Academic literature on the topic 'Прогнозування результативності діяльності підприємства'

Статтю присвячено вдосконаленню підходу до формування фінансово-аналітичного базису управління рентабельністю виноградарських підприємств. Метою дослідження є обґрунтування універсальності показника рентабельності виробництва для оцінки результативності та ефективності виробничої діяльності виноградарських підприємств; побудова економетричної моделі рентабельності виробництва винограду; оцінка вірогідності моделі та оцінок її параметрів, перевірка на адекватність і можливість використання для прогнозування майбутніх значень; обґрунтування структурно-поетапної моделі формування фінансово-аналітичного базису управління рентабельністю виноградарських підприємств.У результаті проведеного дослідження підтверджено гіпотезу щодо вагомості внутрішніх чинників рентабельності. Найбільш суттєвим фактором, що впливає на рівень рентабельності виробництва винограду, є частка витрат на мінеральні, органічні добрива в структурі виробничої собівартості, продуктивність праці на виробництві винограду, урожайність винограду. Встановлено, що запорукою дієвих механізмів підвищення рентабельності виробництва винограду, як і будь-якого іншого виду продукції, є формування фінансово-аналітичного базису, здатного виявити критичні точки, що впливають на рентабельність у нестабільних умовах. Запропоновано структурно-поетапний підхід до формування фінансово-аналітичного базису управління рентабельністю виноградарських підприємств, сутність якого полягає в інтеграції в єдину систему облікового, аналітичного та управлінського модулів, інтеграція та синергія яких дозволяє не лише покращити фінансовий менеджмент, а й адаптувати підприємства до мінливих ринкових умов.Практична цінність запропонованого підходу до формування фінансово-аналітичного базису управління рентабельністю виноградарських підприємств полягає в можливості його застосування для підвищення їхньої конкурентоспроможності через поліпшення фінансових показників та оптимізацію ресурсів. Підхід сприяє своєчасній реакції на виклики, забезпеченню стабільного доходу та ефективному використанню ресурсів; дозволяє своєчасно виявляти ризики та формувати ефективні стратегії управління, адаптуватися до змінних умов ринку, підтримуючи стабільну рентабельність і конкурентоспроможність. Множинна регресійна модель рівня рентабельності виробництва винограду має практичну значущість і є придатною для використання під час прогнозування.

У статті здійснено ґрунтовне дослідження сутності, значення та перспектив розвитку digital-аналізу як інструменту підвищення ефективності корпоративного управління підприємствами в умовах цифрової трансформації. Виокремлено основні напрями застосування цифрових аналітичних технологій для забезпечення обґрунтованості управлінських рішень, оперативної оцінки результативності діяльності та комплексного моніторингу ключових бізнес-процесів. Обґрунтовано, що інтеграція технологій big data, штучного інтелекту, систем бізнес-аналітики (BI-систем) та інтерактивних цифрових панелей (digital dashboards) сприяє підвищенню прозорості внутрішніх процесів, посиленню адаптивності до змін зовнішнього середовища, розвитку стратегічної гнучкості та конкурентоспроможності корпоративних структур.Особливу увагу приділено аналізу практичних аспектів використання цифрових інструментів у діяльності вітчизняних компаній, з урахуванням їхньої галузевої специфіки та рівня цифрової зрілості. Наведено приклади успішного впровадження аналітичних рішень на українських підприємствах, що демонструють зростання ефективності управлінських процесів завдяки цифровізації. Водночас акцентовано на основних бар'єрах, що перешкоджають активному застосуванню digital-аналізу в корпоративному середовищі, зокрема організаційних, технологічних, фінансових та кадрових. Запропоновано комплекс рекомендацій щодо подолання зазначених перешкод, серед яких: підвищення цифрової компетентності управлінського персоналу, модернізація ІТ-інфраструктури, розробка корпоративних цифрових стратегій та стимулювання інноваційної активності.Результати дослідження підтверджують, що впровадження digital-аналізу є ключовою умовою для формування сучасної системи корпоративного управління, орієнтованої на дані, швидкість ухвалення рішень, прогнозування ризиків і забезпечення стійкого розвитку підприємств у мінливому бізнес-середовищі.

