Contents
Academic literature on the topic 'Мікропрепарати'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Мікропрепарати.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Мікропрепарати"
1
Kyslychenko, O. A., O. O. Sokolova, A. H. Kotov, V. V. Protska, I. O. Zhuravel, and E. E. Kotova. "ДОСЛІДЖЕННЯ АНАТОМІЧНИХ ОЗНАК ПЛОДІВ МОРКВИ ДИКОЇ ТА МОРКВИ ПОСІВНОЇ." Фармацевтичний часопис, no. 2 (June 12, 2019): 16–22. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.2.10193.
Full textAbstract:
Мета роботи. Дослідження анатомічної будови та встановлення основних діагностичних ознак шліфованих та нешліфованих плодів моркви дикої та моркви посівної.
Матеріали і методи. Досліджували 10 серій нешліфованих плодів моркви дикої та моркви посівної, а також 5 серій шліфованих плодів моркви посівної. Мікропрепарати готували відповідно до загальних правил.
Результати й обговорення. Як основні анатомічні діагностичні ознаки нешліфованих плодів моркви дикої та моркви посівної обрано наявність чотирьох виступаючих ребер на опуклому та двох на внутрішньому боці мерикарпію, простих одноклітинних волосків із бородавчастою поверхнею. На мікропрепаратах шліфованих плодів моркви посівної виявлено фрагменти цих структур, що може бути пов’язано з особливостями їх заготівлі. Спільними діагностичними ознаками для усіх зразків було наявність чотирьох округло-трикутних канальців в головних ребрах і двох овальних на увігнутій стороні мерикарпію, наявність в ендоспермі клітин з алейроновими зернами, друзами та поодинокими кристалами кальцію оксалату.
Висновки. Результати дослідження анатомічної будови плодів моркви дикої та моркви посівної використані при розробці проекту розділу «Ідентифікація В» національної частини монографії «Моркви дикої плодиN».
2
Marchyshyn, S. M., T. O. Atamanchuk, D. B. Rakhmetov, and L. M. Sira. "МОРФОЛОГО-АНАТОМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛИСТКІВ СЕРПІЮ УВІНЧАНОГО (SERRATULA CORONATA L.)." Фармацевтичний часопис, no. 3 (September 17, 2018): 17–21. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.3.9343.
Full textAbstract:
Мета роботи. Встановлення морфолого-анатомічних діагностичних ознак листків серпію увінчаного.Матеріали і методи. Мікропрепарати виготовляли з висушених листків, фіксованих у суміші спирт-гліцерин-вода (1:1:1) і досліджували загальноприйнятими методами з використанням мікроскопа Item: PB -2610, фотофіксацію результатів здійснювали фотокамерою Samsung PL50.Результати й обговорення. Листки розеткові і низові стеблові листки довгочерешкові, великі. В прикореневій розетці у середньому приблизно 6 непарноперистих листків з 4-7 парами довгасто-ланцетних бічних сегментів. Стеблові листки серединної формації почергові, короткочерешкові або сидячі, перисто-роздільні або розсічені, зісподу сизуваті, зверху темно-зелені або з червонуватим відтінком. Край жорсткий, нерівномірно-крупно-пилчастий, зубці на кінці з гострим білуватим хрящуватим шипиком. По жилках – рідке опушення. Листкова пластинка стеблових листків за будовою гіпостоматична, дорсовентральна з достатньо диференційованим мезофілом. Головна жилки стеблового перисторозсіченого листка, що на ділянках між сегментами, сідлоподібної форми. Колатеральних провідних пучків 9, крупніші чергуються з дрібнішими. У бічних відрогах проходить по 2 маленьких концентричних пучечки.На мікропрепаратах з поверхні клітини верхньої епідерми листкової пластинки ізодіаметричні, слабохвилясті, продихи відсутні.Клітини епідерми нижньої сторони пластинки дрібніші, із більш звивистими оболонками. Продихів багато, округло-овальні, аномоцитного типу, оточені 3–5 клітинами епідерми. Подекуди вздовж жилок, зрідка між ними епідерма з довгими 3–5-клітинними, тонкими гострими волосками.Висновки. Вивчено морфолого-анатомічні ознаки серпію увінчаного та визначено основні макро- та мікроскопічні діагностичні ознаки листків, які будуть використані при стандартизації лікарської сировини – розробці методів контролю «Серпію листя».
