Academic literature on the topic 'Експедиторські компанії'

У статті розглянуто питання сутності якості транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) та логістичних принципів його ефективності. Наголошено, що транспортний сервіс в Україні не відповідає міжнародним вимогам за якістю обслуговування. Рівень розвитку транспортно-експедиторської галузі, якість послуг, що надаються, конкурентоспроможність українських компаній та їхня фінансова спроможність дуже відстають від середньосвітових показників, а це призводить до значних фінансових втрат і негативно позначається на іміджі національної транспортної системи загалом. Водночас вважається, що зусилля з розвитку транспортно-експедиційної діяльності в Україні мають бути спрямовані на підвищення їхньої якості. У зв’язку з цим своєчасне вирішення проблем управління якістю транспортно-експедиційних послуг виступає важливим етапом оптимізації експедиційної діяльності. Показано, що підставою виокремлення кількох доволі великих груп складових елементів ТЕО слугує розуміння будь-якої системи як сукупності безлічі елементів, що перебувають у відносинах і зв’язках один із одним, утворюють певну цілісність, єдність. А проблема управління якістю ТЕО є однією з першорядних, пов’язаною з виконуваною роллю транспорту як найважливішої інфраструктурної галузі економіки. Способом вирішення питань управління якістю ТЕО виступає її забезпечення, що виражається в ефективному управлінні перевізним процесом, що являє собою цілеспрямований вплив на організацію використання знарядь і засобів праці (транспортних засобів) та на поведінку персоналу, який бере безпосередню участь у переміщенні вантажів або пасажирів. Суб’єкти ринку ТЕО мають досить обмежену базу даних щодо перевізників і ще скромніший досвід організації перевезень, вони не можуть охопити для аналізу весь обсяг різних варіантів доставки вантажів, що не завжди дає їм змогу вибрати найоптимальніший варіант транспортування. Сформована система на рівні дрібних транспортно-експедиційних компаній діє на засадах мережевого маркетингу, але замість залучення нових учасників “іззовні” відбувається відокремлення їх від уже існуючих на ринку підприємств. Запропоноване наступне трактування поняття “управління якістю транспортно-експедиційного обслуговування”, під яким розуміється безперервна поетапна взаємодія керуючої та керованої підсистем (взаємодія суб’єктів управління) на стратегічній, корпоративній, навчальній основі, спрямована на забезпечення якості транспортно-експедиційного обслуговування. Доведено, що управління якістю ТЕО проектується на нижні рівні управління, які впливають на систему показників і критеріїв для оцінювання результативності процесів, структурних підрозділів, діяльності керівників і персоналу, а також враховує формування стратегії розвитку та цілі конкретних компаній, що здійснюють ТЕО.

Організація системи обслуговування грає ключову роль визначенні маркетингової політики. Ефективне обслуговування передбачає високий та якісний рівень гарантійного обслуговування, надання клієнтам послуг, довгострокові гарантії. Чим краще експортер зможе організувати обслуговування, тим сильніше його становище на світовому ринку. Транспортні послуги є одним із найважливіших елементів у розвиток всієї системи міжнародної торгівлі. Створення та розвиток сучасних морських вантажних перевезень багатьма країнами розглядається як один із основних напрямів забезпечення національної економічної безпеки та суверенітету. Контейнеризація вантажних перевезень, що обслуговуються морським і наземним транспортом, зробила дешевшим і спрощеним весь ланцюжок перевезень і експедиторських операцій, але заклала основу для подальшого розвитку єдиного міжнародного правового поля в галузі транспортного сервісу Міжнародні відносини між країнами завжди зумовлювалися пересуванням товару між ними. Саме собою формування транспортних систем відбувалося рамках національних економічних систем. Спеціалізація транспорту виявляється у розподілі існуючих та створенні нових галузей промисловості з однорідним продуктом або послугою, а також у розподілі праці між підприємствами галузі. Слід зазначити значимість міждержавної координації у розвитку транзитного транспорту. Подібні багатосторонні угоди усувають митні бар›єри, забезпечують велику транспортну безпеку, що стимулює економічну співпрацю між країнами та створює передумови для розвитку інтеграційних процесів. У світі регіональні транспортні мережі інтегровані у великі мережі міжрегіонального масштабу, пов›язуючи основні ринки та виробничі центри. На сучасному етапі, де існує тенденція все до більшої глобалізації, а країни, що розвиваються, прагнуть зміцнити свої позиції на світовому ринку, саме економічні фактори є основою для впливу економічно більш розвинених держав на світову політику, формування військового і політичного потенціалу країн світу. І в цій зв›язці наявність нових транспортних систем і транспортних коридорів одна із найважливіших економічних ресурсів. Наявність транспортних коридорів створює нові можливості політичного впливу держав. При розвитку перевезень по транспортним системам, що проходить через територію України, необхідно враховувати, що держави, профспілки та великі транспортні компанії перебувають у жорсткій конкуренції, пропонуючи свої МТК та розвиваючи їх конкурентні переваги.

