Academic literature on the topic 'Міжнародне інвестиційне право'

У статті досліджено значення національності іноземного інвестора для захисту іноземних інвестицій під час спорів із державою-реци-пієнтом інвестицій. Проаналізовано джерела міжнародного публічного і приватного права, арбітражну практику, де виникало питання про національності іноземного інвестора, критерії визначення національності юридичної особи.
 Автором надано свій варіант відповіді на питання про те, хто має право претендувати на захист з боку держави-реципієнта з огляду на критерії визначення національності юридичної особи, вироблені міжнародним приватним правом, що закріплюються у двосторонніх інвестиційних угодах.
 Національність юридичної особи - це поняття, яке є умовним і не збігається з категорією національності стосовно фізичної особи. По суті, воно вказує на приналежність організаціїдо тієї чи іншої держави. У міжнародному приватному праві національність юридичної особи вказує також на її особистий закон (lex societatis), який визначає правовий статус цього суб'єкта, проте для цілей двосторонніх інвестиційних угод визначення особистого закону юридичної особи не має такого суттєвого значення.
 Останнім часом спостерігається тенденція, при якій вимога до національності інвестора трактується особами, які виступають в якості арбітрів інвестиційних арбітражів, розширено, як щось необхідне арбітражному трибуналу для підтвердження своєїкомпетенції. Сучасна практика міжнародних інвестиційних відносин свідчить про те, що інвестори активно використовують надані їм міжнародними договорами можливості звернення з позовами до держав в арбітражі. У відповідь держави формують лінії захисту, одним із засобів яких є тлумачення укладених ними міжнародних договорів про захист і заохочення капіталовкладень. При цьому в обмежувальному тлумаченні прав інвестора з міжнародним договором у низці випадків може бути зацікавлена не тільки держава-відповідачка у конкретній справі, але й держава національності інвестора. Остання може обрати зазначену позицію як потенційна держава-відповідачка за аналогічними позовами або навіть у зв'язку із небажанням погіршити політичні відносини з державою-відповідачкою у конкретній спірній справі.

Стаття присвячена дослідженню понять інвестиційної привабливості й інвестиційного клімату в Україні. Інвестиційна політика є системною та цілеспрямованою діяльністю спеціально вповноважених органів державної влади. Чинники, які забезпечують комфортний інвестиційний клімат, є дуже багатогранними, передусім залежними від політичного, економічного, соціального та правового розвитку країни. Потрібно звернути увагу на недоліки національного законодавства у сфері інвестиційної діяльності, зокрема іноземного інвестування. Національне законодавство не повною мірою відповідає міжнародним стандартам із питань охорони прав інвесторів. Найбільш актуальними засобами відновлення інвестиційної привабливості для України в час війни є інститут страхування інвестицій від військових ризиків і програми державно-приватного партнерства. Наявність інституту страхування є однією з основоположних підстав для залучення інвесторів у надійний правовий простір для створення сприятливого інвестиційного клімату. Інститут державно-приватного партнерства спонукає інвестора до довіри до законодавчих, виконавчих і потенційно вигідних реалізацій інвестиційних проєктів. Держава гарантує додержання встановлених законодавством України умов для провадження діяльності приватних партнерів, пов’язаної з виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, додержання прав і законних інтересів приватних партнерів. Безумовним чинником покращення інвестиційної привабливості насамперед є припинення військових дій на території України. Наступним невідʼємним кроком має бути впровадження механізмів захисту інвестиційних ризиків на державному рівні та створення державних програм підтримки іноземних і вітчизняних інвестицій, що сприятиме створенню нових робочих місць, відновленню процесу грошового обігу, налагодження економічних відносин і економічного простору країни загалом.

