Relevant bibliographies by topics / Права людини та громадянина

Contents

  1. Journal articles
  2. Dissertations / Theses
  3. Books
  4. Book chapters
  5. Conference papers
  6. Reports

Academic literature on the topic 'Права людини та громадянина'

Author: Grafiati
Published: 30 May 2022
Last updated: 19 July 2025

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Права людини та громадянина.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Journal articles on the topic "Права людини та громадянина"

1

Китайгородська, В. В. "ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ПРАВА ЛЮДИНИ НА ПРАЦЮ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 3(28) (2020): 161–65. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).341.

Full text
Abstract:
З моменту виникнення держави, яка бере на себе право регулювати взаємовідносини суб’єктів всередині її території, виникло питання про реалізацію громадянами права на працю. Виникло питання про відповідальність держави перед людиною як громадянином цієї держави.
 У даній статті було розглянуте питання стосовно того, що однією з найважливіших ознак правової держави, розвинутої демократії є реальне забезпечення прав людини і громадянина загалом та права на працю зокрема. Також були досліджені гарантії прав і свобод людини і громадянина, які є основними умовами, способами і засобами, за допомогою яких кожна особа має можливість реалізувати свої права.
 Проаналізовано чинне законодавство України з питань права на працю. Досліджено правове регулювання права на працю у міжнародних правових актах. Проаналізовано наукові праці вчених та зроблено висновок,що право на працю – це одне з важливих соціально-економічних прав людини й громадянина, гарантоване міжнародно-правовими актами та Конституцією України, яке дає можливість кожному заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Зроблено висновок про те, що право на працю не є суб’єктивним правом людини. Автор стверджує, що держава повинна створювати робочі місця для своїх громадян, організовувати можливість працівникам перенавчатися на інші спеціальності, професії, але громадянин не має права вимагати від держави надання йому праці. Саме цей підхід до права на працю людини ми бачимо в багатьох державах Європи.
 Зроблено висновок про те, що право на працю є комплексною правомочністю громадянина. Воно включає в себе низку інших прав, зокрема право на свободу праці, право на безпечні умови праці, право на рівні умови праці тощо.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Свистунова, Олена Вікторівна. "СУТНІСТЬ ТА ОЗНАКИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ". Центральноукраїнський вісник права та публічного управління, № 4 (28 грудня 2023): 42–48. http://dx.doi.org/10.32782/cuj-2023-4-6.

Full text
Abstract:
У статті на основі аналізу низки наукових позицій розглянуті проблемні правові питання щодо сутності конституційного права людини та громадянина на соціальний захист і його ознак. Право на соціальний захист розглядається як основне (конституційне) право людини та громадянина, оскільки воно передбачене в Конституції України та належить до групи соціальних прав, що спрямовані на задоволення соціальних потреб. Авторкою досліджені дві групи ознак цього права: по-перше, як основного права людини та громадянина України; по-друге, як окремого виду прав, що має особливі ознаки, які притаманні тільки йому. Звернено увагу, що складовими особливої правової охорони конституційного права людини та громадянина на соціальний захист є те, що такі права є невідчужуваними та непорушними, не є вичерпними та їх неможливо скасувати, мають гарантії їх реалізації, заборону їх обмеження, крім чітко регламентованих Конституцією України випадків і меж. Авторкою підкреслено, що конституційному праву на соціальний захист притаманні власні, особливі ознаки, які характеризують його як окремий вид права. Ці ознаки випливають із формулювання положень про право на соціальний захист у статті 46 Конституції України. Виокремлено основні ознаки конституційного права людини та громадянина на соціальний захист: загальні ознаки, які притаманні всім конституційним правам; особливі ознаки, які притаманні йому як окремому виду прав. Акцентовано, що розглянуті ознаки конституційного права людини і громадянина на соціальний захист дають змогу визначити його сутність. У науковій літературі соціальний захист розглядається як єдине ціле включно з економічною, соціальною та правовою складовими. Ґрунтуючись на результатах аналізу праць вітчизняних і закордонних науковців з конституційного права, авторка підкреслює, що у праві соціальний захист більшістю науковців інтерпретується як соціальна функція держави, сукупність скоординованих суспільно-державних заходів економічного, юридичного, організаційного характеру щодо гарантування та забезпечення соціальних прав громадянина.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Kofman, B. Ya. "Характеристика поняття «людина» з позицій конституційного права". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 3 (21 червня 2019): 29–38. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.03.02.

Full text
Abstract:
Метою статті є дослідження характеристики поняття «людина» з позицій конституційного права.
 Наукова новизна. В статті визначено характеристики поняття «людина» в конституційному праві в контексті її безпосереднього та опосередкованого впливу на конституційно-правову регламентацію і регулювання прав людини, трансформації правового статусу людини і громадянина та правових станів особистості в умовах розвитку демократичної правової державності і громадянського суспільства. Здійснено аналіз терміну «людина» в конституційному праві, використовуючи домінанти телеологічного, соціального та іншого характеру. Зокрема, досліджено людину як біологічну істоту та як об’єкт права (людина і право). Визначено, що в своїй єдності досліджені підходи до людинорозуміння і його характеристики, створюють систему пізнання конституційно-правової реальності, а також визначення перспектив її подальшого розвитку і вдосконалення під впливом антропоцентризму, людинорозмірності та людинорозуміння у всьому різноманітті гуманістично-правової проблематики.
 Висновки. Проблематика «людини» в конституційному праві держави має визначальну роль, особливо в процесах інституціоналізації та конституювання демократичної правової державності. Тому в цих умовах законодавець використовує індивідуально-колективний підхід до вирішення питань конституційно-правового статусу людини і громадянина. Визначаючи такий статус, законодавець враховує як біологічні характеристики людської істоти, що мають для неї екзистенційне значення в процесі існування в рамках людського соціуму та в умовах функціонування держави, так й відповідні позиції, що демонструють взаємини людини з правом. Саме в рамках права людині надаються нормативні можливості для реалізації своїх атитюдів, інтенцій, устремлінь, потреб, інтересів, а у підсумку й конституційних прав, що визнаються, легалізуються, охороняються, захищаються, гарантуються державою на рівні її конституційного права. Наголошено на існуванні суттєвих проблем щодо дослідження людини саме як об’єкта права.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Kavun, Anton. "ОСОБЛИВОСТІ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ". Law Review of Kyiv University of Law, № 1 (31 березня 2023): 60–64. http://dx.doi.org/10.36695/2219-5521.1.2023.12.

