Academic literature on the topic 'Матеріальні та нематеріальні мотиви і стимули'

Обмеження фінансових можливостей підприємств у збільшенні матеріальних стимулів, зокрема реальної заробітної плати співробітників, підвищило увагу до нематеріального боку мотивації. Оскільки мотиви та стимули групової мотивації достатньо не вивчено, а підходи, застосовні для індивідуальної мотивації працівників, не завжди можна застосувати для мотивування групи, тема дослідження актуальна.Мета роботи – охарактеризувати нематеріальний складник трудової групової мотивації, мотиваційні типи працівників і навести можливі нематеріальні стимули, специфічні для мотивування групи досягти ціль.Трудову мотивацію потрібно розглядати як систему компонентів, що являють собою сукупність мотивів внутрішнього і зовнішнього походження, стимулюючих чинників, які спонукають виробничий колектив до активної діяльності для досягнення як особистих, так і цілей підприємства. Високомотивовані працівники – працівники зацікавлені, а отже, досягаючи загальних цілей підприємства, вони задовольняють особисті потреби та свідомо обирають певний тип поведінки.Охарактеризовано основні мотиви (потреби), які спонукають робітників до діяльності. Мотивів, які визначають поведінку людини в процесі праці, безліч, проте нею керують тільки декілька з них, один з яких обов’язково переважає. Підбір учасників команди із урахуванням розбіжностей у мотивах забезпечує початкові умови для успіху. Зроблено припущення, що в кризових умовах мотиваційні потреби як окремих працівників, так і групи здебільшого пов’язані з очікуванням матеріальної винагороди за виконану роботу. За обмежених фінансових можливостях доцільно застосовувати нематеріальні стимули. Під час їх добору керівнику необхідно враховувати той факт, що для покращення результатів роботи виконавці мають перебувати у середовищі, яке відповідає їх основному емоційному стану. Невід’ємні компоненти такого «здорового» середовища – правильна субординація, корпоративний етикет, мікроклімат у колективі, наявність досвідченого керівника.Мотиваційний вплив як на окремого працівника, так і на групу в цілому реалізують із урахуванням відмінностей у потребах, рисах характеру, робочої поведінки, статусі, кваліфікації, досвіді, світогляді. У статті охарактеризовано мотиваційні типи робітників за цими критеріями та оцінено їх здатність працювати у групі за шкалою «низька здатність – висока здатність». Зроблено висновок, що для ефективної мотивації роботи групи у ході формування команди перевагу слід надавати працівникам господарського типу, який разом з інструментальним найбільше відповідає вимогам результативної праці. Надано рекомендації щодо застосування мотиваційних стимулів у контексті «застосування стимулів – формування умов».Наукова новизна дослідження – виявлення найпридатнішого до групової роботи мотиваційного типу співробітників шляхом порівняння їх потреб і стимулів.Результати дослідження можна використати для створення на підприємстві реальних умов для побудови групової трудової мотивації та зацікавлення кожного працівника у збільшенні продуктивності праці.Перспективні напрямки подальших досліджень – оцінка ефективності окремих запропонованих мотиваційних стимулів підвищення результативності групової праці для різних сфер діяльності.

У статті досліджено актуальне питання мотивації працівників підприємства в умовах сучасних викликів. Відзначено, що ключовим чинником успішного функціонування підприємств та підвищення їх конкурентоспроможності є мотивований персонал. Сьогодні в умовах нестабільності кожному керівнику бажано переглянути мотиваційні механізми, змінити інструменти управління та провести дослідження щодо існуючих потреб персоналу. Важливо не забувати, що високий рівень стресу та тривоги негативно впливає на продуктивність і прагнення досягати результатів, тому керівництво має шукати шляхи подолання негативних наслідків таких умов на робочому місці. Дієва система мотивації повинна заохочувати керівників підприємств і стимулювати працівників до безперервного розвитку. Впровадження нових та нестандартних підходів до мотивації дозволяє залучати висококваліфікованих спеціалістів та значно покращувати лояльність постійних працівників. Дослідження показують, що найефективнішою є система мотивації, яка поєднує матеріальні та нематеріальні стимули, а також інноваційні та нестандартні підходи. Розглянуто та досліджено питання зарубіжного досвіду використання системи оплати праці та мотивації працівників підприємства, нормування праці в розвинених країнах як основних взаємопов’язаних чинників посилення зацікавленості працівників у кінцевих результатах господарської діяльності. Обґрунтовано авторське бачення мотиваційного механізму трудової активності працівників. Ключовим інструментом мотиваційного механізму є формування мотиву до праці та ухвалення рішень щодо трудової діяльності (або бездіяльності) з метою задоволення потреби. Внутрішня мотивація пов’язана з сутністю роботи та її значущістю для працівника, тоді як зовнішня мотивація спрямована на стимулювання праці з боку адміністрації підприємства.