3
Hnatjuk, M. S., N. Ya Monastyrska, and L. V. Tatarchuk. "ВПЛИВ РЕЗЕКЦІЇ РІЗНИХ ОБ’ЄМІВ ПАРЕНХІМИ ПЕЧІНКИ НА ЇЇ ЖОВЧОУТВОРЮВАЛЬНУ ФУНКЦІЮ." Medical and Clinical Chemistry, no. 3 (November 7, 2019): 53–57. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i3.10559.
Full textAbstract:
Вступ. На сьогодні в клініках широко виконують резекцію печінки. Видалення великих її об’ємів призводить до розвитку різних пострезекційних ускладнень та змін жовчоутворення.
Мета дослідження – вивчити особливості жовчоутворювальної функції печінки при резекції різних об’ємів її паренхіми.
Методи дослідження. Дослідження проведено на 45 лабораторних статевозрілих білих щурах-самцях, яких поділили на 3 групи: 1-ша нараховувала 15 інтактних тварин; 2-га – 15 щурів після резекції 31,5 % паренхіми печінки; 3-тя – 15 тварин, у яких було видалено 58,1 % об’єму печінки. Через місяць від початку досліду за умов тіопенталового наркозу катетеризували спільну жовчну протоку і проводили забір жовчі протягом 1 год. При цьому розраховували інтенсивність секреції жовчі, в якій визначали концентрацію жовчних кислот: таурохолевої, глікохолевої, холевої, хенодезоксихолевої+дезоксихолевої, вміст фосфоліпідів, вільних жирних кислот, триацилгліцеролів і протеїнів. Евтаназію тварин здійснювали шляхом кровопускання за умов тіопенталового наркозу через місяць від початку експерименту. Гістологічні мікропрепарати печінки досліджували світлооптично. Кількісні показники обробляли статистично.
Результати й обговорення. Резекція 58,1 % паренхіми печінки призводила до пострезекційної портальної гіпертензії, яка характеризувалася розширенням ворітної печінкової вени, повнокров’ям з дилатацією брижових вен, венозного русла тонкої і товстої кишок, асцитом, спленомегалією. Інтенсивність секреції жовчі за досліджуваних умов експерименту знизилася на 28,9 % порівняно з контролем, концентрація таурохолевої кислоти – на 21,5 %, глікохолевої – на 15,56 %, холевої – на 18,6 %, а хенодезоксихолевої+дезоксихолевої – на 16,2 %, концентрація фосфоліпідів – на 11,0 %, вільних жирних кислот – на 10,4 %, триацилгліцеролів – на 19,8 %, протеїнів – на 8,02 %. Світлооптично в мікропрепаратах печінки тварин 3-ї групи спостереження відмічали повнокров’я венозних судин, осередки гіпертрофії, дистрофії гепатоцитів, появу лімфоїдно-гістіоцитарних інфільтратів та збільшення стромальних структур.
Висновок. Резекція лівої і правої бокових часток печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та змін жовчоутворення і жовчовиділення, що характеризується зниженням інтенсивності секреції жовчі, концентрації жовчних кислот, фосфоліпідів, вільних жирних кислот, триацилгліцеролів та протеїнів.
4
Hnatjuk, M. S., S. O. Konovalenko, and L. V. Tatarchuk. "МОРФОМЕТРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОРФОЛОГІЧНИХ ЗМІН СТРУКТУР СІМ’ЯНИКІВ В УМОВАХ ПОСТРЕЗЕКЦІЙНОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ЛЕГЕНЕВОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (May 6, 2020): 69–73. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11071.
Full textAbstract:
Легенева гіпертензія і легеневе серце призводять до венозного повнокрів’я та застою у органах великого кола кровообігу. Особливості ремоделювання структур сім’яників при цьому маловивчені.
Мета – морфометрично вивчити особливості морфологічних змін структур сім’яників в умовах пострезекційної легеневої гіпертензії.
Матеріал і методи. Морфологічно досліджені сім’яники 45 білих щурів, які були поділені на три групи. 1-а –15 контрольних тварин, 2-а – 22 щури з пострезекційною артеріальною легеневою гіпертензією і компенсованим легеневим серцем, 3-я – 8 тварин з пострезекційною артеріальною легеневою гіпертензією і декомпенсованим легеневим серцем. Евтаназію дослідних тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через місяць від початку досліду. Легеневу гіпертензію та легеневе серце моделювали шляхом виконання правосторонньої пульмонектомії. Проводили окреме зважування камер серця, їх планіметрію. З сім’яників виготовляли гістологічні мікропрепарати. Морфометрично на мікропрепаратах визначили діаметри сім’яних канальців, товщину їх стінки, кількість клітин епітеліо-сперматогенного шару, кількість клітин Сертолі, тубуло-інтерстиційний індекс, індекс Лейдіга, індекс інтенсивності сперматогенезу. Кількісні показники обробляли статистичними методами.