Full text
Abstract:
У статті обґрунтовано, що специфіка інформації, яка має своїм змістом знання і яка забезпечує взаємодію суб’єктів не лише інформаційних, але й інших правовідносин, та власне інформаційна сутність права дають підстави вважати інформаційні права громадян одночасно як елементом основоположних та похідних прав людини всіх поколінь, так і продуктом останнього покоління еволюційного розвитку прав людини. Інформаційні права використовуються людиною у всіх сферах її життя, на різних етапах, що підкреслює їх виняткову значущість. Автор визначає інформаційні права громадянина як гарантовані Конституцією можливості задовольняти свої потреби вотриманні, використанні, поширенні, охороні і захисті необхідного для життєдіяльності обсягу інформації, комунікаційні права, право на безпечне інформаційне середовище тощо. В умовах сучасної правової держави передбачені національним законодавством інформаційні права громадянина ґрунтуються на відповідних фундаментальних правах людини. Доведено, що інформаційні права громадян є предметом правового забезпечення інформаційної безпеки як в інформаційному, так і в конституційному праві. Зазначена особливість є визначальною у взаємодії цих правових інститутів, а також їх складових елементів. При цьому норми конституційного права виступають базовими, як і в інших правовідносинах. У статті конституційно-правовий механізм захисту інформаційних прав громадянина визначено як систему способів, засобів, форм державного та недержавного захисту громадянином порушених інформаційних прав, що гарантуються йому Конституцією. Такий підхід цілковито корелюється і з умовами воєнного стану, за винятком деяких аспектів, пов’язаних з необхідністю обмеження досліджуваної нами групи конституційних прав з метою забезпечення національної безпеки держави.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Сабура, Світлана Олександрівна. "СУБ'ЄКТИВНЕ ПРАВО НА ТВОРЧІСТЬ У СИСТЕМІ СУБ'ЄКТИВНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА". Часопис цивілістики, № 39 (20 січня 2021): 50–53. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i39.380.

Full text
Abstract:
У статті розглянуті актуальні питання, що виникають під час розгляду структури суб'єктивного права взагалі та, зокрема, суб'єктивного права на творчість. Нині дуже вагома роль творчих процесів у суспільстві, і людина, що проявляє своє творчі здібності та оприлюднює їх, з одного боку, робить чималий внесок у розвиток суспільства, з іншого - має право з боку закону на захист таких «проявів» творчості. Важливість розгляду питання існує не перший рік, адже із прийняття Конституції України наша держава відкрила більш широкі можливості у тлумаченні та розширенні деяких суб'єктивних прав. Право на творчість, закріплене в деяких міжнародних актах, має отримати більш конкретні механізми для відображення та поширення в національному законодавстві. Завдяки науковцям така ціль може бути легко виконана і прийнята до уваги законодавцями.
 Складовою частиною та основою суб'єктивного права на творчість є саме суб'єктивне право. У статті розкритий зміст поняття суб'єктивного права, що дає змогу зрозуміти сутність поняття «суб'єктивного права на творчість». Вивчення та порівняння структури обох понять дає змогу якнайдетальніше розкрити та зрозуміти особливості та тонкощі категорії «суб'єктивне право на творчість», важливі аспекти, що допомагають реалізації людиною суб'єктивного права на творчість.
 У статті акцент робиться також на важливості надання уваги до економічних, соціальних та культурних прав людини та порівняння складу права на освіту із правом на свободу культурної, наукової та творчої діяльності.
 Відомо, що така категорія суб'єктивних прав, як право на свободу творчої діяльності, довгий час не мало відповідної уваги з боку законодавства. Це і привело до зовсім маленької кількості законодавчих актів, що регулюють таке право. Тому у статті висвітлені основні аспекти та характеристики, притаманні «суб'єктивному праву» та конкретизовані основні «можливості» «суб'єктивного права на творчість».
 Наростаюча актуальність цієї теми змушує правознавців вивчати це питання детальніше. Важливо виділити особливості цієї категорії суб'єктивних прав. Не можна обійтися без думки фахівців із приводу особливостей визначення та структури поняття «суб'єктивного права», адже воно є «основоположником» та базисом усіх видів прав людини і громадянина. Творчість займає важливу інтелектуальну сферу у всій системі людських потреб, тому ми маємо вдосконалити систему права, що регулює та закріплює юридичні можливості творчої людини: можливість реалізувати свої права, здійснити їх та захистити, якщо це буде необхідно.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Чалабієва, Маріам. "Реалізація конституційних цифрових прав в межах адміністративної реформи". State Building and Local Government, № 45 (29 травня 2023): 250–61. https://doi.org/10.31359/1993-0941-2023-45-250.