Об’єктом дослідження виступають відносини між користувачами платформ транспортних агрегаторів тасамими транспортними агрегаторами. У межах статті досліджуються питання місця транспортних агрегаторів усучасних транспортних правовідносинах, функцій транспортних агрегаторів та переваг, які вони надають перевізникам та замовника послуг перевезення.Визначено сутність поняття «агрегатор», з’ясовано переваги останніх перед звичайними рекламними майданчиками. Проаналізовано види агрегаторів, визначено місце транспортних агрегаторів серед інших агрегаторів товарів та послуг. Визначено, що агрегатори не здійснюють пошук постачальників та клієнтів, а використовують IT-рішення, що дозволяють сторонам договору самим знаходити потрібні товари та послуги.Класифіковано транспортні агрегатори за критерієм статусу суб’єктів відносин у сфері перевезень (P2P, B2Pта B2B, тобто між фізичними особами, між суб’єктами підприємництва та юридичними особами, змішані); за сту-пенем доступності виділено загальнодоступні та умовно закриті транспортні агрегатори (такі, що співпрацюють з обмеженим колом компаній); відповідно до видів перевезень запропоновано розрізняти агрегатори авіаційного, залізничного, автомобільного, водного транспорту, універсальні транспортні агрегатори; за критерієм призначення перевезень виділяють агрегатори пасажирських перевезень та вантажно-транспортні біржі. Проаналізовано особливості характеру окремих видів транспортних агрегаторів.Доведено, що найбільш важливим для науки цивільного права критерієм класифікації відповідних транспортних відносин є правовий статус транспортного агрегатора, зміст його прав і обов’язків у відповідних відносинах.Для коректного визначення меж правового статусу транспортного агрегатора проаналізовано завдання та функції конкретних транспортних агрегаторів. Відзначено, що питання визначення юридичного статусу транспортного агрегатора у відносинах надання послуг перевезення пасажирів та вантажу не має однозначного вирішення. У літературі діяльності транспортних агрегаторів надають характер посередницької, інформаційної, комунікаційної, експедиторської діяльності або визначають основною метою транспортних агрегаторів організацію перевезення й оптимізацію перевізного процесу. Відсутність єдності поглядів на суть діяльності транспортних агрегаторів пояснюється неоднорідністю функцій конкретних агрегаторів, отже, ступенем відповідальності за порушення умов договору послуг перевезення.Зроблено висновок, що правовий статус транспортних агрегаторів визначається на договірних засадах долучення користувача до агрегатора та зумовлюється його роллю в безпосередніх відносинах між замовником та виконавцем послуги перевезення. Межі цивільної відповідальності транспортного агрегатора залежать від того, чи є він посередником, надає інформаційні послуги або є безпосереднім виконавцем за договором перевезення.

Стаття присвячена питанню оптимізації складської діяльності підприємства на засадах логістики з метою підвищення ефективності функціонування складу та прибутковості підприємства загалом. Проаналізовано останні дослідження і публікації на дану тематику. Виявлено нерозкриті досі питання шляхів оптимізації складської діяльності підприємства на засадах логістики. Об’єктом дослідження обрано транспортно-експедиторська компанія ТОВ «ДСВ Логістика», а предметом дослідження – її логістична діяльність, яка потребує оптимізації з метою підвищення ефективності функціонування. Проведено оцінку ринкової позиції підприємства, в порівнянні з основними ринковими гравцями, а також проаналізовано основних клієнтів ТОВ «ДСВ Логістика» за допомогою АВС-аналізу. Розроблено логістичні рішення, які слід впровадити підприємству в свою складську діяльність задля усунення наявних проблем та підвищення показників ефективності діяльності складу.