Academic literature on the topic 'Екологічна конкурентоспроможність'

Конкурентоспроможність галузі тваринництва є чинником, що визначає її здатність не лише задовольняти потреби внутрішнього ринку, а й успішно конкурувати на міжнародних ринках. В умовах постійних змін економічного, соціального й екологічного середовища, зростання вимог споживачів галузь має адаптуватися до нових викликів і використовувати інноваційні підходи для підвищення ефективності виробництва, зниження витрат і забезпечення сталого розвитку. У статті проаналізовано основні принципи конкурентоспроможного розвитку тваринництва, визначено ключові стратегії та напрями, які сприяють підвищенню продуктивності, екологічній відповідальності й ефективному використанню ресурсів, що є необхідними для забезпечення її стабільного та конкурентоспроможного розвитку як на національному, так і на міжнародному рівнях. У статті детально розглядається конкурентоспроможний розвиток галузі тваринництва, акцентується увага на принципах, напрямах і стратегіях підвищення ефективності цієї галузі в умовах сучасних глобальних викликів. Автори визначають конкурентоспроможність галузі як здатність створювати стійкий обсяг доданої вартості шляхом раціонального використання ресурсів, ефективної організації виробничих процесів, залучення інвестицій і освоєння нових ринків. Особливу увагу у статті приділено характеристикам тваринницької галузі, як-от висока залежність від природно-кліматичних умов, велика капіталомісткість і складність технологічних процесів, сезонність виробництва, вимоги до здоров’я тварин і генетики, що безпосередньо впливають на ефективність. Пропонується визначення конкурентоспроможності на кількох рівнях: макрорівні (національний і міжнародний), мезорівні (галузевий і регіональний), мікрорівні (підприємницький або виробничий), що дозволяє забезпечити комплексний підхід до аналізу та розвитку галузі. Відзначено, що для досягнення високої конкурентоспроможності необхідно адаптувати галузь до постійно змінюваного економічного середовища, активно впроваджувати інноваційні технології, що підвищують продуктивність і знижують витрати. У статті детально розглядаються стратегії (підходи) до підвищення конкурентоспроможного розвитку галузі тваринництва. Одним із ключових підходів до підвищення конкурентоспроможності галузі тваринництва є впровадження інноваційних технологій, як-от автоматизація виробництва, біотехнології для покращення генетики тварин і новітні методи годівлі. Важливу роль відіграє екологічна відповідальність, яка передбачає використання екологічно чистих технологій і сталих практик ведення сільського господарства, що відповідає зростанню вимог споживачів до безпечної продукції. Зниження витрат через оптимізацію використання ресурсів, удосконалення логістики і підвищення ефективності праці є критичними для збереження рентабельності галузі. Успішний конкурентоспроможний розвиток залежить від розвитку кадрового потенціалу, залучення молодих фахівців і постійного навчання працівників для впровадження інновацій. Інструментами є ефективні маркетингові стратегії, спрямовані на створення бренду, просування якісної й екологічно чистої продукції, освоєння нових ринків збуту через цифрові платформи, що відкривають нові можливості для розвитку галузі.

Актуальність дослідження логістики в сучасних умовах обумовлена швидким розвитком глобалізаційних процесів, цифровізації економіки та підвищенням ролі інновацій у формуванні конкурентоспроможності підприємств. Логістика є невід’ємною складовою сучасного бізнесу, забезпечуючи оптимізацію витрат, ефективне управління ресурсами та створення стійких ланцюгів постачання. Вона не лише сприяє підвищенню ефективності операційних процесів, але й забезпечує здатність підприємств швидко адаптуватися до динамічних змін ринку. Особливого значення набуває інтеграція сучасних технологій, таких як Інтернет речей (IoT), штучний інтелект (AI), аналіз великих даних (Big Data), а також автоматизованих систем управління складом (WMS) і транспортом (TMS). Ці інструменти дозволяють значно підвищити точність та швидкість прийняття управлінських рішень у логістичних процесах, сприяють зниженню операційних витрат, мінімізації ризиків та підвищенню рівня задоволеності клієнтів. Упровадження цифрових рішень у логістику відкриває нові перспективи для підвищення ефективності українських підприємств у конкурентному середовищі. Окрему увагу приділено екологічним аспектам логістики, які сьогодні є невід’ємною складовою стратегій сталого розвитку. У статті розглядається важливість заходів, спрямованих на зменшення вуглецевого сліду, впровадження енергозберігаючих транспортних засобів та екологічно чистих пакувальних матеріалів. Дотримання екологічних стандартів не лише знижує негативний вплив на довкілля, але й сприяє формуванню позитивного іміджу компаній серед екологічно свідомих споживачів, що підвищує їхню конкурентоспроможність. Дослідження акцентує увагу на ключових викликах, які стоять перед українською логістикою. Серед них – недосконалість транспортної інфраструктури, низький рівень цифровізації бізнес-процесів, відсутність розвиненої цифрової екосистеми та необхідність адаптації до змін, спричинених економічними та соціальними трансформаціями. Подолання цих викликів вимагає впровадження інноваційних підходів, модернізації інфраструктури та активного державно-приватного партнерства, що сприятиме інтеграції України у глобальні логістичні ланцюги. У контексті посилення глобальної конкуренції на міжнародних ринках підкреслюється важливість інноваційної діяльності у сфері логістики. Використання сучасних технологій та екологічних рішень, адаптованих до специфіки українського бізнес-середовища, дозволяє визначити перспективні напрями розвитку логістики, спрямовані на зміцнення позицій підприємств на світовій арені. Зазначені аспекти формують основу для довгострокового економічного зростання та сталого розвитку.