Full text
Abstract:
Наукова стаття присвячена аналізу процесу реалізації конституційних цифрових прав в межах адміністративної реформи. Розглянута загальна суть конституційних цифрових прав в контексті адміністративної реформи, їх принципова важливість у цифрову еру. Досліджена сутність конституційних цифрових прав та їх роль у захисті прав людини і громадянина в онлайн-просторі. Відокремлено фундаментальні цифрові права: право на доступ до інформації, право на недоторканість приватного життя та сім’ї, свободу вираження поглядів та інше. Встановлено, що цифрові права – це елемент внутрішнього відгалуження загальної системи прав і свобод людини і громадянина. Водночас доведено, що цифрові права поділяються на дві групи: традиційні (права людини і громадянина, які були перенесені з оф-лайн до он-лайн-простору), та спеціальні (які можливо реалізувати виключно за допомогою мережевих інформаційно-комунікаційних технологій). Доведена важливість інформаційно-комунікаційних інструментів та цифрових механізмів у процесі адміністративної реформи.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

ПОХИЛ, ОЛЕКСАНДР. "Право на захист як гарантія реалізації прав і свобод людини та громадянина (на прикладі права на судовий захист)". Право України, № 2021/08 (2021): 199. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-08-199.

Full text
Abstract:
У статті досліджено право на захист як гарантію реалізації прав і свобод людини та громадянина. Проаналізовано два основні різновиди гарантій – загальні (економічні, політичні й організаційні) та спеціальні (юридичні). Розкрито особливості судового захисту, який являє собою необхідну й ефективну гарантію здійснення прав і свобод людини та громадянина. Досліджено теоретичні підходи до розуміння поняття “гарантії прав” та встановлено, що відокремлення їх від прав є неможливим, оскільки це нівелюватиме цінність самих юридичних гарантій, а всі права, надані особистості і не забезпечені необхідними засобами захисту, перетворяться на декларацію у випадку їх порушення. Доведено одну з ключових особливостей права на захист своїх прав, яка полягає у тому, що воно слугує одночасно самостійним правом і гарантією реалізації інших прав. Встановлено, що така особливість дає змогу розглядати право на захист із використанням двох підходів – інструментального (ґрунтується на розумінні права на захист як гарантії існуючого каталогу прав і свобод людини) та сутнісного (заснований на сприйнятті права на захист як самостійного права людини, яке повинне бути забезпечене інституційними та нормативними юридичними засобами). Зроблено висновок, що лише обидва підходи (інструментальний і сутнісний) дають змогу ефективно забезпечити здійснення прав і свобод людини та громадянина, – коли право на захист гарантуватиме досягнення певних благ, однак саме собою його порушення навіть при досягненні таких благ вже є неприпустимим.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Старущенко, Ярослав Володимирович. "АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РЕАЛІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНИХ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН В УКРАЇНІ". Public management, № 3 (31) (24 жовтня 2022): 70–75. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-3(31)-9.

Full text
Abstract:
Автором досліджено що, на сьогоднішній день в нашій країні важливе місце в системі конституційних прав та свобод людини і громадянина посідають культурні права та свободи, які іноді називають духовними чи ідеологічними правами і свободами. Наголошено, що група конституційних культурних прав та свобод людини і громадянина в Україні, що набуває ознак демократичної, соціальної та правової держави, є не лише засобом задоволення культурних (інтелектуальних) інтересів та потреб, а й елемент механізму правового регулювання суспільних відносин. Ці властивості є формами прояву особистої та суспільної цінності прав і свобод людини та громадянина. Визначено, що права, свободи та обов’язки людини і громадянина є центральним елементом, основою конституційно-правового статусу особистості. Доведено, що держава визнає та гарантує законодавчо встановлені стандарти цивільної поведінки саме у правах, свободах та обов’язках. Закріплення прав і свобод людини та громадянина, їх обсяг, види і зміст у конституції та інших актах чинного законодавства нині є однією з пріоритетних проблем цивілізації.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Тетерін, Костянтин. "СУЧАСНИЙ СТАН ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ". Молодий вчений, № 1 (89) (29 січня 2020): 47–50. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-10.

Full text
Abstract:
На сучасному етапі існування Української держави важливим показником ефективності функціонування державної влади є забезпечення дотримання прав людини і громадянина. Для оцінки стану забезпечення прав людини та громадянина важливим показником являються статистичні спостереження в рамках розгляду адміністративних справ, так як у таких справах однією із сторін – суб’єкт владних повноважень, тобто держава. Завдяки багаторівневій судовій системі частково забезпечуються основні права людини. Тенденції виникнення спорів між людиною та державою в Україні стабільно високі, про що свідчать статистичні спостереження розгляду адміністративних справ судами України та Європейським судом з прав людини. Аналізуючи кількісні показники стану справ у сфері дотримання прав людини і громадянина, можна зробити припущення про необхідність вдосконалення принципів і механізму взаємодії держави та громадянського суспільства. Забезпечення прав людини в Україні стало одним із головних болючих питань українського суспільства. Проблема забезпечення прав людини та громадянина пов’язана з недостатнім рівнем дотримання закріплених у Конституції України прав і свобод особи з боку держави. Під конституційно-правовим статусом особи слід розуміти закріплену в Конституції систему взаємовідносин між особою та державою, що має такі складові елементи, як конституційні права, свободи та обов’язки, основні принципи конституційно-правового статусу особи. Для проведення аналізу сучасного стану дотримання прав та свобод людини та громадянина важливо розглянути статистичні спостереження, які проводились останні роки в сфері розгляду судових справ. У Конституції України закріплюється та проголошується якісно новий підхід до розуміння взаємовідносин держави й особистості, що модифікує нові взаємовідносини між зазначеними суб’єктами, в яких на перше місце висувається людина, а не держава.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Булавіна, С. "Генеза гарантій прав та свобод людини й громадянина в Україні: історико-правове дослідження". Історико-правовий часопис 14, № 2 (2021): 7–12. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2019-2/2.

