Relevant bibliographies by topics / Забезпечення права

Contents

  1. Journal articles
  2. Dissertations / Theses
  3. Books
  4. Book chapters
  5. Conference papers
  6. Reports

Academic literature on the topic 'Забезпечення права'

Author: Grafiati
Published: 30 May 2022
Last updated: 31 May 2022

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Забезпечення права.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Journal articles on the topic "Забезпечення права"

1

Гнатенко, К. В. "Принципи соціального забезпечення - основа галузі права соціального забезпечення." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2(31) (September 3, 2020): 52–55. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).564.

Full text
Abstract:
У статті розглянуто принципи соціального забезпечення як основу формування та розвитку галузі права соціального забезпечення, яка сьогодні є однією з ключових галузей права, оскільки її норми спрямовані на реалізацію одного з найважливіших конституційних прав людини - права на соціальний захист. Втім, проголошене, але не реалізоване на практиці, воно віддаляє державу від курсу демократичних перетворень і суспільного благополуччя. Для ефективної й дієвої реалізації цього права встановлюється система принципів, на якій ґрунтується соціальне забезпечення. Принципи права соціального забезпечення визначено як основоположні ідеї, керівні положення й основні начала, засновані на міжнародних стандартах у галузі соціальної політики та закріплені в нормах національного законодавства, які втілюють у собі науково обґрунтовані розробки та ідеологічно закріплені концепції в галузі соціального забезпечення та сприяють більш ефективному та соціально справедливому розподілу державних грошових коштів і коштів недержавних соціальних фондів між громадянами, котрі в установленому законом порядку набувають право на отримання соціального забезпечення в одній або декількох формах. Зазначено, що у разі суттєвої зміни суспільних відносин у сфері соціального забезпечення виникає потреба у зміні змісту визнаних принципів права соціального забезпечення. Тобто останні повинні формуватися поетапно залежно від економічного становища в Україні. Отже, до основних принципів соціального забезпечення запропоновано віднести: всебічність (універсальність) соціального забезпечення; рівність прав і можливостей, заборону дискримінації; соціальну справедливість; єдність і диференціацію у соціальному забезпеченні населення України; цільове й ефективне використання коштів державних і недержавних соціальних фондів; незменшуваність змісту й обсягу соціальних виплат і послуг; державну гарантованість установлених прав у сфері соціального забезпечення; солідарність і субсидування у соціальному забезпеченні; прозорість, своєчасність і повноту соціального забезпечення населення; забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом; урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального забезпечення.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Півненко, Л. В. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА ЗАХИСТ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ТА ГАРАНТІЇ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ." Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", no. 34 (2021): 153–60. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2021.34.21.

Full text
Abstract:
У статті досліджуються питання щодо розкриття змісту забезпечення права на захист та визначення основних гарантій його реалізації у кримінальному судочинстві. Аналізуються точки зору вчених та положення законодавства, які визначають зміст і складові елементи принципу забезпечення права на захист. Доведено, що поняття «забезпечення права на захист» більш широке, ніж поняття «право на захист». Крім того, це право передбачає діяльність інших учасників процесу із здійснення прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого з метою правильного вирішення справи і винесення законного й обґрунтованого судового рішення. Забезпечення права на захист – це діяльність, що реалізується на усіх стадіях судочинства не тільки стороною захисту, а й державними органами та посадовими особами, які ведуть кримінальний процес, та спрямована на спростування кримінального переслідування, виявлення обставин, що спростовують підозру, виправдовують обвинуваченого, пом’якшують його відповідальність і покарання, а також у певних випадках ця діяльність спрямована на відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів учасників процесу. Забезпечення права на захист визначене як засада кримінального провадження, яка насамперед адресована державним органам і посадовим особам, які здійснюють криміналь-ний процес і зобов’язані забезпечити ефективні гарантії його реалізації учасниками кримінального провадження, оскільки право на захист невід’ємне від гарантій його здійснення. Принцип забезпечення права на захист – це не тільки гарантія забезпечення прав особи, а й гарантія забезпечення ефективного судового процесу, належна реалізація якого запобігає слідчим і судовим помилкам та є запобіжником щодо притягнення до кримі-нальної відповідальності невинуватих осіб.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Булавіна, С., and Т. Давидова. "Наслідки недотримання права на приватність у мережі Інтернет: міжнародний аспект." Історико-правовий часопис 15, no. 1 (February 18, 2021): 8–14. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/2.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена подвійний проблеми, що виникла в зв'язку з широким застосуванням Інтернету, в якому, з одного боку, реалізуються права і свободи людини, надається можливість втілити ряд «супутніх» прав (права на свободу думок, на освіту, на інформацію і т.п.), а, з іншого, часто відбувається їх порушення. Аналізується міжнародна правова база захисту та забезпечення прав і свобод людини в Інтернеті, зокрема, права на приватність, порушення якого може здійснюватися у формі кібербулінгу, який отримав офіційний статус в Європі. Зроблено висновок про те, що право на Інтернет (безперешкодний доступ до нього), яке поступово набуває статусу фундаментального права людини в силу його поширеності, все ще вимагає забезпечення інших основних прав (право на життя, на інформацію, на свободу і особисту недоторканність, свободу слова і думки і т.д.), а також вимагає забезпечення прав нового покоління – права на анонімність і право бути забутим. Права, які належать людям офлайн, мають захищатися і у мережі Інтернет, яку визнано рушійною силою прогресу. Право на приватність як право жити своїм особистим життям з мінімальним стороннім втручанням не лише влади (держави), але й від подібних дій з боку інших осіб. У міжнародному праві кібербулінг визнано як негативне явище, форму домашнього насильства з використанням сучасних гаджетів. Вітчизняним законодавцем булінгом (цькуванням) визнані діяння, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. В умовах швидкістної тотальної цифрової трансформації суспільства кількість випадків насильства в онлайн- формі лише зростатиме. І національні правоохоронні органи мають поставитися до цього явища з усією серйозністю.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Смірнов, Г. Ю. "ЗАХИСТ ПЕРЕВАЖНОГО ПРАВА СУБ’ЄКТІВ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИН." Актуальні проблеми держави і права, no. 92 (January 24, 2022): 115–29. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i92.3268.

