Academic literature on the topic 'Томограма голови'

Цель. Определение средней толщины гиалинового хряща на основании данных магнитно-резонансной томографии с последующей возможностью её оценки при стандартной рентгенографии коленного сустава в норме. Методы. В исследование включено 66 магнитно-резонансных томограмм здоровых коленных суставов (30 правых и 36 левых) 32 женщин и 34 мужчин в возрасте от 35 до 59 лет (средний возраст 47±8,1 года) с различным положением оси конечности. Все томограммы обрабатывали вручную при помощи программ Syngo fastView с целью создания 3D-модели дистального эпифиза бедренной кости и проксимального эпифиза большеберцовой кости, а также разделения хрящевой ткани и кости. Следующим этапом измеряли толщину гиалинового хряща по созданным моделям с шагом 2 мм для создания «карты толщины», по которой в дальнейшем можно оценить толщину хряща на основании стандартной рентгенограммы коленного сустава. Результаты. Толщина гиалинового хряща варьирует в зависимости от пола и деформации оси конечности. Так, наибольшая толщина хрящевой ткани отмечена на суставной поверхности бедра у мужчин на 1,5-2 см выше места прикрепления передней крестообразной связки, а средняя толщина на бедре составила 1,90±0,425 мм. Наибольшая толщина хряща на суставной поверхности большеберцовой кости у мужчин выявлена в наружном отделе, а средняя толщина составила 1,64±0,434 мм. При варусной деформации голени толщина гиалинового хряща в медиальном отделе сустава значительно ниже, чем при вальгусной деформации. Вывод. «Карта толщины» гиалинового хряща коленного сустава позволяет оценить его состояние по стандартным рентгенограммам без выполнения магнитно-резонансной томографии; доработка «карты толщины» гиалинового хряща при патологии позволит улучшить результаты лечения при локальных дефектах и более достоверно выполнять предоперационное планирование при необходимости эндопротезирования коленного сустава.

Анатомии шейного отдела позвоночного столба в компьютерно-томографическом изображении изучена недостаточно. Целью исследования было определение анатомических особенностей первого и второго шейных позвонков у детей первого периода детства по данным компьютерной томографии. Проанализировано 58 компьютерных томограмм головы и шейного отдела позвоночного столба детей в возрасте 4 -7 лет лет без патологии опорно-двигательного аппарата. Морфометрия проводилась с использованием программы Radian DICOM viewer во фронтальной, сагиттальной и горизонтальной плоскостях. Кранио тип определяли как отношение поперечного размера черепа к его продольному размеру. На основании морфометрии вычисляли коэффициенты: k1 –отношение продольного и поперечного диамеров отверстия атланта; k2 - отношение продольного и поперечного размеров нижних суставных поверхностей атланта справа; k3 - отношение продольного и поперечного размеров нижних суставных поверхностей атланта слева; k4 - отношение продольного и поперечного диаметров отверстия поперечного отростка CII справа; k5 - отношение продольного и поперечного диаметров отверстия поперечного отростка CII слева. Исследование показало, что среди обследованных 52,6% детей имели брахикранную форму головы, 39,1% - мезокранную и 8,3% - долихокранную форму. Выяснено, что первый и второй шейные позвонки у детей практически симметричны. Правая суставная поверхность атланта имеет более вытянутую форму и вариабельность формы, чем левая.

Заболевания височно-нижнечелюстного сустава (ВНЧС) являются одними из наиболее распространенных заболеваний в стоматологической практике. Отсутствие других патологических состояний со стороны органов челюстно-лицевой области не исключает развитие нарушений в области ВНЧС, а изменения, касающиеся морфологии и адекватной функциональной деятельности сустава на ранних стадиях развития, носят бессимптомный характер и остаются незамеченными. В связи с данными обстоятельствами была определена основная цель исследования: оценка морфометрических параметров височно-нижнечелюстного сустава у стоматологических пациентов с сохранными зубными рядами. В ходе исследования проведена оценка состояния височно-нижнечелюстного сустава (ВНЧС) у 30 пациентов с сохранными зубными рядами, проведена клиническая оценка характера движений нижней челюсти, посредством изучения компьютерных томограмм этих пациентов, а также их дальнейшей компьютерной обработки в системе Авантис-3D изучены особенности морфометрических параметров головок нижней челюсти.

