Academic literature on the topic 'Сексуальне виховання'

У статті розглядаються теоретичні аспекти віктимізації особистості жінки, які сприяють сексуальної агресії або сексуальному насильству проти неї, як з точки зору практики, так і профілактики даного виду злочинів. Метою нашого дослідження є аналіз специфічних психологічних механізмів формування процесів віктимізації та вияву зв’язків між несприятливими факторами що обумовлюють схильність до віктимізації та розвитку віктимної поведінки особистості. Проведений нами аналіз літературних джерел показав, що у всьому світі рівень насильства по відношенню до жінок, у тому числі сексуальне насильство, нанесення каліцтв, примусових шлюбів і торгівлі жінками залишається неприйнятно високим. Показано, що сексуальна злочинність детермінується не тільки біологічними, а й соціальними факторами, що включають умови виховання і соціалізації особистості, особистісну характеристику і поведінку жертв сексуальних злочинів, ступінь віктимності яких значно перевищує ступінь віктимності жертв будь-яких інших злочинних посягань. Виявлено, что основними факторами віктимізації є процеси втрати особистістю своєї соціальної ідентичності, процеси індивідуалізації, а також сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів, які обумовлюють особистісну схильність жінок до перетворення їх в жертву сексуального насильства.

Ще донедавна питання сексуальної освіти школярів не було настільки актуальним, як сьогодні. На це є свої причини: по-перше, акселерація, що прискорила статеве дозрівання; по-друге, великий потік різноманітної пози- тивної і негативної інформації; по-третє, природна дитяча допитливість. Вже протягом тривалого часу залишається насущною проблемою необізнаність батьків, вчителів, виклада- чів у питаннях, пов’язаних із сексуальною освітою підростаючого покоління. Більшість молодих людей, спираю- чись на інформацію про особливості статевого життя, яку отримують від однолітків або з різних матеріалів, орієнтованих на дорослих, можуть наробити багато помилок у своєму юному віці, які негативно відбивати- муться не тільки на стані їхнього здоров’я, але й на подальшому житті та благополуччі. Серед основних про- блем, які вказують на дефіцит знань із питання, є зниження віку початку неповнолітніми статевого життя, що супроводжується збільшенням кількості штучного переривання вагітності, можливістю інфікування інфекція- ми, які передаються статевим шляхом та появою серед молодих дівчат матерів-одиначок. Аналіз зарубіжної та вітчизняної психолого-педагогічної літератури засвідчує наявність різних підходів до проблеми сексуальної освіти школярів, що пов’язано насамперед з низьким рівнем обізнаності дорослих з цих питань. Досліджено, що сексуальну освіту науковці трактують у вузькому та широкому його розумінні. Так, у більш вузькому значенні сексуальна освіта акцентує на фізіологічних і біологічних особливостях статей, про- блемах статевого життя, в тому числі запобіганню випадковій вагітності і досягненню безпечного статево- го задоволення. Однак більшість вживають поняття «сексуальна освіта» у широкому його трактуванні ще і формування культури почуттів, гуманного ставлення до протилежної статі, підготовку до шлюбу і сімейного життя, відповідальність. Проаналізувавши сучасний стан дослідження проблеми сексуальної освіти школярів у вітчизняній та зару- біжній педагогічній думці, було встановлено, що дослідники заклали методологічне підґрунтя та розкрили загальнотеоретичні питання статей, статевого виховання, сексуальної освіти, частково висвітлили проблеми професійної готовності вчителів до здійснення сексуальної освіти учнів. У статті здійснено огляд наукової літератури та проаналізовано теоретичні основи сексуальної освіти шко- лярів в працях вітчизняних та зарубіжних науковців. Розкрито сутність поняття «сексуальна освіта» та різні підходи до його трактування.

В статті зроблено порівняльний аналіз співпраці сім’ї та школи.в Україні та зарубіжжі з питань сексуальної соціалізації учнівської молоді. Сформульовані вимоги до організації сексуальної освіти та статевого виховання школярів різної вікової категорії. Охарактеризовано обсяг бажаних знань учнів зі сексуальної проблематики. Визначено основні завдання сім’ї та школи в сексуальній соціалізації дітей, показано шляхи їх співпраці.

