Academic literature on the topic 'Усний переклад'

Мета. Мета статті – виявити та описати особливості вербальної репрезентації національно заангажованих лексичних одиниць в українських перекладах британських політичних текстів різних жанрів відео. Об’єктом дослідження є вербальні компоненти національно зумовлених одиниць та їх репрезентація в українських перекладах. Предметом дослідження є особливості репрезентації мовного компонента політичних текстів в українській комунікативній ситуації. Основні проблеми, які розглядаються у статті, включають зв’язок вербальної комунікації з образом мовця в політичному дискурсі та відтворення національно упереджених одиниць, що відображають британську політичну сферу. Методи. Під час дослідження застосовувалися такі методи: стилістичного аналізу, методу дискурсивного аналізу, порівняльного методу та методу аналізу перекладу. Методологія дослідження перекладу та усного перекладу передбачає набір процедур і методів, які використовуються для збору, аналізу та інтерпретації даних, пов’язаних із перекладом та усним перекладом тексту. Актуальним для цього дослідження є метод кейс-стаді, оскільки автор аналізує окремі випадки реалізації мультимодальної теорії в аудіовізуальному матеріалі різних відеожанрів. Тематичні дослідження в галузі перекладу та усного перекладу можуть надати багато детальних даних, які можуть допомогти дослідникам глибше зрозуміти процес перекладу, а також фактори, що впливають на якість перекладу. Однак, оскільки тематичні дослідження зосереджені на конкретній людині чи ситуації, їх не можна узагальнити для інших перекладів чи перекладачів. Як і у випадку з будь-яким іншим методом дослідження, перед проведенням дослідження важливо ретельно розглянути питання дослідження та доцільність використання підходу тематичного дослідження. Результати. Оскільки стаття описує особливості репрезентації словесного компонента національно упереджених лексичних одиниць у британських політичних текстах різних жанрів відео та їх українському перекладі, варто зазначити, що кожен жанр політичного дискурсу має унікальні параметри донесення інформації до співрозмовника. Оскільки комунікативна мета різна в кожному з представлених жанрів, перекладачеві важко вловити суть головної думки висловлювання. Вербальні компоненти комунікативного акту розглядаються як вагомий фактор у виборі правильної стратегії перекладу тексту мовою оригіналу. У статті досліджуються особливості невербальної комунікації з метою створення нової парадигми відтворення невербальних компонентів. З цією метою було проаналізовано відео різних відеожанрів, серед яких – записи інтерв’ю та політичних дебатів, що містять національну лексику Великої Британії. Зроблено висновок, що жанрова специфіка мультимодального тексту є визначальним фактором у виборі правильної стратегії відтворення тексту як семантичної цілісності. Висновки. Зазначається, що вербальні компоненти перекладу політичних текстів у британських та українських медіа повинні враховувати культурні відмінності обох країн, уникати типових культурних стереотипів та забезпечувати еквівалентність перекладених лексичних одиниць. Вибираючи підхід до конкретного вираження денотативних значень, одиниці національної лексики суворо зумовлені деякими специфічними факторами, включаючи особливо семантичні та структурні, складність (або подібність) конкретних культурно упереджених словників з вихідної мови. Вибір методу перекладу може частково випливати з концепту відповідного джерела.

Стаття присвячена дослідженню питання досягнення якості усного перекладу в процесі виступів на переговорах і конференціях. Аналізуючи підходи провідних вітчизняних і зарубіжних перекладознавців, у статті обґрунтовуємо актуальність розмежування базових понять оцінки ефективності перекладних текстів у письмовій та усній комунікаціях. При цьому вказується різниця в способах оцінки письмового й усного перекладу, розглядаються поняття еквівалентності й адекватності як основні чинники оцінювання ефективності перекладу. Досягнення адекватності в усному переговорному процесі, зокрема прагматичної адекватності, розглядається як найбільш релевантний спосіб досягнення мети комунікації. Проводиться огляд актуальних методичних прийомів, представлених у роботах сучасних теоретиків і практиків усного перекладу, а також розглядаються найбільш ефективні види спеціальних вправ. На конкретних прикладах демонструються прийоми подолання можливих ускладнень у процесі усної комунікації за допомогою застосування спеціальних перекладацьких умінь і навичок, що дає змогу досягти адекватного перекладу. Також наголошується на важливості набуття спеціальних компетенцій усного перекладача в ході навчання. Говорячи про оцінку якості усного перекладу, логічно виходити з критеріїв досягнення адекватності, передусім передаючи зміст висловлювання, при цьому завжди прагнути досягти бажаного прагматичного впливу на тих, кому цей переклад призначений. Цілком природньо, що залежно від тематики й формату здійснення усного послідовного перекладу перекладу з аркуша або синхронного перекладу адекватність досягається різними способами, але при цьому центром комунікативного процесу є перекладач, що має необхідні психологічні якості, такі як комунікативна гнучкість, стресостійкість, ерудованість, і володіє відповідними прийомами досягнення необхідної адекватності перекладу в будь-якій ситуації.

Розгляд перекладу як діалогу мов, культур, національних дискурсів дає змогу виявити унікальні феноменологічні особливості розуміння оригіналу в процесі перекладу. На відміну від загальногносеологічного явища розуміння мови перекладацьке розуміння тексту виключає надлишок суб’єктивного бачення, детермінованого установкою на споживача перекладу, допускає в діапазоні оцінки «якісний переклад» деяку варіативність із позиції повноти і глибини розуміння залежно від умов перекладу. Технологія перекладу традиційно розглядається лінгвістами як на подвійна дія, спрямована на забезпечення еквівалентності перекладу, яка включає в себе адекватний вибір перетворення перекладу за допомогою аналізу низки словесних і невербальних умов для перекладу і правильне застосування цієї техніки. Це формально точне, але непереконливе бачення перекладу здається безперспективним для створення технологій навчання перекладу, оскільки воно ігнорує ключовий інтелектуальний етап декодування процесу перекладу: вербальне сприйняття та розуміння вихідного тексту. Дослідження проблеми розуміння мови в процесі перекладу вимагає виділення його унікальних феноменологічних аспектів, які визначаються перекладацькою практикою. Виявлення виняткових особливостей розуміння вихідного тексту в процесі перекладу видається перспективним у рамках діалогічного методологічного підходу. Оскільки повне розуміння в людському спілкуванні здається неможливим, ми вважаємо за доцільне ввести поняття компетентної достатності розуміння вихідного тексту в процесі перекладу. Це розглядається як змінний результат розуміння з позиції його точності, повноти і глибини. Достатність поняття як критерій розуміння вимірюється кількісним співвідношенням усіх предметів, явищ і їх якостей у перекладеної версії і початковому тексті. Максимальна повнота розуміння тексту здається можливою в письмовому перекладі, але навряд чи можлива в усних формах перекладу. Глибину розуміння мови можна виміряти за допомогою ієрархічно упорядкованих рівнів сенсу тексту: зміст, загальний зміст, значення. Кожен із цих рівнів може позначати компетентну достатність розуміння вихідного тексту, яка залежить від форми перекладу та його функціонального комунікативного типу. Результати дослідження розкривають шляхи вдосконалення перекладацької практики як із позиції якості результатів перекладу, так і з позиції раціонального використання інтелектуальних резервів перекладача.