Contents
Academic literature on the topic 'Організаційна синергія'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Організаційна синергія.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Організаційна синергія"
1
Мухін, Олексій, та Олександр Юрченко. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ НЕРУХОМОСТІ В УКРАЇНІ". Сталий розвиток економіки, № 3(50) (30 вересня 2024): 513–17. http://dx.doi.org/10.32782/2308-1988/2024-50-77.
Full textAbstract:
Ринок нерухомості в Україні на сьогодні позиціонується динамічних та складним сектором соціально-економічного розвитку, що зазнає впливу нестабільності, кризових явищ та макроекономічного впливу. Значна роль у даному секторі відводиться державному регулюванню. Метою статті є аналіз сучасного стану та специфіки системи державного регулювання ринку нерухомості в Україні. У дослідженні проведено систематизацію елементів системи державного регулювання в досліджуваній галузі. Ідентифіковано функціонал державних формацій, що зводиться, в цілому, до забезпечення законодавчого підґрунтя, формування концептуальних засад розвитку ринку, концентрації ресурсів, встановлення уніфікованих вимог до учасників ринку нерухомості, контролю за безпекою ринку та фінансовою стійкістю, а також інформаційного забезпечення та превентивного захисту від потенційних ризиків. Виділено основні принципи державного регулювання досліджуваної сфери, зокрема, ефективна реалізація державних правил та норм за посередництвом законодавчого інструментарію; поетапність та послідовність процесу формування системи управління нерухомістю; мінімізація бюджетних витрат для даної мети; інформаційно-організаційна синергія системи управління; індивідуалізований підхід до кожного об'єкта нерухомості. Доведено, що використовуючи світовий досвід, доцільно інтегрувати найбільш оптимальні елементи моделі організаційної структури державного регулювання ринку нерухомості.
2
КУЦИЙ, Олександр. "СИНЕРГІЯ В ЗАГАЛЬНО-НАУКОВОМУ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО- ПСИХОЛОГІЧНОМУ ТЛУМАЧЕННЯХ: АНАЛІЗ ТЕОРІЇ ТА ЕКСПЕРИМЕНТІВ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 3(56) (7 березня 2023): 72–77. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2022.3.10.
Full textAbstract:
Мета роботи: Аналітично дослідити поняття «синергії» в загально-науковому розумінні, її психологічні особливості функціонування в організації. Методологія: застосовано метод теоретичного аналізу. Наукова новизна: виокремлено психологічні явища, які визначають можливість досягнення ефекту синергії в спільній професійній діяльності. Визначені явища можуть бути поширені також й на професійні організації. Висновки: синергія багатьма вченими з різних наук розглядається та застосовується в якості ключового явища функціонування природи, всіх її структур як відкритої системи. Синергетика як міждисциплінарна наука потенційно здатна узгодити суперечності між багатьма науками. Найбільш важливим в синергетиці загально-науковому тлумаченні є здатність різних структур виникати внаслідок самоорганізації через нестабільність в них за впливів різного походження, інтенсивності та потужності. Це призводить до біфуркації та порушує раніше сформований порядок. Тому, відбувається ініціація хаосу, що обов’язково спричинить якісні зміни, шлях розвитку системи. Синергія може бути позитивною чи негативною. Остання виникає через наявність антагоністичних компонентів в межах однієї системи. Психологічними аспектами синергії в організації можна вважати низку психологічних явищ. Ними є наявні в персоналу співпадіння щодо цінностей загального та професійного змісту, рівень організованості системи через розробку норм, налагодження стійких зв'язків, координацію зусиль членів групи, соціальне визнання, заохочення у формі ментальної моделі групи, соціальна відповідальність як передумова ефективної діяльності, наявність експерта-фасилітатора як лідера та координатора, який чітко визначає роль кожного в досягненні загального результату, координація в прийнятті рішень, самоідентифікація групи.
3
Lukianova, Larysa. "ПРО НАУКОВУ І НАУКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ІНСТИТУТУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ ІМЕНІ ІВАНА ЗЯЗЮНА НАПН УКРАЇНИ У 2019-2023 рр. ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ". Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 6, № 2 (2024): 1–7. https://doi.org/10.37472/v.naes.2024.6242.
