Academic literature on the topic 'Оцінка та управління операційним ризиком'

У статті досліджено поняття операційного ризику комерційного банку, розкрито сутність системи управління операційним ризиком та розглянуто моделі, що дають змогу дати оцінку виявлених ризиків. Сьогодні операційні ризики визнаються важливими чинниками стабільності функціонування банків України. Операційні ризики, що виникають у банку, можна розглядати як потенційну можливість виникнення збитків у результаті помилок у діях співробітників, недосконалої організації бізнес-процесів і функціонування інформаційно-технологічних систем, неналежного внутрішнього контролю та впливу таких зовнішніх чинників, як: внутрішнє чи зовнішнє шахрайство, кадрова політика та безпека праці, скарги клієнтів, практика надання банківських послуг, штрафи та санкції за порушення пруденційних вимог, а також шкода, завдана матеріальним активам компанії, руйнування та проблеми в роботі систем, управління процесом. Слід зазначити, що щороку з’являються нові види операційного ризику, які впливають на діяльність кредитної установи через розвиток інформаційних та комп’ютерних систем, ускладнення інструментів фондового ринку та вдосконалення бізнес-методів, тому регулятори всіх країн намагаються постійно вдосконалювати нормативно-правову базу, пов'язану з управлінням операційним ризиком комерційного банку, виходячи з рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду. Зростання кількості випадків значних збитків та втрат у результаті реалізації операційного ризику сприяло не лише вдосконаленню процесів управління ризиками, а й установленню мінімальних вимог до капіталу банків для його покриття. У статті проведено тестовий розрахунок капіталу для покриття операційного ризику та нормативу достатності капталу з урахуванням операційного ризику банку для АТ «Ощадбанк» порівняно з іншими державними банками на підставі річних даних банків, що подаються до НБУ за рекомендованою методикою Національного банку України. На основі проведених розрахунків зроблено висновок, що в сучасних умовах у період наглядових трансформацій та посилення нормативних вимог до достатності капіталу, а також прояву кризових станів в економіці, на нашу думку, доречно буде пом’якшити вимоги до розрахунку достатності капіталу з урахуванням операційного ризику.

У статті розглянуто види фінансових ризиків страхової компанії, виділено причини, які можуть посприяти виникненню фінансових ризиків: економічні фактори, зовнішні втручання в діяльність страхової компанії, юридичні втручання, внутрішні дії (або бездіяльність), нестабільність фінансового ринку. Виділено наступні види фінансових ризиків страхової компанії: ризики, пов’язані із купівельною спроможністю грошей; ризики, пов’язані із вкладанням капіталу; ризики, пов’язані із операційною діяльністю компанії. Виокремлено фінансові ризики, які можна застрахувати і які не можна застрахувати. Виділено найбільш чутливі складові діяльності страхових компаній до фінансових ризиків: продажі, податки, маркетинг, інвестиції, фінанси. Процес управління ризиками передбачає здійснення як внутрішнього, так і зовнішнього факторного аналізу. Виділено п’ять етапів, з яких складається процес управління фінансовими ризиками страхової компанії: ідентифікація, оцінка, пріоритизація, реагування, реалізація плану управління ризиками. До найважливіших загроз фінансової діяльності страхової компанії при оцінці фінансових ризиків віднесено наступні види ризиків: ризик втрати платоспроможності; ризики втрати фінансової стійкості та незалежності. Проведено розрахунки коефіцієнтів оцінки фінансового стану та ризиків страхової компанії. За результатами розрахунків зроблено висновок, що страхова компанія, яку було обрано для дослідження, підтверджує статус фінансово стійкої та надійної компанії. Більшість показників перевищували нормативний рівень в декілька разів, показуючи позитивні тенденції до збільшення. Наведено порівняльну характеристику основних методів, завдяки яким у компаніях відбувається процес мінімізації фінансових ризиків. У страховій компанії, яка досліджувалась, для зниження фінансових ризиків використовується методи диверсифікації, хеджування і страхування ризиків. Зроблено висновок, що стандартизація фінансових ризиків у діяльності страхових компаніях відсутня. Великі страхові компанії нівелюють виникнення фінансових ризиків обсягами надання страхових послуг, а невеликі страхові компанії приймають рішення в основному спираючись на міркуванні їх власників або управляючих компанією.

