Contents
Academic literature on the topic 'Молекули середньої маси'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Молекули середньої маси.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Молекули середньої маси"
1
Stupnytsky, M. A., V. I. Zhukov, T. V. Gorbatch, A. Yu Pavlenko та O. V. Biletsky. "ДИНАМІКА КОНЦЕНТРАЦІЇ МОЛЕКУЛ СЕРЕДНЬОЇ МАСИ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ТЯЖКОЮ ПОЄДНАНОЮ ТОРАКАЛЬНОЮ ТРАВМОЮ В ГОСТРОМУ ПЕРІОДІ ТРАВМАТИЧНОЇ ХВОРОБИ". TRAUMA 15, № 4 (2014): 46–50. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.4.15.2014.81665.
Full textAbstract:
До речовин, що відповідають за розвиток ендотоксикозу за різних патофізіологічних станів, відносяться молекули середньої маси. Метою даної роботи було дослідження динаміки концентрації фракцій молекул середньої маси в плазмі крові пацієнтів із тяжкою поєднаною торакальною травмою в гострому періоді травматичної хвороби. Обстежені 73 пацієнти чоловічої статі віком від 20 до 68 років із тяжкою поєднаною травмою грудної клітки. Пацієнти були розподілені на 2 групи: пацієнти, які видужали, та пацієнти з летальним кінцем травматичної хвороби. Забір крові виконували в 3 етапи: на 1-шу — 2-гу, 3-тю — 4-ту та 5–6-ту добу після травми. Молекули середньої маси визначали в плазмі крові пацієнтів спектрофотометричним методом. У пацієнтів, які видужали, динаміка концентрації, пептидної фракції та фракції з ароматичними групами характеризується зростанням на 1-шу — 2-гу добу після травми з подальшою нормалізацією. У пацієнтів із летальним кінцем травматичної хвороби протягом усього раннього посттравматичного періоду зберігається більш значний рівень ендогенної інтоксикації порівняно з групою пацієнтів, які видужали. Динаміка ароматичної фракції молекул середньої маси зазнає більш значних коливань протягом раннього посттравматичного періоду, особливо в групі пацієнтів із летальним кінцем травматичної хвороби, що, найімовірніше, пов’язано з більш складними механізмами їх детоксикації. Концентрації фракцій молекул середньої маси здатні відображати ступінь ендогенної інтоксикації, а також можуть слугувати додатковими маркерами оцінки прогнозу в пацієнтів із тяжкою поєднаною торакальною травмою.
2
Земляк, О. С. "ЕНДОТОКСИКОЗ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ У КОМОРБІДНОСТІ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО КОРЕКЦІЇ МЕТОДОМ МАЛООБʼЄМНОЇ ІНФУЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 85–93. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12804.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. У статті наведено результати вивчення показників метаболічної ендогенної інтоксикації (мЕІ) – молекули середньої маси (МСМ) та їх кореляцію з інтегральними гематологічними індексами інтоксикації (іГІІ), досліджено їхню динаміку на фоні запропонованої схеми малообʼємної інфузійної детоксикаційної терапії (МОІТ) гіперосмолярним збалансованим кристалоїдом (ГЗК) у періоді тривалістю 10 діб з контролем на 3, 5 та 10 доби.
 Мета дослідження – оцінити терапевтичний вплив МОІТ на вираження синдрому мЕІ у пацієнтів з ХП в коморбідності з ЦД-2.
 Матеріал і методи. Обстежено 115 пацієнтів, сформованих у 5 груп: 1-ша група – 20 пацієнтів без скарг з боку ШКТ, 2-га група – 30 хворих на ХП, 3-тя група – 20 хворих на ХП із супутнім ЦД-2, які отримували ЗТ, 4-та і 5-та групи – хворі на ХП з супутнім ЦД-2, з них 21 хворий отримував ЗТ із включенням курсу МОІТ протягом 3 днів, а 24 хворих – курс МОІТ тривалістю 5 діб.
 Визначали концентрацію пулів МСМ-λ-254, МСМ-λ-280, реактивну відповідь організму на інтоксикацію та вираження запалення. Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою Microsoft Excel 2016 та Statistica 13.0.
 Результати. Доведено позитивний терапевтичний вплив на динаміку рівня маркерів мЕІ та іГІІ у хворих на ХП із супутнім ЦД-2, що свідчить про позитивний ефект схеми включення МОІТ у програму комплексного лікування. Виявлено чітку залежність швидкості нормалізації означених показників від тривалості курсу МОІТ.