Full text
Abstract:
Смірнов Г. Ю. Захист переважного права суб’єктів корпоративних правовідносин: питання вдосконалення правового регулювання. – Стаття.Стаття присвячена дослідженню поняття переважного права в корпоративних відносинах. Автором розглянуто дві моделі переважного права – широку (поширюється на всі випадки відчуження частки, акцій, паю) та вузьку (поширюється лише на випадки відчуження частки, акцій, паю за договором купівлі-продажу). Саме вузька модель дозволяє досягнути балансу між правами та інтересами особи, що здійснює відчуження, та правами й інтересами решти учасників (акціонерів, членів) юридичної особи корпоративного типу.У межах цієї статті підкреслено ефективність переведення прав та обов’язків покупця як способу захисту переважного права порівняно з визнанням договору недійсним. Проаналізовано дві моделі переведення прав та обов’язків покупця – конститутивну (встановлення договірного правовідношення) та транслативну (зміна договірного правовідношення). Автор дійшов висновку, що захист переважного права повинен бути диференційованим: якщо договір купівлі-продажу ще не виконано, то захист переважного права здійснюється через переведення прав та обов’язків покупця за конститутивною моделлю. Якщо ж договір виконано, а майно набуто у власність покупцем – переважне право захищається через примусовий викуп як різновид евікції.Переважне право особи захищається через можливість особи вимагати переведення правта обов’язків покупця чи викупу стосовно всієї частки (пакета акцій, паю), що є предметом продажу. Критерій пропорційності застосовується лише, якщо декілька осіб реалізовують своє право на захист.Якщо договором передбачено право відстрочки чи розстрочки платежу, таке право повинен набувати й позивач (позивачі).Забезпечення реалізації права на захист тих учасників (акціонерів, членів), які можуть виявитипорушення переважних прав пізніше за позивача, пропонується здійснювати через покладення на останнього обов’язку з їх повідомлення.Автором запропоновано вдосконалену модель превенції зловживанню правом на захист та дотримання прав покупця. Обов’язок з внесення депозиту повинен відбуватися в розмірі як сплаченої суми, так і суми, що підлягає сплаті за частку (акції, пай). Таке забезпечення замінюється іншим (заставою, порукою, гарантією), якщо за договором передбачено право розстрочки чи відстрочки платежу.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Кобрусєва, Є. А. "Шляхи покращення ефективності функціонування адміністративно-правового забезпечення права на мирні зібрання в Україні." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, no. 1 (October 20, 2021): 40–45. http://dx.doi.org/10.54929/pmtl-issue1-2021-06.

Full text
Abstract:
Наукова стаття присвячена дослідженню змісту правового забезпечення конституційного права на мирні зібрання в Україні, як засобу забезпечення дотримання прав громадян. Забезпечення права на мирні зібрання в Україні, в двигуні Європейських перегонів великої політики, породжує високу активність волевиявлення та захисту прав та свобод громадян. З урахуванням процесів становлення держави та тривалого реформування різних державних інституцій, свобода та право громадян на мирні зібрання, ставить перед органами влади питання відповідності активності громадян у вирішенні своєї участі на державному та регіональному рівнях, відстоювання своїх інтересів шляхом вираження та донесення поглядів та незгоди до державних та місцевих структур влади. Постає питання законодавчого та практичного регулювання такого болючого питання як відносини влади та суспільства шляхом урегулювання проведення мирних зібрань та активних «без зброї» акцій впливу на державні установи різного рівня. З урахуванням міжнародного досвіду, пропонуються алгоритми та механізми забезпечення права на мирні зібрання, які своєю складовою становлять можливість контролю спеціалізованих уповноважених органів за реалізацією права громадян на мирні зібрання та звернення до Європейського суду з прав людини у разі порушених прав та свобод громадян. Оскільки впровадження європейських стандартів є однією з передумов інтеграції України в європейський правовий простір. Оскільки право на свободу мирних зібрань не може бути реалізованим за відсутності кореспондуючих обов’язків, покладених на державу в особі її уповноважених органів, аналіз норм Конституції та законів України, дозволив виокремити такі органи у категорію суб’єктів владних повноважень забезпечення права на мирні зібрання.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Іванов, О. "Загальні процесуальні права та обов’язки учасників спрощеного позовного провадження." Юридичний вісник, no. 3 (October 8, 2020): 304–10. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1955.

