Academic literature on the topic 'Міжнародні правові акти'

Актуальність статті полягає в тому, що важливою складовою реалізації в трудовому праві принципу верховенства права є визнання державою пріоритетності міжнародних правових актів перед національним законодавством. Окрім того, активні інтеграційні процеси в європейську спільноту, що тривають наразі в нашій державі, зокрема прагнення до безвізового режиму з багатьма країнами Європи, запровадження відкритого ринкового простору, зобов’язує Україну приймати участь у численних міжнародних заходах, налагоджувати зв’язки з багатьма міжнародними спільнотами й організаціями, визнавати міжнародні стандарти, в тому числі в сфері трудової політики. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, запропоновано авторське визначення поняття міжнародного нормативно-правового акту. Аргументовано, що за критерієм юридичної сили міжнародні нормативно-правові акти посідають майже найвище місце в ієрархії нормативно-правових актів, що входять до системи трудового права. Відзначена важливість застосування норм міжнародного законодавства у національній правові системі. Зроблено висновок, що міжнародно-правові акти посідають особливе місце серед інших структурних елементів системи джерел трудового права, так як встановлюють світові загальні стандарти й основи реалізації особами права на працю, визначають загальні механізми й основи правового регулювання трудових і тісно пов’язаних із ними правовідносин. За таким критерієм як юридична сила, міжнародно-правові акти посідають майже найвище місце в ієрархії нормативно-правових актів, що входять до системи трудового права. Міжнародно-правовий акт як структурний елемент системи джерел трудового права являє собою укладений відповідно до законодавчо встановлених процедур офіційний акт між Україною й іншою стороною (сторонами) міжнародного права, форма якого встановлена міжнародними стандартами та правилами, що набув статус частини чинного національного законодавства й на основі положень якого здійснюється правове регулювання трудових і близько пов’язаних із ними правовідносин.

У статті досліджено правову природу міжнародно-правових пенітенціарних стандартів, на основі чого окреслено їх значення в загальному механізмі захисту прав людини. Крім того, автором проаналізовано основні міжнародні акти, якими закріплені, зазначені стандарти та особливу увагу приділено з’ясуванню їх характеру та впливу на національні правові системи захисту прав засуджених. В результаті чого зроблено висновки, що система міжнародно-правових пенітенціарних стандартів є досить розгалуженою та прямо похідною від міжнародно-правового механізму захисту прав людини, тому, вони підлягають обов’язковій імплементації у національні пенітенціарні правові системи, однак з урахуванням політичних, економічних і соціальних умов кожної країни.

У статті, на основі аналізу міжнародних нормативно-правових актів, розглянуто, яким чином визначення стандартів діяльності органів прокуратури міжнародними норматив­но-правовими актами, впливає на нормативно-правове регулювання реформування органів прокуратури в Україні. Наголошено на їх важливій ролі під час реформування зазначеного органу державної влади в нашій державі. Визначено та розглянуто ключові міжнародні нормативно-правові акти, які визначають міжнародні стандарти діяльності прокуратури.

У статті висвітлено питання адміністративно-пра-вового регулювання підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України. Розглянуто стан рефор-мування підрозділів ювенальної превенції на сучасно-му етапі. Здійснено аналіз системи законодавства, що охоплює організаційно-правові питання щодо профі-лактики адміністративних правопорушень залежно від їхньої юридичної сили, змісту, дії в просторі, часі та за колом осіб. Охарактеризовано нормативно-правові акти, що визначають найбільш важливі аспекти проти-дії правопорушенням, захисту прав, свобод громадян, забезпечення правопорядку. Виокремлено міжнародні нормативно-правові акти, що становлять адміністра-тивно-правову основу діяльності підрозділів ювеналь-ної превенції Національної поліції України. Також проаналізовано базовий підзаконний нормативний акт, що передбачає форми й методи, порядок роботи підроз-ділів поліції як суб’єктів профілактики адміністра-тивних проступків, – Інструкцію з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України. Розкрито функції та завдання, які поклада-ються на підрозділи ювенальної превенції зі здійснен-ня заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Виокремлено правові норми в міжнародно-му та національному законодавстві стосовно реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії до-машньому насильству, а також розглянуто завдання, обов’язки та принципи діяльності підрозділів ювеналь-ної превенції крізь призму міжнародних норм та норм національного законодавства стосовно забезпечення рівності конституційних прав та свобод дітей.У висновку висвітлено позитивні новації та нега-тивні тенденції відомчої Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України. Також визначено деякі питання, які потребу-ють подальшого урегулювання.

