Academic literature on the topic 'Засади корпоративної стратегії'

У сучасній соціології розуміння соціокультурних факторів стратегічної діяльності суб’єктів ринкової економіки досить обмежене та засноване на менеджеріальних уявленнях щодо взаємодії організацій із конкурентним середовищем. Внаслідок цього недостатньо уваги приділяється культурним та соціальним основам стратегії конкурентної боротьби, а також виключається з аналізу персонал як активний суб’єкт формування стратегічної політики організації. Крім цього, у вітчизняній науці розуміння ділових стратегій бізнес­організації засноване на західних теоретичних моделях, які досить важко застосовувати для конкретних соціокультурних та економічних умов. Це стосується і вивчення корпоративної культури, уявлення про яку досі характеризуються фрагментарністю, що викликає потребу до синтезу розрізнених теоретичних побудов. Таким чином, у статті розглядаються соціокультурні основи ділових стратегій бізнес­організацій. Здійснена спроба узагальнення основних типологій корпоративної культури. Пропонується класифікація ділових стратегій за типологічними ознаками корпоративної культури. Корпоративна культура бізнес­організації розглядається, крім цього, не тільки як ефективний інструмент підвищення конкурентоспроможності сучасних господарських структур, але й як засіб підвищення інтелектуального та культурного капіталів бізнес­організації. Узагальнення основних типологій корпоративної культури дозволяє виокремити найбільш ефективні у сучасних умовах організаційні цінності та напрями стратегічної діяльності. Застосовуючи соціологічний підхід, автор намагається подолати менеджеріальний та економічний редукціонізм у вивченні механізмів формування та реалізації ділових стратегій сучасних бізнес­організацій, який полягає у абсолютизації суто ринкових факторів, що детермінують поведінку бізнес­організації у зовнішньому середовищі. Таким чином, актуалізується важливість включення в аналіз ринкової поведінки господарських суб’єктів культурних та соціальних аспектів економічної діяльності. Таке розуміння дозволяє розглядати членів персоналу не лише в якості пасивного об’єкта управлінської діяльності, але й в якості активного соціального суб’єкта організаційних змін. Вивчення корпоративної культури як фундаментального фактора побудови і реалізації організаційної стратегії дозволяє розширити розуміння процесу управління сучасними господарськими утвореннями.

Мета статті – розкрити зміст та характерні ознаки коучингу, як сучасного інструменту реалізації корпоративної бізнес-стратегії сталого розвитку агрокомпаній. 
 В основу проведених досліджень покладено діалектичний метод пізнання процесів і явищ, зокрема, монографічний метод (при виявленні сучасних тенденцій і дослідженні наукових здобутків вітчизняної та зарубіжної науки і практики навчання персоналу), порівняльний (при оцінці рівня витрат та форм навчання персоналу), абстрактно-логічний метод (теоретичні і методичні узагальнення, обґрунтування висновків), що були використані при визначенні ознак і ролі коучингу як інструменту бізнес-стратегії сталого розвитку агрокомпаній. 
 Досліджено сутність, види та функції коучингу як інструменту управління персоналом компаній. Досліджено світовий та вітчизняний досвід навчання персоналу. Визначено роль і характерні ознаки коучингу у системі імплементації принципів сталого розвитку у діяльність агрокомпаній. Обґрунтовано мету, завдання та ключові принципи коучингу як інструменту корпоративної бізнес-стратегії сталого розвитку агрокомпаній. 
 Обґрунтовано авторське тлумачення сутності корпоративної бізнес-стратегії сталого розвитку агробізнесу. Запропоновано модель коучингу у навчанні персоналу за умов імплементації корпоративної бізнес-стратегії сталого розвитку агрокомпаній.
 Отримані результати дослідження дозволяють удосконалити кадрову політику вітчизняних агрокомпаній на засадах використання переваг коучингу, як перспективного інструменту реалізації бізнес-стратегії сталого розвитку агробізнесу.

Актуальність дослідження безпекового аспекту процесів сього- дення та перспектив розвитку в рамках архетипної методології визначаєть- ся тим, що системна трансформація суспільства вимагає точніше визначати чинники ряду процесів. Ця проблематика також актуалізується в контексті курсу на формування ефективного діалогу із суспільством, дослідження ме- ханізмів і способів поліпшення якості взаємодії держави, бізнесу та суспіль- ства. Тому виникає необхідність розроблення теоретико-методологічних основ комплексної моделі організації взаємодії процесів індивідуального са- морегулювання, корпоративного розвитку та державного управління на ос- нові архетипного підходу. Метою дослідження є аналіз архетипної складової формування інституційних мереж у контексті безпекових стратегій. Інститу- ціонально-мережевий підхід до безпекових стратегій припускає розгляд сукупності інститутів та закономірностей їх взаємодії в рамках активних мереж, що забезпечують перетворення ресурсів у реальні результати ефективними методами відповідно до національного контексту та запитів соціуму. Джере- ло відповідей на питання забезпечення безпеки запропоновано розглядати з точки зору архетипів. Підходи, викладені в дослідженні, ґрунтуються на ро- зумінні того, що в сучасних умовах не можна обмежуватися традиційними методами управління та реагування на загрози національній безпеці. Визна- чено роль соціокультурних інститутів, що підвищується у сучасних умовах у вирішенні проблем в системі “безпека – розвиток”, з одного боку, і об’єктивна необхідність використання їх потенціалу — з іншого. Це зумовлює можли- вість включення архетипів у процеси забезпечення безпеки не лише на осно- ві принципу додатковості, а й на паритетних засадах за рахунок розвитку їх взаємодії з формальними інститутами. Використання архетипного підходу сприятиме виробленню інноваційних підходів до розвитку безпекових стра- тегій за допомогою рішень, заснованих на комплексних дослідженнях і по- рядку денному в сфері публічної політики.

У статті проаналізовано проблему невизначеності у психологічній науці, під якою розуміють: незавершеність процесу сприйняття або пізнання будь-чого, у ситуаціях, коли людина зіштовхується із браком, нечіткістю або суперечністю інформації, яка поступає ззовні; нову, складну ситуацію, що має багато протирічних інтерпретацій або є нерозв’язною; повну відсутність інформації про способи дії у незнайомій ситуації; сукупність обставин, умов, які характеризуються неповнотою змісту. Виділено й узагальнено ознаки ситуації невизначеності та її особистісні предиктори та поведінкові наслідки: недолік, суперечливість або нечіткість інформації, що реалізується у дослідженнях прийняття рішень, її новизну, складність і суперечливість, необхідність прояву активності, пошуку додаткових особистісних і когнітивних ресурсів, які не завжди сприяють пошуку адекватного рішення, непередбачуваність і численність наслідків або шляхів рішення життєвих ситуацій тощо. Показано, що ситуація невизначеності може взяти на себе основні соціально-особистісні функції (самоорганізації, саморозвитку, здійснення вибору), оскільки у ній проявляється індивідуально виражена та доступна суб’єкту здатність розпоряджатися власною свободою та відповідальністю, що посилює екзистенційний контекст невизначеності. Порівняно поняття «ситуація невизначеності» та «проблемна ситуація», виявлено їх спільні (мета, засоби досягнення, програма внутрішніх і зовнішніх дій) і відмінні риси (переважно у інформаційному блоці: у проблемній ситуації є брак інформації для розв’язання задачі, у ситуації невизначеності проявляється не тільки брак, але й суперечливість, нечіткість подання та завелика кількість цієї інформації). У зарубіжній психології проблема невизначеності розглядається через категорії: толерантності (у міжособистісних стосунках та в організаційній реальності), індивідуально-особистісні особливості й індивідуальні стратегії поведінки, культуральні відмінності та специфіку корпоративної культури, прийняття рішення в умовах невизначеності тощо.