 Висновки. 1. Виявлено статистично достовірне підвищення обʼєктивних маркерів мЕІ у хворих на ХП із супутнім ЦД-2 у порівнянні з таким при ізольованому ХП (р<0,05).
 
 Встановлено середньої сили кореляційні звʼязки між маркерами мЕІ та іГІІ, що обʼєктивно спиралися на динаміку іГІІ при оцінці ефективності терапії.
 Встановлено вищий рівень ефективності застосування у комплексній терапії МОІТ-5 у порівнянні із програмою МОІТ-3.
 Доведено, що нормалізація означених показників прямо корелює з тривалістю курсу.
3
Volоtovska, N. V., та A. A. Hudyma. "ЗНАЧЕННЯ МАРКЕРІВ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ В ПРОГНОСТИЧНІЙ ОЦІНЦІ ІШЕМІЧНО-РЕПЕРФУЗІЙНОГО СИНДРОМУ КІНЦІВКИ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (27 листопада 2020): 24–31. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11357.
Full textAbstract:
Резюме. Застосування кровоспинного джуга є перевіреним засобом первинної медичної допомоги. Проте системні порушення, як і ультраструктурні в ділянці компресії, здатні суттєво погіршувати стан травмованого організму. Встановлення вираження ендогенної інтоксикації є важливим аспектом розуміння перебігу ішемічно-реперфузійного синдрому (ІРС) кінцівки.
 Мета дослідження – вивчити маркери ендогенної інтоксикації у сироватці крові в умовах впливу стресових чинників та їх поєднання.
 Матеріали і методи. Для дослідження використано 260 білих статевозрілих щурів-самців (5,–5,5 місяця), яких поділили на 6 груп: контрольна група, ЕГ1 – моделювання ізольованого ІРС кінцівки, ЕГ2 – моделювання ізольованої об’ємної крововтрати, ЕГ3 – поєднання ІРС кінцівки з крововтратою, ЕГ4 – моделювання ізольованої механічної травми стегна, ЕГ5 – поєднання ІРС кінцівки та механічної травми. У сироватці після завершення експерименту визначали еритоцитарний індекс інтоксикації (ЕІІ) та молекули середньої маси (МСМ).
 Результати. Встановлено, що кожне з експериментальних втручань призвело до підвищення вищенаведених показників. Особливістю було те, що в першу годину після декомпресії ЕІІ на тлі ізольованої крововтрати був найвищим, проте до 7 доби він знизився. При цьому в період з 1 до 3 доби включно був на рівні з ЕІІ на тлі ІРС, поєднаного з механічною травмою. Найбільш виражений розвиток інтоксикаційного синдрому було виявленно у групі, де ІРС поднувався з крововтратою. Так, на 3 добу показник перевищив початковий рівень у 2,1 раза (p<0,05), на 14 добу залишався підвищеним, порівняно з контролем, – на 77,7 % (p<0,05). Також на 3 добу показник у цій групі був найвищим порівяно з аналогічними показниками в інші досліджувані періоди.
 Висновки. Поєднання ішемічного-реперфузійного синдрому кінцівки з крововтратою призвело до вираженої ендогенної інтоксикації, також порушення були найбільш вираженими саме в цій групі порівняно з ізольованим впливом кожного експериментального втручання.
4
Дзьордзьо, Ю. Р., та Р. Д. Левчук. "Динаміка змін показників зв’язувальної функції сироваткового альбуміну та ендогенної інтоксикації у пацієнтів із гіпертонічною хворобою й коморбідними станами при застосуванні гепатопротектора". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (23 лютого 2022): 35–40. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12593.