Загострення кризи світової економіки актуалізує необхідність мінімізації впливу кризових ризиків на результати економічної діяльності підприємств. Події попереднього та поточного років свідчать про те, що найбільше потерпають від наслідків кризи мікро-, малі та середні підприємства, які на відміну від великих підприємств не мають ефективних запобіжників для своєчасного виявлення та попередження кризових загроз. Це вимагає від суб’єктів підприємницької діяльності своєчасного виявлення, перш за все, операційних ризиків, до яких належать зменшення обсягів діяльності і, як наслідок, уповільнення зростання операційних доходів і зменшення операційного прибутку, що призводить до загострення фінансових ризиків – зниження рентабельності операційної діяльності, а також рентабельності активів та капіталу підприємства і погіршення фінансового стану підприємств. Чинники кризи як предмет антикризового управління являють собою явища, що є причинами порушення стабільного розвитку підприємства. Залежно від середовища виникнення чинники кризи розподіляються на зовнішні (на зміну яких окреме підприємство впливати не може) та внутрішні (які піддаються регулюванню з боку систем антикризового управління підприємством). Ефективне антикризове управління підприємством торгівлі ґрунтується на використанні інформації стосовно показників операційної і фінансової діяльності, негативна зміна яких призводить до утворення кризових ситуацій. Із метою визначення проблемних ланок діяльності підприємства торгівлі запропоновано моделювання операційного прибутку, що розраховується методом прямого рахунку: збільшення доходів та зменшення витрат створюють приріст прибутку, а зниження доходів та зростання витрат зменшують прибуток на відповідну величину. Для зниження ризику та втрати платоспроможності підприємства рекомендовано використання платіжного календаря. Грошові потоки у платіжному календарі групуються за видами діяльності відповідно до напрямів надходження і витрачання коштів, що дає змогу своєчасно встановити потенційні кризові загрози та сформувати критерії оцінки ризику неплатоспроможності. Доцільне використання методики оцінки потенційного банкрутства за системою формалізованих і неформалізованих критеріїв, що доповнена показником власного оборотного капіталу, від’ємне значення якого є ознакою критичного фінансового стану суб’єкта господарювання. Зважаючи на обмежені ресурси кризис-менеджменту значної кількості підприємств, що діють на товарному ринку України, у статті запропоновано систему контрольно-аналітичних процедур, застосування яких дає змогу оцінити ризики та визначити орієнтири безпечної економічної діяльності, не залучаючи фахівців консалтингових аудиторських фірм та маркетингових агентств.

Мета. Основною метою дослідження було розроблення концепції управління безпечністю харчових продуктів з врахуванням ризик орієнтованого та процесного підходу та вимог міжнародних стандартів щодо систем управління безпечністю харчових продуктів. Для досягнення поставленої мети потрібно було вирішити наступні завдання: дослідити сучасні концепції управління безпечністю харчових продуктів, проаналізувати вимоги та підходи міжнародних стандартів і схем сертифікації до систем управління безпечністю харчових продуктів і управління ризиками та керуючись методами аналізу, синтезу та узагальнення розробити концепцію управління безпечністю харчових продуктів, яка застосовна на організаційному та операційному рівнях систем управління з врахуванням принципів НАССР, VACCPі TACCP.
 Методика. У роботі застосовувались методи системного аналізу спрямовані на виявлення альтернативних варіантів вирішення проблеми, а саме системний підхід і загальна теорія систем Методика системного аналізу застосовувалась до дослідження систем управління безпечністю харчових продуктів. Крім того, нами був застосований метод моделювання, який є науково обґрунтованим методом оцінок характеристик складних систем, що використовуються для прийняття рішень в різних сферах економічної, та соціальної діяльності.
 Результати. Розроблено концепцію управління безпечністю харчових продуктів, яка включає застосування процесного і ризик-орієнтованого підходу та застосування принципів НАССР, VACCPі TACCP, як взаємопов’язаних елементів системи управління безпечністю харчових продуктів. Встановлено, що управління ризиком щодо ненавмисних загроз базується на методології відповідності (якість), та методології попередження (безпечність, НАССР). Управління ризиком щодо навмисних загроз базується на методології захисту (шахрайство VACCP, навмисна шкода ТACCP). Крім того встановлено, що з точки зору сфер впливу як на оператора ринку харчових продуктів, так і споживача управління ризиками стосовно якості та шахрайства з харчовими продуктами лежить в економічній площині, управління ризиками стосовно безпечності та навмисної шкоди лежить в площині впливу на здоров’я споживачів. Слід брати до уваги, що в окремих випадках управління ризиками навмисних загроз (шахрайство VACCP, навмисна шкода ТACCP) може лежати в площині впливу як на економічну складову так і на здоров’я споживача.
 Практична значимість. Запропоновано концепція та новий підхід до управління безпечністю харчових продуктів, які відображають поєднання методологій процесного та ризик-орієнтованого підходів з врахуванням вимог міжнародних стандартів до розроблення та функціонування систем управління безпечністю харчових продуктів.