У статті проаналізовано особливості пубертатного періоду підлітків і проблеми виховання на початку ХХ століття. Молодь перебуває в особливо крихкій фазі свого розвитку, вона шукає свою сексуальну ідентичність, філософствує про Бога та світ. У цей період життя підлітки дуже сприйнятливі до негативних впливів і рішень дорослого світу, від яких вони залежні. Психологічна експертиза біологічних і фізичних змін, проблеми статевого дозрівання, пробудження сексуальності й бурхливих інстинктів відображено в німецькій драматургії. З кінця ХІХ століття й початку нового тисячоліття уявлення про підлітка з його проблемами в літературі постійно змінюється. Навіть у ХХІ столітті проблематика переходить від покоління до покоління, від теми до теми, молоді доводиться вести власну боротьбу зі світом дорослих. Суспільні зміни, соціальні та сексуальні революції, а також природне формування поколінь впливають з плином часу на розуміння юності. Оскільки людина завжди була залежна від навколишнього середовища та свого оточення, не дивно, що молода людина, яка ще розвивається й шукає свою ідентичність, особливо відкрита й вразлива до зовнішніх впливів. Тому саме кінець дитинства та перехід до дорослого життя, тобто фази підліткового та юнацького віку, стають однією із центральних тем літератури. «Дитинна трагедія» Франка Ведекінда «Пробудження весни» стала першим твором у німецькій літературі, у якому здійснюється аналіз психології підлітків і висвітлюються проблеми шкільного та сімейного виховання. Автор критикує умови й неправильну практику виховання в школах і батьківських домах, які з острахом чекали на питання дітей і відповідали на них приховуванням і замовчуванням реальності. Ф. Ведекінд зображує в драмі про статеве дозрівання й сексуальність жорстку буржуазну мораль і контраст між природою та суспільними інститутами, структурами дискурсу того часу. У статті розглядаються основні конфлікти й сюжетні лінії твору: конфлікт батьків і дітей; конфлікт між моральними уявленнями та інстинктами підлітків, які відкривають у собі сексуальність; конфлікт між індивідуальними схильностями й потребами юнаків і шкільною системою, яка придушує будь-які прояви індивідуального.

Наукова стаття присвячена дослідженню особливостей протікання психосексуального розвитку в дітей з психофізичними порушеннями з акцентом на формуванні статево-гендерної ідентичності в осіб із сенсорними та мовленнєвими порушеннями. У публікації розглядаються поняття «стать», «статева свідомість», «психосексуальний розвиток». В аспекті статевого виховання та сексуальної просвіти дітей та молоді з інвалідністю йдеться про три головні спектри, які обумовлюють психосексуальний розвиток особистості: статеву самосвідомість (усвідомлення власної статевої приналежності і статі оточуючих); становлення статеворольової поведінки (формування стереотипу адекватної статевої ролі, відповідного психофізіологічним і соматичним ознаками дитини); психосексуальна орієнтація. Як один із «помічників» для батьків у питанні психосексуального виховання дітей та підлітків згадується брошура про правила спідньої білизни («правила трусиків»), розроблена Радою Європи. Брошура містить поради для батьків і вихователів про те, як пояснити дитині, що таке інтимні частини тіла. Також у науковій статті йде мова про актуальність проблеми уникання батьками тем статевого виховання з дітьми з особливими освітніми потребами. Окреслена чотирьохкомпонентна модель сучасного бачення статевої та гендерної ідентичності людини. Наприкінці в статті описані специфічні бар’єри, характерні для дітей з порушеннями розвитку, які їм доводиться долати в період свого психосексуального розвитку. Представлені результати опитування К. О. Глушенко батьків дітей з порушеннями психофізичного розвитку, які відображають ставлення родин до суперечливих питань сексуальної просвіти. Ключові слова: психосексуальний розвиток, статеве виховання, гендерна ідентичність, статева орієнтація, діти з особливими освітніми потребами, сексуальність та інвалідність.