Міжнародні стандарти прав і свобод людини можна розглядати як загальновизнані положення міжнародних актів обов'язкового та рекомендаційного характеру, а також принципи міжнародного права, що закріплюють фундаментальні права особистості, які мають визначальне значення для захисту людини від незаконних і необґрунтованих дій із боку держави, посадових та інших осіб, порушують або обмежують ці права, а також виконують функцію орієнтира для усіх держав у регламентації та забезпеченні прав своїх громадян. Основи міжнародно-правових стандартів прав людини продовжують розвиватися одночасно із процесом формування нових правових систем, які декларують у своїх конституціях ідеї верховенства права та поваги до прав людини.
 Міжнародно-правові акти в галузі прав людини розглядають як міжнародні стандарти, оскільки вони розробляються на підставі звичаєвих норм, що сформувалися внаслідок визнання державами юридичної сили правил поведінки, проголошених Генеральною Асамблеєю ООН у вигляді декларацій чи рекомендацій.
 Міжнародні стандарти у галузі прав людини - це загальновизнані міжнародно-правові норми, які закріплюють на загальнолюдському рівні статус особистості і встановлюють перелік основоположних прав і свобод, обов'язок держав їх дотримуватися, а також межі можливого або припустимого їх обмеження.
 Міжнародні cтaндaрти прав і свобод людини закріплені в міжнародних угодax, конвенціях і пaктax, що базуються на вcecвітньому досвіді та втілюють cучacні потреби, тенденції соціального прогресу.
 В основу міжнародних стандартів із прав людини покладені такі загальновизнані принципи, як: повага суверенітету держави; неприпустимість втручання у внутрішні справи держави; самоврядування народів і націй; рівноправність всіх людей і заборона дискримінації; рівність прав і можливостей чоловіків та жінок; дотримання прав людини навіть за умови збройних конфліктів і відповідальність за злочинні порушення прав людини. Значення наведених принципів полягає у тому, що вони є основою розроблення прав людини та їх закріплення у національному законодавстві, а також є критерієм законності діяльності держави у сфері прав людини.
 Міжнародні стандарти у сфері прав людини склалися поступово. Спочатку були закріплені лише політичні права, потім - економічні та соціальні. Саме вони і були конкретизовані у національному законодавстві держав, однак кожна держава повинна не лише привести своє законодавство у відповідність зі взятими на себе міжнародними зобов'язаннями, а й вчиняти певні дії та створювати реальні умови для гарантування і здійснення прав.
 Основу міжнародних стандартів у сфері прав людини становлять норми природного права, що включає ідеали свободи, справедливості та рівності перед законом. Ці норми закріпляються правовою системою кожної держави.

У статті обґрунтовано необхідність подальшого осмислення в теорії і удосконалення на практиці процесу взаємодії органів і сил поліції з громадою для забезпечення безпеки та громадського порядку. Проаналізовано стан розробки зазначеної проблеми представниками юридичної науки та виділено невирішені задачі. Проаналізовано наукові погляди на поняття «засади», «нормативність», «нормативно-правовий акт». Доведено, що поняття «засади» слід розуміти як вихідне, головне положення, принцип. «Нормативність» слід розуміти як загальну основу і об'єктивний критерій для всіх юридично значущих явищ, зокрема, регулювання певної сфери суспільних відносин. Сформовано поняття «нормативні засади взаємодії Національної поліції з громадою» у розумінні закріплених нормативним способом (нормами права, у статтях нормативно-правових актів) основних, головних положень та принципів, які визначають зміст, мету, основні напрями та форми такої взаємодії. Доведено, що у правовому полі України питання взаємодії Національної поліції України з громадою регулюються статтями різних за юридичною чинністю нормативно-правових актів. Запропоновано структурувати їх у певну систему. Наголошено на важливості врахування у межах зазначеної системи принципу примату міжнародно-правових норм над нормами національного права. Обґрунтовано, що зазначену систему становлять такі групи нормативно-правових актів, як: 1) міжнародні нормативно-правові акти; 2) Конституція України та закони України; 3) підзаконні нормативно-правові акти, зокрема відомчі. Здійснено аналіз найважливіших нормативно-правових актів міжнародного права та національного законодавства, норми яких визначають та закріплюють основні положення та принципи взаємодії Національної поліції з громадою. Доведено, що є необхідність у розробці та прийнятті профільного закону або ж окремого підзаконного нормативно-правового акта, які б комплексно регламентували зазначену сферу суспільних відносин на загальнодержавному або галузевому рівнях. Визначено, що перспективними напрямами подальших наукових досліджень є формування та обґрунтування основних концептуальних підходів до визначення основоположних термінів і процесів управління механізмом взаємодії Національної поліції України з громадою та реалізації моделі «Безпека в громаді».

У статті розглянуто правові засади здійснення взаємодії органів та установ виконання покарань з релігійними організаціями в питанні запобігання злочинності. Проаналізовано міжнародні нормативно-правові акти, вітчизняні закони та підзаконні нормативно-правові акти, які забезпечують право на свободу віросповідання в місцях позбавлення волі.