Full text
Abstract:
У статті досліджено історико-правову думку про гарантії прав і свобод людини та громадянина. Досліджено становлення та розвиток ідеї гарантій прав і свобод людини та громадянина в України. У вітчизняній скарбниці історико-правових досліджень проблематики прав і свобод людини та їх гарантій гідне місце займає спадщина Павла Русина (1450-1517 рр.). Цікавими та прогресивними ідеями, які сприяють закріпленню прав і свобод людини, насичена творчість типового представника українського гуманістичного руху першої половини ХVIст. – філософа, історика та політолога Станіслава Оріховського-Роксолана (1513-1566 рр.). Одним з перших серед вітчизняних мислителів Інокентій Гізель (1600-1683 рр.) поставив природне право як критерій людської поведінки вище від закону Божого, доповнюючи критерій добра і зла розумом, який, пізнавши закони природи, керує вчинками людини відповідно до цих законів. Встановлено, що на державу та її органи Конституція і закони України покладають обов’язки по забезпеченню прав і свобод людини та громадянина. Так, у ст. 3 Конституції України визначено головний зміст та спрямованість діяльності держави – права і свободи людини та їх гарантії. Історико-правові ідеї, висунуті видатними вченими, стали витоками і основою всіх суспільно-правових відносин, закріплення обов’язку держави захищати права і свободи людини, створили необхідні передумови для формування в суспільстві вимог гарантованості прав і свобод та поступового їх доповнення новими принципами та інститутами гарантій прав і свобод людини і громадянина.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
More sources

Dissertations / Theses on the topic "Права людини та громадянина"

1

Кіяшко, Ю. М. "Реалізація політичних прав людини і громадянина". Thesis, Сумський державний університет, 2013. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34116.

Full text
Abstract:
На сучасному етапі розвитку більшості держав, в тому числі й України приділяється розгляду питань прав і свобод людини і громадянина. Важливу частину прав людини становлять політичні права. Адже з сучасною динамікою суспільних відносин саме в політичному житті, зумовлюються суттєві зміни в плані практичного застосування конституційно-правових гарантій політичних прав людини і громадянина. Тож дослідження проблем конституційно-правових гарантій політичних прав має виключне значення для розвитку не тільки для розуміння поставленого питання, а і науки конституційного права загалом. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34116
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Теліженко, О. С. "Цілі обмеження прав людини і громадянина у Конституції України". Thesis, Українська академія банківської справи Національного банку України, 2009. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/60282.

Full text
Abstract:
Ефективне забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина пов’язане з необхідністю обмежень в їх реалізації. Науковці виділяють два поняття – “межі здійснення прав людини” та “обмежування здійснення прав людини”. Так, П.М. Рабінович зазначає, що дефініція “межі здійснення прав людини” – це сукупність усіх явищ, які окреслюють зміст та обсяг прав людини. Щодо поняття “обмежування здійснення прав людини” – це діяльність компетентних державних органів по встановленню меж щодо здійснення прав людини.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Гусар, Ольга Анатоліївна, та А. І. Банах. "Права людини і громадянина: публічно-правовий вимір". Thesis, Транспортне право в ХХІ столітті : Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції, Київ, Національний авіаційний університет, 21 лютого 2013 р. – К. : Комп’ютерпрес, 2013. – С.147-149, 2013. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/12721.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Гаєвая, Олександра Валентинівна. "Особистість, право, держава: правова держава, права і свободи людини та громадянина". Thesis, Точка, 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/29734.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Затолокіна, О. Ю. "Особистість, право, держава: правова держава, права і свободи людини та громадянина". Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/22852.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Проколійко, К. М. "Співвідношення прав людини з правами громадянина в зарубіжних країнах". Thesis, Сумський державний університет, 2016. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/45906.

Full text
Abstract:
Визначаючи зміст концепції прав людини і громадянина, необхідно вказати, що вона відображає дуалізм у поглядах на громадянське суспільство і державу. Як зазначалося, природні права належать особі без-посередньо. Роль держави при цьому зводиться до забезпечення умов для їх реалізації.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Добродумов, П. О. "Соціальні права людини і громадянина: декларації і реальність". Thesis, Центр правових наукових досліджень, 2012. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/63983.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Пильгун, Наталія Василівна, та Дарія Анатолівна Бідюк. "Юридичні гарантії прав людини і громадянина в Україні". Thesis, Національний авіаційний університет, 2021. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/48754.

Full text
Abstract:
Становлення та визнання прав людини пройшло довгий шлях у світовій правовій структурі, теоретичному та практичному аспектах юриспруденції. Звертаючи увагу на історичну основу, можна зазначити, що права людини виникли у різний часовий період. Навіть урамках європейської цивілізації існує широке розмежування теорій виникнення прав людини, як за часом, так і за особливими аспектами визнання окремих прав.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Чубата, Т. С. "Право на освіту в системі прав людини та громадянина". Thesis, Прінт-копі-центр "Вектор", 2020. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/43972.