Full text
Abstract:
Отже, в статті було досліджено загальні процесуальні права і обов'язки учасників спрощеного позовного провадження в господарському процесу крізь призму норм Конституції України та Господарського процесуального кодексу України. Слід зазначити, що перелік і обсяг прав і обов'язків не є вичерпним та безмежним і тому окреслюється судом виходячи з конкретних обставин справи. Однак, саме ця «гнучкість» і є засобом забезпечення ефективного, справедливого, всебічного правосуддя, оскільки адаптуються процесуальні права та обов'язки учасників справи відповідно до конкретних обставин справи та враховуючи чинне законодавство України. Питання судового захисту та відновлення своїх законних інтересів, прав і свобод, а також забезпечення реалізації законних інтересів, прав та свобод людини є чи не одним з найгостріших питань, тому слід чітко розуміти обсяг прав і обов'язків учасників судового процесу, які виникають при використанні механізму судового захисту у вигляді спрощеного позовного провадження. Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується Господарським процесуальним кодексом України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку. Кожна юридична та фізична особа має право бути рівним перед судом і законом, це означає, що жоден не може бути звужений у своїх процесуальних правах і мати розширений обсяг обов'язків. Досліджено загальні процесуальні права та обов'язки учасників спрощеного позовного провадження в господарському процесу крізь призму норм Конституції України та Господарського процесуального кодексу України. Слід зазначити, що перелік і обсяг прав і обов'язків не є вичерпним та безмежним і тому окреслюється судом виходячи з конкретних обставин справи. Однак, саме ця «гнучкість» і є засобом забезпечення ефективного, справедливого, всебічного правосуддя, оскільки адаптуються процесуальні права тата обов'язки учасників справи відповідно до конкретних обставин справи та враховуючи чинне законодавство України.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Самбор, М. А. "Повноваження органів Національної поліції України під час забезпечення здійснення права на свободу мирних зібрань." Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 4, no. 88 (December 26, 2019): 134–47. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.88.134-147.

Full text
Abstract:
У праві в постійному взаємозв’язку перебувають такі парні категорії, як права й обов’язки. Право на свободу мирних зібрань не є винятком, а тому кореспондується із обов’язками суб’єктів публічної адміністрації, завданням яких є забезпечення безперешкодного здійснення права на свободу мирних зібрань. Тож у публікації детально розглянуто повноваження органів Національної поліції України, спрямовані на забезпечення здійснення права на свободу мирних зібрань. Обґрунтовано необхідність розмежування повноважень органів Національної поліції на трьох основних етапах щодо забезпечення правопорядку під час мирних заходів: 1) під час підготовки до проведення мирного зібрання; 2) під час мирного зібрання. 3) після завершення мирного зібрання; а також на чотирьох етапах забезпечення безперешкодного здійснення права на свободу мирних зібрань органами Національної поліції України: 1) попередній; 2) підготовчий; 3) практичний; 4) завершальний (підсумковий).
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

ТРИНЬОВА, ЯНА. "Реалізація принципів біоетики в кримінальному праві України." Право України, no. 2020/03 (2020): 154. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-03-154.

Full text
Abstract:
Чинний сьогодні кримінальний закон не повною мірою виконує завдання, які сформульовані у ст. 1 Кримінального кодексу України ( КК України), тобто не є правовим за своєю суттю, а отже, не може ефективно здійснити правове забезпечення охорони прав і свобод людини та громадянина, відповідно – виконати основне завдання: правове забезпечення безпеки існування суспільства. Винайдення сучасного алгоритму правотворення, який дав би змогу створити ефективний, якісний, правовий закон не тільки для сучасних потреб, а й для наступних поколінь, є актуальним заданням, особливо в контексті роботи над створенням нового Кримінального кодексу. Метою статті є розроблення та пропозиція використання нового підходу в правотворенні у сфері сучасного кримінального права: формулювання та введення до наукового обігу принципів біоетики як домінуючого джерела кримінального права та їх реалізація у теоретичні моделі відповідних кримінально-правових і деяких інших норм. Такий підхід може надати новий вектор розвитку як кримінального права, так і кримінального законодавства. Цілком імовірно, що згодом поняття “біоетика”, яке, по суті, є neo jus naturale, замінить поняття “природне право”. У дослідженні поряд із класичними методами пізнання використані і непритаманні кримінальному праву методи дослідження: ідеалістична діалектика, “трагічна діалектика”, екзистенцiоналiзм, феноменологія, гештальт-пiдхiд, синергетичний метод. Виділено і розкрито зміст біоетичних принципів, які в загальному вигляді без чіткого формулювання відображено в міжнародних нормативно-правових актах. До принципів біоетики віднесено: 1) принцип екоцентpизму; 2) принцип альтруїзму; 3) принцип транспарентності; 4) принцип раціоналізму; 5) принцип рівноваги; 6) принцип обмежень; 7) принцип безпеки життєдіяльності; 8) принцип реалізму. Досліджено кореляційні зв’язки принципів біоетики між собою та з нормами кримінального права. Встановлено, що jus naturalе та біоетика є ідентичними явищами, однак остання, завдяки її формалізації (сформульованим принципам), є зручнішою у правозастосовній діяльності. Проаналізувавши весь КК України на відповідність його положень принципам біоетики, зроблено висновок, що загалом Загальна частина відповідає принципам біоетики. Особлива ж частина має деякі прогалини у сфері врегулювання актуальних біоетичних кримінально-правових дилем, які пропонується усунути через відповідні доповнення до тексу закону. Очікується, що правотворення у сфері кримінального права, яке здійснюватиметься на засадах оновленого природного права та екоцентpизму, сприятиме розв’язанню сучасної актуальної проблеми та попередить її появу в майбутньому, зокрема: невідповідності задекларованого в ст. 1 КК України завдання правового забезпечення охорони прав та свобод людини і громадянина фактичному стану забезпечення охорони цих прав; при цьому наголошено на необхідності біоетизації не лише норм кримінального права, а й усієї національної системи права, наслідком чого має стати ефективне, якісне забезпечення прав і свобод людини та громадянина, забезпечення безпеки існування суспільства, а також гармонізація національної системи права з європейськими традиціями правотворення.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Погребняк, В. Я. "Сучасні проблеми цивільно-правового забезпечення переходу права найму (оренди)." Актуальні проблеми держави і права, no. 86 (September 23, 2020): 176–81. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2432.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена розгляду проблеми порядку переходу права найму (оренди) у контексті розмежування юридичних механізмів трансферу суб'єктивних цивільних прав панування та вимоги. Визначається, що причиною існування проблеми переходу похідних прав панування є їх перебування у змісті відносного правовідношення, учасниками якого є власник відповідного блага й особа, якій належать такі права. Водночас положення чинного цивільного законодавства чітко розмежовують право орендаря розпоряджатись правом оренди, зокрема відчужувати його, та передавати відповідне майно в суборенду. Із цього випливає розмежування двох різних юридичних механізмів переходу похідних речових прав. Однак нормативне забезпечення розпорядження орендарем своїм правом оренди залишається епізодичним. Встановлюється, що в умовах практики правореалізації набув поширення підхід, у рамках якого заміна орендаря у правовідношенні здійснюється шляхом укладення додаткових угод до договору оренди, які мають тристоронній характер. Орендодавець, орендар, який виходить із правовідносин, і особа, яка вступає у правовідносини замість орендаря, домовляються про заміну, у зв'язку із чим не постає жодних проблем із додержанням порядку, передбаченого для обох механізмів набуття третьою особою прав володіння та користування відповідним майном Автор формулює висновок, що наділення права оренди такими ж властивостями до юридичного трансферу, що й право власності, можливе в разі виведення відповідної правової можливості за межі зобов'язально-правової конструкції правовідношення. Цього можна досягти в ситуації, коли орендар залишається відповідальним перед орендодавцем, проте набуває можливості розпорядження правом оренди на власний розсуд у речово-правовому порядку, що характерний, зокрема, для розпорядження права власності. Але через те, що зміст права оренди, зокрема його обсяг, цільове призначення, а також часові параметри існування, визначається все ж таки цивільно-правовим договором, на підставі якого таке право виникло, воно не втрачає залежності від відповідного договору. Як наслідок, порушення такого права може призвести до його припинення в зобов'язально-правовому порядку. Водночас для втілення відповідної концепції в життя та її ефективного функціонування в умовах практики правореалізації та правозастосування необхідно її відображення в положеннях чинного цивільного законодавства як відповідного юридичного механізму.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Петросян, К. Є., and Л. В. Котова. "РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ: В АСПЕКТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 1 (41) (May 20, 2021): 86–97. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-86-97.