Проаналізовано та розкрито значення освіти як державної, сус- пільної, особистісної цінності для розвитку соціуму, як основи соціально-еко- номічного, духовно-культурного, політичного розвитку суспільства та інтегра- ції його в європейську та світову спільноту. Узагальнено поняття державного управління освітою як вид професійної діяльності, спрямованої на створення умов (організаційних, кадрових, матеріально-фінансових, правових) життє- діяльності, функціонування, розвитку, удосконалення навчального закладу, удосконалення системи національної освіти для досягнення поставленої мети. Встановлено, що система національної освіти незалежної України є цілісною єдністю державних, комунальних, приватних, корпоративних навчально-ви- ховних закладів різних спрямувань та рівнів акредитації. Проаналізовано іс- тотні відмінності в державному управлінні системою освіти в радянські часи та в незалежній Україні. Розкрито зміст і значення концептуальних прин- ципів державного управління системою національної освіти України: прин- цип державності, науковості, прогностичного планування діяльності органів державного управління і закладів освіти, демократизації, компетентності та професіоналізму управлінців освітянською сферою діяльності та оптиміза- ції. Окреслено стратегічні завдання нової структурної організації “Українська Академія державного управління при Президентові України (УАДУ )”. Визна- чено структурні компоненти та рівні державно-громадської моделі управлін- ня системою національної освіти: а) парламентсько-президентський рівень; б) урядово-центральний рівень; в) регіональний рівень (обласні, міські, ра- йонні відділи освіти); г) рівень безпосереднього управління закладами освіти та виокремлено: повноваження державних управлінців різних рівнів; основні принципи, провідні напрями розвитку системи національної освіти в Україні. Доведено, що оптимальним результатом діяльності державних управлінців парламентсько-президентського та урядово-центрального рівнів є створення Нової української школи. Обґрунтовано основні принципи стратегії і тактики реалізації освітніх і управлінських новацій; узагальнено суттєві зміни в систе- мі національної освіти, детерміновані створенням проекту Нової української школи (05-27.09.2017 р.), яка працюватиме на засадах педагогіки партнер- ства, в основі якої є спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками, та розробкою Державного стандарту (21.08.2018 р.) навчання за програмами дванадцятирічної повної загальної середньої освіти та ступене- вого статусу школи: початкова школа І ступеня — початок занять з 1 вересня 2018 року; гімназія — навчальний заклад ІІ ступеня, який забезпечує базову середню освіту — початок навчання з 1 вересня 2022 року; ліцей — навчальний заклад ІІІ ступеня, який забезпечує профільну середню освіту — початок нав- чання з 1 вересня 2027 року.
 Систематизовано спектр основних компетентностей освіченої особисто- сті, визначений в законодавчих документах освітньої галузі з метою розвит- ку особистості, суспільства на основі наукових знань, а саме: вільне воло- діння державною мовою; здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами; математична компетентність; компе- тентності в галузі природничих наук, техніки та технології; інноваційність; екологічна компетентність; інформаційно-комунікативна компетентність; навчання впродовж життя; громадянські, соціальні компетентності, пов’яза- ні з ідеями демократії, справедливості, рівності прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей.

У теперішній час розглядають три етапи розвитку дистанційного навчання. Перший етап почався з відомих проектів PLATO і TICET, які виконував Іллінойський університет на замовлення Департаменту освіти США. В основу тоді ще комп’ютерних курсів (лише у 1990-ті роки вони з’явилися в Інтернет) були покладені біхевіористська та когнітивна педагогічні теорії. До основних підходів та технологій можна віднести методику Ганьє (педагогічне проектування), поштові послуги, телебачення та радіо, книги, телефон, презентаційні технології на електронних носіях та інтерактивні технології (анімації, інтерактивні тести, адаптивна гіпермедіа на останніх етапах).Другий етап розвитку дистанційного навчання пов’язаний з використанням соціального конструктивізму, почався орієнтовно у 2000 році, коли в Україні почався розвиток дистанційного навчання. Домінуючими технологіями були електронна пошта, форуми, конференції. Це був крок уперед, але і біхевіористські підходи лишилися актуальними.З 2008 року почався третій етап розвитку дистанційного навчання, який базується на коннективістському підході. Домінуючими технологіями є блоги, вікі, соціальні закладки, обмін файлами, соціальні мережі, агрегатори та інші, які мають узагальнюючу назву «соціальні сервіси». Дистанційні курси на цьому етапі мають вільний та відкритий характер та спираються на вільні освітні ресурси, які почав 10 років тому назад пропонувати Массачусетський технологічний інститут.У теперішній час практично існують дистанційні курси усіх етапів та їх особливістю є наявність інформаційного освітнього середовища, для роботи у якому студент створює персональне навчальне середовище для роботи з навчальними ресурсами. Дехто вважає, що персональне навчальне середовище – це щось на зразок Moodle. Насправді, це набір інструментів (соціальних сервісів, які дозволяють організувати навчальний процес у Інтернет, наприклад, масові відкриті дистанційні курси).Біхевіористський підхід базується на роботах Е. Л. Торндайка, І. П. Павлова, Б. Ф. Скіннера. На основі цього підходу і під впливом ідей кібернетики – науки про оптимально організований процес діяльності, була створена система програмованого навчання, яка показала непогані результати у процесі алгоритмізації діяльності. Для керування навчальною діяльністю тут були запропоновані тести з відповідями «так» – «ні» і обов’язковий зворотний зв’язок для відпрацювання згідно з еталоном потрібної якості виконання дій. У відповідності до цього підходу, саме це свідчило, чи засвоїв студент матеріал заняття і як це відбивається на якості отриманого результату. До речі, ці ідеї вдало контактували з методами психологічної теорії поетапного формування розумової діяльності і методикою алгоритмізації навчальної діяльності (П. Я Гальперін, Н. Ф. Тализіна, Л. Н. Ланда та ін.).Це погляд на навчання, при якому не розглядаються внутрішні процеси мислення, а вивчається поводження, що трактується як сума реакцій на які-небудь ситуації [1]. Один з основоположників біхевіоризму Е. Л. Торндайк (1874–1948) вважав, що навчання людини повинне має будуватися на базі суто механічних, а не свідомих принципів. Тому він намагався описати навчання людини за допомогою простих правил, справедливих одночасно і для тварин. Серед цих правил виділимо два закони, що слугували платформою для подальшого розвитку цього погляду на процес навчання. Перший з них, названий законом тренування, говорить про те, що, чим частіше повторюється визначена реакція на ситуацію, тим міцніше буде зв’язок між ними, а припинення тренування (повторення) призводить до ослаблення цього зв’язку. Другий закон був названий законом ефекту: якщо зв’язок між ситуацією і реакцією супроводжується станом задоволеності індивіда, то міцність цього зв’язку зростає і навпаки: міцність зв’язку зменшується, якщо результат дії приводить до стану незадоволеності. Спираючись на ці закони, послідовник Торндайка Б. Ф. Скіннер (1904–1990) розробив на початку 50-х років минулого сторіччя дуже технологічну методику навчання, названу надалі лінійним програмуванням. В основу своєї методики Б. Ф. Скіннер поклав універсальну формулу: ситуація → реакція → підкріплення.Застосування програмованих посібників Б. Ф. Скіннера в професійно-технічних училищах США виявилося успішним: істотно скоротився час навчання, підвищилася кваліфікація студентів. Але одразу же виявилися і недоліки методики лінійного програмування: нудність і механістичність програмованих текстів; відсутність системності, цілісності в сприйнятті навчального матеріалу (велика кількість дрібних доз не сприяє узагальненням); правильність виконання простих завдань є позитивним підкріпленням лише спочатку читання посібника, надалі правильне виконання простих ситуацій уже не приносить почуття задоволеності; відсутність адаптації (всі учні виконують ту ж саму програму, йдуть по одній лінії).Незважаючи на гостру критику за принципове невтручання в мислення студента (біхевіористи керують лише його поводженням), біхевіористський підхід до навчання одержав широке поширення і був реалізований в ряді технічних навчальних закладів. І сьогодні універсальна схема цього підходу (ситуація – реакція – підкріплення) у її лінійній чи розгалуженій формі є стрижневим фрагментом багатьох комп’ютерних навчальних програм, користується популярністю у корпоративному навчанні СНД.