Full text
Abstract:
Право на освіту займає чільне місце у системі прав людини [3]. На сьогодні система освiти перебуває у станi реформування. У Законі України «Про освiту» задекларовано багато змiн. Закон гарантує та забезпечує автономiю закладiв освiти, що дає їм змогу самостiйно, ефективно та якiсно функцiонувати, регламентує засади громадського самоврядування та контролю у закладах освiти [2]. Відповідно до положень закону забезпечується прозорiсть та iнформаційна вiдкритiсть закладiв освiти, визначаються права та обов’язки учасникiв навчального процесу.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Гречанюк-Самойлова, С. В. "Конституційне право людини і громадянина на судовий захист". Thesis, Національний авіаційний університет, 2020. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/41671.

Full text
Abstract:
Конституцією України визначено головний принцип політики держави в галузі забезпечення прав людини і громадянина: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.<br>Конституцією України визначено головний принцип політики держави в галузі забезпечення прав людини і громадянина: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
More sources

Books on the topic "Права людини та громадянина"

1

Пустовіт, Ж. М. Актуальні проблеми прав і свобод людини і громадянина в Україні. КНТ, 2009.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Пустовіт, Ж. М. Актуальні проблеми прав і свобод людини і громадянина в Україні. КНТ, 2009.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Пазюк, А. В. Права людини та інтернет. Прайвесі Юкрейн, 2002.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Гончаренко, О. М. Права людини в Україні. Знання, 2008.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Тищенко, О. В. Соціальна робота та права людини. Обрії, 2010.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Буроменський, М. В. Міжнародний захист прав людини та права біженців. [б. в.], 2002.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Андрусяк, Т. Г. Шлях до свободи (Михайло Драгоманов про права людини). Світ, 1998.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Пушкар, В. Соціально-психологічне дослідження побутових уявлень про права людини. Права людини, 2009.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Мозговий, Л. І. Буття людини (соц.-філософ. аспект): Копектив. монографія викладачів та аспірантів каф. філософії, соціології та права. Слов'ян. держ. пед. ун-т, 2004.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Погорілко, В. Ф. Права та свободи людини і громадянина в Україні. 1997.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
More sources

Book chapters on the topic "Права людини та громадянина"

1

Миколенко, Олександр Іванович. "РОЗДІЛ 1. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА В ЮРИДИЧНІЙ НАУЦІ". У Дослідження механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина в публічному і приватному праві. Odesa I. I. Mechnikov National University, 2022. http://dx.doi.org/10.18524/2022.978-966-928-840-0.1.9-43.

Full text
Abstract:
Визначено сучасний рівень досліджень механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина в юридичній науці та здійснено критичний аналіз думок, представлених з цього приводу в наукових джерелах. З’ясовано, що в поодиноких наукових працях в повному обсязі аналізується поняття «механізм реалізації прав і свобод людини та громадянина», більшість же досліджень фрагментарно висвітлюють окремі аспекти цього поняття. Зроблено висновок, що дослідження правового механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина в публічно-правовій та приватноправовій сферах є розпорошеними, суперечливими за змістовним наповненням, неповними та не завжди науково обґрунтованими. Запропоновано правовий механізм реалізації прав і свобод людини та громадянина визначати як сукупність взаємодіючих правових засобів, за допомогою яких забезпечується реалізація суб’єктивних прав осіб у публічно-правовій та приватноправовій сферах. Встановлено, до елементів правового механізму реалізації прав і свобод особи відносяться: 1) норма права; 2) суб’єкти права, які реалізують свої суб’єктивні права через передбачені національним законодавством форми або забезпечують їх реалізацію; 3) форми реалізації норм права; 4) правове виховання, правова ідеологія, правова культура і правова свідомість учасників правовідносин щодо реалізації прав і свобод особи. Запропоновано виділяти чотири форми реалізації норми права, які забезпечують реалізацію прав і свобод особи: 1) дотримання; 2) виконання; 3) використання; 4) застосування.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Федорко, Марина Сергіївна. "РОЗДІЛ 8. ОБМЕЖЕНІ РЕЧОВІ ПРАВА У ПРАВОПОРЯДКАХ НІМЕЧЧИНИ, ФРАНЦІЇ ТА УКРАЇНИ: ТРАДИЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ". У Дослідження механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина в публічному і приватному праві. Odesa I. I. Mechnikov National University, 2022. http://dx.doi.org/10.18524/2022.978-966-928-840-0.8.259-298.

Full text
Abstract:
Процеси глобалізації права, які відбуваються останнім часом, зумовлюють інтенсивну модернізацію речового права, що має наслідком позначення певних тенденцій його розвитку, які простежуються в більшості правопорядків. Не є винятком й Україна. Так, у Концепції оновлення Цивільного кодексу України, яка була підготовлена членами Робочої групи, створеної на виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення робочої групи щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України» від 17 липня 2019 р. № 650 запропоновані структурні та змістовні зміни системи речових прав. Відправною точкою в реформуванні вітчизняної правової бази, її вдосконаленні та приведенні у відповідність з об’єктивними потребами суспільства та обороту мають стати законодавчі та доктринальні положення та правозастосовна практика інших правових систем. Оскільки в основу Концепції оновлення Цивільного кодексу України покладено сучасний досвід рекодифікації цивільних кодексів Франції та Німеччини, автор на підставі аналізу положень законодавства, доктрини та судової практики зазначених країн досліджує зміст окремих обмежених речових прав.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Павлова, Тетяна Олександрівна. "РОЗДІЛ 7. ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ ЯК ЗАСІБ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВИ ТА ОКРЕМИХ ОРГАНІВ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ". У Дослідження механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина в публічному і приватному праві. Odesa I. I. Mechnikov National University, 2022. http://dx.doi.org/10.18524/2022.978-966-928-840-0.7.223-258.