Full text
Abstract:
У статті здійснено аналіз міжнародних та національних нормативно-правових актів, а також даних, зокрема статистичних, щодо окремих аспектів реалізації права на соціальний захист, у тому числі щодо правового забезпечення захисту внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО). Відзначено, що з початком збройної агресії Російської Федерації у 2014 році в Україні з’явилися особи, які з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту були вимушені залишити місця свого постійного проживання та переселитися в інші регіони держави. Офіційна статистика щодо кількості взятих на облік ВПО з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей та АР Крим, та частки серед них осіб пенсійного віку в черговий раз підкреслює необхідність дослідження питання забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб на соціальний захист та розробки ефективних механізмів вдосконалення законодавчої бази, що закріплює права і свободи внутрішньо переміщених осіб в аспекті забезпечення принципу верховенства права. Констатовано, що в аспекті забезпечення принципу верховенства права, право на соціальний захист має природно-правовий характер, тобто належить особі з моменту народження, а тому має визнаватись і гарантуватись державою. Підкреслюється неподільність принципу верховенства права з такими поняттями як демократія та права людини, в тому числі права у сфері соціального захисту. Авторами з’ясовані важливі моменти визначення понять «соціальний захист» й «соціальне забезпечення» та виокремлені три головні складові системи соціального захисту. Авторами зазначено, що існує ряд особливостей в реалізації права на соціальний захист в умовах збройного конфлікту в Україні внутрішньо переміщеними особами, зокрема: по-перше, констатовано, що право на соціальний захист внутрішньо переміщеної особи поставлено у залежність від наявності у такої особи довідки на підтвердження цього статусу; по-друге, підкреслюється, що з метою реалізації свого конституційного права особа повинна відкрити рахунок виключно в Ощадбанку; по-трете, встановлюється, що діюче законодавство передбачає обов’язок внутрішньо переміщеної особи періодично проходити фізичну ідентифікацію в установі банку; по-четверте, у разі недотримання встановлених умов особа зазнає обмеження у реалізації свого права на соціальний захист шляхом зупинення соціальних виплат, що порушує забезпечення принципу верховенства права. Ключові слова: соціальний захист, соціальне забезпечення, система соціального захисту, реалізації права на соціальний захист, принцип верховенства права.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
More sources

Dissertations / Theses on the topic "Забезпечення права"

1

Дігтяр, Я. О. "Природні права людини: сучасні проблеми та шляхи забезпечення." Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2019. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/14213.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Кобернюк, Сергій Володимирович. "Джерела права соціального забезпечення України." Diss. of Candidate of Legal Sciences, М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2014.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Сташків, Б. І. "Принципи права соціального забезпечення в контексті природного та позитивного права." Thesis, Сумський державний університет, 2014. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36810.