В статті представлені результати емпіричного дослідження рольових очікувань подружніх пар. Автор на підставі проведеного дослідження зазначає, що більшість опитаних сімей є благополучними, у чоловіків яскраво виражені риси маскулінності, вони беруть на себе такі обов’язки, як матеріальне забезпечення родини, активна позиція у сексуальних стосунках та організація розваг, чоловіки, очікують, що дружина буде займатись господарсько-побутовою сферою у житті та створювати позитивний емоційний клімат у родині. Чоловікам також більш властивий вищий рівень врівноваженості, реалістичності та спонтанної агресивності. У жінок яскраво виражені риси фемінності, вони в більшості займаються вихованням дітей, створенням комфорту в домі та позитивного емоційного клімату в родині. Досліджено, що для жінок важливою є господарсько-побутова сфера, жінки надають більшого значення своєму зовнішньому вигляду, також для них є більш значущою емоційно-психотерапевтична функція у шлюбі. Під час кореляційного аналізу було виявлено прямі кореляційні зв’язки між шкалами: «Врівноваженість» та «Абсолютне благополуччя», «Комунікабельність» та «Швидше благополучні», «Особистісна ідентифікація» та «Благополучні сім’ї», «Господарсько - побутова сфера» та «Благополучні сім’ї», «Особистісна ідентифікація» та «Благополучні сім’ї», «Організація сімейної субкультури» та «Швидше благополучні сім’ї». Обернені кореляційні зв’язки виявлено між шкалами: «Швидше благополучні» і «Батьківське виховання», шкала «Сором’язливість» обернено корелює з шкалою, «Перехідні сім’ї». Ключові слова: рольові очікування, сімейне благополуччя, подружня роль, функціонально-рольова структура сімʼї, задоволеність шлюбом.

АНОТАЦІЯ У статті проаналізовано особливості статевого виховання учнівської молоді в країнах другої хвилі вступу до європейського співтовариства, у яких воно є важливим напрямком державної освітньої політики. Визначено, що Австрія, Швеція, Фінляндія відзначаються високим рівнем розвитку шкільної освіти, у тому числі й питань статі. Фінляндія і Швеція характеризуються досить позитивним ставленням до проблем сексуальності та статевого виховання, що забезпечується школами, соціальними службами, церквою, медичними центрами тощо, а Австрія відзначається тим, що з метою полегшення діалогу між батьками та освітніми закладами Міністерство освіти запровадило структуру освітньо-консультаційних бюро, у яких молодь отримала можливість користуватися допомогою в питаннях статі. З’ясовано, що статеве виховання залишається спірним питанням, оскільки відчувається сильний релігійний вплив на заклади освіти. У суспільстві поширена думка, що молоді люди стають сексуально активними занадто рано, і знання про контрацепцію та ЗПСШ не відповідають особистісному досвіду сучасних молодих людей. Скандинавські країни-члени Євросоюзу та країни Балтії створили систему статевого виховання, де увагу акцентовано на таких стратегічних завданнях: проведення статевої освіти в середніх навчальних закладах на ранньому етапі; здійснення спеціальної підготовки учителів; упровадження проєктів, основними цілями яких є профілактика раннього початку статевого життя, підліткових вагітностей та абортів, ЗПСШ, включаючи СНІД; заснування асоціацій з питань підготовки молоді до батьківства, виконання сімейних ролей тощо; залучення до сексуального виховання церкви, соціальних служб, медичних центрів; постійне інформування молоді про засоби контрацепції з метою покращення епідеміологічної ситуації в суспільстві. З’ясовано, що держави другої хвилі вступу до ЄС виявляють інтерес до статевого виховання учнівської молоді як важливої цінності суспільства, що пов’язана із збереженням репродуктивного та сексуального здоров’я громадян, підвищенням рівня їх статевої вихованості, формуванням готовності до шлюбу та сім’ї й відповідального батьківства. Сформульовано висновки, що важливе місце в реалізації завдань з удосконалення національних систем шкільної статевої освіти в досліджуваних країнах займає формування ефективної політики статі. Ключові слова: виховання, статеве виховання, учнівська молодь, друга хвиля вступу, європейське співтовариство.