Full text
Abstract:
У розділі досліджено державу як соціальний інститут через призму її взаємодії із громадянським суспільством, окремими органами кримінальної юстиції в умовах процесу цифровізації (англ. діджиталізації), який базується на правових засадах та необхідності побудови простого, прозорого та якісного інформаційного зв’язку та взаємної відповідальності між суб’єктами отримання цифрових послуг. Проаналізовано передумови розвитку та правові засади процесу діджиталізації, як неминучого та необхідного процесу впровадження новітніх форм взаємодії, між усіма суб’єктами політичної системи суспільства. Окрема увага приділяється дослідженню процесу діджиталізації в органах досудового розслідування та діяльності органів пробації. Зроблено висновки про необхідність: подальшого удосконалення правової бази процесу діджиталізації в усіх сферах взаємодії між державою та громадянським суспільством, особливо у сфері судової та правоохоронної діяльності; підвищення взаємної відповідальності держави та громадянина, створення можливості для кожного громадянина бути активним суб’єктом в процесі отримання доступу до цифрових послуг як в державних органах та установах, так і в приватному секторі, у тому числі у ході здійснення кримінального провадження; сформувати якісний рівень електронного правосуддя в цілому.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Баламуш, Мар'яна Анатоліївна. "РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ". У Дослідження механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина в публічному і приватному праві. Odesa I. I. Mechnikov National University, 2022. http://dx.doi.org/10.18524/2022.978-966-928-840-0.2.44-81.

Full text
Abstract:
Досліджено сучасні тенденції в науці адміністративного права щодо визначення політичної служби як виду публічної служби України. Проведено критичний аналіз класифікацій публічної служби, які представлені в юридичній літературі, та запропонована авторська класифікація, яка виділяє в якості самостійного елементу класифікації політичну службу. Окрема увага приділена адміністративно-правовому аналізу політичної служби та політичних посад в органах виконавчої влади. Встановлено, що до посад політичної служби національне законодавство відносить Президента України, народних депутатів, членів Кабінету Міністрів України, заступників міністра, виборчі посади в органах місцевого самоврядування тощо. Визначені змістовні і організаційно-функціональні протиріччя між поняттями «технократичний уряд» та «політична служба в органах виконавчої влади». Запропоновано поділяти публічну службу в залежності від особливостей прийняття осіб на таку службу на наступні види: 1) політична; 2) адміністративно-управлінська; 3) професійна; 4) патронатна; 5) військова; 6) альтернативна (невійськова). Виявлені недоліки адміністративно-правового регулювання політичної служби в органах виконавчої влади та запропоновані шляхи їх можливого вирішення.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Ільєва, Наталія Василівна. "РОЗДІЛ 5. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ І КОНТРОЛЮ ЗА НОТАРІАЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ". У Дослідження механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина в публічному і приватному праві. Odesa I. I. Mechnikov National University, 2022. http://dx.doi.org/10.18524/2022.978-966-928-840-0.5.161-202.

Full text
Abstract:
Досліджено проблеми адміністративно-правового регулювання організації нотаріальної діяльності та питання щодо здійснення контролю за нотаріальною діяльністю в Україні. В даному дослідженні виділено основні напрямки правового регулювання організації органів нотаріату в Україні: процедура допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, вимоги до претендентів набуття статусу нотаріуса і умови набуття; порядок складання кваліфікаційного іспиту, порядок видачі та анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю; порядок вчинення нотаріальних дій; організація діяльності державних нотаріальних контор і державного нотаріального архіву; контроль за організацією органів нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності державних та приватних нотаріусів і виконання ними правил нотаріального діловодства в Україні.&#x0D; На основі комплексного дослідження визначені основні напрямки розвитку адміністративно правового регулювання нотаріальної діяльності, автор виділяє провідні проблемні питання та шляхи їх вирішення в процесі реформування організації нотаріальної діяльності в Україні. Проаналізовано чинне законодавство, що закріплює публічно-правовий статус суб’єктів нотаріальної діяльності в Україні. Окрему увагу приділено особливостям правового регулювання окремих напрямків нотаріальної діяльності. На основі вивчення закордонного досвіду здійснення нотаріальної діяльності окреслено перспективні напрямки та можливості адаптування їх до існуючої системи нотаріальних органів. Обґрунтовано науково-теоретичні висновки та практичні пропозиції, спрямовані на удосконалення законодавства, норми якого регулюють відносини у сфері нотаріальної діяльності в Україні &#x0D; Вказане актуалізує необхідність проведення наукового пошуку у напрямку формування шляхів удосконалення адміністративно-правового регулювання відносин у сфері нотаріальної діяльності та необхідності запровадження дієвого та ефективного публічно-правового інституту, що забезпечить охорону та захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом вчинення нотаріальних дій від імені держави.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Миколенко, Олена Миколаївна. "РОЗДІЛ 4. АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНЕ ПРАВО УКРАЇНИ (СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ)". У Дослідження механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина в публічному і приватному праві. Odesa I. I. Mechnikov National University, 2022. http://dx.doi.org/10.18524/2022.978-966-928-840-0.4.117-160.