Full text
Abstract:
Розкриття правової природи принципів права здійснюється в залежності від типу праворозуміння їх авторів, тобто поглядів учених на суть права, його основоположні ідеї, форми вираження, зв’язок із державою, причини походження, призначення тощо. Фахівці права соціального забезпечення в основному дотримуються концепцій й природного (неписаного) і позитивного (писаного) права. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36810
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Кульчицька, О. І. "Суб"єкти права соціального забезпечення України." Diss. of Candidate of Legal Sciences, Львівськ. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2007.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Богдан, Ірина Анатоліївна. "Правове забезпечення реалізації працівником права на творчість." Diss. of Candidate of Legal Sciences, М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2014.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Тищенко, Олена Володимирівна. "Концептуальні основи становлення сучасного права соціального забезпечення." Diss. of Doctor of Legal Sciences, М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2014.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Литвин, Р. О. "Забезпечення принципу верховенства права у правоохоронній діяльності." Thesis, Чернігів, 2021. http://ir.stu.cn.ua/123456789/23124.

Full text
Abstract:
Литвин Р. О. Забезпечення принципу верховенства права у правоохоронній діяльності : випускна кваліфікаційна робота : 262 "Правоохоронна діяльність" / Р. О. Литвин ; керівник роботи О. А. Марущак ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра правоохоронної діяльності та загальноправових дисциплін. – Чернігів, 2021. – 70 с.
Актуальність дослідження зумовлена тим, що є необхідність вивчення загальнотеоретичних аспектів принципу верховенства права у правоохоронній діяльності. Принцип верховенства права є складним феноменом, що включає в себе низку вимог до учасників правових відносин, у першу чергу – до правоохоронних органів, що і зумовлює його важливість для забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Метою дослідження є розгляд теоретичних та правових основ забезпечення принципу верховенства права у правоохоронній діяльності, аналіз особливостей забезпечення принципу верховенства права у правоохоронній діяльності, а також проблеми забезпечення даного принципу та практика європейського суду з прав людини у його застосуванні. Для досягнення поставленої мети у дипломній роботі вирішуються наступні завдання: дослідити становлення й розвитку принципу верховенства права; охарактеризувати поняття та зміст принципу верховенства права в правоохоронній діяльності; проаналізувати елементи принципу верховенства права у правоохоронній діяльності; розглянути особливості застосування принципу верховенства права у правоохоронній діяльності; охарактеризувати співвідношення принципів верховенства права і законності в діяльності правоохоронних органів; охарактеризувати принцип верховенства права у практиці європейського суду з прав людини; проаналізувати шляхи вдосконалення застосування принципу верховенства права в правоохоронній діяльності. Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, узагальнення та висновки дипломної роботи можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – як підґрунтя для подальшого розроблення проблеми забезпечення принципу верховенства права у правоохоронній діяльності; у правотворчості – при опрацюванні пропозицій щодо змін та доповнень до чинного законодавства України з метою його подальшого вдосконалення; в навчальному процесі – як матеріали при викладенні правоохоронної діяльності, підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників і методичних вказівок. Основні результати дослідження викладені в одній науковій статті.
The relevance of the study is due to the fact that there is a need to study the general theoretical aspects of the principle of the rule of law in law enforcement. The principle of the rule of law is a complex phenomenon that includes a number of requirements for participants in legal relations, primarily - to law enforcement agencies, which determines its importance for ensuring human and civil rights and freedoms. The purpose of the study is to consider the theoretical and legal basis for ensuring the rule of law in law enforcement, analysis of the features of ensuring the rule of law in law enforcement, as well as the problems of ensuring this principle and the practice of the European Court of Human Rights in its application. To achieve this goal in the bachelor's thesis the following tasks are solved: to investigate the formation and development of the rule of law; to characterize the concept and content of the principle of the rule of law in law enforcement; to analyze the elements of the principle of the rule of law in law enforcement; to consider features of application of the principle of the rule of law in law enforcement activity; describe the relationship between the principles of the rule of law and legality in the activities of law enforcement agencies; to characterize the principle of the rule of law in the practice of the European Court of Human Rights; to analyze ways to improve the application of the rule of law in law enforcement. The practical significance of the obtained results. Theoretical provisions, generalizations and conclusions of the bachelor's thesis can be used: in the research sphere - as a basis for further development of the problem of ensuring the principle of the rule of law in law enforcement; in law-making - when working on proposals for changes and additions to the current legislation of Ukraine in order to further improve it; in the educational process - as materials in the teaching of law enforcement, preparation of relevant sections of textbooks, manuals and guidelines. The main results of the study are set out in 1st scientific work.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Шлапко, Тетяна Вікторівна, Татьяна Викторовна Шлапко, and Tetiana Viktorivna Shlapko. "Проблеми реалізації деяких принципів права пенсійного забезпечення." Thesis, Cetatea de Sus, 2014. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/53458.

Full text
Abstract:
У своїй роботі авторка акцентує увагу на тому, що у соціальній державі обчислення розмірів пенсій в тому обсязі, який забезпечує гідне життя й існування людини, повинно стати важливою гарантією при реалізації права на пенсію. Але на сьогодні у процесі реформування пенсійної системи України не можна говорити навіть про принцип пенсійного забезпечення на рівні не нижче встановленого прожиткового мінімуму та принцип незменшуваності змісту та обсягу права на пенсію при прийнятті нових законів.
In this work, the author focuses on the fact that the social state calculation of pensions to the extent that delivers decent life and human existence, should be an important guarantee in the implementation of the right to a pension. But today in the process of pension reform Ukraine can not say even the principle of pensions at a level not below the subsistence and the principle of minimum nezmenshuvanosti content and scope of the right to retire the adoption of new laws.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Добровольська, Т. С. "Європейські стандарти забезпечення права на медичну допомогу." Master's thesis, Сумський державний університет, 2019. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/76159.