Результати. Світлооптично венозні судини розширені, переповнені кров'ю. Відмічався виражений перивазальний набряк, який місцями звужував і деформував судини та сім’яні канальні. Венозні судини гемомікроциркуляторного русла нерівномірно розширені, варикозно змінені, з сакуляціями, переповнені кров’ю, з явищами стазу, тромбозу, що посилювало гіпоксію, яка ускладнювалася дистрофією та некрозами ендотеліоцитів, міоцитів судин, клітин Лейдіга, Сертолі, сперматогенних епітеліоцитів, стромальних структур, інфільтративними та склеротичними процесами. Порушення сперматогенезу підтверджувалося атрофією сім’яних канальців (зменшення їх діаметра, кількості клітин епітеліо-сперматогенного шару, індексу інтенсивності сперматогенезу, потовщення стінки сім’яних канальців). Суттєво ремоделювалися інтерстиційний та ендокринний компоненти сім’яників, що підтверджувалося істотними змінами тубуло-інтерстиційного індексу та індексу Лейдіга. Зміни досліджуваних морфометричних параметрів домінували при декомпенсації легеневого серця, де гемодинамічні зміни були найвираженішими.
Висновок. Пострезекційна легенева гіпертензія та легеневе серце призводять до суттєвого ремоделювання структур сім’яників, яке характеризується вираженим венозним повнокров’ям, гіпоксією, атрофічними дистрофічними, некробітичними, інфільтративними та склеротичними процесами, суттєвими змінами ендокринного, сперматогенного та інтерстиційного компонентів з домінуванням їх при декомпенсації легеневого серця.
5
Lysiuk, R. M., and N. P. Kovalska. "МОРФОЛОГО-АНАТОМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРАВИ АСТРАГАЛУ СОЛОДКОЛИСТОГО (ASTRAGALUS GLYCYPHYLLOS L.)." Фармацевтичний часопис, no. 1 (March 7, 2019): 49–57. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.1.9883.
Full textAbstract:
Мета роботи. Встановлення морфолого-анатомічних діагностичних ознак трави астрагалу солодколистого.
Матеріали і методи. Мікропрепарати виготовляли з фрагментів трави астрагалу солодколистого, фіксованих у розчині хлоралгідрату, і досліджували загальноприйнятими методами з використанням тринокулярного світлового мікроскопа ULAB при збільшенні в 40, 100 та 400 разів; фотофіксацію результатів здійснювали за допомогою дзеркальної фотокамери Canon EOS 550.
Результати й обговорення. Діагностичними мікроскопічними ознаками сировини можна вважати трихоми, які складаються з 1-2 коротких базальних клітин та однієї великої видовженої термінальної клітини з бородавчастою кутикулою; термінальна клітина прикріплюється до ніжки з базальних клітин одним зі своїх країв, який заокруглений, інший її край загострений. Проведено дослідження фрагментів висушених та свіжозібраних листків, стебел, рахісу та квіток; у результаті проведення аналізу поперечних зрізів із свіжої трави астрагалу солодколистого встановлено особливості локалізації слизу, пектинів та фенольних сполук в аналізованій рослинній сировині.
Висновки. Встановлено морфологічні та анатомічні діагностичні ознаки надземної частини астрагалу солодколистого, перспективного нефропротекторного засобу. Отримані дані буде використано при розробці проекту методів контролю якості на нову лікарську рослинну сировину – «Трава астрагалу солодколистого».
6
Hnatjuk, M. S., L. V. Tatarchuk, N. M. Gdanska, and N. Ja Monastyrska. "ЗМІНИ АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ТА ПЕРОКСИДНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ У КАМЕРАХ СЕРЦЯ ЗА УМОВ ПОСТРЕЗЕКЦІЙНОЇ ПОРТАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (February 12, 2021): 11–16. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.i4.11731.
Full textAbstract:
Вступ. Пострезекційна портальна гіпертензія призводить до гемодинамічних змін і структурної перебудови судин та органів басейну ворітної печінкової вени, а також ремоделювання структур серця, які при цьому вивчено недостатньо.
