Academic literature on the topic 'Ефективність заходів'

Монографія присвячена розробленню наукових принципів вибору базових показників для екологічного нормування шкідливих впливів на складні ландшафтні комплекси з метою забезпечення суспільно необхідної якості їх функціонування. Практичний матеріал зібрано на основі досліджень складних ландшафтних комплексів у Дністровському Прикарпатті. Показано, що центральним поняттям складного ландшафтного комплексу є компартмент, який піддається екологічному навантаженню з боку абіотичної природи та антропогенних чинників і характеризується параметрами надійності, захисної ефективності та стійкості. Визначено вказані поняття для складного ландшафтного комплексу та запропоновано концептуальну схему компартменту складного ландшафтного комплексу з відповідними їй підсистемами та ярусами. Показано, що надійність біосистеми підвищується зі збільшенням її ієрархічності, що обгрунтовує можливість формування високонадійних системи з малонадійних елементів. На основі показників надійності, захисної ефективності і стійкості можливо здійснювати прогнозування та моделювання ситуацій, розрахунок тих порогових значень величин, поза якими відбуваються негативні явища, картування джерел ризиків, моніторинг змін тощо. Водночас це дасть змогу виявити причини небажаних змін та встановити фактори, що сповільнюють чи стримують наближення складного ландщафтного комплексу до критичного стану, тобто розробити превентивні заходи запобігання екологічним катастрофам. Ключові слова: ландшафтний комплекс, стійкість, надійність, захисна ефективність, компартмент, екологічна норма, самовідновлення, самовдосконалення, полютанти, седименти, нормування, норматив, компартментальна концепція.

Розглянуто впровадження інтегрованого АВС і XYZ-аналізів в практику дослідження асортименту підприємства кисломолочної галузі, що дає змогу підвищити ефективність управління логістичними процесами за рахунок пошуку резервів удосконалення управління складським господарством. Для виконання комбінованого аналізу проведено окремо два аналізи, результати яких зведено для отримання матриці з дев’ятьох категорій товарів. На підставі одержаних результатів АВС-XYZ- аналізів обґрунтовано рекомендації щодо управління запасами для кожної групи товарів. Варто сконцентрувати увагу на матеріалах, що мають економічне значення, з метою зниження витрат за рахунок вживання цільових заходів, які суттєво підвищать ефективність закупівельної і складської діяльності.

Дослідженню стан інноваційно-інвестиційної діяльності аграрного сектору економіки.Проведено аналіз сучасного стан розвитку сільськогосподарських підприємств на інноваційних засадах та вказано на коло певних проблем, що стримують впровадження інновацій. Систематизовано основні види інновацій, які впроваджуються у діяльність сільськогосподарських підприємств: продуктові, технологічні, організаційні та маркетингові. Доведено важливість для країни такої продуктової інновації як виробництво органічної сільськогосподарської продукції. Виявлено, що забезпечити високу технологічну ефективність виробництва можна швидше у галузі рослинництва, тоді як у тваринництві, через значну тривалість виробничого циклу, цей процес є ускладненим. Проаналізовано динаміку капітальних інвестицій та прямих іноземних інвестицій у сільське господарство України. Здійснено аналіз основних причин, які стримують розвиток інноваційно-інвестиційного забезпечення аграрного сектору. Запропоновано заходи щодо підвищення інноваційно-інвестиційної діяльності аграрного сектору економіки.

У роботі розглянуто питання формування професійно важливих якостей майбутніх лікарів під час навчання у закладі вищої медичної освіти. Акцентовано увагу на тому, що під час професійної підготовки майбутніх медиків недостатньо уваги приділяється даному питанню і саме це є фактором виникнення проблем під час професійної реалізації молодих фахівців. Охарактеризовано вимоги до професійно важливих якостей лікаря та виокремлено п’ять основних категорій: професійно-творчі, морально-духовні, психофізіологічні, соціально значущі, емоційно-вольові. Запропоновано заходи спрямовані на розвиток професійно важливих якостей здобувачів освіти та методи визначення рівня сформованості окремих категорій цих якостей. На основі системного аналізу продемонстровано важливість формування під час освітнього процесу у майбутніх лікарів професійно важливих якостей, проаналізовано вплив рівня їх розвитку на ефективність реалізації фахових компетентностей та успішність професійної діяльності лікаря.