Біхевіористська школа розглядає розум людини як «чорну скриньку» у тому сенсі, що реакція на стимул, зокрема, може розглядатися кількісно, повністю ігноруючи процес мислення.Особливості залучення у цьому випадку студентів до навчаннястудентам треба чітко формулювати кінцеві результати навчання таким чином, щоб вони могли визначитися щодо своїх дій і очікувань та зрозуміти, чи досягли вони результату наприкінці заняття;студентів треба тестувати, щоб визначити, чи досягли вони результатів навчання. Тестування та оцінювання мусять об’єднуватися у навчальну послідовність для перевірки рівня досягнень студентів та забезпечення відповідних відгуків;навчальні матеріали повинні об’єднуватися у такий спосіб, щоб вони забезпечували навчання. Форма об’єднання може бути від простого до складного, від відомого до невідомого, від знань до використання;студенти мають очікувати на своєчасний відгук викладача, щоб вони могли спостерігати за своїми успіхами та приймати відповідні дії для їх досягнення.Але оскільки алгоритми навчальної діяльності відтворювали її досить формально, деякі педагоги зазначали, що навчання – це процес, значно глибший, ніж тільки зміни у поведінці. Тому і з’явився пізнавальний (когнітивний) підхід, де за основу результатів навчання брали знання і роботу з ними.Когнітивний підхід стверджує, що навчання включає пам’ять, мотивацію та мислення, і що міркування грають важливу роль у навчанні. Когнітивісти розглядають навчання як внутрішній процес та звертають увагу на те, що кількість і якість отриманих знань залежить від здібностей студента, від якості і кількості досягнень, які зроблені під час навчального процесу, а також від рівня здібностей та існуючої структури знань студента.Цей підхід знайшов своє втілення у педагогічних технологіях розвиваючого навчання (В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін), проблемного навчання (І. Я. Лернер, М. І. Махмутов, О. М. Матюшкін), особистісно-орієнтованого навчання (І. С. Якиманська) та ін. У цих технологіях знайшли відбиток усвідомлена навчальна діяльність, пошукове і творче мислення, врахування особистісних можливостей навчання у індивідуальному підході та ін.Когнітивний підхід розглядає навчання як внутрішній процес, який включає пам’ять, мислення, міркування, абстрагування, мотивацію та мету пізнання [2]. Цей підхід поглядає на навчання з точки зору процесу інформування, де студент використовує різні типи пам’яті під час навчання. Відчуття попадають через сенсори до сенсорного відділу перед переробкою інформації, де зберігаються протягом не більш за одну секунду. Тривалість короткотермінової робочої пам’яті 20 сек. і, якщо інформацію не буде оброблено, то вона не зможе перейти до довготермінової пам’яті на збереження. Якщо інформація не переходить до робочої пам’яті терміново, то вона втрачається назавжди.Кількість інформації, що запам’ятовується, залежить від уваги, яка була приділена інформації, та готовності структур пам’яті її прийняти.Отже при підготовці навчальних матеріалів, їх бажано поділяти на невеличкі порції, використовуючи принцип 7±2 (нові поняття) для компенсації обмежених можливостей короткотермінової пам’яті.Обсяг інформації, що перейшла до довготермінової пам’яті, залежить від якості та глибини обробки інформації у робочій пам’яті. У процесі засвоєння інформація змінюється, щоб відповідати існуючим у людини пізнавальним структурам.Технологія пізнавальної діяльності стверджує, що інформація розміщується у довготерміновій пам’яті у формі вузлів, які з’єднуються з вже існуючою мережею вузлів. З цієї нагоди корисно використовувати інформаційні карти пам’яті, які виявляють основні правила та взаємозв’язки у просторі відповідної теми. Як показують західні педагоги, карти пам’яті вимагають, у тому числі, критичного мислення і є засобом для формування пізнавальних структур у студента. Бажано рекомендувати студентам створювати особисті інформаційні карти пам’яті. Приклади таких карт і рекомендації з питань їхнього створення можна знайти у книжках відомого британського психолога Тоні Б’юзена [3]РекомендаціїТреба використовувати стратегії, що забезпечують максимальне сприйняття і розуміння інформації. Оскільки носієм окремих порцій інформації у тренінгу виступає поле екрана презентації, треба використовувати всі можливі засоби (колір, розташування, іконки, розмір та характер шрифту, побудову структурних схем та ін.), щоб підвищити ефективність сприйняття і визначення смислових взаємозв’язків між окремими фрагментами наведеної інформації. Це можуть бути такі рекомендації: а) важлива інформація має бути розміщена у центрі поля екрана; б) важлива інформація найвищого рівня має бути виділена у будь-який спосіб порівняно з рештою матеріалу, щоб привернути увагу студента. Наприклад, можна використовувати незвичайні або яскраві заголовки для упорядкування матеріалу; в) студенти мусять усвідомити, чому саме навчальний матеріал даного заняття вони мають опанувати протягом визначеного терміну; г) рівень складності первісного подання матеріалу зобов’язаний відповідати наявним пізнавальним здібностям студентів, щоб вони могли його зрозуміти і не виникало підстав для формування психологічних бар’єрів та інших перешкод.Стратегія пізнавальної діяльності має допомагати студентам формувати зв’язки у довготерміновій пам’яті між новою та існуючою інформацією для швидкого пошуку та вилучення звідти потрібної інформації. З цією метою стратегія мусить використовувати такі допоміжні засоби: ключові слова; вхідні тести для активізації студентів, які спрямовані допомагати у пригадуванні вивченого; питання самоконтролю, які активізують процес навчання і допомагають студентові вибрати особистий шлях вивчення матеріалу.Навчальну інформацію треба розбивати на смислові частини, щоб студент міг уникнути перевантаження під час обробки матеріалу у робочій пам’яті. На полі екрана повинно бути від п’яти до дев’яти пунктів, оскільки ця кількість відповідає умовам ефективної обробки інформації у робочій пам’яті. Якщо пунктів більше – треба конструювати допоміжні засоби навчання, наприклад інформаційну карту пам’яті всього заняття, і під час навчання – розглядати окремі його частини, не втрачаючи з уваги міжфрагментні зв’язки.Треба використовувати інші стратегії для організації аналізу, синтезу, оцінювання, які створюють умови переводу інформації з робочої пам’яті у довготермінову. Стратегії мусять допомагати студентам використовувати інформацію у реальному житті.Швидке зростання обсягів інформації і, у зв’язку з цим, необхідність у розвитку гнучкого ситуативного мислення і пов’язаної з ним діяльності наприкінці минулого сторіччя призвели до появи конструктивізму.Прибічники конструктивістського підходу (базується на роботах Л. С. Виготського) стверджують, що студенти розуміють інформацію та світ залежно від своєї персональної реальності, і вчаться через спостереження, участь та розуміння, які потім інтегрують як інформацію у свої знання. Тобто, конструктивізм певним чином змоделював відомий у техніці процес створення артефактів (у навчанні – особистих знань і умінь), у якому використовуються всі можливі корисні доробки у їх оптимальному поєднанні.Конструктивісти розглядають студентів як активних учасників навчального процесу [4]. Знання не переходять від когось, це індивідуальна інтерпретація студентів та обробка отриманої інформації. Студент знаходиться у центрі навчання з викладачем, який виконує роль радника та підтримує навчання. Основний акцент у цій теорії робиться на навчанні, яке проводиться у контексті. Якщо інформація має використовуватись у декількох контекстах, тоді треба забезпечити багатоконтекстні навчальні стратегії та впевнитись, що студенти можуть широко використовувати отриману інформацію. Навчання – це перехід від однобічних настанов до тлумачень, від відкриттів до знань.Навчання мусить бути активним процесом. Активний процес – це надання студентам завдань на використання отриманої інформації у практичних ситуаціях.Студенти повинні конструювати свої особистісні знання замість сприйняття без перетворення інформації від викладача.Повинні заохочуватись сумісне та кооперативне навчання. Робота студентів один з одним є життєвим досвідом для роботи у групах та дозволяє використовувати успіхи інших студентів і вчитися на них.Студентам треба надавати можливість контролювати навчальний процес.Студентам необхідно надавати час на роздуми і ретроспективний аналіз своєї діяльності (рефлексію).Студент мусить відчувати, що навчання має для нього особисте значення. Отже корисно, щоб навчальні матеріали містили приклади, що близькі інтересам студентів і цікаві як додаткова інформація.