Full textAbstract:
У статті висвітлено основні результати наукової і науково-організаційної діяльності Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих (ІПООД) імені Івана Зязюна НАПН України за 2019-2023 рр. та окреслено перспективи його розвитку. Акцентовано увагу, що діяльність Інституту спрямована на співпрацю з Комітетом Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, Директоратом фахової передвищої, вищої освіти МОН України, Державною службою якості освіти України, закладами вищої освіти України, громадськими організаціями з метою висвітлення, поширення й практичного використання результатів наукових досліджень.У статті зазначено, що наукова і науково-організаційна діяльність у звітний період здійснювалася в Інституті на трьох рівнях: міжнародному, міжгалузевому та інституційному. Зміст діяльності на усіх рівнях візуалізовано за 5 напрямами: науково-організаційному (підготовка законопроєктів та їх експертиза, співпраця з науковими установами НАН України, галузевими академіями наук України, спільна діяльність з науковими установами НАПН України тощо); науково-методичному (координація діяльності об’єднання Інституцій-партнерів «Педагогічна синергія», надання консультативної допомоги щодо удосконалення змісту освіти в якості експертів, членів робочих груп МОН України, Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, обґрунтування концепцій, тенденцій, моделей тощо); експериментальному (взаємодія з освітніми закладами, установами, організаціями, на базі яких проводилась експериментальна робота); міжнародному (наукова співпраця з зарубіжними дослідницькими установами, міжнародними організаціями та закладами вищої освіти країн Європи); науково-просвітницькому (розширення педагогічного партнерства, просвітницької, освітньої діяльності з проблем національної ідентичності суспільства й особистості, формування україноцентричних цінностей у різних категорій населення). Додатково конкретизовано діяльність Інституту за окремими напрямами. Зокрема представлено співпрацю Інституту з Державною службою якості освіти України; схарактеризовано започатковану співпрацю з вищими військовими навчальними закладами. Окрему увагу у доповіді приділено діяльності Інституту в умовах воєнного стану.Презентовано видавничу і проєктну діяльність Інституту.Окреслено 5 стратегічних напрямів подальшого розвитку ІПООД імені Івана Зязюна НАПН України: спрямування діяльності на формування нових підходів до організації партнерства у національному та зарубіжному науковому просторі в умовах нестабільності і невизначеності; підготовка проєктів законодавчих і нормативно-правових актів з проблем педагогічної освіти і освіти дорослих; розширення співпраці з міністерствами, відомствами, територіальними громадами з питань освіти, освіти впродовж життя, а також розвиток співпраці з міжнародними організаціями; започаткування нових практико орієнтованих напрямів досліджень з проблем педевтології, андрагогіки; поглиблення мережевої взаємодії Інституту з закладами післядипломної освіти; громадськими організаціями, центрами освіти дорослих.
4
Корольов, Д. С. "КОМПЕТЕНЦІЙНА СИНЕРГІЯ ЯК КРИТЕРІЙ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ КОМАНД". Підприємництво та інновації, № 14 (30 жовтня 2020): 42–46. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/14.8.
Full textAbstract:
Обґрунтовано, що центральною проблемою оцінювання результативності управлінської команди є забезпечення її відповідності певним критеріям ефективності функціонування. На підставі аналізу підходів до визначення критеріїв ефективності управлінської команди доведено необхідність забезпечення позитивного ефекту від взаємодії її учасників у вигляді структурної, функціональної та адміністративної синергії. Показано, що джерелами синергетичного ефекту виступатиме формування оптимальних організаційної, рольової та комунікативної структур із погляду їх відповідності завданням управлінської команди. Сумарний синергетичний ефект визначено як компетенційну синергію та обґрунтовано доцільність його ототожнення з комплексним критерієм ефективності функціонування управлінської команди.
5
Trushkina, Nataliia. "Удосконалення організаційно-економічного механізму управління логістичною діяльністю підприємства". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 5, № 4 (2019): 156–72. http://dx.doi.org/10.51599/are.2019.05.04.09.
Full textAbstract:
Мета. Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні й розробці науково-методичних положень удосконалення організаційно-економічного механізму управління логістичною діяльністю підприємств.
 Методологія / методика / підхід. У статті використано методи аналізу й синтезу, узагальнення, класифікації, структурно-логічний.
 Результати. У статті проаналізовано й узагальнено наукові погляди на визначення понять «механізм», «механізм управління», «організаційний механізм», «економічний механізм», «організаційно-економічний механізм». Обґрунтовано, що формування організаційно-економічного механізму в системі управління логістичною діяльністю підприємства має базуватися на якісно нових принципах функціонування: застосування системного підходу до організації логістичної діяльності в єдиному комплексі, сутність якого полягає в здійсненні сукупності взаємопов’язаних, послідовних процесів і різних логістичних послуг; реалізація всього переліку функцій управління комплексом послідовно здійснених процесів логістичної діяльності; диференціація споживачів продукції на велико-, середньо- й дрібнооптових, зважаючи на обсяги їх щорічного попиту; партнерські взаємовідносини учасників збутових мереж мають відбуватися на добровільних засадах взаємодії, синергії в результаті інтеграції зусиль, цілей і ресурсів партнерів, на підставі розподілу повноважень, відповідальності й ризиків логістичної діяльності; організація процесів логістичної діяльності має здійснюватися за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних і цифрових технологій з використанням програмного забезпечення, автоматизованих систем управління, логістичних концепцій, економіко-математичних методів.
 Оригінальність / наукова новизна. Надано авторське трактування терміна «організаційно-економічний механізм управління логістичною діяльністю підприємства» як сукупність принципів, інструментів, функцій, методів і засобів, спрямованих на скорочення рівня витрат на організацію процесів логістичної діяльності та різних логістичних послуг (транспортних, складських, маркетингових тощо). До складових частин організаційно-економічного механізму віднесено ресурси; чинники впливу; цілі, принципи, функції, методи, важелі управління; інструменти; інформаційні технології; критерії ефективності. Для вдосконалення організаційно-економічного механізму управління логістичною діяльністю підприємства доцільно розробляти й упроваджувати комплекс заходів з: управління взаємовідносинами з постачальниками на основі впровадження інформаційної системи SRM; трансформації системи управління взаємовідносинами зі споживачами; впровадження й розвитку цифрової логістики як інструменту управління транспортними потоками; управління збутовою діяльністю на основі застосування мережевого підходу та активізації розвитку цифрового маркетингу й електронної комерції як дієвих інструментів просування продукції на ринок; управління ризиками логістичної діяльності підприємств з використанням комплексного підходу.
