Academic literature on the topic 'Розшарування суспільства'

У статті йдеться про презентацію за допомогою лексичних засобів мовної картини світу у поемі І. Котляревського «Енеїда» та романі у віршах О. Пушкіна «Євгеній Онєгін», що являють собою енциклопедії культурного життя українського та російського народів кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ століть. Тематичне поле «Їжа» подає читачеві поетичних творів майстрів художнього слова культурний зріз епохи, формує уявлення про гастрономічні вподобання та звички людей того часу, національну специфіку кухні, висвітлює економічні, торговельні, кулінарні зв’язки народів, соціальне розшарування суспільства, виявляє страви, що змінили рецептуру приготування або взагалі стали історичними.

Досліджено сучасну природу соціального конфлікту як об’єкта публічного управління, пошуку більш чіткого й науково обґрунтованого варі- анта визначення самого поняття “публічний конфлікт”. У період глобальних перетворень і швидких темпів розвитку суспільства виникають конфлікти, які набувають нових форм, не завжди пов’язаних зі звичним уявленням що- до соціального конфлікту. До того ж в умовах інформатизації та глобалізації значна частина конфліктних ситуацій переходять у відмінну від зазначених форм конфліктів — “публічну”. Автор не просто вводить новий термін — “пу- блічний конфлікт”, а досить революційно (як для конфліктології) обґрунто- вує необхідність всебічного дослідження цього явища і надає своє бачення поняттю “публічний конфлікт”. Намагаючись дослідити сутність “публічного конфлікту”, акцентовано увагу на його поширенні у сфері публічного управ- ління і водночас наголошено, що це лише одна із суб’єктивних точок зору, яка вимагає належної об’єктивації і вивчення всім зацікавленим науковим співтовариством. Прийнятий умовно в статті термін “публічний конфлікт” найчастіше виникає у сфері публічного управління. Водночас його “раціо- нальна сутність” так чи інакше стосується масової інноваційної активності людей, в результаті якої піддається динамічним перетворенням інституційна сфера суспільного життя, в тому числі інститути держави.
 Проаналізовано події останніх років, упродовж яких відбулися радикаль- ні якісні зміни в українському суспільстві. Вони супроводжувалися посилен- ням конфліктних ситуацій, які багато в чому відбуваються внаслідок супе- речливої природи людини, її самовизначення і самоствердження в процесі конфліктологічної взаємодії. “Активний принцип спадкового” (за К. Юнгом) у цей час працює в українському суспільстві, змущуючи переосмислювати і повертатися до духовних і моральних цінностей українського народу. Спала- хи конфліктних ситуацій в Україні свідчать про розширення соціальної бази поляризації суспільства на тлі його різкого розшарування. Тому дослідження сучасних форм конфліктів здатне забезпечити комплексне й універсальне за- побігання і вирішення конфліктів у майбутньому.
 XXI століття вимагає від особистості глибоких професійних, інформа- ційних знань, інноваційного таланту, знання нових технологій, вияву таких якостей, як духовність і патріотизм. У цій спрямованості до сталого розвитку суспільства особистість завжди вступає у конфлікт з власним “Я” і громад- ським “Ми”.

У статті розглянуто ефективні технологій формування соціальної толерантності в Україні. Її актуальність зумовлюється низкою причин, серед яких найбільш вагомими є різке розшарування суспільства за економічними, соціальними та іншими ознаками, а також пов’язаний із цим ріст нетерпимості, екстремізму, ксенофобії, загострення соціальних конфліктів тощо. Статтю присвячено дослідженню толерантності як способу соціальної взаємодії та технологіям її формування. Проаналізовано підходи до розуміння сутності толерантності як соціального феномена, що дозволило виокремити чотири основних підходи: філософський, соціологічний, політологічний і психологічний. Досліджено технології формування соціальної толерантності, серед яких найбільш ефективними є комунікативно-діяльнісні, тренінгові, освітні. Розроблено методику та інструментарій соціологічного дослідження, що дозволило провести інтернет-опитування й простежити певні тенденції у формуванні соціальної толерантності в студентської молоді. За результатами дослідження запропоновано найбільш дійові технології формування соціальної толерантності в студентської молоді.

Мета статті – дослідити соціальне і майнове розшарування в суспільстві Радянської України та визначити значення соціальної дискримінації для формування «нової людини» в міжвоєнний період. Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності і системності. Використано методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції та узагальнення, що дозволило зосередити увагу на визначальних елементах названої проблеми. Основні результати: У статті розглянуто місце соціальної і майнової дискримінації в українському суспільстві періоду встановлення і утвердження радянської влади в Україні. З’ясовано їх значення як засобу виховання «нової людини», позбавленої національних ознак та культурних відмінностей. На прикладах проілюстровано застосування соціально-правового примусу в часи становлення сталінського тоталітаризму. Доведено, що позбавлення соціальних і майнових прав було звичайною практикою ставлення до всіх категорій українського населення в названий період і широко застосовувалося не тільки до окремих осіб, але й також до членів їх сімей. Значну увагу приділено правовій базі штучно створеної в 20-х роках ХХ ст. соціальної нерівності, яка відбилася на всіх прошарках національного соціуму, покликаної забезпечити формування лояльності до влади шляхом державного тиску та примусу. Наукова новизна полягає в комплексному дослідженні соціальної дискримінації та породженої нею соціальної нерівності як одного з провідних факторів формування «нової людини» на території українських земель, окупованих більшовицькою росією. Це дозволяє остаточно спростувати міф про загальну рівність як одну з головних засад розбудови комуністичного суспільства та довести, на основі використаних архівних документів та наявної історіографії, злочинний характер більшовизму в Україні у міжвоєнний час.