До пріоритетних напрямів реалізації державної політики щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків віднесені такі: утвердження ґендерної рівності; недопущення дискримінації за ознакою статі; запобігання та протидію насильству за ознакою статі, у тому числі всім проявам насильства стосовно жінок; забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень; забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних і сімейних обов’язків; підтримка сім’ї; виховання й пропаганду серед населення України культури ґендерної рівності, поширення просвітницької діяльності в цій сфері; захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі, тощо. Реалізація вказаних напрямів зумовила виникнення проблемних питань у практичній правоохоронній діяльності, потребу вдосконалення діяльності Національної поліції за цим напрямом. При вдосконаленні вітчизняної правозастосовної практики й організації діяльності Національної поліції, важливо орієнтуватися на міжнародне законодавство, кращий досвід іноземних держав, а також сформувати міжнародні стандарти забезпечення гендерної рівності. Їх з’ясування і є метою наукової публікації. У результаті проведених досліджень обґрунтовано, що формою закріплення міжнародних стандартів забезпечення гендерної рівності в діяльності поліції є положення міжнародних і національних нормативно-правових актів, рішень Європейського суду з прав людини, кращого іноземного досвіду, що стосуються нормативно-правового регулювання окресленої сфери правовідносин. Окрім того, розглянуті положення щодо забезпечення гендерної рівності повинні бути додатково відображені в Законі України «Про Національну поліцію» 2015 року, тим самим посиливши гарантії прав поліцейських. Ураховуючи значну кількість міжнародних і національних джерел, аналіз змісту яких дає змогу виокремити міжнародні стандарти щодо забезпечення гендерної рівності в діяльності поліції, їх можна об’єднати в такі групи: міжнародні нормативно-правові документи, які визначають фундаментальні правові основи забезпечення гендерної рівності в діяльності поліції; нормативно-правові акти України, які регламентують забезпечення гендерної рівності в діяльності поліції; судові рішення міжнародних і національних судових інстанцій, які тлумачать аналізовані вище джерела права.

У науковій статті обґрунтовано значення міжнародних механізмів протидії пропаганді війни. Визначено правові механізми, які втілюються в нормах міжнародно-правових актів та мають загальнообов'язкове значення для міжнародної спільноти, яка приймає та ратифікує такі акти в національних законодавствах; організаційні механізми формуються у вигляді різних форм взаємодії суб'єктів міжнародного права у сфері протидії пропаганди війни, зокрема у вигляді різноманітних стратегічних програм ООН, конференцій та інших моделей відносин суб'єктів міжнародного права; інституційні механізми, які реалізуються в конкретній діяльності окремих структурних підрозділів ООН, регіоналах та інших організаціях, метою яких є протистояння пропаганді війни, або які наголошують на тому, що це є одним із напрямів їх діяльності, зокрема Міжнародний суд ООН, Міжнародний кримінальний суд тощо.
 Автор зазначає, що правове закріплення будь-яких механізмів, заходів, засобів міжнародно-правової відповідальності чи заходів протидії пропаганді війни обов'язково повинно мати відповідний супровід на рівні національного законодавства. Ефективність лише міжнародно-правового переслідування буде недостатньою без наявності легальних підстав застосування до особи, яка скоїла злочин у вигляді пропаганди війни, заходів державного примусу в межах кримінального переслідування та притягнення до кримінальної відповідальності. Лише це характеризуватиме ефективність системи протидії таким злочинам.
 Автор констатує той факт, що пропаганда війни перетворюється на стійкий інструмент ведення інформаційної та гібридної війни, а тому доцільно проводити упереджуючий аналіз та правове моделювання пошуку нових ефективних механізмів кримінального переслідування за вказаний вид злочину, навіть із можливістю його родової диверсифікації та виокремлення нових складів злочину, наприклад, «інформаційний тероризм»; «кібертеро-ризм»» «інформаційна війна».
 У статті проаналізовано, що запровадження стандарту ISO/IEC 27032 суттєво підвищить моніторингові, аналітичні та наглядові можливості вітчизняних правоохоронних органів у сфері протидії та кримінального переслідування за скоєння злочинів із пропаганди війни. Визначено, що основна цінність Резолюції Парламенту ЄС від 23.11.2016 року в тому, що вона закріплює на загальноєвропейському рівні наступні важливі аспекти реалізації політики із протидії пропаганди війни, які повинні застосовуватись в Україні.
 Обґрунтовано необхідність підвищення інтенсивності міжвідомчої співпраці та її закріплення на рівні Стратегії взаємодії України та ЄС у сфері протидії пропаганди війни. Зокрема доцільно розширити співпрацю з такими інституціями: East Strat Com Task Force, The European Centre of Excellence for Countering Hybrid Threats; The NATO Strategic Communications Centre of Excellence