Full textAbstract:
Резюме. Гіпертонічна хвороба (ГХ) залишається важливою проблемою у сучасній медицині. В останні роки привертає увагу дослідження коморбідних станів, пов’язаних із нею. Серед таких поширених захворювань викликають інтерес неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) і цукровий діабет (ЦД) 2 типу. Вивчення метаболічних змін, спричинених таким поєднанням, дасть змогу краще зрозуміти їх патогенез та оптимізувати методи лікування. Мета дослідження – дати оцінку змін зв’язувальної функції сироваткового альбуміну (ЗФСА) та показників ендогенної інтоксикації (ЕІ) при ГХ у поєднанні з супутнім НАСГ і ЦД 2 типу та запропонувати шляхи відповідної медикаментозної корекції. Матеріали і методи. Обстежено три групи пацієнтів з ГХ ІІ–ІІІ ступенів. До першої увійшли 28 осіб із ГХ без супутніх захворювань, до другої – 48 пацієнтів із супутнім НАСГ, до третьої – 47 осіб із НАСГ та ЦД 2 типу. Другу та третю групи, у свою чергу, поділили на дві підгрупи (А та Б): хворі підгруп А – отримували базову терапію ГХ та додатково препарат «Антраль» по 1 таблетці 3 рази на добу протягом 60 днів, підгрупи Б – лише базову терапію ГХ. Усі пацієнти пройшли стандартне клінічне обстеження, а також у них досліджували ЗФСА та показники ЕІ: молекули середньої маси (МСМ) при довжині хвилі 254 і 280 нм та еритроцитарний індекс інтоксикації. Групу порівняння склали 25 практично здорових осіб (контрольна група). Результати. У пацієнтів із ГХ без супутніх захворювань виявлено підвищення рівня ЕІ за усіма досліджуваними показниками. При супутньому НАСГ та НАСГ і ЦД 2 типу суттєве зниження ЗФСА, а також більші прояви ендотоксикозу (р<0,05). Додаткове застосування антралю у комплексному лікуванні сприяло збільшенню ЗФСА та зменшенню рівня ЕІ, порівняно з показниками хворих, які не отримували цей гепатопротектор (р<0,05). Висновки. При ГХ без супутньої патології спостерігаються ознаки ЕІ. Ці зміни більш виражені на тлі НАСГ та НАСГ і ЦД 2 типу, а також суттєво знижується ЗФСА. Застосування гепатопротектора «Антраль» призводить до підвищення рівня ЗФСА та зменшення явищ ендотоксикозу.
5
Lukyanchuk, V. D., B. S. Sheyman та D. O. Gordiychuk. "Ацетилцистеїн як засіб детоксикації ендотоксемії на тлі хронічного генералізованого пародонтиту". EMERGENCY MEDICINE, № 2.57 (8 березня 2014): 20–24. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.2.57.2014.83086.
Full textAbstract:
Актуальна проблема сучасної стоматології — поширення пародонтопатій різного генезу, результатом яких є розвиток ендотоксикозу. Мета дослідження — визначити ступінь ендотоксемії при пародонтиті за умов застосування ацетилцистеїну. Для досягнення мети досліджували низку лейкоцитарних індексів (ядерний індекс інтоксикації, індекс співвідношення нейтрофіли/лімфоцити, лімфоцитарний індекс та індекс імунореактивності), а також показники циркулюючих імунних комплексів, молекул середньої маси і продукти ліпідопереокислення на тлі експериментального пародонтиту із застосуванням ацетилцистеїну. Результати експериментального дослідження дозволили встановити підвищення рівнів ядерного індексу інтоксикації, індексу співвідношення нейтрофіли/лімфоцити, циркулюючих імунних комплексів, ТБК-реактантів і молекул середньої маси, що свідчить на користь розвитку запалення й виділення токсичних метаболітів при хронічному пародонтиті. У цей же час спостерігається зниження лімфоцитарного індексу та індексу імунореактивності, що підтверджує зрив детоксикуючої системи на тлі пародонтиту. При застосуванні ацетилцистеїну як пародонтопротекторного засобу визначається нормалізація всіх досліджуваних показників. Таким чином, ацетилцистеїн сприяє активації детоксикуючої системи за умов синдрому ендогенної інтоксикації на тлі хронічного генералізованого пародонтиту.
6
Volotovska, N. V. "ОСОБЛИВОСТІ ДИНАМІКИ МОЛЕКУЛ СЕРЕДНЬОЇ МАСИ НА ТЛІ МОДИФІКАЦІЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ІШЕМІЧНО-РЕПЕРФУЗІЙНОГО СИНДРОМУ КІНЦІВКИ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (12 лютого 2021): 63–70. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.i4.11740.
Full textAbstract:
Вступ. Прогностичну роль показників ендогенної інтоксикації на тлі ішемічно-реперфузійного синдрому (ІРС) кінцівки вивчено недостатньо, незважаючи на значущість цієї проблеми за умов сучасних бойових дій.
