Academic literature on the topic 'Централізоване правове регулювання'

У статті на основі аналізу наукових поглядів вчених із приводу розуміння поняття «трудове законодавство» запропоноване власне визначення цієї наукової кате-горії. Наведено власне бачення переліку характерних особливостей трудового законодавства України. Від-значено, що трудове законодавство нашої країни пред-ставлено цілою низкою нормативно-правових актів, система яких є занадто розгалуженою, що значно пере-шкоджає нормальному регулюванню трудових право-відносин, а тому сьогодні постала нагальна необхідність його систематизації. Наголошено, що під норматив-но-правовим актом слід розуміти офіційний документ, який було розроблено і прийнято у встановленому законом порядку уповноваженим органом державної влади та який містить у собі однорідні правові норми, спрямовані на врегулювання правовідносин у конкрет-ній сфері суспільного життя. Тож сфера суспільних відносин, що потребує врегулювання, прямо впли-ває на зміст нормативно-правових актів, від якості наповнення яких вже залежить ефективність функці-онування відповідних правових відносин. З’ясовано, що ключове призначення локальних нормативно-пра-вових актів полягає у тому, щоб забезпечити ефектив-ність роботи трудового колективу в рамках кожного конкретного підприємства, організації, установи тощо. Вини покликані деталізувати норми централізованого законодавства, а також розширити перелік трудових гарантій працівників. У разі, якщо локальним нор-мативним актом становище працівника погіршується порівняно з централізованим законодавством, такий акт визнається недійсним. Визначено, що поєднання централізованого та локального регулювання трудо-вих відносин розкривається в інститутах трудового договору, колективно-договірного встановлення умов праці, оплати праці, дисципліни праці тощо. Регулю-вання відносин, які входять до предмета трудового права, може бути здійснено шляхом укладення, зміни, доповнення колективних договорів, угод, а також тру-дових договорів. Угоди, колективні договори, трудові договори не повинні мати у своєму змісті умов, які зни-жують рівень прав і гарантій працівників, установле-ний трудовим законодавством.

Лавренюк Ю. Ф. Адміністративно-правове забез­печення економічних інтересів України та форми ре­алізації адміністративно-правових норм: ґенеза та су­часність. - Стаття. Статтю присвячено наданню характеристики зна­чення форм реалізації адміністративно-правових норм у здійсненні адміністративно-правового забезпечен­ня економічних інтересів України, формулюванню на цій основі напрямів удосконалення актуального ад­міністративного законодавства з урахуванням розвит­ку наведеного адміністративно-правового забезпечення в діалектичному розрізі, оскільки досвід його здійснен­ня дозволяє уточнити отримувані наукові результати. Опрацьовано дотичні дослідження останніх років, присвячені: формуванню дефініції реалізації норм ад­міністративного права, форм реалізації окремих видів норм адміністративного права; актам реалізації адмі­ністративно-правових норм у конкретних сферах ад­міністративно-правового регулювання. Звернено увагу на комплексні дослідження в окремих сферах адміні­стративно-правового забезпечення державних інтере­сів, яких окреслена проблематика торкається побіч­но: протидія тіньовій економіці, забезпечення митної безпеки. Втім, окреслені дослідження варто охаракте­ризовано як такі, що можуть бути використані як під­ґрунтя для подальшого дослідження окресленої про­блематики, але не вирішують її. На основі історичного дослідження адміністра­тивно-правового регулювання економіки в контексті забезпечення економічних інтересів держави виділе­но такі його періоди: 1) період Російської Імперії (до 1917 року); 2) період Радянського Союзу (до 1991 року); 3) період незалежної України (до 2017 року); 4) сучас­ний період. У перший період спостерігаються тенден­ції до трансформації монархічного режиму у відповід­ності до викликів ринкової економіки, що набирала обертів. Другий період характеризувався жорстким централізованим характером державного регулювання економіки. У третьому періоді відбувається активний розвиток децентралізованих засад державного регулю­вання в економіці на основі збалансованого поєднання правових та економічних методів управління. Визна­чено, що сучасний період характеризується розвитком людиноцентричних засад в адміністративно-правовому регулюванні, в тому числі й у сфері економіки. На ос­нові цього обґрунтовано, що керівним державним ін­тересом у сфері економіки постає забезпечення прав і свобод людини в цій сфері. Визначено, що в сучасній реалізації норм адміні­стративного права в контексті забезпечення економіч­них інтересів України зростає значення форм реаліза­ції, не пов’язаних із правозастосуванням: виконання, використання, дотримання. Вказане пояснюється розвитком значення економічних методів управлін­ня в публічному адмініструванні економіки, а також обов’язком суб’єктів економічних відносин діяти в ме­жах правового поля. Вихідним сучасним пріоритетом у забезпеченні економічних інтересів України визначе­но забезпечення прав та свобод людини як визначальної соціальної цінності. На основі дослідження історично­го досвіду розвитку адміністративно-правового управ­ління економікою вказаний пріоритет охарактеризова­но як єдино можливий, а інші цілі та завдання мають вважатись проміжними та підпорядковуватись йому. Обґрунтовано, що така організація цілей має тільки розвиватись надалі в контексті адміністративно-право­вого забезпечення економічних інтересів України.