Мета. Покращити результати хірургічної реабілітації хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) та високим операційним ризиком, обгрунтувавши диференційований підхід до застосування селективної артеріальної емболізації (САЕ) та монополярної трансуретральної резекції передміхурової залози (ТУРПЗ).
 Матеріали і методи. Досліджено шляхом аналізу ефективність та безпечність САЕ передміхурової залози (ПЗ) як методу лікування симптомів нижніх сечовивідних шляхів (СНСШ) у хворих з ДГПЗ та високим операційним ризиком у порівнянні з ТУРПЗ. Аналіз базувався на систематичному вивченні функціональних результатів та ускладнень у 33 хворих основної групи, яким виконали САЕ, та у 39 хворих порівняльної групи, яким виконали ТУРПЗ.
 Результати. Хворі, яким виконали САЕ, не мали операційної травми, у них був низький ризик виникнення післяопераційних ускладнень, коротший післяопераційний період, покращились показники: Міжнародної шкали оцінки простатичних симптомів (IPSS) - на 47,8%, шкали оцінки якості життя (QoL) - на 53,3%, максимальної об’ємної швидкості струменя сечі (Qmax) - на 58,4% на фоні зменшення об’єму ПЗ на 28,6% та об’єму залишкової сечі на 55,3% протягом 24 міс спостереження, що є підставою вважати САЕ ПЗ ефективним та безпечним методом мініінвазивного лікування ДГПЗ у хворих з високим операційним ризиком. Після монополярної ТУРПЗ результати були подібні: покращення показників IPSS - на 50%, QoL - на 65,1%, Qmax - на 59,2%, зменшення об’єму ПЗ - на 31,6% та об’єму залишкової сечі - на 64,6%, але даний метод супроводжувався статистично більшою частотою післяопераційних ускладнень, що погіршувало рівень періопераційної безпеки.
 Висновки. Результати дослідження засвідчили, що САЕ є ефективним та безпечним методом лікування хворих з ДГПЗ та високим операційним ризиком, за результативністю порівнянним з ТУРПЗ, але з меншим ризиком виникнення післяопераційних ускладнень. САЕ може бути методом вибору у хворих похилого віку з вираженою супутньою патологією, які мають протипоказання до стандартного оперативного втручання або утримуються від нього з інших причин.