Цель. Определить степень гипоперфузии головного мозга при позиционной пробе де Клейна на основании показателей однофотонной эмиссионной компьютерной томографии (ОФЭКТ).Материалы и методы. В исследование было включено 114 пациентов с вертебробазилярной недостаточностью (ВБН). Средний возраст пациентов составил 48,1±0,8 года. Для определения степени выраженности ВБН проводили тестирование всех пациентов по шкалам Tinetti и оригинальной шкале ВБН (оВБН). С целью определения степени снижения перфузии головного мозга (ГМ) всем пациентам проводили ОФЭКТ в покое и при позиционной пробе де Клейна. Полученные томограммы оценивали визуально с расчетом коэффициента асимметрии по отношению радиоактивности в очагах ее снижения к радиоактивности контралатерального участка. Исследование выполняли по однодневному протоколу в последовательности «ОФЭКТ → rest ГМ» через 15 минут после введения радиофармпрепарата (РФП). Промежуток между исследованиями в покое и провокационной пробой де Клейна составлял в среднем 120 минут. Второе исследование «ОФЭКТ → stress ГМ» начинали с введения РФП через 5 минут после проведения функциональной нагрузочной пробы де Клейна с целью инициации нарушения распределения 99mТс в момент провокации динамической гипоперфузии ГМ. Для верификации этиологии и патогенеза заболевания пробу де Клейна проводили только при варианте поворота и запрокидывания головы, сопровождавшегося наибольшими клиническими проявлениями ВБН. Особенности распределения изотопа у пациентов с ВБН сравнивали с аналогичными показателями у здоровых людей.Результаты. Тридцать пациентов были исключены из дальнейшего анализа в связи с обнаружением легкой степени ВБН. В 18 случаях была выявлена умеренная степень ВБН – 6–7 баллов по шкале оВБН и 11–20 баллов по шкале Tinetti. В 48 наблюдениях диагностировали выраженную ВБН – 8–10 баллов по шкале оВБН и 5–10 баллов по шкале Tinetti. Грубые нарушения присутствовали у 35 пациентов – 11–15 баллов по шкале оВБН и менее 5 баллов по шкале Tinetti. Снижение плотности распределения РФП в ткани ГМ в состоянии покоя не превышало 10% от референтных показателей в группе здоровых лиц. При провокационной пробе площадь зон гипоперфузии ткани ГМ увеличивалась в затылочной области (более чем в 2 раза) и в лобных долях. Выявлена прямая корреляционная связь между клиническими проявлениями ВБН и снижением перфузии на 20% и более при пробе де Клейна (r=0,71).Выводы. ОФЭКТ головного мозга с провокационной пробой де Клейна позволяет оценить влияние экстравазальной компрессии позвоночных артерий на показатели церебральной перфузии. Выполнение пробы де Клейна на стороне поражения сопровождается значительным снижением мозгового кровотока в задней черепной ямке у пациентов с ВБН тяжелой степени тяжести и имеет прямую корреляционную связь с выраженностью неврологических проявлений. Впервые выявлены достоверные изменения перфузии ткани головного мозга на 20% и более в затылочной области по сравнению с состоянием покоя у пациентов с грубыми нарушениями при вертебробазилярной недостаточности. Purpose. To determine the degree of cerebral hypoperfusion during the de Klein positional test based on the indicators of single photon emission computed tomography (SPECT).Materials and methods. The study included 114 pts with vertebrobasilar insufficiency (VBI). The mean was 48.1±0.8 years. To determine the severity of VBI, all pts were tested according to the Tinetti scales and the original VBI scale (oVBI). In order to determine the degree of decrease in cerebral perfusion (CP), all patients underwent SPECT at "rest" and with the de Klein positional test. The obtained tomograms were evaluated visually with the calculation of the asymmetry coefficient. The study was performed according to a one- day protocol in the sequence "SPECT → rest CP" 15 minutes after the administration of the radiopharmaceutical (RP). The interval between studies at rest and de Klein’s provocative test averaged 120 minutes. The second study "SPECT → stress CP" was started with the introduction of RP 5 minutes after the functional stress test of de Klein. Features of the distribution of the isotope in patients with VBI were compared with similar indicators in healthy people.Results. 30 patients were excluded from further analysis due to the detection of a mild degree of VBI. In 18 cases, a moderate degree of VBI was detected ~ 6–7 points on the oVBI scale and 11–20 points on the Tinetti scale. 48 pts were diagnosed with severe VBI ~ 8–10 points on the oVBI scale and ~ 5–10 points on the Tinetti scale. Severe impairments were present in 35 patients ~ 11–15 points on the oVBI scale and less than 5 points on the Tinetti scale. The decrease in the distribution density of RP in the cerebral tissue at rest did not exceed 10% of the reference values in the group of healthy individuals. During the provocative test, the area of CP zones increased in the occipital region (more than 2 times) and in the frontal lobes. A direct correlation was found between the clinical manifestations of VBI and a decrease in perfusion by 20% or more in the de Klein test (r=0.71).Conclusions. Performing the de Klein test on the side of the lesion is accompanied by a significant decrease in cerebral blood flow in the posterior cranial fossa in pts with severe VBI and has a direct correlation with the severity of neurological manifestations. Significant changes in perfusion of the brain tissue by 20% or more in the occipital region compared with the state of "rest" in patients with severe disorders in VBI were revealed.

