Academic literature on the topic 'Транскордонного співробітництва'

У статті здійснено аналіз поняття транскордонного співробітництва, його характерних рис та особливостей. Актуальність теми зумовлена міжнародною ситуацією в світі, що насамперед пов’язано із повномасштабним вторгненням росії на територію України, що зумовило підвищення значення транскордонного співробітництва України із державами-сусідами у гуманітарній та оборонній сферах. Доведено, що транскордонне співробітництво відіграє одну із ключових ролей у механізмах забезпечення держави на національному рівні. Військова агресія російської федерації становить пряму загрозу національній безпеці України та розвитку її транскордонного співробітництва.

Розглянуте правове регулювання транскордонного співробітництва України з країнами Європейського Союзу в контексті легітимації ЄС як основного геополітичного вектору української зовнішньої політики. Зроблені висновки про те, що основну правову основу з транскордонного співробітництва поміж Україною та ЄС складають міжнародно-правові акти, національне законодавство, двосторонні угоди різного змісту. Розвиток законодавства з транскордонного співробітництво пройшов основні три етапи: 1) встановлення основного термінологічного-понятійного апарату, визначення напрямків, прав та обов’язків сторін транскордонних відносин (1994-2015); 2) легітимація пріоритетів регіональної політики (2015-2019); 3) внесення конституційних змін щодо визначення ЄС в якості геополітичного пріоритету, конкретизація нормативно-правових норм із укладення та реєстрації угод щодо транскордонного співробітництва (2019-дотепер).

У статті досліджено концептуальні засади транскордонного співробітництва як напряму євроінтеграційних процесів в Україні та вагомого чинника підвищення рівня регіональної конкурентоспроможності. Дослідження ґрунтується на концепціях конкурентоспроможності, макроекономічної стабільності, теоріях розвитку соціального капіталу та державно-приватного партнерства. Розглянуто сутність транскордонного співробітництва. Здійснено огляд основних механізмів, які дають змогу розвивати зовнішньоекономічні зв’язки у прикордонних регіонах України. Визначено, що забезпечення якісного оновлення економічної складової частини механізму регулювання співробітництва можна здійснювати шляхом підвищення ефективності реалізації функцій, які покладені на нього, а саме покращення фінансового забезпечення розвитку транскордонного співробітництва, заохочення суб’єктів господарської системи регіону до участі в його організаційних та економічних формах через розвиток зовнішньоекономічних зв’язків у прикордонних територіях України. Запропоновано механізм розвитку транскордонної взаємодії, який дасть змогу розвивати зовнішньоекономічні зв’язки у прикордонних регіонах України, підсилить синергетичний ефект від співпраці та допоможе у створенні нових форм транскордонної взаємодії. Поєднання державно-приватного партнерства з унікальними властивостями соціального капіталу дасть змогу отримати такі результати, як створення умов для залучення коштів з міжнародних фондів та донорських організацій у розвиток регіону; формування нової організаційно-інформаційної структури взаємодії органів влади, агентств регіонального/місцевого розвитку, неприбуткових організацій з приватним сектором; сприяння формування позитивного іміджу для залучення коштів міжнародних приватних інвесторів задля активізації транскордонного співробітництва.

Досліджено особливості забезпечення державного регулювання транскордонного співробітництва на регіональному рівні в Україні. Аналізуються основні аспекти нормативно-правового середовища, яке забезпечує ефективність співпраці на міжнародних та національних рівнях. Наголошується на важливості узгодження законодавства України з європейськими стандартами і нормами. Значна увага приділяється проблемам державного регулювання транскордонного співробітництва на регіональному рівні в Україні. Особливий акцент робиться на потребі адаптації внутрішнього законодавства до європейських стандартів у забезпеченні ефективності та стабільності міжнародної співпраці. У сучасному світі транскордонне співробітництво відіграє важливу роль у зміцненні зв'язків між державами та регіонами, сприяючи розвитку економіки, соціальній стабільності та культурній інтеграції. Однак, без ефективного державного регулювання, цей процес може зіткнутися з численними викликами та перешкодами. У даній статті розглянемо основні аспекти підтримки державного регулювання транскордонного співробітництва на регіональному рівні. Транскордонне співробітництво є механізмом взаємодії між сусідніми регіонами або країнами для досягнення спільних цілей у таких сферах, як економіка, торгівля, транспорт, охорона навколишнього середовища, культура та соціальний розвиток. Державне регулювання в цьому контексті відіграє ключову роль у встановленні правил гри та стимулюванні спільних ініціатив. У контексті зростання ролі регіональних органів управління та децентралізації влади, регіональний рівень стає ключовим для забезпечення ефективності та стабільності транскордонного співробітництва. Місцеві органи влади мають повноваження укладати угоди про співпрацю зі своїми зарубіжними партнерами та відповідно діяти в рамках національного законодавства та міжнародних зобов'язань. Законодавство України у галузі транскордонного співробітництва включає передусім Закон України "Про транскордонне співробітництво", міжнародні угоди, конвенції, хартії, ратифіковані Україною, а також двосторонні та багатосторонні угоди, укладені Україною з сусідніми державами. Однією з особливостей Закону України "Про транскордонне співробітництво" є те, що він чітко визначає завдання, принципи державної політики, права та обов'язки суб'єктів у сфері транскордонного співробітництва, а також принципи та форми державної підтримки та фінансові ресурси для такої співпраці. Важливо зауважити, що жодна з країн Європи не має аналогічного закону, який би повністю регулював питання транскордонного співробітництва, оскільки багато з них використовують положення Мадридської конвенції 1980 року. Закон України "Про транскордонне співробітництво" також враховує геополітичні зміни, що відбулися внаслідок розширення ЄС на Схід у 2004 році. Транскордонне співробітництво на регіональному рівні відіграє важливу роль у сприянні сталому розвитку та підвищенні якості життя мешканців прикордонних територій. Ефективне державне регулювання є ключовим чинником для досягнення цих цілей та забезпечення успішної реалізації спільних проектів та ініціатив. Це вимагає постійного вдосконалення правової бази, зміцнення інституційної спроможності та підтримки активної громадянської участі в процесі прийняття рішень. Забезпечення ефективності та стабільності транскордонного співробітництва на регіональному рівні в Україні вимагає узгодження законодавства з європейськими стандартами, а також активної участі місцевих органів влади у впровадженні спільних проектів та програм співпраці. Сприяння розвитку регіональних взаємовідносин є важливим чинником для підвищення конкурентоспроможності та сталого розвитку України в контексті глобалізації.