Full text
Abstract:
Робота присвячена аналізу стандартів надання медичної допомоги у країнах Європи. Зокрема, автор аналізує поняття "стандарти медичної допомоги" та "право на медичну допомогу". У другому розділі проведено аналіз практики ЄСПЛ щодо права на медичну допомогу. У третьому розділі виділено проблеми реалізації права на медичну допомогу в Україні та запропоновані шляхи їх вирішення.
Работа посвящена анализу стандартов оказания медицинской помощи в странах Европы. В частности, автор анализирует понятия "стандарты медицинской помощи" и "право на медпомощь". Во второй главе проведен анализ практики ЕСПЧ относительно права на медицинскую помощь. В третьем разделе выделены проблемы реализации права на медицинскую помощь в Украине и предложены пути их решения.
The work deals with the analysis of medical care standards in Europe. In particular, the author analyzes the concepts of "standards of medical care" and "right to medical care". The second section analyzes the ECHR's practice on the right to medical care. The third section highlights the problems of exercising the right to medical care in Ukraine and proposes ways of solving them.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Варава, Ірина Павлівна, and І. О. Лагоднюк. "Інформаційне забезпечення наукових досліджень у сфері права." Thesis, Національний авіаційний університет, 2021. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/48616.

Full text
Abstract:
Науковий потенціал правової системи України є важливим ресурсом, створенню якого слугують дослідження наукових колективів чи окремих вчених за актуальними напрямами права. Основою будь-якого наукового дослідження є інформація – сукупність відомостей (повідомлень, даних), яка визначає міру наших знань про ті чи інші явища, події та їх взаємозв´язки. Таке визначення використовується у широкому розумінні слова. У вузькому розумінні інформація – це відомості, які є об´єктом обробки, передачі і зберігання. Інформаційне забезпечення є обов’язковою умовою продуктивного проведення і одночасно невід’ ємним складовим елементом кожного наукового дослідження. Тому цілком закономірно, що більшість вчених близько третини свого робочого часу витрачають на збирання і опрацювання наукової інформації.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
More sources

Books on the topic "Забезпечення права"

1

Сташків, Б. І. Теорія права соціального забезпечення. Київ: Знання, 2005.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Ярошенко, І. С. Право соціального забезпечення. Київ: КНЕУ, 2005.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Бойко, М. Д. Право соціального забезпечення України. Київ: Олан, 2004.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Сирота, І. М. Право пенсійного забезпечення в Україні. Київ: Юрінком Інтер, 1998.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Пастухова, Л. В. Європейський механізм забезпечення прав людини. Сімферополь: Таврія, 2009.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Пастухова, Л. В. Європейський механізм забезпечення прав людини. Сімферополь: Таврія, 2009.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Пастухова, Л. В. Європейський механізм забезпечення прав людини. Сімферополь: Таврія, 2009.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Сташків, Б. І. Юридичні факти в праві соціального забезпечення. Чернігів: Деснянська правда, 2008.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Негодченко, О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України. Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2002.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Негодченко, О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України. Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2002.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
More sources

Book chapters on the topic "Забезпечення права"

1

Задорожня, Г. В., and Ю. А. Задорожний. "Забезпечення позову в адміністративному праві: до питання його законодавчого унормування в Україні." In ПРОБЛЕМИ ПУБЛІЧНОГО ТА ПРИВАТНОГО ПРАВА, 379–405. Liha-Pres, 2021. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-237-4-13.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Izarova, Iryna. "Civil Procedure Reforms During the Period of Ukrainian Independence: New Goals and Principles." In Access to justice in the light of sustainable development: to the 30th anniversary of Ukraine's independence ed. by Yuri Prytyka and Iryna Izarova, 32–59. VD Dakor, 2021. http://dx.doi.org/10.33327/ajee-18-21-cp1-2.

Full text
Abstract:
Доступ до правосуддя є невід’ємним елементом верховенства права й демократичної правової держави. Забезпечення рівного доступу до правосуддя для всіх визначено у цілях сталого розвитку, що пояснює підвищення інтересу до вивчення ефективних шляхів його досягнення, зокрема, із досвіду провідних держав світу. Виходячи з наведеного, для держав, що вибороли свою незалежність не так давно, серед яких і Україна, особливої актуальності набувають розбудова ефективної системи правосуддя та її трансформація в умовах прагнення до сталого розвитку. Тридцятиріччя незалежності нашої країни — це гарна нагода для переосмислення проміжних результатів і досягнень, пошуку шляхів подальшого розвитку з урахуванням геополітичної ситуації й загальносвіто- вих тенденцій. Україна є однією з держав — засновниць Організації Об’єднаних Націй (ООН)1, і українська влада підтримує Цілі сталого розвитку ООН2. Крім того, Україна є однією з найбільших країн Європи за територією та кількістю населення3. Водночас у звіті Світового банку, у якому порівнюється регулювання підпри- ємницької діяльності, наша країна посідає 64 місце із 190 з точки зору просто- ти ведення бізнесу4. За даними Freedom House у звіті «Свобода у світі», Україні надано статус «частково вільної» (partly free status) через дуже низькі показни- ки верховенства права (6/16), незалежності судової влади (1/4), а також через низький рівень захисту від незаконного застосування фізичної сили і свободи від війни і повстань (1/4)5. У цій главі будуть узагальнені досягнення реформ цивільного процесуаль- ного права, що були провадилися упродовж періоду незалежності України, а також охарактеризовані нові підходи до визначення мети й окремих прин- ципів сучасного цивільного процесу, зокрема, принципу співробітництва суду і сторін у цивільному судочинстві. Визначальними у даному контексті є підтримка ідеї сталого розвитку й необхідність досягнення цілей сталого розвитку, насамперед забезпечення доступу до правосуддя для всіх, мирних і ефективних інституцій на всіх рівнях3.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Шевченко, А. Є., and С. В. Кудін. "КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ЛЮДИНИ НА ЗДОРОВ’Я: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ." In ПРАВА ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ ТА У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ, 369–91. Liha-Pres, 2020. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-210-7/369-391.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Бочарова, Н. В. "Забезпечення прав людини в інформаційному суспільстві: проблеми створення Міжнародного білля про права людини в Інтернеті." In НОВІТНІ ДОСЯГНЕННЯ ТА ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ, 33–60. Liha-Pres, 2021. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-244-2-1-2.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Гнатовська, А. І. "Публічні послуги як правовий інститут забезпечення реалізації конституційних прав громадян." In ПРАВА ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ ТА У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ: ТРАДИЦІЇ ТА НОВАЦІЇ, 119–48. Liha-Pres, 2021. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-235-0-5.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Conference papers on the topic "Забезпечення права"