Вступ. Одним із важливих завдань моніторингу вод є визначення тенденцій зміни вмісту окремих показників хімічного складу, на основі чого роблять висновок про ефективність застосованих заходів управління. Хімічний склад води у окремих об’єктах є інтегральним показником, що відображає дію природних, антропогенних процесів та кліматичних змін. Зважаючи на це, при дослідженні довготривалих змін доцільно виокремлювати саме внесок людської діяльності. Застосування потужного апарату теорії випадкових процесів дозволяє розділити фактичні значення виміряних концентрацій елементів на природну, антропогенну і кліматичну складові, та надає можливість аналізувати поточні тренди антропогенної і кліматичної складової з оцінкою їхньої достовірності [2,3]. Метою цієї роботи було розроблення методики оцінювання інтенсивності трендів концентрацій антропогенної та кліматичної складової показників хімічного складу поверхневих водних об’єктів України...

Обґрунтування. Відеоасистовані (VATS) резекції легень у лікуванні дорослих і дітей, хворих на ТБ з множинною (МЛС-ТБ) та широкою лікарською стійкістю (ШЛС-ТБ), є альтернативою операціям з використанням широкого торакотомного доступу. Мета. Оцінити ефективність застосування VATS-резекцій легень у дорослих і дітей, хворих на МЛС-ТБ та ШЛС-ТБ. Матеріали та методи. Проаналізовано результати застосування 55 VATS-резекцій легень у дорослих, хворих на МЛС-ТБ та ШЛС-ТБ. Ці хворі були розподілені на дві клінічні групи: 1-ша група (основна) – 33 дорослих хворих на МЛС-ТБ та ШЛС-ТБ легень, яким було виконано VATS-резекції легень із застосуванням розроблених нами вдосконалених інтраопераційних методик, схеми передопераційної підготовки та післяопераційного лікування (накладання штучного пневмотораксу перед операцією, однолегенева чи роздільна інтубація, вибір оптимального місця мініторакотомії, використання ендостеплерів, ендоскопічна апікальна плевректомія тощо); 2-га група (контрольна) – 22 дорослих хворих на МЛС-ТБ та ШЛС-ТБ легень, яким було виконано VATS-резекції легень аналогічного обсягу за традиційною методикою. Найчастіше досліджувані хворі в обох групах були прооперовані з приводу фіброзно-кавернозного ТБ легень (1-ша група – 18 (54,5±8,7 %) спостережень, 2-га група – 12 (54,5±10,6 %) спостережень), трохи менше прооперовано хворих із приводу туберкулом (1-ша група – 8 (24,2±7,5 %) спостережень, 2-га група – 5 (22,7±8,9 %) спостережень). Також хворі були прооперовані з приводу дисемінованого ТБ – 4 (12,1±5,7 %) у 1-й групі та 3 (13,6±7,3 %) у 2-й групі. З приводу циротичного ТБ прооперовано в 1-й групі 3 (9,1±5,0 %), у 2-й – 2 (9,1±6,1 %). Серед прооперованих основної групи типову VATS-лобектомію було виконано в 15 (45,5±8,7 %) хворих, типову сегментектомію – в 9 (27,3±7,8 %), атипову сегментектомію – в 6 (18,2±6,7 %), VATS-пульмонектомію – у 2 (6,1±4,2 %) і нижню білобектомію – в 1 (5,6±5,4 %) пацієнта. У контрольній групі хворим було проведено VATS-оперативні втручання, аналогічні за обсягом резекції. Також проаналізовано результати застосування 36 VATS-резекцій легень у дітей, хворих на МЛС-ТБ та ШЛС-ТБ. Здебільшого це були діти з туберкуломами чи конгломеративними туберкуломами – 22 (68,8±8,2 %) випадки. VATS-лобектомія була виконана в 14 (43,8±8,8 %) дітей, VATS-сегментектомія – в 13 (40,6±8,7 %) і VATS-полісегментарна резекція – в 5 (15,6±6,4 %). Результати та їх обговорення. За критерії ефективності лікування