У статті розглянуто транспарентність інвестиційного потенціалу національної економіки в контексті сталого розвитку. Досліджено підходи до розуміння поняття інвестиційного потенціалу національної економіки, які різняться залежно від обраної методології, мети та контексту, в якому здійснюється аналіз (класичний економічний, поведінковий, інституційний, інноваційний та системний підходи). Встановлено, що інвестиційний потенціал економіки включає сукупність ресурсів, умов та можливостей для здійснення інвестиційної діяльності, що підсилює здатність економіки залучати та ефективно використовувати інвестиції з метою досягнення довгострокового економічного зростання та підвищення рівня добробуту населення. Визначено основні ключові чинники інвестиційного потенціалу, які в синергічній взаємодії формують потенціал загальноекономічного рівня (економічні ресурси; інституційні умови; людський капітал; технологічний рівень розвитку; соціальні та екологічні умови). Доведено, що елементи інвестиційного потенціалу набувають особливої вагомості в контексті сталого розвитку, що передбачає забезпечення довгострокового економічного зростання без шкоди для навколишнього середовища та суспільства. При визначенні структури інвестиційного потенціалу було встановлено, що інвестиційний потенціал національної економіки - це сукупність ресурсів, можливостей та умов, що забезпечують можливість розвитку економіки через залучення та ефективне використання інвестицій, де основними структурними елементами інвестиційного потенціалу виступають: фінансовий потенціал, природний потенціал, трудовий потенціал, інноваційний потенціал, технологічний потенціал, інфраструктурний потенціал, інституційний потенціал, соціально-економічний потенціал, екологічний потенціал, зовнішньоекономічний потенціал. При дослідженні інвестиційного потенціалу в контексті сталого розвитку було встановлено, що основними чинниками виступають: екологічні інвестиції; соціальні інвестиції; інноваційні інвестиції. В результаті дослідження було запропоновано основні напрямки розвитку інвестиційного потенціалу України в умовах сталого розвитку: реформування законодавчої бази; розвиток фінансових ринків; інноваційна політика; екологічна політика; соціальні інвестиції. Обґрунтовано, що в умовах глобальних змін необхідно забезпечувати інституційну стабільність, стимулювати інновації та сприяти розвитку «зеленої» економіки, реалізація яких дозволить підвищити конкурентоспроможність України на світовому ринку та забезпечити довгострокове економічне зростання з дотриманням принципів сталого розвитку. Доведено, що інвестиційний потенціал є ключовим драйвером для забезпечення економічного зростання будь-якої країни, особливо в умовах глобалізації, де сталий розвиток визначає нові вимоги до інвестиційної діяльності, зокрема, щодо балансу між економічними, соціальними та екологічними аспектами.

Стаття присвячена дослідженню ролі інвестицій у розвиток зеленого бізнесу як важливого чинника сталого розвитку економіки України. У роботі розглянуто сутність зеленого бізнесу, який орієнтується на мінімізацію негативного впливу на навколишнє середовище через інноваційні рішення та екологічно чисті технології. Особлива увага приділяється аналізу Environmental Performance Index (EPI) для України, що дозволяє оцінити екологічну ефективність та роль інвестицій у вирішенні екологічних викликів. У статті також проаналізовано Green Growth Index (GGI), що відображає розвиток зеленої економіки в країні, зокрема, за показниками ефективності використання ресурсів, захисту природного капіталу, розвитку зелених економічних можливостей та соціальної інтеграції. Окремо розглянуто розвиток біоекономіки як складової зеленої економіки, що підвищує конкурентоспроможність на міжнародних ринках. Розглянуто фінансові інструменти для інвестування в зелений бізнес. Зроблено висновок, що інвестиції в зелений бізнес є стратегічним інструментом для досягнення сталого розвитку та покращення екологічної ефективності України в умовах глобальних викликів.