Детальне і комплексне дослідження співвідношення розмірів таламуса із соматотипом та віком є надзвичайно актуальним, оскільки навіть незначні розмірні варіації можуть стати вирішальними у діагностуванні розвитку цереброваскулярної патології.Мета дослідження – зіставити та проаналізувати вікові й соматотипологічні зміни КТ-розмірів таламуса в практично здорових юнаків і дівчат Подільського регіону України.Матеріали і методи. Серед юнаків віком від 17 до 21 року та дівчат віком від 16 до 20 років у третьому поколінні мешканців Подільського регіону України з підозрами на захворювання головного мозку, яких направили лікарі на КТ-обстеження, діагноз не підтвердився, після додаткової тестової скринінг-оцінки стану здоров’я (за допомогою спеціального опитувальника) було відібрано 82 практично здорових юнаків і 86 дівчат. Комітет з біоетики Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова (протокол № 10 від 21.11.2013 р.) встановив, що проведені дослідження цілком відповідають основним біоетичним нормам Гельсінської декларації, Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (1977), а також відповідним положенням ВООЗ та МОЗ України № 281 від 01.11.2000 р. КТ-дослідження головного мозку виконували за допомогою спірального комп’ютерного томографа “Select SP ” фірми "EL scint" (Ізраїль) у горизонтальному положенні пацієнта на спині, головою уперед на спеціальній підставці для голови. Морфометрія включала визначення поздовжнього і поперечного розмірів таламуса справа й зліва на рівні Т5. Усім юнакам і дівчатам проведено антропометричне обстеження згідно зі схемою В. В. Бунака у модифікації П. П. Шапаренко. Для оцінки соматотипу використовували схему Heath-Carter. Статистичну обробку отриманих результатів проводили в ліцензійному статистичному пакеті Statistica 6.1 із застосуванням непараметричних методів.Результати досліджень та їх обговорення. У роботі показано межі процентильного розмаху та результати порівняння КТ-розмірів таламуса в практично здорових юнаків і дівчат Подільського регіону України в віковому та соматотипологічному аспектах. У юнаків при поділі на різні вікові групи встановлено менші значення поперечного розміру таламуса у 19-річних, ніж у 17-ти та 18-річних; а при поділі на різні соматотипи – більші розміри у представників середнього проміжного та ектоморфного соматотипу, ніж у мезоморфів та екто-мезоморфів. У дівчат при поділі на різні вікові групи встановлено менші значення більшості розмірів таламуса у 18-ти і 20-річних, ніж у інших вікових групах; а при поділі на різні соматотипи – більші розміри у представниць мезоморфного соматотипу, ніж у ендоморфів, ендо-мезоморфів і дівчат середнього проміжного соматотипу. Аналіз отриманих даних з урахуванням розподілу соматотипів у різних вікових групах практично здорових юнаків і дівчат показує більший вплив особливостей будови тіла на розміри таламуса, ніж вік та стать.Висновки. Зіставлення розмірів таламуса між різними віковими та соматотипологічними групами практично здорових юнаків або дівчат Подільського регіону України підтверджує гіпотезу академіка Никитюка про більший вплив типу будови тіла на стан різноманітних морфофункціональних показників організму (в тому числі й розмірів таламуса), ніж вік та стать.