 Практична цінність / значущість. Реалізація запропонованого комплексу заходів сприятиме економії витрат на організацію логістичної діяльності в результаті: зниження витрат на матеріально-технічне забезпечення, зберігання запасів, транспортування й збутову діяльність на основі підвищення рівня узгодженості дій між учасниками збутових мереж; скорочення часу на обслуговування споживачів; підвищення якості логістичного сервісу й рівня обслуговування різних категорій споживачів.
6
Комарніцька, Олеся. "Культурні проєкти Українського культурного фонду: 2018–2023 рр." Питання культурології, № 42 (13 листопада 2023): 152–62. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.42.2023.293769.
Full textAbstract:
Мета статті — дослідити діяльність Українського культурного фонду як показовий приклад культурного проєктування. Методи дослідження ґрунтуються на застосуванні загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема аналізу та синтезу, абстрагування та узагальнення. Результати дослідження. Акцентовано, що сьогодні до реалізації культурних проєктів активно долучений Український культурний фонд та інші інституції, але саме Українському культурному фонду належить провідна роль у наданні грантів на підтримку і розвиток національної культури. Підсумовано, що діяльність Українського культурного фонду є незаперечним доказом високого попиту на підтримку програм і проєктів у сфері культури та мистецтва в Україні. Пропоновані фондом проєкти зорієнтовані на загальнонаціональний і регіональний розвиток культури і мистецтва, зокрема збереження культурної спадщини, відновлення та реконструкцію її об’єктів тощо. Наукова новизна одержаних результатів полягає в підсумовуванні проєктної діяльності Українського культурного фонду, введенні в науковий обіг нових даних про його аналітичну роботу та партнерську діяльність. Висновки. Завдяки активній діяльності Українського культурного фонду, навіть попри пандемію COVID-19 і російську збройну агресію, культурне життя в країні отримує вагому фінансову підтримку, сприяє ініціативності та креативності культурних інституцій, державних і громадських організацій у сфері культури і мистецтв, залученню усе більшої кількості людей до культурної діяльності, спонукаючи їх стати ініціаторами та водночас учасниками унікальних культурних проєктів. Культурні проєкти Українського культурного фонду — це синергія не лише фінансових та організаційно-управлінських компонентів, а й творчих, ціннісних, культурних, які в сукупності сприяють досягненню головної мети конкретного культурного проєкту.
7
Лебедєв, М. К. "ДИДЖИТАЛІЗАЦІЯ ПАРАДИГМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Київський економічний науковий журнал, № 4 (29 лютого 2024): 136–41. http://dx.doi.org/10.32782/2786-765x/2024-4-19.
Full textAbstract:
Статтю присвячено вивченню процесів цифровізації діяльності закладів вищої освіти. Зазначено, що широке впровадження інноваційних технологій, розповсюдження комп'ютерно-опосередкованої комунікації, інтеграція цифрових систем зумовила необхідність в синергії фахових знань та цифрової освіченості. У статті виокремлені основні виклики, з якими стикається ЗВО у створенні єдиного цифрового простору та застосуванні відповідних управлінських інструментів. Розглянуто використання сучасних захищених інформаційних систем у реаліях управління ЗВО. Ідентифіковано кібербезпеку як один з пріоритетних елементів балансу приватності та доступності даних. Проаналізовано перспективи використання цифрових каналів комунікації в репутаційному менеджменті університету. Визначено, що цифровізація управлінських процесів є засобом збереження актуальних позицій та підвищення конкурентоспроможності традиційного університету.
8
Борсук, О. О., Р. Р. Русин-Гриник та Б. І. Сало. "МІСЦЕ ТРАНСФЕРНОГО ПОТЕНЦІАЛУ В СИСТЕМІ СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ РОЗВИТКУ ЛОГІСТИЧНИХ ЦЕНТРІВ АГРОХОЛДИНГІВ". Підприємництво і торгівля, № 44 (21 березня 2025): 22–28. https://doi.org/10.32782/2522-1256-2025-44-03.