 Мета дослідження – з’ясувати особливості зміни концентрації молекул середньої маси в сироватці крові на тлі експериментального ішемічно-реперфузійного синдрому кінцівки.
 Методи дослідження. Після експериментального моделювання ішемічно-реперфузійного синдрому особливості ендогенної інтоксикації вивчали у 260 білих статевозрілих щурів-самців (віком 5–5,5 місяця), яких було поділено на групи: контрольна (n=10); ЕГ1 – моделювання ізольованого ІРС кінцівки; ЕГ2 – моделювання ізольованої об’ємної крововтрати; ЕГ3 – поєднання ІРС кінцівки і крововтрати; ЕГ4 – моделювання ізольованої механічної травми стегна; ЕГ5 – поєднання ІРС кінцівки та механічної травми. У сироватці крові після завершення експерименту визначали концентрацію молекул середньої маси (МСМ). Кількісні показники обробляли статистично.
 Результати й обговорення. Кожне експериментальне втручання призвело до збільшення концентрації МСМ254 і МСМ280. Особливістю є те, що в усі досліджувані періоди рівень МСМ був найвищим на тлі ІРС, поєднаного з крововтратою, що свідчить про потенціювання тяжкості інтоксикації у післятравматичний період. Так, в ЕГ3 така комбінація патогенних факторів спричинила зростання рівня МСМ254: на 1-шу, 3-тю, 7-му і 14-ту доби після нанесення травми досліджуваний показник перевищив дані контрольної групи в 3,7, 4,2, 3,2 та 2,8 раза відповідно, тоді як концентрація МСМ280 через 1 год після втручання була більшою, ніж у контрольній групі, на 53,5 %. На 1-шу, 3-тю, 7-му і 14-ту доби показник був ще вищим – у 3,4, 4, 3,4 та 3 рази відповідно.
 Висновки. Кожне з експериментальних втручань призвело до порушення детоксикаційно-видільної функції організму, що проявилося зростанням концентрації молекул середньої маси. При цьому застосування кровоспинного джгута, яке від самого початку повинно проявляти лікуваний ефект, імовірно, мало і патогенний вплив, що необхідно враховувати при проведенні лікувальних дій таким постраждалим.
7
Макодрай, Ю. І., та І. М. Кліщ. "Показники ендогенної інтоксикації у щурів при доброякісній гіперплазії простати на тлі токсичної дії етанолу". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (23 лютого 2022): 53–57. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12759.
Full textAbstract:
Резюме. Доброякісна гіперплазія простати серед урологічних захворювань чоловіків старшого віку посідає вагоме місце з тенденцією до зростання. Найпоширенішою соціальною проблемою є вживання алкоголю. Його токсичної дії зазнають багато систем та органів, адже він легко взаємодіє з багатьма процесами життєдіяльності організму. За рахунок синдрому ендогенної інтоксикації ми можемо оцінити багато даних та отримати результати про перебіг багатьох захворювань за рівнем молекул середньої маси та змін еритроцитарного.
 Мета дослідження – вивчити зміни показників ендогенної інтоксикації за рівнем молекул середньої маси та змін еритроцитарного індексу в щурів із доброякісною гіперплазією простати за поєднаної дії етанолу.
 Матеріали і методи. Експериментальних тварин поділили на 4 групи: перша (контрольна група) – щури, яким протягом 28 діб вводили дистильовану воду перорально; друга група – тварини, яким протягом 28 днів вводили 40 % розчин етанолу із розрахунку 2 мл/100 г маси тіла перорально 1 раз на добу. У щурів третьої групи моделювали розвиток доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) за допомогою підшкірного введення ампульного 5 % тестостерону в дозі 0,1 мг/кг 1 раз на добу тривалістю 28 діб; у четвертій групі (12 тварин) відтворювали модель ДГПЗ із додатковим токсичним впливом 40 % розчину етанолу із розрахунку 2 мл/100 г маси тіла внутрішньо 1 раз на добу тривалістю 28 діб.
 Результати. У результаті досліджень, які ми провели, у тварин різних дослідних груп за умов експериментального моделювання доброякісної гіперплазії простати виявлено, що відбувається поступове зростання показників ендогенної інтоксикації на 7-шу, 14-ту, 21-шу доби експерименту. Найвищих показників усі маркери ендогенної інтоксикації (ЕІ) досягли на 21 добу дослідження.