Статтю присвячено формуванню нефінансових показників господарської діяльності підприємств на принципах збалансованості економічної, соціальної та екологічної складових бізнесу. Досліджено етапи формування нефінансових показників господарської діяльності підприємств в контексті збалансованості економічної, соціальної та екологічної складових бізнесу. Узагальнено міжнародну практику використання нефінансових показників як невід’ємної частини звітності підприємства. Запропоновано визначення потенціалу корисності такої звітної інформації, зокрема через вартісну оцінку: економічної вигоди – матеріально-грошових надходжень, одержаних в результаті операцій підприємницького характеру; соціально-економічної вигоди – економічної вигоди, оцінка якої враховує як прямі надходження активів, так і задокументовану оцінку впливу операції на збільшення економічної вигоди за результатами реалізації соціальних програм; соціальноекономічного ефекту – нематеріальної соціально-економічної вигоди, одержаної суб’єктами господарювання через оцінку попередження та зменшення втрат (або збільшення доходів). Проаналізовано нефінансові показники у Звітах про управління (які оприлюднюються вітчизняними емітентами цінних паперів з 2019-го року), їх відповідність міжнародній практиці розкриття таких даних в інтегрованій звітності юридичних осіб.Узагальнюючи практику використання нефінансових параметрів емітентами цінних паперів України (які підприємства включають до Звіту про управління), така нефінансова інформація в роботі структурована за рівнями споживачів: мегарівень – інформація, призначена для суб’єктів підприємницької діяльності на міжнародних ринках; макрорівень – інформація, призначена для державного управління та контролю; мезорівень – інформація, призначена для постачальників, покупців, споживачів, кредиторів; макрорівень – інформація, призначена для власників, менеджерів, службовців, партнерів. Проведена в роботі систематизація переліку нефінансових показників за галузевою приналежністю підприємств (на основі ідентичності операційної діяльності), визначення на державному рівні варіативності вибору з урахуванням організаційно-економічної структури підприємства дозволили проаналізувати показники фінансових результатів, реалізацію соціальної підтримки та екологічної безпеки відповідно до бізнеспрограм досліджуваних підприємств. Обґрунтовано критерії "корисності", серед яких чільне місце належить об’єктивній оцінці розвитку бізнесу, організації бізнес-моделі та стратегії корпоративного управління в довгостроковій перспективі, задоволенню потреб інвесторів (власників, працівників, партнерів та інших зацікавлених сторін) у розумінні звітної інформації про продуктивність виробничих ресурсів, а також ефективному зв’язку між динамікою економічних викликів та внутрішніми та зовнішніми ризиками ділової діяльності. Запропоновано методичні аспекти підготовки нефінансових показників для підприємств з урахуванням сучасних викликів на світових ринках, а саме: на умовах дотримання принципу підготовки якісної нефінансової звітної інформації; на основі вибору ключових напрямків господарської діяльності як об’єктів щодо визначення нефінансових показників.

Стаття спрямована на дослідження методів та інструментів управління ризиком забезпечення банківських позичок. Обґрунтовано, що ефективність управління ризиком забезпечення банківських позичок залежить від системності, адекватності способів їх оцінки, методів контролю та своєчасності системи реагування з боку банків та регулятора.
 Метою статті є розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності управління ризиком забезпеченням банківських позичок з урахуванням ризиків, що притаманні процесу супроводження заставного портфеля банків, в умовах значної невизначеності функціонування банків.
 Доведено, що ризик забезпечення банківських позичок в кредитному менеджменті доцільно розглядати через характеристику ризиків, які формують сукупний кредитний ризик.
 Обґрунтовано, що управління ризиком забезпечення відповідає класичному ризик-менеджменту, який виділяє чотири основні етапи: ідентифікація; оцінка ризику забезпечення; контроль ризику; мінімізація ризику.

Стаття присвячена розгляду проблем моделювання транспортного процесу і управління ним. Наведено приклад рішення практичних операційних задач з вибору оптимального плану роботи флоту внутрішнього водного транспорту і оптимальних схем руху суден з використанням оптимізаційних моделей і методів оптимізації, заснованих на використанні математичного програмування та його розділу - параметричного програмування, якє є основою оптимального планування різних економічних процесів. Розглянута методологія застосування параметричного програмування як методу планування, який найбільш повно відповідає економічним умовам функціонування судноплавних компаній та дозволяє врахувати зміну економічної кон'юнктури і ресурсів флоту. Сформульовані зовнішні і внутрішні параметри варіювання, які характеризують умови функціонування судноплавних компаній в ринкових умовах господарювання і впливають на навігаційний план використання флоту, зокрема економічна кон'юнктура на ринку транспортних послуг, платоспроможний попит, рівень державних замовлень, гідрометеорологічні умови в басейнах річок. Все це виражається в невизначеності рівня перевезень за обсягами і номенклатурою, а також в обмеженнях на перевезення. Окреслено проблему з точки зору внутрішніх параметрів, яка постає перед менеджерами судноплавних компаній: скільки флоту за видами і типами суден готувати до навігації, тобто якими повинні бути обмеження в економіко-математичній моделі по ресурсах флоту. Для вирішення завдання навігаційного планування запропоновано використання методу параметричного програмування, а саме наближеного методу абсолютного пріоритету, вибір якого обумовлений простою обчислювальною процедурою і отриманням результату, близького до оптимального. Розроблено економіко-математичну модель по оптимальному використанню ресурсів флоту в разі зміни фактичних обсягів перевезень. Проведена прогнозно-кількісна оцінка ризиків і вибору обґрунтованого управлінського рішення для виконання виробничого і фінансового плану роботи флоту. Зроблений висновок, що використання моделей параметричного програмування при навігаційному плануванні роботи флоту внутрішнього водного транспорту підвищує ефективність операційних методів аналізу і рішення задач у сфері організаційного управління та покращує якість отриманих на основі моделей і методів управлінських рішень. Ключові слова: економіко-математичне моделювання, параметричне програмування, внутрішній водний транспорт, ресурси флоту, оперативне планування, фінансовий план, виробничий план, оцінка ризику, управлінські рішення

