Academic literature on the topic 'Дослідження кремнію'

Фролов Я. В., Дьоміна К. Г., Андреєв В. В. Порівняльний аналіз результатів моделювання та оцінки пророблюваності структури сталі 09Г2С в процесі поздовжньої прокатки трубної заготовки Ø 250 мм // Обробка матеріалів тиском. – 2019. – № 1 (48). – С. 170–177.
 Для розвитку методу оцінки деформованого стану металу зі зміни параметрів колишньої дендритної структури в роботі виконано аналіз напружено-деформованого стану, який сформувався під час прокатки в останньому, круглому, калібрі кліті 900 трубозаготівельного стану 900 / 750 – 3, і зіставлення результатів математичного моделювання з оцінкою пророблюваності структури трубної заготовки Ø 250 мм. Результати математичного моделювання та металографічного аналізу показали хорошу збіжність. На підставі отриманих результатів визначено зони активної і пасивної деформації та їх розташування в напрямку ½ вертикальної осі поперечного перерізу дослідженої заготовки. Глибина зони прилипання становить 12,5 мм, зона інтенсивної пластичної деформації зосереджена на відстані 50–112,5 мм від центру заготовки, центральні шари заготовки є зоною пасивної деформації. Вперше показано, що зміна зсувного напруження τzx повністю відображає характер зміни коефіцієнта пророблюваності структури К крупносортного прокату. При дослідженні впливу деформаційної дії на мікроструктуру сталі використання її структурної складової – хімічної неоднорідності, що успадковується від дендритної ліквації кремнію та марганцю, – дозволяє виконати не тільки кількісну оцінку інтенсивності та локалізації деформації, але і якісно судити про зміну напруження зсуву по перерізу заготовки. Подальші дослідження в даному напрямку дозволять розширити теоретичні уявлення про формування напружено-деформованого стану металу в високих осередках деформації при прокатці та стати підставою для розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення технології виробництва крупносортного прокату

Вступ. Під час виплавки марганцевих феросплавів важливе значення має формування раціонального складу шлакового розплаву. Шлаки марганцевих феросплавів на 70—90 % представлені оксидами марганцю та кремнію. Відомості про фазові рівноваги в системі MnO–SiO2 є вагомим показником для розробки нових і вдосконаленні діючих процесів збагачення та огрудкування марганцевої сировини, отримання марганцевих феросплавів, а також виплавки електросталі з підвищеним вмістом марганцю.Проблематика. Аналіз наведених в літературі даних стосовно діаграми рівноважного стану системи MnO–SiO2 показав різницю температур евтектичного й перитектичного плавлення та принципову розбіжність у характері плавлення. На діаграмі відсутні дані щодо поліморфного перетворення родоніту.Мета. Вивчення поведінки орто- і метасилікату марганцю, а також евтектики між ними для уточнення будови діаграми рівноважного стану системи MnO–SiO2 .Матеріали та методи. Методом ДСК визначено температури фазових перетворень, плавлення й кристалізації зразків, що відповідають за складом родоніту (MnSiO3), тефроіту з родонітом (Mn2SiO4 + MnSiO3) та евтектиці, розташованої між ними.Результати. Уточнено температури конгруентного плавлення тефроіта, солідус і ліквідус інконгруентного плавлення родоніту. Вперше експериментально визначено температуру поліморфного перетворення родоніту при фазовому переході γ-MnSiO3 ↔ β-MnSiO3 , що супроводжується зміною об’єму до 2 %. Це дозволило нанести на діаграмустану системи MnO–SiO2 горизонтальну лінію поліморфного перетворення.Висновки. Отримані дані про рівноважний стан системи MnO—SiO2 розширюють уявлення про будову шлакових систем, що дозволяє: оптимізувати процес охолодження під час виробництва марганцевого агломерату, раціонально підібрати шлаковий режим плавки при виробництві феросилікомарганцю, скорегувати процес загущення шлаку після випуску продуктів плавки, обґрунтувати режим кристалізації шлаку при виробництві шлаколитих виробів.