було взято відсутність неліквідованих післяопераційних ускладнень і рецидивів ТБ. У пацієнтів основної групи результати хірургічного лікування були кращими порівняно з контрольною групою (позитивний результат у 1-й групі – 93,9±4,2 %, у 2-й групі – 86,4±7,3 %). Рецидив ТБ у 1-й групі зафіксовано в 1 (3,0±3,0 %) хворого, в 2-й групі – також в 1 (4,5±4,4 %). Післяопераційний період у більшості прооперованих основної групи перебігав без ускладнень і характеризувався ранньою мобілізацією (у 26 (78,8±7,1 %) випадках хворі були переведені з реанімаційного відділення в перші 2 доби після операції) та зменшенням терміну наркотичного знеболювання (середній термін призначення наркотичних аналгетиків у 1-й групі становив 1,1 дня). Післяопераційні ускладнення в пацієнтів 1-ї групи відзначалися в 3 (9,1±5,0 %) випадках. З них у 2 пацієнтів виявлено ексудативний плеврит на боці операції, який було ліквідовано дренуванням плевральних порожнин до виписки зі стаціонару. Неліквідоване післяопераційне ускладнення зафіксовано в 1 (5,6±5,4 %) випадку. У цього пацієнта з діагнозом ШЛС-ТБ було проведено VATS нижню білобектомію справа, після чого виник післяопераційний плеврит із залишковою плевральною порожниною. Хворому виконано VATS-санацію, дренування правої плевральної порожнини, внаслідок чого залишилася обмежена санована плевральна порожнина. Неефективне лікування пацієнтів основної групи відзначалося у 2 (6,1±4,2 %) випадках. Післяопераційної летальності в пацієнтів 1-ї групи виявлено не було. У 2-й групі тільки 14 (63,6±10,3 %) пацієнтів були переведені з реанімаційного відділення в перші 2 доби після операції. Середній термін наркотичного знеболювання в цих пацієнтів становив 2,2 дня. Післяопераційні ускладнення було діагностовано в 5 (22,7±8,9 %) випадках. З них у 2 хворих після VATS-резекцій виникли післяопераційні плеврити, які були ліквідовані після проведення VATS-санації та дренування плевральних порожнин. В 1 хворого нагноїлася післяопераційна рана, це ускладнення усунуто санацією рани та застосуванням мазей з антибіотиками. У 2 (9,1±6,1 %) пацієнтів 2-ї групи після VATS-резекцій виникли нориці сегментарного та часточкового бронхів і сформувалися залишкові плевральні порожнини. В 1 з цих хворих було встановлено діагноз ШЛС-ТБ. Пацієнти були скеровані для подальшого лікування до фтизіатра. Неефективне лікування в пацієнтів 2-ї групи відзначалося в 3 (13,6±7,3 %) випадках. Післяопераційної летальності в пацієнтів цієї групи також не було. Ефективність лікування дітей, хворих на МЛС-ТБ та ШЛС-ТБ, яким було виконано VATS-резекції легень, становила 100 %. Післяопераційні ускладнення спостерігалися у 2 (5,6±3,8 %) дітей: в 1 (2,8±2,7 %) виник післяопераційний гідроторакс і в 1 (2,8±2,7 %) було тривале недорозправлення легені. Ці ускладнення були ліквідовані додатковим дренуванням і тривалою активною аспірацією. Висновки. Застосований комплекс заходів передопераційної підготовки, оперативно-технічних особливостей, заходів із профілактики залишкових плевральних порожнин, післяопераційних ускладнень і рецидивів ТБ дав змогу збільшити загальну ефективність оперативного лікування дорослих хворих на 7,5 %, збільшити частоту переведення хворих з реанімації на 2-гу добу – на 15,2 %, зменшити на 1,1 дня період наркотичного знеболення, на 13,6 % – рівень післяопераційних ускладнень, а також досягти 100 % ефективності лікування дітей, хворих на МЛС-ТБ та ШЛС-ТБ.

