Academic literature on the topic 'Суспільна поведінка'

Формування соціально-громадянської компетентності дитини дошкільного віку неможливо без формування такої особистісної якості як відповідальність. Відповідальність виявляється в таких взаємовідносинах між особистістю, колективом, суспільством, які полягають в свідомому задоволенні взаємних вимог, що висуваються. Міра особистої відповідальності залежить від реальних можливостей людини і прямо пропорційна вкладу в прийняття і реалізацію нею важливих рішень. На основі аналізу літературних джерел можна відзначити, що напередодні вступу до школи у дітей формуються основи відповідальності як особистісної якості. При цьому відповідальність дітей старшого дошкільного віку характеризується такими особливостями: низький рівень довільності поведінки і недостатня інтеріоризація норм поведінки ускладнюють дотримання суспільних вимог і виконання обов’язків; зароджуються цілеспрямованість і саморегуляція поведінки, які поки що потребують зовнішньої опори; дитина починає підкорювати власні дії віддаленим мотивам, що свідчить про зародження вольової поведінки. Нами була проведена діагностика сформованості відповідальності у дітей старшого дошкільного віку напередодні вступу до школи. Сформованість відповідальності діагностувалась за такими показниками: усвідомлення поняття «відповідальність»; сформованість суспільних мотивів поведінки; дотримання норми відповідальності у реальній поведінці. Проведені методики дозволили зробити висновки, що наприкінці дошкільного віку у дитини закладаються основи відповідальності. Особливостями її сформованості є такі: низький рівень усвідомленості змісту поняття, недостатня його узагальненість; суспільні мотиви поведінки тільки починають формуватися, переважають мотиви особистої користі; поведінка ще переважно імпульсивна, що утруднює виконання суспільних вимог.

Мета статті: висвітлити основні особливості реакції суспільства на початок Першої світової війни та подальші трансформаційні зміни настроїв різних груп населення у ході воєнних подій. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системності і науковості із використанням загальнонаукових (аналіз, синтез) та спеціально-історичних (історико-порівняльний, ретроспективний, проблемний) методів. Наукова новизна: вперше комплексно охарактеризовано особливості настроїв різних груп населення українських земель Російської імперії у 1914 – 1917 рр., з урахуванням не тільки соціального становища людини, але й вікових особливостей та особистих мотивів; чітко окреслено головні етапи зміни сприйняття та розуміння суспільством подій Першої світової війни. Висновки. Отже, початковий етап війни відзначився широким патріотизмом, який, незважаючи на “масовість”, протягом 1914 – 1917 рр. мав диференційований, амбівалентний та перманентний характер. Переважно “ярими” патріотами були або заможні верстви населення, які завдяки привілейованому та фінансовому становищу могли уникнути військового обов’язку і практично не брати участі у військових діях, або представники ультрамонархічних кіл. Для одних війна виступала способом демонстрації власної лояльності до влади, а для інших – можливістю нажитися та збагатитися. Інші групи населення, якщо і пройнялися почуттям патріотизму та визвольної боротьби, то основною причиною цього була не любов до “великої царської Вітчизни”, а розуміння необхідності захисту власної “малої батьківщини”. Подібне бачення та сприйняття війни було характерним і для солдатського середовища, оскільки його основу становили вихідці із села. У перші роки війни поведінка солдат визначалася покірним, терпеливим і самовідважним виконанням військового обов’язку. Затягування термінів війни, поразки на фронті, збільшення кількості жертв, наростання економічної кризи запустили процес дестабілізації всередині країні. У суспільстві поширювалися недовіра та незадоволення. Серед населення розповсюджувалися чутки про зраду у вищих ешелонах влади, про шпигунів та німецьке засилля. Негативні тенденції проявлялися в армії, зокрема, спостерігалися спад патріотизму, зниження морального духу та релігійності. У підсумку, наприкінці 1916 – початку 1917 рр. заходи російської імперської влади щодо контролю за суспільно-політичною ситуацією вже не могли приховувати справжній стан справ і водночас стримувати серйозні трансформації у масовій суспільній свідомості. Помітним явищем стало значне зростання національної свідомості та політичної активності українців, що було однією із важливих передумов до революційних подій та розбудови власної державності у 1917 – 1920-х рр.
 Ключові слова: Перша світова війна, Російська імперія, український народ, суспільна свідомість, суспільні настрої, патріотизм, критика.