Гендерне насильство і кастраційні практики в матріархальній гендерній культурі закріплюються на декількох рівнях і складають комплексний механізм формування і відтворення прихованого насильства, дискримінації, підпорядкування, маніпуляції і контролю над чоловіками з боку жінок.Перший рівень стосується безпосередньо самого ціннісного рівня культурної системи. Сюди відносяться технології та практики конструювання міфів надцінності жінок; дискредитація чоловіків як неповноцінних у моральному відношенні істот; узурпація права встановлювати стандарти маскулінності.До соціального рівня відносяться дифузія кордонів гендерної сегрегації і нормування експлуатаційних практик щодо чоловіків; технології групового моббінгу «девіантних» чоловіків (прямий груповий пресинг в конфліктних ситуаціях); формування негативної «громадської думки» навколо чоловіків- «девіантів» (непрямий груповий пресинг в конфліктних ситуаціях); заохочення регулярного одностороннього і асиметричного морально-психологічного і фізичного насильства жінок щодо чоловіків в інститутах виховання і освіти; примусова гетоїзація, упереджене (гендерно-заангажоване) судочинство.До психічного рівня відносяться створення умов для виникнення психоемоційних розладів на тлі всебічної деморалізації (емоційне маніпулювання) нав’язування комплексу провини і заниженої самооцінки; форматування чоловічих мікрокомунікацій (створення умов для обмеження часу спілкування з іншими чоловіками і жіноче опосередкування такого спілкування).До тілесного рівня відносяться приховане щеплення девіацій і управління сексуальними деприваціями (штучне нав’язування контрфізіологічних сексуальних патернів).