Обґрунтування. Туберкульоз (ТБ) залишається одним з найзагрозливіших інфекційних захворювань у всьому світі зі значним впливом на громадську охорону здоров’я та соціально-економічний розвиток країн. Незважаючи на значний прогрес зусиль у контролі ТБ у більшості країн світу, хвороба становить серйозну проблему, особливо в умовах обмежених ресурсів і соціально-економічних потрясінь. Хоча ефективне лікування ТБ зазвичай забезпечує абацилювання, тобто зникнення мікобактерій, а також клінічних симптомів хвороби, досить часто після завершення лікування відзначаються ознаки залишкового ушкодження легень як за радіологічними показниками, так і за клінічними проявами. Такі наслідки нині мають назву післятуберкульозної хвороби легень та охоплюють значний спектр патологічних змін тканини легень, серед яких найвідомішими є фіброз, бронхоектази та кавітація (залишкові порожнини). Наразі склалася ситуація, коли основна увага лікарської спільноти зосереджена на визначенні саме Mycobacterium tuberculosis (МБТ) і профілю їхньої медикаментозної резистентності, а також молекулярно-генетичних характеристик збудника, оскільки ці дані слугують основою вибору лікарських препаратів, їх комбінації та термінів приймання. Проте водночас існує очевидна проблема розвитку патоморфологічних змін у легенях за тривалого перебігу хвороби, яким не приділяється належної уваги, а відповідно, не проводиться аналіз перспектив подальших медичних заходів. Згадані зміни безпосередньо впливають на прогноз структурної перебудови легень та їхнього фізіологічного стану й функціонування, що надалі визначає якість життя пацієнтів, які пролікувалися з приводу ТБ легень. Особливе значення має врахування таких змін у разі лікарсько-стійкого ТБ, зокрема при ТБ з множинною лікарською стійкістю (МЛС-ТБ) та ТБ з широкою резистентністю, внаслідок складнощів їх лікування, нерідко стійкого прогресування процесу. Відомо, що за наявності операційного матеріалу від хворих на ТБ легень можливо не тільки уточнити клініко-морфологічну форму цієї хвороби, але й ретроспективно оцінити її перебіг, визначити морфологічний ступінь активності специфічного запалення на момент оперативного втручання. Тобто опосередковано об’єктивно оцінити ефективність проведеної хіміотерапії до хірургічного етапу лікування та визначити найраціональніший подальший медичний менеджмент пацієнта з ТБ легень індивідуалізовано. Наводимо декілька власних спостережень комбінованого – терапевтичного та хірургічного – лікування пацієнтів з хіміорезистентним ТБ легень. Клінічний випадок 1. Пацієнт З., 35 років. Мав незначні скарги на епізодичний сухий кашель. Зміни в легенях виявлено при профілактичному огляді. Початково вони були розцінені як пневмонія, але лікування не мало ефекту. Проведено комп’ютерну томографію (КТ) легень і встановлено ТБ S6 правої легені – інфільтративна форма з ознаками розпаду, надалі мікробіологічно виявлено МБТ. Розпочато лікування чутливого ТБ. Через місяць за результатами тесту медикаментозної чутливості (ТМЧ) встановлено монорезистентність МБТ до ізоніазиду та скориговано лікування. Через 3 місяці спостерігали позитивну динаміку за КТ-картиною – зменшення об’єму інфільтрату та часткове розсмоктування поряд розташованих дрібних вогнищ. Через пів року від початку лікування на КТ визначалися щільні вогнища, декотрі з кальцинатами, пневмофіброз та ознаки сформованої туберкульоми розмірами 41×38 мм з порожниною деструкції в її центральній частині. Причому за останні 3 місяці чіткої динаміки змін у легені за КТ-даними не виявлено. Було проведено хірургічне втручання – резекція ураженого