1

Боровик, А. В. "Щодо забезпечення права на правову допомогу у Фінляндії." In EUROPEAN POTENTIAL FOR THE DEVELOPMENT OF LEGAL SCIENCE, LEGISLATION AND LAW ENFORCEMENT PRACTICE. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-040-7-50.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Заярний, О. А. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА СПОЖИВАЧІВ НА ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА РИНКУ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ПОСЛУГ." In LEGAL SCIENCE, LEGISLATION AND LAW ENFORCEMENT PRACTICE: REGULARITIES AND DEVELOPMENT TRENDS. Baltija Publishing, 2020. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-588-92-1-55.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Константий, О. В. "ДО ПИТАННЯ ДОПУСТИМОСТІ ЗАКОНОДАВЧОГО ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА ОСОБИ НА ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ, ПЕРЕГЛЯД АУДІОВІЗУАЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ (З МІРКУВАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕРЕСІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ)." In LEGAL SCIENCE, LEGISLATION AND LAW ENFORCEMENT PRACTICE: REGULARITIES AND DEVELOPMENT TRENDS. Baltija Publishing, 2020. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-588-92-1-24.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Нестерова, Д. В. "Інфраструктура відкритих даних як інструмент забезпечення права особи на використання та доступ до публічної інформації у формі відкритих даних." In EUROPEAN POTENTIAL FOR THE DEVELOPMENT OF LEGAL SCIENCE, LEGISLATION AND LAW ENFORCEMENT PRACTICE. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-040-7-44.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Шевчук, М. І. "Контроль за дотриманням розумних строків досудового розслідування прокурором вищого рівня як важлива гарантія забезпечення права на доступ до правосуддя, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод." In INNOVATIVE VIEWS IN EUROPEAN FUNDAMENTAL SCIENTIFIC-PRACTICAL LEGAL STUDIES. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-179-4-52.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Мазур, М. Р. "Забезпечення прав потерпілого у кримінальному провадженні: актуальні проблеми." In LEGAL SCIENCES: RESEARCH AND EUROPEAN INNOVATIONS. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-074-2-65.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Роскошний, І. В. "ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ І НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА." In LEGAL SCIENCE, LEGISLATION AND LAW ENFORCEMENT PRACTICE: REGULARITIES AND DEVELOPMENT TRENDS. Baltija Publishing, 2020. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-588-92-1-27.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Коробко, Кристина, and Олена Бутенко. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ДІТЕЙ ТА ПІДТРИМКА СІМЕЙ З ДІТЬМИ В УКРАЇНІ." In DÉBATS SCIENTIFIQUES ET ORIENTATIONS PROSPECTIVES DU DÉVELOPPEMENT SCIENTIFIQUE. European Scientific Platform, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/logos-05.02.2021.v2.01.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Резворович, Кристина. "«АНТИВІРУСНІ» ЗАХОДИ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ COVID-19." In SCIENTIFIC PRACTICE: MODERN AND CLASSICAL RESEARCH METHODS. European Scientific Platform, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/logos-15.10.2021.08.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Гаврилюк, Л. В., В. Г. Дрозд, and Т. В. Швець. "Забезпечення прав, свобод та законних інтересів особи в кримінальному провадженні: міжнародно-правові стандарти." In EUROPEAN POTENTIAL FOR THE DEVELOPMENT OF LEGAL SCIENCE, LEGISLATION AND LAW ENFORCEMENT PRACTICE. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-040-7-54.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Reports on the topic "Забезпечення права"

1

Лисоконь, Ілля Олександрович. Інвестиційна діяльність закладів вищої освіти в «освітньому праві» України. Київ: ГО «Інститут інноваційної освіти», 2021. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4219.

Full text
Abstract:
У статті здійснено аналіз та узагальнення аспектів «освітнього права» у питанні інвестиційної діяльності закладів вищої освіти в Україні як елемента державної освітньої політики.Практичне значення дослідження полягає у висвітлені сучасного стану нормативно-правового забезпечення інвестиційної політики України в галузі вищої освіти. Видання здійснене за експертної підтримки Науково-навчального центру прикладної інформатики НАН України.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Братченко, Людмила Євгеніївна, Олена Олексіївна Комарова, and Олена Сергіївна Славіна. Забезпечення соціальних прав пенсіонерів в сучасній Україні: стан і проблеми. Класичний приватний університет, September 2016. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/2920.