8
Denefil, О. V., та O. A. Kostiuk. "ЗНАЧЕННЯ МОЛЕКУЛ СЕРЕДНЬОЇ МАСИ В ПРОГНОСТИЧНІЙ ОЦІНЦІ ЕТАНОЛОВОГО УШКОДЖЕННЯ ПЕЧІНКИ В ЩУРІВ ІЗ РІЗНОЮ ЕМОЦІЙНІСТЮ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (25 лютого 2021): 42–48. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11671.
Full textAbstract:
Резюме. Алкогольне ушкодження печінки є великим економічним та демографічним тягарем у всьому світі. Одним із синдромів, який завжди супроводжує ушкодження печінки, є ендогенна інтоксикація, наявність якої можна визначити за вмістом молекул середньої маси (МСМ). Рівень МСМ залежить від метаболізму організму і є прогностичним критерієм порушення обмінних процесів. Мета дослідження – визначити ступінь ендогенної інтоксикації за вмістом молекул середньої маси у сироватці крові щурів-самців із різним ступенем емоційності при етаноловому ушкодженні печінки. Матеріали і методи. Досліди виконано на 192 білих безпородних високо- і низькоемоційних щурах-самцях (ВЕ і НЕ). Емоційність тварин визначали за методом «відкрите поле». Усіх щурів поділили на наступні групи: контроль, глюкоза 7 днів, етаноловий гепатит (ЕГ); глюкоза 60 днів, етаноловий гепатоз (Гз), етаноловий фіброз (ЕФ), етаноловий цироз (ЕЦ). Рівень інтоксикації у сироватці крові визначали за вмістом молекул середньої маси при довжинах хвилі λ=238; 254; 260 і 280 нм. Результати. Найбільше накопичення МСМ238 було при ЕГз як у ВЕ, так і НЕ, а далі при ЕГ, більше виражено у НЕ, при ЕФ – у ВЕ і при ЕЦ незалежно від емоційності. Найбільше накопичення МСМ254 було при ЕГз, більше у ВЕ, далі при ЕГ незалежно від емоційності, при ЕЦ і ЕФ – у ВЕ та при ЕФ і ЕЦ – у НЕ. Найбільше накопичення МСМ260 було при ЕГз, більше у ВЕ, далі при ЕЦ як у ВЕ, так і НЕ, при ЕФ, більше виражено у ВЕ та при ЕГ незалежно від емоційності. Найбільше накопичення МСМ280 у ВЕ тварин було в такому порядку ЕГ>ЕЦ>ЕФ=ЕГз, у НЕ – ЕГ>ЕЦ>ЕГз>ЕФ. Висновки. Дослідження ендогенної інтоксикації за вмістом МСМ показало, що етанол має токсичний вплив на організм. Руйнування гепатоцитів зменшується в міру поглиблення патологічного процесу – від гепатозу до цирозу печінки. Залежність від емоційного стану тварини в розвитку етанолового ушкодження організму проявляється тільки при гепатиті та фіброзі. Найбільше накопичення токсичних речовин наступне: у високоемоційних тварин – гепатоз>гепатит>фіброз=цироз, у низькоемоційних – гепатит>гепатоз>фіброз>цироз.
9
Макодрай, Ю. І., та І. М. Кліщ. "ПОКАЗНИКИ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ У ЩУРІВ ПРИ ДОБРОЯКІСНІЙ ГІПЕРПЛАЗІЇ ПРОСТАТИ НА ТЛІ ТОКСИЧНОЇ ДІЇ ЕТАНОЛУ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (23 лютого 2022): 10–14. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i4.12727.
Full textAbstract:
Вступ. Доброякісна гіперплазія простати серед урологічних захворювань чоловіків старшого віку посідає вагоме місце з тенденцією до зростання. Найпоширенішою соціальною проблемою є вживання алкоголю. Його токсичної дії зазнає багато систем та органів, адже він легко взаємодіє з багатьма процесами життєдіяльності організму. За рахунок синдрому ендогенної інтоксикації ми можемо оцінити багато даних та отримати результати про перебіг багатьох захворювань за рівнем молекул середньої маси та змінами еритроцитарного індексу.
 Мета дослідження – вивчити зміни показників ендогенної інтоксикації за рівнем молекул середньої маси та змінами еритроцитарного індексу в щурів з доброякісною гіперплазією простати при поєднаній дії етанолу.