сегмента S6. За морфологічною картиною – туберкульома-казеома зі сформованою товстою фіброзною капсулою. Поряд у легеневій тканині виявлено численні гранульоми у фіброзній капсулі та туберкульозні вогнища. За морфологічними ознаками – помірний ступінь активності специфічного запалення. Клінічний випадок 2. Пацієнт Г., 35 років. На момент установлення діагнозу – без скарг, ТБ вперше діагностовано при плановій флюорографії та розпочато лікування препаратами І ряду тривалістю 2 місяці. Через 2 місяці отримано результати ТМЧ, встановлено діагноз МЛС-ТБ. У перші 3 місяці при КТ-обстеженні визначався інфільтративний ТБ верхньої частки лівої легені з ознаками розпаду та відсіву. Орієнтовно через пів року зберігалися прояви інфільтративного ТБ зі зменшенням розмірів інфільтрату та частковим розсмоктуванням дрібних вогнищ. Через рік від початку хвороби головними позитивними змінами були ущільнення та зменшення розмірів інфільтрату й вогнищ відсіву. Хірургічне втручання – верхня лобектомія зліва. Патоморфологічний висновок – конгломеративна туберкульома-казеома з фіброзною капсулою. Зберігаються морфологічні ознаки помірного ступеня активності специфічного запалення. Клінічний випадок 3. Пацієнт Н., 40 років. Діагноз ТБ легень установлено за 6 років до звернення в Національний науковий центр фтизіатрії, пульмонології та алергології, отримав курс лікування. На момент госпіталізації пред’являв скарги на болі в правій половині грудної клітки, появу значної нічної пітливості. Діагностовано рецидив ТБ, за результатами ТМЧ – МЛС-ТБ. До початку курсу хіміотерапії діагноз за КТ-картиною – дисемінований ТБ легень з ураженням верхніх часток з деструкцією на тлі старих післятуберкульозних змін. Висновок контрольної КТ органів грудної порожнини (07.2018): за 5 місяців лікування позитивна динаміка процесу – зникнення перифокальної інфільтрації, зменшення зони деструкції. Через 10 місяців в обох верхніх частках відзначаються метатуберкульозний пневмофіброз, вогнищеві «тіні» та в S1-3 зліва – туберкульоми середніх розмірів, у двох туберкульомах – ознаки розпаду. Хірургічне втручання – атипова резекція S1-3 зліва. Патоморфологічний висновок: наявні дві туберкульоми-казеоми діаметром 2,5 та 3,0 см. Кожна туберкульома має товсту фіброзну капсулу. Поза ними – фіброзовані вогнища відсіву. Післятуберкульозний пневмофіброз. Без морфологічних ознак активності специфічного запального процесу. Висновки. Простежується очевидна тенденція: від моменту встановлення діагнозу ТБ легень через місяць або декілька місяців за результатами ТМЧ уточнюються наявність і характер резистентності МБТ, що дає змогу адекватно скоригувати медикаментозне лікування. Найчастіше на початку розвитку ТБ легень діагностують інфільтративну або дисеміновану форму ураження. Основний курс хіміотерапії в середньому триває 6 місяців. Надалі за відсутності позитивної динаміки при контрольних рентгенологічних обстеженнях або формуванні туберкульоми з виразною капсулою, згідно з медичними показаннями, проводять хірургічне лікування – видалення найризикованіших (щодо рецидиву або прогресування ТБ) післятуберкульозних змін тканини легені, в представлених випадках – туберкульоми з розвиненою фіброзною капсулою. Слід зазначити, що у двох із трьох випадків навіть при адекватному основному курсі протитуберкульозної хіміотерапії на момент оперативного втручання зберігалася морфологічно помірна активність специфічного запального процесу. Встановлення чітких патоморфологічних ознак активності ТБ легень на час операції слугувало об’єктивним показанням для продовження протитуберкульозної терапії.

