Academic literature on the topic 'Стильові особливості поведінки'

В статті представлено результати дослідження стильових особливостей саморегуляції поведінки майбутніх фахівців-психологів на різних етапах їх фахової підготовки. За результатами проведеного дослідження виявлено, що характер розвитку основних регуляторних процесів (планування цілей діяльності, моделювання значущих умов, програмування дій, оцінка і корекція результатів) та регуляторноособистісних властивостей (гнучкість і самостійність) майбутніх фахівців-психологів має свої специфічні особливості на різних етапах їх учбово-професійної підготовки. Виявлено, що у порівнянні зі студентами першого курсу, у студентів четвертого курсу спостерігається достовірно вищий ступінь розвитку основних регуляторних процесів та регуляторно-особистісних властивостей: загального рівня саморегуляції як здатності до усвідомленої саморегуляції довільної активності; гнучкості як здатності до перебудови та корекції системи саморегуляції при зміні зовнішніх і внутрішніх умов; оцінки і корекції результатів як здатності до адекватної та автономної оцінки себе і результатів своєї діяльності та поведінки; моделювання значущих умов як ступеня розвитку уявлень про систему зовнішніх і внутрішньо значущих для досягнення цілей умов, їх усвідомленості та деталізованості; самостійності як ступеня розвитку регуляторної автономності; програмування дій як ступеня усвідомленої побудови способів і послідовності власних дій для досягнення поставлених цілей; планування цілей діяльності як ступеня розвитку механізмів цілепокладання з точки зору усвідомленості й автономності процесу висунення цілей активності, їх дієвості, реалістичності, деталізованості та стійкості.

Професійний імідж керівника є важливим інструментом досягнення успіху. В умовах сучасного ділового світу зовнішній вигляд стає не лише відображенням його особистості, але й індикатором професійності, авторитету та здатності управляти. Особливо у сфері управління зовнішній вигляд має виняткове значення, оскільки він сприяє формуванню довіри, авторитету та створенню позитивного враження. Одним із ключових аспектів формування професійного іміджу є вибір та використання костюма. Правильно підібраний костюм не лише відображає статус і позицію керівника, але й стає засобом комунікації, який здатний впливати на поведінку співробітників, партнерів та клієнтів. На основі аналізу підходів вчених з галузей психології, соціології, менеджменту, мистецтвознавства до створення іміджу, визначено досліджувану дефініцію: професійний імідж – персоніфікований образ людини, який несе характерні риси і відповідає тій чи іншій сфері професійної діяльності, сприяючи досягненню цілей та здійсненню впливу на оточення. Обґрунтовано 10 етапів розробки образу у контексті створення професійного іміджу, що включають: аналіз професійних потреб людини, з’ясування призначення образу, виявлення стильових уподобань споживача, аналіз зовнішніх параметрів, визначення комунікаційних засобів у створенні конкретного іміджу, встановлення смислових акцентів образу, встановлення відповідності індивідуальних параметрів визначеним комунікаційним цілям, ескізне пошукове проєктування іміджу, реалізація задуму, підбір взуття, доповнень; виконання зачіски, макіяжу. Представлено авторську розробку образів керівника офіційного та неформального призначення з врахуванням професійних та персональних потреб, роду діяльності та призначення костюма. Наголошено на важливості трансляції смислової інформації та іміджевих повідомлень через візуальний образ людини.

Актуальність теми. Реформування системи освіти потребує впровадження інноваційних методів навчання в педагогічний процес, які б стимулювали й мотивували студентів до особистісного розвитку. Використання сучасних методик під час навчання основ здоровʼя дає змогу сформувати здоров’язберігальні компетентності в студентів, підвищити інтерес до предметів здоров’язберігального спрямування та змінити їхнє ставлення до власного здоровʼя й здоров’я навколишніх. Методика формування здорового способу життя студентів у процесі навчання основ здоровʼя націлена на пізнання та розвиток особистісних якостей, а також на розкриття творчого та фізичного потенціалів особистості. Мета роботи – розробка методики формування здорового стилю життя сту- дентів у процесі навчання основ здоровʼя. Методи – аналіз наукових публікацій, бесіда, анкетування. Резуль- тати. У роботі експліковано та визначено відмінності й особливості застосування категорій «здоровий стиль життя» та «здоровий спосіб життя». Розглянуто мету й завдання методики формування здорового стилю життя студентів у процесі навчання основ здоров’я, визначено методи навчання, обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до формування здорового стилю життя, установлено результати сформованості здорового стилю життя студентів та уточнено критерії й показники: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-теоретичний, операційно-техно- логічний, рефлексивно-оцінний. Методика формування здорового стилю життя студентів у процесі навчання основ здоровʼя підвищує в студентів пізнавальну й творчу активність, стимулює розвиток фізичного, морального та інтелектуального потенціалів, допомагає визначити стильові особливості особистості й формує нові поведінко- ві навички. Висновки. Реалізація цієї методики сприяє зростанню зацікавленості студентів проблемами здоровʼя, дає змогу оволодіти культурою здоровʼя, усвідомити неповторну цінність самого феномену «здоровʼя» та сформу- вати власний здоровий стиль життя.