Full textAbstract:
Трансферний потенціал є ключовим фактором у розробці ефективної стратегії та тактики розвитку логістичних центрів агрохолдингів, оскільки він забезпечує зв'язок між інноваційними рішеннями, доступними ресурсами та можливостями ринку. Саме трансферний потенціал визначає здатність агрохолдингу адаптувати, інтегрувати й масштабувати передові технології у сфері логістики, що, у свою чергу, сприяє підвищенню ефективності операційної діяльності, скороченню витрат і прискоренню товарообігу. Стратегічне планування розвитку логістичних центрів базується на комплексному аналізі трансферного потенціалу, зокрема оцінці технологічного рівня підприємства, ступеня цифровізації процесів, культури інновацій та організаційної готовності до реалізації сучасних рішень. У статті доведено, що трансферний потенціал логістичних центрів агрохолдингів є визначальною умовою їхнього розвитку, оскільки забезпечує адаптацію до нових технологічних рішень, оптимізацію ресурсів та підвищення конкурентоспроможності. Аргументовано, що ефективне управління трансферним потенціалом сприяє модернізації логістичних процесів, впровадженню автоматизованих систем контролю, зниженню втрат під час транспортування і зберігання продукції, що безпосередньо впливає на фінансову стійкість аграрних підприємств. Обґрунтовано, що синергія трансферного потенціалу з інноваційним, фінансовим, ресурсним, інформаційним та організаційним потенціалами логістичних центрів забезпечує їхню ефективність як на стратегічному, так і на тактичному рівнях управління, що дозволяє оперативно реагувати на виклики ринку, вдосконалювати механізми управління логістичними ланцюгами та забезпечувати стійкість до зовнішніх ризиків. Таким чином, на стратегічному рівні трансферний потенціал логістичних центрів агрохолдингів спрямований на довгострокове планування, прогнозування тенденцій та впровадження масштабних інновацій, тоді як на тактичному рівні він забезпечує оперативну адаптацію, оптимізацію процесів та ефективне використання ресурсів у межах поточної діяльності.
9
Майко, Тетяна Степанівна, та Ірина Ігорівна Грушко. "РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ". Acta Securitatae Volyniensis, № 1 (21 грудня 2023): 28–34. http://dx.doi.org/10.32782/2786-9385/2023-1-4.
Full textAbstract:
У статті розкрито внесок громадських організацій у забезпечення національної безпеки України під час воєнного стану. Аналізуються основні функції та діяльність громадських організацій, які допомагають ефективно працювати системі безпеки країни. Стаття детально розглядає роль громадських організацій у мобілізації та підтримці національної обороноздатності. Досліджується роль громадських організацій у процесах реабілітації, соціальної адаптації та надання психологічної підтримки військовослужбовцям, ветеранам та їхнім родинам. Крім того, дослідження висвітлює гуманітарну допомогу, яку надають громадські організації постраждалим унаслідок військової агресії російської федерації проти України. Значна увага приділяється захисту прав людини, де громадські організації виступають гарантами захисту прав і свобод громадян під час воєнного стану. Розкрито важливість інформаційної роботи громадських організацій у поширенні об’єктивної та достовірної інформації про ситуацію в умовах воєнного стану. Описано проєкти та ініціативи, які допомагають формувати свідоме громадянство й мобілізувати суспільство. Стаття також висвітлює медіапартнерство громадських організацій і медіа щодо поширення інформації про національну безпеку, стимулюючи громадян до активної участі та підтримки. У висновках доведена ефективність громадських організацій у процесі забезпечення національної безпеки України, визначено, що лише завдяки синергії зусиль та співпраці між державою, військовими структурами і громадськими організаціями в умовах воєнного стану можна створити стійку систему захисту країни та надати підтримку тим, хто її потребує.
10
Tyukhtenko, N. A. "УПРАВЛІНСЬКА КУЛЬТУРА ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ І СВІТОВИХ ЗМІН". Actual problems of regional economy development 2, № 19 (2023): 168–77. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.19.168-177.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на дослідження управлінської культури підприємств як важливого чиннику його розвитку під впливом сучасних викликів, світових і вітчизняних тенденцій. Запропоновано авторське розуміння поняття «управлінська культура» як системи з точки зору посилення адаптивності діяльності підприємства на засадах лідерства, розвитку (саморозвитку), інноваційності. Вона спрямована на формування загальної організаційної культури, здатна обґрунтувати комплекс заходів управлінського впливу (соціальних, економічних, організаційних, мотиваційних, психологічних, емоційних тощо) на команду працівників (послідовників) для реалізації поточних та стратегічних задач в умовах сучасних викликів і змін. Обґрунтована взаємообумовленість стану і тенденцій вітчизняного та світового розвитку (на основі аналізу сучасних моделей світу VUCA, VUCA-Prime, BANI) на менеджмент й управлінську культуру, показані особливості змісту управлінської культури під впливом змін. Доведена важливість категорії «освічене лідерство» в контексті сучасних перетворень і змісту управлінської культури. Саме освічене лідерство корелює, з нашої точки зору, з прикладними засадами сучасної управлінської культури. Підкреслено важливість людино-центричності, соціально-психологічних, емоційних, адаптаційних чинників сучасного менеджменту і управлінської культури. Показаний вплив технологічних революцій Індустрії 4.0 та Індустрії 5.0 на розвиток управлінської культури з точки зору підвищення ефективності діяльності країни, регіону, галузі, підприємства з урахуванням демографічного, екологічного, цифровізаційного трендів, трансформаційного впливу діджитал-технологій та зміни існуючих бізнес-моделей. Для прискорення процесу входження України до Європейського Союзу, обґрунтовано актуальність підвищення змістовності управлінської культури для вирішення задач, сформованих Європейською комісією, в контексті впровадження Індустрії 5.0: створення Уряду 5.0; впровадження корпоративного урядування 5.0; забезпечення вертикальної та горизонтальної координації та синергії.