У статті проаналізовано образи дітей з погляду їхньої соціальної ролі в сім’ї, зокрема виявлено мовні засоби, які І. Франко використовує для творення образів синів і доньок. Засоби мовної репрезентації образів дітей висвітлено у зв’язку з їхнім віком: дошкільний, молодший шкільний, юнацький та дорослий. Встановлено, що у творах І. Франка подана інформація про вік дітей, соціальний статус, зовнішній вигляд (риси обличчя, розмір і колір очей, волосся, статура, одяг), риси характеру, світогляд, рівень розумових здібностей, особливості мовлення, самооцінку, поведінку в соціуму. Є інформація про схожість / несхожість із батьками, поведінку дітей у сім’ї, ставлення до них оточення. Для створення образів дітей письменник використовує іменники, прикметники / дієприкметники (виступають у ролі епітетів), числівники, дієслова, фразеологізми, метафори, порівняльні звороти тощо. Ці засоби забезпечують презентацію синів і доньок у художніх творах. Встановлено, що для дітей дошкільного віку визначальними є такі характеристики: наївний світогляд, занижена самооцінка, рівень розумових здібностей – невисокий, вони ще не вміють висловлювати свою думку та поводитися відповідно до очікувань батьків / соціуму. Діти молодшого шкільного віку мають додаткові соціальні ролі, є схожими / несхожими з батьками, у них є почуття гумору, високі інтелектуальні здібності, належна поведінка в соціумі. Для них характерні певна хворобливість і сум. Вони відчувають страх перед батьками. Діти юнацького та дорослого віку, зокрема сини, у художніх творах представлені позитивно та негативно, що показує різниця у ставленні до батьків та оточення. Доповнює негативно представлений образ сина суспільна думка, показуючи його як нечесну людину. Отже, у художніх творах І. Франка представлено образи дітей різних вікових категорій, кожна з яких має свої особливості.

У статті розглядається проблема формування навичок соціальної відповідальності у підлітків із девіантними проявами як один із ключових аспектів їхньої соціалізації та подальшої інтеграції в суспільство. Автори підкреслюють, що девіантна поведінка є багатофакторним явищем, зумовленим поєднанням соціальних, психологічних і біологічних чинників. Особливу увагу приділено аналізу наукових підходів до дослідження цієї проблематики, серед яких визначено роль профілактичної роботи, психолого-педагогічної підтримки та мотивації підлітків до відповідальної поведінки. Згідно з проведеним аналізом, формування соціальної відповідальності можливе за умови застосування комплексного підходу, що включає виховання моральних цінностей, розвиток емоційного інтелекту, формування навичок саморегуляції, залучення до суспільно-корисної діяльності та створення сприятливого соціального середовища. Зазначено, що низький рівень соціальної відповідальності у підлітків із девіантною поведінкою спричиняє конфлікти з оточенням, порушення суспільних норм та ускладнює процес їхньої адаптації до соціокультурного середовища. У статті представлено аналіз останніх досліджень щодо корекційної роботи з підлітками, які демонструють девіантну поведінку. Окремо розглянуто методи мотивації соціально відповідальної поведінки, а також ефективність психолого-педагогічних інтервенцій у процесі корекції. Роботи вчених свідчать про зростаючий інтерес до проблеми соціальної відповідальності підлітків у сучасних умовах. Основна мета дослідження – обґрунтування ефективних методів формування соціальної відповідальності у підлітків із девіантними проявами, з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей і впливу сучасного соціокультурного середовища. Автори наголошують на необхідності подальших досліджень у цій сфері з метою розробки індивідуалізованих корекційних програм, які враховують нові виклики та соціальні трансформації. Отримані результати можуть бути використані в освітній і соціальній практиці для розробки ефективних стратегій профілактики девіантної поведінки та сприяння формуванню відповідального ставлення підлітків до соціальних норм.