У статті розглядаються питання правовогорегулювання інформаційної діяльності державних архівнихустанов України.У нашій державі існувала централізована ієрархічнопобудована система державних архівних установ зрозгалуженою мережею місцевих і відомчих архівів. Цясистема функціонувала як самостійна галузь з органом управління, що мав досить високий статус. Матеріально-технічне, науково-методичне, кадрове та фінансовезабезпечення в цілому дозволяло не лише виконувати тогочасніїї завдання, а певною мірою і розвиватисяПроголошення державного суверенітету України усерпні 1991 р. дало початок процесу реформування архівноїсистеми. Найбільш характерними рисами цього процесу сталидемократизація та децентралізація. Архівна інформація стаєбільш відкритою, розширюється доступ до неї. А це, у своючергу, вимагає правового врегулювання всіх складовихелементів системи архівних установ, у тому числі правоверегулювання інформаційної діяльності державних архівів.Економічна могутність, соціальна стабільністьдержави великою мірою залежать від рівня кваліфікаціїнаселення та обсягу інформації. Невипадково у новітнійісторичний період усі цивілізовані країни пріоритетнимзавданням свого розвитку вважають збереження духовногонадбання нації, закріпленого у друкованих виданнях, рукописахта інших джерелах інформації.

У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, надано характеристику зарубіжному досвіду правового регулювання трудових правовідносин. Аргументовано, що в переважній більшості держав суттєва увага приділяється локальному регулюванню трудових та тісно пов’язаних із ними правовідносин. Наголошено, що саме локальне регулювання трудових правовідносин в зарубіжних державах дозволяє забезпечити більш якісний та ефективний захист законних прав, свобод та інтересів працівника. Наголошено, що фактично у ФРН має місце система регулювання відносин з праці, яка має три рівні. Перший рівень це чітко встановлені державою мінімальні гарантії для трудящої особи (авторитарний (централізований) метод правового регулювання), другий – це колективно-договірний метод врегулювання відносин праці на рівні як держави або певної галузі виробництва (основні суб’єкти держава, об’єднання промисловців та профспілок), а третій рівень, який фактично базується на перших двох та походить від них, але при цьому не є повністю від них залежним – автономний або індивідуальний (децентралізованого). Саме останній рівень правового регулювання праці є найбільш гнучким у врахуванні інтересів окремо взятого працівника чи групи працівників, що надає можливість приймати такі норми, що реально відображують та враховують фактичні умови, які склалися на певному підприємстві, установі або організації. Зроблено висновок, що держави Європи (зокрема Німеччина та Франція) досить багато уваги приділяють централізованому регулюванню трудових правовідносин. Разом із тим, законодавці цих країн відзначають важливість здійснення локального регулювання відповідних правовідносин. В цьому контексті відмітимо, що локальне регулювання праці в країнах ЄС є найбільш пристосованим до сучасних умов соціального, економічного та політичного розвитку суспільства. Але таке регулювання базується на загально визнаних правах та гарантіях в цій сфері (наприклад, Європейська соціальна хартія (переглянута)). Локальне правове регулювання праці у зарубіжних країнах є найбільш гнучким при врахуванні інтересів окремо взятого працівника чи групи працівників, що надає можливість приймати такі норми, що реально відображують та зважають на фактичні умови, які склалися на певному підприємстві, установі або організації, а беручи до уваги загальноєвропейську тенденцію щодо істотного значення колективно-договірного регулювання за участю профспілок держава забезпечує їм підтримку та встановлює відповідні гарантії прав особи в сфері праці.