Метою статті є виявлення формування теоретико-методичних уявлень про поняття “ефек-тивність” та “оптимальність” в аспекті окреслення їх тотожностей та відмінностей. Аргументовано твердження, що оптимізація операційної діяльності полягає у виявленні сильних та слабких сторін діяльності підприємства, поточних ризиків та існуючих контрольних заходів, проявляється у визначенні такого обсягу виробництва, що зумовить можливості для підвищення операційної ефективності та зниження рівня витрат. У матеріалах дослідження виявлено особливості стратегічного управління діяльністю підприємств, що ба-зується на застосуванні логістичних концепцій. Окреслено цілі логістичної діяльності підприємства. До-сліджено особливості, прикладні засади та стратегічні пріоритети логістичних концепцій у сучасному еко-номічному середовищі, аргументовано доцільність їх використання при реалізації мети та цілей діяльності підприємства. Зазначено, що концепції кінця двадцятого століття базувалися на можливостях та потребах перегрупування затрат та скорочення запасів, що у повній мірі обумовлює виробничу маркетингову концепцію. Проаналізовано, що наступні концепції базуються на управлінні якістю, на визначенні та прогнозуванні попи-ту та забезпеченні скорочення запасів. Така концептуальна відмінність визначається видозміною підходів до організації виробництва та стратегії розвитку компанії. Серед методів наукового дослідження у статті використано метод експертних оцінок при побудові структурної форми логістичних концепцій, методи аналізу та синтезу при проведенні порівняльної характеристики понять “ефективність” та “оптималь-ність”, метод діалектики – при виявленні зв’язків між ефективністю операційної діяльності підприємства та оптимізацією товарно-матеріальних та грошових потоків.

До одних із найбільш прибуткових активів банку, які формують вагому частину доходу, відносяться кредити. Здійснення кредитних операцій супроводжується вагомими ризиками. А це свідчить про те, що підвищення прибутковості операції призводить до підвищення ризиків. Ризикована кредитна політика банківської установи може стати однією з головних причин, що призведе до його банкрутства. Постійне удосконалення стратегії і тактики ведення кредитної діяльності є невід’ємною складовою розвитку вітчизняних банківських установ. Забезпечення ефективного розвитку банківського сектору можливе за умов зниження рівня кредитного ризику. Одним з головних інструментів зменшення ризиків в кредитній діяльності банків є оцінка кредитоспроможності потенційного позичальника.

Важливу роль у стимулюванні відтворюваних процесів в економіці відіграє банківський кредит, який є джерелом забезпечення грошовими ресурсами як фізичних так і юридичних осіб. Тому, одним із найважливіших завдань банківського сектору є створення системи ефективного кредитування, адже саме кредитні операції є головним джерелом доходів. Але, водночас, кредитна діяльність є й головним джерелом ризиків, на які наражається кожний банк в процесі своєї діяльності. Отже, виникає необхідність мінімізації та своєчасної ідентифікації кредитного ризику на рівні окремого позичальника. Саме тому, удосконалення методів управління індивідуальним кредитним ризиком є актуальним питанням на сьогодні.<br>Important role in promoting replicable in the economy plays a bank loan, which is the source of financial resources both natural and legal persons. Therefore, one of the most important tasks of the banking sector is the creation of an effective lending credit because it is the main source of income. But at the same time, the credit activity is also a major source of risk faced by each bank's activities. Therefore, it is necessary to minimize and timely identification of credit risk at the individual borrower. Therefore, improving the management of individual credit risk is a key issue today.

