Academic literature on the topic 'Капітал на покриття ризиків'

Питання використання венчурного капіталу для розвитку інноваційних інвестицій є у центрі уваги вчених і практиків. Інноваційні розробки супроводжує значний фінансовий ризик, що впливає на наявність та вартість інвестиційних ресурсів. Іноді галузі економіки країни, які потребують розвитку, не є привабливими для венчурного фінансування. Оцінка ризику інноваційного інвестування не має однозначного вирішення. Ґрунтуючись на особливостях різних видів ризику, слід вибирати відповідний апарат для рівня ризику. Країна має не лише змінювати законодавство для поліпшення загального інвестиційного клімату, а й розвивати додаткові складники для залучення венчурних інвесторів, а саме механізмів покриття ризику.

Інноваційним інструментом управління фінансовими зобов'язаннями є ковенанти, які дають змогу позичальнику отримувати вигідні умови кредитування та підтримувати фінансову дисципліну. Для кредитора ковенанти є засобом захисту його інтересів та сприяють мінімізації ризиків, які пов'язані з неплатоспроможністю позичальника. В статті досліджено зміст поняття "ковенант", визначено сфери застосування та визначено їх роль, місце та призначення в фінансових угодах. Проаналізовано класифікацію ковенант, які використовуються в практиці, виділено їх види. Обґрунтовано міжнародні підходи до використання ковенантів, виділено їх основні види: 1) співвідношення боргу до власного капіталу; 2) співвідношення боргу до EBITDA; 3) мінімальний рівень ліквідності; 4) підтримка рівня відсоткового покриття; 5) мінімальний рівень власного капіталу. Дослідження української практики показало, що найчастіше використовуються саме фінансові ковенанти, а саме: коефіцієнт ліквідності; показник рівня рентабельності; коефіцієнт оборотності власного капіталу; коефіцієнт фінансової стійкості; коефіцієнт фінансової автономії. Дослідження показало, що поряд з фінансовими ковенантами також використовуються інформаційні, які виступають інформаційною допомогою для кредитора при моніторингу здатності позичальника виконувати свої зобов'язання. Доведено, що ковенанти мають не тільки позитивну, а й негативну сторону. Негативними наслідками для позичальника є: 1) обмеження на нові запозичення; 2) обмеження на виплату дивідендів; 3) обмеження на продаж активів; 4) вимоги дотримання фінансових показників в межах нормативних значень; 5) обмеження на інвестиції; 6) контроль за управлінськими рішеннями. Обґрунтовано, що на зниження ефективності використання ковенантів у кредитора мають вплив ризики, а саме: складність моніторингу та контролю позичальника; підвищення ризику дострокового погашення боргу; конфлікт інтересів з позичальником; юридичні та регуляторні ризики; втрата гнучкості у перемовинах з позичальником; ризик надмірного контролю. Доведено, що для зниження ризиків кредиторам потрібно ретельно збалансовувати умови ковенантів та не створювати додаткових перешкод для ефективної співпраці з позичальником.

У статті аналізуються ключові фінансові механізми стимулювання інвестицій в економіку України в умовах післявоєнного відновлення. Основна увага приділяється створенню умов для залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій, що сприятиме відбудові інфраструктури, модернізації промислових об’єктів і підвищенню економічної стійкості України. Автори розглядають широкий спектр фінансових інструментів, включно з державними гарантіями, пільговим оподаткуванням, страхуванням інвестицій від воєнних ризиків, а також партнерськими проектами з міжнародними фінансовими установами, які є критично важливими для залучення капіталу в умовах підвищених ризиків. В контексті постійної економічної нестабільності, спричиненої військовими діями, дослідження акцентує на адаптації економіки до нових викликів, зокрема через розробку інноваційних фінансових механізмів, які сприяють захисту інвесторів та зменшенню їхніх ризиків. Додатково розглядається вплив міжнародної фінансової підтримки, зокрема співпраці України зі Світовим банком, Міжнародним валютним фондом (далі – МВФ) та іншими організаціями, які надають значні ресурси на програми відновлення. У статті досліджується й правова база для стимулювання інвестицій, зокрема Закон України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями», який надає інвесторам податкові пільги, митні преференції та відшкодування витрат на інфраструктуру за умови створення певної кількості робочих місць і обсягу капіталовкладень. Також акцентується на важливості розвитку індустріальних парків і спеціальних економічних зон як осередків економічного зростання, де зосереджені інвестиції для підтримки ключових галузей і стимулювання експорту. Проаналізовано також бар’єри для інвесторів, такі як нестабільність безпеки, високий рівень корупції, недостатня кількість страхових інструментів для покриття воєнних ризиків і нерозвинутість фінансових інструментів. У статті пропонуються варіанти подолання цих перешкод шляхом створення державних програм страхування, зміцнення антикорупційної політики та розширення партнерства з міжнародними фінансовими організаціями. Загалом стаття надає ґрунтовний огляд фінансових механізмів стимулювання інвестицій, що можуть бути використані для відновлення економіки України, та надає рекомендації для подальших дій з боку уряду для створення привабливого інвестиційного клімату. Розглядаються екологічні виклики, підвищення ефективності використання ресурсів, роль аграрного сектору як інвестиційно привабливого і стабільного елемента української економіки, а також плани відновлення економіки у післявоєнний період. Стратегія стабілізації забезпечення структурних реформ, значних інвестицій, покращення інвестиційного клімату та інфраструктурних проектів. Україна має значні інвестиційні потреби для відбудови після війни, і для залучення капіталу планує реалізувати нові фінансові механізми, такі як державні гарантії, підтримка та інфраструктура, спеціальні економічні зони і програми міжнародної допомоги, включно з ініціативами ЄС та Світового банку.