Мета дослідження – вивчити особливості змін антиоксидантної системи, пероксидного окиснення ліпідів, структур камер серця за умов пострезекційної портальної гіпертензії.
Методи дослідження. Біохімічними та морфологічними методами вивчено зміни антиоксидантної системи, пероксидного окиснення ліпідів, структур камер серця 40 лабораторних статевозрілих білих щурів-самців, яких було поділено на 2 групи: 1-ша (контрольна) нараховувала 20 інтактних тварин, 2-га – 20 щурів після видалення лівої і правої бокових часток печінки (58,1 %). Евтаназію тварин здійснювали шляхом кровопускання за умов тіопентал-натрієвого наркозу через 1 місяць від початку експерименту. З камер серця виготовляли гістологічні мікропрепарати, на яких гістостереометрично визначали стромально-паренхіматозні відношення, відносні об’єми пошкоджених кардіоміоцитів та ендотеліоцитів. Кількісні величини обробляли статистично.
Результати й обговорення. Встановлено, що видалення лівої і правої бокових часток печінки в білих щурів призводить до пострезекційної портальної гіпертензії, виражених змін показників антиоксидантної системи, пероксидного окиснення ліпідів та структур міокарда. Найбільш виражені морфологічні зміни виявлено у лівому шлуночку та лівому передсерді.
Висновки. Видалення лівої і правої часток печінки в білих щурів призводить до пострезекційної портальної гіпертензії, погіршення антиоксидантного захисту організму, морфологічних змін структур камер серця, підвищення в них концентрації продуктів ліпопероксидації, які корелюють із стромально-паренхіматозними відношеннями, відносними об’ємами пошкоджених кардіоміоцитів та ендотеліоцитів. Домінують морофологічні зміни у лівому шлуночку та лівому передсерді.
7
Yanko, R. V. "Морфологічні зміни щитоподібної залози щурів після введення триптофану." Endokrynologia 26, no. 3 (October 19, 2021): 281–86. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-3.281.
Full textAbstract:
Попри добре вивчену роль триптофану в організмі, літературні дані відносно його впливу на морфофункціональний стан щитоподібної залози (ЩЗ) поодинокі й неоднозначні. Переважно досліджували концентрацію тиреоїдних гормонів у крові після введення триптофану. Водночас морфологічні зміни ЩЗ при його впливі залишаються мало дослідженими. Мета — дослідження морфологічних змін ЩЗ щурів після введення їм триптофану. Матеріал і методи. Дослідження проведено на 24 щурах-самцях лінії Wistar 3-місячного віку. Щури всіх груп перебували в уніфікованих умовах, на стандартному раціоні. Тварини дослідної групи щодня, протягом 28 діб, перорально отримували L-триптофан (Франція) в дозі 80 мг/кг. Підготовку тварин до експериментів та інвазивне втручання проводили згідно з принципами Гельсінської декларації. З центральних ділянок тканини ЩЗ виготовляли гістологічні препарати за стандартною методикою. З використанням цифрової камери мікропрепарати фотографували на мікроскопі «Nikon Eclipse E100» («Nikon Instruments Inc.», Японія). Морфометрію здійснювали за допомогою комп’ютерної програми «ImageJ». Статистичну обробку здійснювали методами варіаційної статистики. Результати. При гістологічному аналізі ЩЗ щурів, які отримували L-триптофан, виявлено, що залоза має незмінену фізіологічну структуру. Фолікули переважно овальної форми та різних розмірів. Колоїд у фолікулах помірної щільності та містить численні резорбційні вакуолі. Тиреоцити призматичної та кубічної форми. Виявлено зменшення площі фолікулів, колоїду, їх внутрішнього діаметра, зростання стереологічного індексу резорбції та фолікулярно-колоїдного індексу і зниження індексу накопичення колоїду. Також відмічено зниження відносної площі строми в залозі, стромально-паренхіматозного індексу, ширини прошарків міжчасткової, міжчасточкової та міжфолікулярної сполучної тканини. Висновки. Довготривале (протягом 28 діб) введення щурам L-триптофану в дозі 80 мг/кг призводить до появи морфологічних ознак активації ЩЗ.