Обґрунтування. В Україні ефективність лікування туберкульозу (ТБ) в післяпандемічний період в умовах воєнного стану після перенесеної коронавірусної хвороби (COVID-19) значною мірою залежить від стану різних систем організму, насамперед імунної. Патогенез ТБ зумовлений низкою чинників як ендо-, так і екзогенного походження. Для визначення ступеня інтоксикації й оцінювання стану вродженого та набутого імунітету в клінічній практиці можуть використовуватися інтегральні гематологічні показники для прогнозу перебігу хвороби (Радченко О.М., 2021; Дзісь Є.І. та ін., 2022). Наприклад, за розвитку тяжкої пневмонії в пацієнтів з COVID-19 або при гострих респіраторних інфекціях різного походження, ВІЛ-інфекції, ТБ вони можуть ефективно відображати ступінь системного запалення в критичних хворих (Лисенко Д.А., 2021; Пилипів Л.І., Радченко О.М., 2024; Зубач О.О. та ін., 2023). Один з таких показників – це інтегральний індекс активності запалення (ІАЗ), який запропонували Сміян О.І. та Гринишин В.В. (2010). Виявлення змін ІАЗ у хворих на ТБ легень після перенесеної COVID-19 дасть змогу прогнозувати його перебіг і коригувати терапевтичні заходи. Мета. З’ясувати діагностичну цінність ІАЗ для оцінювання імунних розладів у пацієнтів із чутливим ТБ (ЧТБ) легень у доковідний (2018-2019 рр.), пандемічний довоєнний (2020-2021 рр.) та воєнний періоди (2022-2024 рр.). Матеріали та методи. Було проведено ретроспективний аналіз результатів обстеження 66 хворих на ЧТБ легень, які проходили стаціонарне лікування в Національному науковому центрі фтизіатрії, пульмонології та алергології. Серед них було 36 чоловіків (54,5 %) і 30 жінок (45,5 %) з установленим діагнозом ЧТБ. Середній вік дорівнював 37,3±1,6 року. Вперше діагностований ЧТБ мали 77,3 % пацієнтів (51 хворий). У 32 (48,5 %) обстежених хворих на ЧТБ спостерігався деструктивний процес у легенях, у 34 (51,5 %) було виявлено бактеріовиділення. Хворим призначали стандартну чотирикомпонентну схему лікування. Хворі на ЧТБ були розподілені на три групи: 1-ша група – 37 осіб, які обстежувалися при надходженні в стаціонар у доковідний період 2018-2019 рр. (які не хворіли на COVID-19); 2-га група – 14 осіб, що до надходження в стаціонар перехворіли на COVID-19 у період 2020-2021 рр., 3-тя група – 15 осіб, що до надходження в стаціонар перехворіли на COVID-19 у воєнний період 2022-2024 рр. Групи вірогідно не відрізнялися за віком, статтю, формами ТБ. Контрольні групи становили 60 донорів крові без клінічних ознак соматичної й інфекційної патології, середній вік дорівнював 37,6±2,3 року. Підгрупа 1К – 20 осіб, які були обстежені в доковідний період 2018-2019 рр., підгрупа 2К – 15 донорів крові, які перехворіли на лабораторно підтверджену COVID-19 у 2020-2021 рр., підгрупа 3К – 25 донорів крові, які перехворіли на лабораторно підтверджену COVID-19 під час війни у 2022-2024 рр. Пацієнтам визначали показники периферичної крові (абсолютну кількість лейкоцитів, лімфоцитів, моноцитів і гранулоцитів, ШОЕ) за допомогою гематологічного аналізатора АВХ-mіscros 60 (Франція) та розраховували інтегральний гематологічний індекс активності запалення за формулою: ІАЗ = L × ШОЕ/10 + Гр × ШОЕ/100 + АГр × ШОЕ/100, де L – абсолютна кількість лейкоцитів у крові, ШОЕ – швидкість осідання еритроцитів, Гр – відносна кількість гранулоцитів у крові, АГр – відносна кількість агранулоцитів (лімфоцитів і моноцитів) у крові. Математична обробка результатів досліджень проводилися за допомогою програми Minitab 21 з використанням вбудованих бібліотек статистики. Обчислювання критеріальних значень проводилося при заданому рівні значущості р≤0,05. Робота виконана коштом Державного бюджету України. Результати. Встановлено, що у хворих на ЧТБ всіх трьох груп ІАЗ був підвищеним майже втричі та вірогідно відрізнявся від значень здорових осіб у групах порівняння (табл.). Діагностична цінність достовірного підвищення цього показника у хворих на ЧТБ порівняно зі здоровими особами за критерієм Юдена перевищувала 0,10 ум. од. (J = 0,40 ум. од), що свідчило про наявність активного запального процесу при ТБ. Також установлено, що на цей показник не впливали такі екзогенні чинники, як перенесена COVID-19 і хронічний стрес воєнного періоду, оскільки він достовірно не відрізнявся в 1-й, 2-й і 3-й підгрупах хворих. Висновки. Лабораторний гематологічний показник ІАЗ у хворих на ЧТБ легень є надійним показником активності запального туберкульозного процесу, на який не впливають такі екзогенні чинники, як перенесена COVID-19 і фактор стресу під час воєнного стану, що може бути використано для вдосконалення наявних алгоритмів прогнозування перебігу цього захворювання.