Навчання має бути інтерактивним з метою забезпечення його високого рівня та соціальної значущості. Навчання – це розширення простору нових знань, навичок та відношень при взаємодії з інформацією та середовищем.Конструктивістський простір навчання, який формує викладач, складається з 8 складових: активності, конструктивності, співробітництва, цілеспрямованості, комплексності, змістовності, комунікативності, рефлексивності.Конструктивізм набув широкого поширення на другому етапі розвитку дистанційного навчання, який орієнтовно розпочався після 2000 р.У коннективістському підході [5] навчання ‑ це процес створення мережі. Вузли такої мережі ‑ це зовнішні сутності (люди, організації, бібліотеки, сайти, книги, журнали, бази даних, або будь-який інший джерело інформації). Акт навчання полягає у створенні зовнішньої мережі вузлів.Принципами коннективізму є: 1) різноманітність підходів; 2) представлення навчання як процесу формування мережі та прийняття рішення; 3) навчання і пізнання відбуваються постійно – це завжди процес, а не стан; 4) ключова навичка сьогодні – це здатність бачити зв’язки і розуміти смисли між областями знань, концепціями та ідеями; 5) знання можуть існувати поза людиною в мережі; 6) технології допомагають нам у навчанні. Коннективізм базується на концепції, що інновації потребують відкритості, яка породжує себе (масові відкриті дистанційні курси); відкритість та інновації вимагають творчості та участі; особисті знання повинні структуруватися та взаємодіяти; у студента повинна бути можливість розкрити себе. Ключовими компонентами коннективізму є автономія, зв’язність, різноманітність та відкритість. Він робить акцент [6] на використанні Веб 2.0 та вмінні вчитися; спонукає студентів досліджувати нові засоби сприйняття навчання та знань, пропонує їм бути незалежними, брати ініціативу та відповідальність за навчання на себе, заохочує студентів підключатися до інформації, ідеям та людям для створення мережі знань та сумісно конструювати знання, які є відносними та контекстними.Аналіз цих підходів показує, що у багатьох своїх ідеях та правилах вони збігаються, адже основною метою їх всіх є можливість удосконалення діяльності через інформацію.Проектування навчальних матеріалів для навчання може включати елементи усіх трьох підходів. Стратегії біхевіоризму можуть використовуватись для вивчення фактів («що»), когнітивізм – для вивчення процесів та правил («як»), а стратегії конструктивізму – для відповіді на питання «чому» (високий рівень мислення, який забезпечує персональне розуміння та навчання, згідно із ситуацією та контекстом).Всі псих

В умовах сучасного науково-технічного прогресу стратегічний розвиток системи вищої освіти значною мірою пов’язаний із створенням і впровадженням перспективних інформаційних технологій як однієї з базисних основ для реформування вищої школи, істотного підвищення ефективності і якості підготовки спеціалістів до рівня, який забезпечить їм конкурентоспроможність на ринку інтелектуальної праці.Як відмічаютькерівники освіти практично всіх країн світу, вирішення проблем створення і розвитку перспективних систем освіти і впровадження дистанційної освіти (ДО) на основі нових інформаційних технологій повинно визначатися прийняттям і реалізацією політичних рішень на загальнодержавному рівні.Це особливо важливо для країн, які мають слаборозвинену інфраструктуру і значну концентрацію наукових і освітніх центрів. Для їхніх громадян можливість одержання бажаної освіти без відриву від основної діяльності і місця проживання є дуже важливою. До таких країн відносяться, зокрема, Індія, Китай, Бразилія, Росія. До них варто приєднати й Україну, про що говорять соціологічні дослідження особливостей освітнього ринку в Україні.Створення організаційної інфраструктури забезпечення процесу інформатизації освіти в названих вище та інших країнах йде, в основному, шляхом організації і розвитку регіональних центрів нових інформаційних технологій (РЦНІТ). Зокрема в Росії для координації роботи таких регіональних центрів створено Центр інформатизації освіти “Інформіка” [1]. Такі системи РЦНІТ створюються з метою залучення інтелектуальних і фінансових ресурсів регіонів для вирішення задач інформатизації освіти і для подальшого переходу до інформатизації всього суспільства. Система регіональних центрів інформатизації і центрів нових інформаційних технологій функціонує, як правило, на базі вищих навчальних закладів. Вона є виробничо-технологічною базою для реалізації розробок у галузі нових інформаційних технологій і телекомунікацій. Робота центрів НІТ дозволяє створювати в регіоні єдиний науково-освітній інформаційний простір в інтересах його економічного, соціального і культурного розвитку. Поступово і в Україні починають створюватися подібні центри. Зокрема згідно Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні передбачено функціонування регіональних центрів ДО у містах: Харків, Львів, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ.На думку авторів, одним з перших кроків, який забезпечить регіональному центру НІТ вирішення покладених на нього завдань, є створення регіонального освітнього порталу.Портал – це інформаційне середовище, яке створюється для підтримки прийняття оперативних рішень у певній галузі діяльності людини та їх всебічного аналізу.Інформаційні портали дозволяють формалізувати доступ до інформаційних ресурсів компанії, організації, товариства, громади тощо незалежно від типу джерела інформації.Зокрема, інформаційний портал організації пропонує його користувачам єдину точку доступу (єдиний URL) до всіх структурованих і неструктурованих даних, необхідний їм інструментарій для персоніфікованого доступу, перегляду й аналізу корпоративної інформації і для подальшого швидкого реагування на події на основі більш повної й оперативної інформації. На відміну від статичних мереж Intranet, портали здатні надавати інформацію, яка оперативно змінюється і відповідає поточному моменту звернення до неї. У бізнесі портал забезпечує:надійні ділові зв’язки із співробітниками, клієнтами, постачальниками і партнерами;створення нових моделей бізнесу і мережевої стратегії через глибоке розуміння потреб клієнтів, аналіз статистики і оточення;безпечне спільне використання інформації в режимі реального часу;зростання задоволення клієнтів і партнерів від підвищення рівня обслуговування;більш якісне наповнення і обслуговування ділової спільноти через партнерство та інтегроване наповнення порталу.Відкрита портальна платформа дозволяє підприємству розгорнути портал із наданням на ньому послуг, орієнтованих на потреби конкретного бізнесу, а при необхідності доповнити його додатковими послугами.Освітні портали необхідні для підвищення ефективності освітніх процесів на основі використання сучасних інформаційних технологій і телекомунікаційних засобів. Мета даної статті розглянути деякі організаційні особливості створення освітніх регіональних порталів і дати загальну характеристику їх змістовної складової.Серед основних причин, які обумовлюють створення освітніх регіональних порталів можна виділити такі:неспроможність існуючої інфраструктури регіональної освіти забезпечити всім бажаючим можливість одержати необхідну їм освіту (територіальність);відставання знань, які одержують студенти при традиційних формах навчання, від сучасного рівня розвитку науки та інформаційних технологій (консерватизм);низька адаптивність системи регіональної освіти до різних соціально-економічених умов (інерційність);специфічність освіти, яку надають окремі навчальні заклади регіону (локальність);обмеженість номенклатури спеціальностей, які пропонують регіональні ВНЗ особам, котрі бажають навчатися на відповідній території (обмеженість).Створення регіонального освітнього порталу, на нашу думку, буде сприяти частковому вирішенню зазначених проблем, а також дозволить:активізувати використання наявних і створення нових актуальних і якісних інформаційних та освітніх ресурсів;розширити доступ до освітніх ресурсів учням і студентам, вчителям і викладачам, працівникам органів управління освіти і науки, адміністрацій різного рівня, політичним і громадським організаціями;створити організаційну і технологічну базу для впровадження дистанційних форм навчання в регіоні;забезпечити прозорість та інвестиційну привабливість освітніх установ;підвищити рівень конкурентоспроможності випускників ВНЗ регіону на ринку праці;знизити витрати на освітні процеси;скоротити час навчання і підвищити рівень професійної підготовки студентів;забезпечити загальний доступ до інформаційних і освітніх ресурсів населення регіону;покращити процес взаємодії між освітніми установами;інтегруватися регіональним навчальним закладам у світовий освітній простір;створити єдину платформу для надання освітніх послуг;підвищити продуктивність праці професорсько-викладацького складу;підвищити віддачу від інвестицій в освіту.