У статті розглядаються сутність та основні характеристики державного регулювання інвестиційної діяльності, оцінка її особливостей та дослідження напрямків удосконалення інвестиційної політики державних органів влади. Це дослідження має на меті виявити фактори, які в довгостроковій перспективі сприятимуть позитивному впливу на рівень економічного розвитку окремих галузей та економіки країни в цілому. Для дослідження використовувалися такі методи: індукція, моделювання, синтез, порівняння та узагальнення. Проаналізовано економічну сутність поняття «державне регулювання інвестиційної діяльності», його особливості та організаційно-економічні форми державного регулювання інвестиційної діяльності. Визначено стратегічні цілі державного регулювання інвестиційної діяльності України. Досліджено основні нормативно-правові та законодавчі акти, що регламентують інвестиційну діяльність в країні. Визначено принципи, на яких ґрунтується державне регулювання інвестиційної діяльності. Проаналізовано державні гарантії захисту інвестицій відповідно до нормативно-правових та законодавчих актів України та міжнародних договорів. Окрему увагу приділено особливостям діяльності електронної платформи Advantage Ukraine, створеної для залучення іноземних інвесторів в українську економіку, та представленим на ній інвестиційним проектам у різних галузях економіки. Досліджено інвестиційні стимули для іноземних інвесторів, що надаються відповідно до нормативно-правової бази України. Визначено законодавчі ініціативи, які є ключовими факторами стимулювання інвестиційної діяльності в країні. Підкреслено важливість посилення діалогу щодо розширення доступу України до фінансових інструментів та програм фінансової і технічної допомоги ЄС, а також залучення додаткових інвестицій від приватних інвесторів. Визначено зміни та запропоновано напрямки діяльності в сфері інвестиційного регулювання з метою розширення інвестиційного портфелю та підвищення рівня верховенства права в країні.

Політична ситуація в Донецькій та Луганській областях відрізняється від інших регіонів України, що пов’язано з воєнними діями та близькістю до лінії розмежування. Для залучення інвесторів до територій пріоритетного розвитку в Доне цькій та Луганській областях законодавець повинен запропонувати різноманітні та дієві гарантії захисту їхніх прав. Враховуючи соціально-економічну та політичну ситуацію в Донецькій та Луганській областях, однією з основних гарантій захисту прав інвесторів повинно стати страхування воєнно-політичних ризиків. Мета статті – виявити проблеми, які заважають застосуванню в Україні інституту страхування воєнно-політичних ризиків, і виокремити основні складові інституту страхування воєнно-політичних ризиків як гарантії захисту прав інвесторів на територіях пріоритетного розвитку (ТПР) у Донецькій та Луганській областях. Законодавство України про інвестиційну діяльність передбачає страхування інвестицій як один із видів гарантій захисту інвестицій, проте відсутність механізму страхування воєнно-політичних ризиків не дає можливість застосовувати на практиці цей інститут права. Отже, необхідно створити дієвий механізм страхування воєнно-політичних ризиків, з урахуванням специфіки ситуації, що склалася у Донецькій та Луганській областях, що дає змогу усунути існуючі про-галини в законодавстві та надасть можливості для покращення інвестиційного клімату України. Основними складовими інституту страхування воєнно-політичних ризиків є: види воєнно-політичних ризиків та суб’єкти, які мають право здійснювати страхування воєнно-політичних ризиків. Законодавець повинен передбачити страхування від таких воєнно-політичних ризиків у процесі здійснення інвестиційної діяльності на ТПР у Донецькій та Луганській областях за обставин, що не залежать від інвестора та мають ознаки ймовірності та випадковості настання: втрата інвестицій та іншого майна інвестора; фізичне пошкодження інвестицій та іншого майна інвестора; зміна умов здійснення інвестиційної діяльності, зокрема скасування пільгового режиму, що унеможливлює виконання інвестором умов, які передбачено договором на реалізацію інвестиційного проєкту на ТПР. Відповідно до законодавства України страхування воєнно-політичних ризиків на ТПР у Донецькій та Луганській областях можуть здійснювати страховики-резиденти самостійно або з перестрахуванням у страховика-нерезидента, а також філії страховиків-нерезидентів, які отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності в Україні. Водночас потрібно враховувати, що страхова компанія, яка буде здійснювати страхування воєнно-політичних ризиків, повинна мати: бездоганну репутацію; фінансові можливості; відповідати вимогам, які передбачені законодавством України. Ефективними страховиками воєнно-політичних ризиків, які мають міжнародне визнання та досвід у цьому питанні, є: Міжнародне агентство з гарантування інвестицій (MIGA) та Міжнародна фінансова корпорація розвитку США (DFC).