the regions mentioned above was narrated. It was depicted that the military administration supported those efforts to certain degree. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32352