Dissertations / Theses on the topic "Організаційна синергія"
1
Бойко, Остап Богданович. "Комбіновані підходи до управління чинниками інноваційної діяльності машинобудівного підприємства". Thesis, Тернопільський національний технічний університет ім. Івана Пулюя, 2015. http://elartu.tntu.edu.ua/handle/123456789/5866.
Full textAbstract:
Робота виконана у Тернопільському національному технічному
університеті імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України.
Захист відбудеться «23» жовтня 2015 р. об 11:00 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 58.052.05 у Тернопільському національному
технічному університеті імені Івана Пулюя за адресою: 46008, м. Тернопіль,
вул. Білогірська, 50, зала засідань.<br>Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за
спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами
економічної діяльності) – Тернопільський національний технічний університет
імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України, Тернопіль, 2015.
У дисертаційній роботі розглянуто теоретичні та прикладні засади
удосконалення
управління
чинниками
інноваційної
діяльності
машинобудівних підприємств із застосуванням комбінованих підходів в
умовах економічних ризиків, досліджено сучасний стан теорії інновацій в
оцінках вітчизняних та зарубіжних учених-економістів; розкрито суть та
зміст інновацій, інноваційної діяльності; висвітлено характеристику
принципів та закономірностей управління інноваційною діяльністю
підприємства та наведено класифікацію чинників інноваційної діяльності
машинобудівних підприємств.
Розкрито сучасний стан розвитку інноваційної діяльності підприємств
машинобудівної галузі; охарактеризовано методи оцінювання економічної
ефективності інноваційних процесів на машинобудівних підприємствах;
визначено прикладні аспекти визначення економічної ефективності
інноваційних процесів та рівня здатності машинобудівних підприємств до
інноваційного розвитку (у контексті європейських вимог).
Визначено
напрями
удосконалення
управління
чинниками
інноваційної діяльності машинобудівних підприємств; обґрунтовано
науково-методичні засади застосування комбінованих підходів до управління
чинниками інноваційної діяльності машинобудівного підприємства та
запропоновано концепцію організаційно-економічного механізму управління
чинниками інноваційної діяльності машинобудівного підприємства із
застосуванням комбінованих підходів.<br>Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических
наук по специальности 08.00.04 – экономика и управление предприятиями
(по видам экономической деятельности) – Тернопольский национальный
технический университет имени Ивана Пулюя Министерства образования и
науки Украины, Тернополь, 2015.
В диссертационной работе рассмотрены теоретические и прикладные
основы совершенствования управления факторами инновационной
деятельности
машиностроительных
предприятий
с
применением
комбинированных подходов в условиях экономических рисков. Целью
исследования является дополнение теоретических положений и разработка
методико-практических рекомендаций по совершенствованию управления
факторами инновационной деятельности машиностроительных предприятий
с применением комбинированных подходов с целью активизации
инновационного развития предприятий и повышения его результативности.
Объектом исследования послужили процессы формирования, реализации и
управления факторами инновационной деятельности машиностроительных
предприятий. Предметом исследования выступает теоретико-методический
инструментарий и практические аспекты реализации комбинированных
подходов к управлению факторами инновационной деятельности
машиностроительного предприятия в условиях нестабильной экономики.
В первом разделе «Теоретические основы управления факторами
инновационной деятельности предприятия» исследовано современное
состояние теории инноваций в оценках отечественных и зарубежных ученых-
экономистов; раскрыто суть и содержание инноваций, инновационной
деятельности;
уточнена
трактовка
понятий
«инновации»,
«усовершенствованный продукт», «инновационная деятельность»; приведена
классификация факторов инновационной деятельности машиностроительных
предприятий как внешних, так и внутренних.
Во второй главе «Аналитический инструментарий исследования
особенностей
управления
инновационной
деятельностью
машиностроительных предприятий» раскрыто современное состояние
инновационной деятельности предприятий машиностроительной отрасли,
для которого характерны многочисленные факторы внешней и внутренней
среды, которые имеют огромное влияние на инновационную деятельность
машиностроительных предприятий. В диссертационном исследовании
подчеркнуто, что к факторам внешней среды нужно приспосабливаться, а
факторами внутренней среды – управлять, а в случаях необходимости –
корригировать. В диссертации охарактеризованы методы оценки
экономической
эффективности
инновационных
процессов
на
машиностроительных предприятиях; определены прикладные аспекты
определения экономической эффективности инновационных процессов (в
контексте европейских требований).
Результаты исследования показали, что без учета воздействия внешних
и внутренних факторов, разработка обоснованных практических
рекомендаций с целью совершенствования управления факторами
инновационной деятельности невозможна. Поэтому в третьем разделе
«Направления реализации комбинированных подходов к управлению
факторами
инновационной
деятельности
машиностроительного
предприятия» после исследования сделан вывод, что такие факторы как
наличие кадрового потенциала, обеспеченность предприятия финансовыми
ресурсами, состояние используемой на предприятии техники и технологий,
производственный потенциал предприятия, спрос на инновационную
продукцию и уровень маркетинга на предприятии является наиболее
весомыми и влиятельными на уровень развития инновационной деятельности
машиностроительного предприятия.