У статті проаналізовано міжнародні правові акти щодо забезпечення інформаційної безпеки країн Європейського союзу (далі – Євросоюз). Досліджено внутрішнє європейське законодавство щодо правового регулювання означеної проблематики. Охарактеризовано правові механізми регулювання міжнародних відносин у сфері інформаційної безпеки. Наголошено на існуванні на європейському просторі реальної небезпеки використання інформаційно-комунікаційних технологій з терористичною метою, зокрема для здійснення терористичних атак. Наголошено на високій вірогідності створення потужної, ефективної служби інтернет-пропаганди та інтернет-рекрутування в умовах відсутності загальноєвропейських узгоджених заходів та механізмів протидії кібернетичній агресії. Відзначено, що на сьогодні спостерігається тенденція деяких країн (насамперед Російської Феде рації) до домінування в світовому інформаційному просторі, що шкодить ефективній співпраці України з цивілізованими європейськими державами, а також містить загрози конституційним правам і свободам людини та громадянина, інформаційному забезпеченню державної політики, розвитку вітчизняної індустрії інформації, безпеки інформаційних засобів та систем. Акцентується увага на потребі “переорієнтування” законотворчої діяльності на розроблення концептуального механізму, визначення основних видів загроз, мети, завдань, пріоритетних напрямків у забезпеченні міжнародної інформаційної безпеки прийняттям спеціальних законів, а не лише через міжнародні угоди та проекти міжнародних конвенцій. Підкреслюється, що розроблення та реалізація міжнародних і національних програм створення інформаційних мереж та інформаційних технологій, заснованих на безперервному впровадженні засобів обчислювальної техніки і зв’язку, систем телекомунікацій, є ключовим завданням вступу України в міжнародну інформаційну спільноту. Мета статті полягає у з’ясуванні проблем та перспектив правового регулювання інформаційної безпеки країн Євросоюзу та виробленні на цій основі науково обґрунтованих пропозицій до інформаційного законодавства України.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню проблем адміністративно-правового забезпечення протидії біотерористичним загрозам в Україні. Здійснено аналіз термінологічного апарату антитерористичного законодавства на предмет визначення суспільно-правової сутності біотероризму, а також подано систематизацію доктринальних положень. Особливу увагу приділено механізму практичної протидії можливим загрозам біотерористичної діяльності з боку вищих органів державної влади. Доведено, що факт існування біологічного тероризму як глобальної проблеми світової спільноти вимагає консолідації зусиль усіх держав, а участь України у цьому процесі здійснюється у відповідності до міжнародних договорів. Обгрунтовано висновки і пропозиції щодо ліквідації юридичних дефектів у законодавчих актах, які регулюють суспільні відносини в сфері боротьби з біотероризмом, й розроблення національних програм з біобезпеки та запобігання проявам біологічних загроз.<br>Диссертация посвящена комплексному исследованию проблем административно-правового обеспечения противодействия биотеррористически угрозам в Украине. Осуществлен анализ терминологического аппарата антитеррористического законодательства на предмет определения общественно- правовой сущности биотерроризма, а также представлено систематизацию доктринальных положений. Особое внимание уделено механизму практической противодействия возможным угрозам биотеррористической деятельности со стороны высших органов государственной власти. Доказано, что факт существования биологического тероризма как глобальной проблемы мирового сообщества требует консолидации усилий всех государств, а участие Украины в этом процессе осуществляется в соответствии с международными договорами. Обоснованы выводы и предложения по ликвидации юридических дефектов в законодательных актах, регулирующих общественные отношения в сфере борьбы с биотерроризмом, и разработка национальных программ по биобезопасности и проявлений биологических угроз.<br>The thesis is devoted to the complex study of the problems of administrative and legal support for counteraction to bioterrorist threats in Ukraine. The terminological apparatus of anti-terrorist legislation has been analysed to determine the socio-legal nature of bioterrorism, as well as the systematization of doctrinal provisions declared by the representatives of legal and other social sciences. Biosafety, counteraction to bioterrorism has been found to be an integral part of national security, but any guidance on issues of threat of technogenic, including nuclear and biological, terrorism; the impact of harmful genetic effects in populations of living organisms, genetically modified organisms, biotechnologies, etc., unfortunately, are absent. Moreover, the current national legislation of Ukraine does not contain a clear and justified definition of the term "bioterrorism". In the aspect of consideration of the issue of regulatory acts of counteraction to bioterrorism, it is proposed to amend the Law of Ukraine "On Counteraction to Terrorism" in terms of consolidating the concept of "biological terrorism". The author substantiates the principle of legitimacy of administrative and legal support of counteraction to biological terrorism as a specific element of the complex social-negative category of "terrorism", which will make it possible to draw the attention of the legislator to the need for further detailing at the level of laws and regulations of the system of regulatory legal acts, aimed at preventing and counteraction to bioterrorism. The analysis of international legal acts on the issues of counteraction to bioterrorism is carried out. Indeed, in its complex interaction, the reproduction of norms of national law in the norms of international law, and vice versa, serves to achieve effective results in the field of counteraction to bioterrorism and overcoming its negative consequences. The Convention on the Prohibition of the Development, Production and Stockpiling of Bacteriological (Biological) and Toxic Weapons and on Their Destruction (CBTC), of which Ukraine is a fully legitimate party, has been determined to play a significant role. Special attention is paid to the mechanism of practical counteraction to the possible threats of bioterrorist activity by the higher bodies of state power. The main administrative and legal measures for countering bioterrorism are described, namely: measures of administrative prevention, measures of administrative termination, measures of administrative responsibility. The role of public in the prevention and counteraction of bioterrorism has been noted. The role of the main institutions in the administrative and legal support of counteraction to bioterrorism through the analysis of organizational and legal bases of their activity is clarified. The main institutions of administrative and legal support for counteraction to bioterrorism include: the Cabinet of Ministers of Ukraine, the State Emergency Antiepizootic Commission under the Cabinet of Ministers of Ukraine, the National Security and Defence Council of Ukraine, the Security Service of Ukraine, the Ministry of Health, the Ministry of Energy and Environment Protection of Ukraine and the State Emergency Service of Ukraine. These institutions at various levels carry out coordination, control and surveillance activities, law enforcement intelligence operations, covert investigative procedures, etc., in accordance with their competence, in order to counteract to the manifestation of bioterrorism. The role of introduction of administrative and legal regime of emergency ecological situation as an organizational and legal instrument of counteraction to bioterrorism is investigated. It is found that today there are a number of provisions in the current legislation of Ukraine concerning both general measures to counteraction to bioterrorist manifestations and introduction of administrative and legal regime of emergency environmental situation. It is established that in practice the introduction of administrative and legal regime of emergency environmental situation in Ukraine has been carried out in order to neutralize the consequences of catastrophes and accidents of anthropogenic nature. It is determined that the administrative regime of the environmental situation involves the introduction of a complex system of rules aimed at neutralizing the effects of environmental catastrophe, which is caused by both objective and subjective factors. The act of biological terrorism is a subjective factor, although the strains of viruses, used for illegal criminal purposes, occur naturally. It is concluded that the importance of administrative and legal regime in counteraction to biological terrorism is secondary, since its introduction is already a consequence of committing a bioterrorist act. The primary role in counteraction to the manifestation of biological terrorism is played by measures to prevent this phenomenon. It is proved that the existence of threats of biological terrorism as a global problem of the world community requires consolidation of efforts of all states, and Ukraine’s participation in this process is carried out in accordance with international treaties and effective cooperation both at universal and regional (with NATO, CIS, EU) and two-sided levels. There are substantiated conclusions and proposals for the development of national biosafety programs and the prevention of biological terrorism in Ukraine.