У дисертації досліджені методичні підходи до формування системи управління екологічними ризиками на регіональному рівні. Розроблені методичні рекомендації дозволяють оцінити її ефективність на основі показників зрілості та керованості. Запропоновано методику експрес-оцінки рівня керованості для основних груп екологічних ризиків у регіоні, яка дозволить суттєво зменшити трудомісткість розрахунків. Удосконалено організаційно-економічний механізм управління екологічними ризиками на регіональному рівні за рахунок впровадження спеціалізованих функціональних структур ризик-менеджменту та проектного менеджменту. Сформовано методику оцінки рівнів екологічних ризиків, що на відміну від існуючих враховує функціонування системи управління екологічним ризиком за допомогою запропонованого у роботі коефіцієнта керованості. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36765<br>В диссертации разработаны и усовершенствованы научно-методические подходы к управлению экологическим риском на региональном уровне. Целью управления экологическим риском является обеспечение максимально возможной степени безопасности социо-эколого-экономической системы. Наиболее оптимальным уровнем управления экологическими рисками является региональный, поскольку именно на региональном уровне проявляются негативные последствия природных и техногенных катастроф. Формирование региональной системы управления экологическими рисками предлагается по принципу разделения экологических рисков на локальные, региональные и глобальные для обеспечения солидарной финансовой ответственности за экологические риски и использования процессного подхода в управлении экологическими рисками. На основании проведенного анализа эффективности традиционных методик оценки экологических рисков предложена экспресс-оценка экологических рисков, основными положениями которой являются: оценка всей совокупности экологических рисков, выявление наиболее 20 репрезентативных из них, проведение первичной качественной и количественной оценки, и дальнейшее её уточнение. Гипотезой диссертационного исследования является научное предположение, что для эффективного управления экологическими рисками на региональном уровне необходимо создание специализированной функциональной структуры риск-менеджмента и субъекта проект- менеджмента, для оперативной оценки уровня экологических рисков и разработки проектов его минимизации. В диссертации предложена методика оценки эколого-экономической эффективности региональной структуры управления экологическими рисками, которая позволяет оценить эколого-экономический эффект от внедрения системы управления экологическими рисками как сумму эффектов от внедрения риск-менеджмента, проект-менеджмента и банка данных экологического мониторинга экологических рисков. Эффективность системы управления экологическими рисками зависит от уровня её зрелости. Предлагается проведение оценки уровня зрелости системы управления экологическими рисками по аналогии с моделью СММІ (которая зависит от используемых ею рабочих процессов и свойств системы). В оценке текущих уровней экологических рисков целесообразно учитывать функционирование системы управления этими рисками. Влияние системы и процессов управления рисками на его текущий уровень предлагается оценивать при помощи коэффициента управляемости. Усовершенствован механизм финансового обеспечения процессов и проектов в сфере управления экологическими рисками путем внедрения дополнительных элементов составляющих данного механизма: источники финансовых ресурсов, подсистема аккумулирования финансовых ресурсов, подсистема управления, инструменты, которые дают возможность аккумулирования большего количества денежных средств. В диссертационном исследовании предложено организационно-функциональное обеспечение риск-менеджмента и проект-менеджмента в управлении экологическими рисками. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36765<br>In thesis methodological approaches to the formation of the environmental risk management system on the regional level are investigated. Developed methodological recommendations are allowed to assess its efficiency on basis of the 21 indicators of maturity and controllability. It is offered the technique of rapid assessment of the level of controllability for the main groups of environmental risks in the region, which will significantly reduce the complexity of the calculations. It is improved organizational and economic mechanism of management of environmental risks on the regional level through the introduction of specialized functional structures of risk management and project management It is formed the procedure of environmental risk level assessment, unlike the existing management system taking into account management of the environmental risk through the proposed control coefficient in research. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36765

Розглядаються якісні та кількісні методи оцінювання економічних ризиків при здійсненні підприємством господарської діяльності в сучасних умовах ринкових відносин. Обґрунтовано, що для отримання достовірнішої оцінки ступеня ризику необхідно використовувати варіативний підхід.<br>In this scientific article, qualitative and quantitative methods for assessing economic risks when implementing an enterprise of economic activity in the current conditions of market relations are considered. It is substantiated that a more varied approach is needed to obtain a more reliable risk assessment.