Як зазначено в [2], розвиток ідеї створення інформаційного освітнього порталу – задача всіх вищих навчальних закладів регіону. Лише колективними зусиллями кількох ВНЗ можна забезпечити створення і підтримку такого порталу. Створення освітнього регіонального порталу повинно спиратися на результати ряду попередніх дій, зокрема:написання і широке обговорення концепції освітнього порталу, яка повинна містити такі основні розділи:актуальність створення порталу та його призначення;цілі й основні напрями діяльності порталу;основні завдання порталу;учасники проекту та їх ролі;структура порталу;організаційне забезпечення порталу;правове забезпечення діяльності порталу;змістовна складова порталу;технологічна складова порталу;фінансове забезпечення процесу створення і функціонування порталу;очікувані кінцеві результати проекту.досягнення домовленостей відносно змісту і технології оперативного оновлення даних корпоративної бази даних ВНЗ-учасників проекту;аналіз наявних інформаційних ресурсів ВНЗ довідкового, навчально-методичного, наукового та іншого характеру і можливості їх об’єднання;визначення номенклатури видів оперативної інформації і технології її публікації всіма ВНЗ;оцінка можливостей створення віртуальних творчих колективів із складу співробітників ВНЗ-учасників проекту, які спроможні здійснювати спільну освітню, науково-дослідну, проектно-конструкторську, рекламно-видавничу, культурно-просвітницьку, інноваційну, благочинну, правозахисну та інші види діяльності;визначення номенклатури тематичних дискусійних форумів, списків поштової розсилки та персоналії авторитетних спеціалістів регіону, спроможних виконувати функції модераторів даних служб;розподіл між ВНЗ-учасниками проекту функцій підтримки окремих розділів порталу з урахуванням специфіки і можливостей кожного ВНЗ.Розглянемо деякі аспекти створення регіонального освітнього порталу, які стосуються організаційних, змістових і технологічних його складових.Організаційно освітній портал створюється як консорціум провідних навчальних закладів регіону, як державної, так і недержавної форм власності, управління освіти і науки регіону, що об’єднують за допомогою Internet свої інформаційно-довідкові та освітні ресурси і технології для їх широкого й ефективного використання.Діяльність порталу повинна ґрунтуватися на законодавчих і нормативно-правових актах, зокрема таких, як: Конституція України; Закон України “Про освіту”; Закон України “Про вищу освіту”; Закон України “Про Національну програму інформатизації”; Постанова Верховної Ради України від 06.07.2000 р. №1851-III “Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 2000-2002 роки”; Указ Президента України від 31.07.2000 року № 928/2000 “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мереж в Україні”; Наказ Міністерства освіти і науки України “Про створення Українського центру дистанційної освіти” від 07.07.2000 р. №293; Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні.Оскільки освітній портал призначений для реалізації задач сучасного розвитку всіх рівнів освіти в регіоні, тому він повинен бути, насамперед орієнтований на свого користувача.Тому, на думку авторів, інформація і послуги порталу повинні групуватися за категоріями користувачів:учні;батьки;вчителі;абітурієнти;студенти;аспіранти;викладачі ВНЗ;наукові співробітники;адміністратори ВНЗ;випускники ВНЗ;роботодавці;адміністратори середніх і вищих навчальних закладів;адміністратори регіонального органу управління освіти і науки;адміністратори МОН України.Повинні бути передбачені також загальні розділи, які, насамперед, будуть містити нормативно-правову базу в галузі освіти, електронну бібліотеку навчальних матеріалів, що мають гриф МОН України, новини освіти і науки.Дамо стислу характеристику можливостей освітнього порталу відповідно до категорій користувачів.Учням освітній портал повинен пропонувати:мультимедійні матеріали з кожного предмету, що вивчається у школі;можливість контактувати з вчителями і консультуватися з ними за допомогою електронної пошти і чатів;можливість брати участь в освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;можливість індивідуально настроювати сайт для відображення персональних завдань, розкладу занять й контрольних заходів (персоналізація);можливість оцінити власні успіхи в навчанні й одержати матеріали для вивчення найбільш складних тем;місце для збереження навчальних матеріалів і документів учня на сервері порталу.Батькам учнів портал повинен пропонувати можливість:здійснювати навігацію в сфері освіти, а також одержати допомогу у виборі майбутньої кар’єри для своєї дитини;контактувати з вчителями і методистами, консультуватися з ними з питань навчання своєї дитини;одержати кваліфіковану консультацію психолога або соціального педагога з питань сімейного виховання та особистих проблем;аналізувати успішність своїх дітей;брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях для батьків.Вчителям і викладачам портал повинен пропонувати:великий вибір мультимедійних матеріалів, які вони зможуть використати при створенні власних навчальних (дистанційних) курсів;інформацію про новітні методики у дистанційному навчанні;можливість створювати власні сторінки в Internet та сторінки на порталі, на яких вони зможуть розміщувати власну інформацію;засоби спілкування через портал з своїми учнями за допомогою електронної пошти і чатів;можливість спілкуватися з колегами, національними й міжнародними експертами з питань освіти;можливість брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;можливість розміщувати на порталі свої навчально-методичні матеріали, наукові публікації;можливість слідкувати за успішністю своїх учнів (студентів), а також порівнювати її з успішністю паралельних класів (академічних груп).Адміністраторам регіонального органу управління освіти і науки портал повинен пропонувати:нормативну базу даних з дошкільної, середньої, професійної та вищої освіти, національні й міжнародні новини в галузі освіти, накази й інші документи Міністерства освіти і науки України;можливість створювати власні сторінки на порталі;засоби спілкування з колегами, національними й міжнародними експертами з питань управління освітою;можливість брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;місце для збереження власних документів на сервері порталу, в тому числі для створення інформаційних баз даних.Орієнтований перелік загальних розділів порталу:Структура й склад регіонального адміністративного органу управління освіти і науки;Форум з тематичних питань і періодичною участю відповідальних працівників органів управлення освіти;Положення про орган управління освітою і наукою, інші документи, що регламентують його діяльність;Плани й основні напрями діяльності органу управління освіти й науки;Інформація про національні й регіональні освітні програми, проекти, фонди, гранти і конкурси;Освітні стандарти середньої, спеціальної і вищої освіти;Правила ліцензування, акредитації й атестації закладів освіти;Міжнародне співробітництво в галузі освіти;База даних з нормативними документами МОН України;Каталог науково-пізнавальних та освітніх журналів, книг й навчальних посібників;Бази даних навчальних матеріалів відкритого й персоніфікованого доступу;Інформація про освітні й наукові конференції, семінари й виставки;Інформація про акредитовані навчальні заклади регіону;Новини;Карта веб-сайту з системою пошуку;Фотогалерея подій.Інформація, яка буде розміщуватися на освітньому порталі, повинна бути якісною, достовірною, оперативною й по можливості повною.Одним з напрямків діяльності освітнього порталу повинна бути підтримка дистанційної освіти інвалідів або створення умов, які забезпечують реальні права інвалідів на вищу освіту.Крім зазначених послуг портал може надавати різноманітні додаткові послуги:1. Система тестування знань.Необхідно передбачити, щоб за допомогою освітнього порталу учні старших класів середніх шкіл, а також всі бажаючи, в том числі і дорослі, могли проходити регулярне тестування своїх знань, пройти підсумкову атестацію через систему Державного централізованого тестування для одержання відповідного сертифіката;2. Магазин електронної т