Для коректного моделювання форми зубної дуги необхідно встановити найінформативніші параметри зубів і голови, взаємопов’язані з нею.Мета дослідження – провести аналіз кореляцій КТ-розмірів, необхідних для побудови коректної форми зубної дуги з одонтометричними й кефалометричними показниками дівчат-брахіцефалів із ортогнатичним прикусом.Матеріали і методи. Дослідження проведено згідно з власне розробленою схемою за допомогою дентального конусно-променевого томографа Veraviewepocs 3D. Виконували вимірювання таких розмірів верхніх і нижніх різців, іклів, малих та перших великих кутніх зубів (відповідно МКЗ та ВКЗ): довжини зуба, довжини кореня у присінково-язиковій та мезіодистальній проекціях, мезіодистального і присінково-язикового розмірів коронки зуба, ширини дентинно-емалевої межі у мезіодистальному та присінково-язиковому напрямках. Також визначали трансверзальні розміри верхньої й нижньої щелеп і сагітальні характеристики зубної дуги та кефалометричні розміри. Аналіз кореляцій отриманих результатів у дівчат-брахіцефалів (n=26) проводили з використанням непараметричного метода Спірмена у ліцензійному статистичному пакеті Statistica 6.0.Результати досліджень та їх обговорення. У дівчат-брахіцефалів із ортогнатичним прикусом встановлено 348 достовірних і середньої сили недостовірних зв’язків із 1116 можливих (31,2 %, з яких 17,9 % – недостовірних середньої сили) із параметрами зубної дуги у фронтальній площині (з них 6 – 0,5 % прямих сильних; 132 – 11,8 % прямих середньої сили; 181 – 16,2 % недостовірних прямих середньої сили; 10 – 0,9 % зворотних середньої сили; 19 – 1,7 % недостовірних зворотних середньої сили); 79 зв’язків із 279 можливих (28,3 %, з яких 14,3 % недостовірних середньої сили) із параметрами верхньощелепної зубної дуги в сагітальній площині (з них 3 – 1,1 % прямих сильних; 34 – 12,2 % прямих середньої сили; 35 – 12,5 % недостовірних прямих середньої сили; 2 – 0,7 % зворотних середньої сили; 5 – 1,8 % недостовірних зворотних середньої сили); 88 зв’язків із 279 можливих (31,5 %, з яких 12,9 % недостовірних середньої сили) із параметрами верхньощелепної зубної дуги у вертикальній площині (з них 2 – 0,7 % прямих сильних; 50 – 17,9 % прямих середньої сили; 36 – 12,9 % недостовірних прямих середньої сили).Висновки. У дівчат-брахіцефалів в усіх групах достовірні й середньої сили недостовірні кореляції лінійних розмірів, необхідних для побудови коректної форми зубної дуги з розмірами зубів та кефалометричними показниками, мають майже однаковий відсоток – 31,2 % із трансверзальними розмірами верхньої і нижньої щелеп; 28,3 % з параметрами верхньощелепної зубної дуги в сагітальній площині та 31,5 % з параметрами верхньощелепної зубної дуги у вертикальній площині. Відносну більшість достовірних і середньої сили недостовірних кореляцій трансверзальних розмірів верхньої і нижньої щелеп у дівчат-брахіцефалів встановлено з присінково-язиковими розмірами коронок зубів (34,7 %), з довжиною зубів (44,2 %) та з шириною дентинно-емалевої межі у мезіодистальному напрямку (30,6 %). Більшість кореляцій параметрів верхньощелепної зубної дуги в сагітальній площині у дівчат-брахіцефалів встановлено з мезіодистальними розмірами коронок зубів (55,6 %), з шириною дентинно-емалевої межі у мезіодистальному (55,6 %) і присінково-язиковому (38,9 %) напрямках та з довжиною кореня у присінково-язиковій (44,4 %) і мезіодистальній (38,9 %) проекціях; а параметрів верхньощелепної зубної дуги у вертикальній площині – з мезіодистальними (52,8 %) і присінково-язиковими (63,9 %) розмірами коронок зубів та з шириною дентинноемалевої межі у присінково-язиковому напрямку (44,4 %).

Дисертаційна робота присвячена розробці методів і засобів автоматизованої побудови моделі черепного імплантату та підвищенню точності планування нейрохірургічних операцій щодо реконструкції дефектів черепа. У роботі проведено огляд існуючих методів і засобів для побудови черепних імплантатів. Розглянуто основні методи обробки інтроскопічних зображень. Розроблено комплексний підхід до обробки томографічних і рентенографічних зображень голови пацієнта. Розроблено методи автоматизованої побудови об’ємних комп'ютерних моделей ЧІ за КТ- і РГ-даними з використанням 3D-моделі черепа пацієнта та усередненої моделі черепа. Розроблено метод автоматизованого визначення геометричних характеристик ЧІ, що дозволяє хірургу визначити оптимальний оперативний доступ. Розроблено медико-технічні вимоги до нейрохірургічного комплексу, призначеного для одержання вихідних даних, їхньої обробки й виготовлення речовинної копії імплантату. Проведено порівняльний аналіз отриманих результатів побудови моделей ЧІ із вже існуючими. Результати аналізу показали ефективність розроблених методів. Dissertation work considers the development of methods and facilities of the automatized construction of cranial implant model and the increase of procision of planning of neuro-surgical operative interferences for the reconstruction of cranial defects. The review of existent methods and facilities for the construction of cranial implants is provided. The basic methods of processing of introscopy images are considered. The complex approach is developed for treatment of patient’s head tomography and X-ray images. Methods of the automatized construction of three-dimensional computer models of cranial implant are developed on a base of tomography and X-ray data with the use of 3Dmodel of patient’s cranium and cranium average model. The method of the automatized determination of geometrical descriptions of cranial implant allowing a surgeon to define optimum operative access is developed. The basic medical-technical specifications are developed to neuro-surgical complex intended for the basic data obtaining, their treatment and making of implant material copy. The comparative analysis of the obtained results of models of cranial implants construction and already existing one is conducted. The results of analysis showed efficiency of the developed methods.