Автором розкрита специфіка правових актів вторинного характеру ЄC у порівняльно-правовому аспекті. Автором визначено, що правовими актами ЄC вторинного характеру слід вважати yci форми зовнішнього вираження норм права, що прийняті на ocновi установчих правових актів інституціями ЄC, котpi прямо або опосередковано породжують юридичні зобов’язання та впливають на поведінку суб’єктів права ЄC. До основних правових актів ЄC вторинного характеру автор відносить регламенти, директиви, рекомендації та рішення. Автором раскрыта специфика правовых актов вторичного характера ЕС в сравнительно-правовом аспекте. Автором определено, что правовыми актами ЕС вторичного характера следует считать все формы внешнего выражения норм права, которые приняты на основе учредительных правовых актов институциями ЕС, которые прямо или опосредованно порождают юридические обязательства и влияют на поведение субъектов права ЕС. К основным правовым актам ЕС вторичного характера автор относит регламенты, директивы, рекомендации и решения. The author discloses the specifics of secondary legislation of the EU in a comparative legal aspect. The author determines that all forms of external expression of the norms of law that are adopted on the basis of constituent legal acts by EU institutions that directly or indirectly generate legal obligations and influence the behavior of EU subjects of law should be considered as legal acts of a secondary nature. The author refers to the main legal acts of the EU of a secondary nature regulations, directives, recommendations and decisions.

Досліджено ефективність експортної діяльності підприємства на прикладі приватного підприємства «Приватне науково-виробниче підприємство «Практика»та його основні проблеми. Результати дослідження показують основні недоліки підприємства та його експортної діяльності та пропонують шляхи їх вирішення.<br>The paper investigates the efficiency of an enterprise’s export activity on the example of the Private Enterprise “Private Research and Production Enterprise “Praktyka” and its main problems. The results of the study show main weaknesses of the Enterprise and its export activity and propose ways of their solving.