Дисертація присвячена вирішенню питань розроблення і наукового обґрунтування організаційно-економічних засад управління розвитком корпоративної культури промислових підприємств як одного з основних факторів їх економічного зростання. Досліджено концептуальні підходи до розуміння феномена «корпоративна культура» як економічної категорії, розкрито підходи до управління розвитком корпоративної культури на основі врахування концепції зацікавлених сторін. Уточнено умови та особливості становлення корпоративної культури на промислових підприємствах України та визначено основні перешкоди, що стримують її розвиток. У дисертації розроблено теоретико-методичні засади критеріальної бази та методичні засади комплексної багатофакторної оцінки рівня корпоративної культури підприємства. Сформовано організаційно-економічний механізм управління розвитком корпоративної культури промислового підприємства. Розроблено й науково обґрунтовано методичні підходи до оптимізації заходів з управління корпоративною культурою підприємства за критерієм їх ефективності. Досліджено практичні аспекти та визначено напрями вдосконалення системи управління розвитком корпоративної культури промислових підприємств.<br>Диссертация посвящена решению вопросов разработки и научного обоснования организационно - экономических основ управления развитием корпоративной культуры промышленных предприятий как одного из основных факторов их экономического роста. Исследованы концептуальные подходы к пониманию феномена «корпоративная культура» как экономической категории, раскрыто подходы к управлению развитием корпоративной культуры на основе учета концепции заинтересованных сторон. Уточнены условия и особенности становления корпоративной культуры на промышленных предприятиях Украины, которые классифицировано в зависимости от разных уровней анализа с выделением макро-, мезо- и микрофакторов, что позволяет выявить проблемные зоны, детализировать препятствия на пути становления и развития, а также разработать меры по изменению корпоративной культуры промышленных предприятий Украины. В диссертации разработаны теоретико-методические основы критериальной базы (интеллектуальную составляющую характеризуют индикаторы развития персонала и проявления инноваций; с точки зрения социального развития учитываются индикаторы, характеризующие условия труда, характер и содержание рабочих; социальное обеспечение и характеризуют организацию труда и стимулы к ней; духовное развитие характеризуется: морально-психологическим климатом; формированием системы ценностей; культурной адаптации) и и методические основы комплексной многофакторной оценки формальными процедурами (с использованием метода анализа иерархий, матричного анализа, бинарных характеристик) уровня корпоративной культуры предприятия, учитывает состояние его отдельных составляющих и их элементов, повышает точность анализа и качество принятых по его результатам управленческих решений. Сформирован организационно-экономический механизм управления развитием корпоративной культуры промышленного предприятия, который структурно включает: цели; входящую и исходящую информацию, включая профиль желаемой культуры, выраженный через согласованную систему ценностей и систему показателей; подсистему воздействия; блок функционального обеспечения соответствующих изменений, характеризующееся уровнем функционального построения предприятия; блок организационного обеспечения который позволяет оценить уровень организации структуры управления формированием и развитием культуры; блок ресурсного обеспечения - предполагает наличие следующих составляющих: кадровая, правовая, информационная, финансовая и техническая. Реализация на практике предложенного механизма управления корпоративной культурой предприятия создает предпосылки эффективного и взаимосогласованного взаимодействия персонала предприятия, повышает его конкурентоспособность на национальном и международном рынках. Разработаны и научно обоснованы методические подходы к оптимизации мероприятий по управлению корпоративной культурой предприятия по критерию их эффективности на основе диагностико-поискового (метод расстановки приоритетов) и диагностико-контрольного (метод минимизации затрат и максимизации прибыли) методов, что обеспечивают баланс экономических интересов заинтересованных сторон, определяет состав и последовательность действий, ответственных, ресурсы и систему показателей для оценки достигнутых изменений по указанным направлениям. Исследованы практические аспекты и определены направления совершенствования системы управления развитием корпоративной культуры промышленных предприятий.<br>Thesis deals with the issues of development and scientific study of organizational and economic bases of corporate culture industry as one of the main factors of economic growth. The conceptual approach to understanding the phenomenon of "corporate culture" as an economic category, series approaches to managing corporate culture based on consideration of the concept of stakeholders. Specified peculiarities of the corporate culture at industrial enterprises of Ukraine and the obstacles that hinder its development. In the thesis the theoretical and methodological basis of criteria framework and methodological foundations of complex multi-level assessment of the corporate culture of the company. Formed organizational and economic mechanism of development of the corporate culture of the industrial enterprise. Developed and scientifically substantiated methodological approaches to optimize the management of the corporate culture of the company by the criterion of efficiency. Investigated the practical aspects and directions of improvement of the management of the development of the corporate culture industry.

У дисертаційній роботі досліджено сутність, цілі та завдання фінансових відносин банку зі стейкхолдерами. Проаналізовано роль та місце КСВ в управлінні діяльністю банків, визначено взаємозв’язок цих понять, обґрунтовано важливість використання КСВ для банків. Проведено дослідження моделей КСВ в банках, запропоновано їх класифікацію. Проаналізовано діяльність банків в Україні на засадах корпоративної соціальної відповідальності. Систематизовано наукові підходи до оцінки КСВ в банках. Запропоновано науково-методичний підхід до оцінки рівня організації фінансових відносин банку зі стейкхолдерами, що передбачає розрахунок агрегованого показника фінансових відносин банку зі стейкхолдерами і якісного індексу КСВ банку, та подальшу оцінку детермінації зазначених показників через застосування методу аналітичного групування. Розроблено науково-методичний підхід до організації фінансових відносин банку зі стейкхолдерами на основі впровадження принципів КСВ та застосування фінансових показників діяльності банків. Вдосконалено систему принципів КСВ в банках України. Удосконалено стратегію розвитку фінансового сектора України на засадах КСВ.<br>This thesis studies the essence, goals and objectives of bank's financial rela-tions with stakeholders on the basis of CSR. Such terms as financial activity of the bank, bank's financial relations with stakeholders, corporate social responsibility of the bank are outlined. The role and place of CSR in the governance of banks, relationship of these concepts is described, the importance of CSR for the banks is proved. Activity of Ukrainian banks is analyzed on the basis of corporate social responsibility. The role of CSR in organization of banks’ financial relations with stakeholders is described. Scientific approaches to the evaluation of CSR and its determination with the financial relations of banks and their stakeholders are systematized. The new approach to the CSR models classification was used. It is based on such classification features as an approach to understanding this concept, an approach to its funding, and examines transparency level, the mail goals, the level of government involvement, the bank's approach to implementation of social investment. The appropriate CSR model of bank is a prerequisite for efficient use of assets, strengthening the stability of liabilities, growth and profitability of business. Scientific and methodical approach to the assessment of the bank's financial relations with stakeholders is proposed. It requires calculation of aggregate index of banks’ financial relations with stakeholders and the bank's CSR quality index, followed by assessment of determination of these indicators through the use of the method of analytic groups. Scientific and methodological approach to the organization of the bank's financial relations with stakeholders on the basis of CSR is developed through the use of financial performance indicators of banks (return on assets, return on equity, quality of the loan portfolio, the growth rate of deposits). System of CSR principles in Ukrainian banks is improved. Concept of the Ukrainian banking system development on the basis of CSR is presented. Strategy of Ukrainian financial sector is explicated through adapting of international standards, legislative acts and practices of CSR at three levels: government authorities, including the National Bank of Ukraine, expert organizations and second-tier banks. This approach allows considering the NBU and second-tier banks as active participants of adaptation process and helps to form an appropriate regulatory and organizational framework in the banking system of Ukraine.