Виявлено, що фінансування відновлювальної енергетики в Україні є критичним чинником для забезпечення енергетичної безпеки та сталого розвитку в умовах ескалації війни з боку росії. Встановлено, що загальний обсяг інвестицій у 2022 р. становив 1,4 млрд дол. США, що демонструє стійкий інтерес до галузі попри високі ризики. З'ясовано, що державна підтримка та міжнародні гранти залишаються ключовими джерелами фінансування, забезпечуючи необхідні ресурси для реалізації проєктів. Оцінено вплив Державної цільової економічної програми енергоефективності та розвитку відновлювальних джерел енергії на 2018-2025 рр., в межах якої у 2022 р. було виділено 250 млн грн на підтримку критичних проєктів. Охарактеризовано закономірності залучення міжнародної допомоги, зокрема грантів від Європейського інвестиційного банку та Агентства США з міжнародного розвитку, що сприяють стабілізації енергетичного сектору. Виявлено, що сонячна та вітрова енергетика залишаються найпривабливішими для інвесторів, підтверджуючи це зростанням обсягів інвестицій у ці сектори. Встановлено, що вартість виробництва електроенергії з сонячних електростанцій знизилася від 0,115 дол. США за кВт·год у 2015 р. до 0,094 дол. США за кВт·год у 2022 р., завдяки впровадженню новітніх технологій. З'ясовано, що високі інвестиційні ризики в умовах війни обмежують можливості залучення приватного капіталу, що потребує додаткових державних гарантій та створення страхових фондів для покриття ризиків військових дій. Оцінено вплив зелених облігацій як фінансового інструменту, які у 2022 р. залучили 100 млн дол. США, що є значним кроком вперед у розвитку фінансових інструментів. Виявлено, що прогнозовані обсяги інвестицій до 2026 р. можуть досягти 1,8 млрд дол. США на рік, за умови стабілізації ситуації. Охарактеризовано перспективи розвитку галузі, зокрема зниження вартості виробництва електроенергії до 0,085 дол. США за кВт·год для сонячної енергетики та до 0,040 дол. США за кВт·год для вітрової. Встановлено, що міжнародна співпраця, зокрема з такими організаціями, як Світовий банк, IRENA та USAID, є критичним чинником для залучення додаткових ресурсів і технологій, оскільки саме ці організації надають фінансову підтримку, передові технології та експертні знання, необхідні для успішної реалізації проєктів у сфері відновлювальної енергетики. Оцінено вплив впровадження податкових пільг і додаткових стимулів для інвесторів, що може значно підвищити інвестиційну привабливість сектору. З'ясовано, що розвиток енергетичної інфраструктури у відносно безпечних регіонах, таких як Західна та Центральна Україна, є важливим для забезпечення стабільного постачання електроенергії. Встановлено, що впровадження новітніх технологій та підвищення енергоефективності є ключовими чинниками успіху у сфері відновлювальної енергетики. Виявлено, що незважаючи на складні умови, Україна зберігає потенціал для зростання інвестицій у відновлювальну енергетику.