В диссертационной работе сформирована адаптивная модель
управления факторами инновационной деятельности машиностроительных
предприятий, ключевой идеей которой является отражение синтеза подходов
управления, смягчения их недостатков, обогащение обратной связи и
повышение результативности. Определены направления совершенствования
управления факторами инновационной деятельности машиностроительных
предприятий, а также обоснованы научно-методические основы применения
комбинированных подходов к управлению факторами инновационной
деятельности машиностроительного предприятия и предложена концепция
организационно-экономического
механизма
управления
факторами
инновационной деятельности машиностроительного предприятия с
применением комбинированных подходов.<br>Dissertation for getting the candidate degree in economic sciences, specialty
08.00.04 – economics and management of enterprises (according to the type of the
economic activity) – Ternopil National Technical University named after Ivan
Puluj Ministry of Education and Science of Ukraine, Ternopil, 2015.
In this dissertation work the theoretical and applied principles of improving
the factors management of the innovation activity of engineering companies using
the combined approaches in terms of economic risks are well-reviewed; the current
condition of the theory of innovation in estimates of national and foreign scientists
and economists is investigated; the essence and meaning of innovation, innovation
activity is uncovered; the characteristic of principles and regularities of enterprise’s
innovation management activity is elucidated and the classification of factors,
which have influence on the innovation activity of engineering enterprises is
adduced.
Also in this work the essence of current situation in the evolution of
innovative activity in the enterprises of the engineering industry is revealed;
assessment methods of the economic efficiency for the innovative processes in
engineering enterprises are well-described; practical aspects in determining of
economic efficiency in the innovation processes and the influence of impact factors
on the innovation activity of engineering companies (in the context of European
requirements) are defined.
Much time was paid to define the way of improvement the factors
management of innovation activity in the engineering companies; the scientific and
methodological basis for the usage of combined approaches for factors
management of the innovation activity in the engineering enterprise is justified and
the concept of organizational-economic mechanism for factors management of the
innovation activity of engineering enterprise using the combined approaches is
proposed.
2
Єршова, Наталя Юріївна, та Раїса Федорівна Смоловик. "Стратегічний управлінський облік у світлі інноваційної динаміки суб’єктів господарювання". Thesis, Klaipeda University, 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/24597.
Full text
3
Кухній, Леся Степанівна, L. S. Kukhnij та Л. С. Кухний. "Формування синергетичного механізму функціонування підприємства як складової частини соціально-економічної системи". Thesis, Тернопільський національний технічний університет ім. Івана Пулюя, 2017. http://elartu.tntu.edu.ua/handle/123456789/18605.
Full textAbstract:
Захист відбудеться « 24 » лютого 2017 р. о 13 00
годині на засіданні спеціалізованої
вченої ради Д 58.052.05 Тернопільського національного технічного університету імені
Івана Пулюя за адресою: 46008, м. Тернопіль, вул. Білогірська, 50 (корпус No 10, зала
засідань).
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського національного
технічного університету імені Івана Пулюя за адресою: 46008, м. Тернопіль, вул.
Руська, 56.<br>Робота виконана на кафедрі економіки та фінансів Тернопільського національного
технічного університету імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України<br>Дисертаційну роботу присвячено розробленню науково-методичних засад і
практичних рекомендацій щодо формування синергетичного механізму функціонування
підприємства як складової соціально-економічної системи України.
У роботі поглиблено та доповнено понятійний апарат синергетичного механізму
функціонування підприємства. Визначено типи синергії та можливі напрями формування
синергетичного ефекту на підприємстві. Запропоновано концептуальну модель синергетичного механізму функціонування підприємства.
Здійснено аналіз динаміки розвитку електротехнічної промисловості на
вітчизняному та світовому ринках як передумови їх успішного функціонування.
Представлено методику проведення внутрішніх змін на цих підприємствах, які пов’язані з
впровадженням концепції синергії. Запропоновано поетапний процес формування
синергетичного механізму взаємодії підприємств вітчизняної електротехнічної галузі.
Апробовано методику оцінки синергетичного ефекту взаємодії підприємств означеної
галузі.
Запропоновано удосконалення процесу структуризації підприємств. Визначено
особливості узгодження взаємодії у синергетичному механізмі функціонування
структурних підрозділів підприємства. Представлено процес удосконалення існуючого
механізму функціонування підприємств електротехнічної галузі наближенням до
синергетичного.<br>The thesis is devoted to development of scientific and methodological foundations and
practical recommendations on forming synergistic mechanism of the enterprise as part of the
socio-economic system of Ukraine.
The paper clarified and improved conceptual framework of the synergistic mechanism of
the enterprise. Types of synergies and possible ways of forming synergistic effect on the
company. A conceptual model of synergistic mechanism of the enterprise.
The analysis of the dynamics of the lighting industry in the domestic and international markets as
a prerequisite for their successful operation. The methods of internal changes in the domestic
lighting industry enterprises that are associated with the introduction of the concept of synergy.
The algorithm of forming synergistic mechanism of interaction between enterprises of domestic
lighting industry. Techniques synergy of interaction between enterprises the designated area.