8
Hnatjuk, M. S., N. Ya Monastyrska, and L. V. Tatarchuk. "КІЛЬКІСНИЙ МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ ГЕМОМІКРОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА СПІЛЬНОЇ ЖОВЧНОЇ ПРОТОКИ ПРИ РЕЗЕКЦІЯХ РІЗНИХ ОБ’ЄМІВ ПАРЕНХІМИ ПЕЧІНКИ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 3 (November 27, 2020): 32–36. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11516.
Full textAbstract:
Резюме. Видалення великих об’ємів печінки призводить до портальної гіпертензії, кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу, шлунка, прямої кишки, асциту, спленомегалії та структурної перебудови органів басейну ворітної печінкової вени і спільної жовчної протоки, в якій морфологія гемомікроциркуляторного русла при резекції різних обcягів печінки вивчена недостатньо.
Мета дослідження – морфометрично вивчити особливості структурної перебудови судин гемомікроциркуляторного русла спільної жовчної протоки при резекції різних об’ємів печінки.
Матеріали і методи. Дослідження проведено на 60 лабораторних статевозрілих білих щурах-самцях, яких поділили на 4 групи: перша – 15 інтактних тварин, друга – 15 щурів після видалення 31,5 % паренхіми печінки, третя – 15 тварин після резекції – 42,0 %, четверта – 15 щурів після видалення 58,1 % паренхіми печінки. Евтаназію тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через 1 місяць від початку досліду. Із спільної жовчної протоки виготовляли мікропрепарати, в частині спостережень гемомікроциркуляторне русло заливали туш-желатиновою сумішшю. Морфометрично визначали діаметри артеріол, передкапілярних артеріол, гемокапілярів, закапілярних венул, венул, щільність мікросудин, відносний об’єм ушкоджених ендотеліоцитів. Кількісні показники обробляли статистично.
Результати. Встановлено, що видалення 58,1 % паренхіми печінки призводило до розвитку пострезекційної портальної гіпертензії і структурної перебудови судин гемомікроциркуляторного русла спільної жовчної протоки, яка характеризувалася вираженим звуженням просвітів артеріол, передкапілярних артеріол, гемокапілярів, значним розширенням закапілярних венул та венул, зниженням щільності мікросудин, ушкодженням ендотеліоцитів.
Висновки. Виявлено, що резекція 58,1 % паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії, вираженого звуження артеріол, передкапілярних артеріол, гемокапілярів та розширення закапілярних венул і венул у спільній жовчній протоці. Розширення венозних судин гемомікроциркуляторного русла призводить до венозного повнокров’я, гіпоксії, ушкодження ендотеліоцитів, ендотеліальної дисфункції, перивазальних і стромальних набряків, дистрофії, некробіозу клітин, тканин, інфільтративних та склеротичних процесів у досліджуваному органі.
9
Tatarchuk, L. V., N. Ya Monastyryska, and M. S. Hnatiuk. "ОСОБЛИВОСТІ ЗМІН ЖИРНОКИСЛОТНОГО СКЛАДУ ФОСФОЛІПІДІВ ТА СТРУКТУР ПЕЧІНКИ ПРИ РЕЗЕКЦІЇ РІЗНИХ ОБ’ЄМІВ ЇЇ ПАРЕНХІМИ." Medical and Clinical Chemistry, no. 3 (December 2, 2020): 26–31. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i3.11530.
Full textAbstract:
Вступ. Пострезекційна портальна гіпертензія призводить до структурної перебудови судин та органів басейну ворітної печінкової вени, а також функціонально-морфологічних змін печінки, які при цьому вивчено недостатньо.
Мета дослідження –вивчити особливості змін жирнокислотного складу фосфоліпідів та структур печінки при резекції різних об’ємів її паренхіми.
Методи дослідження. Біохімічними і морфологічними методами вивчено жирнокислотний склад фосфоліпідів та структури печінки 45-ти лабораторних статевозрілих білих щурів-самців, яких поділили на 3 групи. До 1-ї (контрольної) групи входили 15 інтактних тварин, до 2-ї – 15 щурів після резекції лівої бокової частки (31,5 % паренхіми печінки), до 3-ї – 15 тварин після видалення лівої і правої бокових часток печінки (58,1 %). Евтаназію щурів здійснювали шляхом кровопускання за умов тіопенталового наркозу через 1 місяць від початку експерименту. Біохімічно визначали жирнокислотний склад деяких фосфоліпідів печінки. З печінки виготовляли гістологічні мікропрепарати. Проводили морфометрію гепатоцитів та гілок ворітної печінкової вени. Кількісні величини обробляли статистично.