Об’єктом дослідження виступає банківська система України та фінансова діяльність ПАТ “БАНК ’’УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ". Мета дипломної роботи полягає в розробці рекомендацій щодо вдосконалення методичних підходів системи операційного ризик-менеджменту. Завданнями роботи є: визначення поняття ризиків та операційних ризиків, їх класифікація; характеристика методичних підходів до оцінки та управління операційними ризиками банку; запропонування методичних засад розрахунку розміру операційного ризику для банку; розробка економетричної моделі впливу факторів на операційні ризики банку та рекомендацій щодо управління ними. За результатами дослідження сформульовані висновки та рекомендації щодо оцінки та управління операційними ризиками в банківській діяльності. Одержані результати можуть бути використані для удосконалення оцінки та управління операційними ризиками банків.<br>The object of the study is the banking system of Ukraine and the financial activities of PJSC BANK UKRAINIAN CAPITAL. The aim of the thesis is to develop recommendations for improving the methodological approaches of the operational risk management system. The tasks of the work are: definition of the concept of risks and operational risks, their classification; characterization of methodological approaches to assessment and management of bank operational risks; proposing methodological bases for calculating the amount of operational risk for the bank; development of econometric model of influence of factors on operational risks of the bank and recommendations for their management. According to the results of the study, conclusions and recommendations on the assessment and management of operational risks in banking are formulated. The results obtained can be used to improve the assessment and management of banks' operational risks.

Мета дипломної роботи постає у теоретико-методичному обґрунтуванні системи управління валютним ризиком та розробка практичних рекомендацій щодо його нівелювання на підставі проведення стрес-тестування.<br>The purpose of the thesis is presented in the theoretical and methodological explanation of the system of currency risk management and the development of practical recommendations for its leveling on the basis of stress testing.

У роботі розглядаються теоретичні аспекти управління ризиком кредитного портфеля банку, розглянуто сутність та класифікацію кредитного ризику; досліджено методику, інструментарій управління ризиком кредитного портфелю банку та особливості кредитної діяльності банку. Проаналізовано якість та структуру кредитного портфелю банку та проведено оцінку ризику кредитного портфелю з застосуванням VaR моделі через Monte Carlo; Запропоновано рекомендації щодо впровадження VaR моделі через Monte Carlo для оцінки кредитних ризиків банку та пропозиції щодо розробки кредитної політики банку з урахуванням системи можливих ризиків.<br>The paper considers theoretical aspects of managing a bank's credit portfolio, in particular, the nature and classification of credit risk; the methodology, risk management tools of the bank loan portfolio and the peculiarities of the credit activity of the bank has been investigated. The quality and structure of the bank’s loan portfolio has been analyzed and credit portfolio has been assessed using VaR model via Monte Carlo; The paperwork is proposing the following recommendations regarding credit risk assessment in the commercial bank: credit risk measuring via VaR model through Monte Carlo and taking into account the system of possible risks in the process of developing credit policy of the bank.

Ціль роботи - розробка заходів щодо вдосконалювання політики відділення комерційного банку у сфері управління активними операціями. У першому розділі розглянута сутність активних операцій, виявлені основні етапи формування кредитного портфелю в системі управління банківськими активами. У другому розділі проведено аналіз динаміки й структури активів ПАО «ПУМБ». У розрізі аналізу кредитного портфелю розглянуто параметри ризику та аспекти формування страхових резервів. У третьому розділі запропоновані заходи щодо вдосконалювання управління активними операціями ПУМБ РЦ м. Одеса на основі використання економіко-математичної моделі оптимізації кредитного ризику.<br>Цель работы - разработка мероприятий по совершенствованию политики отделения коммерческого банка в области управления активными операциями. В первом разделе рассмотрена сущность активных операций, выявлены основные этапы формирования кредитного портфеля в системе управления банковскими активами. Во второй главе проведен анализ динамики и структуры активов ПАО «ПУМБ». В разрезе анализа кредитного портфеля рассмотрено параметры риска и аспекты формирования страховых резервов. В третьем разделе предложены меры по совершенствованию управления активными операциями ПУМБ РЦ м. Одесса на основе использования экономико-математической модели оптимизации кредитного риска.<br>Purpose - to develop measures to improve the policy branch of a commercial bank in the field of active operations. The first section is considered the essence of active operations, identified the main stages of the formation of the loan portfolio in the management of bank assets. The second chapter analyzes the dynamics and structure of assets of PJSC "FUIB". In terms of the analysis of the loan portfolio is considered risk parameters and aspects of the formation of insurance reserves. The third section proposes measures to improve the management of active operations PUMB RC m. Odesa through the use of economic and mathematical models to optimize credit risk.