Дисертаційна робота присвячена удосконаленню теоретичних засад та науково-методичних підходів до формування фінансової архітектури підприємств. У роботі на основі проведеного структурно-декомпозиційного аналізу розвинуто концептуальні засади поняття фінансова архітектура підприємства; досліджено основні теорії її формування та узгоджено їх із структурними елементами, удосконалено концептуальні засади політики управління капіталом підприємства. Проаналізовано стан та тенденції розвитку фінансового сектору України; оцінено фінансовий стан підприємств реального сектору економіки; обгрунтовано науково-методичний підхід щодо оцінки впливу стану фінансового сектору на стан та якість фінансової архітектури підприємства. Оцінено стан фінансової архітектури підприємств реального сектору економіки, розроблено та обгрунтовано науково-методичний підхід щодо визначення її якості та її впливу на ринкову позицію підприємства.<br>The thesis is devoted to the improvement of theoretical foundations and scientific and methodological approaches of the company's financial architecture formation. Revision of established approaches to the implementation of the financial activity of the company actualizes the study of the peculiarities of the company's financial architecture formation and determine the role of each of its elements. The main purpose of the research is to improve the scientific and methodological foundations of the formation and development of the company's financial architecture in the real sector of the economy. The application of the concept of financial architecture makes it possible to focus on the dynamic nature of the processes occurring in the financial activities of companies. In the work based on structural and decomposition analysis of the definition of "company financial architecture" conceptual bases of its providing are developed, and its main elements are defined. It is substantiated that on the background of all other elements (ownership structure, corporate governance, and financial model), the company capital structure remains the main one. The main purpose of company financial architecture formation in the work is determined to ensure the growth of the market value of the business and the growth of income of the owners of the company, as the main stakeholders. The existing theories of capital structure and concepts of financial models are systematized and harmonized with the main elements of the company's financial architecture. The conceptual principles of the company capital management policy have been improved, with the emphasis on the formation of the target capital structure, which can provide strategic development, increase the return on equity while maintaining the necessary level of financial independence and financial risk of the company. It is proved that for the formation of an effective capital management policy it is important to have good control over the formulation and execution of tasks following the set goal, which provides for determination and constant monitoring of the actual, optimal, target and strategic value of financial leverage. The main determinants that determine the target capital structure of the company are classified according to their influence on the value of financial leverage. The current state of the financial sector of the country in the context of the stock and credit markets from its influence on the state of the company financial architecture is analyzed. It has been determined that in recent years there has been a significant reduction in the size of the financial sector, which limits the access of companies to low-cost capital. It is determined that companies mainly use their sources of financing for capital investments and financing of the replenishment of current assets. A significant increase in listing requirements has restricted access to the stock market even for large companies. Restraining factors for business development are low solvency demand, insufficient financing, complexity and high cost of raising capital, high cost of lending. The structural equation modeling method was used to establish interdependence between the state of the company's financial architecture and indicators of the development of stock and credit markets. As a result, the inverse relationship between the level of stock market development and the company financial architecture is revealed, and a direct relationship between the level of stock market development and the level of credit market development. It is proved that lending not only performs the function of providing the necessary financial resources of the company but also implicitly stimulates the development of the stock market. It is established that the company's financial architecture determines not only the efficiency of the formed capital structure in terms of its owners and the consistency of their goals with the goals of the management of the company but also its market position. The scientific and methodological approach to determine the state of the company's financial architecture and the corresponding market position based on the use of cluster analysis (algorithms of Kohonen self-organized cards) is proposed. Harrington's desirability function was used to determine the integral index. The selected sample (22 companies) from the list of TOP-200 in terms of received income from sales showed a high level of ownership concentration in almost all companies, and at the same time showed that a considerable amount of assets is controlled by only a few persons, thus confirming the oligarchic structure of the Ukrainian economy. Only 5 companies were found to have high-quality financial architecture from the surveyed sample, that is, capital structure and ownership structure are consistent and optimal and provide the company with a leading market position. The proposed model has been tested for adequacy by introducing the conditionally best and conditionally worst-performing company. The generated patterns of the studied companies and the analysis of their dynamics allow performing trend forecasting, which will allow adjusting the developed financial strategy of the company.

Рокитянська Ю. П. Формування систем корпоративного управління ПАТ «Київмедпрепарат» на засадах соціальної відповідальності» : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 073 "Менеджмент" / наук. керівник О. М. Олійник. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 76 с.<br>UA : Кваліфікаційна робота магістра: 76 с., 12 рис., 15 табл., 54 джерела. Об’єкт дослідження – процеси корпоративного управління ПАТ «Київмедпрепарат» в умовах впровадження концепції соціальної відповідальності. Предметом дослідження – сукупність теоретичних, методичних та практичних положень розвитку корпоративної соціальної відповідальності підприємств в контексті їх стратегічного розвитку. Мета роботи – визначення перспективних шляхів формування систем корпоративного управління вітчизняної корпорації на засадах соціальної відповідальності бізнесу. Методи дослідження: спостереження, порівняння, синтез, аналіз, узагальнення, індукції. Специфіка роботи полягає у вирішення таких задач: досліджено сутність та еволюцію поняття корпоративної соціальної відповідальності; визначено методики оцінки ефективності корпоративної соціальної відповідальності компанії; досліджено стан корпоративної соціальної відповідальності в Україні та світі; надано характеристику ПАТ «Київмедпрепарат» та системи його корпоративного управління; здійснено діагностику сучасного стану корпоративної соціальної відповідальності ПАТ «Київмедпрепарат»; визначено напрямки інтеграції соціальної відповідальності в систему корпоративного управління ПАТ «Київмедпрепарат»; запропоновано шляхи розвитку аналітичного інструментарію корпоративної соціальної відповідальності ПАТ «Київмедпрепарат. Інформаційною базою роботи є посібники, підручники аналітика періодичних тематичних видань, статистичні збірники та публікації довідкового характеру, а також річні звіти провідних світових та українських компаній. Новизна одержаних результатів полягає у дослідженні та подальшому розвитку теоретичних та методологічних засад розвитку корпоративної соціальної відповідальності в Україні.<br>EN : Qualifying work of the master: 76 pages, 12 figures, 15 tables, 54 sources. The object of research - the processes of corporate governance of PJSC "Kyivmedpreparat" in terms of implementing the concept of social responsibility. The subject of research - a set of theoretical, methodological and practical provisions for the development of corporate social responsibility of enterprises in the context of their strategic development. The purpose of the work is to determine promising ways of forming corporate governance systems of a domestic corporation on the basis of corporate social responsibility. Research methods: observation, comparison, synthesis, analysis, generalization, induction. The specifics of the work is to solve the following problems: the essence and evolution of the concept of corporate social responsibility are studied; methods of assessing the effectiveness of corporate social responsibility of the company are identified; the state of corporate social responsibility in Ukraine and the world is studied; the characteristic of PJSC "Kyivmedpreparat" and its corporate governance system is given; diagnostics of the current state of corporate social responsibility of PJSC "Kyivmedpreparat" was carried out; the directions of integration of social responsibility into the system of corporate governance of PJSC "Kyivmedpreparat" are determined; the ways of development of analytical tools of corporate social responsibility of PJSC “Kyivmedpreparat. The information base of the work is manuals, textbooks for analysts of periodicals, statistical collections and reference publications, as well as annual reports of leading global and Ukrainian companies. The novelty of the obtained results lies in the study and further development of theoretical and methodological foundations of corporate social responsibility in Ukraine.