Full text
Abstract:
У статті розглянуто проблему соціального захисту пенсіонерів у сучасній Україні. Обґрунтовано думку про те, що люди похилого віку є найменш захищеними та малозабезпеченими верствами населення. Проаналізовано структуру соціальних трансфертів, систему соціального страхування пенсіонерів. Визначено та систематизовано соціальні проблеми пенсіонерів, які не знаходять адекватного вирішення на рівні державних органів влади. Запропоновано шляхи покращення соціального захисту малозахищених верств населення в сучасних українських реаліях.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Дороніна, Т. О., and А. А. Вербенець. Освітня політика Республіки Мальта: пріоритетні напрями розвитку інклюзивного навчання. Класичний приватний університет, 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3046.

Full text
Abstract:
У статті представлено огляд регуляторних актів Республіки Мальта, що внормовують розвиток інклюзивного навчання. Указано, що навчання учнів з особливими освітніми потребами на Мальті, як і в більшості європейських країн, формувалося в межах медичної (обмежувальної) концепції. Аналіз національних систем інклюзивної освіти доводить, що обов’язковою базою для її запровадження та функціонування є система законодавчих актів, котрі декларують необхідні права і свободи та містять механізми забезпечення. Звернення до джерел з історії становлення інклюзивної освіти на Мальті дозволяє констатувати поступову реалізацію різноманітних моделей освіти для цієї категорії учнівства: моральна (пов’язується з ганьбою, упередженням та зневагою до осіб із вадами розвитку), благодійна (до основи якої покладено співчуття до осіб з обмеженими можливостями та надання їм допомоги), соціальна (спрямована на подолання соціальної дискримінації осіб з особливими потребами) та полікультурна (передбачає повагу до етнічного та культурного розмаїття в суспільстві). Зважаючи на те, що освітня політика Республіки Мальта в інклюзивному напрямі розвивається відповідно до загальноєвропейських тенденцій, які передбачають розуміння інклюзії як полікультурного явища, констатовано інтенсифікацію реалізації концепції інклюзивного навчання на Мальті (у його полікультурній моделі) після вступу країни до ЄС (2004 р.). Названо нормативно-правові документи Республіки Мальта, які визначають пріоритетні напрями розвитку інклюзивного навчання, схарактеризовано ті, що мали найбільший вплив на визначений процес. До пріоритетних напрямів розвитку інклюзивного навчання Республіки Мальта віднесено ствердження дефініції інклюзії в її розширеному – полікультурному – варіанті, створення та підтримку недискримінаційного освітнього середовища, взаємодію державних установ та громадських об’єднань, наукової, педагогічної та батьківської спільнот у розвитку інклюзивного навчання. Підкреслено значення для цього процесу взаємодії державного та громадського секторів, яка ґрунтується на надбаннях наукової та педагогічної спільнот. Зроблено висновок, що реалізація інклюзивної політики відбувається через побудову чіткої структури освітнього процесу, що передбачає запобігання дискримінаційному ставленню до учнів через будь-які ознаки та створення атмосфери прийняття, привітності та безпеки, що визнається та підтримується всіма суб’єктами навчального процесу та всім позашкільним середовищем.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Братченко, Людмила Євгеніївна, and Олена Олексіївна Комарова. Характеристика структури системи пенсійного забеспечення сучасної України. ORT Publishing Schwieberdinger Str. 59 70435 Stuttgart, Germany, February 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3275.

Full text
Abstract:
У роботі досліджуються категорії «пенсія», «пенсійне забезпечення», «пенсіонер», «пенсійна система». Розглядається історія пенсії та її зміни із розвитком держав, а також, як при цьому змінювалася й ідеологія пенсії. Досліджуються різні підходи науковців щодо визначення понять «пенсія» і «пенсійне забезпечення» та розглядаються відмінні ознаки пенсійного забезпечення (пенсійне законодавство, що встановлює коло забезпечуваних осіб, які мають право на певні види пенсій; джерела фінансування певних видів пенсій; умови пенсійного забезпечення; розміри видів пенсійного забезпечення; органи управління пенсійного забезпечення). Аналізується пенсійна система, яка є відкритою і постійно перебуває під впливом різних зовнішніх чинників, а саме: політичних, демографічних, макро та мікроекономічних, соціальних, трудових, пенсійних. Розглядаються національні моделі пенсійного забезпечення: за особливостями формування фінансових ресурсів (солідарна та накопичувальна система); за структурною побудовою (державне та недержавне пенсійне забезпечення); за стратегіями (солідарна, накопичувальна та змішана стратегія пенсійного забезпечення). Розглядається сучасна пенсійна система України, яка містить у собі відносини по формуванню, призначенню і виплаті пенсій в трирівневій пенсійній системі. Акцентується увагу на те, що сьогодні в Україні функціонують лише перший і третій рівні. Проте, третій рівень (недержавне пенсійне забезпечення) не є ефективним і не користується довірою громадян України. Автори висловлюють свою думку з приводу того, що є причинами цієї недовіри та, що необхідно зробити для того, аби сприяти розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, за яких умов українці зможуть масово та добровільно користуватись НПФ, забезпечуючи собі гідні умови життя у періоді набуття статусу пенсіонер України.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
You might also be interested in the extended bibliographies on the topic 'Забезпечення права' for particular source types:
Journal articles Dissertations / Theses Books
We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!

To the bibliography