 Методи дослідження. Експериментальних тварин поділили на 4 групи: 1-ша (контрольна) – щури, яким протягом 28 діб вводили дистильовану воду перорально; 2-га – тварини, яким упродовж 28 днів вводили 40 % розчин етанолу з розрахунку 2 мл/100 г маси тіла внутрішньошлунково 1 раз на добу; 3-тя – щури, яким моделювали розвиток доброякісної гіперплазії передміхурової залози шляхом підшкірного введення ампульного 5 % тестостерону в дозі 0,1 мг/кг 1 раз на добу тривалістю 28 діб; 4-та – тварини, в яких відтворювали модель доброякісної гіперплазії передміхурової залози з додатковим токсичним впливом 40 % розчину етанолу з розрахунку 2 мл/100 г маси тіла внутрішньошлунково 1 раз на добу тривалістю 28 діб.
 Результати й обговорення. У результаті досліджень, які ми провели у тварин різних дослідних груп за умов експериментального моделювання доброякісної гіперплазії простати, встановлено, що відбувається поступове зростання показників ендогенної інтоксикації на 7-му, 14-ту, 21-шу доби експерименту. Найвищих показників усі маркери ендогенної інтоксикації досягли на 21-шу добу дослідження.
 Висновок. Ми змогли встановити значні зміни і порушення процесів інтоксикації у тварин під токсичною дією етанолу, що має важливе значення для їх патогенезу.
10
Ткаченко, П., С. Білоконь, Н. Лохматова та ін. "ЗМІНИ КІЛЬКОСТІ ТА ЯКІСНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ РОТОВОЇ РІДИНИ У ДІТЕЙ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ЕРИТЕМАТОЗНОМУ ГАСТРИТІ ЗІ ЗБЕРЕЖЕНОЮ КИСЛОТОУТВОРЮВАЛЬНОЮ ФУНКЦІЄЮ В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 161–65. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12814.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Дані, наведені в фундаментальних і періодичних наукових виданнях, вказують на наявність тісних кореляційних зв’язків між функціональними та органічними змінами в різних відділах шлунково-кишкового тракту, що стосується і порожнини рота, яка є його початковим відділом.
 Мета – вивчити зміни кількості і якісних властивостей ротової рідини у дітей при хронічному еритематозному гастриті зі збереженою кислотоутворювальною функцією в період загострення.
 Матеріал і методи. Обстежено 27 дітей віком від 12 до 15 років з відповідною нозологічною формою захворювання. В нестимульованій фракції ротової рідини визначали рН, оптичну щільність, в’язкість, активність α-амілази, вміст у ній молекул середньої маси, сіалових кислот і загального білка при зверненні та після завершення курсу лікувальних заходів.
 Результати. Встановлено, що при загостренні хронічного еритематозного гастриту зі збереженою кислотоутворювальною функцією прослідковується зниження швидкості салівації в 1,4, концентрація іонів водню в ротовій рідині падала в 1,2, а активності α-амілази – в 1,4 рази. Це супроводжувалося підвищенням у ній молекул середньої маси і сіалових кислот в 1,4, а загального білка в 1,7 рази, відповідно. За рахунок цього збільшувалися показники її оптичної щільності в 1,5 і в’язкості в 1,8 раза.
 Висновок. Вищезазначені складові компоненти ротової рідини, що обумовлюють підтримання гомеостазу порожнини рота, можуть з успіхом використовуватися в якості додаткових діагностично-прогностичних критеріїв при різних нозологічних формах захворювань шлунково-кишкового тракту.
Dissertations / Theses on the topic "Молекули середньої маси"
1
Фролов, М. О., О. О. Пасічник та О. О. Лобода. "Оцінка вмісту молекул середньої маси в ранньому періоді ізольованої скелетної травми, ускладненої крововтратою". Thesis, Сумський державний університет, 2016. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/45028.
Full textAbstract:
Найбільш поширеними маркерами ендотоксинів є молекули середньої маси (МСМ), накопиченням яких супроводжується дисфункція детоксикуючих систем організму.
Метою нашої роботи є оцінка особливостей накопичення МСМ в гострий період і період ранніх проявів травматичної хвороби на тлі ізольованої скелетної травми в залежності від інтенсивності крововтрати.