Academic literature on the topic 'Монетарна база'

У статті на основі офіційних даних НБУ та висновків експертів банківського ринку досліджено напрямки та стратегічні цілі розвитку банківського сектору країни у період економічної нестабільності. З’ясовано, що поширення епідемії COVID-19 спричинило економічну нестабільність. На основі закордонного досвіду діяльності центробанків в умовах кризи виокремлено три напрямки антикризових заходів: монетарна політика; інструменти підтримки ліквідності; пруденційний нагляд. Здійснено характеристику умов та ризиків банківського сектору України в умовах кризи. Визначено стратегічні напрямки розвитку банківського сектору, зокрема: фінансова стабільність, макроекономічний розвиток, фінансова інклюзія, розвиток фінансових ринків, інноваційний розвиток. Встановлено, що кожен стратегічний напрям має свої стратегічні цілі. Визначено, що головним завданням Національного банку під час кризи є розробка рекомендацій та оприлюднення планів і намірів для учасників банківської системи на найближчий час. На основі проведених досліджень доведено, що на стабільність і розвиток банківського сектору України має вплив не тільки НБУ, а й інші учасники: Міністерство фінансів України; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку; Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Ці учасники забезпечують головну місію – сприяють підвищенню добробуту громадян через забезпечення ефективного акумулювання, розподілу та обігу фінансових ресурсів в національній економіці. Приведено перелік міжнародних організацій, які надають інформаційну підтримку щодо сприяння фінансової стабільності НБУ: BCBS – Базельський Комітет з питань банківського нагляду при Банку міжнародних розрахунків, ESRB – недержавна саморегульована організація, яка займається оцінкою і наступним присвоєнням рейтингу програмному забезпеченню (Entertainment Software Rating Board), норми CRR/CRD IV – закон ЄС, який регламентує зменшення ймовірності банкрутства банків. Виокремлено макроекономічні фактори, що в майбутньому визначатимуть розвиток банківського сектору: клієнтоорієнтованість, перегляд нормативної бази, управління технологіями, зниження рівня кіберризиків, фінтех-проєкти та великі ІТ-компанії, переосмислення трудових ресурсів.

Цитирование: Аникин В.А., Лежнина Ю.П., Мареева С.В., Слободенюк Е.Д. (2020) Кто и почему ищет государственной поддержки в новой России? // Мир России. Т. 29. № 1. С. 31–52. DOI: 10.17323/1811-038X-2020-29-1-31-52
 В статье анализируется вопрос о том, какова природа запросов россиян на содействие государства в сферах занятости, социального инвестирования и материальной поддержки. На основании современной теории изучения общественного мнения, социальной стратификации и рынка труда был протестирован вклад четырех механизмов: (а) демографических особенностей населения, (б) доходов домохозяйств и располагаемых ресурсов, в том числе нематериальных активов, включая человеческий и социальный капитал, (в) индивидуальных интересов, а также (г) социально-психологических установок. По итогам эконометрического анализа, проведенного на базе Всероссийского мониторинга ФНИСЦ РАН 2018 года, авторы пришли к выводу, что запросы на содействие государства имеют сложную природу и существует всего лишь один универсальный фактор – доход, однако его влияние носит неоднозначный характер. Данные показывают, что с повышением дохода вероятность запроса на помощь государства в области материальной поддержки только возрастает, что корреспондирует с недавними выводами зарубежных исследователей об «альтруизме богатых». Тем не менее с ростом дохода она снижается только у россиян, которые не испытывают нужды в помощи государства в сфере занятости. Таким образом, социальная политика, построенная исключительно на монетарных инструментах, без необходимых институциональных мер на рынке труда обречена на провал с точки зрения реализации гетерогенных потребностей и интересов населения.

Актуальність досліджуваної проблеми пов’язана з тим, що макроекономічні фінансові ризики та дисбаланси однієї країни можуть стати фактором аналогічних загроз інших держав – торгівельних партнерів, учасників тих же міжнародних організацій тощо. У зв’язку із цим провідні фінансово-аналітичні корпорації світу розробляють та динамічно вдосконалюють методики оцінки фінансового стану держав, їх рейтингування в глобальному просторі задля оперативного виявлення можливих ризиків, прогнозування фінансових криз та адекватного реагування світового співтовариства. Метою статті є дослідження міжнародних фінансових методик оцінки економічного стану держав у глобальному просторі задля оцінки можливостей їх застосування для макроекономічного аналізу в Україні. У статті розглянуто методики оцінки фінансових показників держав міжнародними економічними організаціями та рейтинговими агентствами. Проаналізовано підходи до такої оцінки гідно з процедурою виявлення макроекономічних дисбалансів, визначення індексу ризику країн, що розраховує Euromoney, а також визначення індикаторів фінансової стійкості, розроблених Міжнародним Валютним фондом. Досліджено групи показників за вказаними методиками, їх критичні межі, інформаційну базу та послідовність оцінки. Узагальнено переваги та недоліки зазначених методик в умовах сучасного глобалізованого середовища. Автори дійшли висновку, що застосування в міжнародній практиці показників, що базуються виключно на фінансових аналітичних даних, доцільне для оцінки кредитоспроможності, фінансової стійкості країни, проте для внутрішнього управління не дає відповіді на запитання щодо причин виникнення фінансових проблем, які можуть приховуватись за структурними дисбалансами, політичною та військовою нестабільністю тощо. Проте узагальнені аналітичні дані щодо світових фінансових рейтингів країн дають змогу оперувати важливою міжнародною інформацією для поточного управління та прийняття рішень щодо фіскальної, монетарної політики на рівні держави.

Возможность достижения баланса жизни и труда может рассматриваться как один из типов жизненных шансов, относящихся к качеству жизни. В статье на эмпирической базе данных общероссийского репрезентативного мониторинга Института социологии ФНИСЦ РАН оценены основные неравенства в возможностях достижения жизненного баланса в целом и в отдельных сферах, составляющих его; особенное внимание уделено непроизводственной деятельности. Показано, что неравенства в сфере жизненного баланса не сглаживают другие монетарные и немонетарные неравенства в жизненных шансах (в частности — относящиеся к экономической сфере жизни), а, наоборот, углубляют их. Сделан вывод, что в российском обществе остается доминирующей вертикальная стратификация, а измерения немонетарного неравенства, связанные с образом и стилем жизни, накладываются на нее, а не становятся основаниями горизонтальной стратификации. Достижение баланса жизни и труда в российском обществе выступает признаком общего благополучного положения в вертикальных иерархиях по другим экономическим и неэкономическим возможностям. Рассмотрен также общий контекст формирования понимания баланса жизни и труда — в частности, показано, что общественные представления о жизненном успехе остаются достаточно традиционными и связаны в первую очередь c реализацией вполне достижимых и дополняющих друг друга, в оценках самого населения, целей в социальной и производственной сфере и стремлением к модели жизни «не хуже, чем у других».
 Благодарность. Исследование выполнено за счет гранта Российского научного фонда (проект №17-78-20125).