Academic literature on the topic 'Підгалузь права'

Стаття присвячена визначенню поняття та обгрунтуванню значення зобов'язального права України на сучасному етапі розвитку цивільного права України. Зроблено висновок, що зобов'язальне право становить собою підгалузь цивільного права, що регулює цивіль­ний оборот, тобто відносини з переходу від одних осіб до інших матеріальних та інших благ, які (відносини) набувають форми зобов'язання, на підставі договору та інших зазна­чених у законі підстав.
 
 This article is devoted to definition and justification of meaning of obligatory law of Ukraine on contemporary stage of development of civil law. It was concluded, that obligatory law is subsector law, that is regulating civil circulation, it means the relationships with the transition from one person to the other material and other benefits that (relationship) takes the form of obligation under a contract or other specified on law basement.

The article is dedicated to characteristics of Budget Law as the main sub-branch of Financial Law. A lot of general theoretical researches are devoted to the problem of Budget Law as the sphere of maintaining budgetary activity. But this question is in the center of scientists and practiciants’ attention, especially, when it concerns specific branch researches. In the science of Financial Law this problem is complicated by the absence of strict understanding of Financial Law System, its division into general and special parts, the structures of both of these parts. Budget Law, according to traditional domestic scholars’ views on the branches of law structure in general and Financial Law in particular, is a component of special part of Financial Law and its main sub-branch. The attention is concentrated on the problem of determination the place of Budget Law as a complex of legal norms, which regulate budgetary relations in legal systems of different states: complex branch of law; sub-branch of Financial Law; totality of two institutes: budgetary arrangement and budgetary process. Recently, the scholars began to pay their attention to the System of Financial Law, more often. So that, the scientists of Yaroslav Mudryi National Law University ask question, concerning the absence of general part of Financial Law, as a complex of financial and legal norms, which reveal in special part of Financial Law Institutes. Traditionally Budget Law is considered to be a complex of two institutes: budgetary arrangement and budgetary process. Such division is determined by material and procedural rules of Budget Law. Budgetary activity of the state and its bodies is the sphere of budgetary relations rising and development. Supporting division of Budget Law into two parts: material and procedural, it can be talked about the existence of budgetary-material and budgetary-procedural activity. In any case, Budget Law is the main sub-branch of Financial Law, which exists and is realized within budgetary activity. Key words: Financial Law, Budget Law, sub-branch, budgetary system, budgetary process, budgetary activity.

Метою статті є обґрунтування визнання камералістики одним із важливих чинників у генезисі сучасного адміністративного права, зокрема його частини, яка присвячена адмініструванню в економічних сферах через встановлення наявності чи відсутності кореляційної залежності між камеральними відносинами XV–ХІХ ст. і сучасними адміністративно-правовими відносинами. Досліджується кореляційна залежність між камеральними відносинами, ознаки яких відшукуються у капітуляріях Карла Великого, а інфільтрація у практику адміністрування датується приблизно 1439 р., і сучасними адміністративно-правовими відносинами. Обґрунтовується визнання камералістики одним із важливих чинників у генезисі адміністративного права. Наукова новизна полягає у доведенні еволюційного зв’язку між розрізненими рекомендаціями щодо господарювання періоду раннього камералізму, теоретичними знаннями з організації економічного компоненту державотворення у ХІХ ст., їх транс-формацією у підгалузь сучасного адміністративного права. Привертається увага до того, що використання терміна “камералізм” у практиці адміністрування пов’язується із регуляторною діяльністю рад Флорентійської республіки (1439 р.), у середовищі яких зароджується “школа мислителів”, представники якої маркували себе “камералістами”. Підкреслюється, що ознакою виходу управлінської діяльності за межі раннього камералізму можна вважати початок зближення потреб суто камерального господарювання із новими економічними інтересами (створенням мануфактур, удосконаленням соціопрофесійної структуризації суспільства, забезпеченням активного торговельного балансу, забороною на ввезення окремих товарів та експорт сировини, встановлення обґрунтованих митних зборів щодо певної продукції, контроль якості, використання примусової праці тощо). Розкривається механізм перетворення референцій про доречне господарювання у систематизовані знання щодо управління суспільними ресурсами, які поступово набирають теоретичного змісту і постають науковою та навчальною дисципліною із назвою “камералістика”, а згодом трансформуються в особливу частину сучасного адміністративного права. Висновки дослідження: 1) кореляційна залежність між камеральними відносинами і сучасними адміністративно-правовими відносинами існує; 2) камеральні відносини з моменту їх виникнення постійно еволюціонували; 3) їхня еволюція обумовлена системним накопиченням знань від практичних рекомендацій із ведення камерального господарства до теоретичних узагальнень; 4) камеральні знання виявилися затребуваними і після закриття відповідних університетських навчальних програм, адже формували в адміністративістів необхідні для забезпечення економічного росту компетенції; 5) вони сформували специфічну систему знань щодо управління (адміністрування) у сфері економіки, яка з часом трансформувалася у підгалузь сучасного адміністративного права; 6) сьогодні органічним, закономірним і послідовним наслідком нашого дослідження має стати перейменування особливої частини адміністративного права з “Управління в сфері економіки” на “Камеральне адміністрування”; 7) камеральні відносини є важливим чинником у генезисі адміністративного права.