Бурило Н. А. PR-засоби формування іміджу неурядових організацій в сучасній Україні : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 061 "Журналістика" / наук. керівник В. В. Березенко. Запоріжжя : ЗНУ, 2019. 93 с.<br>UA : Магістерська робота «PR-засоби формування іміджу неурядових організацій в сучасній Україні» – основний текст – 75 сторінок. Для виконання дипломної роботи опрацьовано 72 джерела. Об'єктом дослідження є PR-засоби формування іміджу неурядових організацій в сучасній Україні, стан громадської сфери в Україні та аналіз необхідності комунікаційної діяльності для громадських організацій, а також розмаїття PR-інструментів задля розробки та реалізації комунікаційної стратегії у соціальному секторі на прикладах українських громадських організацій у сучасних умовах громадянського суспільства, що трансформується. Предметом дослідження є планування та реалізація PR-стратегії та вибір PR-засобів формування іміджу неурядових організацій в сучасній Україні для громадського проєкту «Децентралізація приносить прозорість та ефективність в освіті та медицині» («ДІЄМО)», що здійснює свою діяльність у рамках масштабної реформи децентралізації, а також роль PR-діяльності на розвиток конкретно цієї ініціативи та на громадянське суспільство загалом. Метою дослідження є довести необхідність комплексного професійного PR-супроводу та використання PR-засобів формування іміджу неурядових організацій в сучасній Україні як для проєктів у громадській сфері загалом, так і для проєктів на кшталт «ДІЄМО», що працюють у сфері децентралізації. Методи дослідження: для з’ясування тематико-типологічних пріоритетів та особливостей адаптації закордонних форматних реаліті-шоу було використано такі методи: аналіз, описовий метод, контент-аналіз, індукція, метод класифікації та узагальнення, проблемно-тематичний метод. Для реалізації поставленої мети необхідно виконати такі завдання: 1) дати детальну характеристику та аналіз стану громадської сфери в Україні та вплив реформи децентралізації на громадську активність 2) деталізувати технологію розробки PR-стратегії для громадських проєктів та виокремити вимоги до неї у розрізі громадських установ; 3) виявити глибинні соціологічні передумови актуальності та необхідності PR-діяльності для громадських проєктів у сфері децентралізації загалом та конкретно для проєкту «ДІЄМО»; 4) продемонструвати приклад якісного планування та реалізації PR- стратегії для громадського проєкту «ДІЄМО», звертаючи увагу на проблематику та виклики сфери, за допомогою сучасних та класичних PR-інструментів та PR-засобів формування іміджу; 5) проаналізувати ефективність PR-просування громадського проєкту «ДІЄМО». Методологічну і теоретичну основу дослідження складають праці, присвячені вивченню та аналізу системи PR-діяльності, професійних вимог до PR-спеціалістів, розробки та впровадження комунікаційної стратегії, таких вітчизняних і зарубіжних фахівців із піару та соціальних комунікацій: В. Бебика, В. Березенко, В. Бугрима, М. Горкіної, Д. Коника, А. Мельничука, М. Наумової, Г. Почепцова, Є. Ромата, А. Ротовського, Є. Тихомирової, Я. Ясиневич. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дослідження є першою спробою не тільки визначити найголовніші аспекти діяльності громадських паблік рилейшнз, що є запорукою розвитку громадянської культури нашої держави; вивчити деталі професійної специфіки PR-фахівців, що працюють у громадській сфері, а також дати оцінку сучасному стану соціальним зв'язкам з громадськістю в Україні, виокремивши конкретні приклади, а й презентувати розроблену та таку, що знаходиться на етапі практичного впровадження, PR-стратегію громадського проєкту «ДІЄМО», що працює у темі децентралізації, а також імідж цього проєкту та PR-інструменти його формування. Крім цього, зробити аналіз викликів й задач, що стоять перед PR-фахівцем у громадській сфері, а також аргументовано довести важливість якісного PR-супровіду для громадських установ, особливо в час активної трансформації свідомості суспільства. 7 Сфера застосування. Матеріали дипломного дослідження можуть бути використані під час подальших наукових розробок, викладання спецкурсів у ВНЗ та розробки спецсемінарів, тренінгів, конференцій, форумів, пов’язаних із вивченням соціальних комунікацій, бренду громадських установ, розвитком громадянської свідомості, патріотизмом, психологією, маркетингом, дослідженням стану громадянського суспільства і розвитком об’єднаних територіальних громад в умовах децентралізації, запровадження антикорупційних інструментів в Україні, соціологічних та політичних передумов для розробки глибинної PR-стратегії, а також під час курсових і дипломних робіт студентами факультетів журналістики, маркетингу, менеджменту, соціології та управління, психології, політології.<br>EN : Burylo N.A. PR-tools for image building of non-governmental organizations in modern Ukraine. Zaporizhzhya, 2019. 75 pp. The goal of the study is to prove the need of the comprehensive professional PR support and the use of PR-tools for image building of non-governmental organizations in modern Ukraine for all public sector projects, and also for projects like the UCCCT, which work in the field of decentralization. To achieve this goal it is necessary to make the following tasks: to give a detailed description and analysis of the public sphere in Ukraine, and the impact of the decentralization reform on public activity; to detail the technology of PR-strategy development for public projects, and to distinguish requirements for it in the context of public institutions; identify the deep sociological preconditions for the relevance and necessity of PR activities for public projects, which work in the field of decentralization, and for the UCCCT project in particular; to demonstrate an example of qualitative planning and implementation of PR-strategy for the UCCCT public project, paying attention to the problems and challenges of the sphere, using modern and classic PR-tools for image building; to analyze the effectiveness of PR-promotion of the UCCCT public project. The research uses a combination of scientific approaches and principles that have made it possible to explore comprehensively the problem of professional and integrated PR activities for public projects, and those ones which work in the field of decentralization. Using a systematic approach, it was possible to analyze the state of the public sphere in Ukraine and the broad impact of decentralization reform on public activity. The use of the structural-functional method allowed to elaborate the technology of PR strategy development for public projects and to distinguish the requirements for them in the context of public institutions. With the help of an interdisciplinary approach, the example of qualitative PR strategy planning and implementation was demonstrated with the help of modern and classic PR-tools within the public UCCCT project. The method of analysis and synthesis was also 92 actively used, which revealed the deep sociological preconditions for the relevance and necessity of PR activities for public projects, which work in the field of decentralization, and for the UCCCT project in particular. It should also be noted that were used such methods as: the empirical one in measuring the quantitative results of a communication strategy; the predicting one to outcome of a PR audit and verifying a forecast; the content analysis within the study of materials of various formats and genres; the factor analysis in order to summarize the factors necessary to achieve the effectiveness of PR activities of a NGO. Starting from 2014, which can be considered as a new age of the independency in Ukraine, a creation boom of public organizations, projects, volunteer initiatives, independent mass media, existing on an activist basis, has began in our country. Thus, there was also an urgent problem to develop quality public relations and communication strategies for NGOs and projects. In this research we made the conclusion that the importance and demand for quality PR communication in public sector projects will only increase. Among the important principles of communication are the following basic: completeness, truthfulness and regularity of communications; individual and innovative approach in the choice of communication channels; creativity of presenting messages; two-way operational and friendly feedback is established. Tools of image building are necessary to use to build a target audience`s trust for NGOs. PR strategy is the extremely powerful tool for establishing systemic communication in the directions of activity of each public institution in general and of each public project particularly. The PR activity plan is the main document which regulates the implementation of external and internal communications and the basis of the promotion. The quality implementation of PR strategy will strengthen the impact and positive image of any project, attract target audiences, the media relations, and create the capacity for proactive bilateral communication with authorities, activists, donors and other groups of civil society.