Результати й обговорення. Встановлено, що видалення лівої і правої часток печінки в білих щурів призводило до пострезекційної портальної гіпертензії, виражених змін жирнокислотного складу фосфоліпідів та структур печінки. Найбільш виражені зміни виявлено в гілках ворітної печінкової вени. Встановлено кореляційні зв’язки між жирнокислотним складом фосфоліпідів та структурами печінки.
Висновки. Видалення лівої і правої часток печінки в білих щурів призводить до пострезекційної портальної гіпертензії, виражених змін жирнокислотного складу фосфоліпідів та структур печінки, які морфометрично характеризуються суттєвим зростанням розмірів гепатоцитів, їх ядер, ядерно-цитоплазматичних і стромально-паренхіматозних відношень, збільшенням відносних об’ємів пошкоджених паренхіматозних клітин, ендотеліоцитів, інфільтративних та склеротичних процесів. Домінують структурні зміни в гілках ворітної печінкової вени.
10
Гнатюк, М. С., С. О. Нестерук, Л. В. Татарчук, and Н. Я. Монастирська. "МОРФОМЕТРИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ВІКОВИХ СТРУКТУРНИХ ЗМІН АРТЕРІЙ СЕЧІВНИКА." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 3 (December 8, 2021): 12–16. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.3.12561.
Full textAbstract:
Резюме. Дослідження ангіоархітектоніки інтраорганного судинного русла в нормі й при різних патологічних станах постійно знаходиться в полі інтересів науковців. Варто зазначити, що різнотиповість вікових судинних реакцій сечівника залишаються суперечливими. Мета дослідження – морфометрично дослідити вікові структурні зміни артерій сечівника. Матеріали і методи. Комплексом морфологічних методів досліджені артерії сечівника 15 свиней-самців в′єтнамської породи, яких поділили на 2 групи: перша нарахувала 8 інтактних практично здорових тварин віком 3,5–4 місяці, друга – 7 інтактних свиней віком 6,5–7 місяців. Із сечівника виготовляли гістологічні мікропрепарати. Проводили морфометрію артерій сечівника і вимірювали їх зовнішній та внутрішній діаметри, товщини медії та адвентиції, висоту ендотеліоцитів, діаметр їх ядер, визначали індекс Вогенворта, ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах та відносний об′єм ушкоджених ендотеліоцитів. Кількісні показники оброблялися статистично. Результати. Встановлено, що з віком суттєво змінювалися морфометричні параметри артерій переважно дрібного калібру сечівника. Зовнішній діаметр досліджуваних судин збільшився усього на 0,6 %, товщина медії – на 9,8 %, індекс Вогенворта – на 21,9 %, товщина адвентиції – на 35,2 % (р<0,001). Внутрішній діаметр артерій дрібного калібру зменшився на 9,3 % (р<0,001). Виявлене свідчило про вікове зниження пропускної здатності артерій сечівника і погіршання його кровопостачання. З віком виникають атрофічні та апоптичні зміни в ендотеліоцитах при стабільності клітинного структурного гомеостазу. Висновки. Вікова структурна перебудова артерій сечівника у дослідних тварин характеризується потовщенням їх стінки, зростанням товщини медії, адвентиції, індексу Вогенворта, звуженням їх просвіту, зниженням пропускної спроможності досліджуваних судин та погіршанням кровопостачання органа. З віком зменшується висота ендотеліоцитів, діаметри їх ядер, зростає відносний об′єм ушкоджених ендотеліоцитів при стабільності клітинного структурного гомеостазу. Ступінь вікового ремоделювання досліджуваних судин домінує в артеріях дрібного калібру сечівника.
Dissertations / Theses on the topic "Мікропрепарати"
1
Трубчанінов, Р. М., М. Ю. Тимкович, and О. Г. Аврунін. "Розробка віртуальної лабораторії для спеціалізованого практикуму з мікроскопії при навчанні біомедичних інженерів." Thesis, НТУ "ХПІ", 2021. https://openarchive.nure.ua/handle/document/18479.
Full textAbstract:
Було реалізовано: моделювання мікроскопу в середовищі Blender; відображення тривимірної сцени в програмному середовищі що розробляється; загальний користувацький інтерфейс, та взаємодія з користувачем. Окрім того, здійснено першочергове наповнення режиму навчання, а саме інформацією, щодо складових частин мікроскопу. На наступному етапі планується реалізація режиму дослідження і симуляція проведення дослідження над мікропрепаратами.