Academic literature on the topic 'Тунельний синдром'

Актуальність. Карпальний тунельний синдром (КТС) є найпоширенішою компресійною нейропатією. У пацієнтів з неефективним консервативним лікуванням при тяжких формах показаний реліз зап’ястного каналу (carpal tunnel release (CTR)), що дозволяє досягти покращення більш ніж у 90 % випадків. Крім адекватної малотравматичної тактики втручання, велике значення у відновленні функції серединного нерва (корекція нейропатичних порушень) має і проведення оптимального періопераційного знеболювання. Метою роботи було поліпшення результатів лікування хворих з карпальним тунельним синдромом шляхом адекватного періопераційного анестезіологічного забезпечення декомпресії серединного нерва. Завданнями роботи було запропонувати мультимодальне періопераційне забезпечення декомпресії серединного нерва; вивчити динаміку больового синдрому; оцінити ефективність запропонованого підходу. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 52 потерпілі з КТС. Втручання проводилося під мультимодальним знеболюванням — провідниковою анестезією. На початку операції в порожнину карпального каналу вводили розчин лідокаїну. За 20–30 хвилин до втручання вводився внутрішньом’язово декскетопрофен, внутрішньовенно — парацетамол. Внутрішньом’язове введення декскетопрофену повторювали через 12 годин. Для оцінки відновлення функції кисті та динаміки нейропатичних порушень у групах з малоінвазивним і відкритим стандартним втручанням був використаний Бостонський опитувальник BCTQ. Динаміку інтенсивності больового синдрому вимірювали за значеннями візуальної аналогової шкали (ВАШ) за 10-бальною оцінкою. Результати. Динаміка показників ВАШ свідчила про незначний біль навіть у групі з відкритим, відносно травматичним втручанням. Вірогідної різниці між показниками груп виявлено не було; больовий синдром під час проведення втручання та в перші 12 годин після нього оцінювався оперованими як слабкий біль. Додаткове знеболювання, тим більше з використанням опіоїдних анестетиків, було не потрібне. До 4 тижнів показники шкал Бостонського опитувальника BCTQ мали статистично невірогідні відмінності, а до 3 та 6 місяців практично не відрізнялися у групах. На всіх етапах спостереження значних статистичних відмінностей між групами не виявлено. Висновки. Проведене мультимодальне періопераційне знеболювання у запропонованому обсязі дозволило досягти гарного знеболювального ефекту, зблизити результати нейропатичної та функціональної реабілітації у хворих різних груп.

Актуальність: в умовах стрімкої урбанізації з кожним роком зростає кількість офісних працівників. Гіподинамія та стереотипні статичні навантаження у них призводять до ряду захворювань, серед яких поширеним є зап’ястковий тунельний синдром. Мета: визначити та оцінити вплив фізичних факторів на розвиток карпального тунельного синдрому.

У тезах доповіді було розроблено структурну схему діагностичної системи своєчасного виявлення проявів комп’ютерного синдрому та програмний засіб для тестування. що дозволяє зареєструвати відхилення у пікселях заданої траєкторії руху від експериментальної, максимальне число ступенів свободи кисті.

Розглядається метод кількісного тестування (КСТ) на сенсорних приладах, як допоміжний засіб, діагностики синдрому зап’ястного каналу (СЗК). Неінвазивність методу та можливості розробки недорогих приладів для КСТ надають можливості для потенційного використання деяких методів для спостереження за станом людей, чия робота пов’язана з підвищеним ризиком розвитку СЗК. Методи КСТ також можуть використовуватися для оцінки тяжкості ураження медіанного нерву і дієвості хірургічного втручання в післяопераційний період.

Carpal tunnel syndrome is a relatively common, but sometimes underdiagnosed condition. This work is about noninvasive approaches o CTS diagnostics, which might assist in the assessment of median nerve damage and functional abnormalities of the hand due to CTS.

Наведено огляд такого рухового розладу верхніх кінцівок людини як синдром зап’ястного каналу, причини його виникнення та засоби, що призводять до прояви больових відчуттів у зап’ясті, пальців та окремо кисті. Також було розроблено динамічний тест для виконання на сенсорному екрані.