Дисертаційна робота присвячена визначенню сутності та розкриттю особливостей адміністративно-правового регулювання соціального захисту працівників Національної поліції України та перспектив його вдосконалення, ґрунтуючись на досвіді зарубіжних країн та в рамках проведення масштабного державного реформування. Надаються характеристика історії розвитку та сучасного стану правового регулювання соціального захисту працівників Національної поліції України, а також характеристика методологічних засад дослідження адміністративно-правового регулювання соціального захисту працівників Національної поліції України. Розкриваються сутність адміністративно-правової складової в регулюванні соціального захисту працівників Національної поліції України. Визначаються поняття та сутність адміністративно-правового статусу працівників Національної поліції України, а також поняття і принципи соціального захисту працівників Національної поліції України. Окреслюються напрями соціального захисту працівників Національної поліції. Встановлюється система суб’єктів у сфері забезпечення реалізації соціального захисту працівників Національної поліції України. Узагальнюється зарубіжний досвід правового регулювання соціального захисту працівників поліції. Визначаються перспективи вдосконалення адміністративно-правового регулювання соціального захисту працівників Національної поліції України.<br>The dissertation is focused on determining the essence and revealing the specific features of administrative and legal regulation of social protection of the National Police of Ukraine and prospects for its improvement, based on the experience of foreign countries and in the framework of large-scale state reform. The genesis of the concept of police, which was interpreted as "public order", is determined. The historical development of the police is considered and six (from the existence of Kievan Rus Galicia – Volyn principality, the Grand Duchy of Lithuania to the present – the creation of the National Police of Ukraine) are distinguished stages of its formation, within which it was transformed and the dynamics of development of social rights and guarantees of law enforcement. It is established that methodologies are, first of all, a system of principles, methods, approaches to cognition of a certain subject of research. In the structure of which it is accepted to distinguish methods, principles and approaches. There is a multifaceted application of a systems approach, which means a system formed by the principles, techniques and methods of cognitive activity. The main features that emphasize some unanimity of researchers' approaches to the study of the mechanism of administrative and legal regulation are summarized: 1) mechanism – a set of ways or system of ways and means of regulating social relations; 2) the presence of three main components of the mechanism (rules of law, acts of implementation of rules of law, administrative and legal relations); 3) delimitation of the constituent elements of administrative and legal regulation into basic and additional (related, optional). The administrative and legal status of the employee of the National Police of Ukraine is determined, by which it is proposed to understand the set of powers established by the normative legal act, through the implementation of which the tasks are performed. The essence of the administrative-legal status is objectively considered through the tasks for the implementation of which the powers and responsibilities of a particular subject of legal relations are provided, clearly regulated and enshrined in the normative legal act, for non-performance and, or improper performance of which liability is provided. The concept of social protection is defined in a broad and narrow sense. Yes, in a broad sense – it is a number of consistent functions performed by the state, aimed at ensuring the implementation of social policy through specially created state bodies. In the narrow sense, it is a state-guaranteed timely and urgent set of measures aimed at organizing the material support of the relevant categories of citizens who, due to objective and/or subjective factors, have lost or not been able to provide proper living conditions on their own. There are general principles, which include the principle of guaranteeing the right to social protection, the principle of systematic, the principle of legality, the principle of economic feasibility, the principle of preventing the abolition and/or reduction of social benefits due to changes in social legislation and special principles timeliness, the principle of urgency, the principle of justice. Based on the current legislation, the main areas of social protection of the National Police are noted, which we propose to differentiate by nature: 1) material support (police cash benefits, one-time cash benefits in case of death or disability of police officers, police pensions); 2) housing (preservation of benefits for housing); 3) medical support (free receipt of drugs, medicines, immunobiological drugs and medical devices according to doctors' prescriptions, free first-priority dentures (except for prosthetics made of precious metals), free provision of sanatorium treatment or self-compensation); 4) professional protection (working hours and rest time of police officers, police leave, protection of the rights and legitimate interests of police officers, education of police officers' children). In connection with the extensive system of subjects of social protection (central and local executive bodies, local governments, public associations, enterprises in the implementation of social policy), their multilevel (state, regional, local) is established. The experience of foreign countries in the field of legal regulation of social protection of law enforcement officers in Eastern Europe (Republic of Bulgaria) and post-Soviet Baltic countries (Republic of Lithuania, Republic of Estonia, Republic of Latvia) and post-Soviet countries (Republic of Belarus, Republic of Belarus, Republic of Kazakhstan, Georgia). The priority areas for improving the social protection of employees include: 1) legislative – codification of regulations in the field of social security in general and the police in particular, highlighting the relevant rules in a separate book with the introduction of a clear distinction between working time and leisure time; 2) professional – the organization of real regulation of guarantee of fundamental social rights; 3) material – decent financial support of all spheres of life; 4) psycho-emotional – psycho-emotional adaptation of police officers, restoration of the image of the profession and authority among the population and the establishment of the presumption of the rightness of the police at the legislative level. In order to effectively organize the administrative and legal regulation of social protection of employees of the National Police of Ukraine by improving the current Law, it is proposed to supplement the definitions: "office (working) time", "overtime", "police leave", "police cash".

Овчаренко К. О. Міжнародно-правові стандарти запобігання та протидії домашньому насильству : кваліфіаційна робота магістра спеціальності 262 «Правоохоронна діяльність» / наук. керівник Г. В. Самойленко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 120 с.<br>UA : Кваліфікаційна робота складається зі 120 сторінок, містить 97 джерел використаної інформації. Проблема насильства в суспільстві є однією з найважливіших проблем людства, тиск від якої настільки сильний, що багато жертв вважають насильство неминучим явищем в житті кожної людини та ігнорують його, а інші не можуть знайти захист та справедливість через юридичну слабкість. Права людини визнані загальнолюдською цінністю, а їх забезпечення є головним обов’язком держави. Одним із важливих прав людини є свобода від насильства. На жаль, домашнє насильство – це актуальна та болюча проблема суспільства, яка завдає шкоди здоров’ю, а інколи життю людини. Це серйозне порушення основних конституційних прав та свобод людини і громадянина. Україна, як і більшість інших країн, на даний момент переживає негативні соціальні явища, серед яких домашнє насильство. Наразі Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство визначено як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. На національному рівні відповідно до міжнародних зобов’язань в Україні сформовано механізм протидії домашньому насильству, в т.ч. на рівні кримінального законодавства та допомоги постраждалим від насильства особам, проте, цей механізм потребує удосконалення та державної підтримки. Метою кваліфікаційної роботи є вивчення міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, аналіз законодавства України, дослідження механізму протидії та запобігання насильству, визначення його ефективності, виявлення недоліків та внесення пропозицій з питань запобігання та протидії домашньому насильству. Об’єктом кваліфікаційної роботи є суспільні відносини у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Предметом дослідження є міжнародно-правові стандарти запобігання та протидії домашньому насильству. Методологічну основу роботи складають сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання конституційно-правових явищ. Комплексність розгляду дaної теми обумовило використaння міжнaродних нормaтивно-правових aктів, зaконодaвствa Укрaїни, a тaкож використaння юридичної, соціологічної, психологічної, педaгогічної літерaтури.<br>EN : Qualification work consists of 120 pages, contains 97 sources of used information. The problem of violence in society is one of the most important problems of humanity, the pressure from which is so strong that many victims consider violence an inevitable phenomenon in the life of each person and ignore it, while others cannot find protection and justice due to legal weakness. Human rights are recognized as a universal human value and are the primary responsibility of the State. Freedom from violence is an important human right. Unfortunately, domestic violence is an urgent and painful problem of society, which is harmful to health, and sometimes to human life. This is a serious violation of the fundamental constitutional rights and freedoms of man and citizen. Ukraine, like most other countries, is currently experiencing negative social phenomena, including domestic violence. According to the Law of Ukraine "On Prevention and Counteracting Domestic Violence": "domestic violence is an act (acts or omissions) of physical, sexual, psychological or economic violence committed within the family or within the home or between relatives, or between former or present spouses, or between other persons who live together (reside) in the same family but are not related or married to each other, regardless of whether or not (lived) the person who committed domestic violence in the same place as the injured person, as well as threats of such acts domestic violence - act (acts or omissions) of physical, sexual, psychological or economic violence committed within the family or within the home or between relatives, or between former or present spouses, or between other persons who co-reside in the same family but are not related or married to each other, regardless of whether the perpetrator of domestic violence lives in the same place as the victim and the threat of such acts. " Today, in Ukraine, the legislative and regulatory framework in the field of preventing and combating violence consists of Conventions, laws, acts of the CMU, interdepartmental and subordinate regulatory legal acts. The purpose of qualification work is to study international standards in the field of preventing and combating domestic violence, analyze Ukrainian legislation, its positive and negative aspects of preventing domestic violence, study the mechanism for combating and preventing violence, and analyze international legal acts on preventing and combating domestic violence. The subject of qualification work is public relations in the field of preventing and combating domestic violence. The study focuses on international legal standards for preventing and countering domestic violence. The methodological basis of the work is a set of philosophical and worldview, general scientific principles and approaches and specially scientific methods of knowing constitutional and legal phenomena. The complex consideration of the topic led to the use of international normative acts, the legislation of Ukraine, as well as the use of legal, sociological, psychological, pedagogical literature.