Full text
Abstract:
Досліджено сучасний стан адміністративно-правового регулювання відносин щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Встановлено, що систематизація адміністративно деліктного законодавства, яка відбулася ще за часів Радянського Союзу, не відповідає потребам сьогодення ні за формою, ні за структурою, ні за змістом. Здійснено критичний аналіз структури Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), на підставі чого було визначено три причини внесення змін до неї за останні тридцять п’ять років: а) вдосконалення термінології, що використовується в адміністративно-деліктному праві; б) виникнення у суспільстві протиправних діянь, які потребували застосування заходів адміністративної відповідальності, але не відповідали критеріям класифікації правопорушень у Особливій частині КУпАП, що були розроблені і запропоновані ще в радянські часи; в) безпідставне і науково необґрунтоване розширення переліку адміністративних стягнень. Детальному аналізу було піддано матеріальні і процесуальні норми чинного адміністративно-деліктного законодавства та запропоновано шляхи їх вирішення в сучасних умовах державотворення.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Гаран, Ольга Володимирівна. "РОЗДІЛ 3. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ В СУЧАСНОМУ ПРАВОВОМУ ПРОСТОРІ". У Дослідження механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина в публічному і приватному праві. Odesa I. I. Mechnikov National University, 2022. http://dx.doi.org/10.18524/2022.978-966-928-840-0.3.82-116.

Full text
Abstract:
Досліджено питання електронного урядування в сучасних умовах і акцентована увага на розумінні цього правового явища та формах (рівнях) його реалізації. Проведено аналіз основних концептуальних підходів до розуміння сутності е-урядування і з’ясовано, що найбільш вживаними є шість основних наукових підходів. Представлено авторське визначення електронного урядування. Окреслено чотири сфери прояву електронного урядування: Електронні послуги (e-services); Електронне управління (e-management); Електронна демократія (e-democracy); Електронна комерція (e-commerce).&#x0D; Окрема увага була приділена формам (рівням взаємодії) е – урядування: G2G – « Уряд – уряду; G2B – «Уряд – бізнесу»; G2C – «Уряд – громадянам»; G2Lg – «Уряд – органи місцевого самоврядування»; G2N – «Уряд – неурядовим організаціям»; G2E – «Уряд державним службовцям»; G2I – «Уряд – міжнародні організації».&#x0D; Результатами дослідження стало визначення поняття е-урядування та окреслення основних векторів трансформації рівнів реалізації електронного урядування в сучасних умовах і зміна їх сутності під впливом викликів сьогодення, а також надані пропозиції щодо удосконалення розуміння моделей е-урядування із урахуванням інтеграції України в європейський правовий простір.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Петруненко, Ярослав Вікторович. "РОЗДІЛ 6. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПУБЛІЧНИХ КОШТІВ ЯК АКСІОЛОГІЧНА ОСНОВА ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ". У Дослідження механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина в публічному і приватному праві. Odesa I. I. Mechnikov National University, 2022. http://dx.doi.org/10.18524/2022.978-966-928-840-0.6.203-222.

Full text
Abstract:
У роботі висвітлюються окремі питання ефективного використання публічних коштів як аксіологічної основи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. З’ясовано взаємозв’язок між механізмом використання публічних коштів та формуванням державної політики у сфері регулювання економічних відносин. Автором визначається поняття та критерії ефективності використання публічних коштів у процесі реалізації державної регуляторної політики. Досліджено правові засади забезпечення ефективного використання публічних коштів, визначаються шляхи удосконалення відповідного законодавства. Охарактеризовано види юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері використання публічних коштів. Особлива увага приділяється аналізу досвіду деяких зарубіжних країн у сфері забезпечення ефективного використання публічних коштів у процесі реалізації державної регуляторної політики. На підставі проведеного дослідження автором сформульовано критерії ефективності використання публічних коштів у процесі державного регулювання економічних відносин.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Осауленко, А. О. "Конституційні права та свободи людини і громадянина як фактор формування вітчизняної кримінально-виконавчої системи". У ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА УКРАЇНИ У ГЛОБАЛЬНОМУ ВИМІРІ. Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2022. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-264-0-11.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Марущак, А. В. "Права людини в епоху діджиталізації". У ПРАВА ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ ТА У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ: ТРАДИЦІЇ ТА НОВАЦІЇ. Liha-Pres, 2021. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-235-0-13.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Conference papers on the topic "Права людини та громадянина"

1

Швед, Максим Вадимович. "ПОЛІТИЧНІ ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ". У СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ. Liha-Pres, 2022. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-287-9-82.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Васечко, Л. О., та А. Є. Висоцька. "До питання класифікації конституційних прав та свобод людини та громадянина". У ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМ ПРАВА. Liha-Pres, 2022. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-277-0-1.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

"СЕКЦІЯ 1. ЦИФРОВІ ПРАВА ГРОМАДЯНИНА ЯК ЗДІЙСНЕННЯ УНІВЕРСАЛЬНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ У ЦИФРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ: ДОСВІД ЄС ДЛЯ УКРАЇНИ". У ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТИ ТА СОЦІАЛЬНО-ВІДПОВІДАЛЬНОГО ЦИФРОВОГО ГРОМАДЯНИНА У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ. Liha-Pres, 2024. https://doi.org/10.36059/978-966-397-447-7-1.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Князєв, Всеволод Сергійович. "МІСЦЕ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮСТИЦІЇ У СИСТЕМІ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА". У СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ. Liha-Pres, 2022. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-287-9-45.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