Дисертація присвячена визначенню правових засад встановлення умов праці за трудовим законодавством України з урахуванням сучасних європейських прагнень нашої держави, а також існуючих сьогодні в світі тенденцій до запровадження людиноцентриської парадигми в кожну сферу суспільного буття. Дослідження побудовано та проведене таким чином, що отримано можливість сформулювати цілісне системне бачення процесу встановлення умов праці в Україні в правовому аспекті. Розкрито зв’язок між соціальною політикою держави та встановленням умов праці як складовим елементом цієї політики, в такий спосіб підведено дослідження до логічного умовиводу про те, що встановлення умов праці є обов’язком держави в певному ракурсі. Проте далі, визначивши умови праці як об’єкт вказаного процесу, робиться акцент на тому, що цей обов’язок мають розділяти із державою також і роботодавці разом із працівниками, однак їхні інтереси зазвичай різняться, а тому потрібен юридичний механізм збалансування цих інтересів в частині встановлення умов праці. Як наслідок, дослідження послідовно та логічно доходить до питань централізованого та локального регулювання умов праці, змін умов праці як системного вираження всього процесу встановлення умов праці. Насамкінець дослідження зводиться до необхідності аналізу «приватного» випадку встановлення умов праці – процедури атестації робочого місця за умовами праці, яка є найбільш виразним показником закінченості побудованої схеми всього процесу їх встановлення, оскільки спрямована на перевірку дотримання та забезпечення гарантованих Конституцією України здорових та безпечних умов праці. В такий спосіб – застосовуючи метод від загального до приватного – розкриваються поетапно всі ланки процесу встановлення умов праці саме в правовому контексті, тобто формується система правових засад означеного процесу в Україні, виявляються проблеми та формулюються пропозиції з їх вирішення. The dissertation is devoted to defining the legal bases of establishing the working conditions according to the labor legislation of Ukraine taking into account the modern European aspirations of our state, as well as the tendencies existing today in the world to introduce a human – centric paradigm in every sphere of social life. The research was designed and conducted in such a way that it was possible to formulate a complete systemic vision of the process of establishing the working conditions in Ukraine in the legal aspect. The connection between the social policy of the state and the establishment of working conditions as an integral part of this policy is revealed, thus the study is led to the logical conclusion that the establishment of working conditions is the duty of the state in a certain perspective. However, defining working conditions as the object of the process, the emphasis is on the fact that this obligation should be shared with the state by employers and employees, but their interests are usually different, and therefore a legal mechanism is needed to balance these interests in part. establishment of working conditions. As a consequence, the study consistently and logically reaches the questions of centralized and local regulation of working conditions, changes in working conditions as a systematic expression of the whole process of establishing working conditions. Finally, the study comes down to the need to analyze the "private" case of establishment of working conditions – the procedure of certification of the workplace under working conditions, which is the most expressive indicator of the completion of the scheme under construction, as it aims to check compliance with and ensure healthy and safe working conditions guaranteed by the Constitution of Ukraine. . In this way – using the method from the general to the private – all stages of the process of establishing working conditions in a legal context are gradually revealed, ie the system of legal foundations of the specified process in Ukraine is formed, problems are ident

Стаття присвячена науковій проблематиці правової природи публічних фондів коштів.. Досліджуються погляди науковців на правове явище «публічний фонд коштів». Аналізуються підходи до систематизації публічних фондів коштів. Досліджуються наукові позиції на критерії розмежування публічних і приватних грошових фондів. Зазначається про сучасні погляди на співвідношення централізованих і децентралізованих фондів коштів. Здійснюється ретроспективний аналіз правового регулювання публічних фондів коштів. Аналізуються підходи до визначення дефініції «публічний фонд коштів». Робляться висновки про ступінь наукової розробки та рівень правового регулювання.