Стаття присвячена висвітленню специфіки проявів когнітивно-стильових характеристик у структурі цілісності особистості її полісистемної структурної організації. Показано, що цілісність є однією з фундаментальних властивостей складних утворень (систем), а властивості та потреби цілого розглядаються як важливі детермінанти розвитку, критерієм якого є розвиток цілісності особистості, визначається специфіка проявів когнітивно-стильових особливостей в структурі цілісності особистості. Цілісність особистості оцінюється як внутрішня узгодженість, злагодженість і взаємопідтримка всіх частин суб'єкта-системи. Цілісна особистість – це особистість, яка прагне значущих самоперетворень, приймає й оцінює власний досвід як важливий ресурс для таких самоперетворень і прагне використовувати інший позитивний досвід для свого самоперетворення. Виявлено, що полісистемна цілісність особистості постає у відповідній взаємопов’язаності елементів, акцентується увага на внутрішній співвіднесеності і відповідності, а також ієрархічності складових або елементів системи. Відзначається, що цілісність пов’язана із наявністю ієрархізації структур. Визначено, що загальною ознакою цілісності є ієрархізація структур. Кожна складова цілісності, у свою чергу, має власну структуру. В такий спосіб організація цілісності являє собою узгодженість структурних утворень часток у загальній структурі. Методи. «Модифікація методу підбору портретів Л. Сонді» (модифікація Л. Собчик); опитувальник AHS – для виявлення когнітивного стилю «аналітичність – холістичність» (І. Чой); багатофакторний тест для встановлення індивідуальності особистості (Р. Кеттелл); «ТСОВ-4» В.В. Селіванового і К.А. Осокіної для дослідження когнітивного стилю «полезалежність-поленезалежність»; методи математичного опрацювання емпіричних даних. Результати: виокремлено типи полісистемної цілісності особистості: «активний, прагматичний, сумлінний», «толерантний»; «нерішучий, сумлінний, інтровертований», «адаптивний»; «імпульсивний, залежний», «чутливий»; «нестійкий, емоційний», «саморуйнівний»; «беземоційний, упевнений», «схильний до накопичення»; «самодостатній, емоційно стабільний, радикальний», «домінантний»; «чутливий, консервативний, залежний», «боязкий»; «однозначний, конформістський, ригідний, легко контрольований», «негативний»; «загальмований, напружений, совісний», «залежний». Полісистемна цілісність особистості взаємопов’язана із факторами, які уособлюють цілісність особистості в концепції Л. Сонді. Так, стимулюючий вплив здійснюють фактори: “Фактор h” (потяг до життя), ), “фактор е”+ (совісність, терпимість, доброта, готовність допомагати), “фактор k” (прийняття себе та світу залучення до себе – інтроєкція (+). Негативно впливають на розвиток цілісності особистості такі фактори: “фактор р” (поширення влади над оточенням, підґрунтя щодо потреби трансформувати у свідомі (+) чи несвідомі (-) акції потягу), “фактор е” (відсутність совісті; нетерплячість; злобність; злорадство), “фактор hy” (механізми психологічного захисту за типом блокування чи мімікрії перед небезпекою, амбітендентністю у відношенні двох потреб: ніжне кохання або розбещеність), “фактор k” (позиція, що приймає чи не приймає). Функція пов’язана із протилежними тенденціями “Я”: залучення до себе – інтроєкція (+) або негативізм, зречення (-), “фактор m” (стремління чіплятися за життя й буття; залежність від батьків або, навпаки, бажання бути вільним. Відзначені фактори виявили суттєвий кореляційний зв’язок із особистісними чинниками, що увійшли до структури цілісності особистості. Висновки. Специфіка взаємозв'язку між факторами цілісності особистості, структурними компонентами полісистемної цілісності та когнітивно-стильовими й особистісними факторами має точні якісні та кількісні показники, у зазначених пропорціях. Результати факторного аналізу показують, що для груп респондентів найбільш значущими сферами, пов'язаними з полісистемною цілісністю особистості, є переживання краси як етичної категорії, «кохання», «наявність вірних друзів», «упевненість, свобода від внутрішніх суперечностей», «пізнання (краща освіта, культурний розвиток, інтелект, когнітивний стиль)», «незалежність у поведінці та діях як свобода», «щасливе сімейне життя» та «творчість». Іншими словами, тенденція до самореалізації, задоволення прагнення до діяльності та навчання у студентів сприяють розвитку полісистемної цілісності особистості.