Кравченко В. Ю. Правове забезпечення прав неповнолітніх : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник М. О. Ткалич. Зaпорiжжя : ЗНУ, 2020. 109 c.<br>UA : Робота викладена 109 сторінках друкованого тексту. Перелік посилань включає 82 джерела. Об’єктом кваліфікаційної роботи є суспільні відносини в сфері забезпечення прав та основоположних свобод неповнолітніх осіб у сфері кримінальних, цивільних, трудових відносинах. Предметом дослідження є правове забезпечення прав неповнолітніх. В умовах всезростаючої ролі права в житті суспільства на перший план цілком закономірно вийшли юридичні питання, пов’язані з правами особи. У Конституції України закріплена ціла низка як традиційних, так і нових гарантій прав та свобод людини та громадянина, які дозволяють кожному громадянину обирати вид своєї поведінки, користуватися економічними й соціально – політичними свободами та соціальними благами як в особистих, так і в суспільних інтересах. Права людини є дуже значущими значущими для держави, суспільства та всього міжнародного простору. Найбільш уразливими суб’єктами права є неповнолітні, що й зумовлює необхідність спеціального дослідження їхніх прав у нинішньому суспільстві та нормативно-правового актів, в яких вони закріплюються. Відповідно до ст.6 Сімейного кодексу України: «Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років». Завдяки низці негативних факторів, які впливають на життя, розвиток, становлення особистості та поглядів неповнолітніх, таких як: екологічні проблеми, соціальні відносини, що призводять до саморуйнації особистості підлітків; неефективність механізмів правового виховання, які не відповідають сучасному рівню розвитку молодого покоління; проблеми освітньої та соціально-адаптативної сфери; низький рівень соціально-економічного забезпечення населення громадян держави; криза сімейних та моральних цінностей суспільства держава повинна приділяти велику кількість уваги охороні прав та основоположних свобод неповнолітніх, а також у разі порушення ними законів, неналежної поведінки та інших протиправних дій намагатися перш за все допомогти у вирішенні тих чи інших правових чи соціальних проблем.<br>EN : The work is outlined in 109 pages of printed text. The list of links includes 82 sources. The object of qualification work is public relations in the sphere of protection of rights and fundamental freedoms of minors in the sphere of criminal, civil and labor relations. The subject of the study is the legal protection of the rights of minors. With the growing role of law in society, legal issues related to the rights of the individual have come to the fore. The Constitution of Ukraine enshrines a number of both traditional and new guarantees of human and citizen rights and freedoms, which allow each citizen to choose his or her behavior, enjoy economic and socio-political freedoms and social benefits, both for personal and public interests. Human rights are very important for the state, society and the whole international space. The most vulnerable are juveniles, which necessitates a special study of their rights in today's society and the legal acts in which they are enshrined. According to Article 6 of the Family Code of Ukraine: "A minor is a child between the ages of fourteen and eighteen". Due to a number of negative factors that affect the life, development, personality development and attitudes of minors, such as: environmental problems, social relationships that lead to the self-destruction of adolescents; ineffectiveness of legal education mechanisms that do not correspond to the current level of development of the young generation; problems of educational and social-adaptive sphere; low level of socio-economic support of the population of the citizens of the state; the crisis of family and moral values ​​of society, the state should pay a great deal of attention to the protection of the rights and fundamental freedoms of minors, as well as in the case of violation of laws, misbehavior and other unlawful actions, try to first of all help in solving certain legal or social problems.