Сучасні школярі є одними із найактивніших користувачів Інтернет. За допомогою Інтернет діти не тільки шукають інформацію, але й розважаються, знайомляться, спілкуються. Активність школярів є цілком закономірною. З одного боку, діти можуть отримати безперешкодний доступ до глобальної мережі – вдома, у друзів, у школі, в Інтернет-клубах, в кафе та інших публічних закладах і користуватися послугами мережі без контролю зі сторони дорослих. Доступ до Інтернету надають і ряд сучасних пристроїв зв’язку – мобільні телефони, смартфони, планшети, кишенькові комп’ютери тощо, які є звичними для школярів і доступними у будь-який момент часу. З іншого боку, роль глобальної мережі в суспільстві поступово збільшується, й Інтернет стає впливовим джерелом інформації, зручним засобом міжособистісної комунікації, важливою складовою сучасної комерції. Збільшення ролі мережі у побуті та професійній діяльності батьків знаходить віддзеркалення у житті школяра. Сучасний школяр, як правило, вже має досвід використання пошукових систем, соціальних мереж, спілкування у форумах та чатах, застосування новітніх послуг та сервісів Інтернету для задоволення особистих потреб. У зв’язку з цим актуальності набувають питання ознайомлення школярів з можливими загрозами і формування навичок безпечної роботи в мережі Інтернет.Проблеми інформування школярів із загрозами та питання розробки концепцій щодо забезпечення безпеки школярів у глобальній мережі є предметом багатьох науково-педагогічних, психологічних, соціологічних досліджень, державних та міжнародних програм. У цьому зв’язку представляється доцільним здійснення аналізу підходів до виокремлення загроз.Найбільш повно проблема дослідження он-лайн ризиків дітей знайшла відображення в колективному дослідженні Ю. Газебрінг, С. Лівінгстон, Л. Гаддона, К. Олафсона – представників Лондонської школи економічних і політичних наук. Дослідження здійснювалося протягом 2006–2009 рр. в рамках проекту «Діти Євросоюзу в Інтернеті» (EU Kids Online).У роботі [2] ризики, з якими може зустрітися школяр, пов’язуються з можливостями Інтернет. Виокремлені можливості та ризики Інтернету наведено на рис. 1. Online можливостіOnline ризикиДоступ до глобальної інформаціїПротиправний контентОсвітні ресурсиПедофілія, переслідуванняРозваги, ігри, жартиМатеріали / дії дискримінаційного / ненависного характеруСтворення контенту користувачамиРеклама/комерційні кампанії (промо-акції)Громадянська або політична діяльністьУпередженість/дезінформаціяКонфіденційність введення данихВикористання персональних данихУчасть у суспільному житті/заходахКібер- залякування, переслідування, домаганняТехнологічний досвід і грамотністьАзартні ігри, фінансові шахрайстваКар’єрне зростання або зайнятістьСамоушкодження (самогубство, втрата апетиту)Поради особистісного, сексуального характеруВторгнення у приватне життяУчасть у тематичних групах, форумах фанатівНезаконні дії (незаконне проникнення під чужими реєстраційними даними)Обмін досвідом, знаннями з іншимиПорушення авторських правРис. 1. Можливості Інтернету для школяра та пов’язані з ними ризики Ризики і можливості, на думку авторів даної класифікації, – це дві залежні змінні, що складають «єдине ціле» діяльності школяра в мережі Інтернет. Але подібна діяльність може бути обмежена наступними чинниками: діти і молодь отримують доступ і використовують Інтернет-технології в широкому контексті – побутовому, родинному, соціальному, культурному, політичному, економічному. Багато факторів можуть впливати на їх використання в цілому, як результат і на ймовірність виникнення ризиків, з якими підлітки можуть мати зустріч. Серед чинників, що впливають на Інтернет-можливості і ризики дослідники виокремлюють незалежні від школяра (соціально-демографічні), посередницькі, контекстуальні чинники.Online можливості і ризики серед молодих користувачів, як показують дослідження вчених Європи, змінюються в залежності від віку і статі, а також соціально-економічних показників (рівня освіти батьків або міського/сільського населення). Соціально-демографічні чинники впливають на дитячий доступ до мережі Інтернет, користування Інтернетом, і пов’язаних з ними відносин і навичок. Посередницькі чинники проявляються в результаті діяльності засобів масової інформації, батьків, вчителів, однолітків. Батьки виконують роль посередника шляхом регулювання діяльності дітей в мережі Інтернет, потенційно впливаючи на формування їх досвіду діяльності в мережі Інтернет і як результат, здатні застерегти від ризиків.Дослідники Лондонської школи відзначають також ключові контекстуальні змінні, що можуть вплинути на online-досвід підлітків. Ці чинники включають: медіа-середовище, ІКТ регулювання, громадське обговорення питань використання дітьми мережі Інтернет, та можливих Інтернет-ризиків; загальні цінності і відносини в освіті, вихованні і технології, особливості системи освіти. Вплив національних особливостей на Інтернет-можливості та ризики для школярів схематично зображено на рис. 2 [2]. Рис. 2. Аналітична модель впливу факторів на процес формування online-компетентності підлітківВ результаті дослідження науковцями було розроблено узагальнену модель Інтернет-можливостей та пов’язаних з ними Інтернет-ризиків.Визначальними факторами, що впливають на можливості та ризики, є спосіб доступу до Інтернету і тривалість використання його послуг та ресурсів:спосіб доступу до Інтернету визначає рівень контролю та регулювання з боку батьків, вчителів, громадськості;тривалість використання сервісів впливає на ймовірність потрапляння в ризиковані ситуації та набуття Інтернет-залежності.