The system of coordination in synergetic interaction mechanism of functioning of
enterprises of lighting industry. The algorithm analysis and improvement of the functioning of
enterprises of lighting industry in accordance with synergistic. The features of realization of the
synergistic mechanism of functioning of enterprises of lighting industry.<br>Диссертационная работа посвящена разработке научно-методических основ и
практических рекомендаций по формированию синергетического механизма
функционирования предприятия как составляющей социально – экономической системы
Украины.
Объектом диссертационного исследования выступал процесс формирования
синергетического механизма функционирования предприятия как составляющей
социально – экономической системы.
Предметом исследования является теоретико-методические основы формирования
синергетического механизма функционирования предприятия и практические аспекты их
применения.
В работе исследованы понятийный аппарат синергетического механизма
функционирования предприятия, в частности предложено определение понятий
«синергия», «синергетический эффект», «синергетический механизм функционирования»,
а также обобщено и дополнено типологию синергии, в соответствии с которой они
разделены на две группы – внешние и внутренние.
Предложенный на основе обобщения исследований ученых, синергетический
механизм функционирования предприятия как составляющей социально – экономической
системы формируется из следующих составляющих – источники и условия реализации
синергии, инструменты и результаты синергии, которые основываются на принципах
синергии. Используя этот механизм специалисты смогут обобщить информацию о
внешних и внутренних связях элементов предприятия, определить потенциал
взаимодействия этих элементов, упорядочить согласование их взаимодействий
организационно-мотивационными средствами путем установления согласованной
зависимости результатов и оплаты труда его структурных элементов, обеспечить
оптимальность управления предприятием как составляющей социально-
экономической системы.
Проведен анализ динамики развития электротехнической промышленности на
отечественном и мировом рынках как предпосылки их успешного функционирования. В
диссертационном исследовании представлена методика проведения внутренних
изменений на предприятиях отечественной электротехнической отрасли, связанные с
внедрением концепции синергии. Предложен поэтапный процесс формирования
синергетического
механизма
взаимодействия
предприятий
отечественной
электротехнической отрасли. Проведена апробация методики оценки синергетического
эффекта взаимодействия предприятий указанной отрасли в результате реализации ими
объединенных операционной, финансовой и инвестиционной деятельности, которые
предстоит рассчитать на основании их отчетности. Эта методика позволяет
специалистам осуществлять аналитическое обоснование эффективности интеграции,
определить динамику денежных потоков в результате объединения предприятий и
спрогнозировать их динамику роста от объединения капиталов предприятий.
Для установления оптимальных форм взаимодействия между структурными
единицами предприятия электротехнической отрасли предложено усовершенствовать
иерархическое строение путем введения организационного уровня, который предполагает
единство объекта и субъекта управления, что дает возможность согласовывать
взаимодействие структурных единиц этих предприятий по вертикали. Согласованное
взаимодействие между подсистемами образуется путем установления целей подсистемы низшего иерархического уровня, которые являются средствами достижения целей
вышестоящих подсистем.
Для реализации этих взаимодействий в работе впервые разработана модель
механизма функционирования элементарной социально - экономической системы (ЭСЭС,
структурной единицы)) предприятия электротехнической отрасли, которая отражает
взаимодействие социальной и экономической функций преобразования и устанавливает
зависимость личных интересов от интересов производства, а единство всех механизмов
ЭСЭС всех иерархических уровней создает синергетический механизм целого
предприятия. В работе представлено формальное отражение этого механизма в виде
логического выражения.
Представлено алгоритм совершенствования механизма функционирования
предприятий электротехнической отрасли соответственно концепции синергии, что дает
возможность
определить
меры
направленные
на
совершенствование
организационной структуры этих предприятий и механизмов функционирования их
ЕСЕСов приближением их к синергетическим.
Предложено для практического воплощения синергетического механизма
функционирования предприятий электротехнической отрасли применять в соответствии
организационные документы, а также разработана система оплаты и система мотивации
труда, которая ориентирует персонал на достижение целей предприятий за счет
синергетического
эффекта
от
установки
функциональной
зависимости
вознаграждения за результат конкретного труда
4
Коваленко, С. Н., С. М. Коваленко та S. Kovalenko. "Управление факторами конкурентоспособности предприятия". Diss., 2013. http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3987.