Кравець П. В. Порушення трудових прав працівників в Україні та способи їх захисту : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник О. Г. Бондар. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 101 с.<br>UA : Кваліфікаційна робота складається зі 101 сторінки, містить 85 джерел використаної інформації. У сучасному світі цілком закономірно на перший план виходять права людини, їх захист та превентивні заходи щодо будь-яких їх порушень. Об’єктивною необхідністю є захист прав людини в одній з основних сфер життєдіяльності людини – трудовій сфері. На законодавчому рівні проголошується та гарантується суттєвий об’єм трудових прав працівників та можливостей їх захисту у разі порушень з боку роботодавців. Але, фактично, спостерігаємо постійне зростання кількості порушень прав людини у трудових відносинах. Тож надзвичайно актуальним є дослідження дієвості та ефективності системи захисту трудових прав. У зв’язку з систематичними порушеннями у трудовій сфері, низьким рівнем додержання законодавства про працю, неефективності системи захисту трудових прав, перед наукою трудового права постає важливе завдання щодо визначення основних видів порушень трудових прав та дослідження способів захисту трудових прав. Об’єктом кваліфікаційної роботи є суспільні відносини у сфері порушень прав працівників і правового захисту трудових прав та інтересів працівників. Предметом дослідження є теоретичні та організаційно-правові питання, пов’язані з реалізацією працівниками своїх законних прав та інтересів, порушеннями прав працівників з боку роботодавців та захистом трудових прав працівників. Мета роботи полягає в комплексному аналізі та детальному дослідженні особливостей забезпечення правового механізму реалізації своїх законних прав та інтересів працівниками і захисту трудових прав працівників в сучасних умовах. Методологічну основу дослідження складає низка загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, звернення до яких обумовлюється особливостями його об’єкта, предмета, мети та завдань. Діалектичний метод був застосований при дослідженні окреслених у роботі проблем захисту трудових прав та інтересів працівників в їх взаємозв’язку та розвитку. Історико-правовий метод надав можливість проаналізувати становлення чинного законодавства України у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників, його розвиток та обґрунтовану необхідність подальшого вдосконалення та наукового дослідження. Системний та формально-логічний методи неодноразово використовувалися при більш детальному дослідженні різноманітних аспектів суспільних відносин у трудовій сфері, а саме, у сфері порушень трудових прав та інтересів працівників та процесі їх захисту. Формально-юридичний метод відіграв значну роль при виявленні становища формальної визначеності правових норм у сфері захисту трудових прав працівників.<br>EN : Qualification work consists of 101 pages, contains 85 sources of information used. In today's world, human rights, their protection and preventive measures against any of their violations come to the fore quite naturally. The objective necessity is the protection of human rights in one of the main spheres of human life – the labor sphere. At the legislative level, a significant amount of employees' labor rights and opportunities to protect them in the event of violations by employers are proclaimed and guaranteed. But, in fact, we see a steady increase in the number of human rights violations in labor relations. Therefore, it is extremely important to study the effectiveness and efficiency of the system of protection of labor rights. Due to systematic violations in the labor sphere, low level of observance of labor legislation, inefficiency of the labor protection system, the science of labor law faces an important task to identify the main types of violations of labor rights and study ways to protect labor rights. The object of qualification work is public relations in the field of violations of workers' rights and legal protection of labor rights and interests of workers. The subject of the research is theoretical and organizational and legal issues related to the realization of employees' legal rights and interests, violations of employees' rights by employers and protection of employees' labor rights. The purpose of the work is a comprehensive analysis and detailed study of the features of the legal mechanism for the realization of their legal rights and interests of employees and the protection of labor rights of employees in modern conditions. The methodological basis of the study is a number of general and special methods of cognition, the appeal to which is determined by the characteristics of its object, subject, purpose and objectives. The dialectical method was used in the study of the problems outlined in the protection of labor rights and interests of workers in their relationship and development. The historical and legal method provided an opportunity to analyze the formation of current legislation of Ukraine in the field of protection of labor rights and interests of employees, its development and the reasonable need for further improvement and research. Systemic and formal-logical methods have been repeatedly used in a more detailed study of various aspects of social relations in the labor sphere, namely, in the field of violations of labor rights and interests of workers and the process of their protection. The formal-legal method played a significant role in identifying the position of formal certainty of legal norms in the field of protection of labor rights of employees.

Це підручник нової генерації: його створено на новій концептуальній основі та з урахуванням нових реалій на ринку праці України. Його найважливіша ознака — сучасний підхід до правового регулювання трудової діяльності. За структурою підручник орієнтований на сучасне трудове право західних країн з розвиненою ринковою економікою. Автори проаналізували чинні нормативно-правові акти у сфері праці України, врахували кращий світовий досвід у створенні трудових кодексів, вимоги міжнародних стандартів; у підручнику знайшли відображення нові явища на ринку праці, що робить книгу цікавою і корисною не тільки для студентів, а й для фахівців.