ЛАВРЕНКО, Дар’я. "РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА В УМОВАХ ВОЄНОГО СТАНУ". У Міжнародна та національна безпека: теоретичні і прикладні аспекти. ДДУВС, 2023. http://dx.doi.org/10.31733/17-03-2023-92-93.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Слугоцька, Вікторія Михайлівна. "РОЛЬ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У ЗАХИСТІ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА". У СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ. Liha-Pres, 2022. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-287-9-18.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Словська, Ірина Євгенівна, та Анастасія Юріївна Дмитроца. "ПОРУШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА: ОБОВ’ЯЗОК ДЕРЖАВИ ТА САМОЗАХИСТ". У СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ. Liha-Pres, 2022. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-287-9-65.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Біленчук, Петро, та Альбіна Шарко. "РІВНІСТЬ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ НЕЗАЛЕЖНО ВІД СТАНУ ЗДОРОВ’Я". У WISSENSCHAFTLICHE ERGEBNISSE UND ERRUNGENSCHAFTEN: 2020. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/25.12.2020.v4.19.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Дубинський, Олег Юрійович. "ВЗАЄМОДІЯ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ЯК ОСНОВА ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА". У СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ. Liha-Pres, 2022. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-287-9-38.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Ждан, М. Д. "СОЦІОКУЛЬТУРНІ ТА МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ТРУДОВИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА". У «ЮРИДИЧНІ НАУКИ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ». Liha-Pres, 2023. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-292-3-93.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Reports on the topic "Права людини та громадянина"

1

Розовський, Б., Ю. Івчук, О. Арсентьєва та ін. Напрями розвитку законодавства України в контексті євроінтеграції. Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, 2023. https://doi.org/10.33216/reportsnu(uf-04-20)-2023-160.

Full text
Abstract:
У звіті відображені проведені викладачами кафедри дослідження, аналіз національних та міжнародних нормативно-правових актів, визначені тенденції та проблеми розвитку законодавства України в процесі гармонізації національ-ного законодавства з міжнародним. Досліджено процес адаптації національної нормативної бази до міжнарод-них стандартів, зокрема питання верховенства права, трудового права, соціально-го захисту та охорони праці. Аналізуються взаємодія міжнародних трудових ста-ндартів з українським законодавством, а також проблеми правового регулювання дистанційної зайнятості. Висвітлено роль Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у створенні ефективного механізму захисту прав людини в Україні. Розглянуто питання prima facie доказів, дотримання розумного строку кримінального провадження, а також проаналізована практика ЄСПЛ у справах щодо сепаратизму та міждержавних конфліктів. Окремий напрям дослідження зосереджено на євроінтеграційних аспектах удосконалення українського законодавства у сфері боротьби з корупцією та доступу до публічної інформації. Особлива увага приділена використанню цифрових інструментів у запобіганні корупції, забезпеченні прозорості діяльності державних органів та контролю за господарською діяльністю. Результати наукових досліджень носять комплексний характер і віддзеркалені у публікаціях видань, що є фаховими.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Білоконенко, Л. А. До питання про прийоми нейтралізації міжособистісних конфліктів. Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2020. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4647.

Full text
Abstract:
У статті представлено теоретичне узагальнення методів нейтралізації міжособистісного конфлікту для реалізації механізмів, що вможливлюють конструктивне завершення суперечки. Метою наукової роботи є характеристика прийомів нейтралізації МК, які в основному не залежать від сфери людської діяльності. Нейтралізація конфліктів розглядається як комунікативна ситуація, коли один із суб’єктів намагається подолати складні обставини, послабити видимі суперечності, схилити співрозмовника до своєї точки зору або/та досягти компромісу. Основна увага приділяється словесній поведінці людини, яка хоче подолати потенційні або реальні розбіжності. Беручи до уваги теоретичні досягнення М. Дойча, В. Лінкольна, М. Розенберга, висновуємо, що такі методи та прийоми повинні насамперед ураховувати кілька важливих чинників: модель конфлікту (структурну чи процесуальну); фактори (інформаційні, структурні, ціннісні, стосункові, поведінкові); тип (відповідно до потреб людини, типу суперечностей, інтенсивності, часу розвитку протидії); тип комунікативних перешкод (лінгвістичні, психологічні, когнітивні, соціальні, фізичні); наявність необхідних умов для нейтралізації (основних, що формують і забезпечують ефективність контакту, та індивідуальних); принципи спілкування (провокаційне чи ненасильницьке, останнє має своєю умовою розуміння почуттів, психічного стану іншої особи, спостережливість); права та обов’язки сторін (передбачає планування та здійснення дій особи, яка бажає нейтралізувати конфлікт; взаєморозуміння фізичними особами прав та обов’язків один одного); тип конфліктності людини та стиль поведінки (самооцінка, бажання домінувати, консерватизм мислення, прямолінійність, тривожність тощо); вік, стать опонентів. Також визначено, що для успіху взаємодії індивідів важливими є їхні особисті вербальні риси, які визначаються національними властивостями, нормами, специфікою реалізації мовної тактики.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
You might also be interested in the extended bibliographies on the topic 'Права людини та громадянина' for particular source types:
Journal articles Dissertations / Theses Books
We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!

To the bibliography