Європейські вчені класифікують Інтернет-ризики (рис. 3) відповідно до ролі, яку виконує школяр в ризикованій ситуації і мотивів, якими керуються ініціатори ризикованих ситуацій (зловмисники).Комунікативні ролі підлітків:контентна – підліток виступає в якості одержувача інформації;комунікативна – підліток як учасник процесу спілкування;керівна – підліток як актор, що пропонує контент або ініціює процес спілкування.Рис. 3. Модель класифікації Інтернет ризиків Мотивації (мотиви) ініціатора ризикованих ситуацій – потенційно проблемні аспекти комунікації, надання контенту і послуг через мережу Інтернет, які призводять до ризиків.В моделі Інтернет-можливостей (рис. 4) залишаються аналогічними ролі підлітків, а чотири мотиви змінено на такі: навчання і виховання; громадянська позиція; креативність (творчість); ідентичність і соціалізація. Рис. 4. Модель Інтернет-можливостей У наукових джерелах існують й інші класифікації Інтернет-ризиків. Зокрема, робочою групою організації ОЕСР з інформаційної безпеки і конфіденційності (OECD Working Party on Information Security and Privacy – WPISP) і Комітету зі споживчої політики (Consumer Policy – CCP) визначено додаткові критерії для класифікації:джерело впливу на школяра – особа (наприклад, cybergrooming – кіберпереслідування або кібергрумінг) або комп’ютер (наприклад, збір персональних даних, азартні ігри – gambling);ризикована взаємодія між однолітками (кіберзалякування) або між дитиною і дорослим (кіберпереслідування);перенесення оnline, offline-ризиків у мережу (наприклад, розповсюдження порнографії, незаконне завантаження матеріалів тощо);вікова група – ризики, що становлять потенційну небезпеку тільки для дітей, або загальні onlinе-ризики (наприклад, шпигунське програмне забезпечення, захист персональної інформації);пристрій, з якого здійснюється вихід в мережу (наприклад, комп’ютер, мобільний телефон);кримінальний аспект – ризики, які передбачають або не передбачають кримінальну відповідальність.На основі зазначених критеріїв виділено три загальні категорії online-ризиків [3]:ризики, пов’язані з використанням сучасних технологічних приладів, що мають вихід в Інтернет. В даному випадку Інтернет є середовищем впливу інформаційної складової електронних ресурсів на дитину, або місцем взаємодії підлітків як між собою, так і з дорослими;комерційні online-ризики, коли дитина розглядається як мета електронної комерції;ризики захисту інформації і гарантування конфіденційності персональних даних користувача – саме підлітки є найбільш вразливою категорією користувачів до даного класу ризиків.Ряд досліджень щодо розкриття сутності Інтернет-ризиків було проведено вітчизняними науковцями. Зокрема, М. Л. Смульсон, Н. М. Бугайова [1] визначають дві групи ризиків (offline і online) використання сучасних телекомунікаційних засобів.До offline ризиків відносяться:всеохоплююча пристрасть школяра до роботи за комп’ютером (програмування, хакерство);offline-гемблінг – залежність від комп’ютерних ігор;offline-залежність до володіння конкретним приладом, пристроєм, які не підключені до Інтернету;До online-ризиків відносяться:нав’язливий web-серфінг й інформаційний пошук у віддалених базах даних;online-перегляд і прослуховування інформації аудіо- і відео форматів;залежність від користування конкретним мобільним приладом, що має вихід в Інтернет, наприклад, мобільним телефоном, смартфоном;гіперзахопленність індивідуальними або мережними online іграми, on-line лудоманія (патологічна схильність до азартних ігор у віртуальних казино);хакерство;кібероніоманія, що трактується дослідниками як прагнення здійснювати нові покупки в Інтернет-магазинах, без необхідності їх придбання й врахування власних фінансових можливостей і нав’язлива участь в online аукціонах;кіберкомунікативна залежність (спілкування в чатах, участь у телеконференціях);кіберсексуальна залежність (непереборний потяг до обговорення сексуальних тем на еротичних чатах і телеконференціях, відвідування порнографічних сайтів);відвідування сайтів агресивної (що пропагують ксенофобію, тероризм) або ауто агресивної спрямованості (кіберсуїцид, online суїцид, суїцидальні договори, інформаційні ресурси про застосування засобів суїциду з описанням дозування й ступеня летальності);адитивний фанатизм (релігійний – сектантство, політичний (партійний) національний, спортивний, музичний, тощо) [1, 200].Таким чином, в статі розкрито окремі підходи до класифікації Інтернет-ризиків, запропонованих як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями. В статі представлені моделі Інтернет-можливостей і ризиків.

Результаты анкетирования показали целесообразность развития знаний о любви и сексе в молодежной среде и необходимость дополнительного полового воспитания студентов. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/17224

У статті з позицій сучасної гендерної теорії розглянуто матеріали конференції із сексуальної педагогіки, що відбулася у 1930 р. Аналіз текстів доповідей учасників конференції свідчить, що представлені матеріали можуть бути уведені до джерельної бази сучасного гендерно спрямованого історико-педагогічного дослідження, оскільки доводять, зародження ідеї гендерної рівності в радянській освіті 30-х рр. ХХ ст., що дає підстави для порушення питання про перенесення нижньої межі формування засад гендерної педагогіки у вітчизняній освіті та виховання до першої чверті ХХ ст.