В статті визначено загальну характеристику економічних ресурсів та напрями їх відтворення. Запропоновано класифікацію економічних ресурсів за видами; виокремлено категорію «відтворювані економічні ресурси», яку утворюють об’єкти основних засобів, нематеріальних активів та інтелектуальний потенціал трудових ресурсів.
 Геополітичний конфлікт і негативні макропроцеси в країні призвели до суттєвого зниження інноваційної активності вітчизняних підприємств. Проаналізовано напрями капіталовкладень підприємств у відтворення об’єктів економічних ресурсів, таких як основні засоби, нематеріальні ресурси (активи) та зростання рівня інтелектуального потенціалу трудових ресурсів. Визначено частки таких вкладень за роками. Дослідження статистичних даних та вивчення зовнішніх і внутрішніх факторів показало, що відтворення інтелектуальних, нематеріальних і матеріальних ресурсів, а також інтелектуального потенціалу персоналу відбувається на досить низькому рівні.
 Аналіз джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств за їх частками виявив, що пріоритетним джерелом фінансування інноваційної діяльності є власні кошти. Економічний аналіз показав, що економіка України залишається не сприйнятливою до науково-технічних нововведень через низький рівень виробничої бази промисловості та слабке фінансування державою науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Висвітлено вплив різних факторів на інноваційну активність підприємств. Обґрунтовано потребу формування ефективної державної науково-технічної та інвестиційної політики, яка має відбуватися з врахуванням основного фактору економічної динаміки – інновацій, які орієнтовані насамперед на зростання продуктивності праці.
 Запропоновано проведення прогнозування і моніторингу проблемних аспектів відтворення економічних ресурсів. Планування заходів відтворення дозволить вітчизняним інноваційно активним підприємствам досягти фінансової стабільності, сприятиме підвищенню результативності інтелектуальної праці та її впливу на економічне зростання країни.

У статті досліджено напрямки оптимізації маркетингового управління товарною політикою підприємства шляхом розробки ринкової стратегії. Визначено основні принципи та напрямки розробки маркетингового управління товарною політикою. Під час дослідження виділено три стратегії управління товарною політикою підприємства: підтримки, модифікації, оновлення. В цілому ж, маркетингове управління формуванням товарною політикою (стратегією) підприємства здійснюється поетапно. Цими етапами передбачається: аналіз номенклатури товарів, які випускаються та класифікацію продукції за номенклатурними групами; формування таблиці стратегічних груп товарів; постановку варіантів стратегічних рішень керівництва та вибір конкретного варіанта товарної стратегії. Тобто, маркетингове управління товарною (продуктовою) політикою підприємства дозволяє передбачити обсяги виробництва і реалізації продукції (товарів, виробів). При цьому, перевагою для підприємства, безперечно, залишається програма розвитку його діяльності. Авторами визначені складові елементи науково-методичних підходів адаптації стратегії аграрного підприємства в умовах здійснення трансформаційних змін і пристосувань до ринку перетворень та зіставлені з компонентами ринкової стратегії. Результати дослідження допоможуть удосконалити напрямки оптимізації маркетингового управління товарною політикою. Оптимізація маркетингового управління товарною політикою підприємства є важливим завданням для досягнення конкурентних переваг і збільшення ринкової частки. Ось кілька ключових напрямів, які можна використовувати для вдосконалення цього процесу. 1. Аналіз ринку та конкурентів: сегментація ринку - розробка різних пропозицій для різних сегментів ринку з урахуванням потреб і поведінки споживачів; аналіз сильних і слабких сторін конкурентів для формування унікальних торгових пропозицій; SWOT- аналіз: виявлення сильних і слабких сторін підприємства, а також загроз і можливостей ринку. 2. Створення та розвиток товарного асортименту: асортиментна політика - формування ефективного товарного портфеля з урахуванням тенденцій ринку, попиту та змін у перевагах споживачів; життєвий цикл товар- оптимізація управління товаром на різних етапах його життєвого циклу для максимізації прибутку та мінімізації ризиків. 3. Цінова політика: ціноутворення на основі цінності - встановлення цін на основі сприйманої цінності продукту для клієнтів, а не тільки витрат на виробництво; цінові стратегії - використання стратегій проникнення на ринок, преміального ціноутворення або конкурентного ціноутворення для різних сегментів ринку. 4. Комунікаційна стратегія: розробка маркетингових комунікацій - використання інтегрованих маркетингових комунікацій (реклама, PR, просування продажів) для підвищення впізнаваності бренду та стимулювання попиту; цифровий маркетинг - використання цифрових каналів для залучення та взаємодії зі споживачами. 5. Розподіл та логістика: оптимізація каналів розподілу - вибір ефективних каналів розподілу для забезпечення доступності товарів для споживачів у різних регіонах; логістика та управління ланцюгами поставок - забезпечення безперервності постачань і мінімізація витрат на логістику. 6. Інновації та адаптація до змін: прогнозування тенденцій - виявлення нових тенденцій і технологій, які можуть вплинути на ринок, та адаптація товарної політики під ці зміни; інновації в продуктах - створення нових або поліпшення існуючих продуктів для відповідності потребам ринку. 7. Моніторинг і оцінка результатів: KPIs і аналітика - впровадження ключових показників ефективності для вимірювання результативності товарної політики; коригування стратегії - постійне коригування товарної політики на основі даних ринку та внутрішніх показників. 8. Підтримка сталого розвитку: екологічна та соціальна відповідальність - інтеграція принципів сталого розвитку в товарну політику підприємства для задоволення зростаючих вимог споживачів до етичного виробництва та соціальної відповідальності. Оптимізація маркетингового управління товарною політикою через розробку ринкової стратегії дозволяє підприємству бути більш адаптивним, конкурентоспроможним і орієнтованим на довгостроковий успіх.