Full textAbstract:
Диссертационное исследование посвящено проблеме управления факторами конкурентоспособности предприятия. В результате исследования на основании системного подхода разработана структурная модель системы управления конкурентоспособностью предприятия, в которой выделены аналитическая и стратегическая подсистемы, а также их составляющие. Определен наиболее полный комплекс факторов конкуренто-способности предприятия, а также его структура, в которой выделены следующие группы: факторы конкурентоспособности товара, экономико-технологические факторы конкурентоспособности, социальные факторы. Всю совокупность факторов предлагается рассматривать в виде иерархии с указанием характера управленческих процессов, влияющих на результативность факторов трех уровней: товара, подразделений, предприятия в целом, на которых соответственно реализуется оперативное, тактическое и стратегическое руководство. В качестве фактора конкурентоспособности диссертантом предложено рассматривать организационную синергию, обоснована данная точка зрения. Дополнена классификация видов организационной синергии, где кроме структурной и функциональной вводятся и обосновываются понятия коммуникативной и управленческой синергии. Также в работе составлен перечень критериев синергии, научно обоснованы условия ее формирования, составлен комплексный алгоритм формирования синергии трудового коллектива, показана взаимосвязь и зависимость конкурентоспособности предприятия от его синергетичности. В рамках данного исследования была выявлена ценность такого анализа конкурентоспособности, который позволяет определить весь комплекс факторов конкурентоспособности предприятия в целом, а не только производимого продукта. В результате исследования разработана процедура факторной оценки конкурентоспособности предприятия. Кроме того, определена и четко сконструирована комплексная система факторов конкурентоспособности предприятия, при этом указано, какие показатели деятельности предприятия напрямую зависят от влияния на каждый фактор конкурентоспособности. Как результат, система факторов представлена тремя взаимосвязанными группами: 1) факторы конкурентоспособности товара, 2) факторы конкурентоспособности предприятия, 3) факторы, определяющие условия реализации 1 та 2 групп. В работе также определена и обоснована взаимосвязь и взаимозависимость групп факторов в предложенной классификации. Апробация полученных результатов исследования проводилась на базе предприятий строительной отрасли г. Одессы. Проведенное исследование показало, что внедрение предложенной методики дает возможность руководству предприятия вплотную подойти к оценке качества управления конкурентоспособностью, выявить слабые и резервные факторы. Практическое внедрение полученных результатов исследования даст возможность повысить эффективность системы управления всем комплексом факторов конкурентоспособности предприятия, осуществлять мониторинг существующего состояния факторов, обеспечить обоснованность стратегического планирования в сфере управления конкурентоспособностью предприятия.<br>Досліджено поняття сутності конкурентоспроможності товару, підприємства, фактора конкурентоспроможності підприємства, удосконалено класифікацію факторів, обґрунтовано деякі нові фактори, здійснено їх структурування. Представлена ієрархія факторів конкурентоспроможності із зазначенням характеру управлінських процесів, що впливають на фактори кожного рівня. Встановлена залежність та ієрархічність зв’язків між групами факторів конкурентоспроможності. На нижчому рівні здійснюється оперативне керівництво, що забезпечує випуск конкурентоспроможного товару. Показана взаємодія й залежність конкурентоспроможності від присутності синергії на підприємстві. Науково обґрунтовуються умови формування синергії, складено комплексний алгоритм створення синергетичності організації. Розроблено процедуру факторної оцінки конкурентоспроможності підприємства. Визначена та чітко сконструйована комплексна система факторів конкурентоспроможності підприємства. Проведена апробація результатів дослідження на базі підприємств будівельної галузі міста Одеси.<br>The research is about problem of increasing management effectiveness in case of factors of competitiveness. In case of research found out value of such type of analysis which allows to define whole complex of enterprise-wide factors of competitiveness instead of doing the same with product on its own. As a result, was defined the list of factors enterprise’s competitiveness, worked out the method of Measuring Competitiveness of the Enterprise by Factors. Also was defined complex system of factors of competitiveness of the enterprise. Factors system showed as three linked groups: factors of competitiveness of the product; factors of competitiveness of the enterprise; factors which define conditions of realization of groups 1 and 2. Practical introduction of results of the research will give us the opportunity of increasing effectiveness of the system of managing factors of competitiveness complex, doing monitoring of present condition of factors, providing the basement of strategic planning in managing competitiveness of the enterprise.
Books on the topic "Організаційна синергія"
1
Головка, А., О. Їжак, В. Химинець та ін. Інституційна складова регіональної політики: агенції регіонального розвитку. Національний інститут стратегічних досліджень, 2024. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2024.14.
Full textAbstract:
Забезпечення регіонального розвитку в умовах війни, формування належних передумов повоєнного відновлення є безпрецедентними за своїми масштабами та складністю завдань. Вони зумовлюють залучення значних за обсягами ресурсів, а також їх ефективний розподіл та управління. Одним із основних чинників сприяння залученню ресурсів для регіонального розвитку є формування інституційної основи. На рівні регіонів та громад йдеться про діяльність конкретних інституцій – агенцій розвитку, установ та організацій (як державних, так і недержавних), що безпосередньо беруть участь у регіональному розвитку. Досвід зарубіжних країн, зокрема країн Європи, дає підстави стверджувати, що агенції розвитку володіють значними можливостями як для реалізації потенціалу регіонів та муніципалітетів до динамічного зростання, так й для формування середовища співпраці між широким колом зацікавлених сторін для досягнення ефекту синергії. В Україні створено систему агенцій регіонального розвитку (АРР). Їх діяльність відіграє важливу роль у інституційній підтримці регіонального та місцевого розвитку. Функціональні напрями діяльності агенцій визначаються специфічними рисами території, де вони діють. АРР варто розглядати як інституції, що є невід’ємною ланкою в інституційному забезпеченні регіонального розвитку. Агенції регіонального розвитку володіють достатнім потенціалом для сприяння якісному перетворенню регіональної політики, забезпеченню стійкості регіонів та громад, а також досягненню цілей повоєнного відновлення. Можливості агенцій регіонального розвитку використовуються не повністю. Доповідь присвячено розгляду потенціалу АРР для здійснення ефективної регіональної політики і повоєнного розвитку регіонів, факторам, які перешкоджають їх функціонуванню, та інструментам забезпечення їх максимальної ефективності.